НАПБ 05.028-2004 Протипожежний захист енергетичних підприємств, окремих об'єктів та енергоагрегатів. Інструкція з проектування і експлуатації

Протипожежний захист

енергетичних підприємств, окремих об'єктів та енергоагрегатів.

Інструкція з проектування і експлуатації

НАПБ 05.028-2004

1  СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Вимоги цієї Інструкції обов'язкові під час проектування та експлуатації будівель, споруд теплових і гідравлічних електростанцій, районних котелень (станцій) теплопостачання, стаціонарних газотурбінних і дизельних електростанцій та підстанцій високої напруги на підприємствах, установах та в організаціях електроенергетичної галузі України.

Ця Інструкція не поширюється на проектування пересувних електростанцій, а також тимчасових будівель і споруд енергетичних підприємств.

2  НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

2.1  Закон України "Про пожежну безпеку" від 17.12.93 №3745-ХІІ.

2.2 НАПБ А.01.001-95 Правила пожежної безпеки в Україні.

2.3  ПУЭ-1986 Правила устройства электроустановок (шестое издание). ?.: Энергоатомиздат, 1986.

2.4  СНиП П-89-80 Генеральные планы промышленных предприятий, затверджені Державним комітетом СРСР у справах будівництва 30.12.80 №213.

2.5  ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затверджені наказом  Держкомнафтогазу України  від 18.03.94   №133.

2.6  СНиП 2.04.02-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения, затверджені Державним комітетом СРСР у справах будівництва 27.07.84 №123.

2.7  СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация, затверджені Державним комітетом СРСР у справах будівництва 04.10.85 №169.

2.8  СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование,   затверджені   Державним   комітетом СРСР у справах будівництва 04.10.85 №117.

2.9  ДБН В.2.5-13-98 Пожежна автоматика будинків і споруд, уведені в дію наказом Держбуду України від 28.10.98   №247.

2.10  НАПБ В.01.034-99/111 Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, введені в дію наказом Міністерства енергетики України від 25.01.99 №27 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.04.99 за №203/3496.

2.11  ГОСТ 14630-80 Оросители водяные спринклерные и дренчерные, затверджені постановою Державного комітету СРСР зі стандартизації 25.03.80 №1352.

2.12  ГКД 34.44.101-95 Вугілля на відкритих складах електростанцій. Інструкція із зберігання, затверджена заступником міністра енергетики України 01.12.95.

2.13  РД 34.03.301-93 Правила вибухопожежонебезпеки паливоподач електростанцій, затверджені Управлінням НТП і Е Міненерго України 01.06.93.

2.14  РД 34.03.352 Правила взрывобезопасности топ-ливоподач и установок для приготовления и сжигания

.пылевидного  топлива,   затверджені  Міненерго  СРСР 14.08.89 і Мінважмаш СРСР 21.08.89.

З ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

3.1  Проекти енергетичних об'єктів повинні мати розділ "Протипожежні заходи та протипожежний захист".

3.2  Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою слід визначати згідно з Переліком приміщень і будівель енергетичних об'єктів Міненерго з позначенням категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також згідно з нормами технологічного проектування Визначення категорій приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Категорія приміщень і клас вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон наносяться на архітектурно-будівельних і технологічних кресленнях (на поверхових планах) у вигляді      та ін., а на електротехнічних кресленнях клас вибухопожежонебезпечних зон за ДНАОП 0.00-1.32-01.

3.3  Пожежна безпека енергетичних підприємств забезпечується шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, зменшення негативних екологічних наслідків, створення

умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

3.4  Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" відповідальними за протипожежний стан енергетичних підприємств є керівники цих підприємств і організацій, а також відповідальні особи, уповноважені наказом керівників та посадовою інструкцією.

3.5  Обов'язки керівників підприємств та уповноважених ними органів установлюються статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку".

Керівники зобов'язані:

•  розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджуючи досягнення науки й техніки, а також позитивний досвід;

• розробляти положення й інструкції з пожежної безпеки, які діють у межах підприємства, здійснювати контроль за їх виконанням;

•  забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

•  організувати навчання персоналу правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо дотримання цих Правил;

•  за відсутності в нормативних актах вимог щодо забезпечення пожежної безпеки -- вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

• утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту й зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

• створювати за потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та матеріально-технічну базу для їх функціонування;

•  надавати  на  вимоги  державної  пожежної  охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що виробляється підприємством;

• вживати заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання з цієї метою виробничої автоматики;

•  своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також закриття доріг і проїздів на своїй території;

•  проводити службове розслідування випадків пожеж. 3.6 Відповідно до ГКД 34.03.302-98 Положення про службу пожежної безпеки Міненерго України, затвердженого наказом Міненерго України від 07.05.98 №67 для виконання функцій пожежної безпеки в апараті підприємств, організацій, компаній утворюються служби пожежної безпеки, які підпорядковуються безпосередньо керівникові підприємства.

3.7  Персонал енергетичних компаній підприємств і організацій є відповідальним за забезпечення пожежної безпеки на діючих об'єктах, а також об'єктах, що будуються.

3.8  Особи, винні в порушенні цієї Інструкції, залежно від характеру дій і їхніх наслідків несуть адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність відповідно до чинного законодавства.

4 ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН

4.1  Під час проектування генерального плану електростанції належить передбачати раціональну щільність забудови, необхідні протипожежні розриви, запобіган-

I ня поширенню пожежі на сусідні будівлі й споруди, забезпечення  умов  для  маневрування  пожежних  автомобілів.

4.2  Склади твердого палива, як правило, повинні розташовуватися стосовно розподільних пристроїв і головних корпусів електростанцій із підвітряного боку в напрямку переважаючих вітрів.

4.3  Майданчики складів вугілля, сланців і торфу повинні бути захищені від затоплення поверхневими водами. Нахили поверхні майданчика складу належить приймати не менш ніж 0,003. Відмітки планування вугільного складу повинні бути вище рівня ґрунтових вод не менш ніж на 0,5 м.

4.4  Склади вугілля повинні мати площадки, призначені для освіження, а також для охолодження вугілля, яке самонагрівається. Розміри таких площадок повинні становити 5% від загальної площі штабелів складу.

4.5  Навколо резервного складу торфу повинна бути передбачена канава глибиною до мінерального ґрунту, але не менш ніж 1,5 м, і завширшки по дну не менше 1 м, розміщена за огородженням на відстані 10 м. Поміж огородженням і канавою повинна передбачатися кільцева дорога, яка з'єднується з дорогою загального користування двома в'їздами.

4.6  Склади рідкого палива,  масла та інших легкозаймистих і горючих рідин, як правило, розташовуються на більш низьких відмітках землі стосовно інших

відміток будівель електростанції з дотриманням розділу ВБН щодо проектування складів нафти й нафтопродуктів.

4.7 Найбільшу відстань від ресиверів для горючих газів до будівель і споруд електростанції належить приймати відповідно до вимог, передбачених розділом ДБН щодо проектування генеральних планів промислових підприємств, як для газгольдерів постійного об'єму.

Відстань від ресиверів із загальним геометричним об'ємом не більше 500 м3 до димових труб належить приймати, як до виробничих будівель.

Відстань між групами та окремо розміщеними ресиверами водню й кисню належить приймати не менше півсуми діаметрів двох суміжних ресиверів, але не менше 5 м, крім того, в разі відстані між ресиверами від 5 до 10 м між ними повинна бути встановлена перегородка з негорючого матеріалу, яка виступає над верхніми точками ресиверів не менш ніж на 0,7 м.

Площадка для встановлення ресиверів повинна мати сітчасту огорожу заввишки 1,6 м. Відстань від ресиверів до огорожі повинна бути 5 м.

Група ресиверів повинна складатися з ресиверів із однаковим газом.

4.8 На території електростанцій газорегуляторні пункти (ГРП) розташовуються в окремих будівлях або під навісами відповідно до вимог ДБН щодо проектування генеральних планів промислових підприємств.

4.9  Відстань від маслонаповненого обладнання з масою масла в одиниці обладнання 60 кг та більше до допоміжних будівель і споруд категорій В, Г, Д на території електростанцій і підстанцій повинна бути не менше:

-  16 м при ступенях вогнестійкості цих будівель і споруд І і ІІ;

-  20 м при ступенях вогнестійкості III, IІІa та ІІІб;

-  24 м при ступенях вогнестійкості IV, IVa та V. Відстані від будівель ЗРП до інших виробничих будівель електростанцій і підстанцій повинні бути не менше 7 м. Вказані відстані можуть не дотримуватися за умови, що стіна ЗРП, яка звернена в бік іншої будівлі, виконана протипожежною з межею вогнестійкості 150 хв.

4.10  Уздовж трансформаторів (реакторів), установлених на відкритих розподільних пристроях (ВРП) та біля головних корпусів електростанцій, слід передбачати проїзд шириною не менше 3,5 м.

Допускається передбачати під'їзд до кожного трансформатора (реактора) шириною не менше 3,5 м.

4.11  Відстань від конструкцій, порталів та обладнання підстанцій і ВРП до меж лісового масиву хвойних порід і місць розроблення або відкритого залягання торфу слід приймати 100 м, змішаних порід 50 м, а до листяних порід 20 м.

У разі розміщення підстанцій і ВРП в лісових масивах, коли їх спорудження пов'язане з вирубкою лісу, вказані відстані до лісових масивів хвойних порід допускається скорочувати вдвічі.

Відстань до місць відкритого залягання торфу допускається скорочувати вдвічі за умови засипання торфу шаром землі завтовшки не менше 0,5 м у межах половини відстані, вказаної вище.

Відстань від огорожі підстанцій і ВРП до межі лісового масиву або відкритого залягання торфу повинна бути не менше 5 м.

4.12  Відстань від будівель підстанцій до маслогосподар-ства та огорожі слід приймати відповідно до табл. 1.

Таблиця 1

Назва будівлі	Відстань від огорожі ВРП залежно від напруги (кВ) у метрах
		до 35	110-154	220-330	500 і вище
Трансформаторна майстерня	6	8	10	100
Апаратна маслогосподарства	16	16	20	25

4.13 Відстань від складів балонів із воднем до будівель і споруд приймається за табл. 2.

Таблиця 2

Кількість балонів на складі, шт.	Відстань, м
	Будівлі підстанцій	Житлові та виробничі будівлі	Трансформатори й синхронні компенсатори	Опори ВЛ
Менше 500	20	100	50	1,5 висоти опори
500 та більше	25	150	50

4.14 Відстані між будівлями й спорудами залежно від категорії та ступеня вогнестійкості слід приймати згідно з розділом ДБН щодо проектування генеральних планів промислових підприємств.

4.15  Розміщення пожежних депо необхідно передбачати безпосередньо біля промислових площадок електростанцій, як правило, біля доріг загального користування, з урахуванням 4 км радіуса обслуговування всіх будівель і споруд електростанцій.

4.16   Проїзди   для   пожежних   автомобілів   навколо складів вугілля, сланців, торфу й ВРП, а також проїзди вздовж відкритого скидного каналу слід передбачати по вільній спланованій смузі завширшки не менше 6 м із нижчими типами покриття.

4.17  Відстань від краю проїзної частини автомобільної дороги до стін будівель висотою до 12 м не повинна перевищувати, як правило, 25 м, за висоти будівлі від 12 до 28 м не більше 8 м, за висоти будівлі понад 28 м ця відстань не повинна перевищувати 10 м.

Уздовж поздовжньої стіни головного корпусу цю відстань допускається в необхідних випадках збільшувати до 60 м за умови влаштування тупикових доріг із площадками розміром не менше 12 м ? 12 м для розвороту пожежних машин на відстані від 5 до 15 м від стіни головного корпусу та встановлення на площадках пожежних гідрантів.

Відстані між тупиковими дорогами не повинні перевищувати 100 м.

4.18  До бризкальних басейнів, градирень і каналів технічного водопостачання повинні передбачатися під'їзди з площадками розміром не менше 12 м ?12 м для встановлення пересувної пожежної техніки. Дорожнє покриття допускається виконувати спрощеного типу (гравій, щебінь та ін.).

4.19  Територія енергетичного підприємства повинна утримуватись у чистоті, постійно прибиратися від горючих відходів.

Забороняється захаращувати матеріалами та обладнанням проїзди навколо будівель і дороги.

4.20  Вся територія енергетичного підприємства повинна мати капітальну огорожу та обладнані контрольно-перепускні пункти, а також зовнішнє освітлення відповідно до чинних норм.

4.21  До всіх будівель і споруд підприємства повинен бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будівлями, спорудами, майданчиками для зберігання матеріалів, складів вугілля повинні відповідати вимогам будівельних норм.

4.22  Будівництво на території підприємств нових будівель і споруд (у т.ч. тимчасових) може здійснюватися тільки за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу в органах державного пожежного нагляду.

Не дозволяється добудовувати до будівель із огород-жувальними металоконструкціями з горючим полімерним утеплювачем комори, майстерні та інші приміщення.

4.23  Всі проїзні дороги повинні утримуватися в справному стані. Під'їзди до пожежних гідрантів, водоймищ та інших джерел водопостачання (ставки, градирні, канали та ін.), обладнані спеціальними майданчиками (пірсами), повинні бути постійно вільними, взимку очищатися від снігу.

4.24  На території повинні бути встановлені відповідні дорожні знаки й пояснювальні написи про заборону зупинки автотранспорту, інших механізмів у місцях звуження проїзних доріг, під арками та в місцях розміщення пожежної техніки.

4.25  Закриття окремих проїздів і ділянок дороги на ремонт або з інших причин може бути виконане після погодження з об'єктовою пожежною охороною та обладнання тимчасових об'їздів або переїздів через ділянки, які ремонтуються. На весь період ремонту повинні бути встановлені дорожні знаки й покажчики маршруту прямування транспорту, а також додаткове освітлення.

4.26  Переїзди внутрішніх об'єктових залізниць повинні бути вільними для проїзду пожежних автомобілів і мати суцільний настил на рівні головок рейок. Забороняється стоянка залізничних вагонів без локомотива на переїздах.

4.27 На території електростанцій і підстанцій слід регулярно скошувати й вивозити траву. Забороняється зберігання висушеної трави на території підприємства та навколо нього на відстані ближче 100 м.

4.28  Спалювання сміття й відходів на території підприємства необхідно виконувати в спеціальних пристроях (печах) не ближче 15 м від будівель і споруд.

5 СКЛАДИ ТВЕРДОГО ПАЛИВА

5.1 Майданчики, призначені під склади палива, повинні бути рівними, з природного ґрунту.

Ґрунти, які містять органічні речовини й колчедан, під склади твердого палива непридатні. Не допускається покриття площадок складів палива асфальтом, бетоном, булижником та дерев'яним настилом.

Площадка для зберігання твердого палива повинна бути очищена від рослинного сміття й горючих матеріалів, вирівняна й щільно втрамбована.

5.2  Під складами палива не слід передбачати прокладання трубопроводів водостічних каналів і дренажних пристроїв, теплофікаційних та інших тунелів, а також кабельних ліній. Допускається передбачати під складами прохідні тунелі, які повинні мати достатню міцність і гідроізоляцію, а над перекриттям шар щільно утрамбованого ґрунту завтовшки не менше 1 м.

5.3  Габаритні розміри штабелів повинні визначатися умовами нормальної роботи складських вантажно-розвантажувальних механізмів.

5.4  Відстань від підошви штабелів до огороджуваль-ного паркана або фундаменту підкранових колій повинна бути не менше 3 м, а до зовнішнього краю головки підкранової рейки або бровки автошляху не менше 2 м.

5.5  Опори надземної галереї допускається встановлювати на складі в межах штабеля при зберіганні будь-яких марок вугілля, при цьому на складі з антрацитовим вугіллям повинні встановлюватися звичайні опори, а на складі з іншими марками вугілля опори зі спеціальними та захисними вогнестійкими конструкціями.

Не допускається встановлення опор надземних галерей у штабелях сланців та фрезерного торфу.

5.6  Склади палива по всій території повинні обладнуватись електричним освітленням не менше 0,5 Вт/м2.

5.7  Штабелі палива довгим боком, як правило, повинні розміщатися паралельно до напрямку домінуючого вітру.

5.8  Для кожного виду палива (торф, сланець, вугілля) повинні передбачатись окремі майданчики.

5.9  Довжина штабелів торфу повинна бути не більше 125 м, ширина не більше 30 м, а висота не більше 7 м. Кути нахилів штабеля повинні бути не більше 40° і не менше 30°. Вершина штабеля повинна бути заокругленою.

5.10 Штабелі торфу належить розміщати парами з розривами не менше 5 м між підошвами по повздовжньому боку штабелів. Розрив між сусідніми парами (або між парою та третім штабелем) повинен дорівнювати ширині штабеля по нижній основі, але не менше 12 м.

Розрив між основами по торцю штабелів повинен бути не менше 45 м.

5.11  На складі допускається зберігання в одному штабелі вугілля різних груп, віднесених до категорій А або Б (табл.3).

Таблиця 3

5.12  Будівлі закритих складів твердого палива слід передбачати не нижче І ступеня вогнестійкості.

5.13  Забороняється здійснювати розвантаження, зберігання на складах твердого палива та спалювання палива з невідомими або невивченими характеристиками за вибухонебезпекою.

На вугільних складах до площадок для охолодження вугілля, вибраного з місця самозагоряння, належить передбачати встановлення гідрантів із подачею води в кількості 10 л/с.

5.14  На складі повинен бути передбачений спеціальний майданчик для гасіння палива, що самозагоралось, і його остигання після видалення зі штабеля.

5.15  Все паливо, яке поступає на склад для тривалого зберігання, повинно складуватись у штабелі в міру вивантаження його з транспортних засобів і за можливості в короткий термін.

Забороняється зберігання вивантаженого палива в безформних купах і навалом більше двох діб.

5.16 Закладання штабелів і зберігання твердого палива повинні виконуватися відповідно до вимог ГКД 34.44.101-95.

5.17  За паливом, що зберігається на складі й може са-мозагорятися, повинно бути встановлено систематичне спостереження для своєчасного виявлення самозагоряння. Основним методом експлуатаційного контролю за станом штабелів є його зовнішній (візуальний) огляд, який виконується за графіком черговою зміною або особою, призначеною   начальником   паливно-транспортного   цеху. Графік затверджується начальником паливно-транспортного цеху.

5.18  Для уточнення розмірів осередку самозагоряння палива й контролю за його температурою в штабелі слід застосовувати спеціальні термовимірювальні прилади та термощупи.

5.19 Під час візуальних оглядів штабеля з паливом, що самозагорілось, особливу увагу має бути звернено на стан укосів у нижній частині, де накопичуються великі шматки палива, бо в цих місцях відбувається проникнення кисню, яке призводить до самонагрівання й самозагоряння.

5.20  Зовнішніми ознаками підвищення температури у штабелях і виникнення осередків самозагоряння є:

•  поява за ніч на поверхні штабеля вологих плям, які зникають зі сходом сонця, а в зимовий час   

   проталин у сніговому покриві й покришення снігу;

•  швидке утворення сухих плям у штабелі після дощу або великої роси;

•  поява пари, диму та специфічного запаху продуктів розкладання палива;

•  утворення сольових відкладень на поверхні штабеля, які зникають після опадів.

5.21 У разі виявлення ознак самозагоряння палива необхідно в короткий термін виконати додаткові ущільнення поверхні штабеля на ділянці, яка перевищує розміри вогнища в 2-3 рази.

Якщо вказані заходи будуть недостатніми, то осередки палива, що самозагорілося, підлягають вилученню із штабеля для наступного гасіння та охолодження на спеціальному майданчику. Охолоджене паливо з майданчика повинно бути використане у технологічному процесі в першу чергу.

5.22  Забороняється заливати водою осередки горіння безпосередньо в штабелі.

5.23  Забороняється вилучати осередки палива, що самозагорілось, із штабеля під час сильного вітру, швидкість якого перевищує 5 м/с. Заглиблення, яке залишилося в штабелі після вилучення осередків горіння, має бути засипане вологим паливом і ущільнене, рівень поверхонь штабеля та ущільненої засипки повинні збігатися.

5.24  Під час зберігання особливо активного вугілля (кансько-ачинського, екібастузького, назарівського та деяких інших) можливе його поверхневе самозагоряння, яке за кілька годин може охопити всю поверхню штабеля.

Поверхневі осередки горіння слід ліквідувати шляхом перемішування зі свіжим паливом із обов'язковим ущільненням поверхні штабеля.

Допускається гасіння вказаних поверхневих осередків горіння розпиленою водою з одночасним перемішуванням зі свіжим паливом з наступним ущільненням.

У дощову погоду можливе гасіння поверхні осередків горіння шляхом перемішування палива цього ж штабеля з наступним ущільненням.

5.25  За ліквідованими осередками горіння має вестися постійний контроль із записом в оперативному журналі протягом тижня.

За відсутності в цих штабелях нових осередків самозагоряння зберігання й витрата палива здійснюються у звичайному порядку.

5.26  Забороняється подавати паливо, що самозагорілося:

•  при розвантаженні з транспортних засобів (вагонів, барж) безпосередньо в штабель із паливом або в тракт паливоподачі;

•  із штабеля в тракт паливоподачі.

5.27  Паливо, що самозагорілось у транспортних засобах, повинно бути вилучене й розміщене на спеціальних майданчиках для гасіння розпиленою водою. Охолоджене паливо разом зі свіжим дозволяється подавати на спалювання.

5.28  Зсуви, вимоїни та інші дефекти поверхневого шару, що виникають у штабелі палива, повинні бути зрівняними якомога швидше й додатково ущільненими для запобігання самозагорянню.

5.29  За наявності на складі палива незалежної мережі протипожежного водопостачання та насосної станції їх експлуатацію слід здійснювати відповідно до чинних документів підприємства.

5.30  Перед закладанням у штабель свіжого палива основа штабеля повинна бути очищена від залишків попереднього палива. Особливо ретельно це треба робити у випадках, коли у попередньому штабелі були випадки самозагоряння палива.

6 БУДІВЛІ ТА СПОРУДИ ПАЛИВОПОДАЧІ

6.1 Основні будівельні конструкції та утеплювач будівель і споруд паливоподачі слід виконувати з негорючих матеріалів.

Мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій будівель і споруд слід приймати відповідно до табл.4.

Таблиця 4

Допускається виконання будівель розморожувальних пристроїв і надбункерних галерей з арочних металевих конструкцій із межею вогнестійкості 15 хв.

6.2 У надземній частині будівель і споруд паливоподачі (надбункерній галереї, зоні розвантажування палива, дробильних пристроїв) слід передбачати віконні прорізи зі склінням розміром не менше 0,03 м2 на 1 м3 об'єму кожного приміщення. В надбункерній галереї не допускається влаштування вікон, які виходять у приміщення котельні або машинного залу. Вікна в надбункерній галереї слід передбачати в зовнішній стіні. Застосування армованого скла, склоблоків і склопрофіліту для скління вікон цих приміщень не допускається.

Замість вікон у вказаних приміщеннях допускається передбачати ліхтарі або легкоскидні люки, рівномірно розташовані вздовж усієї покрівлі такої ж площі,

що й засклення. Площа ліхтарів і легкоскидних люків та періодичність їх установлення повинні відповідати нормам, установленим для вікон.

6.3 Тракти паливоподачі в місцях прилягання конвеєрних галерей до огороджувальних конструкцій головного корпусу повинні відділятися від них протипожежними перегородками 1-го типу.

В місцях проходу стрічкових транспортерів крізь стінові огорожі та інші споруди слід передбачати встановлення водяних завіс довжиною 4 м, обладнаних дренчер-ними автоматичними установками водяного пожежогасіння з витратою води 1 л/с на 1 м2 підлоги тамбура. Ого-роджувальні конструкції тамбура повинні мати межу вогнестійкості 45 хв.

6.4  Надбункерна галерея повинна бути відділена від котельного відділення негорючою стіною. Із над бункерної галереї, крім виходів на сходові майданчики, повинні бути передбачені через кожні .150 м виходи в котельне відділення на площадки котлів або балкон. Вогнестій?кість стіни повинна бути не менше 60 хв.

6.5  Віконні рами в будівлях і спорудах паливоподачі, І як правило, слід передбачати з негорючих матеріалів. Допускається передбачати дерев'яні рами з вогнезахисною обробкою. Рами повинні розташовуватися в одній пло-| щині з внутрішньою поверхнею стін.

6.6  Блокування  будівель розморожувальних  пристроїв з іншими будівлями не допускається.

6.7  Із приміщень вузлів пересипання палива слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів. Один вихід повинен передбачатися безпосередньо назовні або на сходову клітку, яка має вихід безпосередньо назовні, а як другий вихід повинна використовуватися конвеєрна галерея. На тупикових дільницях трактів паливоподачі довжиною більше 20 м повинні передбачатися додаткові евакуаційні виходи в кінці тупикових зон.

Евакуаційні виходи з надземних галерей паливоподачі слід передбачати не рідше ніж через 100 м на огороджені майданчики зовнішніх сходів.

Зовнішні сходи допускається виконувати відкритими, сталевими з ухилом не більше 1,7:1, завширшки не менше 0,7 м з металевою огорожею.

6.8  В місцях виходу з виробничих приміщень паливоподачі на сходові майданчики, до сусідніх виробничих приміщень слід передбачати тамбур-шлюзи розмірами не менше 1,2 м х 1,5 м із постійним підпором повітря 20 Па (2 кгс/м2).

Будівельні конструкції та протипожежні двері тамбур-шлюзів повинні мати межу вогнестійкості не менше 45 хв. Двері повинні відчинятися назовні, мати ущільнення в притулах і пристосування для самозачиняння.

Виходи з виробничих приміщень паливоподачі в приміщення РП (розподільних пристроїв) і щитів керування не допускаються.

На внутрішніх поверхнях огороджувальних конструкцій галерей трактів паливоподачі через кожні 20 м повинні бути встановлені покажчики найближчого виходу, напрямок руху й відстань до виходу. Над дверима евакуаційних виходів установлюються світлові покажчики "Евакуаційний вихід", виконані у вибухозахищеній арматурі.

6.9  Наземні конвеєрні галереї, крім опалюваних, повинні розташовуватися над несучими конструкціями естакади й відділятись від них плитами з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв.

6.10  У транспортерах паливоподачі слід застосовувати тільки негорючу транспортерну стрічку, яка повинна бути сертифікована в Україні за цим показником.

6.11  Внутрішні поверхні приміщень дробильного корпусу, вузлів пересипання надземних транспортних галерей і підземних транспортних тунелів повинні бути гладкими й пофарбованими вологостійкими фарбами світлих відтінків, що не поширюють горіння. Виступи повинні виконуватися з нахилом під кутом не менше 60° до горизонту й фарбуватися вологостійкими фарбами світлих відтінків, що не поширюють горіння, або облицьовуватися світлими плитками.

6.12  Системи опалення в приміщеннях паливоподачі повинні забезпечувати температуру на поверхні опалювальних приладів для приміщень категорії В не більше 130°С, для приміщень категорії Б не більше 110°С.

6.13  Електрообігрівачі всіх типів та масляні системи опалення для приміщень паливоподачі передбачати не допускається.

6.14  У приміщеннях паливоподачі слід передбачати застосування опалювальних елементів із гладкими поверхнями, які піддаються очищенню від пилу за допомогою струменів води.

6.15  Силові й контрольні кабелі в приміщеннях паливоподачі слід прокладати по будівельних конструкціях відкритим способом на кронштейнах, переважно один під одним у вертикальній площині. Прокладання кабелів пучками не допускається.

6.16  Постійні зварювальні пости в приміщеннях па-ливоподачі не допускаються.

6.17  Склади для зберігання вогненебезпечних і вибухонебезпечних речовин, приміщення для зберігання ацетилену та інших горючих газів прибудовувати до будівель і споруд паливоподачі та розташовувати на відстані менше 50 м не допускається. Ремонтні майстерні та інші допоміжні приміщення з вибухопожежобезпечним виробництвом допускається прибудовувати до глухих стін паливоподачі.

6.18 Прокладання транзитних газопроводів кисню, ацетилену та інших горючих газів, трубопроводів ЛЗР і ГР, транзитних трубопроводів опалення, паропроводів, а також будь-яких транзитних електричних кабелів у приміщеннях паливоподачі передбачати не допускається.

Примітка. Транзитними вважаються трубопроводи й кабелі, що не підводяться до обладнання, яке встановлене та використовується в конкретних приміщеннях паливоподачі.

6.19  Персонал, який забезпечує експлуатацію, налагодження й ремонт паливоподачі твердого палива зобов'язаний знати властивості палива, що надходить на електростанцію, та його вибухо- й пожежонебезпеку.

6.20  Щоб уникнути самозагоряння палива внаслідок його злежування в бункерах сирого вугілля, слід згідно із затвердженим графіком проводити їх спорожнення до мінімально допустимого рівня.

6.21  У разі переходу електростанції на довготривале застосування інших видів палива (газу або мазуту) й перед початком капітального ремонту відповідного обладнання повинно проводитися повне спорожнення бункерів сирого вугілля.

6.22  Дренчерні водяні завіси повинні перевірятись із пуском води за графіком, але не рідше одного разу на квартал. Результати огляду та пуску дренчерних завіс повинні записуватися в оперативний журнал паливно-транспортного цеху.

Пульти ручного керування дренчерними завісами повинні бути справними й розташовуватися в доступних у разі пожежі місцях (на сходах, у тамбурах тощо).

6.23  Змащувальні матеріали в кількості добової потреби повинні зберігатися в закритій тарі й закритих маслянках поблизу робочих місць у спеціальних металевих ящиках.

6.24  Зварювальні та інші вогненебезпечні роботи повинні виконуватися відповідно до вимог, викладених у розділі 12.2 НАПБ В.01.034-99/111.

6.25 Перед проведенням вулканізаційних робіт на конвеєрах необхідно очистити від пилу ділянку не менше 10 м уздовж стрічки (за необхідності виконати гідроприбиран-ня) й забезпечити робоче місце пересувними засобами первинного пожежогасіння.

6.26  В галереях тракту паливоподачі перехідні містки через конвеєри повинні утримуватися в справному стані.

6.27 Під час експлуатації обладнання паливоподачі слід виконувати вимоги ПТЕ, а також ГКД 34.03.301-93.

6.28  У виробничих приміщеннях тракту паливоподачі забороняється:

• курити за межами спеціально відведених місць;

•  застосовувати для опалення електричні нагрівальні прилади;

• застосовувати відкриті лампи розжарювання;

• подавати паливо, що самозагорілося (тліюче), на конвеєри та складувати його в бункери;

• нагромаджувати паливо під нижніми нитками конвеєрних стрічок;

• зупиняти конвеєри, навантажені паливом, крім аварійних випадків;

• у разі аварійної зупинки конвеєрні стрічки повинні бути розвантажені від палива в найкоротший термін;

• захаращувати галереї конвеєрів демонтованим обладнанням, рулонами транспортерної стрічки та іншими предметами й горючими матеріалами.

6.29 У разі виявлення осередків тління або відкритого горіння в бункері сирого палива персонал зобов'язаний ужити таких організаційних і технічних заходів:

• негайно доповісти про порушення начальникові зміни, цеху та електростанції;

• викликати підрозділи пожежної охорони;

• організувати гасіння вогнища (тління) розпиленою водою;

• завантажити бункер до найвищої позначки свіжим паливом, якщо це можливо;

• розпочати швидке спрацьовування палива з бункера. Про результати вжитих заходів вноситься відповідний запис в оперативний журнал цеху, а в разі пошкодження обладнання або його зупинки проводиться розслідування.

6.30  Концентрація паливного пилу в повітрі виробничих приміщень і галерей конвеєрів не повинна перевищувати допустимих значень, установлених санітарними нормами (до 10 мг/м3). Постійний контроль запиленості приміщень слід проводити за графіком залежно від властивостей палива.

Під час проведення різних робіт повинно бути вилучене або зведене до мінімуму утворення інтенсивного джерела пилу, оскільки завислий у повітрі пил вугілля (розмір частинок менше 0,2 мм) утворює вибухонебезпечну суміш.

6.31  Для забезпечення санітарних норм і вимог вибухобезпеки тракту паливоподачі на вузлах пересипання палива, в приміщеннях дробильного корпусу та пилоприготування передбачаються установки придушення пилу із застосуванням пристроїв димопридушення стаціонарного типу УДП-1, УДП-2, УДП-3, розроблених НВО "Укрсовпроект" (м. Київ).

Розрахунок кількості установок, необхідних для придушення пилу в приміщеннях паливоподачі та пилоприготування, виконується за методикою НВО "Укрсов-Іпроект".

6.32 В усіх опалюваних приміщеннях дробильного корпусу, вузлів пересипання, надземних транспортних галерей, підземних транспортних тунелів і надбункерної галереї головного корпусу, приміщеннях пилоприготування, подачі пилоподібного палива та котельному відділенні слід проектувати механізоване гідроприбирання підлоги й змивання пилу зі стін, перекриттів, конструкцій та обладнання. Підлога у вказаних приміщеннях повинна мати лотки й бути гладкою, а також мати нахили до лотків і приямків для стікання.

Для гідроприбирання слід також використовувати автоматичні установки пожежогасіння, перевівши їх у режим ручного керування.

6.33 Аспіраційні установки слід передбачати такими, щоб у трубопроводах унеможливлювалося відкладення пилу, а запобіжні клапани цих установок розташовувалися так, щоб їхні вихідні отвори не були спрямовані на місця можливого скупчення пилу, на кабельні траси, на робочі місця й проходи для обслуговуючого персоналу.

6.34  Пилопроводи повинні бути запроектовані так, Щоб у них не відкладався пил. Не допускається улаштування горизонтальних ділянок пилопроводів, мішків і тупиків. Кут нахилу пилопроводу до горизонту повинен бути не менше 45°.

6.35  Технологічне обладнання із джерелами запилювання повинно мати надійне ущільнення.

За станом ущільнень слід установити періодичний контроль. Виявлені неполадки необхідно ліквідовувати в короткий термін.

6.36  Під час подачі палива повинні працювати всі засоби знепилювання, які розміщуються на тракті паливо-подачі та пилоприготування, а також пристрої для вловлювання з палива металу й трісок.

Пристрої пуску та зупинки установок знепилювання або пилопридушення повинні бути зблоковані з установками пуску й зупинки конвеєрів паливоподачі.

6.37  На тракті паливоподачі та пилоприготування слід регулярно проводити контроль і своєчасно виконувати поточний ремонт устаткування для зменшення накопичення пилу.

6.38  У приміщеннях тракту паливоподачі та пилоприготування необхідно дотримуватися чистоти, регулярно проводити прибирання із видаленням пилу з усіх місць його накопичення.

Прибирання повинно виконуватися за графіком залежно від типу твердого палива, його здатності до окиснення й запилення приміщень. Графік і порядок прибирання визначаються місцевими інструкціями.

Пил повинен прибиратися гідрозмиванням або механізованим способом. У разі потреби в окремих місцях його можна прибирати вручну. Ці роботи дозволяється виконувати тільки після зволоження пилу розпиленою водою.

Для прибирання пилу гідрозмиванням необхідно використовувати автоматичні установки водяного пожежогасіння споруд паливоподачі, при цьому вони повинні бути переведені в режим ручного керування.

Щоб уникнути завихрення пилу палива необхідно регулярно проводити ремонт засклення та дверних прорізів.

6.39  Опалювальні системи, що встановлені протягом тракту паливоподачі та в приміщеннях пилоприготування, повинні мати гладкі поверхні та бути легкодоступними для очищення.

6.40  Електрообладнання повинно бути пилозахисного виконання й відповідати вимогам гідроприбирання пилу.

6.41  На кабельних трасах необхідно залишати просвіти між кабелями для зменшення накопичення пилу.

Кабельні проходи крізь перекриття й стіни повинні бути ущільнені.

6.42  У приміщеннях, галереях конвеєрів і бункерах сирого вугілля слід застосовувати світильники пилозахисного виконання. Очищення світильників і заміну лампочок слід проводити за умови виключеної напруги й тільки електромонтерам.

На трактах паливоподачі допускається застосовувати люмінесцентні світильники закритого виконання.

6.43 Під час завантаження конвеєрних стрічок та за їх роботи не повинно бути просипання палива. Просипане паливо слід прибирати протягом робочої зміни.

7 ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ Й КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ ОСНОВНИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

7.1   Об'ємно-планувальні й конструктивні рішення будівель головних корпусів та інших будівель електростанцій повинні відповідати розділам СНиП із проектування виробничих будівель промислових підприємств і ДБН В. 1.1-7-2002.

7.2  Основні будівельні конструкції будівель повинні ; виконуватись із негорючих матеріалів.

7.3  У покриттях головних корпусів слід застосовувати тільки негорючий або важкогорючий утеплювач. Гідроізоляційний килим покрівлі допускається виконувати з горючих матеріалів.

Товщина захисного шару гравію повинна бути 10 мм, на покрівлях покриттів із застосуванням металевого профільованого настилу (при нахилі покрівлі до 12,5%) і на покрівлях, заповнених водою, 20 мм.

Пустоти ребер профільованого настилу заповнюються на довжину 250 мм негорючим матеріалом (мінеральною ватою і т.ін.) у місцях прилягання настилу до стін, деформаційних швів, стінок ліхтарів, а також із кожного боку гребеня покрівлі й розжолобка.

7.4  Тимчасові торці головних корпусів електростанцій під час будівництва чергами повинні виконуватися з негорючих матеріалів і мати межу вогнестійкості не менше 45 хв.

7.5 У фундаментах турбогенераторів і синхронних компенсаторів не повинно бути замкнутих просторів, у яких можливе скупчення водню. За наявності об'ємів, обмежених будівельними конструкціями (балки, ригелі та ін.), у яких можливе скупчення водню, з найбільш високих точок цих об'ємів повинен бути забезпечений вільний вихід водню на поверхню шляхом закладання труб та іншими конструктивними рішеннями.

7.6  У покриттях машинних залів головних корпусів теплових електростанцій, у місцях найвищих відміток, слід передбачати світлоаераційні ліхтарі й дефлектори. Діаметр внутрішнього отвору дефлекторів повинен бути не менше 300 мм.

7.7  У будівлях головних корпусів електростанцій не допускається розміщати виробництва категорій А, Б і В, якщо вони не пов'язані безпосередньо з основним технологічним процесом виробництва.

7.8  Не допускається в стінах будівель електростанцій і підстанцій передбачати віконні й вентиляційні прорізи в місцях установлення маслонаповнених трансформаторів, розташованих на відстані менше 10 м від стіни та ближче 5 м від контуру проекції трансформатора на цю стіну.

7.9  Блочні й центральні щити керування, як правило, повинні передбачатися в окремих або прибудованих до головного корпусу електростанції будівлях.

7.10  Облицювання горючими полімерними матеріалами поверхні будівельних конструкцій у приміщеннях ГЩК, ЦЩК, БЩК та інших приміщень щитів керування не допускається.

7.11  У зовнішніх стінах котельних відділень електростанцій, які працюють на твердому, рідкому чи газоподібному паливі, повинні передбачатися віконні прорізи або легкоскидні конструкції площею не менше 30% площі найбільшої стіни. Застосування армованого скла, склоблоків і склопрофіліту для цих вікон не допускається.

Маса легкоскидних конструкцій не повинна бути більше 70 кг/м2.

7.12  Евакуаційні виходи з будівель і приміщень електростанцій слід передбачати згідно з розділами СНиП із проектування  виробничих  будівель,  проектування споруд промислових підприємств, проектування адміністративних і побутових будівель, правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), протипожежними нормами.

7.13  Зовнішні сталеві пожежні сходи належить передбачати на фасадах головних корпусів електростанцій на відстані не менше 20 м від місць розміщення трансформаторів або іншого електротехнічного обладнання, яке перебуває під високою напругою.

7.14  Кабельні споруди енергетичних підприємств (тунелі, поверхи, закриті галереї, шахти) повинні мати ого-роджувальні й несучі будівельні конструкції з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості 45 хв та відділятися від міських кабельних мереж або споживчих кабельних споруд промислових підприємств протипожежними перегородками з такою ж межею вогнестійкості.

7.15  Для кабельних трас на естакадах і в будівлях із кількістю силових кабелів 10 та більше, контрольних 50 та більше, розташованих на висоті 2,5 м і вище від основних відміток обслуговування, необхідно передбачати площадки з негорючих матеріалів.

7.16  Приміщення масло- та мазутонасосних, розміщених в одній будівлі, повинні розділятися протипожежною стіною й мати самостійні виходи.

Огороджувальні будівельні конструкції й двері приміщень масло- та мазутонасосних, а також приміщень витратних резервуарів дизельних електростанцій повинні передбачатись із межею вогнестійкості не менше 45 хв.

7.17  Протяжні тунелі, в яких прокладаються мазуто-проводи, повинні розділятися перегородками на відсіки довжиною не більше 100 м.

Перегородки та двері в цих тунелях повинні передбачатися з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв.

7.18  Огороджувальні будівельні конструкції приміщень для регенерації, очищення, охолодження й зберігання масла, а також приміщення для ємностей аварійного зливання масла з маслосистем гідрогенераторів і з монтажних площадок дільниць ремонту трансформаторів у будівлях ГЕС повинні передбачатись із межею вогнестійкості не менше 120 хв. У цих приміщеннях повинна забезпечуватися затримка всього об'єму масла, яке вилилося з ємності або обладнання з найбільшою кількістю масла.

7.19  Не допускається розміщення приміщень для зберігання масла над кабельними спорудами, акумуляторними й щитовими приміщеннями, а також під ними.

7.20  У спеціальних приміщеннях для зберігання, регенерації, очищення масла та інших нафтопродуктів, а також у приміщеннях для встановлення силових трансформаторів (закриті розподільні пристрої, закриті підстанції та ін.) підлогу належить виконувати з нахилом не менше 0,01 у бік дренажних пристроїв, а в дверних прорізах передбачати пороги висотою не менше 0,15 м.

7.21  У місцях проходу трубопроводів для аварійного скидання пари або вихлопних труб (від дизельних агрегатів і т.ін.) крізь покрівлю будівель від горючих і важ-когорючих матеріалів покрівлі до зовнішньої поверхні цих трубопроводів повинні бути виконані переділки з негорючих матеріалів не менше 0,5 м.

Вихлопні труби від дизельних агрегатів повинні підніматися над покрівлею не менш ніж на 2 м та обладнуватися іскрогасниками.

7.22  Ущільнення отворів у будівельних конструкціях навколо труб, вентиляційних коробів та інших технологічних комунікацій необхідно виконувати негорючими матеріалами з урахуванням забезпечення меж вогнестійкості, рівних нормативній межі вогнестійкості будівельних конструкцій, крізь які проходять ці комунікації.

7.23 Допоміжні будівлі, склади нафтопродуктів та інші споруди слід захищати пристроями блискавкозахисту, якщо вони не входять у загальну зону блискавкозахисту енергетичного об'єкта,

8 ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ

8.1 Загальні вимоги

8.1.1  У будівлях і спорудах електростанцій і підстанцій кількість горючих речовин і матеріалів повинна бути зведена до мінімуму, необхідного для технологічного процесу.

8.1.2  В машинних і котельних відділеннях електростанцій не допускається розміщати обладнання (особливо маслонаповнене), що не належить до технології цих відділень.

8.1.3 Пило- та газопроводи, оглядові й ремонтні люки, а також інші елементи пилоприготувальних установок слід передбачати щільними.

8.1.4 Прокладання транзитних трубопроводів із горючими й легкозаймистими рідинами та газами через машинне відділення й деаераторні етажерки не допускається.

8.1.5  Гарячі трубопроводи повинні мати теплову негорючу ізоляцію.

Теплова ізоляція основних трубопроводів при температурі теплоносія вище 100 °С на ділянках поверхні, що знаходиться близько біля маслопроводів, мазутопроводів, проти їх фланцевих з'єднань, близько кабельних ліній, повинна мати металеві та інші водонепроникні негорючі покриття.

8.1.6  На газопроводах, по яких подається попутний газ від нафтопереробних та інших підприємств, слід установлювати пристрої для вловлювання рідкого горючого конденсату. Газопроводи повинні прокладатися з нахилом не менше 0,003 по ходу газу.

8.1.7  До генераторів і синхронних компенсаторів із повітряним охолодженням слід передбачати підведення води від пожежних кранів через пожежні рукави. Пожежні крани та шафи для зберігання пожежних рукавів належить розташовувати поблизу генераторів, на основній відмітці обслуговування, в безпечному під час пожежі місці.

8.1.8  На газотурбінних електростанціях слід передбачати обладнання з установками об'ємного газового пожежогасіння із ручним включенням закритих контейнерів.

8.2 Системи пилоприготування

8.2.1 Бункери пилу, всі пилогазоповітроводи, люки для  огляду й очищення, а також інші елементи пилоприготувальної установки слід виконувати щільними.

8.2.2  Бункери пилу слід виконувати з гладкою внутрішньою поверхнею й такої форми, яка забезпечувала б можливість повного спуску з них пилу самопливом. Усередині бункерів не повинно бути будь-яких виступів, на яких може осідати й затримуватися пил.

8.2.3  Металеві бункери та пилоприготувальні установки для уникнення конденсації водяної пари повинні бути покриті зовні тепловою ізоляцією з негорючих матеріалів.

8.2.4  Для контролю за температурою пилу в бункерах для палива всіх видів, крім антрациту й напівантрациту, в кутках верхньої частини бункерів на відстані 1,0-1,5 м від стінок повинні бути встановлені термометри опору або термопари, показання яких виводяться на місцевий щит керування. Глибина занурення термометрів (термопар) повинна бути не менше 1 м від стелі перекриття.

8.2.5  Пилопроводи повинні бути запроектовані так, щоб у них не відкладався пил. Не допускається влаштування горизонтальних дільниць пилопроводів, мішків і тупиків. Кут нахилу пилопроводу до горизонту повинен бути не менше 45°.

8.2.6  Запобіжні клапани приготування й транспортування пилоподібного палива слід установлювати так, щоб вихідні отвори клапанів не були спрямовані на робочі місця й проходи для персоналу, на трубопроводи з горючими газами й рідинами, а також на кабельні траси. Допускається в місцях розміщення запобіжних клапанів передбачати відбійні щити або захист транзитних комунікацій спеціальними кожухами з негорючих матеріалів на довжині не менше 5 м.

8.2.7 Для гасіння загоряння в бункерах із пилом твердого палива, за винятком антрацитів і напівантрацитів, слід передбачати подавання вуглекислоти або інертних газів від централізованих установок із розрахунком 0,6 кг на 1 м3 об'єму бункера. Ручна запірна арматура подачі вуглекислоти (інертних газів) і манометри тиску встановлюються в спеціальних ящиках (шафах) на основній відмітці обслуговування.

8.2.8  Застосування пари для пожежогасіння в бункерах із пилом і млинах допускається у виняткових випадках за умови, що це не призведе до зволоження пилу й відмови в роботі механізмів пилоподачі котла, а також злипання та відкладення пилу. Подача повинна забезпечуватись у кількості не менше 35% від об'єму, який захищається, а засувки керування слід установлювати на основних відмітках обслуговування.

8.2.9  У  системі  пневмообвалення  пилу в бункерах допускається застосування суміші стисненого повітря з вуглекислим газом або азотом не менше 22%.

8.2.10  У  приміщеннях  котельних  відділень,   пило-приготування та подачі пилоподібного палива слід передбачати систему для виконання гідроприбирання.

8.2.11  Пилоприготувальні установки, до яких відносяться млини, сепаратори, циклони, повинні відповідати вимогам Правил вибухобезпеки установок для приготу вання і спалювання пилоподібного палива.

8.2.12  Для кожного пилоприготувального устаткування повинна бути складена місцева експлуатаційна інструкція, в яку обов'язково включається розділ із вимогами вибухо- та пожежної безпеки.  Місцеві експлуатаційні інструкції на основне й допоміжне обладнання затверджує головний інженер станції.

8.2.13  Пуск у роботу заново змонтованого чи після капітального ремонту пилоприготувального устаткування повинен проводитися тільки після підписання акта приймання й під керівництвом відповідальної особи, що має навички пуску та експлуатації цього устаткування.

Перед початком експлуатації слід проводити повузлові випробування, пробний пуск основного та допоміжного обладнання або їх комплексне випробовування на холостому ходу.

8.2.14 Перед пробним пуском обладнання або комплексним випробуванням повинні бути задіяні засоби керування, захистів, блокування й зв'язку, а також перевірені запобіжні пристрої та підготовлені до роботи засоби гасіння пожежі.

8.2.15  До пуску устаткування повинні бути закінчені роботи з ізолювання негорючими теплоізоляційними матеріалами всіх гарячих поверхонь трубопроводів і елементів обладнання.

Температура на поверхні ізоляції не повинна перевищувати значень, установлених ПТЕ.

Теплова ізоляція на гарячих трубопроводах повинна обов'язково мати додаткове металеве або інше негорюче покриття в місцях, які розміщені ближче 3 м від кабельних ліній і трубопроводів із нафтопродуктами та горючими газами.

8.2.16  Забороняється пуск пилоприготувального устаткування після монтажу, капітального ремонту або довготривалої зупинки (більше трьох діб) без огляду та прибирання обладнання, перевірки закриття всіх люків, а також за несправних систем технологічних захистів, блокувань і засобів пожежогасіння.

8.2.17  Включення в роботу пилоприготувального устаткування слід здійснювати тільки після повного закінчення всіх ремонтних, ізоляційних і налагоджувальних робіт, усунення виявлених недоробок, особливо щодо ви-бухо- та пожежної безпеки, а також після зняття будівельних пристосувань, що застосовувалися під час будівельно-монтажних і ремонтних робіт.

8.2.18  Температура сушильного агента в усіх режимах роботи пилоприготувального устаткування з урахуванням характеристики твердого палива та технологічної схеми повинна бути вказана в місцевих інструкціях з експлуатації.

8.2.19  Під час роботи пилоприготувального устаткування черговий персонал повинен періодично перевіряти цілісність запобіжних пристроїв шляхом зовнішнього огляду за графіком, визначеним місцевими інструкціями, але не рідше одного разу на квартал.

Усі запобіжні клапани повинні бути обстежені після вибухів (хлопків) у системі пилоприготувального устаткування.

Про всі помічені несправності (порушення щільності) слід доводити до відома старшого зміни й виконувати запис в оперативному журналі.

8.2.20 Для запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування всередині приміщень слід застосовувати діафрагми з азбесту або металу (м'яка жерсть, алюміній), що розраховуються, виготовляються та встановлюються відповідно до технічних вимог. Поза приміщенням установлюються тільки діафрагми з металу,

8.2.21  Забороняється прокладання нових кабельних трас навпроти горловини запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування на відстані ближче 10 м.

Існуючі кабельні траси, що проходять на вказаній відстані, повинні бути захищені металевими кожухами (коробами) на довжині не менше 5 м, або перед запобіжними клапанами слід установлювати відбійні щити.

Відбійні щити (або відводи) встановлюються у запобіжних пристроях в усіх випадках для безпеки персоналу та нормальної роботи обладнання в разі можливого викиду пилогазової суміші.

8.2.22 Прибирання приміщень та обладнання слід проводити регулярно, оскільки велику небезпеку становить розпушення відкладеного пилу. Дозволяється застосовувати зволоження пилу дрібнорозпиленою водою. Графік

і порядок прибирання визначаються місцевими інструкціями.

8.2.23   Для  забезпечення   нормальної  роботи   пило-приготувального устаткування необхідно:

•  не допускати потрапляння в приміщення та обладнання тліючого палива, або такого, що горить, й інших джерел запалювання;

•  негайно усунути місця скупчення пилу на обладнанні;

•  не допускати утворення в приміщенні, на будівельних конструкціях  та  обладнанні  відкладень  паливного пилу й тліючих (таких, що горять) осередків;

•  здійснювати технічні заходи для зведення до мінімуму можливих місць відкладень пилу в патрубках млинів, сепараторах, циклонах, у пилопроводах, бункерах пилу, патрубках запобіжних клапанів, млинових вентиляторах і пилових шнеках;

• знижувати запиленість приміщень до рівня, який нижче допустимого санітарними нормами (10 мг/м3);

•  здійснювати технічні заходи для зниження на пило-приготувальному устаткуванні та обладнанні об'ємної концентрації кисню (менше 16%) шляхом подачі в системи інертних або димових газів;

•  вести постійний контроль за пилоприготувальним устаткуванням і дотримуватися технологічного режиму його роботи, особливо під час пусків і зупинок пило-систем, а також перебоїв у подачі палива, що можуть призвести до понад допустимих температур пилоповітряної суміші.

Під час пусків і зупинок (вихолощення) млинів рекомендується подавати інертні гази для зменшення вибухо-небезпеки.

8.2.24  Система виявлення пожежі в бункерах з підвищенням температури пилу та інших критеріїв, повинна утримуватись у працездатному стані й видавати на щит керування сигнал "Пожежа в бункері".

Із появою сигналу "Пожежа в бункері" необхідно вжити таких заходів:

•  негайно доповісти про ситуацію старшому зміни;

•  при працюючому котлі заповнити аварійний бункер пилом палива до найбільшої відмітки;

•  у разі продовження зростання температури в бункері діяти відповідно до інструкції з експлуатації установок для приготування та спалювання твердого палива у пило-подібному стані.

Про всі дії слід вносити відповідні записи в оперативний журнал.

8.2.25  Перед зупинкою котла на тривалий період, пил : із бункера повинен спрацюватися.

8.2.26  Забороняється відкривати люки та лази на працюючому пилоприготувальному обладнанні.

8.2.27  Відкриття люків і лазів на зупиненому пилоприготувальному устаткуванні слід виконувати обережно, щоб запобігти розпушуванню пилу й утворенню вибухонебезпечної ситуації, а також викидам тліючого палива.

8.2.28  Зварювальні та інші вибухонебезпечні роботи в приміщенні, а також на самому обладнанні пилоприготувального устаткування слід виконувати з дотриманням вимог пожежної безпеки.

8.2.29  Забороняється застосовувати для гасіння загорянь і пожеж усередині й зовні пилоприготувального обладнання водяні та пінні засоби гасіння з компактними струменями, що можуть викликати додаткове розпушування пилу.

Пожежні крани слід укомплектовувати пожежними стволами, що дають розпилену воду.

8.3 Мазутонасосні й мазутопроводи

8.3.1  Мазутонасосні відносяться до категорії В й проектуються в конструкціях II ступеня вогнестійкості.

8.3.2  Підлога в приміщеннях мазутного господарства повинна бути з негорючих матеріалів і виконуватися з нахилом не менше 0,5% до приямків для збирання нафтопродуктів.

8.3.3  У разі розміщення вузлів засувок в окремому приміщенні його слід відокремлювати від приміщення для насосів негорючою стіною з межею вогнестійкості 45 хв і воно повинно мати вихід назовні.

Двері між цими приміщеннями повинні бути такими, що самозачиняються, й мати межу вогнестійкості 36 хв.

8.3.4  У місцях розташування вузлів засувок належить передбачати в підлозі лоток для відведення стоків у закритий збірник або в колодязь із гідравлічним затвором у мережі виробничої каналізації.

8.3.5  У місцях проходу труб крізь внутрішні стіни насосних слід передбачати ущільнювальні пристрої.

8.3.6  На всмоктувальних і напірних мазутопроводах не ближче   10  м  від  стін  мазутонасосних  (поза  мазутонасосними) слід передбачати встановлення ручних засувок.

8.3.7  На мазутопроводах слід застосовувати сталеву арматуру І класу герметичності за ГОСТ 9544-93.

8.3.8  На мазутопроводах слід застосовувати фланцеві з'єднання типу «шип-паз», які повинні закриватися кожухами з негорючих матеріалів.

8.3.9  Мазутопроводи  слід  передбачати  з  посилених безшовних сталевих труб на тиск відповідно (Ру) 0,4; 0,6 і 0,8 МПа (40; 60 і 80 кгс/см2) при температурі до 200°С.

8.3.10  Підлогу кабельних споруд розподільних пристроїв, зблокованих із будівлею мазутонасосної, належить передбачати вище рівня заглибленої частини підлоги мазутонасосної не менш ніж на 0,1 м.

8.3.11  Вихідні люки з кабельних споруд та інші прорізи в підлозі приміщення мазутонасосних слід обгороджувати бортиками заввишки не менше 0,1 м.

8.3.12  Прокладання кабелів крізь перекриття в мазутонасосній слід передбачати в трубах, при цьому кінці труб повинні підніматися над рівнем підлоги не менш ніж на 0,1 м і мати ущільнення.

8.3.13  У будівлях головних корпусів на вводах мазутопроводів слід передбачати встановлення електрозасувок, керування якими слід передбачати з блочного щита та з місця встановлення цих засувок.

8.3.14  Прокладання мазутопроводів до котлів слід передбачати всередині котельного відділення, за винятком підвальних приміщень.

8.3.15  Мазутопроводи котельні повинні бути покриті негорючою теплоізоляцією, а в разі прокладання з обігрівальним супутником виконуватись у спільній ізоляції з ним.

8.3.16  Усі Мазутопроводи в разі встановлення на них електрифікованої апаратури повинні бути заземлені, а фланцеві з'єднання слід обладнувати струмопровідною перемичкою.

8.3.17 У відкритих зливних пристроях мазуту на зливних естакадах слід передбачати встановлення гідравлічних затворів.

8.3.18  У приміщеннях мазутонасосних слід передбачати встановлення автоматичних газоаналізаторів, зблокованих із аварійною вентиляцією та системою технологічної сигналізації з виведенням сигналів на щит керування з постійним перебуванням персоналу.

8.3.19  Мазутонасосні площею 500 м2 та більше підлягають обладнанню установками автоматичного пожежогасіння.

8.3.20  Усередині котельних відділень на вхідних засувках, напірних і зворотних лініях мазутопроводів повинні бути вивішені таблички "Закрити в разі пожежі".

Забороняється захаращувати підходи до вказаних засувок деталями обладнання й матеріалами.

На мазутопроводах слід застосовувати тільки сталеву арматуру з ущільнювальними кільцями з матеріалу, котрий при терті та ударах не утворює іскор.

8.3.21 Розлитий мазут і той, що протік унаслідок порушення щільності сальників арматури, форсунок або трубопроводів, повинен бути присипаний піском і негайно прибраний. Місця, де був пролитий мазут, необхідно добре протерти.

8.3.22  На мазутопроводах слід застосовувати й експлуатувати тільки негорючу теплоізоляцію.

8.3.23 Треба унеможливити потрапляння мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів, а також на гарячі поверхні обладнання. В разі потрапляння в аварійних випадках мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів слід негайно вжити заходів для усунення його з теплоізоляції.

У цих випадках ділянки теплоізоляції необхідно очистити гарячою водою або парою, а якщо це не допомагає (в разі глибокого проникнення в теплоізоляцію), ця ділянка теплоізоляції повинна бути повністю замінена.

8.3.24 Періодично, але не рідше одного разу на півроку слід проводити візуальний огляд стану теплоізоляції трубопроводів та обладнання. Виявлені порушення повинні бути відмічені в журналі дефектів і неполадок з обладнанням.

Особливої уваги потребують місця, де є відшарування теплової ізоляції трубопроводів із високою температурою теплоносія, оскільки потрапляння на ці місця горючих рідин та проникнення їх у теплоізоляцію призводить до самозагоряння.

8.3.25  Забороняється проводити зварювальні та інші вогненебезпечні роботи на діючому вибухо- та пожежо-небезпечному обладнанні установок.

8.3.26  Усі вогненебезпечні роботи на обладнанні котельних установок повинні проводитися тільки з оформленням нарядів з урахуванням  вимог розділу  12.2 НАПБ   В.01.034-99/111.

Під час виконання вогневих робіт у приміщенні насосного відділення спалимі конструкції та обладнання в радіусі 5 м повинні бути очищені від відкладень пилу й надійно захищені металевим екраном, азбестом або змочені водою, а також необхідно вжити заходів проти розлітання іскор і потрапляння їх на інші спалимі конструкції, розташовані нижче площадки і поверхи.

В разі можливості потрапляння іскор на розташовані нижче площадки і поверхи на цих відмітках треба поставити спостерігачів.

8.3.27  Забороняються прокладання та експлуатація мазутопроводів нижче нульової відмітки обслуговування головного корпусу електростанції.

8.3.28 Усі трубопроводи повинні мати розпізнавальне фарбування й кольорові кільця залежно від властивостей речовини, яка транспортується, відповідно до чинних державних стандартів, а в приміщеннях та на обладнанні повинні бути знаки безпеки. Мазутопроводи повинні фарбуватися в коричневий розпізнавальний колір.

8.4 Повітропідігрівачі котлів

8.4.1  У газоходах перед кожним ступенем трубчастих повітропідігрівачів, у газових коробах перед і за регенеративним повітропідігрівачем (РПП) та в повітряних коробах за РПП слід передбачати оглядові люки.

8.4.2  Виявлення пожежі в повітропідігрівачах слід передбачати автоматичним (за різницею температур) із виведенням сигналу на блочний щит керування.

8.4.3  Повітропідігрівачі котлів слід обладнувати установками   водяного  пожежогасіння.   Витрата  води,   що подається через перфоровані труби на пожежогасіння повітропідігрівачів, повинна бути не менше 0,4 л/с•м2 поперечного перерізу шахти або короба. Розрахунковий час подачі води установкою повинен бути 10 хв. При цьому слід передбачати трикратний запас води.

8.4.4  На трубопроводах, що підводять воду до повітропідігрівачів, необхідно передбачати встановлення двох вентилів, між якими слід установлювати "вістові" трубки та дренажні лійки.

На повітряних і газових коробах під повітропідігріва-чами типу РПП слід передбачати дренажні пристрої.

8.4.5  В повітропідігрівачах зі скляними трубками слід передбачати пожежогасіння сухою парою. Тиск пари повинен бути не менше 0,5 і не більше 1,8 МПа (від 5 до 18 кгс/см2), а витрата пари не менше 0,3 м3/с на 1 м3 об'єму повітропідігрівача.

8.4.6  Пуск установок пожежогасіння повітропідігрівачів слід передбачати вручну з основної відмітки обслуговування котельного відділення.

8.4.7   Персонал зобов'язаний суворо  контролювати дотримання встановленого топкового режиму котельних установок, що забезпечує безпеку роботи.

8.4.8  У разі одержання сигналу про загоряння відкладень у газоході (Повітропідігрівачі) котла необхідно:

• повідомити старшому зміни про виникнення загоряння у газоході або Повітропідігрівачі;

•  зупинити котел;

•  відкрити засувку подачі води у стаціонарну установку пожежогасіння повітропідігрівача або подати насичену пару в газохід котла (за наявності скляних повітропідігрівачів).

Якщо температура за повітропідігрівачем і далі зростатиме, необхідно діяти відповідно до оперативного плану пожежогасіння.

8.5 Системи змащування та регулювання турбогенераторів

8.5.1  У системах змащування та регулювання турбогенераторів, як правило, слід застосовувати негорючі й важкогорючі рідини.

8.5.2  Обладнання централізованих систем змащування, в т.ч. призначене тільки для електричних машин, слід установлювати поза електромашинними приміщеннями.

8.5.3  Під маслонаповненим обладнанням електричних машин (маслоохолоджувачі, маслонасоси, маслоочищу-вачі) слід передбачати металеві піддони з бортами заввишки не менше 50 мм.

Відведення масла з піддонів належить передбачати в зливний бак ємністю до 5 м3, звідки масло автоматично слід перекачувати в маслозбірник (ємність розміщену поза головним корпусом). На гідроелектростанціях маслозбірник допускається розміщати в межах головного корпусу. У машинних відділеннях теплових електростанцій без технологічного підвалу замість зливних баків слід передбачати спеціальні приямки з кришками, з яких масло автоматично слід перекачувати в маслозбірник.

8.5.4  Для аварійного зливання масла з маслосистем турбогенераторів належить передбачати ємність, яка дорівнює ємності найбільшої маслосистеми турбогенераторів, яку слід розташовувати за межами головного корпусу, не ближче 5 м від стіни будівлі.

На гідроелектростанціях аварійне зливання масла з гідрогенераторів і з монтажної площадки дільниці ремонтування трансформаторів допускається передбачати в резервуари, розміщені в окремих приміщеннях будівлі ГЕС.

8.5.5  У разі застосування в маслосистемах турбогенераторів вогнестійкого масла типу ОМТІ аварійне зливання передбачати не треба.

8.5.6  На трубопроводах аварійного зливання нафтового турбінного масла з маслобаків турбін належить передбачати послідовно дві засувки з ручним приводом, одну з них -із колонковим приводом, виведеним на відмітку обслуговування турбін у безпечне під час пожежі місце. Діаметр трубопроводів слід передбачати з умовою забезпечення зливання масла з баків протягом 10-15 хв, але не більше 350 мм.

Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.