 |
|
|||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Строительные нормативные акты
   
|
||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України
|
 
|
|||||||||||||||||
|
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВУ Н А К А З N 30 від 05.07.95 Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України 21 липня 1995 р. vd950705 vn30 за N 231/767 Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України ( Зміни в текст не внесені. Додатково див. Наказ Державного комітету з питань житлово-комунального господарства N 2 ( z0077-05 ) від 04.01.2005 ) З метою підвищення рівня технічної експлуатації мереж і споруд комунальних і відомчих систем водопостачання і каналізації та якості комунального обслуговування населення, Н А К А З У Ю: 1. Затвердити і ввести в дію з 1 листопада 1995 року Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України (надалі - Правила), погоджені з Міністерством охорони здоров'я, Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державним комітетом по нагляду за охороною праці та Головним управлінням державної пожежної охорони МВС України, що додаються. 2. Держжитлокомунгоспу Автономної Республіки Крим, Комітету житлово-комунального господарства Миколаївського облвиконкому, начальникам облжитлокомунуправлінь, Донецького облкомунуправління, ДКО "Київводоканал" і ВУВКГ м.Севастополя: 2.1. Протягом другого півріччя 1995 року переглянути і привести у відповідність з новими Правилами всю експлуатаційну документацію, посадові та експлуатаційні інструкції тощо. 2.2. Неухильно дотримуватися в своїй виробничій діяльності встановлених цими Правилами експлуатаційних нормативів та вимог. 2.3. У III кварталі 1995 року провести технічне навчання з експлуатаційним персоналом та перевірку знань нових Правил в межах компетенції відповідних спеціалістів та робітників. 3. Пункт 1 наказу Міністра житлово-комунального господарства УРСР від 29 грудня 1979 року N 550 "Про введення в дію нових Правил технічної експлуатації та техніки безпеки систем водопостачання і водовідведення для житлово-комунальних підприємств" вважати таким, що втрачає чинність з 1 листопада 1995 року. 4. Контроль за виконанням наказу покласти на Управління водопровідно-каналізаційного господарства та екології (Скубченко В.Ф.). Голова Комітету Г.І.Онищук Затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.95 N 30 Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України КДП 204-12 Укр. -95 1. Загальні положення 1.1. Ці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання і каналізації міст та інших населених пунктів України. 1.2. Правила є обов'язковими для всіх виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (надалі - Водоканал), комбінатів комунальних підприємств або інших організацій, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, незалежно від їх відомчої належності та форми власності. 1.3. Водоканали та інші організації, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, несуть відповідальність за невиконання вимог цих Правил і чинного законодавства України. 2. Організація технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації 2.1. Призначення і завдання виробничих підприємств водопостачання і каналізації населених пунктів. 2.1.1. Технічна експлуатація систем водопостачання та каналізації здійснюється Водоканалами згідно із Законами України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), "Про охорону праці" ( 2964-12 ), Водним кодексом України ( 213/95-ВР ), відповідними розділами Будівельних норм і правил. Санітарних правил і норм, Державними стандартами, міжвідомчими та відомчими нормативами і керівними документами галузі водопостачання та каналізації та іншими нормативними документами, перелік яких наведено у додатку N 1. 2.1.2. Системи водопостачання населених пунктів призначено для добування, виробництва і транспортування споживачам питної води. Якість питної води повинна відповідати вимогам ГОСТу 2874-82. Питна вода відпускається для задоволення потреб населення, комунально-побутових підприємств, міського господарства, а також господарсько-питних потреб промислових підприємств та для гасіння пожеж. 2.1.3. Відпуск питної води із систем водопостачання населених пунктів на потреби, не вказані в п.2.1.2 цих Правил, дозволяється тільки у разі наявності погодженого та затвердженого у встановленому порядку проекту водопостачання, розробленого з урахуванням вимог Водного кодексу України ( 213/95-ВР ), СНиП 2.04.02-84 та інших чинних нормативних документів. 2.1.4. Системи каналізації населених пунктів призначено для приймання, відводу і очистки вод з метою їх подальшого використання в народному господарстві чи випуску до водойм. До систем каналізації населених місць належить приймати стічні води від населення та стічні води від установ, комунально-побутових і промислових підприємств, які за якістю і режимом скиду відповідають вимогам місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у комунальну каналізацію міста (селища), затверджених місцевими органами виконавчої влади. Якість очистки стічних вод, що випускаються у водойму, повинна відповідати вимогам Правил охорони поверхневих вод, затверджених Держкомприроди СРСР 21.02.91 та Санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення, затверджених міністерством охорони здоров'я СРСР 04.07.88, дозволу на спеціальне водокористування, затвердженому гранично допустимому скиду або ліміту скидів забруднюючих речовин, а тих, що використовують в народному господарстві, - вимогам споживачів, погодженим з місцевими органами державного санітарного нагляду України. 2.1.5. Приймання виробничих стічних вод у системи каналізації населених пунктів дозволяється лише у разі наявності погодженого і затвердженого у встановленому порядку проекту, розробленого з урахуванням вимог Водного кодексу Української РСР, СНиП 2.04.03-85, Правил охорони поверхневих вод, Санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення, інших чинних нормативних документів. 2.1.6. Технічна експлуатація систем водопостачання та каналізації повинна забезпечувати безперебійну і надійну роботу всіх споруд при високих техніко-економічних і якісних показниках з урахуванням вимог охорони водойм від забруднення стічними водами і раціонального використання водних ресурсів. 2.1.7. Для забезпечення безперебійної і економічної роботи систем водопостачання і каналізації необхідні: висококваліфікований технічний персонал, який виконує вимоги посадових інструкцій, правил технічної експлуатації та охорони праці; контроль і аналіз умов роботи, що склались, в першу чергу - економічних; організація раціональних режимів експлуатації мереж і споруд, які забезпечують удосконалення та інтенсифікацію їх роботи, максимальне використання резервів, впровадження прогресивної технології на основі сучасних досягнень науки і техніки; механізація і автоматизація виробничих процесів, проведення заходів для зменшення втрат води, ресурсів і матеріалів; профілактичний огляд і планово-попереджувальний ремонт мереж і споруд, їх елементів і устаткування; постійний контроль за якістю і кількістю стічних вод, що скидають підприємства у комунальну каналізацію; постійний контроль за рибозахисними пристроями; постійний контроль за якістю і кількістю питної води, що подається у водопровідну мережу та реалізується абонентам; постійний контроль за якістю та кількістю очищених стічних вод, які скидаються у водні об'єкти; вжиття заходів щодо попередження, вчасного виявлення і ліквідації аварій; систематична реєстрація і аналіз причин порушень в роботі і аварій. 2.1.8. Для забезпечення якісної, безперебійної і економічної роботи керівництво Водоканалу зобов'язане: керуватися чинним законодавством України; вимагати від персоналу безумовного виконання своїх обов'язків і розпоряджень адміністрації, не залишати без уваги і дисциплінарних заходів впливу факти порушення виробничої і трудової дисципліни; підвищувати кваліфікацію експлуатаційного персоналу в інститутах та на факультетах підвищення кваліфікації, шляхом організації технічного навчання на підприємстві, обміну передовим досвідом тощо; аналізувати та обговорювати причини порушень і аварій на мережах і спорудах, розглядати заходи щодо їх ліквідації за участю експлуатаційного персоналу та ремонтних бригад; проводити з експлуатаційним персоналом заняття з виявлення, локалізації та ліквідації найхарактерніших аварій; періодично перевіряти знання правил експлуатації і техніки безпеки робітниками і інженерно-технічним персоналом; організовувати належну охорону споруд і майна Водоканалу. 2.1.9. До функцій Водоканалу входять: адміністративно-господарське і технічне керівництво усіма підрозділами і підприємствами, що перебувають у його віданні; розробка планів організаційно-технічних заходів з підвищення надійності, економічності та якості водопостачання і водовідведення, а також систематичний контроль за їх виконанням; постійний контроль за якістю питної води згідно з ГОСТом 2874-82 "Вода питна", санітарно-технічним станом водопровідних споруд і мереж та за розподілом води між споживачами в системі водопостачання; технічний контроль і нагляд за раціональним використанням води споживачам, облік кількості води, що споживається і скидається в каналізацію; застосування санкцій до споживачів, що допускають понаднормативне водоспоживання, втрати і нераціональне використання води; розробка заходів запобігання аваріям і браку в роботі, поліпшення техніки безпеки і охорони праці, облік випадків травматизму і аварій; навчання і підвищення кваліфікації персоналу; розробка планів ремонту споруд і устаткування згідно із системою планово-попереджувального ремонту (ППР); забезпечення експлуатаційних підрозділів технічною і робочою документацією, необхідними матеріалами, запасними частинами, механізмами, спецодягом, інструментами тощо; укладання договорів із споживачами на відпуск води і приймання стічних вод; розробка тарифів на послуги водопостачання і каналізації та стягнення плати із споживачів згідно із затвердженими у встановленому законодавством порядку тарифами і укладеними договорами; видача дозволів і технічних умов на приєднання до систем водопостачання і каналізації житлових і громадських будинків, промислових і комунально-побутових підприємств, погодження проектів водопостачання і каналізації окремих об'єктів; технічний нагляд за будівельно-монтажними роботами з будівництва мереж і споруд; технічне приймання в експлуатацію нових і реконструйованих споруд, комунікацій, устаткування; зберігання технічної документації (матеріалів розвідувальних робіт, проектів, виконавчих креслень, актів і т.п.); проведення паспортизації та інвентаризації споруд, комунікацій та устаткування, що перебувають на його балансі; розробка експлуатаційних та посадових інструкцій, оперативних схем управління, диспетчеризації і т.п.; контроль якості і кількості виробничих стічних вод, що скидаються в міську каналізацію, а також якості локальної очистки на відомчих спорудах; первинний облік вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, за формами і в строки, погоджені з місцевими органами Мінекоприроди України, а також розрахунки за водокористування; розрахунок і вчасне внесення платежів за забруднення навколишнього природного середовища; розробка завдань на реконструкцію та розвиток споруд і комунікацій, затвердження і видача технічних завдань і технічних умов, контроль за проектуванням нових та тих, що реконструюються, споруд; отримання дозволу на спецводокористування із затвердженими нормативами гранично допустимих скидів (надалі - ГДС), забезпечення виконання заходів щодо досягнення ГДС, контроль за якістю води водоприймача вище та нижче місця скиду стічних вод; звітність за формами Міністерства статистики України, а також за формою 2ТП-водгосп Держводгоспу України та органів Мінекобезпеки України; збір та безстрокове зберігання первинних даних про концентрацію забруднень у питній воді, стічних водах підприємств, а також на вході і випуску стічних вод з очисних споруд міської каналізації (згідно з Положенням про державний моніторинг навколишнього природного середовища); проведення єдиної технічної політики з питань забезпечення якості води і відповідного санітарно-технічного стану відомчих систем водопостачання і каналізації; метрологічне забезпечення всіх вимірів в системі водопостачання і каналізації. Надання абонентам допомоги в придбанні, монтажу та повірці обліку води та контроль за цими приладами. 2.1.10. Для вирішення проблем, пов'язаних з надійним забезпеченням потреб у воді пожежної охорони міста, Водоканали разом з органами пожежної охорони розробляють плани взаємодії. 2.1.11. У разі виникнення аварій на спорудах, мережах, устаткуванні систем водопостачання і каналізації Водоканал повинен негайно вжити заходів для їх швидкого виявлення, локалізації та повної ліквідації. 2.1.12. Про аварії та відключення на мережах систем водопостачання Водоканал повинен негайно сповістити місцеві органи пожежної охорони, а про аварії на каналізаційній мережі - місцеві органи Мінекобезпеки України. Про всі аварії Водоканал повинен також сповіщати місцеві органи Державного санітарного нагляду. 2.2. Обслуговуючий персонал і його підготовка. 2.2.1. Склад, чисельність і кваліфікація обслуговуючого персоналу визначається Водоканалом залежно від потужності та ступеня складності споруд, технологічних процесів з урахуванням обсягів роботи з обслуговування і ремонту діючих мереж і споруд. При визначенні чисельності обслуговуючого персоналу рекомендується використовувати Нормативи чисельності робітників, зайнятих на роботах по експлуатації мереж, споруд і насосних станцій водопроводу і каналізації, затверджені Головою Держжитлокомунгоспу України 19 грудня 1991 року. 2.2.2. На підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства діють такі форми навчання робітників: виробничо-технічні курси; курси навчання суміжним професіям; курси цільового навчання; школи з вивчення передового досвіду праці та інші форми навчання. Навчання з робітничих професій може здійснюватися лише при наявності програмно-методичного та кадрового забезпечення, а також відповідної учбово-технічної бази (учбово-технічних кабінетів, лабораторій, тренувальних майданчиків, у т.ч. з охорони праці тощо). 2.2.3. Особи, що приймаються на роботу, пов'язану з безпосереднім обслуговуванням, ремонтом, випробуванням і налагодженням роботи споруд, комунікацій, устаткування, обов'язково проходять медичне обстеження на відповідність стану їхнього здоров'я вимогам до даної професії, а потім періодичні огляди згідно з Інструкцією по проведенню обов'язкових попередніх і періодичних медичних оглядів, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України. 2.2.4. При призначенні фахівців на посади спеціалістів слід користуватися вимогами Кваліфікаційного довідника посад службовців. 2.2.5. До призначення на самостійну роботу чи у разі переведення на іншу роботу (посаду) робітники Водоканалу зобов'язані пройти: спеціальну фахову підготовку; інструктаж на робочому місці; перевірку знань цих Правил, виробничих і посадових інструкцій, правил з охорони праці згідно з Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 04.04.94 N 30 ( z0095-94 ). Для працівників, що обслуговують електроустановки, обов'язкове знання Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів. Для працівників, що обслуговують хлорне господарство та хлораторні установки, обов'язкове знання Правил безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та використанні хлору ПБХ-93, затверджених Держнаглядохоронпраці України наказом від 29.10.93 N 105. 2.2.6. Первинній перевірці знань підлягає увесь персонал Водоканалу до керівних та інженерно-технічних працівників включно. Перевірку в процесі роботи здійснюють у строки, встановлені керівником підприємства. Затвердження на посадах працівників підприємства провадиться згідно з Кодексом законів про працю України ( 322-08 ) після перевірки знань цих Правил і робочих інструкцій, а також затверджених Держнаглядохоронпраці України Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопровідно-каналізаційного господарства. 2.2.7. Чергову періодичну перевірку знань робітників провадять щорічно, інженерно-технічного персоналу - один раз на 3 роки. 2.2.8. Працівники, що порушують ці Правила, правила техніки безпеки чи виробничі інструкції, підлягають позачерговій перевірці знань, обсяг і строки проведення якої встановлює керівник підприємства. 2.2.9. Перевірку знань здійснює кваліфікаційна комісія, що призначається керівником підприємства, в кількості на менше трьох осіб. Кваліфікаційна комісія створюється згідно з Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, затвердженим Держнаглядохоронпраці України наказом від 04.04.94 N 30 ( z0095-94 ). 2.2.10. Працівникам, які під час чергової перевірки знань отримали незадовільну оцінку, призначають повторну перевірку не пізніше ніж через місяць. Працівник, що вдруге отримав незадовільну оцінку, працевлаштовується згідно з чинним законодавством. 2.2.11. Кожному працівникові, що успішно витримав первинну перевірку знань, видають посвідчення. Працівники, зайняті на роботах з обслуговування електроустановок, одержують спеціальне посвідчення про присвоєння кваліфікаційної групи згідно з правилами техніки безпеки. 2.2.12. Систематичну підготовку персоналу організують і особисто контролюють керівник і головний інженер Водоканалу. 2.3. Обов'язки чергового персоналу. 2.3.1. Обов'язки чергового персоналу визначаються посадовими інструкціями. 2.3.2. Черговий персонал відповідає за правильне обслуговування і безперебійну роботу споруд та устаткування, а також за санітарний стан дільниці, яку він обслуговує. 2.3.3. Під час чергування персонал зобов'язаний: забезпечувати найбільш економічний і надійний режим роботи споруд і устаткування згідно з графіками, технологічними регламентами, інструкціями і оперативними розпорядженнями; виконувати розпорядження чергового вищого рівня (диспетчера) негайно і безсуперечно; систематично проводити обхід і огляд споруд і устаткування; вести контроль за роботою споруд і устаткування за показниками контрольно-вимірювальних приладів; вчасно записувати до журналів експлуатації показники роботи споруд і устаткування, а також результати обходів і оглядів; доповідати черговому вищого рівня про всі відхилення від заданих режимів роботи споруд і устаткування; неухильно виконувати і вимагати виконання іншими працівниками встановлених на даній дільниці правил і інструкцій; не допускати на свою дільницю сторонніх осіб без спеціальних перепусток чи дозволу адміністрації; дбати про збереження майна підприємства, яке перебуває на дільниці. 2.3.4. У разі виникнення аварії черговий персонал зобов'язаний: негайно доповісти про аварію черговому вищого рівня чи диспетчеру; вжити заходів до ліквідації аварії згідно з посадовою інструкцією; у подальшому керуватися посадовою інструкцією і вказівками чергового вищого рівня, диспетчера, адміністрації. 2.3.5. Черговий персонал повинен приймати і здавати зміну згідно з технологічними інструкціями даного об'єкта. Під час приймання зміни черговий зобов'язаний: ознайомитись із записами і розпорядженнями за час, який пройшов з його попереднього чергування; ознайомитись із станом і режимом роботи споруд і устаткування на своїй дільниці шляхом особистого огляду в обсязі, встановленому посадовою інструкцією; перевірити наявність інструментів, запасу мастильних, обтиральних та інших, необхідних для експлуатації матеріалів, прийняти ключі від приміщень, журнали та відомості; переконатися в справності усіх протипожежних засобів, засобів аварійного освітлення, зв'язку, перевірити точність показань годинника; оформити приймання і здачу зміни записами в журналі чи відомості за підписами осіб, які приймають і здають зміну; доповісти черговому вищого рівня про прийняття чергування та про недоліки, помічені під час приймання зміни. 2.3.6. Приймання і здача зміни під час ліквідації аварій чи в період відповідальних переключень, при несправному устаткуванні чи недостатньому забезпеченні експлуатаційними матеріалами забороняються. Порядок приймання і здачі зміни в таких випадках вирішується адміністрацією. 2.3.7. Покидати чергування без здачі зміни забороняється. У разі відсутності персоналу наступної зміни черговий зобов'язаний доповісти про це черговому вищого рівня чи адміністрації і продовжувати виконувати свої обов'язки до особливого розпорядження. 2.4. Обов'язки інженерно-технічного персоналу. 2.4.1. Інженерно-технічний персонал підрозділів Водоканалу зобов'язаний: виконувати посадові інструкції; керувати роботою виробничого і ремонтного персоналу; забезпечувати робочі місця посадовими та експлуатаційними інструкціями, правилами охорони праці, технологічними регламентами, вказівками щодо запобігання аварій, інструкціями про заходи пожежної безпеки та цивільної оборони згідно із встановленими законоположеннями і знайомити з ними кожного робітника; контролювати задані режими роботи споруд і устаткування; складати дефектні відомості з поточного і капітального ремонту будинків, споруд, устаткування, графіки виконання робіт і забезпечувати їх виконання; оформлювати заявки на матеріали, устаткування, запасні частини і т.ін.; слідкувати за веденням журналів і відомостей обліку роботи споруд і устаткування, наявністю паспортів та іншої технічної документації, вчасно фіксувати у цих документах зміни, що сталися в процесі експлуатації, вести журнали ПОД 11,12; складати звіти про роботу споруд і устаткування; вивчати роботу окремих споруд, установок, обладнання і умов праці, вносити пропозиції щодо впровадження нової техніки, удосконалення технологічних процесів, поліпшення конструкцій споруд, устаткування, організації робочих місць тощо; проводити технічне навчання з метою підвищення кваліфікації персоналу; проводити заняття та інструктажі з обслуговуючим персоналом з охорони праці, постійно контролювати виконання ним правил техніки безпеки. 2.5. Відповідальність за виконання правил технічної експлуатації. 2.5.1. Знання і виконання цих Правил в обсязі, який необхідний для даної посади, є обов'язковим для всіх працівників Водоканалу. 2.5.2. Працівники, які порушили ці Правила, несуть відповідальність у встановленому Законодавством України порядку. 2.5.3. Аварії, брак і порушення в роботі споруд, комунікацій, устаткування ретельно розслідуються для встановлення причин і винних осіб. Обов'язково розслідуються усі випадки псування і несправності споруд і устаткування, які мали місце в період пускових випробувань до їх приймання в експлуатацію. 2.5.4. За аварії і брак в роботі несуть відповідальність: працівники, які безпосередньо обслуговують споруди, комунікації, устаткування, - за аварію і брак, які виникли з їх вини, а також за некваліфіковані дії під час ліквідації аварії на їхній ділянці; працівники, що проводили ремонт устаткування, - за аварію і брак, які виникли через низьку якість ремонту, а інженерно-технічні працівники - за аварії і брак в роботі через невчасне проведення ремонту з їх вини; начальники та інженерно-технічні працівники виробничих підрозділів, підприємств, служб - за аварії і брак, які виникли з їх вини чи з вини їхніх підлеглих; керівник Водоканалу і головний інженер - за аварії, які виникли на підприємстві, за відповідність якості питної води вимогам ГОСТу 2874-82, аварійне обмеження водопостачання споживачів, невідповідність якості очищених стічних вод проектним показникам тощо. За відсутність дозволу на спецводокористування та затверджених нормативів ГДС, за невчасне виконання заходів щодо досягнення ГДС та умов дозволу на спецводокористування, а також видачу технічних умов на підключення до перевантажених очисних споруд відповідальність несуть керівник Водоканалу і головний інженер. 2.5.5. За неоповіщення чи невчасне оповіщення місцевих органів державного санітарного нагляду і державного пожежного нагляду, а також місцевих органів Мінекобезпеки України про аварії на мережах і в системах водопостачання і каналізації згідно з п.2.1.11 цих Правил відповідальність несе керівництво Водоканалу чи працівники, на яких цю функцію покладено наказом по підприємству. 2.5.6. Керівник Водоканалу повинен пред'являти постачальникам акти-рекламації на кожний випадок пошкодження устаткування, механізмів, трубопроводів, які виникли з вини заводів-виготовлювачів, проектних або будівельно-монтажних організацій. 2.6. Технічна документація. 2.6.1. Для експлуатації і оперативного технічного управління роботою системи водопостачання і каналізації необхідно забезпечити постійне зберігання в комплектному вигляді технічної, експлуатаційної і виконавчої документації, а також матеріалів інвентаризації та паспортизації. 2.6.2. Оригінали документів повинні зберігатися в архіві Водоканалу або підвідомчих підрозділів. 2.6.3. В підрозділах і службах Водоканалу повинні зберігатися копії документів, необхідних для повсякденного використання під час експлуатації споруд, устаткування і комунікацій. 2.6.4. Працівники технічного відділу і підрозділів Водоканалу зобов'язані вчасно вносити в документацію зміни конструкцій, схем і умов експлуатації споруд, устаткування і комунікацій. Зміни вносять одразу після оформлення актів приймання і пуску а експлуатацію споруд і устаткування, що реконструювалися. 2.6.5. Вся документація (схеми і креслення) і внесені до неї зміни повинні оформлюватися згідно з чинною інструкцією із складання, оформлення і зберігання креслень. 2.6.6. Постійному зберіганню в архіві Водоканалу підлягають: повні комплекти затверджених проектів на будівництво (реконструкцію) систем водопостачання та водовідведення з усіма додатками, у т.ч. проекти зон санітарної охорони; робочі креслення і виконавча документація на будівництво (реконструкцію) будинків, споруд, устаткування, комунікацій і т.ін.; оперативні схеми систем водопостачання і каналізації міста чи його районів з розташуванням всіх споруд, основних комунікацій, засобів регулювання, автоматизації і диспетчеризації в масштабі 1:5000 (1:10000). На схемі повинна бути сітка з вказівкою номерів планшетів: планшети в масштабі 1:2000, зроблені на геодезичній підоснові тушшю, розміром 50x50 см (1 км2). На планшетах повинні бути нанесені усі будівлі, підземні комунікації та споруди на них. На комунікаціях систем водопостачання та каналізації повинні вказуватися діаметр, довжина, матеріал та рік прокладання труб; повне обладнання і номери колодязів (камер) з геодезичними відмітками грунту, труби чи лотка; пожежні гідранти; аварійні випуски; абонентські приєднання та їх реєстраційні номери; акти приймання споруд, комунікацій і обладнання в експлуатацію з долученням таких документів: 1) актів на заховані роботи на устрій фундаментів, упорів, ущільнення грунту, ізоляції та т.ін.; 2) сертифікатів і паспортів на труби, обладнання, конструкції чи документів, що їх замінюють; 3) відомостей випробувань бетонних кубиків на міцність, якщо застосовувався товарний бетон; 4) актів санітарної обробки магістралей і споруд; 5) зварювальної стрічки з вказівкою прізвища зварника і номера його посвідчення; 6) актів гідравлічних випробувань комунікацій і споруд на міцність та герметичність; 7) актів про ефект дії випусків; 8) виконавчих креслень, погоджених з управлінням (відділом) підземних споруд та іншими зацікавленими організаціями; 9) відомостей порушень (відступів), погоджених з проектною організацією, замовником та іншими зацікавленими організаціями; 10) відомостей недоробок і строків їх ліквідації; 11) гарантійних паспортів будівельної організації на об'єкт із зазначенням строку відповідальності будівельної організації за заховані дефекти; 12) журналу виконання робіт; дозволи на спецводокористування та ГДС; акти відведення ділянок під споруди водопроводу і каналізації; повний комплект паспортів та інструкцій заводів-виготовлювачів на устаткування, агрегати, механізми, контрольно-вимірювальні прилади, що перебувають в експлуатації; повний комплект технічних паспортів (карт) на споруди, устаткування, комунікації, агрегати, підйомно-транспортне устаткування і т.ін. Паспорт (картка) виробу повинен містити: 1) найменування заводу-виготовлювача і рік виготовлення виробу; 2) заводський та інвентарний (місцевий) номери; 3) рік початку експлуатації; 4) групу та шифр за номенклатурою основних фондів, затвердженою Міністерством статистики України; 5) технічну характеристику, розроблену на основі даних заводу-виготовлювача; 6) акти заводських випробувань; 7) дані експлуатаційних випробувань; 8) акти і дані ревізії та ремонту, а також протоколи післяремонтних випробувань; 9) акти аварій і аналіз їх причин; 10) дані технічної статистики про час роботи агрегату і т.ін.; 11) монтажні схеми устаткування; 12) монтажні схеми автоматизації агрегату; 13) перелік запасних частин; 14) величини бічних і вертикальних зазорів у підшипниках, а також зазорів в ущільнюючих кільцях і втулках; 15) дані про балансову вартість; річні технічні звіти з експлуатації систем водопостачання та каналізації в цілому і окремих споруд; Правила технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України, Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правила техніки безпеки при експлуатації систем водопровідно-каналізаційного господарства, Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правила охорони поверхневих вод, Державні будівельні норми, Санітарні правила і норми, державні стандарти, технічні умови та інші нормативні та керівні документи, що регламентують правила проектування, будівництва, експлуатації та користування системами водопостачання і каналізації; повний комплект посадових інструкцій, інструкцій з охорони праці, експлуатації та ліквідації аварій. 2.7. Інструкції. 2.7.1. Експлуатація всіх споруд і устаткування здійснюється згідно з посадовими і експлуатаційними інструкціями, які розробляють підрозділи (служби) Водоканалу на основі цих Правил, інших керівних документів, інструкцій заводів-виготовлювачів з урахуванням місцевих умов. 2.7.2. В інструкціях з експлуатації повинні бути чітко зазначені: призначення та характеристика споруди (обладнання), технологічна схема з кількісними і якісними показниками процесу; склад і технічні характеристики основного та допоміжного обладнання; послідовність операцій пуску, зупинки і здійснення технологічних процесів; порядок обслуговування споруд і устаткування в експлуатаційному режимі, а також у разі його порушень; порядок технологічного контролю роботи споруд, належні параметри та умови ефективної роботи; порядок і строки проведення оглядів, ревізій та ремонтів споруд і устаткування; заходи щодо запобігання аварій, а також дії персоналу у разі їх виникнення і ліквідації; заходи з охорони праці; персональна відповідальність за виконання операцій, передбачених інструкціями з обслуговування і ремонту устаткування; перелік посадових осіб, для яких знання інструкції обов'язкове; термін перегляду, затвердження і введення в дію. 2.7.3. Посадові інструкції розробляються для кожної посади і встановлюють вимоги, права та обов'язки щодо експлуатаційного персоналу, необхідні і достатні для забезпечення роботи споруди (обладнання) згідно з експлуатаційними інструкціями та інструкціями з охорони праці та протипожежної безпеки, і затверджуються керівництвом Водоканалу або виробничого підрозділу. В посадових інструкціях повинні бути вказані: повна назва інструкції та коло осіб, на яких вона поширюється; перелік посадових осіб, які повинні знати і виконувати інструкцію; визначення вимог до осіб (вік, освіта, стан здоров'я), які можуть займати цю посаду; виробничі обов'язки; чітке визначення взаємовідносин з суміжними службами, підпорядкування, виробничої дисципліни; перелік нормативно-технічної документації, знання якої необхідне; обсяг професійних знань щодо експлуатації та особистої безпеки; визначення прав посадової особи; термін перегляду, затвердження та введення в дію. 2.7.4. Інструкції повинні переглядатися у разі зміни умов і режимів експлуатації, схем, технології і устаткування, а також внесення змін до нормативних документів, але не рідше одного разу за три роки. Всі суттєві зміни і доповнення слід негайно вносити до чинних інструкцій і доводити до відома працівників, для яких знання цих інструкцій є обов'язковим. Після внесення змін і доповнень інструкції затверджує керівництво Водоканалу або виробничого підрозділу (служби). 2.8. Технічна звітність. 2.8.1. Підрозділи і служби Водоканалу зобов'язані складати технічні звіти за встановленою формою. Періодичність і форма звітності залежить від місцевих умов встановлюються адміністрацією Водоканалу. 2.8.2. Технічні звіти повинні містити основні показники роботи споруд, устаткування, комунікацій. Технічний звіт супроводжується запискою з аналізом роботи споруд і устаткування за звітний період. У записці слід зазначити досягнення і недоліки в експлуатації, результати роботи над вдосконаленням споруд, технології і впровадженням нових схем, технологій, устаткування тощо. 2.8.3. На підставі поточних звітів підрозділи і служби складають річні звіти, що містять дані про основні етапи роботи підрозділу (служби) за рік. Річні звіти є основою для розробки перспективних планів розвитку систем водопостачання і каналізації, вдосконалення їх експлуатації, поліпшення обслуговування населення і підвищення техніко-економічних показників роботи. 2.8.4. Строки зберігання звітної документації: журналів експлуатації - 2 роки; зведених відомостей, діаграм приладів - 3 роки; поточних і квартальних звітів - 3 роки; річних звітів - постійно. 2.9. Планово-попереджувальний ремонт. 2.9.1. Система планово-попереджувальних ремонтів (ППР) споруд і устаткування Водоканалу включає в себе організаційно-технічні заходи нагляду і догляду за спорудами і всіма видами ремонту, які здійснюються періодично за заздалегідь розробленим планом. 2.9.2. Метою ППР є попередження передчасного зносу споруд і устаткування, запобігання аварій, забезпечення безперебійної роботи споруд і устаткування при високих якісних і техніко-економічних показниках. 2.9.3. Огляди споруд і устаткування повинні проводитись періодично, за затвердженим керівництвом календарним планом. 2.9.4. На основі даних цих оглядів і профілактичного обслуговування складаються дефектні відомості, розробляється проектно-кошторисна документація і проводяться поточний і капітальний ремонти. 2.9.5. Дефектну відомість і журнал оглядів і ремонтів устаткування, споруд та будівель складають за формами, наведеними в таблицях 2.1 і 2.2 Положення про проведення планово-попереджувального ремонту на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства (1990) і Положення про проведення планово-попереджувального ремонту промислових будівель та споруд. Чинність цих Положень стосовно вказаних в них міжремонтних строків не поширюється на споруди, розташовані в районах підвищеної сейсмічності, з просадними грунтами та на територіях гірничних виробок. 2.9.7. Поточний ремонт виконують за рахунок експлуатаційних витрат, включають до техпромфінплану Водоканалу і здійснюють силами ремонтних підрозділів чи експлуатаційного персоналу. 2.9.8. Капітальний ремонт виконують силами ремонтно-будівельних організацій (підрядним способом) чи ремонтних бригад Водоканалу (господарським способом). 2.9.9. Впровадження систем ППР входить до обов'язків керівника Водоканалу. 2.9.10. Керівництво проведенням ППР покладається на головного інженера Водоканалу. 2.9.11. Безпосередньо за проведення ППР на об'єктах Водоканалу відповідають начальники відповідних служб і підрозділів. 2.9.12. На працівників, відповідальних за проведення ППР, покладається виконання таких робіт: розробка планів капітального ремонту і графіків оглядів поточного і капітального ремонтів; організація технічного інструктажу працівників, зайнятих на ремонтних роботах; складання заявок на матеріали, запасні частини і устаткування; перевірка забезпеченості робіт матеріалами, запасними частинами, механізмами, робочою силою тощо; складання кошторисів та іншої технічної документації; організація виготовлення запасних частин, деталей та конструкцій; контроль за раціональним використанням механізмів, матеріалів, електроенергії і палива; перевірка комплектності і технічного стану нового обладнання; проведення заходів з організації праці, техніки безпеки і охорони праці; ведення обліку усіх видів ремонтних робіт; підготовка до здачі і участь в прийманні в експлуатацію відремонтованих об'єктів. 2.10. Охорона праці. 2.10.1. Відповідно до Закону України "Про охорону праці" керівництво Водоканалу повинно забезпечити: безпеку виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд; працюючих засобами індивідуального та колективного захисту; професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганду безпечних методів праці; виконання санітарно-гігієнічних нормативів умов праці та оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих; професійний добір виконавців для певних видів робіт. 2.10.2. До організації роботи з охорони праці у Водоканалах створюються служби охорони праці, які підпорядковуються безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюються до основних виробничо-технічних служб. 2.10.3. Служба охорони праці керується у своїй діяльності Законом України "Про охорону праці" ( 2964-12 ), Кодексом законів про працю України ( 322-08 ), державними міжгалузевими і галузевим актами Державного комітету по нагляду за охороною праці (правилами, стандартами, нормами, інструкціями та іншими документами), чиним Положенням про організацію роботи з управління охороною праці в житлово-комунальному господарстві України, затвердженим Держжитлокомунгоспом та Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженим Держнаглядохоронпраці. 2.10.4. Для привертання уваги працюючих до безпосередньої небезпеки, попередження про можливу небезпеку, а також для доведення до працюючих необхідної інформації з охорони праці у Водоканалах застосовують сигнальні кольори та знаки безпеки згідно з чинними ГОСТами та відомчими керівними матеріалами, затвердженими Держжитлокомунгоспом. 2.10.5. Усі нещасні випадки, професійні захворювання і аварії у Водоканалах підлягають обов'язковому розслідуванню спеціально призначеною комісією та обліку за встановленими формами згідно з Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 N 623 ( 623-93-п ). 3. Диспетчерська служба 3.1. Призначення і завдання диспетчерської служби. 3.1.1. Загальне оперативне керівництво експлуатацією систем водопостачання і каналізації та додержання заданих режимів їх роботи покладається на диспетчерську службу Водоканалу. 3.1.2. До завдань диспетчерської служби входять: управління і керівництво експлуатацією систем водопостачання і каналізації в цілому та окремими підприємствами і спорудами; забезпечення нормальних режимів роботи систем водопостачання і каналізації; контроль за проведенням аварійних робіт на мережах та спорудах; приймання заявок на ліквідацію пошкоджень та аварій, розподіл аварійних бригад, автотранспорту і механізмів; здійснення заходів щодо забезпечення найбільшої водовіддачі системи водопостачання в районі великої пожежі. 3.1.3. Структуру диспетчерської служби встановлюють залежно від схем і потужності систем водопостачання і каналізації, довжини мереж, з урахуванням складності технологічних процесів. 3.1.4. В адміністративно-технічному відношенні диспетчерська служба підпорядкована начальнику (головному інженеру) підприємства, а в оперативному - диспетчерській службі вищого рівня. 3.1.5. До компетенції диспетчерської служби входить вирішення оперативних питань забезпечення надійності, безперебійності та економічності роботи окремих споруд і всієї системи. 3.1.6. Черговий диспетчер здійснює загальне технічне і оперативне керівництво згідно з цими Правилами, місцевими інструкціями, вказівками і розпорядженнями керівництва Водоканалу. 3.1.7. На диспетчерському пункті організовують цілодобове чергування. Диспетчери працюють за графіком, затвердженим керівництвом Водоканалу або структурних підрозділів Водоканалу. 3.1.8. До обов'язків диспетчера входять: контроль за додержанням заданих режимів роботи споруд і устаткування; коректування заданих режимів, пов'язане із забезпеченням надійності і економічності роботи споруд; оперативне керівництво персоналом змін дільниць і підрозділів у питаннях вмикання і відключення споруд, устаткування; збір відомостей про стан устаткування і режим роботи споруд; вчасне оповіщення керівництва Водоканалу про аварії та порушення; керівництво діями персоналу щодо локалізації та ліквідації аварій; ведення оперативного журналу доля реєстрації помічених порушень в роботі мереж, споруд і обладнання, а також службових переговорів з черговим персоналом; ведення технічної звітності протягом зміни; виклик керівних працівників Водоканалу під час аварій чи у разі важких нещасних випадків; реєстрація в оперативному журналі аварійних випадків із зазначенням часу виникнення і характеру аварії, а також оперативних заходів, вжити для локалізації та ліквідації аварій; систематичний аналіз виконання заданих режимів для виявлення найбільш економічних і надійних умов експлуатації; участь у розробці і впровадженні заходів вдосконалення методів контролю за роботою споруд; аналіз аварій і участь в розробці заходів для підвищення надійності роботи як всієї системи, так і її окремих елементів; оперативний зв'язок з пожежною охороною, направлення представника служби мережі на місце великої пожежі для швидкого знаходження і використання пожежних гідрантів, вжиття термінових заходів щодо збільшення робочого тиску у водопровідній мережі; інформування місцевих органів Державного санітарного нагляду про аварії на спорудах і мережах. Крім цього, про аварії на спорудах і мережах систем каналізації необхідно інформувати місцеві органи Мінекобезпеки, а на водопровідних мережах - органи пожежної охорони. 3.1.9. Диспетчер несе відповідальність за всі свої розпорядження та їх наслідки згідно з чинним законодавством. 3.2. Оснащення диспетчерських пунктів. 3.2.1. Для забезпечення оперативного управління системами водопостачання і каналізації організовуються диспетчерські пункти, які оснащуються засобами оперативного і диспетчерського зв'язку. 3.2.2. Оснащення диспетчерських пунктів засобами оперативного зв'язку та управління може включати: селекторний телефонний або радіотелефонний зв'язок; пристрої для телевимірювання показників роботи споруд, мереж і устаткування; дистанційну сигналізацію і засоби контролю за роботою споруд, мереж і устаткування; телемеханічні засоби управління агрегатами, механізмами і запірно-регулюючими пристроями; сучасну обчислювальну техніку з комплексами програмного оперативного забезпечення управління водопровідно-каналізаційним господарством міста. У великих містах на центральних диспетчерських пунктах рекомедується створювати автоматизовані системи управління технологічними процесами у водопровідно-каналізаційному господарстві (АСУ ТП ВКГ) з такими підсистемами: аналізу стану водопровідної мережі (розподілу води між абонентами); інженерно-технологічного оперативного забезпечення водопровідної мережі і насосних станцій; інженерно-технологічного оперативного забезпечення каналізаційної мережі і насосних станцій; інженерно-технологічного оперативного забезпечення енерго-об'єктів; моніторингу якості питної води; контролю за прийманням промислових строків у каналізацію і моніторингу забруднень, що вони містять; моніторингу забруднень, що надходять на очисні споруди і скидаються у водойми, та іншими. Електричні пристрої диспетчерського управління і способи їх роботи повинні відповідати вимогам Правил устрою електротехнічних установок. 3.2.3. На диспетчерському пункті треба мати такі оперативні матеріали: оперативні схеми основних комунікацій, споруд і засобів регулювання, управління якими здійснює диспетчер; планшети в масштабі 1:2000, кожен з яких охоплює міську територію площею 1000x1000 м з усіма підземними комунікаціями і спорудами, які є в натурі. На планшетах вказують номери колодязів (камер), встановлене в них обладнання і контрольно-вимірювальну апаратуру; схеми комунікацій і характеристики устаткування; графіки заданих режимів роботи споруд і устаткування; плани поточного і капітального ремонтів споруд; повний комплект чинних інструкцій з експлуатації, правила експлуатації, техніки безпеки, користування системами водопостачання та каналізації, а також інструкції про взаємодію служби мереж водопостачання з органами пожежної безпеки; алфавітний список службових і домашніх номерів телефонів керівних працівників Водоканалу та їх адреси; номери телефонів деяких спеціальних міських служб - міськенерго, міськгазу, пожежної охорони, місцевих органів Державного санітарного нагляду, Мінекобезпеки тощо. 3.2.4. Для поточності та зручності в користуванні на оперативних схемах слід відображати стан споруд і устаткування у процесі ремонту, роботи, в резерві, під час аварії умовними позначеннями або сигналами. Оперативні схеми мереж водопостачання та каналізації повинні бути нанесені на план міста з позначенням назв вулиць, проїздів, площ і нумерації будівель. 3.3. Організація роботи диспетчерських пунктів. 3.3.1. Диспетчер має право оперативно змінювати графік роботи споруд і устаткування у разі зміни умов роботи систем чи окремих об'єктів. 3.3.2. Жоден елемент споруд чи обладнання не може бути виведений з роботи чи резерву без дозволу диспетчера (окрім випадків, що загрожують безпеці людей і збереженню обладнання). 3.3.3. Виведення обладнання з роботи чи резерву, незалежно від наявності затвердженого плану, оформлюється заявкою, що затверджується головним інженером Водоканалу або керівником структурного підрозділу і подається диспетчеру до 12 години дня за дві доби до початку виконання робіт. У заявці повинні бути вказані: вид обладнання, мета його виведення з роботи чи резерву і строк (дата і година початку і кінця робіт), детальний графік робіт, найменування дільниць, що переключаються або виключаються, заходи безпеки під час виконання робіт. Заявку підписують відповідальні виконавці роботи і затверджує головний інженер Водоканалу. 3.3.4. Про дозвіл на відключення або включення устаткування (обладнання) диспетчер повинен повідомити виконавців до 15-ої години напередодні виконання робіт. У виняткових випадках оперативні заявки на позаплановий ремонт можуть подаватися диспетчеру в будь-який час. Диспетчер має право не дозволити ремонт самостійно, під свою відповідальність, але лише на строк свого чергування. При більшому строкові ремонту заявка повинна бути затверджена головним інженером Водоканалу. 3.3.5. Заявки на включення, переключення і відключення диспетчер зобов'язаний заносити до журналу заявок. 3.3.6. Виведення устаткування з роботи і резерву може виконуватись тільки після розпорядження чергового диспетчера. 3.3.7. Про всі відключення і переключення устаткування або мереж, пов'язані з припиненням водопостачання, абоненти повинні попереджуватись завчасно, при цьому обов'язково визначається строк, на який робиться відключення. 3.3.8. У разі аварій на спорудах, комунікаціях і устаткуванні експлуатуючий їх виробничий персонал підпорядковується черговому диспетчеру і точно виконує його розпорядження з локалізації і ліквідації аварії. 3.3.9. Розпорядження чергового диспетчера повинні виконуватись негайно і безперечно. Відповідальність за необгрунтовану затримку виконання розпорядження диспетчера несуть працівники, які не виконали розпорядження, а також керівники, які санкціонували це виконання. 3.3.10. Локалізацією і ліквідацією великих аварій керує головний інженер Водоканалу, про що повинен бути зроблений відповідний запис в оперативному журналі диспетчерського пункту. 4. Зони санітарної охорони 4.1. Зони санітарної охорони (надалі - ЗСО) встановлюються на всіх водопроводах господарсько-питного водопостачання та їх джерелах незалежно від їх відомчої належності. Основною метою ЗСО є охорона від забруднення джерел водопостачання, а також водопровідних споруд і навколишньої території. 4.2. Питання про створення ЗСО повинно вирішуватися на стадії вибору джерела централізованого водопостачання. Проект ЗСО повинен бути складовою частиною проекту господарсько-питного водопостачання і розроблюватися водночас з останнім, а у разі реконструкції водопровідних споруд - водночас з проектом реконструкції. Для діючих водопроводів, які не мають встановлених зон санітарної охорони, проект ЗСО розроблюють спеціально. 4.3. Проект ЗСО розробляється згідно з чинними Будівельними нормами та правилами, Положенням про порядок проектування і експлуатації ЗСО джерел водопостачання і водопроводів господарсько-питного призначення, затвердженим Міністерством охорони здоров'я СРСР 18.12.82, Посібником до Будівельних норм та правил з проектування споруд для збору підземних вод (1989). 4.4. Проект ЗСО і план заходів щодо надійного забезпечення якості води в джерелі водопостачання обов'язково мають бути погоджені з відповідними органами Міністерства охорони здоров'я, Мінекобезпеки, Держводгоспу, Держжитлокомунгоспу та Держкомгеології України, а також з іншими зацікавленими міністерствами та відомствами і затверджені у встановленому порядку. 4.5. Зони санітарної охорони включають три пояси: перший пояс (пояс суворого режиму) охоплює територію розташування водозаборів, майданчиків усіх водопровідних споруд; другий і третій пояси (пояси обмежень) - територію, на якій здійснюються заходи з охорони джерел водопостачання від забруднення. Санітарна охорона водоводів забезпечується санітарно-захисною смугою. 4.6. Межі ЗСО, санітарні заходи і обов'язковий для додержання режим в них погоджуються з органами державного санітарного нагляду і затверджуються у встановленому законодавством України порядку. 4.7. Нагляд за виконанням санітарних заходів і станом ЗСО здійснюють місцеві органи державного санітарного нагляду, а також працівники Водоканалу, призначені наказом керівника Водоканалу. 4.8. Територія першого поясу ЗСО повинна бути спланована для відводу поверхневого строку за їх межі, озеленена, огороджена і забезпечена постійною охороною. 4.9. На території першого поясу ЗСО забороняються усі види будівництва, проживання людей (у тому числі працюючих у Водоканалі), випуск стічних вод, купання, водопій і випас худоби, прання білизни, ловля риби, застосування отрутохімікатів, органічних і мінеральних добрив. 4.10. У першому поясі ЗСО необхідно вжити заходів, що включають можливість забруднення води і території, та організувати нагляд за станом: водозаборів та водопровідних споруд; огорожі та технічних засобів охорони; пристроїв для відведення поверхневого строку; озеленення; систем водовідведення від будівель і туалетів; освітлення. На акваторії першого поясу треба встановити нагляд за станом бонів, бакенів і справністю їх освітлення. 4.11. На території другого поясу ЗСО джерела водопостачання, а також на території санітарної охорони водоводів та водопідводячих каналів повинна бути організована патрульна охорона. 4.12. У другому і третьому поясах ЗСО забороняється використання території чи джерел водопостачання, яке може призвести до якісного або кількісного погіршення останніх. Всі види будівництва тут дозволяються тільки органами державного санітарного нагляду, з якими погоджують строки проектування і будівництва. Промислові підприємства, населені пункти і окремі будівлі, розташовані на території другого і третього поясів ЗСО, повинні бути упорядковані для запобігання забрудненню грунту і джерел водопостачання. Господарсько-побутові і промислові стічні води, що скидаються у відкриті водойми на території другого і третього поясів ЗСО, повинні відповідати Правилам охорони поверхневих вод, додатковим вимогам державного санітарного нагляду та органів Мінекобезпеки України. 4.13. У другому поясі ЗСО забороняється: забруднювати водойми і територію покидьками, сміттям, гноєм, промисловими відходами, отрутохімікатами; розміщувати кладовища, худобомогильники, тваринницькі і птахоферми, очисні споруди стічних вод із застосуванням грунтової фільтрації тощо; видобувати з водойм пісок та проводити днопоглиблювальні роботи, не пов'язані з поліпшенням роботи водозаборів; використовувати хімічні методи боротьби із заростанням каналів і водосховищ, не дозволені органами державного санітарного нагляду; організовувати утримання і випас худоби в прибережній полосі завшишрки 300 м. 4.14. При наявності судноплавства в другому поясі ЗСО необхідно організувати нагляд за виконанням заходів запобігання забрудненню водойми річковим транспортом. 5. Водозабірні споруди 5.1. Загальні питання. 5.1.1. Основними завданнями експлуатації водозабірних споруд є: забезпечення безперебійної і надійної роботи комплексу водозабірних споруд при мінімальній собівартості подачі води та економній витраті води і електроенергії на власні потреби; систематичний лабораторно-виробничий контроль за якістю води, станом джерел водопостачання і роботою водозабірних споруд і устаткування, а також облік показників, що контролюються; облік кількості води, що забирається з джерел; проведення вчасних оглядів і ремонтів споруд та устаткування, ліквідація порушень і аварій; встановлення рибозахисних пристроїв. 5.1.2. Для спостережень за роботою споруд персонал повинен бути забезпечений необхідними контрольно-вимірювальними приладами, обладнанням, транспортом, плавзасобами і спецодягом. 5.1.3. Результати спостережень за станом джерел водопостачання, дані аналізів якості води, контролю і обліку роботи водозабірних споруд реєструються в експлуатаційних журналах. 5.1.4. Періодичність та обсяг аналізів якості води визначаються місцевими умовами і встановлюються на основі ГОСТу 2874-82, ГОСТу 2761-84 та цих Правил і узгоджуються з місцевими органами Державного санітарного нагляду та Мінекобезпеки. 5.1.5. Про всі зміни в стані джерела водопостачання і погіршення якості води в ньому, пов'язані з можливим надходженням стічних вод, токсичних речовин чи інших забруднень, керівництво Водоканалу повинно негайно сповістити місцеві органи державної виконавчої влади, органи Державного санітарного нагляду, Мінекобезпеки і Держводгоспу, а також вжити заходів щодо забезпечення нормальних умов роботи водозабірних і очисних споруд. Рішення про припинення водозабору у зв'язку із забрудненням водойми або підземного горизонту приймають органи Міністерства охорони здоров'я. При погіршенні якості води в джерелі, яке носить тривалий характер і не дозволяє забезпечити на очисних спорудах очищення розрахункової кількості води до норм державного стандарту, Водоканал за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та місцевим органом Державного санітарного нагляду має право зменшити кількість води, яка обробляється, якщо це забезпечить її належне очищення. Величина зменшення подачі води визначається характером забруднення джерела і технологічними можливостями очисних споруд. 5.1.6. У разі значного і прогресуючого погіршення якості води в джерелі керівництво Водоканалу повинно вимагати створення спеціальної комісії за участю представників організацій, перерахованих у п.5.1.5, а також Держжитлокомунгоспу України для з'ясування причин погіршення якості води в джерелі водопостачання і вирішення питання про умови і можливість подальшої експлуатації водозабірних і очисних споруд. 5.1.7. На водозабірних спорудах (додатково до необхідних документів згідно з п.2.6) повинна зберігатись така технічна документація: генеральний план майданчика водозабірних споруд з нанесеними підземними комунікаціями і пристроями; проект зон санітарної охорони; оперативна технологічна схема комунікацій агрегатів і переключень; паспорти на водозабірні споруди і встановлене обладнання; журнал обліку води, що відбирається з джерела водопостачання; журнал контролю і обліку роботи споруд і обладнання, у т.ч. рибозахисних пристроїв. 5.1.8. На водозабірних спорудах підземних вод, крім того, повинні зберігатись такі первинні документи на свердловини: буровий журнал; виконавчі гідрогеологічний і технічний розрізи свердловини; матеріали випробувань свердловини відкачуванням; акти про відхилення, які виникли під час буріння свердловини; дані аналізів води під час випробувань свердловини; паспорти на кожну свердловину. У паспорті свердловини вказують: дані про район і координати її розташування, призначення і особливі вимоги до неї; геологолітологічний опис всіх горизонтів, які пройшла свердловина; гідрогеологічний опис з якісною і кількісною характеристиками всіх водоносних горизонтів; дані контрольних вимірів глибини свердловини; опис конструкції свердловини, технологій і способів її буріння, каротажної діаграми фільтра, виконаної цементації (тип сальника, вирізка та витягнення обсадних колон), дані будівельного та пробного відкачування; висновок про можливість одержання проектної максимальної витрати води; рекомендації щодо вибору насосного обладнання для постійної експлуатації. Усі документи повинні бути підписані особою, що відповідала за виконання робіт, із зазначенням дати складання документа. Якщо водозабірні споруди мають невелику потужність, автоматизовані і працюють баз постійного експлуатаційного персоналу, тоді вказана документація зберігається в підрозділі, який відповідає за експлуатацію цих споруд. 5.1.9. У процесі експлуатації до паспортів систематично вносять дані про результати генеральних перевірок, оглядів технічного стану споруд, спостережень за режимом їх роботи, аналізи води, а також про всі зміни в схемі комунікацій, заміни обладнання і ремонти. 5.2. Водозабірні споруди з поверхневих джерел водопостачання. 5.2.1. У процесі експлуатації водозабірних споруд з поверхневих джерел водопостачання персонал зобов'язаний: вести систематичний нагляд за станом джерела водопостачання (якість води і санітарний стан водойми, рівень води у водоймі, зміна фарватера, стан берегів, рух наносів та замулення, зимовий режим водойми - льодостав, льодохід, шуга, донний лід тощо) і зоною санітарної охорони першого поясу; здійснювати постійний контроль за роботою водозабірних споруд (оголовку, рибозахисних пристроїв, водоприймальних і сифонних ліній, берегового колодязя та його елементів, насосних агрегатів, гідротехнічних споруд); вчасно промивати і очищати споруди, обладнання і комунікації від наносів і засмічення плаваючими предметами, водоростями, льодом тощо. 5.2.2. Для спостережень за рівнем води у водоймі повинен бути організований водомірний пост. Періодичність вимірювання рівня води для різних сезонів року встановлюють з урахуванням місцевих умов і досвіду експлуатації. 5.2.3. Спостереження за зміною фарватеру, утворенням мілин та розмивом берегів виконують з урахуванням місцевих умов не рідше одного разу на рік шляхом нівелювання дна водойми на відстані 100-150 м вище та нижче водозабірної споруди. 5.2.4. У зимовий період, починаючи з льодоставу і закінчуючи льодоходом, ведуть регулярні спостереження за станом і переміщенням льоду і його впливом на водозабірні споруди, а в період утворення донного льоду, шуги і внутрішньоводного льоду - за температурою і рівнями води у водоймі та береговому колодязі, а також за висотою всмоктування насосів. У разі зниження температури до 1 гр.С і більше слід встановити спостереження за вхідними отворами водоприймальних споруд та вчасно вживати заходи для запобігання їх закупорюванню. 5.2.5. У посадових інструкціях повинна бути чітко регламентована періодичність таких заходів: обстеження оголовку водоприймача шляхом промацування баграми з човнів чи поверхні льоду, а також вимірами глибин навколо оголовку (у разі необхідності обстеження під водою проводять водолази); перевірки стану самоплинних трубопроводів шляхом зіставлення рівнів води в береговому колодязі та у водоймі (зростання різниці між рівнями води і винесення осадів у колодязь свідчить про засмічення трубопроводів); контролю герметичності трубопроводів із зворотною промивкою водою з додаванням забарвленого розчину, а також подачею повітря; обстеження стану берегового колодязя, його елементів, арматури, а також берегоукріплювальних споруд; обстеження гідротехнічних споруд (не рідше двох раз на рік - після весняної та осінньої повеней). 5.2.6. У процесі експлуатації очищають решітки оголовка чи берегового водоприймача від засмічення плаваючими предметами, водоростями, льодом; самоплинні трубопроводи і водоприймальний колодязь - від осаду, розміщені в них сітки - від забруднень. 5.2.7. Очищення ковша або водоприймального колодязя від осадів, що випадають на дно, виконують у міру накопичення, але не менше одного разу на рік. 5.2.8. Очищення колодязів від осадів та спускання у колодязь обслуговуючого персоналу повинні виконуватися з дотриманням правил техніки безпеки бригадою у складі не менше трьох чоловік під наглядом особи, що відповідає за експлуатацію водозабірних споруд. 5.2.9. Експлуатація водозабірних споруд потребує особливої уваги персоналу взимку. До настання холодів треба очистити водоприймальні споруди від наносів, прибрати з ковшів землеочисні снаряди та мулопроводи, підготувати всі технічні засоби для боротьби з донним льодом і шугою. 5.2.10. До настання заморозків слід провести в робочий стан спеціальні пристрої для підігрівання решітки і періодично перевіряти їх роботу. 5.2.11. Персонал повинен систематично слідкувати за обмерзанням виступаючих з води поверхонь водозабірних споруд і вчасно видаляти лід. 5.2.12. Для запобігання утворенню донного льоду і шуги необхідно на ділянці водозабірних споруд та вище їх ліквідовувати, за можливістю, ополонки шляхом перекриття їх матами із соломи, дерев'яними щитами тощо. 5.2.13. Для боротьби з шугою та донним льодом треба: зменшити швидкість входу води у вікна водоприймача; встановити шуговідбійні запані, пневмозавіси, щити і короби; періодично промивати решітки зворотним потоком води (з додаванням диспергованого стислого повітря); скидати у водоприймач відпрацьовану теплу воду. 5.2.14. Для запобігання утворенню зажорів слід утеплювати перекати шляхом снігозатримання чи покриття їх хмизом, соломою тощо. 5.2.15. Перед весняним підйомом води треба видалити лід від водоприймачів та укріплень відкосів, дамб і берегів. 5.3. Водозабірні споруди підземних джерел водопостачання. 5.3.1. У процесі експлуатації водозабірних споруд підземних джерел водопостачання персонал зобов'язаний: вести систематичні спостереження за станом джерела водопостачання (температурою і якістю води, дебітом експлуатаційних свердловин, статичним і дінамічним рівнями в експлуатаційних і спостережних свердловинах); здійснювати постійний контроль за станом і роботою водозабірних споруд і устаткування; забезпечувати задані режими роботи експлуатаційних свердловин і насосних агрегатів; утримувати в належному стані зону санітарної охорони першого поясу; систематично проводити технічне обслуговування і ремонти; вести експлуатаційну документацію. 5.3.2. Періодичність відбору проб для хіміко-бактеріологічного аналізу води встановлює Водоканал згідно з вимогами цих Правил і ГОСТу 2874-82 за узгодженням з місцевими органами Державного санітарного нагляду. 5.3.3. Кожна свердловина для забезпечення належної експлуатації повинна бути обладнана: амперметром для вимірювання сили струму, що споживається електродвигуном, манометром, вантузом чи вентилем для випуску повітря, зворотним клапаном, водолічильником, засувкою, рівнеміром (датчиком сухого ходу) та пробовідбірним краном. 5.3.4. Облік продуктивності свердловини слід вести за показанням водолічильника, встановленого на напірному трубопроводі. Динамічний рівень в експлуатаційних свердловинах вимірюють не рідше одного разу на місяць, статичний - у разі зупинення насосу після встановлення рівня водоносного горизонту, але не рідше одного разу на два місяці. Періодичність і порядок спостережень за рівнями водоносного горизонту в спостережних свердловинах визначають з урахуванням місцевих умов за узгодженням з територіальними геологічними управліннями. 5.3.5. У разі зменшення дебіту свердловини чи погіршення якості води треба організувати спеціальне обстеження свердловин. 5.3.6. На підставі результатів обстеження свердловин необхідно вжити таких заходів: у разі зниження продуктивності - відновлення дебіту свердловини чи її тампонування; у разі погіршення якості води, пов'язаного з надходженням до свердловини забруднених вод, - ремонт свердловини з наступною дезинфекцією. 5.3.7. Дезинфекцію надводної та підводної частин свердловини проводять окремо. Надводну частину заповнюють хлорною водою з концентрацією активного хлору 50-100 мг/л при контакті 3-6 годин. У підводній частині свердловини після змішування з водою концентрація хлору має бути не менше 50 мг/л. Через 3-6 годин контакту із свердловини відкачують воду до зникнення помітного запаху хлору і відбирають проби для контрольного бактеріологічного аналізу. Для дезинфекції надводної частини в свердловині на кілька метрів нижче статичного рівня встановлюють пневматичну пробку. 5.3.8. Введення свердловини в експлуатацію після дезинфекції дозволяється при задовільнених аналізах води за узгодженням з місцевими органами державного санітарного нагляду. Коли дослідженнями встановлено, що має місце надходження до свердловини забруднених вод через дефекти в обсадних трубах чи через затрубний простір, така свердловина повинна бути відремонтована або затампована. 5.3.9. Один раз на рік в період, що визначається залежно від місцевих умов, проводиться генеральна перевірка стану свердловини, устаткування і всіх трубопроводів. Результати перевірки і випробовувань заносяться до паспорта свердловини. 5.3.10. У ході генеральної перевірки визначають дебіт кожної свердловини шляхом відкачування, встановлюють ступінь зносу устаткування і самої свердловини, причини зміни продуктивності, якості води і гідрогеологічних умов експлуатації водоносного горизонту, стан обсадних труб, фільтру тощо. На підставі результатів генеральної перевірки визнають вид ремонту і вживають заходів для забезпечення умов нормальної експлуатації. 5.3.11. Експлуатація насосних агрегатів, встановлених в свердловинах, здійснюється згідно з інструкціями заводів, що виготовляють насосні агрегати. 5.4. Споруди штучного поповнення підземних вод. 5.4.1. У процесі експлуатації споруд штучного поповнення підземних вод персонал зобов'язаний: вести систематичний облік кількості води, а також спостереження за якістю і рівнями води на всіх ділянках системи; забезпечувати задані режими роботи насосних агрегатів і споруд для попередньої та подальшої очистки води; вести постійний нагляд за режимами заповнення і спрацьовування інфільтраційного басейну; вчасно виконувати очищення і ремонт інфільтраційних басейнів. При цьому треба контролювати такі параметри: рівні води в джерелі водопостачання, інфільтраційному басейні, експлуатаційних і спостережних свердловинах; швидкість інфільтрації води в басейнах; кількість води, що подається в інфільтраційні басейни та водоспоживачам; режим заповнення та спрацьовування інфільтраційних басейнів; тривалість роботи інфільтраційних басейнів (до очистки та загальну); тривалість чисток та припинення подачі води до басейнів; якість води в джерелі водопостачання, в басейнах та експлуатаційних свердловинах; технологічні параметри споруд попереднього очищення води (у разі їх наявності). 5.4.2. Якість води, що надходить до систем штучного поповнення, повинна відповідати вимогам ГОСТу 2761-84 та затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР Санітарних правил по устрою та експлуатації водозаборів з системою штучного поповнення підземних вод господарчо-питного водопостачання (М., Минздрав СССР, 1979), а режим їх роботи - вимогам Посібника до СНиП 2.04.02-84 з проектування споруд для збору підземних вод (М., Стройиздат, 1989) та Рекомендацій по удосконаленню проектування і експлуатації систем штучного поповнення підземних вод з відкритими спорудами в Україні (КДР 204 УРСР 187-86). 5.4.3. рівні води в джерелі водопостачання та інфільтраційному басейні вимірюють не рідше одного разу за 1-2 доби, в експлуатаційних свердловинах - не рідше одного разу на місяць, в спостережних свердловинах - за погодженням з територіальним геологічним управлінням. 5.4.4. Перед заповненням басейну перевіряють стан дна і, якщо виявлено невірності чи западини, вирівнюють його. 5.4.5. Басейн заповнюють водою не раніше ніж через 1-2 доби після очищення і підсушування дна. Витрата води, що надходить до басейну, не повинна перевищувати 50 відсоткової розрахункової витрати. Після утворення шару води над дном витрату поступово підвищують до розрахункової. Під час заповнення басейнів слід не допускати розмиву їх відкосів і дна. 5.4.6. У разі відсутності споруд для попереднього очищення води заповнення басейнів в період паводків не допускається. 5.4.7. Під час роботи басейну задану витрату води подають доти, доки зберігається необхідний рівень води. Надалі, в міру утворення плівки на дні басейну, необхідний рівень забезпечують шляхом зменшення подачі води до басейну. 5.4.8. Басейн відключають для очищення, якщо витрати води зменшуються до мінімального розрахункового значення. 5.4.9. Басейн спорожняють при повному припиненні подачі води за рахунок інфільтрації. Для швидкого спорожнення басейну допускається відкачування води насосом. При гідравлічному способі очищення подачу води до басейну не припиняють. 5.4.10. Механізми, що використовуються для очищення басейнів, повинні забезпечувати: горизонтальність фільтруючої поверхні дна; переміщення зрізаного шару осадів і забрудненого грунту за межі басейну; мінімальний тиск на грунт, який не призводить до значного ущільнення фільтруючого шару грунту. 5.4.11. Не депускається заповнювати чи спорожнювати басейн під час заморозків. Висота шару води над дном басейну в цей період повинна підтримуватись на рівні не менше 1 м. 5.4.12. Для попередження намерзання та утворення товстої криги при льодоставі слід проводити снігозатримання на поверхні льоду. Заїзд транспорту на льодове покриття басейнів і пересування по ньому обслуговуючого персоналу не допускається. 5.4.13. Огляд інфільтраційних басейнів проводять під час кожного їх спорожнення. У разі необхідності роблять поточний ремонт для усунення виявлених недоліків (ремонт відкосів, берм, лотків, подаючих трубопроводів, запірної арматури тощо). 6. Виробництво питної води. Очисні споруди систем водопостачання. 6.1. Основні завдання і організація експлуатації очисних споруд систем водопостачання. 6.1.1. Основними завданнями експлуатації очисних споруд систем водопостачання є: виробництво питної води, що відповідає вимогам санітарних норм та ГОСТу 2874-82, забезпечує надійність очищення та знезараження води; забезпечення ефективної безперебійної та надійної роботи очисних споруд, зниження собівартості очищення та знезараження води, економія реагентів, електроенергії та води на власні потреби; систематичний лабораторно-виробничий і технологічний контроль роботи очисних споруд і якості води у джерелі водопостачання на всіх етапах очищення та на виході із станції; запобігання забрудненню навколишнього середовища скидами водоочисних споруд та контроль за цими скидами. 6.1.2. У процесі експлуатації треба намагатися, щоб очисні споруди протягом кожного періоду року працювали у рівномірному режимі щодо кількості води, яка очищується. 6.2.3. На діючих очисних спорудах додатково до документації, переліченої в п.2.6 цих Правил, повинна зберігатися така технічна документація: схема зон санітарної охорони джерела водопостачання і очисних споруд; генеральний план і висотна схема очисних споруд з нанесенням усіх комунікацій; оперативна технологічна схема очисних споруд; схема автоматизації та телемеханізації; план місцевості, орієнтований за сторонами світу, в центрі якого знаходиться склад хлору (для визначення районів, яким загрожує розповсюдження хлорної хмари при витоках хлору). 6.1.4. Серед обслуговуючого персоналу обов'язково повинні бути призначені: працівник, що відповідає за загальний стан і роботу очисних споруд, - начальник очисних споруд; працівник, який безпосередньо відповідає за відповідність якості води встановленому стандарту, вчасний контроль технологічного і санітарного режимів обробки води на всіх етапах її очищення, дотримання заданих технологічних параметрів, доз реагентів, організацію змінного чергування, вчасний ремонт технологічного устаткування тощо, - головний інженер або технолог очисних споруд; працівник, що відповідає за організацію і проведення лабораторних робіт, своєчасний контроль якості води, встановлення відповідних доз реагентів, контроль їх якості, - завідуючий лабораторією; працівники, що несуть змінні чергування на очисних спорудах, та відповідальні за роботу зміни в цілому, - старший (начальник) зміни (інженер, технік, майстер); працівники, що обслуговують позмінно очисні споруди, виконують необхідні технологічні операції в цехах та контрольні функції в лабораторії, - оператори очисних споруд, хлораторних установок, коагулянтники, пробовідбірники, інженери-хіміки та лаборанти, вантажники; працівники, що відповідають за технічну експлуатацію електричного і механічного обладнання, засобів автоматизації, телемеханіки, контрольно-вимірювальних приладів тощо, - інженери, майстри, електрики, слюсарі, оператори пультів управління; працівник, що відповідає за загальний стан техніки безпеки та охорони праці, а також протипожежної безпеки, - інженер. 6.1.5. Обслуговування очисних споруд повинно здійснюватися працівниками, які пройшли медичний огляд, навчання та перевірку знань цих Правил та Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопровідно-каналізаційного господарства. 6.1.6. Працівники, які обслуговують очисні споруди, повинні працювати в спецодязі, який регулярно дезинфікується. Відвідання працівниками в спецодязі місць громадського користування за межами очисних споруд не дозволяється. 6.1.7. Робота очисних споруд повинна обліковуватися шляхом регулярних записів в журналах: технічної експлуатації, де щодня реєструють дані про кількість обробленої води і води, витраченої на власні потреби (промивання, приготування реагентів тощо), кількість витрачених реагентів та їх дози, найменування споруд і агрегатів, які перебували в роботі, на очищенні, ремонті, промиванні тощо; аналізів, до яких щодня заносяться результати аналізів вихідної води, якості води на окремих етапах обробки, очищеної води, а також (у міру необхідності) промивних вод та осадів; складських, де ведуть записи кількості реагентів, що надійшли на станцію та були витрачені, інших матеріалів і обладнання, які зберігаються на складі очисних споруд. 6.2. Приймання в експлуатацію очисних споруд. 6.2.1. Приймання в експлуатацію побудованих чи реконструйованих очисних споруд здійснюється згідно з СНиП 3.05.04.-85 та СНиП 3.05.01.-85. Перед пуском очисних споруд в експлуатацію з подачею питної води споживачам проводиться їх пробний пуск та експлуатація. 6.2.2. До пуску очисних споруд у пробну експлуатацію треба виконати такі організаційно-технічні заходи; укомплектувати споруди штатом працівників, провести навчання експлуатаційного персоналу і стажування на аналогічних діючих очисних спорудах; забезпечити належний запас і зберігання необхідних реагентів, фільтруючих матеріалів, вирішити питання про їх постачання в майбутньому; перевірити готовність хіміко-бактеріологічної лабораторії для контролю якості вихідної води та води, що обробляється і подається споживачу; забезпечити всі технологічні ділянки і структурні підрозділи положеннями про них, посадовими та експлуатаційними інструкціями, інструкціями з охорони праці, журналами для реєстрації експлуатаційних показників роботи очисних споруд; провести інструктаж експлуатаційного персоналу з питань мети і завдань пробної експлуатації та техніки безпеки під час її проведення; нанести фарбою добре видимі порядкові номери на елементи устаткування, що управляються (засувки, затвори, агрегати тощо), згідно з інвентарними номерами виконавчої документації. 6.2.3. До пуску в пробну експлуатацію очисні споруди і комунікації треба ретельно промити та продезинфікувати згідно з Інструкцією по контролю за знезараженням господарсько-питної води і за дезинфекцією водопровідних споруд хлором при централізованому і місцевому водопостачанні N 723а-67, затвердженою Міністерством охорони здоров'я СРСР 25.11.67. Дезинфекцію споруд слід виконувати за допомогою розчину з концентрацією активного хлору 75-100 мг/л протягом 5-6 годин чи 40-50 мг/л протягом не менше 24 годин. До проведення дезинфекції споруд треба вирішити і погодити з місцевими органами Мінекобезпеки України питання про місце, порядок і режим скиду хлорної води у водойму чи на поверхню грунту. У разі неможливості скиду у водойму чи на грунт хлорна води повинна бути дехлорована. 6.2.4. Пробну експлуатацію очисних споруд проводять у режимі, передбаченому проектом (за витратою та технологією очищення води). У процесі пробної експлуатації перевіряють працездатність всіх очисних споруд, їх елементів, комунікацій, запірно-розподільного та контрольно-вимірювального обладнання. Тривалість пробної експлуатації визначають залежно від часу досягнення якості води, що відповідає вимогам ГОСТу 2874-82. Подача води споживачам в період пробної експлуатації не допускається. 6.2.5. Після закінчення пробної експлуатації очисні споруди дозволяється ввести в тимчасову експлуатацію з подачею води споживачам у разі забезпечення якості води, що відповідає вимогам ГОСТ 2874-82, проте не раніше ніж через 24 години після початку пробної експлуатації. Введення очисних споруд в тимчасову експлуатацію оформлюється відповідним актом. 6.2.6. У процесі тимчасової експлуатації необхідно: провести технологічну наладку очисних споруд; відпрацювати економічні експлуатаційні режими; уточнити дози реагентів; провести випробування споруд на проектну потужність і форсовані режими; виявити і усунути недоліки в роботі очисних споруд, комунікацій, запірно-регулюючого і контрольно-вимірювального обладнання. 6.2.7. Приймання побудованих чи реконструйованих очисних споруд у постійну експлуатацію проводить Державна приймальна комісія після їх введення в тимчасову експлуатацію, проведення різнобічних комплексних випробувань і виведення очисних споруд на нормальний експлуатаційний режим з досягненням проектної продуктивності та складанням відповідного акта. З моменту підписання акта Державної приймальної комісії очисні споруди вважаються введеними в постійну експлуатацію. Під час приймання в експлуатацію очисних споруд зміни проектної продуктивності, як правило, не допускаються. У виняткових випадках зміна проектної продуктивності (потужності) може бути допущена лише органом, що затверджує акт приймання в експлуатацію, за поданням державної приймальної комісії. Викладені вище правила дезинфекції та пуску очисних споруд в експлуатацію поширюються і на пуск після їх очищення від осадів і забруднень, поточного і капітального ремонтів. Приймання споруд після капітального ремонту здійснює робоча комісія за обов'язковою участю представників місцевих органів Державного санітарного нагляду. 6.3. Лабораторно-виробничий контроль. 6.3.1. Лабораторно-виробничий контроль є необхідною умовою організації раціональної експлуатації очисних споруд та забезпечення виробництва води, що відповідає вимогам ГОСТу 2874-82. 6.3.2. Лабораторно-виробничий контроль повинен бути організований на всіх етапах очистки води як для оцінки роботи очисних споруд, так і для реєстрації кількості і якості води, що обробляється. Лабораторно-виробничий контроль за якістю води здійснюється за допомогою стандартних методик. 6.3.3. У процесі експлуатації очисних споруд необхідно постійно аналізувати результати лабораторно-виробничого контролю для забезпечення найвищих техніко-економічних показників роботи споруд, удосконалення технологічних процесів, уточнення доз реагентів, способів, тривалості їх змішування, місць додавання до води, швидкостей руху і фільтрування води тощо. Систематичний аналіз результатів лабораторно-виробничого контролю повинен бути спрямований на вчасне виявлення порушень в технології очищення води і попередження подачі споживачам води, що не відповідає вимогам ГОСТу 2874-82. 6.3.4. Залежно від потужності очисних споруд ступеня складності технології очищення води для лабораторно-виробничого контролю можуть бути створені фізико-хімічна, бактеріологічна, радіологічна, гідробіологічна, технологічна та інші лабораторії, а також відділ контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (КВПіА). На невеликих очисних спорудах усі аналізи може виконувати одна лабораторія. На договірних засадах можуть також залучатися атестовані лабораторії сторонніх установ і підприємств. 6.3.5. Обсяг та графік виконання лабораторно-виробничого контролю визначаються з урахуванням місцевих умов та затверджуються керівником Водоканалу за узгодженням з місцевими органами Державного санітарного нагляду і органів Мінекобезпеки України. 6.3.6. У процесі визначення оснащеності лабораторій контрольно-вимірювальними приладами, устаткуванням, апаратами, реактивами керуються Табелем оснащеності аналітичних лабораторій на станціях по очищенню питних і стічних вод, наведеним в Положенні про базову лабораторію для аналізу води джерел, питних і стічних вод, затвердженому наказом Мінжитлокомунгоспу РРФСР від 12.02.81 N 89. Опоряджування лабораторій повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84. 6.3.7. Лабораторно-виробничий контроль проводять із застосуванням стандартних приладів на основі методик аналізів і визначень, що регламентуються ГОСТами чи погоджені з Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я України. 6.3.8. Приладами повинні реєструватися: 1) витрати води: що надходить на станцію і відводиться від станції; на кожному відстійнику, освітлювачі зі зваженим осадом, фільтрі і контактному освітлювачі; на технологічні потреби станції (на промивання фільтрів, відстійників, резервуарів, на приготування розчинів реагентів тощо); на господарсько-побутові потреби станції від насосної станції другого підйому; 2) витрати напору: у фільтрах; у контактних освітлювачах; 3) рівні: води в очисних спорудах, промивному резервуарі (баці) та резервуарах чистої води; осаду в очисних спорудах для обробки осаду; розчинів реагентів - в реагентних баках. 6.3.9. Для контролю якості води в процесі її обробки необхідно передбачити встановлення пробовідбірних кранів у зручних для експлуатації місцях. Від них треба організувати постійне відведення води. Рекомедується застосування пристрою централізованого відбору проб, який розташовується поблизу від лабораторії. 6.3.10. Лабораторно-виробничий контроль здійснюється згідно з ГОСТом 2874-82. Відбір проб води для аналізу виконують згідно з ГОСТами 4979-49, 24481-80 і 18963-72. 6.3.11. Контроль якості води за фізико-хімічними та бактеріологічними показниками повинен проводитись в місцях водозаборів, у процесі обробки води, перед надходженням у водопровідну мережу, а також у самій мережі. Контроль здійснюють згідно із затвердженим графіком, який повинен забезпечити виявлення усіх можливих змін якості води на шляху її руху по водоводах і спорудах. 6.3.12. Контроль якості вихідної та очищеної води проводять за схемою скороченого та повного санітарно-технічного аналізу. До обсягу скороченого санітарно-хімічного аналізу, залежно від місцевих умов, можуть входити такі показники: температура, кольоровість, запах, мутність, залишковий хлор, водневий показник (pH), бактеріологічні та ті, що встановлені за узгодженням з місцевими органами Державного санітарного нагляду і Мінекобезпеки України. Обсяг показників повного санітарно-хімічного аналізу встановлюють згідно з ГОСТом 2874-82 і обов'язково узгоджують з місцевими органами Державного санітарного нагляду і органами Мінекобезпеки України. 6.3.13. Якість вихідної води у разі відсутності коагулювання визначають: один раз на зміну - на мутність і кольоровість; один раз на добу - на запах, присмак, pH, загальну кількість бактерій в 1 мл та колі-індекс, загальне залізо (для підземних вод); один раз на місяць - на повний санітарно-хімічний аналіз. 6.3.14. Якість вихідної води при коагулюванні визначають: один раз на годину - на мутність, кольоровість та лужність; один раз на зміну - на температуру, запах, присмак; один раз на добу - на окисненість, загальне залізо, pH, загальну кількість бактерій в 1 мл та колі-індекс; один-два рази на місяць - на повний хімічний аналіз. Якщо знезалізнюють воду фільтруванням, додатково роблять аналізи води з поверхні кожного фільтра (після збагачення киснем) на вміст загального та окисного заліза і розчиненого кисню - один раз на добу. Крім того, в цій же пробі періодично визначають вміст вуглекислоти. 6.3.15. Після замішувача кількість введених реагентів контролюють: при постійних дозах - кожну годину, при змінних дозах - кожні півгодини. 6.3.16. Якість освітленої води після відстійників чи освітлювачів зі зваженим осадом контролюють один раз на зміну. При цьому визначають мутність, кольоровість і залишковий хлор (при попередньому хлоруванні), один раз на добу - запах і присмак. 6.3.17. Із загального колектора освітленої води, перед фільтрами, відбирають проби для аналізу: один раз на зміну при коагулюванні - на мутність, кольоровість і залишковий хлор (при попередньому хлоруванні), на залишкові реагенти (при коагулюванні і введенні флокулянту), при відсутності коагулювання - на мутність і кольоровість. 6.3.18. Після фільтрів якість води контролюють кожні 2 години на мутність, кольоровість і залишковий хлор, залізо (при знезалізненні), кожні 7 діб - загальну кількість бактерій і колі-індекс. 6.3.19. У загальному колекторі фільтрованої води кожні 2 години при коагулюванні та кожні 4 години при його відсутності визначають мутність і кольоровість, вміст заліза (при знезалізненні води); один раз на зміну - запах, присмак і залишковий хлор; один раз на добу - окисненість, залишкові реагенти, загальну кількість бактерій на колі-індекс. Питна вода, що подається споживачам (після насосної станції другого підйому), повинна контролюватись згідно з ГОСТом 2874-82 за узгодженням з місцевими органами Державного санітарного нагляду. 6.4. Технологічний контроль. 6.4.1. Основне завдання технологічного контролю - всебічна оцінка технологічної ефективності роботи очисних споруд для вчасного вжиття заходів, які забезпечують їх безперебійну роботу із заданими продуктивністю і ступенем очистки води. 6.4.2. Технологічний контроль за роботою споруд і устаткування регулярно здійснюють оператори і лаборанти. Дані спостережень і вимірювань заносять до журналів встановленої форми. 6.4.3. У процесі організації та встановлення обсягу технологічного контролю треба чітко розмежувати обов'язки операторів і лаборантів, а також визначити операції контролю, що виконуються спільно. 6.4.4. Персонал очисних споруд зобов'язаний: вести контроль за перебігом технологічного процесу і якістю обробки води; регулювати кількість води, що подається на споруди і відводиться в резервуари чистої води; вести спостереження за рівнями і розподілом води між окремими спорудами та їх блоками, рівнями води в резервуарах чистої води, осадів в камерах, відстійниках, освітлювачах, реагентних баках, втратами напору в фільтрах тощо; перевіряти правильність переключення окремих споруд, їх секцій, трубопроводів, а також реагентних установок. утримувати в справному стані механічне обладнання, КВП і автоматику, дросельні та вимірювальні прилади тощо; контролювати запас і якість реагентів, фільтруючих матеріалів, вести нагляд за правильним їх зберіганням; слідкувати за приготуванням розчинів реагентів необхідної концентрації; перевіряти горизонтальність краю жолобів, лотків, водоприймальних вікон тощо; наглядати за режимом дозування реагентів. 6.4.5. У реагентному цеху контролюють: кількість реагенту - під час кожного приготування (за масою або об'ємом) реагенту, що завантажується; тривалість і інтенсивність переміщування, час відстоювання розчинів реагентів - у процесі кожного приготування; концентрацію розчинів у реагентних баках - після розчинення реагенту чи після розбавлення розчину; рівні розчинів в баках - у процесі витрати розчинів; точність дозування розчинів - кожної години, а також у разі зміни режиму подачі води і концентрації розчину реагенту; роботу механічних дозаторів сухих реагентів - не менше одного разу на зміну; періодичність і тривалість видалення осадів з реагентних баків і бункерів - після 4-6 циклів приготування розчину реагенту чи у міру накопичення осадів; стан дозуючих пристроїв - один раз на квартал. 6.4.6. У змішувачах та камерах флокуляції контролюють: рівномірність змішування води з реагентами - 1-2 рази після початку введення реагенту та у разі зміни режиму подачі води і дозування реагенту; час перебування води - за умови змін режиму подачі води; ефективність флокуляції - 1-3 рази на зміну; періодичність і час очистки камер від осадів - у разі накопичення осадів до критичного рівня. 6.4.7. У відстійниках контролюють: рівномірність розподілу води - 1-2 рази після пуску та за умови змін режиму подачі води; час перебування води - 1-2 рази після пуску та у разі змін подачі води; характер відкладення осадів за довжиною і шириною відстійника - 5-6 разів за цикл роботи відстійника (від чистки до чистки); періодичність та час скидання осадів - за умови накопичення осадів до критичного рівня; втрати води у разі скиду осадів та промивання споруд. 6.4.8. В освітлювачах із зваженим осадом контролюють: тривалість зарядки - після повного спорожнення і включення в роботу; рівень зваженого осаду - 1-2 рази на зміну та за умови змін режимів роботи освітлювача і дозування реагентів; швидкість висхідного потоку води в робочій зоні освітлювача - 2-3 рази після пуску та у разі зміни режиму подачі води; кількість води, що відбирається з осадоущільнювача, - 1-2 рази на зміну та за умови змін витрати води і режиму дозування реагентів; періодичність і тривалість продування осадоущільнювача - у разі накопичення осаду до критичного рівня; втрати води під час продування і тривалість продування - у процесі кожного продування. 6.4.9. На швидких фільтрах і контактних освітлювачах контролюють: швидкість фільтрування - кожні 2-4 години залежно від умов експлуатації; приріст втрат напору - у такому ж порядку. Втрати напору в контактних освітлювачах контролюють як у фільтруючому завантаженні, так і в розподільчій системі; інтенсивність промивки - 1-2 рази на місяць та у разі змін температури води, товщини і стану фільтруючого завантаження; тривалість промивки - 1-2 рази на місяць та у разі зміни режиму промивки; витрату води на промивку - під час кожної промивки; ступінь розширення фільтруючого шару під час промивки - один раз на місяць та у разі змін товщини і стану фільтруючого завантаження, а також інтенсивності промивки; тривалість робочого циклу споруд - кожний цикл; товщину фільтруючого шару - один раз на місяць та за умови змін у фільтруючому завантаженні (після досипання чи змінення шару дрібної фракції завантаження); гранулометричний склад фільтруючого матеріалу (визначення мінімального і максимального діаметрів завантаження, еквівалентного діаметра і коефіцієнта неоднорідності) - один раз на квартал та у разі змін у складі завантаження; горизонтальність розташування гравійних шарів - один раз на місяць; залишкові забруднення у фільтруючому завантаженні - один раз на місяць і частіше (за умови прогресуючого забруднення, завантаження). Під час визначення залишкових забруднень у контактних освітлювачах треба враховувати, що основна маса забруднень накопичується в нижніх шарах завантаження. Тому проби завантаження слід відбирати не тільки з поверхні, але й з нижніх шарів завантаження; розподіл забруднень за висотою та грязеємність завантаження - один раз на квартал; стан поверхні завантаження фільтру - один раз на місяць. 6.5. Реагентні цехи. 6.5.1. Експлуатація реагентних цехів повинна забезпечити вчасне і якісне приготування розчинів реагентів та задані режими їх дозування у воду. 6.5.2. У процесі експлуатації реагентних цехів персонал зобов'язаний: вчасно приготувати задану кількість розчинів реагентів потрібної концентрації; ввести реагенти в воду у встановлених дозах, певній послідовності та із заданими інтервалами часу між їх введенням; систематично спостерігати за справністю пристроїв для приготування та дозування реагентів та контрольно-вимірювальних приладів; вчасно подавати заявки на реагенти з урахуванням їх витрачання та місткості складів; систематично вести облік і контроль витрачання і якості реагентів, що надходять. 6.5.3. Для хімічної обробки питної води допускається вживати хімічні реагенти, що увійшли до Переліку матеріалів і реагентів, дозволених Головним сенітарно-епідеміологічним управлінням Мінздраву СРСР для застосування у практиці господарсько-питного водопостачання (М., Мінздрав СРСР, 1985), або такі, що мають відповідний дозвіл Міністерства охорони здоров'я України. 6.5.4. Порядок зберігання, технологія застосування, приготування та дозування реагентів повинні бути викладені у спеціальних інструкціях, що розробляються у Водоканалі для кожного реагента окремо на основі чинних положень із зберігання і застосування хімічних реактивів з урахуванням місцевих умов. В інструкціях особливу увагу треба приділяти питанням техніки безпеки під час роботи з реагентами. 6.5.5. У процесі приймання кожної нової партії реагентів перевіряють наявність супроводжувального документа про якість реагента та його відповідність вимогам стандарту. В документі повинні бути вказані: найменування та адреса підприємства-постачальника, назва продукта, номер і дата випуску партії, маса брутто і нетто, показники якості продукта за результатами аналізів чи підтвердження відповідності вимогам стандарта або технічних умов. Умови розвантаження реагентів та зберігання їх в складах повинні відповідати вимогам техніки безпеки і охорони праці. 6.5.6. Кожну партію реагентів піддають контрольному аналізові на вміст активної частини реагента. 6.5.7. На складах реагентів забороняється зберігати: вибухонебезпечні та вогненебезпечні речовини, мастила, балони із стисненими газами, харчові продукти тощо; в одному приміщенні реагенти, які можуть хімічно взаємодіяти між собою; реагенти в кількості, що перевищує розрахункову місткість складів. 6.5.8. Режими реагентної обробки води у різні періоди року та види реагентів встановлюють на підставі даних фізико-хімічних, санітарно-бактеріологічних та технологічних аналізів і досвіду обробки води та затверджуються керівництвом Водоканалу. При цьому визначають початок і кінець періоду застосування реагента, а також послідовність, інтервали часу між введенням окремих реагентів, місце і спосіб їх введення у воду. До накопичення даних експлуатації концентрацію розчинів реагентів, їх дози, послідовність та інтервали часу між їх введенням у воду допускається приймання згідно з розділом чинних Будівельних норм і правил "Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди". 6.5.9. Дози реагентів визначають на підставі даних технологічних аналізів води. У процесі експлуатації очисних споруд ці дози уточнюють за результатами перевірки ефективності їх дії на воду, що обробляється, з урахуванням змін якості води у джерелі постачання. 6.5.10. Точність дозування розчинів реагентів повинна бути в межах + 5 відсотків. Різке відхилення від заданих доз, а також - перерви в дозуванні не допускаються, за винятком випадків, передбачених технологічним регламентом (наприклад, за умови переривчастого коагулювання). 6.6. Споруди попереднього освітлення води. 6.6.1. Сітчасті барабанні фільтри. 6.6.1.1. Сітчасті барабанні фільтри, які повинні забезпечити видалення з води планктону і грубих домішок, поділяються на: мікрофільтри (розмір чарунок стінок 0,04-0,06 мм); барабанні сітки (розмір чарунок стінок 0,3-0,5 мм). 6.6.1.2. У процесі експлуатації сітчастих фільтрів персонал зобов'язаний: забезпечити рівномірний розподіл води між усіма фільтрами; стежити за роботою промивних пристроїв; вести спостереження за ступенем забруднення сітчастих елементів та запобігати перевищенню розрахункового перепаду рівнів води на сітці; стежити за справністю сітчастих елементів, усувати течі крізь місця кріплення сітчастих елементів і прориви; контролювати справність приводу і підшипників; проводити профілактичний і поточний ремонти установок; вести щоденний журнал експлуатації сітчастих фільтрів. 6.6.1.3. Експлуатацію сітчастих барабанних фільтрів здійснюють на підставі інструкцій заводів-виготовлювачів. Для зручності виявлення і ліквідації пошкоджень сітчастих елементів усі грані та елементи барабана слід пронумерувати. 6.6.1.4. Щоб уникнути пошкодження фільтруючих елементів під час пуску в роботу камеру фільтрів заповнюють водою поступово, регулюючи ступінь відкриття засувки чи шибера. 6.6.1.5. Профілактичний ремонт фільтрів слід проводити в періоди мінімальної нагрузки на сітчасті фільтри за найменшого вмісту у воді планктону і грубих домішок. 6.6.2. Змішувачі. 6.6.2.1. Змішуючі пристрої повинні забезпечувати швидке і рівномірне змішування реагентів з усією масою води, що оброблюється, бути довгорічними і витрачати на процес змішування мінімально можливу кількість енергії. Використовувати відцентрові насоси для змішування води з реагентами допускається в тих випадках, коли останні не руйнують матеріал насосів. 6.6.2.2. У процесі експлуатації змішувачів персонал зобов'язаний: вести нагляд і контроль за процесом змішування реагентів з водою. Розподіл реагентів у воді контролюють за їх концентрацією у різних точках живого перерізу потоку після змішувача; вчасно видаляти осади із змішувачів; стежити за справністю будівельних конструкцій і обладнання змішувачів. 6.6.2.3. Камери змішувачів повинні періодично, згідно з планом, очищатися від осадів, але не менше одного разу на рік. 6.6.3. Камери флокуляції. 6.6.3.1. Режим роботи камер флокуляції повинен забезпечити оптимальні умови для формування і укрупнення пластівців коагульованої зависі перед надходженням води до відстійників. 6.6.3.2. Під час експлуатації камер флокуляції персонал зобов'язаний: вести спостереження за роботою камер флокуляції, швидкістю руху води в них, ефективністю флокуляції, рівнем зваженого осаду в камерах вбудованого типу (товщина шару зваженого осаду повинна бути 2,5-3 м); вчасно очищувати дно камер від відкладень; перевіряти в різні пори року фактичні швидкості руху води і час перебування води в камерах; вживати заходів для поліпшення роботи камер флокуляції, визначаючи дослідним шляхом оптимальну швидкість виходу води з отворів розподільчих систем, а також за рахунок монтажу направляючих щитів у водоворотних камерах, перестановки перегородок тощо. 6.6.3.3. Незалежно від об'єму осаду камери флокуляції очищають не рідше одного разу на рік або частіше, коли цього вимагають місцеві умови. 6.6.3.4. У процесі очищення камер флокуляції перевіряють стан стін, перегородок, місць приєднання трубопроводів, засувок та іншого обладнання і усувають виявлені дефекти. 6.6.3.5. Під час очищення лопатевих камер флокуляції необхідно ретельно провести огляд і, якщо потрібно, ремонт підводної частини мішалок, перевірити стан валів, підшипників, сальників та іншого обладнання. 6.6.4. Відстійники і освітлювачі. 6.6.4.1. Відстійники і освітлювачі повинні забезпечувати задану ступінь освітлення необхідної кількості води перед її надходженням на фільтри. 6.6.4.2. У процесі експлуатації відстійників і освітлювачів персонал зобов'язаний: забезпечити потрібну якість води після відстійників і освітлювачів; вести спостереження за накопиченням (висотою шару) осаду та його впливом на роботу споруд - 5-6 разів між чистками; вчасно видаляти осад (частково чи повністю); контролювати час перебування та рівномірність розподілу води між окремими спорудами; забезпечувати розподіл води в самому відстійнику, вчасно усувати перекоси кранів лотків, жолобів тощо. 6.6.4.3. Під час експлуатації освітлювачів необхідно вести систематичні спостереження за рівномірністю розподілу води по всій площі освітлювача, а також за станом пристроїв для відведення освітленої води та надлишкового осаду, трубопроводів і лотків. 6.6.4.4. Осад з осадоущільнювача (продування освітлювача) відводять періодично або безперервно без відключення освітлювача. 6.6.4.5. У процесі очищення відстійників та освітлювачів після видалення осаду стіни, перегородки і днище відстійника обмивають водою з брандспойта, водночас видаляючи залишки осадів. Після цього всі внутрішні поверхні відстійника обробляють 5%-ним розчином залізного купоросу та заповнюють для дезинфекції водою з вмістом 25 мг/л хлору. Після промивки чистою водою відстійник (освітлювач) пускають в експлуатацію. 6.7. Фільтри та контактні освітлювачі. 6.7.1. Фільтрувальні споруди (фільтри, контактні освітлювачі, контактні фільтри) повинні забезпечити доведення якості води до вимог чинного державного стандарту "Вода питна". 6.7.2. Під час експлуатації фільтрувальних споруд персонал зобов'язаний: забезпечувати рівномірний розподіл води між фільтрами на кожному фільтрі; підтримувати задані швидкості фільтрування, вести спотереження за зростанням втрат напору і якістю фільтрату; підтримувати на фільтрах необхідний рівень води; вчасно виводити фільтри на промивку і вести нагляд за її якістю; вчасно заповнювати водою примивні баки; стежити за станом будівельних конструкцій фільтра, засувок, гідро- та електропривода, приладів автоматики, промивних насосів та іншого обладнання; вести систематичний облік роботи фільтрувальних споруд в журналі (у т.ч. витрат води на промивку), а також термінів капітального та поточного ремонтів, хімічних обробок завантаження, гранулометричного складу завантаження, результатів досліджень залишкових забруднень у завантаженні тощо; підтримувати фільтрувальний зал і фільтри у належному санітарному стані; перевіряти горизонтальність розташування фільтруючого завантаження, підтримуючих шарів, стан та висоту завантаження. 6.7.3. Завершення робочого циклу і необхідність промивки завантаження визначається закінченням часу захисної дії завантаження (погіршує якість води) або досягненням гранично можливої втрати напору в завантаженні (зменшується швидкість фільтрування нижча встановленого рівня). 6.7.4. На господарсько-питних водопроводах для завантаження фільтруючих споруд можна застосовувати тільки матеріали, які дозволені Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я України та відповідають вимогам Будівельних норм та правил. 6.7.5. Гранулометричний склад завантаження та висота фільтруючого шару повинні забезпечувати досягнення необхідного ефекту очистки води і оптимальні умови експлуатації споруд протягом року. У процесі експлуатації уточнюють склад і висоту шару завантаження. 6.7.6. Перед завантаженням у споруди фільтруючі матеріали промивають і сортують за фракціями за допомогою сит або гідравлічного класифікатора. Матеріали укладають шарами. Не допускаються відхилення позначок окремих ділянок шару більше ніж на 4-5 мм. Горизонтальність шарів фільтруючого матеріалу перевіряють за рівнем води, яка напускається у фільтр після укладання кожного шару. У разі необхідності довантаження фільтруючої споруди верхній шар фільтруючого матеріалу (дрібні фракції та забруднення) треба видалити. 6.7.7. Режим роботи фільтра визнають з урахуванням місцевих умов на підставі техніко-економічних показників: витрати та якості вихідної та очищеної води, тривалості фільтроциклу, витрат води на промивку, періодичність її проведення, необхідності застосування реагентів перед фільтрувальними спорудами. Робочу швидкість фільтрування встановлюють в розрахунку, щоб протягом року кількість промивок не перевищувала трьох на добу. Не допускаються різкі зміни швидкості фільтрування. Кількість промивок необхідно узгоджувати з графіком роботи очисних споруд і кількістю фільтрів, які працюють на даний час. 6.7.8. Для запобігання виділенню повітря у завантаженні і пов'язаного з ним явищем перемішуванню шарів завантаження під час промивки на швидких фільтрах треба підтримувати за змогою вищий рівень води (не менше 2 метрів над завантаженням). 6.7.9. Заданий режим фільтрування і рівномірність роботи споруди повинні забезпечуватися автоматичними регуляторами швидкості фільтрування. У разі відсутності допускається регулювання цієї швидкості вручну за показанням приладів обліку витрати води. Можлива експлуатація фільтрів з перемінною швидкістю фільтрування. У цьому разі максимальні швидкості не повинні перевищувати допустимі за СНиП 2.04.02-84 для даного виду фільтрів швидкості фільтрування при форсованому режимі. Робота пультів управління, регуляторів швидкості фільтрації та контрольно-вимірювальних приладів повинна перевірятися не рідше одного разу на місяць. 6.7.10. Періодичність промивки завантаження фільтрувальних споруд встановлюють згідно з цими Правилами. У тому разі, коли впродовж тривалого часу погіршення якості води або зниження швидкості фільтрування не спостерігається, промивку виконують не рідше одного разу на дві доби. Тривалість робочого циклу контактних освітлювачів не повинна бути більшою 24 годин влітку і 48 годин в інші пори року. Найменша тривалість фільтроциклу не повинна бути меншою за 8 годин. 6.7.11. У процесі вибору режиму промивки треба враховувати, що велика тривалість фільтроциклу призводить до накопичення і закріплення забруднень в завантаженні, утруднює і погіршує якість промивки, а в деяких випадках спричинює зниження фільтруючої здатності завантаження і необхідність його заміни. 6.7.12. Завантаження фільтрувальних споруд промивають, як правило, водою з резервуарів чистої води. Контактні освітлювачі, за узгодженням з місцевими органами Державного санітарного нагляду, можна промивати хлорованою водою після барабанних фільтрів, у цьому разі мутність не повинна перевищувати 10 мг/л, а колі-індекс - 100. 6.7.13. Інтенсивність та тривалість промивки фільтруючого завантаження встановлюють дослідним шляхом, беручи до уваги ефект відмивання завантаження при мінімальних витратах води на промивку. Режим промивки не повинен призводити до винесення чи перемішування шарів завантаження. До накопичення експлуатаційних даних інтенсивність і тривалість промивки можуть прийматися згідно з СНиП 2.04.02-84. 6.7.14. Під час промивок необхідно суворо дотримуватися встановленої послідовності та інтервалів часу переключення засувок, заданих швидкостей подачі води і повітря на споруди. 6.7.15. З метою запобігання зміщенню і перемішуванню шарів завантаження під час промивки включення та відключення фільтрувальних споруд виконують з поступовим, за 1-1,5 хвилини, нарощуванням або зниженням витрати промивної води. 6.7.16. Засувки на трубопроводах подачі промивної води повинні мати опломбовані обмежувачі витрати води, а їх розташування розраховано згідно з допустимою інтенсивністю промивки (для попередження винесення фільтруючого матеріалу при промивці). У залі фільтрів слід встановлювати добре помітний з усіх пультів управління вторинний прилад покажчика інтенсивності промивки. 6.7.17. Якість відмивання завантаження оцінюють згідно з початковою втратою напору за однакової швидкості фільтрування. Систематичне зростання початкової втрати напору свідчить про те, що режим промивання вибраний невірно, ефективність промивання недостатня, і про накопичення забруднень у завантаженні. Кількість залишкових забруднень треба регулярно контролювати після 10-12 промивок (вона не повинна перевищувати 1 відсотка за масою за 3 місяці). 6.7.18. У разі накопичення залишкових забруднень у кількості понад 1 відсотка вживають заходів їх видалення: роблять поверхневе промивання, обробку фільтруючого матеріалу їдким натром, хлором або сірчаним газом. Ефективність цих заходів попередньо перевіряють в лабораторних умовах. Якщо хімічна обробка не забезпечує необхідного результату, фільтруючий матеріал замінюють на новий. 6.7.19. Після промивання контактних освітлювачів перші порції освітленої води скидають у стік. Тривалість скиду встановлюють дослідним шляхом на основі даних про якість фільтрованої води та її відповідність вимогам ГОСТу 2874-82. До накопичення експлуатаційних даних тривалість скиду першого фільтрату з освітлювачів може бути прийнята: у разі промивання очищеною водою - 5-10 хвилин, за умови водоповітряної промивки - 5-7 хвилин, якщо промивають водою з джерела водопостачання, - 10-15 і 7-10 хвилин відповідно. 6.7.20. У процесі експлуатації фільтрувальних споруд один раз місяць роблять огляд поверхні завантаження, для чого під час промивання спускають воду нижче рівня завантаження. Дефекти, виявлені при огляді, негайно ліквідовують. У ході оглядів визначають загальний стан поверхні фільтруючого матеріалу, розподіл забруднень (до промивання) і залишкових забруднень (після промивання), наявність ям, тріщин, відокремлення фільтруючого матеріалу від стінок споруди, викидів підтримуючих шарів на поверхню. 6.7.21. Горизонтальність підтримуючих шарів перевіряють один раз на 6 місяців. Перевірку виконують під час промивання за допомогою щупа із спеціально встановлених переносних містків з поручнями. 6.7.22. Для захисту розподільчих систем контактних освітлювачів від засмічення виконують промивання сіток, а також чищення і промивання вхідних камер. Сітки повинні бути без пошкоджень, а рами сіток - щільно прилягати до направляючих. Сітки слід оглядати один раз на квартал, розподільчі системи - один раз на рік. 6.7.23. Завантаження фільтрувальних споруд, на які подається нехлорована вода, необхідно дезинфікувати один раз на 3 місяці хлорною водою з вмістом активного хлору 100-200 мг/л при тривалості контакту 8-10 годин. 6.8. Споруди і установки для знезараження води. 6.8.1. Експлуатація споруд і установок для знезараження води повинна забезпечувати доведення бактеріологічних показників якості води до вимог чинного державного стандарту "Вода питна". Дозу активного хлору для знезараження води необхідно встановлювати на основі даних технологічних досліджень. У разі їх відсутності для попередніх розрахунків дозу хлору слід приймати для поверхневих вод після фільтрування у розмірі 2-3 мг/л, для підземних джерел - 0,7-1,0 мг/л. Щодо концентрації залишкового вільного і зв'язаного хлору необхідно дотримуватися вимог державного стандарту "Вода питна". 6.8.2. Хлорні цехи. 6.8.2.1. У процесі експлуатації хлорних цехів персонал зобов'язаний: систематично вести журнал обліку надходження і витрати хлору; забезпечувати безперебійну роботу установок і устаткування; контролювати і витримувати подачу заданої дози хлору; проводити ревізію хлораторів і запірної арматури не рідше одного разу на квартал (із заміною сальникової набивки), ревізію грязьовиків і фільтрів хлору - не рідше одного разу на рік; проводити очищення хлоропроводів від трихлористого азоту та інших забруднень - один раз на квартал; вчасно за графіком виконувати планово-попереджувальні ремонти обладнання; слідкувати за вчасним проведенням метрологічної перевірки контрольно-вимірювальних приладів та строками випробування посудин, що працюють під тиском; слідкувати за справністю вентиляційних систем, санітарних колон і систем дегазації витоків хлору та обладнання для дегазації аварійних посудин з рідким хлором. 6.8.2.2. Влаштування та експлуатація об'єктів хлорного господарства повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84, Правил безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та використанні хлору (ПБХ-93), Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопровідно-каналізаційного господарства та цих Правил. 6.8.2.3. До роботи в хлорних цехах допускаються працівники, які пройшли навчання за затвердженою програмою та склали іспити з Правил експлуатації і техніки безпеки при обслуговуванні хлорного господарства. Перевірку знань проводять щорічно. Результати перевірки заносяться до спеціального журналу. Особам, що склали іспит, видають посвідчення встановленої форми. 6.8.2.4. Бочки-контейнери і балони повинні експлуатуватися згідно з Правилами влаштування і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. 6.8.2.5. Переміщення балонів і бочок повинно бути механізованим. Вантажопідйомні пристрої повинні мати два гальма. У ручних талях одне гальмо може бути замінено самогальмуючою передачею. 6.8.2.6. Контроль за витратою хлору здійснюють за допомогою вагів. Бочки або балони, встановлені на вагах, з'єднують з трубопроводом через компенсатор. 6.8.2.7. Грязьовики і випарювачі повинні бути заводського виготовлення і мати необхідну технічну документацію (паспорт і акти випробувань). У разі використання як грязьовика хлорного балона підключення хлоропроводів здійснюється тільки через трійник, закручений у горловину балона. Врізки в балон забороняються. 6.8.2.9. У хлораторних, де використовують хлор в балонах, повинен бути футляр для аварійного спрацювання балону. 6.8.2.10. У хлораторних, що працюють на рідкому хлорі, повинна бути дегазаційна яма. Коло неї слід зберігати запас сухих реагентів (гіпосульфіту натрію і кальцинованої соди у співвідношенні 1:2) у кількості: для дегазації балонів - не менше 100 кг, бачок - не менше 1000 кг. 6.8.2.11. Для попередження накопичення трихлористого азоту у випарювачах та хлоропроводах необхідно один раз на квартал продувати їх сухим і чистим повітрям (або стисненим азотом) та не рідше одного разу на рік промивати 5%-ним розчином кальцинованої соди, чистою водою та ретельно висушувати теплим сухим повітрям. 6.8.2.12. Хлорні об'єкти повинні бути забезпечені телефонним зв'язком з керівником об'єкта та диспетчером. 6.8.3. Електролізні установки. 6.8.3.1. Під час експлуатації електролізних установок персонал зобов'язаний: керуватися інструкціями заводу-виготовлювача; забезпечувати необхідний запас солі та готувати робочі розчини солі заданої концентрації; підтримувати заданий режим роботи установок і подачу необхідних доз гіпохлориту натрію у воду; систематично вентилювати приміщення, де встановлені електролізери; контролювати роботу всіх елементів обладнання установок; вести облік витрати електроенергії, якості води, тривалості роботи установок, вносячи відповідні записи до журналу експлуатації; вживати заходів до усунення неполадок у роботі установок. 6.8.3.2. Огляд і ремонт елементів струмопровідної мережі, станцій управління і випрямлячів на рідше одного разу на рік. 6.8.4. Бектерицидні установки. 6.8.4.1. У процесі експлуатації бектерицидних установок персонал зобов'язаний: вести спостереження за роботою установок і систематично реєструвати дані про витрату води, час роботи ламп, їх електричні параметри, фізико-хімічні та бактеріологічні показники якості води, а також профілактичні огляди, очищення кварцевих чохлів, ремонти і заміну ламп; забезпечувати подачу на установку заданої кількості води, не перевищуючи допустимої подуктивності установки; очищати зовнішню поверхню кварцевих чохлів не рідше 1-2 разів на місяць; контролювати режим горіння ламп і вчасно їх замінювати. 6.8.4.2. Загальну технічну експлуатацію бектерицидної установки здійснюють згідно з інструкцією заводу-виготовлювача. Обслуговуючий персонал повинен пройти спеціальну підготовку, у тому числі із загальних та додаткових правил техніки безпеки для кожного типу установок. 6.8.4.3. Перед пуском бектерицидної установки в експлуатацію, а також після ремонтних робіт, пов'язаних з відкриттям камери, необхідно проводити її дезинфекцію хлорною водою з вмістом активного хлору 25 мг/л при контакті 2 години. 6.8.4.4. Пуск бактерицидної установки в роботу з включенням ламп без наповнення камер водою забороняється. Подача води споживачам дозволяється через 10-15 хвилин після запалювання ламп. 6.9. Споруди знезалізнення води. 6.9.1. Споруди знезалізнення води повинні забезпечити видалення з води заліза до рівня вимог ГОСТу 2874-82. 6.9.2. Під час експлуатації споруд знезалізнення води персонал зобов'язаний: забезпечувати задані режими аерації води і роботи фільтрів; вчасно відключати фільтри на промивання, забезпечувати задані інтенсивності подачі води та повітря, тривалість промивання, контролювати ефективність відмивання завантаження фільтру; не допускати скидання неочищених промивних вод у водойми; вести спостереження за вмістом заліза у вихідній та обробленій воді та відповідні записи в журналі експлуатації; вживати заходів щодо усунення порушень в роботі фільтра та його обладнання; слідкувати за станом завантаження фільтра. 6.9.3. Споруди вводять до нормальної експлуатації після закінчення процесу зарядження завантаження і встановлення стабільного режиму роботи. 6.9.4. Швидкісний режим роботи фільтрів, необхідність їх відключення на промивання, інтенсивність та тривалість промивання встановлюють дослідним шляхом з урахуванням місцевих умов, якості води і складу споруд. 6.9.5. Особливу увагу приділяють якості промивання і видаленню відмитого осаду. Промивання фільтрів здійснюють очищеною водою. У разі відповідного обгрунтування допускається промивання вихідною водою. 6.9.6. Аналіз вихідної води на вміст загального заліза і води з поверхні фільтра на вміст загального та окисного заліза, а також розчиненого кисеню і вільної вуглекислоти проводять один раз на добу. Аналіз очищеної води на вміст загального заліза виконують кожні 4 години. Періодичність бектеріологічного аналізу погоджується з місцевими органами Державного санітарного нагляду. 6.9.7. Експлуатацію споруд знезалізнення води з реагентною схемою обробки проводять аналогічно експлуатації споруд для освітлення та знебарвлення води. 6.10. Споруди повторного використання промивних води і обробки осадів. 6.10.1. Споруди повторного використання промивних вод призначено для скорочення втрат води у процесі її очищення, а споруди з обробки осадів - для охорони водойм від забруднення скидами водопровідних очисних споруд. 6.10.2. Споруди повторного використання промивних вод повинні забезпечити: видалення піску, вигнаного з фільтрів у процесі промивання; приймання промивних вод до збірних резервуарів; попереднє відстоювання промивних вод. Для інтенсифікації відстоювання промивних вод слід вводити поліакриламід у дозах 0,1-0,5 мг/л. У разі погіршення санітарно-епідемічної ситуації промивні води перед повторним використанням повинні додатково знезаражуватися дозою хлору 5 мг/л при контакті не менше 1 години; рівномірну подачу освітлених промивних вод у голову очисних споруд. Якщо ступінь освітлення високий (до мутності 10-15 мг/л), допускається подача освітленої промивної води перед фільтрами; видалення осаду з резервуарів на споруди з обробки осадів. 6.10.3. Споруди з обробки осадів водопровідних очисних споруд повинні забезпечувати: ущільнення осаду з відведенням відділеної води; подачу осаду на мулові майданчики заморожування чи підсушування. У разі наявності споруд механічного зневоднення осаду чи регенерації коагулянту з осаду їх експлуатація здійснюється згідно з проектними регламентами. 6.10.4. Під час експлуатації споруд повторного використання промивних вод персонал зобов'язаний: забезпечити промивання і розподіл промивних вод по збірних резервуарах; вести нагляд за дозуванням поліакриламіду; контролювати тривалість відстоювання промивних вод і забезпечувати необхідний ступінь їх освітлення; забезпечити рівномірну подачу освітлених промивних вод на основні споруди; вести нагляд за рівнем осаду, який випав у збірних резервуарах, та періодично видаляти його на споруди з обробки осаду; контролювати стан будівельних конструкцій споруд, трубопроводів і арматури та вчасно їх ремонтувати. 6.10.5. У процесі експлуатації споруд з обробки осадів персонал зобов'язаний: контролювати кількість, фізико-хімічні показники осадів, що надходять на ущільнення, і ущільнених осадів, що випускаються на мулові майданчики; контролювати висоту напуску на мулові карти та рівномірність розподілу осадів по поверхні карт; вчасно відкривати та регулювати шибери на випусках відстояної мулової води; вчасно видаляти осад з мулових майданчиків і вивозити його на звалище або на утилізацію. 7. Насосні станції 7.1. Організація експлуатації насосних станцій. 7.1.1. Насосні станції систем водопостачання та водовідведення повинні забезпечувати надійну і безперебійну подачу води споживачам або перекачування стічних вод з високими технічно-економічними показниками. 7.1.2. У процесі експлуатації насосних станцій персонал зобов'язаний: здійснювати управління режимом роботи насосної станції; розробляти і впроваджувати заходи з оптимізації роботи устаткування та економії електроенергії, мастильних та витратних матеріалів; забезпечувати нагляд і контроль за станом будівельних конструкцій, трубопровідної арматури, устаткування і комунікацій, а також режимом роботи насосних агрегатів; підтримувати належний санітарний стан приміщення насосної станції; вести систематичний облік роботи насосної станції, вносячи відповідні записи до журналів; забезпечувати вчасне проведення ревізій устаткування, поточних і капітальних ремонтів. На каналізаційних насосних станціях, обладнаних граблями або решітками, персонал повинен керуватися також вимогами п.13.7 цих Правил. 7.1.3. Оперативне керівництво роботою насосних станцій і розробка експлуатаційних режимів повинні здійснюватися диспетчерською службою, начальником насосної станції чи іншими адміністративно-технічними керівниками Водоканалу. 7.1.4. Чисельність експлуатаційного персоналу і склад служб насосних станцій встановлюють за штатним розписом залежно від продуктивності, призначення і ступеня автоматизації станції. 7.1.5. На кожній насосній станції необхідно закріпити устаткування за підрозділами, визначити їх функції і відповідальність працівників за експлуатацію устаткування, видати спеціальний наказ. 7.1.6. На насосних станціях додатково до документів, визначених у п.2.6 цих Правил, повинна зберігатись така технічна документація: генеральний план майданчика насосної станції з нанесеними підземними комунікаціями і пристроями; оперативна технологічна схема комунікацій, агрегатів і переключень; схема електропостачання, первинної комунікації силових мереж і освітлення, принципові та монтажні схеми автоматики і телемеханізації; журнал контролю і обліку роботи устаткування; журнал обліку відбору з джерела води (для насосної станції першого підйому). 7.1.7. Інструкції з експлуатації насосних станцій складаються згідно з цими Правилами, інструкціями з експлуатації устаткування заводів-виготовлювачів з урахуванням особливостей експлуатації даної станції. В інструкціях повинні бути визначені умови: нормальної роботи насосної станції; роботи насосної станції в аварійному режимі, у т.ч. заходи проти затоплення машинного залу; профілактичного і капітального ремонтів устаткування; експлуатації КВП і автоматики, систем опалення та вентиляції, підйомно-транспортного устаткування, аварійних випусків. В інструкціях повинні бути обумовлені обов'язки персоналу суміжних цехів (груп) з обслуговування і ремонту обладнання, а також працівників, для яких знання цієї інструкції обов'язкове. 7.1.8. На усіх насосних агрегатах і керуючому обладнанні (засувках, затворах, щитах управління тощо) повинні бути нанесені фарбою добре видимі порядкові номери відповідно до інвентаризаційних номерів та виконавчої документації. 7.2. Управління режимом роботи насосної станції. 7.2.1. Режим роботи насосної станції визначають з урахуванням режимів роботи інших споруд систем водопостачання (каналізації), пов'язаних з роботою станції (водоводів, вдопровідної мережі, колекторів, резервуарів, інших насосних станцій), а також величини та режиму водоспоживання (нерівномірності притоку стічних вод). 7.2.2. Оперативне управління режимом роботи насосної станції здійснює черговий диспетчер виходячи з умови підтримання заданих параметрів роботи системи водопостачання (каналізації) у цілому і економічності роботи даної насосної станції. У разі відсутності централізованого диспетчерського управління для кожної насосної станції повинні бути розроблені типові погодинні графіки роботи насосних агрегатів для різних днів тижня і сезонів року з урахуванням коливань водоспоживання (притоку стічних вод), рівней води в резервуарах і водонапірних баштах та режимів роботи інших насосних станцій. Режим роботи насосних станцій першого підйому, що забезпечують подачу води на очисні споруди водопроводу, повинен встановлюватися виходячи з прийнятої схеми і режиму роботи очисних споруд. 7.2.3. Графіки режимів роботи насосних агрегатів повинні забезпечувати можливість проведення профілактичних оглядів і ремонтів основного устаткування насосної станції. 7.2.4. У разі змін схеми систем водопостачання (каналізації), у режимі роботи споруд чи в режимі водоспоживання (притоку стічних вод) необхідно скоригувати типові графіки роботи насосної станції і окремих агрегатів. 7.3. Облік роботи насосних станцій. 7.3.1. На кожній насосній станції організовують облік роботи основного механічного та енергетичного устаткування за такими показниками: подача води чи перекачування стічних вод; витрати електроенергії для станції в цілому і окремо по машинних цехах (загальна кількість та питома витрата на 1000 м3 води); витрати води на свої потреби в абсолютних величинах та у відсотках до подачі води з розподілом на виробничі та побутові потреби і витрати води; витрати електроенергії на свої потреби в абсолютних величинах і у відсотках до загальної витрати; кількість годин роботи і простою машин, електрообладнання, коефіцієнт їх корисної дії; витрата палива і мастильних матеріалів. 7.3.2. Для організації обліку основних технологічних показників роботи на насосних станціях повинні бути встановлені: вакуумметри чи мановакуумметри на всмоктувальних патрубках насосів; манометри на напірних патрубках нососів; амперметри, вольтметри, ваттметри та електролічильники біля електродвигунів; покажчики рівня мастила в підшипниках (при рідинному змащуванні) або манометри (при циркуляційному змащуванні), а також термометри, що показують температуру мастила на вході у підшипник та на виході з нього; витратоміри на напірних водопроводах (колекторах). 7.4. Експлуатація насосних агрегатів та допоміжного обладнання. 7.4.1. Експлуатацію насосних агрегатів і допоміжного обладнання організовують на підставі інструкцій з експлуатації, що розробляють з урахуванням інструкцій заводів-виготовлювачів і цих Правил. В інструкції з експлуатації повинні бути визначені: послідовність операцій з пуску і зупинки агрегатів, допустимі температури у підшипниках, мінімальний тиск мастила (у системах з циркуляційним змащуванням), перелік основних відмов устаткування та методів їх усунення. 7.4.2. На кожному насосному агрегаті повинна бути заводська табличка із зазначенням заводу-виготовлювача, заводського номера і технічної характеристики. 7.4.3. На кожний насосний агрегат повинен бути заведений технічний паспорт згідно з вимогами п.2.6 цих Правил. 7.4.4. Кожний насосний агрегат і допоміжне обладнання повинні бути забезпечені комплектом запасних частин і запасом експлуатаційних матеріалів згідно з нормативами заводу-виготовлювача. 7.4.5. Пуск і зупинку насосних агрегатів і допоміжного обладнання виконує тільки черговий, що обслуговує дану установку (якщо пуск і зупинка не здійснюються в автоматичному режимі або за допомогою систем телемеханічного управління). 7.4.6. Експлуатація насосних агрегатів заборонена у разі: появи в агрегаті ясно чутного стуку; появи диму, іскріння або свічення в зазорі між статором і ротором електродвигуна; виникнення підвищеної вібрації вала (допустима вібрація 0,013-0,05 при швидкості обертання 1000-3000 об./хв.; 0,16 - при швидкості обертання менше 750 об./хв.; підвищення температури підшипників, обмоток статора або ротора вище допустимої; підплавлення підшипників ковзання або виходи з ладу підшипників кочення; тиску мастила нижче допустимого (при циркуляційному змащенні). 7.4.7. Забороняється регулювати продуктивність насосного агрегату засувкою на всмоктуючому трубопроводі. Під час роботи насоса засувка на всмоктуючому трубопроводі повинна бути відкрита повністю. 7.4.8. У разі виникнення аварії черговий повинен зупинити насосний агрегат згідно із спеціальною протиаварійною інструкцією без дозволу чергового вищого рівня. Про свої дії він повинен терміново сповістити чергового вищого рівня або диспетчера. 7.4.9. Кожний насосний агрегат періодично за затвердженим графіком піддають оглядам, ревізіям, поточним і капітальним ремонтам. Періодичність і обсяг кожного виду робіт встановлюють на підставі інструкції заводу-виготовлювача з урахуванням місцевих умов. 7.4.10. Один раз на два роки проводять перевірку фактичного коефіцієнта корисної дії (ККД) кожного насосного агрегату. 7.4.11. Пуск і відладку агрегату після ремонту виконують під наглядом особи, яка керувала ремонтом. 7.4.12. Вантажопідйомні механізми, встановлені на насосних станціях, повинні експлуатуватися згідно з Правилам устрою, встановлення, огляду і експлуатації підйомних механізмів. 8. Резервуари і водонапірні башти 8.1. Резервуари і водонапірні башти повинні забезпечувати вирівнювання режимів роботи насосних станцій та зберігання регулюючих, аварійних та протипожежних запасів води, а також води на технологічні потреби споруд. Після (і під час) зберігання води в резервуарах її якість повинна відповідати вимогам ГОСТу 2874-82. Вода, що зберігається в резервуарах, повинна бути надійно захищена від зовнішнього забруднення шляхом герметизації резервуарів та їх обладнання спеціальними фільтрами-поглиначами. 8.2. У процесі експлуатації резервуарів та водонапірних башт персонал зобов'язаний: вести контроль за якістю поступаючої та вихідної води; утримувати споруди в належному санітарному стані, періодично проводити їх очищення та дезинфекцію; здійснювати спостереження за рівнями води; слідкувати за справністю запірно-регулюючої арматури, трубопроводів, люків-лазів, дверей, фільтрів-поглиначів, систем роздачі води та будівельних конструкцій; систематично проводити випробування на витоки води з резервуарів та їх герметичність; вживати термінових заходів до усунення протікання води всередину резервуара крізь стіни і перекриття; вести нагляд за станом резервуарів та башт, розташованих за межами території водопроводу, і здійснювати їх охорону. 8.3. Періодичність і обсяг контролю якості води в резервуарах встановлюють залежно від продуктивності очисних споруд і погоджують з місцевими органами Державного санітарного нагляду. 8.4. Для кожного резервуара залежно від його призначення і на підставі аналізу режиму водоспоживання і досвіду експлуатації повинен бути розроблений добовий графік рівнів води в ньому з урахуванням повного обміну води протягом 48 годин і необхідності зберігання аварійного і протипожежного запасів води. 8.5. Резервуари повинні бути обладнані пристроями і приладами, які забезпечують: захист питної води від забруднення повітрям, яке надходить в резервуари під час експлуатації; роздачу води в пересувну тару; контроль на рівнями води і передачу даних в диспетчерський пункт або на насосну станцію; можливість відбору проб води без доступу в резервуар. 8.6. Входи до люків-лазів, в резервуари та водонапірні башти повинні бути герметично зачинені і опломбовані. Порядок входу в резервуар чи башту встановлюється інструкціями, погодженими з місцевими органами Державного санітарного нагляду. 8.7. Вікна водонапірних башт повинні бути закриті густою (1x1 мм) металевою сіткою. Необхідно слідкувати за цілісністю сіток для запобігання забруднення води комахами. 8.8. У разі погіршення бактеріологічних і фізико-хімічних показників води у резервуарі чи башті проводять їх промивання фільтрованою водою з підвищеною до 2 мг/л концентрацією залишкового хлору при збільшених витратах води через резервуар (башту). Якщо таке промивання не дає позитивних результатів, проводять очищення та дезинфекцію резервуара. 8.9. Не рідше одного разу на рік повинен проводитись контроль герметичності резервуарів, їх очищення та дезинфекція, перевірка роботи фільтрів-поглиначів, пристроїв для роздачі води в пересувну тару, усіх трубопроводів, запірної арматури, люків-лазів, дверей тощо. 8.10. Виконання робіт з очищення, фарбування, ремонту резервуарів оформлюють наказом по підприємству. Перед початком робіт засувки на трубопроводах, які підводять та відводять воду, повинні бути закриті та опломбовані. 8.11. Після закінчення очищення, фарбування або ремонту в резервуарах (баках водонапірних башт) складають спеціальний акт, в якому вказують: час зняття пломб; перелік проведених робіт; характеристику санітарно-технічного стану резервуара; час закінчення робіт і спосіб дезинфекції; відповідального за проведення робіт. 8.12. Після закінчення ремонту або очищення обов'язково виконують дезинфекцію розчинами активного хлору: для резервуарів великої місткості - методом зрошування розчином сполук активного хлору з концентрацією 200-250 мг/л (з розрахунку 0,3-0,5 л на 1 м2 поверхні резервуара) при контакті 1-2 години; для резервуарів малої місткості - способом заповнення водою з вмістом активного хлору 75-100 мг/л при контакті 5-6 годин. Після дезинфекції резервуар промивають фільтрованою водою. Резервуар може бути включений в експлуатацію після двох задовільних бактеріологічних аналізів, які виконують з інтервалом часу, необхідним для повного обміну води в резервуарі. 8.13. Керівництво Водоканалу зобов'язано сповістити місцеві органи Державного санітарного нагляду про закінчення робіт з очищення, фарбування або ремонту резервуара. 8.14. Інструменти для очищення резервуарів перед початком роботи оброблюють 1%-ним розчином хлорного вапна. 8.15. У процесі очищення резервуара в першу чергу видаляють осади з дна, потім очищають стіни і колони металічними щітками до повного видалення слизу, а стіни і колони двічі обмивають з брандспойта. Після цього відмивають дно резервуара, а всі поверхні резервуара повторно обмивають з брандспойта. 8.16. Відчиняти світлові люки допускається тільки на першій стадії очищення. Перед останньою промивкою люки зачиняють і резервуар освітлюють штучним освітленням. 8.17. Перед входом до резервуара повинен стояти посуд з 1%-ним розчином хлорного вапна для обмивання гумового взуття. 8.18. Допуск персоналу до резервуарів, башт і на їх територію треба обмежувати тільки необхідними випадками, які повинні бути обумовлені у відповідних інструкціях. Допуск сторонніх осіб на територію резервуарів і башт, яка повинна бути огороджена, категорично забороняється. 8.19. Двері камер і люки-лази резервуарів чистої води повинні бути опечатані або опломбовані представником охорони. Ключі зберігаються у начальника (технолога) очисних споруд (цеху очистки води). 8.20. Один раз на рік проводять випробування підземних резервуарів на витоки води з визначенням їх величин. 8.21. Металічні баки водонапірних башт фарбують не рідше одного разу на 3 роки антикорозійними фарбами, дозволеними Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я України. 9. Зовнішні системи подачі і розподілу води 9.1. Організація експлуатації зовнішніх систем подачі і розподілу води. 9.1.1. Зовнішні системи подачі і розподілу води повинні забезпечувати безперебійне і надійне постачання споживачам питної води, якість якої відповідає санітарним нормам і вимогам чинного державного стандарту "Вода питна". 9.1.2. Головними завданнями технічної експлуатації систем подачі і розподілу води є: нагляд за станом водопровідної мережі, споруд, пристроїв і обладнання на ній, технічне утримання мережі, усунення засмічень, промерзання тощо; розробка економічних режимів експлуатації мережі та управління її роботою; забезпечення необхідного тиску води на вводах споживачів і розподіл потоків води згідно із замовленою споживачами потребою у воді; утримання водопровідних мереж у належному санітарному стані, вчасна їх промивка та дезинфекція; поточний і капітальний ремонти на мережах, ліквідація аварій і витоків; ведення технічної документації та звітності; нагляд за будівництвом та приймання в експлуатацію нових ліній мереж, споруд на ній і абонентських приєднань; вивчення мережі, нагляд за тиском, складання перспективних планів реконструкції і розвитку мережі з урахуванням будівництва в населеному пункті. 9.1.3. Експлуатацію водопровідної мережі виконують служби, що залежно від її довжини і обсягів робіт можуть бути створені як дільниці, служби мережі, а для особливо великих міст - як самостійні виробничі підприємства з експлуатації водопровідних мереж з поділом на районні експлуатаційні дільниці. 9.1.4. Районування водопровідної мережі виконують з розрахунку, щоб довжина району не перевищувала 300-350 км, а відстань до найбільш віддаленої точки була не більше 10 км. 9.2. Нагляд за станом і утриманням мережі водопроводу. 9.2.1. Нагляд за станом мережі повинен здійснюватися в процесі обходу трас трубопроводів шляхом огляду та перевірки дії споруд і обладнання мережі. 9.2.2. На підставі результатів оглядів і перевірки дії обладнання розробляють і виконують заходи з технічного утримання мережі шляхом проведення профілактичних, поточних і капітальних ремонтів. 9.2.3. Для виконання експлуатаційних робіт з нагляду за станом і з утримування мережі повинні бути створені експлуатаційні (профілактичні) і ремонті (аварійно-відновлювальні) чергові бригади, кількість і чисельний склад яких визначається місцевими умовами. 9.2.4. Усі експлуатаційні роботи на мережах, за винятком робіт з ліквідації аварій, бригади проводять за маршрутами, встановленими планом експлуатації мережі, залежно від обсягу і характеру завдань на кожний день. 9.2.5. Кожній бригаді щоденно видають заготовлений напередодні наряд обходу, без якого бригада не повинна виходити на роботу. Кожний член бригади має бути допущений до роботи тільки після здачі техмінімуму з експлуатації мережі і техніки безпеки. Бригаді видається необхідна технічна документація (схеми маршрутів, журнали для запису виявлених дефектів на мережі), автотранспорт, інструменти, інвентар, водовідливні засоби, набір необхідних засобів з техніки безпеки тощо. 9.2.6. Зовнішній обхід та огляд трас водопровідної мережі роблять не рідше одного разу на 2 місяці, перевіряючи: стан координатних табличок; зовнішній стан колодязів, наявність і щільність прилягання кришок, цілість люків, кришок, горловин, скоб, драбин, наявність у колодязі води чи її витоків шляхом відкривання кришок колодязів з очищенням їх від сміття (снігу, льоду); присутність газів в колодязях (за показанням приладу або за запахом); наявність посідання грунту по трасі лінії або поблизу колодязів; наявність завалів на трасі мережі в місцях розташування колодязів, розриття по трасі мережі, а також недозволених робіт з устрою приєднань до мережі; дію вуличних водорозборів. Під час зовнішнього огляду трас водопровідної мережі опускання людей в колодязі не дозволяється. 9.2.7. Профілактичне обслуговування мережі проводять два рази на рік, виконуючи такі роботи: у колодязях і камерах - очищення і відкачування води, сколювання льоду в горловинах, профілактичне обслуговування розтрубних та фланцевих з'єднань, розгонку шпинделів засувок, перевірку дії байпасів, регулювання електроприводів, огляд вантузів та інших приладів та пристроїв, перевірку роботи пожежних гідрантів з встановленням на них стандера, а також у разі необхідності - заміну скоб, ремонт драбин, зміну кришок. Ремонт пожежних гідрантів повинен бути виконаний протягом доби з моменту виявлення несправності. Про виявлену несправність та закінчення ремонту гідранта Водоканал зобов'язаний сповістити органи пожежної охорони; на дюкерах - перевірку на витоки; на переходах (штольнях) під коліями - перевірку на загазованість, обхід та огляд розташованих там переходів і пристроїв; на вуличних водорозборах - регулювання і проведення ремонтних робіт із зміною зношених деталей. 9.2.8. У разі відсутності на водопровідній мережі постійно діючих датчиків тиску виконують перевірку вільних тисків у контрольних точках один раз на квартал, а якщо тиск падає, - позачергово. 9.2.9. В обсяг профілактичного обслуговування входить проведення запобіжних заходів проти замерзання пристроїв і обладнання на мережі (монтування та зняття утеплення, сколювання льоду). Для утеплення колодязів можуть бути використані утеплюючі матеріали, які укладають у колодязях на перекриттях, що встановлюють на відстані 0,5-0,6 м від кришки колодязя. Для утеплення колодязів можна використовувати додаткову дерев'яну ляду з шаром утеплюючого матеріалу, яку встановлюють нижче кришки колодязя на 0,3 м. 9.2.10. Разом з абонентським відділом Водоканалу експлуатаційна служба мережі один раз на рік виконує технічне обстеження абонентського приєднання і водомірних вузлів. При цьому перевіряють технічний стан водопровідного вводу, водолічильника, запірно-регулюючої та контрольно-вимірювальної апаратури, а також наявність витоків води із внутрішньої мережі. 9.2.11. Контроль за наявністю і станом обладнання і апаратури для обліку відпущеної води, а також за дотриманням строків державної перевірки здійснюється працівниками абонентського відділу Водоканалу. 9.2.12. Під час виконання робіт з профілактичного обслуговування колодязів (камер), дюкерів, переходів під коліями тощо бригада повинна керуватися затвердженими Держнаглядохоронпраці України Правилами техніки безпеки при експлуатації систем водопровідно-каналізаційного господарства. 9.2.13. Забороняється спуск людей в непровітрені і неперевірені на загазованість колодязі. 9.2.14. Під час проведення оглядів і профілактичного обслуговування колодязів на проїжджій частині вулиць особливу увагу треба звертати на правильне і обов'язкове встановлення огорожувальних захисних знаків для запобігання наїзду транспорту на працюючих. 9.3. Поточний і капітальний ремонти. Ліквідація аварій. 9.3.1. Дані оглядів та профілактичного обслуговування з перевіркою стану споруд, дії обладнання і пристроїв на мережі використовують під час складання дефектних відомостей, розробки проектно-кошторисної документації та для проведення поточного і капітального ремонтів. 9.3.2. До поточного ремонту на мережі входять: профілактичні заходи - промивання, прочищення і дезинфекція мережі, сколювання льоду, очищення колодязів і камер від бруду, відкачування води та інші заходи, перелічені в пп.9.2.7-9.2.10 цих Правил; ремонтні роботи - заміна люків, скоб, ремонт горловини колодязя, підіймання і опускання люків тощо. 9.3.3. До капітального ремонту на мережі належать роботи з: спорудження нових або повної чи часткової реконструкції колодязів (камер); перекладання окремих ділянок ліній з повною або частковою заміною труб; заміни гідрантів, водорозбірних колонок, засувок, поворотних затворів, вантузів, іншого обладнання або їх зношених частин; ремонту окремих споруд на мережі, пристроїв і устаткування; очищення і захисту трубопроводів від обростання внутрішньої поверхні труб; захисту мережі від корозії та електрокорозії блукаючими струмами; ліквідації пошкоджень дюкерів і переходів під коліями тощо. 9.3.4. Аваріями на водопровідній мережі вважаються пошкодження трубопроводів, споруд або обладнання на мережі чи порушення їх експлуатації, що спричинилося до повного або часткового припинення подачі води абонентам. До аварій на мережі належать: пошкодження стінок трубопроводів, порушення з'єднань труб, поломка запірної арматури, зворотних клапанів та іншої арматури і фасонних частин, ремонт яких потребує припинення подачі води абонентам на період ліквідації пошкоджень. 9.3.5. Аварією на водопровідній мережі не вважається виключення з роботи окремих ділянок трубопроводів, споруд або обладнання, виконане для: запобігання аварії, якщо при цьому не була припинена подача води абонентам; проведення планово-попереджувального ремонту, дезинфекції або приєднання до діючої мережі нових трубопроводів або домових вводів з попереднім інформуванням абонентів про час і тривалість відключення. 9.3.6. Пошкоджені трубопроводи підлягають негайному відключенню у разі: пошкоджень, які мають катастрофічний характер, коли вода, що виливається з пошкодженого трубопроводу, розмиває дорожнє покриття, трамвайні колії, затоплює вулицю, підвали будинків тощо; пошкоджень, що не мають катастрофічного характеру, але викликають необхідність відключення трубопроводу з метою припинення марних втрат води. 9.3.7. В усіх інших випадках пошкоджень на мережі відключення трубопроводів виконують в момент початку робіт, якщо це необхідно для їх проведення. 9.3.8. У випадках, передбачених п.9.3.6 цих Правил, відключення проводять без попереднього інформування абонентів. В інших випадках абонентів труба сповістити напередодні відключення трубопроводів. 9.3.9. Про відключення на водопровідній мережі, пов'язані з поточним або капітальним ремонтом, керівництво Водоканалу зобов'язане сповістити органи пожежної охорони не пізніше ніж за добу до початку робіт. Про аварійні відключення на водопровідній мережі адміністрація Водоканалу зобов'язана сповістити органи пожежної охорони і Державного санітарного нагляду негайно. 9.3.10. Відключення трубопроводів здійснюється за розпорядженням диспетчера згідно з чинною інструкцією. Відключення трубопроводів починають із засувок великих (більших) діаметрів. 9.3.12. Для постановок під робочий тиск відновлену і спорожнену ділянку трубопроводу заповнюють водою з одноразовим видаленням повітря. Заповнення водою слід виконувати повільно, з нижчого кінця ділянки трубопроводу. Випуск повітря здійснюють у підвищених місцях трубопроводу через вантузи або гідранти із встановленими стендерами. 9.3.13. Під час заповнення трубопроводів водою для випуску повітря на кожній ділянці довжиною 500 м при діаметрі трубопроводу до 300 мм встановлюють один стендер в кінці або в підвищених містах трубопроводу. Для трубопроводів діаметром понад 300 мм порядок заповнення водою і випуску повітря розробляють в кожному конкретному випадку з урахуванням місцевих умов. 9.3.14. Виконання робіт з аварійно-відновлювального ремонту мережі входять до обов'язків ремонтних бригад або експлуатаційного персоналу (залежно від структури організації). 9.3.15. Розслідування і облік аварій і браку в роботі проводять згідно з Інструкцією обліку та класифікації аварій на міських водопровідних та каналізаційних системах, затвердженою Держжитлокомунгоспом України наказом від 16.12.92 N 71. 9.4. Управління і розробка економічних режимів експлуатації систем подачі і розподілу води. 9.4.1. Для організації та підтримання раціональних техніко-економічних режимів роботи окремих споруд водопровідної мережі і взаємодії цих споруд між собою, а також із зв'язаними з ними спорудами - насосними станціями, баштами і резервуарами необхідно один раз на 3 роки проводити аналіз роботи водопровідної мережі. При цьому виконують обстеження технічного стану споруд і трубопроводів, визначають режим їх роботи, фактичний рівень водоспоживання, а також гідравлічні розрахунки системи з проведенням різних заходів для поліпшення роботи мережі, резервуарів і насосних станцій, розробляють типові графіки режимів роботи усіх споруд. Для виконання цих робіт Водоканали можуть укладати договори із спеціалізованими організаціями і підприємствами. 9.4.2. Під час обстеження і проведення гідравлічних розрахунків діючих водопровідних мереж необхідно передбачати заходи з підвищення пропускної здатності мережі, зменшення витрат електроенергії, скорочення втрат і нераціонального використання води. При цьому в першу чергу перевіряють варіанти: поліпшення схеми зонування водопровідної мережі; раціонального використання діючих і будівництва нових регулюючих резервуарів на мережі, у тому числі на промислових підприємствах, які відбирають значну кількість води з міського водопроводу; заміни насосних агрегатів або впровадження способів регулювання їх продуктивності, а також включення і відключення на основі аналізу фактичних режимів водоспоживання; прокладання додаткових трубопроводів або відновлення пропускної здатності трубопроводів; забезпечення необхідного тиску на вводах абонентів. 9.4.4. Для проведення робіт з обстеження і розрахунків діючої мережі в складі виробничого підприємства слід утворити спеціальну групу (бригаду) з розробки заходів щодо інтенсифікації роботи водопровідної мережі. 9.4.5. У разі наявності АСУ водопровідним господарством міста робота з оптимізації режимів експлуатації системи подачі і розподілу води повинна проводитися постійно. 9.5. Технічний нагляд за будівництвом і приймання в експлуатацію. 9.5.1. Технічний нагляд за будівництвом водопровідної мережі здійснюють незалежно від вартості об'єкта. На ведення технічного нагляду між замовником і Водоканалом повинен бути укладений договір, а в кошторисі на будівництво передбачені відповідні кошти. 9.5.2. Керівництво Водоканалу призначає представника для ведення технічного нагляду за будівництвом. Свої зауваження і пропозиції представник Водоканалу записує в журнал будівництва об'єкта, який повинна завести будівельна організація. 9.5.3. Представник Водоканалу, що здійснює технічний нагляд, має право і зобов'язаний: припинити роботи і вимагати їх переробки у разі виявлення дефектів, низької якості матеріалів або виконання робіт, відхилень від проекту та технічних умов; вносити зміни в проект за узгодженням із замовником, проектною організацією та інстанцією, що затвердила проект; брати участь у роботі приймальних комісій та прийманні захованих робіт. 9.5.4. Прийманню в експлуатацію підлягає водопровідна мережа чи трубопровід, які можна підключати до діючої системи і нормально експлуатувати. Для приймання побудованих трубопроводів, яке здійснюється згідно з вимогами СНиП 3.05.04-85, призначається Державна або робоча комісія. 9.5.5. Будівельна організація зобов'язана представити приймальній комісії документи згідно з переліком п.2.6 цих Правил. 9.5.6. Комісія звіряє представлені матеріали з виконаною роботою шляхом оглядів, обмірів, контрольного шурфування, опитування осіб, що здійснювали будівництво і нагляд. Після закінчення роботи комісії акт приймання з усіма матеріалами передається Водоканалу. 9.5.7. Перед здачею комісії водопровідну мережу або трубопровід піддають огляду представники технічного нагляду, замовника і будівельної організації. Огляду підлягають усі камери і колодязі, два-три з'єднання труб, що знаходяться під землею, випуски і водостоки. Під час огляду слід перевірити, щоб усі монтажні (тимчасово встановлені) заглушки були зняті. Виняток становлять заглушки для розділення трубопроводу на ділянки, вказані на схемі випробувань. Обходячи трасу, встановлюють відповідність виконаних робіт проекту з благоустрою. 9.5.8. Перед здачею трубопроводів діаметром 900 м і більше представники будівельної організації і технічного нагляду оглядають труби зсередини шляхом проходу по них. При цьому перевіряють стан внутрішньої поверхні труб, якість швів, відсутність напливів, раковин та інших дефектів. Результати огляду оформлюють актом. 9.5.9. Забудовані водопровідні мережі або трубопроводи повинні бути піддані двократному гідравлічному випробуванню: на міцність - до засипання траншей у монтування арматури (вантузів, гідрантів, клапанів тощо) з встановленням на їх місця заглушок; на герметичність - після засипання траншей (проте не раніше ніж через 24 години після засипання). Результати випробувань трубопроводів оформлюють актом. Трубопроводи діаметром більше 1000 мм необхідно витримувати після засипання грунтом заповненими водою протягом 3 діб. Якщо трубопровід заповнений водою до засипання, то початком періоду витримування вважається момент засипання. Для гідравлічних випробувань слід використовувати манометри точності не менше 1,5. 9.5.10. Нові трубопроводи діаметром 300 мм і більше, крім випробувань, вказаних в п.9.5.9, як правило, піддають додатковим випробуванням для визначення їх фактичної пропускної здатності. У процесі цих випробувань проводять одночасне вимірювання витрати води і тиску в кінцевих точках трубопроводу. На підставі цих вимірювань розраховують фактичний гідравлічний опір, який порівнюють з відповідними значеннями Таблиць для гідравлічного розрахунку сталевих, чавунних, асбоцементних, пластмасових і скляних водопровідних труб (М., Стройиздат, 1985). Якщо буде виявлено значне розходження між розрахунковими і табличними значеннями гідравлічного опору, виконують обстеження трубопроводу для виявлення і усунення причин і піддають трубопровід повторним випробуванням. 9.5.11. До приймання збудованого трубопроводу в експлуатацію будівельна організація під керівництвом представника Водоканалу здійснює його промивання та дезинфекцію в три етапи: попереднє механічне очищення і промивання з швидкістю не менше 1 м/сек.; дезинфекція хлорною водою згідно із затвердженою Міністерством охорони здоров'я СРСР Інструкцією з контролю за знезараженням господарсько-питної води і за дезинфекцію водопровідних споруд хлором при централізованому і місцевому водопостачанні N 723а-67 з концентрацією активного хлору 40-50 мг/л та добовому контакті; остаточне промивання до одержання двох задовільних бактеріологічних та фізико-хімічних аналізів води. 9.5.12. Акт про санітарну обробку збудованого трубопроводу представляється приймальній комісії і є документом, що дозволяє його приєднання (врізку) до діючої мережі і пуск в експлуатацію після приймання комісією. Акт підписують представники Водоканалу, замовника, будівельної організації і місцевих органів Державного санітарного нагляду. 9.5.13. Приєднання (врізку) збудованого трубопроводу до діючої мережі виконує будівельна організація під керівництвом і за участю представників Водоканалу. Врізки входять до проекту і кошторису будівництва трубопроводу. Порядок проведення врізок повинен бути регламентований інструкцією, затвердженою місцевими органами державної влади. 9.5.14. Час проведення врізки визначає Водоканал після виконання будівельною організацією підготовчих робіт: розкопування котловану (із встановленням у разі необхідності кріплення), заготовки фасонних частин, забезпечення робітниками відповідних спеціальностей та будівельними механізмами. 9.5.15. Під час виконання врізок Водоканал зобов'язаний: забезпечити роботи специфічним обладнанням для виконання врізок, якщо його немає у будівельній організації; провести усі необхідні переключення на діючій мережі; здійснювати технічний і санітарний нагляд за виконанням робіт. 9.5.16. Виконання врізок не повинно негативно позначатися на водопостачанні споживачів. У першу чергу має бути розглянута можливість здійснення врізки без припинення подачі води. У разі необхідності відключення води на період виконання врізки усі споживачі повинні бути заздалегідь попереджені Водоканалом. 9.5.17. Роботи з приєднання трубопроводів виконують за графіком, який складає Водоканал разом з будівельною організацією за 3 доби до початку робіт. До графіка додається схема відключень на мережі, підписана відповідальною особою Водоканалу. 9.5.18. Будівельна організація несе відповідальність за якість робіт, що виконуються під час врізок, а Водоканал - за вчасне відключення і включення води. До виконання переключень на водопровідній мережі будівельна організація не допускається. Приєднання нових трубопроводів до діючої водопровідної мережі без її відключення виконується силами Водоканалу. Під час вибору способу приєднання водопровідних вводів слід враховувати необхідність забезпечення мінімальної тривалості відключення діючої мережі. 9.5.19. Нові трубопроводи ставлять під робоче навантаження поступово, щоб уникнути скаламучування води у разі раптової зміни її витрати на діючій мережі. 9.5.20. Нові прийняті в експлуатацію трубопроводи наносять на планшети, що зберігаються в технічному відділі, і на оперативні схеми на диспетчерських пунктах, із зазначенням колодязів (камер), встановленого в них обладнання і присвоєнням їм відповідних реєстраційних номерів. На нові трубопроводи і споруди складають паспорти. На пожежні гідранти заводять облікові картки, в яких вказують їх номер, місце знаходження, дату встановлення і усі види проведеного обслуговування. У разі наявності у Водоканалі АСУ водопровідним господарством усі ці зміни вносяться у довгострокову пам'ять ЕОМ. 9.5.21. Для вирішення питання про приєднання до водопровідної мережі нових споживачів замовник зобов'язаний до складання завдання на проектування водопровідного вводу одержати від Водоканалу дозвіл і технічні умови на приєднання. 9.5.22. Технічні умови на приєднання видаються Водоканалами за умови наявності вільних потужностей згідно з "Інструкцією про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації", затвердженою Держжитлокомунгоспом України. 9.5.23. Для одержання дозволу і технічних умов на приєднання замовник повинен представити Водоканалу: план ділянки будівництва на геодезичній підоснові з нанесенням усіх підземних комунікацій (в масштабі 1:200); копію рішення місцевої Ради народних депутатів (держадміністрації) про відведення ділянки під будівництво; дозвіл органів Держводгоспу України, Держгеології України або Мінекобезпеки України на використання води з поверхневих або підземних джерел для технічного водопостачання; опитний лист з характеристикою об'єкта та розгорнутими відомостями про потребу у воді питної якості і технічній воді, підписаний замовником і проектною організацією. 9.5.24. В технічних умовах на приєднання обов'язково вказують: джерело водопостачання; місце приєднання до водопровідної мережі з обов'язковим обладнанням водомірних вузлів на вводах регуляторами тиску тощо; гарантовану кількість і якість води, тиск в точці підключення; вимоги до використання систем зворотного і повторного промислового водопостачання, необхідність будівництва резервуарів чистої води, встановлення підвищуючих тиск насосів тощо; умови використання води на технічні потреби; вимоги до будівництва додаткових об'єктів і мереж водопроводу та реконструкції водопровідної системи населеного пункту; строк дії технічних умов. 9.5.25. Незалежно від порядку затвердження проекту на приєднання замовник зобов'язаний представити його на погодження Водоканалу в двох примірниках. Погоджуючи проект, Водоканал повинен перевірити його відповідність цим Правилам, вимогам Будівельних норм і правил, інструкціям Державного комітету України по нагляду за охороною праці, Держсаннагляду України і органів Державного пожежного нагляду, а також державним стандартам, сортаментам і виданим раніше технічним умовам на приєднання. 9.5.26. Погоджений примірник проекту повертають замовнику, а другий залишається у Водоканалі і використовується для здійснення технічного нагляду за будівництвом та під час приймання споруд в експлуатацію. 10. Облік відбору води з джерел водопостачання, подачі та реалізації води. Боротьба з втратами води 10.1. Загальні положення. 10.1.1. Одним з найважливіших завдань персоналу під час експлуатації систем водопостачання є планомірна боротьба з втратами і нераціональним використанням води, облік її відбору з джерел, а також облік подачі та реалізації води абонентам. 10.1.2. Водоканал має право вимагати від промислових підприємств скорочення витрат питної води на виробничі потреби за рахунок застосування раціональних технологічних процесів, впровадження систем зворотного та повторного використання води, заміни питної води, що витрачається на технологічні потреби, на технічну або доочищену стічну воду. 10.1.3. Водоканал повинен забезпечити безперебійне водопостачання абонентів при мінімально необхідному тискові (для зменшення витрат води), має право контролювати витрати води абонентом і вимагати від нього скорочення витоків і втрат води, підтримання фактичних витрат води на рівні нормативів водоспоживання, затверджених місцевими Радами народних депутатів. 10.1.4. Контроль за використанням і охороною вод, наявністю і станом приладів обліку води та вчасністю їх державної повірки здійснюють місцеві органи Мінекобезпеки України. Експлуатацію приладів обліку, які перебувають на балансі Водоканалу, здійснює персонал Водоканалу (працівники служби обліку і реалізації води та цеху КВП і автоматики). 10.1.5. Для регулярного проведення заходів з обліку подачі та реалізації води, боротьби з її витратами і нераціональним використанням у складі Водоканалу повинна бути організована служба обліку і реалізації води з такими підрозділами: інспекція з реалізації води (абонентський відділ); інспекція з контролю за водокористуванням; служба ремонту і повірки водолічильників. 10.1.6. Служба обліку реалізації води у своїй практичній діяльності повинна керуватися Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та іншими законодавчими і нормативними актами в галузі водного господарства і взаємодіяти з місцевими органами Мінекобезпеки України. 10.1.7. Завданнями служби обліку та реалізації води є: організація обліку і контролю відбору води з джерел, її подачі та реалізації; виявлення, облік і оцінка усіх видів втрат води; ремонт і повірка витратомірів та водолічильників; боротьба з крадіжками води; лімітування водоспоживання та водовідведення промисловими і комунально-побутовими підприємствами; погодження приєднань (врізок) до діючої системи водоспоживання щодо водомірного вузла (тип і калібр водолічильника, місце розташування і монтажна схема водомірного вузла тощо); організація та участь у пропагандистській роботі з населенням та підприємствами щодо скорочення втрат води; контроль за раціональним витрачанням води установами, комунально-побутовими і промисловими підприємствами та населенням. 10.2. Технічна документація. 10.2.1. В архіві служби обліку та реалізації води повинні заберігатися: технічна документація і паспорти витратомірів і водолічильників; картотека водопровідних вводів із зазначенням: місцезнаходження водолічильників, назви абонента і, у разі необхідності, номера вводу; діаметра вводу і калібру водолічильника, дати його встановлення (разом з карткою водолічильника); перелік субабонентів (орендарів); документація з питань обгрунтування, встановлення і затвердження лімітів витрати води з комунального водопроводу промисловим і комунально-побутовим підприємствам, а також лімітів на водовідведення; матеріали звітності абонентів щодо водоспоживання і водовідведення (у разі необхідності); акти обстежень водопровідних та каналізаційних систем споживачів. 10.2.2. У роботі з водозбереження служби обліку та реалізації води керуються затвердженими Держжитлокомунгоспом України Рекомендаціями з поліпшення проектування, налагодження і експлуатації внутрішніх систем водопостачання житлових та громадських будинків в містах і селищах УРСР, спрямованих на скорочення втрат і нераціонального використання питної води КДР 204 УРСР 158-84 та Інструкцією визначення величини витоків питної води в житлових будинках і стимулювання роботи з їх ліквідації КДІ 204 УРСР 040-84. 10.3. Організація обліку, контроль подачі і реалізації води. 10.3.1. Систематичний облік витрати води за допомогою відповідних атестованих приладів, які пройшли державну повірку, повинен бути організований: у місцях відбору води з джерел або на межі водопровідної мережі Водоканалу (у разі відсутності своїх джерел і покупній воді); на усіх насосних станціях, що подають питну воду в водоводи або безпосередньо споживачам; на усіх водопровідних вводах споживачів (як правило). 10.3.2. Насосні станції першого підойму з відкритих джерел водопостачання та артезіанські свердловини повинні бути обладнані приладами для обліку відібраної води з джерел. На цих об'єктах повинні вестися журнали обліку відбору води з джерел, до яких щозміни заносяться відповідні записи. 10.3.3. Подача води у водопровідну мережу за звітний період (місяць, квартал, рік) повинна обліковуватися: у разі водопостачання з відкритого джерела - на підставі показань за цей же період приладів обліку, встановлених на насосній станції другого підйому; у разі наявності кількох насосних станцій другого підйому - підсумовування показань приладів на усіх станціях; у разі водопостачання з підземних джерел - шляхом підсумовування показань приладів обліку водозабірних вузлів або окремих свердловин; у разі наявності насосної станції другого підйому - за показанням приладів обліку, встановлених на цій станції. 10.3.4. Витратоміри, що обліковують подачу води, обладнують пристроями автоматичного запису витрати води. На насосних станціях з черговим персоналом дозволяється робити записи показань витратомірів (водолічильників) вручну у спеціальному журналі з експлуатації. Періодичність записів визначається інструкцією (але не рідше одного разу на зміну). 10.3.5. Реалізацію води за звітний період (місяць, квартал, рік) визначають шляхом підсумовування водоспоживання усіма споживачами за відповідний період. 10.3.6. Водоспоживання абонентів за звітний період визначають відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України. Подача води абонентам без встановлення водолічильників, як правило, не допускається (можливі винятки обумовлені вищезгаданими Правилами). 10.3.7. Прилади, які використовуються для обліку подачі та реалізації води, повинні в установлені строки проходити державну повірку і опломбовуватися з повірочним тавром. 10.4. Облік і оцінка втрат води. 10.4.1. До втрат води належать: необліковані витрати води до водолічильників - у разі аварій на трубопроводах, витоків з мереж і споруд на них, витоків з водорозбірних колонок, витрат води на протипожежні заходи, а також у разі крадіжок води (не погоджені з Водоканалом приєднання, користування водою без укладання договору з Водоканалом тощо); витоки з внутрішньої водопровідної мережі абонента (після водолічильника або після місця, де він повинен бути встановлений) - усі види постійного витікання води через водорозбірну, змішувальну та наповнювальну арматуру з причини її несправності або неправильного регулювання, а також витоки з внутрішніх трубопроводів у зв'язку з їх негерметичністю; нераціональні витрати води - застосування проточної води для охолодження продуктів, постійне витікання води під час приготування їжі, миття посуду або прання білизни, гоління, купання, скидання охолодженої води із систем гарячого водопостачання тощо. До втрат води також належать перевитрати води на технологічні потреби Водоканалу (промивання фільтрів, трубопроводів тощо). До необлікованих витрат належать також об'єми води: не зареєстровані приладами обліку через низьку чутливість або невідповідність приладів величині витрати води: не оплачені абонентами через подачу занижених даних про кількість водокористувачів або об'єми виробництва (у разі відпуску води за місцевими нормами без приладів обліку). 10.4.2. Витрати води на технологічні потреби очисних споруд визначають за різницею показань витратомірів, встановлених на насосних станціях першого і другого підйомів. Витрати води на технологічні і господарсько-питні потреби на очисних спорудах потужністю 20 тис.м3 на добу і більше повинні обліковуватися окремими приладами. 10.4.3. Витрати води у процесі обслуговування водопровідних мереж розраховують за фактичними об'ємами виконаних робіт, про що складають спеціальний акт. 10.4.4. Величину витоків води у житлових і громадських будинках визначають за Інструкцією визначення величин витоків питної води в житлових будинках і стимулювання роботи з їх ліквідації КДІ 204 УРСР 040-84. 10.4.5. У разі виявлення самовільного приєднання абонента до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складають двосторонній акт для притягнення винуватців до відповідальності і стягнення плати за воду згідно з Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України. 10.4.6. Керівництво Водоканалу повинно щорічно складати, за узгодженням з місцевими органами Мінекобезпеки України, план заходів боротьби з усіма видами втрат води і представляти його на затвердження місцевим органам державної виконавчої влади. 10.5. Експлуатація витратомірів і водолічильників. 10.5.1. Експлуатація витратомірів і водолічильників покладається на службу ремонту і повірки згідно з цими Правилами і Інструкціями з експлуатації заводів-виготовлювачів. 10.5.2. Служба ремонту і повірки витратомірів і водолічильників створюється при обласних виробничих об'єднаннях Водоканалів та при Водоканалах великих міст для централізованого обслуговування систем водопостачання населених пунктів. 10.5.3. При службі ремонту і повірки водолічильників повинна бути створена майстерня. Штатний розпис і номенклатура устаткування майстерні визначається залежно від кількості водолічильників, що мають обслуговуватися. 10.5.4. Параметри відремонтованих водолічильників повинні відповідати вимогам державних стандартів і паспортів заводів-виготовлювачів. 11. Системи внутрішнього водопроводу та каналізації 11.1. Загальні положення. 11.1.1. Систему внутрішнього водопроводу призначено для подачі води до санітарно-технічних приладів та пожежних кранів. До неї належать: ввід у будівлю, водомірний вузол, розподільча мережа, стоянки, підводки до санітарно-технічних приладів, пожежних кранів, запірно-регулююча та водорозбірна арматура. Залежно від місцевих умов ця система може також включати насосні підвищувальні установки, запасні та регулюючі ємкості. Межею внутрішної системи водопроводу є зовнішня поверхня стіни будівлі. 11.1.2. Система внутрішнього водопроводу повинна забезпечувати безперебійне і надійне постачання споживачам холодної питної води, яка за своєю якістю відповідає вимогам чинного державного стандарту "Вода питна" та санітарних нормам. 11.1.3. Систему внутрішньої каналізації будівлі призначено для безперебійного відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів і пристроїв у зовнішню каналізаційну мережу. Залежно від місцевих умов до неї можуть належати: відвідні трубопроводи, стояки і випуски, запірна арматура, прочистки, ревізії тощо. Межею внутрішньої системи каналізації є обріз труби випуску в першому від будівлі каналізаційному колодязі. 11.1.4. Технічне обслуговування, ремонт і реконструкція систем внутрішнього водопроводу та каналізації, як частини інженерного обладнання будинків, здійснюється згідно з Положенням про систему технічного обслуговування, ремонту і реконструкції жилих будівель в містах і селищах України, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 31.12.91 N 135. 11.1.5. Роботи з технічного обслуговування, ремонту і реконструкції систем внутрішнього водопроводу та каналізації покладаються на спеціальні служби за договорами з власниками будівель. Власники приватних будинків повинні виконувати ці роботи за власний рахунок. 11.1.6. Завданням технічного обслуговування систем внутрішнього водопроводу і каналізації є: контроль за технічним станом і збереженням внутрішніх мереж водопроводу та каналізації, встановлених санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання; проведення оглядів, профілактичного обслуговування, ремонтів, запобігання аваріям та їх ліквідація; утримання систем у належному технічному і санітарному стані, ліквідація витоків, засмічень, затоплень підвалів тощо; усунення несправностей, які вимагають негайного вжиття заходів, налагодження і регулювання технічного обладнання; підготовка систем внутрішнього водопроводу та каналізації до експлуатації в осінньо-зимовий та весняно-літній періоди; ведення технічної документації та звітності. 11.1.7. Експлуатаційний персонал зобов'язаний: зберігати технічну документацію на внутрішні системи водопроводу та каналізації усіх будівель, що ним обслуговуються, вносити до неї зміни, пов'язані з ремонтами, заміною обладнання тощо; вести поточну документацію про стан інженерного обладнання, облік витрат води, виконання оглядів, ремонтів, випробувань, повірок тощо; знати за кресленнями і в натурі системи водопроводу та каналізації, які ним обслуговуються, місця встановлення запірно-регулюючої арматури, правила безпечного технічного обслуговування і ремонту, запобігати витокам і аваріям, в найкоротші строки ліквідовувати аварійні ситуації; постійно проводити роз'яснювальну роботу серед населення та інших споживачів з питань економного використання води, збереження санітарно-технічних приладів і обладнання; вчасно виконувати роботи з технічного обслуговування і ремонту систем, підготовки їх до роботи в осінньо-зимових та весняно-літніх умовах; вчасно виконувати заявки мешканців будинків та субабонентів на усунення витоків, засмічень, несправностей сенітарно-технічних приладів та арматури. 11.1.8. Технічне обслуговування систем внутрішнього водопроводу та каналізації здійснюється згідно з річними і квартальними планами-графіками виконання робіт, які розробляються житлово-експлуатаційною організацією. Періодичність і обсяги робіт з технічного обслуговування систем визначаються згідно з чинними нормативними документами з урахуванням місцевих умов (часу забудівлі, типу будинків, стану санітарно-технічного обладнання, забезпечення матеріалами та коштами тощо). 11.1.9. У процесі ремонту і реконструкції будинку обов'язково здійснюється ремонт систем внутрішнього водопроводу та каналізації, заміна санітарно-технічних приладів, арматури та інших елементів цих систем, що відпрацювали встановлені строки до капітального ремонту (заміни), або з метою підвищення рівня благоустрою будинку та технічного рівня його інженерного обладнання. 11.1.10. Водоканал здійснює контроль і має право давати приписи щодо виконання правил технічного обслуговування і стану внутрішніх систем водопроводу та каналізації, які перебувають на балансі абонента. 11.2. Системи внутрішнього водопроводу. 11.2.1. Технічне обслуговування водомірних вузлів, які
Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.
|
||||||||||||||||||
|
Категории документа:
|
||||||||||||||||||
|
Спонсоры раздела:
|
||||||||||||||||||
Читайте также:
|
||||||||||||||||||
|
Copyright © 2009-2011 Bud Info. Все права защищены. Disclaimer
|
||||||||||||||||||