ДСТУ 1.5:2003. Національна стандартизація правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів (ДСТУ 1.5:2003. Национальная стандартизация правила построения, преподавания, оформления и требования к содержанию нормативных документов)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ

ПРАВИЛА ПОБУДОВИ, ВИКЛАДАННЯ, ОФОРМЛЕННЯ ТА ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ

НАЦИОНАЛЬНАЯ СТАНДАРТИЗАЦИЯ

ПРАВИЛА ПОСТРОЕНИЯ, ИЗЛОЖЕНИЯ, ОФОРМЛЕНИЯ И ТРЕБОВАНИЯ К СОДЕРЖАНИЮ НОРМАТИВНЫХ ДОКУМЕНТОВ

NATIONAL STANDARDIZATION

RULES OF LAY-OUT, FORMULATION, PRESENTATION AND REQUIREMENTS FOR CONTENTS OF NORMATIVE DOCUMENTS

ДСТУ 1.5:2003 

(В текст документа внесено зміни згідно з ІПС №8-2004.)

Чинний від 2003-07-01

____________________

На заміну ДСТУ 1.5-93

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО: Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики Держспоживстандарту України (УкрНДІССІ)

РОЗРОБНИКИ: І. Аширова; О. Брянська; Є. Козир; Я. Юзьків, канд. техн. наук (керівник розробки)

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 16 травня 2003 р. № 85

3 Стандарт в частині правил побудови, викладання та оформлення нормативних документів відповідає: ISO/IEC Directives. Part 2: Rules for the structure and drafting of international Standards, fourth edition, 2001 (ISO/IEC Директиви. Частина 2. Правила побудови та оформлення міжнародних стандартів, четверта редакція, 2001);

ГОСТ 1.5-93 Правила проведения работ по межгосударственной стандартизации. Общие требования к построению, изложению, оформлению и содержанию стандартов (Правила проведення робіт з міждержавної стандартизації. Загальні вимоги до побудови, викладання, оформлення та змісту стандартів). Ступінь відповідності нееквівалентний (NEQ)

4 НА ЗАМІНУ ДСТУ 1.5-93

ЗМІСТ

1   Сфера застосування

2   Нормативні посилання

3   Терміни та визначення понять.

4   Структура стандарту.

4.1  Структурні елементи

4.2 «Титульний аркуш».

4.3 «Передмова»

4.4  «Зміст»

4.5  «Вступ»

4.6 Назва стандарту

4.7 «Сфера застосування»

4.8 «Нормативні посилання»

4.9 «Терміни та визначення понять»

4.10 «Познаки та скорочення»

4.11  «Вимоги до об'єкта стандартизації»

4.12 «Додатки»

4.13 «Бібліографічні дані»

4.14 Поділ стандарту

4.15 Заголовки та нумерування структурних елементів

5   Викладання стандарту

5.1  Загальні положення

5.2 Переліки

5.3 Назви організацій і продукції та їх скорочення

5.4 Таблиці

5.5 Рисунки

5.6 Формули

5.7 Посилання

5.8 Примітки

5.9 Приклади

5.10 Виноски

5.11  Скорочення

5.12 Умовні познаки

5.13 Позначання фізичних величин та одиниць фізичних величин

5.14 Числові значення

6   Внесення змін і поправок до стандарту та його перевидання

6.1  Побудова, викладання й оформлення змін і поправок

6.2 Оформлення стандарту в разі перевидання

7   Оформлення та видання стандарту

7.1  Оформлення проекту стандарту

7.2 Готування стандарту до видання

7.3 Видання багатотомного стандарту

7.4 Видання збірника стандартів

8   Зміст стандартів

8.1  Зміст основоположних стандартів

8.2 Зміст стандартів на продукцію, послуги

8.3 Зміст стандартів на методи контролювання

8.4 Зміст стандартів на процеси та послуги

9   Позначення національних стандартів та нормативних документівінших рівнів приймання

9.1  Позначення національних стандартів

9.2 Позначення інших нормативних документів

Додаток А Форма титульного аркуша національного стандарту

Додаток Б Складання назви стандарту

Додаток В Форми сторінок національного стандарту

Додаток Г Приклад нумерації елементів стандарту або його окремої частини

Додаток Д Форми сторінок «Зміни» до стандарту

Додаток Е Форма аркуша ухвалення стандарту

Додаток Ж Рекомендації щодо оформлення проекту стандарту на обчислювальних машинах

Додаток И Оформлення реквізиту «Підпис» у документах з питань стандартизації

Додаток К Бібліографія

1  СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 У цьому стандарті визначено правила, як будувати, викладати положення та оформлювати національні стандарти, а також вимоги до їхнього змісту та рекомендації щодо внесення змін до них.

Цих правил треба дотримуватися, розробляючи інші нормативні документи національного рівня прийняття (кодексів усталеної практики, настанов, технічних умов тощо).

1.2 Положення цього стандарту можна поширювати на нормативні докуменіи інших видів і рівнів прийняття (ухвалювання).

1.3 Цей стандарт призначено для органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, які розробляють, експертують, перевіряють чи застосовують стандарти.

1.4 Оформлювати національний стандарт, як впровадження міжнародного (регіонального, національного іншої держави) стандарту потрібно, застосовуючи цей стандарт разом з ДСТУ 1.7.

2  НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація. Основні положення

ДСТУ 1.1:2001 Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять

ДСТУ 1.3:1) Національна стандартизація. Правила розроблення, побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов

ДСТУ 1.7:2001 Національна стандартизація. Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів

ДСТУ 1.10: 1) Національна стандартизація. Державні класифікатори соціально-економічної інформації. Основні положення, правила розроблення, ведення та скасування

1) На розгляді.

ДСТУ 2568-94 Метрологія. Порядок атестації і використання довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів

ДСТУ 3582-97 Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила

ДСТУ 3651.0-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць. Основні положення, назви та позначення

ДСТУ 3651.1-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Похідні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці. Основні поняття, назви та позначення

ДСТУ 3651.2-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Фізичні сталі та характеристичні числа. Основні положення, позначення, назви та значення

ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять

ДСТУ ISO 639-94 Коди назв мов

ДБН А 1.1-1-93 Система стандартизації та нормування в будівництві. Основні положення

ДК 004:2003 Український класифікатор нормативних документів

ГОСТ 2.004-88 ЕСКД. Общие требования к выполнению конструкторских и технологических документов на печатающих и графических устройствах вывода ЭВМ (ЄСКД. Загальні вимоги до виконання конструкторських і технологічних документів на друкувальних і графічних пристроях виведення ЕОМ)

ГОСТ 7.62-90 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Знаки для разметки оригиналов и исправления корректурных и пробных оттисков. Общие требования (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Знаки для розмічання оригіналів та виправляння корект і пробних відбитків. Загальні вимоги)

ГОСТ 13.1.002-80 Репрография. Микрография. Документы для съемки. Общие требования и нормы (Репрографія. Мікрографія. Документи для знімання. Загальні вимоги та норми)

З ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті використано терміни, установлені в ДСТУ 1.1: вимога, міжнародний стандарт, настанова, національний стандарт, нормативний документ, об'єкт стандартизації, основоположний стандарт, перевидання, положення, поправка, проект стандарту, регіональний стандарт, стандарт, стандарт загальних технічних вимог, стандарт на методи випробування, стандарт на послугу, стандарт на продукцію, стандарт на процес, стандартизація, технічні умови.

Нижче подано терміни, додатково використані у цьому стандарті, та визначення позначених ними понять. Відповідники застандартизованих у цьому розділі термінів англійською мовою наведено на підставі [1, 2].

3.1 комплекс стандартів

Сукупність взаємопов'язаних стандартів, що належать до певної сфери стандартизації та встановлюють взаємно узгоджені положення і (або) вимоги переважно до одного об'єкта стандартизації або до групи взаємопов'язаних об'єктів на підставі спільної призначеності

3.2 багаточастинний стандарт

Стандарт, що складається з двох чи більше частин, кожна з яких має своє позначення, характеризує певну ділянку об'єкта стандартизації і кожну з яких можна застосовувати як самостійний стандарт.

Примітка. Розподіл стандарту на частини визначають на підставі обсягу стандарту та доцільності подання його окремими документами.

3.3 багатотомний стандарт

Стандарт, опублікований у кількох томах (книгах)

3.4 структурний елемент (стандарту) (element, [1]) Складник вмісту стандарту

3.4.1 передній структурний елемент (preliminary element, [1])

Структурний елемент стандарту, який визначає його назву, представляє його зміст, вміст і побудову, пояснює його підґрунтя, розвиток і взаємозв'язки з іншими стандартами

Примітка. До передніх структурних елементів належать «Титульний аркуш», «Передмова». «Зміст» і «Вступ»

3.4.2 нормативний структурний елемент (normative element, [1])

Структурний елемент стандарту, в якому викладено положення чи вимоги щодо об'єкта стандартизації та подано інші відомості, потрібні для підтверджування відповідності об'єкта стандартизації певним нормам.

Примітка. Приклади нормативних структурних елементів див. у таблиці 2

3.4.2.1  загальний нормативний структурний елемент (genera! element, [1]) Структурний елемент, що містить загальні характеристики стандарту, але не містить положень чи

вимог щодо об'єкта стандартизації.

Примітка. До загальних нормативних структурних елементів належать «Назва». «Сфера застосування» та «Нормативні посилання»

3.4.2.2 технічний нормативний структурний елемент (technical element, [1]) Структурний елемент стандарту, у якому викладено положення чи вимоги щодо об'єкта стандартизації

3.4.3 додатковий структурний елемент (supplementary element, [1])

Структурний елемент стандарту, який містить додаткові відомості, що сприяють розумінню чи застосовуванню стандарту

3.4.4 довідковий структурний елемент (informative element, [1])

Структурний елемент стандарту, який містить довідкові відомості про стандарт, про об'єкт стандартизації, унаочнює положення чи вимоги стандарту тощо

3.5 передня частина стандарту

Сукупність передніх структурних елементів стандарту

3.6 основна частина стандарту

Сукупність структурних елементів стандарту, починаючи з «Назви» і закінчуючи «Бібліографічними даними»

3.7 зміст стандарту1 (matter, [2])

Сутність викладених у стандарті положень, вимог, рекомендацій тощо

3.8 зміст стандарту2; ?глав стандарту (table of contents, [2])

Перелік заголовків структурних елементів стандарту з вказівками на сторінки їхнього розташовання

3.9 вміст стандарту (contents, [2])

Текстовий, графічний і табличний матеріал, вміщений до стандарту

3.10 рисунок (figure, [1])

Будь-який графічний матеріал (малюнок, кресленик, схема, діаграма тощо), який унаочнює положення чи вимогу стандарту

3.11  зміна до стандарту (amendment,[2])

Сукупність одночасно прийнятих часткових чи повних відмінностей положень і (або) строків дії чинного і зміненого стандартів

3.12 поправка до стандарту (corrigendum, [2])

Сукупність одночасно опублікованих відмінностей виправленого тексту стандарту від виданого з друкарськими помилками

3.13 строк (period, [2])

Установлений, визначений для кого-, чого-небудь проміжок часу

3.14 термін1 (date, [2])

Призначений, установлений момент, час виконання або настання чого-небудь

3.15 термін2 (term, [2])

Слово або словосполука, що означає чітко окреслене спеціальне поняття певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо [3]

3.16 безпека (safety1, [2])

Відсутність загрози життю, здоров'ю та майну людей, тваринам, рослинам, довкіллю, що перевищує допустимий ризик

3.17 безпечність (safety2, [2])

Властивість не становити і не створювати загрози життю, здоров'ю та майну людей, тваринам, рослинам, довкіллю.

4 СТРУКТУРА СТАНДАРТУ

 

4.1 Структурні елементи

4.1.1 Стандарт звичайно (таблиці 1 і 2) ділять на такі структурні елементи (за найвищим рівнем підпорядкованості):

1) елементи передньої частини:

титульний аркуш;

передмова;

зміст;

вступ;

2) елементи основної частини:

назва;

сфера застосування:

нормативні посилання;

терміни та визначення понять;

познаки та скорочення;

вимоги до об'єкта стандартизації;

додатки;

бібліографічні дані.

4.1.2 Національні стандарти обов'язково повинні мати структурні елементи: «Титульний аркуш», «Передмову», «Назву», «Сферу застосування», «Вимоги до об'єкта стандартизації», «Бібліографічні дані». Наявність решти структурних елементів зумовлює специфіка об'єкта стандартизації.

4.1.3 Структурні елементи «Терміни та визначення понять» і «Познаки та скорочення» можна об'єднувати під загальною назвою «Терміни, визначення понять, познаки та скорочення» тоді, коли обсяг кожного з цих структурних елементів не перевищує десяти позицій.

4.1.4 Назва структурного елемента «Вимоги до об'єкта стандартизації» умовна. Залежно від виду стандарту (див. розділ 8) його ділять на конкретні структурні елементи (розділи, підрозділи тощо).

4.1.5 Залежно від специфіки об'єкта стандартизації, сфери застосування стандарту та виду стандарту він може мати інші схеми поділу на структурні елементи.

Назва елемента українською мовою	Назва елемента англійською мовою	Приклад нумерації елемента
Частина	Part	XXXXX-1.XXXXX-2...
Розділ	Clause	1
Підрозділ	Subclause	1.1
Пункт	Subclause	1.1.1
Підпункт	Subclause	1.1.1.1
Підпункт	Subclause	1.1.1.1.1...
Абзац	Paragraph	Без номера
Додаток	Annex	А, Б, В...

Таблиця 1 Назви структурних елементів стандарту за рівнем підпорядкованості

Тип структурного елемента	Назва елемента за його підпорядкованістю	Вміст елемента
Передній структурний елемент (preliminary element)	Титульний аркуш (Title page)	Назва і позначення
		Передмова (Foreword)	Текст Примітки  Виноски
		Зміст                                                  (Table of contents!	Номери та назви елементів згідно з 4.4
		Вступ                                                (Introcuction)	Текст Рисунки Таблиці Примітки Виноски
	Загальний нормативний структурний елемент (general element)	Назва (Title)	Текст
		Сфера застосування (Scope)	Текст Рисунки Таблиці Примітки Виноски
		Нормативні посилання (Normative reference(s))	Перелік НД Виноски
Технічний нормативний структурний елемент (normative technical element)	Терміни та визначення понять (Terms and definitions) Познаки та скорочення (Symbols and abbreviated terms) Вимоги до об'єкта стандартизації (Requirements) Обов'язкові додатки (Normative annexes)	Текст Рисунки Таблиці Примітки   Виноски
Довідковий чи додатковий структурний елемент (informative supplementary element)	Довідкові додатки (Informative annexes)	Текст Рисунки Таблиці Примітки Виноски
		Довідковий додаток "Бібліографія" (Bibliography)	Перелік документів Виноски
		Код класифікаційного угруповання, ключові слова (Indexes)	Згідно з 4.13
Примітка. Напівгрубим прямим шрифтом подано обов'язкові елементи, світлим прямим технічні елементи, похилим світлим довідкові елементи, напівгрубим похилим довідкові обов'язкові елементи.

Таблиця 2 Приклад типової побудови стандарту

4.2 «Титульний аркуш»

4.2.1  На титульному аркуші стандарту має бути:

зображення Державного Герба України;

назва стандарту;

повне позначення стандарту;

назва установи, що видала стандарт, рік і місце опублікування;

для стандарту, опублікованого у кількох томах (згідно із 7.3), відомості про кількість томів і номер тому.

4.2.2 Форми титульного аркуша національного стандарту подано в додатку А.

4.2.3 За зразками, поданими в додатку А, можна оформлювати титульний аркуш стандартів інших видів і рівнів прийняття.

4.3 «Передмова»

4.3.1  Структурний елемент «Передмову» розміщують після титульного аркуша стандарту.

4.3.2 У цьому структурному елементі наводять повідкові відомості про стандарт. У разі перегляду стандарту наводять відомості про останню публікацію стандарту. Ці відомості нумерують арабськими цифрами і подають у такій послідовності;

1) відомості про організацію-розробника. охоплюючи всі організації-співрозробники:

РОЗРОБЛЕНО:______________________________________________________________________

назва організації-розробника (організацій-розробників) у називному відмінку та відомості про розробників;

РОЗРОБНИКИ:__________________________________________________________________        

Імена та прізвища розробників або, якщо стандарт упровадження міжнародного чи регіонального стандарту:

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ  РЕДАГУВАННЯ:___________________________________

                                                                       імена та прізвища виконавців

Рекомендовано прізвища розробників (виконавців) подавати за абеткою, зазначаючи перед прізвищем першу літеру імені, а після прізвища, за наявності, науковий ступінь. Керівника розробки зазначають текстом «керівник розробки» у круглих дужках після прізвища та його наукового ступеня (за наявності). Якщо стандарт розробляли кілька організацій, текст «керівник розробки» можна зазначати для кожної організації.

2) відомості про документи органу виконавчої влади, який ухвалив стандарт:

ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ:_____________________________________

                                                дата і номер документа органу виконавчої впади

3) відомості про міжнародний, регіональний чи національний стандарт іншої країни, упроваджуваний в Україні як національний стандарт. Ці відомості подають згідно з ДСТУ 1.7.

4) відомості про введення стандарту:

якщо стандарт уведено вперше, то зазначають:

УВЕДЕНО ВПЕРШЕ:

якщо стандарт уводять уперше і одночасно скасовують в Україні міждержавний стандарт, зазначають:

УВЕДЕНО ВПЕРШЕ (зі скасуванням в Україні_______________________________________  );

                                                                    позначення міждержавного стандарту

якщо стандарт уведено на заміну чинному, зазначають:

НА ЗАМІНУ__________________________________________________________________________

позначення нормативного документа або (якщо документ скасовують не повністю):

НА ЗАМІНУ_________________________________________________________________________

позначення нормативного документа

у частині___________________________________________________________________________

5) відомості про перевидання стандарту:

ПЕРЕВИДАННЯ__________________або

                              рік, місяць

ПЕРЕВИДАННЯ____________________

                                  рік, місяць

зі змінами (і (або) поправками)________________________________________________

номери змін, поправок, наказів про їх ухвалення

4.3.3 За потреби до «Передмови» можна долучати інші довідкові відомості про стандарт.

4.3.4 Згідно з наведеними у цьому розділі положеннями можна оформлювати «Передмову» стандартів Інших видів і рівнів прийняття.

4.4 «Зміст»

4.4.1  Структурний елемент «Зміст» розташовують після «Передмови», починаючи з нової сторінки.

4.4.2 Залежно від обсягу та вмісту конкретного стандарту «Зміст» може містити відомості про структурні елементи такого рівня підпорядкованості:

розділи;

підрозділи;

структурні елементи нижчого рівня підпорядкованості, що мають заголовки;

додатки.

За потреби до «Змісту» можна вносити відомості про наявні у стандарті таблиці та рисунки.

4.4.3 Відомості про структурні елементи стандарту подають у такому вигляді:

порядкові номери структурних елементів;

назви структурних елементів:

номери сторінок, на яких розпочинаються структурні елементи.

4.5 «Вступ»

4.5.1 Структурний елемент «Вступ» (за наявності) розташовують після «Змісту», починаючи з нової сторінки.

4.5.2 У «Вступі» не викладають вимоги до об'єкта стандартизації.

4.5.3 «Вступ» може містити лише відомості про стандарт, які викладають у довільній формі:

обґрунтовання потреби розробити стандарт;

загальну характеристику структури стандарту, перелік частин, додатків, їхній статус;

характеристику взаємопов'язаних нормативних документів, на які є посилання, і ступінь їхньої відповідності.

4.5.4 За потреби у «Вступі» можна подати іншу довідкову інформацію про стандарт.

4.5.5 Якщо національний стандарт це впровадження міжнародного чи регіонального стандарту, то у «Вступі» можна подати відомості про його впровадження. Ці відомості подають згідно з ДСТУ 1.7.

4.5.6 «Вступ» дозволено розташовувати в основній частині стандарту і нумерувати цифрою «0».

4.6 Назва стандарту

4.6.1  Назву стандарту як структурний елемент розміщують на новій сторінці, яку нумерують арабською цифрою «1».

4.6.2 Назва стандарту має бути стисла і точно характеризувати об'єкт стандартизації, забезпечуючи правильну класифікацію стандарту в системі класифікування нормативних документів.

4.6.3 У назві стандарту не рекомендовано вживати будь-які скорочення та математичні знаки, якщо ці скорочення та знаки не належать до літерної познаки продукції.

4.6.4 Назву складають з окремих складників, починаючи із загального і закінчуючи конкретним. Кожен складник повинен мати одне речення, зрідка два речення. У назві можна використовувати не більше ніж три складники:

груповий складник, що визначає сферу, до якої належить стандарт (групова назва);

основний складник, який формулює тему, що її розглядають у межах означеної сфери (власне назва стандарту);

додатковий складник, який вказує на особливі аспекти теми або наводить такі деталі, за якими можна відрізнити цей стандарт від інших стандартів або частин того самого стандарту (вид стандарту або назва частини багаточастинного стандарту).

Залежно від змісту стандарту його назва може мати одну з таких структур:

груповий, основний та додатковий складники;

основний та додатковий складники;

груповий та додатковий складники;

основний складник.

Приклади

1  Системи оброблення інформації.

ПОДАВАННЯ ДАНИХ.

Терміни та визначення понять

2 ВОДИ МІНЕРАЛЬНІ ПИТНІ.

Технічні умови

3 Системи енергетичні.

Основні терміни та визначення понять

4 КОДИ НАЗВ КРАЇН СВІТУ

Правила складання назви стандарту докладно подано в додатку Б.

4.6.5 Складники назви стандарту відокремлюють один від одного знаком «крапка».

4.6.6 Назву зазначають (див. додаток В):

1) на титульному аркуші українською мовою;

2) на першій сторінці стандарту:

для національного стандарту українською, російською та англійською мовами;

для стандартів інших рівнів прийняття згідно з нормативними документами відповідних органів влади чи організацій.

4.7 «Сфера застосування»

4.7.1 Структурний елемент «Сфера застосування» розміщують після «Назви» стандарту.

Цей розділ має однозначно окреслювати об'єкт стандартизації, сферу застосування стандарту і за потреби може уточнювати, на які саме об'єкти він поширюється. Його положення формулюють так:

«Цей стандарт установлює...»;

«Цей стандарт застосовний ...»;

«Цей стандарт застосовують...»;

«Цей стандарт поширюється на ...».

Для чіткішого окреслення сфери застосування стандарту використовують формулювання: «Стандарт не поширюється на ....» чи «Стандарт не застосовний ...».

4.7.2 У стандартах на продукцію, процеси та послуги, що мають вимоги, спрямовані на безпеку життя, здоров'я та майна громадян, охорону довкілля та вимоги до методів випробовування цих показників, треба зазначати: «Вимоги щодо безпечності продукції (роботи, процесу, послуг) викладено в _______________________________     ».

                   познаки розділів, підрозділів, пунктів

4.7.3 У «Сфері застосування» стандартів на продукцію, вилучену з виробництва, треба зазначати, що стандарт поширюється тільки на виготовлення запасних частин до виробленої продукції, що перебуває в експлуатації.

4.8 «Нормативні посилання»

4.8.1  Цей розділ подають, якщо в тексті стандарту є посилання на інші чинні в Україні нормативні документи, положення яких разом з положеннями стандарту становлять сукупність його положень та вимог.

4.8.2 Список нормативних документів починають словами: «У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:».

Потрібно зазначати конкретний вид нормативного документа: «У цьому стандарті...». «У цьому кодексі...», «У цій настанові», «У цьому класифікаторі...» тощо.

4.8.3 Список нормативних документів повинен містити повні позначення документів, їхні назви мовою оригіналу та переклад назви українською мовою у круглих дужках. Документи у списку не нумерують і розташовують за зростанням їхніх реєстраційних номерів.

4.8.4 Стандарти та інші нормативні документи подають у такому порядку:

нормативно-правові акти центральних органів державної влади (у разі обґрунтованої потреби);

національні стандарти України;

інші нормативні документи загальнодержавного значення;

міждержавні стандарти;

міжнародні і (або) регіональні стандарти.

4.8.5 Якщо до списку внесено всі частини багаточастинного стандарту, дозволено після його реєстраційного номера у круглих дужках записати «усі частини», а як назву навести спільні для всіх частин складники назви.

4.8.6 Якщо до списку внесено ще не опублікований стандарт, його відмічають знаком виноски, а наприкінці сторінки у тексті виноски зазначають: «На розгляді».

4.8.7 Перед позначенням нормативного документа i після його назви ніяких розділових знаків не ставлять.

4.9 «Терміни та визначення понять»

4.9.1 У цьому розділі наводять науково-технічні терміни, не встановлені іншими стандартами, а за потреби загальновідомі слова чи вислови (далі терміни), які можуть мати кілька значень, що може призвести до неоднозначного розуміння вимог і  положень стандарту.

Примітка. У разі потреби дозволено наводити терміни, установлені іншими стандартами, обов"язково посилаючися на них.

4.9.2  Наведені у цьому розділі терміни та визначення понять повинні відповідати вимогам ДСТУ 3966 до термінів та визначень понять.

4.9.3 Список термінів починають словами: «Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять».

4.9.4 Кожен термін як складник стандартизованої терміносистеми нумерують згідно з 4.15.2.

4.9.5 У разі наведення синонімів, серед яких є терміни національного та іншомовного походження, на першому місці має бути термін національного походження. Між синонімами ставлять «;».

4.9.6 Якщо термін запозичено з іншого стандарту, треба зазначити стандарт-першоджерело. Визначення позначеного ним поняття можна не наводити, якщо стандарт-першоджерело опубліковано українською мовою.

Якщо у стандарті використано кілька термінів, установлених в іншому стандарті, можна подати окремим пунктом перелік цих термінів без визначень.

4.9.7 До встановлюваних у стандарті термінів можна подавати іншомовні відповідники.

Якщо стандарт упровадження міжнародного (регіонального, національного іншої держави) стандарту, іншомовний відповідник подають обов'язково. Його подають після українського терміна мовою, якою опубліковано міжнародний стандарт похилим світлим шрифтом у круглих дужках.

4.9.8 Якщо до термінів подано іншомовні відповідники, треба зазначати код мови згідно з ДСТУ ISO 639. Якщо всі іншомовні відповідники подано однією мовою, на початку розділу «Терміни та визначення понять» зазначають тільки назву цієї мови.

4.9.9 Для кожного поняття треба подавати такі відомості:

термін як назву поняття;

коротку форму, ініціальне скорочення (за наявності);

терміни-синоніми (за наявності);

іншомовний відповідник, код мови та посилання на термінологічне джерело (за наявності);

визначення (тлумачення) поняття, позначеного терміном;

позначення стандарту, з якого запозичено застандартизований термін (за наявності).

4.9.10 У цьому розділі не повинно бути вимог.

4.10 «Познаки та скорочення»

4.10.1  Цей структурний елемент містить список познак та скорочень, використаних у стандарті й потрібних для розуміння його тексту.

4.10.2 Познаки та скорочення подають з потрібним розкриттям і поясненнями.

4.10.3 Познаки та скорочення подають у такій послідовності:

за українською абеткою;

за латинською абеткою;

за грецькою абеткою;                                                                                                                     

за іншими абетками;                                                                                                                     

познаки та скорочення, які починаються числами у послідовності зростання цих чисел. 4.10.4 Якщо стандарт упровадження міжнародного (регіонального, національного іншої дер-

жави) стандарту, використані в ньому познаки треба подавати згідно з ДСТУ 1.7.

4.11  «Вимоги до об'єкта стандартизації»

Структурний елемент «Вимоги до об'єкта стандартизації» визначальний у стандарті. У ньому викладають сутнісну частину стандарту (правила, положення, вимоги, методи тощо). Зміст цього структурного елемента відповідно до конкретних видів стандартів, установлених ДСТУ 1.0. викладають згідно з розділом 8 цього стандарту.

4.12 «Додатки»

4.12.1  Матеріал, що доповнює або унаочнює положення стандарту, дозволено розміщувати в додатках. Наприклад, у додатках можна розміщувати рисунки, таблиці великого формату, розрахунки, опис апаратури та приладів, опис алгоритмів i програм задач, які розв'язують на обчислювачах (комп'ютерах) тощо.

4.12.2 Додатки можуть мати такий статус:

обов'язковий;

довідковий.

В обов'язковому додатку подають детальний виклад окремих положень стандарту, щоб уникнути переобтяження основного тексту.

У довідковому додатку наводять відомості, які унаочнюють положення стандарту або які містять довідкові відомості про стандарт чи об'єкт стандартизації.

4.12.3 Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток В».

Дозволено позначати додатки літерами латинської абетки, за винятком літер І та О. У разі повного використання літер української і (або) латинської абеток дозволено позначати додатки арабськими цифрами.

Якщо в стандарті один додаток, його позначають «Додаток А».

4.12.4 Кожен додаток повинен мати назву.

4.12.5 Познаку, статус та назву додатка друкують з абзацу напівгрубим шрифтом.

4.12.6 Текст кожного додатка за потреби можна поділити на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

4.12.7 У додатках розділи, підрозділи, пункти, підпункти, рисунки, таблиці та формули нумерують у межах кожного додатка аналогічно нумерації, наведеній у таблиці 1. Перед номерами ставлять літерну познаку цього додатка. Сторінки, на яких розміщено додатки, мають наскрізну для усього стандарту нумерацію сторінок.

4.12.8 У тексті стандарту на всі додатки повинні бути посилання. Статус додатка у посиланні та в «Змісті» не зазначають. Додатки розташовують у порядку посилання на них у тексті стандарту, за винятком довідкового додатка «Бібліографія».

4.12.9 Довідковий додаток «Бібліографія» розміщують останнім з додатків.

Цей додаток містить список бібліографічних описів документів, на які можуть бути посилання в тексті стандарту, а також інші документи, використані під час розроблення стандарту, а саме;

нормативні документи, які не мають статусу загальнодержавної застосовності (стандарти, технічні умови, настанови тощо інших рівнів прийняття);

національні стандарти інших країн, не чинні в Україні;

документи, на які дають лише довідкові посилання;

інші документи, які під час розроблення стандарту слугували довідковим матеріалом. Документи у списку рекомендовано розташовувати в порядку посилання на них у тексті стандарту. В кінці списку подають документи, на які не посилаються.

Назви документів подають мовою оригіналу і в перекладі українською мовою в круглих дужках.

4.13 «Бібліографічні дані»

4.13.1 Цей структурний елемент не має заголовка.

4.13.2 Бібліографічні дані розміщують на останній сторінці стандарту.

4.13.3 Як бібліографічні дані подають (див. В.З):

умовну познаку згідно з ДК 004 Код УКНД;

 код(и) класифікаційного(-их) угруповання(-нь) згідно з ДК 004, до якого(-их) віднесено стандарт:

ключові слова.

4.13.4 Рекомендовано подавати не менше п'яти ключових слів, їх подають із прямим порядком слів, розташовують за абеткою і записують через роздільник «кома». Якщо символ «кома» використано в багатослівних ключових словах, тоді як роздільник використовують символ «крапка з комою».

4.13.5 Серед ключових слів нормативного документа має бути ключове слово назви класифікаційного угруповання, до якого віднесено конкретний нормативний документ

4.14 Поділ стандарту

4.14.1  Поділ стандарту на частини

4.14.1.1  Кожну частину багаточастинного стандарту оформлюють як окремий стандарт і її можна публікувати і застосовувати як окремий документ.

4.14.1.2 Позначання частин стандарту згідно з 9.1.3.

4.14.1.3 Назви всіх частин стандарту повинні мати однакові груповий (за наявності) і основний складники, а додатковий складник у назві кожної частини є власне назвою цієї частини. У повній назві стандарту додатковому складникові передує «Частина» із зазначенням її номера, відокремлена від назви частини знаком «крапка» (див. додаток Б).

4.14.1.4 У «Вступі» кожної частини стандарту можна подавати назви всіх частин стандарту.

4.14.2 Поділ основної частини стандарту на структурні елементи

4.14.2.1 Залежно від об'єкта стандартизації та обсягу конкретного стандарту його основну частину звичайно ділять на структурні елементи чотирьох рівнів підпорядкованості:

розділи;

підрозділи;

пункти;

підпункти.

Дозволено ділити підпункти на елементи нижчого рівня підпорядкованості (вторинні підпункти).

Якщо обсяг основної частини стандарту не перевищує п'яти сторінок, дозволено ділити її тільки на пункти або пункти і підпункти, заголовки яким не дають.                               

Побудову кожного окремого стандарту вибирають залежно від його специфіки та специфіки об'єкта стандартизації.

4.14.2.2 Кожне закінчене положення чи вимогу стандарту треба оформлювати як окремий структурний елемент, щоб дати змогу посилатися на нього.

4.14.2.3 За потреби текст положень та вимог можна ділити на абзаци, не нумеруючи їх.

4.15 Заголовки та нумерування структурних елементів

4.15.1  Заголовки

4.15.1.1 Для розділів і підрозділів наявність заголовків обов'язкова. Для структурних елементів рівнів підпорядкованості, нижчих за розділи і підрозділи, заголовки не обов'язкові. У межах одного структурного елемента не рекомендовано наявність заголовків одних структурних елементів нижчого рівня підпорядкованості і відсутність їх в інших елементах того самого рівня підпорядкованості.

4.15.1.2 Заголовок треба формулювати так, щоб у ньому було відображено зміст структурного елемента.

4.15.1.3 Заголовки розділів треба друкувати з абзацу великими літерами - напівгрубим шрифтом, а підрозділів та інших структурних елементів нижчого рівня підпорядкованості треба друкувати з абзацу з першої великої літери.

Дозволено заголовки структурних елементів передньої частини стандарту та додатків розташовувати посередині рядка.

4.15.1.4 У кінці заголовка крапку не ставлять. Якщо заголовок складається з кількох речень, їх відокремлюють крапкою. Розривати слова знаком переносу в заголовках заборонено.

4.15.2 Нумерування структурних елементів

4.15.2.1 Розділи стандарту нумерують арабськими цифрами, починаючи з цифри «1», якою нумерують «Сферу застосування». Нумерувати треба всі розділи до додатків і не поширювати на них.

4.15.2.2 Підрозділи як складові частини розділу нумерують у межах кожного розділу окремо. Номер підрозділу складають з номера відповідного розділу та порядкового номера підрозділу, які сполучать крапкою.

4.15.2.3 Пункти нумерують арабськими цифрами, починаючи з цифри «1» у межах структурного елемента (розділу чи підрозділу).

4.15.2.4 Підпункти нумерують арабськими цифрами. Номер підпункту містить номер структурного елемента вищого рівня підпорядкованості (розділу, підрозділу чи пункту) та порядковий номер підпункту в межах пункту, сполучені крапкою.

4.15.2.5 Після останньої цифри у номері будь-якого структурного елемента крапку не ставлять.

4.15.2.6 Первинний підпункт можна ділити на понумеровані вторинні підпункти; за потреби підпункти можна ділити й далі, долучаючи номер відповідного підпункту до номера підпункту вищого рівня підпорядкованості. Однак надмірного поділу треба уникати.

4.15.2.7 Якщо структурний елемент стандарту має лише один елемент нижчого рівня підпорядкованості, то цей елемент не нумерують.

4.15.2.8 Якщо елемент вищого рівня підпорядкованості має відомості, що стосуються всіх елементів нижчого рівня, то ці відомості розміщують одразу після заголовка структурного елемента вищого рівня і їх не нумерують.

4.15.2.9 Приклад поділу стандарту на структурні елементи та їх нумерування наведено в додатку Г

5 ВИКЛАДАННЯ СТАНДАРТУ

5.1 Загальні положення

5.1.1 Текст стандарту повинен бути стислий, точний, недвозначний та логічно послідовний. Вимоги викладають, дотримуючись норм чинного українського правопису, використовуючи стиль

ділового мовлення, придатний для службових документів. Треба користуватися усталеною лексикою, наявною в академічних словниках, уживаючи всі мовні засоби за своєю прямою призначеністю. Діалектизмів, засобів художньої літератури (образності, метафор тощо), новітніх іншомовних запозичень треба уникати.

5.1.2 Наявні в термінах дієслова і віддієслівні іменники відповідно до контексту, в якому вжито термін, можна замінювати всіма нормативними граматичними формами та категоріями. Наприклад, використане в застандартизованому терміні дієслово доконаного виду чи похідний від нього віддієслівний іменник за контекстом можна замінювати дієсловом недоконаного виду чи відповідним віддієслівним іменником. Викладаючи текст положення чи вимоги, треба скрізь, де це можливо, уникати нагромадження віддієслівних іменників на «-ння», вживаючи замість них відповідні дієслова.

Приклад

Правильно: Тиск вимірюють, щоб порівняти ... Неправильно: Вимірювання тиску здійснюється для порівняння ...

Зворотну форму дієслова відповідно до її прямої призначеності треба вживати лише тоді, коли йдеться про неперехідну дію і не вживати, коли йдеться про перехідну дію (в якій беруть участь і виконавець, і об'єкт).

Приклад

Правильно: Роботи треба виконувати, використовуючи вивірені засоби вимірювання. Неправильно: Роботи виконуються з використанням вивірених засобів вимірювання.

5.1.3 Позначаючи загальну назву процесу (дії), іменники вживають в однині.

Приклад

Правильно: прилади для вимірювання, засоби нарізування, для багаторазового згинання Неправильно: прилади для вимірювань, засоби нарізувань, для багаторазових згинань

5.1.4 Треба відрізняти назву процесу від назви наслідку процесу, використовуючи, де це можливо, різні іменники.

Приклад

розтягування розтяг згинання згин вимірювання вимір нарізування нарізь

5.1.5  У стандарті заборонено вживати іншомовні слова та терміни за наявності рівнозначних слів та термінів в українській мові. Якщо в академічних словниках є слово іншомовного походження і рівнозначне українське, перевагу треба надавати українському слову, наприклад: фактор чинник; провайдер постачальник; сервіс обслуговування, послуга, трейдер торговець.

Якщо іншомовного слова чи терміна в академічних словниках немає, треба визначити його в стандарті, обов'язково погодивши це з Технічним комітетом «Науково-технічна термінологія».

5.1.6  У стандарті заборонено вживати;

звороти розмовної мови;

техніцизми та професіоналізми з професійних говірок;

в одному документі для одного поняття різні науково-технічні терміни;

скорочення слів, крім установлених правилами українського правопису та чинними стандартами;

відмінкові закінчення при ініціальних скороченнях.

У нормативних документах у всіх сумнівних випадках необхідно користуватися застандартизо-ваною науково-технічною термінологією, установленою стандартами на терміни та визначення понять. якщо застандартизованих термінів немає Словником української мови [3].

Якщо немає потрібних слів у словниках, їх можна утворити за правилами українського словотворення, зокрема наведеними в ДСТУ 3966.

5.1.7 Стандарт на продукцію, що має обов'язкові вимоги, повинен містити тільки ті характеристики та вимоги, які можна перевірити об'єктивними методами.

5.1.8 Залежно від особливостей і змісту стандарту його положення та вимоги викладають у формі тексту, таблиць, рисунків або їх поєднання.

5.1.9 Викладаючи обов'язкові вимоги, у тексті стандарту треба вживати слова і словосполуки «потрібно», «треба», «треба, щоб», «повинен», «має», «дозволено тільки», «не можна», «заборонено» тощо, а також дієслова у третій особі множини, наприклад; «виконують», «виробляють». Викладаючи інші положення, треба вживати такі слова і словосполуки: «можна», «можуть бути», «за потреби», «можуть мати», «у разі», «дозволено» тощо.

5.1.10 Потрібно використовувати безособову форму викладання тексту стандарту, яка не потребує означення виконавця дії, а лише наголошує на подію, що відбулася, наприклад: «застосовано метод», «зазначено в настанові» тощо.

5.1.11  Коли наводять найбільше або найменше значення величини, треба вживати словосполуки «повинно бути не більше(-ий, -а) ніж (від, за)», «не менше(-ий, - а) ніж (від, за)», «не повинно(-ен,-а) перевищувати ».

Коли наводять допустимі значення відхилів зазначених у стандарті норм, вимог, граничні значення допустимих похибок виміру, треба вживати словосполуки «не повинен бути більший ніж (від, за)», «менший ніж (від, за)», «не повинен перевищувати».

Для характеристики значення тиску, напруги, температури тощо треба вживати звороти «має бути не вище ніж (від, за)», «не нижче ніж (від, за)».

Для характеристики параметрів з від'ємними значеннями треба вживати словосполуку «повинен бути не гірший ніж (від, за)», «кращий ніж (від, за)».

Приклади

1 Масова частка вуглекислого натрію у технічній кальцинованій соді має бути не менша ніж 99. 4 %.

2  Температура повітря не повинна перевищувати 50 °С, атмосферний тиск 100 кПа (750 мм рт.ст).

3  Чутливість радіоприймача повинно бути не гірша за мінус 45 дБ.

Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.