міністерство внутрішніх справ україни

Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки

Посібник з експлуатації вогнегасників

Київ 2002

Зміст

Передмова 3

1 Історичні відомості про вогнегасники 4

2 Визначення понять 6

3 Класифікація пожеж 10

4 Вогнегасні речовини та їх властивості 12

5 Загальні відомості про вогнегасники 19

5.1 Класифікація вогнегасників 19

5.2 Будова та принцип дії вогнегасників різних типів 20

5.3 Номенклатура показників якості вогнегасників 24

5.4 Марковання вогнегасників 26

6 Експлуатація вогнегасників 29

6.1 Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників для захисту обєкту 29

6.2 Розміщення вогнегасників на обєкті 36

6.3 Транспортування та зберігання вогнегасників 39

6.4 Рекомендації щодо застосування вогнегасників під час гасіння пожежі 39

6.5 Характерні помилки під час використання вогнегасників 47

6.6 Технічне обслуговування вогнегасників 47

7 Техніка безпеки при експлуатації вогнегасників 52

8 Організація навчального процесу з вивчення питань експлуатації вогнегасників 54

9 Рекомендована література 57

Додаток А Параметричний ряд переносних вогнегасників та показники їх якості згідно з ДСТУ 3675 58

Додаток Б Параметричний ряд пересувних вогнегасників та показники їх якості згідно з ДСТУ 3734 (ГОСТ 30612) 59

Додаток В Категорії приміщень щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки 60

Додаток Г Придатність вогнегасників щодо гасіння пожеж різних класів та діапазони теператур їх експлуатації 61

Додаток Д Коефіцієнти ефективності вогнегасників за їх вогнегасною здатністю щодо гасіння модельних вогнищ пожежі класів А та В 62

Додаток Е Рекомендації щодо застосування переносних вогнегасників на обєктах різного призначення 63

Додаток Ж Рекомендації щодо застосування переносних вогнегасників у житловому секторі 64

Додаток З Адреси та телефони підприємств виробників вогнегасників……….. 65

передмова

Значна роль в протипожежному захисті належить вогнегасникам, які є основним видом первинних засобів пожежогасіння. Як зарубіжний, так і вітчизняний досвід свідчать, що за допомогою вогнегасників персонал обєктів в змозі ліквідувати 15-20% від загальної кількості пожеж на початковій стадії їх розвитку.

Ефективність застосування вогнегасників суттєво залежить від знання та додержання персоналом і посадовими особами обєктів норм належності, правил розміщення вогнегасників, їх своєчасного технічного обслуговування, володіння навичками безпосереднього застосування вогнегасників різних типів тощо.

Метою даного посібника є надання інформації про вогнегасники в обсязі, найбільш необхідному для осіб відповідальних за протипожежний захист обєктів і споживачів, а також може використовуватись працівниками Державної пожежної охорони МВС України та фахівцями Добровільного пожежного товариства України.

1 Історичні відомості про вогнегасники

Перші вогнегасники придумав німецький лікар М. Фушес у 1734 році. Це були скляні банки з соляним розчином, які потрібно було кидати у вогонь. Реклама із зображенням сімї, яка з радісним виразом на обличчях кидала ці банки у вогонь, спалахнувший у кімнаті, друкувалася у журналах аж до Першої світової війни.

Перший автоматичний вогнегасник сконструював англійський винахідник Джордж Менбі, який був свідком жахливої пожежі в Единбурзі у 1813 році. Пожежа виникла і розповсюдилася на пятому поверсі, до якого не дотягувалися пожежні рукави.

У 1816 році Менбі створив вогнегасник, який являв собою металевий циліндр висотою 60 см і обємом 24 л, заповнений водою, яка вилітала з вогнегасника під дією стисненого повітря.

Першими вогнегасниками також можна вважати винаходи інженера Кюна, який в 1846 році запропонував вогнегасні коробки, що споряджались сіркою, селітрою та вугіллям. При згоранні цієї суміші виділялись гази, що відігравали роль вогнегасної речовини.

У 1898-1900 роках Н.Б. Шефалем були створені вибухові вогнегасники “Пожежогаз” вагою 4, 6 та 8 кг, заряд яких складався з двовуглекислої соди, квасців і сіркокислого амонію. Винахід російського вченого А.Г. Лорана щодо одержання вогнегасної піни сприяв розробці після 1904 року водопінних вогнегасників. У 1905 році російський винахідник Олександр Лаврентьєв сконструював перший хімічний вогнегасник. Піну для гасіння полумя доводилося викачувати з вогнегасника насосом. У цих вогнегасниках піна утворювалась в результаті хімічної реакції між лужними та кислотними розчинами. З використанням такого принципу дії в 40-х роках ХХ століття виготовлявся вогнегасник “Богатир”, який приводився до дії ударом після перевертання корпусу.

У подальшому цей вогнегасник був модернізований, приведення його до дії здійснювалось без удару, але з перевертанням вогнегасника. З початку 70-х років минулого століття такого типу вогнегасники виготовлялись під маркою (назвою) ОХП-10, а з 1975 року по 1998 рік ОХВП-10.

В 40-х роках у колишньому Радянському Союзі виготовлялись вуглекислотні вогнегасники УО-2, РУО-4, РУО-5 з головкою вентильного типу. Ці вогнегасники були модернізовані тільки на початку 80-х років. Модернізація полягала у заміні головки вентильного типу на головку важільного типу, що дало змогу здійснювати переривчасту подачу вогнегасної речовини. Була також змінена форма розтрубу, що забезпечувало формування кращого струменя вогнегасної речовини. Одночасно з переносними вуглекислотними вогнегасниками були впроваджені в практику пересувні вогнегасники ОУ-25 та ОУ-80. В кінці 60-х років розпочалося виробництво пересувного вогнегасника ОУ-400, що складався з восьми 50-літрових балонів високого тиску.

На початку 40-х років промисловістю були освоєні хладонові вогнегасники (тетрахлорні) ОТ-2 та ОТ-3, а в кінці 60-х років брометилові вогнегасники ОУБ-3 та ОУБ-7, які виготовлялись до 80-х років минулого століття. Випуск хладонових вогнегасників був припинений з причини негативного впливу вогнегасної речовини (хладону) на навколишнє середовище.

Наприкінці 70-х років почали розроблятись нові повітряно-водопінні вогнегасники із зарядом піноутворювача (ОВП-5, ОВП-10). Газ-витискувач вогнегасної речовини зберігався в балонах високого тиску, які розміщувались у корпусі вогнегасника. Проте, в той час, ці розробки не знайшли широкого застосування в практиці, оскільки діюча тоді нормативна база не сприяла впровадженню більш ефективних, але дорожчих ніж ОХВП-10 вогнегасників.

Перші вітчизняні переносні порошкові вогнегасники почали виготовлятись ще в 30-х роках, але з причини низької якості вогнегасних порошків вони не знайшли широкого застосування. В 60-х роках було започатковано виробництво порошкового вогнегасника ОП-1 “Спутник”, який з причини особливостей способу подавання вогнегасної речовини у просторіччі називали “перечниця”. Проте, ефективність цього вогнегасника була не значна.

У 70-х роках були впроваджені у виробництво порошкові вогнегасники “Турист” закачного типу та “Момент” з балоном високого тиску, заповненим двоокисом вуглецю. І хоча через ряд недоліків вони не знайшли широкого розповсюдження, їх виготовлення та експлуатація дали можливість отримати певний досвід для майбутніх розробок.

2 ВИЗНАЧЕННЯ понять

Вогнегасна речовина речовина, яка має фізико-хімічні властивості, що дозволяють створити умови для припинення горіння.

Вогнегасник технічний засіб, призначений для припинення горіння шляхом подавання вогнегасної речовини, що міститься в ньому, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

Газ-витискувач стиснений або скраплений газ, а також газ одержаний внаслідок хімічної реакції між компонентами заряду газогенерувального елемента, який забезпечує створення надлишкового тиску в корпусі вогнегасника і використовується для витиснення з нього вогнегасної речовини.

Горіння екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полумя і (або) свічення.

Полумя горіння у газовій фазі, що супроводжується випромінюванням світла та тепла.

Пожежа неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Модельне вогнище пожежі спеціальна конструкція з наявністю горючої речовини для проведення випробувань з визначення показника вогнегасної здатності.

Гасіння пожежі процес впливу сил та засобів, а також використання методів і заходів для ліквідації пожежі.

Показник вогнегасної здатності вогнегасника площа модельного вогнища пожежі, яке можна впевнено загасити одним вогнегасником.

Ранг вогнегасника порівняльна характеристика ефективності вогнегасника, яка оцінюється за величиною модельного вогнища пожежі, яке може бути погашене спеціально підготовленим оператором за встановлених умов випробувань з використанням вогнегасника, спорядженого у повній відповідності до технічних умов.

Тиск робочий усталений надлишковий тиск у корпусі вогнегасника в момент початку витиснення вогнегасної речовини газом-витискувачем із вогнегасника, який попередньо витримано при температурі (20 ± 2) 0С протягом 24 год.

Тривалість подавання вогнегасної речовини відрізок часу з моменту початку викидання вогнегасної речовини з насадка вогнегасника, встановленого в нормальному робочому положенні, при безперервній роботі та повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою до моменту припинення його ефективного викидання.

Довжина струменя вогнегасної речовини довжина струменя вогнегасної речовини в момент, який відповідає розрядженню 50 % заряду вогнегасної речовини в процесі його безперервного подавання при повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою.

Експлуатація вогнегасника стадія життєвого циклу вогнегасника, на якій реалізується, підтримується і відновлюється його працездатність.

Примітка. До стадій експлуатації вогнегасника відносяться: початок його експлуатації, зберігання, транспортування, очікування застосування за призначенням, застосування за призначенням, технічне обслуговування, а також завершення експлуатації.

Життєвий цикл вогнегасника проміжок часу від виготовлення до завершення експлуатації вогнегасника, включаючи всі інші стадії.

Початок експлуатації вогнегасника момент введення вогнегасника в експлуатацію.

Зберігання вогнегасника під час експлуатації утримування незастосовуваного вогнегасника в спорядженому стані у відведеному для його розміщення місці із забезпеченням збереження протягом заданого терміну

Транспортування вогнегасника під час експлуатації переміщення вогнегасника в спорядженому стані із застосуванням, за необхідності, транспортних і вантажопідйомних засобів, яке починається з навантаження і закінчується розвантажуванням на місці призначення.

Очікування застосування за призначенням знаходження вогнегасника на обєкті (захисту вогнегасником) у стані, придатному до застосування за призначенням, передбаченим нормативними документами.

Обєкт (захисту вогнегасником) рухоме або нерухоме майно юридичної або фізичної особи, до якого встановлено вимоги пожежної безпеки і яке потребує наявності вогнегасника (вогнегасників) як елемента системи його захисту від пожежної небезпеки.

Технічне обслуговування вогнегасника комплекс операцій, спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його працездатності для очікування застосування за призначенням, транспортування і зберігання, або прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.

Примітка. До операцій технічного обслуговуання відносяться: технічне діагностування, ремонт, перезаряджання, технічне опосвідчення.

Завершення експлуатації вогнегасника кінцева стадія експлуатації вогнегасника, оформлена документом, який засвідчує неможливість відновлення працездтаності вогнегасника з показниками якості, передбаченими технічними вимогами до нього.

Умови експлуатації вогнегасника сукупність факторів, діючих на вогнегасник під час його експлуатації.

Введення вогнегасника в експлуатацію подія, що фіксує готовність вогнегасника до очікування застосування за призначенням і документально оформлена в установленому порядку.

Примітка. Датою введення вогнегасника в експлуатацію є відмітка виробника на етикетці та в паспорті на нього.

Огляд вогнегасника первинна, а також періодична перевірка, яка проводиться візуально особою, відповідальною за експлуатацію вогнегасників на обєкті, з метою встановлення відповідності зовнішнього вигляду вогнегасника вимогам паспорта, правильності його розміщення, наявності непошкодженої пломби та пристрою блокування, відсутності механічних пошкоджень і слідів корозії, наявності робочого тиску (для закачного вогнегасника), а також прийняття рішення про необхідність його технічного обслуговування або можливість подальшого очікування застосування за призначенням відповідно до чинної експлуатаційної документації.

Ремонт вогнегасника комплекс операцій технічного обслуговування, спрямований на відновлення пошкоджених або зношених складальних частин вогнегасника з доведенням їх до працездатного стану, а також вогнегасника в цілому.

Працездатний стан вогнегасника стан вогнегасника, за яким значення параметрів, які характеризують його здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативної та технічної документації.

Зняття вогнегасника з експлуатації подія, що фіксує неможливість або недоцільність подальшого очікування застосування вогнегасника за призначенням чи ремонту вогнегасника та документально оформлена в установленому порядку.

Особа, відповідальна за експлуатацію вогнегасників на обєкті особа, яка призначена наказом адміністрації обєкта і має відповідний допуск (посвідчення, видане органом державного пожежного нагляду) та повноваження для здійснення огляду вогнегасників на обєкті, організації їх технічного обслуговування та ремонту, ведення експлуатаційної документації і навчання працівників обєкта правилам застосування вогнегасників.

3 КЛАСИФІКАЦІЯ ПОЖЕЖ

Ефективність застосування вогнегасника, в першу чергу, повязана з правильним вибором його типу в залежності від класу пожежі, яку необхідно погасити. На кожному вогнегаснику наносяться символи класів пожеж, для гасіння яких він призначений.

Знання класів пожеж необхідне, щоб запобігти застосуванню вогнегасника для гасіння пожеж тих класів, для яких він не призначений.

Класи пожеж та їх символи встановлює ГОСТ 27331-87 “Пожарная техника. Классификация пожаров”. Позначення класів пожеж та їх символів наведено в таблицях 1 та 2.

Таблиця 1 Класи пожеж та їх характеристики

Позначення класу пожежі	Характери-тика класу пожежі	Позначення підкласу пожежі	Характеристика підкласу пожежі
А	Горіння твердих речовин	А1	Горіння твердих речовин, що супроводжується тлінням (наприклад, дерева, паперу, соломи, вугілля, текстильних виробів)
				А2	Горіння твердих речовин, що не супроводжується тлінням (наприклад, пластмаси)
		В	Горіння рідких речовин	В1	Горіння рідких речовин, що не розчиняються у воді (наприклад, бензину, ефіру, нафтового палива), а також зріджуваних твердих речовин (наприклад, парафіну)
				В2	Горіння рідких речовин, що розчиняються у воді (наприклад, спирту, метанолу, гліцерину)
С	Горіння газоподібних речовин	-	Горіння газоподібних речовин (наприклад, побутового газу, водню, пропану)
D	Горіння металів	D1	Горіння легких металів, за винятком лужних (наприклад, алюмінію, магнію та їх сплавів)
				D2	Горіння лужних та інших подібних металів (наприклад, натрію, калію)
				D3	Горіння металовмісних сполук (наприклад, металоорганічних сполук, гідридів металів)

Таблиця 2 Символи класів пожеж

Клас пожежі	Символ класу пожежі	Клас пожежі	Символ класу пожежі
А		В
С		D

4 ВОГНЕГАСНІ РЕЧОВИНИ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ

Вогнегасна ефективність речовини зумовлюється насамперед такими характеристиками: здатність до інгібірування (сповільнення) реакцій горіння, охолоджувальна здатність (залежить від теплопровідності, теплоємності, теплоти фазового перетворення топлення або випаровування), ізолювальна здатність, а також поверхневий натяг, змочувальна та піноутворювальна здатність (для рідин). Суттєве значення має електропровідність вогнегасної речовини, коли йдеться про безпеку осіб, які безпосередньо застосовують засоби пожежогасіння за наявності напруги електричного струму.

Завдяки високій інгібірувальній здатності сучасні вогнегасні порошки є ефективними засобами гасіння пожеж класів В і С, коли достатньо припинити полуменеве горіння. Порошки на основі фосфорноамонійних солей придатні також для гасіння пожеж класу А завдяки здатності до утворення на поверхні розжарених твердих матеріалів щільної ізолювальної плівки розтоплених фосфатів. У разі застосування порошків спеціального призначення для гасіння пожеж класу D переважає ізолювальний ефект обмеження доступу повітря до поверхні горючої речовини. Вогнегасні порошки характеризуються низькою електропровідністю і завдяки цьому можуть застосовуватись для гасіння пожеж електрообладнання з наявністю напруги електричного струму.

Воду у вигляді компактного або розпиленого струменя застосовують для гасіння пожеж класу А, а в тонкорозпиленому стані (діаметр краплин до 100 мкм) також у разі пожеж класу В. Припинення горіння досягається переважно внаслідок охолодження горючих речовин і матеріалів, тобто усунення джерела запалювання. Певну роль при цьому відіграє утворення водяної пари, яка діє в зоні горіння як газова вогнегасна речовина інертний розріджувач горючих газів (парів) і повітря. В разі гасіння пожежі підкласу В2 відбувається також розведення горючої рідини водою, внаслідок чого зменшується концентрація її парів у зоні горіння.

Останнім часом використовують різноманітні добавки до води як вогнегасної речовини з метою поліпшення її функціональних та експлуатаційних характеристик. Зокрема, водні розчини піноутворювачів та інших поверхнево-активних речовин, концентрація яких вимірюється десятими і навіть сотими частками відсотка (змочувальні розчини), характеризуються низькими значеннями поверхневого натягу, внаслідок чого вони легко розтікаються по поверхні, а також проходять у товщу волокнистих структур. Для підвищення вязкості застосовуються загущувальні добавки (наприклад, полісилікат натрію, ефіри целюлози); деякі сольові розчини (KNO3, K2CO3 тощо) проявляють інгібірувальні властивості, особливо у тонкорозпиленому (туманоподібному) стані; концентровані водні розчини карбаміду, етиленгліколю та деяких інших речовин придатні до зберігання та застосування за низьких температур.

Для утворення газомеханічної піни застосовують робочі розчини піноутворювачів загального та спеціального призначення. З робочих розчинів піноутворювачів загального призначення з використанням відповідних піногенераторів одержують піну низької, середньої та високої кратності (співвідношення обєму піни до обєму витраченого розчину становить відповідно: до 20, від 20 до 200, понад 200), яка придатна для гасіння пожеж класів А та В. У разі застосування піни переважає ізолювальна дія, а також має місце охолоджувальний ефект. Піну і водні речовини в будь-якому вигляді, крім тонко розпиленого, не можна застосовувати для гасіння пожеж електрообладнання під напругою.

Піноутворювачі спеціального призначення застосовують для гасіння пожеж підкласів А1, А2, В1 та В2 змочувальними розчинами чи піною низької кратності, та (або) для приготування робочих розчинів у морській воді.

Нещодавно розпочалося надходження в Україну з-за кордону, а також налагоджено власне виробництво плівкоутворювальних піноутворювачів спеціального призначення переважно на основі фторованих поверхнево-активних речовин. Піна низької кратності, одержана з робочих розчинів таких піноутворювачів, здатна швидко розтікатися по поверхні горючої рідини і утворювати щільну ізолювальну плівку водного розчину, яка в разі механічного пошкодження швидко самовідновлюється.

Газові вогнегасні речовини (ГВР) застосовують здебільшого для припинення полуменевого горіння. За механізмом гасіння вони поділяються на інертні розріджувачі (діоксид вуглецю, азот, інертні гази, їх суміші) та інгібітори горіння (галогеновані вуглеводні). Гасіння інертними розріджувачами досягається переважно внаслідок розведення газового середовища і зниження в ньому концентрації окисника, а гасіння інгібіторами горіння за хімічним механізмом (звязування радикалів, за участю яких у полумї відбуваються ланцюгові окисно-відновні реакції).

Деякі ГВР, які зберігаються в технічних засобах пожежогасіння у рідкому або зрідженому стані, справляють ще й охолоджувальну дію, і тому можуть застосовуватись також для гасіння по поверхні твердих матеріалів. Насамперед це стосується діоксиду вуглецю (СО2), який зберігають у зрідженому стані в ізотермічних ємкостях або балонах за низької температури та (або) під надлишковим тиском. У корпусах вуглекислотних вогнегасників, залежно від температури навколишнього середовища (20 0С), діоксид вуглецю перебуває під тиском власної пари 5,8 МПа. Під час викидання зрідженого СО2 з технічного засобу пожежогасіння утворюється двофазний струмінь, який складається з газу та переохолоджених твердих часток (“снігу”). Однак існуючі на сьогодні вуглекислотні вогнегасники не призначені для гасіння пожеж класу А.

ГВР це вогнегасні речовини, застосування яких не призводить до забруднення або пошкодження матеріальних цінностей. Тому, незважаючи на порівняно високу вартість, їх доцільно використовувати у банківських приміщеннях, обчислювальних центрах, сховищах музеїв, бібліотек тощо. Всі ГВР придатні для гасіння електрообладнання під напругою.

Загальні технічні вимоги до вогнегасних речовин встановлено такими нормативними документами:

ДСТУ 3105-95 Порошки вогнегасні. Загальні технічні вимоги і методи випробувань.

ДСТУ 3789-98 Піноутворювачі загального призначення для гасіння пожеж. Загальні технічні вимоги і методи випробувань.

ДСТУ 3958-2000 Газові вогнегасні речовини. Номенклатура показників якості. Загальні технічні вимоги. Методи випробувань.

ДСТУ 4041-2001 Піноутворювачі спеціального призначення, що використовуються для гасіння пожеж водонерозчинних і водорозчинних горючих рідин. Загальні технічні вимоги і методи випробувань.

Проект Державного стандарту, яким буде регламентовано загальні технічні вимоги до водних вогнегасних речовин, перебуває на стадії розроблення в УкрНДІПБ МВС України.

Таблиця 3 - Показники якості вогнегасних порошків і їхні норми згідно з ДСТУ 3105-95

Назва показника якості	Норма
Насипна густина не ущільненого порошку, кг/м3, не більше	700
Насипна густина ущільненого порошку, кг/м3, не більше	900
Показник вогнегасної здатності, не більше:
- під час гасіння пожеж класу А, кг/м2	0,5
- під час гасіння пожеж класу В, кг/м2	1,0
Текучість за масової частки залишку порошку не більше 15 %, кг/с, не менше	0,30
Стійкість до термічної дії	стійкість
Стійкість до вібрації	стійкість
Термін зберігання, років, не менше	5

Таблиця 4 - Показники якості піноутворювачів загального призначення для гасіння пожеж та вимоги до них згідно з ДСТУ 3789-98

Назва показника якості	Норма
1	2
Зовнішній вигляд	Однорідна рідина без розшарування
Масова частка осаду, %, не більше	0,25 без термодії; 1,00 після термодії
Кінематична вязкість за 20 0С, мм2/с, не більше	50
Водневий показник 1 %-вого водного розчину (рН)	Від 6,5 до 10,0
Температура застигання, 0С, не більше	-3
Густина, кг/м3	Встановлюється нормативними документами (НД) на конкретний піноутворювач
Концентрація робочого розчину, мас. %	Встановлюється НД на конкретний піноутворювач
Корозійна активність, кг/(м2?год.)	Встановлюється НД на конкретний піноутворювач
Стійкість до заморожування і розморожування	Встановлюється НД на конкретний піноутворювач
Кратність піни низької кратності, одержаної з робочого розчину	Встановлюється НД на конкретний піноутворювач
Стійкість піни низької кратності, с	Встановлюється НД на конкретний піноутворювач
Кратність піни середньої кратності, одержаної з робочого розчину, не менше	70
Стійкість піни середньої кратності, с, не менше	200
Кратність піни високої кратності, одержаної з робочого розчину	Встановлюється НД на конкретний піноутворювач
Стійкість піни високої кратності, с	Встановлюється НД на конкретний піноутворювач
Тривалість гасіння компактним струменем з масовою витратою (0,19?0,01) кг/с змочувального розчину модельного вогнища 2А, с, не більше	40
Показник вогнегасної здатності за класом пожежі А, кг/м2, не більше	0,70
Тривалість гасіння піною середньої кратності модельного вогнища 55В за інтенсивності подавання робочого розчину піноутворювача (0,038?0,004) дм3 / (м2?с), с, не більше	120
Показник вогнегасної здатності за класом пожежі В у разі гасіння піною середньої кратності, кг/м2, не більше	5,1
Нормативна інтенсивність подавання робочого розчину піноутворювача, дм3/(м2?с)	Встановлюється НД на конкретний піноутворювач
Критична інтенсивність подавання робочого розчину піноутворювача, дм3/(м2?с)	Встановлюється під час визначення нормативної інтенсивності у процесі розроблення НД на конкретну речовину чи обєкт
Змочувальна здатність 2 %-вого водного розчину, с, не більше	8
Температурний діапазон застосування, 0С	Від 5 до 50
Термін зберігання, місяць, не менше	12

Таблиця 5 - Нормовані значення показників якості та фізико-хімічні характеристики діоксиду вуглецю згідно з ДСТУ 3958-2000

Найменування показника (характеристики)	Нормоване значення
Мінімальна вогнегасна концентрація для гасіння н-гептану, % об., не більше	21
Вміст основної речовини, % об., не менше	99,5
Вміст води, % мас., не більше	0,015
Хімічна формула	СО2
Молярна маса, г/моль	44,01
Температура сублімації (0,1013 МПа), 0С	-78,5
Тиск насиченої пари (20 0С), МПа	5,73
Питомий обєм пари (20 0С, 0,1013 МПа), м3/кг	0,54

На час підготовки до друку цього посібника в Україні сертифіковано на відповідність вимогам зазначених стандартів такі вогнегасні речовини вітчизняного виробництва:

вогнегасний порошок П-2АПМ ТУ У 6-05765362.001-97, призначений для гасіння пожеж класів А, В, С та електрообладнання під напругою, який виробляється серійно Костянтинівським казенним хімічним заводом (м. Костянтинівна Донецької обл.);
піноутворювач загального призначення для гасіння пожеж "Сніжок-1" ТУ У 24.5-00230668-006-2001, призначений для гасіння пожеж класів А і В, який виробляється серійно ППО "Пірена" холдингової компанії "Мрія-інвест" (м. Сєвєродонецьк Луганської обл.);
піноутворювач спеціального призначення для гасіння пожеж "ППЛВ-("Універсал") марок 103, 106, 103М, 106М ТУ У 30.304785.001-99, завдяки плівкоутворювальному ефекту найбільш ефективний для гасіння пожеж водонерозчинних горючих рідин піною низькою кратності, випускається серійно ТОВ "Нові будівельні технології" (м. Київ).

Вогнегасні порошки для гасіння класу D в Україні виготовляються за окремим замовленням.

Газові вогнегасні речовини інертні розріджувачі (діоксид вуглецю, азот, аргон та їх суміші) виробляються або можуть вироблятися на підприємствах України за технологіями розділення повітря та збиранням побічного продукту процесів бродіння (СО2) на обєктах харчової промисловості.

Інгібітори горіння (галогеновані вуглеводні) в Україні не виробляються, відповідна сировинна база відсутня. З часів Радянського Союзу в технічних засобах газового пожежогасіння, зокрема в хладонових вогнегасниках, залишилася значна кількість озоноруйнівних речовин (брометил, хладон 114В2, галон 1301 тощо), споживання яких, згідно з положеннями Монреальського протоколу 1987 року, підлягає поступовому скороченню і припиненню. Натомість зарубіжні фірми виробляють і пропонують на ринку України екологічно безпечні інгібітори горіння, які, однак, потребують перевірки органами санітарно-гігієнічного контролю та сертифікації. Серед цих вогнегасних речовин найбільш поширеними є гептафторпропан C3HF7 (HFC 227ea, FM-200), пентафторетан C2HF5 (HFC 125, хладон 125).

Фізико-хімічні характеристики та показники вогнегасної ефективності більшості сучасних ГВР наведено в ДСТУ 3958-2000.

Існують також аерозолеві вогнегасні речовини. Здебільшого вони являють собою тверду композицію системи газ-тверда фаза, здатну швидко згоряти без доступу повітря з утворенням аерозолю (диму). За характером дії на полумя такі аерозолі близькі до вогнегасних порошків та ГВР. Генератори вогнегасного аерозолю призначені для гасіння в закритому просторі обємним способом. Головний недолік таких речовин висока пожежонебезпечність, зумовлена виділенням великої кількості тепла під час горіння. Для спорядження переносних і пересувних вогнегасників їх не застосовують.

5 Загальні відомості про вогнегасники

5.1 Класифікація вогнегасників

Вогнегасники за способом транспортування поділяються на:

- переносні (масою до 20 кг);

пересувні (масою не менше 20, але не більш 270 кг).

Пересувні вогнегасники можуть мати одну або більше ємкостей для зарядки вогнегасною речовиною, змонтованих на візку.

За видом вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на:

- водяні;

- водопінні;

- порошкові;

- газові (вуглекислотні, хладонові);

- комбіновані.

Водяні вогнегасники за видом струменя поділяють на:

- вогнегасники з компактним струменем;

- вогнегасники з розпиленим струменем (середній діаметр крапель більше 100 мкм);

- вогнегасники з дрібнодисперсним розпиленим струменем (середній діаметр крапель менше 100 мкм).

Водоводопінні вогнегасники за параметрами формованого ними пінного потоку поділяють на:

- з генераторами піни низької кратності (кратність піни від 5 до 20 включно);

- з генераторами піни середньої кратності (кратність піни понад 20 до 200 включно).

За принципом витиснення вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на:

- закачні;

- з балоном стисненого чи зрідженого газу;

За значенням робочого тиску вогнегасники поділяють на вогнегасники низького тиску (робочий тиск до 2,5 МПа включно за температури навколишнього середовища (20 ± 2) °С) і вогнегасники високого тиску (робочий тиск вище 2,5 МПа за тієї ж температури).

За можливістю і способом відновлення технічного ресурсу вогнегасники підрозділяють на такі, що перезаряджуються і ремонтуються, і такі, що неперезаряджаються.

5.2 Будова та принцип дії вогнегасників різних типів

Будь-який вогнегасник складається з корпуса для зберігання вогнегасної речовини та запірно-пускового пристрою. Якщо маса заряду вогнегасної речовини переносного вогнегасника перевищує 5 кг, то він повинен бути оснащений гнучким рукавом. Запірно-пусковий пристрій складається з головки, насадка-розпилювача або гнучкого рукава з насадком, ручки для транспортування та важеля управління подаванням вогнегасної речовини, запобіжної чеки від випадкового спрацьовування, клапану переривання подавання вогнегасної речовини, сифонної трубки, джерела надлишкового тиску (газовий балон або газогенерувальний елемент) та кнопки взведення (у закачних вогнегасників газ-витискувач міститься в корпусі), а також пристроїв, що запобігають перевищуванню тиску вище допустимого. Джерело надлишкового тиску у пересувних вогнегасниках знаходиться зовні корпуса. Окрім того, закачні вогнегасники повинні бути оснащені манометрами або індикаторами тиску.

Принцип дії вогнегасників полягає в створенні надлишкового тиску в корпусі (за винятком закачних) і викиданні під його дією вогнегасної речовини на вогнище пожежі. Цей принцип втілився в різних моделях вогнегасників, кожна з яких має свої особливості.

Нижче, для ознайомлення, подано опис роботи вогнегасника з газовим балоном та закачного вогнегасника, а на рисунках 1 та 2 наведено приклади їх будови.

Вогнегасник водяний ВВ-9 з газовим балоном (рис. 1).

Для приведення вогнегасника до дії необхідно:

- видалити запобіжну чеку;

- натиснути й відпустити кнопку, в результаті чого руйнується мембрана газового балону і газ-витискувач подається до корпусу, де утворює надлишковий тиск.

Після цього вогнегасник готовий до подавання вогнегасної речовини.

- гнучкий рукав необхідно спрямувати на вогнище пожежі;

- натиснути на важіль управління подаванням вогнегасної речовини, при цьому вогнегасна речовина під дією надлишкового тиску по сифонній трубці, рукаву через насадок подається на вогнище пожежі;

- для припинення подавання вогнегасної речовини необхідно відпустити важіль.

Вогнегасник порошковий ВП-6(з) закачного типу (рис. 2) приводиться у дію аналогічно, за винятком руйнування мембрани газового балона, оскільки у корпусі вже є надлишковий тиск.

Додаток Д

Коефіцієнти ЕФЕКТИВНОСТІ вогнегасників за їх

вогнегасною здатністю щодо гасіння

модельних вогнищ пожежі класів А та В

Тип вогнегасника та маса (обєм) вогнегасної речовини в його корпусі

Коефіцієнт ефективності вогнегасника за його вогнегасною здатністю щодо гасіння модельного вогнища пожежі

класу А

класу В

Водяний

ВВ-2

ВВ-3

ВВ-6 (ВВ-5)

ВВ-9

ВВ-12

2?)

3?)

4?)

7?)

12?)

Водоводопінний

ВВП-6

ВВП-9

ВВП-12

ВВП-50

ВВП-100

Газовий вуглекислотний

ВГВ-2

ВГВ-3,5

ВГВ-5

ВГВ-18

ВГВ-28

ВГВ-56

Газовий хладоновий

ВГХ-2

ВГХ-4

ВГХ-6

Порошковий

ВП-2

ВП-6 (ВП-5)

ВП-9

ВП-12

ВП-25

ВП-50

ВП-100

?) Для водяних вогнегасників із зарядом води з добавками, що забезпечують гасіння пожеж класу В

даток Е

Рекомендації щодо застосування ПЕРЕНОСНИХ вогнегасників на об'єктах різного призначення

Тип вогнегасника	Рекомендації щодо застосування	Клас можливої пожежі
Порошковий *)
ВП-9	Для захисту промислових обєктів з категоріями приміщень А, Б, а також В (з наявністю горючих газів і рідин). Не рекомендується для використання людьми з обмеженими фізичними можливостями	А В С (Е)
ВП-9
ВП- 6 (ВП-5)	Для захисту обєктів різного призначення
ВП-2	Для захисту дорожніх транспортних засобів і житлового сектору. Рекомендується для використання людьми з обмеженими фізичними можливостями
Водоводопінний	Для захисту обєктів різного призначення Для захисту обєктів з масовим перебуванням людей, особливо дітей, людей похилого віку, інвалідів, людей, які мають фізичні вади ВВ-6 та ВВП-6 рекомендовано для використання людьми з обмеженими фізичними можливостями		А В
ВВП-9
ВВП-6
Водяний**)
ВВ-6
ВВ-9
Газовий вуглекислотний ***)			Для пожеж класу (Е), особливо для приміщень з наявністю ПЕОМ, телефонних станцій тощо, крім приміщень категорій А та Б	В (Е)
ВГВ-3,5
ВГВ-5
Газовий хладоновий***)
ВГХ-6
) Застосовувати після евакуації людей з приміщення ) Водяний вогнегасник із зарядом, придатним для гасіння пожеж класів А і В **) Застереження щодо застосування газових вуглекислотних і хладонових вогнегасників: при гасінні пожежі в приміщенні необхідно враховувати можливість зниження вмісту кисню в повітрі приміщення нижче граничнодопустимого значення

даток Ж

Рекомендації щодо застосування

ПЕРЕНОСНИХ вогнегасників у житловому секторі

Тип вогнегасника	Рекомендації щодо застосування	Клас можливої пожежі
Порошковий	Для житлових будинків індивідуальної забудови, особливо за наявності опалення на рідкому чи газовому пальному, господарчо-побутових спорудах, гаражів та ін.	А В С (Е)



Водоводопінний			Для житлових будинків індивідуальної забудови за наявності опалення, гаражів та господарчо-побутових споруд	А В


Водяний			Для літньо-садових будинків, які експлуатуються тільки в теплу пору року	А В*)

Примітка. Вогнегасники з вогнегасною речовиною без добавок, що не дають можливості експлуатації в холодну пору року, зберігають у приміщенні, що опалюється, або замінюють їх на порошкові вогнегасники. *) Водяний вогнегасник із зарядом, придатним для гасіння пожеж класу В

Додаток З

Адреси та телефони підприємств виробників Вогнегасників

ЗАТ “Дніпропетровське спецпідприємство “Пожтехніка”, 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2, тел. (0562) 23-24-14, 23-15-80, факс 23-14-40
Чернігівське колективне підприємство “Пожтехніка”, 14032, м. Чернігів, вул. Бєлова, 13, тел. (04622) 95-37-41, факс 3-17-93
Київське спецпідприємство “Пожтехніка”, 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 152-А, тел. (044) 468-50-94, 468-51-94, 468-51-95
Одеське спеціальне підприємство “Пожтехніка”, 65085, м. Одеса, вул. Самольотна, 43, тел. (0482) 32-50-37, 25-45-41, 32-87-08, факс 39-59-90
Маріупольське акціонерне товариство “Пожзахист”, 87500, м. Маріуполь, вул. Торгова, 9, тел. (0629) 33-25-29, 33-61-74, 33-23-00, факс 33-25-29
Відкрите акціонерне товариство “Дубноремтранссервіс”, 35612, Рівненська обл., Дубенський р-он, с. Варковичи, вул. Травнева, 8, тел. (03656) 4-29-90, факс 4-37-60
Відкрите акціонерне товариство “Макіївський завод “Факел”, 86100, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Паркова, 7, тел. (06232) 3-47-47, факс 30-643
Прилуцький орендний завод “Пожмашина”, 17583,Чернігівська обл., Прилуцький р-он, смт. Ладан, тел./факс (0462) 10-15-41
Сумська виправна колонія №116, 40002, м. Суми, вул. Роменська, 110, тел./факс (0542) 22-06-26, 25-13-34
Шосткінська виправна колонія №66, 41132, м. Шостка, тел./факс (05449) 2-20-25
Вільнянське ВАТ “Завод ім. Т. Г. Шевченка”, 700000, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Червоноармійська, 5, тел. (06143) 2-12-25