НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
Будівельні матеріали
ВИРОБИ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНІ
З ПІНОФЕНОПЛАСТУ
Технічні умови
(EN 13166:2001, NEQ)
ДСТУ Б В.2.7-168:2008
Київ
Мінрегіонбуд України
2009
ПЕРЕДМОВА
1 РОЗРОБЛЕНО:
Державне підприємство "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів "НДІБМВ"
РОЗРОБНИКИ: Н. П'ятигорська (науковий керівник); В. Сай, канд.техн.наук; О. Шляковська
2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ:
Наказ Мінрегіонбуду України від 22.12.2008 р. № 623, чинний з 2009-07-01
3 Національний стандарт відповідає
EN 13166:2001 "Thermal insulation products for buildings - Factory made products of phenolic foam (PF) - Specification" (Теплоізоляційні матеріали для застосування в будівництві - Промислові вироби з пінофенопласту (ПФ) -Технічні умови) у частині основних вимог до виробів і деяких методів контролювання показників якості.
Ступінь відповідності - нееквівалентний (NEQ)
Переклад з англійської мови (en)
4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ (зі скасуванням в Україні ГОСТ 20916-87)
НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП
Цей стандарт прийнятий зі змінами на території України EN 13166:2001 "Thermal insulation products for buildings - Factory made products of phenolic foam (PF) - Specification" (Теплоізоляційні матеріали для застосування в будівництві - Промислові вироби з пінофенопласту (ПФ) - Технічні умови).
Базова організація з науково-технічної діяльності у сфері будівництва, промисловості будівельних матеріалів, архітектури і містобудування, відповідальна за цей стандарт, - Державне підприємство "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів".
Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству України.
У результаті пошуку аналогічних НД у переліку чинних нормативних документів Європейського союзу виявлено нормативний документ - EN 13166:2001 "Thermal insulation products for buildings - Factory made products of phenolic foam (PF) - Specification" (Теплоізоляційні матеріали для застосування в будівництві - Промислові вироби з пінофенопласту (ПФ) - Технічні умови).
Національний стандарт містить значні зміни відносно EN 13166:2001, обумовлені відмінностями в технології виготовлення виробів. Крім того, цей стандарт викладено та оформлено відповідно до вимог Національної системи стандартизації України, він суттєво відрізняється від стандарту Європейського Союзу. Тобто, цим національним стандартом стандарт Європейського Союзу не може бути прийнятий як ідентичний, тотожний, модифікований або прийнятий перекладом, а прийнятий як нееквівалентний.
У зв'язку із численними і значними змінами та з метою створення умов для зручності в користуванні розробники вважають недоцільним за текстом національного стандарту долучати написи "Національний відхил" або "Національне пояснення".
В Україні на цей вид продукції з міждержавних і національних нормативних документів діяв тільки ГОСТ 20916-87 "Плиты теплоизоляционные из пенопласта на основе резольных феноло-формальдегидных смол. Технические условия" (Плити теплоізоляційні з пінопласту на основі резольних феноло-формальдегідних смол. Технічні умови). Вимоги цього стандарту застаріли і не відповідають сучасному рівню розвитку будівельної галузі. Крім того, розробляються технічні умови на утеплювачі з пінопластів, власниками яких є підприємства-виробники цієї продукції. Тобто, нормативні документи недоступні для ознайомлення широкому колу фахівців будівельної галузі, а також індивідуальним забудовникам.
З метою створення єдиного нормативного документа, максимально наближеного до вимог нормативних документів Євросоюзу, та який включає сучасні вимоги до утеплювачів з пінофенопластів, розроблено цей стандарт.
Видання і впровадження національного стандарту дозволило розширити співробітництво українських виробників із потенційними споживачами країн Євросоюзу, гарантує доступність нормативного документа для ознайомлення проектним організаціям, будівельникам і потенційним замовникам як в Україні, так і на території країн Євросоюзу для прийняття ефективного рішення при визначенні виду матеріалу для улаштування теплоізоляції з урахуванням конкретних умов застосування.
Стандарт розроблено нееквівалентним до EN 13166:2001 "Thermal insulation product for buildings - Factory made products of phenolic foam (PF) - Specification" (Теплоізоляційні матеріали для застосування в будівництві - Промислові вироби з пінофенопласту (ПФ) - Технічні умови).
ЗМІСТ
с.
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
Будівельні матеріали
Вироби теплоізоляційні з пінофенопласту
Технічні умови
Строительные материалы
Изделия теплоизоляционные из пенофенопласта
Технические условия
Building materials
Thermal insulation products from phenolic foam
General specification
____________________________________________________________________________
Чинний від 2009-07-01
1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
Цей стандарт поширюється на вироби теплоізоляційні з пінофенопласту, які виготовляють із резольних фенолформальдегідних смол із додаванням спінюючих, затверджуючих та модифікуючих добавок.
Вироби теплоізоляційні з пінофенопласту (далі - вироби) використовують для теплової ізоляції при будівництві, ремонті та реконструкції житлових, громадських та промислових будівель і споруд, в тому числі для теплоізоляції покриттів зі сталевим профільованим настилом, а також для теплової ізоляції промислового обладнання і трубопроводів. Вироби застосовують як внутрішній середній шар у тришарових конструкціях. Не допускається безпосередній контакт поверхонь виробів з поверхнею, що ізолюється, і з навколишнім середовищем.
Температура поверхонь, що ізолюються із застосуванням виробів, не повинна перевищувати 130 °С.
Обов'язкові вимоги до якості виробів, що забезпечують їх нешкідливість та безпечність для життя, здоров'я і майна населення та охорону довкілля, викладено в розділі 6.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:
ДБН В.1.1-7-2002 Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва
ДБН В.2.6-14-97 Конструкції будинків і споруд. Покриття будинків і споруд
ДБН Г.1-4-95 Організаційно-методичні, економічні і технічні нормативи. Правила перевезення, складування та зберігання матеріалів, виробів, конструкцій і устаткування в будівництві
ДСТУ 2406-94 Пластмаси, полімери і синтетичні смоли. Хімічні назви. Терміни та визначення
ДСТУ 3273-95 Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги
ДСТУ Б В.1.1-2-97 (ГОСТ 30402-96) Захист від пожежі. Матеріали будівельні. Метод випробування на займистість
ДСТУ Б В.2.7-19-95 (ГОСТ 30244-94) Будівельні матеріали. Матеріали будівельні. Методи випробувань на горючість
ДСТУ Б В.2.7-38-95 (ГОСТ 17177-94) Будівельні матеріали. Матеріали та вироби будівельні теплоізоляційні. Методи випробувань
ДСТУ Б В.2.7-70-98 (ГОСТ 30444-97) Будівельні матеріали. Метод випробування на поширення полум'я
ДСТУ Б В.2.7-101-2000 (ГОСТ 30547-97) Будівельні матеріали. Матеріали рулонні покрівельні та гідроізоляційні. Загальні технічні умови
ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99) Будівельні матеріали. Матеріали і вироби будівельні. Метод визначення теплопровідності і термічного опору при стаціонарному тепловому режимі
ДСТУ Б В.2.7-108-2001 (ГОСТ 30693-2000) Будівельні матеріали. Мастики покрівельні та гідроізоляційні. Загальні технічні умови
ДСТУ ГОСТ 12.4.041: 2006 Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні вимоги (ГОСТ 12.4.041:2001, IDТ)
ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности (ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки)
ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования (ССБП. Пожежна безпека. Загальні вимоги)
ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны (ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони)
ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности (ССБП. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки)
ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности (ССБП. Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки)
ГОСТ 12.3.009-76 ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности (ССБП. Роботи навантажувально-розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки)
ГОСТ 12.3.020-80 ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности (ССБП. Процеси переміщення вантажів на підприємствах. Загальні вимоги безпеки)
ГОСТ 12.3.030-83 ССБТ. Переработка пластических масс. Требования безопасности (ССБП. Переробка пластичних мас. Вимоги безпеки)
ГОСТ 12.4.013-85 ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия (ССБП. Окуляри захисні. Загальні технічні умови)
ГОСТ 12.4.021-75 ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования (ССБП. Системи вентиляційні. Загальні вимоги)
ГОСТ 12.4.068-79 ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования (ССБП. Засоби індивідуального захисту дерматологічні. Класифікація і загальні вимоги)
ГОСТ 12.4.103-83 ССБТ. Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация (ССБП. Одяг спеціальний захисний, засоби індивідуального захисту ніг і рук. Класифікація)
ГОСТ 15.309-98 Система разработки и постановки продукции на производство. Испытания и приемка выпускаемой продукции. Основные положения (Система розробки і постановки продукції на виробництво. Випробування та приймання продукції, що виробляється. Основні положення)
ГОСТ 17.2.3.02-78 Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями (Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами)
ГОСТ 515-77 Бумага упаковочная битумированная и дегтевая. Технические условия (Папір пакувальний бітумований і дьогтьовий. Технічні умови)
ГОСТ 618-73 Фольга алюминиевая для технических целей. Технические условия (Фольга алюмінієва для технічних цілей. Технічні умови)
ГОСТ 745-2003 Фольга алюминиевая для упаковки. Технические условия (Фольга алюмінієва для паковання. Технічні умови)
ГОСТ 2228-81 Бумага мешочная Технические условия (Папір мішковий. Технічні умови)
ГОСТ 2697-83 Пергамин кровельный. Технические условия (Пергамін покрівельний. Технічні умови)
ГОСТ 8828-89 Бумага-основа и бумага двухслойная водонепроницаемая упаковочная. Технические условия (Папір-основа і папір двошаровий водонепроникний пакувальний. Технічні умови)
ГОСТ 9570-84 Поддоны ящичные и стоечные. Общие технические условия (Піддони ящикові і стоякові. Загальні технічні умови)
ГОСТ 10354-82 Пленка полиэтиленовая. Технические условия (Плівка поліетиленова. Технічні умови)
ГОСТ 12082-82 Обрешетки дощатые для грузов массой до 500 кг. Общие технические условия (Обрешітки дощаті для вантажів масою до 500 кг. Загальні технічні умови)
ГОСТ 14192-96 Маркировка грузов (Маркування вантажів)
ГОСТ 20259-80 Контейнеры универсальные. Общие технические условия (Контейнери універсальні. Загальні технічні умови)
ГОСТ 20907-75 Смолы фенолформальдегидные жидкие. Технические условия (Смоли фенол-формальдегідні рідкі. Технічні умови)
ГОСТ 24297-87 Входной контроль продукции. Основные положения (Вхідний контроль продукції. Основні положення)
ГОСТ 25880-83 Материалы и изделия строительные теплоизоляционные. Упаковка, маркировка, транспортирование и хранение (Матеріали і вироби будівельні теплоізоляційні. Пакування, маркування, транспортування та зберігання)
ГОСТ 25951-83 Пленка полиэтиленовая термоусадочная. Технические условия (Плівка поліетиленова термоусадочна. Технічні умови)
ГОСТ 28804-90 Материалы формовочные фенольные. Общие технические условия (Матеріали формувальні фенольні. Загальні технічні умови)
ГОСТ 29329-92 Весы для статического взвешивания. Общие технические требования (Ваги для статичного зважування. Загальні технічні вимоги)
СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация зданий (Внутрішній водопровід і каналізація будинків)
СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование (Опалення, вентиляція і конди-ціонування)
СНиП 2.04.07-86 Тепловые сети (Теплові мережі)
СНиП 2.04.14-88 Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов (Теплова ізоляція обладнання і трубопроводів)
СНиП 3.04.01-87 Изоляционные и отделочные покрытия (Ізоляційні та оздоблювальні покриття)
СНиП III-4-80 Техника безопасности в строительстве (Техніка безпеки в будівництві)
ДСанПіН 2.2.7.029-99 Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення
ДСН 3.3.6.037-99 Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.
ДСН 3.3.6.042-99 Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень
ДСП 201-97 Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами
НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні
СП 1042-73 Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию (Санітарні правила організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого обладнання)
СН 4617-88 Предельно-допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны (Гранично-допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони)
СанПиН 4630-88 Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнений (Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднень)
3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ
У цьому стандарті використано терміни, встановлені в ДСТУ 2406.
Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять:
3.1 смола фенолформальдегідна (резольна)
Продукт поліконденсації фенолу або його похідних із формальдегідом у лужному середовищі, який при твердненні утворює реактопласт
3.2 пінофенопласт
Ізоляційний матеріал у вигляді ніздрюватої жорсткої піни, полімерна структура якої утворюється, головним чином, у результаті поліконденсації фенолу та його похідних із формальдегідом
3.3 вироби
Жорсткий штучний матеріал відповідної геометричної форми (паралелепіпед, напівциліндр, сегмент тощо) однакової товщини, яка на порядок менше інших розмірів
Примітка. Вироби можуть виготовлятись клиноподібної форми відповідно до замовлень споживачів.
4 КЛАСИФІКАЦІЯ, ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ І РОЗМІРИ
4.1 Класифікація
4.1.1 Вироби за зовнішнім виглядом і формою поділяють на групи:
- плити;
- фасонні елементи ізоляції трубопроводів та обладнання:
а) напівциліндри;
б) сегменти.
У разі виготовлення виробів іншої форми назва групи і зовнішній вигляд повинні бути узгоджені між виробником і споживачем.
4.1.2 Залежно від наявності та виду покривного матеріалу вироби поділяють на типи:
БП - без покривного матеріалу;
П1 - з покривним шаром із пергаміну з одного боку виробу;
П2 - з покривним шаром із пергаміну з обох боків виробу;
Р1 - з покривним шаром із рулонного покрівельного матеріалу з одного боку виробу;
Р2 - з покривним шаром із рулонного покрівельного матеріалу з обох боків виробу;
Ф1 - з покривним шаром із фольги з одного боку виробу;
Ф2 - з покривним шаром із фольги з обох боків виробу;
Пл1 - з покривним шаром із поліетиленової плівки з одного боку;
Пл2 - з покривним шаром із поліетиленової плівки з обох боків.
4.1.3 Залежно від густини вироби виготовляють марок 50; 75; 100.
4.1.4 Вироби залежно від сировинного складу поділяють за показником горючості на групи Г1; Г2.
4.2 Геометричні параметри виробів
4.2.1 Номінальні розміри плит і гранично-допустимі відхилення від номінальних розмірів повинні відповідати величинам, наведеним у таблиці 1.
Таблиця 1
У міліметрах
|
Назва параметра |
Номінальні значення |
Гранично-допустимі відхилення |
|
Довжина |
Від 700 до 3000 з інтервалом 100±5,0 |
± 5,0 для плит завдовжки до 1000; |
|
±7,5 для плит завдовжки понад 1000 до 2000; |
||
|
±10,0 для плит завдовжки понад 2000; |
||
|
Ширина |
Від 500 до 1200 з інтервалом 10 |
±5,0 для плит завширшки до 1000; |
|
±7,5 для плит завширшки понад 1000; |
||
|
Товщина |
Від 50 до 170 з інтервалом 10 |
±3,0 |
4.2.2 Номінальні розміри фасонних елементів та гранично-допустимі відхилення від номінальних розмірів повинні відповідати величинам, наведеним в таблиці 2.
Таблиця 2
У міліметрах
|
Назва параметра |
Номінальні значення |
Гранично-допустимі відхилення |
|
Довжина |
500; 1000; 2000; 3000 |
± 5,0 |
|
Товщина стінок |
30; 40; 50; 60; 70; 80 |
± 3,0 |
|
Внутрішній діаметр |
Від 18 до 89 |
+ 3,0 |
|
Понад 89 до 220 |
+ 5,0 |
|
|
Примітка. Номінальне значення внутрішнього діаметра фасонних елементів повинне відповідати індивідуальному замовленню споживача та робочим кресленням виробника і повинне бути в межах нормованих значень. |
||
4.2.3 Номінальні розміри фасонних елементів іншої форми та інших розмірів і гранично-допустимі відхилення від номінальних розмірів повинні відповідати індивідуальному замовленню споживача та робочим кресленням виробника і повинні бути узгоджені при замовленні.
4.2.4 За узгодженням між виробником і споживачем допускається виготовляти вироби інших розмірів за умови дотримання всіх інших вимог цього стандарту. При цьому, гранично-допустимі відхилення від номінальних розмірів встановлюють відповідно до найближчих за величиною нормованих у цьому стандарті значень.
4.3 Умовна познака виробів при замовленні та в іншій документації складається із назви групи виробів, познаки типу виробів залежно від наявності та виду покривного матеріалу, цифрової познаки марки виробів за густиною, номінальних розмірів за довжиною, шириною і товщиною плит або за довжиною, товщиною стінок і внутрішнім діаметром фасонних елементів, познаки групи горючості та познаки цього стандарту.
Приклад умовної познаки плит із покривним матеріалом із пергаміну, нанесеного з обох боків (П2), марки за густиною 75, завдовжки 1000 мм, завширшки 500 мм, завтовшки 60 мм, групи горючості Г2:
"Плити П2 - 75 - (1000 х 500 х 60) Г2 ДСТУ Б В.2.7-168:2008".
Приклад умовної познаки фасонних виробів у вигляді напівциліндрів з покривним матеріалом із алюмінієвої фольги, нанесеним з одного боку (Ф1), марки за густиною 100, завдовжки 1000 мм, з товщиною стінок 40 мм, з внутрішнім діаметром 100 мм, групи горючості Г1:
"Напівциліндри Ф1 - 100 - (1000 х 40 х 100) Г1 ДСТУ Б В.2.7-168:2008".
5 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
5.1 Основні характеристики виробів
5.1.1 Вироби повинні відповідати вимогам цього стандарту і виготовлятись згідно з технологічним регламентом, затвердженим виробником відповідно до встановленого порядку.
5.1.2 Способи виготовлення виробів і приклеювання покривного матеріалу, за його наявності, є складовими технологічного регламенту підприємства-виробника.
5.1.3 Зовнішній вигляд виробів
5.1.3.1 Поверхні виробів з усіх боків повинні бути рівними, без механічних пошкоджень і сторонніх включень.
5.1.3.2 На поверхнях виробів без покривного матеріалу не повинно бути западин завглибшки більше 5 мм, завширшки більше 20 мм та опуклостей заввишки більше 3 мм.
5.1.3.3 На покривному матеріалі виробів, вкритих покривним матеріалом, не повинно бути зморщок завдовжки більше 200 мм та завглибшки більше 5 мм.
5.1.3.4 Покривний матеріал, за його наявності, повинен бути суцільним без розривів чи інших дефектів зовнішнього вигляду і повинен бути приклеєний до поверхні виробів за допомогою мастики або клею.
5.1.3.5 Ширина вільної поздовжньої кромки покривного матеріалу виробів (за її наявності в замовленні) повинна бути не менше 40 мм.
5.1.3.6 Різнотовщинність плит правильної форми, плит, в яких стінки розташовані із нахилом відповідно до замовлення споживача, і різнотовщинність стінок фасонних елементів не повинна перевищувати 5 мм.
5.1.3.7 На виробах не допускаються відбитості або притупленості ребер та кутів завглибшки більше 10 мм від вершини прямого кута.
5.1.4 Фізико-технічні параметри виробів
5.1.4.1 За фізико-технічними показниками вироби повинні відповідати вимогам, наведеним в таблиці 3.
Таблиця 3
|
Найменування показника |
Норма для виробів марки |
||
|
50 |
75 |
100 |
|
|
Густина виробів, кг/м3, не більше |
50 |
75 |
100 |
|
Теплопровідність виробів за температури (25±5) °С, Вт/(м·К), не більше |
0.041 |
0.043 |
0.044 |
|
Міцність на стиск при 10 % лінійній деформації, МПа, не менше |
0,10 |
0,15 |
0,20 |
|
Зміна лінійних розмірів за довжиною і шириною після випробувань за температури 23 °С та відносної вологості 50 %, %, не більше |
±5,0 |
±5,0 |
±5,0 |
|
Зміна лінійних розмірів після випробувань за температури 23 °С та відносної вологості 90 %, %, не більше: |
|||
|
- за довжиною і шириною; |
±5,0 |
±5,0 |
±5,0 |
|
- за товщиною |
±1,5 |
±1,5 |
±1,5 |
|
Границя міцності при згині, МПа, не менше |
0,020 |
0,020 |
0,020 |
|
Границя міцності при розтягуванні у напрямку, перпендикулярному до площини виробу, МПа, не менше |
0,018 |
0,020 |
0,020 |
|
Водопоглинання за 24 год при частковому зануренні зразка у воду, % за масою, не більше |
50 |
30 |
20 |
|
Відносна вологість виробів, % за масою, не більше |
2 |
2 |
2 |
|
Якість приклеювання покривного матеріалу до основи виробів |
Розрив по шару виробів |
||
5.1.4.2 Маса одного виробу повинна бути не більше 70 кг.
5.2 Вимоги до сировинних матеріалів
5.2.1 Для виготовлення виробів використовують:
- смолу фенолформальдегідну (резольну) відповідно до ГОСТ 28804, ГОСТ 20907;
- добавки спінюючі - сульфокислоти, що відповідають чинним нормативним документам;
- добавки затверджуючі слабокислотні, що відповідають чинним нормативним документам;
- модифікуючі добавки, які повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів;
- покривний матеріал:
а) фольгу алюмінієву згідно з ГОСТ 618, ГОСТ 745;
б) пергамін згідно з ГОСТ 2697;
в) рулонний покрівельний та гідроізоляційний матеріал або руберойд, що відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-101;
г) плівку поліетиленову згідно з ГОСТ 10354;
- клей епоксидний або мастику для приклеювання згідно з ДСТУ Б В.2.7-108, що забезпечує міцність склеювання виробів з покривним матеріалом.
5.2.2 Допускається використання інших подібних сировинних матеріалів, що відповідають вимогам чинних в Україні нормативних документів, не погіршують якості виробів, супроводжуються документами про якість та дозволені до використання за призначенням центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я України.
6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, УТИЛІЗУВАННЯ
6.1 Вироби вибухобезпечні
Вироби відносяться до горючих матеріалів. Залежно від сировинного складу і параметрів горючості вироби відповідно до ДСТУ Б В.2.7-19 можуть виготовлятись:
- низької горючості - група горючості Г1;
- помірної горючості - група горючості Г2.
Група горючості виробів повинна визначатись виробником за результатами випробувань в акредитованих на такі випробування лабораторіях.
6.2 Сировинні матеріали необхідно зберігати в призначених для цього приміщеннях із дотриманням вимог безпеки, передбачених супровідними документами на ці матеріали.
Використовувати сировинні матеріали необхідно за дотримання вимог супровідних документів на відповідні види матеріалів.
6.3 Виготовлення виробів необхідно здійснювати відповідно до вимог ДСТУ 3273 за дотримання загальних вимог до повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005.
6.4 Сировинні матеріали і вироби в процесі їх виготовлення не повинні виділяти в повітря робочої зони шкідливі речовини в кількостях, що перевищують гранично-допустимі концентрації (ГДК) згідно з ГОСТ 12.1.005 (СН 4617).
6.5 ГДК основних хімічних речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень з виготовлення виробів, їх агрегатний стан і клас небезпеки, визначені відповідно до ГОСТ 12.1.005, наведені в таблиці 4.
Таблиця 4
|
Найменування речовини |
ГДК |
Агрегатний стан |
Клас небезпеки |
|
Фенол, мг/м3 |
0,3 |
Пара |
II |
|
Формальдегід, мг/м3 |
0,5 |
Пара |
II |
|
Луги (розчини в перерахунку на NaOH), мг/м3 |
0,5 |
Аерозоль |
II |
6.6 Контроль концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони, а також у приміщеннях, де застосовуються вироби, здійснюють відповідні уповноважені служби центрального органу виконавчої влади України в системі охорони здоров'я відповідно до чинних на момент контролю методичних документів.
6.7 При виконанні виробничих операцій, які супроводжуються надходженням у повітряне середовище шкідливих речовин, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту відповідних захисних властивостей:
- захисні окуляри - згідно з ГОСТ 12.4.013;
- засоби захисту органів дихання - згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041;
- засоби захисту дерматологічні - згідно з ГОСТ 12.4.068;
- спецодяг, засоби захисту ніг і рук- згідно з ГОСТ 12.4.103.
6.8 Загальні вимоги безпеки при виготовленні виробів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002 і ГОСТ 12.3.030. Виробниче обладнання повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003
6.9 За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати ГОСТ 12.1.004, ДБН В.1.1-7, НАПБ А.01.001.
6.10 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення відповідно до СНиП 2.04.05 і ГОСТ 12.4.021, водопровідною системою та каналізацією відповідно до СНиП 2.04.01.
6.11 Рівень шуму у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати допустимих норм відповідно до ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037.
6.12 При виготовленні виробів необхідно дотримуватись вимог СП 1042 та правил переміщення вантажів згідно з ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.3.020.
6.13 Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати санітарним нормам ДСН 3.3.6.042.
6.14 Стічні води необхідно скидати в каналізаційну систему із дотриманням вимог СанПиН 4630.
6.15 Контроль за вмістом викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря виробник повинен здійснювати відповідно до ГОСТ 17.2.3.02. Викиди шкідливих речовин в атмосферу не повинні перевищувати гранично-допустимих викидів, встановлених ДСП 201.
6.16 При виготовленні виробів відходи сировинних матеріалів, придатні для використання, повертають до технологічного циклу для повторної переробки.
6.17 Відходи виробництва, що не підлягають повторній переробці, та відходи засобів пакування складають у спеціально відведених для цього місцях і утилізують відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029.
7 МАРКУВАННЯ
7.1 Маркування виробів здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 14192, ГОСТ 25880 та цього стандарту.
7.2 На кожне спожиткове паковання з виробами повинно бути нанесене маркування, в якому вказують:
- назву підприємства-виробника, його товарний знак та адресу;
- умовну познаку виробів;
- номер партії і дату виготовлення;
- призначення виробів;
- кількість виробів у пакувальній одиниці (м3, шт.);
- маніпуляційний знак або напис "Оберігати від вологи" згідно з ГОСТ 14192;
- гарантійний термін зберігання.
7.3 Транспортне маркування повинно бути нанесене на кожне транспортне паковання і відповідати ГОСТ 14192 і цьому стандарту.
7.4 Транспортне маркування у разі відвантаження виробів без транспортних пакетів повинно бути нанесене на кожне спожиткове паковання з виробами.
7.5 Транспортне маркування повинно містити:
- назву підприємства-виробника, його товарний знак та адресу;
- назву та умовну познаку виробів;
- призначення виробів;
- номер партії і дату виготовлення;
- кількість продукції в транспортному пакованні (м3, шт.);
- гарантійний термін зберігання виробів;
- маніпуляційний знак або напис "Оберігати від вологи" згідно з ГОСТ 14192.
7.6 Виробник на вимогу споживачів до маркування може додавати додаткову інформацію.
7.7 Маркування виконують українською мовою. При відвантаженні виробів за межі України маркування додатково виконують мовою, визначеною договором на постачання та додають напис "Виготовлено в Україні".
8 ПАКУВАННЯ
8.1 Пакування виробів здійснюють згідно з вимогами ГОСТ 25880 і цього стандарту.
8.2 В одному спожитковому пакованні повинні бути вироби однієї групи, одного типу, однієї марки і одних розмірів.
8.3 Особливості пакування виробів, кількість виробів у пакеті, способи укладання, обгортання виробів і методи фіксації паковального матеріалу виробник повинен зазначати в технологічному регламенті.
8.4 Вироби запаковують у поліетиленову плівку згідно з ГОСТ 10354, ГОСТ 25951 або в пакувальний папір згідно з ГОСТ 515, ГОСТ 2228, ГОСТ 8828.
8.5 При пакуванні виробів можуть використовуватись допоміжні пакувальні засоби згідно з ГОСТ 25880.
8.6 За погодженням із споживачем при формуванні спожиткових пакетів допускається залишати торці відкритими.
8.7 Транспортні пакети формують складанням спожиткових пакетів у засоби транспортного пакування - на піддони згідно з ГОСТ 9570, в контейнери згідно з ГОСТ 20259 чи в обрешітки згідно з ГОСТ 12082.
8.8 За узгодженням між виробником і споживачем допускається відвантаження виробів без пакування або допускається використовувати інші засоби пакування, що відповідають нормативним документам, із забезпеченням захисту виробів від вологи та механічних пошкоджень.
9 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
9.1 Транспортування та зберігання виробів необхідно здійснювати згідно з ДБН Г.1-4, ГОСТ 25880 та за дотримання вимог цього стандарту.
9.2 Вироби транспортують у критих транспортних засобах будь-якого виду згідно з правилами перевезення вантажів, які діють на відповідному виді транспорту.
9.3 Транспортування виробів у запакованому стані сформованими транспортними пакетами допускається у відкритих транспортних засобах.
9.4 При транспортуванні, навантаженні і розвантаженні виробів необхідно вживати заходів, що забезпечують захист виробів від пошкоджень, зволоження і забруднення.
9.5 Вироби необхідно зберігати в критих складських приміщеннях окремо за видами, типами, марками та розмірами.
9.6 Висота штабелів при зберіганні виробів не повинна перевищувати 2,0 м.
10 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
10.1 Випробування слід проводити не раніше ніж через 3 год після виготовлення виробів. Вироби до випробувань витримують за температури (20±5) °С.
10.2 Значення кожного показника визначають як середнє арифметичне результатів випробувань трьох зразків, якщо інше не вказано в нормативних документах на методи контролювання.
10.3 Зовнішній вигляд виробів і матеріалу основи, наявність дефектів зовнішнього вигляду на виробах перевіряють зовнішнім оглядом відібраних для контролю зразків за освітленості природним або штучним світлом не менше 300 люкс із відстані (50-100) см.
10.4 Геометричні розміри, відхилення від номінальних розмірів, розміри виявлених дефектів зовнішнього вигляду, густину виробів, теплопровідність, міцність на стиск при 10 % лінійній деформації, зміну лінійних розмірів за довжиною і шириною після випробувань за температури 23 °С та відносної вологості 50%, зміну лінійних розмірів після випробувань за температури 23 °С та відносної вологості 90 %, границю міцності при згині, водопоглинання при частковому зануренні зразків у воду, відносну вологість виробів контролюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-38.
10.5 Теплопровідність виробів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-105.
10.6 Границю міцності при розтягуванні у напрямку, перпендикулярному до площини виробів, визначають за методикою, яка базується на визначенні руйнівного зусилля, що прикладається у напрямку, перпендикулярному до поверхні зразків.
Зразки для випробувань вирізають розміром 100 мм х 100 мм або 300 мм х 300 мм. Товщина зразків для виробів прямокутної форми дорівнює товщині виробу без покривного матеріалу. Товщина зразків, що виготовляють з виробів іншої форми або фасонних елементів, повинна бути максимально можлива.
Границю міцності при розтягуванні у напрямку, перпендикулярному до площини виробів, визначають за допомогою розривної машини, яка дозволяє фіксувати зусилля при розтягуванні з похибкою, що не перевищує 2 % від величини зусилля.
Розривна машина повинна бути оснащена обладнанням відповідно до рисунка 1.
Зразки вирізають із шару виробу, приклеюють площинами до сталевих пластин розміром відповідно до розміру зразків 100 мм х 100 мм або 300 мм х 300 мм і завтовшки (2,0±0,5) мм. Для приклеювання використовують клей або мастику, які забезпечують міцне склеювання зразка з пластиною.
Після висушування клею або мастики металеві пластини з'єднують із затискачами машини. Випробування проводять при швидкості руху активного захвату (10±2) мм/хв до руйнування зразка між пластинами. Руйнування зразка при цьому повинне відбуватись по шару зразка.
Границю міцності при розтягуванні у напрямку, перпендикулярному до площини виробу в мегапаскалях, вираховують за формулою:
, (1)
де Р - руйнівне зусилля, Н (кгс);
F - площа зразка, см2.
За величину границі міцності при розтягуванні у напрямку, перпендикулярному до площини виробів, приймають середнє арифметичне значення результатів випробувань трьох зразків.
1 - вушко; 2 - кільце; 3 - шарнірна насадка для закріплення у верхню клему; 4 - сталеві пластини;
5 - зразок; 6 - насадка для закріплення у нижню клему
Рисунок 1 - Обладнання до розривної машини для визначення границі міцності при розтягуванні
у напрямку, перпендикулярному до площини
10.7 Якість приклеювання покривного шару до основи виробів визначають за методикою, наведеною в 10.6 із доповненнями:
- для контролю вирізають зразки з виробів разом із шаром покривного матеріалу;
- руйнування зразків повинно відбуватись по спіненому шару.
Якість приклеювання покривного матеріалу до основи виробів вважається задовільною, якщо випробування витримали всі три зразки, виготовлені для контролю.
10.8 Для контролю фізико-технічних параметрів виробів допускається використовувати інші стандартизовані методики з використанням повірених випробувальних приладів за умови отримання достовірних результатів випробувань.
10.9 Масу одного виробу визначають зважуванням кожного із відібраних для контролю виробів на вагах згідно з ГОСТ 29329.
10.10 Якість пакування і маркування перевіряють зовнішнім оглядом усіх відібраних для контролю упаковок.
Результат кожного зважування повинен знаходитись у межах нормованих значень.
10.11 Групу горючості виробів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-19.
11 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
11.1 Приймання виробів здійснює служба технічного контролю підприємства-виробника відповідно до вимог цього стандарту.
11.2 Приймання виробів здійснюють партіями. Партією вважають кількість виробів одного виду, одного типу, однієї марки та одних розмірів, виготовлених протягом не більше однієї доби з сировинних матеріалів однакової якості в однакових технологічних умовах.
11.3 Вхідний контроль сировинних матеріалів виробник здійснює відповідно до вимог ГОСТ 24297 за переліком матеріалів, що підлягають вхідному контролю, затвердженим в установленому порядку, що діє на підприємстві-виробнику.
11.4 Для перевірки відповідності якості виробів вимогам цього стандарту виробник проводить приймально-здавальні та періодичні випробування відповідно до вимог ГОСТ 15.309.
11.5 Приймально-здавальні випробування здійснюють від кожної партії виробів за показниками:
- зовнішній вигляд виробів і покривного матеріалу, наявність дефектів;
- геометричні розміри, відхилення від номінальних розмірів, розміри виявлених дефектів зовнішнього вигляду;
- густина виробів;
- міцність на стиск при 10 % лінійній деформації;
- відносна вологість;
- маса одного виробу;
- якість пакування і маркування.
11.6 Періодичні випробування здійснюють за такими показниками і з періодичністю:
- границю міцності при розтягуванні у напрямку, перпендикулярному до площини, - не рідше одного разу на квартал;
- якість приклеювання покривного матеріалу до основи виробів - не рідше одного разу на квартал;
- зміну лінійних розмірів за довжиною і шириною після випробувань за температури 23 °С та відносної вологості 50 % - не рідше одного разу на квартал;
- зміну лінійних розмірів після випробувань за температури 23 °С та відносної вологості 90 % - не рідше одного разу на квартал;
- границю міцності при згині - не рідше одного разу на квартал;
- водопоглинання при частковому зануренні зразків у воду - не рідше одного разу на квартал;
- теплопровідність - не рідше одного разу на півроку;
- групу горючості - при постановці продукції на виробництво та у разі зміни сировинних матеріалів або рецептури.
11.7 При зміні сировинного складу або технологічних параметрів виготовлення підприємство-виробник повинно здійснювати контроль усіх показників якості виробів.
11.8 Для перевірки відповідності виробів вимогам цього стандарту від партії методом випадкового відбору відбирають не менше п'яти виробів.
11.9 Для контролю якості пакування і маркування та кількості продукції в пакованні від партії методом випадкового відбору відбирають п'ять паковань.
11.10 Партія може бути прийнятою та дозволеною до відвантаження за умови відповідності якості виробів вимогам цього стандарту.
11.11 При отриманні незадовільних результатів приймально-здавальних або періодичних випробувань хоча б за одним показником проводять повторне визначення цього показника на подвійній кількості зразків, відібраних від тієї ж партії.
11.12 При незадовільних результатах повторних приймально-здавальних випробувань партія виробів прийманню не підлягає і у разі можливості виправлення недоліків її повертають для усунення дефектів, після чого партію повторно подають на приймання. У разі відсутності можливості виправлення недоліків партія виробів прийманню не підлягає.
11.13 При незадовільних результатах повторних приймально-здавальних випробувань за показниками, які не можуть бути виправлені виробником, партія виробів прийманню не підлягає.
11.14 При незадовільних результатах повторних періодичних випробувань партія виробів прийманню не підлягає. Виробник призупиняє виробництво, виявляє та усуває причини виникнення невідповідності. Після усунення недоліків виробник відновлює виробництво продукції.
Випробування за показником, що не відповідав вимогам цього стандарту, переводять до приймально-здавальних до одержання позитивних результатів не менше ніж трьох підряд виготовлених партій, після чого цей вид випробувань знову переводять до періодичних відповідно до встановленого в 11.6 порядку.
11.15 Вироби, що не відповідають вимогам цього стандарту, підлягають утилізації з урахуванням вимог ДСанПіН 2.2.7.029.
11.16 Кожну партію виробів або її частину при відвантаженні одному споживачу виробник зобов'язаний супроводжувати документом про якість, в якому вказує:
- назву підприємства-виробника, його товарний знак та адресу;
- номер і дату видачі документа;
- назву та умовну познаку виробів;
- призначення виробів;
- номер партії і дату виготовлення;
- кількість продукції в партії (м3 виробів/ шт. паковань);
- результати випробувань;
- гарантійний термін зберігання;
- штамп служби технічного контролю виробника.
11.17 У документі про якість на вимогу споживачів виробник може надавати додаткову інформацію щодо якості та умов застосування виробів.
11.18 До кожної партії виробів виробник повинен додавати вказівки щодо застосування виробів відповідного виду.
11.19 Споживач має право проводити перевірку відповідності якості виробів вимогам цього стандарту, використовуючи правила відбору зразків та методи контролювання, встановлені цим стандартом.
11.20 Вимоги безпеки розділу 6 підлягають контролю в процесі підготовки та організації виробництва і за вимогою органів Державного нагляду.
12 ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ
12.1 Вироби повинні застосовуватись згідно з ДБН В.2.6-14, СНиП 2.04.07, СНиП 3.04.01, СНиП 2.04.14 та відповідно до вказівок щодо застосування виробів відповідного виду, типу і відповідної марки, що додаються виробником до кожної партії виробів.
12.2 При теплоізоляції будівельних конструкцій або технологічного обладнання вироби застосовують тільки як внутрішній середній шар тришарових конструкцій. Не допускається безпосередній контакт поверхонь виробів з поверхнею, що ізолюється, і з навколишнім середовищем.
12.3 Порядок здійснення монтажу теплової ізоляції і послідовність виконання робіт повинні відповідати індивідуальним проектам теплової ізоляції об'єктів.
12.4 Монтаж виробів при влаштуванні теплоізоляції вузлів технологічного устаткування, трубопроводів, а також у стиках конструкцій необхідно здійснювати відповідно до проектних рішень теплової ізоляції.
12.5 Вироби недопустимо застосовувати в умовах прямої дії вологи у краплинно-рідкому стані та в приміщеннях із відносною вологістю повітря понад 80 %.
12.6 При монтажі теплоізоляції з виробів необхідно дотримуватись правил техніки безпеки відповідно до вимог СНиП ІІІ-4.
13 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
13.1 Виробник зобов'язаний гарантувати відповідність виробів вимогам цього стандарту за умови дотримання встановлених правил та умов транспортування, зберігання, застосування, утилізування та (або) знешкодження.
13.2 Гарантійний термін зберігання виробів - 18 місяців від дня виготовлення.
13.3 Після закінчення гарантійного терміну зберігання вироби перед використанням необхідно перевірити на їх відповідність вимогам цього стандарту.
13.4 Вироби можуть використовуватись за призначенням за умови підтвердження відповідності їх якості вимогам цього стандарту.
13.5 Гарантійний термін експлуатування виробів - 5 років за умови дотримання правил улаштування і експлуатування влаштованої теплоізоляції.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОДАТОК НА
(обов'язковий)
ОБҐРУНТУВАННЯ ВІДМІННОСТІ СТРУКТУРИ І ВИМОГ СТАНДАРТУ
ВІДНОСНО EN 13166:2001
Стандарт розроблено у зв'язку з необхідністю визначення на державному рівні єдиної сучасної класифікації теплоізоляційних виробів з пінофенопласту, встановлення єдиних вимог, яким повинні відповідати вироби, що виготовляються та використовуються в Україні.
Національний стандарт розроблено з урахуванням вимог EN 13166:2001 (Теплоізоляційні матеріали для застосування в будівництві - Промислові вироби з пінофенопласту (ПФ) - Технічні умови).
Створення стандарту обумовлене необхідністю максимального наближення класифікації та вимог до виробів до норм і правил, що діють в країнах Європейського союзу.
Стандарт розроблено відповідно до правових вимог і з урахуванням конкретних потреб будівельної галузі України.
EN 13166:2001 містить такі розділи і додатки:
Передмова
1. Галузь застосування
2. Нормативні посилання
3. Терміни, визначення, познаки, одиниці вимірювання і скорочення
4. Вимоги
5. Методи випробувань
6. Код позначення
7. Визначення відповідності
8. Маркування та етикетування
Додаток А Визначення декларованих величин теплового опору і теплопровідності
Додаток В Виробничий контроль продукції
Додаток С Визначення величин теплового опору і теплопровідності після старіння
Додаток D Додаткові властивості
Додаток ZA Розділи цього Європейського стандарту, віднесені до положень Директиви Європейського Союзу з будівельних виробів.
Цей національний стандарт має структуру відповідно до вимог Національної стандартизації України та складається із наступних розділів і додатків:
1 Сфера застосування
2 Нормативні посилання
3 Терміни та визначення основних понять
4 Класифікація і основні параметри
5 Технічні вимоги
6 Вимоги безпеки та охорони довкілля, утилізування
7 Маркування
8 Пакування
9 Транспортування та зберігання
10 Методи контролювання
11 Правила приймання
12 Вказівки щодо застосування
13 Гарантії виробника
Національний додаток А Обґрунтування відмінності структури і вимог стандарту відносно EN 13166:2001.
У результаті аналізу встановлено, що структура міжнародного стандарту EN 13166:2001 не в повній мірі дає уяву про класифікацію виробів і не відображає всіх тих обов'язкових вимог до якості продукції, які повинні бути відображені з огляду на вимоги проектних організацій, виробників і споживачів теплоізоляційних виробів в Україні.
Відповідно до положень чинного законодавства нормативні посилання, наведені в EN 13166:2001, не можуть бути прийняті в Україні для використання.
Терміни та визначення основних понять, прийняті в Україні, не завжди відповідають наведеним в ЕN 13166:2001.
EN 13166:2001 за побудовою, викладенням та оформленням відповідає вимогам і правилам, що діють на території Європейського союзу, але не відповідає і не може відповідати вимогам Національної стандартизації України.
Тобто, в Україні прийнято більш детальну класифікацію виробів та висуваються більш конкретні вимоги до якості виробів.
Фізико-технічні показники виробів, визначені цим стандартом, знаходяться на рівні відповідних показників призначення, наведених в EN 13166:2001. Використано також деякі методи контролювання якості виробів.
З огляду на вищесказане EN 13166:2001 (Теплоізоляційні матеріали для застосування в будівництві - Промислові вироби з пінофенопласту (ПФ) - Технічні умови) не може бути прийнятий як ідентичний, тотожний чи прийнятий перекладом.
Як висновок можна сказати, що цей стандарт прийнятий зі змінами на території України EN 13166:2001 "Thermal insulation products for buildings - Factory made products of phenolic foam (PF) - Specification" (Теплоізоляційні матеріали для застосування в будівництві - Промислові вироби з пінофенопласту (ПФ) - Технічні умови). Ступінь відповідності - модифікований (MOD).
Код УКНД 91.100.99
Ключові слова: пінофенопласти, смоли, фенолформальдегід, теплоізоляційні, густина, теплопровідність, розміри, плити, фасонні елементи, фізико-технічні показники.