ДСТУ Б В.2.7-120-2003
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
====================================================================
Будівельні матеріали
Добавки енергозберігаючі
для керамічних будівельних виробів
Загальні технічні вимоги
Видання офіційне
Держбуд України
2003
ПЕРЕДМОВА
1 РОЗРОБЛЕНИЙ
Технічним комітетом стандартизації "Будівельні матеріали" за участю Українського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту будівельних матеріалів і виробів (НДІБМВ)
2 ВНЕСЕНИЙ
Управлінням науково-технічної політики у будівництві Держбуду України
3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ТА ВВЕДЕНИЙ В ДІЮ
Наказом Держбуду України від 25 лютого 2003 р. № 14
4 ВВЕДЕНИЙ ВПЕРШЕ
ЗМІСТ
1 Галузь використання ........................... 1
2 Нормативні посилання .......................... 1
3 Класифікація ............................... 3
4 Технічні вимоги.............................. 5
5 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища. ....... 6
6 Правила приймання. ........................... 6
7 Методи контролю............................. 8
8 Транспортування і зберігання ..................... 10
9 Гарантії виготовлювача . 10
Додаток А
Форма журналу приймального контролю добавок .......... 11
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
====================================================================
Будівельні матеріали
Добавки енергозберігаючі для керамічних
будівельних виробів
Загальні технічні вимоги
Строительные материалы
Добавки энергосберегающие для керамических
строительных изделий
Общие технические требования
Building materials
Energy economy additions for building tarthenware
Common technical requirements
_____________________________________________________________________________
Чинний від 2003-07-01
1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ
Цей стандарт поширюється на добавки, які при введенні у шихту для виробництва керамічних виробів знижують енерговитрати при виготовленні продукції. До них відносяться: польовий шпат, пегматит, скло, вапняк, доломіт, мелений шлак, зола, золошлакові суміші, тирса, мелене вугілля, відходи вуглевидобутку і вуглезбагачення, мелена солома, коксовий шлам, торфовий пил, мелений кокс, шамот, пил від виробництва керамзиту та інші.
Стандарт установлює вимоги до зернового і хімічного складу, вмісту вологи, вуглецю та низькотемпературних летких речовин, питомої поверхні та теплоти згорання добавок.
Усі вимоги цього стандарту, крім зазначених у тексті як рекомендовані, є обов'язковими.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:
_____________________________________________________________________________
Видання офіційне
|
ДБН В.1.4-0.01-97 |
Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Основні положення |
|
ДБН В.1.4-1.01-97 |
Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні |
|
ДБН В.1.4-2.01-97 |
Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва |
|
ГОСТ 12.1.007-76 |
ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности |
|
ГОСТ 12.3.009-76 |
ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности |
|
ГОСТ 12.3.020-80 |
ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности |
|
ГОСТ 12.4.002-97 |
ССБТ. Средства защиты рук от вибрации. Технические требования и методы испытаний |
|
ГОСТ 12.4.010-75 |
ССБТ. Средства индивидуальной защиты. Рукавицы специальные. Технические условия |
|
ГОСТ 12.4.011-89 |
ССБТ. Средства индивидуальной защиты работающих. Общие требования и классификация |
|
ГОСТ 12.4.013-85 |
ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия |
|
ГОСТ 12.4.028-76 |
ССБТ. Респираторы ШБ-1 "Лепесток". Технические условия |
|
ГОСТ 12.4.034-85 |
ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов дыхания. Классификация и маркировка |
|
ГОСТ 12.4.051-87 |
ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов слуха. Общие технические требования и методы испытаний |
|
ГОСТ 12.4.087-84 |
ССБТ. Строительство. Каски строительные. Технические условия |
|
ГОСТ 12.4.099-80 |
ССБТ. Комбинезоны женские для защиты от нетоксичной пыли, механических воздействий и общих производственных загрязнений. Технические условия |
|
ГОСТ 12.4.100-80 |
ССБТ. Комбинезоны мужские для защиты от нетоксичной пыли, механических воздействий и общих производственных загрязнений. Технические условия |
|
ГОСТ 147-95 (ІСО 1928-76) |
Топливо твердое минеральное. Определение высшей теплоты сгорания и вычисление низшей теплоты сгорания |
|
ГОСТ 2059-95 (ІСО 351-84) |
Топливо твердое минеральное. Метод определения общей серы сжиганием при высокой температуре |
|
ГОСТ 2093-82 |
Топливо твердое. Ситовой метод определения гранулометрического состава |
|
ГОСТ 2408.1-95 (ІС0 625-75) |
Топливо твердое. Методы определения углерода и водорода |
|
ГОСТ 2642.3-97 |
Огнеупоры и огнеупорное сырье. Методы определения оксида кремния (IV) |
|
ГОСТ 2642.4-97 |
Огнеупоры и огнеупорное сырье. Методы определения оксида алюминия |
|
ГОСТ 2642.5-97 |
Огнеупоры и огнеупорное сырье. Методы определения оксида железа (III) |
|
ГОСТ 2642.7-97 |
Огнеупоры и огнеупорное сырье. Методы определения оксида кальция |
|
ГОСТ 2642.11-97 |
Огнеупоры и огнеупорное сырье. Методы определения оксидов калия и натрия |
|
ГОСТ 5382-91 |
Цементы и материалы цементного производства. Методы химического анализа |
|
ГОСТ 6382-91 (ІСО 562-81) |
Топливо твердое минеральное. Методы определения выхода летучих веществ |
|
ГОСТ 10538-87 |
Топливо твердое. Методы определения химического состава зоны. |
|
ГОСТ 11014-81 |
Угли бурые, каменные, антрацит и горючие сланцы. Ускоренный метод определения влаги |
|
ГОСТ 13144-79 |
Графит. Методы определения удельной поверхности |
|
ГОСТ 27574-87 |
Костюмы женские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия |
|
ГОСТ 27575-87 |
Костюмы мужские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия |
|
ГОСТ 28507-99 |
Обувь специальная с верхом из кожи для защиты от механических воздействий. Технические условия |
|
СНіП ІІІ-4-80 |
Техника безопасности в строительстве |
3 КЛАСИФІКАЦІЯ
3.1 Добавки класифікують за такими ознаками:
- призначення;
- матеріальний склад;
- зерновий склад;
- питома теплота згорання.
3.2 У залежності від призначення добавки поділяють на типи, наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
|
Типи добавки |
Умовне позначення типу |
Призначення |
Основні представники |
|
Плавень (флюс) |
П |
Зниження температури спікання глин |
Польовий шпат, пегматит, скло, вапняк, доломіт, магнезит, мелений шлак, пісок кварцовий |
|
Органовмісна |
О |
Зниження витрати палива |
Мелене вугілля, відходи вуглевидобутку і вуглезбагачення, тирса, торфовий пил |
|
Шамотна |
Ш |
Зниження витрати тепла |
Випалена і мелена глина, мелений керамічний бій, керамзитовий пил |
3.3 У залежності від матеріального складу добавки поділяють на види, наведені в таблиці 2.
Таблиця 2
|
Тип добавки |
Вид добавки |
Умовне позначення типу |
Основний компонент |
|
Плавень(П) |
Польовошпатова |
ПШ |
Польовий шпат |
|
Пегматитова |
П |
Пегматит |
|
|
Скляна |
С |
Скло |
|
|
Вапнякова |
В |
Вапняк |
|
|
Доломітова |
Д |
Доломіт |
|
|
Магнезитова |
М |
Магнезит |
|
|
Шлакова |
МШ |
Мелений шлак |
|
|
Піщана |
ПК |
Пісок кварцовий |
|
|
Органовмісна (0) |
Вугільна |
MB |
Мелене вугілля |
|
ВВВ |
Відходи вуглезбагачення і вуглевидобутку |
||
|
Коксова |
МК |
Мелений кокс |
|
|
KШ |
Коксовий шлам |
||
|
Торфяна |
ТП |
Торфовий пил |
|
|
Тирсова |
Т |
Тирса |
|
|
Солом'яна |
С |
Мелена солома |
|
|
Шамотна (Ш) |
Глиняна |
МГВ |
Мелена глина випалена |
|
Керамічна |
МКБ |
Мелений керамічний бій |
|
|
Керамзитова |
ПК |
Пил керамзитовий |
3.4 У залежності від розміру зерен добавки поділяють на групи, наведені в
таблиці 3.
Таблиця 3
|
Найменування груп |
Розмір зерен, мм |
|
Тонкодисперсні |
До 1 вкл. |
|
Середньодисперсні |
Понад 1 до 2 вкл. |
|
Грубодисперсні |
Понад 2 до 3 вкл. |
3.5 У залежності від питомої теплоти згорання добавки поділяють на класи, наведені в таблиці 4.
Таблиця 4 У кДж/кг
|
Найменування класу |
Питома теплота згорання |
|
3 високою теплотою |
Понад 7000 |
|
3 середньою теплотою |
- « - 6000 до 7000 вкл. |
|
3 низькою теплотою |
- « - 6000 - « - |
Умовне позначення добавки при замовленні повинне складатися з позначення типу та виду добавки, зернового складу і позначення даного стандарту.
Приклад умовного позначення пилу керамзитового із зерновим складом:
до 1 мм - 10 % ; 1 - 2 мм - 50 % ; 2 - 3 мм - 40 % .
Добавка Ш.ПК 10, 50, 40 ДСТУ Б В.2.7-120-2003.
4 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
4.1 Добавки повинні відповідати вимогам цього стандарту, замовленню на поставку і виготовлятися за технологічним регламентом, затвердженим підприємством-виготовлювачем.
- Зерновий склад добавок повинен бути:
до 1 мм від 5 до 10 % ;
понад 1 - « - 2 мм - « - 45 - « - 55 % ;
- « - 2 - « - 3 мм - « - 35 - « - 45 % .
Вміст зерен розміром більше 3 мм не допускається.
4.3 Вміст характерних хімічних окислів у добавках рекомендується в межах, наведених у таблиці 5.
Таблиця 5
Найменування окислів |
Значення показників для добавок типів |
|
П |
О |
Ш |
|
|
Вміст Аl2О3 , % |
не менше 10 |
не менше 20 |
10-20 |
|
Вміст SіО2 , % |
не менше 65 |
не менше 40 |
50-70 |
|
Сума Al2O3 + SiO2 , % |
80-90 |
75-95 |
60-90 |
|
Вміст СаО, % |
не більше 2 |
не більше 8 |
5-20 |
|
Вміст SО3 , % |
не більше 1 |
не більше 3 |
не більше 1 |
|
Вміст Fе2О3 , % |
4-5 |
5-8 |
3-10 |
|
Вміст (Na2 O + К20), % |
5-7 |
2-3 |
1-2 |
|
Примітка. Включення карбонатів у вигляді щілин каменистих зерен розміром більше 1 мм не допускається. |
|||
4.4 Вологість добавок не повинна перевищувати 20 % .
4.5 Добавки не повинні містити сторонніх включень (будівельне сміття, круп-нозернисті пісковики, залучений метал та ін.).
4.6 Додаткові вимоги до органовмісних добавок
4.6.1 Питома теплота згорання не повинна перевищувати 8000 кДж/кг.
4.6.2 Питома поверхня має бути від 3500 до 6900 см2 г.
4.6.3 Вміст вуглецю не повинен перевищувати 20 % .
4.6.4 Вміст низькотемпературних летких речовин в органовмісних добавках не допускається.
5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО
СЕРЕДОВИЩА
5.1 Добавки енергозберігаючі, що застосовуються при виробництві керамічних виробів, відносяться до речовин малонебезпечних та нетоксичних і відповідають IV класу згідно з класифікацією за ГОСТ 12.1.007.
5.2 Відповідно до вимог ДБН В.1.4-0.01, ДБН В.1.4-1.01 ефективна питома активність природних радіонуклідів у добавках не повинна перевищувати 370 Бк/кг. Контроль - за ДБН B.1 .4-2.01.
5.3 При виконанні робіт робітники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту: спецодяг - згідно з ГОСТ 12.4.099, ГОСТ 12.4.100, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575, спецвзуття згідно з ГОСТ 28507, каски згідно з ГОСТ 12.4.087, засоби індивідуального захисту очей згідно з ГОСТ 12.4.013, засоби індивідуального захисту органів дихання згідно з ГОСТ 12.4.034, респіратори ШБ-І "Лепесток" згідно з ГОСТ 12.4.028, засоби індивідуального захисту від шуму згідно з ГОСТ 12.4.051, засоби індивідуального захисту рук згідно з ГОСТ 12.4.002 та ГОСТ 12.4.010.
Можливе використання імпортних засобів індивідуального захисту за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працюючих.
5.4 Загальні вимоги захисту працюючих - згідно з ГОСТ 12.4.011.
5.5 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009 та СНіП ІІІ-4, а переміщення вантажів - згідно з ГОСТ 12.3.020.
5.6 До роботи на обладнанні та до виконання вантажно-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодше 18 років, яких навчили правилам експлуатації обладнання і які мають посвідчення про складання іспитів з техніки безпеки та пройшли медогляд.
6 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
6.1 Добавки приймають партіями. Партією вважається кількість добавки, що відвантажена одному споживачеві протягом доби.
6.2 Добавки підлягають приймально-здавальним та періодичним випробуванням.
6.3 Приймально-здавальні випробування виконуються для кожної партії за показниками:
- зерновий склад;
- вологість;
- наявність сторонніх включень.
6.4 Періодичні випробування виконуються за показниками:
- ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів, питома теплота згорання, питома поверхня, вміст вуглецю, вміст низькотемпературних летких речовин - один раз на рік;
- хімічний склад - один раз на рік або у разі зміни родовища, відвалу, шламосховища тощо.
6.5 Для проведення приймально-здавальних випробувань від партії відбирають пробу масою від 5 до 7 кг.
6.6 Порядок відбору проб
6.6.1 Загальну пробу складають не менше ніж з 10 разових проб, відібраних у рівній кількості.
6.6.2 Проби добавки відбирають у місці завантаження транспортних засобів для відправлення споживачам.
6.7 Для контрольних перевірок споживачем якості добавки, відвантаженої залізничним або водним транспортом, проби відбирають не менше ніж з 10 місць у рівній кількості на різній глибині, при відвантаженні автомобільним транспортом - не менше ніж з 5 машин.
6.8 Маркування та протокол відбору проб мають містити:
- найменування виготовлювача добавки;
- найменування та позначення проб;
- місце і дату відбору проб;
- посаду та прізвище особи, яка відбирала пробу.
6.9 Приймання добавки здійснюється технічним контролем підприємства-виготовлювача за результатами приймально-здавальних та періодичних випробувань які документують за формою згідно з рекомендованим додатком А.
6.10 При незадовільних результатах випробувань хоча б за одним із показників, які вказані в 6.3 і 6.4, проводять повторні випробування за цим показником на подвоєній кількості проб. При незадовільних результатах повторних випробувань партія добавки прийманню не підлягає.
6.11 Кожна партія добавки повинна супроводжуватися документом про якість, в якому наводиться:
- найменування виготовлювача, його адреса;
- найменування та умовне позначення добавки;
- номер і дата видачі документа;
- номер партії і обсяг добавки, що відвантажується;
- результати випробувань;
- штамп ВТК.
На вимогу замовника повинна видаватися копія сертифіката радіаційного контролю.
6.12 Споживач має право проводити контрольну перевірку якості добавки згідно з вимогами даного стандарту.
7 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
7.1 Визначення зернового складу добавок
7.1.1 Для добавок, окрім органовмісних.
Суть методу полягає у визначенні вмісту зерен, що виходять за межі встановлених розмірів.
7.1.1.1 Для визначення зернового складу добавок використовують:
- ваги з похибкою зважування не більше 1 г;
- набір сит з круглими отворами діаметром від 1 до 5 мм.
7.1.1.2 Проведення аналізу.
Наважку масою 500 г просіюють через сита з розмірами отворів, що відповідають верхній і нижній границям фракції, яка випробовується, і зважують.
Вміст зерен, що виходять за межі фракції XI, Х2, у відсотках, визначають за форму-лами (1,2):
(1)
(2)
де X1 - кількість добавки, яка складається з більших зерен ніж розмір фракції, у відсотках;
X2 - кількість добавки, яка складається з менших зерен ніж розмір фракції, у відсотках;
G - маса проби, яку брали для визначення, г;
G1 - маса добавки з розміром зерен, більшим за верхню межу фракції, г;
G2 - маса добавки з розміром зерен, меншим за нижню межу фракції, г.
7.1.2 Зерновий склад органовмісних добавок визначають за ГОСТ 2093.
7.2 Визначення вологості
7.2.1 Для добавок, окрім органовмісних.
Для проведення випробувань використовують:
- сушильну шафу;
- ваги з похибкою зважування не більше 0,01 г.
Наважку масою 100 г поміщають у попередньо висушений посуд і зважують. Потім висушують у сушильній шафі при температурі 105-110 °С. Витягують із сушильної шафи, охолоджують в ексикаторі і зважують.
Висушування повторюють до досягнення постійної маси наважки. Час контрольного висушування - 30 хв.
Вологість W, у відсотках за масою, визначають з точністю до 0,1 відсотка за формулою (3):
(3)
де G - маса наважки до висушування, г;
G1 - маса наважки після висушування, г.
Вологість добавки визначають як середнє арифметичне результатів випробувань трьох проб.
7.2.2 Вологість органовмісних добавок визначають за ГОСТ 11014.
7.3 Хімічний аналіз добавок
7.3.1 Вміст оксидів визначають:
- двооксиду кремнію - за ГОСТ 2642.3;
- оксиду алюмінію - за ГОСТ 2642.4;
- оксиду заліза - за ГОСТ 2642.5;
- оксиду кальцію - за ГОСТ 2642.7;
- оксидів калію і натрію - за ГОСТ 2642.11.
7.3.2 Вміст SO3 визначають за ГОСТ 5382, а у органовмісних добавках - за ГОСТ 2059.
7.3.3 Хімічний склад органовмісних добавок визначають за ГОСТ 10538.
7.4 Питому теплоту згорання визначають за ГОСТ 147.
7.5 Вміст вуглецю визначають за ГОСТ 2408.1.
7.6 Питому поверхню визначають за ГОСТ 13144.
7.7 Наявність сторонніх включень визначають візуально.
7.8 Вміст летких речовин визначають за ГОСТ 6382.
8 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
8.1 Добавки поставляються навалом залізничним, водним та автомобільним транспортом відповідно до вимог правил, що діють на кожному виді транспорту. Умови транспортування мають забезпечувати збереження якості добавок.
8.2 Добавки повинні зберігатися в умовах, які виключають можливість забруднення сторонніми домішками.
8.3 Різні види добавок повинні зберігатися окремо в умовах, що виключають їх змішування.
9 ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЛЮВАЧА (ПОСТАЧАЛЬНИКА)
Підприємство-виготовлювач (постачальник) повинне гарантувати відповідність добавок вимогам даного стандарту при дотриманні умов транспортування та зберігання.
Додаток А
(рекомендований)
Форма журналу приймального контролю добавок
- Обкладинка журналу
_____________________________________________________________________________
(назва підприємства, організації)
ЖУРНАЛ
приймального контролю добавок
Початий _________________________________
Закінчений _______________________________
Всього аркушів____________________________
- Результати приймального контролю добавки
|
Дата приймання |
Номер партії |
Обсяг партії |
Значення показників якості |
Висновки |
Підпис |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Примітка 1. У графі 5 наводять висновки про приймання чи бракування даної
партії добавки.
Примітка 2. У графі 6 має бути наведене прізвище і підпис відповідальної особи
за технічний контроль добавок на підприємстві-виготовлювачі.
91.100.25
ДСТУ Б В.2.7-120-2003
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ
========================================================================================
Строительные материалы
Добавки энергосберегающие
для керамических строительных изделий
Общие технические требования
Издание официальное
Госстрой Украины
2003
ПРЕДИСЛОВИЕ
1 РАЗРАБОТАН
Техническим комитетом стандартизации "Строительные материалы" с участием Украинского научно-исследовательского и проектно-конструкторского института строительных материалов и изделий (НИИСМИ)
2 ВНЕСЕН
Управлением научно-технической политики в строительстве Госстроя Украины
3 УТВЕРЖДЕН И ВВЕДЕН В ДЕЙСТВИЕ
Приказом Госстроя Украины от 25 февраля 2003 г. № 14
4 ВВОДИТСЯ ВПЕРВЫЕ
СОДЕРЖАНИЕ
1 Область применения 1
2 Нормативные ссылки 1
3 Классификация 3
4 Технические требования 5
5 Требования безопасности и охраны окружающей среды ....... 6
6 Правила приемки ............................. 6
7 Методы контроля ............................. 8
8 Транспортирование и хранение ..................... 9
9 Гарантии изготовителя ......................... 10
Приложение А
Форма журнала приемочного контроля добавок................................................................ 11
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ
====================================================================
Строительные материалы
Добавки энергосберегающие для керамических