НПАОП 05.0-1.02-07 Правила охорони праці під час виконання робіт на борту риболовних суден

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
від 27 грудня 2006 р. N 26

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
29 січня 2007 р. за N 74/13341 

Правила охорони праці під час виконання робіт на борту риболовних суден

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Ці Правила встановлюють вимоги щодо забезпечення необхідного рівня охорони праці працівників під час виконання ними робіт на борту риболовних суден.

Правила поширюються на всі риболовні судна довжиною більше 15 м, що плавають під Державним прапором України, та суб'єкти господарювання, що експлуатують і обслуговують зазначені судна.

Правила є обов'язковими для виконання всіма юридичними і фізичними особами, що експлуатують судна, підприємствами, організаціями і об'єднаннями, пов'язаними з експлуатацією і ремонтом суден, незалежно від форм власності.

1.2. Жодна з вимог цих Правил не перешкоджає адміністрації судна, що потрапило в аварійну ситуацію або веде рятівні роботи, використовувати будь-які засоби для рятування людей, не ставлячи під загрозу життя членів екіпажу свого судна.

1.3. Вимоги цих Правил повинні виконуватись з дотриманням вимог правил обслуговування відповідного обладнання, настанов заводів-виробників щодо експлуатації суднових механізмів і устаткування тощо.

2. ТЕРМІНИ І ВИЗНАЧЕННЯ

2.1. Риболовне судно - будь-яке судно, що використовується з комерційною метою для рибного промислу або для промислу, переробки і транспортування водних живих ресурсів.

2.2. Працівник - будь-яка особа, що виконує роботу на борту судна, уключаючи учнів і юнг, за винятком портового персоналу, що виконує роботи на борту судна під час його стоянки біля причалу, і портових лоцманів.

2.3. Капітан - працівник, який відповідно до законодавства України командує судном і несе за нього відповідальність.

2.4. Судновласник (роботодавець) - юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах.

3. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗАГАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ПРАЦІ

3.1. Судновласник (роботодавець) зобов'язаний забезпечити використання суден без загрози для безпеки і здоров'я працівників за передбачуваних метеорологічних умов.

3.2. Будь-які події, що відбуваються на борту судна і можуть вплинути на безпеку і здоров'я працівників, повинні фіксуватись у Журналі контролю стану охорони праці, Акті передрейсової перевірки стану охорони праці на судні з поділом екіпажу на служби та Післярейсовому звіті про стан охорони праці на судні з поділом екіпажу на служби за встановленими формами.

3.3. Особою, відповідальною за стан охорони праці на судні, є капітан. Старший помічник капітана є відповідальним за стан охорони праці в загальносудновій службі. Начальники інших суднових служб відповідають за стан охорони праці у своїх службах.

Суднову документацію з охорони праці ведуть начальники суднових служб, кожний за своєю службою під керівництвом старшого помічника капітана. Загальна документація з охорони праці повинна зберігатись у старшого помічника капітана.

3.4. Капітальний ремонт суден, їх реконструкція чи зміни, що проводяться після дати введення в дію цих Правил, повинні проводитись таким чином, щоб після них судно відповідало вимогам, викладеним у розділах 4, 15, 16 цих Правил.

3.5. З метою забезпечення безпеки і захисту здоров'я працівників судновласник (роботодавець):

- забезпечує технічне обслуговування суден і їх обладнання відповідно до розділів 8, 12, 13 цих Правил, а також оперативне виправлення всіх виявлених несправностей, які можуть вплинути на безпеку і здоров'я працівників з урахуванням вимог розділу 14;

- уживає заходів для підтримання судна, його обладнання і приміщень у стані, що відповідає гігієнічним нормам, викладеним у ДСН 3.3.6.042-99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень), ДСН 3.3.6.039-99 "Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації), ДСН 3.3.6.037-99 "Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку);

- забезпечує наявність на борту суден необхідної кількості і справний стан належного аварійного устаткування та засобів для рятування життя і виживання;

- забезпечити працівників засобами індивідуального захисту відповідно до НПАОП 05.0-3.01-06 "Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства", затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.04.2006 N 214, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.04.2006 за N 473/12347 (далі - Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства).

Перед входом до приміщення з високим рівнем шуму вивішується попереджувальний напис "Високий рівень шуму - використовуйте навушники".

3.6. Працівники повинні пройти навчання з питань охорони праці відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці", затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.02.2005 N 231/10511 (далі - Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці), і пройти сертифікацію відповідно до Положення про сертифікацію персоналу суден флоту рибної промисловості, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 12.01.2005 N 7, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2005 за N 101/10381.

3.7. Особа, яка, можливо, командуватиме судном, повинна пройти ґрунтовну підготовку з питань, що стосуються:

- запобігання професійним захворюванням і нещасним випадкам на борту суден, а також заходів, що мають бути вжиті в разі нещасних випадків;

- забезпечення належної остійності і технічного обслуговування суден за всіх передбачуваних умов завантаження і в процесі риболовного промислу;

- радіонавігації і зв'язку.

3.8. Судновласник (роботодавець) інформує працівників щодо організації охорони праці на суднах. При цьому мають бути передбачені права працівників подавати пропозиції, висловлюючи свою думку щодо залучення сторонніх фахівців або служб, планування і організації навчання з питань охорони праці; звертатись до органів з нагляду за охороною праці, якщо вони вважають, що вжиті роботодавцем заходи не достатні для забезпечення належного рівня охорони праці.

3.9. На борту судна повинна бути інформація щодо його остійності за різних можливих умов його завантаження, вона має бути доступною для використання капітаном та його вахтовими працівниками.

Капітан повинен ужити запобіжних заходів для забезпечення остійності судна, при цьому він повинен додержуватись установлених вимог щодо остійності судна.

3.10. Суднова радіоустановка повинна забезпечувати постійний радіозв'язок з однією з прибережних або наземною станцією.

3.11. До зайняття штатних посад на риболовних суднах допускаються особи, що досягли встановленого законодавством віку, мають необхідні знання, пройшли сертифікацію відповідно до законодавства України та придатні за станом здоров'я для роботи на суднах.

3.12. Особа, що прийнята на судно, може бути допущена до роботи тільки після проходження первинного інструктажу на робочому місці.

3.13. Допуск до робіт з підвищеною небезпекою оформлюється нарядом-допуском. Капітан зобов'язаний своїм наказом визначити перелік робіт з підвищеною небезпекою та оформити наряд-допуск для певного судна.

3.14. Відповідальним керівником робіт з підвищеною небезпекою на судні є старший помічник капітана, а в разі наявності кількох суднових служб - начальник відповідної суднової служби.

Відповідальний керівник робіт визначає технологію і обсяг робіт з підвищеною небезпекою, засоби захисту, необхідні для їх виконання, несе відповідальність за безпечне проведення цих робіт, проведення інструктажу виконавців, відповідність їх кваліфікації дорученій роботі, а також оформлює наряд-допуск.

3.15. Безпосереднє керівництво роботами з підвищеною небезпекою здійснює відповідальний виконавець робіт, призначений з числа осіб командного складу судна.

Відповідальний виконавець робіт з підвищеною небезпекою повинен організувати підготовку робочих місць, забезпечити використання всіх належних засобів індивідуального захисту, запобіжних засобів і пристосувань, вимагати виконання працівниками відповідних заходів безпеки, негайно припиняти ведення робіт у разі виникнення небезпечних ситуацій, перевіряти місце виконання робіт після їх закінчення.

3.16. Кожний член екіпажу повинен:

а) знати і виконувати положення цих Правил та інструкцій з охорони праці під час виконання робіт на робочих місцях;

б) уміти правильно користуватись захисними і запобіжними засобами та пристосуваннями, необхідними під час виконання робіт;

в) уміти надавати першу медичну допомогу в разі нещасних випадків та інших обставин чи захворювань;

г) уміти плавати і надавати допомогу потопаючим;

ґ) уміти користуватись індивідуальними й колективними рятівними засобами.

3.17. Командний склад суден повинен щорічно проходити навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання.

3.18. Судновласник (роботодавець) організовує періодичні навчання і перевірки знань суднових спеціалістів - не членів командного складу, які обслуговують суднові механізми й устатковання (мотористи, електрики, лебідчики, рефмашиністи, сигнальники, машиністи тощо).

3.19. Не слід допускати осіб, що проходять практику, до суднових робіт з підвищеною небезпекою, якщо ці роботи не передбачені програмою практики.

Курсанти, студенти, слухачі курсів підвищення кваліфікації, що проходять практику з призначенням на штатні суднові посади, допускаються до робіт з підвищеною небезпекою, пов'язаних з відповідною посадою, після інструктажу і під наглядом керівника практики.

3.20. Кожний член командного складу судна відповідає за безпечну експлуатацію і обслуговування машин, механізмів, пристроїв, апаратури та іншого устатковання, що перебуває у його підпорядкуванні.

3.21. Контроль за дотриманням правил охорони праці під час виконання всіх суднових робіт покладається на осіб командного складу, що безпосередньо керують роботами.

3.22. Особи в нетверезому стані, а також хворі не допускаються до обслуговування судна, знарядь лову, пристроїв, механізмів і технологічного обладнання і негайно видаляються з місця виконання робіт, про що робиться запис у вахтовому журналі і доповідається старшому помічникові капітана.

Хворим особам надається кваліфікована медична допомога.

3.23. На всіх небезпечних місцях на судні і поблизу механізмів та пристроїв необхідно вивісити плакати й інструкції, вивісити попереджувальні написи і знаки безпеки. Якщо поблизу механізму або пристрою немає можливості вивісити інструкцію з їх безпечної експлуатації, ця інструкція має бути вивішена на стенді поблизу зазначеного устатковання.

3.24. Судновласник (роботодавець) забезпечує судно правилами, інструкціями та іншими нормативно-правовими актами з охорони праці на риболовних суднах.

У разі необхідності виконання на судні робіт, щодо яких відсутні інструкції з охорони праці, суднова адміністрація повинна розробити на ці види робіт тимчасові інструкції, затверджені капітаном судна.

3.25. Небезпечні місця на судні: біля швартових пристроїв (кнехтів, шпилів), аркові елементи буксирувальних пристроїв, місця ведення промислових робіт тощо мають бути визначені документом капітана судна і марковані шляхом нанесення на цих місцях обмежувальних ліній або знаків.

3.26. На кожному робочому місці має бути інструкція з безпечного виконання відповідного виду робіт.

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ОБЛАШТУВАННЯ СУДЕН

4.1. Судна, а також механізми, обладнання, пристрої та їх розташування на судні повинні відповідати вимогам класифікаційного товариства, Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 04.02.70 N 2530 та Постанови Верховної Ради України від 14.07.93 N 3388-XII "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 133 "Про приміщення для екіпажу на борту суден (додаткові положення)".

4.2. Не допускається експлуатація суден і суднових механізмів з несправними засобами захисту й аварійно-попереджувальною сигналізацією.

4.3. Усі рухомі частини механізмів повинні бути закриті міцно закріпленими зблокованими огородженнями, зручними для безпечного нагляду за механізмами і змащування їх.

Вантаж, устатковання, знаряддя лову та інші предмети на судні повинні мати штатні місця і бути закріплені таким чином, щоб унеможливити будь-яке розгойдування, пересування або зривання з місця.

4.4. На всіх механізмах повинні бути вивішені інструкції з їх безпечної експлуатації.

4.5. Усі відкриті отвори в обладнанні, через які під час експлуатації можуть вириватись полум'я, гарячі гази, пил, теплове випромінювання тощо, повинні бути огороджені.

4.6. Не допускається залишати неогородженими відкриті люки, горловини та інші отвори в палубі. Для огородження небезпечних місць, що виникають у процесі експлуатаційних і ремонтних робіт, слід застосовувати переносні огорожі жорсткої конструкції висотою не менше 1 м.

4.7. Перед початком робіт з будь-якими механізмами необхідно перевірити міцність і справність огороджень, кріплень та інших запобіжних пристроїв. Не допускається під час роботи механізмів перебувати за запобіжними поручнями або огородженнями з боку механізму.

4.8. Усі робочі місця (палуби, площадки на рострах і щоглах, містки тощо), які розташовані на висоті 0,75 м від палуби і вище, і на яких виконуються роботи, повинні мати міцні огорожі.

4.9. У всіх місцях можливого перебування і переміщення людей (на відкритих палубах, у службових і санітарно-побутових приміщеннях, у коридорах тощо) мають бути передбачені штормові поручні й огорожі, які запобігають падінню або змиванню людини за борт. Штормові леєри для проходу на відкритих палубах слід установлювати на висоті 1,0 - 1,2 м, вони мають бути набиті талрепами й оснащені спеціальними рухомими ручками зі скобами для страхування під час руху.

4.10. Усі робочі місця і проходи на судні (на відкритих палубах, у машинному і котельному відділеннях, службових і житлових приміщеннях, на камбузі, у коридорах тощо) повинні бути вільні від сторонніх предметів, снігу, льоду, нафти, масла, рибних відходів тощо і не бути слизькими. За потреби проходи на палубі слід посипати піском. У міру зношення засоби боротьби з зісковзуванням мають поновлюватись.

4.11. Усі контрольно-вимірювальні прилади повинні бути справними і проходити щорічну перевірку.

4.12. Небезпечні місця під час проведення швартових, вантажних, промислових та інших робіт визначає для нових, модернізованих і реконструйованих суден проектувальник, а для суден, що перебувають в експлуатації, - судновласник (роботодавець). Небезпечні місця повинні маркуватись прийнятими знаками небезпечних зон біля місць швартових, вантажних, промислових та інших пристроїв і механізмів безпосередньо на палубі біля місця їх розташування, а там, де це неможливо, - переборках, надбудовах тощо. Під час проведення тимчасових робіт у машинно-котельному відділенні або на палубах повинні використовуватись переносні знаки відповідно до ОСТ 15-259-81 ССБП "Кольори сигнальні і знаки безпеки на суднах флоту рибної промисловості".

4.13. На багатокнопковому пульті керування повинно бути чітко зазначено призначення кнопок символами або написами.

4.14. На всіх органах керування двигунами, машинами, устаткованням, пристроями, механізмами, системами, приладами мають бути нанесені відповідно до ГОСТ 12.2.003-91 ССБП "Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки" чіткі і добре видні написи і знаки, що вказують на призначення цих органів, напрям вмикання і вимикання, пуску, зупинки, зміни руху або обертання. Зафарбовувати або закривати ці знаки і написи не допускається.

4.15. Плити настилів машинного відділення мають бути справними і закріпленими гвинтами, усі вирізи в них мають бути закриті. Пристосування для відкривання люків і підіймання плит не повинні виступати над поверхнею.

4.16. Усі деталі механізмів, які перевіряються людьми навпомацки, не повинні мати гострих кутів і шплінтів, що виступають за межі кріпильних гайок. Прокладки в підшипниках ковзання не повинні виступати з корпусу.

4.17. Усі опалювальні пристрої повинні мати міцні кожухи, що запобігали б опікам особового складу. Температура нагріву поверхонь цих кожухів у зонах постійного перебування людей не повинна перевищувати 40° C.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ НА СУДНАХ МОРСЬКОГО Й ОКЕАНІЧНОГО ПЛАВАННЯ

5.1. Особами, відповідальними за дотримання вимог, установлених цими Правилами, є капітани суден і керівники промислу.

5.2. Ведення промислових робіт обмежується в залежності від стану водної поверхні. У разі хвилювання (у балах), що перевищує наведені нижче значення, ведення промислу не допускається. На цей період знаряддя лову мають бути підняті на борт і закріплені.

Максимально допустимі рівні хвилювання моря в балах для різних типів суден різної водотоннажності (до вантажної марки, т):

Промислові судна кормового тралення водотоннажністю, т:
14 - 60	3 бали
61 - 300	4 бали
301 - 700	5 балів
701 - 1400	6 балів
1401 і більше	7 балів
Промислові судна бортового тралення водотоннажністю, т:
14 - 60	3 бали
61 - 300	4 бали
301 - 700	5 балів
701 і більше	6 балів
Промислові судна, які працюють дрифтерними сітями водотоннажністю, т:
14 - 60	3 бали
61 - 300	4 бали
301 і більше	6 балів
Промислові судна, які працюють кошелевими неводами водотоннажністю, т:
14 - 300	3 бали
301 - 700	4 бали
701 і більше	5 балів
Промислові судна, які працюють морськими мутниками (снюреводами) водотоннажністю, т:
14 - 150	3 бали
151 і більше	4 бали
Промислові судна, які працюють гачковими знаряддями лову водотоннажністю, т:
5 - 300	3 бали
301 - 700	4 бали
701 і більше	5 балів
Промислові судна, які працюють конусними сітями або рибонасосами під час лову на електросвітло водотоннажністю, т:
60 - 1100	3 бали
1100 і більше	4 бали

Для суден, призначених до плавання в обмежених районах, стан поверхні моря, у разі погіршення якого ведення промислу не допускається, установлюється на 1 бал нижче.

5.3. Ведення швартовних і вантажних операцій у відкритому морі та відкритих рейдах обмежується таким чином.

Для суден водотоннажністю від 14 до 300 т, від 300 до 1400 т, від 1401 і більше т допустимий рівень хвилювання моря становить відповідно 3, 4 і 5 балів.

5.4. Ведення швартовних і вантажних операцій для несамохідних суден на відкритих рейдах обмежується таким чином.

Для суден водотоннажністю від 14 до 100 т, від 101 і більше т допустимий рівень хвилювання моря становить відповідно 3 і 4 бали.

5.5. Обмеження, зазначені в пунктах 5.3 і 5.4 цих Правил для швартування та ведення вантажних операцій, стосуються того із суден, що швартуються, водотоннажність якого менше.

5.6. Якщо судна пришвартовані одне до одного, а погода погіршується і хвилювання моря досягає граничних значень, зазначених у пунктах 5.3 і 5.4 цих Правил, вантажні та інші операції повинні бути припинені, а судна повинні відійти одне від одного за обопільним погодженням капітанів.

Рішення про припинення вантажних та інших операцій може приймати у морі самостійно капітан будь-якого з пришвартованих суден, а на рейді - адміністрація порту.

5.7. Умови передачі вантажу за схемою "бакштов" для самохідних суден у залежності від стану моря для суден водотоннажністю при осадці до вантажної марки від 14 до 300 т, від 301 до 1400, від 1401 і більше т обмежуються рівнем хвилювання моря відповідно 4, 5 і 6 балів.

Не допускається передавати вантаж і перебувати на бакштові під час хвилювання моря більшого, ніж зазначено вище.

5.8. Пересадка людей із судна на судно, якщо вони пришвартовані одне до одного, є роботою підвищеної небезпеки і допускається тільки за допомогою допущених засобів і пристосувань, що гарантують безпеку тих, хто пересаджується. Не допускається застосовувати з цією метою штормтрапи.

5.9. Судно повинно бути забезпечено пересадним засобом (кошиком). На кошику має бути бирка з зазначенням вантажопідйомності і датою останнього випробування. Суднова адміністрація в особі старшого помічника капітана в процесі експлуатації забезпечує систематичний контроль за технічним станом пересадного засобу і проводить його щорічні випробування під навантаженням на протязі часового відрізку, зазначеного в паспорті пересадного засобу.

5.10. Не допускається перебування у пересадному засобі (кошику) більше 3 осіб. Усі люкові отвори на палубі в місцях ведення пересадки повинні бути закриті або огороджені жорсткою огорожею.

5.11. Пересадний засіб слід проносити над надбудовами, механізмами, бортом на висоті не менше 1 м над ними.

5.12. Кут між шкентелями стріл, що проносять пересадний засіб (кошик), при цьому не повинен бути більше 120°.

5.13. Не допускається виготовляти пересадні засоби в суднових умовах.

5.14. Пересадка людей допускається тільки з використанням вантажних пристроїв, піднаглядних класифікаційному товариству.

5.15. До керування вантажним пристроєм під час транспортування людей з одного судна на інше допускаються навчені лебідники і сигнальники, що володіють достатніми практичними навичками, пройшли відповідний інструктаж і допущені до транспортування наказом по судну.

5.16. Перед транспортуванням має бути перевірена робота вантажного пристрою шляхом підйому і спуску пересадного кошика без людей.

5.17. Транспортування людей з одного судна на інше проводиться тільки у разі крайньої виробничої необхідності, обумовленої адміністрацією суден, або для надання медичної допомоги.

5.18. Рішення про транспортування людей з одного судна на інше приймають, за узгодженням між собою, капітани суден, виходячи з можливостей безпечного проведення операції.

5.19. Загальне керівництво транспортуванням людей з одного судна на інше здійснює старший помічник капітана того судна, робоча кліть якого використовується.

5.20. Перед початком транспортування людей з одного судна на інше старший помічник повинен провести з особами, яких транспортують, і з особами, які забезпечують пересадку, цільовий інструктаж з дотримання вимог безпеки в процесі транспортування і оформити наряд-допуск на виконання цих робіт та зробити запис у журналі інструктажів.

5.21. Допускається пересадка людей з одного судна на інше, якщо вони не пришвартовані одне до одного, за допомогою рятувальних шлюпок при силі вітру не вище 3 балів, хвилюванні моря не вище 2 балів і за умови доброї видимості.

Судна, що беруть участь у пересадці, повинні перебувати в межах видимості один одного, між ними і шлюпкою має бути забезпечений постійний радіозв'язок, а за шлюпкою - безупинне спостереження з обох суден.

Операція з пересадки людей має проходити під безпосереднім наглядом і під відповідальність капітанів суден, що беруть участь у пересадці.

Екіпаж шлюпки і пасажири мають бути забезпечені індивідуальними рятувальними засобами.

У разі раптового погіршення погоди або видимості шлюпка повинна негайно підійти до найближчого судна і по радіо доповісти про своє місцеперебування.

5.22. Допускається для посадки людей у шлюпку і висадки їх зі шлюпки на борт судна використання штормтрапів (із застосуванням страхувального пояса і штерта), які встановлюються у спеціально обладнаних з цією метою місцях. Не допускається встановлювати штормтрапи в місцях знімного леєрного огородження.

5.23. Не допускається самовільно пересідати з судна на судно. Не допускається здійснювати пересадку людей, що перебувають у нетверезому стані.

6. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ПІД ЧАС РОБІТ НА СУДНАХ ПРИБЕРЕЖНОГО ПЛАВАННЯ

6.1. У цьому розділі Правил установлюються обмеження для ведення промислу, швартовних і вантажних операцій у прибережних районах моря залежно від хвилювання водної поверхні.

Ці обмеження обов'язкові для виконання капітанами суден прибережного плавання під час роботи їх у прибережних районах моря.

6.2. Капітани суден мають право припиняти промисел, швартовні і вантажні операції, якщо це обумовлено технічним станом судна, даними остійності, наявністю великих кутів крену під час качки або низькою кваліфікацією екіпажу.

6.3. Якщо судна пришвартовані одне до одного, а погода погіршується і хвилювання водної поверхні досягає граничних значень, передбачених для цих суден, вантажні та інші операції мають бути припинені, а судна мають відійти одне від одного за обопільним погодженням капітанів.

Рішення про припинення вантажних та інших операцій може приймати самостійно капітан будь-якого з пришвартованих суден.

6.4. Судновласник (роботодавець) забезпечує чітку організацію оповіщення суден прогнозами погоди та штормовими попередженнями.

6.5. Судновласник (роботодавець) розробляє промислові розписи на всі види промислових робіт (неводний лов, сітковий лов тощо) і забезпечує ними кожний екіпаж.

6.6. Судновласник (роботодавець) установлює граничні норми завантаження наявних на підприємстві суден, виходячи з технічних розрахунків, для забезпечення їх остійності, а також інші параметри безпечного плавання за наявності на судні граничнодопустимої кількості людей і вантажу (улов, знаряддя лову тощо).

7. БЕЗПЕКА ПРАЦІ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ПАЛУБНИХ І ЗАГАЛЬНОСУДНОВИХ РОБІТ

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Особою, відповідальною за дотримання безпеки праці під час проведення всіх палубних робіт, є старший помічник капітана.

Під час проведення конкретних операцій (швартовних, вантажних операцій, роботи з якірним пристроєм, установлення трапів тощо) відповідальним за їх безпечне виконання може бути їх безпосередній керівник.

7.1.2. У місцях виконання палубних робіт повинні перебувати тільки працівники, безпосередньо зайняті в даних операціях. Не допускається перебувати в зазначених місцях стороннім особам і членам екіпажу, які не беруть участі в цих роботах.

7.1.3. Члени екіпажу, що виконують палубні роботи, повинні бути забезпечені касками, спецодягом і засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства. Під час виконання робіт, пов'язаних з можливістю падіння за борт, слід одягати жилет робочий страхувальний (далі - ЖРС).

7.1.4. Не допускається працювати зі сталевими канатами без захисних рукавиць (рукавиці повинні мати надолонники з міцного матеріалу).

Працювати у вологих і замаслених рукавицях не допускається.

7.1.5. Під час роботи зі сталевими і рослинними канатами не допускається перебувати і тримати руки ближче 1 м від барабанів, кнехтів, блоків і інших пристроїв, з яких вибирається чи стравлюється ходовий кінець каната, а також від місця накладення стопора.

У разі роботи з канатами із синтетичних матеріалів ця відстань повинна бути не менше 2 м.

7.1.6. Не допускається перебувати поблизу натягнутих канатів, ланцюгів, стопорів, а також на лініях натягу канатів і в зоні внутрішнього кута, утвореного канатом, поданим через кіп або відвідний роульс.

7.1.7. Під час роботи з канатами не допускається перебувати усередині бухт або шлагів канатів, рознесених по палубі.

7.1.8. Не допускається носити кільця, сережки та інші прикраси під час виконання будь-яких суднових робіт.

7.1.9. Пересуватись по всіх суднових приміщеннях і палубах (крім кают) допускається у закритому взутті з низькими каблуками. Судновому жіночому персоналу не допускається носити у суднових умовах взуття на високих підборах.

7.1.10. Не допускається виходити за леєрне огородження чи фальшборт, а також перегинатися через них, за винятком випадків спостереження за положенням якоря і якірного ланцюга (каната) під час підіймання якоря.

На працівнику, що виконує ці роботи, повинен бути запобіжний пояс зі страхувальним кінцем.

Не допускається здійснювати пуск або зупинку будь-яких суднових механізмів, пристроїв, обладнання (далі - суднові механізми) без розпорядження осіб командного складу.

У разі виникнення загрози аварії або нещасного випадку працівник може зупинити відповідний механізм, якщо від дії цього механізму не залежить безпека мореплавства судна.

Механізм, що забезпечує безпеку мореплавства судна, може бути зупинений тільки з дозволу вахтового помічника капітана або капітана.

7.1.11. Не допускається пускати в дію механізми, з яких зняті захисні кожухи або огорожі. Зняті під час ремонту і огляду обладнання захисні огорожі повинні бути поставлені на місце після закінчення цих робіт.

7.1.12. Не допускається працювати на несправному обладнанні, механізмах і пристроях. У разі виявлення будь-якої несправності, що становить небезпеку для людей, механізм має бути зупинений, а про подію необхідно доповісти безпосередньому керівникові (керівникові робіт).

7.1.13. Не допускається пуск механізму до того, як буде перевірена відсутність на ньому сторонніх предметів, а люди, що перебувають біля механізму, будуть попереджені про пуск, що має відбутись.

7.1.14. Для запобігання нещасним випадкам під час обслуговування механізмів, що працюють, не допускається торкатись деталей, що рухаються, одягом, руками або іншими частинами тіла.

7.1.15. Не допускається ставати або сідати на поручні огороджень і планшири.

7.1.16. Не допускається застосовувати брезентові шланги для подання гарячої води, для цього слід користуватись гумотканинними шлангами.

7.1.17. Не допускається використовувати гостру пару з котлів для господарських робіт.

7.1.18. У разі дистанційного пуску механізмів люди, що перебувають поблизу цих механізмів, повинні бути попередженні про пуск.

7.1.19. Не допускається на механізмі, що працює, вимірювати зазори, перевіряти слабину в системі руху, закріплювати гайки, чистити і обтирати частини, що рухаються, і проводити інші роботи.

7.1.20. Не допускається застосовувати ломи, труби, гайкові ключі та інші предмети з метою подовження плеча важеля (для відкривання і закривання клапанів, клінкетів і кранів, закручування і відкручування гайок тощо).

7.1.21. Роботи, які виконують одночасно кілька членів екіпажу, необхідно проводити узгоджено і за командою.

Не допускається одночасне виконання двох видів робіт на одному механізмі (наприклад, робота механіка й електромеханіка).

7.2. Швартовні операції

7.2.1. Під час проведення швартовних операцій командний склад, що керує роботами, і члени екіпажу займають місця відповідно до суднового розпису щодо швартовних операцій. При цьому не допускається залишати навіть на короткий час без нагляду механізми, що працюють, відволікатися сторонніми розмовами чи виконувати будь-які інші роботи, не пов'язані з проведенням швартовних операцій. Між містком і швартовними бригадами повинен бути радіозв'язок.

7.2.2. Швартування і проведення вантажних операцій у відкритому морі допускаються тільки за наявності надійного кранцевого захисту суден.

7.2.3. Перед швартуванням капітани суден, що будуть швартуватися одне до одного, мають завчасно дати вказівки своїм помічникам, а останні повинні проінструктувати підпорядкованих їм за швартовним розкладом осіб про порядок проведення швартування і перевірити справність і готовність до дії швартовних пристроїв.

7.2.4. Капітан судна, що швартується (відходить), має виконувати вказівки капітана судна, до якого здійснюється (здійснювалося) швартування при підході (відході) і під час спільної стоянки.

7.2.5. Під час проведення швартовних операцій особи, які не зайняті на цій операції, не повинні перебувати поблизу місця ведення швартовних робіт.

7.2.6. Під час виконання швартовних операцій застосовувати промислове обладнання (мальгогери, блоки, роли тощо) не допускається.

7.2.7. Не допускається перебувати в безпосередній близькості від задіяних у роботі кнехтів і швартовних тросів, якщо це не викликано виробничою потребою. Робота в цьому місці, обумовлена виробничою потребою, допускається за умови максимальної обережності і під наглядом другої особи, що страхує.

7.2.8. Особа командного складу судна, відповідальна за ведення швартовних робіт, після їх виконання повинна піти останньою з місця ведення робіт, попередньо переконавшись, що всі операції закінчені правильно і людей біля небезпечних місць немає.

7.2.9. Перед початком швартовних операцій усі вантажні стріли та інші предмети і пристрої, що виступають за борт, повинні бути завалені на палубу і розкріплені.

7.2.10. Під час швартовних операцій судна не допускаються:

а) наявність на палубі біля швартовних пристроїв рибальських снастей, вантажу, улову та інших сторонніх предметів;

б) стравлювання каната безпосередньо з бухт і в'юшок;

в) застосування кранців з коротким кінцем, що змушує витягувати руки за борт;

г) залишати незадраєними всі ілюмінатори і двері борта, яким чи до якого швартується судно.

7.2.11. Перед тим, як закидати кінець, необхідно подати попереджувальний вигук "Бережися!" ("Полундра!"). Тягар закидного кінця повинен бути обплетений м'яким матеріалом. Не допускається використовувати як тягар скоби болти або інші предмети.

Закидний кінець повинен мати довжину 25 - 35 м.

Для подання попереджувального вигуку в разі використання линозакидного пристрою слід застосовувати суднові звукопідсилювальні засоби (електромегафон, суднова трансляція тощо).

7.2.12. Діаметр швартовного каната повинен відповідати діаметру тумби кнехта виходячи з розрахунку:

діаметр сталевого каната не більше 0,1 діаметра тумби кнехта, мм;

довжина обводу рослинного каната не більше 0,7 діаметра тумби кнехта, мм;

довжина обводу капронового каната не більше 0,5 діаметра тумби кнехта, мм.

7.2.13. Під час накладання швартовного каната на кнехти руки необхідно тримати із зовнішнього боку огона біля його основи.

7.2.14. Кут між віссю барабана чи турачки і лінією натягу швартовного каната повинен складати від 70 до110 градусів.

7.2.15. Не допускається одночасно працювати на двох турачках, розміщених на одній приводній осі механізму.

7.2.16. Під час роботи з рослинними і капроновими канатами слід застосовувати стопори з рослинного каната з обводом не більше 90 мм. Руйнівне навантаження стопора повинно бути не менше 0,15 розривного зусилля швартова.

Не допускається застосовувати ланцюгові стопори для стопоріння рослинних і синтетичних канатів.

7.2.17. Не допускається утримувати руками швартовний стопор, що перебуває під навантаженням. Для його надійного закріплення на швартові і забезпечення відсутності людини у небезпечній зоні кожен стопор повинен мати закріплений на ньому шкімушгар довжиною не менше 1,5 м.

7.2.18. До початку швартовних операцій необхідно провести зовнішній огляд стопорів. У разі виявлення в результаті огляду дефектів, зазначених у підпунктах 8.10.10 і 8.10.11 цих Правил, такий стопор необхідно замінити.

7.2.19. Не допускається перебувати:

- перед стопором в напрямку його натягу і ближче 1,0 м від місця його накладення;

- з боку натягу швартовного каната до і після звільнення його від стопора.

Не допускається перекладати навантаження швартова або бакштова на швартовий стопор, оскільки це може призвести до руйнування швартового стопора і нещасного випадку.

Швартовний стопор (ланцюговий або рослинний) повинен мати на кінцевій частині шкімушгар для закріплення стопора на швартові.

7.2.20. Під час закріплення швартовного кінця на березі, причалі чи іншому судні силами екіпажу судна, що швартується, вахтовий начальник повинен зупинити судно біля об'єкта швартування й утримувати його впритул до цього об'єкта під час подачі трапа і висадження вахтового члена команди. Трап для висадження на берег, причал чи інше судно подається у всіх випадках, коли різниця за висотою між палубою судна, що швартується, і об'єктом швартування перевищує 0,5 м.

7.2.21. У разі швартування судна до швартовної тумби швартовний кінець заводиться шлюпкою чи моторним катером. На них повинна бути набрана достатня кількість шлагів каната для вільного стравлювання. Ходовий кінець каната, який заводять, повинен бути закріплений у шлюпці так, щоб забезпечити можливість його швидкої віддачі. Огон заведеного швартова пропускають через рим бочки і кріплять на кнехтах судна.

Якщо на бочці є швартовний кінець, його піднімають з води на палубу судна гаком або "кішкою".

Не допускається перебувати в кормовій частині шлюпки під час заведення швартовного каната.

7.2.22. Накидання швартовних канатів на причальні пристрої шлюзів слід виконувати багром чи опорними гаками. За наявності на причальних пристроях шлюзів закріплених швартовних кінців їх також виловлюють з палуби судна баграми, гаками чи "кішками", не виходячи при цьому за фальшборт чи леєрне огородження.

Під час шлюзування судна, якщо швартовні канати закріплені за причальні пристосування шлюзу, не можна допускати перенапруження швартовів під час спорожнювання камери чи шлюзу, а також ослаблення під час їх заповнення.

7.2.23. Тримати ходовий кінець каната, що вибирається або стравлюється, допускається тільки кистями рук на відстані не менше 1 м від барабана швартовного механізму або кнехта.

7.2.24. Для вибирання каната без просковзування його через барабан швартовного механізму слід накладати не менше 5 шлагів. При цьому допускається стояти не ближче 2 - 3 м від барабана. Не допускається працювати на барабанах, діаметр яких менше шестиразового діаметра застосовуваного каната. Вибирання канатів виконується рівномірно.

7.2.25. Під час проведення швартовних робіт не допускається:

а) використовувати як швартові рослинні і капронові канати, що мають розрізи, розпускання, розриви пасм, а також сталеві канати, що мають неприпустимі дефекти;

б) подавати, вибирати, витравлювати, закріплювати і віддавати швартовний канат, а також запускати швартовний механізм без команди особи, що керує швартовними операціями;

в) нахилятися над в'юшкою під час змотування або укладання на ній швартовного каната;

г) одному члену команди одночасно вибирати канат з турачки швартовного механізму і керувати ним;

ґ) накладати додаткові шлаги каната на барабан швартовного механізму під час його обертання;

д) затримувати руками чи ногами канат, що швидко витравлюється;

е) стояти біля кіпових планок і роульсів;

є) подавати швартовні канати, що мають кілочки;

ж) вибирати на судні канат доти, доки зі шлюпки не будуть скинуті шлаги, що залишилися, і вона не відійде убік від скинутого каната;

з) вибирати заведений на швартовну бочку канат у той час, коли на бочці перебувають люди;

и) до закінчення швартування переходити людям із судна на причал чи назад, або з судна на судно, за винятком робіт, що виконуються відповідно до підпункту 7.2.20;

і) тримати руки на планширі фальшборта або опускати їх через фальшборт;

ї) протягувати швартовні кінці через клюзи без застосування спеціальних гаків;

й) накладати одночасно на кнехти огон і шлаги швартовного каната;

к) витравлювати швартовні канати безпосередньо з бухт і в'юшок;

л) працювати всередині шлагів канатів, рознесених по палубі, під час подачі швартовів на берег чи інше судно;

м) застосовувати сталеві канати для швартування танкерів, що перевозять паливо.

7.2.26. Після виконання всіх робіт зі швартування керівник робіт повинен переконатись, що операції закінчені, і тільки після цього може залишити робоче місце.

7.3. Робота з якірним пристроєм

7.3.1. Віддача якорів, зняття і накладення стопорів на якір-ланцюг, її витравлювання і вибирання допускаються виконувати тільки за командою керівника якірно-швартовної групи.

7.3.2. Під час роботи з якірним пристроєм всі члени екіпажу займають місця відповідно до суднового розпису щодо постановки на якір і знімання з якоря.

7.3.3. Перед віддачею (підійманням) якоря необхідно перевірити, чи немає під носовим підзором судна шлюпок, катерів, барж чи людей.

7.3.4. Під час віддачі якоря з буєм буйреп повинен бути рознесений шлагами по палубі чи витравлений за борт, буйреп повинен бути чистим, а сам буй повинен бути за бортом і закріплений рослинною пробкою на фальшборті або на кіповій планці.

7.3.5. Під час віддачі якорів у разі відсутності прозорого захисного екрана оператор повинен бути в захисних окулярах для захисту очей від попадання бруду і частинок іржі під час витравлювання ланцюга.

7.3.6. Усі роботи з якірним ланцюгом на палубі і в ланцюговому ящику допускається виконувати тільки з використанням спеціальних гаків.

7.3.7. Завезенням якорів і верпів на шлюпці і катерах повинен керувати старший помічник капітана. При цьому не допускається:

а) перебувати у кормовій частині шлюпки між транцем і штоком якоря, взятого на шлюпку;

б) перебувати між брусами, на які покладений шток якоря, підвішеного за кормою;

в) усередині шлагів набраного на шлюпку каната.

7.3.8. Під час віддачі (підіймання) якоря не допускається:

а) навалюватися на вимбовки ручного шпиля корпусом тіла під час підіймання якоря і користуватись замість вимбовок випадковими предметами;

б) звільняти якір від канатів, корчів, ланцюгів тощо з палуби судна або зі шлюпки без попереднього закріплення якоря додатковими канатами;

в) віддавати стопори якір-ланцюга до відходу на безпечну відстань шлюпки з людьми, що виконують роботу поблизу якір-ланцюга;

г) перебування людей у ланцюговому ящику під час віддачі якорів і підтягування якорів до клюзу, а також під час підриву якорів ходом судна;

ґ) перебувати поблизу і на лінії руху якір-ланцюга під час віддачі і підіймання якорів.

7.3.9. Роботи з очищення якоря і якір-ланцюга необхідно проводити під керівництвом старшого помічника капітана.

Під час очищення якоря і якір-ланцюга необхідно дотримуватись заходів безпеки під час робіт за бортом. Особа, що спостерігає за положенням якоря і якір-ланцюга, повинна перебувати в безпечному місці. Усі роботи необхідно вести з альтанки. Якір повинен бути додатково закріплений сталевим канатом. Ставати на якір не допускається.

7.3.10. Не допускається працювати брашпилем під час забортних робіт з очищення якоря. Якірний механізм запускають тільки після виходу на палубу людей, що працювали за бортом.

На пульті керування брашпилем необхідно вивісити табличку "Не включати! Працюють люди!".

7.4. Установлення трапів, сходень і штормтрапів

7.4.1. Забортні трапи, їх площадки, а також сходні усіх видів, у тому числі й тимчасові, повинні мати з обох боків стійки висотою 1,0 м з леєрами чи поручнями.

Забортні трапи повинні забезпечувати безпечне пересування людей під час зміни осадки судна і під час стоянки в портах із припливно-відпливними явищами.

Траверси забортних трапів повинні забезпечувати безпечний прохід під ними і бути розташованими на висоті не менше 2 м при будь-якому робочому положенні трапа.

Трап повинен мати верхню і нижню площадки розміром не менше 0,7 х 0,7 м.

7.4.2. Нерухомі стійки забортних трапів, сходень усіх видів (у тому числі й тимчасових) або стійки, що завалюються, повинні відстояти одна від одної не більше ніж на 1,5 м; леєри в робочому положенні повинні бути туго натягнуті, канати леєрів не повинні мати ушкоджених дротів, а сплетіння огонів леєрів повинні бути оклетньовані; поручні повинні бути міцними і гладенькими.

7.4.3. Ширина забортних трапів і сходень, призначених для переходу людей без вантажу із судна на берег, на причал або на інше судно, повинна бути не менше 0,6 м у разі однобічного руху. Для суден з чисельністю екіпажу понад 80 чол. ширина забортного трапа повинна бути не менше 0,8 м. Глибина сходинок трапа в усіх випадках повинна бути не менше 240 мм.

Довжину забортного трапа слід вибирати з розрахунку кута його нахилу 55°, а за наявності нерухомих сходинок - 60°. Довжина одномаршового забортного трапа не повинна бути понад 10,2 м. У разі більшої довжини слід використовувати двомаршові трапи з проміжною площадкою загальною довжиною не більше 18,6 м.

7.4.4. Місце встановлення забортних трапів і сходень не повинно перебувати в районі дії вантажних стріл і кранів, а також відливних забортних отворів.

Під час швартування судна до причалу забортний трап чи сходні повинні бути розташовані на частині причалу, вільній від швартовних канатів.

7.4.5. Верхній кінець забортного трапа має бути надійно закріплений на борті судна.

Сходні необхідно закріплювати на борті так, щоб вони не рухались по борту судна. Ставити сходні під кутом понад 45° не допускається.

7.4.6. У всіх випадках, у тому числі коли судна ошвартовані один до одного, після встановлення трапів чи сходень під ними має бути натягнута (від борта судна до стінки причалу чи між бортами суден) і надійно закріплена міцна запобіжна сітка шириною не менше 1,5 м у кожний бік від трапа для запобігання можливості падіння людей у воду.

7.4.7. У випадках, коли судно стоїть не впритул до причалу, з нижньої площадки забортного трапа на берег повинні бути покладені сходні, закріплені на нижній площадці трапа, що мають поперечні планки завширшки не менше 40 мм, завтовшки 20 - 30 мм на відстані одна від одної на 300 - 350 мм. Якщо нижня площадка трапа перебуває від причалу на відстані 1 м і більше, сходні повинні мати леєрне огородження.

7.4.8. Якщо сходні або помости, що подаються на берег, не мають на кінці спеціальних котків, під них на березі має бути підкладений металевий лист.

7.4.9. Підходи до трапів і сходень повинні бути вільними.

7.4.10. Якщо сходні чи штормтрап закріплені через фальшборт, з палуби судна до планшира повинен бути поставлений напівтрап під кутом не більше 55° з поручнями з двох боків.

7.4.11. Дерев'яні сходні для проходу вантажників на судно і назад з вантажем повинні бути виготовлені з дощок товщиною не менше 50 мм і мати поперечини для упору ніг.

Ширина сходень повинна бути не менше 1,0 м для однобічного руху і не менше 1,5 м для двостороннього руху. Для запобігання подовжнього прогинання під сходні слід підставити козли. Сходні повинні бути огороджені міцними поручнями заввишки не менше 1,0 м з проміжним леєром на висоті 0,4 м.

7.4.12. Сходні, призначені для перенесення вантажів під час стоянки судна в ремонті, повинні мати ширину не менше 2,0 м з бортовими дошками заввишки не менше 0,15 м. Одна половина ширини сходень повинна бути рівною, а інша - мати поперечні планки.

Сходні повинні бути огороджені міцними поручнями заввишки 1,0 м.

7.4.13. Кожна сходня після її виготовлення чи ремонту, а також щорічно перед виходом судна в рейс повинна бути випробувана.

7.4.14. На обох кінцях переносної сходні повинні бути міцні темляки достатньої довжини для закріплення сходні під час її встановлення. Кінці сходень повинні прилягати до опорної поверхні за всією шириною сходень.

7.4.15. Використання сходень з будь-якими дефектами (тріщини, відколи, надломи тощо) не допускається. Перед використанням сходні мають бути випробувані.

7.4.16. На борту судна біля трапів і сходень завжди повинен бути рятувальний круг зі світним буєм і закріпленим на ньому закидним кінцем завдовжки не менше 30,0 м.

7.4.17. На зовнішньому боці забортних трапів і сходень повинен бути нанесений чіткий напис, що вказує на припустиме навантаження чи на кількість людей, що одночасно може перебувати на них.

Під час пересування по трапах і сходнях великої кількості людей вахтовий матрос повинен стежити за дотриманням черговості, за тим, щоб не було руху по трапу "у ногу". Вага людей, що одночасно перебувають на трапі, не повинна перевищувати припустимого значення навантаження на трап.

7.4.18. У зимовий час трапи і сходні повинні бути очищені від снігу і льоду та посипані піском.

7.4.19. Якщо сходні і трапи тимчасово зняті, на відкриті місця фальшборту повинні бути натягнуті леєри.

7.4.20. У разі переміщення судна під впливом хвиль, вітру, судна, що йде поблизу тощо повинен бути припинений рух людей по трапах і сходнях до припинення переміщення судна або вжиті заходи для додаткового закріплення судна і трапа.

7.4.21. Не допускається:

а) переходити із судна на берег, на причал чи на інше судно без трапів і сходень;

б) використовувати для переходу дошки, переносні драбини і несправні або неправильно подані і закріплені сходні і трапи;

в) скупчення людей на трапах, площадках трапів і сходнях;

г) створення зустрічних потоків на трапах і сходнях;

ґ) піднімання і спускання вантажів по трапах і сходнях, призначених для пересування людей;

д) користування жорсткими переносними трапами замість сходень.

7.4.22. Суднові штормтрапи повинні відповідати таким вимогам:

а) мати довжину, за якої вони, будучи закріплені на судні, досягатимуть рівня води за будь-яких осадок і диферентів судна, а також у разі крену до 15° на протилежний борт;

б) балясини повинні бути виготовлені з цільних брусків дерева твердих порід без сучків і мати довжину не менше 480 мм, ширину 115 мм і товщину 25 мм;

в) верхня і кожна п'ята балясини повинні мати довжину не менше 1100 мм. Ширина і товщина цих балясин повинні бути такі ж самі, як у інших балясин;

г) на кожній балясині на відстані 30 - 35 мм (на подовжених балясинах на відстані 340 - 345 мм) від її кінців повинні бути два отвори для пропуску тятив;

ґ) балясини повинні бути паралельними, відстань між ними має бути не менше 300 мм і не більше 380 мм;

д) тятиви повинні бути виготовлені з кожного боку з двох цільних (без з'єднань) сизальських (манільських) канатів з обводом не менше 65 мм, скріплених між собою під і над кожною балясиною.

7.4.23. Спускатись і підніматись по штормтрапу допускається тільки поодинці, тримаючись за тятиви.

7.4.24. У разі обледеніння штормтрапа користуватись ним не допускається.

7.4.25. Не допускається кріплення штормтрапа на борту за балясини.

7.4.26. Штормтрапи (лоцманські трапи) на судні необхідно випробовувати не рідше одного разу на рік шляхом підвішування вантажу масою 75 кг на кожну третю балясину. За результатами випробувань повинен бути складений судновий акт. Дату випробування зазначають олійною фарбою на верхній подовженій балясині.

На верхній подовженій балясині повинна бути позначена величина допустимого навантаження.

7.4.27. Не допускається користуватись штормтрапом, якщо:

а) на верхній подовженій балясині відсутні товарний знак виготовлювача, величина допустимого навантаження і дата випробування трапа;

б) відсутній акт про випробування або минув рік після попереднього випробування;

в) відсутні окремі балясини або наявні балясини з тріщинами;

г) зміщений бензель і балясини, не паралельні між собою;

ґ) обірвана хоча б одна з прядок каната;

д) канати тятив перепріли чи обгоріли на глибину близько 1/3 їх товщини;

е) штормтрап своєю нижньою балясиною не дістає до рівня води або причалу;

є) людина пересувається з вантажем.

7.4.28. Пристрій для кріплення штормтрапа чи лоцманського трапа в робочому положенні повинен мати таке саме допустиме навантаження і коефіцієнт запасу міцності, які має штормтрап, що закріплюється на ньому.

7.4.29. Якщо штормтрап чи лоцманський трап закріплений через фальшборт, то вхід зі штормтрапа на палубу і вихід з неї на штормтрап повинен бути забезпечений застосуванням похилого напівтрапа з поручнями і плоскими сходинками, який верхнім кінцем має бути надійно закріплений за планшир, а нижнім - на палубі.

7.4.30. У темний час доби місця кріплення штормтрапів повинні бути освітлені.

7.4.31. Не допускається застосовувати штормтрапи і лоцманські трапи, що складаються з кількох секцій. Якщо відстань від рівня води до місця входу на судно більше 9 м, доступ людей на судно повинен забезпечуватись забортним трапом.

7.5. Вантажно-розвантажувальні роботи

7.5.1. Перед проведенням вантажних операцій помічник капітана чи механік, у віданні якого перебувають палубні механізми, а також електромеханік (у разі його наявності на судні) повинні ретельно перевірити готовність вантажопідіймальних засобів до безпечного проведення робіт.

У відкритому морі виконання вантажних операцій допускається тільки після повного завершення швартовних операцій. Одночасне проведення вантажних операцій з одного борту і швартовних з іншого борту не допускається.

7.5.2. Під час підіймання вантажу гак не повинен доходити до верхнього блока ближче 0,5 м, а під час спускання на барабані має залишатись не менше 3 витків каната.

7.5.3. За несприятливих погодних умов (туман, імла, снігопад, злива тощо), що обмежують видимість на місці навантаження чи вивантаження, робота вантажних механізмів повинна бути припинена.

7.5.4. Під час виконання робіт у вантажному приміщенні повинні перебувати не менше трьох осіб і має бути забезпечена подача свіжого повітря.

7.5.5. На сітках, стампах, майданчиках та інших вантажних пристосуваннях мають бути спеціальні кінці для підтягування і розправлення їх на місці навантаження.

7.5.6. Вантаж, що розгойдується, допускається зупиняти тільки шляхом опускання його на палубу.

7.5.7. Під час виконання вантажних робіт у морі спуск (підйом) електронавантажувача у трюм здійснюється вантажними стрілами або кранами.

7.5.8. Під час спускання електронавантажувача в трюм має бути перевірена надійність застроплення шляхом піднімання електронавантажувача на 10 - 15 см.

7.5.9. Під час вантажних робіт трюми, з яких не проводиться вивантаження (завантаження), повинні бути закриті люковими кришками або огороджені. Знімати люкові кришки, леєрне огородження і поручні допускається тільки в тому місці, де ведуться вантажні роботи.

7.5.10. Відкривати і закривати люки трюмів необхідно під безпосереднім керівництвом помічника капітана.

Якщо на промислових палубах суден відсутні комінгси люків, перед відкриттям люка слід перевірити наявність захисної сітки, закріпленої під просвітом люка. Захисна сітка може бути знята тільки після встановлення знімного леєрного огородження люка на палубі.

7.5.11. На люкових кришках під час їх відкривання і пересування не повинні перебувати люди і будь-які предмети.

7.5.12. Працівники, що натягають брезенти на люки, не повинні рухатись спиною вперед.

7.5.13. Лючини вантажних люків слід знімати, починаючи з середини люка, і складати на палубі впритул до комінгса або фальшборту. Під час закривання вантажних люків лючини укладають на свої місця, починаючи від комінгса до середини люка.

7.5.14. Бімси, зняті з трюмів, укладають або ставлять на бічні грані, при цьому крайні бімси мають бути підклинені. Не допускається укладати бімси більше ніж у два ряди за висотою.

7.5.15. Люкові кришки, бімси і вантаж слід укладати таким чином, щоб забезпечити між ними або між ними і фальшбортом, леєрним огородженням або комінгсом люка безпечний прохід завширшки не менше 0,6 м.

Не допускається ходити по знятих лючинах і бімсах. У випадках, коли знімаються не всі бімси, ті бімси, що залишились, повинні бути надійно закріплені на своїх місцях.

7.5.16. Під час відкривання і закривання люків не допускається:

а) знімати і ставити знімні бімси за допомогою стропів, не призначених для цієї мети;

б) висмикувати бімси лебідкою у разі їх заїдання в гніздах або коли вони завалені вантажем;

в) у разі крена судна знімати чи ставити бімси, не заводячи відтяжок;

г) братись руками за кінці бімсів під час заведення їх у гнізда;

ґ) знімати або ставити лючини, бімси, люкові кришки, коли під просвітом люка трюму перебувають люди;

д) ходити по бімсах;

е) закривати люк брезентом, коли не всі лючини покладені на свої місця.

7.5.17. На суднах з малою висотою комінгсів люків (менше 0,75 м) відразу після відкривання люків необхідно встановити леєрне огородження жорсткої конструкції висотою не менше 1,0 м від рівня палуби.

7.5.18. Відкриті люки твіндеків необхідно огороджувати штатним леєрним огородженням висотою не менше 1,0 м.

7.5.19. У разі несправності трюмного трапа доступ до нього припиняється і біля трапа вивішується попереджувальний плакат "Користуватись трапом не можна".

7.5.20. Спускання людей у трюм допускається тільки з дозволу вахтового штурмана. Не допускається спускання людей по неосвітленому трапу і в неосвітлений трюм.

7.5.21. Не допускається підніматись з трюму або спускатись в нього через вантажні люки під час виконання вантажних операцій. На суднах повинні бути обладнані окремі входи у вантажні трюми.

7.5.22. Під час виконання вантажних робіт повинен бути виділений сигнальник для подання сигналів. Він повинен знати сигналізацію знаками, мати посвідчення на право ведення сигнальних робіт і мати на рукаві пов'язку білого кольору.

7.5.23. Сигнальник не повинен залишати своє робоче місце під час вантажних робіт і відволікатись на сторонні розмови і роботи.

7.5.24. Спускання вантажу в трюм і підіймання з нього повинні виконуватись тільки за командою сигнальника.

7.5.25. Сигнальник люка повинен попереджувати про рух вантажу людей, що перебувають в трюмі і на палубі, і стежити за їх безпекою.

7.5.26. До подання кранівнику або лебіднику відповідної команди сигнальник повинен переконатись у тому, що вантаж правильно застроплений, люди відійшли на безпечну відстань або перебувають в укритті і що маневрування вантажних засобів не становить загрози для людей.

7.5.27. Лебідник (кранівник) повинен виконувати сигнали сигнальника, за винятком сигналу аварійної зупинки, який може бути поданий будь-якою особою, що виявила небезпеку.

7.5.28. На робочому місці лебідника повинні бути встановлені щитки з зазначенням вантажопідйомності, кута розходження шкентелів під час спареної роботи стріл, а також відповідних схем роботи.

7.5.29. Не допускається скидати такелаж і пристосування в трюм.

7.5.30. Інтенсивність подавання вантажів у трюм під час завантаження повинна відповідати швидкості видалення їх у трюмі з-під просвіту люка, щоб уникнути захаращення робочої площадки.

7.5.31. Укладання вантажу на піддони, площадки або інші вантажозахоплювальні пристрої має виконуватись так, щоб вантаж не виступав за межі цих пристроїв, а під час підіймання вантажу сітками всі місця повинні бути обтягнуті.

7.5.32. Розкантовувати і направляти висячий вантаж допускається тільки за допомогою багрів і відтяжок.

7.5.33. Не допускається вивантажувати гірляндами мішки з вантажем із трюму з вузькою горловиною.

7.5.34. Під час спускання вантажу краном чи стрілою вантаж повинен спочатку бути поданий на середину люка, а потім плавно опущений в трюм.

Не допускається відтягати і розгойдувати вантаж, що висить на шкентелі, для спускання його під палубу.

7.5.35. Під час вантажних робіт на твіндечних палубах вантажні люки на цих палубах повинні бути закриті.

7.5.36. Під час розвантаження трюмів, заповнених рибою наливом, робочі місця повинні забезпечувати стійке положення і надійне укриття працівників.

Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.