МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
N 173 від 19.06.96 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
24 липня 1996 р.
за N 379/1404
Про затвердження Державних санітарних правил
планування та забудови населених пунктів
Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Державні санітарні правила планування та
забудови населених пунктів, що додаються (розроблені вперше).
2. Всім міністерствам та відомствам, керівникам державних,
кооперативних, колективних та приватних підприємств, організацій
та установ незалежно від відомчого підпорядкування та форм
власності, а також посадовим особам та громадянам України,
інвесторам-громадянам інших держав прийняти указані правила до
керівництва та виконання.
3. Заступникам головного державного санітарного лікаря
України, головним державним санітарним лікарям Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного,
залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць,
Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ
України, Державного комітету у справах охорони державного кордону
України, Національної гвардії України, Служби безпеки України
прийняти указані правила до керівництва та виконання.
4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Головний державний санітарний лікар України,
перший заступник Міністра В.Ф.Марієвський
Дата: 12.08.2008 Статус Зміни №1: Проект - громадське обговорення
Міністерство охорони здоров'я України
Департамент державного санітарно-епідеміологічного нагляду Державні санітарні правила та норми, гігіснічні нормативи
ЗМІНА № 1
до "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів. ДСП № 173-96"
(затверджені наказом МОЗ України від 19.06.1996р. № 173)
ДСП 2.2.1-2004 Київ-2004
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом Міністерства
охорони здоров'я
України
"___" 2004р.
№__
2. Комунальна гігієна.
2.1. Планування та забудова населених місць.
ЗМІНА № 1
до "Державних санітарних правил планування та забудови
населених пунктів. ДСП №173-96"
(затверджені наказом МОЗ України від 19.06.1996р. №173)
ДСП 2.2.1-2004
1. Галузь застосування.
Зміна № l до "Державних санітарних правил планування та забудови населених
пунктів" поширюється на всі державні, кооперативні, колективні та приватні
підприємства, організації, установи незалежно від відомчого підпорядкування та
форм власності, а також посадових осіб, громадян України та громадян інших
держав, осіб без громадянства, що займаються діяльністю в галузі містобудування.
Передмова
1. ДСП 2.2.1-2004 Зміна №1 до "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів. ДСП №173-96" розроблена:
Департаментом державного санітарно-єпідеміологічного нагляду МОЗ України:
Берсжнов С. П.. СитенкоМ. Б., Скрипник А. П.
Інститутом гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України:
д.м.н. Кіреєва І. С, к.м.н.Фещенко К. Д., Шкуро В. В.. Могильний С. М.
2. Зміна №1 до "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів. ДСП № 173-96" - нормативний документ, обов'язковий для виконання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами, громадянами України та інвесторами-громадянами інших держав, особами без громадянства, що займаються діяльністю в галузі містобудування.
ДСП 2.2.1-2004 Зміна №1 до "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів. ДСП № 173-96"
ТЕКСТ ЗМІНИ Пункт 4.3 викласти в наступній редакції:
У сельбищній зоні населеного пункту допускається розміщення виробничих об'єктів малої потужності, що не створюють несприятливого впливу на навколишнє середовище (V клас небезпеки). При цьому санітарно-захисну зону від цих об'єктів до житлових будинків, ділянок дитячих дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я, відпочинку та фізкультурних споруд слід встановлювати згідно 3 санітарною класифікацією підприємств, виробництв, споруд (додаток №490 ДСП № 173-96 та додаток № 4 а до цього документу.
Пункт 4.4 викласти в наступній редакції (пункти 4.4.1-4.4.5):
4.4.1. Розміщення садибної забудови у містах повинно здійснюватись
переважно на вільних територіях, на ділянках реконструйованої забудови в межах
міської зони, а також на резервних територіях приміських зон.
- У районах садибної забудови в містах слід передбачати благоустрій, озеленення, повне інженерне забезпечення території, а також обов'язкове забезпечення соціально-побутовими об'єктами повсякденного користування (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні ніколи, лікувально-профілактичні заклади, об'єкти торгівлі, громадського харчування, культурно-побутового обслуговування тощо).
- Відстань між житловими будинками, господарськими будівлями та спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 4.1.
Таблиця 4.1.
|
Будівлі та споруди |
Відстань, м |
|||||
|
Господарські будівлі (сараї) для худоби. інших тварин та птахів площею до 50 м2 |
Майданчики для компосту, дворові вбиральні, сміттєзбірники |
Фільтрувальний колодязь продуктивністю, м3/добу |
Септик пролуктивністю, м3/добу |
|||
|
до 1 |
1-3 |
до 1 |
1-3 |
|||
|
Житлові будинки та літня кухня |
15 |
15 |
8 |
10 |
5 |
8 |
|
Питний колодязь |
20 |
20 |
Згідно з приміткою |
|||
Примітка. При продуктивності місцевих каналізаційних очисних споруд до 3 м3 на добу водозабірні споруди місцевого господарсько-питного водоностачання допускається розміщувати на відстані 40-50 м за течією потоку грунтових вод. 20-25 м проти течії і 25-30 м по перпендикуляру до осі течії потоку ґрунтових вод. За неможливості забезпечення цієї відстані в межах ділянки слід влаштовувати трубчаті колодязі або каптажі для групи будинків, які розміщуються вздовж вулиць із відступом від червоної лінії на 2,5-5 м на майданчиках розміром 2,5 3 м із твердим покриттям та уклоном не більще 4-5 %.
- За відсутності іженерних мереж міської (селищної) каналізації слід передбачати каналізування садиб з використанням місцевих очисних споруд, проект яких погоджується з установами санепідслужби. Обладнання внутрішньодомової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб забороняється.
- На території районів садибної забудови слід передбачати розміщення майданчиків для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку та занять фізкультурою, стоянок тимчасового зберігання автотранспорту, майданчиків для сміттєзбірників загального користування. Майданчики для сміттєзбірників загального користування слід розміщувати на відстані не менш ніж 20 м від стін житлового будинку та межі присадибної ділянки, їх розміри та кількість встановлюються за розрахунком.
Пункт 5.6 доповнити наступними положеннями:
Для підприємств та інших об'єктів малої потужності, які зa діючою класифікацією відноситься до 5-го класу небезпеки (перелік встановлюється за Додатком № 4-а), допускається зменшення розміру санітарно-захисної зони до 25 м за умови застосування на підприємствах сучасних технологій виробництва, екологобезпечного обладнання, сучасних централізованих систем інженерного забезпечення (водопостачання. каналізування, теплопостачання тощо) та ефективних природоохоронних санітарно-технічних засобів, а також за умови обов'язкової організації смуги зелених насаджень розміром не менше 10 м.
На межі санітарно-захисної зони зазначених підприємств рівні звуку та звукового тиску в октавних смугах частот повинні відповідати допустимим нормам
для нічного часу, а концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі -гігієнічним нормативам.
Пункт 5.32 викласти в наступній редакції (пункти 5.32.1-5.32.9):
5.32.1. Розміщення автозаправних станцій (далі АЗС) повинно -здійснюватися на ділянках, передбачених для їх будівництва відповідною містобудівною документацією. Вибір земельної ділянки та погодження місця розташування АЗС здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства на основі містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, погодженого з установами санітарно-епідеміологічної служби.
5.32.2. в населених пунктах АЗС і автозаправні комплекси (далі АЗК) слід розміщувати на земельних ділянках, планувально відокремлених від кварталів житлової та громадської забудови з урахуванням вимог санітарного законодавства.
5.32.3. АЗС слід розміщувати в найзначніших та великих містах уздовж магістральних вулиць загальноміського та районного значення, в середніх та малих містах вздовж магістральних вулиць і доріг, а також уздовж вулиць і доріг промислових і комунально-складських зон та на їх територіях.
Розмішувати АЗС на пішохідних вулицях та внутрішньоквартальних проїздах забороняється.
- АЗК з пунктами технічного обслуговування транспортних засобів (технічне обслуговування, мийка) слід розміщувати тільки уздовж вулиць і доріг промислових і комунально-складських зон, на їх територіях та на виїздах із населених пунктів. Забороняється розміщувати АЗК в межах ссльбищних территорій і зон відпочинку. Вимоги до розміщення АЗК без пунктів технічного обслуговування транспортних засобів мають бути такими, як при розміщенні АЗС.
- В нейтральних, щільно забудованих районах міст (з населенням 200 тис.чол. і більше) допускається розміщення нових АЗС лише малої потужності з підземним розташуванням резервуарів (сумарна місткість резервуарів від 10 м3 до 40 м3 включно) без пунктів технічного обслуговування та при застосуванні екологобезпечного обладнання, що сертифіковане в Україні або можливість використання якого підтверджена експертним висновком органів державного санітарно-епідеміологічпого нагляду у встановленому порядку.
АЗС великої потужності (сумарна місткість резервуарів - більше 100 м3 до 200 м3 включно) слід розміщувати у промислових та комунально-складських зонах, санітарно-захисних зонах об'єктів у відповідності з встановленим санітарним законодавством режимом їх використання.
Застосування контейнерних АЗС малої та середньої потужності допускається в межах населених пунктів на земельних ділянках автогосподарств, промислових підприємств, гаражних кооперативів, платних стоянок автомобілів, моторних човнів і катерів, на пристанях з дотриманням санітарних розривів та протипожежних відстаней і вимог природоохоронного законодавства.
Улаштування АЗС із підземними одностінними резервуарами в межах населених пунктів не дозволяється.
5.32.6. Розміщення нових та реконструкцію існуючих АЗС необхідно
здійснювати з дотриманням санітарних розривів від найближчої з споруд АЗС до
найближчих житлових будинків та прирівняних до них об'єктів.
- Державні санітарні правила і норми призначені для органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, проектних, науково-дослідних органіізацій і установ, підприємств, об'єднань, будівельних організацій. займаються розміщенням, проектуванням, будівництвом та експлуатацією автозаправних станцій і комплексів, а також спеціально уповноважених органів і служб, які здійснюють державний нагляд за цими об'єктами.
- Вимоги і нормативи цих правил повинні враховуватись при розробці та коригуванні державних і галузевих стандартів, державних будівельних норм і правил та інших нормативних актів, що встановлюють вимоги до стаціонарних автозаправних станцій (комплексів).
3.4. Державні санітарні правила і норми є нормативним документом
обов'язковим для виконання посадовими особами та громадянами. Особи, винні в
порушенні, несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність
згідно з чинним законодавством.
3.5. Вимоги цих правил і норм поширюються як на нові автозаправні станції
що проектуються, так і на діючі автозаправні станції.
Повна чи часткова невідповідність діючих автозаправних станцій є підставою для їх реконструкції (удосконалення) та приведення у відповідність до цих правил Термін реконструкції встановлюється за погодженням з територіальними установами санітарно-епідеміологічної служби.
3.6. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням цих
санітарних правил і норм здійснюється органами, установами та закладами
державної санітарно-епідеміологічної служби відповідно до Закону України "Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
4. Гігієнічні вимоги до розміщення автозаправних станцій і комплексів
- АЗС в населених пунктах повинні розміщуватися згідно з генеральними планами міст, комплексними схемами транспорту, проектами детального планування та забудови.
- Розміщення АЗС повинно здійснюватися на ділянках, передбачених для їх будівництва відповідною містобудівною документацією. Вибір земельної ділянки та погодження місця розташування АЗС здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства на основі містобудівного обгрунтування розміщення об'єкта. погодженого з установами державної санітарно-єпідеміологічної служби.
Надання земельних ділянок під розміщення АЗС і АЗК у постійне користування, передача в оренду земельних ділянок із зміною їх цільового призначення проводиться при наявності відповідного позитивного висновку установ державної санітарно-епідеміологічної служби.
4.3. В населених пунктах АЗС і АЗК слід розміщувати нa земельних ділянках,
планувально відокремлених від кварталів житлової та громадської забудови з
урахуванням вимог санітарного законодавства.
4.4. АЗС слід розміщувати в найзначніших та великих містах уздовж
магістральних вулиць загальноміського та районного значення, в середніх та малих
містах вздовж магістральних вулиць і доріг, а також уздовж вулиць і доріг
промислових і комунально-складських зон та на їх територіях.
Розміщувати АЗС на пішохідних вулицях та внутрішньооквартальних проїздах забороняється.
Відстань від автомийок, з урахуванням проїздів до них, встановлюється до житлових та громадських будівель, а також до ділянок дитячих майданчиків, шкіл, дитячих установ, лікувальних закладів стаціонарного типу і закладів відпочинку як від станцій технічного обслуговування за додатком 10 ДСП № 173-96.
Включити пункт 5.34 в такій редакції:
Ділянки, на яких передбачається розміщення вітрових електростанцій (ВЕC) повинні бути віддалені від населених пунктів та курортно-рекреаційних зон для організації необхідної санітарно-захисної зони від вітроенергоустановок та іншого обладнання до території житлової забудови населених пунктів, окремо розташованих житлових будинків, ділянок санаторно-курортних і оздоровчих закладів, дачної забудови, садівницьких товариств, місць відпочинку населення та інших прирівняних до них об'єктів.
Розмір санітарно-захисної зони для ВЕС встановлюється з урахуванням комплексу несприятливих факторів (рівнів звуку та звукового тиску в октавних смугах частот, електромагнітного випромінювання, напруженості електричного поля промислової частоти), можливої зони ураження при аварійних ситуаціях, а також несприятливого психофізіологічного впливу на населення, але не менше 400 м для ВЕС загальною потужністю до 20 мВт з вітроенергоустановками потужністю 100 кВт. Розмір санітарно-захисної зони для ВЕС необхідно підтверджувати розрахунками акустичного режиму на межі житлової забудови (зони рекреації) та результатами натурних досліджень рівнів шуму на аналогічних ВЕС при максимальній швидкості вітру для вітрового режиму даної території.
На межі санітарно-захисної зони рівні звуку та звукового тиску в октавних смугах частот повинні відповідати гігієнічним нормативам для нічного часу, а рівні електромагнітного випромінювання та рівні напруженості електричного поля -гранично допустимим рівням для території житлової забудови.
Пункт 8.29 доповнити текстом:
Розмір санітарно-захисної зони полігона по захороненню токсичних промислових відходів до межі населених пунктів, відкритих водоймищ, а також до об'єктів культурно-оздоровчого призначення приймається не менше 3000 м. Цей розмір може бути зменшений тільки при виконанні відповідних розрахунків та обгрунтування згідно з вимогами санітарного законодавства
Додаток №4. "Санітарна класифікація підприємств, виробників, споруд і розміри санітарно-захисних зон для них" - внести такі зміни:
1. Із розділу "Підприємства бyдiвeльної промисловості", клас І (санітарно-захисна зона 1000 м ) виключити пункт 4 "Підприємства та будівельні організації, на
території яких здійснюється використання і розігрів бітуму" і включити його до ІІІ
класу (санітарно-захисна зона 300 м), п. 5.
2. Розділ "Санітарно-технічні споруди та установки комунального
призначення" доповнити пунктами:
Клас І. Санітарно-захисна зона 1000 м.
3. Заводи по знешкодженню токсичних промислових відходів потужністю
100 тис. т відходів за рік і більше.
Клас ІІ. Санітарно-захисна зона 500 м.
5. Заводи по знешкодженню токсичних промислових відходів потужністю до 100 тис. т відходів за рік.
Додаток № 4-а. Підприємства малої потужності різних галузей промисловості, для яких можливе встановлення мінімального розміру СЗЗ в 25м:
|
Потужність |
|
|
1. Підприємства харчової промисловості: |
|
|
- міні-пекарні |
до 3 т на добу |
|
- кондитерські цехи |
до 3 т на добу |
|
- м'ясопереробні цехи без забою худоби |
до 5 т на добу |
|
- ковбасні цехи |
до 2 т на добу |
|
- рибозасольні та рибокоптильні |
до 0,5 т на добу |
|
- молокопереробні цехи |
до 5 т на добу |
|
2. Деревообробні підприємства; |
|
|
- ділянки складання столярних виробів |
до 20 деревообробних верстатів |
|
- ділянки складання меблів |
до 300 комплектів виробів на рік |
|
3. Підприємства будівельної промисловості |
|
|
- цехи по виробництву теплоізоляційних матеріалів |
до 3 тис. м2 виробів на рік |
|
4. Підприємства металообробки |
|
|
- цехи з термічною обробкою металу без ливарень |
від 20 до 100 т переробки металу на рік |
Про внесення змін до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ від 19.06.96 N 173
Наказ Міністерства охорони здоров'я України
від 2 липня 2007 року N 362
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
8 серпня 2007 р. за N 908/14175
Відповідно до статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" НАКАЗУЮ:
1. Унести зміни до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404, а саме:
1.1. Пункт 5.9 викласти у новій редакції:
"5.9. Розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об'єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) для підприємств і виробництв I - III класів небезпеки затверджуються Головним державним санітарним лікарем України на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об'єктів.
Зміна розмірів санітарно-захисних зон для підприємств та інших виробничих об'єктів IV - V класів небезпеки затверджується головними державними санітарними лікарями Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об'єктів".
1.2. Пункт 5.33 викласти у новій редакції:
"5.33. Автомобільні газонаповнювальні компресорні станції слід розміщувати в промислових та комунально-складських зонах за межами житлової забудови з дотриманням санітарно-захисної зони відповідно до додатка 4".
1.3. У розділі "Підприємства по видобуванню руд та нерудних копалин" додатка 4 "Санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них":
підрозділ Б Клас I. Санітарно-захисна зона 1000 м
пункт 3 викласти у новій редакції:
"3. Підприємства по видобуванню природного газу з комплексом установок очищення газу та станціями дотиску газу, що розміщуються на їх території";
підрозділ Клас II. Санітарно-захисна зона 500 м
доповнити пунктом 6 такого змісту:
"6. Об'єкти буріння газових параметричних, пошуково-розвідувальних та експлуатаційних свердловин з використанням дизельних двигунів";
підрозділ Клас III. Санітарно-захисна зона 300 м
доповнити пунктом 7 та 8 такого змісту:
"7. Об'єкти буріння газових параметричних, пошуково-розвідувальних та експлуатаційних свердловин з використанням електроприводів";
"8. Газові свердловини, що вводяться в експлуатацію, з підключенням до газопроводу".
2. Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду (Пономаренко А. М.):
2.1. Забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України.
2.2. Довести цей наказ до відома керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, наукових установ для використання в роботі під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я України Пономаренка А. М.
|
Перший заступник Міністра, |
|
Затверджено
наказом Міністерства охорони
здоров'я України від 19 червня
1996 р. N 173
Державні санітарні правила
планування та забудови населених пунктів
1. Загальні положення
1.1. Державні санітарні правила планування та забудови
населених пунктів (далі - Правила) включають основні гігієнічні
вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських
та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та
оздоровлення.
Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі
в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення.
1.2. Ці Правила є обов'язковими для дотримання всіма
державними, кооперативними, колективними та приватними
підприємствами, організаціями та установами незалежно від
відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими
особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших
держав.
При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів
необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та
інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з
Міністерством охорони здоров'я України, що використовуються для
вказаних цілей.
1.3. Державний контроль за дотриманням вимог цих Правил
здійснюється органами, установами та закладами державного
санітарного нагляду України відповідно до діючого Положення про
державний санітарний нагляд.
Особи, винні у порушенні Правил, несуть відповідальність
згідно зі статтею 80 Основ Законодавства України про охорону
здоров'я ( 2801-12 ) та статтями 45-49 Закону України "Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
( 4004-12 ).
2. Вимоги до розміщення і проектування міських
та сільських поселень
2.1. Розміщення, проектування та будівництво міських та
сільських населених пунктів в цілому, окремих їх частин чи
об'єктів здійснюються на основі регіональних схем розвитку і
розміщення продуктивних сил, схем розселення, проектів і схем
районного планування, генеральних планів міст, селищ міського
типу, сільських населених пунктів, територіальних комплексних схем
охорони природи та інших документів, що відображують стан
навколишнього середовища та перспективи розвитку населених пунктів
відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я
( 2801-12 ), законів України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя" ( 4004-12 ), "Про основи
містобудування" ( 2780-12 ), "Про охорону навколишнього природного
середовища" ( 1264-12 ), "Про охорону атмосферного повітря"
( 2707-12 ), Земельного ( 561-12 ), Лісового ( 3852-12 ), Водного
( 213/95-ВР ) кодексів та інших документів санітарного та
природоохоронного законодавства.
2.2. Обов'язковому погодженню з органами, установами та
закладами санепідслужби підлягають проектно-планувальні документи
різних рівнів:
- генеральна схема розміщення та розвитку продуктивних сил
України;
- генеральна схема розселення населення України;
- схеми розвитку та розміщення галузей народного господарства
та галузей промисловості;
- схеми та проекти районного планування (регіону, області);
- схеми територіально-виробничих комплексів, курортних
районів, територіальні комплексні схеми охорони природи;
- генеральні плани міст, сільських поселень; проекти
розміщення будівництва; проекти приміських та курортних зон;
проекти планування промислових зон та вузлів;
- проекти детального планування і забудови;
- проекти окремих будівель та споруд;
- схеми і проекти інженерного обладнання та благоустрою
населених пунктів (водопостачання, каналізування, санітарної
очистки та ін.);
2.3. При розгляді проектів планування та забудови міських та
сільських поселень гігієнічній експертизі підлягають рішення щодо
територіального, соціального, комунально-побутового, промислового
розвитку населеного пункту, планувальної структури,
функціонального зонування, інженерного забезпечення та інженерної
підготовки території, інфраструктури, транспортного забезпечення,
організації всіх видів відпочинку, раціонального використання
природних ресурсів і охорони навколишнього середовища як на першу
чергу, так і на розрахунковий та прогнозний строки.
2.4. При виборі земельних ділянок під будівництво,
затвердженні норм проектування, проектів планування і забудови
населених пунктів, введенні в експлуатацію житлових будинків,
будівель культурно-побутового призначення, промислових та інших
підприємств і споруд потрібен обов'язковий експертний висновок
органів та установ санітарно-епідеміологічної служби за
встановленою формою.
2.5. При виборі земельних ділянок під новий населений пункт
або його розбудову вимагається оцінка умов, що мають гігієнічне
значення:
- аналіз природно-кліматичних умов з комплексною оцінкою
сонячної радіації, вологості, температурного та вітрового режиму
на всій території, що підлягає забудові; оцінка потенційної
здатності природного середовища до самоочищення;
- аналіз відповідності якості навколишнього середовища
(атмосферне повітря, водні ресурси, грунт) гігієнічним нормативам;
- забезпечення радіаційної безпеки території для проживання
населення на основі результатів дозиметричного та радіометричного
досліджень грунту, рослинності, водних ресурсів та ін.;
- виявлення та оцінка природних та штучних біогеохімічних
провінцій, що можуть несприятливо впливати на здоров'я населення;
- можливість організації централізованого водопостачання,
каналізування, ефективного очищення та знешкодження промислових,
господарсько-побутових та спеціальних відходів;
- особливості інженерної підготовки території та організації
благоустрою, можливості створення системи озеленення міст і
приміського зеленого поясу;
- забезпечення нормативної потреби населення в короткочасному
та тривалому відпочинку;
- наявність резервних територій, які забезпечать перспективи
розвитку населеного пункту з урахуванням прогнозної чисельності
населення за межами розрахункового строку;
- забезпечення можливості формування планувальної структури
та функціонального зонування території населеного пункту
відповідно до містобудівних та гігієнічних вимог.
Перераховані вище дані повинен подавати замовник.
2.6. Населені пункти слід розташовувати на територіях, які
відповідають основним гігієнічним вимогам, зі спокійним,
малопересіченим рельєфом, що має схили, достатні для природного
стоку атмосферних опадів (1-6%). Малопридатними в
санітарно-гігієнічному відношенні є ділянки, що затоплюються,
підтоплюються, мають високий рівень грунтових вод та нахил більше
30%.
Оцінку придатності території для розміщення населених
пунктів, промислово-цивільного будівництва та місць масового
відпочинку населення потрібно проводити відповідно до критеріїв,
наведених у додатку N 1.
При невідповідності якості природних факторів (рельєф,
метеорологічні умови, водні ресурси і т.ін.) містобудівним та
санітарно-гігієнічним вимогам необхідно передбачати заходи щодо
інженерної підготовки території відповідно до ДБН 360-92*
"Містобудування. Планування і забудова міських і сільських
поселень".
2.7. Кліматичні умови (температура повітря, вітровий режим,
сонячна радіація і т.ін.) мають відповідати будівельним нормам та
правилам, оскільки вони визначають систему та вид забудови, що
забезпечує оптимальні гігієнічні умови проживання населення
(інсоляцію, провітрювання, захист від вітру та ін.).
У населених пунктах з незадовільними умовами самоочищення
природного середовища (туманоутворення, низькі температурні
інверсії і т.ін.) і високим потенціалом забруднення атмосфери
забороняється розміщувати підприємства I та II класу небезпеки.
Критерії оцінки потенціалу забруднення атмосфери наведені в
додатку N 2, потенціалу самоочищення водоймищ - у додатку N 3.
2.8. При розміщенні нових поселень поблизу
водоймищ-охолоджувачів АЕС або інших великих енергетичних об'єктів
необхідно передбачати планувальні заходи для виключення можливості
штучного туманоутворення над житловою зоною.
3. Вимоги до планувальної організації та
функціонального зонування території населеного пункту
3.1. Планувальна структура населеного пункту формується
відповідно до його народногосподарського профілю та ролі в системі
розселення (місто-центр, населені пункти переважно
адміністративного, наукового, транспортного, промислового,
сільськогосподарського, курортного, культурно-історичного
профілю).
3.2. Основний гігієнічний принцип планувальної організації
території нових поселень чи тих, що підлягають реконструкції,
полягає у функціональному зонуванні, яке передбачає раціональне
взаєморозміщення всіх елементів населеного пункту і забезпечує
сприятливі умови життя, праці та відпочинку населення.
3.3. Функціональне зонування території населеного пункту
здійснюється на основі комплексної оцінки природних ресурсів,
аналізу розташування існуючих та перспективних підприємств з
урахуванням їх спеціалізації, інженерно-будівельних умов
містобудування, санітарно-гігієнічного стану території, наявності
зовнішніх транспортних зв'язків, рекреаційних ресурсів та ін.
3.4. Відповідно до діючих будівельних норм та правил
територія населеного пункту з урахуванням переважного
функціонального використання поділяється на:
- сельбищну територію - для розміщення житлового фонду,
громадських будівель та споруд, установ соціального, культурного
та побутового призначення, внутрішньосельбищної вулично-дорожньої
та транспортної мереж, зелених насаджень та місць громадського
користування, окремих комунальних та промислових об'єктів,
будівництво яких допускається поблизу житлової забудови;
- виробничу територію - для розміщення промислових
підприємств і пов'язаних з ними об'єктів, комплексів наукових
установ з дослідними виробництвами, комунально-складських об'єктів
(баз, складів, гаражів, автопарків, трамвайних, тролейбусних депо
і т.ін.), підприємств по виробництву та переробці
сільськогосподарських продуктів, створення санітарно-захисних зон
промислових підприємств, об'єктів зовнішнього транспорту, шляхів
позаміського та приміського сполучення;
- ландшафтно-рекреаційну територію, що охоплює приміські
ліси, лісопарки, лісозахисні смуги, водоймища, зони відпочинку та
курортні зони, землі сільськогосподарського використання та інші,
які разом з парками, садами, скверами, бульварами сельбищної
території формують систему озеленення та оздоровчих зон.
У межах зазначених територій виділяються зони різного
функціонального призначення - житлової забудови, громадських
центрів, промислові, наукові, науково-виробничі,
комунально-складські, зовнішнього транспорту, масового відпочинку,
курортні (при наявності лікувальних ресурсів).
3.5. Підсобні господарства підприємств, організацій і
установ, а також ділянки для колективних садів і городів повинні
розташовуватись на приміській території, за межами
санітарно-захисних зон промислових, сільськогосподарських
підприємств і споруд на відстані не менше 300 м від межі резервних
територій для розміщення перспективного будівництва, передбаченого
генпланом населеного пункту, зон санітарної охорони
господарсько-питних водопроводів (I і II пояс), водоохоронних зон
річок, водосховищ, а також від меж ділянок санаторно-курортних та
оздоровчих установ.
3.6. Лікарняні містечка спеціального профілю
(протитуберкульозні, психіатричні і т.ін.), будинки для інвалідів
і людей похилого віку, призначені для перебування хворих і
підопічних протягом тривалого часу слід розташовувати
відокремлено, за межами населеного пункту в зеленій зоні не ближче
1000 м від межі житлової забудови, оздоровчих та
санаторно-курортних установ.
4. Вимоги до розміщення та організації сельбищної території
4.1. Організація сельбищних територій населених пунктів
повинна створити максимально сприятливі умови проживання населення
з урахуванням нормативного забезпечення повним набором установ
соціального, культурного та побутового обслуговування населення,
додержання нормативних показників густоти населення на території
житлових кварталів та районів, якості навколишнього середовища та
мікроклімату, вимог до організації та благоустрою присадибних
територій, транспортної та інженерної інфраструктури відповідно до
діючих будівельних норм та правил, а також вимог цих Правил.
4.2. Розміщення житлово-громадських об'єктів, а також дачних
поселень не допускається:
- у першому поясі зони санітарної охорони курортів і джерел
водопостачання, межі яких установлюються відповідно до діючого
законодавства;
- на ландшафтно-рекреаційних територіях, включаючи землі
міських лісів, якщо об'єкти, що проектуються, не призначені для
відпочинку та спорту;
- на територіях інтенсивного забруднення хімічними,
фізичними, в т.ч. радіаційними та біологічними, факторами до
здійснення оздоровчих заходів, що забезпечать нормативну якість
середовища, підтверджену відповідними дослідженнями;
- у водоохоронних зонах рік та інших поверхневих водоймищ;
- на територіях з щільністю радіоактивного забруднення
ізотопами цезію понад 5 Кі/км2, стронцію - понад 0,15 Кі/км2,
плутонію - понад 0,01 Кі/км2, якщо за допомогою спеціальних
методів неможливо понизити радіоактивне забруднення ділянки менше
вказаних меж;
- на територіях закритих кладовищ та звалищ
господарсько-побутових відходів, які повинні виключатись із зон
забудови та використовуватись під озеленення (при піщаних грунтах,
супісках та суглинках на 15-20 років, при глинистих грунтах - на
25-30 років після останнього поховання або закриття звалища).
4.3. У сельбищній зоні населеного пункту допускається
розташування промислових підприємств, які не є джерелами викидів
шкідливих речовин, не створюють шуму, вібрації, електромагнітних
та іонізуючих випромінювань вище нормативних рівнів, що не
потребують обладнання під'їздних залізничних шляхів, інтенсивного
руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілів за добу). При
цьому відстань до житлових будинків, ділянок дитячих дошкільних
закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я, відпочинку та
фізкультурних споруд слід встановлювати за погодженням з органами
державного санітарного нагляду, але не менше 50 м від межі
території об'єкту.
4.4. Розміщення садибної забудови у містах повинно
передбачатись переважно на вільних територіях, на ділянках
реконструйованої забудови в межах міської зони, а також на
резервних територіях приміських зон.
У районах садибної забудови слід передбачати озеленення,
благоустрій та повне інженерне забезпечення території, а також
обов'язкове забезпечення соціально-побутовими об'єктами
повсякденного користування. При відсутності інженерних мереж
міської (селищної) каналізації передбачати каналізування садиб на
місцеві очисні споруди, що виконуються за затвердженим для регіону
типовими проектами. Обладнання внутрішньодомової каналізації з
відведенням побутових стоків у вигріб не допускається.
4.5. Планувальна організація території житлового району
(кварталу) повинна забезпечувати в житлі та на території поблизу
будинків сприятливий мікроклімат, нормативні акустичний та
інсоляційний режими і рівні хімічного забруднення навколишнього
середовища, питомі розміри вільних і озеленених площ дворів, що
відповідають будівельним нормам.
Розміщення житлових будинків з вбудованими та прибудованими
приміщеннями громадського призначення допускається тільки по
червоній лінії забудови. Окремі будівлі громадського призначення
можуть бути розміщені на території житлової забудови тільки при
узгодженні з органами державного санітарного нагляду та додержанні
санітарно-гігієнічних вимог.
4.6. Розташування та орієнтація житлових та громадських буді-
вель висотою 5 і більше поверхів повинні здійснюватись з
урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції
відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией
жилых и общественных зданий и территории жилой застройки", а також
норм освітлюваності відповідно до СНиП II-4-79 "Естественное и
искусственное освещение".
В Україні тривалість інсоляції повинна становити для житлових
приміщень та прирівнених до них будівель та дворових територій не
менше 2,5 годин на день на період з 22 березня до 22 вересня.
Нормативна тривалість інсоляції повинна бути забезпечена: у
житлових квартирах - не менше однієї житлової кімнати в одно-,
дво-, трикімнатній квартирі і не менше двох житлових кімнат в
чотирикімнатній квартирі, в спальнях гуртожитків і готелів (не
менше 60% кімнат). Розташування та орієнтація основних
функціональних приміщень дитячих дошкільних закладів,
загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, закладів охорони здоров'я
і відпочинку повинні забезпечувати безперервну тригодинну
тривалість інсоляції на добу. Нормативна тригодинна інсоляція
повинна бути забезпечена на територіях дитячих гральних,
спортивних майданчиків житлових будинків, дошкільних закладів,
шкіл, спортивної зони та зони відпочинку.
4.7. Захист від надлишкової теплової дії інсоляції слід
передбачати на території житлової забудови в III та IV кліматичних
районах не менше, ніж для половини гральних майданчиків, місць
розташування ігрових пристроїв, спортивних приладів, майданчиків
для відпочинку та не менше, ніж для 2/3 тротуарів і пішохідних
доріжок.
У житлових будинках, розташованих у вказаних районах, не
дозволяється орієнтація квартир, при якій вікна житлових кімнат і
нормованих приміщень громадських будівель виходять на один бік
будинку, в межах сектора горизонту від 200 до 290o.
Заходи по обмеженню надлишкової теплової дії інсоляції не
повинні порушувати нормативного природного освітлення приміщень.
4.8. Контроль за інсоляцією необхідно проводити при відводі
ділянки під забудову і на подальших етапах проектування (проект
детального планування житлового району, проект забудови житлового
кварталу), а також при вирішенні всіх питань реконструкції та