КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562
N 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.16
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566
N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295
N 3550-IV ( 3550-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.297
N 160-V ( 160-16 ) від 20.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.436
N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 808-VI ( 808-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.262
N 1616-VI ( 1616-17 ) від 21.08.2009, ВВР, 2009, N 50, ст.754 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 26-рп/2009 ( v026p710-09 ) від 19.10.2009 )
( Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 26-рп/2009 ( v026p710-09 ) від 19.10.2009 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1559-VI ( 1559-17 ) від 17.11.2009
N 1699-VI ( 1699-17 ) від 04.11.2009 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного
судочинства України
1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає
повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ
адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних
судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав,
свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень.
2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які
рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім
випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності
Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження.
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 3. Визначення понять
1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
1) справа адміністративної юрисдикції (далі -
адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного
суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є
орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень;
2) адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до
компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення
адміністративних справ;
3) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і
вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів
адміністративного суду;
4) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних
судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку,
встановленому цим Кодексом;
5) адміністративний процес - правовідносини, що складаються
під час здійснення адміністративного судочинства;
6) адміністративний позов - звернення до адміністративного
суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових
відносинах;
7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень;
8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої
подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також
суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана
позовна заява до адміністративного суду;
9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках,
передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога
позивача;
10) письмове провадження - розгляд і вирішення
адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної
інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та
проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів
у випадках, встановлених цим Кодексом; ( Пункт 10 частини першої
статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV
( 2953-15 ) від 06.10.2005 )
11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення
адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без
невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод
та інтересів у публічно-правових відносинах;
12) постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в
адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги
адміністративного позову;
13) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої
інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання,
пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші
процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної
інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної
скарги;
14) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода,
зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із
владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є
однією із сторін угоди;
15) публічна служба - діяльність на державних політичних
посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова
служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба,
інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки
Крим, органах місцевого самоврядування.
Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах
1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами.
2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.
Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство
1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу та міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
2. Провадження в адміністративних справах здійснюється
відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої
процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Провадження в адміністративних справах у сфері державних
закупівель здійснюється з урахуванням особливостей, визначених
Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти" ( 1490-14 ). ( Частину другу статті 5 доповнено абзацом
згідно із Законом N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006 )
Стаття 6. Право на судовий захист
1. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та
інтересів незалежним і неупередженим судом.
2. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його
справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона
віднесена цим Кодексом.
3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в
адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку,
передбаченому цим Кодексом.
( Частина третя статті 6 в редакції Закону N 3550-IV ( 3550-15 )
від 16.03.2006 )
4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні
особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист,
що і громадяни та юридичні особи України.
Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства
1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах
є:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед
законом і судом;
4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне
з'ясування всіх обставин у справі;
5) гласність і відкритість адміністративного процесу;
6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень
адміністративного суду;
7) обов'язковість судових рішень.
Стаття 8. Верховенство права
1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства
права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи
визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням
судової практики Європейського Суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і
свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції
України ( 254к/96-ВР ) гарантується.
4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні
адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,
суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні
відносини.
Стаття 9. Законність
1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,
відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого
самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
2. Суд вирішує справи на підставі Конституції ( 254к/96-ВР )
та законів України, а також міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті
відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
4. У разі невідповідності нормативно-правового акта
Конституції України ( 254к/96-ВР ), закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,
який має вищу юридичну силу.
5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи
щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції
України ( 254к/96-ВР ), вирішення питання про конституційність
якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд
звертається до Верховного Суду України для вирішення питання
стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо
конституційності закону чи іншого правового акта.
6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,
що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного
договору.
7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні
правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні
правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону
суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права
(аналогія права).
Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного
процесу перед законом і судом
1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед
законом і судом.
2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників
адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками.
Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та
офіційне з'ясування всіх обставин у справі
1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах
здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні
ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх
переконливості.
2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за
позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може
виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних
вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав,
свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони
просять.
3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,
розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків,
встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в
інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які
не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для
з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та
витребування доказів з власної ініціативи.
5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у
справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази,
яких, на думку суду, не вистачає.
Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу
1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не
брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,
свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на
отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової
інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути
обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації
про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній
судові рішення.
2. Кожен має право знайомитися в установленому законодавством
порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому
судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право
може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення
конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці,
що охороняється законом.
3. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться
відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його
частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої
таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного
життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а
також в інших випадках, установлених законом.
4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться
з додержанням усіх правил адміністративного судочинства. Під час
розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути
присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі
необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.
5. Якщо під час закритого судового засідання буде
встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно
значимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону,
суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому
засіданні.
6. Під час судового розгляду справи в судовому засіданні
забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу.
7. Офіційним записом судового засідання є лише технічний
запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.
8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть
використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі
судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із
застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання
судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі
ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у
справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.
9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні,
проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у
закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише
резолютивна частина рішення.
Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного
оскарження рішень адміністративного суду
1. Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не
брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,
свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне
та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках
та порядку, встановлених цим Кодексом.
Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в
адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
2. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що
набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій
території України.
3. Невиконання судових рішень тягне за собою
відповідальність, встановлену законом.
Стаття 15. Мова, якою здійснюється адміністративне
судочинство
1. Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою.
2. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або
недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися
рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами
перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Судові документи складаються державною мовою.
( Положення статті 15 визнано конституційними згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 )
Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в
адміністративному суді
1. Кожен має право користуватися правовою допомогою при
вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку,
встановленому законом.
2. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах
в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом,
правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі
права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й
обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть
участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу,
визначаються цим Кодексом та іншими законами.
3. Суд повністю або частково звільняє особу від оплати
правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у
випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган
відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
Глава 1
АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ І ПІДСУДНІСТЬ
АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ
Стаття 17. Компетенція адміністративних судів щодо
вирішення адміністративних справ
1. Компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних
повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів
чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її
проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу
реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі
делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу
укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у
випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом
чи процесом референдуму.
2. Компетенція адміністративних судів не поширюється на
публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального
судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту
(положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої
діяльності або виключної компетенції.
Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ
1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам
підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи
посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова
особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні
окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про
притягнення до адміністративної відповідальності;
3) усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з
суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення,
перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат,
соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших
соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту,
пільг. ( Частину першу статті 18 доповнено пунктом 3 згідно із
Законом N 808-VI ( 808-17 ) від 25.12.2008 )
2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні
справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший
державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх
посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій
чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ,
які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
( Частину друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 808-VI ( 808-17 ) від 25.12.2008 )
3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи
службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і
вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або
окружним адміністративним судом за вибором позивача.
4. Вищому адміністративному суду України як суду першої
інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою
комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму.
( Частина четверта статті 18 в редакції Закону N 1616-VІ
( 1616-17 ) від 21.08.2009 )
5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності
адміністративної справи така справа розглядається місцевим
адміністративним судом за вибором позивача.
Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ
1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом
за місцезнаходженням відповідача.
2. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів
індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи,
вирішуються адміністративними судами за місцем проживання
(перебування, знаходження) позивача.
3. Адміністративні справи з приводу оскарження
нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів
України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої
влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних
повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію
України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне
дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова
чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання
реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону
(примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються
окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого
поширюється на місто Київ.
4. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної
підсудності адміністративної справи така справа розглядається
місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ
1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як
адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також
Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим
Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої
інстанції.
2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові
рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів
як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які
знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в
апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.
3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові
рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у
касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку,
визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий
адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як
суд апеляційної інстанції судові рішення окружного
адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється
на місто Київ.
4. Верховний Суд України переглядає судові рішення
адміністративних судів за винятковими обставинами.
Стаття 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог
1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві,
якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному
суду.
2. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними
рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або
іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів
публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом,
якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити
публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди
вирішуються судами в порядку цивільного або господарського
судочинства.
3. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох
вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо
інше не встановлено законом.
Стаття 22. Передача адміністративної справи з
одного адміністративного суду до іншого
1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого
адміністративного суду, якщо:
1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання
(перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за
місцем його проживання (перебування);
2) після відкриття провадження у справі виявилося, що
провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної
підсудності;
3) після відкриття провадження у справі та до початку
судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без
дотримання правил територіальної підсудності;
4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших
випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.
2. Питання про передачу адміністративної справи розглядається
судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь
у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
3. Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує
ухвалою, яку може бути оскаржено.
4. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого
здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а
в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без
задоволення.
5. Адміністративна справа, передана з одного
адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією
статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона
надіслана.
6. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не
допускаються.
Глава 2
СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ
Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства
суддею одноособово
1. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім
випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються
суддею одноособово.
Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства
колегією суддів
1. Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є
рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету
Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу
виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи
службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена
цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному
адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
2. Адміністративні справи розглядаються і вирішуються в
окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів
також за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд
справи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності.
3. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в
апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.
4. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у
касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше п'яти
суддів.
5. Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному
суду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються
колегією у складі не менше п'яти суддів.
6. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у
Верховному Суді України за винятковими обставинами здійснюється
колегією у складі суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України за участі не менше двох третин її
чисельності (але не менше п'яти суддів) або колегією у складі
суддів відповідних судових палат Верховного Суду України за
правилами, передбаченими частиною другою статті 241 цього Кодексу.
( Частина шоста статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005 )
Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів
1. Усі питання, що виникають при судовому розгляді
адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю
голосів суддів.
2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не
має права утримуватися від голосування та підписання судового
рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.
3. Суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками
розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою
окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні,
приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.
Стаття 26. Незмінність складу суду
1. Склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної
справи в суді однієї інстанції незмінний.
2. У разі неможливості продовження розгляду адміністративної
справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя. Якщо
нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд
адміністративної справи починається спочатку.
Стаття 27. Підстави для відводу (самовідводу) судді
1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної
справи і відводиться:
1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної
з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок,
експерт, спеціаліст, перекладач;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в
результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік,
дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок,
падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи
усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич
цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у
неупередженості судді.
2. Суддя відводиться також за наявності обставин,
встановлених статтею 28 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами
сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Стаття 28. Недопустимість повторної участі судді в
розгляді адміністративної справи
1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні
цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її
розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови
або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у
вирішенні цієї ж справи в судах першої і касаційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її
розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної
інстанції.
3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у
вирішенні цієї ж справи в судах першої і апеляційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її
розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної
інстанції.
4. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи за винятковими обставинами, не може брати участі у
вирішенні цієї самої справи в судах першої, апеляційної і
касаційної інстанцій.
Стаття 29. Підстави для відводу (самовідводу)
секретаря судового засідання, експерта,
спеціаліста, перекладача
1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,
перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та
відводяться за підставами, встановленими у частині першій
статті 27 цього Кодексу.
2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі в
адміністративному процесі, якщо:
1) він перебував або перебуває в службовій або в іншій
залежності від осіб, які беруть участь у справі;
2) проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких
використовуються при розгляді даної справи;
3) з'ясування обставин, які мають значення для справи,
виходить за межі сфери його спеціальних знань.
3. Участь секретаря судового засідання, експерта,
спеціаліста, перекладача в судовому засіданні при попередньому
розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання,
експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього
відводу (самовідводу).
Стаття 30. Заява про відвід (самовідвід)
1. За наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього
Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,
перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами,
які беруть участь у справі.
3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений
до початку судового розгляду. Заявляти відвід (самовідвід) після
цього можна лише в разі, якщо про підставу відводу (самовідводу)
стало відомо після початку судового розгляду.
Стаття 31. Порядок вирішення питання про відвід (самовідвід)
1. У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен
вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати
пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.
2. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою
суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або
всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
3. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід
(самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може
бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи
ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Стаття 32. Наслідки відводу (самовідводу) судді
1. У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який
розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається
в тому самому адміністративному суді іншим суддею.
2. У разі задоволення відводу (самовідводу) комусь із суддів
або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів,
адміністративна справа розглядається в тому самому
адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів
без участі відведеного судді або іншим складом суддів.
3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо
утворити новий склад суду, суд вирішує питання про передачу справи
до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому
статтею 22 цього Кодексу.
Глава 3
СУДОВІ ВИКЛИКИ І ПОВІДОМЛЕННЯ
Стаття 33. Повістки
1. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про
виклик і повістками-повідомленнями.
2. Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть
участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а
повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з
приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є
обов'язковою.
3. Повістки надсилаються особам, які беруть участь у справі,
свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам рекомендованою
кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром із зворотною
розпискою за адресами, вказаними цими особами.
4. Якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через
представника і суд не вважає її особисту участь обов'язковою, він
може направити повістку лише представникові.
Стаття 34. Зміст повістки
1. У повістці про виклик зазначаються:
1) найменування та адреса адміністративного суду;
2) ім'я фізичної особи, яку викликають до суду, або
найменування органу, підприємства, установи, організації,
представник яких викликається;
3) дата, час і місце судового засідання;
4) назва і номер адміністративної справи;
5) в якому процесуальному статусі викликається ця особа (як
позивач, відповідач, свідок тощо);
6) у разі необхідності - пропозиція особі, яка бере участь у
справі, подати всі раніше не подані докази;
7) обов'язок адресата повідомити про наявність поважних
причин неможливості прибути до суду;
8) роз'яснення наслідків неприбуття до суду;
9) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку з
відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату.
2. У повістці-повідомленні зазначаються:
1) найменування та адреса адміністративного суду;
2) ім'я особи або найменування органу, підприємства,
установи, організації, яким адресується повістка;
3) дата, час і місце судового засідання або проведення
окремої процесуальної дії;
4) назва і номер адміністративної справи;
5) в якому процесуальному статусі має право взяти участь ця
особа (як позивач, відповідач, свідок тощо) в адміністративному
процесі;
6) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку з
відсутністю адресата, негайно повідомити про неї адресата.
3. Якщо разом з повісткою надсилаються копії документів, у
повістці вказується їх перелік і роз'яснюється право подати
заперечення та докази на їх підтвердження.
Стаття 35. Вручення повістки
1. Повістка вручається під розписку. Повістка може бути
вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере
участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка
викликається до суду.
2. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до
адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки,
яка приєднується до справи.
3. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів
до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається
безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено
скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для
прибуття до суду.
4. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її
під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який
проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана
негайно повідомити про неї адресата.
5. У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна
вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув
адресат та коли передбачається його повернення за наявності таких
даних.
6. Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою
або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі,
позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному
батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка
та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією
місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи до
суду.
7. Особам, які проживають за межами України, повістки
вручаються в порядку, встановленому міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, у разі відсутності таких - через дипломатичні
представництва та консульські установи України за місцем
проживання цих осіб.
8. Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона
доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного
реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це
підтверджується підписом відповідної службової особи.
9. Вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій
особі, яка є учасником адміністративного процесу, якщо її
доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку,
встановленому частиною восьмою цієї статті.
10. Вручення повістки представникові особи, яка бере участь у
справі, вважається також врученням повістки і цій особі.
11. Розписку про одержання повістки (повістку у разі
неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати)
належить негайно повернути до адміністративного суду.
Стаття 36. Час вручення повістки
1. Часом вручення повістки вважається день заповнення
розписки адресатом, його представником, повнолітнім членом сім'ї
адресата, який проживає разом з ним, службовою особою органу,
підприємства, установи, організації.
Стаття 37. Наслідки відмови від одержання повістки
1. У разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка
її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її
власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду.
Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її
повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
Стаття 38. Виняткові засоби судових викликів і повідомлень
1. Якщо цим Кодексом передбачено скорочені строки розгляду
адміністративної справи, допускається судовий виклик або судове
повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів,
спеціалістів, перекладачів телеграмою, факсимільним повідомленням
(факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном, через
друкований засіб масової інформації.
2. Судовий виклик чи повідомлення, здійснені засобами,
передбаченими цією статтею, повинні містити відомості, зазначені у
статті 34 цього Кодексу.
Стаття 39. Виклик відповідача, третіх осіб, свідків,
місце фактичного проживання (перебування) яких
невідоме
1. Якщо місце фактичного проживання (перебування)
відповідача, третіх осіб, свідків невідоме, суд може здійснити їх
виклик через засоби масової інформації за останнім відомим місцем
їхнього проживання (перебування) на території України.
2. Виклик публікується в друкованому засобі масової
інформації не пізніше ніж за сім днів до дати призначеного
судового розгляду справи.
3. Друкований засіб масової інформації, у якому розміщуються
оголошення про виклик протягом наступного року, визначається не
пізніше 1 грудня поточного року в порядку ( 52-2006-п ),
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 40. Обов'язок повідомити про зміну адреси
та причини неприбуття в судове засідання
1. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час
провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання
(перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення
про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і
вважається врученою.
2. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти,
спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути
до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
Глава 4
ФІКСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 41. Фіксування судового засідання технічними засобами
1. Суд під час судового розгляду адміністративної справи
здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу.
2. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює
секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого
інший працівник апарату суду.
3. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис
судового засідання (касета, дискета, компакт-диск тощо), є
додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового
засідання приєднується до матеріалів справи.
Стаття 42. Ведення журналу судового засідання
1. Одночасно із технічним записом судового засідання
секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.
2. У журналі судового засідання зазначаються такі відомості:
1) рік, місяць, число і місце судового засідання;
2) найменування адміністративного суду, який розглядає
справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря судового
засідання;
3) справа, що розглядається, ім'я (найменування) сторін та
інших осіб, які беруть участь у справі;
4) номер носія інформації;
5) порядковий номер вчинення процесуальної дії;
6) назва процесуальної дії;
7) час вчинення процесуальної дії;
8) інші відомості, встановлені цим Кодексом.
3. Журнал судового засідання ведеться секретарем судового
засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання
і приєднується до справи.
Стаття 43. Зауваження щодо технічного запису і
журналу судового засідання
1. Особи, які беруть участь у справі, мають право
ознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та
протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до
суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності.
2. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису і
журналу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу.
3. У разі пропущення строку подання зауважень і відсутності
підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.
4. Зауваження щодо технічного запису і журналу судового
засідання повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх
подання.
Стаття 44. Відтворення та роздрукування технічного
запису судового засідання
1. Повне чи часткове відтворення технічного запису судового
засідання здійснюється на вимогу особи, яка бере участь у справі,
або за ініціативою суду.
2. На клопотання особи, яка бере участь у справі, за
розпорядженням головуючого може бути здійснено повне або часткове
роздрукування технічного запису судового засідання. Особа, яка
бере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія,
на який здійснювався технічний запис судового засідання.
3. Роздрукування технічного запису судового засідання
здійснюється на платній основі. Розмір плати за роздрукування
( 151-2006-п ) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 45. Складення протоколу
1. Про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового
засідання або під час виконання судового доручення секретарем
судового засідання складається протокол.
2. Під час вчинення окремої процесуальної дії поза залою
судового засідання або під час виконання судового доручення та при
складенні протоколу можуть застосовуватися технічні засоби.
3. Протокол після його складення та ознайомлення з ним усіх
присутніх осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів,
спеціалістів, перекладачів підписується секретарем судового
засідання і суддею. Присутні особи, які беруть участь у справі,
свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть подати свої
зауваження, які додаються до протоколу.
4. Протокол, складений при виконанні судового доручення,
разом із необхідними додатками невідкладно надсилається до суду,
який розглядає справу.
5. Протокол приєднується до адміністративної справи.
Стаття 46. Зміст протоколу
1. Протокол про вчинення окремої процесуальної дії поза залою
судових засідань або під час виконання судового доручення повинен
містити:
1) найменування адміністративного суду, який вчиняє окрему
процесуальну дію, прізвище та ініціали судді, секретаря судового
засідання;
2) номер адміністративної справи;
3) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;
4) час початку процесуальної дії;
5) відомості про прибуття осіб, які беруть участь у справі,
експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;
6) відомості про роз'яснення особам, які беруть участь у
справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам їхніх
процесуальних прав та обов'язків;
7) опис ходу проведення окремої процесуальної дії, у тому
числі відомості про заявлені клопотання та ухвали суду; основний
зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань
свідків, усні роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей
на поставлені їм додаткові питання; консультації спеціалістів;
8) відомості про докази, які додаються до справи, а якщо
докази не додаються до справи - номер, дату та зміст письмових
доказів, опис інших доказів;
9) час закінчення процесуальної дії;
10) інші відомості, встановлені цим Кодексом.
Глава 5
УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
Параграф 1. Особи, які беруть участь у справі
Стаття 47. Склад осіб, які беруть участь у справі
1. Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті
особи, представники сторін та третіх осіб.
Стаття 48. Адміністративна процесуальна правосуб'єктність
1. Здатність мати процесуальні права та обов'язки в
адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна
правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями,
особами без громадянства, органами державної влади, іншими
державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим,
органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими
особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними
особами).
2. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні
процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення
справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність),
належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані
судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього
віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони
відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
3. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні
процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення
справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність),
належить органам державної влади, іншим державним органам, органам
влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого
самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам,
установам, організаціям (юридичним особам).
Стаття 49. Права та обов'язки осіб, які беруть участь
у справі
1. Особи, які беруть участь у справі, мають рівні
процесуальні права і обов'язки.
2. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані
добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і
неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
3. Особи, які беруть участь у справі, мають право:
1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про
всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх
інтересів;
2) знайомитися з матеріалами справи;
3) заявляти клопотання і відводи;
4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;
5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;
6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час
розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь
у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;
7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань
інших осіб;
8) знайомитися з технічним записом та журналом судового
засідання і подавати письмові зауваження до них;
9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з
матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;
10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх
інтересів;
11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм
цим Кодексом.
4. Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний
рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії
документів і витяги з них.
Стаття 50. Сторони
1. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та
відповідач.
2. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни
України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства,
установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних
повноважень.
3. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних
повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
4. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх
об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних
повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним
позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї
діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без
громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання
(збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
Стаття 51. Права та обов'язки сторін
1. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього
Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет
адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних
вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час
до закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися від
адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної
інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного
розгляду.
2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього
Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов
повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного
позову.
3. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії
адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження
в адміністративній справі.
4. Суд не приймає відмови позивача від адміністративного
позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає
умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або
порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Стаття 52. Заміна неналежної сторони
1. Суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним
позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не
до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним
позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного
позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо
це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
2. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця
особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє
самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю
особу.
3. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою,
суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови
у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача
понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
4. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє
самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача
розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Стаття 53. Треті особи
1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення
судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін.
Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або
частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У
разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на
предмет спору, розгляд адміністративної справи починається
спочатку.
2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або
відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо
рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси
або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також
за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи
суду. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи
спочатку.
Стаття 54. Права та обов'язки третіх осіб
1. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього
Кодексу, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, мають права позивача.
2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, мають права та обов'язки, визначені у статті 49 цього
Кодексу.
Стаття 55. Процесуальне правонаступництво
1. У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у
відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії
адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої
особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному
процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій
самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він
замінив.
Стаття 56. Представники
1. Сторона, а також третя особа в адміністративній справі
можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або)
через представника.
2. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до
частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну
процесуальну дієздатність.
3. Представники беруть участь в адміністративному процесі на
основі договору або закону.
4. Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх
осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна
процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб
захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі,
опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.
5. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли
віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність,
непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна
дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні
представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи
інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких
справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних
осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.
6. Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів
неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає
адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних
осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які
беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх
законних представників.
7. Законним представником органу, підприємства, установи,
організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена
законом, положенням, статутом.
8. Як законні представники діють також органи та інші особи,
яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси
інших осіб.
9. У разі відсутності представника у сторони чи третьої
особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а
також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права
вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє
провадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклування
чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення
чи заміну законного представника.
Стаття 57. Особи, які не можуть бути представниками
1. Не можуть бути представниками в суді особи, які беруть
участь у справі як секретар судового засідання, експерт,
спеціаліст, перекладач та свідок.
2. Судді, прокурори, слідчі не можуть бути представниками в
суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних
органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні
представники сторони чи третьої особи.
Стаття 58. Документи, що підтверджують
повноваження представників
1. Повноваження представників, які беруть участь в
адміністративному процесі на основі договору, на здійснення
представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю чи
усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового
засідання. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді
копії з них приєднуються судом до справи.
2. Повноваження законних представників підтверджуються
документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних,
опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони
представляють. Засвідчені підписом судді копії цих документів
приєднуються до справи.
3. Довіреності від імені органу, підприємства, установи,
організації видаються за підписом керівника або іншої
уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і
засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи,
організації.
4. Довіреність фізичної особи на ведення справи в
адміністративному суді посвідчується нотаріально або посадовою
особою підприємства, установи, організації, в якій довіритель
працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні,
чи за рішенням суду або за місцем його проживання (перебування).
5. Повноваження адвоката як представника можуть також
посвідчуватися ордером, який виданий відповідним адвокатським
об'єднанням, або договором про надання правової допомоги.
6. Довіреності або інші документи, які підтверджують
повноваження представника і були посвідчені в інших державах,
повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку,
якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 59. Повноваження представника в суді
1. Повноваження на ведення справи в суді дає представникові
право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх
процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження
довірителя представникові, який бере участь в адміністративному
процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими
для нього.
2. Представник, який бере участь в адміністративному процесі
на основі договору, має право повністю або частково відмовитися
від адміністративного позову, визнати адміністративний позов,
змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати
повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити
судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій
спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.
3. Повноваження представника чинні протягом часу провадження
у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності.
4. Представник може відмовитися від наданих йому повноважень,
про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та суд. При цьому
він не може брати участь у цій справі як представник іншої
сторони.
5. Підстави і порядок припинення представництва за
довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від
наданих йому повноважень визначаються статтями 248-250 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ).
6. Законний представник самостійно здійснює процесуальні
права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє,
діючи в її інтересах.
7. Якщо дії законного представника суперечать інтересам
особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі
відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати
права, свободи та інтереси інших осіб.
Стаття 60. Участь у справі органів та осіб, яким
законом надано право захищати права, свободи
та інтереси інших осіб
1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної
Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть
звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами
про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у
цих справах.
2. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів
громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та
іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій
стадії адміністративного процесу.
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування
можуть бути залучені судом до участі у справі як законні
представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою
виконання покладених на них повноважень.
Стаття 61. Особливості повноважень органів та осіб,
яким законом надано право захищати права,
свободи та інтереси інших осіб у суді
1. Органи та особи, які визначені у статті 60 цього Кодексу і
звертаються до адміністративного суду за захистом прав, свобод та
інтересів інших осіб, не можуть закінчувати справу примиренням.
2. Відмова органів та осіб, визначених у статті 60 цього
Кодексу, від адміністративного позову або зміна позовних вимог не
позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано
адміністративний позов, права вимагати від суду розгляду справи,
вирішення адміністративного позову в попередньому обсязі.
3. Якщо фізична особа, яка має адміністративну процесуальну
дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої подано
адміністративний позов, не підтримує позовні вимоги, суд залишає
позовну заяву без розгляду.
4. Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення
питання про наявність підстав для подання апеляційної чи
касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про
перегляд рішення за нововиявленими обставинами має право
знайомитися з матеріалами справи в адміністративному суді.
Параграф 2. Інші учасники
адміністративного процесу
Стаття 62. Особи, які є іншими учасниками
адміністративного процесу
1. Учасниками адміністративного процесу, крім осіб, які
беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий
розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.
Стаття 63. Секретар судового засідання
1. Секретар судового засідання:
1) здійснює судові виклики і повідомлення;
2) перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб,
яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;
3) забезпечує контроль за повним фіксуванням судового
засідання технічними засобами;
4) веде журнал судового засідання;
5) оформляє матеріали адміністративної справи;
6) виконує інші доручення головуючого у справі.
Стаття 64. Судовий розпорядник
1. До участі в адміністративному процесі головуючим у
судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник.
2. Судовий розпорядник:
1) забезпечує належний стан зали судового засідання і
запрошує до неї учасників адміністративного процесу;
2) оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід
суду із неї;
3) слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми у залі
судового засідання;
4) приймає від учасників адміністративного процесу та передає
документи і матеріали суду під час судового засідання;
5) виконує розпорядження головуючого про приведення до
присяги перекладача, експерта;
6) запрошує до зали судового засідання свідків та виконує
розпорядження головуючого про приведення їх до присяги;
7) виконує інші розпорядження головуючого, пов'язані із
забезпеченням умов, необхідних для розгляду адміністративної
справи.
3. Вимоги судового розпорядника, пов'язані із виконанням
обов'язків, встановлених цією статтею, є обов'язковими для осіб,
які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів,
перекладачів та інших осіб, присутніх у залі судового засідання.
4. У разі відсутності в судовому засіданні розпорядника його
функції виконує секретар судового засідання.
Стаття 65. Свідок
1. Як свідок в адміністративній справі може бути викликана
судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить
з'ясувати у справі.
2. Не можуть бути допитані як свідки:
1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають
на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі та
не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати
обставини, що мають значення для справи, або давати з цього
приводу показання;
2) представники в судовому процесі, захисники у кримінальних
справах - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з
виконанням функцій представника чи захисника;
3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на
сповіді віруючих;
4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про
обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під
час ухвалення судового рішення;
5) інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно
із законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.
3. Фізична особа має право відмовитися від давання показань
щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина,
батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат,
сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений,
опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи
піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб).
4. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду
або осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у
справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити
його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та
обставини, щодо яких він може дати показання.
5. Свідок зобов'язаний прибути до суду у визначений час і
дати правдиві показання про відомі йому обставини.
6. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок
зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.
7. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою,
якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися
від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на
компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
8. За завідомо неправдиві показання або за відмову від
давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе
кримінальну відповідальність.
Стаття 66. Експерт
1. Експертом є особа, яка має необхідні знання та якій в
порядку, встановленому цим Кодексом, доручається дати висновок з
питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються
спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних
об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у
справі.
2. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам,
встановленим Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ).
3. Експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати
обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок щодо поставлених
йому питань, у разі необхідності - прибути за викликом суду, дати
висновок або роз'яснити його в судовому засіданні.
4. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити
збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним
або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його
властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду,
який оформлюється ухвалою.
5. Експерт не має права за власною ініціативою збирати
матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які
беруть участь у справі, а також з іншими учасниками
адміністративного процесу, за винятком дій, пов'язаних з
проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому
відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти
будь-кому, крім суду, про результати експертизи.
6. Експерт невідкладно повинен повідомити суд про
неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього
необхідних знань або без залучення інших експертів.
7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення
експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення
або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за
заданими питаннями.
8. Експерт не має права передоручати проведення експертизи
іншій особі.
9. У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення
експертизи експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи та
інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
10. Експерт має право:
1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета
дослідження;
2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів
і зразків;
3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її
проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких
йому не були задані питання;
4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що
стосуються предмета і об'єктів дослідження;
5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, та
свідкам;
6) користуватися іншими правами, встановленими Законом
України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ).
11. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на
компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом
до суду.
12. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо
подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього
обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.
13. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних
причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді експерт
несе кримінальну відповідальність.
Стаття 67. Спеціаліст
1. Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та
навичками застосування технічних засобів і може надавати
консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що
потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
2. Спеціаліст може бути залучений до участі в
адміністративному процесі за ухвалою суду для надання
безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем,
планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо)
під час вчинення процесуальних дій. Допомога спеціаліста
технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не замінює
висновку експерта.
3. Спеціаліст зобов'язаний прибути за викликом суду,
відповідати на задані судом питання, давати усні консультації та
письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини
чи особливості доказів, у разі потреби - надавати суду технічну
допомогу.
4. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.
5. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду,
відмовитися від участі в адміністративному процесі, якщо він не
володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду
задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам,
звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості
доказів, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат,
пов'язаних з викликом до суду.
Стаття 68. Перекладач
1. Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою
здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання
якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови
на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з
глухими, німими чи глухонімими.
2. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням особи,
яка бере участь у справі, або призначається з ініціативи суду. Суд
забезпечує особі перекладача, якщо дійде висновку, що особа
внаслідок неспроможності оплатити послуги перекладача буде
позбавлена судового захисту.
3. Перекладач має право відмовитися від участі в
адміністративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі,
необхідному для перекладу, право задавати питання з метою
уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та
на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
4. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом до суду,
здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом
посвідчувати правильність перекладу в процесуальних документах, що
вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою,
якою вони володіють.
5. За завідомо неправильний переклад або за відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків
перекладач несе кримінальну відповідальність.
Глава 6
ДОКАЗИ
Стаття 69. Поняття доказів
1. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які
фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або
відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб,
які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення
для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на
підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників,
показань свідків, письмових і речових доказів, висновків
експертів.
2. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд
може запропонувати надати додаткові докази або витребувати
додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі,
або з власної ініціативи.
Стаття 70. Належність та допустимість доказів
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету
доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються
предмету доказування.
2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного
доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
3. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні
справи не беруться до уваги.
4. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими
іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких
обставин не виникає спору.
Стаття 71. Обов'язок доказування
1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких
ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій
чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо
доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову.
3. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно
надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці
докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться
чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і
витребовує необхідні докази.
4. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні
у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як
докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує
названі документи та матеріали.
5. Суд може збирати докази з власної ініціативи.
6. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин
не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин,
на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних
доказів.
Стаття 72. Підстави для звільнення від доказування
1. Обставини, встановлені судовим рішенням в
адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало
законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких
беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці
обставини.
2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно
доказувати.
3. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не
доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони
і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та
добровільності їх визнання.
4. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у
справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили,
є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу
про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої
ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце
діяння та чи вчинене воно цією особою.
Стаття 73. Забезпечення доказів
1. Особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано
вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або
ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.
2. Забезпечення доказів може здійснюватися також за заявою
заінтересованої особи до відкриття провадження у справі.
Стаття 74. Способи забезпечення доказів
Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням
експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових
доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.
Стаття 75. Заява про забезпечення доказів та
порядок її розгляду
1. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені
докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути
підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що
надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а
також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою
потрібно їх забезпечити.
2. Заява про забезпечення доказів подається до суду, який
розглядає справу, а якщо провадження у справі ще не відкрито - до
місцевого адміністративного суду, на території якого можуть бути
вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
3. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом
п'яти днів після її надходження з повідомленням сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання
осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду
заяви.
4. У разі обґрунтованої вимоги особи, яка подала заяву про
забезпечення доказів, а також якщо не можна встановити, до кого
може бути згодом висунуто вимоги, заява про забезпечення доказів
розглядається судом невідкладно лише за участю особи, яка подала
заяву.
5. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою, яку
може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не
зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
6. Про забезпечення доказів або про відмову в забезпеченні
доказів суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення доказів
визначаються порядок і спосіб її виконання.
7. Ухвала про відмову в забезпеченні доказів може бути
оскаржена особою, яка звернулася із заявою про забезпечення
доказів.
8. Забезпечення доказів здійснюється за загальними правилами
вчинення відповідних процесуальних дій.
Стаття 76. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх
представників
1. Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про
відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються
поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні
представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що
мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані
як свідки.
2. Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона
обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду
обов'язковим.
Стаття 77. Показання свідка
1. Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому
обставини, які мають значення для справи.
2. Не є доказом показання свідка, який не може назвати
джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
3. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших
осіб, то ці особи повинні бути також допитані.
Стаття 78. Допит свідка за місцем або у місці його
проживання (перебування)
1. Суд може допитати свідка за місцем або у місці його
проживання (перебування) з ініціативи суду, який розглядає справу,
за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі,
чи самого свідка.
2. За дорученням суду, що розглядає справу, свідок, який не
може з поважних причин прибути в судове засідання і проживає
(перебуває) за межами територіальної підсудності адміністративного
суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного
суду, який знаходиться за місцем проживання (перебування) свідка.
3. Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок
хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин,
допитується судом у місці його проживання (перебування).
Стаття 79. Письмові докази
1. Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні
документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи,
що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для
справи.
2. Особа, яка заявляє клопотання перед судом про витребування
від інших осіб письмових доказів, повинна зазначити: який
письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він
знаходиться, та обставини, які може підтвердити цей доказ.
3. Письмові докази, які витребовує суд, надсилаються
безпосередньо до адміністративного суду. Суд може також
уповноважити заінтересовану сторону або іншу особу, яка бере
участь у справі, одержати письмовий доказ для надання його суду.
4. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються
судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду
справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі
за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається
засвідчена суддею копія письмового доказу.
Стаття 80. Речові докази
1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що
містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.
Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії
інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що
мають значення для справи.
2. Витребування речових доказів проводиться в порядку,
встановленому для витребування письмових доказів.
3. Речові докази повертаються судом після їх дослідження за
клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для
розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються після
набрання рішенням суду законної сили за клопотанням осіб, яким
належать ці докази.
4. Речові докази, які є об'єктами, що вилучені з цивільного
обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним
підприємствам, установам або організаціям у порядку
( 236-2006-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України. За
клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть
бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі.
Стаття 81. Призначення судової експертизи
1. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і
потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки,
ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
2. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду
питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст
питань, за якими має бути проведена експертиза, визначаються
судом. Суд повинен вмотивувати відхилення питань осіб, які беруть
участь у справі.
3. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд
призначити експертизу і доручити її проведення відповідній
експертній установі або конкретному експерту. Якщо сторони
домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен
призначити їх відповідно до цієї домовленості.
4. Якщо проведення експертизи доручено експертній установі,
її керівник має право доручити проведення експертизи одному або
кільком експертам, якщо судом не визначено конкретних експертів, у
разі потреби - замінити виконавців експертизи, заявити клопотання
щодо організації проведення досліджень поза межами експертної
установи.
5. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає
експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий
висновок та за відмову без поважних причин від виконання
покладених на нього обов'язків.
Стаття 82. Висновок експерта
1. У висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я,
освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації
судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене
звання, посада експерта), на якій підставі була проведена
експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання,
що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав,
докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх
висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.
2. У висновку експерта також зазначається, що експерта
попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо
неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від
виконання покладених на нього обов'язків.
3. Якщо експерт під час проведення експертизи виявить факти,
що мають значення для справи і з приводу яких йому не були
поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування
про ці обставини.
4. Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок
експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому
засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого
висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні,
експерт може дати усний висновок.
5. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак
незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або
ухвалі.
Стаття 83. Комісійна експертиза
1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома
експертами одного напряму знань.
2. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів
збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з
висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх
питань або з питань, які викликали розбіжності.
Стаття 84. Комплексна експертиза
1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома
експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї
галузі знань.
2. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в
якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких
висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка
містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї
відповідальність.
3. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці
отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі
виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються
відповідно до частини другої статті 83 цього Кодексу.
Стаття 85. Додаткова і повторна експертизи
1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним,
судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається
тому самому або іншому експерту (експертам).
2. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або
таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви
в його правильності, судом може бути призначена повторна
експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Стаття 86. Оцінка доказів
1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,
повному та об'єктивному дослідженні.
2. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного
доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх
сукупності.
Глава 7
СУДОВІ ВИТРАТИ
Стаття 87. Види судових витрат
1. Судові витрати складаються із судового збору та витрат,
пов'язаних з розглядом справи.
2. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення
від сплати встановлюються законом.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із
прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів,
перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці
та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Стаття 88. Зменшення розміру судових витрат або
звільнення від їх оплати, відстрочення та
розстрочення судових витрат
1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою
зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від
їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити
сплату судових витрат на визначений строк.
2. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть
оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати
розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у
справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до
ухвалення судового рішення у справі.
Стаття 89. Сплата і повернення судового збору
1. Особа, яка звертається до адміністративного суду із
позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за
винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за
нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.
2. Судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж
встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням
особи, яка його сплатила.
3. Судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його
сплатила, ухвалою суду в разі повернення позовної заяви, заяви за
нововиявленими обставинами або скарги, відмови у відкритті
провадження у справі, а також у разі залишення позовної заяви,
заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім
випадку, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок
повторного неприбуття позивача або за його клопотанням).
Стаття 90. Витрати на правову допомогу
1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого
фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором,
несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової
допомоги, передбачених законом.
2. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової
допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок
Державного бюджету України.
3. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу
встановлюється законом.
Стаття 91. Витрати сторін та їхніх представників,
що пов'язані із прибуттям до суду
1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту
сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть
сторони.
2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не
є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються
іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного
пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від
звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється
пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація
за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру
мінімальної заробітної плати.
3. Граничний розмір компенсації ( 590-2006-п ) за судовим
рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із
прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 92. Витрати, пов'язані із залученням свідків,
спеціалістів, перекладачів та проведенням
судових експертиз
1. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів,
перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка
заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста,
перекладача та проведення судової експертизи.
2. Свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам оплачуються
проїзд, а також добові в разі переїзду до іншого населеного
пункту. Експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути
сплачена винагорода за виконану роботу.
3. У разі неоплати судової експертизи у строк, встановлений
судом, суд може скасувати ухвалу про призначення судової
експертизи.
4. Якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення
перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а
також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх
розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного
бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
5. Граничний розмір компенсації витрат ( 590-2006-п ),
пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та
проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 93. Витрати, пов'язані з проведенням огляду
доказів на місці та вчиненням інших дій,
необхідних для розгляду справи
1. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці
та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе
сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо
клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами,
витрати на них несуть обидві сторони порівну.
2. Граничний розмір компенсації витрат ( 590-2006-п ),
пов'язаних з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням
інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 94. Розподіл судових витрат
1. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є
суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею
документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету
України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною
був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова
особа).
2. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта
владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені
нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із
залученням свідків та проведенням судових експертиз.
3. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові
витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до
задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини
вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
4. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень,
а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати,
здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
5. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача,
звільненого від сплати судових витрат, а також залишення
адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені
відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
6. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не
повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить
судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл
судових витрат.
Стаття 95. Розподіл витрат у разі відмови позивача
від адміністративного позову
1. У разі відмови позивача від адміністративного позову
понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати
відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків,
коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо
позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок
задоволення його відповідачем після подання адміністративного
позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у
справі витрати із відповідача.
Стаття 96. Судові витрати, пов'язані з примиренням сторін
1. Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не
дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у
справі несе половину судових витрат.
Стаття 97. Визначення розміру судових витрат
1. Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий
розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Стаття 98. Рішення щодо судових витрат
1. Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду
або ухвалою.
2. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти,
спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо
судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Глава 8
СТРОКИ
Стаття 99. Строк звернення до адміністративного суду
1. Адміністративний позов може бути подано в межах строку
звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом
або іншими законами.
2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,
свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо
не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи
інтересів.
3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом
та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для
звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено
інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
4. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку
вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення
строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли
позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за
результатами розгляду його скарги на рішення, дії або
бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Стаття 100. Наслідки пропущення строків звернення
до адміністративного суду
1. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є
підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за
умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
2. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до
суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується
в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним
судом незалежно від закінчення строку звернення до
адміністративного суду.
Стаття 101. Процесуальні строки
1. Процесуальні строки - це встановлені законом або судом
строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
2. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками,
а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна
неминуче настати.
Стаття 102. Поновлення та продовження процесуальних строків
1. Пропущений з поважних причин процесуальний строк,
встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк,
встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка
бере участь у справі.
2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку
суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином
повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.
3. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні
пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які
беруть участь у справі.
Стаття 103. Обчислення процесуального строку
1. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня
після відповідної календарної дати або настання події, з якою
пов'язано його початок.
2. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні
місяць і число останнього року цього строку.
3. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне
число останнього місяця цього строку.
4. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає
на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк
закінчується в останній день цього місяця.
5. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на
певний день, вважається цей день.
6. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи
інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього
робочий день.
7. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка
повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після
настання події.
8. Останній день строку триває до двадцять четвертої години,
але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де
робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент
закінчення цього часу.
9. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення
позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові
кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами
зв'язку.
10. Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє
перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі.
Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення
провадження.
Розділ III
ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Глава 1
ЗВЕРНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ ТА ВІДКРИТТЯ
ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ
Стаття 104. Право на звернення до адміністративного суду
1. До адміністративного суду має право звернутися з
адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права,
свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт
владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду
у випадках, встановлених законом.
Стаття 105. Форма і зміст адміністративного позову
1. Адміністративний позов подається до адміністративного суду
у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його
представником. Позовна заява може бути надіслана до
адміністративного суду поштою.
2. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного
суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.
3. Адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача -
суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень
прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень
утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень
коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням,
дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції
(повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів
нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної
необхідності. ( Частину третю статті 105 доповнено пунктом 7
згідно із Законом N 1559-VI ( 1559-17 ) від 17.11.2009 )
4. Позовна заява може містити, крім визначених частиною
третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи
інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Стаття 106. Вимоги до позовної заяви
1. У позовній заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається
позовна заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також
номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби
посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу
зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач
обґрунтовує свої вимоги;
5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати
судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і
забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган
відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення
судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків
тощо;
6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
2. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні
вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть
бути використані судом.
3. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх
документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості
відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків,
коли його не належить сплачувати.
4. Позовна заява підписується позивачем або його
представником із зазначенням дати її підписання.
5. Якщо позовна заява подається представником, то у ній
зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер
засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з
позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що
підтверджує повноваження представника.
Стаття 107. Відкриття провадження в адміністративній справі
1. Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну
процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву
подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106
цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати в порядку
адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному
адміністративному суду;
5) немає інших підстав для повернення позовної заяви або
відмови у відкритті провадження в адміністративній справі,
встановлених цим Кодексом.
2. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на
підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення
позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
3. Питання про відкриття провадження в адміністративній
справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після надходження
позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку,
встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі
залишення позовної заяви без руху.
4. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті
провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про
відкриття провадження у справі зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали
судді, який відкрив провадження в адміністративній справі, номер
справи;
2) ким і до кого пред'явлено адміністративний позов;
3) зміст позовних вимог;
4) дата, час і місце попереднього судового засідання, якщо
суд вважає його проведення необхідним;
5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові
заперечення проти позову та докази, які у нього є;
6) яким складом суду розглядатиметься справа.
5. Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній
справі невідкладно після постановлення надсилається особам, які
беруть участь у справі, разом з інформацією про їхні процесуальні
права і обов'язки. Відповідачам надсилаються також копії позовної
заяви та доданих до неї документів.
Стаття 108. Залишення позовної заяви без руху,
повернення позовної заяви
1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання
вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу
про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються
недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється
строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про
залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі,
що звернулася із позовною заявою.
2. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк,
встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її
подання до адміністративного суду.
3. Позовна заява повертається позивачеві, якщо:
1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено
без руху;
2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі
подав заяву про її відкликання;
3) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної
процесуальної дієздатності;
4) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має
повноважень на ведення справи;
5) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є
справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і
з тих самих підстав;
6) справа не підсудна цьому адміністративному суду.
4. Копія ухвали про повернення позовної заяви невідкладно
надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й
усіма доданими до неї матеріалами.
5. Ухвали про залишення позовної заяви без руху або про
повернення позовної заяви можуть бути оскаржені особою, яка подала
позовну заяву.
6. Залишення позовної заяви без руху або повернення позовної
заяви не позбавляють права повторного звернення до
адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Стаття 109. Відмова у відкритті провадження в
адміністративній справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній
справі лише, якщо:
1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного
судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і
з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова
суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в
адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі у
зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або
примиренням сторін;
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу,
які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено
адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають
правонаступництва;
4) подана заява щодо протоколу територіальних (окружних)
виборчих комісій щодо встановлення підсумків голосування у межах
територіального виборчого округу під час проведення виборів
Президента України, народних депутатів України, а також протоколу
про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці.
( Частину першу статті 109 доповнено пунктом 4 згідно із Законом
N 1616-VІ ( 1616-17 ) від 21.08.2009 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 26-рп/2009 ( v026p710-09 ) від 19.10.2009 )
2. Про відмову у відкритті провадження в адміністративній
справі суддя постановляє ухвалу.
3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в
адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала
позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї
матеріалами.
4. Ухвала про відмову у відкритті провадження в
адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала
позовну заяву.
5. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду
з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено
ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Глава 2
ПІДГОТОВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 110. Підготовка справи до судового розгляду
1. Підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя
адміністративного суду, який відкрив провадження в
адміністративній справі.
2. Суд до судового розгляду адміністративної справи вживає
заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи
в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією
метою суд може:
1) прийняти рішення про витребування документів та інших
матеріалів; навести необхідні довідки; провести огляд письмових та
речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду;
призначити експертизу, вирішити питання про необхідність залучення
свідків, спеціаліста, перекладача;
2) прийняти рішення про обов'язковість особистої участі осіб,
які беруть участь у справі, у судовому засіданні, про залучення
третіх осіб до справи;
3) викликати на судовий розгляд адміністративної справи
свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів;
4) прийняти рішення про проведення попереднього судового
засідання.
3. За обґрунтованим клопотанням позивача суддя вживає заходи
щодо невідкладного розгляду і вирішення справи. У такому разі
виклик осіб, які беруть участь у справі, чи повідомлення про
постановлені судом ухвали здійснюються за допомогою кур'єра,
телефону, факсу, електронної пошти чи іншого технічного засобу.
Стаття 111. Попереднє судове засідання
1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування
можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або
забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом
розумного строку.
2. Попереднє судове засідання проводиться суддею, який
здійснює підготовку справи до судового розгляду, за участю сторін
та інших осіб, які беруть участь у справі.
3. Для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється
позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач
адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо
примирення.
4. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною
третьою цієї статті, суд:
1) уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти
адміністративного позову;
2) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у
справі;
3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення
спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати;
4) з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати
свої доводи чи заперечення, та встановлює строки для їх надання;
5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до
судового розгляду.
5. За заявою однієї зі сторін про неможливість прибуття до
суду попереднє судове засідання може бути відкладено, якщо причини
неприбуття будуть визнані судом поважними.
Стаття 112. Відмова від адміністративного позову та визнання
адміністративного позову під час підготовчого
провадження
1. Позивач може відмовитися від адміністративного позову
повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний
позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову
чи визнання адміністративного позову під час підготовчого
провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій
заяві, яка приєднується до справи.
2. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд
постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі
часткової відмови позивача від адміністративного позову суд
постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо
частини позовних вимог.
3. У разі часткового визнання адміністративного позову
відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова
суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог
відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання
відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом
приймається постанова суду про задоволення адміністративного
позову.
4. Суд не приймає відмови від адміністративного позову,
визнання адміністративного позову і продовжує розгляд
адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача
суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або
інтереси.
Стаття 113. Примирення сторін під час підготовчого
провадження
1. Сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на
основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише
прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.
2. За клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на
час, необхідний їм для примирення.
3. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про
закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення.
Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати
чиї-небудь права, свободи або інтереси.
4. У разі невиконання умов примирення однією із сторін суд за
клопотанням іншої сторони поновлює провадження у справі.
Стаття 114. Пропозиція суду про надання додаткових
доказів та пояснень
1. Суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі,
доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду
додаткові докази у строк, встановлений судом.
2. Питання про прийняття доказів, наданих з порушенням
строку, встановленого судом, вирішується судом з урахуванням
поважності причин несвоєчасного надання доказів.
Стаття 115. Судове доручення
1. Суд, який розглядає справу, у разі потреби збирання
доказів за межами своєї територіальної підсудності доручає
відповідному адміністративному суду провести певні процесуальні
дії.
2. В ухвалі про судове доручення коротко зазначається зміст
справи, що розглядається, вказуються обставини, що належить
з'ясувати, та докази, які слід зібрати суду, що виконує доручення.
Ухвала про судове доручення невідкладно надсилається до
адміністративного суду, який буде її виконувати, та є обов'язковою
для нього.
3. Судове доручення невідкладно виконується судом за
правилами цього Кодексу, які встановлюють порядок вчинення
відповідних процесуальних дій.
4. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про
дату, час і місце судового засідання. Неприбуття у судове
засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не
перешкоджає виконанню судового доручення.
5. Якщо особа, яка бере участь у справі, чи свідок, що дали
пояснення або показання суду, який виконував окреме доручення,
з'являться до суду, що розглядає справу, то вони дають пояснення і
показання у загальному порядку.
6. Адміністративні суди України можуть звертатися з
дорученням про проведення певних процесуальних дій до іноземних
судів, а також виконувати доручення іноземних судів на підставі
міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
Стаття 116. Об'єднання і роз'єднання справ
1. Суд може своєю ухвалою об'єднати для спільного розгляду і
вирішення кілька адміністративних справ за однорідними позовними
заявами одного й того ж позивача до того ж відповідача чи до
різних відповідачів або за позовними заявами різних позивачів до
одного й того самого відповідача, а також роз'єднати одну чи
декілька поєднані в одне провадження позовні вимоги у самостійні
провадження, якщо їхній спільний розгляд ускладнює чи сповільнює
вирішення справи.
Стаття 117. Забезпечення адміністративного позову
1. Суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може
постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення
адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння
шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення
в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та
інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх
відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а
також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
2. Ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного
позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато
апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд
апеляційної інстанції.
3. Подання адміністративного позову, а також відкриття
провадження в адміністративній справі не зупиняють дію
оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у
порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною
ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його
окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до
суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є
обов'язковою для виконання.
4. Адміністративний позов, крім способу, встановленого
частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною
вчиняти певні дії.
5. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення
рішень Національного банку України щодо призначення та здійснення
тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити
певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або
Національному банку України при здійсненні тимчасової
адміністрації або ліквідації банку.
6. Повноваження суду, встановлені цією статтею, не можуть
бути застосовані судами щодо спорів, які стосуються призначення,
підготовки і проведення виборів.
( Статтю 117 доповнено частиною шостою згідно із Законом
N 1616-VІ ( 1616-17 ) від 21.08.2009 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 26-рп/2009 ( v026p710-09 ) від 19.10.2009 )
Стаття 118. Порядок забезпечення адміністративного позову
1. Клопотання про забезпечення адміністративного позову
розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у
разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно
без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у
справі.
2. Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у
будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного
способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування
заходів забезпечення адміністративного позову. Таке клопотання
розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у
разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно
без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у
справі.
3. Питання про забезпечення адміністративного позову, про
заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим
або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову,
крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті,
вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть
участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були
належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких
питань.
4. Якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті
заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до
набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з
прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про
скасування заходів забезпечення адміністративного позову або
заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.
5. Виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного
позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для
виконання судових рішень.
6. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може
бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також
не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Стаття 119. Ознайомлення зі справою
1. Особи, які беруть участь у справі, під час підготовчого
провадження можуть знайомитися з матеріалами адміністративної
справи, робити з них виписки та копії.
2. Особи, які беруть участь у справі, під час підготовчого
провадження можуть за власний рахунок замовити та отримати в суді
засвідчені копії документів і витяги з них.
Стаття 120. Обов'язковість особистої участі
1. Суд може постановити ухвалу про обов'язковість особистої
участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні. Викликати
сторону чи третю особу для особистих пояснень можна і тоді, коли у
судовому розгляді беруть участь їхні представники.
Стаття 121. Судові рішення за наслідками
підготовчого провадження
1. За наслідками підготовчого провадження суд постановляє
ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) зупинення провадження у справі;
3) закриття провадження у справі;
4) закінчення підготовчого провадження і призначення справи
до судового розгляду.
2. В ухвалі про закінчення підготовчого провадження і
призначення справи до судового розгляду зазначається, які
підготовчі дії проведені, і встановлюються дата, час та місце
розгляду справи.
3. Якщо під час попереднього судового засідання, на яке
прибули всі особи, які беруть участь у справі, вирішені необхідні
для її розгляду питання, то за письмовою згодою цих осіб судовий
розгляд може бути розпочатий у той же день.
4. Якщо під час попереднього провадження відповідач визнав
позов, суд може прийняти постанову про задоволення
адміністративного позову.
5. Копії судового рішення за наслідками підготовчого
провадження надсилаються особам, які беруть участь у справі, крім
випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Глава 3
СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ
Стаття 122. Розгляд адміністративної справи у
судовому засіданні
1. Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена
протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня
відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим
Кодексом.
2. Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в
судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі,
після закінчення підготовчого провадження.
3. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити
клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке
клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий
розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
4. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному
приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі
необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.
Стаття 123. Головуючий у судовому засіданні
1. При розгляді справи судом першої інстанції головуючим у
судовому засіданні є суддя, який здійснював підготовче
провадження.
2. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового
засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення
процесуальних дій, здійснення учасниками адміністративного процесу
їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує
судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та
об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового
розгляду все, що не має значення для вирішення справи.
3. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів
щодо забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Стаття 124. Відкриття судового засідання
1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває
судове засідання та оголошує, яка справа розглядається.
2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з
викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, чи
вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не прибув, і
повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.
3. Суд встановлює особи тих, хто прибув у судове засідання, а
також перевіряє повноваження посадових і службових осіб,
представників.
Стаття 125. Роз'яснення перекладачеві його прав та
обов'язків, присяга перекладача
1. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює перекладачеві
його права та обов'язки, встановлені статтею 68 цього Кодексу, і
попереджає його під розписку про кримінальну відповідальність за
завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин
від виконання покладених на нього обов'язків.
2. Головуючий приводить перекладача до такої присяги:
"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно
виконувати обов'язки перекладача, використовуючи усі свої
професійні можливості".
3. Присяга проголошується перекладачем усно, після чого він
підписує текст присяги. Підписаний перекладачем текст присяги та
розписка приєднуються до справи.
Стаття 126. Повідомлення про повне фіксування
судового процесу технічними засобами
1. Секретар судового засідання повідомляє про здійснення
повного фіксування судового засідання, а також про умови
фіксування судового засідання (розташування мікрофонів та
необхідність промовця говорити в мікрофон, недопустимість
одночасних виступів учасників адміністративного процесу,
дотримання тиші в залі судового засідання).
Стаття 127. Оголошення складу суду і роз'яснення
права відводу
1. Головуючий у судовому засіданні оголошує склад суду, а
також імена експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового
засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі та
прибули в судове засідання, їхнє право заявляти відводи.
Стаття 128. Наслідки неприбуття в судове засідання
особи, яка бере участь у справі
1. Суд відкладає розгляд справи в разі:
1) неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або
будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає
відомостей, що їм вручені повістки;
2) неприбуття в судове засідання позивача, належним чином
повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від
нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
3) неприбуття в судове засідання відповідача, який не є
суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про
дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло
заяви про розгляд справи за його відсутності;
4) якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка
бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.
2. Неприбуття в судове засідання без поважних причин
представника сторони або третьої особи, які прибули в судове
засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є
перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з
урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
3. У разі повторного неприбуття позивача, належним чином
повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без
поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття,
якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його
відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
4. У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних
повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце
судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним
про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу
може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
5. Наслідки, визначені частинами другою - четвертою цієї
статті, застосовуються й у разі, якщо сторона без поважних причин
залишить залу судового засідання.
Стаття 129. Наслідки неприбуття в судове засідання
свідка, експерта, спеціаліста
1. Якщо в судове засідання не прибули свідок, експерт,
спеціаліст, суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі,
про можливість продовження судового розгляду справи за відсутності
свідка, експерта, спеціаліста, які не прибули, та постановляє
ухвалу про продовження судового розгляду або про оголошення
перерви. Одночасно суд може вирішити питання про привід свідка,
експерта, спеціаліста, які не прибули.
Стаття 130. Роз'яснення особам, які беруть участь
у справі, їхніх прав та обов'язків
1. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює сторонам та
іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки,
встановлені цим Кодексом. Одночасно особам, які беруть участь у
справі, видається пам'ятка про їхні права та обов'язки,
встановлені цим Кодексом.
Стаття 131. Роз'яснення прав і обов'язків
експерта, присяга експерта
1. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює експерту його
права та обов'язки, встановлені статтею 66 цього Кодексу, і
попереджає його під розписку про кримінальну відповідальність за
завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин
від виконання покладених на нього обов'язків.
2. Головуючий приводить експерта до такої присяги:
"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно
виконувати обов'язки експерта, використовуючи всі свої професійні
можливості".
3. Присяга проголошується експертом усно, після чого він
підписує текст присяги. Дія присяги поширюється і на ті випадки,
коли висновок був складений до її проголошення. Підписаний
експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи.
4. Якщо експертиза призначається під час судового розгляду,
права, обов'язки експерта та його відповідальність роз'яснюються
головуючим одразу після залучення його до участі в
адміністративному процесі.
5. Експертам, які працюють у державних експертних установах,
роз'яснення прав і обов'язків експерта та приведення його до
присяги здійснюються керівником експертної установи під час
призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового
експерта. Засвідчені печаткою експертної установи копії тексту
присяги і розписки про ознайомлення з правами та обов'язками
експерта і про кримінальну відповідальність за завідомо
неправдивий висновок, за відмову без поважних причин від виконання
покладених на нього обов'язків подаються на вимогу суду.
Стаття 132. Роз'яснення спеціалісту його прав і обов'язків
1. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює спеціалісту його
права та обов'язки, встановлені статтею 67 цього Кодексу.
Стаття 133. Вирішення судом клопотань осіб, які
беруть участь у справі
1. Клопотання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються
судом негайно після того, як буде заслухана думка інших присутніх
у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що
постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні
клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом
судового розгляду справи.
Стаття 134. Обов'язки присутніх у залі судового засідання
1. Особи, присутні у залі судового засідання, при вході до
нього суду та при виході суду повинні встати. Особи, які беруть
участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти дають пояснення,
показання, відповідають на питання та задають питання стоячи і
лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні.
Постанову суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи.
Відступ від цих правил допускається з дозволу головуючого в
судовому засіданні.
2. Учасники адміністративного процесу, а також інші особи,
присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися в
судовому засіданні порядку і беззаперечно підкорятися відповідним
розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
3. Учасники адміністративного процесу звертаються до судді
"Ваша честь".
4. Документи та інші матеріали передаються головуючому в
судовому засіданні через судового розпорядника.
Стаття 135. Початок судового розгляду справи по суті
1. Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю
головуючого в судовому засіданні чи судді-доповідача про зміст
позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час
підготовчого провадження, після чого він з'ясовує: чи підтримує
позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи не
бажають сторони примиритися.
2. При розгляді справи за відсутності особи, яка бере участь
у справі, головуючий у судовому засіданні доповідає про її позицію
щодо позовних вимог, якщо вона викладена в письмових поясненнях.
Стаття 136. Відмова від адміністративного позову,
визнання адміністративного позову, примирення
сторін під час судового розгляду
1. Позивач може відмовитися від адміністративного позову, а
відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу
судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від
адміністративного позову чи визнання адміністративного позову
викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява
приєднується до справи.
2. Сторони можуть примиритися протягом всього часу судового
розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для
примирення.
3. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного
позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін
ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього
Кодексу.
Стаття 137. Зміна позовних вимог
1. Позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу
судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до
справи.
2. Суд за клопотанням відповідача оголошує перерву в судовому
засіданні та надає відповідачу строк, достатній для його
підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог.
Стаття 138. Дослідження доказів
1. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються
позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для
вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду
тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у
справі.
2. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій
цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб,
які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються
письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із
записаною на них інформацією, висновки експертів.
Стаття 139. Пояснення осіб, які беруть участь у справі
1. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача
та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет
спору і бере участь на стороні позивача, пояснення відповідача та
третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору і
бере участь на стороні відповідача, а також пояснення третіх осіб,
які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
2. Якщо поряд зі стороною, третьою особою у справі беруть
участь їхні представники, суд після пояснень сторони, третьої
особи заслуховує пояснення їхніх представників, а за їхнім
клопотанням пояснення може давати тільки представник.
3. Якщо в справі заявлено кілька позовних вимог, суд може
зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі,
дати окремо пояснення щодо кожної з них.
4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
висловлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти висновку про
те, чи визнають вони обставини, чи заперечують проти них, суд може
зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні".
5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, задають
питання один одному у порядку, встановленому головуючим.
6. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб,
які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих
пояснень.
Стаття 140. Встановлення порядку дослідження інших доказів
1. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть
участь у справі, встановлює порядок дослідження доказів, якими
вони обґрунтовують свої вимоги і заперечення.
2. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від
характеру спірних правовідносин і в разі необхідності може бути
змінений.
Стаття 141. Порядок допиту свідків
1. Кожний свідок допитується окремо.
2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати у
залі судового засідання під час судового розгляду. Судовий
розпорядник вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не
спілкувалися з тими, яких суд не допитав.
3. Перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні
встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання,
відношення до справи і стосунки зі сторонами та іншими особами,
які беруть участь у справі, роз'яснює його права та обов'язки,
встановлені статтею 65 цього Кодексу, з'ясовує, чи не
відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання
показань, і під розписку попереджає його про кримінальну
відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від
давання показань.
4. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий
у судовому засіданні приводить його до такої присяги:
"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю говорити правду,
нічого не приховуючи і не спотворюючи".
5. Присяга проголошується свідком усно, після чого він
підписує текст присяги. Підписаний свідком текст присяги та
розписка приєднуються до справи.
6. Допит свідка починається з пропозиції головуючого в
судовому засіданні розповісти все, що йому відомо у цій справі,
після чого першою йому задає питання особа, за клопотанням якої
викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі.
7. Свідок, даючи показання, може користуватися записами, якщо
його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими
даними, які важко зберегти в пам'яті. Після допиту ці записи
показуються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть
бути приєднані до справи за ухвалою суду.
8. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть
задавати свідкові питання в будь-який час його допиту.
9. Допитаний свідок залишається у залі судового засідання до
закінчення розгляду справи. Суд може дозволити такому свідку
залишити залу судового засідання до закінчення розгляду справи.
10. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або
наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням
осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час
дослідження інших доказів свідкам можуть задавати питання сторони,
інші особи, які беруть участь у справі, а також суд.
11. Суд може призначити одночасний допит двох чи більше
свідків для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях.
Стаття 142. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків
1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду,
неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або
батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не
заінтересовані у справі.
2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку,
головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві
показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від
давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не
приводить їх до присяги.
3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть з
дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати свою
думку стосовно особи свідка, змісту його показань.
4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного
з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли
вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою
суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у
справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання
головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає
можливість задати йому питання.
Стаття 143. Дослідження письмових доказів
1. Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду,
складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів,
оголошуються в судовому засіданні та пред'являються для
ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі
необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи
перекладачам.
2. Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання
свідкам, експертам, спеціалістам з приводу письмових доказів.
3. Якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере
участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його
достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі,
може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати
справу на підставі інших доказів або вимагати проведення
експертизи.
Стаття 144. Дослідження змісту особистих паперів, листів,
записів телефонних розмов, телеграм та інших
видів кореспонденції
1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних
розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може
бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні
тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України
( 435-15 ).
Стаття 145. Дослідження речових доказів
1. Речові докази оглядаються судом, а також подаються для
ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі
необхідності - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи,
яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу
суду на ті чи інші обставини, пов'язані з доказом та його оглядом.
2. Протоколи огляду речових доказів, складені в порядку
забезпечення доказів, виконання судового доручення або за
результатами огляду доказів на місці, оголошуються в судовому
засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої
пояснення з приводу цих протоколів.
3. Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання
з приводу речових доказів експертам, спеціалістам, свідкам, які їх
оглядали.
Стаття 146. Дослідження звуко- і відеозаписів
1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису
проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально
обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі
судового засідання основних технічних характеристик обладнання та
носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації).
Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у
справі.
2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація
відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.
3. З метою з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і
відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста або призначено
експертизу.
4. Заяву про фальшивість звуко- і відеозаписів суд розглядає
в порядку, встановленому для розгляду заяв про фальшивість
письмових доказів.
5. Під час дослідження звуко- чи відеозапису особистого
характеру застосовуються правила цього Кодексу щодо дослідження
змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов,
телеграм та інших видів кореспонденції.
Стаття 147. Огляд доказів на місці
1. Письмові та речові докази, які не можна доставити до суду,
оглядаються за їхнім місцезнаходженням. Про проведення огляду
доказів на місці суд постановляє ухвалу.
2. Огляд доказів на місці проводиться судом з повідомленням
осіб, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - з
викликом експертів, спеціалістів, перекладачів і свідків.
3. При огляді доказів на місці складається протокол у
порядку, встановленому статтями 45, 46 цього Кодексу.
Стаття 148. Дослідження висновку експерта
1. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні.
2. Для роз'яснення і доповнення висновку експерта особи, які
беруть участь у справі, а також суд можуть задати експерту
питання. Першими задають питання експертові особа, за заявою якої
призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які
беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням
обох сторін, першими задають питання експертові позивач і його
представник. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть
задавати експертові питання в будь-який час дослідження висновку
експерта.
3. Викладені письмово і підписані пояснення експерта
приєднуються до справи.
Стаття 149. Консультації та роз'яснення спеціаліста
1. Під час дослідження доказів суд може скористатися усними
консультаціями або письмовими роз'ясненнями спеціаліста.
2. Спеціалісту можуть бути задані питання щодо суті наданих
усних консультацій чи письмових роз'яснень. Першими задають
питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її
представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо
спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін, першими задають
питання спеціалісту позивач і його представник. Головуючий у
судовому засіданні та інші судді можуть задавати спеціалістові
питання в будь-який час дослідження доказів.
3. Викладені письмово і підписані спеціалістом роз'яснення
приєднуються до справи.
Стаття 150. Відкладення розгляду справи або
оголошення перерви в її розгляді
1. Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених цим
Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з
необхідністю заміни судді (в результаті задоволення заяви про
відвід чи з інших причин) або залучення до участі у справі інших
осіб.
2. Суд оголошує перерву у зв'язку з необхідністю одержання
нових доказів або в інших необхідних випадках. Тривалість перерви
встановлюється судом залежно від обставин розгляду справи.
3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в
її розгляді, встановлює дату і час нового судового засідання, про
що повідомляє під розписку осіб, які беруть участь у справі,
свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були
присутніми в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у
справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули
або яких суд вперше залучає до участі в адміністративному процесі,
викликаються в судове засідання повістками.
4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати
свідків, які прибули. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду
свідки не допитуються і викликаються знову.
5. Якщо розгляд справи було відкладено, новий її розгляд
починається спочатку. Якщо сторони не наполягають на повторенні
наданих раніше пояснень осіб, які беруть участь у справі, якщо
склад суду не змінився і до участі в справі не було залучено
третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, суд
продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи
було відкладено.
6. Якщо в розгляді справи було оголошено перерву, провадження
у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій воно
було перервано.
Стаття 151. Закінчення з'ясування обставин та
перевірки їх доказами
1. Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх
доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим
особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові
пояснення чи надати додаткові докази.
2. У зв'язку з додатковими поясненнями осіб, які беруть
участь у справі, суд може задавати питання іншим особам, які
беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам.
3. Вислухавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові
докази, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин
у справі та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
Стаття 152. Судові дебати
1. Судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь
у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і
докази, які досліджені в судовому засіданні.
2. У дебатах першим надається слово позивачеві, його
представнику, а потім - відповідачеві, його представнику.
3. Третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет
спору, її представник виступають після сторін у справі.
4. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, їхні представники виступають у дебатах після особи, на
стороні якої вони беруть участь.
5. За клопотанням сторін чи третіх осіб у дебатах можуть
виступати лише їхні представники.
6. Суд не може обмежувати тривалість дебатів певним часом.
Головуючий у судовому засіданні може зупинити промовця лише тоді,
коли він виходить за межі справи, що розглядається. З дозволу суду
після закінчення судових дебатів промовці можуть обмінятися
репліками.
7. Якщо під час судових дебатів виникає необхідність
з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або
дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення
до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування
обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати
проводяться у загальному порядку.
Стаття 153. Вихід суду для ухвалення рішення
1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати
(приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень)
для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його
проголошення.
2. Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з'ясувати
будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу
процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового
розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах,
необхідних для з'ясування обставин, що потребують додаткової
перевірки.
3. Після закінчення поновленого розгляду справи суд відкриває
судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить
до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо проведення
необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося
неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи
оголошення перерви.
Стаття 154. Таємниця нарадчої кімнати
1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права
перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає
справу.
2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права
розглядати інші судові справи.
3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та
ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.
Глава 4
ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ.
ЗУПИНЕННЯ, ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
Стаття 155. Залишення позовної заяви без розгляду
1. Суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду,
якщо:
1) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної
процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має
повноважень на ведення справи;
3) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є
адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той
самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних
причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від
нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної
заяви;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і
за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках,
встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує
проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна
заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за
позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього
Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений
судом;
8) позивач до закінчення судового розгляду залишив судове
засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про
судовий розгляд за його відсутності.
2. Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє
ухвалу. Ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду може
бути оскаржена.
3. Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після
усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має
право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Стаття 156. Зупинення та поновлення провадження у справі
1. Суд зупиняє провадження у справі в разі:
1) смерті або оголошення в установленому законом порядку
померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні
правовідносини допускають правонаступництво, а також ліквідації
органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи,
які були стороною у справі, - до встановлення правонаступника;
2) необхідності призначення або заміни законного представника
сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного
представника;
3) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої
справи, що розглядається в порядку конституційного,
адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального
судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій
справі;
4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу
для примирення - до закінчення строку, про який сторони заявили у
клопотанні.
2. Суд має право зупинити провадження у справі в разі:
1) захворювання особи, яка бере участь у справі,
підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду,
якщо її особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до її
одужання;
2) знаходження особи, яка бере участь у справі, у
відрядженні, якщо її особиста участь буде визнана судом
обов'язковою, - до повернення з відрядження;
3) призначення судом експертизи - до одержання її
результатів;
4) наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням
сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на
предмет спору, - до терміну, встановленого судом.
3. Суд не зупиняє провадження у справі у випадках,
встановлених пунктами 1, 2 частини другої цієї статті, якщо
відсутня сторона чи третя особа веде справу через свого
представника.
4. Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути
оскаржена.
5. Провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які
беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть
обставини, які були підставою для зупинення провадження. Про
поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня
поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків
продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на
якій воно було зупинено.
Стаття 157. Закриття провадження у справі
1. Суд закриває провадження у справі:
1) якщо справу не належить розглядати в порядку
адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і
відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала
суду з того самого спору і між тими самими сторонами;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом
порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні
правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації
підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
2. Якщо провадження у справі закривається з підстави,
встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен
роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд
таких справ.
3. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Глава 5
СУДОВІ РІШЕННЯ
Стаття 158. Види судових рішень
1. Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті,
викладається у формі постанови.
2. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у
справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення
щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі
ухвали.
Стаття 159. Законність і обґрунтованість судового рішення
1. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно
і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Стаття 160. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма
1. Суд приймає постанову іменем України негайно після
закінчення судового розгляду.
2. Постанова приймається, складається і підписується в
нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
3. У виняткових випадках залежно від складності справи
складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк
не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При
цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім
складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому
закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.
4. Окремим документом викладаються ухвали з питань:
1) залишення позовної заяви без руху;
2) повернення позовної заяви;
3) відкриття провадження в адміністративній справі;
4) об'єднання та роз'єднання справ;
5) забезпечення доказів;
6) визначення розміру судових витрат;
7) продовження та поновлення процесуальних строків;
8) передачі адміністративної справи до іншого
адміністративного суду;
9) забезпечення адміністративного позову;
10) призначення експертизи;
11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок;
12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення;
13) роз'яснення постанови;
14) зупинення провадження у справі;
15) закриття провадження у справі;
16) залишення позовної заяви без розгляду;
17) інших питань, які вирішуються поза судовим розглядом.
Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших
питань, які вирішуються під час судового розгляду.
5. Ухвали, які викладаються окремим документом,
постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду,
який розглядає справу.
6. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати,
заносяться секретарем судового засідання у журнал судового
засідання.
7. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються
негайно після їх постановлення.
8. Виправлення в судовому рішенні мають бути застережені
складом суду, який його ухвалив.
Стаття 161. Питання, які вирішує суд
при прийнятті постанови
1. Під час прийняття постанови суд вирішує:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та
заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до
суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на
їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих
правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх
задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення
адміністративного позову.
Стаття 162. Повноваження суду при вирішенні справи
1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити
адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його
задоволенні повністю або частково.
2. У разі задоволення адміністративного позову суд може
прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних
повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про
скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень,
про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із
зазначенням способу його здійснення;
2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних
дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї
діяльності об'єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за
межі України;
8) визнання наявності чи відсутності компетенції
(повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала
дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина,
інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з
боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 163. Зміст постанови
1. Постанова складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
дати, часу та місця її прийняття;
найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів
судді (суддів) і секретаря судового засідання;
імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі;
предмета адміністративного позову;
2) описової частини із зазначенням:
короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача;
пояснень осіб, які беруть участь у справі;
інших доказів, досліджених судом;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також
мотивів неврахування окремих доказів;
мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і
положення закону, яким він керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду про задоволення адміністративного позову або
про відмову в його задоволенні повністю чи частково;
висновку суду по суті вимог;
розподілу судових витрат;
інших правових наслідків ухваленого рішення;
строку і порядку набрання постановою законної сили та її
оскарження.
Стаття 164. Постанова щодо частини позовних вимог
1. Суд до закінчення судового розгляду справи може прийняти
постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням особи, яка
бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини дають
можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог.
2. Постанова щодо частини позовних вимог може бути оскаржена
у загальному порядку.
Стаття 165. Зміст ухвали
1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
дати і місця її постановлення;
найменування адміністративного суду, прізвища та ініціалів
судді (суддів);
імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі;
2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені
(найменування) особи, що його заявила, чи іншого питання, що
вирішується ухвалою;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд
дійшов до висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи
ухвалу;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновків суду;
строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її
оскарження.
2. В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої
кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов
такого висновку.
Стаття 166. Окремі ухвали суду
1. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону,
може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним
суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення
причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд
повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої
ухвали.
2. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про
наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до
відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких
визнаються протиправними.
3. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких
вона стосується.
Стаття 167. Проголошення судового рішення, видача
або направлення судового рішення особам, які
беруть участь у справі
1. Судове рішення проголошується прилюдно негайно після
виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні
роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
2. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати в суді
копію постанови чи ухвали суду.
3. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після
ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі, але не
була присутня в судовому засіданні. Якщо копія рішення надіслана
представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку вона
представляє.
4. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної
та резолютивної частин постанови суд повідомляє час виготовлення
постанови суду в повному обсязі.
Стаття 168. Додаткове судове рішення
1. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка
брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову
постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої
досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу
виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може
бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
3. Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду
питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть
участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були
належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.
4. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд
постановляє ухвалу.
5. Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в
ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені.
Стаття 169. Виправлення описок і очевидних
арифметичних помилок у судовому рішенні
1. Суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що
брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити
допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні
арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення
законної сили чи ні.
2. Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому
засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про
дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб,
які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду
питання про внесення виправлень.
3. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи
відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.
Стаття 170. Роз'яснення судового рішення
1. Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його
ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або
державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи
при цьому його змісту.
2. Подання заяви про роз'яснення судового рішення
допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк,
протягом якого судове рішення може бути подане для примусового
виконання.
3. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення
протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере
участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою
про роз'яснення судового рішення) та осіб, які беруть участь у
справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення
рішення.
4. Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє
перебіг строку, протягом якого судове рішення може бути подане для
примусового виконання.
5. Копія ухвали про роз'яснення судового рішення не пізніше
наступного дня після її постановлення надсилається особам, які
беруть участь у справі, а також заявнику, які не були присутні у
судовому засіданні.
6. Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його
роз'ясненні може бути оскаржено.
Глава 6
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ В ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЯХ
АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ
Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо
оскарження нормативно-правових актів
1. Правила цієї статті поширюються на розгляд
адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради
України, указів та розпоряджень Президента України, постанов та
розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради
Автономної Республіки Крим;
2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної
сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого
самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо
яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом
правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
3. У разі відкриття провадження в адміністративній справі
щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує
відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей
акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
4. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо
оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час
і місце судового розгляду адміністративної справи.
5. Оголошення повинно бути опубліковано не пізніш як за сім
днів до судового розгляду.
6. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі
заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий
розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб,
якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.
7. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових
актів вирішується протягом розумного строку, але не пізніше одного
місяця після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках
з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може
продовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.
8. Суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи
