 |
|
|||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Строительные нормативные акты
   
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
Правила технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України
|
|
|||||||||||||||||
|
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держбуду України 19.01.1999 N 9 Введено в дію з 1 січня 1999 р. ПРАВИЛА технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства N 234 ( v0234508-04 ) від 29.12.2004 ) 1. Загальні положення 1.1. Галузь застосування і призначення Правил 1.1.1. Правила технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України (далі - Правила) установлюють вимоги до ремонту, реконструкції, налагодження та експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики, до яких входять джерела теплової енергії, теплові мережі, теплові пункти і теплоспоживачі. 1.1.2. Правила поширюються на: - районні, квартальні, групові та індивідуальні котельні, обладнані паровими та водогрійними котлами, незалежно від параметрів роботи; - парові та водяні теплові мережі; - центральні та індивідуальні теплові пункти, теплорозподільні станції, водяні та парові системи центрального опалення і вентиляції, системи гарячого водопостачання житлових, громадських та промислових будівель та інші пристрої і споруди теплоспоживачів. 1.1.3. Ці Правила обов'язкові для виконання усіма підприємствами, які зайняті ремонтом, реконструкцією, налагодженням та експлуатацією котелень, теплових мереж, теплорозподільних вузлів і систем теплоспоживання комунальної форми власності. 1.2. Нормативні посилання При розробці цих Правил використовувались чинні в Україні такі нормативні документи. ------------------------------------------------------------------ | N п/п | Позначення | Назва нормативного документа | |--------+--------------+----------------------------------------| | 1 | 2 | 3 | |--------+--------------+----------------------------------------| | 1.2.1. |СНиП |Тепловые сети | | |2.04.07-86 | | |--------+--------------+----------------------------------------| | 1.2.2. |СНиП II-4.79 |Естественное и искусственное освещение | |--------+--------------+----------------------------------------| | 1.2.3. |СНиП II-35-76 |Котельные установки | |--------+--------------+----------------------------------------| | 1.2.4. | |Рекомендації по проектуванню дахових, | | | |вбудованих і прибудованих котельних | | | |установок та установлення побутових | | | |теплогенераторів, працюючих на | | | |природному газі (посібник до СНиП | | | |II-35-76) | |--------+--------------+----------------------------------------| | 1.2.5. |СНиП II-58-75 |Электростанции тепловые | |--------+--------------+----------------------------------------| | 1.2.6. |ДБН |Приймання в експлуатацію закінчених | | |А.3.1.-3-94 |будівництвом об'єктів. Основні положення| |--------+--------------+----------------------------------------| | 1.2.7. |СНиП |Газоснабжение | | |2.04.08-87 | | |--------+--------------+----------------------------------------| | 1.2.8. |СНиП |Отопление, вентиляция и | | |2.04.05-91 |кондиционирование воздуха. | |--------+--------------+----------------------------------------| | 1.2.9. |СНиП |Внутренний водопровод и канализация | | |2.04.01-85 |зданий. | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.10. |ГОСТ 5542-87 |Газы горючие природные для промышленного| | | |и коммунально-бытового назначения. | | | |Технические требования | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.11. |ГОСТ 2939-63 |Газы. Условия для определения объема. | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.12. | |Правила подачі та використання | | | |природного газу в народному господарстві| | | |України. Затверджені наказом | | | |Держкомнафтогазу 01.11.94 N 355 | | | |( z0281-94 ) | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.13. |ГОСТ 3619-89 |Котлы паровые стационарные. Типы и | | | |основные параметры | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.14. |ГОСТ 1137-64 |Правила приемки топлива по качеству и | | | |отбор проб | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.15. |ГОСТ 8731-87 |Трубы стальные бесшовные | | | |горячедеформированные. Технические | | | |условия | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.16. |ГОСТ 8733-87 |Трубы стальные бесшовные холодно- и | | | |теплодеформированные. Технические | | | |условия | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.17. |ГОСТ 10705-80 |Трубы стальные электросварные. | | | |Технические условия | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.18. |ГОСТ 10706-76 |Трубы стальные электросварные | | | |прямошовные. Технические требования | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.19. |ГОСТ 20295-85 |Трубы стальные сварные для магистральных| | | |газонефтепроводов. Технические условия | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.20. |ГОСТ 21563-82 |Котлы водогрейные стационарные. Основные| | | |параметры и технические требования | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.21. |ГОСТ 25365-82 |Котлы паровые и водогрейные. Общие | | | |технические требования. Требования к | | | |конструкции | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.22. |ГОСТ 27303-87 |Котлы паровые и водогрейные. Правила | | | |приемки после монтажа | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.23. |ОСТ |Котлы паровые стационарные. | | |34-38-453-79 |Ремонтопригодность. Общие требования | | |Минэнерго | | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.24. |ТУ 14-3-190-82|Трубы стальные бесшовные для котельных | | | |установок и трубопроводов | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.25. |ТУ 3-420-75 |Трубы стальные бесшовные горячекатаные | | | |толстолистовые для паровых котлов и | | | |трубопроводов | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.26. |ТУ 14-3-460-75|Трубы стальные бесшовные для паровых | | | |котлов и трубопроводов | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.27. |ТУ 14-3-858-79|Трубы бесшовные холоднодеформированные | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.28. |ТУ 14-3-954-80|Трубы стальные электросварные | | | |спиральношовные диаметром 580 - 1420 мм | | | |для трубопроводов тепловых сетей | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.29. |ДНАОП |Перечень работ с повышенной опасностью | | |0.00-8.02-93 | | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.30. |ДНАОП |Правила будови та безпечної експлуатації| | |0.00-1.07-94 |посудин, що працюють під тиском (зі | | | |змінами та доповненнями) | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.31. |ДНАОП |Правила будови та безпечної експлуатації| | |0.00-1.08-94 |парових і водогрійних котлів (зі змінами| | | |та доповненнями) | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.32. |ДНАОП |Типова інструкція для операторів | | |0.00-5.10-96 |(машиністів) парових та водогрійних | | | |котлів | |--------+--------------+----------------------------------------| | 1.2.33 |ДНАОП |Правила атестації зварників | | |0.00-1.16-96 | | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.34. |РД 2730.940 |Котлы паровые и водогрейные, | | |102-92 |трубопроводы пара и горячей воды. | | |Минэнерго |Сварные соединения. Общие требования. | | |Украины |Контроль качества. | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.35. |ДНАОП |Правила будови і безпечної експлуатації | | |0.00-1.26-96 |парових котлів з тиском пари не більше | | | |0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см) | | | |водопідігрівачів з температурою нагріву | | | |води не вище 115 град.C | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.36. |ДНАОП |Правила будови і безпечної експлуатації | | |0.00-1.11-98 |трубопроводів пари та гарячої води | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.37. | |Правила обстежень, оцінки технічного | | | |стану, паспортизації та проведення | | | |планово-попереджувальних ремонтів | | | |теплових мереж і споруд на них. | | | |Затверджені наказом Держбуду України | | | |09.06.98 р. N 123 | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.38. |Р 204 України |Рекомендації обробки води систем | | |001-96 |підживлення теплових мереж за допомогою | | | |магнієвих фільтрів. | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.39. | |Правила устройства электроустановок | | | |(ПУЭ) | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.40. |ДНАОП |Правила безпечної експлуатації | | |0.00-1.21-98 |електроустановок споживачів | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.41. |ДНАОП |Правила пожежної безпеки в Україні | | |0.01-1.01-95 | | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.42. |ДНАОП |Інструкція про порядок видачі дозволу на| | |0.00-5.08-96 |виготовлення, ремонт і реконструкцію | | | |об'єктів котлонагляду і здійснення | | | |нагляду за виконанням цих робіт | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.43. |ДНАОП |Типове положення про навчання, | | |0.00-4.12-94 |інструктаж і перевірку знань працівників| | | |з питань охорони праці ( z0095-94 ) | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.44. | |Тимчасові правила обліку відпуску і | | | |споживання теплової енергії. Затверджені| | | |наказом Держжитлокомунгоспу і Міненерго | | | |України 01.07.96 N 57/112 | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.45. |ДНАОП |Правила безпеки систем газопостачання | | |0.00-1.20-98 |України (ПБСГ) | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.46. |НАОП |Правила технической эксплуатации систем | | |1.123-1.18-80 |газоснабжения Украины | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.47. |ДБН В.1.2-1-95|Положення про розслідування причин | | | |аварій (обвалень) будівель, споруд, їх | | | |частин та конструктивних елементів | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.48. |ДНАОП |Положення про розслідування та облік | | |0.00-1.03-98 |нещасних випадків, професійних | | | |захворювань і аварій на підприємствах, в| | | |установах і організаціях ( 623-93-п ) | |--------+--------------+----------------------------------------| |1.2.49. | |Перелік чинних в Україні нормативних | | | |документів у галузі будівництва. | | | |Затверджений наказом Держбуду України | | | |21.12.98 N 295 та введений в дію з | | | |01.01.99 р. | ------------------------------------------------------------------ 1.3. Терміни і визначення ------------------------------------------------------------------ | N п/п | Термін | Визначення | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1 | 2 | 3 | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1.3.1. |Паровий котел |Пристрій, що має топку і огрівається | | | |продуктами спаленого в ній палива та | | | |призначений для отримання пари з | | | |тиском вище атмосферного, що | | | |використовується поза самим | | | |пристроєм. | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1.3.2. |Водогрійний котел|Пристрій, що має топку і огрівається | | | |продуктами спаленого в ній палива та | | | |призначений для нагрівання води, яка | | | |знаходиться під тиском вище | | | |атмосферного і використовується як | | | |теплоносій поза самим пристроєм. | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1.3.3. |Бойлер |Підігрівач води із мережі, | | | |пароводяний або водоводяний | | | |теплообмінник, що використовує тепло | | | |пари або котлової води для отримання | | | |гарячої води інших параметрів. Бойлер| | | |може бути вбудованим в котел або | | | |стояти окремо. | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1.3.4. |Котел-утилізатор |Паровий або водогрійний котел без | | | |топки або з топкою для допалювання | | | |газів, в якому як джерело тепла | | | |використовуються гарячі гази | | | |технологічних або металургійних | | | |виробництв або інші технічні | | | |продуктові потоки. | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1.3.5. |Пароводогрійний |Котел, призначений для видачі | | |котел |споживачу пари та гарячої води. | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1.3.6. |Котел-бойлер |Паровий котел, у барабані якого | | | |розміщено пристрій для нагрівання | | | |води, що використовується поза самим | | | |котлом, а також паровий котел, в | | | |природну циркуляцію якого включено | | | |бойлер, який стоїть окремо. | | | |Примітка. На бойлер поширюються дані | | | |Правила незалежно від того, | | | |відключається він від котла арматурою| | | |чи ні. | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1.3.7. |Економайзер |Пристрій, що обігрівається продуктами| | | |згорання палива і призначений для | | | |підігрівання або часткового | | | |випаровування води, що надходить до | | | |парового чи водогрійного котла. | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1.3.8. |Стаціонарний |Котел, установлений на нерухомому | | |котел |фундаменті. | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1.3.9. |Транспортабельна |Комплекс, який складається з котла, | | |котельна |допоміжного устаткування, системи | | |установка |керування і захисту, приміщення | | | |(контейнера), в якому вмонтовано усе | | | |устаткування, і пристосований для | | | |транспортування з метою швидкої зміни| | | |місця використання. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.10. |Пересувна |Транспортабельна котельна установка, | | |котельна |яка має ходову частину. | | |установка | | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.11. |Розрахунковий |Термін служби у календарних роках, | | |строк служби |після закінчення якого слід провести | | |котла |експертне обстеження технічного стану| | | |основних деталей котла, які працюють | | | |під тиском, з метою визначення | | | |допустимості, параметрів і умов | | | |подальшої експлуатації котла або | | | |необхідності його демонтажу; термін | | | |служби повинен вираховуватись з дня | | | |введення котла в експлуатацію. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.12. |Напрацювання |Тривалість роботи об'єкта, яка | | | |вимірюється у годинах. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.13. |Ресурс |Сумарне напрацювання об'єкта від | | | |початку його експлуатації або його | | | |відновлення після ремонту до переходу| | | |в граничний стан. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.14. |Строк служби |Календарна тривалість експлуатації | | | |об'єкта до чи після ремонту до | | | |переходу в граничний стан. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.15. |Залишковий ресурс|Сумарне напрацювання об'єкта від | | | |моменту контролю його технічного | | | |стану до переходу в граничний стан. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.16. |Граничний стан |Стан об'єкта, при якому або його | | | |подальша експлуатація або відновлення| | | |працездатного стану неможливі або | | | |недоцільні. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.17. |Залишковий строк |Календарна тривалість експлуатації | | |служби |об'єкта від моменту контролю його | | | |технічного стану до переходу в | | | |граничний стан. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.18. |Експертне |Технічне діагностування котла, що | | |технічне |виконується по закінченні | | |діагностування |розрахункового терміну його служби | | | |або після вичерпання розрахункового | | | |ресурсу безпечної роботи, а також | | | |після аварії або виявлення пошкоджень| | | |елементів, які працюють під тиском, з| | | |метою визначення можливих параметрів | | | |і умов подальшої експлуатації. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.19. |Розрахунковий |Максимальний надлишковий тиск у | | |тиск |деталі, на який робиться розрахунок | | | |на міцність при обгрунтуванні | | | |основних розмірів, що забезпечують | | | |надійну роботу протягом | | | |розрахункового ресурсу. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.20. |Дозволений тиск |Максимально допустимий надлишковий | | |котла (елемента) |тиск котла (елемента), який | | | |встановлений за результатами | | | |технічного опосвідчення або | | | |контрольного розрахунку на міцність. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.21. |Робочий тиск |Максимально надлишковий тиск за | | |котла |котлом (пароперегрівачем) при | | | |нормальних умовах експлуатації. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.22. |Пробний тиск |Надлишковий тиск, при якому повинно | | | |проводитись гідравлічне випробування | | | |котла або його елементів на міцність | | | |і щільність. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.23. |Нормальні умови |Група експлуатаційних режимів, що | | |експлуатації |передбачена регламентом роботи: | | | |стаціонарний режим, пуск, вимірювання| | | |продуктивності, зупинка, гарячий | | | |резерв. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.24. |Аварійна ситуація|Стан потенційно небезпечного об'єкта,| | | |що характеризується порушенням меж та| | | |(або) умов безпечної експлуатації, | | | |але не перейшов в аварію, при якому | | | |всі несприятливі впливи джерел | | | |небезпеки на персонал утримуються в | | | |прийнятих межах за допомогою | | | |відповідних технічних засобів, | | | |передбачених проектом. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.25. |Елемент котла |Складальна одиниця котла, що | | | |призначена для виконання однієї із | | | |основних функцій котла (наприклад, | | | |колектор, барабан, пароперегрівач, | | | |поверхня нагріву та інші). | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.26. |Основний елемент |Складальна одиниця із деталей, | | |котла |навантажених внутрішнім тиском, яка | | | |виконує одну із функцій котла | | | |(наприклад, збір пароводяної суміші і| | | |її розділення перегрів пари та інші).| |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.27. |Елемент |Складальна одиниця трубопроводу пари | | |трубопроводу |чи гарячої води, призначена для | | | |виконання однієї з основних функцій | | | |трубопроводу (наприклад, прямолінійна| | | |ділянка, коліно, трійник, конусний | | | |перехід, фланець тощо). | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.28. |Температура |Максимальна температура пари або | | |робочого |гарячої води в елементі котла, що | | |середовища |розглядається. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.29. |Гранична |Максимальна температура деталі котла | | |температура |або трубопроводу з боку середовища з | | |стінки |найбільшою температурою, що | | | |визначається за тепловим і | | | |гідравлічним розрахунками або | | | |випробуваннями без врахування | | | |тимчасового збільшення обігріву (не | | | |більше 5 % розрахункового ресурсу). | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.30. |Розрахункова |Середня температура зовнішнього | | |температура |повітря за найбільш холодну | | |зовнішнього |п'ятиденку року. | | |повітря взимку | | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.31. |Стикове зварне |З'єднання, в якому елементи, що | | |з'єднання |зварюються, примикають один до одного| | | |торцевими поверхнями включають в себе| | | |шов і зону термічного впливу. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.32. |Нормативна |Правила, галузеві та державні | | |документація |стандарти, технічні умови, керівні | | | |документи на проектування, | | | |виготовлення ремонт, реконструкцію, | | | |монтаж, налагодження технічне | | | |діагностування | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.33. |Держнаглядохоронп|Комітет по нагляду за охороною праці | | |раці України |України Міністерства праці та | | | |соціальної політики України. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.34. |Орган |Територіальне управління | | |Держнаглядохоронп|Держнаглядохоронпраці України в | | |раці України |областях і Республіці Крим. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.35. |Сертифікаційний |Установа (організація), яка | | |центр |призначена Держстандартом України з | | | |подання Держнагладохоронпраці України| | | |займатися проведенням сертифікації | | | |котлів. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.36. |Спеціалізована |Організація, яка має дозвіл органів | | |організація |Держнаглядохоронпраці України на | | |котлобудування |право виконання робіт по оцінці | | | |технічного стану котлів (діагностика,| | | |ремонт, монтаж, налагодження | | | |випробування та ін.). | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.37. |Головна |Організація, яка уповноважена | | |організація з |Держнаглядохоронпраці України | | |котлобудування |проводити науково-дослідні роботи | | | |щодо вдосконалення котлів та їх | | | |безпечної експлуатації. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.38. |Експертно-технічн|Організація, яка має дозвіл органів | | |ий центр (ЕТЦ) |Держнаглядохоронпраці України (або | | | |входить у його систему) на право | | | |виконання робіт по оцінці технічного | | | |стану котлів (діагностика, технічне | | | |опосвідчення, випробування та ін.). | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.39. |Експерт |Фахівець експертно-технічного центру,| | | |який пройшов атестування в органах | | | |Держнаглядохоронпраці України і має | | | |відповідне посвідчення. | |--------+-----------------+-------------------------------------| | 1.3.40 |Власник котла |Підприємство, об'єднання, товариство,| | | |асоціація, інша організація, | | | |незалежно від форм власності, що | | | |мають котел в приватній власності, а | | | |також орендарі, які прийняли на себе | | | |функції власників котла згідно з | | | |договором. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.41. |Система |Газопроводи і споруди на них | | |газопостачання |(включаючи міжселищні). Газове | | | |обладнання житлових і громадських | | | |будинків, промислових і | | | |сільськогосподарських підприємств, | | | |підприємств комунально-побутового | | | |обслуговування населення виробничого | | | |характеру, ГНС, ГНП, ПСБ, АГЗС, | | | |резервуарних, геотермальних, групових| | | |та індивідуальних установок ЗВГ. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.42. |Споруди систем |Газопроводи і споруди на них (ГРП, | | |газопостачання |колодязі, контрольні трубки, | | | |контрольно-вимірювальні пункти інш.).| | | |Установки ЕХЗ від корозії, АСУТП, | | | |телемеханіка. Газифіковані житлові і | | | |громадські будинки, промислові і | | | |сільськогосподарські та інші | | | |підприємства. ГНС, ГНП, ПСБ, АГЗС, | | | |резервуарні групові і геотермальні | | | |установки. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.43. |Газове |Газопроводи і споруди на них, засоби | | |господарство |захисту від електрохімічної корозії, | | |підприємств |ГРП, ГРУ, газообладнання | | | |газифікованих виробничих і допоміжних| | | |споруд і котелень, розташованих на | | | |території підприємства. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.44. |Розподільні |Зовнішні газопроводи, які | | |газопроводи |забезпечують подачу газу від джерела | | | |(газопроводи високого і середнього | | | |тиску) до ГРП промислових | | | |підприємств, котелень, | | | |сільськогосподарських підприємств, | | | |комунальних об'єктів і інших | | | |споживачів, а також газопроводи | | | |низького тиску населених пунктів. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.45. |Внутрішньоплошадк|Газопроводи, які прокладаються по | | |ові газопроводи |території підприємств, котелень і | | | |інших виробничих об'єктів. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.46. |Газопровід-ввід |Газопровід від місця приєднання до | | | |розподільного газопроводу до | | | |вимикального пристрою на вводі. До | | | |газопроводу-вводу належать і ділянки | | | |дворових газопроводів до вимикального| | | |пристрою на ввідному газопроводі. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.47. |Ввідний |Ділянка газопроводу від вимикаючого | | |газопровід |пристрою на вводі в будинок (при | | | |встановленні вимикального пристрою | | | |зовні будинку) до внутрішнього | | | |газопроводу, включаючи газопровід, | | | |прокладений в футлярі через стіну | | | |будинку. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.48. |Внутрішні |Ділянки газопроводів від | | |газопроводи |газопроводу-вводу (при встановленні | | | |вимикального пристрою в будинку) або | | | |від ввідного газопроводу до місця | | | |підключення газовикористовувального | | | |агрегату, установки, газового | | | |приладу. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.49. |Скидний |Трубопровід, призначений для скидання| | |газопровід |в атмосферу газу при спрацюванні | | | |регулювальних або запобіжних | | | |пристроїв з тим, щоб тиск газу в | | | |контрольованій точці не перевищував | | | |заданого. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.50. |Сигналізація |Пристрій, який забезпечує подачу | | | |звукового або світового сигналу при | | | |досягненні попереджувального значення| | | |контрольованого параметра. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.51. |Протиаварійний |Пристрій, який забезпечує відключення| | |захист |газу при аварійних ситуаціях. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.52. |Газонебезпечні |Роботи, які виконуються у | | |роботи |загазованому середовищі або при яких | | | |можливий вихід газу. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.53. |Вогневі роботи |Роботи, пов'язані з застосуванням | | | |відкритого вогню. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.54. |Небезпечна |Концентрація (об'ємна частина газу), | | |концентрація |що дорівнює 20% від нижньої межі | | | |вибуховості. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.55. |Технічне |Система обходів (оглядів), ремонтів, | | |обслуговування |які дають змогу утримувати обладнання| | | |в справному стані. При технічному | | | |обслуговуванні здійснюється контроль | | | |за технічним станом, перевірка на | | | |загазованість, виявлення виходу газу,| | | |очищення, змазування, регулювання та | | | |інші операції з утримання | | | |працездатності і справності | | | |газопроводів, ГРП, електрохімзахисту,| | | |сигналізації, обладнання ГРП, ГНС, | | | |ГНП і АЗГС, газовикористовувальних | | | |установок і газових приладів. | |--------+-----------------+-------------------------------------| |1.3.56. |Технічне |Періодичний обхід (огляд) з метою | | |обстеження |нагляду за станом герметичності | | |(технічний огляд)|газопроводів і станом обладнання та | | | |споруд на них, електрохімзахисту, а | | | |також усунення дрібних несправностей,| | | |які виникли під час експлуатації. | ------------------------------------------------------------------ 1.4. Відповідальність за порушення Правил 1.4.1. Працівники, які обслуговують тепловикористуючі установки і теплові мережі, повинні чітко уявляти технологічні особливості свого підприємства (організації), знати й виконувати ці Правила та інші нормативні акти (1.2). 1.4.2. Працівники, які порушили Правила, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством України. 1.4.3. Відповідальним за загальний стан теплового господарства підприємства (організації) є керівник підприємства. У теплових і технологічних цехах наказом по підприємству (організації) повинна бути призначена потрібна кількість спеціально підготовленого персоналу, відповідального за технічний стан та безпечну експлуатацію тепловикористовуючих установок і теплових мереж. Решта персоналу підприємства (організації) несе відповідальність за дотримання Правил згідно з посадовими інструкціями. 1.4.4. Аварії та нещасні випадки, пов'язані з експлуатацією тепловикористовуючих установок і теплових мереж, розслідуються згідно з Законом України про охорону праці ( 2694-12 ), ДБН В.1.2-1-95, ДНАОП 0.00-4.03-98. На підставі матеріалів розслідування аварій та нещасних випадків повинні бути розроблені протиаварійні заходи щодо попередження подібних аварій та нещасних випадків. 1.4.5. За порушення цих Правил та нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно з законодавством. 2. Паливо джерел теплопостачання 2.1. Загальні положення 2.1.1. Для одержання теплоенергії у котельнях, як правило, використовується тверде, рідке і газоподібне паливо. 2.1.2. Постачання палива здійснюється на підставі угод з постачальниками. В угодах повинні бути обумовлені нормативи показників палива, графіки відвантаження і транспортування. 2.1.3. При недотриманні договірних умов постачання палива спори між постачальником і споживачем вирішуються у встановленому законодавством порядку. 2.2. Тверде паливо 2.2.1. У котлах спалюють вугілля різних сортів (буре, кам'яне, антрацити), торф і деревні відходи. Теплота згорання різного палива неоднакова і змінюється в межах від 4 до 40 МДж/кг (1000 - 10000 ккал/кг). Залежно від теплоти згорання прийнято поділяти паливо на високосортне й низькосортне. Низькосортне паливо ще називають місцевим паливом, оскільки рентабельність його використання невелика (дрова, торф з радіусом доставки до 20 - 30 км, а буре вугілля - до 200 км). Для одержання порівнюваних величин під час складання паливних балансів вводять поняття умовного палива. Умовним паливом прийнято вважати паливо, теплота згорання якого дорівнює 29,33 МДж/кг (7000 ккал/кг). Для перерахування витрати натурального палива Вн в умовне Вум p Q 3 треба величину Вн помножити на відношення, ------- тобто, 29,33 p Q 3 Вум = B x -------- кг. 3 29,33 2.2.2. Приймати тверде паливо від постачальників за кількістю та якістю належить згідно з вимогами діючих нормативних документів: "Збірника матеріалів для працівників паливо-постачальних організацій" (Укрголовпаливо при Держпостачі України, 1985 рік) та "Норм і вказівок по нормуванню витрат палива і теплової енергії на опалення житлових та громадських будинків, а також на житлово-господарчі і комунальні потреби по Україні" (затверджені постановою Госплану УРСР від 22 березня 1982 року N 25 ( 3225-10 ). 2.2.3. На кожну одноразово відвантажувану споживачеві партію палива постачальник зобов'язаний скласти й вислати споживачеві посвідчення про якість палива із зазначенням номерів вагонів, назву шахти (розрізу, ліспромгоспу, кар'єру), марки, класу палива, зольності, вмісту вологи, сірки, теплоти згорання та інших показників, обумовлених угодою. 2.2.4. Усе паливо, що надходить споживачеві, слід зважити на вагонних чи автомобільних вагах. При виявленні недовантаження, яке перевищує встановлені норми природної втрати, одержувач зобов'язаний пред'явити матеріальні претензії постачальникам і транспортним організаціям. 2.2.5. Розміри території складів твердого палива повинні бути достатніми для забезпечення роздільного зберігання палива у штабелях. 2.2.6. За штабелями вугілля слід встановити постійний нагляд з метою виявлення ознак самонагрівання та самозаймання. 2.2.7. Не допускається самонагрівання вугілля до температури 60 - 70 град. C. 2.2.8. При займанні вугілля, що горить, не дозволяється засипати землею чи піском, а також заливати водою у штабелі. Полум'я, що виникло, слід збивати вуглекислотою з вогнегасників типу ОУ-80, ОУ-25 транспортного виконання. 2.2.9. На підвищення темпів самонагрівання вугілля у штабелі впливають такі причини: - змішування вугілля різних марок в одному штабелі; - інтенсивне проникнення повітря всередину штабеля; - інтенсивне нагрівання штабеля променями сонця; - наявність у вугіллі сірчаного колчедану (піритної сірки); - скупчення дріб'язку вугілля окремо від великих шматків; - наявність у вугіллі ганчір'я, соломи, фарби та іншого будівельного сміття. 2.2.10. На кожному складі зберігання твердого палива повинні бути розроблені відповідні робочі інструкції, погоджені з місцевими органами охорони праці, промсанітарії та пожежної безпеки. Наказом по підприємству повинен бути призначений відповідальний працівник за пожежний стан і сформована добровільна пожежна дружина. 2.2.11. Не рідше одного разу на квартал слід провадити інвентаризацію палива. 2.2.12. У галереях та естакадах стрічкових конвеєрів подачі палива до котелень, вузлах перевантаження слід у холодну пору року підтримувати температуру на менше як +5 град.C. Пристрої, які усувають зависання палива в бункерах і течах (пневмозавалювачі, вібратори тощо), повинні бути справними і своєчасно функціонувати. Кути нахилу стінок бункерів і теч для вугілля повинні бути на менш як 60 град. до горизонту. Бункери сирого палива у котельні слід не рідше одного разу на 10 діб повністю спорожняти для огляду та очищення. 2.2.13. Всередині приміщень та на обладнанні паливоприготування і паливоподачі не допускається скупчення пилу. Запиленість повітря слід періодично за затвердженим графіком контролювати. Вона не повинна перевищувати допустимих санітарних норм. 2.2.14. Капітальний ремонт механізмів паливних складів, паливоподачі та паливоприготування провадиться в міру потреби за графіками ППР, затвердженими головним інженером підприємства. 2.3. Рідке паливо 2.3.1. Рідке паливо утворюється в процесі переробки природних рідких і твердих горючих копалин: нафти, вугілля та горючих сланців внаслідок їх перегонки, крекінгу, піролізу або гідрогенізації, а також в результаті синтезу з горючих газів. 2.3.2. У топках котлів комунальної енергетики тепер використовується переважно два види рідкого палива: пічне побутове згідно з ТУ 38-101-656-76 та мазут паливний марки 100 згідно з ГОСТ 10585-75*. 2.3.3. Норми якості мазуту (табл. 1). 2.3.4. Характеристика пічного палива (табл. 2). 2.3.5. Транспортування мазутів до паливосховищ, як правило, здійснюється залізничним транспортом. Системи зливання і перекачування повинні бути обладнані захистом від займання у зв'язку із статичною електрикою, що виникає, а трубопроводи зливника повинні прокладатися з тепловими супутниками. Естакади зливника обладнуються пристроями для обігрівання рубашок чи змійовиків транспортних цистерн, і якщо мазут поставляється без розігрівальних пристроїв, то повинні бути пристрої для розігрівання мазуту відкритим сухим паром тиском не вище як 0,5 МПа (5 кгс/кв.см). 2.3.6. Сірчані мазути розігрівати гострою парою не допускається, температура їх розігрівання повинна бути в межах 70 - 80 град.C. Таблиця 1 НОРМИ якості мазутів ------------------------------------------------------------------ | Найменування показника | Марка мазуту | |--------------------------------------+-------------------------| | | 40 | 100 | |--------------------------------------+------------+------------| |В'язкість за град.ВУ = 80 град.C | 8,0 | 16,0 | |--------------------------------------+------------+------------| |Зольність, %, не більше | 0,12 | 0,14 | |--------------------------------------+------------+------------| |Механічні домішки, %, не більше | 0,80 | 1,5 | |--------------------------------------+------------+------------| |Вміст води, %, не більше | 1,5 | 1,5 | |--------------------------------------+------------+------------| |Вміст сірки, %, не більше: | | | |--------------------------------------+------------+------------| |малосірчисті мазути | 0,5 | - | |--------------------------------------+------------+------------| |сірчисті мазути | 2,0 | - | |--------------------------------------+------------+------------| |високосірчисті мазути | 3,5 | 3,5 | |--------------------------------------+------------+------------| |Температура спалаху, град.C, не нижче | 90,0 | 110,0 | |--------------------------------------+------------+------------| |Температура застигання, град.C, не | | | |нижче: | | | |--------------------------------------+------------+------------| |низькопарафіновані мазути | 10 | 25 | |--------------------------------------+------------+------------| |високопарафіновані мазути | 25 | 42 | |--------------------------------------+------------+------------| |Теплота згорання, МДж/кг (ккал/кг), не| | | |нижче: | | | |--------------------------------------+------------+------------| |малосірчисті (сірчисті) мазути | 40,740 | 40,530 | | | (9723) | (9673) | |--------------------------------------+------------+------------| |високосірчисті мазути | - |39,90 (9523)| ------------------------------------------------------------------ Таблиця 2 Характеристика пічного палива ------------------------------------------------------------------ |Кінематична в'язкість, кв.мм/с | 6 | |--------------------------------------------------+-------------| |Зольність, %, не більше | 0,02 | |--------------------------------------------------+-------------| |Механічні домішки, %, не більше | - | |--------------------------------------------------+-------------| |Вміст води, % | Сліди | |--------------------------------------------------+-------------| |Вміст сірки, %, не більше | 0,5 - 1,2 | |--------------------------------------------------+-------------| |Температура спалаху у закритому тиглі, град.C, не | 42 | |менше | | |--------------------------------------------------+-------------| |Температура застигання, град.C, не вище | -15 | |--------------------------------------------------+-------------| |Теплота згорання, МДж/кг (ккал) |42,0 (10023) | ------------------------------------------------------------------ 2.3.7. Для нормального перекачування мазуту марки 100 його розігрівають до температури 60 - 80 град.C. Мазут марки 40 розігрівають до температури 40 - 60 град.C. 2.3.8. Система пічного палива не потребує підігрівання, зважаючи на незначну залежність в'язкості палива від температури. 2.3.9. Рідке паливо, надходячи на зливальний пункт, повинно супроводжуватися відповідними документами. За статутом приймання перед його зливанням беруть проби для перевірки вмісту сірки, води, зольності та механічних домішок згідно з вимогами ГОСТ 10585-75*. 2.3.10. Ділянки приймання, зберігання й перекачування рідкого палива є зонами підвищеної небезпеки. За виробничими інструкціями і схемами усі роботи слід виконувати не менше як двома працівниками. Взуття, одяг та інструмент не повинні бути причиною іскроутворення. Усі електродвигуни повинні бути виконані в іскрозахищеному та вибухонебезпечному виконанні (типу ВАО). 2.3.11. Засувки і вентилі на трубопроводах рідкого палива повинні відкриватися від руки, плавно, не викликаючи гідравлічних ударів. Застосовувати для відкривання і закривання важелі та ударний інструмент забороняється. 2.3.12. Уся система зливного обладнання, насоси, трубопроводи, підігрівачі повинні бути надійно заземлені. Фланцеві з'єднання повинні бути обладнані гнучкими мідними перемичками. 2.3.13. Зливальні пункти, естакади, сховища палива повинні бути обладнані системою блискавкозахисту згідно з РД 34.21.122.87 "Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений". 2.3.14. Дані про кількість, якість палива, що приймається, відомості про температуру і спосіб розігрівання слід заносити у відповідну робочу технічну документацію. 2.3.15. Ділянку приймання палива (естакаду) слід утримувати у чистоті. Майданчики, де розміщене заливне устаткування, не повинні мати сторонніх предметів, горючих матеріалів та сміття, повинні мати стічні канави для відведення пролитого палива в уловлювачі. Усі проїзди і проходи повинні бути вільні. Зливальні лотки та знімні рукави слід утримувати у чистоті та справному стані і прибирати після роботи у захищені місця від впливу сонячної радіації. Гумотканинні рукави при наявності у них пошкоджень слід своєчасно замінювати новими. 2.3.16. Сховища рідкого палива повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.04-85 "Подземные хранения нефти, нефтепродуктов и сжиженных газов". 2.3.17. Майданчик складів рідкого палива повинен мати тверде покриття з ухилом в бік стоку зливових вод та обвалований із суцільним обдернуванням. Висота земляного вала повинна бути такою, щоб у разі аварійного виливання палива з наземних резервуарів усе паливо містилось у межах обвалованого майданчика і ще залишалось 500 мм запасу на випадок, якщо паливо треба вкривати вогнезахисною піною. 2.3.18. Зливові і талі води з території паливосховищ скидати у каналізацію без попередньої обробки у системі очистки забороняється. Вміст нафтопродуктів у водах, що скидаються у водойми, треба систематично контролювати згідно з санітарними нормами, не допускаючи перевищення рівня гранично допустимих скидів. 2.3.19. Майданчики зберігання рідкого палива повинні охоронятися і бути обнесені огорожею з негорючих матеріалів. На огорожі та хвіртці повинні бути попереджувальні написи, протипожежний інвентар закріпляється на щитах. 2.3.20. Для зберігання рідкого палива слід використовувати наземні й підземні як металеві, так і з інших матеріалів циліндричні місткості, які виготовляються за типовими проектами згідно з ГОСТ 17032-71. 2.3.21. Зовнішні поверхні наземних резервуарів фарбують у світлі тони для зменшення нагрівання палива від сонячної радіації. Резервуари повинні мати написи про призначення місткості, номер за схемою паливного господарства, корисний об'єм, а також попереджувальні написи. 2.3.22. Зовнішня поверхня надземних і підземних резервуарів зберігання рідкого палива повинна бути захищена протикорозійним покриттям. 2.3.23. Резервуари сховища рідкого палива повинні бути обладнані спускними трубами, переливними трубами, пробними вентилями та дихальними клапанами. Труби і арматура повинні розміщуватися зручно для обслуговування. Паливо по спускних і переливних трубах повинно відводитися до зливальної підземної місткості. Якщо схема паливосховища дозволяє спорожнити систему паливопостачання безпосередньо у підземні резервуари-сховища, то зливальна підземна місткість окремо не виконується. 2.3.24. У підземних сховищах мінімальна температура палива повинна бути не нижче як +7 град.C, а максимальна +35 град.C. 2.3.25. Відбирати паливо на витрату слід не з самого дна сховища, а на 100 мм вище, що дає можливість уникнути надходження у паливопроводи палива з великим вмістом води. Під час відбирання придонних проб і виявлення обводненості палива більш як на 7 % придонний шар палива слід здренувати у зливальну місткість. 2.3.26. Донні відклади, які утворюються під час зберігання рідкого палива, слід регулярно видаляти. Очищування слід здійснювати не рідше одного разу на рік. Видалені відклади зберігати на території забороняється. Їх треба спалювати у спеціально відведених місцях. 2.3.27. Періодично не рідше одного разу на рік слід провадити внутрішній огляд резервуарів з обов'язковим контролем стану їхніх внутрішніх поверхонь та зварних швів. Під час виявлення дефектів, корозійних пошкоджень, тріщин слід вживати заходів щодо їх усунення. 2.3.28. Роботи по очищенню резервуарів, внутрішній огляд та усунення дефектів слід провадити у світлий час доби і обов'язково оформити наряд-допуск на небезпечні роботи. Концентрація парів палива в повітрі резервуарів повинна контролюватися газоаналізаторами. Особи, які працюють в резервуарах, повинні користуватися шланговими або ізолюючими протигазами та переговорними пристроями. Взуття, одяг та інструмент перед початком робіт повинні бути перевірені й відповідати тим видам робіт, які обумовлені у наряд-допуск. 2.3.29. Штучне освітлення (якщо воно застосовується) повинно бути у вибухозахищеному виконанні напругою 12 В, вмикання й вимикання його повинно здійснюватися тільки після закінчення роботи поза внутрішніми об'ємами резервуарів. 2.3.30. Усі резервуари-сховища і витратні баки рідкого палива повинні бути обладнані безпечними вимірювачами рівня палива. Обладнання їх скляними покажчиками категорично забороняється. 2.3.31. Кожний резервуар, що експлуатується, повинен мати калібрувальну таблицю, за якою установлюється залежність між рівнем палива та його кількістю в резервуарі. Калібрувальні таблиці уточнюються після кожного капітального ремонту резервуарів, а також після ремонту, під час якого можуть бути змінені його форма і розміри. Уточнення калібрувальних таблиць провадиться також після переміщення резервуарів на нове місце. 2.3.32. Паливопроводи після монтажу або капітального ремонту перед експлуатацією повинні продуватися стисненим повітрям з метою усунення можливих засмічень та закупорок. 2.4. Газоподібне паливо 2.4.1. Правила установлюють вимоги до експлуатації систем газопостачання котелень, які як паливо використовують природні гази (газових та нафтових родовищ) з наднормальним тиском не більше 1,2 МПа. 2.4.2. Природний газ, який використовується для газифікованих котелень, повинен відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 (табл. 3). Номінальна нижча теплота згорання газу затверджується за поданням газодобувних підприємств з урахуванням джерел газу. Наявність у газі рідкої фази води та вуглеводнів не допускається. Границі концентрації газу (за CH4) у газоповітряній суміші, за якою можливе займання (границі вибуховості), такі: нижня - 5, верхня - 15 % за об'ємом. Для природного газу визначеного складу вказані границі визначають згідно з ГОСТ 12.1.044-89. 2.4.3. Порядок визначення показників якості природного газу обумовлюється у договорах на постачання газу. У разі розбіжностей між постачальником і споживачем щодо якості газу, кожна із сторін має право звернутися до обласних центрів стандартизації і метрології Держстандарту України. 2.4.4. Періодичність перевірки якості природного газу, місця відбирання і випробування установлюються угодами. Якість природного газу визначається методами, передбаченими державним стандартом та іншими нормативними актами залежно від призначення його використання. Таблиця 3 Якісні характеристики природного газу ------------------------------------------------------------------ |Теплота згорання нижча при 20 град.C і 1011, | 31,8 | |325 кПа, МДж/куб.м, не менше | | |----------------------------------------------+-----------------| |Сфера значень числа Воббе (вищого), МДж/куб.м | 41,2 - 54,5 | |----------------------------------------------+-----------------| |Допустиме відхилення числа Воббе від | +- 5 | |нормального значення, %, не більше | | |----------------------------------------------+-----------------| |Масова концентрація сірководню, г/куб.м, не | 0,02 | |більше | | |----------------------------------------------+-----------------| |Те саме, меркаптової сірки, г/куб.м, не більше| 0,036 | |----------------------------------------------+-----------------| |Об'ємна частка кисню, %, не більше | 1,0 | |----------------------------------------------+-----------------| |Маса механічних домішок в 1 куб.м, г, не | | |більше | 0,001 | |----------------------------------------------+-----------------| |Інтенсивність запаху газу при об'ємній частці | 3,0 | |в повітрі 1 %, балів, не менше | | ------------------------------------------------------------------ 2.4.5. Засоби вимірювання, необхідні для визначення якісних характеристик природного газу, повинні бути перевірені органами Держстандарту України. Лабораторії, які виконують роботу по визначенню якості природного газу, повинні бути атестовані у встановленому порядку. 2.4.6. Кількість природного газу, передбаченого для постачання, визначається договором залежно із затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам установлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи із середньодобової норми споживання природного газу. 2.4.7. Умови для визначення кількості газу при взаємних розрахунках із споживачами визначаються згідно з ГОСТ 2939-63. Одиницею вимірювання кількості газу встановлено 1 куб.м сухого газу (вологість дорівнює 0) при температурі 293,15 К (20 град.C), тиск 101325 Н/кв.м (760 мм рт. ст.). 2.4.8. Облік кількості газу слід передбачати комерційний - для здійснення фінансових розрахунків між газозбутовими організаціями і кожним споживачем, а також внутрішньовиробничий (технологічний) - для контролю за ефективністю використання газу і дисципліною споживання. 2.4.9. Внутрішньовиробничим обліком (технологічним) кількості газу повинні бути забезпечені окремі об'єкти, у тому числі цехи, ділянки, агрегати, які мають газове споживання понад 350000 куб.м природного газу або еквіваленту за тепловим ефектом кількість зрідженого вуглеводневого газу. Внутрішньовиробничим обліком споживання газу повинні бути забезпечені усі водогрійні котли з тепловою продуктивністю понад 1,163 МВт і парові котли продуктивністю понад 1 т/год. 2.4.10. Способи вимірювання кількості газів та реалізуючі їх засоби вимірювання слід вибирати залежно від умов експлуатації з числа дозволених Держстандатом України, включених до Держреєстру України або таких, що пройшли державну метрологічну атестацію. 2.4.11. Споживач у визначений договором строк зобов'язаний сповіщати по телефону газозбутову організацію про кількість прийнятого природного газу за минулу добу. За достовірність переданих даних відповідальність несе споживач. 2.4.12. Відповідальність за експлуатацію і технічний стан приладів обліку природного газу, а також за їх своєчасну перевірку несуть керівники підприємств та організацій, яким належать прилади. 2.4.13. Контроль за раціональним та ефективним використанням всіх видів паливно-енергетичних ресурсів, в тому числі природного газу, твердого палива, мазуту та інших, здійснює Державна інспекція з енергозбереження Державного комітету з енергозбереження та її регіональні і обласні центри. 3. Реєстрація, технічне, опосвідчення і дозвіл на експлуатацію парових і водогрійних котлів 3.1. Реєстрація 3.1.1. Парові котли з робочим тиском (тут і далі за текстом - надлишковим) більше 0,07 МПа, водогрійні котли з температурою води вище 115 град.C до пуску в роботу повинні бути зареєстровані в органах ЕТЦ. Парові котли з надлишковим тиском пари не більше 0,97 МПа, водогрійні котли і водопідігрівачі з температурою нагріву води не вище 115 град.C до пуску в роботу підлягають реєстрації в місцевих органах Держнаглядохоронпраці України, за винятком: - парових і водогрійних котлів цих параметрів з поверхнею нагріву менше 6 кв.м; - водопідігрівачів (бойлерів) незалежно від тиску і температури. 3.1.2. Реєстрація проводиться на підставі письмової заяви власника котла або організації, яка його орендує. При реєстрації повинні бути подані: - паспорт; - акт про справність котла, якщо він прибув з заводу-виготовлювача в зібраному стані (або був переставлений з одного місця на інше); - посвідчення про якість монтажу; - креслення приміщення котельні (план і поперечний переріз, а при необхідності - і повздовжній переріз); - довідка про відповідність водопідготовки проекту; - довідка про наявність та характеристику живильних пристроїв і відповідність їх проекту; - Інструкція з монтажу і експлуатації заводу - виготовлювача котла. Перелічені документи повинні бути підписані керівником підприємства та прошиті разом із паспортом котла. При відповідності документації вимогам ДНАОП 0.00-1.08-94 або ДНАОП 0.00-1.26-96 вона реєструється. 3.1.3. Котли пересувних котельних установок повинні реєструватися в органі ЕТЦ за місцем їх експлуатації. 3.1.4. Перереєстрація котла або водопідігрівача в органах ЕТЦ або в місцевих органах Держнаглядохоронпраці України повинна бути проведена: - при реконструкції; - після демонтажу і встановлення на новому місці; - при переведенні їх на інший режим роботи; - при передачі котла іншому власникові. 3.1.5. Для зняття з обліку зареєстрованого котла чи водопідігрівача власник зобов'язаний подати в орган ЕТЦ або в місцевий орган Держнаглядохоронпраці України заяву з обгрунтуванням причин зняття і паспорт котла (водопідігрівача). 3.1.6. При відсутності паспорта заводом-виготовлювачем направляється його дублікат. У випадку відсутності дубліката складається в установленому порядку новий паспорт (додаток 2.3 ДНАОП 0.00-1.08-94, або додаток 2.3 ДНАОП 0.00-1.26-96). 3.2. Технічне опосвідчення 3.2.1. Кожний котел підлягає технічному опосвідченню до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і, в необхідних випадках - позачерговому. Технічні опосвідчення проводяться експертами ЕТЦ. Періодичне технічне опосвідчення допускається проводити фахівцями організацій, підприємств, установ, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку. Опосвідчення пароперегрівачів і економайзерів, які складають з котлом один агрегат, проводиться одночасно з котлом. 3.2.2. Котел повинен бути зупинений не пізніше терміну опосвідчення, зазначеного в його паспорті. Власник котла не пізніше ніж за 5 днів зобов'язаний повідомити ЕТЦ або організацію, підприємство, установу, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, про опосвідчення котла, яке має відбутися. 3.2.3. Технічне опосвідчення котла складається із зовнішнього, внутрішнього оглядів і гідравлічного випробування. При технічному опосвідченні допускається використовувати методи неруйнівного контролю, в тому числі метод акустичної емісії. 3.2.4. Зовнішні і внутрішні огляди мають за мету: а) при первинному опосвідченні перевірити, що котел встановлений і обладнаний відповідно до даних Правил і пред'явлених при реєстрації документів, а також, що котел і його елементи не мають пошкоджень; б) при періодичних і позачергових опосвідченнях встановити справність котла і можливість його подальшої роботи. 3.2.5. При зовнішньому і внутрішньому оглядах котла повинна бути звернена увага на виявлення можливих тріщин, надривів, випинів, видимів і корозії на внутрішніх і зовнішніх поверхнях стінок, слідів пропарювання і пропусків у зварних, клепаних і вальцьованих з'єднань, а також пошкоджень обмурку, що можуть викликати небезпеку перегріву металу елементів котла. 3.2.6. Гідравлічне випробування має за мету перевірку міцності елементів котла і щільності з'єднань. Значення пробного гідравлічного тиску приймається відповідно до ст. 5.14.2 Правил. При проведенні гідравлічного випробування повинні дотримуватись вимоги підрозділу 5 - 14 ДНАОП 0.00-1.08-94, підрозділу 9.7 ДНАОП 0.00-1.26-96. Котел повинен пред'являтися до гідравлічного випробування з встановленою на ньому арматурою. У випадку зниження робочого тиску за результатами технічного опосвідчення пробний тиск при гідравлічному випробуванні визначається, виходячи із дозволеного тиску. 3.2.7. Первинне технічне опосвідчення нововстановлених котлів проводиться експертом ЕТЦ після їх монтажу і реєстрації. Котли, які підлягають обмуровуванню, можуть бути опосвідчені до реєстрації. 3.2.8. Котли, які піддавались внутрішньому огляду і гідравлічному випробуванню на заводі-виготовлювачі і прибули на місце встановлення в зібраному стані, підлягають первинному технічному опосвідченню на місці встановлення особою, відповідальною за їх справний стан і безпечну експлуатацію. При цьому термін чергових внутрішнього огляду і гідравлічного випробування встановлюється експертом ЕТЦ з врахуванням вказаної в паспорті котла дати проведення технічного опосвідчення на заводі-виготовлювачі. 3.2.9. Перевірка технічного стану елементів котла, які недоступні для внутрішнього і зовнішнього оглядів, повинна проводитись відповідно до інструкції з монтажу та експлуатації заводу-виготовлювача, в якій повинні бути вказані обсяги, методи і періодичність контролю. 3.2.10. Експерт ЕТЦ або фахівець організації, підприємства, установи, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, проводять періодичне технічне спосвідчення в такі терміни: а) зовнішній і внутрішній огляди - не рідше одного разу в 4 роки; б) гідравлічне випробування - не рідше одного разу в 8 років. Якщо за умов виробництва неможливо пред'явити котел для опосвідчення в зазначений термін, власник зобов'язаний пред'явити його достроково. Гідравлічне випробування котлів проводиться тільки при задовільних результатах зовнішнього і внутрішнього оглядів. 3.2.11. Органу Держнаглядохоронпраці України надається право продовжувати встановлені терміни опосвідчення котлів до трьох місяців за обгрунтованим письмовим клопотанням власника котла з поданням даних, що підтверджують задовільний стан котла і при позитивних результатах огляду котла в робочому стані експертом ЕТЦ. 3.2.12. Власник котла зобов'язаний самостійно проводити зовнішній і внутрішній огляди кожної очистки внутрішніх поверхонь або ремонту елементів, але не рідше ніж через 12 місяців, а також перед пред'явленням котла експерту ЕТЦ або фахівцю організації, підприємства, установи, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України. При цьому відповідальний за справний і безпечну експлуатацію зобов'язаний забезпечити усунення виявлених дефектів до пред'явлення котла для опосвідчення. Гідравлічне випробування робочим тиском власник зобов'язаний проводити кожний раз після розкриття барабана, колектора або ремонту котла, якщо характер і обсяг ремонту не викликають необхідності позачергового опосвідчення. 3.2.13. Позачергове опосвідчення котлів повинно бути проведено в таких випадках: а) якщо котел не експлуатувався більше 12 місяців; б) якщо котел був демонтований і встановлений на новому місці; в) якщо проведено виправлення випинів або вм'ятин, а також ремонт з застосуванням зварювання основних елементів котла (барабана, колектора, жарової труби, трубної решітки, сухопарника, грязьовика, вогневої камери, трубопроводів в межах котла); г) якщо змінено більше 15 % анкерних кріплень будь-якої стінки; д) після заміни барабана, колектора, екрана пароперегрівача, пароохолоджувача або економайзера; е) якщо замінено одночасно більше 50% загальної кількості екранних і кип'ятильних чи димогарних труб або 100% труб пароперегрівачів або економайзера; ж) після досягнення розрахункового терміну служби котла, встановленого проектом, заводом-виготовлювачем, іншою нормативною документацією або експертно-технічною комісією; з) після аварії котла або його елементів, якщо за обсягом відновлювальних робіт вимагається таке опосвідчення; і) якщо на погляд інспектора (експерта) або особи, відповідальної за справний стан і безпечну експлуатацію котла, таке опосвідчення необхідне. У випадках, передбачених підпунктами "ж", "з", "і", перед позачерговим технічним опосвідченням повинно бути проведене експертне обстеження (технічне діагностування) котла ЕТЦ або спеціалізованою організацією, яка має дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку. Обстеження проводиться відповідно до погодженого з Держнаглядохоронпраці України галузевого Положення про технічне діагностування. 3.2.14. Результати технічного опосвідчення повинні записуватись в паспорт котла особою, яка проводила опосвідчення, а зазначенням дозволених параметрів роботи і термінів наступних опосвідчень. При проведенні позачергового опосвідчення повинна бути вказана причина, що викликала необхідність такого опосвідчення. Якщо при опосвідченні проводились додаткові випробування і дослідження, то в паспорті котла повинні бути записані види і результати цих випробувань і досліджень з зазначенням місць відбору зразків або ділянок, підданих випробуванням, а також причин, що викликали необхідність проведення додаткових випробувань. 3.2.15. Експлуатація котла понад розрахунковий термін служби може бути допущена на підставі висновку ЕТЦ або спеціалізованої організації, яка має дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку, про можливості і умови його експлуатації, виданого за результатами технічного діагностування з оцінкою залишкового ресурсу. Дозвіл на експлуатацію в цьому випадку видається органами Держнаглядохоронпраці України. 3.3. Дозвіл на експлуатацію нововстановлених котлів 3.3.1. Приймання в експлуатацію нововстановленого котла здійснюється згідно з вимогами ГОСТ 27303-87, ДБН А.3.1-3.94, ДНАОП 0.00-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.26-96 і після реєстрації котла в ЕТЦ. 3.3.2. Пуск котла в роботу проводиться за наказом власника підприємства (організації), виданим по результатах проведених пусконалагоджувальних робіт і обстеження котла експертом ЕТЦ під час парового випробування для встановлення готовності котельної установки до експлуатації і відповідності проекту і ДНАОП 0.00-1.08-94 або ДНАОП 0.00-1.26-96. 3.3.3. На кожному котлі, який введено в експлуатацію, повинна бути прикріплена на видному місці табличка форматом не менше ніж 300 х 200 мм із зазначенням таких даних: а) реєстраційний номер; б) дозволений тиск; в) число, місяць і рік наступного внутрішнього огляду і гідравлічного випробування. 4. Монтаж котелень і котлів 4.1. Вимоги до монтажу тепломеханічної частини 4.1.1. Під час спорудження фундаментів котельні одночасно слід зводити фундаменти під котли і допоміжне обладнання. 4.1.2. Монтаж слід вести великоблоковими вузлами, складеними та випробуваними на заготівельних підприємствах з урахуванням можливості їх транспортування та наявності вантажопідйомних механізмів для встановлення блоків на їхні постійні місця. Укладання панелей перекриття та улаштування покрівлі слід провадити після встановлення великої ваги обладнання котельні. 4.1.3. Під час монтажу котелень слід суворо дотримуватись ДНАОП, ГОСТ, СНиП, ДБН (підрозділ 1.2), паспортів заводу-виготовлювача та інструкцій з монтажу встановлюваного обладнання і проекту котельні (1.2.). 4.1.4. Незалежно від методів монтажу при зведенні будівель і приміщень котелень слід передбачити монтажні прорізи. 4.1.5. Під чавунні секційні котли згідно з установочними кресленнями виконують бетонну основу і одночасно дуттьовий канал. Після затвердження основи приступають до укладання стін зольника, топки і газоходів на висоту до рівня розміщення нижніх головок секцій. Стінки топки слід класти з вогнетривкої цегли. Одночасно з муруванням у стінки топки закладають підколосникові балочки, правильність закладання яких перевіряють укладанням колосників. З фронтового боку котла лази для очищення збірних бічних газоходів. Лази закладають цеглою без перев'язки з рештою мурування на глиняному розчині. Обмурування котлів повинне забезпечувати правильний рух топкових газів і не допускати підсмоктувань зовнішнього повітря у газоходи. Для обмуровування застосовується звичайна глиняна цегла марки 100, правильної форми, не деформована. Недопалену і перепалену цеглу застосовувати не допускається. Мурування виконують, чергуючи ложковий ряд з поперечниковим. Починають з викладання кутів, перевіряючи правильність за виском. Стояки каркасу, які закладають обмуруванням, ретельно ізолюють азбестом, щоб запобігти перегріванню. Лежаки від котла до димової труби викладають з червоної цегли. Склепіння збірного лежака у напрямку до димової труби викладають суворо за кресленнями, порушення прокладки під час експлуатації може викликати утворення "мертвих кутів"; при накопиченні у них продуктів неповного згорання може призвести до вибуху. Мурування газоходів та лежаків при розміщенні їх вздовж стіни будівлі чи при проходженні через стіну або фундамент не зв'язують з муруванням будівлі. Відстань між ними повинна становити не менше 70 мм. Дно лежака вистилають двома рядами цегли плиском. Склепіння, що перекриває лежак, виконують в одну цеглу. Згори склепіння слід засипати шлаком чи інфузорною землею шаром не менше 100 мм і зверху кладуть два ряди червоної цегли плиском. При високому рівні грунтових вод улаштовують дренажі або застосовують захисний гідроізоляційний шар цементу з церезитом товщиною 30 мм. 4.1.6. Котел слід встановлювати на затверділе мурування не раніше як через 3 дні після його закінчення. Між муруванням і нижньою основою котла прокладають два шари листового азбесту. 4.1.7. Монтаж котлів, які пройшли складання, та гідравлічне випробування на заготівельних підприємствах, полягає у переміщенні котла з транспортних засобів на підготовлену основу. Після цього монтажні болти слід замінити постійним, а потім виконати наступні роботи. Передбачені при складанні котлів, що надійшли розібраними. 4.1.8. Секційні чавунні котли усіх марок найкраще складати (якщо вони надійшли розібраними) за допомогою універсальних пристроїв за паспортом та інструкцією по монтажу. 4.1.19. Стінки топки котла треба викладати з вогнетривкої цегли на шамотному розчині. Червону цеглу перед укладанням в обмурок змочують водою, вогнетривку цеглу попередньо змочувати забороняється. Товщина шарів при муруванні червоної цегли повинна становити не більше 3 мм, а вогнетривкої - не більше 2 мм. 4.1.10. Щоб складання секцій котла було надійним, пакети починають складати з попередньої або задньої секції залежно від габаритів котельні. По черзі піднімають секції на викладені цегляні стінки в міру приєднання секцій до пакета. Завчасно пригнані ніпелі легенько промащують графітовим мастилом і вставляють у ніпельні отвори секцій, легенько вдаряючи їх дерев'яним молотком. На середину ніпеля треба накрутити 2 - 3 витки джгутика з азбестового шнура, просоченого пастою; вільний кінець змащують і на нього одягають наступну секцію. Треба ретельно стежити за тим, щоб розмір азбестової підмотки не перевищував глибини канавок біля ніпельних отворів двох суміжних секцій (зайва підмотка призводить до поломки секції під час стягування). Секції треба стягувати рівномірно і плавно, без ривків, не допускаючи перекосів, одночасно по нижніх і верхніх головках. Зазор між роздільними ребрами головок секцій після натягування секцій повинен бути не більше 2 мм. Рівність зазорів забезпечує паралельне положення торців верхніх і нижніх головок кожної секції у вертикальній площині. Послідовно приєднуючи і стягуючи по одній секції, складають правий чи лівий пакет котла, потім другий пакет, суворо відцентрований на початку складання по трійниках пакетів. 4.1.11. Після закінчення складання пакетів монтажні болти змінюють постійними стяжними: до складених пакетів приєднують на шпильках коліна і трійники, прибирають пристрій. Складений пакет підлягає випробуванню гідравлічним тиском згідно з паспортом (як правило, 1,25 робочого). Після гідравлічного випробування видаляються тимчасові заглушки, встановлюють колосники, ущільнюють мастикою і азбестовим шнуром топку і ведуть під верх обмурування згідно з кресленнями. Після закінчення кладки обмуру його стягують каркасом з куткової сталі і стяжних болтів. Усі місця зіткнення секцій котла з цегляними муруваннями обмурки обов'язково прокладають азбестовим картоном; одночасно з муруванням обмурку монтують топкову гарнітуру, навішують фронтальну плиту з завантаженими і зольними дверцями, установлюють шибери, блоки, троси і противаги. У котлах "Універсал-5", "Універсал-6", "КЧ-1", "Тула-3" передні, бічні й задні стінки, а в котлах "Мінськ-1" - тільки бічні покривають теплоізоляційною мастикою пошарово у гарячому стані до товщини 30 мм, виконують ці роботи під час сушіння обмурку (котел при цьому палять дровами). Сушіння чавунних котлів, як правило, триває 2 - 3 дні. 4.1.12. Фундаменти під котли "НИИСТУ-5" викладають за кресленнями на загальній монолітній бетонній плиті товщиною 100 мм, верх якої розміщується на 218 мм нижче від рівня підлоги і збігається з подом бічних повздовжніх і торцевого (заднього) поперечного лежаків. Під час викладання лежаків за котлом встановлюють збірні рамки для шиберів. Усі секції виставляють на цегляній основі, центрують по колекторах, схоплюють, а потім зварюють колекторні стики. Після зварювання перевіряють горизонтальність установлення котла, провадять гідравлічне випробування, після чого приступають до обмурування. До початку обмурування установлюють каркас котла, навіщують фронтові плити, укладають на підколосникові балочки колосники і приєднують зольникову коробку (чи газові пальники). Мурування з червоної цегли провадять на глиняному розчині, вогнетривкої - на шамотному. Особливу увагу під час мурування бічних і задньої торцевої стін приділяють попередженню забруднення розчином розведених ребер конвективної поверхні нагрівання. Для цього між ребрами котла і стіною топки, що викладають, закладають стальний лист, який пересувають вгору в міру викладення стіни. У фронтовій стіні на відстані близько 500 мм від стелі топки влаштовують оглядовий отвір. Під час просушування обмурку всередині топки укладають теплоізоляційну мастику на розігріті поверхні та усувають усі нещільності обмурування. 4.1.13. Стальні трубні парові котли малої потужності (Е 1/9, Е 0,4/9, KB, ПНК-2С та інші) поставляють заводи-виготівники у складеному вигляді в обмурку та обшивці. Після розпакування провадять технічний огляд усього обладнання за відправними документами, а потім складають акт технічного приймання котлоагрегату з додаванням відомості виявлених дефектів. Котли встановлюють на бетонну підготовку під полозки без кріплення фундаментними болтами. Встановлення треба перевірити за рівнем у повздовжньому і поперечному напрямках і усі наступні монтажні роботи провадити згідно з кресленнями та інструкціями заводів-виготівників на монтажні роботи. Монтаж електричної частини і заземлення обладнання слід провадити згідно з ПУЭ до 1000 В. Останнім часом у комунальній енергетиці України поширені жаротрубні стальні водогрійні автоматизовані котли типу "ВК" продуктивністю до 3,15 МВт. Ця серія котлів відзначається високим ККД, відсутністю обмурування. Котли можуть бути встановлені без фундаменту на підлозі котельні (без ухилу), а також змонтовані як пересувні блокові установки. Ці агрегати, які відзначаються простою експлуатацією, компактністю, малими габаритами і незначною масою, з часом витіснять старі малоефективні моделі. Технічні характеристики котлів наведено у табл. 4. Таблиця 4 Технічні характеристики стальних водогрійних автоматизованих котлів ------------------------------------------------------------------ | Найменування показників | Марка котлів | |---------------------------+------------------------------------| | |КСВа-1,0 Гн |КСВа-2,0 Гс| КСВТа-3,0 | | | "ВК-22" | "ВК-21" - | | | | | М2 | | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Теплопродуктивність, МВт | 1,0 | 2,0 | 3,0 | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Коефіцієнт корисної дії, % | 93,4 | 93,1 | 92,4 | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Температура води на вході, | 62,4 | 60,6 | 60,0 | |град.C | | | | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Те саме, на виході, град.C | 89,2 | 108,8 | 92,8 | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Витрата води, т/год. | 33,5 | 42,8 | 78,6 | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Витрата газу, нкуб.м/год. | 118,0 | 230,0 | 338,0 | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Паливо | | Природний | | | | | газ | | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Пальниковий пристрій | | ТТС-Б | | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Температура газів, що | 165 | 164 | 175 | |відходять, град.C | | | | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Габаритні розміри (L х B х |2,63 х 1,3 х|4,3 х 1,7 х|4,29 х 2,5 | |H), м | 1,75 | 2,4 | х 2,8 | |---------------------------+------------+-----------+-----------| |Маса, кг | 2250 | 4100 | 8390 | ------------------------------------------------------------------ 4.1.14. Стальні двобарабанні водогрійні котли ДКВР (ДЕ) усіх типорозмірів, за винятком ДКВР-10-13 (23) у високій компановці, поставляють споживачам блоками у складеному вигляді у полегшеному обмурку та обшивці, а також без них. Котли ДКВР-10-13 (23) і ДЕ-25-14ГМ поставляють споживачам тільки розібраними. До котлів ДКВР-10-39 окремими блоками в обмурку та обшивці поставляють хвостові поверхні нагрівання. Котли ДКВР-20-13 можуть поставлятися у вигляді трьох великих блоків (два топкових і конвективний), у полегшеному обмурку та обшивці, блоки також можуть поставлятися під важкий обмурок. 4.1.15. В усіх випадках блокового транспортування котлів продуктивністю до 6,5 т/год. котла 10 т/год. у низькій компоновці опорною конструкцією є тільки нижня опорна рама. На час транспортування особливо ретельно затягують болти кріплення котла до опорної рами (опорні балки нижнього барабана і опори камер екранів). Пересувати котел можна на котках, які підводять під раму котла з допомогою домкратів або підклинюванням; при цьому треба піднімати одночасно два суміжних кути рами. До місця монтажу котел доставляють на автомашині з причепом, на спеціальних санях або візках, на стальному листі. Навантаження, переміщення, розвантаження котла і його блоків провадити кантуванням не дозволяється. Поздовжні балки опорної рами котла мають на кожному кінці отвори, підсилені привареними втулками, які служать для піднімання і транспортування. Для піднімання конвектного блока котла ДКВР-20-13(23) до верхнього барабана приварюють спеціальні вантажні скоби. Піднімання із застропуванням за інші частини котла або рами не допускається. Слід звертати увагу на захист кип'ятильних труб від тиску на них строповки. Під час піднімання котла у складеному вигляді (але без обмурка та обшивки) крановими засобами до глухих ден барабанів приварюють скоби для розтяжок; стропування провадять за верхній барабан. 4.1.16. Під час приймання вантажу (котла) від транспортної організації монтажна організація провадить кількісну перевірку його за вантажними документами і технічний огляд із складанням акта технічного приймання та відомості виявлених дефектів. Під час приймання блоків, незалежно від наявності обмурку та обшивки, провадять технічний огляд внутрішніх та зовнішніх поверхонь, внутрішньої перегородки і трубних пучків, перевіряють головні розміри котла та його основні деталі. У перегородці не допускаються щілини між плитами; ущільнювані поверхні фланців, штуцерів, люків не повинні мати забоїн, рисок, перекосів, хвилястостей тощо. Дефекти усуває замовник або монтажна організація за окрему оплату. При прийманні котла, що прибув у розібраному вигляді, технічний огляд починають із зварних барабанів. Зовнішнім оглядом перевіряють доброякісність швів, трубних отворів і штуцерів для арматури, виявляють дефекти і пошкодження у вигляді тріщин, плен, розшарувань, згортань, а також овальність, конусність, задири, зобоїни і риски на стінках трубних отворів, наявність задирок на їх кромках. Якщо барабани одержані не від заводу-виготовника котла, то провадять ретельнішу перевірку і промірювання довжини, діаметра, товщини стінок, овальності та прогини через кожний метр довжини. Так само перевіряють камери екранів і пароперегрівачів. Орієнтування за допусками повинно бути у паспорті котла. Кип'ятильні, екранні та перегрівальні труби надходять у готовому вигляді зігнутими та обрізаними за розмірами без припусків. Вони повинні відповідати допустимим відхиленням за діаметром, товщиною стінки, овальністю та радіусом гнуття по паспортних вимогах. 4.1.17. Усю арматуру піддають огляду та гідравлічному випробуванню на щільність. Під час огляду перевіряють чистоту відливки корпусу (відсутність свищів, тріщин), чистоту обробки ущільнювальних поверхонь (відсутність забоїн, подряпин), чистоту обробки циліндричної та нарізної частини шпинделя, легкість його обертання. 4.1.18. Перевірку та приймання фундаменту під котел провадять перед початком складання котла. Майданчик і колодязі для закладних болтів очищають, розбивають монтажні осі, якими є поздовжня вісь котлоагрегату лінія фронту котла. Осі розбивають за кресленнями з промірами від колон чи стін будівлі. Для фіксації осей натягують тонкий стальний дріт на висоті, яка забезпечує вільний прохід під ним. У стіни будівлі забивають скоби, кінці дроту перекидають через скоби і для натягування підвішують до них вантаж. Для перевірки можливих відхилень при виконанні будівельних конструкцій будівлі після попереднього встановлення осей перевіряють їх взаємну перпендикулярність, після чого положення осей фіксують дротом, укладеним в утворені у скобах канавки. Одержавши і зафіксувавши відправні точки, перевіряють геометричні розміри фундаменту, правильність розташування колодязів для закладених болтів та їх розміру, відповідність кресленням габаритів фундаменту в цілому і його прямокутність - шляхом зіставлення довжин діагоналей, висотних позначок опорних поверхонь каркасу і опорних рам (перевіряють нівеліром з рейкою або водяним рівнем). Відхилення за розмірами фундаменту визначають вимогами, за яким габарити башмаків повинні укладатися у габарити опорних поверхонь, а габарити обмуровки не виходити за межі лінії обрізання фундаменту. Приймання фундаменту оформляють відповідним актом заінтересованих сторін з доданням виконавчої схеми фундаменту. Після приймання фундаменту провадять складання, встановлення, вивірку і розкріплення монтажного чи обв'язувального каркасів, щогл, кранів та інших монтажних конструкцій та механізмів. Таблиця 5 Технічна характеристика котлів типу ДЕ ------------------------------------------------------------------- | Найменування |ДЕ-4-14|ДЕ-6,5-14|ДЕ-10-14|ДЕ-16-14|ДЕ-25-| | показників | ГМ | ГМ | ГМ | ГМ |14 ГМ | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |Паропродуктивність, | 4,14 | 6,73 | 10,35 | 16,56 |26,88 | |т/год. | | | | | | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |Тиск, МПа | 14 | 14 | 14 | 14 | 14 | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |Температура пари | 194 | 194 | 194 | 194 | 194 | |насиченої, град.C | | | | | | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |Те саме, слабо- | 225 | 225 | 225 | 225 | 225 | |перегрітої, град.C | | | | | | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |Площ поверхонь | | | | | | |нагрівання, кв.м: | | | | | | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |радіаційної | 22,0 | 28,0 | 39,0 | 49,3 |64,0 | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |конвективної | 48,0 | 67,0 | 116,0 | 155,0 |230,0 | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |ККД (при спилюванні | 88,19 | 88,73 | 89,76 | 88,24 |91,1 | |мазута), % | | | | | | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |Тип пальникового |ГМГ-2,5| ГМ-4,5 | ГМ-7 | ГМ-10 |ГМП-16| |пристрою | | | | | | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |Габаритні розміри, м | 4,28 х| 5,05 х | 7,44 х | 9,26 х |11,55 | | | 4,3 | 4,3 | 5,13 | 4,67 | х | | | | | | |4,63 | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |Висота до осі | 5,05 | 5,05 | 4,4 | 4,72 |4,72 | |верхнього барабана | | | | | | |----------------------+-------+---------+--------+--------+------| |Маса металу в об'ємі | 9,44 | 10,5 | 13,1 | 20,2 |23,3 | |заводської поставки | | | | | | ------------------------------------------------------------------- 4.1.19. Порядок монтажу котлів ДКВР(1) залежить від умов поставки. _______________ (1) Тепер котли ДКВР не випускаються. Бійський котельний завод випускає подібні котли доскональних за своїми теплотехнічними характеристиками типів E (ДЕ, КЕ), див. марки, наведені у табл. 5. При блоковій поставці в обмурку та обшивці роботи виконують у такій послідовності: викладають обмурок шлакових та зольних відсіків і встановлюють силовий каркас; установлюють і вивіряють блоки на силовому каркасі або на фундаменті з бетону або червоної цегли; монтують сходи й площадки, арматуру і трубопроводи у межах котла; провадять гідравлічне випробування; викладають задній поріг у топці, стінці, яка відділяє камеру догорання від топки, частини фронтової стінки та інших обмурувальних вузлів; установлюють обдувний прилад. Під час монтажу котла, який поставляється транспортним блоком без обмурка та обшивки, виконують описані операції і ще додається: встановлення за заливання закладних болтів колон каркасу, встановлення каркасу котла; усі обмурувальні роботи, за винятком обмурування шлакових і зольних відсіків, виконують після гідравлічного випробування котла. 4.1.20. При поставці котлів у розібраному вигляді монтаж набагато ускладнюється і пов'язаний з рядом додаткових операцій це відповідальні види зварювальних робіт, становлення труб екранів, підготовка і вальцювання труб конвективного пучка, установлення барабанів, колекторів, виносних циклонів, камер, перегрівачів тощо. Гідравлічному випробуванню у цьому разі передує перевірка засміченості усіх труб та змійовиків металевими шарами (діаметр шару повинен становити 0,85 внутрішнього діаметра труб, які перевіряються). 4.1.21. Гідравлічне випробування при цьому провадять згідно з діючими правилами у присутності представника Держнаглядохоронпраці України пробним тиском (1,25 робочого). Під час випробувань котел, пароперегрівач і водяний економайзер повинні перебувати під пробним тиском протягом 5 хвилин. Падіння тиску при цьому не допускається. Потім провадять огляд котла, під час якого тиск знижують до величини робочого і підтримують на цьому рівні увесь потрібний час. Піднімання й зниження тиску провадять поступово. Котел вважається витримавшим випробування, якщо протягом 5 хвилин не відбулося падіння пробного тиску. А при огляді не виявлено крапель чи підмоклих місць у місцях вальцювання і на зварних швах. 4.1.22. При поставці котлів у блоці внутрішній огляд та гідравлічне випробування котла у присутності представника Держнаглядохоронпраці України виконують на заводі-виготовнику - про що є запис у паспорті котла, однак остаточне гідравлічне випробування котла у присутності представника Держнаглядохоронпраці України виконують на місці монтажу. При цьому перевіряють щільність вальцювальних з'єднань трубної системи та бічних екранів, розлад яких можливий під час транспортування, а також місць приварювання труб монтажу трубопроводів і встановлення арматури. Після гідравлічного випробування розкривається верхній барабан, провадять монтаж внутрішньобарабанних пристроїв та установлюють обдувальний прилад. 4.1.23. При провадженні обмурувальних робіт готують вибракування червоної та вогнетривкої цегли за якістю. Готують цементно-вапняний та шамотний розчини. Усі роботи провадять згідно з робочими кресленнями, дотримуючись ізоляції конструкцій, температурних швів. Особливо ретельно слід виконувати стельові перекриття котла, цегла склепінь підлягає підтесуванню та притиранню, допускається товщина швів у вогнетривкому муруванні у межах 2 - 3 мм. Неекрановані ділянки вогневого боку важкого обмурку в районі топки від роз'їдання шлаками і вигорання слід охороняти спеціальними обмазками. 4.1.24. При спалюванні у топках котлів рідкого і газоподібного палива в обмурку встановлюють вибухові клапани. Поверхню верхнього барабана, що виходить у топку, торкретують, наносячи склад на стінку із стального дроту, натягнутого на каркас з круглої сталі, а колектори екранів захищають муруванням із шамотної цегли. Обмурування котлів ДКВР з топками для спалювання твердого палива має свої особливості, зумовлені монтажем різних толочних пристроїв. Про це повинно бути детально вказано у технічній документації заводу-виготівника, яка надходить у комплекті з котлом. У теплу пору року обмурування сушать протягом 5 діб на деревному паливі, у зимову - 6 - 8 діб. Під час сушіння стежать за рівнем води у водовказівних колонках. На кінець сушіння температура води у котлі не повинна перевищувати 80 - 90 град.C. Котли, що надійшли у полегшеному обмурку, просушують потягом трьох діб. 4.1.25. Монтаж прямоточних секцій водотрубних котлів ТВГ слід провадити у такій послідовності: укладають на фундамент раму котла, установлюють опори на рамі, установлюють секції котла і з'єднують їх перепускними трубами на зварюванні, викладають піл котла, установлюють подові пальники, установлюють каркас, обмуровують котел, монтують трубопроводи і арматуру в межах котла, приєднують повітроводи, монтують сходи й площадки, установлюють контрольно-вимірювальні прилади і сигнально-запобіжну арматуру. Усі роботи щодо монтажу котла провадять згідно з діючими правилами на монтажні роботи (ДБН) з урахуванням особливостей конструкції котла. Основу під котел слід виконувати з бетону не нижче марки 100. Місця установлення двотаврових балок і фундаментальних плит підлити бетоном. Після перевірки рівнем горизонтальності опорної рами під колектори починають встановлювати радіаційні поверхні нагрівання котла, які мають п'ять вертикальних топкових і один стельовий екрани. Особливістю конструкції котла є розміщення трьох топкових екранів у вигляді двосвітних, які розбивають топку на чотири відсіки. Після встановлення вертикальних топкових і стельових екранів приварюються із секцій, кожна з яких являє собою вертикальний колектор з ввареними змійовиками. Секції між собою також з'єднують приварюванням перепускних труб. Після складання котла монтують його каркас і в суворій відповідності з кресленнями провадять обмурування, звертаючи особливу увагу на надійний захист верхніх та нижніх колекторів радіаційної поверхні від перегрівання. Кладку шамотної цегли слід провадити на шамотному розчині другого класу; для кладки червоної цегли розчин складний складу 1:1:6. Установлення двох вибухових клапанів на верхній задній стінці конвективного газоходу виконують у процесі кладки обмурку. Особливу увагу слід звертати при викладанні щілини пальника (ширина щілини 110 мм). Запірно-регулювальну арматуру встановлюють після ревізії та випробувань. Для ущільнюючих прокладок слід застосовувати пароніт, оброблений графітовим змащенням. Закінчений монтажем котел промивають технічною водою. Промивання вважається закінченим, якщо на виході у дренаж вода надходить освітленою. Після огляду котла інспектором Держнаглядохоронпраці та гідравлічного випробування слід провадити сушіння котла, для чого протягом 4 - 5 днів котел прогрівають на невеликій витраті газу (від 10 до 25% номінальної). 4.1.26. Котли уніфікованої серії КВ (див. табл. 6). Під час приймання фундаменту під котел перевіряють правильність розміщення фундаменту і його осей відносно будівлі та сусіднього фундаменту, а також висотні позначки (рівнем або нівеліром). Відхилення фактичних розмірів фундаменту не повинні перевищувати значень, вказаних у паспорті котла. Для вирівнювання висотних позначок допускається встановлення стальних прокладок, але не більше трьох в одному пакеті, з наступним зварюванням їх по периметру. Встановлення на опори топкового і конвективного блоків котла починають після приймання фундаменту і встановлення рами колосникової решітки (для котлів типу КВ-ТС). Під час установлення враховують напрямок теплових розширень під час роботи котла Внаслідок розширення елементів котла вздовж його поперечної осі, а також керуючись розрахунком теплових розширень, вміщеним у документації заводу-виготівника, нижні плити рухомих опор топкового блока зміщують у бік фронту, а конвективного блока - у бік заднього екрана, і, крім того, усі опори зміщують також вздовж поперечної осі до зовнішньої сторони котла, після чого закріплюють болтами з гайками. Таблиця 6 Характеристика водогрійних котлів КВ-ТС ------------------------------------------------------------------ | Найменування | Марка котлів | | показників | | | |---------------------------------------------| | |КВ-ТС-|КВ-ТС-|КВ-ТС-|КВ-ТС-|КВ-ТСВ|КВ-ТСВ-20 | | | 40 | 6,5 | 10 | 20 | -10 | | | | | | | |-----------------| | | | | | | з | | | | | | | повітро- | | | | | | | підігрівачем | |------------------+------+------+------+------+-----------------| |Теплопродуктив- | 4,64 | 7,54 | 11,6 | 23,2 | 11,6 | 26,2 | |ність, МВт | | | | | | | |------------------+------+------+------+------+------+----------| |Витрата вугілля, | 1280 | 2060 | 2160 | 4320 | 3140 | 6290 | |кг/год. | | | | | | | |------------------+------+------+------+------+------+----------| |Серійний ККД | 81 | 82 | 80 | 80,6 | 82,8 | 82,5 | |брутто, % | | | | | | | |------------------+------+------+------+------+------+----------| |Температура газів,| 225 | 225 | 220 | 230 | 205 | 218 | |що відходять, | | | | | | | |град. C | | | | | | | |------------------+------+------+------+------+------+----------| |Температура | - | - | - | - | 210 | 226 | |гарячого повітря, | | | | | | | |град.C | | | | | | | |------------------+------+------+------+------+------+----------| |Витрата води, | 49,5 | 80 |123,5 | 247 |123,5 | 247 | |т/год. | | | | | | | |------------------+------+------+------+------+------+----------| |Тиск води на | 0,8 | 0,8 | 0,8 | 0,8 | 0,8 | 0,8 | |виході, МПа, | | | | | | | |мінімум | | | | | | | |------------------+------+------+------+------+------+----------| |Гідравлічний опір |0,1038|0,1074| 0,12 | 0,21 | 0,11 | 0,19 | |котла, кгс/кв.см | | | | | | | |------------------+------+------+------+------+------+----------| |Розрахунковий тиск| 2,5 | 2,5 | 2,5 | 2,5 | 2,5 | 2,5 | |води, МПа | | | | | | | |------------------+------+------+------+------+------+----------| |Загальна довжина | 5,0 | 6,7 | 7,6 | 10,8 | 8,4 | 12,54 | |котла, м | | | | | | | ------------------------------------------------------------------ Максимальні зміщення мають перші опори топкового блока, внаслідок чого репер для спостереження за розширенням котла треба встановлювати проти першої опори топкового блока. На котлах продуктивністю 10; 20; 30 Гкал/год. (11,6; 23,2; 34,8 МВт) конвективний і топковий блоки з'єднують між собою патрубками 219 х 10 мм. виконаними з припуском 50 мм. Монтажний припуск повинен бути ліквідований для того, щоб витримати розмір 444 мм між камерами по осях. Після стискування патрубків слід здійснити кріплення конвективного і топкового блоків між собою і тільки після цього - приварювання нижніх плит опор до закладних деталей. Перед промиванням та гідравлічним випробуванням котла треба переконатися у тому, що у місцях монтажних зварних з'єднань блоків та окремих елементів котла немає обмурку. Монтаж площадки і сходів слід провадити після обмурування конвективної частини котла. Під час встановлення котлів КВ-ГМ повітряний короб установлюють після закінчення ізоляції фронтової стінки котла, а повітронапрямний пристрій - до встановлення повітряного короба у робоче положення. Під час установлення ротаційного пальника слід дотримуватись ущільнення по фланцю у місцях проходу болтів. Повітропровід у місці кріплення до повітряного короба з боку топки обварюють з боку короба. Під час монтажу дробоструминної установки площини спряження пневмотранспортної лінії повинні бути підігнані й не мати засмоктування повітря. Положення сопла для введення дробу в інжектор регулюють під час налагоджування котла. Під час монтажу котлів КВ-ТС топковий пристрій складають у такій послідовності: перевіряють і провадять ревізію топкового обладнання, перевіряють фундамент, установлюють рами решітки, фронтові плити та фронтовий кожух решітки, складають колосникове полотно, установлюють закидувачі, колосники, фурми, привід закидувачів, пристрій повернення винесення і вентилятор повернення винесення, монтують топковий блок, конвективний блок і вентилятор гострого дуття з повітроводами. 4.1.27. Котли типу ПТВМ - завод-виготівник поставляє всю металеву частину блочно. Обмурувальні та ізоляційні матеріали замовляють окремо. Трубопроводи у межах котла при зовнішньому діаметрі 83 мм і більше гнуться на заводі і при менших діаметрах поставляють у вигляді заготовок. Каркас котла надходить у комплекті окремими елементами (колони, ригелі, стояки, балки тощо). Під час приймання елементів каркасних конструкцій слід керуватися допусками, вказаними у технічній документації, яка надходить разом з конструкціями котла. Металоконструкції та блоки до початку монтажу за наявності вантажопідйомних механізмів і пристроїв краще укрупняти. При цьому доведення труб допускається провадити тільки із застосуванням підігрівання 700 - 780 град. C. Полиці каркаса треба складати на стелажах, які виключають можливість деформації складуваних конструкцій. До початку монтажу слід прийняти від будівельної організації фундамент. Установити металоконструкції каркаса. При встановленні блоків та окремих елементів каркаса, а також трубних блоків котла спочатку треба встановити бічні стіни і проміжну задню колону, а після вивірки - задню стінку зв'язують з основними колонами бічних стін каркаса поперечними ригелями. Потім башмаки підливають цементним розчином марки 200 і на 3 - 4 дні припиняють роботу до повного затверднення підливки башмаків і стояків. До цього завантажувати встановлений каркас категорично забороняється. Після готовності бічних і задньої стінок всередину каркаса заводять трубну частину котла (бічні екрани, задній екран, фронтовий екран, пакети конвективної частини) і встановлюють фронтову проміжну колону і зв'язуючі поперечні ригелі. Після встановлення і вивірки блоків поверхонь нагрівання монтують перепускні труби, витримуючи допуски між осями колекторів і по висоті відповідно з допустимими відхиленнями. Останніми монтують сходи і площадки за відповідними схемами і кресленнями, дотримуючись горизонтальності сходинок у двох напрямках - поздовжньому і поперечному. 4.2. Вимоги до території котелень 4.2.1. До початку експлуатації котельні повинні бути виконані передбачені проектом: планування та обгородження території котельні, пристрої для відведення зливових, талих і грунтових вод від будівель та споруд і з території, прокладені автомобільні або залізничні шляхи, обладнані пожежні проїзди та під'їзди до водоймів та місткостей, водопровідні, каналізаційні і теплові мережі з необхідними спорудами, мережі зовнішнього освітлення, зв'язку і сигналізації, контрольні свердловини для спостереження за режимом грунтових вод. 4.2.2. Під час експлуатації котельню треба утримувати у технічно справному стані й чистоті: пристрої відведення зливових і грунтових вод з усієї території котельні, відбудівель та споруд (дренажі, водовідвідні канави, відмостки, жиронафтоуловлювачі тощо), залізничні шляхи та переїзди через них, автомобільні шляхи, пожежні проїзди та під'їзди до пожежних водоймів та місткостей, мости, переходи тощо; - водопровідні мережі і системи каналізації, їхні споруди; - джерела питної води, водойми і санітарні зони охорони джерел водопостачання; - мережі зовнішнього освітлення, зв'язку і сигналізації; огорожі території, озеленення та об'єкти благоустрою території. 4.2.3. Підземні комунікації водопроводу, каналізації, теплопостачання, газопроводів, мазутопроводів, підземні кабелі повинні мати покажчики. Усі металеві підземні комунікації на території котельні повинні мати протикорозійний захист. 4.2.4. Контроль за режимом грунтових вод здійснюється шляхом спостереження за їх рівнем у контрольних свердловинах: у перший рік експлуатації - один раз на місяць, наступні роки - залежно від рівня їх вимірювання, але не рідше одного разу на квартал. 4.2.5. Відповідно до вимог місцевої санітарно-епідеміологічної служби персонал котельні повинен провадити вимірювання температури грунтової води й відбирання проб для хімічного аналізу. Результат спостережень заноситься у спеціальний журнал. 4.2.6. До початку паводкових періодів усі водостічні пристрої слід ретельно оглянути і підготовити до відведення зливових вод. Вводи в будівлі та споруди труб, кабелів, які містяться нижче за рівень грунтових вод, треба ущільнити (герметизувати), механізми, які відкачують воду, слід привести до готовності. 4.2.7. Приміщення для котлів, улаштування основних елементів конструкцій будівель та споруд котелень, розміщення котлів та допоміжного обладнання у цих приміщеннях повинні відповідати вимогам СНиП П-35-76, СНиП П-58-75, ДНАОП 000-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.26-96. 4.2.8. Контроль за станом конструкцій та інженерних систем будівель та споруд повинен здійснюватися шляхом проведення планових, а при необхідності й позачергових загальних або часткових оглядів. Під час оглядів виявляють несправності та причини їх появи, перевіряють обсяг і якість виконання поточного і капітального ремонту. Технічні огляди будівель та споруд треба провадити згідно з вимогами інструкцій по їх експлуатації. 4.2.9. При виявленні під час оглядів деформацій та інших дефектів елементів конструкцій будівель та споруд, які можуть призвести до зниження їх несучої здатності, стійкості або порушення нормальної роботи обладнання, слід вжити термінових заходів щодо забезпечення безпеки їх подальшої експлуатації. Про небезпечний стан будівель та споруд слід негайно повідомити керівництву підприємства. Особливу увагу під час оглядів слід приділяти будівлям та спорудам котелень, які мають знос понад 60%. 4.2.10. Для перекриттів у кожному приміщенні на підставі проектних даних повинні бути визначені граничні навантаження і встановлені відповідні таблички на видних місцях. Забороняється складувати на майданчиках та перекриттях в будівлі котелень великі вантажі, матеріали, треба уникати значних ударних навантажень під час розвантаження та переміщення великого обладнання. 4.2.11. Під час виникнення вібрацій перекриттів, які виникають внаслідок розбалансування обертальних елементів обладнання чи неправильного встановлення його, вібрації слід своєчасно усувати шляхом булансування чи встановлення віброізолюючих основ і амортизуючих елементів і систем. 4.2.12. Забороняється пробивати отвори і прорізи в несучих конструкціях без проведення перевірних розрахунків на міцність. У разі потреби пробивання отворів та прорізів, порушені й захисні та ізоляційні конструкції перекриттів слід відновлювати. 4.2.13. Несучі конструкції будівель та фундаменти обладнання слід захищати від попадання на них води мінеральних мастил. 4.2.14. Якщо під час обстеження у плитах і балках залізобетонних перекриттів будівель виявлено тріщини, слід провадити ретельне спостереження за їх станом (ставити ліпні маяки). Результати обстеження і спостережень треба заносити в журнал і вживати своєчасних заходів щодо забезпечення надійності споруд. 4.2.15. Металеві елементи конструкцій будівель та споруд слід захищати від корозії внаслідок нанесення антикорозійних покриттів, які в міру потреби слід відновлювати. 4.2.16. Протягом першого року експлуатації котельні треба систематично стежити за осіданням фундаментів будівель та відповідальних споруд, оглядаючи їх не рідше як один раз на місяць. 4.2.17. Для спостереження за осіданням фундаментів найвідповідальніших будівель та споруд треба закладати репери. 4.2.18. Димові труби котельні слід оглядати зовні не рідше як один раз на рік, а всередині - не рідше як один раз на чотири роки. 4.2.19. До моменту введення котелень в експлуатацію в будівлях та спорудах повинно бути закінчене будівництво об'єктів промислової санітарії в обсязі, передбаченому діючими санітарними нормами (душові, роздягальні, медпункт, вентиляційні та обезпилюючі установки). Під час обладнання санітарно-побутових приміщень треба керуватися вимогами СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания". 4.2.20. Пофарбування приміщень та обладнання в котельні виконується згідно з вимогами технічної естетики та чинних ДБН, СНиП, а трубопроводів - згідно з ГОСТ 14202-69. 4.2.21. Залізні покрівлі котелень періодично треба фарбувати олійною фарбою, а рулонні - захисними мастиками (залізо - кожні 4 роки, рулонні - не рідше одного разу на 3 - 5 років). 4.2.22. Покрівлі з хвилястого шифера не повинні піддаватися ударним впливам, ходити по них дозволяється тільки при прокладанні на покрівлі дерев'яних спеціальних доробинок (сходинок). 4.2.23. Капітальний і поточний ремонт покрівлі з рулонних покриттів слід провадити при температурі зовнішнього повітря не нижче як +5 град.C і в сухий час року. 4.2.24. Очищати покрівлю від снігу, намерзлого льоду та вугільного пилу допускається тільки дерев'яними лопатами. Робітники, які виконують роботи на покрівлі, повинні бути проінструктовані, мати допуск та відповідне спорядження (пояси, вірьовки тощо). 4.2.25. Треба періодично контролювати стан перекриттів і конструкцій, для чого їх слід один раз на рік оглядати у відповідальних місцях, стежити за надійністю елементів, а у разі їх пошкодження негайно вживати заходів до відновлення. 4.2.26. У зимовий період слід періодично очищати від снігу поверхню землі, яка прилягає до зовнішніх стін котельні на відстані не менше ніж 2 м. 4.2.27. Строки і канали для відведення води з поверхні підлог у котельні треба утримувати у справному стані й чистоті. 4.2.28. Блискавкозахисні пристрої котелень, димових труб, складів палива, газорегуляторних пунктів та інших споруд підвищеної небезпеки повинні відповідати вимогам, викладеним в РД 34.21.122-87. 4.2.29. Змонтовані блискавкозахисні пристрої можна прийняти в експлуатацію тільки після того, як їх прийняла робоча комісія за участю представників пожежного нагляду. 4.2.30. Під час експлуатації усі блискавкозахисні пристрої підлягають періодичному контролю не рідше як один раз на рік (перед грозовим періодом - травень - червень). 4.2.31. Капітальний і попереджувальні ремонти будівель та споруд котелень слід виконувати на підставі складених планів. 4.2.32. Відповідальність за справний стан, чистоту будівель та споруд котелень та надійну їх експлуатацію несуть особи, відповідальні за безпечну експлуатацію котелень. 4.2.33. Приміщення, у яких прокладені газопроводи, встановлена запірно-регулювальна арматура, повинні бути вентильованими доступними для обслуговуючого персоналу. Займати їх під склади, майстерні і тимчасові сховища матеріалів та обладнання категорично забороняється. 4.2.34. Внутрішні газопроводи використовувати як несучі конструкції та заземлювачі категорично забороняється. 4.2.35. Приміщення котелень повинні бути забезпечені природним освітленням, а у темний час доби - електричним освітленням згідно з вимогами СНиП П-4-79. 4.2.36. Згідно з вимогами СНиП II-35-76, ПУЭ та ДНАОП 0.00-1.21-98 котельні підлягають обов'язковому обладнанню електричним аварійним освітленням від автономних джерел живлення (акумуляторні, турбіни або дизель-генератори). 4.2.37. В котельнях, які працюють на газовому паливі, усі види електроосвітлення повинні бути виконані у вибухозахищеному виконанні - це стосується і приводів пускової апаратури. Вентиляція проектується так само, як і в приміщеннях підвищеної небезпеки згідно з СНиП 2.04.05-91. 4.2.28. Котельні повинні бути забезпечені системою пожежегасіння, погодженою з пожежним наглядом, і мати первинні засоби пожежегасіння, установлені у легкодоступних місцях, обладнані необхідним інвентарем: піском, баграми та вогнегасниками 4.3. Вимоги до монтажу хімводопідготовки котельні 4.3.1. Залежно від якості живильної води та виду вироблюваної теплової енергії (пара, перегріта пара, вода температурою 150 град.C та ін.) котельні обладнуються відповідним устаткуванням водопідготовки. Це можуть бути магнітні апарати, системи одно-двоступінчастого Na-катіонування Na-H-катіонування; Na-амоній-катіонування, знесолення тощо. 4.3.2. Проектування установок водопідготовки (УВП) повинні провадити спеціалізовані проектні чи пусконалагоджувальні організації, які мають на це відповідний дозвіл від Держнаглядоохоронпраці України. 4.3.3. Фундаменти під устаткуванням УВП, як правило, виконуються одночасно з усіма іншими фундаментами, призначеними для основного й допоміжного устаткування котельні. 4.3.4. Перевірку фундаментів під фільтри, насоси, солерозчинники, сепаратори безперервної продувки здійснюють перед початком монтажу відповідного устаткування. 4.3.5. Монтаж устаткування УВП, а воно для котелень не є великогабаритним (виняток становлять фільтри), здійснюється за звичайними правилами - вертикальність встановлення, відповідність планам та розрізам проекту та ув'язка з будівельними конструкціями стосовно проходів, проїздів та зручності встановлення запірно-регулюючої арматури. 4.3.6. Найбільш громіздке устаткування УВП - це фільтри, мокре зберігання солі та насосні станції перекачування розчинів, вони установлюються тільки на великих джерелах теплопостачання. Правила приймання в експлуатацію цього устаткування детально повинні бути описані у проектно-кошторисній документації. 4.3.7. Монтаж трубопроводів УВП повинен провадитися згідно з вимогами проекту ДБН і СНиП. Солепроводи і кислопроводи повинні бути виконані з труб з відповідним внутрішнім покриттям. Насоси повинні бути виконані у кислототривкому виконанні з відповідних сталей або спеціальне покриття. Ущільнювальні прокладки повинні бути з фторопласту, різьбові з'єднання складені на стрічці фторопластового ущільнюючого матеріалу (ФУМ). 4.3.8. Після монтажу система УВП підлягає випробуванню на герметичність тиском 1,25 робочого і передається по акту на подальше виконання передпускових та пусконалагоджувальних робіт. 4.3.9. Дуже важливо, щоб УВП була готова до моменту сушіння обмурку котлоагрегатів. 4.3.10. Усі трубопроводи та устаткування УВП повинні мати протикорозійне покриття й пофарбовані у відповідні кольори згідно з ДБН і СНиП, запірно-регулювальна арматура повинна легко відкриватися руками, сальники не повинні текти, а запірні пристрої повинні бути щільними. Термометри слід встановити тільки в гільзах, а манометри повинні бути одного класу з непростроченим перевірним клеймом. 4.4. Вимоги до монтажу живильних пристроїв та допоміжного обладнання 4.4.1. Живильні пристрої котельні служать для подачі води в котли і залежно від типу котлів допускається застосування: а) центробіжних і поршневих насосів з електричним приводом; б) насосів з ручним приводом; в) насосів з паровим приводом (ежектори). 4.4.2. Типи і продуктивність насосів визначаються проектом. 4.4.3. Для живлення парових котлів установлюють не менше двох живильних насосів. При цьому продуктивність кожного насоса повинна бути не менше 120% номінальної продуктивності усіх одночасно діючих котлів. 4.4.4. За конструктивним виконанням приводи насосів виготовляють з еластичною муфтою, гідравлічною, електромагнітною муфтою і в моноблоці. 4.4.5. До установлення на фундаменти насосам треба зробити ревізію і за паспортними даними провести розконсервацію. Яскраво на корпусі стрілкою вказати напрямок обертання. 4.4.6. Після встановлення на фундамент насос треба виставити за рівнем, завести фундаментні болти та підлити колодязі фундаменту цементним розчином марки не нижче 200. Після повного застигання анкерів, насосу з приводом, слід виконати статичне і динамічне балансування і обв'язати його згідно з проектом відповідними трубопроводами. 4.4.7. До котельно-допоміжного устаткування належать: економайзери, деаератори, повітропідігрівачі трубчасті, фільтри та підігрівачі мазуту, пальники і форсунки для спалювання рідкого і газоподібного палива, апарати для очищення поверхонь нагрівання, тяго-дуттьові машини, водопідігрівачі, топки механічні, топки з пневмомеханічними закидувачами, системи золошлаковидалення, системи повернення винесення, дахові вентилятори, системи паливоподачі і паливоприготування, баки, акумулятори, охолоджувачі випарники, сепатори безперервної продувки, системи охолодження дренажів і продувок, місткості горизонтальні, підігрівачі, батарейні циклони, скрубери, елеватори і ежектори, гідрозатвори і запобіжні пристрої (викидні). 4.4.8. Усе котельно-допоміжне устаткування повинно бути внесено у паспорт котла. 4.4.9. Котельно-допоміжне устаткування повинно бути після надходження з заводу-виготівника (постачальника) розконсервоване, укомплектоване паспортами, інструкціями з монтажу та експлуатації і змонтоване у технологічній схемі котельні. 4.4.10. Приймання після монтажу устаткування провадиться представником замовника або на період пусконалагоджувальних робіт (згідно з угодою) працівником пусконалагоджувальної організації. 4.4.11. Після проведення пусконалагоджувальних робіт устаткування повинно бути без дефектів і пропрацьоване під навантаженням не менше 72 годин та за актом передане замовнику (або підприємству, яке експлуатує котельню) з паспортами та відповідними інструкціями з експлуатації та режимними картками. 4.4.12. До початку пусконалагоджувальних робіт котельня, яка вводиться в експлуатацію, повинна бути укомплектована атестованим інженерно-технічним та обслуговуючим персоналом. 4.4.13. Під час налагоджування окремих вузлів блоків та одиниць технологічного устаткування обслуговуючий персонал повинен ознайомлюватися з роботою устаткування, правилами зупинки, запуску та регулювання. 4.4.14. Більша частина допоміжного устаткування встановлюється у технологічній схемі і обв'язується трубопроводами з запірно-регулювальною арматурою (вентилі, крани, засувки, зворотні клапани, регулятори тиску тощо), але часто після розконсервації та випробування арматуру доводиться піддавати відразу ж відповідному ремонту: притирання ущільнювальних поверхонь, шліфування поверхонь, що труться, заміна сальникових ущільнювачів набавки, заміна прокладок тощо. Це дуже трудомісткі операції, на виконання яких доводиться витрачати багато часу. Остаточне доведення поверхонь, які ущільнюються, доводиться виконувати вручну. Якість притирання перевіряють після промивання і складання арматури гідравлічним тиском 1,25 Рроб, але не менше 3 МПа. На щільність арматуру випробують при закритому затворі подачею води під клапан для вентилів з Ду 10 - 50 мм і на клапан - для вентилів з Ду більше 50 мм. Зворотні клапани випробують подачею води на клапан. Сальникове ущільнення і з'єднання кришки з корпусом вентилів та засувок випробовують тиском води під клапан при відкритому затворі. 4.5. Вимоги до монтажу електросилового устаткування 4.5.1. Під час монтажу електросилового устаткування та освітлення котелень треба керуватися вимогами ДНАОП 0.00-1.21-98 та ПУЭ. 4.5.2. Освітлювальні електропроводки, як правило, слід монтувати з комплексних тросових чи струнних заготовок із застосуванням виробів та вузлів заводського виготовлення. 4.5.3. Виконання електромонтажних робіт слід провадити у дві стадії. На першій стадії виконуються усі підготовчі та заготівельні роботи, включаючи встановлення закладних деталей в будівельні конструкції, підготовку трас електропроводок і заземлення, заготовку силових і освітлювальних електропроводок, складання укрупнених вузлів та блоків, попереднє регулювання, перевірку та випробування електрообладнання, апаратури і машин на стендах тощо. На другій стадії виконують монтаж електрообладнання, на електричних мережах по виконаній на першій стадії робіт заготовці, обробку і підімкнення проводів і кабелів до електрообладнання тощо. 4.5.4. Вивантаження електродвигунів з автомашин і вагонів треба здійснювати за допомогою кранів та автонавантажувачів. 4.5.5. Під час пересування електродвигунів, звільнених від упаковання, застосовують крани, тельфери, електрокари, навантажувачі, які використовують і для піднімання електродвигунів під час встановлення на фундаменти. Перед установленням на місце треба провести огляд електродвигунів. Машини, які прибули з підприємства-виготівника у складеному вигляді, на місці монтажу перед установленням не розбирають. Якщо немає впевненості у тому, що під час транспортування і зберігання машина після заводського складання залишилася непошкодженою і незабрудненою, то необхідність і міра розбирання машини відзначається в акті, який складається компетентними представниками замовника і монтажної організації. 4.5.6. Під час монтажу електричних машин до 1000 кВт повинні провадитись такі роботи: промивання підшипників ковзання, вимірювання опору ізоляції, установлення й кріплення за рівнем, вивірки за різних способів з'єднань, вивірка пасової передачі, зняття і насаджування шківів, напівмуфт, шестерень, підшипників кочення, перевірка спряження електродвигуна з машиною, яку він обертає. Налагодження індукторних муфт ковзання та сушіння електродвигунів. 4.5.7. Під час монтажу автоматичного регулювання процесами виробітку теплової енергії треба керуватися проектом по монтажу контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (КВПіА), ДНАОП 0.00-1.21-98, ПУЭ, ДНАОП 0.00-08-94, ДНАОП 0.00-1.26-96, ДНАОП 0.00-1.07-94. 4.5.8. Усі прилади, які надійшли від заводів-постачальників, разом з технічною документацією і паспортами передаються за актом монтажній чи налагоджувальній організації. Перед монтажем прилади при потребі проходять перевірку, а потім після готовності мережей, імпульсних ліній монтуються на місця, передбачені проектом. 4.5.9. Прилади показуючі слід установлювати у місцях, зручних для перегляду. Якщо з робочого місця оператора шкала не переглядається, слід установлювати дублюючі прилади із зниженим рівнем обзору. 4.5.10. Група приладів, що показує розрідження, тиск повітря, які заповнюються водою чи спиртом, повинні мати підфарбовану рідину, щоб оператору зручніше було фіксувати їх покази. 4.5.11. Усі виконавчі механізми (електричні, гідравлічні та пневматичні) слід установлювати у зручних для обслуговування місцях і в той же час вони не повинні захаращувати проходи. 4.5.12. Усі прилади, які мають межі показів по мінімуму і максимуму (тиск, температура, рівні, сила струму), повинні обладнюватися або червоними стрілками чи мітками на циферблатах для орієнтування допустимих верхніх або нижніх меж. 4.5.13. В усіх щитах, складальних і пультах керування після монтажу на внутрішніх поверхнях дверей повинні бути закріплені схеми підключень і комутації приладів, а на перехідних панелях щитів повинні бути чітко виконані написи для світлової сигналізації, а також зроблена розмітка положення ключів керування. 4.5.14. У період передпускових робіт котлоагрегат, який підлягає запуску, повинен бути обладнаний діючими параметрами безпеки, передбаченими проектом. 4.6. Приймання в експлуатацію котелень 4.6.1. Після реєстрації котла (котлів), монтажу тепломеханічної частини, технічного опосвідчення виконуються роботи щодо обмурування котла, підготовки системи водопідготовки і одночасно наказом по підприємству створюється робоча комісія для роботи по прийманню в експлуатацію котельні. До складу комісії входять представники: замовника, генпідрядника та підрядних монтажних організацій. Складається план поетапного приймання в експлуатацію об'єкта. До початку роботи комісії за 10 днів письмово сповіщаються місцеві служби пожежного нагляду, санепідемстанції, охорони навколишнього середовища та Держнаглядохоронпраці України. 4.6.2. Комісія складає акт недоробок з благоустрою території, будівельних робіт, тепломеханічної частини, енергомонтажу, внутрішніх мереж, КВПіА, освітлення, по побутових приміщеннях, з газопостачання, призначає відповідальних за виконання та установлює нові строки виконання завершальних робіт. Одночасно усі підрядні організації подають Генпідрядчику документацію щодо виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Генпідрядник готує документи, технічну документацію та після оформлення акта про здачу котельні в експлуатацію передає її із свого балансу на баланс замовника. При цьому, звітуючись перед центральним статистичним управлінням та державним комітетом Держбуду України про введення нових енергопотужностей. 4.7. Приймання і введення в експлуатацію систем газопостачання газифікованих котелень 4.7.1. Системи газопостачання газифікованих котелень повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.08-87, СНиП II-35-76 і Правил безпеки систем газопостачання України (ПБСГ). Природний газ повинен відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 (підрозділ 2.4, табл. 3). 4.7.2. Газопроводи систем газопостачання залежно від тиску транспортованого газу поділяються на: - газопроводи високого тиску I категорії - за робочого тиску газу понад 0,6 МПа до 1,2 МПа; - газопроводи високого тиску II категорії - за робочого тиску газу понад 0,3 МПа до 0,6 Мпа; - газопроводи середнього тиску - за робочого тиску газу понад 500 даПа до 0,3 МПа; - газопроводи низького тиску - за робочого тиску газу до 500 даПа включно. 4.7.3. Після закінчення будівництва об'єкти систем газопостачання повинні прийматися комісією. Склад і організація роботи комісії регламентуються вимогами ДБН А3.1-3-94 і СНиП 3.05.02-88 "Газоснабжение". Замовник повинен не пізніше як за 5 днів повідомити орган Держнаглядохоронпраці України і членів комісії про дату і місце роботи приймальної комісії. 4.7.4. До складу приймальної комісії входять представники: замовника (голова комісії), генерального підрядчика та експлуатаційної організації СПГГ або газової служби підприємств. Представників органів Держнаглядохоронпраці України включають до складу приймальної комісії під час приймання об'єктів, підконтрольних цим органам. 4.7.5. Генеральний підрядчик на закінчений будівництвом об'єкт системи газопостачання котельні пред'являє приймальній комісії в одному приміщенні такі види виконавчої документації: - комплект робочих креслень на будівництво котельні з написами, зробленими представником замовника та особами, які відповідають за провадження будівельно-монтажних робіт, про відповідність виконаних робіт в натурі цим кресленням і внесеним до них проектною організацією змінам; - сертифікати заводів-виготівників (їх копії, виписки з них, завірені особою, відповідальною за будівництво об'єкта) на труби, фасонні частини, зварювальні та ізоляційні матеріали; - технічні паспорти заводів-виготівників або їх копії на обладнання, вузли, з'єднувальні елементи, ізолюючі покриття, ізолюючі фланці, арматуру діаметром понад 100 мм, а також інші документи, які посвідчують якість обладнання (виробів); - протоколи перевірки якості зварювальних з'єднань та будівельні паспорти за формою СНиП 3.05.02-88 (додатки 1, 2, 3); - акт приймання передбачених проектом установок електрохімічного захисту від корозії; - акти приймання прихованих робіт і спеціальних робіт для ГРП (ГРУ), котелень, виконаних згідно з угодою-підрядом (контрактом); - акт приймання газообладнання котелень для проведення комплексного випробування. 4.7.6. Приймальна комісія повинна перевірити подану виконавчу документацію та відповідність змонтованої системи газопостачання котельні вимогам СНиП 3.05.02-88 та ПБСГ. 4.7.7. Крім документації на будівництво, передбаченої СНиП 3.05.02-88 і ДБН А3.1-3-94, приймальній комісії повинні бути представлені такі документи: - копія наказу про призначення особи, відповідальної за безпечну експлуатацію газового господарства підприємства; - положення про газову службу підприємства або договір з експлуатаційними спеціалізованими підприємствами газового господарства (далі за текстом - СПГГ) чи іншою спеціалізованою організацією про технічне обслуговування і ремонт газопроводів та газового обладнання; - протоколи перевірки знань цих Правил, норм і інструкцій з питань охорони праці керівниками, спеціалістами і робітниками; - посадові та виробничі інструкції, технологічні схеми, а також інструкції з охорони праці; - акт приймання газового обладнання; - акт про перевірку технічного стану димовідвідних та вентиляційних пристроїв; - план локалізації і ліквідації можливих аварійних ситуацій, складений відповідно до вимог ПБСГ; - акти про виконані роботи з герметизації вводів інженерних підземних комунікацій. 4.7.8. Комісії надається право вимагати відкриття будь-якої ділянки газопроводу для додаткової перевірки якості зварювання і ізоляції, а також проведення повторних випробувань. 4.7.9. Приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання оформляється актом за формою СНиП 3.05.02-88 (додаток 4), на підставі якого виконується пуск газу і видача власнику (замовнику) дозволу на проведення пусконалагоджувальних робіт. Із закінчення пусконалагоджувальних робіт органи Держнаглядохоронпраці України дають дозвіл на експлуатацію об'єкта і беруть його під контроль. Коли проведення пусконалагоджувальних робіт не потрібне, акт приймальної комісії є дозволом на введення об'єкта в експлуатацію. 4.7.10. На проведення робіт по пуску газу слід видавати наряд-допуск на провадження газонебезпечних робіт установленої форми (підрозділ 7.11); складати план організації робіт при пуску згідно з вимогами ПБСТ. 4.7.11. Не допускається приймання в експлуатації незакінчених будівництвом об'єктів, в тому числі підземних сталевих газопроводів, не забезпечених захистом від електрохімічної корозії. 4.7.12. Перед пуском газу на об'єкти, прийняті комісією, але не введені в експлуатацію протягом 6 місяців з дня його останнього випробування, повинні бути проведені повторні випробування на герметичність газопроводів, перевірена робота установок електрохімічного захисту, стан димовідвідних та вентиляційних систем, комплектність і справність газового обладнання, арматуру, засобів вимірювання, автоматизації, сигналізації та протиаварійного захисту. 4.8. Облік споживання газу 4.8.1. При обліку споживання газу слід дотримуватися вимог СНиП 2.04-08-87. Умови для визначення наведеного об'єму газу за взаємних розрахунків їх споживачем повинні відповідати вимогам ГОСТ 2939-63. 4.8.2. Облік кількості газу слід передбачати комерційний - для здійснення фінансових розрахунків між газозбутовими організаціями і кожним споживачем, а також внутрішньовиробничий (технологічний) - для контролю за ефективністю використання газу і дисципліною споживання. Комерційний облік споживання газу слід передбачати централізовано. 4.8.3. Комерційним обліком кількості газу повинні бути забезпечені усі споживачі газу: абоненти, що мають угоду із газозбутовою організацією; субабоненти, що мають договір з абонентами; оптові споживачі-перепродавці. 4.8.4. Кожний споживач газу (домовласник, квартиронаймач, організація і підприємство, незалежно від форми власності і напряму діяльності), сільський населений пункт (село, селище, хутір) повинні бути забезпечені єдиним комерційним вузлом обліку кількості газу, передбаченим проектом. 4.8.5. При обгрунтуванні допускається не передбачати єдиний вузол обліку кількості газу. 4.8.6. Пристрої обліку газу можуть розміщуватися в пунктах очищення і обліку газу, у газорегуляторних пунктах (ГРП), газорегуляторних установках (ГРУ), у приміщеннях, у яких встановлено газоспоживаючі установки, агрегати, апарати, прилади. 4.8.7. Пристрої обліку газу можуть розміщуватися і в інших приміщеннях, які відповідають вимогам, що ставляться до розміщення вказаних об'єктів. 4.8.8. Внутрішньовиробничим обліком (технологічним) кількості газу повинні бути забезпечені окремі об'єкти, у тому числі дільниці, агрегати тощо, які мають річне споживання понад 350 тис. куб.м природного газу. 4.8.9. Внутрішньовиробничим обліком споживаного газу повинні бути забезпечені усі водогрійні котли з теплопродуктивністю понад 1,163 МВт і парові котли продуктивністю понад 1 т пари за годину. 4.8.10. Способи вимірювання газу і реалізуючі їх засоби вимірювання слід вибирати залежно від умов експлуатації з числа дозволених Держстандартом України, занесених до Держреєстру України, або від тих, що пройшли державну метрологічну атестацію. При цьому перевагу слід віддавати автоматичним і автоматизованим засобам вимірювань. 4.8.11. Розміщення лічильників газу та витратомірних вузлів слід передбачати згідно з експлуатаційною документацією заводів-виготівників. 4.8.12. Для витратомірних вузлів із стандартними звужуючими пристроями слід виконувати вимоги РД-50-213-80 "Правил измерения расходов газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами". 4.8.13. Перед вузлом вимірювання кількості газу слід передбачати газовий фільтр. За наявності фільтра у конструкції лічильника встановлення додаткового фільтра не потребується. 4.8.14. Під час розміщення вузлів вимірювання треба забезпечити зручність їх обслуговування (знімання показів, проведення ремонтних робіт тощо), а при неприпустимості перерв у подачі газу виробничих об'єктів - також забезпечити подачу газу під час знімання лічильника, звужуючого пристрою витратомірного вузла тощо. 5. Пуск котлів 5.1. Загальні положення Роботи по пуску котлів і котелень повинні виконуватися за технічною документацією заводу-виготовлювача, проекту монтажу котла чи котельні, а також керівних нормативних документів ДНАОП 0.00-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.26-96, ДНАОП 0.00-1.20-98 (ПБСГ), ДНАОП 0.00-5.10-96. 5.1.1. Вказані роботи виконуються підприємствами, які мають ліцензії на ці роботи, працівники повинні бути атестовані. 5.1.2. Пуску і наладці котельних установок передують такі підготовчі роботи: промивання котлів і систем від бруду, перевірка арматури і приладів контролю і автоматики, просушування обмурку, перевірка справності топкових пристроїв, механізмів вуглеподачі та золовидалення, насосних агрегатів, тягодуттьових машин та іншого обладнання. 5.1.3. У котельнях з чавунними водогрійними котлами після випробування котлів і системи здійснюють промивання їх від сміття і бруду. Для цього з котлів знімають нижні глухі фланці і замінюють їх тимчасовими із штуцерами і запірною арматурою для скидання промивальної води. Систему промивають наповненням і спусканням води, повторюючи цю операцію 2 - 3 рази до появи освітленої води. Під час наповнення системи і спуску води забезпечують таку швидкість руху її у системі (1 - 1,5 м/с), при якій бруд тягнеться потоком і виноситься із системи. Воду спускають у нижчій точці зворотної магістралі через спускну трубу, діаметр якої дорівнює діаметру зворотної магістралі у місці її вварювання. 5.1.4. Для забезпечення якісного і швидкого промивання системи рекомендується застосовувати гідропневматичний спосіб, при якому, крім води, подають ще стиснене повітря тиском на 0,2 - 0,3 МПа більшим ніж тиск промивальної води. Скидають промивальну воду до каналізації, водостічної мережі або на поверхню грунту, залежно від місцевих умов. Великі системи, які обслуговують будівлі понад 30 тис. куб.м, промивають окремими ділянками. 5.2. Передпускові роботи 5.2.1. Одночасно з промиванням котлів просушують обмурок. Протягом двох діб обмурок просушують повітрям на природній тязі без вогню, при відчинених топкових дверцятах, люках, піддувалях і шиберах. Після цього для утворення тяги прогрівають лежаки і димову трубу розведенням легкого вогню безпосередньо у лежаку і біля основи труби. Як тільки в трубі установиться тяга, котли розпалюють дровами, підтримуючи в них невеликий вогонь. Перед цим парові котли обов'язково заповнюють водою. Водогрійні котли заповнюють водою разом з системою, оскільки у них нема водогрійних колонок і важко стежити за рівнем води та можливі випадки пошкодження котлів. 5.2.2. Обмурок просушують на слабкому вогні протягом 6 - 7 діб, підтримуючи температуру води в котлах 40 - 45 град.C. Після закінчення просушування палити припиняють, обмурку дають повільно охолонути при щільно зачинених шиберах і дверцятах. Обмурок, який охолонув, ретельно оглядають, а виявлені тріщини затирають розчином з вогнетривкої глини. 5.2.3. Одночасно з промиванням котлів та просушуванням обмурку перевіряють наявність, справність і правильність встановлення контрольно-вимірювальних приладів і приладів автоматики, а також перевіряють роботу насосів, включенням їх на 1,5 - 2 години при закритій засувці після них. 5.2.4. Під час підготовки до пуску районних, квартальних котелень великої потужності до початку опалення перевіряють справність вихідних вікон амбразур пальників, лазів, вічок, стан труб екранів і конвективної частини, правильність положення елементів контрольно-вимірювальних приладів та імпульсних точок систем автоматики всередині топки, відсутність у топці, лежаках і газоходах сторонніх предметів, запас палива, тиск газу перед пальниками і справність газового обладнання, готовність і включення контрольно-вимірювальної арматури, автоматичного регулювання. Без справних контрольно-вимірювальних приладів і захисних автоматичних блокіровок пуск котла категорично забороняється. 5.2.5. Крім вказаних перевірок слід перевірити стан топкових пристроїв і наявність тяги, справність тягодутьових машин і живильних насосів короткочасним включенням їх у роботу, справність трубопроводів і арматури (при цьому треба звертати увагу на достатність сальникового ущільнювання і нормальний стан поверхні штоків, клапанів, вентилів і засувок), а напрямок руху розчинів повинен відповідати напрямку стрілок на корпусі арматури; справність арматури щодо герметичності і легкості ходу, справність дистанційного керування засувок і вентилів, наявність змащення, роботу електро- і пневмоприладів, справність запобіжних клапанів і надійність закріплення на них вантажів. Під час перевірки запірно-регулювальну арматуру треба включати у робоче положення. 5.2.6. Обмурок парових котлів для спалювання твердого, рідкого і газоподібного палива у теплий час року сушать протягом 5 діб на дровах, у зимовий час протягом 6 - 8 діб (котли у полегшеному обмурку просушують протягом 3 діб). 5.2.7. Кожний тип котла має свої особливості сушіння обмурку, зумовлені монтажем різних топкових пристроїв. Про це вказується у технічній документації заводу-виготівника, яка надходить у комплекті з котлом. 5.2.8. Температура води у котлі на кінець сушіння не повинна перевищувати 80 - 90 град.C. 5.2.9. Лужиння парових котлів провадять після сушіння обмурку для очищення внутрішніх поверхонь від бруду, іржі, окалини і масних відкладачів, що накопичилися під час виготовлення, транспортування, зберігання й монтажу котла. 5.2.10. Перед лужинням провадять внутрішній і зовнішній огляди змонтованого котла і складають акт про стан його внутрішніх поверхонь. 5.2.11. Для прискорення процесу лужиння, ще до початку монтажу, під час огляду, дуже пошкоджені іржею чи забруднені елементи очищують механічним способом. 5.2.12. Під час зовнішнього огляду перевіряють також правильність складання окремих елементів парових, водяних і дренажних труб, установки водовказівних приладів і позначок вищого і нижчого рівнів, нанесення позначок і міру відкривання і закривання регулюючих і запірних пристроїв, справність роботи пристроїв для регулювання і подачі пари, води, повітря і палива (шиберів, заслінок, кранів, вентилів тощо). 5.2.13. Лужиння котла і одночасне підживлення провадять хімічно очищеною або живильною водою. Оптимальна температура води повинна бути в межах 40 - 70 град.C. 5.2.14. Перед заповненням котла водою підклинюють один із запобіжних клапанів (при появі пари - його переводять у робоче положення) і відкривають повітряний клапан водяного економайзера (до появи з нього води), а також продувальний вентиль на камері перегрітої пари пароперегрівача. Пароперегрівачі лужинню не піддають і лужним розчином не заповнюють. Очищення їх провадять парою. 5.2.15. Заповнюють котел водою до рівня позначки нижнього водопокажчика. Лужиння супроводжується розпалюванням котла і підняттям тиску, внаслідок чого для економії часу й палива введення реагентів і початок лужиння провадять за три дні до закінчення сушіння обмурку. Реагенти вводять у котел тільки у вигляді готового розчину (1 кг реагенту на 8 л води) за допомогою дозатора або встановленого над котлом бачка місткістю 0,5 куб.м через будь-який штуцер верхнього барабана за повної відсутності тиску в котлі. 5.2.16. Для лужиння застосовують каустичну соду або кальциновану соду і тринатрійфосфат. Розчини вводять окремо, щоб уникнути кристалізації тринатрійфосфату в трубах котла. 5.2.17. Лужне число котлової води під час лужиння не повинно падати нижче ніж 200 мг/л: для чого через кожні 3 - 4 години відбирають проби котлової води з барабанів і камер екранів. 5.2.18. Протягом усього процесу лужиння і випробування котла на парову щільність котел підживлюють до позначки верхнього покажчика рівня. Вогневе обігрівання котла провадять обережно, щоб не допустити підвищення температури газів перед входом до пароперегрівача більше ніж 500 - 600 град.C. 5.2.19. Випробування котла на парову щільність треба провадити після лужиння і повної заміни котлової води, для чого піднімаються тиск у котлі. Після досягнення ним значення на 0,2 - 0,3 МПа, нижче від робочого перевіряють щільність і правильність посадки клапанів на свої місця, для чого від руки по черзі трохи піднімають важелі запобіжних клапанів, а також перевіряють робочий манометр внаслідок підключення контрольного. Якщо розходження в показах перевищать 0,025 МПа, то робочий манометр слід замінити. 5.2.20. Після досягнення робочого тиску у котлі установлюють і надійно закріплюють вантажі на важілі запобіжних клапанів так, щоб вони змогли працювати згідно з п. 6.2 ДНАОП 0.00.-1.08-94. Після остаточного регулювання на контрольний клапан треба одягти металевий кожух і запломбувати його. Відрегульований клапан від легкого удару долонею руки знизу повинен вібрувати. 5.2.21. Достатня парова щільність характеризується відсутністю нещільностей і пропускання пари і води у місцях з'єднання окремих елементів, а також безвідмовною автоматичною роботою запобіжних клапанів. Сигналізатор і регулятор рівня регулюють і випробують на парову щільність зміною рівня води у барабані до контрольних позначок. 5.2.22. Після закінчення випробування і продування паропроводів тиск у котлі знижують до нуля, а після зниження температури води до 50 - 60 град.C її спускають з котла, відкривають лази барабанів і лючки камер і ретельно промивають барабани, камери і труби струменем гарячої води під тиском 0,4 - 0,5 МПа, а також перевіряють стан спускної і продувальної арматури і водомерних колонок. Стан поверхні нагрівання після лужиння і промивання фіксується актом. 5.2.23. Операції сушіння обмурку, лужиння і випробування на парову щільність повинні виконуватися спеціалізованою пусконалагоджувальною організацією, яка виконує її за відповідним графіком погодинного додержування технологічних операцій. Послідовність і тривалість операцій з лужиння і випробування котла на парову щільність див. у додатку N 5. 5.3. Пуск котлів на твердому паливі 5.3.1. Для кожного підготовленого до пуску котла, що працює у водогрійному чи паровому режимі, повинні бути складені робочі інструкції з пуску котла, зупинки та аварійної зупинки і тимчасова режимна карта на 50 %, 75 % і 100 % навантаження. 5.3.2. На первинний пуск котла дається вказівка начальника котельні (майстра) з відповідним записом у змінному журналі. Оператори котла повинні бути проінструктовані на робочому місці. До призначеного часу розтоплювання зміна повинна перевірити усе допоміжне обладнання, паливоподачу, тягодуттьові машини, прилади контролю тиску, розрідження, систему повернення винесення, пневмомеханічні закидувачі, роботу ращітки, систему золошлаковидалення, живильні пристрої, наявність живильної води в деаераторі і систему автоматики безпеки. 5.3.3. Для первинного пуску котла добирається найбільш досвідчена бригада операторів. Розпалювання провадиться на деревному паливі. 5.3.4. На першому пуску котла керівник котельні, крім операторів, до зміни включає електрика, слюсаря КВПіА, слюсарів по ремонту. Якщо пуск котла здійснюється за участю пусконалагоджувальної організації, то всі роботи по пуску провадяться під керівництвом виділеного або закріпленого за цим об'єктом спеціаліста ІТП, який за своєю програмою провадить випробування котлоагрегату і усього допоміжного обладнання у різних режимах протягом 72 годин. Якщо за цей період серйозних хиб у роботі не сталося, то пуск вважається проведеним, про що складається відповідний акт. 5.3.5. Якщо під час роботи котлоагрегату і допоміжного обладнання сталися поломки або виявлено серйозні недоліки, то агрегат слід зупинити і після їх усунення пуск котла і випробування усього обладнання треба продовжити згідно з п. 5.3.4. 5.4. Пуск котлів на рідкому паливі 5.4.1. Пуск котлів на рідкому паливі має свої особливості в тому, що на час пуску котлоагрегатів, що працюють на мазуті, треба його розігрівати. Для цього можна на час пуску завезти пічне паливо (солярове масло), одержати тепло для розігрівання мазуту із сусідніх котелень по тимчасовому трубопроводу, одержати пару від транспортабельної чи пересувної котельної установки. 5.4.2. Котлоагрегати, що працюють на рідкому паливі, повинні бути обладнані досконалою автоматикою безпеки і регулювання живлення паливом і водою. Пусконалагоджувальні роботи на них повинні виконувати атестовані фахівці з організацій і установ, які мають дозвіл на виконання цих робіт від Держнаглядохоронпраці України (1.2). 5.4.3. Першим етапом в пуску котлів (котелень), що працюють на рідкому паливі (мазуті), є подача тепла на мазутне господарство і створення циркуляційного робочого контуру - між сховищем мазуту (витратні місткості) і котельнею (котлоагрегатом). 5.4.4. У схемах мазутопостачання слід передбачити двоступінчасте очищення (грубе й тонке) і безперервний рух мазуту через насос до форсунок котла. Мазутопроводи прокладаються з ухилом 0,01 - 0,015 за напрямком потоку спільно з супутнім паропроводом у загальній тепловій ізоляції. 5.4.5. Розігрівши паливо до потрібної температури у мазутних підігрівачах, задіявши мазутні насоси, створивши потрібний тиск і циркуляцію після перевірки усіх систем згідно з п. 5.3.2, оператори пускової зміни готують до запуску мазутні стволи з форсунками (залежно від типу і конструкції) за робочою інструкцією. 5.4.6. Залежно від конструкції системи автоматики розпалювання котлоагрегату провадиться або від ЗЗП (захисно-запального пристрою) солярового факела, газового запальника або іншого запалюючого пристрою. 5.4.7. Усі параметри на котлі виводяться за тимчасовою режимною картою і робочою інструкцією з експлуатації. 5.4.8. Після досягнення сталого режиму роботи агрегату переходять на постійну схему роботи мазутного господарства, і після 72-годинного нормального безаварійного функціонування усіх систем, включаючи котлоагрегат, фіксують пуск його відповідним актом. 5.5. Пуск котлів на газоподібному паливі 5.5.1. Перед пуском в роботу газовикористовувальних установок їхні топки і газоходи повинні бути провітрені. Порядок і тривалість провітрювання встановлюється інструкцією з безпечного обслуговування установки. Закінчення вентиляції визначається за допомогою газоаналізатора, при цьому вміст газу не повинен перевищувати 1/5 НМВ. 5.5.2. До розпалювання газовикористовувальної установки повинні бути послідовно продуті газом газопровід перед колектором агрегату, колектор агрегату і опуски до пальників. Продувка газопроводу і колектора повинна провадитися при закритій запірній арматурі перед пальниками. 5.5.3. Запірну арматуру безпосередньо перед пальником дозволяється відкривати тільки після включення запального пристрою або піднесення до нього палаючого запальника. Подача газу в топки, які обладнані автоматичними газопальниковими блоками, що працюють за програмою, визначається інструкцією заводу-виготовлювача блоку. 5.5.4. Коли агрегати працюють на різних видах палива і мають спільні газоходи, то пуск агрегатів на газовому паливі повинен провадитися при непрацюючих агрегатах, які використовують інші види палива. Якщо зупинка цих агрегатів за технологією виробництва неможлива, допускається пуск агрегату на газовому паливі при працюючих агрегатах на інших видах палива тільки з додержанням спеціальної пускової інструкції, затвердженої керівником підприємства. 5.5.5. Пуск агрегату після тривалої зупинки або ремонту (зняття заглушки) дозволяється за наявності актів контрольного випробування газопроводів на герметичність, перевірки топок, газоходів, контрольно-вимірювальних приладів і систем автоматики і регулювання. 5.5.6. Пусконалагоджувальні роботи повинні виконуватися підприємствами, які мають дозволи, одержані та зареєстровані в органах Держнаглядохоронпраці України в установленому порядку. 5.5.7. Перед пуском котелень та інших агрегатів та установок повинно бути забезпечене приймання обладнання для комплексного опробування, введення в дію авоматичних засобів контролю і управління, передбачене проектом і паспортами обладнання, протиаварійні і протипожежні засоби. Персонал слід навчити методам і способам виконання газонебезпечних робіт згідно з вимогами підрозділу 7.11, проінструктувати про можливі неполадки і засоби їх усунення, забезпечити потрібними схемами та інструкціями, а також засобами захисту і пожежегасіння, спецодягом, необхідними приладами і обладнанням. 5.5.8. На час комплексного опробування повинно бути організоване цілодобове чергування персоналу для спостереження за станом технологічного обладнання і вжиття заходів щодо своєчасного усунення несправностей і витоку газу, а також гарантування безпеки під час виконання пусконалагоджувальних робіт. 6. Режимно-налагоджувальні роботи 6.1. Загальні положення 6.1.1. До промислової експлуатації допускаються тепловироблюючі установки, на яких проведено режимно-налагоджувальні випробування. Об'єм пусконалагоджувальних робіт обов'язково повинен включити комплекс режимно-налагоджувальних робіт, які забезпечують ефективну та економічну роботу тепловироблюючого обладнання, теплоутилізаційних пристроїв, засобів автоматичного регулювання і безпеки, допоміжного обладнання, визначення еколого-теплотехнічних характеристик, проведення комплексної інвентаризації шкідливих викидів в атмосферу. 6.1.2. Основою налагоджувальних робіт та інвентаризації шкідливих викидів є проведення комплексних еколого-теплотехнічних випробувань котлів, завданням яких є встановлення оптимальних режимів їх роботи. 6.1.3. Комплексні еколого-теплотехнічні режимно-налагоджувальні випробування слід провадити: - після монтажу, реєстрації, технічного огляду і дозволу на експлуатацію котлів; - після капітального ремонту котлів, реконструкції і переведення з одного виду палива на інший або переходу з парового режиму на водогрійний; - згідно з плановим строком проведення налагоджувальних робіт; - за розпорядженням органів Держнаглядохоронпраці України. 6.1.4. Проведення режимно-налагоджувальних робіт на діючих котлоагрегатах слід передбачати не рідше одного разу на 3 роки. 6.1.5. Кінцевим результатом проведення налагоджувальних робіт є встановлення оптимальних еколого-теплотехнічних режимів роботи котлів з урахуванням технологічних умов, мінімально можливих викидів шкідливих речовин в атмосферу, які не перевищують установлені норми і безпечну роботу всього обладнання. 6.1.6. Налагоджувальні роботи та інвентаризація викидів шкідливих речовин в атмосферу повинні проводитись спеціалізованими налагоджувальними організаціями або налагоджувальними службами підприємств, незалежно від їх підпорядкованості і форм власності. 6.1.7. Організації, які виконують пусконалагоджувальні роботи, повинні бути зареєстровані у органах Держнаглядохоронпраці. 6.2. Класифікація випробувань котлоагрегатів 6.2.1. Теплотехнічні (режимно-налагоджувальні та балансові) випробування котельних агрегатів, які працюють для вироблення теплоенергії з виробничою та комунально-побутовою умовою, ставить своїм завданням: - налагодження режиму роботи котельного агрегату з доведенням ККД його до значень, вказаних у технічній характеристиці на агрегат (з відносним відхиленням не більше 0,3 - 0,5 %); - складання режимної карти із зазначенням оптимальних параметрів роботи агрегату; - визначення максимальної та мінімальної продуктивності котлоагрегату; - визначення питомої витрати палива на відпущене тепло; - визначення ККД (брутто) котлоагрегату і окремих складових втрат тепла; - дослідження роботи топки (теплове напруження, температура в однакових точках, надлишок повітря і склад газів за топкою, вплив первинного і вторинного повітря на процес горіння тощо); - визначення опорів окремих дільниць газоповітряного тракту, засмоктування повітря в топку і газоходи; - дослідження роботи пароперегрівача, економайзера і повітропідігрівача; - визначення основних параметрів, які характеризують роботу тягодуттьових пристроїв; - дослідження і налагодження роботи систем повернення винесення шлакозоловидалення, паливоподачі і приготування палива, пневмомеханічних закидувачів ланцюгових решіток тощо. 6.2.2. Налагоджувальні випробування котлоагрегатів класифікуються за призначенням і методом складання теплового балансу. 6.2.3. За призначенням і залежно від поставлених завдань випробування котлоагрегатів поділяються на режимно-налагоджувальні та промислово-експлуатаційні (балансові). Режимно-налагоджувальні випробування провадяться з метою налагодження режимів агрегату, що вводиться, реконструюється або діючого, із зведенням теплового балансу. До завдань цих випробувань входить визначення: - оптимальних надлишків повітря; - основних втрат тепла на різних навантаженнях; - мінімального навантаження котлоагрегату; - максимального навантаження котлоагрегату; - оптимального розподілу первинного і вторинного повітря. Промислово-експлуатаційні випробування (балансові) провадяться з метою встановлення нормативних експлуатаційних характеристик при нормальних параметрах теплоносія на діючому або заново введеному в експлуатацію котлоагрегаті, після капітального ремонту чи реконструкції, у зв'язку з переходом на спалювання нового виду чи марки палива і при систематичному відхиленні основних параметрів (витрати, тиску, температури пари тощо) від нормальних з обов'язковим визначенням ККД котлоагрегату. До завдань цих випробувань входить: - визначення оптимальних умов роботи котлоагрегату; - перевірка ефективності виконання ремонтних робіт по реконструкції котла чи допоміжного обладнання; - визначення економічних показників роботи котла; - визначення витрати тепла на власні потреби; - визначення збільшення величин втрат тепла у порівнянні з розрахунковими значеннями; - визначення відносного приросту витрати палива. Залежно від поставлених завдань режимно-налагоджувальні випробування за складністю (кількістю дослідів) поділяються на випробування з повним комплектом дослідів і 50 % комплектів дослідів; промислово-експлуатаційні (балансові) випробування поділяються на дві категорії складності - 1 і 2. Промислово-експлуатаційні (балансові) випробування проводяться у такій послідовності. На першому етапі провадять досліди за програмою режимно-налагоджувальних випробувань. Після проведення комплексу режимно-налагоджувальних випробувань, коли загальна картина теплової роботи котла стає зрозумілою, провадяться уточнюючі досліди за програмою промислово-експлуатаційних випробувань 1 чи 2 категорії складності. Промислово-експлуатаційні випробування у більшості випадків проводяться за програмою випробувань 2 категорії складності і дуже рідко за 1 категорією складності, яка порівняно до програми 2 категорії складності передбачає велику кількість проміжних навантажень котла. Ці навантаження визначає у кожному конкретному випадку керівник випробувань залежно від поставлених завдань. У деяких випадках залежно від стану обладнання, міри його вдосконалення та умов експлуатації, а також під час випробувань водогрійних і малопотужних котлів, які виробляють пару низьких параметрів для технологічних потреб, за програмою режимно-налагоджувальних випробувань не потрібно проводити повний комплекс дослідів і програма випробувань може бути скорочена (за розсудом керівника випробувань) на 50 %. 6.2.4. Під час проведення режимно-налагоджувальних випробувань досліди поділяються на прикинуті та основні (режимно-налагоджувальні). Під час проведення промислово-експлуатаційних випробувань досліди поділяються на прикинуті та основні (режимно-налагоджувальні та балансові). 6.2.5. До обсягу прикинутих дослідів входить розстановка і навчання спостерігачів, перевірка роботи вимірювальних приладів, виявлення дефектів у роботі обладнання, визначення величин підсмоктування, тарування перерізів по аналізу газів, швидкостях і температурі, визначення можливих меж регулювання і умов забезпечення надійної та економічної роботи котлоагрегату. Під час прикинутих дослідів усі вимірювання провадяться з такою самою ретельністю, як під час основних випробувань. Режимно-налагоджувальні досліди провадяться з метою виявлення умов найбільш ефективного використання палива у робочому діапазоні, регулювання навантаження котла. 6.2.6. Балансові досліди провадяться з метою визначення основних економічних показників роботи котлоагрегату на різних навантаженнях з раніше виявленими (за методикою режимно-налагоджувальних дослідів) оптимальними режимами його роботи. 6.2.7. Під час випробування котельних агрегатів існує два способи визначення коефіцієнта корисної дії за прямим і за зворотним балансом. Якщо величина ККД котла визначена за прямим і зворотним балансом, то допускається незбіг величин ККД у межах сум, відповідних помилок, тобто +-3,5 % (відносних) за стійкості розбіжностей значень, таке непогодження балансу не може бути підставою висновку про недосконалість випробувань у цілому. 6.2.8. Незалежно від характеру випробувань усі вимірювання слід проводити з максимальною точністю засобами вимірювань класу не нижче 1,5. При цьому для котлоагрегатів, які спалюють газоподібне й рідке паливо і мають ККД брутто більше 80 %, відносна похибка визначення ККД за зворотним балансом менша, ніж за прямим балансом, і становить величину не більше ніж +-1 %. 6.3. Технічна документація 6.3.1. Під час виконання режимно-налагоджувальних робіт виконавча організація зобов'язана подати замовнику: - програму робіт із строками виконання (орієнтовними); - план завдання на підготовку до випробувань котлоагрегату (агрегатів); - перелік дефектів, виявлених під час підготовки до проведення прикинутих дослідів; - план-графік проведення теплотехнічних випробувань котлоагрегату; - зміст технічної програми випробувань котлоагрегату. Після проведення режимно-налагоджувальних випробувань організація, яка виконала роботи, видає замовнику режимні карти роботи агрегату (агрегатів) і технічний звіт про всю виконану роботу (баланс котельного агрегату) за програмою промисловоексплуатаційних випробувань 1 чи 2 категорії складності або за режимно-налагоджувальними випробуваннями. Усі документи повинні бути перевірені та затверджені головним інженером підприємства-замовника і керівником випробувань підприємства-виконавця. 6.4. Водно-хімічний режим котлів 6.4.1. Усі парові котли з природною і багаторазовою спонукальною циркуляцією паропродуктивністю 0,7 т/год. і більше, усі парові прямоточні котли незалежно від паропродуктивності, а також усі водогрійні котли повинні бути обладнані установками для докотлової обробки води. 6.4.2. Вибір способу обробки води для живлення котлів повинна провадити спеціалізована проектна (налагоджувальна) організація. 6.4.3. Котли паропродуктивністю менше 0,7 т/год. повинні мати період між чистками такий, щоб товщина відкладів на найбільш теплонапружених ділянках поверхні нагрівання котла на момент його зупинки на чистку не перевищувала 0,5 мм. 6.4.4. Підживлення сирою водою котлів, обладнаних пристроями докотлової обробки води, не допускається. 6.4.5. Кожний випадок підживлення котлів сирою водою повинен фіксуватися в журналі з водопідготовки із зазначенням причин, які створили нештатну ситуацію, тривалість підживлення і якість живильної води у цей період. 6.4.6. Для парових і водогрійних котлів з урахуванням Правил улаштування і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, інструкцій підприємств-виготівників, типових інструкцій та інших відомчих нормативно-технічних документів спеціалізованою організацією повинні бути розроблені інструкція по провадженню водно-хімічного режиму та інструкція з експлуатації установки (установок) для докотлової обробки води з режимними картами, у яких, зокрема, повинні бути вказані: - призначення інструкції та перелік посад персоналу, для яких знання інструкції обов'язкове; - перелік використаних під час складання інструкції документів; - технічні дані і короткий опис основних вузлів, а також основного і допоміжного устаткування, у тому числі котлів, деаераційної установки, установок для дозування аміаку, гідрозину, фосфатів, їдкого натру, установок для консервації та хімічного очищення обладнання, установки для водопідготовки із складом мокрого зберігання солі тощо; - перелік і схеми точок відбору проб води, пари і конденсату для ручного і автоматичного хімічного контролю; - норми якості добавочної, живильної та котлової води, пари й конденсату; - графік, обсяг і методи хімічного контролю; - перелік і короткий опис керування автоматики, вимірювань і сигналізації; - порядок виконання операцій щодо підготовки до пуску обладнання і включення його в роботу; - порядок виконання операцій по обслуговуванню обладнання під час нормальної експлуатації; - порядок виконання операцій по контролю за режимом деаерації, режимом кореляційної обробки води, режимом безперервного і періодичного продування під час пуску, нормальної експлуатації та зупинки котла; - порядок виконання операції під час зупинки обладнання (у резерв, для ремонту, аварійно) і заходи, які проводяться під час зупинки (відмивання, консервація, оцінка стану обладнання для виявлення необхідності очищення, вжиття заходів проти корозійних пошкоджень, ремонт тощо); - випадки, за яких забороняється пуск обладнання і виконання окремих операцій під час його роботи; - перелік можливих несправностей і заходів щодо їх ліквідації; - основні правила техніки безпеки під час обслуговування основного і допоміжного обладнання і під час роботи у хімічній лабораторії. 6.4.7. Інструкції повинні бути затверджені керівником підприємства-власника котлів і знаходитись на робочих місцях персоналу. 6.4.8. Показники якості живильної води котлів з природною і багаторазовою циркуляцією паропродуктивністю 0,7 т/год. і більше не повинні перевищувати значень, вказаних у табл. 8. Для водотрубних котлів з природною циркуляцією (у тому числі котлів-бойлерів) з робочим тиском пари до 4 МПа - у табл. 9. Якість підживильної та питної води водогрійних котлів повинна задовольняти вимоги, зазначені у табл. 10. 6.4.9. Норми якості котлової води, потрібний режим її корекційної обробки, режими безперервного і періодичного продувань приймаються на підставі інструкцій підприємства-виготівника котла, типових інструкцій по провадженню водно-хімічного режиму та інших відомчих нормативних документів або на підставі результатів теплохімічних випробувань. При цьому для парових котлів тиском до 4 МПа включно відносна лужність котлової води не повинна перевищувати 20 % (за наявності заклепувальних з'єднань): для котлів із зварними барабанами і кріпленням труб методом вальцювання (або вальцюванням з ущілювальним підварюванням) відносна лужність котлової води не повинна перевищувати 50 %; для котлів із зварними барабанами і привареними трубами відносна лужність не нормується. 6.5. Налагоджувальні роботи автоматики 6.5.1. Автоматизація котелень може бути повною, комплексною або частковою. Повна автоматизація передбачає автоматизацію усього обладнання і експлуатацію котелень без постійного обслуговуючого персоналу; комплексна - автоматизацію основного обладнання котелень при їх експлуатації з постійним обслуговуючим персоналом; часткова - автоматизацію окремих видів обладнання котелень. Часткова автоматизація малоефективна і не усуває диспропорцій в трудомісткості окремих ділянок технологічного процесу. Значному підвищенню надійності та поліпшенню техніко-економічних показників роботи обладнання сприяє комплексна автоматизація котелень. Повна автоматизація найбільш відповідає сучасному рівню виробництва, різко підвищуючи продуктивність праці. Ступінь автоматизації котелень і технічні засоби для автоматизації приймаються на підставі відповідних техніко-економічних обгрунтувань. При визначенні річних затрат рекомендується приймати п'ятирічний строк окупності на автоматизацію. 6.5.2. Функціональні схеми автоматизації слід оснащувати приладами і апаратурою, які випускаються серійно. 6.5.3. Застосування дослідних зразків приладів, а також імпортної апаратури можливе тільки після погодження Їх встановлення з органами відповідних місцевих інспекцій Держстандарту України. 6.5.4. За повної автоматизації групи котелень слід передбачати спорудження диспетчерського пункту, на щит якого виноситься сигналізація аварійного відключення обладнання котелень, що обслуговуються, чи аварійного стану величин, що контролюються. При цьому у котельнях рекомендується встановлювати індивідуальні щити, а також прилади і засоби автоматизації безпосередньо біля обладнання ("за місцем"). Таблиця 8 НОРМИ якості живильної води пасових газотрубних котлів ------------------------------------------------------------------ | Найменування показників |Для котлів, які працюють | | |-------------------------| | |на рідкому | на інших | | | паливі |видах палива | |--------------------------------------+-----------+-------------| |Прозорість за шрифтом, см, не менше | 40 | 20 | |--------------------------------------+-----------+-------------| |Загальна жорсткість, мгк-екв/кг | 30 | 100 | |--------------------------------------+-----------+-------------| |Вміст розчиненого кисню (для котлів | 50* | 100 | |паропродуктивністю 2 т/год. і більше),| | | |мкг/кг | | | ------------------------------------------------------------------ _______________ * Для котлів, які не мають економайзерів, і котлів з чавунними економайзерами вміст розчиненого кисню допускається до 100 мкг/кг. Таблиця 9 НОРМИ якості живильної води водотрубних котлів з робочим тиском до 4 МПа (40 кгс/кв.см) ------------------------------------------------------------------ | Найменування показників | Робочий тиск, МПа (кгс/кв.см) | | |----------------------------------| | |0,9 (9) |1,4 (14)|2,4 (24)|4 (40) | |-----------------------------+--------+--------+--------+-------| |Прозорість за шрифтом, см, не| 30 | 40 | 40 | 40 | |менше | | | | | |-----------------------------+--------+--------+--------+-------| |Загальна жорсткість, | 30/40 | 15/20 | 10/15 | 5/10 | |мкг-екв/кг | | | | | |-----------------------------+--------+--------+--------+-------| |Вміст заліза (у перерахунку | Не | 300/не |100/200 |50/100 | |на Fe), мкг/кг |нормує- | норм. | | | | | ться | | | | |-----------------------------+--------+--------+--------+-------| |Вміст з'єднань міді (у | Не | Не | Не | 10/не | |перерахунку на Cu), мгк/кг |нормує- |нормує- |нормує- | норм. | | | ться | ться | ться | | |-----------------------------+--------+--------+--------+-------| |Вміст розчиненого кисню, | 50/100 | 30/50 | 20/50 | 20/30 | |мкг/кг | | | | | |-----------------------------+----------------------------------| |Значення pH при 25 град. C | 8,5 - 10,5 | |-----------------------------+----------------------------------| |Вміст нафтопродуктів, мг/кг | 5 | 3 | 3 | 0,5 | ------------------------------------------------------------------ Примітка. У числівнику вказані значення для котлів, що працюють на рідкому паливі, у знаменнику - на інших видах палива. Таблиця 10 НОРМИ якості води у мережі та підживлюваної для водогрійних котлів -------------------------------------------------------------------------- |Найменування показників| Система теплопостачання | | |------------------------------------------------| | | відкрита | закрита | | |------------------------------------------------| | | Температура води у мережі, град.C | | |------------------------------------------------| | | 115 | 150 | 200 | 115 | 150 | 200 | |-----------------------+--------+-------+-------+-------+-------+-------| |Прозорість за шрифтом, | 40 | 40 | 40 | 30 | 30 | 30 | |см, не менше | | | | | | | |-----------------------+--------+-------+-------+-------+-------+-------| |Карбонатна жорсткість | | | | | | | |мкг-екв/кг: | | | | | | | |-----------------------+--------+-------+-------+-------+-------+-------| |при pH не більше 8,5 |800*/700|750/600|375/300|800/700|750/600|375/300| |-----------------------+------------------------+-----------------------| |при pH більше 8,5 | Не допускається | За розрахунком РД | | | | 24.031.121-94 | | | | (Міненерго) | |-----------------------+------------------------+-----------------------| |Вміст розчиненого | 50 | 30 | 20 | 50 | 30 | 20 | |кисню, мкг/кг | | | | | | | |-----------------------+--------+-------+-------+-------+-------+-------| |Вміст солей заліза (у | 300 |300/250|250/200|600/500|500/400|375/300| |перерахунку на Fe), | | | | | | | |мкг/кг | | | | | | | |-----------------------+------------------------+-----------------------| |Значення pH при | Від 7 до 8,5 | Від 7 до 11** | |25 град. C | | | |-----------------------+------------------------+-----------------------| |Вміст нафтопродуктів | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |мг/кг | | | | | | | -------------------------------------------------------------------------- _______________ * У числівнику вказані значення для котлів, що працюють на твердому паливі, у знаменнику - на рідкому і газоподібному. ** Для тепломереж, у яких водогрійні котли працюють паралельно з бойлерами, що мають латунні трубки, верхнє значення pH води мережі не повинно перевищувати 9.5. 6.5.5. Автоматичне регулювання процесів горіння слід передбачувати для усіх котлів (парових і водогрійних), які працюють на рідкому і газоподібному паливі, а на твердому паливі - у разі застосування механізованих топкових пристроїв, що дозволяють автоматизувати їх роботу. 6.5.6. Автоматизація процесів горіння під час роботи котлів на резервному паливі повинна визначатися техніко-економічним обгрунтуванням з урахуванням розрахункового часу роботи котлів на даному виді палива. 6.5.7. Для котлоагрегатів паропродуктивністю 2 т/год. і більше треба встановлювати автоматичні регулятори живлення. 6.5.8. Водогрійні котли на газоподібному і рідкому паливі продуктивністю 34,8 МВт і більше повинні бути обладнані електричними запальними пристроями з дистанційним автоматичним керуванням. 6.5.9. Під час теплотехнічного контролю рекомендується застосовувати прилади з суміщеними функціями: покази і реєстрація, реєстрація і підсумування тощо. 6.5.10. Парові котли, які мають тиск більше 0,07 МПа, повинні бути обладнані показуючими приладами для вимірювання: - температури пари після пароперегрівника; - температури живільної води перед котлом та економайзером; - температури живильної води за економайзером; - температури димових газів за котлом; - температури димових газів за хвостовою поверхнею нагрівання; - тиск пари у барабані котла; - тиск пари після пароперегрівача; - тиск пари на розпилювання мазуту; - тиск живильної води перед органом, що регулює живлення котла; біля котлів паропродуктивністю менше 2 т/год. - тиск в загальній живильній магістралі; - тиск живильної води на вході в економайзер до запірної арматури і на вході з економайзера до запірної арматури (при економайзерах, що відключаються за водою); - тиск повітря після дуттьового вентилятора (після кожного регулюючого пристрою для котлів, що мають зонне дуття) або тиску повітря перед пальниками (за наявності пристроїв, що регулюють витрату повітря до пальників), а також тиску повітря перед забризкувачами твердого палива; - тиск рідкого або газоподібного палива перед пальниками після регулюючої арматури; - розрідження у топці котла; - розрідження перед шибером або напрямним апаратом димососу; для котлів, які не мають димососа - перед шибером у газоході; - розрідження перед і за хвостовими поверхнями нагрівання; - витрати пари від котла (підсумовуючий прилад); - рівня у барабані котла, де встановлюється один водопокажчик прямої дії і додатково два понижених покажчика рівня, якщо рівень води у барабані перебуває на висоті 6 м від площадки обслуговування, а також у разі поганої видимості водопоказувальних приладів; - вмісту CO і O у відпрацьованих газах. 2 2 6.5.11. Водогрійні котли з температурою нагрівання води понад 115 град.C повинні бути обладнані показуючими приладами у тому самому об'ємі, що й парові котли з тиском понад 0,07 МПа, а також приладами для вимірювання: - температури води на вході в котел (після запірної арматури) і на виході із котла (до запірної арматури); - тиск води на вході в котел (після запірної арматури) і на виході з котла (до запірної арматури); - витрати води через котел (для котлів продуктивністю більше ніж 11,6 МВт); - вмісту CO або O у відпрацьованих газах (як правило, 2 2 переносними газоаналізаторами для котлів теплопродуктивністю до
Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.
|
||||||||||||||||||
| Категории документа: | ||||||||||||||||||
Читайте также:
|
||||||||||||||||||
|
Copyright © 2009-2014 Bud Info. Все права защищены. Disclaimer
|
||||||||||||||||||