ДСТУ 3675-98

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ПОЖЕЖНА ТЕХНІКА

ВОГНЕГАСНИКИ ПЕРЕНОСНІ

Загальні технічні вимоги

та методи випробувань

ПОЖАРНАЯ ТЕХНИКА

ОГНЕТУШИТЕЛИ ПЕРЕНОСНЫЕ

Общие технические требования

и методы испытаний

PORTABLE FIRE EXTINGUISHERS

General specifications

and test methods

 

Чинний від 19990101

1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Цей стандарт поширюється на переносні вогнегасники (далі вогнегасники), Означені для гасіння пожеж класів А, В, С, електрообладнання під напругою (встановлює основні вимоги, які повинні забезпечити їх безпеку, надійність та експлуатаційні якості. Стандарт не включає ніяких вимог з оцінки вогнегасної здатності вогнегасників, які рекомендуються для гасіння пожеж класу С. Придатність для гасіння пожеж класу С може бути заявлена виробником тільки для порошкових вогнегасників.

Вимоги, викладені у стандарті, поширюються на вогнегасники, повна маса яких у спорядженому стані не перевищує 20 кг.

Обов'язкові вимоги до якості вогнегасників, які забезпечують їх безпеку для життя, здоров'я та майна населення, охорони навколишнього середовища, викладені у розділах 47 цього стандарту.

Стандарт не поширюється на вогнегасники спеціального (цільового) призначення (лісові, авіаційні, шахтові та ін.). Стандарт придатний для цілей сертифікації.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті використано посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 2272-93 ССБП. Пожежна безпека. Терміни та визначення

ДСТУ 2273-93 ССБП. Пожежна техніка. Терміни та визначення

ДСТУ 2296-93 Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування

ДСТУ 2860-94 Надійність техніки. Терміни та визначення

ГОСТ 4.99-83 СПКП. Пенообразователи для тушения пожаров. Номенклатура показателей

ГОСТ 4.132-85 СПКП. Огнетушители. Номенклатура показателей

ГОСТ 9.032-74 ЕСЗКС. Покрытия лакокрасочные. Группы, технические требования и обозначения

ГОСТ 9.301-86 ЕСЗКС. Покрытия металлические и неметаллические неорганические. Общие требования

ГОСТ 12.2.037-78 ССБТ. Техника пожарная. Требования безопасности

ГОСТ 12.4.009-83 ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание

ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности

ГОСТ 15.001-88 Система разработки и постановки продукции на производство. Продукция производственно-технического назначения

ГОСТ 27.002-89 Надежность в технике. Основные понятия. Термины и определения

ГОСТ 27.410-87 Надежность в технике. Методы контроля показателей надежности и планы контрольных испытаний на надежность

ГОСТ 166-89 Штангенциркули. Технические условия

ГОСТ 427-75 Линейки измерительные металлические. Технические условия

ГОСТ 1770-74Е Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры, мензурки, колбы, пробирки. Технические условия

ГОСТ 2084-77 Бензины автомобильные. Технические условия

ГОСТ 2405-88 Манометры, вакуумметры, мановакуумметры, напоромеры, тягомеры и тягонапоромеры. Общие технические условия

ГОСТ 6948-81 Пенообразователь ПО-1. Технические условия

ГОСТ 8050-85 Двуокись углерода газообразная и жидкая. Технические условия

ГОСТ 8510-86 Уголки стальные горячекатаные неравнополочные. Сортамент

ГОСТ 9293-74 Азот газообразный и жидкий. Технические условия

ГОСТ 9685-61 Заготовки из древесины хвойных пород. Технические условия

ГОСТ 9909-81 Основные нормы взаимозаменяемости. Резьба коническая вентилей и баллонов для газов

ГОСТ 10157-79 Аргон газообразный и жидкий. Технические условия

ГОСТ 14192-77 Маркировка грузов

ГОСТ 15150-69 Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды

ГОСТ 17433-80 Промышленная чистота. Сжатый воздух. Классы загрязненности

ГОСТ 24705-81 Основные нормы взаимозаменяемости. Резьба метрическая. Основные размеры

ГОСТ 26952-86 Порошки огнетушащие. Общие технические требования и методы испытаний

ГОСТ 27331-87 Пожарная техника. Классификация пожаров

ГОСТ 28130-89 Пожарная техника. Огнетушители, установки пожаротушения и пожарной сигнализации. Обозначения условные графические

ГОСТ 28201-89 Основные методы испытаний на воздействие внешних факторов. Часть 2. Испытания. Испытание Са; Влажное тепло, постоянный режим

ГОСТ 28203-89 Основные методы испытаний на воздействие внешних факторов. Часть 2. Испытания. Испытание Fс и руководство: Вибрация (синусоидальная)

Правила устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением (ДНАОП 0.001.0794).

З ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПОЗНАЧЕННЯ

У цьому стандарті використовуються терміни та визначення згідно з ДСТУ 2272, ДСТУ 2273, а також ті, що наведені в таблиці 1.

Таблиця 1 Терміни, позначення та їх визначення, які використовуються в стандарті

Термін	Позначення	Визначення
Викидання вогнегасної речовини		Процес витиснення вогнегасної речовини з вогнегасника, який відбувається під дією надлишкового тиску газу в його корпусі під час відкривання клапана запірно-пускового пристрою
Газ-витискувач		Стиснений (або зріджений) газ, а також газ, утворюваний внаслідок хімічної реакції між компонентами заряду, який забезпечує створення надлишкового тиску для викидання вогнегасної речовини з вогнегасника
Газогенерувальний елемент		Пристрій, який вміщує заряд речовини, після впливу на який відповідним чином відбувається хімічна реакція, супроводжувана виділенням газу .
Тиск робочий	Рр	Сталий надлишковий тиск, досягнений у зарядженому до номінального значення вогнегаснику, який витримано при температурі 20 °С протягом 24 год, у момент початку витиснення з нього вогнегасної речовини газом-витискувачем
Тиск робочий максимальний	Рр макс	Сталий надлишковий тиск, досягнений у зарядженому до номінального значення вогнегаснику, який витримано при температурі 60 °С протягом 24 год, у момент початку витиснення з нього вогнегасної речовини газом-витискувачем
Довжина струменя вогнегасної речовини мінімальна	Lм	Довжина струменя вогнегасної речовини в момент викидання 50 % заряду вогнегасної речовини під час безперервного її подавання при повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою
Корпус вогнегасника		Ємність із металу або іншого матеріалу з відповідними фізико-механічними властивостями, призначена для зберігання вогнегасної речовини у вогнегаснику
Вогнегасна речовина		Речовина з фізико-хімічними властивостями, які дозволяють створити умови для припинення горіння
Вогнегасник повітряно-пінний		Вогнегасник із зарядом водного розчину піноутво-рювальних домішок і пристроєм для генерування піни
Вогнегасник газовий		Вогнегасник із зарядом вогнегасного газу
Вогнегасник із газовим балоном		Вогнегасник, що містить балон з газом-витискувачем, який може бути розміщений, як усередині, так і зовні корпусу вогнегасника
Вогнегасник із газогенерувальним елементом		Вогнегасник, що містить газогенерувальний елемент, який може бути розміщений як усередині, так і зовні корпусу вогнегасника
Вогнегасник закачний		Вогнегасник, корпус якого постійно знаходиться під надлишковим тиском газу-витискувача
Повне спрацювання вогнегасника		Процес викидання вогнегасної речовини при повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою до моменту, коли надлишковий тиск у корпусі вогнегасника досягає величини атмосферного тиску
Тривалість приведення вогнегасника до дії	Тп.д	Відрізок часу з моменту дії на запірно-пусковий пристрій до моменту початку викидання вогнегасної речовини
Тривалість викидання вогнегасної речовини мінімальна	Тп	Відрізок часу з моменту початку викидання вогнегасної речовини з насадка вогнегасника, встановленого в нормальному робочому положенні, при безперервній роботі та повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою до моменту припинення її ефективного викидання
Густина наповнення (для газових вогнегасників)		Відношення маси заряду вогнегасного газу (у кілограмах) до об'єму корпусу вогнегасника (у літрах)
Ранг вогнегасника		Порівняльна характеристика ефективності вогнегасника, що оцінюється за величиною модельного вогнища пожежі, яке може бути погашене спеціально підготовленим оператором за встановленими умовами випробувань з використанням вогнегасника, спорядженого у повній відповідності до технічних вимог

4 ХАРАКТЕРИСТИКИ

4.1 Вимоги призначення

4.1.1 Вогнегасники повинні вироблятись відповідно до вимог цього стандарту, ГОСТ 12.2.037 за технічною документацією, затвердженою в установленому порядку. Технічні умови на конкретні типи вогнегасників повинні відповідати цьому стандарту. На вогнегасники, для яких добуток від множення робочого тиску у МПа (кгс/см2) на місткість корпуса (V ) у м3 (л) перевищує 0,02 (200), поширюються вимоги ДНАОП 0.00-1.07. Вимоги до розміщення й обслуговування вогнегасників згідно з ГОСТ 12.4.009. Позначення умовні графічні згідно з ГОСТ 28130. Основні показники якості вогнегасників з урахуванням вимог ГОСТ 4.132 та програми випробувань згідно з ГОСТ 15.001 наведено у додатку А.

4.1.2 Тип вогнегасника слід визначати за видом вогнегасної речовини, яка міститься в його корпусі. За видом застосовуваної вогнегасної речовини вогнегасники бувають таких типів:

водяні;

пінні (повітряно-пінні);

порошкові;

газові (вуглекислотні тощо);

комбіновані.

4.1.3 Місткість корпусу вогнегасника та його габаритні розміри (у зборі) повинні відповідати наведеним у конструкторській документації номінальним величинам з урахуванням установлених допусків.

4.1.4 Дійсний заряд вогнегасної речовини не повинен відрізнятись від величини номінального заряду в таких межах:

для водяних та повітряно-пінних вогнегасників: від 0 до мінус 5 % за об'ємом;

для порошкових вогнегасників:

а) з номінальним зарядом не більше 1 кг: ± 5 % за масою;

б) з номінальним зарядом від 1 до 3 кг включно: ± З % за масою;

в) з номінальним зарядом більше 3 кг: ± 2 % за масою;

для вуглекислотних і комбінованих вогнегасників: від 0 до мінус 5 % за масою.

Примітка 1. Кількість вогнегасної речовини, яка міститься у корпусі вогнегасника, визначається в одиницях об'єму (для водяних та пінних вогнегасників у літрах) або в одиницях маси (для інших типів вогнегасників у кілограмах).

Примітка 2. Густина наповнення для вуглекислотних вогнегасників не повинна перевищувати 0,68 кг/л. У разі застосування вуглекислотних вогнегасників в умовах високих температур ця величина може бути зменшена.

4.1.4.1 Вогнегасні речовини повинні відповідати:

а) діоксид вуглецю рідкий вищого або першого сорту ГОСТ 8050;

б) порошки вогнегасні ГОСТ 26952;

в) піноутворювачі типу ПО-1 ГОСТ 6948, інших типів відповідній нормативній документації.

4.1.4.2 Вогнегасники, а також газові балони повинні відповідати таким вимогам у частині можливого витоку заряду вогнегасної речовини або газу-витискувача:

а) для закачних вогнегасників і газових балонів максимальна втрата заряду вогнегасної речовини або газу-витискувача не повинна перевищувати 5 % номінальної маси заряду за рік, або спричиняти втрату 5 % робочого тиску за рік;

б) для вогнегасників з газовим балоном (або газогенерувальним елементом) після їх приведення у дію максимальна втрата газу-витискувача не повинна перевищувати величини, еквівалентної втраті 5 % робочого тиску за 15хв.

4.1.4.3 Газ-витискувач повинен відповідати таким вимогам:

стиснене повітря (забрудненість, повітря) не вище 9 класу згідно з ГОСТ 17433;

діоксид вуглецю рідкий вищого або першого сорту згідно з ГОСТ 8050;

азот газоподібний вищого або першого сорту згідно з ГОСТ 9293.

4.1.4.4 Газогенерувальні елементи

До складу продуктів реакції, яка проходить у газогенерувальному елементі, повинні входити тільки пожежобезпечні речовини.

4.1.5 Ранг вогнегасників повинен встановлюватися за здатністю до гасіння модельних вогнищ пожежі класів А та (або) В згідно з ГОСТ 27331.

4.1.5.1 Вогнегасна здатність вогнегасників, що рекомендуються для гасіння пожежі класу А (горіння твердих речовин), повинна визначатися методом випробувань, описаним у додатку Б, та оцінюватись за максимальним модельним вогнищем пожежі, погашеним в умовах випробувань та відповідно до критеріїв, описаних у додатку Б.

Мінімальні величини модельних вогнищ пожежі класу А, гасіння яких гарантовано повинно забезпечуватись вогнегасниками різних типів залежно від кількості вогнегасної речовини, наведені у таблиці 2.

Таблиця 2 Мінімальна вогнегасна здатність вогнегасників під час гасіння модельних вогнищ пожежі класу А

Кількість вогнегасної речовини			Позначення модельного вогнища пожежі
порошок, кг	гази, кг (крім діоксиду вуглецю)	вода,розчин піноутворювача, вода з домішками, л
Не більше 2	Не більше 6	Не більше 6	1А
Від 2 до 4 включно	Від 6 до 8 включно	Від 6 до 9 включно	2А
Від 4 до 6 включно	Більше 8	Більше 9	ЗА
Від 6 до 9 включно			4А
Більше 9			6А

4.1.5.2 Вогнегасна здатність вогнегасників, що рекомендуються для гасіння пожежі класу В (горіння рідких речовин), повинна визначатися методом випробувань, наведеним у додатку Б, та оцінюватись за максимальним модельним вогнищем пожежі, погашеним в умовах випробувань та відповідно до критеріїв, описаних у додатку Б.

Мінімальні величини модельних вогнищ пожежі класу В, гасіння яких у робочому діапазоні температур експлуатації гарантовано повинно забезпечуватись вогнегасниками різних типів залежно від кількості вогнегасної речовини, наведені у таблиці 3.

4.1.6 Тривалість приведення вогнегасника до дії повинна бути не більше 5 с.

4.1.7 Повна маса вогнегасника повинна відповідати номінальному значенню, заявленому у технічній документації на конкретний тип вогнегасника.

4.1.8 Кліматичне виконання та категорії розміщення вогнегасників повинні відповідати вимогам ГОСТ 15150. Вогнегасники повинні зберігати свою працездатність в одному з таких діапазонів температур експлуатації:

від 5 до 50 °С

від мінус 20 до 50 °С

від мінус 40 до 50 °С

від мінус 50 до 50 °С.

Примітка. Діапазон температур експлуатації встановлюється виробником та зазначається на Маркованні вогнегасника (розділ 6).

4.1.9 Вогнегасник повинен забезпечувати збереження робочого тиску газу в корпусі згідно з 4.1.4.2 протягом призначеного терміну служби вогнегасника.

4.1.10 Вогнегасник повинен бути обладнаний пристроєм, який забезпечує Можливість переривчастого викидання вогнегасної речовини.

Випробування на модельних вогнищах пожежі класу В можна проводити як у приміщенні, так і на відкритому повітрі за швидкості вітру не більше 3 м/с та за відсутності опадів ( дощу, снігу, граду).

Б.4.2.2 Конструкція модельних вогнищ пожежі

За модельні вогнища пожежі класу В беруться зварні сталеві циліндричні дека з вертикальними стінками, в які заливається визначена кількість води і пального. Днище дека під час випробувань установлюється горизонтально, на рівні (або вище) поверхні майданчика.                  

Примітка. З метою зведення до мінімуму жолоблення днище дек для вогнищ великого розміру слід виробляти з листів з більшою товщиною.

Характеристики модельних вогнищ пожежі класу В наведено в таблиці Б.4.2.1.

Таблиця Б.4.2.1 Характеристики модельних вогнищ пожежі класу В

Позначення модельного вогнища пожежі	Об'єм рідини, л		Розміри дека для модельних вогнищ пожежі
		вода	пальне	діаметр, мм	висота борта, мм	мінімальна товщина стінки, мм	площа горіння (наближена), м2
8В	16	8	560 ± 5	230 ± 5	2,0	0,25
13В	26	13	720 ± 10	230 ± 5	2,0	0,41
21В	42	21	920 ± 10	230 ± 5	2,0	0,66
34В	68	34	1170 ± 10	230 ± 5	2,5	1,07
55В	110	55	1480 ± 15	230 ± 5	2,5	1,73
89В	178	89	1890 ± 20	230 ± 5	2,5	2,8
144В	288	144	2400 ± 25	230 ± 5	2,5	4,52
233В	466	233	3050 ± 30	230 ± 5	2,5	7,32
Примітка 1. Наведене модельне вогнище пожежі 8В використовується під час низькотемпературних (високотемпературних) вогневих випробувань вуглекислотних вогнегасників, ранжованих щодо гасіння модельних вогнищ пожежі 13В при температурі 20 °С. Примітка 2. Номер кожного наступного модельного вогнища дорівнює сумі номерів двох попередніх. Наведений ряд модельних вогнищ еквівалентний геометричній прогресії з показником, що дорівнює 1,62. Примітка 3. Модельне вогнище визначається цифрою, що стоїть перед літерою В і відповідає кількості пального (у літрах), що заливається на деко. Площа модельного вогнища (дека), виражена у м, визначається множенням номера модельного вогнища на число (? •10-2).

Б.4.2.3 Пальне

Як пальне використовується бензин марки А-76 літнього виду відповідно до ГОСТ 2084. Глибина пального у деку становить приблизно 30 мм.

Б.4.2.4 Проведення випробувань

Б.4.2.4.1 Виставляють деко згідно з Б.4.2.2 та заливають у нього кількість води, зазначену у таблиці Б.4.2.1 відповідно до його позначення. Днище дека У будь-якій точці повинне бути покрите шаром води глибиною не більше 80 мм і не менше 30 мм.

Б.4.2.4.2 Наливають у деко відповідну до його позначення кількість бензину, зазначену у таблиці Б.4.2.1. При цьому висота борта дека над рівнем рідини повинна становити від 120 до 170 мм.

Примітка. Для кожного досліду слід залити в деко нову порцію води та пального.

Б.4.2.4.3 Підпалюють пальне. Тривалість вільного горіння до початку гасіння повинна становити не менше 60 с. Приводять вогнегасник до дії і спрямовують струмінь вогнегасної речовини на модельне вогнище. Тактику гасіння вибирає оператор. Оператор протягом випробувань може переміщуватись навколо модельного вогнища пожежі, але не повинен ставати в деко.

ДОДАТОК В

(обов'язковий)

ВИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ДОВЖИНИ СТРУМЕНЯ

ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ ТА МІНІМАЛЬНОЇ ТРИВАЛОСТІ

ПОДАВАННЯ ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ

Випробування проводяться у спеціально підготовленому приміщенні або на відкритому, спеціально обладнаному майданчику, розташованому у захищеному від вітру місці при температурі навколишнього середовища (20 ? 5) °С.

Освітлення приміщення повинно забезпечувати можливість візуального контролю за процесом викидання вогнегасної речовини. Довжина струменя визначається мірною рейкою, встановленою на рівні насадку (шланга) вогнегасника.

Примітка. Для визначення довжини струменя також допустимо використовувати контрольну розмітку стіни або підлоги. Стіна повинна бути пофарбована у темний колір.

Вогнегасник витримують не менше 18 год при температурі (20 ? 5) °С, а після цього установлюють у робочому положенні так, щоб насадок вогнегасника був розташований у горизонтальній площині на висоті близько 1 м від поверхні землі (підлоги). Проводиться повна розрядка вогнегасника при повністю відкритому запірному пристрої. Під час подавання вогнегасної речовини фіксується довжина струменя вогнегасної речовини протягом кожних 2 с для будування графіка залежності довжини струменя від часу. Під час випробувань слід відзначати характер викидання та особливості форми і стану струменя вогнегасної речовини. Необхідно стежити за зміною повної маси вогнегасника під час подавання вогнегасної речовини або проводити інші випробування з метою визначення моменту викидання з вогнегасника 50 % заряду.

Для проведення випробувань доцільно використовувати стенд, що забезпечує запис розвантажувальної кривої під час безперервної розрядки вогнегасника і який сигналізує про досягнення моменту 50 %-ої розрядки вогнегасника, в який реєструється значення мінімальної довжини струменя вогнегасної речовини. За довжину струменя приймається відстань від проекції вихідного отвору розпилювача вогнегасника на майданчик до середини зони випадання основної маси вогнегасної речовини.

Мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини визначається часом з моменту початку викидання вогнегасної речовини з насадка вогнегасника до припинення її ефективного викидання.

Примітка 1. Якщо важко візуально визначити довжину струменя, то можна використовувати допоміжні засоби, зокрема, набір приймачів (плошок) для порошків і конденсаційні плити для зріджених газів, або інші спеціальні засоби.

Примітка 2. Для точнішого оброблення результатів вимірювання довжини струменя протягом розрядки вогнегасника рекомендується використовувати відеозйомку з наступним комп'ютерним обробленням отримуваних відеозображень.

ДОДАТОК Г

(обов'язковий)

ОЦІНКА ТЕПЛОХОЛОДОСТІЙКОСТІ ВОГНЕГАСНИКІВ

Г.1 Мінімум чотири вогнегасники, споряджені у повній відповідності до технічних вимог і готові до використання, повинні зазнати впливу температурних циклів, описаних у таблиці Г.1 (по два зразки на кожен цикл).

Таблиця Г.1 Температурні цикли

Витримка, год	Цикл 1	Цикл 2
24 ± 1	Витримати при мінімальній *) температурі, зазначеній на мар-кованні вогнегасника (± 3 °С)	Витримати при максимальній *) температурі, зазначеній на маркованні вогнегасника (± 3 °С)
24 ± 1	Витримати при (20 ± 5) °С	Витримати при (20 ± 5) °С
24 ± 1	Витримати при максимальній *) температурі, зазначеній на мар-кованні вогнегасника (± 3 °С)	Витримати при мінімальній *) температурі, зазначеній на маркованні вогнегасника (± 3 °С)
*)  Діапазони температур експлуатації (встановлюються виробником): від 5 °С до 50 °С від мінус 20 °С до 50 °С від мінус 40 °С до 50 °С від мінус 50 °С до 50 °С Примітка 1. Витримки вогнегасників при заданій температурі потрібно проводити у кліматичній камері. Рідинні ванни використовувати забороняється. Примітка 2. Вогнегасник повинен встановлюватися у нормальному робочому положенні та залишатися нерухомим протягом випробувань.

Г.2 Приводять вогнегасники до дії протягом 5 хв після їх вилучення з кліматичної камери.

Г.З Вогнегасники, що зазнали кліматичних впливів відповідно до циклів, наведених у таблиці Г.1, повинні задовольняти такі вимоги:

а) зберігати свою працездатність;

б) тривалість приведення вогнегасника до дії (для вогнегасників із вмонтованим газовим балоном або газогенерувальним елементом тривалість набору робочого тиску) не повинна перевищувати 5 с.

Примітка. Після вилучення вогнегасників з умонтованим газовим балоном або газогенерувальним елементом з термокамери потрібно провести випробування згідно з додатком В, при цьому вплив на запірно-пусковий пристрій слід здійснювати відразу ж по закінченні 5 с від моменту дії на пристрій наддуву вогнегасника. Мінімальні тривалість викидання та довжина струменя вогнегасної речовини повинні відповідати вимогам 4.1.11 та 4.1.12.

в) маса залишку вогнегасної речовини після повного безперервного спрацьовування вогнегасника не повинна перевищувати 15 % (для порошкових вогнегасників) та 10 % (для вогнегасників інших типів).

ДОДАТОК Д

(обов'язковий)

СТІЙКІСТЬ ДО УДАРУ ПАДАЮЧИМ ВАНТАЖЕМ

Д.1 Зазначені випробування проводять для підтвердження стійкості вогнегасника (зокрема, його запірно-пускової головки) до впливу ударів з боку об'єктів, що падають на нього, або під час падіння вогнегасників на тверду поверхню.

Д.2 Повністю споряджений вогнегасник витримують у кліматичній камері протягом 18 год при мінімальній робочій температурі, нанесеній на його маркованні, з абсолютною похибкою ? 5 °С.

Д.З Після вилучення з камери вогнегасники, обладнані газовим балоном або газогенерувальним елементом, слід наддути при замкненому запірному клапані. Д.4 Випробування на удар повинні проводитися таким чином:

сталевий циліндр діаметром 75 мм з плоскими торцями і масою 4, 0 кг закріплюється у вертикальному положенні на напрямних таким чином, щоб забезпечити його вільне падіння з висоти H, що визначається за формулою (Д.1), але не менше 0,3 м:

, (Д.1)       

де Н висота, м;

М маса вогнегасника повна, кг.

Вогнегасник установлюють на нерухому плоску тверду поверхню послідовно у кожній з таких позицій:

а) у нормальному вертикальному положенні так, щоб поздовжня вісь циліндра співпадала з поздовжньою віссю запірно-пускової головки;

б) у лежачому горизонтальному положенні так, щоб запірно-пускова головка знаходилася на твердій поверхні.

У кожному з цих положень головка вогнегасника повинна зазнати удару, при цьому сталевий циліндр повинен упасти вертикально на неї з висоти Н.

Примітка. Ударні впливи слід проводити протягом не більше 3 хв з моменту вилучення вогнегасника з камери холоду. Робоча зона випробувань (або випробувального стенда) повинна бути обладнана захисними засобами для запобігання нанесення травм операторові в разі можливого руйнування вогнегасника під час випробувань.

Д.5 У процесі випробування не повинно спостерігатися різкого падіння тиску потенційно-небезпечним чином (з наслідками, які можуть спричинити руйнування вогнегасника або його елементів з можливістю нанесення травм операторові). Після нанесення ударів органи керування вогнегасником повинні зберігати цілісність і забезпечувати нормальне функціонування вогнегасника.

Примітка. Допускається використовувати замість наведених вище випробувань дворазове падіння повністю спорядженого вогнегасника на тверду рівну бетонну поверхню з висоти 1 м (по одному разу у вертикальному і горизонтальному положеннях, причому у вертикальному положенні запірно-пусковим пристроєм донизу).

ДОДАТОК Е

(обов'язковий)

СТІЙКІСТЬ ДО ВПЛИВУ ВІБРАЦІЙНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Е.1 Загальні положення

Е.1.1 Вогнегасник повинен витримувати вплив вібрації без появи фізичних руйнувань, які могли б порушити його нормальне функціонування.

Е.1.2 Перевірка на вібраційну міцність проводиться методом фіксованих частот відповідно до ГОСТ 28203 на вібростенді ВЕДС-200 (або іншому з аналогічними характеристиками) в діапазоні частот від 10 до 60 Гц.

Е.1.3 Амплітуда визначається як максимальне переміщення від стану спокою під час синусоїдного руху або як половина повного переміщення стола вібростенда.

Е.2 Установка випробуваного зразка

Повністю споряджений відповідно до технічних вимог вогнегасник установлюють у кронштейні (за його наявності) або спеціальному установленому пристрої і прикріплюють до рухомої платформи вібростенда.

Е.3 Орієнтація під час випробування

Випробуваний зразок повинен бути підданий випробуванням за кожною з трьох осей координат.

Е.4 Режими випробувань

Випробування проводяться у два етапи. На першому етапі слід визначити можливі резонансні частоти плавним змінюванням частоти у кожному з частотних діапазонів (для кожної з трьох орієнтацій зразка). У випадку наявності резонансної частоти, на другому етапі проводяться випробування зразка (без переустановлення) за тими самими умовами його закріплення у режимі дії фіксованої частоти, яка дорівнює резонансній, протягом 30 хв.

Випробуваний зразок повинен зазнати впливу вібрації з параметрами, наведеними у таблиці Е.1.

Е.5 У разі відсутності резонансних частот (у наведених у таблиці Е.1 частотних Діапазонах) випробування зразка проводиться в режимі вібровпливу з фіксованою частотою 40 Гц і амплітудою 0, 25 мм. Тривалість випробувань 2 год (у кожній з орієнтацій вогнегасника у трьох взаємно перпендикулярних напрямках).

Таблиця Е.1 Параметри вібраційних впливів

Діапазони частот, Гц	Повне переміщення стола вібростенда (амплітуда), мм	Прискорення, g	Тривалість вібраційного впливу, tВ, хв	Загальна тривалість вібраційного впливу, ТВ, хв
10 20	2,0 (1,0)		2 3	30 ? 1
20 30	1,2 (0,6)		2 3
30 40	0,9 (0,45)		2 3
40 50	0,6 (0,3)		2 3
50 60	0,5 (0,25)	6	2 3
Примітка 1. ( тривалість циклу вібровпливу під час плавної зміни частоти у кожному частотному діапазоні (наприклад, 102010 Гц). Примітка 2. Т тривалість випробувань для кожної орієнтації вогнегасника при фіксованому значенні критичної (резонансної) частоти. Примітка 3. Обсяг випробувань під час установлення значень резонансних частот у кожному з частотних діапазонів вміщує п'ять циклів.

ДОДАТОК Ж

(обов'язковий)

ВИПРОБУВАННЯ ВОГНЕГАСНИКІВ НА СТІЙКІСТЬ

ДО ДІЇ ВНУТРІШНЬОЇ КОРОЗІЇ

Ж.1 Два вогнегасника, споряджені відповідно до інструкції виробника, повинні зазнати вісім разів впливу температурного циклу, наведеного в таблиці Ж.1.

Таблиця Ж.1 Температурний цикл під час випробувань на вплив внутрішньої корозії

Стадія	Тривалість витримки, год	Температура,°С
1	24 ±1	tmin*)
2	Не менше 24	20 ± 5
3	24 ± 1	60 ± 5
4	Не менше 24	20 ±5
*) Мінімальна температура експлуатації, відмаркована на вогнегаснику, з допустимим відхиленням (?3 °С) Примітка. Витримку при заданій температурі потрібно проводити у кліматичній камері. Використання рідинних ванн забороняється. Повна витримка у процесі повного циклу (стадії 1 4) не повинна перевищувати 120 год.

Ж.2 Після закінчення восьми температурних циклів та спорожнення вогнегасників кожний корпус розрізають на дві частини з метою проведення внутрішнього обстеження. Будь-які локальні відшарування захисного покриття по лінії розрізу не враховуються. Не повинні спостерігатися:

видимі ознаки корозії металу;

відшарування, розтріскування або здуття захисного покриття;

 видимі зміни кольору вогнегасної речовини, крім допустимих від термічного впливу.

ДОДАТОК И

(рекомендований)

ПРИНЦИПОВА СХЕМА ВИПРОБУВАЛЬНОГО СТЕНДА

З ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОПРОВІДНОСТІ СТРУМЕНЯ

ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ

1 високовольтний трансформатор; 2 вогнегасник; 3 мішень; 4 ізолятори;

5 регулятор напруги; 6, 7, 8 вимірювальні пристрої; 9 огородження;

10 вимикач; 11 діелектрична штанга

Рисунок И.1 Принципова схема випробувального стенда з визначення електропровідності струменя вогнегасної речовини

УДК 614.843/.846                 13.220.30                           Г88

Ключові слова: вогнегасники переносні, технічні вимоги, надійність, життєздатність, програми випробувань, методики випробувань, Вогнегасна здатність, модельне вогнище пожежі.