Лист N 31-21010-04-5/17626 від 31.08.2007 Про неможливість регулювання та/або визначення порядку здійснення органами державної податкової служби податкового контролю та їх повноваження під час податкових перевірок суб'єктів господарювання законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у ч ( 31-21010-04-5/17626 )

Міністерство фінансів України

Лист

від 31.08.2007 р. N 31-21010-04-5/17626

МФУ проаналізувало дію Закону України від 05.04.2007 р. N 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" стосовно застосування його у сфері податкового контролю та загальної діяльності ДПАУ і повідомляє.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 92 Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України.

У преамбулі Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування, а сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Стаття 29 Бюджетного кодексу України передбачає, що усі доходи, що отримуються відповідно до законодавства України про податки і збори (обов'язкові платежі), є доходами Держбюджету України. Податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у ст. 64 цього Кодексу, складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Відповідно до ст. 66 цього Кодексу встановлена в цій статті Кодексу частина податку з доходів фізичних осіб і плати за землю, що сплачуються на відповідній території, є джерелом формування доходів бюджету АР Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. У статті 69 вказаного Кодексу визначено податки і збори (обов'язкові платежі), що належать до доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Виходячи з наведеного, а також враховуючи положення ст. 30, 70, 82, 87 - 91 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) на законодавчому рівні чітко та однозначно визначені основними джерелами формування бюджетів, за рахунок яких здійснюються видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, видатки, які визначаються функціями держави, видатки на реалізацію прав та обов'язків АР Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України, забезпечується реалізація загальносуспільних інтересів і потреб, а також визначених Конституцією України державних гарантій та соціальної спрямованості держави.

Відповідно до п. 30 ст. 2, частини третьої ст. 50 та частини п'ятої ст. 78 Бюджетного кодексу України своєчасне та в повному обсязі надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів), інших доходів, передбачених законодавством, забезпечують податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень. Крім того, відповідні за змістом положення також визначені у ст. 20 Закону України "Про систему оподаткування", в Законі України "Про державну податкову службу в Україні", Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", інших спеціальних законах з питань оподаткування.

Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не містить відповідних чітких і однозначних положень щодо його дії у цій сфері.

Зокрема, відповідно до ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, і не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінпослуг, держконтролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.

У зв'язку з цим вважаємо, що застосування цього Закону органами ДПС при здійсненні податкового контролю не узгоджується зі ст. 6, 8, 19 Конституції України, де визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що ж стосується сфери господарської діяльності, то відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, а сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. У цій статті Кодексу господарсько-виробничими визначені майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності; організаційно-господарськими - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю; внутрішньогосподарськими - відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Відповідно до ст. 8 Господарського кодексу України органи державної податкової служби не є суб'єктами господарювання, а здійснення органами державної податкової служби заходів податкового контролю за своїм змістом не може ототожнюватись з процесом управління господарською діяльністю у визначенні статті 3 цього Кодексу. Виходячи з положень ст. 4 цього Кодексу, фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, не є господарськими підрозділами.

Відповідно до частини третьої ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та визначених у цій статті зборів, не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Отже, здійснення органами ДПС податкового контролю, що за своїм змістом є складовою механізму справляння визначених законом податків і зборів (обов'язкових платежів), повинно регулюватись виключно законами про оподаткування.

Таким чином, застосування Закону України "Про основи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" до сфери податкового контролю та діяльності органів ДПС є необґрунтованим.

Виходячи з наведеного, вважаємо, що Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у чинній редакції не може регулювати та/або визначати порядок здійснення органами державної податкової служби податкового контролю та їх повноваження під час податкових перевірок суб'єктів господарювання.

  

Заступник Міністра

Т. Єфименко