НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

СИСТЕМИ

ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ

Частина 10. Сповіщувачі пожежні полум'я точкові

СИСТЕМЫ

ПОЖАРНОЙ СИГНАЛИЗАЦИИ

Часть 10. Извещатели пожарные пламени точечные

FIRE ALARM SYSTEMS

Part 10. Fire flame point detectors

____________________________________________________________________________

Чинний від 2005-01-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт установлює загальні вимоги, методики випробовування та критерії якості функціювання точкових відновлюваних пожежних сповіщувачів полум'я, які спрацьовують використовуючи випромінювання полум'я, та які призначено для застосовування у системах виявляння пожежі, що їх установлюють у будівлях.

Цей стандарт не поширюється на сповіщувачі полум'я, які працюють за іншими принципами ніж ті, що їх зазначено у цьому стандарті (хоча цей стандарт можна використовувати як настанову під час оцінювання таких виробів).

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Цей стандарт містить положення з інших публікацій через датовані й недатовані посилання. Ці нормативні посилання наведено у відповідних місцях тексту, а перелік публікацій наведено далі. У разі датованих посилань пізніші зміни чи перегляд будь-якої з цих публікацій стосуються цього стандарту тільки в тому випадку, якщо їх введено разом зі змінами чи переглядом. У разі недатованих посилань треба звертатися до останнього видання відповідної публікації (у тому числі зміни).

EN 54-1:1996 Fire detection and fire alarm systems - Part 1: Introduction

IEC 60064 Tungsten filament lamps for domestic and similar general lighting purposes - Performance requirements

IEC 60068-1 Environmental testing - Part 1: General and guidance

IEC 60068-2-1:1990 Environmental testing - Part 2: Tests - Tests A: Cold IEC

60068-2-2:1974 Basic environmental testing procedures - Part 2: Tests - Tests B: Dry heat

IEC 60068-2-6:1995 Environmental testing - Part 2: Tests - Test Fc: Vibration (sinusoidal)

IEC 60068-2-27:1987 Environmental testing - Part 2: Tests - Test Ea and guidance: Shock

IEC 60068-2-30:1980 Basic environmental testing procedure - Part 2: Test Db and guidance: Damp heat, cyclic (12 + 12-hour cycle)

ІЕС 60068-2-42:1982 Basic environmental testing procedure - Part 2: Test Kc: Sulphur dioxide test for contacts and connections

IEC 60068-2-56:1988 Environmental testing - Part 2: Tests - Test Cb: Damp heat, steady state, primarily for equipment

EN 50130-4 Alarm systems - Part 4: Electromagnetic compatibility - Product family standard: Immunity requirements for components of fire, intruder and social alarm systems

ISO 209-1 Wrought aluminium and aluminium alloys - Chemical composition and forms of products - Part 1: Chemical composition.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ EN 54-1:1996 Системи виявляння пожежі та сигналізування про пожежу. Частина 1. Вступ ІЕС 60064 Вольфрамова лампа накалювання для використовування у домашніх умовах, а також для загального освітлення. Вимоги щодо експлуатаційних характеристик ІЕС 60068-1 Випробовування на впливання довкілля. Частина 1. Загальні положення та настанови ІЕС 60068-2-1:1990 Випробовування на впливання довкілля. Частина 2. Випробовування - Випробовування А: Холод ІЕС 60068-2-2:1974 Основні методи випробовування на впливання довкілля. Частина 2. Випробовування. Випробовування В. Сухе тепло ІЕС 60068-2-6:1995 Випробовування на впливання довкілля. Частина 2. Випробовування - Випробовування Fc: Вібрація (синусоїдна) ІЕС 60068-2-27:1987 Основні методи випробовування на впливання довкілля. Частина 2. Випробовування. Випробовування Еа та настанови: Удар ІЕС 60068-2-30:1980 Основні методи випробовування на впливання довкілля. Частина 2. Випробовування Db та настанови. Вологе тепло, циклічне (12 + 12-годинний цикл) ІЕС 60068-2-42:1982 Основні методи випробовування на впливання довкілля. Частина 2. Випробовування Кс. Випробовування контактів та з'єднань на впливання діоксиду сірки ІЕС 60068-2-56:1988 Випробовування на впливання довкілля. Частина 2. Випробовування. Випробовування Сb. Вологе тепло, постійний режим, призначений в основному для апаратури EN 50130-4 Системи тривожного сигналізування. Частина 4. Електромагнітна сумісність. Стандарт на серію виробів. Вимоги щодо стійкості компонентів систем пожежної сигналізації, сигналізування про вторгнення і систем суспільного оповіщування про тривогу ISO 209-1 Кований алюміній і алюмінієві сплави. Хімічний склад та форми виробів. Частина 1. Хімічний склад.

З ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті застосовано такі терміни та визначення:

3.1 інфрачервоний (ІЧ) сповіщувач (infrared (IR) detector)

Сповіщувач полум'я, що спрацьовує тільки на випромінювання, яке має довжину хвилі понад 850 нм

3.2 ультрафіолетовий (УФ) сповіщувач (ultra-violet (UV) detector)

Сповіщувач полум'я, що спрацьовує тільки на випромінювання, яке має довжину хвилі менше 300 нм

3.3 багатодіапазонний сповіщувач (multiband detector)

Сповіщувач полум'я, який має два або більше чутливих елемента, кожен з яких, спрацьовуючи на випромінювання у визначених межах довжин хвиль, може видати сигнал для прийняття рішення про тривогу.

Примітка. Рішення про тривогу може базуватися на будь-яких арифметичних або логічних комбінаціях окремих сигналів

3.4 чутливість (sensitivity)

Ступінь здатності сповіщувача полум'я виявляти полум'я.

Примітка. Чутливість не обов'язково прямо пов'язана з точкою спрацьовування

3.5 класифікація сповіщувачів (detector classification)

Класифікація сповіщувачів для позначання їх відповідної чутливості до полум'я.

Примітка. Клас 1 вказує на найвищу чутливість, а клас 3 на найнижчу чутливість, прийнятну в межах цього стандарту.

3.6 точка спрацьовування (response point)

Відстань D, виміряна відповідно до 5.1.5, на якій певний сповіщувач полум'я під час випробовування видає сигнал тривоги

3.7 регулювання чутливості (sensitivity adjustment)

Будь-які регулювання сповіщувача або критерію тривоги в устаткованні електроживлення і контролювання (див. 5.1.2), що призводять до зміни чутливості.

4 ОСНОВНІ ВИМОГИ

4.1 Відповідність

Для відповідності цьому стандарту сповіщувач повинен задовольняти вимогам цього розділу, що повинно бути підтверджено огляданням або технічним оцінюванням. Сповіщувач треба випробовувати відповідно до розділу 5, і він повинен відповідати вимогам цих випробовувань.

4.2 Класифікація

Сповіщувачі повинні відповідати одній або більше з таких класифікацій: клас 1, клас 2 або клас З, відповідно до вимог випробовувань, зазначених у 5.5.

4.3. Індивідуальна індикація тривоги

Кожний сповіщувач повинен мати вбудований червоний візуальний індикатор, за допомогою якого певний сповіщувач, який видав сигнал тривоги, може бути ідентифікований до скидання режиму тривоги. Якщо інші режими сповіщувача можуть бути показані візуально, то вони повинні чітко відрізнятися від індикації режиму тривоги, крім тих випадків, коли сповіщувач переведено в режим обслуговування. Для знімних сповіщувачів індикатор може бути вбудовано в базу або в головку сповіщувача.

4.4 Підімкнення допоміжних пристроїв

Якщо сповіщувач забезпечує підімкнення допоміжних пристроїв (наприклад, виносних індикаторів, реле керування тощо), то коротке замикання або обрив цих з'єднань не повинні перешкоджати правильній роботі сповіщувача.

4.5 Контролювання знімних сповіщувачів

Для знімних сповіщувачів, з метою видавання сигналу несправності, повинні бути передбачені засоби для системи дистанційного контролювання для виявляння вилучення сповіщувача з його бази (наприклад, пожежний приймально-контрольний прилад).

4.6 Настройки виробника

Не повинно бути можливості змінити настройки виробника, крім випадків застосовування спеціальних засобів (наприклад, спеціального коду або інструмента) або за умов руйнування або зняття печатки.

4.7 Регулювання чутливості на місці експлуатування Якщо передбачено можливість регулювати чутливість сповіщувача на місці експлуатування, то: а) для кожної з настройок, для якої виробник засвідчує відповідність цьому стандарту, сповіщувач повинен відповідати вимогам цього стандарту та повинен відповідати класифікації, зазначеній на сповіщувачі для цих настройок; b) для кожної з настройок відповідно до а), доступ до засобів регулювання повинен бути можливий тільки за умов застосовування коду або спеціального інструмента, або за умов зняття сповіщувача з його бази або його кріплення;  с) будь-яка настройка(-и), для якої(-их) виробник не засвідчує відповідність цьому стандарту, повинна бути доступною тільки за умов застосовування коду або спеціального інструмента, та при цьому на сповіщувачі або у відповідній документації повинно бути чітко зазначено, що за умов використовування цієї (цих) настройки(-йок) сповіщувач не відповідає цьому стандарту.

4.8 Дані

Сповіщувачі треба або постачати із супровідною документацією, що має достатні технічні дані, дані щодо встановлювання та обслуговування, та забезпечувати їх правильне встановлювання та роботу 1), або, якщо всі ці дані не надають із кожним сповіщувачем, то повинне бути надане посилання на відповідний перелік технічних характеристик на кожному сповіщувачі або з кожним сповіщувачем.

Примітка. Додаткову інформацію можуть вимагати організації, що проводять роботи з сертифікації для підтвердження, що сповіщувачі відповідають вимогам цього стандарту.

4.9 Додаткові вимоги щодо програмно-керованих сповіщувачів 4.9.1 Загальні положення Сповіщувачі, робота яких базована на програмному керуванні, для відповідності вимогам цього стандарту повинні задовольняти вимоги 4.9.2, 4.9.3 та 4.9.4. 4.9.2 Документація щодо програмного забезпечення  4.9.2.1 Виробник повинен подати на розгляд документацію, яка дає загальну уяву про програмне забезпечення. Ця документація повинна бути досить детальною для перевіряння відповідності цьому стандарту і повинна містити, принаймні: а) функційний опис основної програми (наприклад, блок-схему програми або структурограму), в тому числі:  1) короткий опис модулів та виконуваних ними функцій; 2) спосіб взаємодії між модулями; 3) повну ієрархію програми; 4) спосіб взаємодії програмного та апаратного забезпечення сповіщувача;. 5) спосіб викликання програмних модулів, а також будь-яке обробляння переривання.

b) опис областей пам'яті, використовуваних для різних цілей (наприклад, програм, специфічних даних об'єкта або поточних даних); с) познаки, за допомогою яких можна однозначно ідентифікувати програмне забезпечення та його версію  4.9.2.2 Виробник повинен мати докладну конструкторську документацію, яку треба надавати в разі потреби випробовувальній організації. Вона повинна містити, принаймні: а) короткий опис конфігурації виробу, в тому числі усіх компонентів програмного та апаратного забезпечення; b) опис кожного модуля програми, в тому числі, принаймні: 1) назву модуля; 2) опис виконуваних задач; 3) опис інтерфейсів, у тому числі, спосіб передавання даних, діапазон вірогідних даних та перевіряння їхньої вірогідності; с) повну роздруківку вихідних кодів у вигляді друкованої копії або у формі машинного коду (наприклад, у коді ASCII), у тому числі всі використані глобальні і локальні змінні, константи і мітки, та достатні коментарі для розпізнавання послідовності виконання програми; d) подробиці будь-яких програмних засобів, застосовуваних на етапах розробляння та впроваджування (наприклад, засоби CASE, компілятори).

Національна примітка. ASCII - скор, від American standard code for information interchange - Американський стандартний код обміну інформацією CASE - скор, від computer-aided software engineering - автоматизоване проектування та створення програм

4.9.3 Побудова програмного забезпечення

Для гарантії надійної роботи сповіщувача треба виконувати такі вимоги щодо побудови програмного забезпечення:

a) програмне забезпечення повинне мати модульну структуру;

b) побудова інтерфейсів для ручного або автоматичного формування даних не повинна дозволяти, щоб некоректні дані викликали помилку в роботі програми;

c) програмне забезпечення повинне бути побудоване так, щоб унеможливити зависання програми.

4.9.4 Збереження програм і даних

Програма, що необхідна для відповідності цьому стандарту, та всі попередньо встановлені дані, такі як настройки виробника, повинні зберігатися в енергонезалежній пам'яті. Записування в області пам'яті, що містить цю програму та дані, повинне бути можливе тільки у разі використовування деякого спеціального інструмента або коду, та не повинне бути можливим під час нормальної роботи сповіщувача.

Специфічні дані об'єкта повинні міститися в пам'яті, яка буде зберігати дані протягом, принаймні, двох тижнів без зовнішнього електроживлення сповіщувача, а з моменту відновлення електроживлення після його вимкнення повинно бути забезпечено виконання автоматичного відновлювання таких даних протягом 1 год.

5 ВИПРОБОВУВАННЯ

5.1 Загальні положення

5.1.1 Атмосферні умови під час випробовування

Якщо методика випробовування не встановлює інше, то випробовувати треба після того, як випробний зразок стабілізувався за нормальних атмосферних умов для випробовування згідно з EN 60068-1, що є такими:

1.  температура  - від 15 °С до 35 °С;
2.  відносна вологість  - від 25 % до 75 %;
3.  атмосферний тиск  - від 86 кПа до 106 кПа.

Примітка. Якщо зміна цих параметрів має значне впливання на вимірювання, то такі зміни необхідно звести до мінімуму під час ряду вимірювань, виконуваних як частина одного випробовування на одному зразку.

5.1.2 Стан сповіщувача під час випробовування

Якщо відповідно до методики випробовування зразок повинен бути у робочому стані, то його треба підмикати до відповідного устатковання електроживлення і контролювання з характеристиками, зазначеними у супровідній документації. Якщо інше не зазначено в методиці випробовування, параметри електроживлення, застосовувані для зразка, повинні знаходитися в межах діапа-зону(-ів), зазначеного(-их) виробником, і повинні залишатися істотно постійними протягом випробовування. Величина, обрана для кожного параметра, повинна, зазвичай, мати номінальне значення або середнє значення із зазначеного діапазону. Якщо методика випробовування вимагає щоб зразок контролювали на виявлення будь-яких сигналів тривоги або несправності, тоді повинне бути зроблене підімкнення до будь-яких необхідних додаткових пристроїв (наприклад, за допомогою провідникового підімкнення до кінцевого пристрою для звичайних сповіщувачів), для

розпізнавання сигналу несправності.

Якщо в методиці випробовування для сповіщувачів, які мають регульовану чутливість, не зазначено інше, то під час випробовування повинна бути встановлена найбільша чутливість сповіщувачів.

Примітка. Подробиці про устатковання електроживлення і контролювання та застосовані критерії тривоги повинні бути наведені у протоколі випробовування.

5.1.3 Установлювання

Зразок повинен бути встановлений за допомогою його штатних засобів кріплення відповідно до інструкцій виробника. Якщо ці інструкції описують більше ніж один спосіб установлювання, тоді для кожного випробовування повинен бути обраний спосіб, який вважають найнесприятливішим.

5.1.4 Допустимі відхили

Якщо конкретні допустимі відхили або межі відхилів не зазначено у вимогах або у методиці випробовувань, то повинна бути прийнята межа відхилу ± 5 %.

5.1.5 Визначання точки спрацьовування

5.1.5.1 Принцип вимірювання

Точку спрацьовування треба вимірювати під час засвічування сповіщувача протягом 30 с випромінюванням від відповідного джерела полум'я, та визначати найбільшу відстань, на якій сповіщувач буде надійно формувати режим тривоги.

5.1.5.2 Випробовувальне устатковання

Випробовувальне устатковання повинно бути таким, як зазначено в додатку А.

Виконання та конструкція устатковання, а також поверхня навколо місця, де проводять випробовування, повинні бути такими, щоб сповіщувача, в значній мірі, досягало лише випромінювання від джерела, яке проходить крізь апертуру. (Це означає, наприклад, що не повинно бути відзеркалювання випромінювання від стін або інших частин устатковання, а також хибного випромінювання від гарячих газів диму або гарячої поверхні навколо пальника).

Під час цього випробовування треба спрямувати сповіщувач відносно його оптичної осі та виміряти відстань до площини чутливого(-их) елемента(-ів) сповіщувача. Якщо сповіщувач не має чітко визначеної оптичної осі, тоді виробник повинен позначити оптичну вісь для цього методу випробовування. Положення цієї осі відносно площини сповіщувача, яку легко визначити, повинно бути записано у протоколі випробовування.

Також, якщо чутливі елементи сповіщувача не лежать у чітко визначеній площині, тоді виробник повинен позначити площину для цього методу випробовування. Положення цієї площини відносно площини сповіщувача, яку легко визначити, повинно бути записано у протоколі випробовування.

5.1.5.3 Початкове визначання

Відповідний розмір апертури повинен бути визначений експериментально, перед початком випробовування, так, щоб точка спрацьовування одного сповіщувача, обраного навмання із зразків, які надані на випробовування, знаходилась в межах від 1300 мм до 1700 мм. Розмір та форму використовуваної апертури треба записувати та підтримувати незмінними протягом усієї програми випробовування. Для сповіщувачів, що мають регульовану чутливість, та межі регулювання яких перекривають понад один клас чутливості, треба визначити відповідний розмір апертури для кожного класу чутливості сповіщувача.

5.1.5.4 Стабільність джерела

Після визначання відповідного розміру апертури та перед будь-яким визначанням точок спрацьовування треба вимірювати щільність випромінювання джерела по оптичній осі за допомогою радіометра, зазначеного в А.5. Вимірювати треба без модуляції джерела та з незасміченою апертурою. Рівень виміряної щільності випромінювання треба записувати та використовувати як еталон протягом програми випробовування (для визначання, що рівень щільності випромінювання джерела не відхилився більше ніж на 5 %).

5.1.6 Методика випробовування

Зразок треба підмикати до устатковання електроживлення і контролювання та стабілізувати протягом 15 хв або протягом часу, зазначеного виробником. Протягом цього періоду стабілізування зразок повинен бути екранований за допомогою екрану, зазначеного в А.З, від усіх джерел випромінювання, які можуть впливати на визначання точки спрацьовування.

Перед початком будь-яких вимірювань точки спрацьовування пальник повинен досягти умов стабільної роботи.

Відстань зразка від джерела треба варіювати, і на кожній відстані сповіщувач треба засвічувати випромінюванням від джерела протягом 30 с, використовуючи екран. Точка спрацьовування D є найбільшою відстанню, яку вимірюють між апертурою та площиною чутливого (-их) елементу (-ів) зразка, за якої сповіщувач буде надійно спрацьовувати, формуючи сигнал тривоги під час кожного засвічування протягом 30 с. Якщо відомо про залежність спрацьовування сповіщувача від попереднього засвічення випромінюванням, то тоді його треба витримувати достатній час перед кожним засвічуванням для того, щоб впевнитися, що попередні засвічення не мають суттєвого впливання на вимірювання точки спрацьовування.

Для сповіщувачів, що мають випадковий характер спрацьовування, кожне значення D треба визначати, щонайменше, шістьома повтореннями кожного вимірювання. D повинно бути усередненим значенням цих повторень. Повторення треба продовжувати доти, поки додаткові значення змінюють середню величину D 

менше ніж на 5 %.

5.1.7 Скорочені функційні випробовування

Коли методика випробовування вимагає скороченого функційного випробовування, тоді сповіщувач треба засвічувати джерелом випромінювання, яке є достатнім для видавання сповіщувачем сигналу тривоги. Тип використовуваного джерела та період засвічування повинні відповідати випробному сповіщувачу.

5.1.8 Забезпечення випробовування

Для проведення випробовування на відповідність цій частині EN 54 треба забезпечити:

1.  для знімних сповіщувачів - вісім головок та вісім баз; для незнімних сповіщувачів - вісім зразків;
2.  дані відповідно до 4.8.

Надані зразки повинні бути типовими зразками продукції виробника у відношенні їх конструкції та настройки.

Примітка. Це означає, що середня точка спрацьовування восьми зразків, визначена під час випробовування на відтворність, повинна відповідати виробничій середній точці спрацьовування, а визначені межі точок спрацьовування під час випробовування на відтворність повинні також відповідати продукції виробника.

5.1.9 План випробовування

Сповіщувачі треба випробовувати відповідно до плану випробовування, наведеного у таблиці 1. Після випробування на відтворність, чотири зразки, що мають найбільше значення точки спрацьовування (за установленої найвищої чутливості) треба пронумерувати від 1 до 4, а ті що лишилися - від 5 до 8.

Таблиця 1 - План випробовування

Випробовування	Пункт	Номер зразка
				1	2	3	4	5	6	7	8
Відтворність	5.2	X	X	X	X	X	X	X	X
Повторність	5.3	X
Залежність від напрямку	5.4	X
Чутливість до полум'я	5.5	X	X	X	X	X	X	X	X
Осліплювання (стійкість)	5.6	X
Сухе тепло (стійкість)	5.7		X
Холод (стійкість)	5.8		X
Вологе тепло, циклічне (стійкість)	5.9						X
Вологе тепло, постійний режим (тривкість)	5.10						X
Корозійне впливання діоксиду сірки (SO2) (тривкість)	5.11					X
Поштовх (стійкість)	5.12								X
Удар (стійкість)	5.13							X
Вібрація синусоїдна (стійкість)	5.14				X
Вібрація синусоїдна (тривкість)	5.15				X
Зміна параметрів електроживлення (стійкість)	5.16	X
Електростатичний розряд (стійкість)	5.17	X
Випромінювані електромагнітні поля (стійкість)	5.17			X
Кондуктивні завади, спричинені електромагнітними полями (стійкість)	5.17			X
Пачки короткочасних перехідних імпульсів (стійкість)	5.17			X

Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.