Email
Пароль
?
Войти Регистрация


ДСТУ Б В.2.7-127:2006. Будівельні матеріали. Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон щебенево-мастикові. Технічні умови

Название (рус.) ДСТУ Б. В.2.7-127:2006. Строительные материалы. Смеси асфальтобетонные и асфальтобетон щебенно-мастичны. Технические условия
Кем принят Інші
Тип документа ДСТУ (Державний Стандарт України)
Дата принятия 01.01.2007
Статус Действующий
Скачать этот документ могут только зарегистрированные пользователи в формате MS Word




 


НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Будівельні матеріали

СУМІШІ АСФАЛЬТОБЕТОННІ І АСФАЛЬТОБЕТОН ЩЕБЕНЕВО-МАСТИКОВІ

Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-127:2006

Київ

Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України

2006


ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО: Державний дорожній науково-дослідний інститут імені
М.П. Шульгіна (ДерждорНДІ) Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор); Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ), Інститут гігієни та медичної екології АМН України

РОЗРОБНИКИ: В. Володько, канд. техн. наук; В. Вирожемський, канд. техн. наук; В. Даценко (керівник розробки); О. Даценко; В. Жданюк, д-р техн. наук; А. Завгороднєва; П. Коваль, канд. техн. наук; О. Крижанівський;
Г. Малеванський,
канд. техн. наук; Ю. Пригода, канд. мед. наук; А. Сердюк, д-р мед. наук

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ:

Наказ Мінбуду України від 03.07.2006 р. №219

3 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ


ЗМІСТ

[0.0.0.1] ПЕРЕДМОВА

[0.0.0.2]
ЗМІСТ

[1] 1 Сфера застосування

[2] 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

[3] 3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

[4] 4 КЛАСИФІКАЦІЯ

[5] 5 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

[6] 6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

[7] 7 ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

[8] 8 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

[9] 9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

[10] 10 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

[11] 11 ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ

[12] 12 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

[13]
ДОДАТОК А
(довідковий)

[14] РАЙОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ЗА КЛІМАТИЧНИМИ
УМОВАМИ РОБОТИ АСФАЛЬТОБЕТОННИХ ПОКРИТТІВ
ЗГІДНО З ДБН В.2.3-4

[15] ДОДАТОК Б
(довідковий)

[16] РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОЕКТУВАННЯ ЩЕБЕНЕВО-МАСТИКОВОГО АСФАЛЬТОБЕТОНУ

[17] ДОДАТОК В
(обов'язковий)

[18] МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА СТІКАННЯ В'ЯЖУЧОГО

[19] ДОДАТОК Г
(обов'язковий)

[20] ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГОСТІ І ТЕРМОСТІЙКОСТІ ВОЛОКОН

[21] ДОДАТОК Д
(довідковий)

[22] БІБЛІОГРАФІЯ


НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Будівельні матеріали

СУМІШІ АСФАЛЬТОБЕТОННІ І АСФАЛЬТОБЕТОН
ЩЕБЕНЕВО-МАСТИКОВІ

Технічні умови

Строительные материалы

СМЕСИ АСФАЛЬТОБЕТОННЫЕ И АСФАЛЬТОБЕТОН
ЩЕБЕНОЧНО-МАСТИЧНЫЕ

Технические условия

Building materials

STONE MASTIC ROAD CONCRETE MIX AND STONE
MASTIC ASPHALT

Specifications

Чинний від 2007-01-01

1 Сфера застосування

1.1 Стандарт поширюється на гарячі щебенево-мастикові асфальтобетонні суміші та щебенево-мастиковий асфальтобетон, що застосовуються для влаштування верхніх шарів покриття автомобільних доріг, аеродромів, мостів, вулиць населених пунктів, площ, проїздів, доріг і майданчиків промислових та сільськогосподарських підприємств.

  1.   Щебенево-мастикові асфальтобетонні суміші та щебенево-мастиковий асфальтобетон застосовуються в усіх дорожньо-кліматичних зонах згідно з
    ДБН В.2.3-4.
  2.   Вимоги щодо безпечності продукції, які спрямовані на безпеку життя, здоров'я громадян, охорону довкілля, викладено в розділах 6, 7.

Стандарт придатний для цілей сертифікації.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 1997-90 Роботи по приготуванню асфальтобетонних сумішей. Вимоги безпеки

ДСТУ 3498-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис

ДСТУ 4044-2001 Бітуми нафтові дорожні в'язкі. Технічні умови

ДСТУ EN 45014-2001 Загальні критерії щодо декларації постачальника про відповідність (EN 45014:1998, IDT)

ДСТУ Б В.2.7-71-98 (ГОСТ 8269.0-97) Будівельні матеріали. Щебінь і гравій із щільних гірських порід і відходів промислового виробництва для будівельних робіт. Методи фізико-механічних випробувань

ДСТУ Б В.2.7-74-98 Будівельні матеріали. Крупні заповнювачі природні, із відходів промисловості, штучні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Класифікація

ДСТУ Б В.2.7-75-98 Будівельні матеріали. Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-76-98 Будівельні матеріали. Пісок для будівельних робіт із відсівів подрібнення скельних гірських порід гірничо-збагачувальних комбінатів України. Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) Будівельні матеріали. Матеріали на основі органічних в'яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва. Методи випробувань

ДСТУ Б В.2.7-121-2003 Будівельні матеріали. Порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей. Технічні умови

ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования (ССБП. Пожежна безпека. Загальні вимоги)

ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны (ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони)

ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности (ССБП. Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки)

ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ. Электробезопасность. Термины и определения (ССБП. Електробезпека. Терміни та визначення)

ГОСТ 12.1.010-76 ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования (ССБП. Вибухобезпека. Загальні вимоги)

ГОСТ 12.1.014-84 ССБТ. Воздух рабочей зоны. Метод измерения концентрации вредных веществ индикаторными трубками (ССБП. Повітря робочої зони. Метод визначення концентрацій шкідливих речовин індикаторними трубками)

ГОСТ 12.1.016-79 ССБТ. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентрации вредных веществ (ССБП. Повітря робочої зони. Вимоги до методик визначення концентрацій шкідливих речовин)

ГОСТ 12.1.018-93 ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества Общие требования (ССБП. Пожежовибухобезпека статичної електрики. Загальні вимоги )

ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты (ССБП. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту)

ГОСТ 12.1.038-82 ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов (ССБП. Електробезпека та гранично допустимі значення напруг торкання та токів)

ГОСТ 12.1.044-89 (ИСО 4589-84) ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения (ССБП. Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення)

ГОСТ 12.1.050-86 ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах (ССБП. Методи вимірювання шуму на робочих місцях)

ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности (ССБП. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки)

ГОСТ 12.2.004-75 ССБТ. Машины и механизмы специальные для трубопроводного строительства. Требования безопасности (ССБП. Машини та механізми для трубопровідного будівництва. Вимоги безпеки)

ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности (ССБП. Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки) ГОСТ 12.4.009-83 ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание (ССБП. Пожежна техніка для захисту об'єктів. Основні види. Розміщення і обслуговування)

ГОСТ 12.4.021-75 ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования (ССБП. Системи вентиляційні. Загальні вимоги)

ГОСТ 12.4.124-83 ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования (ССБП. Засоби захисту від статичної електрики. Загальні технічні вимоги)

ГОСТ 17.2.3.02-78 Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями (Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами)

ГОСТ 400-80 Е Термометры стеклянные для испытаний нефтепродуктов. Технические условия (Термометри скляні для випробувань нафтопродуктів. Технічні умови)

ГОСТ 3344-83 Щебень и песок шлаковые для дорожного строительства. Технические условия (Щебінь і пісок шлакові для дорожнього будівництва. Технічні умови)

ГОСТ 8735-88 Песок для строительных работ. Методы испытаний (Пісок для будівельних робіт. Методи випробування)

ГОСТ 12784-78 Порошок минеральный для асфальтобетонных смесей. Методы испытаний (Порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей. Методи випробування)

ГОСТ 23464-79 Цементы. Классификация (Цементи. Класифікація)
ГОСТ 23932-90 Е Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Общие технические условия (Посуд та обладнання лабораторний скляний. Загальні технічні умови)

ГОСТ 24104-88 Е Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические требования (Ваги лабораторні загального призначення та зразкові. Загальні технічні вимоги)

ГОСТ 26193-84 Материалы из отсевов дробления изверженных горных пород для строительных работ. Технические условия (Матеріали з відсіву дроблення вивержених гірських порід для будівельних робіт. Технічні умови)

ДБН В.1.4-1.01-97 СРББ. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні

ДБН В.1.4-2.01-97 СРББ Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва

ДБН В.2.3-4-2000 Споруди транспорту. Автомобільні дороги

ДБН В.2.5-13-98 Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд

СНиП ІІ-4-79 Естественное и искусственное освещение. (Природне та штучне освітлення)

СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование (Опалення, вентиляція і кондиціонування)

ДСН 3.3.6.037-99 Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку

ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації

ДСН 3.36.042-99 Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень

ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів

ДСП 201-97 Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами

ДСанПіН 2.2.7.029-99 Державні санітарні правила та норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення

СанПиН 4630-85 Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения (Санітарні правила та норми охорони поверхневих вод від забруднення)

ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок

ДН АОП 0.00-4.26-96 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту № 170 від 29.10.96

ДНАОП 5.1.14-1.01-96 Правила охорони праці при будівництві, ремонті та утриманні автомобільних доріг і інших об'єктах дорожнього господарства

НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні

НАПБ Б.01.008-2004 Правила експлуатації вогнегасників НАПБ Б.03.001-2004 Типові норми належності вогнегасників НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности (Визначення категорій приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною безпекою)

МУ 3119-84 Методические указания по определению предельных, непредельных и ароматических углеводов в воздухе рабочих зон (Методичні вказівки по визначенню граничних, неграничних та ароматичних вуглеводів в повітрі робочих зон)

МУ 4436-87 Измерения концентрации аэрозолей преимущественно производственного действия (Вимірювання концентрації аерозолів переважно виробничої дії)

РД 34.21.122-87 Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений (Інструкція по влаштуванню захисту від блискавки будівель і споруд)

РД 52.04-186-89 Руководство по контролю загрязнения атмосферы. МЗ СССР, 1991 (Посібник з контролю забруднення атмосфери. МОЗ СРСР)

НУВ 3.2-218-101-96 Галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту працюючим в організаціях і на підприємствах корпорації "Укравтодор". Київ, Основа, 1988

Перелік однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та сигналізації

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять:

  1.   щебенево-мастикова асфальтобетонна суміш (ЩМАС)  суміш мінеральних матеріалів (щебеню, піску і мінерального порошку), стабілізуючої добавки та бітуму, віддозованих в заданих співвідношеннях і перемішаних в нагрітому стані.
  2.   щебенево-мастиковий асфальтобетон (ЩМА)  монолітний матеріал, що утворюється після ущільнення та охолодження до температури довкілля щебенево-мастикової асфальтобетонної суміші.
  3.   стабілізуюча добавка  речовина, що стабілізує щебенево-мастикову асфальтобетонну суміш, забезпечуючи її стійкість до розшарування.

4 КЛАСИФІКАЦІЯ

Щебенево-мастикові асфальтобетонні суміші (далі ЩМАС) і щебенево-мастиковий асфальтобетон (далі  ЩМА) в залежності від максимального розміру щебеню поділяють на такі види:

ЩМА-20  з максимальним розміром зерен 20 мм;

ЩМА-15  з максимальним розміром зерен 15 мм;

ЩМА-10  з максимальним розміром зерен 10 мм;

ЩМА-5  з максимальним розміром зерен 5 мм.

5 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

  1.  ЩМАС необхідно виготовляти згідно з вимогами цього стандарту за технологічною документацією, затвердженою у встановленому порядку підприємством-виробником.
  2.  Зерновий склад мінеральної частини ЩМАС та ЩМА повинен відповідати вимогам, наведеним у таблиці 1.


Таблиця
Зерновий склад мінеральної частини ЩМАС та ЩМА

Вид ЩМАС та ЩМА

Вміст мінеральних зерен, % за масою, менших даного розміру, мм

20

15

10

5

2,5

1,25

0,63

0,315

0,14

0,071

ЩМА-5

-

-

-

100-90

43-32

29-18

24-15

22-14

18-12

16-11

ЩМА-10

-

-

100-90

40-30

29-19

26-16

22-13

20-11

17-11

15-10

ЩМА-15

-

100-90

60-40

35-25

28-18

25-15

22-12

20-10

16-9

14-9

ЩМА-20

100-90

70-50

42-25

30-20

25-15

24-13

21-11

19-9

15-8

13-8

Примітка. При приймально-здавальних випробуваннях допускається визначати зерновий склад ЩМА за контрольними ситами відповідно до даних, що виділені жирним шрифтом.

  1.  Зчеплення в'яжучого з мінеральною частиною ЩМАС повинно витримувати випробування згідно з 24 ДСТУ Б В.2.7-89.
  2.   За фізико-механічними показниками ЩМА повинен відповідати вимогам таблиці 2, з урахуванням кліматичних умов роботи асфальтобетонних покриттів, які наведені в додатку А.

Таблиця 2  Фізико-механічні властивості ЩМА з урахуванням кліматичних умов роботи асфальтобетонних покриттів

Назва показника

Норми відповідно до районування

А-1;А-2

А-4;А-5

А-3;А-6

А-7

1 Пористість мінеральної частини (кістяка), % за об'ємом

15-19

15-19

15-19

15-19

2 Залишкова пористість, % за об'ємом

1,5-3,5

1,5-4,0

1,5-3,5

2,0-4,5

3 Водонасичення, % за об'ємом:

лабораторних зразків

вирубок і кернів покриття, не більше

1,0-3,0

3,5

1,0-3,5

4,0

1,0-3,0

3,5

1,5-4,0

4,5

4 Границя міцності при стисканні, МПа, за температури:

20 °С, не менше

50 °С, не менше

2,1

0,60

2,2

0,65

2,1

0,60

2,4

0,70

5 Коефіцієнт внутрішнього тертя, не менше

0,91

0,92

0,91

0,94

6 Зчеплення при зсуві за температури 50 °С, МПа, не менше

0,16

0,18

0,16

0,22

7 Границя міцності на розтягування при розколюванні за температури 0 °С, МПа

2,0-5,0

2,2-5,5

2,0-6,0

3,0-6,5

8 Водостійкість при тривалому водонасиченні, не менше

0,90

0,85

0,90

0,75

Примітка 1. Для граничних зон районування слід приймати показники району за таблицею 2 з підвищеними вимогами.

Примітка 2. Для гірських умов Карпат показники слід приймати як для району А-2 з підвищеними вимогами якості.

Примітка 3. Для гірських умов Криму показники слід приймати як для району А-7 з підвищеними вимогами якості.

Примітка 4. При використанні бітумів, модифікованих полімерами, допускається знижувати норми зчеплення та границю міцності на розтягування при розколюванні на 18 %.

Примітка 5. При використанні ЩМАС для покриттів аеродромів у місцях стоянки повітряних суден норми міцності при стиску та зчеплення при зсуві слід збільшити на 20 %.

5.5 Показник стікання в'яжучого ЩМАС не повинен бути більше 0,20 % за масою.

Примітка. При підборі складу ЩМАС рекомендується, щоб показник стікання в'яжучого знаходився в межах від 0,08 % до 0,16 %.

  1.  Показник однорідності ЩМАС, який оцінюють за коефіцієнтом варіації границі міцності при стисканні за температури 50 °С, повинен бути не більше 0,18.
  2.  Температура ЩМАС в залежності від марки бітуму, що застосовується, при відвантаженні споживачеві та при влаштуванні покриття повинна відповідати значенням, наведеним в таблиці 3.

Таблиця температура ЩМАС

Марка бітуму

Температура, °С

при відвантаженні

при влаштуванні покриття на початку ущільнення, не менше

БНД 40/60

від 160 до 175

155

БНД 60/90

від 155 до 170

145

БНД 90/130

від 150 до 165

140

5.8 Проектування складів ЩМАС і ЩМА виконують згідно з рекомендаціями додатку Б.

5.9 Вимоги до сировинних матеріалів

5.9.1 Щебінь

  1.   Для приготування ЩМАС необхідно використовувати щебінь із щільних гірських порід кубовидної форми зерен згідно з 4.3.2 ДСТУ Б В.2.7-75 і 3.6
    ДСТУ Б В.2.7-74 та щебінь із металургійних шлаків згідно з ГОСТ 3344.
  2.   Для всіх видів ЩМАС вміст зерен пластинчастої (лещадної) та голчастої форми у щебені повинен бути від 10 % до 15 % за масою щебеню.
  3.   Для приготування ЩМАС необхідно використовувати піщану фракцію від 2(3) мм до 5 мм включно, щебінь таких фракцій: понад 5 мм до 10 мм включно, понад 5 мм до 15 мм включно, понад 10 мм до 15 мм включно, понад 10 мм до 20 мм включно, понад 15 мм до 20 мм включно. Допускається використовувати в ЩМАС суміжні фракції за умови виконання вимог 5.2 таблиці 1 цього стандарту щодо зернового складу.
  4.   Марка щебеню за дробильністю з вивержених та метаморфічних гірських порід повинна бути не менше ніж 1200 з осадових гірських порід, гравію та металургійних шлаків  не менше ніж 1000.

Марка щебеню за стираністю повинна бути не нижче ніж СТ-І.

  1.   Марка щебеню за морозостійкістю повинна бути не нижче ніж F50.
  2.   Максимальний розмір зерен мінеральної частини ЩМАС не повинен перевищувати максимальні розміри, які вказані в таблиці 1 цього стандарту, більше ніж на 5 мм, а їх вміст не повинен перевищувати 10 % від загальної маси мінеральної частини ЩМАС.

5.9.2 Пісок

  1.   Для приготування ЩМАС необхідно використовувати лише пісок із відсівів подрібнення щільних гірських порід, який повинен відповідати вимогам
    ДСТУ Б В.2.7-76. При цьому марка за міцністю вихідної гірської породи повинна бути не менше ніж
    1000.
  2.   Вміст в піску глинистих часток, що визначається методом набухання згідно з ГОСТ 26193, не повинен перевищувати 0,5 % за масою.
  3.   Вміст зерен розміром більше 5 мм у відсівах подрібнення гірських порід не повинен перевищувати 5 % за масою. Вміст в них зерен розміром більше 10 мм не допускається.

5.9.3 Мінеральний порошок

  1.  Мінеральний порошок, що використовується для приготування ЩМАС, повинен відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-121.
  2.   Як мінеральний порошок для приготування ЩМАС допускається використовувати цемент низької активності не вище марки "300" згідно з ГОСТ 23464 за умови відповідності його гранулометричного складу вимогам стосовно складу мінерального порошку.
  3.    За наявності відповідного техніко-економічного обґрунтування допускається замінювати до 50 % мінерального порошку зернами відсіву подрібнення гірських порід дрібніше 0,071 мм від необхідного масового вмісту таких зерен у ЩМАС. Решта цієї фракції повинна бути представлена зернами мінерального порошку. Вміст глинистих часток у пиловидній фракції відсіву не повинен перевищувати 1 % за масою.

5.9.4 Стабілізуючі добавки

  1.   Як стабілізуючі добавки застосовують целюлозне волокно або спеціальні гранули на його основі, які повинні мати сертифікат відповідності згідно з ДСТУ 3498 або декларацію постачальника про відповідність згідно з ДСТУ EN 45014.
  2.   Целюлозне волокно повинно мати стрічкову структуру нитки довжиною від 0,1 мм до 2,0 мм. Волокно повинно бути однорідним і не містити в собі пучків, зосереджень нероздробленого матеріалу та сторонніх включень. За фізико-механічними показниками целюлозне волокно повинно відповідати значенням, наведеним в таблиці 4.

Таблиця Фізико-механічні показники целюлозного волокна

Назва показника

Значення показника

Вологість, % за масою, не більше

5,0

Термостійкість за температури 220 °С за зміною маси при прогріві, % за масою, не більше

7,0

Допускається застосовувати інші стабілізуючі добавки, включаючи полімерні чи волокна іншої природи з круглим або подовженим поперечним розрізом ниток довжиною від 0,1 мм до 10,0 мм, які здатні утримувати бітум при технологічних температурах від 140 °С до 175 °С, не справляючи негативного впливу на в'яжуче та ЩМАС. Обґрунтування придатності стабілізуючих добавок і оптимального їх вмісту в ЩМАС визначають безпосередньо проведенням випробування зразків ЩМА, приготовлених з їх використанням відповідно до ДСТУ Б В.2.7-89, та стійкості до розшарування ЩМАС згідно з додатком В.

5.9.5 Бітум

5.9.5.1 Для приготування ЩМАС необхідно використовувати в'язкі нафтові дорожні бітуми марок БНД 40/60; БНД 60/90; БНД 90/130 згідно з ДСТУ 4044, а також бітуми, модифіковані полімерами, згідно з 1 та бітуми з поверхнево-активними добавками згідно з 2.

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

6.1 Техніка безпеки при приготуванні і використанні ЩМАС повинна відповідати вимогам ДНАОП 5.1.14-1.01.

6.2 Концентрації летких шкідливих та небезпечних речовин, що мігрують з сировинних матеріалів у повітря робочої зони під час приготування та використання ЩМАС, не повинна перевищувати гранично допустимі концентрації (ГДКр.з) згідно з ГОСТ 12.1.005, наведені у таблиці 5.

Таблиця 5  Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин

Шкідливі речовини

ГДКр.з,

мг/м3

Клас небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007

Нормативний документ

Парафін

300

ІV

ГОСТ 12.1.005

Циклогексан

80

ІV

ГОСТ 12.1.005

Етанол

1000

ІV

ГОСТ 12.1.005

Кам'яний пил

6

ІV

ГОСТ 12.1.005

6.3 Контроль за станом повітря робочої зони при приготуванні, транспортуванні та укладанні ЩМАС необхідно здійснювати згідно з ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.014 та ГОСТ 12.1.016. Концентрація кам'яного пилу у повітрі робочої зони визначається відповідно до вимог МУ 4436.

  1.   Подавати полімерні компоненти до апаратів, тари тощо необхідно таким чином, щоб не допускати їх розпилення.
  2.   Мікроклімат виробничих приміщень, в яких готуються ЩМАС, повинен відповідати вимогам санітарних норм ДСН 3.3.6.042.
  3.   Рівень шумового навантаження на працюючих при приготуванні ЩМАС не повинен перевищувати 80,0 дБ "А" екв. згідно з ДСН 3.3.6.037.
  4.   Згідно з ДСН 3.3.6.039 еквівалентні рівні загальної вібрації на робочих місцях не повинні перевищувати 92 дБ.
  5.   Закриті приміщення, де проводяться роботи з ЩМАС або їх компонентами, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021 та ДСН 3.3.6.042.

6.9 Виробничі приміщення мають бути обладнані вентиляцією відповідно до СНиП 2.04.05 та НАПБ А.01.001.

6.10 Відповідно до 6.4.8 НАПБ А.01.001 виробничі приміщення повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння. Оснащення приміщень первинними засобами пожежогасіння слід здійснювати керуючись вимогами, які викладені у НАПБ А.01.001, НАПБ Б.03.001 та ГОСТ 12.2004, а експлуатація вогнегасників має відбуватися згідно з НАПБ Б.01.008.

  1.   У разі займання в'язких нафтових дорожніх бітумів засобами гасіння мають бути: піни, пісок, вогнегасний порошок. Для гасіння невеликих осередків пожежі можна використовувати вуглекислий газ.
  2.   Виробничі споруди та зовнішні установки необхідно захистити від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог РД 34.21.122.
  3.    Все технологічне обладнання повинно бути надійно заземлене згідно з НАПБ Б.07.005, незалежно від того, чи використовуються інші засоби захисту від статичної електрики.
  4.   Виробничі процеси виготовлення ЩМАС повинні проводитись з урахуванням вимог пожежної безпеки, електростатичної іскробезпеки та виробничої безпеки відповідно до НАПБ А.01.001, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.1.044, ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.4.124, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002.
  5.   Не допускається виконувати виробничі операції на несправному обладнанні та при відключених контрольно-вимірювальних приладах, за якими визначаються технологічні параметри: температура, концентрація парів, тиск тощо.
  6.   Технологічне обладнання за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним, а у разі небезпечних несправностей та аварій необхідно передбачати захисні заходи, що обмежують масштаб і наслідки пожежі.
  7.   Виробничі та складські приміщення обладнують системою протипожежної автоматики і пожежної сигналізації відповідно до ДБН В.2.5-13 та "Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації" та інших нормативних документів з цього питання, у тому числі відомчих (галузевих) переліків, узгоджених з центральним органом державного пожежного нагляду.
  8.   Виробничі приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою відносяться до категорії "В" відповідно до вимог НАПБ Б.07.005.
  9.   Електробезпечність баз для приготування ЩМАС повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.038, ГОСТ 12.1.009, ГОСТ 12.1.019.
  10.   У виробничих приміщеннях, де використовуються горючі речовини, необхідно застосовувати механічний інструмент з матеріалу, що не утворює іскор у разі удару (алюміній, латунь, бронза та їх сплави) згідно з НАПБ А.01.001.

6.21 Клас зони виробничих приміщень визначається згідно з ДНАОП 0.00-1.32.

6.22 Рівень шумового навантаження на робочих місцях вимірюється згідно з ГОСТ 12.1.050.

6.23 Освітлення робочих місць повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4.

  1.   Еквівалентні рівні загальної вібрації на робочих місцях контролюють згідно з ДСН 3.3.6.039.
  2.   Вихідні матеріали для ЩМАС за результатами радіаційно-гігієнічної оцінки ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів за ДБН В.1.4-2.01 повинні відповідати І або II класу відповідно до ДБН В.1.4-1.01.
  3.   Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів сировинних матеріалів, які використовуються для всіх видів будівництва без обмежень (І клас), не повинна перевищувати 370 Бк кг-1.
  4.   Сировинні матеріали, у яких ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів знаходиться у межах (370-740) Бк кг-1 (II клас), не можна використовувати для дорожнього і промислового будівництва у межах території населених пунктів і зон перспективної забудови.

6.26 Матеріали для приготування ЩМАС  щебінь, пісок, мінеральний порошок і бітум  за характером шкідливості і ступенем впливу на організм людини відносяться до малонебезпечних речовин (ІV клас небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007).

  1.   Стабілізуючі добавки є, здебільшого, горючими речовинами з температурою спалаху вище 220 °С. При роботі з ними необхідно дотримуватись вимог НАПБ А.01.001, а також ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.4.009.
  2.   Згідно з ДСТУ 4044 та ГОСТ 12.1.044 група горючості бітумів  горючі речовини, мінімальна температура займання  335 °С, температура спалаху у відкритому тиглі  не нижче 230 °С.
  3.   До робіт, пов'язаних з приготуванням і використанням ЩМАС, допускаються особи, які пройшли інструктаж з техніки безпеки і перевірку знань з питань пожежної безпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001 та ДНАОП 5.1.14-1.01.

6.30 Робітники, які займаються приготуванням і використанням ЩМАС, повинні дотримуватись вимог безпеки згідно з ДСТУ 1997 та повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту згідно з ДНАОП 0.00-4.26 та типовими галузевими нормами  НУВ 3.2-218-101, затвердженими в установленому порядку.

6.31 Руки, забруднені ЩМАС, слід протерти технічною ватою, змоченою у солярове мастило, а потім вимити теплою водою з милом.

6.32 Персонал, який займається приготуванням і використанням ЩМАС, повинен проходити попередні і періодичні медичні огляди згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 № 45.

7 ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

7.1 При приготуванні, транспортуванні та використанні ЩМАС необхідно дотримувати вимог ДСанПіН 2.2.7.029 щодо недопущення забруднення ґрунтів і водоймищ.

  1.  Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати гранично допустимих викидів (ГДВ), що встановлені вимогами ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201.
  2.  Бази по приготуванню ЩМАС повинні бути оснащені відповідно до вимог ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, ДСП 173.
  3.  Порядок накопичення, транспортування, знешкодження та захоронення некондиції та інших відходів, що утворилися у процесі приготування і використання ЩМАС та ЩМА, повинен відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.7.029.

Обладнання і комунікації повинні бути герметизовані, викиди в атмосферу (вентвикиди) не повинні перевищувати норм, встановлених ГОСТ 17.2.3.02.

 Умови відведення стічних вод виробництва ЩМАС повинні відповідати СанПиН 4630.

 При технологічній температурі (140-180) °С не відбувається надходження канцерогенних та мутагенних речовин в навколишнє середовище.

 Контроль за вмістом летких речовин, що викидаються в атмосферне повітря в процесах приготування і використання ЩМАС, повинен здійснюватись згідно з вимогами РД 52.04.186 та МУ 3119.

8 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

  1.   Транспортування ЩМАС слід виконувати транспортними засобами великої вантажопідйомності на відстань не більше двох годин руху для запобігання розшаруванню ЩМАС.
  2.   Кузови транспортних засобів повинні бути закриті, добре очищені та, в разі необхідності, оброблені відпрацьованими нафтопродуктами або соляровою емульсією і підігріватися вихлопними газами двигуна. Надлишок відпрацьованих нафтопродуктів або солярової емульсії повинен бути видалений з кузова перед завантаженням ЩМАС.
  3.   Термін зберігання ЩМАС в накопичувачах не повинен перевищувати 2 год.

9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

9.1 Контроль якості ЩМАС та ШМА здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-89.

9.2 Зразки виготовляють в стандартних формах циліндричного профілю з діаметром вкладишів 71,4 мм, застосовуючи комбінований метод ущільнення: спочатку  вібрування протягом (3,0 ± 0,1) хв з частотою (2900 ± 100) хв-1, амплітудою (0,40 ± 0,05) мм і вертикальним навантаженням на ЩМАС (30 ± 5) кПа та наступним ущільненням під тиском (20,0 ± 0,5) МПа протягом 3 хв. Температура ЩМАС при виготовленні зразків повинна відповідати вимогам 5.7 цього стандарту для випадку початку ущільнення.

  1.   Випробування ЩМАС, відібраних безпосередньо із асфальтоукладача на місці влаштування покриття, з якого буде відібрано керн або вирізано зразок ЩМА, провадять на відповідність їх вимогам 5.4 цього стандарту.
  2.   Відбір зразків з покриття здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-89 у вигляді кернів діаметром не менше 100 мм або вирубок масою, виходячи з кількості зразків, які потрібні для випробувань, не раніше, ніж через добу після влаштування покриття. Переформовування кернів або вирізаних зразків не допускається, їх піддають випробуванням на:

водонасичення;

пористість мінеральної частини;

залишкову пористість.

  1.   Показник стікання в'яжучого визначають згідно з додатком В цього стандарту.
  2.   Пісок із відсівів подрібнення щільних гірських порід випробовують згідно з ГОСТ 8735 та ГОСТ 26193; щебінь згідно з ДСТУ Б В.2.7-71; бітуми згідно з
    ДСТУ
    4044 та бітуми, модифіковані полімерами, згідно з ТУ У В.2.7-24.1-03450778-198; мінеральний порошок згідно з ГОСТ 12784.
  3.   Вологість і термостійкість волокна (стабілізуючої добавки) визначають згідно з додатком Г цього стандарту.

10 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

  1.   ЩМАС повинна бути прийнята технічним контролем організації чи підприємства, що її виготовляє.
  2.   Приймання ЩМАС здійснюють партіями. За партію приймається кількість ЩМАС одного виду і складу, що випускається на одному змішувачі протягом однієї зміни, але не більше ніж 1200 тонн. Якщо протягом однієї зміни проводилося переналагодження обладнання з метою ремонту чи випуску ЩМАС іншого складу, то за партію вважається об'єм ЩМАС, що випускається після кожного переналагодження.

Для перевірки відповідності якості ЩМАС вимогам цього стандарту проводять приймально-здавальні та періодичні випробування.

 Для проведення приймально-здавальних випробувань відбирають відповідно до ДСТУ Б В.2.7-89 дві проби від кожної партії, при цьому відбір проб здійснюється з розрахунку одержання однієї об'єднаної проби не більше ніж від
600 т. У об'єднаній пробі ЩМАС визначають її температуру, зерновий склад мінеральної частини та вміст в'яжучого.

Якщо змінний випуск ЩМАС не перевищує 600 т, то для відібраної проби додатково визначають стійкість до розшарування за показником стікання в'яжучого, водонасичення і границю міцності при стиску за температури 50 °С.

Якщо змінний випуск ЩМАС перевищує 600 т, то для першої та другої, а потім для кожної другої проби визначають стійкість до розшарування за показником стікання в'яжучого, водонасичення та границю міцності при стиску за температури
50 °С.

  1.   Періодичний контроль якості ЩМАС здійснюється не рідше одного разу на місяць та при кожній зміні сировинних матеріалів, що використовують для її приготування.
  2.   При періодичному контролі якості і підборі складу ЩМАС визначають пористість мінеральної частини, залишкову пористість, границю міцності при стисканні за температури 20 °С, коефіцієнт внутрішнього тертя і зчеплення при зсуві за температури 50 °С, границю міцності на розтягування при розколюванні за температури 0 °С, водостійкість при тривалому водонасиченні, зчеплення бітуму з мінеральною частиною ЩМАС. При періодичному контролі також визначають показник однорідності ЩМАС.
  3.   Ефективну сумарну питому активність природних радіонуклідів ЩМАС приймають за максимальною величиною ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів мінеральних сировинних матеріалів, які застосовують. Ці дані подають в документі про відповідність мінеральних матеріалів підприємством-постачальником сировинних матеріалів.

10.8 При відвантажуванні споживачу підприємство-виробник зобов'язане супроводжувати кожний автомобіль, завантажений ЩМАС, документом про відповідність, у якому повинні бути вказані:

- найменування підприємства-виробника, адреса та номер змішувача;

вид ЩМАС з позначенням цього стандарту;

 маса ЩМАС;

температура ЩМАС при відвантаженні;

дата та час відвантаження гарячої ЩМАС;

номер автомобіля;

- адреса підприємства-споживача чи об'єкта влаштування покриття. 10.9 При відвантажуванні, на вимогу споживача, підприємство-виробник зобов'язане супроводжувати кожну партію ЩМАС документом про відповідність, у якому повинні бути вказані результати приймально-здавальних та періодичних випробувань, в тому числі:

номер документа про відповідність і дата його видачі;

найменування підприємства-виготовлювача та його адреса;

найменування і адреса споживача;

вид ЩМАС;

показник стійкості до розшарування;

зчеплення бітуму з мінеральною частиною ЩМАС;

пористість мінеральної частини;

залишкова пористість;

водонасичення;

границя міцності при стисканні за температури 20 °С та 50 °С;

водостійкість при тривалому водонасиченні;

коефіцієнт внутрішнього тертя та зчеплення при зсуві;

границя міцності на розтягування при розколюванні;

однорідність ЩМАС;

ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів;

номер замовлення і маса ЩМАС;

позначення цього стандарту.

10.10 Споживач має право проводити перевірку відповідності ЩМАС, що постачається, вимогам цього стандарту, дотримуючись методів відбору проб, виготовлення зразків і випробування, передбачених цим стандартом. Відбір проб споживачем здійснюється із бункера чи шнекової камери асфальтоукладача або із кузова автомобіля-самоскида в об'ємі, передбаченому ДСТУ Б В.2.7-89.

10.11 Якщо хоча б один з показників проведених випробувань ЩМАС є незадовільним, то проводять повторне випробування проби. Результати повторного випробування вважаються остаточними і поширюються на всю партію ЩМАС.

11 ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ

11.1 Влаштування покриттів із ЩМАС повинно відбуватись відповідно до технологічного регламенту, затвердженого в установленому порядку.

11.2 Ущільнення укладеного ЩМА контролюють за показником залишкової пористості чи водонасичення зразків, які відбирають не раніше ніж через добу після влаштування верхнього шару покриття.

11.3 Експлуатація ЩМА не залежить від температури довкілля.

12 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

12.1 Підприємство-виробник гарантує відповідність ЩМАС, що виробляється, за складом та фізико-механічними властивостями вимогам цього стандарту за умови дотримання споживачем правил її транспортування та влаштування покриття.

12.2 При використанні ЩМАС для покриттів верхніх шарів автомобільних доріг гарантійний термін експлуатації до капітального ремонту згідно з 3 повинен бути не менше ніж 11 років.


ДОДАТОК А
(довідковий)

РАЙОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ЗА КЛІМАТИЧНИМИ
УМОВАМИ РОБОТИ АСФАЛЬТОБЕТОННИХ ПОКРИТТІВ
ЗГІДНО З ДБН В.2.3-4

Таблиця А-1  Районування території України за кліматичними умовами роботи асфальтобетонних покриттів згідно з ДБН В.2.3-4

Позначення

Адміністративні області та їх частини

А-1

Волинська, Рівненська, Житомирська (північна)

А-2

Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька, Житомирська (південна), Вінницька (північна), Київська (північно-західна), Тернопільська

А-3

Київська (північно-східна), Чернігівська, Сумська, Черкаська (східна), Полтавська, Харківська (північна)

А-4

Вінницька (південна), Черкаська (західна), Київська (південна), Кіровоградська (північна), Дніпропетровська (північно-західна), Одеська (північна)

А-5

Миколаївська, Одеська (південна), Кіровоградська (південна), Дніпропетровська (південно-західна)

А-6

Дніпропетровська (східна), Донецька, Луганська, Харківська (південна)

А-7

Автономна республіка Крим, Херсонська, Запорізька


Рисунок А-1  Районування території України за кліматичними умовами роботи асфальтобетонних покриттів


ДОДАТОК Б
(довідковий)

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОЕКТУВАННЯ ЩЕБЕНЕВО-МАСТИКОВОГО АСФАЛЬТОБЕТОНУ

Орієнтовна потреба в матеріалах для спорудження покриттів з ЩМА за товщиною шару та номенклатурою кам'яних матеріалів має бути:

для шарів товщиною від 15 мм до 20 мм з відповідною витратою ЩМАС з максимальною крупністю 5 мм  (25-60) кг/м2:

(2  5) мм - (60  70) %,

(0  5) мм - (10  30) %,

(0  0,071) мм - (10  20) %,

бітум або бітум, модифікований полімерами та (чи)
з поверхнево-активними речовинами
- (7,0  8,0) %,

стабілізуючі дрібноволокнисті добавки - (0,2  0,5) %;

для шарів товщиною від 30 мм до 40 мм з відповідною витратою ЩМАС з максимальною крупністю 10 мм  (50-100) кг/м2 та :

(5  10) мм - (60  70) %,

(0-5)мм -(10-30) %,

(0- 0,071) мм -(10-20) %,

бітум або бітум, модифікований полімерами та (чи)
з поверхнево-активними речовинами
- (6,5  7,5) %,

стабілізуючі дрібноволокнисті добавки - (0,2  0,5) %;

для шарів товщиною від 30 мм до 40 мм з відповідною витратою ЩМАС з максимальною крупністю 15 мм  (75-125) кг/м2:

(10  15) мм - (40  60) %,

(5- 10) мм - (15-25) %,

(0  5) мм - (5  20) %,

(0  0,071) мм - (10  20) %,

бітум або бітум, модифікований полімерами та (чи)

з поверхнево-активними речовинами - (6,0... 7,0) %,

стабілізуючі дрібноволокнисті добавки - (0,2... 0,5) %;

для шарів товщиною від 50 мм до 60 мм з відповідною витратою ЩМАС з максимальною крупністю 20 мм  (100-150) кг/м2 :

(15  20) мм - (30  50) %,

(10  15) мм - (20  30) %,

(5  10) мм - (0  15) %,

(0  5) мм - (51  15) %,

(0  0,071) мм - (10  15) %,

бітум або бітум, модифікований полімерами та (чи)

з поверхнево-активними речовинами - (5,5... 6,5) %,

стабілізуючі дрібноволокнисті добавки - (0,2... 0,5) %;

Примітка. Вміст бітуму і стабілізуючої дрібноволокнистої добавки наведено у відсотках за масою понад 100 % мінеральної частини.


ДОДАТОК В
(обов'язковий)

МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА СТІКАННЯ В'ЯЖУЧОГО

Суть методу полягає в оцінці здатності ЩМАС утримувати бітумне в'яжуче і не допускати витікання при її зберіганні в накопичувальних бункерах та при транспортуванні.

В.1 Прилади контролю та допоміжне обладнання:

ваги лабораторні 4 класу за ГОСТ 24104;

стакани хімічні термостійкі за ГОСТ 23932 місткістю 1000 см3,
діаметром
10 см;

скло накривне до стакану,

термометр хімічний ртутний скляний за ГОСТ 400 з градуюванням від 100 °С до 200 °С та похибкою не більш 1 °С;

шафа сушильна, що підтримує температуру з абсолютною похибкою плюс, мінус 3 °С.

В.2 Підготовка до випробувань

Приготовлену пробу ЩМАС розігрівають до максимальної температури у відповідності з таблицею 3 та ретельно перемішують.

Сушильну шафу також розігрівають до вказаної температури, яку підтримують в період випробування з допустимою абсолютною похибкою плюс, мінус 2 °С.

В.3 Порядок проведення випробування

Зважують порожній стакан та ставлять його в сушильну шафу для нагрівання на 10 хвилин (не менше). Потім стакан встановлюють на ваги, швидко насипають
(1000 ± 100) г ЩМАС, накривають чашкою або накривним склом і розміщують на
(60 ± 1) хв в сушильну шафу. Потім стакан виймають із шафи, знімають накривне скло та видаляють ЩМАС з стакану, перевертаючи його, не струшуючи, догори дном на (10 ± 1) с. Після цього стакан охолоджують протягом не менше 10 хвилин, а потім зважують (разом з залишками в'яжучого і ЩМАС на його внутрішній поверхні).

В.4 Обробка результатів випробування

Стікання в'яжучого, % за масою, визначають за формулою:

(1)

де g1, g2, g3  стакану відповідно порожнього, з ЩМАС та після її видалення, г.

За результат приймають, з точністю до другого десяткового знаку, середнє арифметичне значення двох паралельних визначень. Розбіжність між результатами не повинна перевищувати плюс, мінус 0,02 %. У випадку, якщо розбіжність перевищує 0,02 %, знову повторюють визначення стікання в'яжучого із ЩМАС і для розрахунку середнього арифметичного беруть дані з чотирьох випробувань.

ЩМАС вважають такою, що витримала випробування, якщо показник стікання в'яжучого не перевищує 0,2 %.


ДОДАТОК Г
(обов'язковий)

ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГОСТІ І ТЕРМОСТІЙКОСТІ ВОЛОКОН

Суть методу полягає у визначенні втрати маси волокна при заданих температурі і часі випробування.

Г.1 Засоби контролю і допоміжне устаткування Листи металеві прямокутні розміром 20 см х 10 см х 2 см. Шафа сушильна з терморегулятором, що підтримує температуру з абсолютною похибкою плюс, мінус 3 °С.

Термометр ртутний скляний з ціною поділки шкали 1°С. Ексикатор за
ГОСТ 23932 з безводним хлористим кальцієм. Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4 класу точності.

Г.2 Підготовка до випробування

Перед випробуванням пробу волокна кладуть на лист паперу і розпушують ручним способом, усуваючи грудочки, якщо вони є в пробі.

Ретельно вимиті металеві листи ставлять не менше, ніж на 30 хв у сушильну шафу за температури (105±3) °С, потім охолоджують в ексикаторі до кімнатної температури.

Г.3 Проведення випробування

При випробуванні волокон зважування проводять з відносною похибкою плюс, мінус 0,1 %. Масу визначають у грамах з точністю до другого десяткового знака.

Випробування проводять на двох листах. Кожний лист, підготовлений згідно з пунктом Г.2, зважують. З проби волокна, підготовленої згідно з пунктом Г.2, беруть дві наважки по (5±1) г і висипають їх на листи, розподіляючи їх рівномірно без ущільнення. Листи з волокном зважують і поміщають у сушильну шафу, яка має температуру (105±3) °С, для сушіння волокон.

Через 30 хв листи з волокнами виймають із сушильної шафи, встановлюють в ексикатор, охолоджують до температури приміщення, зважують і знову розміщують в ексикатор.

Листи з волокнами, висушеними в сушильній шафі за температури (105±3) °С і охолоджені в ексикаторі до температури приміщення, ставлять у сушильну шафу, попередньо нагрітій до (220±3) °С.

Температуру контролюють термометром, ртутний резервуар якого знаходиться на висоті листів.

Так як при встановленні холодних листів температура сушильної шафи знижується, то й час перебування листів з волокнами в сушильній шафі відраховують від моменту досягнення заданої температури.

Листи з волокнами витримують у сушильній шафі за температури (220±3) °С протягом 5 хв.

По досягненню цього часу витримування листи з волокнами виймають із сушильної шафи, встановлюють в ексикатор, охолоджують до кімнатної температури і зважують.

Г.4 Обробка результатів

Вологість волокон W , % за масою, визначають за формулою:

(2)

де g1  маса листа, г;

g2  маса листа з волокнами, г;

g3  маса листа з волокнами після сушіння в сушильній шафі, г. Термостійкість волокон ТВ, % за масою, визначають за формулою:

(3)

де g4  маса листа з волокнами після витримування в сушильній шафі за температури (220 ± 3) °С, г.

Розбіжність між результатами двох паралельних визначень не повинна бути більше 0,5 % (за абсолютною величиною). За результат приймають округлене до першого десяткового знака середньоарифметичне значення результатів двох паралельних визначень.


ДОДАТОК Д
(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

  1.  ТУ У В.2.7-24.1-03450778-198-2002 Бітуми, модифіковані полімерами
  2.  ВБН В.2.7-218-176-2003 Будівельні матеріали. Застосування поверхнево-активних речовин в дорожніх технологіях з використанням бітумів

3 ВБН Г.1-218-050-2001 Організаційно-методичні, економічні і технічні нормативи. Міжремонтні строки експлуатації дорожніх одягів та покриттів на автомобільних дорогах загального користування


Код
 УКНД 93.080.20