З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про відходи
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 36-37, ст.242 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 31, ст.214
N 2290-IV ( 2290-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.140 )
( У тексті Закону слова "Міністерство охорони навколишнього
природного середовища та ядерної безпеки України" в усіх
відмінках замінено словами "спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади у сфері поводження з
відходами" у відповідних відмінках згідно із Законом
N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні
засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням
обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням,
зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням
та захороненням, а також з відверненням негативного впливу
відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на
території України.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в
такому значенні:
відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що
утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого
використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник
повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; ( Абзац другий
статті 1 в редакції Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні,
хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють
або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного
середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів
і засобів поводження з ними; ( Абзац третій статті 1 в редакції
Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність
якої призводить до утворення відходів;
поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання
утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання,
оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення,
включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями
видалення;
збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням,
накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях
чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої
утилізації чи видалення;
зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у
спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи
видалення);
оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких
технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи
біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до
екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи
видалення;
перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх
утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення,
утилізації чи видалення;
транскордонне перевезення відходів - транспортування відходів
з території, на/або через територію України, на територію або
через територію іншої держави;
утилізація відходів - використання відходів як вторинних
матеріальних чи енергетичних ресурсів;
видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не
призводять до їх утилізації;
знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності
відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного
оброблення;
захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх
видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким
чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє
природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених
нормативів;
об'єкти поводження з відходами - місця чи об'єкти, що
використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації,
видалення, знешкодження та захоронення відходів;
спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти
(місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди,
ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл
спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи
здійснення інших операцій з відходами; ( Абзац шістнадцятий статті
1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 )
від 07.03.2002 )
Державний класифікатор відходів - систематизований перелік
кодів та назв відходів, призначений для використання в державній
статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації
про утворення, накопичення, оброблення (перероблення),
знешкодження та видалення відходів;
операції поводження з відходами - збирання, перевезення,
зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення,
знешкодження і захоронення відходів; ( Статтю 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у
спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002 )
відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та
переробки яких в Україні існують відповідні технології та
виробничо-технологічні і/або економічні передумови; ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002 )
збирання і заготівля відходів як вторинної сировини -
діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням,
зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням,
реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам
на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері. ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002 )
Стаття 2. Законодавство про відходи
Законодавство про відходи складається із законів України "Про
охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), "Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
( 4004-12 ), "Про поводження з радіоактивними відходами"
( 255/95-ВР ), "Про металобрухт" ( 619-14 ), Кодексу України
про надра ( 132/94-ВР ), цього Закону та інших нормативно-правових
актів.
( Стаття 2 в редакції Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002 )
Стаття 3. Завдання законодавства про відходи
Основними завданнями законодавства про відходи є:
а) визначення основних принципів державної політики у сфері
поводження з відходами;
б) правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері
поводження з відходами;
в) визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно
безпечного поводження з відходами, а також системи заходів,
пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням
ресурсозбереження;
г) забезпечення мінімального утворення відходів, розширення
їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому
впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я
людини.
Стаття 4. Сфера дії Закону
Цей Закон регулює відносини, пов'язані з утворенням,
збиранням і заготівлею, перевезенням, зберіганням, обробленням
(переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та
захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться
через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням,
обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як
вторинна сировина. ( Частина перша статті 4 в редакції Закону
N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
Особливості регулювання відносин щодо поводження з
невловлюваними газоподібними речовинами, що викидаються
безпосередньо у повітря, речовинами, що скидаються із стічними
водами у водні об'єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають
вивезенню у спеціально відведені місця складування),
радіоактивними відходами і речовинами, забрудненими ними,
розкривними породами гірничодобувних підприємств, які за
технологією зворотного відвалоутворення використовуються для
закладення виробленого простору, металобрухтом, включаючи побічні
продукти від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та
їх сплавів (шлаки, шлами та інше), а також вторинними
матеріальними чи енергетичними ресурсами та іншими відходами
визначаються відповідними законами. ( Частина друга статті 4 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002; в редакції Закону N 2290-IV ( 2290-15 ) від
23.12.2004 )
Стаття 5. Основні принципи і напрями державної політики у
сфері поводження з відходами
Основними принципами державної політики у сфері поводження з
відходами є пріоритетний захист навколишнього природного
середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів,
забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та
енергетичних ресурсів, науково обгрунтоване узгодження
екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо
утворення та використання відходів з метою забезпечення його
сталого розвитку.
До основних напрямів державної політики щодо реалізації
зазначених принципів належить:
а) забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження
та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної
безпеки при поводженні з ними;
б) зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх
небезпечності;
в) забезпечення комплексного використання
матеріально-сировинних ресурсів;
г) сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом
прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних
відходів;
д) забезпечення безпечного видалення відходів, що не
підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій,
екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;
е) організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення
відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє
природне середовище та здоров'я людини;
є) здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових
досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів
з метою їх ефективного використання;
ж) сприяння створенню об'єктів поводження з відходами;
з) забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у
сфері поводження з відходами;
и) обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та
паспортизації.
Стаття 6. Стандартизація у сфері поводження з відходами
Стандартизації підлягають поняття та терміни, що
використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до
класифікації відходів та їх паспортизації, способи визначення
складу відходів та їх небезпеки, методи контролю за станом
накопичувачів, вимоги щодо безпечного поводження з відходами, які
забезпечують запобігання негативному впливу їх на навколишнє
природне середовище та здоров'я людини, а також вимоги щодо
відходів як вторинної сировини.
Стаття 7. Нормування у сфері поводження з відходами
У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи:
граничні показники утворення відходів у технологічних
процесах;
питомі показники утворення відходів, використання та втрат
сировини у технологічних процесах;
інші нормативи, передбачені законодавством.
Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються
відповідними міністерствами, іншими центральними органами
виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за
погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади
у сфері поводження з відходами.
влади, органи місцевого самоврядування та населення;
забезпечувати експлуатацію зазначених об'єктів і перевезення
небезпечних відходів з додержанням вимог природоохоронного
законодавства;
мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з
небезпечними відходами;
ідентифікувати об'єкти поводження з небезпечними відходами
відповідно до Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки"
( 2245-14 );
мати план локалізації та ліквідації аварії на об'єкті;
мати декларацію безпеки;
надавати інформацію про такі об'єкти відповідно до Закону
України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ( 2245-14 ).
У разі порушення суб'єктом господарської діяльності
ліцензійних умов поводження з небезпечними відходами ліцензія
анулюється у встановленому законом порядку.
До поводження з небезпечними відходами допускаються особи,
які мають професійну підготовку, підтверджену свідоцтвом
(сертифікатом) на право роботи з небезпечними речовинами, та не
мають медичних протипоказань. Допуск працівників до роботи
забезпечується відповідною посадовою особою підприємства,
установи, організації.
Перевезення небезпечних відходів дозволяється лише за
наявності їх паспорта та ліцензії на поводження з ними і в
порядку, визначеному законодавством про перевезення небезпечних
вантажів.
Перевезення небезпечних відходів здійснюється за умови
обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника
за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення,
відповідно до закону.
Розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у
спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до
ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами.
Провадження інших видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з
небезпечними відходами, на території, відведеній для їх
розміщення, забороняється.
Зберігання небезпечних відходів на території підприємств,
установ, організацій - суб'єктів господарської діяльності
здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підприємства, установи та організації - суб'єкти
господарської діяльності, на території яких зберігаються
небезпечні відходи, відносяться відповідно до закону до об'єктів
підвищеної небезпеки.
Відповідальність суб'єкта господарської діяльності, у
власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження
з небезпечними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна
аваріями на таких об'єктах життю, здоров'ю, майну фізичних та/або
юридичних осіб, підлягає обов'язковому страхуванню відповідно до
закону.
( Стаття 34 в редакції Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002 )
Стаття 35. Порядок здійснення діяльності, пов'язаної із
збиранням і заготівлею окремих видів відходів
як вторинної сировини
Діяльність, пов'язана із збиранням і заготівлею окремих видів
відходів як вторинної сировини та забезпеченням ними переробних
підприємств, здійснюється на підставі ліцензії, виданої відповідно
до закону.
Підставою для видачі ліцензії на збирання і заготівлю
відходів як вторинної сировини є наявність у спеціалізованих
підприємств виробничих і складських приміщень, пресового,
вантажопідйомного та аналітичного обладнання, кваліфікованого
персоналу.
Загальні вимоги до матеріально-технічної бази для збирання і
заготівлі відходів як вторинної сировини, забезпечення
протипожежної та екологічної безпеки встановлюються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері
поводження з відходами.
Операції поводження з окремими видами відходів як вторинної
сировини в частині приймання і закупівлі їх у населення
спеціалізовані підприємства здійснюють через свої приймальні
пункти (стаціонарні або пересувні).
Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини
затверджується Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 35 в редакції Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002 )
( Статтю 36 виключено на підставі Закону N 3073-III
( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
Стаття 37. Контроль і нагляд у сфері поводження з відходами
Державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами
здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у сфері поводження з відходами, інші спеціально уповноважені
органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Первинний виробничий контроль у сфері поводження з відходами
здійснюють у межах своєї компетенції виробники відходів.
Громадський контроль у сфері поводження з відходами
здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього
природного середовища відповідно до законодавства.
Нагляд за додержанням законів у сфері поводження з відходами
здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому
органи прокуратури в межах повноважень, передбачених законом.
Р о з д і л VII
ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО УТИЛІЗАЦІЇ
ВІДХОДІВ І ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ЇХ УТВОРЕННЯ
Стаття 38. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення
утилізації відходів і зменшення обсягів їх
утворення
Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення утилізації
відходів і зменшення обсягів їх утворення передбачають:
а) лімітування обсягів утворення та розміщення відходів;
б) встановлення нормативів плати та розміру платежів за
розміщення відходів із диференціацією платежів залежно від рівня
небезпеки відходів та цінності території;
в) надання суб'єктам підприємницької діяльності, які
утилізують, зменшують обсяги утворення відходів та впроваджують у
виробництво маловідходні технології, відповідно до законодавства
податкових, кредитних та інших пільг;
г) надання в установленому законодавством порядку податкових,
кредитних та інших пільг суб'єктам підприємницької діяльності, які
здають відходи як вторинну сировину та займаються збиранням і
заготівлею таких відходів;
д) визначення пріоритетів щодо фінансування за державним
контрактом підприємств, що впроваджують маловідходні технології,
обробляють і утилізують відходи;
е) перегляд переліку відходів, щодо яких з урахуванням
державних інтересів повинен установлюватися спеціальний режим
стимулювання їх збирання, заготівлі та використання;
є) цільове фінансування науково-дослідних робіт з конкретних
проблем утилізації відходів і зменшення їх утворення;
ж) надання можливості залишати частину коштів від платежів за
розміщення відходів на фінансування заходів щодо утилізації
відходів та зменшення обсягів їх утворення відповідно до
обгрунтованих інвестиційних проектів та програм;
з) створення фондів для цільового фінансування заходів щодо
утилізації відходів за рахунок добровільних внесків виробників
відходів, їх власників, вітчизняних та іноземних суб'єктів
господарської діяльності, окремих громадян, екологічного
страхування тощо.
Законодавством України можуть встановлюватися й інші
організаційно-економічні заходи щодо забезпечення утилізації
відходів та зменшення обсягів їх утворення.
Стаття 39. Плата за розміщення відходів
За розміщення відходів із суб'єктів підприємницької
діяльності стягується плата.
Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що
розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від
рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені.
За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному
розмірі.
Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони
навколишнього природного середовища згідно із законом.
Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет
Міністрів України.
Плата за розміщення відходів на територіях підприємств,
установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які
мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як
вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і
заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не
сплачується. ( Стаття 39 доповнено частиною п'ятою згідно із
Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
Стаття 40. Стимулювання заходів щодо утилізації відходів та
зменшення обсягів їх утворення
З метою стимулювання заходів щодо утилізації відходів та
зменшення обсягів їх утворення суб'єктам господарської діяльності,
які впроваджують технології, спрямовані на зменшення обсягів
утворення відходів, утилізують відходи в процесі виробництва
продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюють їх
збирання і заготівлю, будівництво підприємств і цехів, а також
організують виробництво устаткування для утилізації відходів,
беруть пайову участь у фінансуванні заходів щодо утилізації
відходів та зменшення обсягів їх утворення, можуть надаватися
відповідно до закону України: ( Абзац перший частини першої статті
40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 )
від 07.03.2002 )
а) пільги щодо оподаткування прибутку від реалізації
продукції, виготовленої з використанням відходів;
б) пріоритетне державне кредитування;
в) спеціальні державні субсидії на зменшення відсотків за
банківські кредити, пов'язані з інвестиціями, що спрямовуються на
утилізацію відходів і виготовлення відповідного устаткування;
г) дотації з Державного бюджету України, республіканського
бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів для
перевезення відходів (вторинної сировини) чи напівфабрикатів,
одержаних з цих відходів;
д) інформація щодо технологічних можливостей утилізації
відходів;
е) дотації з фондів охорони навколишнього природного
середовища та інших джерел;
є) пільги щодо поповнення обігових коштів підприємств,
установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, що
здійснюють збирання і заготівлю, оброблення (перероблення) і
утилізацію відходів як вторинної сировини, за умови цільового
використання цих коштів для придбання та переробки таких
відходів. ( Частину першу статті 40 доповнено пунктом "є" згідно
із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування можуть визначати у межах своїх повноважень
додаткові заходи, пов'язані із стимулюванням утилізації відходів
та зменшенням обсягів їх утворення.
Стаття 41. Фінансування заходів щодо утилізації відходів та
зменшення обсягів їх утворення
Фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення
обсягів їх утворення здійснюється за рахунок коштів виробників
відходів та їх власників. Для фінансування цих заходів можуть
залучатися кошти місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього
природного середовища, добровільні внески підприємств, установ,
організацій, громадян та їх об'єднань, а також кошти Державного
бюджету України, передбачені на проведення заходів, що включаються
в Державну програму соціального та економічного розвитку України.
Р о з д і л VIII
ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ
Стаття 42. Правопорушення у сфері поводження з відходами
Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть
дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну
відповідальність за:
а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що
призвело або може призвести до забруднення навколишнього
природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого
впливу на здоров'я людини та економічних збитків;
б) самовільне розміщення чи видалення відходів; ( Пункт "б"
частини першої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
в) порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і
транзиту через її територію відходів як вторинної сировини;
( Пункт "в" частини першої статті 42 в редакції Закону N 3073-III
( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
г) невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють
державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами
та за місцями їх видалення;
д) приховування, перекручення або відмову від надання повної
та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та
їх об'єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з
ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки;
е) приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги
утворення та розміщення відходів;
є) змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в
Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу
спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища;
ж) порушення правил ведення первинного обліку та здійснення
контролю за операціями поводження з відходами;
з) порушення строків подання і порядку звітності щодо
утворення, використання, знешкодження та видалення відходів;
и) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх
збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації,
знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних
екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало
матеріальної чи моральної шкоди;
і) передачу відходів з порушенням установлених правил
на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи
організаціям, що не мають відповідного дозволу на проведення цих
операцій;
ї) порушення встановлених правил і режиму експлуатації
установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а
також полігонів для зберігання чи захоронення промислових,
побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ,
золовідвалів тощо);
й) виробництво продукції з відходів чи з їх використанням без
відповідної нормативно-технічної та технологічної документації,
погодженої в установленому порядку;
к) недотримання умов ввезення відходів як вторинної сировини
на територію України; ( Пункт "к" частини першої статті 42 в
редакції Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
л) несвоєчасне внесення платежів за розміщення відходів;
м) порушення вимог безпечного перевезення небезпечних
відходів. ( Частину першу статті 42 доповнено пунктом "м" згідно
із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
Законами України може бути встановлено відповідальність і за
інші правопорушення законодавства про відходи.
Стаття 43. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок
порушення законодавства про відходи
Підприємства, установи, організації та громадяни України, а
також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства
зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення
законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених
законодавством України.
Стаття 44. Вирішення спорів у сфері поводження з відходами
Спори, що виникають у сфері поводження з відходами,
вирішуються судом у встановленому законодавством порядку.
Міжнародними договорами України може бути передбачений інший
порядок розгляду спорів щодо транскордонного перевезення відходів.
Р о з д і л IX
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ
З ВІДХОДАМИ
Стаття 45. Участь України у міжнародному співробітництві у
сфері поводження з відходами
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері
поводження з відходами відповідно до норм міжнародного права.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила ніж
ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила
міжнародного договору.
Р о з д і л X
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових
актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
приведення законів України у відповідність із Законом України "Про
відходи";
відповідно до компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їхніх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 5 березня 1998 року
N 187/98-ВР
