МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
ТА БУДІВНИЦТВА УКРАЇНИ
Н А К А З
27.01.2009 N 46
Про Методичні рекомендації щодо підтримки
проектів транскордонного співробітництва
на національному та регіональному рівнях
На виконання рішень науково-технічної ради Міністерства
регіонального розвитку та будівництва України від 21.01.2009 N 3
( vr_03661-09 ) та N 4 ( vr_04661-09 ) про схвалення Методичних
рекомендацій щодо використання інформаційних технологій для
підтримки проектів транскордонного співробітництва та Методичних
рекомендацій щодо координації на національному та регіональному
рівнях проектів у галузі транскордонного співробітництва за
Європейським інструментом сусідства і партнерства Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Методичні рекомендації щодо використання
інформаційних технологій для підтримки проектів транскордонного
співробітництва та Методичні рекомендації щодо координації на
національному та регіональному рівнях проектів у галузі
транскордонного співробітництва за Європейським інструментом
сусідства і партнерства (далі - Методичні рекомендації) згідно з
додатками 1, 2, відповідно.
2. ДП "Укрархбудінформ" (В.М.Чесноку) забезпечити публікацію
Методичних рекомендацій в офіційному друкованому засобі масової
інформації Мінрегіонбуду "Інформаційний бюлетень Міністерства
регіонального розвитку та будівництва України".
3. Департаменту міжнародного співробітництва, інвестиційного
розвитку та з питань європейської інтеграції (В.В.Толкованову)
забезпечити доведення інформації про Методичні рекомендації до
заінтересованих центральних та місцевих органів виконавчої влади,
обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій, заінтересованих підприємств та
організацій до 05.02.2009.
4. Адміністративному департаменту (І.Л.Парасюку) до
02.02.2009 забезпечити оприлюднення Методичних рекомендацій на
офіційному інформаційному веб-сайті Мінрегіонбуду.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого
заступника Міністра Іщенка О.М.
Міністр В.Куйбіда
Додаток 1
до наказу Міністерства
регіонального розвитку
та будівництва України
27.01.2009 N 46
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо використання інформаційних технологій
для підтримки проектів транскордонного
співробітництва
ПЕРЕДМОВА
Ці Методичні рекомендації щодо використання інформаційних
технологій для підтримки проектів транскордонного співробітництва
(далі - Рекомендації) розроблено відповідно до наказу
Мінрегіонбуду України від 21.05.2008 N 214 на виконання вимог:
- Законів України "Про транскордонне співробітництво"
( 1861-15 ) і "Про інформацію" ( 2657-12 );
- Постанови Верховної Ради України "Про Рекомендації
парламентських слухань на тему: "Про інтенсифікацію
співробітництва України з Європейським Союзом у рамках
єврорегіонів та перспективи транскордонного співробітництва" від
27.06.2007 N 1242-V ( 1242-16 );
- Указу Президента України від 19.12.2007 N 1236
( 1236/2007 ) "Про заходи щодо активізації євроінтеграційного
прикордонного співробітництва";
- Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 р.,
затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006
N 1001 ( 1001-2006-п );
- постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 N 587
( 587-2002-п ) "Деякі питання розвитку транскордонного
співробітництва та єврорегіонів",
- Державної цільової програми інформування громадськості з
питань європейської інтеграції України на 2008-2011 роки,
затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2008
N 594 ( 594-2008-п );
інших чинних актів національного законодавства та у
відповідності до основних принципів і сучасних напрацювань за:
- Європейською Рамковою конвенцією про транскордонне
співробітництво між територіальними общинами або властями
( 995_106 ) від 21.05.80 (надалі Мадридська конвенція) і чинними
додатковими Протоколами та проектом III Протоколу до неї;
- Європейським інструментом сусідства і партнерства ЄС
(надалі ENPI) і Стратегією його запровадження у Східному регіоні
на 2007-2013 роки та Індикативною програмою на 2007-2010 роки з
урахуванням рішення Європейського Парламенту і Ради від 05.07.2006
N 1082 щодо Європейських угрупувань з територіальної співпраці
(EGTC);
- Робочою програмою ЄС "Підготовча акція "Міжнародні ЗМІ";
- Планами інформації та комунікації Спільних операційних
програм ENPI на 2007-1013 роки;
- Концепцією міжрегіонального і прикордонного співробітництва
держав - учасниць СНД, затвердженої рішенням Ради голів Урядів СНД
( 997_779 ) від 15.09.2004.
Рекомендації укладено для суб'єктів і учасників
транскордонного співробітництва, що здійснюється у формах
прикордонної співпраці, міжрегіональної взаємодії та
міжмуніципального співробітництва, і центральних органів
виконавчої влади, до компетенції яких належать питання координації
транскордонного співробітництва в цілому, за конкретними
напрямками та програмами чи за окремими проектами.
У Рекомендаціях систематизовано можливості взаємодоповнюючого
застосування суб'єктами і учасниками транскордонного
співробітництва і центральним органами виконавчої влади сучасних
інформаційних технологій для виявлення, ініціювання, укладення,
презентації та підтримки виконання транскордонних проектів і
програм та застосування сучасних геоінформаційних систем (ГІС) в
ході виконання зазначених проектів програм та їх координації на
місцевому і регіональному рівні.
Метою запровадження Рекомендацій є системне інформаційне
забезпечення діяльності суб'єктів і учасників транскордонного
співробітництва та відповідних центральних органів виконавчої
влади для покращення конкурентоспроможності транскордонних
проектів, їх широкої підтримки громадськістю та ефективного
використання обмежених ресурсів, необхідних для реалізації
транскордонного співробітництва.
1. Завдання та основні засади координації інформаційного
забезпечення та підтримки проектів і програм транскордонного
співробітництва
Відповідно до законодавства України і наявного міжнародного
досвіду євроінтеграції та транскордонної співпраці у формах
прикордонного, міжрегіонального і міжмуніципального
співробітництва інформаційного забезпечення і підтримки потребують
види діяльності в цій сфері, наведені у Додатку 1.
Координація інформаційного забезпечення транскордонного
співробітництва із застосуванням відповідних інформаційних
технологій здійснюється Мінрегіонбудом на підставі функцій
управління регіональною розбудовою, просторовим розвитком
територій та містобудуванням, визначених законодавством України, у
співробітництві з іншими центральними органами виконавчої влади до
компетенції яких належить реалізація пріоритетних напрямків
транскордонного співробітництва (транзит і розбудова прикордонної
інфраструктури, охорона довкілля, сталий розвиток і
техногенно-екологічна безпека, міжлюдські стосунки, транскордонний
туризм, міжетнічні та культурні зв'язки тощо), та у відповідності
до завдань Державної цільової програми інформування громадськості
з питань європейської інтеграції України на 2008-2011 роки
( 594-2008-п ).
За цією програмою та напрямками, наведеними у Додатку 1,
інформаційні заходи з висвітлення ролі транскордонного
співробітництва на загальнодержавному рівні мають координуватись
наступним чином:
- щодо відповідних завдань програм співпраці с ЄС і Радою
Європи - всіма причетними центральними органами виконавчої влади;
- щодо аспектів торгово-економічної співпраці суб'єктів і
учасників транскордонного співробітництва та залучення інвестицій
у процесі інтегрування до СОТ - Мінекономіки,
Держспоживстандартом;
- щодо транскордонної взаємодії між науковими і освітніми
структурами - МОН;
- щодо участі українських регіонів у міжнародних структурах і
єврорегіонах та з висвітлення питань транскордонного
співробітництва у загальноєвропейських заходах - МЗС;
- щодо реалізації транзитного потенціалу регіонів у процесі
інтегрування України до транс'європейських транспортних мереж -
Мінтрансзв'язку, Укравтодором;
- щодо розвитку прикордонної інфраструктури - Держмитслужбою,
Держприкордонслужбою;
- щодо транзиту енергоносіїв та транскордонних програм у
сфері енергозбереження і застосування альтернативних джерел
енергії - Мінпаливенерго;
- щодо управління водними ресурсами і співпраці на
транскордонних водотоках - Держводгоспом;
- щодо розвитку транскордонної туристично-рекреаційної
діяльності - Мінкульттуризмом, МОЗ;
- щодо транскордонної взаємодії у питаннях міжнаціональних,
міжетнічних та міжконфесійних відносин - Держкомнацрелігій;
- щодо співробітництва у сфері охорони довкілля,
техногенно-екологічної безпеки та сталого розвитку - Мінприроди,
МНС;
- з інтегрованого попередження і контролю забруднень,
поводження з відходами і запровадження кращих доступних
технологій - Мінприроди; Мінжитлокомунгоспом, Мінпромполітики;
- з біо-динамічного розвитку агропромислового комплексу
прикордонних регіонів - Мінагрополітики;
- з питань сталого розвитку лісо-деревообробного комплексу та
інфраструктури - Держкомлісгоспом;
- з подальшого розвитку нормативно-правового забезпечення
транскордонного співробітництва - Мін'юстом;
- з питань транскордонної взаємодії у сфері молодіжної
політики та спорту - Мінсім'ямолодьспортом;
- щодо питань співфінансування проектів і програм
транскордонного співробітництва за Європейським інструментом
сусідства і партнерства відповідно до європейських норм -
Мінфіном;
- спільне застосування можливостей транскордонного
співробітництва та програми Twinning для підготовки та
перепідготовки державних службовців з питань європейської
інтеграції - Головдержслужбою;
- можливості сприяння транскордонній діяльності у процесі
реформування податкової служби в Україні відповідно до
європейських стандартів - ДПА;
- застосування системи статистичних спостережень для
інформаційної підтримки транскордонного співробітництва у процесі
реформування системи державної статистики в Україні в контексті
європейської інтеграції - Держкомстатом;
- залучення ЗМІ до широкого висвітлення, залучення
громадськості та безпосередньої участі у проектах і програмах
транскордонного співробітництва відповідно до державної
інформаційної політики в контексті європейського досвіду -
Держкомтелерадіо.
Решта питань інформаційного забезпечення та застосування
інформаційних технологій у проектах і програмах транскордонного
співробітництва має вирішуватись безпосередньо суб'єктами і
учасниками транскордонного співробітництва, зокрема з
використанням наявних Internet-ресурсів Європейської цифрової
бібліотеки Europeana чи, наприклад, за допомогою спеціалізованого
сайту http:\\transfront.cv.ua, або проекту
структурно-функціональні схеми інформаційної системи
"Транскордонне співробітництво".
2. Державна підтримка і співфінансування та покращення
міжнародної співпраці щодо інформаційного забезпечення проектів і
програм транскордонного співробітництва
Координація інформаційної підтримки та супроводження
транскордонного співробітництва центральними органами виконавчої
влади має здійснюватись як через співробітництво з основними
суб'єктами та місцевими структурами цих органів в регіонах, так і
шляхом безпосередньої взаємодії з провідними місцевими
інституціями, що мають досвід розвитку сучасної транскордонної
співпраці (єврорегіонів, міжрегіональних партнерських зв'язків,
міжмуніципальних побратимських стосунків) із залученням до цих
процесів фахової та суспільної громадськості, ЗМІ та інших
впливових цільових груп.
Така співпраця має бути максимально задіяна у процесі
формування інформаційних центрів програм ENPI та агенцій
регіонального розвитку в регіонах для максимального наближення
нормативно-правової та інформаційно-методичної підтримки до
цільових груп транскордонної співробітництва. У такий спосіб
заходи з інформування і залучення фахової та суспільної
громадськості, ЗМІ та інших цільових груп транскордонного
співробітництво можуть здійснюватись шляхом проведення відповідних
навчальних і дискусійних семінарів, слухань, круглих столів,
робочих зустрічей з безпосередньою участю фахівців і представників
громадськості та ЗМІ. Водночас передбачається застосування
Internet-технологій для інтерактивних дистанційних заходів, що
дозволяють проводити зазначені навчально-методичні та
інформаційно-дискусійні зустрічі у спеціально обладнаних студіях
одночасно в декількох регіонах за принципом телемостів.
У відповідності до вимог ENPI та інших інструментів ЄС щодо
підтримки транскордонного співробітництва співфінансування
інформаційної підтримки та супроводження проектів і програм
транскордонного співробітництва має здійснюватись за рахунок:
- коштів Державного і місцевого бюджетів, що виділяються на
виконання Державної цільової програми інформування громадськості з
питань європейської інтеграції України на 2008-2011 роки
( 594-2008-п );
- коштів спільних операційних програм ENPI, передбачених
основними пріоритетами цих програм, для заходів "people to people"
і технічної підтримки діяльності за програмами;
- коштів закладених до конкретних транскордонних проектів для
їх інформаційного забезпечення і супроводження;
- інших коштів суб'єктів і учасників транскордонного
співробітництва, зокрема спеціально виділених для цього членами
єврорегіонів.
Проекти і програми з транскордонного співробітництва,
розроблені громадськими організаціями і безпосередньо спрямовані
на інформування громадськості щодо транскордонного аспекту
європейської інтеграції, можуть брати участь у конкурсах на
отримання бюджетного фінансування у відповідності до Порядку
проведення конкурсного відбору проектів і програм інформування
громадськості з питань європейської інтеграції, розроблених
громадськими організаціями, затвердженому постановою Кабінету
Міністрів України від 30.10.2008 N 956 ( 956-2008-п ).
Водночас інформаційно-орієнтовані транскордонні проекти
доцільно розробляти та здійснювати у співпраці з наявними
відповідними структурами ЄС, наприклад за Декларацією
Європарламенту від 22.10.2008 "Повідомляючи про Європу в
партнерстві", а також діючих безпосередньо в рамках програм ENPI,
зокрема South East Europe Media Organisation (SEEMO), що
знаходиться у Відні і діє в за Південно-Східною Європейською
програмою транснаціонального співробітництва.
3. Застосування інформаційного забезпечення та підтримки для
моніторингу проектів і програм транскордонного співробітництва
В результаті реалізації вищезазначених заходів подальший
моніторинг транскордонного співробітництва має здійснюватись
Мінрегіонбудом та іншими центральними органами виконавчої влади із
застосуванням наступних можливостей:
- забезпечення компетентних регіональних і місцевих структур,
що безпосередньо або функціонально підпорядковані цим органам, та
залучених представників (підрозділів) центральних владних структур
відповідними даними з вищезазначених джерел за узгодженим
протоколом надання інформації;
- отримання спеціально визначеної службової інформації, що
безпосередньо пов'язана з транскордонною діяльністю (митної,
прикордонної, екологічної, податкової тощо);
- узгоджених з Держкомстатом і суб'єктами транскордонного
співробітництва даними спеціальних статистичних спостережень,
звітності та спеціальних оглядів на основі наявної статистичної
інформації;
- узгодженого на міжвідомчому рівні обміну уніфікованою
інформацією визначеною розділом 2 цих рекомендацій;
- надання суб'єктами транскордонного співробітництва за
узгодженим Мінекономіки, Мінрегіонбудом і МЗС форматом даних
щоквартальної узагальненої інформації про транскордонне
співробітництво у регіонах;
- подання суб'єктами та учасниками транскордонного
співробітництва мінімальної уніфікованої інформації щодо
здійснюваних транскордонних проектів.
4. Застосування спеціалізованих ГІС технологій, що
використовуються або можуть бути запроваджені в сфері
проектування, містобудування, сталого просторового розвитку
територій, у системах моніторингу довкілля і стану
техногенно-екологічної безпеки
Геоінформаційні системи є різновидом інформаційних систем, що
забезпечують збір, збереження, обробку, доступ, відображення і
розповсюдження географічно координованих (просторових) даних. До
позиційної частини просторових даних зокрема відносять географічні
широту і довготу, прямокутні координати, поштові адреси, поштові
індекси і інші коди, які ідентифікують попередньо-розмежовані
ділянки території, іншу інформацію про місцезнаходження об'єкта,
зафіксоване на карті.
ГІС - це система комп'ютерних апаратно-програмних засобів та
алгоритмічних процедур, створена для цифрової підтримки,
поповнення, управління, маніпулювання, аналізу,
математично-картографічного моделювання та образного відтворення
географічно-координованих даних. При цьому ГІС-технології
об'єднують:
- системи настільного картографування (Mapping-системи),
спеціально призначені для професійного виробництва карт, які і є в
них базою даних;
- системи автоматизованого проектування (САПР) (англ.
Computer-Aided Design або Computer-Aided Drafting, CAD), які
здатні створювати креслення проектів і плани споруд та
інфраструктури.
Ключовими компонентами програмного забезпечення ГІС є:
а) інструменти для введення та оперування з географічною
інформацією;
б) система управління базами даних (СУБД) (англ. data base
management system, DBMS),
в) інструменти підтримки просторових запитів, аналізу та
візуалізації (відображення);
г) графічний інтерфейс користувача (ГІК, англ. graphical user
interface, GUI) для полегшеного доступу до інструментів.
Окрім систем, що застосовуються безпосередньо у проектуванні
і розвитку територій, прикладом регіональної ГІС широкого
призначення є системи управління станом довкілля, що оперують,
зокрема з такою інформацією як:
1) метеорологічна, що містить дані про забруднення
повітряного басейну;
2) гідрологічна, а також інформація про гідроспоруди та водне
господарство;
3) дані про ґрунти, земельні ресурси та структуру
землекористування;
4) відомості про біологічні ресурси, включаючи дані про вплив
людини на живі організми;
5) соціально-економічні характеристики: дані про соціальні
умови, економіку, торгівлю, управлінські установи тощо;
6) картографічні та геодезичні дані (аерофотозйомки, карти
тощо) стосовно конкретної території тощо.
---------------- ----------------
| Програмне | | Апаратні |
| забезпечення | | засоби |
---------------- ----------------
| |
| |
| |
---------------- | | ----------------
| Географічно | ------------- | Розробники |
| координовані |--------| ГІС |--------| і |
| дані | ------------- | користувачі |
---------------- | | ----------------
| |
| |
-----------------
| Регламент і |
| режим роботи |
-----------------
Головним засобом для застосування ГІС у розбудові
транскордонного співробітництва на певній території є створення,
постійне вдосконалення і послідовне розширення мережі користувачів
ГІС, що взаємодіють за принципом системи розподілених баз
уніфікованих даних і які обмінюються інформацією за спільно
виробленими протоколами.
Одним з ключових завдань транскордонних проектів і
координації транскордонного співробітництва є узгодження
протоколів обміну даними з партнерами в інших країнах на принципах
дотримання конфіденційності та вимог національного законодавства
і, водночас, відповідності сучасним потребам безпеки, переважно
щодо виникнення загроз надзвичайних ситуацій та спільних планів
дій щодо запобігання ним, сумісних дій в разі їх виникнення та з
ліквідації наслідків, з протидії терористичним загрозам,
незаконній міграції та транскордонному трансферу небезпечних
речовин і предметів, з дотримання митних і прикордонних процедур
тощо.
Подальший розвиток застосування ГІС систем пов'язаний у першу
чергу з поширенням сучасних методів просторового планування
розвитку територій, що взаємодіють через державні кордони та
забезпечення їх сталого соціально-економічного розвитку відповідно
до "Керівних принципів сталого просторового розвитку на
Європейському континенті", схвалених Радою Міністрів країн -
членів Ради Європи у 2002 р. та нових підходів "Європи Регіонів",
визначених Лінцькою Декларацією від 21.03.2002 з питань
регіональної політики, європейських транспортних мереж, сталої
агрокультури і захисту сільських місцевостей та інших проблем
управління і майбутнього Європи, ініційованою Асамблеєю Регіонів
Європи та прийнятою Конгресом місцевих і регіональних влад Ради
Європи, Комітетом Регіонів ЄС та ще 14 європейськими регіональними
інституціями.
Для цього необхідно запровадження взаємодії за мережевим
принципом між безпосередньо пов'язаними з Мінрегіонбудом
структурами з питань містобудування, архітектури і розроблення
генеральних схем розвитку територій, проектувальних робіт і
діяльності органів Геоінформу, землевпорядкування, складання
земельних кадастрів та інших систем обліку земельних ресурсів,
діяльності органів технічної інвентаризації тощо.
Перспективним напрямом подальшого розвитку і застосування ГІС
є також система статистичних спостережень і обміну статистичними
даними, що перебуває у стадії послідовної гармонізації з вимогами
і стандартами Євростату.
Поширення методів "технологічного передбачення" UNIDO,
застосування сучасних інноваційно-інвестиційних підходів та
сприяння трансферу "кращих доступних технологій" як сучасної
основи цієї діяльності за Індикативною програмою ENPI на
2007-2010 роки дозволяє поєднувати зазначені можливості з
системами збирання, обробки і обміну даними екологічного
моніторингу, водного господарства за басейновим принципом,
лісового і агропромислового комплексів, з виявлення і оцінки
ризиків надзвичайних ситуацій природно-антропогенного характеру та
з галузевими базами даних та інформаційними системами, зокрема
митної та податкової служб, систем Держтехнагляду, стандартизації,
метрології, сертифікації та оцінки відповідності, інших систем
ліцензування, акредитації та атестації тощо.
Головним принципом послідовного застосування цих можливостей
для ефективної розбудови транскордонного співробітництва як
ключового елементу регіонального розвитку і європейської
інтеграції є забезпечення сумісності та апаратних можливостей
наявних систем та застосовуваних інформаційних технологій.
Для кожної конкретної території, що братиме участь у
транскордонному співробітництві доцільна попередня оцінка наявних
ГІС-орієнтованих систем, що, зокрема, вже існують у Києві
(генеральний план розвитку), Севастополі (ІАС "Великий
Севастополь") та інших містах і регіонах. Основою проблемою є
вибір базового програмного забезпечення між потужними
спеціалізованими ГІС системами типу ArcInfo, MapInfo, ESRI та
тими, що застосовуються значною частиною потенційних суб'єктів і
учасників транскордонного співробітництва для проектування,
просторового планування та інших подібних завдань - типу Autodesk
Map.
У залежності від наявного програмного і апаратного
забезпечення та перспектив його подальшого розвитку має прийматись
відповідне рішення, яке повинно надалі віддзеркалюватись у
завданнях транскордонних проектів та механізмах їх
співфінансування з тим, щоб забезпечити сталий розвиток і
застосування ГІС систем на тривалу перспективу.
Ширше впровадження ГІС та інших сучасних інформаційних
технологій має забезпечити концептуальну і подальшу функціональну
взаємодію загальнодержавних, регіональних і місцевих структур у
сфері земельних відносин і геодезичних питань, діяльності
містобудівних і комунальних служб, технічної інвентаризації та
спеціалізованих оціночних організацій, у питаннях розбудови
сучасних водокористування, лісокористування, екологічного
моніторингу і техногенно-екологічної безпеки, відновлення та
розвитку транс'європейського транзиту пасажирів, вантажів і
енергоносіїв, туристично-рекреаційної діяльності та за багатьма
іншими визначальними напрямами сталого розвитку територій та у їх
транскордонних проектах.
Додаток 1
до Методичних рекомендацій
щодо використання
інформаційних технологій
для підтримки проектів
транскордонного
співробітництва
ОСНОВНІ ВИДИ
інформаційного забезпечення і підтримки
транскордонного співробітництва,
що мають надаватись за державного
сприяння та координації
1. Загальне інформування про структури ЄС, Ради Європи та
спеціальні функції інших міжнародних інституцій (зокрема Асамблеї
європейських регіонів, Асамблеї європейських прикордонних
регіонів, Ради керівників прикордонних областей Республіки
Бєларусь, Російської Федерації та України), які формують основні
завдання і пріоритети транскордонного співробітництва (зокрема
передбачені регіональною, транспортною, екологічною, безпековою,
торговою політикою ЄС тощо).
2. Інформування потенційних суб'єктів і учасників та органів
центральної влади щодо стану нормативно-правової бази, інших
наявних підстав і можливостей реалізації транскордонного
співробітництва як ключового елементу втілення українською
стороною чинної Угоди про партнерство і співробітництво України з
ЄС та наступної Угоди про асоціацію, Плану дій "Україна-ЄС"
( 994_693 ), ENPI, EGTC та інших євроінтеграційних інструментів із
застосуванням положень Мадридської конвенції ( 995_134 ) та
додаткових Протоколів до неї на основі вимог Закону України "Про
транскордонне співробітництво" ( 1861-15 ).
3. Інформування органів місцевого самоврядування та
виконавчих структур всіх рівнів, неурядових структур і
представників фахової та суспільної громадськості щодо наявних
напрацювань, зокрема у єврорегіонах, які діють за участі
української сторони, та про актуальні проекти і програми у сфері
транскордонного співробітництва.
4. Сприяння підвищенню рівня знань і практичних навичок
представників місцевих органів влади, підприємців і громадськості
у сфері транскордонного співробітництва, забезпечення підготовки
та перепідготовки фахівців з використанням можливостей освітніх
програм ЄС, включаючи програму Twinning для підготовки державних
службовців, а також стимулювання відповідних наукових досліджень з
використанням можливостей Сьомої Рамкової програми ЄС з
досліджень.
5. Основні та спеціальні положення ENPI (зокрема Стратегії у
східному регіоні на 2007-2013 рр. та Індикативної програми на
2007-2010 рр.), EGTC, законодавства України, міжрегіонального і
прикордонного співробітництва держав - учасниць СНД, документи
розроблені на підставі цих актів та конкретні напрацювання за ними
в окремих єврорегіонах.
6. Дані про основні наукові та інформаційні центри і
міжнародні інституції з питань транскордонного співробітництва в
країнах ЄС і СНД та їх напрацювання.
7. Інформування щодо "тематичного виміру" ENPI та
трансрегіонального виміру співробітництва у макрорегіональних
структурах (ЦЄІ, Карпатська і Альпійська конвенції, Чорноморська
Синергія, Рада прикордонних регіонів Бєларусі, Росії та України, в
окремих єврорегіонах тощо).
8. Ознайомлення з результатами попередньої транскордонної
діяльності, вже виконаними та діючими транскордонними проектами за
конкретними пріоритетами і завданнями нових програм ENPI.
9. Надання результатів стратегічної екологічної оцінки нових
спільних операційних програм ENPI на 2007-2013 рр. відповідно до
Директиви EC 2001/42.
10. Інформаційне забезпечення транскордонної взаємодії систем
безпеки щодо моніторингу ризиків, прогнозування, запобігання та
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природно-антропогенного
характеру, а також існуючих галузевих служб (рятувальних, швидкого
реагування тощо).
11. Формування транскордонної екомережі, екокоридорів,
екорегіонів, систем національних парків та заповідних територій.
12. Забезпечення біо-динамічного характеру розвитку
транскордонного агропромислового комплексу.
13. Забезпечення сталого розвитку, повного циклу відтворення
та реформування лісо-деревообробного комплексу, зокрема у гірських
регіонах.
14. Впорядкування та обмін інформацією щодо спільної
культурної та природної спадщини: пам'яток культури, історії,
природних, релігійних тощо.
15. Інформаційна підтримка транскордонних проектів
співробітництва у сфері молоді та спорту.
16. Залучення ЗМІ до пропаганди розвитку транскордонного
співробітництва та до участі у конкретних проектах, транскордонна
взаємодія ЗМІ, проекти спільного навчання журналістів та
формування сумісного інформаційного простору в зонах
транскордонного співробітництва.
17. Інформація щодо систем і організацій з пошуку партнерів
для проектів транскордонного співробітництва, відомості про
національні і міжнародні інституції та неурядові організації, що
діють у сфері транскордонного співробітництва.
18. Інформаційне забезпечення для формулювання,
ідентифікації, підготовки документації, проведення відбору і
оцінки проектних пропозицій.
19. Відомості про національні та міжнародні інституції в
Україні та країнах ЄС, що забезпечують підтримку розробки і
підготовки, подальший розгляд та супроводження проектів
транскордонного співробітництва.
20. Інформаційне забезпечення проектів транскордонного
співробітництва (кадрове, фінансове, аудит тощо) та окремих
проектних заходів.
21. Регіональні (місцеві) системи обліку та моніторингу
транскордонних проектів.
22. Застосування інформаційної підтримки у проведенні заходів
щодо залучення фахової та суспільної громадськості до обговорень і
участі у проектах транскордонного співробітництва (круглих столів,
громадських слухань, семінарів, конференцій тощо).
23. Інформування щодо раніше здійснених та актуальних
міжнародних заходів (форумів, конференцій, симпозіумів, самітів) з
питань транскордонного співробітництва).
24. Створення сумісного інформаційного простору у зонах дії
спільних операційних програм та єврорегіонів на основі узгодженого
залучення ЗМІ та Internet-ресурсів.
25. Спеціалізовані Internet ресурси підтримки та інформування
щодо транскордонного співробітництва.
26. Спеціалізовані бази даних окремих проектів та розподілені
бази даних для застосування у програмах транскордонного
співробітництва, зокрема використання узагальненої статистичної,
митної, транспортної та іншої інформації.
27. Використання існуючих систем оцінки відповідності та
сертифікації місцевого і регіонального рівня за "процесним"
підходом ISO 9000:2000/ISO 14000 для інформаційної підтримки
проектів і програм транскордонного співробітництва.
28. Застосування геоінформаційних технологій (ГІС), що
використовуються у проектуванні, містобудуванні, моніторингу стану
довкілля, ризиків і надзвичайних ситуацій, з метою забезпечення
сталого соціально-економічного і просторового розвитку та
техногенно-екологічної безпеки на територіях, де здійснюється
транскордонне співробітництво, для формування, супроводження та
використання результатів проектів і програм транскордонного
співробітництва.
29. Застосування інформаційних засобів підтримки наявних і
створюваних систем управління водними ресурсами на транскордонних
водотоках, зокрема у басейнах Дунаю (Прут, Сірет, Тиса, Латориця,
Уж), Дністра, Балтійського басейну (Неман, Буг, Сян), Дніпра,
Сіверського Донця тощо і Чорноморсько-Азовського басейну.
30. Використання сучасних інформаційних технологій та засобів
інтегрованого попередження і контролю забруднень відповідно до
Директиви ЄС 96/61/ЕС (ІРРС) для послідовного запровадження кращих
доступних технологій (BAT - Best Available Technology), як основи
інноваційно-інвестиційної політики відповідно до Індикативної
програми ENPI на 2007-2010 роки.
Додаток 2
до наказу Міністерства
регіонального розвитку
та будівництва України
27.01.2009 N 46
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо координації на національному та регіональному
рівнях проектів у галузі транскордонного
співробітництва за Європейським інструментом
сусідства і партнерства
ПЕРЕДМОВА
Ці Методичні рекомендації щодо координації на національному
та регіональному рівнях проектів у галузі транскордонного
співробітництва за Європейським інструментом сусідства і
партнерства (надалі - Рекомендації) розроблено відповідно до
наказу Мінрегіонбуду України від 21.05.2008 N 214 на виконання
вимог:
- Законів України "Про транскордонне співробітництво"
( 1861-15 ) і "Про стимулювання розвитку регіонів" ( 2850-15 );
- Постанови Верховної Ради України "Про Рекомендації
парламентських слухань на тему: "Про інтенсифікацію
співробітництва України з Європейським Союзом у рамках
єврорегіонів та перспективи транскордонного співробітництва" від
27.06.2007 N 1242-V ( 1242-16 );
- Указу Президента України від 19.12.2007 N 1236
( 1236/2007 ) "Про заходи щодо активізації євроінтеграційного
прикордонного співробітництва";
- Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 р.,
затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006
N 1001 ( 1001-2006-п );
- постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 N 587
( 587-2002-п ) "Деякі питання розвитку транскордонного
співробітництва та єврорегіонів",
інших чинних актів національного законодавства та у
відповідності до основних принципів і сучасних напрацювань за:
- Європейською Рамковою конвенцією про транскордонне
співробітництво між територіальними общинами або властями
( 995_106 ) від 21.05.80 (надалі Мадридська конвенція) і чинними
додатковими Протоколами та проектом III Протоколу до неї;
- Європейським інструментом сусідства і партнерства ЄС
(надалі ENPI) і Стратегією його запровадження у Східному регіоні
на 2007-2013 роки та Індикативною програмою на 2007-2010 роки з
урахуванням рішення Європейського Парламенту і Ради від 05.07.2006
N 1082 щодо Європейських об'єднань з територіальної співпраці
(EGTC);
- Концепцією міжрегіонального і прикордонного співробітництва
держав - учасниць СНД, затвердженою рішенням Ради голів Урядів СНД
( 997_826 ) від 15.09.2004.
Рекомендації укладено для суб'єктів і учасників
транскордонного співробітництва, що здійснюється у формах
прикордонної співпраці і міжрегіональної взаємодії, та центральних
органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання
координації транскордонного співробітництва в цілому, за
конкретними напрямками та програмами чи за окремими проектами,
зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
11.05.2005 N 339 ( 339-2005-п ) "Про затвердження Положення про
порядок проведення конкурсного відбору проектів (програм)
транскордонного співробітництва, які можуть бути включені до
державної програми розвитку транскордонного співробітництва".
У Рекомендаціях викладено порядок виявлення, ідентифікації та
встановлення відповідності проектних ініціатив суб'єктами і
учасниками транскордонного співробітництва та визначено порядок
координації Мінрегіонбудом та іншими центральним органами
виконавчої влади України заходів з формування, узгодження і
моніторингу виконання транскордонних проектів у регіонах для
забезпечення їх державної підтримки відповідно до вимог
законодавства України і положень діючих актів та інструментів ЄС,
Ради Європи та інших міжнародних структур, взаємодія з якими
визначається міжнародними договорами України.
Метою запровадження Рекомендацій є забезпечення
координованого виконання вимог законодавства України та
міжнародних норм центральними органами виконавчої влади та їх
регіональними структурами у взаємодії з суб'єктами і учасниками
різних форм транскордонного співробітництва, зокрема тими, що
діють в рамках єврорегіонів, беруть участь у міжрегіональній
співпраці, а також у партнерстві міст і територіальних громад
відповідно до Мадридської конвенції ( 995_134 ).
1. Проекти і програми транскордонного співробітництва
За визначеннями Закону України "Про транскордонне
співробітництво" ( 1861-15 ) проекти та програми, як комплекси
(системи) заходів суб'єктів і учасників транскордонного
співробітництва, можуть бути національними або спільними та
отримувати державну підтримку в різних формах, зокрема за
державними програмами розвитку транскордонного співробітництва.
За європейським та національним досвідом проекти
транскордонного співробітництва можуть мати наступний характер:
- вишукувальні та науково-дослідні роботи з визначення
наявних транскордонних проблем, необхідного кола суб'єктів,
учасників і конкретних цільових груп для здійснення відповідних
локальних, національних і спільних дій, їх співфінансування,
нормативно-правового та інформаційно-методичного забезпечення і
ресурсів, необхідних для розв'язання цих проблем з урахуванням
інтересів інших країн і регіонів відповідно до Стратегії ENPI у
східному регіоні на 2007-2013 роки;
- вихідні навчальні та інфраструктурні проекти, головним
завданням яких є залучення національного і європейського досвіду
та визначення кращих доступних технологій (BAT - Best Available
Technology), підготовка необхідних техніко-економічних
обґрунтувань і стратегічної екологічної та ресурсної оцінки,
створення вихідної інфраструктури для подальшої реалізації
інноваційно-інвестиційних проектів та/або спільного розв'язання
транскордонних соціальних проблем із залученням фахової і
суспільної громадськості та отримання широкої підтримки різними
верствами населення;
- пілотно-демонстраційні проекти, що дозволяють безпосередньо
опрацьовувати нові спільні рішення і механізми взаємодії
(включаючи співфінансування) суб'єктів, учасників та відповідних
цільових груп щодо інтеграції та сталого регіонального розвитку
для подальшого поширення цих напрацювань відповідно до головних
пріоритетів і "тематичного виміру" ENPI;
- інноваційно-інвестиційні проекти з трансрегіонального
сталого соціально-економічного і просторового розвитку та безпеки
зі співфінансуванням таких проектів місцевими, регіональними і
національними бюджетними джерелами, коштами Структурних фондів ЄС
і пільгових кредитів відповідних європейських і міжнародних
структур та приватного капіталу.
2. Співфінансування проектів і програм транскордонного
співробітництва
З українського боку проекти і програми транскордонного
співробітництва можуть співфінансуватись за рахунок Державного
бюджету через відповідні державні програми підтримки
транскордонного співробітництва або інші державні програми,
завдання яких передбачають фінансування об'єктів і заходів, що
мають транскордонний характер або вплив, а також - шляхом надання
субвенцій місцевим бюджетам", за кошти місцевих бюджетів та інших
джерел, не заборонених чинним законодавством.
Для реалізації, зокрема у єврорегіонах, систем транскордонних
проектів, питання координації та співфінасування яких виходить за
межі компетенції суб'єктів транскордонного співробітництва, вони
можуть ініціювати відповідні державні програми згідно з Законом
України "Про державні цільові програми" ( 1621-15 ). Чинний
порядок розробки та погодження таких програм передбачає (стаття 7
Закону) розробку, узгодження і затвердження розпорядженням
Кабінету Міністрів України концепції державної цільової програми,
що стає основою для подальшого співробітництва суб'єктів
транскордонного співробітництва з центральними органами виконавчої
влади.
Для запобігання порушенням вимог Бюджетного кодексу
( 2542-14 ) щодо неможливості співфінансування певних об'єктів з
бюджетів різних рівнів, суб'єктами транскордонного співробітництва
спільно з центральними органами влади можуть прийматись наступні
рішення:
- щодо розподілу та перерозподілу проектних завдань і
об'єктів з метою запобігання фінансуванню кожного з них одночасно
з різних бюджетів;
- щодо спеціального фінансування окремих транскордонних
проектів і програм.
Переліки об'єктів і заходів транскордонних проектів, щодо
яких може застосовуватись така форма державної підтримки, мають
відповідати Порядку використання субвенції з державного бюджету
місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток, що
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Обґрунтування необхідності співфінансування транскордонних
проектів і програм з державного і місцевих бюджетів має включати
відомості, зазначені у Додатку 1.
3. Визначення проектів транскордонного співробітництва, що
можуть набувати державної підтримки
Організація і забезпечення транскордонної діяльності
вимагають підтримки (у т.ч. і на державному рівні) наступних
заходів.
- визначення суб'єктами транскордонного співробітництва та
погодження з відповідними органами центральної влади спільних
проблем, пріоритетів та необхідних видів діяльності, що
відповідають національному і міжнародному законодавству про
транскордонне співробітництво;
- створення суб'єктами транскордонного співробітництва
необхідних структур (робочих груп, координаційних органів
єврорегіонів і спільних утворень, передбачених EGTC і проектом III
Протоколу до Мадридської конвенції) ( 995_134 ), що визначаються
угодами про транскордонне співробітництво;
- створення суб'єктами і учасниками транскордонного
співробітництва тимчасових чи постійно діючих (ad hoc) робочих
органів (комісій) за "тематичними вимірами" ENPI.
Законодавство України (включаючи чинні міжнародні акти)
передбачає основні напрямки співпраці суб'єктів транскордонного
співробітництва з центральними органами влади, наведені у
Додатку 2.
При цьому транскордонні проекти мають забезпечувати:
- повагу до державного суверенітету, територіальної
цілісності та непорушності кордонів держав, до яких належать
суб'єкти та учасники транскордонного співробітництва;
- урахування компетенції відповідних центральних органів
виконавчої влади, повноважень суб'єктів і прав учасників
транскордонного співробітництва;
- узгоджене усунення політичних, економічних, правових,
адміністративних та інших перешкод для транскордонної співпраці;
- сприяння покращенню взаємної довіри, взаєморозуміння та
атмосфери добросусідства на рівні населення, владних структур всіх
рівнів та ділових кіл, що залучаються до транскордонного
співробітництва;
- спрощення взаємних контактів між суб'єктами та учасниками
транскордонного співробітництва та відповідних груп населення, у
т.ч. національних та етнічних меншин, що пов'язані через державні
кордони;
4. Основні принципи координації транскордонного
співробітництва Мінергіонбудом та іншими центральними органами
виконавчої влади відповідно до їх компетенції
Розбудова транскордонного співробітництва має забезпечити
реалізацію пріоритетних заходів Плану дій "Україна-ЄС" ( 994_693 )
щодо:
- розширення контактів та співробітництва на транскордонному
та регіональному рівнях з сусідніми державами - членами ЄС шляхом
використання можливостей та викликів, що виникають у зв'язку із
розширенням ЄС та стимулювання власних ініціатив на місцях та у
регіонах щодо створення та розвитку транскордонного
співробітництва;
- розширення регіонального співробітництва з
країнами-сусідами, особливо щодо транскордонних питань,
забезпечення підтримки регіонів і участь у підготовці та
впровадженні Спільних операційних програм ENPI за участі України
та розвиток і впровадження діючого законодавства щодо
транскордонного співробітництва та регіонального розвитку;
підвищення ефективності проектів та програм у сфері
транскордонного співробітництва через забезпечення активної
підтримки та ініціювання на місцевому і регіональному рівні.
Виходячи з досвіду реалізації попередніх програм TACIS з
прикордонного співробітництва та Програм Сусідства ЄС на
2004-2006 роки, державна підтримка транскордонного співробітництва
має максимально відповідати завданням Спільних операційних програм
"Польща-Білорусь-Україна", "Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна",
"Румунія-Україна-Молдова", "Чорне море", Центральноєвропейської та
Європейської Південно-Східної програм співробітництва
Європейського інструменту сусідства і партнерства на
2007-2013 роки, сприяти задоволенню потреб та збільшенню
можливостей суб'єктів і учасників транскордонного співробітництва
відповідно до принципів, закладених до законодавства України, EGTC
і проекту III Протоколу до Мадридської конвенції ( 995_134 ) та
напрацювань єврорегіонів, утворених
адміністративно-територіальними одиницями України спільно з
межуючими регіонами сусідніх країн ЄС та СНД.
Водночас мають бути максимально враховані новітні підходи
ENPI з "тематичного виміру", визначені посланням Єврокомісії від
04.12.2006, п. 3.4
Координаційна діяльність центральних органів виконавчої влади
передбачає надання підтримки та участі їх компетентних
представників (зокрема у заходах робочих органів єврорегіонів) на
стадіях прогнозування, ідентифікації, обґрунтування, узгодження,
забезпечення громадської підтримки, визначення можливостей і
механізмів співфінансування, встановлення партнерських відносин,
погодження і включення до відповідних державних програм та/чи
отримання бюджетних субвенцій і спільного подання до
вищезазначених Операційних та інших програм ENPI транскордонних
проектів наступних категорій:
4.1. Прості проекти з транскордонними результатами (simple
project). У таких проектах уся, або майже вся, проектна діяльність
здійснюється з українського боку кордону (або українська сторона
виступає партнером простого проекту, що розробляються в іншій
країні), але результати проекту мають істотне значення для
межуючих територій (громад).в інших країнах, де діє ENPI, та/або
представники з інших країн виступають в якості додаткових
партнерів у проекті.
Такі проекти повинні бути розроблені у співпраці із
зазначеним закордонним партнером/партнерами, але, як правило,
подається лише одна проектна заявка. Проект має бути орієнтовано
та чіткий і безпосередній транскордонний результат.
4.2. Взаємодоповнюючі проекти (complementary projects), у
яких діяльність в Україні супроводжується подібною діяльністю з
іншого боку кордону.
Заходи повинні відбуватися з обох боків кордону і обов'язково
мати взаємну узгодженість за змістом, партнерськими діями,
етапністю за часом, очікуваними результатами). Проектні заходи
доповнюють одне одного, і у заявках необхідно чітко вказати на
зв'язки з проектом в іншій країні. Взаємодоповнюючі проекти не
обов'язково повинні здійснюватись одночасно (вони також можуть
супроводжувати інші вже існуючі проекти). Якщо ж вони будуть
здійснюватися одночасно - подаватимуться дві окремі заявки. У
цьому випадку дві організації-заявники (по одній з кожного боку
кордону) можуть подати заявку на фінансування, призначене для
їхніх країн одночасно і таким чином отримати "взаємодоповнююче
фінансування" для реалізації спільного проекту (який складається з
взаємодоповнюючих проектів).
4.3. Інтегровані проекти (integrated projects) - це проекти,
у яких партнери по обидва боки кордону працюють над різними
елементами одного проекту.
Проект розробляється спільно, обидва партнери (чи більша
кількість учасників проекту) беруть участь у спільній діяльності.
Чільний партнер від імені всіх партнерів подає одну заявку, яка
включає всі заходи, передбачені проектом.
5. Оцінка відповідності та моніторинг здійснення
транскордонної діяльності
Комплексна оцінка повинна забезпечувати одночасну
відповідність транскордонних проектів євроінтеграційним,
національним, регіональним і місцевим потребам за головною метою
ENPI - забезпечення сталого і безпечного розвитку взаємодіючих
регіонів.
Передбачається застосування системи критеріїв і балів
відповідності проектів транскордонного співробітництва, наведених
у Додатку 3.
Ця система оцінки має уточнюватися згідно з потребами кожного
конкретного регіону (єврорегіону) та/чи програмою ENPI.
Для об'єктивності оцінки важливо враховувати також специфічні
критерії "спільності" регіонів-партнерів та "когезійні"
макрорегіональні особливості, наприклад, спільні завдання
реалізації транс'європейського транзиту за головними осями
розвитку європейської транспортної мережі ЄС за послання
Єврокомісії від 31.01.2007 "Розширення головних транс'європейських
транспортних осей до сусідніх країн. Настанови щодо транспорту в
Європі та межуючих регіонах", поєднання державних і регіональних
інтересів щодо визначення спільних критеріїв безпеки та сталого
розвитку Карпатсько-Дунайського і Чорноморського макрорегіонів,
співробітництва Карпатської та Альпійської конвенцій тощо.
Подальший моніторинг реалізації транскордонного
співробітництва має здійснюватись Мінрегіонбудом та іншими
центральними органами виконавчої влади відповідно до зазначених
критеріїв на наступних рівнях:
- шляхом безпосередньої участі у транскордонних проектах та
відповідних заходах суб'єктів і учасників транскордонного
співробітництва компетентних представників регіональних і місцевих
структур, що безпосередньо чи функціонально підпорядковані цим
органам, або залучення відповідних представників центральних
владних структур до цих проектів та заходів (зокрема - до заходів
постійних робочих органів єврорегіонів);
- узгодженого з відповідними центральним органами влади та
суб'єктами транскордонного співробітництва отримання спеціально
визначеної службової інформації, що безпосередньо пов'язана з
транскордонною діяльністю (митної, прикордонної, екологічної,
податкової тощо);
- узгоджених з Держкомстатом і суб'єктами транскордонного
співробітництва спеціальними статистичними спостереженнями та
формування спеціальних оглядів на основі наявної статистичної
інформації;
- узгодженого центральними органами виконавчої влади (за
відповідною функціональною ознакою) збирання та опрацювання
відповідної галузевої інформації (Мінекономіки, Мінфін,
Мінтрансзв'язку, Укравтодор, Мінприроди, МНС, Мінагрополітики,
Мінпромполітики, МОЗ, Мінкультури тощо) на місцях та взаємообміну
уніфікованою інформацією між центральними органами виконавчої
влади;
- формування суб'єктами транскордонного співробітництва за
узгодженою Мінекономіки, Мінрегіонбудом та МЗС уніфікованою формою
узагальненої щоквартальної інформації щодо здійснення
транскордонного співробітництва в регіонах;
- подання суб'єктами та учасниками транскордонного
співробітництва мінімальної уніфікованої інформації щодо
здійснюваних транскордонних проектів.
Додаток 1
до Методичних рекомендацій
щодо координації
на національному
та регіональному рівнях
проектів у галузі
транскордонного
співробітництва
за Європейським інструментом
сусідства і партнерства
ВІДОМОСТІ,
що мають надаватись до обґрунтування необхідності
співфінансування транскордонних проектів
і програм з державного і місцевих бюджетів
1. Попередній розрахунок загальної вартості нового проекту
та/або техніко-економічне обґрунтування, попередньо розроблене за
участі партнерів по транскордонному співробітництву.
2. Оцінка впливу проекту на соціально-економічний і
просторовий розвиток території та запобігання основним ризикам.
3. Данні про наявність/можливість стратегічної екологічної
оцінки впливу на показники сталого розвитку та
техногенно-екологічної безпеки у зоні дії проекту.
4. Відомості про загальні обсяги фінансування, визначені
спільними операційними та іншими програмами ENPI чи міжнародними
джерелами для реалізації подібних проектів за ключовими
пріоритетами регіональної, структурної, безпекової, транспортної,
енергетичної, екологічної політики ЄС, пріоритетами і заходами
відповідних міжнародних програм, а також очікувані обсяги
основного фінансування з міжнародних джерел проекту, щодо якого
подається запит на бюджетне співфінансування.
5. Оцінка загальних витрат на повну реалізацію результатів
проекту (програми), включаючи попередній обрахунок необхідних
кредитних і можливих грантових залучень, подальших потреб у
бюджетному фінансуванні, очікуваних обсягів і видів інвестицій та
залучення приватного капіталу.
6. Інформація про національне і міжнародне нормативно-правове
забезпечення для залучення необхідних фінансових джерел.
7. Оцінка потенційних економічних і соціальних наслідків і
ризиків залучення зазначених джерел співфінансування
транскордонних проектів і програм.
Додаток 2
до Методичних рекомендацій
щодо координації
на національному
та регіональному рівнях
проектів у галузі
транскордонного
співробітництва
за Європейським інструментом
сусідства і партнерства
Основні напрямки співпраці суб'єктів
транскордонного співробітництва
з центральними органами влади
1. Сприяння розвиткові малого прикордонного руху як
визначального елементу для подолання депресивного статусу межуючих
територій та розв'язання спільних соціально-економічних проблем.
2. Застосування узгоджених принципів містобудування та
просторового розвитку територій з урахуванням їх транзитного
потенціалу, природної, історичної та етнокультурної спадщини і
рівня соціально-економічного розвитку.
3. Ініціювання розвитку багаторівневої системи транскордонних
транспортних сполучень за головними, допоміжними і місцевими
напрямками вантажопасажирського руху відповідно до послання
Єврокомісії від 31.01.2007 "Розширення основних транс'європейських
транспортних осей до сусідніх країн. Настанови щодо транспорту в
Європі та сусідніх регіонах".
4. Здійснення необхідних кроків для розвитку транскордонного
транзиту енергоносіїв з урахуванням потреб місцевого
енергозабезпечення, включаючи ефективне використання місцевих та
альтернативних джерел енергії, застосування сучасних
енергозберігаючих технологій та вторинних енергетичних ресурсів.
5. Розбудова сучасної прикордонної інфраструктури, що
відповідає завданням вищезазначеного транзиту, потребам місцевого
населення та вимогам європейської безпеки.
6. Прискорення розвитку економічних і соціальних секторів, що
безпосередньо визначаються транзитними можливостями, зокрема
транскордонної туристично-рекреаційної діяльності, надання
транспортних, телекомунікаційних, інформаційних та інших сучасних
видів послуг.
7. Сприяння суб'єктами і учасниками транскордонного
співробітництва розвитку прикордонних і міжрегіональних
торгово-економічних зв'язків, включаючи співробітництво
торгово-промислових палат, спільне проведення відповідних
виставкових та інших відповідних заходів, створення двосторонніх
та багатосторонніх центрів інформаційно-логістичного забезпечення
тощо.
8. Стимулювання інноваційно-інвестиційній діяльності, зокрема
розвитку і налагодження співробітництва в сфері малого і
середнього підприємництва, створення спільних підприємств,
реалізації кластерних моделей розвитку підприємницької діяльності,
формування місцевих джерел фінансування та інформування щодо такої
діяльності.
9. Сприяння встановленню постійних зв'язків суб'єктів
підприємницької діяльності та взаємному залученню інвестицій,
включаючи створення спеціальних зон сприяння розвитку
транскордонній економічній діяльності.
8. Становлення спільних або взаємодіючих систем моніторингу
за господарською діяльністю і соціальними проблемами,
гармонізованих статистичних спостережень та застосування підходів
"технологічного передбачення".
9. Створення необхідних умов для сталого
соціально-економічного і просторового розвитку територій
(екоєврореігонів) відповідно до "Керівних принципів сталого
просторового розвитку на Європейському континенті", схвалених
Радою Міністрів країн-членів Ради Європи у 2002 р. та нових
підходів "Європи Регіонів", визначених Лінцькою Декларацією від
21.03.2002 з питань регіональної політики, європейських
транспортних мереж, сталої агрокультури і захисту сільських
місцевостей та інших проблем управління і майбутнього Європи,
ініційованою Асамблеєю Регіонів Європи та прийнятою Конгресом
місцевих і регіональних влад Ради Європи, Комітетом Регіонів ЄС та
ще 14 європейськими регіональними інституціями.
10. Стратегічна екологічна оцінка транскордонних проектів та
застосування інтегрованого попередження і контролю забруднень в
усіх сферах економічної діяльності, послідовна мінімізація і
покращення ефективності поводження з промисловими і муніципальними
відходами на основі запровадження "кращих доступних технологій"
(ВАТ - Best Available Technology) як основи
інноваційно-інвестиційної діяльності, у першу чергу в басейнах
прикордонних річок.
11. створення спільних (гармонізованих) систем моніторингу
стану довкілля, техногенно-екологічної безпеки, оцінки ризиків,
щодо застосування небезпечних речовин і матеріалів та розробка
спільних проектів з прогнозування, попередження, запобігання та
ліквідації негативних наслідків природно-антропогенних
надзвичайних ситуацій на основі сучасних інформаційних технологій.
12. Співробітництво з взаємного інформування і надання
допомоги у попередженні та ліквідації наслідків надзвичайних
ситуацій природного і антропогенного характеру, розробка спільних
планів дій та створення відповідних спільних структур.
13. Узгодження та послідовна розбудова систем
водозабезпечення, використання водних ресурсів та інших елементів
сталого і безпечного водокористування на транскордонних водотоках
і у басейнах.
14. Створення транскордонних елементів європейської
екомережі, зокрема національних парків, розбудова сучасних систем
збереження і сталого використання природних ресурсів, в першу
чергу в прикордонних гірських районах, басейнах річок та на інших
екологічно вразливих територіях.
15. Запровадження сучасних технологій повного циклу
відтворення лісів (в першу чергу гірських), включаючи застосування
європейського досвіду визначення оптимальної стиглості і
технологій заготівлі деревини та інших лісових ресурсів, їх
переробки та використання вторинних ресурсів.
16. Вироблення спільних підходів до розбудови біо-динамічного
агропромислового комплексу.
17. Формування багаторівневої системи транскордонної
взаємодії в сфері освіти й виховання, починаючи від дитячого
дошкільного виховання і до обмінів студентами, співшукачами
магістерських і докторських ступенів та професорсько-викладацьким
складом, зокрема щодо гармонійного запровадження Болонського
процесу.
18. Наукове та гуманітарне співробітництво, що включає:
а) співробітництво з охорони здоров'я населення, створення
умов для взаємного надання послуг в цій сфері, контролю
санітарно-гігієнічного стану, ведення статистики захворювань і
патологій, вживання спільних заходів щодо запобігання
розповсюдженню епідемій та особливо небезпечних хвороб; обмін
медичним персоналом, зокрема з метою підвищення кваліфікації;
б) стимулювання взаємодії між університетами та іншими вищими
навчальними закладами, науковими центрами, окремими фахівцями та
професійною громадськістю щодо наукових досліджень, що мають
безпосереднє значення для реалізації вищезазначених напрямків
транскордонного співробітництва;
в) розробку і реалізацію спільних дослідних проектів і
програм щодо викладання мов та забезпечення взаємодії культур на
міжнаціональному і міжетнічному рівні народів на паритетній
основі, протидія незаконному переміщенню культурних цінностей;
г) підтримку та розвиток транскордонних проектів з
розв'язання проблем молоді, становлення системи молодіжних обмінів
на тривалу перспективу, розбудову співробітництва за усіма
можливими транскордонними спортивними заходами;
д) формування спільного інформаційного простору, що має
сприяти взаємопроникненню культур на основі спільної культурної
спадщини;
е) спільне облаштування пам'яток історії та культури,
кладовищі і військових захоронень, пам'ятних місць етнічних
(етнокультурних) меншин.
Додаток 3
до Методичних рекомендацій
щодо координації
на національному
та регіональному рівнях
проектів у галузі
транскордонного
співробітництва
за Європейським інструментом
сусідства і партнерства
КРИТЕРІЇ
комплексної оцінки відповідності
транскордонних програм
і проектів
1. Євроінтеграційні критерії:
1) відповідність завданням Угоди з ЄС: не відповідає (0-1);
мало відповідає (2-3); пов'язаний з однією статтею (4-5);
відповідає одній статті (6-7); відповідає одній статті та
пов'язаний з реалізацією інших (8-10); повністю відповідає
декільком статтям Угоди (11-12);
2) відповідність Плану дій (Плану заходів із реалізації Плану
дій): не відповідає (0-1); мало відповідає (2-3); пов'язаний з
одним пріоритетом діяльності (4-5); відповідає завданню одного з
пріоритетів (6-7); відповідає завданню одного з пріоритетів та
пов'язаний із реалізацією інших пріоритетів Плану дій (8-10);
повністю відповідає конкретним завданням Плану дій та Плану
заходів (11-12);
3) відповідність Закону України "Про транскордонне
співробітництво" ( 1861-15 ): не відповідає (0-1); мало відповідає
(2-3); здійснюється за наявною формою транскордонного
співробітництва, визначеною Законом (4-5); здійснюється за
відповідною угодою між суб'єктами транскордонного співробітництва
або в межах єврорегіону (6-7); відповідає завданням спільної
програми в межах єврорегіону (8-9); відповідає основним завданням
Державної програми розвитку транскордонного співробітництва, інших
державних програм та/або критеріям отримання субвенцій з
державного бюджету на фінансування проектів транскордонного
співробітництва (10-11); отримує співфінансування за міжнародними
проектами (12);
4) відповідність Програмам ENPI: не відповідає (0-1); мало
відповідає (2-3); відповідає загальній меті Програми (4-5);
відповідає пріоритету програми (6-7); відповідає пріоритетам і
заходам декількох Програм ENPI або пріоритетам "тематичного
виміру" ENPI (8-10); відповідає заходам Програми та пріоритетам
Єврорегіону (11-12).
2. Техніко-економічні та інноваційно-інвестиційні критерії:
2.1. Техніко-економічні критерії:
1) економічна ефективність: не визначена (0-1); розрахунок
ускладнений у зв'язку з відсутністю методики чи даних (2-3);
термін окупності більше 25 років (4-5); термін окупності 10-25
років (6-7); термін окупності 5 - 10 років або вагомий позитивний
вплив на розвиток суміжних галузей соціально-економічної сфери
(8-10); термін окупності менше 5-10 та/або визначальний вплив на
сталий просторовий розвиток регіону та/або на реалізацію
транзитного потенціалу України (11-12);
2) інноваційна спрямованість: немає (0-1); відновлення
колишніх позитивних чинників розвитку окремих виробництв (2-3);
відновлення колишніх позитивних чинників розвитку галузей (4-5);
відновлення інноваційної привабливості території в цілому (6-7);
сучасне технологічне (у т.ч. інформаційне) переозброєння окремих
виробництв чи видів діяльності (8-10); запровадження "кращих
доступних технологій" (11-12);
3) поліпшення інвестиційної привабливості регіону: не
передбачається (0-1); передбачається опосередковано (2-3);
поліпшення інвестиційної привабливості окремого виробництва чи
виду діяльності (4-5); поліпшення інвестиційної привабливості
важливої галузі (6-7); поліпшення інвестиційної привабливості
регіону в цілому (8-10); безпосереднє залучення значних прямих
іноземних інвестицій (11-12).
2.2. Соціально-економічні критерії:
1) підвищення рівня зайнятості населення в регіоні: не
передбачається (0-1); передбачається опосередковано (2-3);
відновлення робочих місць, що існували раніше (4-5); збільшення
кількості робочих місць на одному виробництві або за видом
діяльності (6-7); збільшення кількості робочих місць в галузі або
на території в цілому (8-10); забезпечення сталого зростання рівня
зайнятості на перспективу (11-12);
2) сприяння розвиткові людського потенціалу: не сприяє (0-1);
сприяє опосередковано (2-3); позитивно впливає на якість життя
(4-5); позитивно впливає на освітній рівень та/чи стан здоров'я
населення (6-7); позитивно впливає на творчий та професійний
потенціал населення (8-10); забезпечує стале зростання стандартів
життя на території (11-12).
3. Захист довкілля та відповідність критеріям сталого
розвитку:
Не сприяє (0-1); сприяє опосередковано (2-3); зменшення
негативного впливу на один компонент довкілля та/чи здоров'я
населення (4-5); покращення використання природних ресурсів та/чи
ресурсоенергозбереження на окремому виробництві та у виді
діяльності (6-7); покращення використання природних ресурсів та/чи
ресурсоенергозбереження у базовій галузі (8-10); запровадження
інтегрованого попередження і контролю забруднень на території
та/чи у транскордонному вимірі (11-12).
4. Відповідність критеріям безпеки:
Відсутність оцінки ризиків та визначення впливу проекту на
будь-які показники безпеки (0-1); оцінка ризиків невиконання
окремих завдань проекту (2-3); оцінка ризиків у разі нереалізації
проекту в цілому (3-4); обґрунтування зменшення рівня ризиків
технічного (технологічного, інформаційного) характеру (5-6);
оцінка, запобігання та пом'якшення наслідків щодо ризиків
техногенно-екологічного характеру (7-8); запобігання і пом'якшення
наслідків щодо ризиків соціально-економічного характеру (9-10);
визначення та доведеність підвищення інтегрального рівня безпеки
сталого розвитку ключових галузей і регіону в цілому (11-12).
5. Кількісні показники проекту (програми):
1) вартісні показники: до 50 тис.грн. (0-2); від 50 до
300 тис.грн. (3-4); до 1 млн.грн. (5-6); можливість залучення не
менше 75% фінансування Програм ENPI (7-8); можливості та
перспективи залучення Структурних фондів ЄС, системних кредитів та
прямих іноземних інвестицій (9-12);
2) тривалість реалізації проекту (програми), його продовження
та результативності: до 0,5 року (0-2); до 1 року (3-5); до
2 років (6-8); перспектива продовження проекту після періоду
2007-2013 років (9-10); забезпечення продовження проекту на більш
тривалу перспективу (11-12)
