ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

 

Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент

 

Вимоги до розробки засобів механізації в будівництві і оцінка їх технічного рівня.Основні положення

 

ДБН  В.2.8-1-96

Замість РСН 347-88

 

РОЗРОБЛЕНІ:	Інститутом "Київський Будпроект"
ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:	Відділом державних нормативів та стандартів Держкоммістобудування України Управлінням будівельної індустрії, механізації та промисловості будівельних матеріалів Держкоммістобудування України
ЗАТВЕРДЖЕНІ:	Наказом Держкоммістобудування України від 07.07.95р. №134 та введені в дію з 01.01.96р.

З введенням в дію ДБН В.2.8-1-96 втрачає чинність на території України РСН 347-88

Зміст

1. Загальні положення

2. Порядок формування вихідних вимог до засобів механізації і прийняття рішення щодо їх розробки

3. Порядок здійснення НДР і виготовлення експериментальних зразків, макетів та моделей виробів

4. Порядок розробки та постановки до виробництва засобів механізації

5. Порядок оцінки технічного рівня засобів механізації  

6. Додатки.

Додаток А. Заявка на розробку та освоєння продукції

Додаток Б. Склад робіт на етапах НДР  

Додаток В. Приймально-здавальний акт передачі технічної документації

Додаток Г. Акт авторського нагляду 

Додаток Д. Приклад оцінки технічного рівня продукціїї

Додаток Е. Процедура формування варіантів удосконалення продукції

Додаток Ж. Значення бальної оцінки складових показника безпеки, що оцінюється експертним шляхом

Додаток 3. Терміни та визначення основних понять

 

Дані норми встановлюють порядок розробки і оцінки технічного рівня засобів механізації (будівельних машин, обладнання та механізованого інструменту, далі - виробів) на етапах їх розробки та виготовлення.

Вимоги даних норм обов'язкові для організацій та підприємств будівельної галузі, незалежно від форми власності, які розроблюють та випускають вказану техніку.

Норми не розповсюджуються на розробку та постановку на виробництво підйомних засобів.

 

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1  При визначенні доцільності розробки засобів механізації для потреб будівництва необхідно виходити з можливості задоволення вимог замовника, ефективного використання їх споживачем та здійснення експорту.

1.2 Вимоги до технічного рівня та надійності встановлюють на підставі вимог замовника, забезпечення конкурентноздатпості виробу на внутрішньому та зовнішньому ринках.

1.3 Розробка виробу здійснюється у двох варіантах:

є конкретний замовник; нема конкретного замовника.

1.3.1  В разі наявності замовника розробка здійснюється за договором із ним.

Умови укладання та виконання договору - у відповідності з "Положенням щодо договорів на створення (передачу) науково-технічної продукції", затвердженим постановою ДКНТ N 435 від 19.11.87р.

1.3.2 В разі відсутності замовника розробка враховується як ініціативна. До неї відносяться роботи, що запропоновані самим розробником, а також роботи, що передбачені програмами та директивними документами, коли відповідальним виконавцем призначено розробника, а організація, що видає вихідні вимоги від особи споживача, не встановлена.

Розробка виробу за конкурсом здійснюється так, як і при ініціативній розробці.

 

2 ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ВИХІДНИХ ВИМОГ ДО ЗАСОБІВ МЕХАНІЗАЦІЇ І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ЩОДО ЇХ РОЗРОБКИ

2.1  Основні вимоги

2.1.1  Формування вихідних вимог до виробів повинно включати:

1) обгрунтування призначення виробу;

2) визначення значень основних показників;

3) визначення необхідних властивостей;

4) встановлення умов ефективного використання виробів;

5) виявлення потреби у цих виробах.

2.1.2  Вихідні вимоги повинні забезпечити реальну можливість створення виробу у двох варіантах;

1)  до виробів не ставляться вимоги, що забезпечують їх сучасний технічний рівень та надійність.

В цьому випадку необхідною умовою є забезпечення ефективності застосування виробів за їх технологічним призначенням;

2)до виробів ставляться вимоги, які забезпечують їх технічний рівень та надійність. У цьому випадку здійснюється:

вибір аналогів виробів, що випускаються;

виявлення кращих для споживача властивостей розроблюваного виробу; вивчення стану внутрішнього та зовнішнього ринків щодо цієї номенклатури продукції; аналіз тенденцій та перспектив розвитку прдукції на підставі патентних досліджень, що здійснюються у відповідності з ГОСТ 15.011-82.

2.1.3 При зборі вихідних даних щодо розроблюваного виробу здійснюється:

1)  збір та вивчення науково-технічної літератури, нормативно-технічної документації, експлуатаційної інформації щодо аналогів та інших матеріалів, які відносяться до розроблюва ної теми;

2)  складання аналітичного огляду існуючих патентів та винаходів;

3)  вибір та обгрунтування прийнятого напрямку досліджень та способів вирішення постав лених завдань;

4)  оцінка орієнтовного економічного ефекту від впровадження нових виробів;

5)  формулювання технічних вимог для технічного завдання та інших технічних документів.

В залежності від складності розроблюваного виробу, ступеня попередньої проробки конструкції можливо виключення або доповнення окремих робіт щодо збору вихідних даних, які викладені в цьому розділі, а також уточнення їх змісту.

2.2 Заявка на розробку та освоєння продукції

2.2.1 Для визначення можливості та економічної доцільності виробництва нового виробу, строків його розробки та обсягу випуску замовник, як правило, складає заявку. Складання заявки може бути доручено замовником іншій організації.

Однак в усіх випадках вона повинна бути підписана замовником. 2.2.2. Заявка не складається:

1)  в разі ініціативної розробки;

2)  в разі розробки складових частин виробу при наявності заявки на виріб в цілому;

3)  в разі наявності експериментального зразка виробу, який виявив при випробуваннях позитивні результати;

4)в разі відсутності замовника;

5) в разі створення виробів одиничного та дрібносерійного виробництва, які складаються на місці експлуатації, тобто які намічені до застосування в проекті підприємства (у відповідності із СНиП 1.02.01-85).

При цьому розробник технологічної частини проекту підготовлює та передає розробникові виробів узгоджені з замовником вимоги. Техніко-економічиа ефективність у цьому випадку визначається техніко-економічним обгрунтуванням проекту.

2.2.3  Заявка повинна включати і відображати основні споживчі властивості виробу, що розроблюється, умови його застосування, орієнтовну потребу в замовленій продукції, джерело фінансування і строк виконання замовлення.

2.2.4  Заявка розглядається розробником, який готує висновок щодо можливості виконання та орієнтовної вартості розробки виробу.

Позитивний висновок щодо заявки є підставою вважати заявку прийнятою і провести оформлення договору на створення науково-технічної продукції.

Приблизний зміст заявки подано у додатку А.

3. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ НДР І ВИГОТОВЛЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЗРАЗКІВ, МАКЕТІВ ТА МОДЕЛЕЙ ВИРОБІВ

3.1Для визначення і уточнення вимог щодо розроблюваного виробу можуть бути здійснені науково-дослідні роботи (НДР) як за ініціативою замовника, так і розробника.

НДР здійснюють, коли розробку продукції неможливо здійснювати без відповідних досліджень.

3.1.1 Підставою щодо здійснення НДР є договір.

3.2У загальному випадку можна виділити основі етапи НДР:

1)  обгрунтування прийнятого напрямку досліджень і способів реалізації поставлених за вдань;

2)  теоретичні та експериментальні дослідження виробу або його складових частин;

3)  обробка і оцінка результатів досліджень.

Рекомендований склад робіт по окремих етапах наведено у додатку Б. Допускається виключення або доповнення окремих етапів, розділення або поєднання їх, а також уточнення їх змісту.

3.3В разі одержання негативних результатів при здійсненні дослідних випробувань і розрахунків виконавець НДР подає замовнику (при його наявності) обгрунтування щодо припинення робіт.

Припинення робіт оформлюється актом, що підписується замовником та розробником виробу.

3.4Після закінчення НДР виконавець складає звіт, який повинен містити узагальнення результатів досліджень та рекомендації щодо розробки виробу. Оформлення звіту - за ГОСТ 7.32-91.

Рекомендації повинні містити:

1)  пропозиції щодо розробки виробу;

2)  технічні вимоги для включення їх у технічне завдання;

3)  копії авторських свідоцтв та патентів, якщо такі використовувались при дослідженнях.

 

3.5  Результати закінчених НДР повинні бути розглянуті на науково- технічній (вченій) раді організації -виконавця НДР з залученням замовника (при його наявності) і розробника виробу (коли він не є виконавцем НДР).

3.6  Вихідним документом для здійснення НДР може бути технічне завдання або документи, що його замінюють (протокол, замовлення-наряд та ін.), які містять необхідні вимоги щодо проведення досліджень.

3.7  НДР, спрямовані на створення виробу, що має конкретного замовника, здійснюють після прийняття заявки до складання технічного завдання на розробку, а в разі відсутності замовника за розсудом розробника.

3.8  Експериментальні зразки, моделі та макети можуть розроблятися та виготовлятися як у процесі НДР, так і у процесі дослідно-конструкторських робіт.

3.9  Для виготовлення експериментальних зразків, моделей та макетів випускаються ескізні конструкторські документи, які призначені для разового використання.

На документації повинен бути проставлений штамп "Ескіз".

Інші вимоги до документації згідно з розділом 2 ГОСТ 2.125-88.

3.10   Експериментальні зразки та моделі повинні випробовуватися у реальних або з імітацією реальних умовах експлуатації.

3.11   Експериментальний зразок допускається використовувати після закінчення дослідів (випробувань) для експлуатації.

В цьому випадку повинен бути оформлений акт його приймання-здачі з підписами та печатками виготовлювача, розробника та споживача і випущено документ за ГОСТ 2.601-68, який узгоджено з органами, що відповідають за безпеку робіт і додержання санітарних норм.

 

При наявності зауважень цих органів зразок повинен бути дороблений і після цього допущений до експлуатації.

4. ПОРЯДОК РОЗРОБКИ ТА ПОСТАНОВКИ ДО ВИРОБНИЦТВА ЗАСОБІВ МЕХАНІЗАЦІЇ

4.1Цей розділ встановлює порядок розробки та постановки до виробництва:

1)виробів серійного виготовлення;

2)  несерійної продукції (одиничної, разового виготовлення і повторного одиничного виробництва);

3)  виробів одиничного та дрібносерійного виробництва, що складаються на місці експлуа тації;

4)  виробів за технічною документацією іноземних фірм;

5)  виробів при їх модернізації, модифікації та удосконаленні;

6)  найпростіших виробів.

4.2Розробка  та постановка виробів до виробництва в загальному випадку має типову схему. Вона містить в собі:

1)  збір вихідних даних та вимог щодо виробу (див.розділ 2);

2)  розробку, узгодження і затвердження технічного завдання;

3)  розробку ескізних конструкторських документів з виготовленням та випробуваннями експериментального (их) зразка (ів), моделей, макетів на розсуд розробника та згоду замовника (при його наявності);

4)  розробку робочої конструкторської документації;

5)  виготовлення зразків виробу з авторським наглядом;

6)  приймання результатів розробки виробу згідно з ДБН В.2.8-2-95;

7)  освоєння виробництва продукції.

4.2.1 Окремі з вказаних робіт можна суміщувати, змінювати послідовність їх виконання, доповнювати або виключати в залежності від специфіки виробу, що розроблюється.

4.3    Розробка, узгодження і затвердження технічного завдання

4.3.1Технічне завдання (ТЗ) або документ, який його замінює, є вихідним документом для розробки технічної документації виробу і створення самого виробу (далі по тексту під технічним завданням належить також розуміти документ, що його замінює).

Як технічне завдання допускається використовувати визнані сторонами:

а)протокол спільної наради розробника і замовника, який містить необхідні і достатні вимоги до розробки виробу;

б)ескіз виробу з необхідними технічними вимогами;

в)контракт із зарубіжним замовником;

г)зразок виробу.

Факт визнання їх як ТЗ повинен бути обумовлений у договорі відповідним записом.

Якщо в ТЗ чи документ, який замінює технічне завдання, через якісь причини не внесена вся необхідна інформація, то її можна внести у договір або вказати етап, на якому вона буде подана замовнику для узгодження з ним.

4.3.2  При побудові, викладенні і оформленні технічного завдання або документа, що його замінює, можна користуватися раніш діючим ГОСТ 15.001-73.

4.3.3  Зміни в технічне завдання або документ, що його замінює, заносять на будь-якій стадії за узгодженням із замовником. З цією метою випускається доповнення і на титульному листі технічного завдання або документа, що його замінює, повинен бути запис: "Діє спільно з доповненням N ..." або "Діє спільно з протоколом N від ..." та ін.

 

4.3.4В технічне завдання на одиничну продукцію разового виготовлення виробу і на вироби одиничного і дрібносерійного виробництва, які складаються на місці експлуатації, включаються (при відсутності технічних умов і документа по випробуванню і прийманню) додатково вимоги щодо виготовлення, приймання, випробувань і поставки продукції.

Крім того, для виробів одиничного і дрібносерійного виробництва, які складаються на місці експлуатації, додатково включаються вимоги щодо рівня заводської і монтажної технологічності, приймального контролю, включаючи обсяг заводського контрольного складання і випробувань, а також вимоги до будівельної частини, налагоджування, випробувань та технічного обслуговування (ремонту) на об'єкті.

Для цих видів продукції в разі необхідності порівняння її з аналогами у додатку до технічного завдання наводиться порівняльна таблиця значень показників якості.

4.3.5Технічне завдання узгоджується із замовником (при його наявності) та органами державного нагляду (на розсуд розробника) відповідно до положень щодо цих органів.

В разі ініціативної розробки технічне завдання узгодженню не підлягає, але на розсуд розробника воно може бути узгоджено із органами державного нагляду.

Строк узгодження технічного завдання - 15 діб зі дня одержання.

Технічне завдання затверджує керівник підприємства-розробника продукції.

4.3.6Техніко-економічний розрахунок ефективності застосування продукції не здійснює ться і може бути виконаний за вимогою замовника (споживача), а в разі ініціативної розробки на розсуд розробника.

Лімітну ціну продукції в технічному завданні не вказують.

4.3.7Дія технічного завдання на серійну продукцію поширюється включно до затвердження акту приймання дослідного (головного) зразка (дослідної партії) і коригування документації за результатами випробувань, а на одиничну продукцію на виконання усього замовлення.

Якщо технічне завдання на одиничну продукцію містить вимоги до підготовки і освоєння виробництва продукції, то воно діє до закінчення цих робіт.

З припиненням дії технічного завдання документом на виготовлення, приймання і постачання продукції буде нормативно-технічний документ (технічні умови, стандарт або інший документ, що його замінює).

4.4 Розробка конструкторської документації

4.4.1Предбачається така послідовність розробки конструкторської документації (КД);

ескізна конструкторська документація, яка виконується у відповідності з вимогами ГОСТ 2.125-88;

робоча конструкторська документація.

4.4.2     Ескізна конструкторська документація

4.4.2.1   Необхідність розробки ескізної КД визначається спільним рішенням розробника і замовника (договір, протокол та ін.).

4.4.2.2   Ескізна КД розроблюється в таких випадках:

 

1)    при розробці загальниих рішень конструкції виробу або його складових частин, які дозволяють прийняти та перевірити їх принцип роботи на виготовленому експериментальному зразку (зразках);

2)    на етапі серійного виробництва при здійсненні робіт по удосконаленню виробу для перевірки його окремих складових частин на виготовленому експериментальному зразку;

3)для виготовлення і випробування макетів, моделей (на розсуд розробника).

Проробка варіантів рішень повинна бути достатньою для порівняльного аналізу показників якості виробу і прийняття оптимального варіанту.

4.4.2.3   На документації повинен бути проставлений штамп "Ескіз".

4.4.2.4   Комплектність ескізної КД встановлює розробник.

4.4.3 Робоча конструкторська документація

4.4.3.1   Робоча КД розроблюється на підставі здійсненої ескізної документації (якщо її розробка передбачена технічним завданням або договором) і затвердженого технічного завдан ня на розробку продукції.

4.4.3.2   Номенклатура КД на цьому етапі встановлюється ГОСТ 2.102-68 і в загальному випадку повинна складатися з:

а)робочих креслень, які виконуються відповідно до вимог стандартів ЕСКД;

б)схем (в разі необхідності) за ГОСТ 2.701-84;

в)специфікацій за ГОСТ 2.108-68;

г)відомостей купованих виробів за ГОСТ 2.106-68;

д)технічних умов (в разі самостійної поставки виробів) за ГОСТ 2.114-70, ДСТУ 1.3-93 і КНД 50-009-93;

е)програми та методики випробувань за ДБН В.2.8-2-95;

ж)розрахунків (при необхідності) за ГОСТ 2.106-68; и) документів експлуатаційних за ГОСТ 2.601-68.

Допускається вказаний перелік документів доповнювати іншими документами, об'єднувати або виключати наведені.

Номенклатуру КД визначає розробник, узгоджує із замовником і наводить її в договорі або технічному завданні.

4.4.3.3Для одиничної продукції та продукції одиничного і дрібносерійного виробництва, які складаються на місці експлуатації і які виконуються за індивідуальним (разовим) замовлен ням, документом до розробки, виготовлення, приймання і постачання є технічне завдання, в яке включають положення розділів технічних умов і програми та методики випробувань.

У цьому випадку технічні умови і програму та методику випробувань, як окремих документів, не складають.

Конструкторській документації літера "І" може не присвоюватися. Рішення щодо літери приймає приймальна комісія за результатами доводки і випробувань виробу (партії) і коригування конструкторської документації.

В разі необхідності повторення кількох замовлень однієї і тієї самої продукції виготовлювач розроблює технічні умови, які узгоджує приймальна комісія у встановленому порядку на підставі розгляду результатів приймання та експлуатації раніш виготовленої одиничної продукції. При цьому документації присвоюють літеру "О1" або "А" і усі обмеження, які зв'язані з виконанням індивідуального (разового) замовлення, знімаються.

4.4.3.4До повторного одиничного виробництва слід відносити окремі екземпляри виробів, які виробляють епізодично по мірі виникнення потреби.

Відмінність цієї продукції від серійної в тому, що на весь період, аж до зняття з виробництва, присвоюється літера "О1", установочну серію не виготовляють, кваліфікаційні та періодичні випробування не здійснюють.

4.4.3.5Для найпростіших виробів у випадку відсутності стандарту на випуск конкретної продукції виготовлення, приймання і поставку здійснюють за документом, який містить у собі необхідну інформацію щодо випуску продукції.

Таким документом можуть бути технічні умови, технічний опис або робоче креслення.

У випадку поставки виробу одному замовникові роль нормативного документа може виконувати договір, який містить необхідні вимоги вказаного характеру.

4.4.3.6   При виробництві продукції за технічною документацією іноземних фірм здійс нюється підготовка документації в обсязі, необхідному для її виробництва, з урахуванням вимог розділу 2 ГОСТ 15.311-90.

4.4.3.7   При виробництві продукції, раніш освоєної на іншому підприємстві, повинна бути передана технічна документація підприємству, що освоює цю продукцію, за договором.

Договір повинен містити;

відомості щодо комплекту документації, який передається; стадію розробки, на якій повинна передаватися документація; вид документації, яка передається (дублікати або копії); необхідність коригування документації; необхідність передачі актів та протоколів випробувань.

Примітка. При передачі документації державні стандарти, а також технічні умови, які пройшли державну реєстрацію і на які є посилання в переданій документації, до комплекту не включаються.

4.4.3.7.1    В документи, що передаються, повинні бути внесені усі зміни відповідно до ГОСТ 2.503-90.

4.4.3.7.2    Підприємство, яке передає документацію, ставить на абонентський облік у себе підприємство, яке одержує її.

4.4.3.7.3    Передачу документації оформлюють приймально-здавальним актом (додаток В).

 

4.4.4    Власником оригіналів документації у всіх випадках є розробник продукції або за мовник за домовленістю між ними.

4.4.5    Робоча конструкторська документація підлягає нормоконтролю і технологічному контролю у встановленому стандартами порядку.

4.5 Авторський нагляд за виготовленням дослідного (експериментального) зразка

4.5.1   Авторський нагляд, якщо його проведення передбачено договором або технічним завданням, здійснює організація (підрозділ)-розробник (основний) конструкторської докумен тації.

4.5.2   Метою авторського нагляду є забезпечення виготовлювачем реалізації технічних рішень, які передбачені конструкторською документацією, і оперативного вирішення технічних питань, які виникають під час виготовлення дослідного (експериментального) зразка.

4.5.3   Авторський нагляд здійснює група фахівців, яка виділена розробником, або окремий фахівець.

Допускається при проведенні авторського нагляду залучення представників служби технічного контролю і метрологічної служби виготовлювача, а також представників замовника до вирішення питань, які входять до їх компетенції.

4.5.4При авторському нагляді здійснюється;

аналіз додержання виготовлювачем вимог конструкторської, технологічної та іншої документації;

аналіз дефектів, що виявлені під час виготовлення і випробувань продукції;

вирішення питань в частині поліпшення конструкції виробу, зниження витрат матеріалів, енергії тощо і оперативного внесення змін до документації.

4.5.5При здійсненні вказаних робіт особи (особа), що здійснюють нагляд, мають право:

вести нагляд за виготовленням виробу, операціями контролю і випробувань;

вивчати документи служби технічного контролю підприємства-виготовлювача, що пов'язані з якістю даного виробу;

вивчати стан метрологічного забезпечення виробництва продукції;

вимагати виготовлення окремих складових частин, проведення контролю і випробувань в присутності осіб (особи), що здійснюють авторський нагляд;

вимагати демонтажу виробів або їх складових частин і здійснення необхідних вимірювань;

вимагати здійснення аналізу використаних матеріалів, речовин та ін.

4.5.6Відхилення від технічної документації, що виявлені при авторському нагляді, а також пропозиції щодо їх ліквідації фіксуються у журналі авторського нагляду для подальшої реа лізації виготовлювачем.

 

4.5.7Після закінчення авторського нагляду складається акт, в якому наводять дані щодо робіт, які виконані або підлягають виконанню.

Форма акту надана у додатку Г.

Акт підписують особи, які здійснюють авторський нагляд, і представник виготовлювача.

Затверджує акт керівник підприємства-розробника.

4.5.8Про закінчення робіт, що передбачені актом, виготовлювач повідомляє розробника. 4.6  Порядок   здійснення   випробувань   і   приймання   зразків

продукції

В цьому підрозділі розглядається порядок здійснення випробувань і приймання зразків:

а)виробів серійного виготовлення;

б)несерійної продукції (одиничної, разового виготовлення та одиничного повторного виробництва);

в)виробів одиничного і дрібносерійного виробництва, що складаються на місці експлуа тації;

г)продукції при її модернізації, модифікуванні та удосконаленні;

д)продукції, яка виготовлюється за технічною документацією іноземних фірм (за ліцензією);

е)продукції, яка раніш освоєна на інших підприємствах;

ж)найпростіших виробів.

4.6.1     Вироби серійного виробництва

4.6.1.1 Вироби серійного виробництва на стадії розробки і виготовлення можуть бути піддані попереднім, приймальним, кваліфікаційним, приймально-здавальним, періодичним, типовим, сертифікаційним випробуванням.

Порядок здійснення та зміст випробувань - згідно з ДБН В.2.8-2-95.

4.6.2  Несерійна   продукція  (одинична разового виготовлення і одиничного ви робництва, яка повторюється).

4.6.2.1 До одиничної продукції разового виготовлення належать окремі вироби або партія встановленого обсягу, призначені одному замовникові і не передбачені до повторного виготовлення.

Приймання та випробування виробів здійснюються за технічним завданням, яке містить у собі інформацію з цього приводу.

В ньому вказується кількість виготовлюваних виробів або обсяг замовленої партії.

Однак це не виключає, у випадку необхідності, розробки технічних умов (без державної реєстрації), програми та методики випробувань та ін.

Цей вид продукції підлягає приймальним випробуванням приймальною комісією.

Випробуванням підлягає головний зразок, інші екземпляри продукції проходять приймально-здавальні випробування (приймальний контроль),

За згодою із замовником цю продукцію допускається приймати без приймальної комісії з урахуванням результатів приймально-здавальних випробувань.

Порядок здійснення і зміст приймальних та приймально-здавальних випробувань згідно з ДБН В.2.8-2-95

За результатами приймальних випробувань головного зразка або приймального контролю в разі наявності змін коригується робоча конструкторська документація.

Зміни вносяться в усі екземпляри продукції, незалежно від того, чи знаходяться вони у виробництві, чи передані замовникові (споживачеві).

4.6.2.1.1В разі повторення разового замовлення продукцію виготовляють за раніш розробленою документацією.

Вироби піддають приймально-здавальним випробуванням (приймальному контролю) на відповідність технічним вимогам, які можуть бути викладені в технічній документації, в тех-

нічних умовах (при їх наявності), програмі та методиці випробувань або документі, який замінює вказані.

4.6.2.1.2 У випадку одночасного повторення кількох замовлень однієї і тієї самої продукції виготовлювач повинен розробити технічні умови, які узгоджує приймальна комісія, яка розглядає матеріал щодо приймання раніш розробленої продукції.

Документації надається літера "О1" або "А", при цьому усі обмеження, властиві разовому замовленню, знімаються.

4.6.2.2 До продукції одиничного виробництва, що повторюється, відносяться окремі екземпляри виробів, виготовлені по мірі потреби. При цьому період між випуском попереднього і наступного виробу не повинен перевищувати виробничий цикл його виготовлення.

Документації присвоюється літера "О1"за результатами коригування її після приймальних випробувань, установочну серію не виробляють, періодичні випробування не здійснюють, а в решті порядок розробки виробів ідентичний порядку розробки серійної продукції.

Технічні умови на цей вид продукції підлягають державній реєстрації тільки у випадку поставки виробів різним замовникам.

4.6.3      Вироби   одиничного  і  дрібносерійного  виробництва,  які складаються на місці експлуатації

4.6.3.1Для цих виробів може бути розроблена ескізна і робоча конструкторська доку ментація.

Необхідність розробки технічного проекту узгоджується із замовником.

4.6.3.2Розроблює і затверджує робочу конструкторську документацію розробник.

По мірі готовності робоча документація на складові частини передається виготовлювачу у порядку, який визначений розробником і виготовлювачем.

4.6.3.3Кожна складова частина повинна піддаваться у виготовлювача приймально-зда вальним випробуванням (приймальному контролю). В разі необхідності в цих випробуваннях беруть участь представники замовника та органів держнагляду.

Позитивні результати приймально-здавальних випробувань (приймального контролю) є підставою для відвантаження складової частини.

4.6.3.4Приймальні випробування здійснюються на місці експлуатації виробу (після його монтажу та налагоджування). Здійснює їх замовник у відповідності з договорами, укладеними між зацікавленими організаціями і підприємствами, з залученням у необхідних випадках спе ціалізованих організацій з авторським наглядом основного розробника.

Випробування здійснює приймальна комісія, яку формує замовник.

До складу комісіі включають представників замовника, розробника, виготовлювача, проектної організації, монтажної (налагоджувальної) організації, а також представників (у залежності від специфіки виробу) органів держнагляду (Міністерства охорони здоров'я, Держнагля-дохоронпраці та ін.).

4.6.3.5   Організація і порядок роботи комісії згідно з ДБН В.2.8-2-95.

4.6.3.6   При виготовленні партії приймальним випробуванням піддають головний зразок, а інші приймально-здавальним (приймальному контролю).

4.6.3.7   За результатами приймальних випробувань комісія дає вказівки щодо доробки і внесення змін у виріб (в разі необхідності), а також рекомендації щодо виведення виробу на проектну потужність у випадку, якщо виріб за об'єктивних обставин не може бути виведений на неї у процесі приймальних випробувань.

4.6.3.8   Інші вимоги до цього виду виробів ідентичні вимогам щодо несерійної продукції, наведеним у цьому документі.

4.6.4      Модернізована,  модифікована і  удосконалена продукція

4.6.4.1Модернізована і модифікована продукція піддається приймальним випробуванням в обсязі, який дозволяє проконтролювати або визначити вплив змін на властивості продукції.

На розсуд коміссіі приймальні випробування можуть бути здійснені як порівняльні зразків вихідної і модернізованої продукції.

Випробування здійснюються на дослідному або головному зразках продукції. Організація і здійснення випробувань у відповідності із ДБН В.2.8-2-95.

4.6.4.2Підприємство-виготівник удосконалює продукцію, що випускається, шляхом:

а)заміни матеріалів і комплектуючих виробів;

б)уніфікації складових частин виробу;

в)удосконалення технології виготовлення виробу;

г)впровадження раціоналізаторських пропозицій;

д)усунення недоліків, які виявлені в процесі виробництва та експлуатації виробів.

4.6.4.3         Удосконалену продукцію піддають типовим випробуванням згідно з ДБН В.2.8-2-95. На випробування подають виріб (складову частину), виготовлений у відповідності зі змі нами у документації.

4.6.4.4. Зміни до оригіналів технічної документації вносять на підставі затвердженого протоколу типових випробувань.

4.6.4.5  У випадку, коли підприємство-виготовлювач не є власником оригіналів конструк торської документації, усі зміни, які вносяться до документації, повинні бути узгоджені з розробником виробу.

4.6.4.6  Типові випробування не здійснюють, коли зміни стосуються зовнішнього вигляду та інших властивостей, які однозначно можна оцінити експертним, розрахунковим, реєстраційним або іншими методами контролю.

4.6.5     Продукція, що виготовлюється за технічною документацією іноземних фірм

4.6.5.1 Підготовку, освоєння виробництва та приймання продукції здійснюють у відповідності з вимогами розділу 3ГОСТ 15.311-90 та ДБН В.2.8-2-95

4.6.6       Продукція,   виробництво   якої  раніш   освоєно   на  інших підприємствах

4.6.6.1 Підставою до постановки на виробництво продукції, раніш освоєної на іншому підприємстві, є рішення або договір у відповідності з п.4.4.3.7 даного документа.

4.6.6.2. У відповідності з прийнятим договором (рішенням) підприємство-виготовлювач одержує від власника оригіналів технічну документацію і здійснює підготовку виробництва.

Виготовлення установочної серії на цьому підприємстві є обов'язковим.

При цьому може здійснюватися авторський нагляд за виготовленням, якщо він передбачений договором (рішенням).

Порядок здійснення авторського нагляду подано в даному документі.

4.6.6.3   Установочна серія піддається кваліфікаційним випробуванням згідно з ДБН В.2.8-2- 95 з метою оцінки готовності підприємства до випуску продукції із встановленими показниками і характеристиками та підтвердження відпрацьованості технологічного процесу.

4.6.6.4   Затверджений акт приймання установочної серії є підставою вважати освоєння виробництва продукції на новому підприємстві-виготовлювачі закінченим.

4.6.7     Найпростіші вироби

4.6.7.1  Зміст і послідовність етапів робіт щодо створення виробів визначає розробник.

4.6.7.2  Для вирішення питання щодо випуску найпростіших виробів розробник подає: зразок виробу;

нормативно-технічний документ (або документ, що його замінює);

протокол випробувань;

експлуатаційні документи (в разі необхідності).

Протокол випробувань подається у випадку, коли випробування передбачені відповідним документом або їх здійснення встановлено розробником.

4.6.7.3 Замовник спільно з розробником оцінюють технічну сторону поданого зразка виробу, а також технічну документацію і узгоджують їх із оформленням протоколу узгодження.

Затверджує протокол узгодження керівник підприємства-розроблювача. Затвердження протоколу є дозволом до виготовлення виробів.

4.6.7.4 У процесі виробництва вироби піддаються тільки приймально-здавальним випробуванням (приймальному контролю).

5 ПОРЯДОК ОЦІНКИ ТЕХНІЧНОГО РІВНЯ ЗАСОБІВ МЕХАНІЗАЦІЇ

5.1    Загальні положення

5.1.1  Оцінка технічного рівня полягає у встановленні відповідності продукції світовому або національному рівню.

5.1.2  Відповідність продукції, що оцінюється, світовому* рівню встановлюється на підставі зіставлення значень показників досконалості продукції з базовими зразками (терміни і визна чення основних понять див.у додатку 3).

За результатами оцінки продукція відноситься до однієї із трьох градацій: переважає світовий рівень (П); відповідає світовому рівню (С); поступається світовому рівню (У).

5.1.3  Процес оцінки технічного рівня продукції включає: визначення номенклатури показників, необхідної для оцінки; формування групи аналогів і встановлення значень їх показників; виділення базових зразків з групи аналогів;

зіставлення зразка, що оцінюється, з базовим; підготовка висновків щодо результатів оцінки.

5.1.4  Результати оцінки технічного рівня продукції використовуються в разі: розробки нової (модернізованої) продукції;

обгрунтування вимог, що закладаються у технічне завдання на розробку продукції і нормативно-технічну документацію;

прийняття рішення щодо постановки продукції на виробництво;

обгрунтування доцільності заміни або зняття продукції, що випускається, з виробництва;

позавідомчої експертної оцінки технічного рівня продукції, створеної у рамках державниих науково-технічних програм, а також при проведенні конкурсів;

експертної оцінки технологічних частин проекту на будівництво (реконструкцію) промислових підприємств;

формування пропозицій щодо експорту та імпорту.

5.2    Визначення  номенклатури  показників,  яка  необхідна  для оцінки

5.2.1 Номенклатура показників повинна забезпечувати порівняння різних зразків продукції одного виду і прийматися однаковою для усіх аналогів і продукції, що оцінюється.

* Оцінка на відповідність іншому рівню здійснюється аналогічно.

 

5.2.2Номенклатура показників встановлюється, виходячи з мети оцінки, з урахуванням показників, які вказані у:

міжнародних стандартах;

національних закордонних і вітчизняних стандартах;

документації на поставку продукції;

каталогах, проспектах і стандартах фірм-виготовлювачів даного виду продукції;

патентній кон'юнктурно-економічній документації.

5.2.3  Номенклатура показників включає класифікаційні та оціночні показники.

5.2.4  Класифікаційні показники характеризують призначення та галузь застосування дано го виду продукції. Значення цих показників дозволяють віднести зразки, що існують на сві товому ринку, до групи аналогів продукції, що оцінюється. Для дальшого зіставлення базового і зразка, що оцінюється, їх не використовують.

Значення класифікаційного показника може задаватися:

змістовно; наприклад, наявність або відсутність додаткових пристроїв або властивостей; орієнтація щодо певної групи споживачів та ін.;

інтервалом або крапковним значенням деякого числового параметра; наприклад, такого, який встановлює типорозмір продукції (певний інтервал місткості ковша екскаватора, вантажопідйомність автомобіля або його клас та ін.).

5.2.5Оціночні показники характеризують функціональні, ресурсозберігаючі і природоохо ронні властивості продукції. Для кожного такого показника повинно бути однозначно вказано напрямок його впливу на технічний рівень продукції (наприклад, підвищення технічного рівня характеризується збільшенням значення показника або, навпаки, зменшенням).

Оціночні показники використовуються безпосередньо для зіставлення базового і зразка, що оцінюється.

До них відносяться показники:

технічного ефекту (показники призначення);

надійності;

економного використання ресурсів (сировини, матеріалів, енергії та ін.);

ергономічності;

економічності;

безпеки;

естетичності.

5.2.6Залежно від специфічних особливостей продукції та умов її використання у номенкла турі оціночних показників можуть бути відсутні деякі із вказаних.

Допускається вводити до складу оціночних показників інші показники, які характерні для продукціїї, що розглядається, в тому числі ті, які з'явилися внаслідок технічного прогресу.

5.2.7. До номенклатури оціночних показників, щоб уникнути повторного врахування одних і тих самих властивостей продукції, що оцінюється не слід включати показники, які функціонально пов'язані із вже включеними до неї показниками.

Значення показників продукції, що оцінюється, визначаються за нормативною і технічною документацією на цю продукцію.

5.3 Методика визначення показників технічного рівня та їх характеристика

5.3.1 Залежно від способу одержання інформації методи визначення значень показників поділяються на: вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, розрахунковий.

Вимірювальний метод засновано на інформації, яку одержують при використанні технічних вимірювальних засобів.

 

За допомогою вимірювального методу визначається значення маси, продуктивності, числа робочих циклів, витрат повітря, робочого тиску, потужності та ін.

Реєстраційний метод засновано на використанні інформації, яку одержують шляхом підрахунку числа певних подій.

Органолептичний метод засновано на використанні інформації, яку одержують в результаті аналізу сприйняття органів чуття: зору, слуху, дотику та ін.

Таким чином визначаються, наприклад, естетичні показники та ін.

Розрахунковий метод засновано на використанні інформації, що одержана за допомогою теоретичних або емпіричних залежностей. Цим методом користуються, головним чином, при проектуванні для визначення показників безпеки, довговічності, збереження та ін.

5.4    Показники призначення

5.4.1Показники призначення характеризують властивості виробів, що визначають основні функції, для здійснення яких вони призначені і зумовлюють галузь їх використання.

Показники призначення можуть визначатися як вимірювальним, так і розрахунковим

методами.

5.4.2  Значення показників призначення для нових виробів приймаються у відповідності з даними технічного завдання (технічних умов), а для тих, що знаходяться в серійному виробництві (експлуатації) у відповідності з актами випробувань і протоколами вимірювань.

5.4.3  Через велику різноманітність показників призначення навести приклади їх розрахунку за цією методикою було б надто об'ємним. Пропонується використати з цією метою програми та методики випробувань конкретних видів виробів.

5.5    Показники надійності

5.5.1Вимоги надійності являють собою сукупність кількісних та якісних вимог, які спрямо вані на забезпечення необхідного рівня надійності при мінімальних витратах на підтримку і відновлення працездатності виробів протягом процесу експлуатації.

5.5.2Надійність виробів встановлюється, виходячи із критеріїв відказів та граничних станів. Ознаками відказів та граничних станів виробів є:

припинення (повне або часткове) виконання виробом заданих функцій; відхилення заданих показників повза межу встановлених норм;

відкази та граничні стани складових частин виробів, котрі приводять до припинення (повного або часткового) функціонування виробу;

виникнення процесів, які перешкоджають функціонуванню виробу; досягнення виробом призначеного ресурсу або призначеного строку служби; техніко-економічні фактори.

5.5.3Надійність один із основних показників якості виробів, який виявляється протягом часу і відображає зміни, що відбуваються у виробі протягом усього часу його експлуатації.

Особливістю проблеми надійності є зв'язок з усіма етапами: проектування, виготовлення і використання (експлуатації) виробу з моменту, коли формується і обґрунтовується ідея нового виробу і закінчуючи прийняттям рішення щодо його списання.

Кожний з етапів вносить своє до вирішення важкого завдання створення виробів потрібного рівня надійності з найменшими витратами часу і коштів.

5.5.4  Оцінка надійності виробу неможлива без кількісної оцінки впливу різних факторів на функціональні властивості даного виробу. При цьому фактори, що впливають на рівень на дійності, виявляються на етапах проектування, виготовлення і експлуатації виробів.

5.5.5  При проектуванні та розрахунку виробу закладається його надійність. Вона залежить від обраної конструктивної схеми, застосовуваних матеріалів, методів захисту від різних шкід ливих дій, від пристосованості до ремонту і обслуговування та інших особливостей.

5.5.6  Надійність виробів забезпечується при їх виготовленні. Вона залежить від якості деталей, що виготовляються, методів контролю продукції, що випускається, можливості керу вання ходом технологічного процесу, від якості складання виробу та його вузлів, методів випробування готової продукції та ін.

На надійність виробу при виготовленні впливають:

рівень оснащеності підприємств сучасним обладнанням;

досконалість організації технологічного процесу всередині підприємств;

якість комплектуючих виробів, що поставляються за кооперацією;

кваліфікація робітників підприємств;

ступінь застосування уніфікованих і стандартних вузлів і деталей;

рівень оснащеності підприємства випробним обладнанням, а також наявність кваліфікованих кадрів випробувачів.

5.5.7Протягом експлуатації виробу реалізується його надійність. Визначальними факторами є:

ступінь силового впливу на робочі органи виробів під час роботи; ступінь впливу зовнішнього середовища на технічний стан виробів; кваліфікація обслуговуючого персоналу;

ступінь оснащеності ремонтних обслуговуючих підприємств (служб) технологічним обладнанням, приладами діагностики;

забезпеченість запасними частинами;

організація технічного обслуговування та ремонту.

Основні положення щодо оцінки надійності наведені у ГОСТ 27.002-89, ГОСТ 27.003-90 та РД 50-650-87.

5.6 Показники економного використання ресурсів  (сировини, матеріалів, палива,  енергії та ін.)

5.6.1До показників економного використання сировини, матеріалів, палива та енергії відносяться:

питома маса;

питома витрата палива або енергії;

питома витрата повітря;

питома матеріалоємкість;

втрати матеріалів при регламентованих умовах.

5.6.2Питому масу виробу Мn обчислюють за формулою

5.7    Показники ергономічності

5.7.1Ергономічні показники характеризують систему "людина-машина" і враховують ком плекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, що проявляються у виробничих та побутових процесах, а також відповідність виробу нормованим умовам праці людини при експлуатації виробів (температура, запиленість, загазованість, рівень шуму, рівень вібрації, освітлення та ін.).

5.7.2  До показників ергономічності відносять: показник рівня шуму;

показник рівня вібрації;

показник рівня освітлення;

показник рівня температури;

показник відповідності конструкції виробу силовим можливостям людини.

5.7.3  Оцінка ергономічних показників здійснюється шляхом порівняння їх фактичних (абсолютних) значень зі значеннями, що встановлені у стандартах, технічних умовах, будівельних нормах і правилах (СНиП) і в будівельних нормах (СН), а також в санітарних нормах Міністерства охорони здоров'я. Порядок оцінки за аналогією з пунктами 5.8.2 та 5.8.3 цього ДБН.

5.8    Показники естетичності

5.8.1  Виріб характеризується такими показниками естетичності: композиційною цілісністю форми.

До цього можна віднести гармонійність єдності частин і цілого, органічність взаємозв'язку елементів форми виробу і його узгодженість з ансамблем інших виробів, відповідність сучасним тенденціям стилеутворення промислових форм, а також колірне вирішення;

функціональною доцільністю форми.

До цього можна віднести відповідність виробу та його окремих елементів призначенню, об'єктивним умовам виготовлення і експлуатації, а також особливість контакту людини із виробом;

товарним видом виробу.

Він визначається якістю виготовлення зовнішніх поверхень, якістю стиків і з'єднань, міцністю та якістю декоративного покриття;

якістю внутрішньої обробки.

Вона визначається практичністю застосовуваних матеріалів, чистотою обробки, якістю написів та позначень, знаків та символів, їх наочною виразністю.

5.8.2Оцінка естетичних показників здійснюється на етапах приймальних випробувань та серійного виробництва експертною комісією із складанням протоколу. До складу експертної комісії повинен входити дизайнер.

На цих етапах подаються кольорові фотографії виробу, що оцінюється, і базових зразків в різних ракурсах (не менше двох).

5.8.3На підставі оцінок експертів, що занесені до протоколу, визначається середньоариф метичний бал по кожному виду показників, а далі загальний бал по сумі чотирьох показників (композиційна цілісність форми, функціональна доцільність форми, товарний вид, якість внут рішньої обробки).

Система оцінки - трибальна. Загальний бал повинен бути у межах (для виробу, що відповідає сучасним вимогам) 8-12 балів,

5.9    Показники безпеки

5.9.1 Показниками безпеки можуть бути:

імовірність безпечної праці людини протягом визначеного часу;

термін спрацьованості захисних пристроїв;

опір ізоляції струмопровідних частин, до яких може доторкнутися людина; електрична міцність ізоляції та ін.

5.9.2   Покзаники безпеки характеризують особливості виробу, що обумовлюють безпеку людини під час його експлуатації.

5.9.3   Показники безпеки повинні відображати вимоги, які обумовлюють міри й засоби захисту людини в умовах аварійної ситуації, не санкціонованої і не передбаченої правилами експлуатації у зоні можливої безпеки.

Під аварійною розуміють ситуацію, яка викликана випадковими порушеннями правил, зміною умов та режимів експлуатації виробу.

5.9.4Показник безпеки Kбвизначається за формулою

n кількість показників безпеки.

5.10     Екологічні показники

5.10.1  Екологічні показники характеризують рівень шкідливої дії виробу на навколишнє середовище (повітря, грунт, воду) під час його експлуатації.

5.10.2  До екологічних факторів відносяться, наприклад:

склад шкідливих домішок, що викидаються у навколишнє середовище;

імовірність викиду шкідливих частинок газу при зберіганні, транспортуванні, експлуатації виробів.

Можна застосувати і якісні характеристики, такі, як наявність очисного обладнання, глушителів, пиловловлювачів та ін.

5.10.3Під час оцінки рівня виробів ці показники зіставляються з вимогами та нормами по охороні навколиишнього середовища, які наведені у будівельних нормах і правилах, стандартах таін.

5.10.4  Вироби, що мають відхилення від норм, не можуть бути рекомендовані до ви робництва без застосування засобів захисту або конструктивної доробки.

5.11     Формування  групи  аналогів  та  встановлення  значень  їх показників

5.11.1  Усі аналоги, які включаються до групи, і продукція, що оцінюється, повинні мати однакові значення класифікаційних показників, які характеризують даний вид продукції.

5.11.2  До групи аналогів входять:

при оцінці продукції, що виробляється, перспективні і експериментальні зразки, надходження яких до світового ринку прогнозується на період випуску оцінюваної продукції;

при оцінці продукції, що випускається, зразки, що реалізуються на світовому ринку; значення показників зразків встановлюються на підставі існуючої на них документації і (або) за результатами випробувань.

5.11.3  При оцінці продукції, що випускається, не допускається як аналоги використовувати рекламні або експериментальні зразки продукції, які не освоєні виробництвом.

5.11.4  Для кожного аналогу повинні бути встановлені значення усіх оціночних показників. Погрішність значень кожного показника приймається однаковою до усіх аналогів.

5.11.5  За відсутністю значень деяких показників у окремих аналогів допускається їх об числення інтерполяційними або екстраполяційними методами. Інтерполяція (екстраполяція) здійснюється за існуючими значеннями показників аналогів.

5.11.6 Сформована група аналогів повинна забезпечувати достовірність оцінки продукції на заданий строк (строк до зняття продукції з виробництва та ін.).

5.12     Виділення базових зразків із групи аналогів

5.12.1  Як базові зразки виділяються на підставі методу послідовного попарного зіставлення усіх аналогів за значеннями оціночних показників з урахуванням точності їх вимірювання.

5.12.2  Виділення базових зразків на підставі методу попарного зіставлення аналогів здійс нюється таким чином:

аналог не може бути визнаний базовим зразком і виключається із подальших зіставлень, якщо він поступається іншому аналогові за сукупністю оціночних показників, тобто поступається іншому аналогу хоча б по одному показнику, не перевищуючи його за іншими;

обидва аналоги залишаються для подальшого зіставлення з іншими, якщо за одними показниками виявляється кращим перший аналог, а за іншими другий, при цьому значення деяких показників у аналогів можуть збігатися.

5.12.3  За результатами попарного зіставлення аналогів залишаються аналоги, кожний з яких не поступається жодному з інших за сукупністю оціночних показників. Аналоги, що залишались, і є базовими зразками.

5.13     Зіставлення зразка, що оцінюється, з базовими

5.13.1 Зіставлення зразка продукції, що оцінюється, з базовими зразками здійснюється поетапно.

На першому етапі перевіряють відповідність продукції і значень її показників:

міжнародним стандартам (при наявності), включаючи обмеження щодо показників безпеки, екологічних та інших;

державним стандартам з перспективними вимогами до груп однорідної продукції (при наявності), стандартам, технічним умовам та іншим діючим НТД на продукцію.

У випадку, коли продукція не відповідає будь-якій з цих вимог, вона визнається такою, що поступається світовому рівню.

При виконанні вказних вимог переходять до другого етапу. Показники, що використовуються як обмеження, на подальших етапах зіставлення не розглядаються.

5.13.2 На другому етапі зіставляють продукцію, що оцінюється, з кожним базовим зразком за значеннями оціночних показників на підставі методу попарного зіставлення із урахуванням точності вимірювання показників.

5.13.3 Зіставлення продукції з окремим базовим зразком може привести до одного із таких результатів:

продукція, що оцінюється, поступається базовому зразку, якщо вона поступається йому хоча б за одним показником і не перевищує його за жодним з інших показників;

продукція, що оцінюється, перевищує базовий зразок, якщо вона перевищує його хоча б за одним показником, і не поступається йому ні за жодним з інших показників;

продукція, що оцінюється, рівноцінна базовому зразку, якщо значення усіх її показників збігаються зі значеннями показників базового зразка.

Якщо за одними показниками продукція, що оцінюється, поступається базовому зразку, а за іншими його перевищує, то результат зіставлення продукції, що оцінюється, з базовим зразком не визначений, при цьому значення деяких їх показників можуть збігатися.

5.13.4  Результат зіставлення продукції, що оцінюється, із сукупністю базових зразків на цьому етапі формується таким чином:

продукція перевищує світовий рівень, якщо вона перевищує кожний базовий зразок;

продукція відповідає світовому рівню, якщо вона рівноцінна хоча б одному базовому зразку;

продукція поступається світовому рівню, якщо вона поступається кожному базовому зразку.

5.13.5У випадках, коли оцінювана продукція:

перевищує хоча б один, але не кожний базовий зразок, - продукція не поступається світовому рівню; при цьому існує невизначеність віднесення продукції до градації: відповідає або перевищує світовий рівень;

поступається хоча б одному, але не кожному базовому зразку, продукція не перевищує світовий рівень; при цьому с невизначеність віднесення продукції до градацій: відповідає або поступається світовому рівню.

Якщо результат зіставлення продукції із кожним базовим зразком не визначений, тобто за одними показниками продукція, що оцінюється, перевищує базовий зразок, а за іншими поступається йому, то є невизначеність віднесення продукції до будь-якої з трьох градації: перевищує, відповідає або поступається світовому рівню.

5.13.6  Невизначеність віднесення продукції до однієї з трьох градацій, що існує на другому етапі, усувається на одному із подальших етапів зіставлення.

5.13.7  Показники, значення яких однакові в продукції, що оцінюється, та в усіх базових зразках, на подальших етапах зіставлення на використовуються.

5.13.8  Третій етап здійснюється тоді, коли базових зразків більше ніж оціночних показників, що залишились після здійснення другого етапу. В разі меншого числа базових зразків перехо дять до четвертого етапу.

5.13.9  На третьому етапі за сукупністю значень оціночних показників базових зразків будуються межі зони відповідності світовому рівню. Побудова меж здійснюється апрокси- маційним методом, викладеним у додатку Д.

5.13.10  Межі зони відповідності світовому рівню дозволяють поділити усі можливі сукуп ності значень показників па три зони, які відповідають градаціям оцінки технічного рівня продукції.

5.13.11  Віднесення продукції до однієї з трьох градацій визначається тим, до якої зони потрапляє сукупність значень її оціночних показників. Результат оцінки на цьому етапі фор мується таким чином:

продукція перевищує світовий рівень, якщо сукупність значень її оціночних показників потрапляє за верхню межу зони відповідності світовому рівню;

продукція відповідає світовому рівню, якщо сукупність значень її оціночних показників знаходиться у межах зони відповідності світовому рівню;

продукція поступається світовому рівню, якщо сукупність значень її оціночних показників потрапляє за нижчу межу зони відповідності світовому рівню.

5.13.12На четвертому етапі продукція, що оцінюється, зіставляється з кожним базовим зразком на підставі експертної інформації.

Експерти визначають відносний вплив змін значень окремих показників на технічний рівень продукції.

5.13.13Результат оцінки на цьому етапі при зіставлення продукції, що оцінюється, із сукупністю базових зразків формується таким чином:

продукція перевищує світовий рівень, якщо вона перевищує кожний базовий зразок;

продукція відповідає світовому рівню, якщо вона не поступається хоча б по одному зразку і не перевищує кожний;

продукція поступається світовому рівню, якщо вона поступається кожному базовому зразку.

5.13.14У випадку, коли не існує аналогів продукції, що оцінюється, вона вважається такою, що відповідає світовому рівню, якщо вона характеризується принципово новими технічними рішеннями, захищеними авторськими свідоцтвами і (або) патентами.

5.14 Підготовка висновків щодо результатів  оцінки

 

 

 

 

5 14. ї У висновку щодо технічного рівня продукції вказується результат оцінки відповідно до п.5.1.2 і дається його обгрунтування відповідно до того етапу, на якому результат оцінки було встановлено.

Після одержання оцінки, в залежності від поставленої мети і одержання результатів, під-готовлюються пропозиції щодо прийняття рішення по розробці, постановці на виробництво і удосконаленню продукції (додаток Е). Рішення приймаються з урахуванням додатково здійснених техніко-економічних випробувань та обгрунтувань підготовлених пропозицій.

Приклади оцінки подані у додатках Д, Е, Ж.

 Додаток А

(рекомендований)

Заявка

на розробку та освоєння продукції

(назва продукції)

1.  Мета і призначення розробки_________________________________________________

2.  Орієнтовна потреба у замовленій продукції на п'ять років (по роках) з початку промисло вого виробництва або конкретний обсяг замовлення (для одиничної продукції)_________________

3.  Строк здійснення заявки (рік, квартал):

а)виготовлення дослідного зразка (дослідної партії) або головного зразката та його подан ня до приймальної комісії________________________________________________

б)початок промислового виробництва і поставки_________________________________

4.  Джерела фінансування__________________________________________________

5.  Приблизний зміст заявки

5.1 Вихідні вимоги замовника рекомендується викладати за розділами:

1)  призначення і галузь застосування;

2)  техніко-економічне обгрунтування;

3)  основні вимоги до продукції;

4)  умови експлуатації (застосування);

5)  додаткові вимоги.

 

5.1.1  У розділі "Призначення та галузь застосування" наводять пряме призначення про дукції і об'єкти, де вона буде застосована. Тут же, в разі необхідності, вказують інші можливі галузі застосування та перспективи створення модифікацій продукції.

5.1.2  У розділі "Техніко-економічне обгрунтування" наводять обгрунтування необхідності розробки продукції як альтернативу до використання продукції, що випускається. Наводять інформацію, яка є у замовника, щодо кращих аналогів, яка підтверджує принципову можливість позитивних результатів, прогресивність використання майбутньої продукції.

Тут же вказують економічну ефективність нової продукції.

5.1.3  У розділі "Основні вимоги до продукції" вказують, насамперед, ті значення показників, які визначають перевагу нової продукції. В разі необхідності вказують різні варіанти сполучення усіх значень для досягнення того самого ефекту.

5.1.4  Розділ "Умови експлуатації (застосування)" містить вимоги до зовнішніх впливів на продукцію (температура, вологість, опади та ін.), а також наводять основні дані технологічного процесу, де вона буде застосовуватись. В разі необхідності встановлюють вимоги щодо екології та безпеки.

5.1.5  Розділ "Додаткові вимоги" містить вимоги до монтажної технологічності, які стосую ться продукції, яку постачають підприємствам, що реконструються і знов будуються, коли виконання цих вимог у порівнянні із діючими знижують трудомісткість та строк монтажу виробів на об'єкті.

Тут же можуть бути вказані вимоги до технічного обслуговування, ремонту, транспортування, зберігання, патентної чистоти, уніфікації та ін.

Підписи розробників заявки

Особистий підпис                                                         Розшифровка підпису

 

 

Висновок розробника виробу  

 

Підпис представника розробника виробу

Особистий підпис                                                         Розшифровка підпису

 

Додаток Б (рекомендований)

Склад робіт на етапах НДР

Етапи здійснення НДР передбачають в загальному випадку виконання робіт, що вказані у таблиці

 

Етап НДР	Склад робіт
Вибір напрямку	Збір та вивчення науково-технічної літератури, нормативно-технічної документації, експлуатаційної інформації щодо аналогів та інших матеріалів, які стосуються теми, що розроблюється. Здійснення патентних досліджень. Вибір і обгрунтування прийнятого напрямку та способів вирішення встановлених завдань. Зіставлення показників нової продукції, які очікуються після впровадження результатів НДР, із існуючими показниками виробів -аналогів або із діючою нормативно-технічною документацією. Оцінка орієнтовної економічної ефективності впровадження нової продукції з показниками, які очікуються за результатами НДР. Складання проміжного звіту та його розглядання (в разі необхідності).
Теоретичні та експериментальні дослідження	Виявлення необхідності здійснення експериментів щодо підтвердження окремих положень теоретичних досліджень або одержання конкретних значень параметрів (показників), що необхідні для здійснення розрахунків. Розробка методики експериментальних досліджень, підготовка моделей (макетів, експериментальних зразків), а також випробного обладнання. Здійснення експериментів, обробка одержаних даних. Зіставлення результатів експерименту з теоретичними дослідженнями. Коригування теоретичних моделей об'єкта.
Узагальнення і оцінка результатів досліджень	Узагальнення результатів етапів робіт. Оцінка повноти вирішення завдань. Здійснення, в разі необхідності, додаткових досліджень, в тому числі патентних. Розробка рекомендацій щодо використання результатів здійснених НДР. Формулювання технічних вимог до технічного завдання на розробку продукції. Складання та оформлення звіту. Розгляд результатів здійснених НДР та приймання робіт в цілому.

В залежності від характеру і складності НДР, ступеня попередньої проробки питань можливе виключення або доповнення окремих етапів робіт, розподіл або сполучення етапів, а також уточнення їх змісту.

 

Додаток В (рекомендований)

Приймально-здавальний акт

передачі технічної документації (оригіналів, дублікатів або копій)

(назви документації, яка передасться)

 

Ми, що нижче підписались: представник (ки)

(назва підприємства, що передає документацію, посада, прізвище, ініціали)

з одного боку, і представник (ки)

(назва підприємства, що приймає документацію, посада, прізвище, ініціали)

з другого боку, склали цей акт про те, що____________

(назва підприємства, що передає документацію)

передав,   а

(назва підприємства, що приймає документацію)

отримав технічної документації на_________________________

(оригінали, дублікати або копії)

(назва і позначення виробу)

згідно з прикладеним описом

 

 

Здав (ли)                      Особистий підпис

Розшифровка підпису

 

 

 

Прийняв (ли)

Особистий підпис

Розшифровка підпису

Додаток Г (рекомендований)

ЗАТВЕРДЖУЮ

Назва організації (підприємства)-розробника та прізвище керівника

Особистий підпис           Розшифровка підпису Дата «___ »_______________ 19   р.

Акт

авторського нагляду

Група атворського нагляду у складі:

Керівника__________________________________________________________________

(прізвище, інціали, посада)

Членів групи:

1.______________________________________________________

(прізвище, ініціали, посада)

2.______________________________________________________

(прізвище, ініціали, посада)

3.______________________________________________________

(прізвище, Інціціали. посада)

За участю представників підприємства-виготовлювача

1.______________________________________________________

(прізвище, ініціали, посада)

2-______________________________________________________

(прізвище, ініціали, посада)

3.                                                                                                           

(прізвище, ініціали, посада)

У відповідності з планом-графіком робіт щодо авторського нагляду, який затверджено, __________________________________________ склала цей акт за результатами здійснення

(назва або умовне позначення підприємства)

авторського нагляду за виготовленням____________________________________________

(назва та позначення продукції)

Група авторського нагляду працювала з__________________ по________________ 19__ р.

За результатами перевірки виявлені недоліки і прийняті такі рішення

 

 

 

Назва і позначення продукції та її складових частин

Вказівки щодо авторського нагляду

Прийняте рішення

Керівник групи

авторського нагляду                        Особистий підпис                                  Розшифровка підпису

Члени групи:                                    Особистий підпис                                    Розшифровка підпису

Представники

підприємства-виготовлювача     Особистий підпис                                      Розшифровка підпису

 

Додаток Д (довідковий)

Приклад оцінки технічного рівня  продукції

Нехай продукція у відповідності із своїм призначенням характеризується двома оціночними показниками: X1та Х2.

Підвищення технічного рівня продукції характеризується збільшенням значень показників Х1 та Х2. Для здійснення оцінки продукції сформована група аналогів із 13 зразків А1 - а13.

Значення показників кожного аналогу і зразків продукції, що оцінюються, p1- Р4 наведені у таблиці.

Значення показників аналогів а1, а5 і A6, A10збігаються.

Як базові, з групи аналогів виділяються кращі аналоги на підставі їх попарного зіставлення за значеннями оціночних показників. На рис. 1 і в таблиці базові зразки позначені зірочкою.

Здійснимо оцінку відповідності поданих зразків продукції технічному рівню виділених базових зразків.

На першому етапі оцінки переконуємось в тому, що значення показників зразків продукції, що оцінюється, задовольняють відповідні стандарти на них.

На другому етапі продукція, що оцінюється, зіставляється з кожним базовим зразком на підставі методу попарного зіставлення. Зразок Р4, що оцінюється, перевищує базовий а1 за усіма показниками, а кожний із базових зразків А2, а3, А4, а5 перевищує зразок Р4 за одним показником і поступається за іншим. Тому зразок, що оцінюється, не поступається рівню базових зразків. Однак на другому етапі існує невизначеність віднесення зразка Р4 до градації П або С.

Зразки Р1, Р2, Р3 поступаються базовому зразку а3 за двома показниками, але кожний з них перевищує хоча б один інший базовий зразок за одним показником і поступається йому ж по іншому показнику.

Тому кожний з цих зразків не перевищує рівень базових зразків. Однак на другому етапі існує невизначеність віднесення зразків продукції Р1, Р2, р3  до градацій У або С.

Рис. 1. Подання продукції, що оцінюється, та її аналогів точками у просторі показників X1, Х2. Кількість точок, які відповідають базовим, допускає можливість використання лінійних та еліптичних апроксимаційних поверхень.

Кількість базових зразків перевищує кількість показників, що використовуються, тому невизначеність, що існує на другому етапі щодо оцінок зразків продукції Р1, Р2, р3, р4 усувається на третьому етапі зіставлення. На цьому етапі у просторі показників за усіма точками (набором значень оціночних показників), які відповідать базовим зразкам А1, А2, а3, А4, а5, A6, а10, будується апроксимаційна поверхня (рис 1).

Коефіцієнти апроксимаційних поверхонь обчислюють методом найменших квадратів.

Найменшу погрішність в прикладі, що розглядається, забепзечує еліптична апроксимація (рис.2). її рівняння має такий вид:

Рис.2 Межі зони відповідності продукції технічному рівню базових зразків.

Для кожного зразка (базового і оцінюваного) обчислюють його відхилення pі(і =1,2,3,4,5,6...10) Рр1 , Рр2, Рр3 , Рр4  від апроксимаційної поверхні. Мінімальне і максимальне відхилення р -  і  р+ базових зразків визначені у таблиці.

Таблиця

Черезточки, що відповідають базовим зразкам А2 і а3  з мінімальним і максимальним відхиленнями, у просторі показників проводяться поверхні по аналогії з апроксимаційною -нижня і верхня межі відповідності технічному рівню базових зразків (граничні поверхні на рис.2 показані штрихом).

На рис.2 показано розташування точок, що відповідають базовим і зразкам продукції, що оцінюється, відносно апроксимаційної та граничної поверхні.

Відхилення кожного зразка продукції, що оцінюється, відносно апроксимаційної поверхні (таблиця) зіставляється іх максимальним і мінімальним відхиленням р -  і  р+ .

Відхилення Рр4 зразка Р4 перевищує значення р+:

Рр4 > Р +

За результатами здійснених зіставлень формулюються такі результати оцінки: зразок Р4 перевищує рівень базових зразків; зразок p1 відповідає рівню базових зразків; зразки Р2 і Р3 поступаються рівню базових зразків.

 

Додаток Е (рекомендований)

Процедура формування варіантів удосконалення продукції

1.  У випадку, коли продукція, що оцінюється, поступається світовому рівню, може виникнути необхідність у формуванні варіантів її удосконалення, що забезпечують відповідність світовому рівню.

2.  Варіанти удосконалення продукції формуються таким чином:

а)визначається величина кроку поліпшення значень кожного показника;

б)послідовно поліпшуються вихідні значення різних показників продукції на один, два і більше кроків.

3.Кожний варіант перевіряється щодо відповідності світовому рівню:

якщо відповідність світовому рівню даним варіантом досягнута, то він запам'ятовується і значення його показників більше не поліпшується;

якщо відповідність світовому рівню даним варіантом не досягнута, то значення його показників продовжують послідовно поліпшувати.

У результаті формуються усі можливі варіанти удосконалення продукції до заданого рівня з мінімальним поліпшенням значень показників.

 

Додаток Ж (рекомендований)

Значення бальної оцінки складовихпоказника безпеки, що оцінюється ескпертним  шляхом

 

Заходи та засоби захисту	Оцінка складових показника в балах
1 . Огорожа стаціонарна, рухома, стаціонарна з теплоізоляцією; стаціонарна з блокуванням, рухома огорожа небезпечної зони, що оснащена ефективним блокуванням	3
2. Блокування приводу з люками, що відкриваються для обслуговування	2
3. Блокування приводу із датчиками технологічного режиму (швидкості та ін.)	2
4. Захист, що виключає мимовільне включення, в тому числі після зникнення напруги	2
5. Наявність засобів механізації процесів	2
6. Наявність дистанційного керування	3
7. Наявність обмежувачів, фіксаторів щодо положення огороджу-вальних частин в разі обслуговування	2
8. Наявність сигнальних кольорів та знаків безпеки	1
9. Наявність спеціальних пристроїв у складальних одиницях та деталях масою понад 15 кг	2
10. Наявність заземлених затискачів та знаків заземлення	1
11. Наявність світлових, звукових або кольорових сигналів небезпеки	2
12. Блокування обладнання, що знаходиться попереду за технологічним ланцюгом в разі виходу з ладу наступного	2
13. Сигналізація щодо граничних режимів роботи	2
14. Інші засоби захисту	1-2

 

Додаток З (довідковий)

Терміни та визначення основних понять

Якість продукції сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її здатність задовольняти визначені потреби у відповідності з її призначенням (ГОСТ 15467-79).

Технічна досконалість продукції сукупність найбільш істотних властивостей продукції, які визначають її якість і характеризують науково-технічні досягнення у розвитку цього виду продукції. Технічне удосконалення продукції характеризується набором показників і виражається сукупністю їх значень.

Вид продукції сукупність зразків продукції одного призначення та галузі застосування.

Технічний рівень продукції -~ відносна характеристика її технічної досконалості, що грунтується на зіставленні сукупності значень показників технічної досконалості продукції і базових зразків, що оцінюються.

Базові зразки зразки продукції, які є передовим науково-технічним досягненням у розвитку цього виду продукції. Базові зразки виділяються із групи аналогів оцінюваної продукції на підставі їх попарного зіставлення за сукупністю значень показників і в залежності від мети оцінки можуть визначати світовий, національний рівень, регіональний, а також рівень галузі.

Експериментальний зразок це зразок, який має основні ознаки продукції, що намічена до розробки, і який виготовляється з метою перевірки запропонованих рішень та уточнення його окремих показників та вимог.

Експериментальний зразок виробу виготовляється в натуральну величину і функціонально придатний до здійснення визначених обсягів випробувань.

Модель виробу виріб, який відтворює або імітує конкретні властивості розроблюваного виробу, і виготовлений для перевірки принципу дії і визначення його характеристик.

Макет виробу спрощене відтворення у визначеному масштабі виробу або його частини для досліджень окремих характеристик та оцінки вірності технічних рішень.

Модернізація створення продукції із поліпшеними властивостями, обмеженою зміною вихідної продукції та замість неї.

Модернізація повинна забезпечувати поліпшення не менш одного із основних показників виробу. При постановці на виробництво модернізованої продукції вихідна знімається з виробництва.

Модифікування - створення продукції, однорідної з вихідною, але в іншій галузі застосування.

До модифікованої не відносять продукцію індивідуального виконання, яка виконується за заявкою замовника в межах загальних вимог, встановлених для даної продукції.

Удосконалення зміна у продукції, яка підвищує ефективність її виробництва або застосування без істотного поліпшення її основних властивостей.

Маса сухого виробу - - маса виробу без твердих, рідких, газоподібних та плазменних наповнювачів, витрачених у процесі експлуатації.