Про стягнення штрафних санкцій за нестворення відповідачем робочих місць для інвалідів

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

                    ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                       П О С Т А Н О В А

                      29.03.2005  N 3/118

    Судова палата  у  господарських   справах   Верховного   Суду

України,  розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні касаційну

скаргу  товариства  з  обмеженою   відповідальністю   "Надія"   на

постанову  Вищого господарського суду України від 18.01.2005 р.  у

справі  за  позовом  Чернівецького  обласного   відділення   Фонду

соціального   захисту   інвалідів   до   товариства   з  обмеженою

відповідальністю "Надія" про стягнення суми, В С Т А Н О В И Л А:

    У червні  2004  року  Чернівецьке  обласне  відділення  Фонду

соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до товариства з

обмеженою відповідальністю "Надія" про стягнення штрафних  санкцій

за нестворення відповідачем робочих місць для інвалідів.

    Товариство з  обмеженою  відповідальністю  "Надія"  позов  не

визнавало, посилаючись на його безпідставність.

    Рішенням господарського   суду   Чернівецької   області   від

09.08.2004  р.  позов  задоволено  з  мотивів доведеності позовних

вимог.

    Постановою Вищого    господарського    суду    України    від

18.01.2005 р.  рішення  суду  першої інстанції залишено без змін з

тих самих підстав.

    Ухвалою від 3 березня 2005 року Верховним  Судом  України  за

касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

порушено  касаційне  провадження  з  перегляду  постанови   Вищого

господарського  суду  України  від 18 січня 2005 року з мотивів її

невідповідності нормам матеріального права га різного застосування

Вищим  господарським судом України положень одного й того ж закону

в аналогічних справах.

    Чернівецьке обласне  відділення  Фонду  соціального   захисту

інвалідів  та  товариство  з обмеженою відповідальністю "Надія" не

використали наданого законом права на участь свого представника  у

судовому засіданні.

    Заслухавши доповідь  судді-доповідача,  перевіривши матеріали

справи і рішення,  які приймались судами в  процесі  її  розгляду,

Судова  палата вважає,  що касаційна скарга підлягає задоволенню з

таких підстав.

    Господарський суд Чернівецької області дійшов  безпідставного

висновку   про   правомірність   вимог   Чернівецького   обласного

відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  оскільки  він  не

ґрунтується  на  всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в

судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

    З положень Закону України "Про основи соціальної  захищеності

інвалідів  в  Україні"  (  875-12  )  не вбачається,  що обов'язок

підприємства  щодо   створення   робочих   місць   для   інвалідів

супроводжується    обов'язком   підбирати   та   працевлаштовувати

інвалідів на створені ним робочі місця.

    В порушення  положень  ст.  33,  34,  38,  43  Господарського

процесуального  кодексу  України  (  1798-12  )  господарський суд

першої інстанції,  встановивши, що відповідач повинен був створити

у  2003  році 2 робочих місця,  не дослідив питання,  чи були вони

фактично створені у  зазначеній  кількості,  чи  були  повідомлені

органи  працевлаштування  інвалідів про створення робочих місць та

чи направлялися інваліди на підприємство,  а якщо направлялися,  з

чиєї вини направлені не були працевлаштовані.

    Згідно з    частиною    другою   ст.   111-5   Господарського

процесуального кодексу України (  1798-12  )  касаційна  інстанція

використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для

перевірки повноти встановлення обставин справи.

    Вищий господарський суд України не звернув уваги, що висновки

господарського  суду  Чернівецької області зроблено без урахування

всіх обставин справи,  що мають значення для правильного вирішення

спору.

    Відповідно до  частини першої ст.  218 Господарського кодексу

України    (    436-15    )    підставою     господарсько-правової

відповідальності  учасника  господарських  відносин  є вчинене ним

правопорушення у сфері господарювання.

    Частиною другою зазначеної  статті  встановлено,  що  учасник

господарських  відносин  відповідає  за  невиконання або неналежне

виконання  господарського   зобов'язання   чи   порушення   правил

здійснення господарської діяльності,  якщо не доведе, що ним вжито

усіх залежних від нього  заходів  для  недопущення  господарського

правопорушення.

    Враховуючи викладене,  постанова  Вищого  господарського суду

України  від  18.01.2005  р.  та   рішення   господарського   суду

Чернівецької  області від 09.08.2004 р.  підлягають скасуванню,  а

справа - направленню на новий судовий розгляд.

    Під час нового розгляду слід всебічно та повно встановити всі

обставини  справи,  зокрема  дослідити  заперечення  товариства  з

обмеженою відповідальністю "Надія" щодо  безпідставності  позовних

вимог та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

    Керуючись ст.  111-17  - 111-20 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата П О С Т А Н О В И Л А:

    Касаційну скаргу задовольнити.

    Постанову Вищого    господарського    суду    України     від

18.01.2005 р.  у  справі  N  3/118  та рішення господарського суду

Чернівецької  області  від  09.08.2004  р.  скасувати,  а   справу

передати на новий судовий розгляд.