ДСТУ 1.3:2004 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Національна стандартизація

ПРАВИЛА ПОБУДОВИ,

ВИКЛАДАННЯ, ОФОРМЛЕННЯ,

ПОГОДЖЕННЯ, ПРИЙНЯТТЯ

ТА ПОЗНАЧАННЯ ТЕХНІЧНИХ УМОВ

Видання офіційне

Київ

ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ 2004

ДСТУ 1.3:2004

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО: Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр
проблем стандартизації, сертифікації та якості» Держспоживстандарту України (ДП «УкрНДНЦ»)

РОЗРОБНИКИ: Є. Ковальчук; Н. Ромащук; Л. Шевчук; Я. Юзьків, канд. техн. наук (керівник розробки)

1.  ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 30 квітня 2004 р.
   N 86

НА ЗАМІНУ ДСТУ 1.3-93, КНД 50-009-93

ДСТУ 1.3:2004

ЗМІСТ

С

1.  Сфера застосування 1
2.  Нормативні посилання 1
3.  Загальні положення 2
4.  Правила побудови, викладення та оформлення  4
5.  Правила погодження та прийняття  5
6.  Правила позначення 6

Додаток А Форма титульного аркуша ТУ 7

Додаток Б Загальні вимоги до змісту розділів ТУ 8

Додаток В Вимоги до викладання та оформлення змін до ТУ 10

Додаток Г Вимоги до оформлення аркуша реєстрації змін ТУ 11

Додаток Д Бібліографія 12

ДСТУ 1.3:2004 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ

ПРАВИЛА ПОБУДОВИ, ВИКЛАДАННЯ,

ОФОРМЛЕННЯ, ПОГОДЖЕННЯ, ПРИЙНЯТТЯ

ТА ПОЗНАЧАННЯ ТЕХНІЧНИХ УМОВ

НАЦИОНАЛЬНАЯ СТАНДАРТИЗАЦИЯ

ПРАВИЛА ПОСТРОЕНИЯ, ИЗЛОЖЕНИЯ,

ОФОРМЛЕННЯ, СОГЛАСОВАНИЯ, ПРИНЯТИЯ

И ОБОЗНАЧЕНИЯ ТЕХНИЧЕСКИХ УСЛОВИЙ

NATIONAL STANDARDIZATION

RULES FOR LAY-OUT, FORMULATION,

PRESENTATION, APPROAL AND IDENTIFICATION OF SPECIFICATION

Чинний від 2005-01-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт установлює правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначання технічних умов (далі ТУ) на продукцію (вироби, матеріали, речовини тощо), процеси, послуги та змін до ТУ.

Цей стандарт можна застосовувати під час розроблення ТУ, які є складниками комплекту конструкторської документації з огляду на те, що положення цього стандарту доповнюють та уточнюють вимоги ГОСТ 2.114.

Стандарт мають застосовувати суб'єкти господарювання України (підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності), незалежно від форм власності та видів діяльності.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 1.5:2003 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів

ДСТУ 1.6:2004 Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів

ДСТУ 3279-95 Стандартизація послуг. Основні положення

ДСТУ ISO/IEC Guide 50-2001 Безпека дітей і стандарти. Загальні принципи

ДСТУ ISO/IEC Guide 51 -2002 Аспекти безпеки. Настанови щодо їх включення до стандартів

Видання офіційне

ДСТУ 1.3:2004

ГОСТ 2.114-95 ЕСКД. Технические условия (ЄСКД. Технічні умови)

ГОСТ 13.1.002-80 Репрография. Микрография. Документы для сьемки. Общие требования и нормы (Репрографія. Міккрографія. Документи для знімання. Загальні вимоги та норми)

ГОСТ 15.311-90 Система разработки и постановки продукции на производство. Постановка на производство продукции по технической документации иностранньїх фирм (Система розроблення і запровадження продукції у виробництво. Запровадження у виробництво продукції за технічною документацією іноземних фірм)

ГОСТ 28388-89 Системы обработки информации. Документы на магнитных носителях дан-ных. Порядок выполнения и обращения (Система оброблення інформації. Документи на магнітних носіях даних. Порядок виконання й обігу)

ДК 004-2003 Український класифікатор нормативних документів

ДК 009-96 Класифікація видів економічної діяльності

ДК 016-97 Державний класифікатор продукції та послуг.

Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (ЄДРПОУ).

3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

3.1 Технічні умови (ТУ) нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати продукція, процеси та послуги (далі продукція).

ТУ встановлюють вимоги до продукції, призначеної до самостійного постачання (виконання, надавання) та регулюють відносини між виробником (постачальником) та споживачем (користувачем).

ТУ можуть бути невід'ємною частиною комплекту конструкторської, технологічної або іншої технічної документації на продукцію або окремим документом.

В ТУ, які є окремим документом, має бути повний комплекс вимог до продукції, її виготовлення, контролювання, приймання та постачання.

Вимоги до виконання ТУ, які є частиною комплекту конструкторської документації (ТУ на продукцію машинобудування, приладобудування, будівництва, а також деяких окремих видів діяльності), регламентовано в ГОСТ 2.114.

3.2 ТУ розробляють ініціативно або на замовлення, якщо:

нема національних стандартів на розроблювану продукцію;

потрібно конкретизувати, доповнити або підвищити вимоги чинних стандартів на дану продукцію, розширення асортименту (в таких ТУ мають бути лише вимоги, які відмінні від установлених цими стандартами, не повторюючи вже регламентованих норм та положень).

3.3 ТУ розробляють на:

один конкретний вид продукції;

декілька однорідних видів продукції групу однорідної продукції (групові ТУ).

Групові ТУ складають на два або кілька видів продукції, які характеризуються спільністю функ-ційного призначення, сфери застосування, конструктивно-технологічного вирішення та номенклатури основних характеристик спожиткових властивостей та показників якості.

Якщо на групу однорідної продукції є національний стандарт або стандарт організації виду «Загальні технічні умови», то показники чи вимоги до конкретної продукції, які виділяють її з групи однорідної (марка, склад тощо), установлюють у ТУ.

3.4 Для виготовлення продукції або надання послуги на експорт суб'єкти господарювання
можуть застосовувати чинні ТУ інших країн, якщо це зазначено в договорі (контракті), за умови
дотримання обов'язкових вимог безпеки та охорони довкілля, і якщо вони не суперечать чинному
законодавству України щодо виготовлення, транспортування і зберігання на території України.

За тих самих умов, як у ТУ, дозволено застосовувати нормативні документи (НД) міжнародних чи регіональних організацій зі стандартизації, членом яких є Україна, а також інших міжнародних організацій, документи яких визнано Генеральною Угодою з тарифів та торгівлі Світової організації торгівлі.

3.5 Суб'єкти господарювання можуть використовувати чинні ТУ іноземних фірм (зокрема
підприємств держав Союзу Незалежних держав (СНД) на договірних (контрактних) засадах згідно
з ГОСТ 15.311. У договорах (контрактах) має бути передбачено зобов'язання власника ТУ про забезпечення користувача всіма змінами до них, а також, у разі потреби, власник може дати дозвіл
користувачеві скопіювати ТУ.

ДСТУ 1.3:2004

Постачати продукцію на ринок України за такими ТУ можна за умови приведення їх у відповідність з чинним законодавством та нормативною документацією, чинною в Україні, внесення необхідних змін чи переоформлення та виконавши державну реєстрацію ТУ.

У разі невиконання зазначених вимог продукцію, виготовлену за ТУ іноземних фірм, можна постачати тільки на експорт (з урахуванням вимог 3.4).

3.6 За згодою замовника (основного споживача) продукцію (послугу) можна виготовити (на
дати) без розроблення ТУ згідно з:

технічним завданням (контрактом, протоколом, договором, конструкторською документацією
тощо) для одиничної продукції та дрібносерійної продукції, яку складають на місці виготовляння;

технічною документацією, що належить до комплекту документації на продукцію, для
складників цього виробу, не призначених для самостійного постачання та експлуатації;

технічною документацією (технологічними документами, технічним описом) для речовин,
матеріалів та напівфабрикатів, що підлягають подальшому оброблянню, які виготовляють у встановленому обсязі на безпосереднє замовлення певного підприємства;

зразком-еталоном та технічним описом зразка для непродовольчих товарів широкого
вжитку (за винятком складної побутової техніки, продукції побутової хімії, транспортних засобів та
засобів зв'язку), коли їхні показники якості встановлено стандартом на групу однорідної продукції;

контрактом для продукції, призначеної тільки для експорту (за умови дотримання обов'язкових вимог безпеки та охорони довкілля під час виготовлення, її зберігання та транспортування на території України).

3.7 ТУ розробляють за рішенням виробника (постачальника ) або на вимогу споживача (за
мовника); на виконання державної програми або директивного документа.

Основою для розроблення ТУ є технічне завдання на розробляння продукції (договір, контракт, протокол тощо), підготовлене та затверджене установленим порядком.

3.8 Зміни до чинних ТУ розробляють суб'єкти господарювання власники ТУ.

Внесення зміни не повинно порушувати взаємозамінність продукції, виготовленої за ТУ до внесення зміни, та продукції, виготовленої за ТУ після внесення зміни.

Кількість змін до ТУ не повинна ускладнювати роботу з ТУ. За кількості змін до ТУ понад 10 або в разі внесення змін у вимоги, за якими ідентифікують продукцію, ТУ підлягають перегляду з розробленням ТУ на заміну чинних.

ТУ на заміну чинних ТУ розробляє та подає на державну реєстрацію власник ТУ до закінчення терміну їх чинності.

3.9 Державну реєстрацію технічних умов на продукцію, погоджених та прийнятих відповідно
до вимог цього стандарту, здійснюють згідно з ДСТУ 1.6.

Державну реєстрацію змін до ТУ виконують порядком, установленим для ТУ.

3.10 Право власності на ТУ належить тим суб'єктам господарювання, на кошти яких їх створено або яким це право передано порядком, установленим законодавством.

За згодою власника ТУ дозволено використовувати іншим суб'єктам господарювання. ТУ та змінами до них забезпечують на договірних засадах власники ТУ.

3.11 Власники ТУ перевіряють їх на відповідність чинному законодавству України, технічним
регламентам, потребам споживачів, обороноздатності, рівневі розвитку науки й техніки, досягнутому на момент перевіряння, а також узгодженності з чинними нормативними документами тієї
самої сфери застосування.

Технічні умови треба перевіряти регулярно: не рідше одного разу на п'ять років після надання їм чинності чи останнього перевіряння, якщо не виникає потреби перевіряти його раніше у разі прийняття нормативно-законодавчих актів, якими регламентовно інші вимоги, ніж ті, що встановлені в ТУ.

Внаслідок перевірки вносять зміни до цих ТУ або розробляють ТУ на заміну чинних установленим порядком.

3.12 Облік, зберігання та обіг облікованих копій ТУ здійснюють порядком, установленим власником ТУ.

ДСТУ 1.3:2004

4 ПРАВИЛА ПОБУДОВИ, ВИКЛАДАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ

4.1 В ТУ загалом мають бути такі розділи:

сфера застосування;

нормативні посилання;

технічні вимоги (параметри й розміри, основні показники та характеристики, вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів, комплектність, маркування, пакування);

вимоги безпеки;

вимоги охорони довкілля, утилізація;

правила приймання;

методи контролювання (випробування, аналізу, вимірювання);

транспортування та зберігання;

вимоги до експлуатації, ремонту, настанова щодо застосування тощо;

гарантії виробника.

Залежно від специфіки виробництва та призначення продукції ТУ дозволено доповнювати іншими розділами та об'єднувати окремі розділи.

1.  Зміст, викладання та оформлення ТУ як складника конструкторської документації має
   відповідати ГОСТ 2.114 та вимогам розділу 4 цього стандарту, окрім пунктів 4.1, 4.4 та 4.5.
2.  В ТУ на продукцію, виготовлення та використання якої можуть зашкодити здоров'ю, майну громадян чи природному довкіллю, обов'язково мають бути розділи «Вимоги безпеки» та «Вимоги охорони довкілля».
3.  Загальні вимоги щодо змісту окремих розділів ТУ згідно з вимогами 8.2, 8.4 ДСТУ 1.5
   і додатком Б цього стандарту.

ТУ на послуги мають враховувати вимоги ДСТУ 3279.

1.  ТУ викладають та оформлюють згідно з ДСТУ 1.5, зміни до них за додатком В цього
   стандарту.
2.  Побудова групових ТУ має відповідати вимогам цього стандарту.

У групових ТУ змінні дані (які різняться для окремих виробів, видів продукції або складників) треба подавати як таблиці, розташовані в тексті відповідного розділу, підрозділу, додатка.

Якщо однакові види продукції за умовами замовлення виготовляють різної комплектності, то спочатку треба записувати постійні дані для виконання, а потім змінні в порядку зростання їхніх позначень.

Назву продукції на титульному аркуші ТУ треба записувати в називному відмінку множини (на першому місці іменник).

1.  В ТУ дозволено долучати вимоги до процесу чи способу виготовлення продукції, якщо окремі вимоги до продукції не можна відобразити певними показниками, але їх можна досягти за
   умови однозначного дотримання будь-яких інших вимог (санітарно-гігієнічних, технологічних, до
   покриттів, обладнання, кліматичних умов тощо).
2.  Якщо окремі вимоги, установлені в нормативних та технічних документах, поширюються
   на дану продукцію, то в ТУ зазначені вимоги не повторюють, а у відповідних розділах ТУ дають
   посилання на ці документи або на їхні розділи, пункти.

Недозволено посилатися на документи, які не внесено в державні реєстри Нормативних документів.

1.  Придатність ТУ для підтвердження відповідності забезпечують виконанням вимог
   ISO/IEC Guide 7 [1].
2.   Титульний аркуш оформлюють згідно зі зразком, поданим у додатку А.

На титульному аркуші ТУ в лівому верхньому куті проставляють код продукції за ДК 016. У правому верхньому куті зазначають код нормативного документа на продукцію за ДК 004.

Нижче назви продукції та позначення ТУ в дужках подають позначення документа, на заміну якого їх видано, термін уведення та дії ТУ (за потреби). Якщо ТУ впроваджують уперше, відмітку про це роблять у дужках нижче позначення.

На титульному аркуші треба передбачити вільне місце розміром 90 мм х 45 мм для розміщення штампа органу державної реєстрації ТУ, в якому має бути назва органу державної реєстрації, реєстраційний номер та дата реєстрації.

ДСТУ 1.3:2004

4.11 ТУ потрібно друкувати на матеріалі, який дає змогу багаторазово копіювати, а також
мікрофільмувати згідно з ГОСТ 13.1.002.

Виконувати ТУ на обчислювальній машині рекомендовано за вимогами додатка Ж ДСТУ 1.5.

1.  ТУ, що їх обліковують та зберігають на магнітних носіях, оформлюють за ГОСТ 28388.
2.  Останньою сторінкою ТУ має бути «Аркуш реєстрації змін», поданий у додатку Г.
3.  Для державної реєстрації ТУ підприємств країн СНД оформлюють додатково титульний
   аркуш згідно з 4.10 та додатком А.

5 ПРАВИЛА ПОГОДЖЕННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ

5.1 Якщо рішення щодо запровадження продукції у виробництво ухвалює приймальна комісія (дегустаційна комісія, художньо-технічна рада), то проект ТУ підлягає погодженню під час її роботи.

1.  Проект ТУ погоджують за наявності документа (акта, протокола, висновку) про позитивні
   результати випробування (використання, споживання, переробляння, експертної оцінки) дослід
   ного зразка (партії), проведення процесу або надання послуги, якщо стандартами на запровадження продукції у виробництво не передбачено інше.
2.  Підприємство (організація)-розробник погоджує проект ТУ із замовником (основним споживачем), після чого подає його разом з іншими документами, що підлягають погодженню на приймальній комісії, до організацій (підприємств), представники яких є членами приймальної комісії,
   не пізніше ніж за місяць до початку роботи приймальної комісії.

Залежно від виду та призначеності продукції до складу приймальної комісії залучають представників органу державного нагляду.

Потребу розсилання проекту ТУ на відгук іншим зацікавленим організаціям, якщо вони не є членами приймальної комісії або якщо ТУ не підлягають погодженню на приймальній комісії, визначає розробник за погодженням із замовником.

Погодження проекту ТУ члени приймальної комісії провадять у період її роботи. Підписання акта приймання дослідного зразка (дослідної партії) продукції членами приймальної комісії-пред-ставниками погоджувальних організацій означає погодження проекту ТУ.

1.  Якщо рішення щодо запровадження продукції на виробництво ухвалюють без приймальної комісії, ТУ дають на погодження замовникові (споживачеві).
2.  Проект ТУ, в якому є вимоги, що належать до компетенції органів державного нагляду,
   підлягає погодженню з ними.
3.  Проект ТУ на продукцію будівельного призначення підлягає погодженню з Держбудом України.
4.  Проект ТУ на радіовипромінювальні пристрої підлягає погодженню з Українським держав
   ним центром радіочастот та нагляду за зв'язком.
5.  Якщо монтаж продукції має виконувати інша організація, ТУ додатково погоджують з органі
   зацією, що має провадити монтаж, в частині вимог, які стосуються її компетенції, якщо ці вимоги
   не було погоджено з нею раніше.
6.  ТУ на складові (запасні) частини, які підлягають самостійному постачанню, треба узгодити
   з підприємством (організацією)-розробником кінцевої продукції або підприємством (організацією)-
   виробником кінцевого виробу.
7.  Якщо в проекті ТУ немає посилання на чинні правила перевезення, або коли продукція,
   що підлягає транспортуванню, не належить до сфери застосування цих правил, то проект ТУ підлягає погодженню з Міністерством транспорту України.
8.  Ініціативно розроблювані ТУ на продукцію, основного споживача якої не визначено, погоджують з органами державного нагляду за сферою їхньої компетенції.

5.10 Погодження проекту ТУ оформлюють підписом керівника (заступника керівника) погоджувальної організації із зазначенням «ПОГОДЖЕНО» або окремим документом (актом приймальної
комісії, листом, протоколом тощо), при цьому під реквізитом «ПОГОДЖЕНО» проставляють назву
погоджувальної організації (за необхідності), дату та номер документа.

Напис «Погоджено із заувагами» не дозволено.

ДСТУ 1.3:2004

5.11 Зміни до ТУ погоджують порядком, установленим для ТУ .

Зміни до ТУ погоджують тільки з організаціями, які раніше погодили ТУ і до компетенції яких вони належать.

У разі припинення існування організацій, які раніше погодили ТУ, зміни до них погоджують з організаціями-правонаступниками.

Дозволено зміни до ТУ погоджувати лише із замовником (основним споживачем), якщо вони не стосуються організацій, що раніше погодили ТУ.

1.  Погодження ТУ та змін до ТУ підприємств країн СНД, внесення яких необхідне для їх
   державної реєстрації, провадять з організаціями в Україні, до компетенції яких належать зміни.
2.  Рекомендований строк розгляду поданих на погодження ТУ та змін до них 20 днів від
   дня одержання їх від розробника, якщо за погодженням сторін не встановлено інший строк.
3.  Ухвалює ТУ власник ТУ, якщо інше не установлено чинним законодавством України.
4.  Ухвалення ТУ оформлюють підписом керівника (заступника керівника) організації власника ТУ під зазначенням «ПРИЙНЯТО» на титульному аркуші документа.
5.  Зміни до ТУ ухвалює власник ТУ порядком, установленим для ТУ.
6.  ТУ ухвалюють, зазвичай, без обмеження строку чинності.

На титульному аркуші ТУ має бути напис «Без обмеження строку чинності». Обмеження строку чинності встановлюють, за потреби, погодивши це із замовником (споживачем), або на письмово обґрунтовану вимогу органу держнагляду.

5.18 Термін надання чинності ТУ встановлює підприємство (організація)-власник ТУ, але не
раніше дати державної реєстрації.

6 ПРАВИЛА ПОЗНАЧАННЯ

1.  Позначає ТУ власник ТУ.
2.  У позначенні ТУ має бути:

індекс документа «ТУ»;

скорочена назва держави «У» ;

код продукції за ДК 016 (три перші знаки);

код підприємства (організації)-власника ТУ згідно з «Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України» (ЄДРПОУ) (вісім знаків);

порядковий реєстраційний номер, що його надає власник ТУ (три знаки);

рік прийняття (чотири знаки) для ТУ, прийнятих уперше чи на заміну чинних ТУ через
двокрапку.

Приклад

ТУ У 27.1-21926977-001:2004

ТУ, що є частиною комплекту конструкторської документації, дозволено надавати подвійне дворядкове позначення; у першому рядку позначення, складене, як зазначено вище, у другому рядку згідно з ГОСТ 2.114.

1.  ТУ на продукцію будівельного призначення позначають за правилами, установленими
   Держбудом України.
2.  У позначенні ТУ на заміну чинних порядковий реєстраційний номер, що його надає власник ТУ, не змінюється.
3.  У разі виготовлення та постачання продукції на території України за ТУ підприємств інших
   держав застосовують подвійне дворядкове позначення: у першому рядку за 6.2, у другому
   позначення вихідного ТУ.

Приклад

ТУ У 25.2-23635128-005:2003

ТУ РБ 00959441.005-2001

ДСТУ 1.3:2004

ДОДАТОК А (обов'язковий)

ФОРМА ТИТУЛЬНОГО АРКУША ТУ

дкпп

 УКНД

ЗАРЕЄСТРОВАНО

 (назва органу

державної реєстрації)

(реєстраційний №, дата реєстрації)

ПОГОДЖЕНО

 ПРИЙНЯТО

(посада керівника, назва організації)

 (посада керівника, назва організації)

(особистий підпис, печатка)

 (розшифрування підпису)

 (особистий підпис, печатка)

 (розшифрування підпису)

(дата або номер погоджувального документа й дата)

 (дата)

(назва продукції, процесу, послуги)

ТЕХНІЧНІ УМОВИ

(позначення технічних умов)

(Уперше чи На заміну _
Дата надання чинності
Чинний до

ПОГОДЖЕНО

 РОЗРОБЛЕНО

(посада керівника, назва організації)

 (посада керівника, назва організації)

(особистий підпис, печатка)

 (розшифрування підпису)

 (особистий підпис, печатка)

 (розшифрування підпису)

(дата або номер погоджувального документа й дата)

 (дата)

ПОГОДЖЕНО

(посада керівника, назва організації)

(особистий підпис, печатка)

 (розшифрування підпису)

 (посади та особисті підписи відповідальних осіб та виконавців)

(дата)

 (дата або номер погоджувального документа й дата)

ДСТУ 1.3:2004

ДОДАТОК Б (обов'язковий)

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОЗДІЛІВ ТУ

Б.1 У розділі «Сфера застосування» має бути назва продукції, її призначеність (сфера застосування) та умови використання (надання послуги, виконання процесу).

Треба подати приклад познаки продукції під час її замовляння та для посилання в інших нормативних документах (НД).

Після прикладу познаки продукції наводять відомості про використання в цій продукції винаходів та патентів.

Б.2 Розділ «Нормативні посилання» згідно з ДСТУ 1.5

Б.З Розділ «Технічні вимоги» згідно з ДСТУ 1.5. Розділ «Технічні вимоги» загалом має такі підрозділи:

параметри й розміри;

основні показники та характеристики (властивості);

вимоги до сировини, матеріалів, купованих виробів;

комплектність;

маркування;

пакування.

Зміст цих підрозділів має відповідати вимогам 8.2.3.18.2.3.3 ДСТУ 1.5

Б.4 У підрозділі «Маркування» повинні бути вимоги згідно з 8.2.6 ДСТУ 1.5 У цьому підрозділі доцільно наводити посилання на нормативні документи, вимогам яких має відповідати маркування .

У маркованні харчової продукції має бути:

загальна назва харчового продукту;

харчова цінність, а також енергетична цінність, для харчових продуктів, що її мають;

номінальна кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру маси чи об'єму;

кінцевий термін реалізації, або дата виготовлення і строк придатності до споживання;

склад харчового продукту, якщо його виготовлено з кількох складників, із зазначенням переліку назв, використаних у процесі виготовляння інших продуктів харчування, харчових добавок;

позначення НД;

наймення та адреса виробника, місце виготовлення;

наявність у харчовому продукті складників з генетично модифікованої сировини (у випадках, коли використання таких складників передбачено НД або нормативно-правовими актами на
цей харчовий продукт);

умови зберігання;

умови використання (якщо такі передбачено);

застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, літні люди, спортсмени, хворі тощо);

інша інформація, передбачена чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт.

Заборонено наводити в маркованні інформацію про лікувальні властивості харчових продуктів без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Текст для використання в маркованні спеціальних харчових продуктів підлягає обов'язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

У маркованні харчових продуктів потрібно використовувати затверджені встановленим порядком специфічні познаки, якими позначають дієтичні, профілактичні, оздоровчі харчові продукти, біологічно активні харчові добавки, дитяче харчування, харчування для спортсменів тощо.

Опис специфічних познак, їх використання та маркування продуктів штриховими кодами здійснюють порядком, установленим Кабінетом Міністрів України.

Маркування продукції засобами автоматичної ідентифікації (штриховими кодами, радіочастотними мітками тощо) виконують порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

ДСТУ 1.3:2004

Б.5 У підрозділі «Пакування» мають бути вимоги згідно з 8.2.7 ДСТУ 1.5. У підрозділі «Пакування» рекомендовано враховувати вимоги ISO/IEC Guide 41 [3]. Доцільно наводити посилання на нормативні документи, вимогам яких мають відповідати паковання, засоби консервування, види спожиткової та транспортної тари тощо.

Б.6 У розділі «Вимоги безпеки» мають бути вимоги згідно з 8.2.4 ДСТУ 1.5.

Примітка. У цьому розділі треба зазначити ті вимоги безпеки, які пов'язано зі специфікою виготовляння саме цього виробу (речовини, матеріалу), виконання процесу, а не з функціюванням виробництва взагалі; зі специфікою надання саме цієї послуги, а не роботи всього підприємства обслуговування.

У вимогах безпеки має бути передбачено всі види можливої небезпеки, які може заподіяти цей виріб (матеріал, речовина) на всіх стадіях виробництва та використання (споживання); мають бути допустимі норми, які треба встановлювати таким чином, щоб ці норми безпечного функцію-вання продукції не змінювалися протягом її служби (придатності).

Рекомендовано враховувати вимоги ДСТУ ISO/IEC Guide 50 та ДСТУ ISO/IEC Guide 51.

Б.7 У розділі «Вимоги охорони довкілля» треба навести вимоги згідно з 8.2.5 ДСТУ 1.5, рекомендовано враховувати вимоги ISO/IEC Guide 64 [4] .

Б.8 У розділі «Методи контролювання» мають бути вимоги згідно з 8.2.9 ДСТУ 1.5, викладені відповідно до 8.3 ДСТУ 1.5.

Б.9 У розділі «Правила приймання» потрібно зазначити вимоги згідно з 8.2.10 ДСТУ 1.5. Б.10 У розділі «Транспортування та зберігання» мають бути вимоги згідно з 8.2.8 ДСТУ 1.5.

Б.11 У розділі «Правила експлуатації, ремонту, утилізації» треба навести вимоги згідно 3 8.2.11 ДСТУ 1.5.

Рекомендовано враховувати вимоги ISO/IEC Guide 37 [2].

Б.12 У розділі «Гарантії виробника» мають бути вимоги згідно з 8.2.12 ДСТУ 1.5. Для лікувальних і харчових продуктів, а також виробів побутової хімії гарантійним строком вважають строк придатності.

Б.13 В ТУ на процеси та послуги потрібно зазначити вимоги згідно з 8.4 ДСТУ 1.5.

Б.14 У додатках до ТУ за потреби наводять:

перелік засобів вимірювання, обладнання (стендів, приладів, інструментів, оснащення)
матеріалів та реактивів, необхідних для підготування і проведення контролю та випробування продукції;

опис і характеристики обладнання та матеріалів, необхідних для контролю продукції;

перелік еталонів, необхідних для порівняння з технічними даними продукції.

ДСТУ 1.3:2004

ДОДАТОК В (обов'язковий )

ВИМОГИ ДО ВИКЛАДАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗМІН ДО ТУ

В.1 Зміни до ТУ оформлюють як окремий документ, узгоджений з 5.12 цього стандарту та
прийнятий власником ТУ.

В.2 На титульному аркуші змін до ТУ наводять ті самі відомості, що й на титульному аркуші
ТУ. При цьому назву документа, позначення ТУ та назву продукції, на яку ТУ поширюються, по
дають так:

Зміна №  

ТУ

позначення технічних умов

назва продукції

Відомості на титульному аркуші змін до ТУ розташовують згідно з додатком А, враховуючи вимоги 4.10.

В.3 Якщо текст ТУ доповнюють новими розділами, підрозділами, пунктами, підпунктами, таблицями, графічними матеріалами, додатками або вилучають будь-які структурні елементи, прийняту раніше нумерацію розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць, графічних матеріалів, а
також позначення додатків змінювати не дозволено.

Нові розділи розташовують перед додатками, а нові підрозділи, пункти, підпункти наприкінці наявних розділів, підрозділів, пунктів, яких вони стосуються. Новим розділам, підрозділам, пунктам, підпунктам, таблицям, графічним матеріалам дають номери в порядку зростання нумерації відповідних структурних елементів.

Нові додатки розташовують після наявних додатків і позначають наступними заглавними літерами абетки.

В.4 Текст змін до ТУ викладають згідно з ДСТУ 1.5.

У тексті зміни зазначають номери розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць, графічних матеріалів, вживаючи слова «замінити», «долучити», «вилучити», «викласти у новій редакції».

В.5 Реєструє зміни до ТУ та надає їм номери власник ТУ, який повідомляє про зміни всім власникам облікованих примірників.

ДСТУ 1.3:2004

ДОДАТОК Г (довідковий)

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ АРКУША РЕЄСТРАЦІЇ ЗМІН ТУ

Г.1 Аркуш реєстрації змін ТУ оформлюють відповідно до рисунку Г.1. Аркуш реєстрації змін ТУ заповнюють для кожного примірника ТУ, який є на підприємстві (в організації), після реєстрації кожної зміни (якщо цей примірник належить власнику цих ТУ), або у найкоротший строк після одержання кожної зміни (якщо вона надійшла від власника ТУ).

Якщо зміна надійшла від власника ТУ, то у відповідній графі аркуша реєстрації змін подають інформацію щодо супровідного листа, в якому зазначено зміну. В іншому разі цю графу не заповнюють.

Рисунок Г.1 Форма аркуша реєстрації змін ТУ

ДСТУ 1.3:2004

ДОДАТОК Д (довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

1.  ISO/IEC Guide 7:1994 Guidelines for drafting of standards suitable for use for conformity asses-
   ment (Настанови щодо розробляння стандартів, придатних до використання для оцінювання відпо-відності)
2.  ISO/IEC Guide 37:1995* Instruction for use of products of consumer interest (Інструкція щодо використання товарів широкого вжитку)
3.  ISO/IEC Guide 41:2003** Standards for packaging Consumer requierments (Стандарти з па-кування. Вимоги споживача)
4.  ISO/IEC Guide 64:1997*** Guide for the inclusion of environmental aspects in product standards
   (Настанова щодо внесення вимог охорони довкілля в стандарти на продукцію).

*' В Україні розробляють ДСТУ-Н ISO/IEC Guide 37 Настанова. Вказівки щодо використання продукції широкого вжитку.

**) В Україні розробляють ДСТУ-Н ISO/IEC Guide 41 Настанови стосовно паковання. Положення, спрямовані на задоволення потреб споживачів (ISO/IEC Guide 41:2003, IDT).

***) Частково вимоги ISO/IEC Guide 64:1997 враховано в ДСТУ-Н 4340:2004 Настанови щодо внесення екологічних вимог до стандартів на продукцію. Загальні положення

Код У КНД 01.120