 |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Строительные нормативные акты
   
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ДСТУ Б В.2.7-133:2007 Будівельні матеріали. Матеріали герметизуючі полімерні отвердіваючі однокомпонентні. Методи випробування
 Загрузка... |
 
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ Будівельні матеріали МАТЕРІАЛИ ГЕРМЕТИЗУЮЧІ ПОЛІМЕРНІ ОТВЕРДІВАЮЧІ ОДНОКОМПОНЕНТНІ
ДСТУ Б В.2.7-133:2007 Київ
1 РОЗРОБЛЕНО: Науково-дослідний інститут будівельного виробництва НДІБВ) Мінрегіонбуду України РОЗРОБНИКИ: В. Балицький, д-р техн. наук; Г. Власюк; В. Іваненко, канд. техн. наук; 2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАННО ЧИННОСТІ: наказ Мінрегіонбуду України від 30.07.2007 р. № 115 3 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ
С. 1 Сфера застосування 1 2 Нормативні посилання 2 3 Терміни та визначення понять 4 4 Методи випробування 5 4.1 Загальні положення 5 4.2 Визначення зовнішнього вигляду 6 4.3 Визначення життєздатності 6 4.4 Визначення липкості 7 4.5 Визначення густини перед отвердінням 7 4.6 Визначення опору текучості 8 4.7 Визначення вмісту летких речовин 8 4.8 Визначення границі міцності за зсуву 8 4.9 Визначення границі міцності за розтягнення і відносного подовження 4.10 Визначення водопоглинання 10 4.11 Визначення водонепроникності 11 4.12 Визначення теплостійкості 12 4.13 Визначення густини після отвердіння 12 4.14 Визначення гнучкості на стрижні за температури нижче нуля 13 4.15 Визначення адгезійної міцності 13 4.16 Визначення стійкості до впливу кліматичних факторів 14 4.17 Визначення границі міцності за розтягнення, відносного подовження 4.18 Визначення стійкості до деформацій 15 4.19 Визначення часу повного отвердіння 16 4.20 Визначення рівня потужності поглинутої дози 5 Вимоги безпеки, охорони довкілля та утилізація під час випробування Додаток А Додаток Б
Нормативна база на герметизуючі отвердіваючі полімерні матеріали, яка чинна в Україні, є досить недосконалою, іде врозріз з міжнародними стандартами стосовно основних показників, враховує лише неповний обсяг як технічних вимог, так і безпосередньо номенклатури показників і методів їх контролю. Вітчизняного стандарту на цю групу будівельної продукції щодо методів випробування немає, розробка нового стандарту є актуальною і своєчасною. За своїми класифікаційними ознаками згідно з ГОСТ 25621-83 "Материалы и изделия полимерные строительные герметизирующие и уплотняющие. Классификация и общие технические требования" герметизуючі полімерні матеріали, на які розроблено цей стандарт, належать: за зовнішнім виглядом під час застосування до мастикових матеріалів; за пружними властивостями після проходження реакції отвердіння до еластичних та еластопластичних матеріалів; за характером переходу в робочий стан до отвердіваючих матеріалів; за кількістю компонентів при постачанні до однокомпонентних. Залежно від того, яким є полімерне звязуюче, ці герметизуючі матеріали поділяють на поліуретанові, полісульфідні (тіоколові), кремнійорганічні (силіконові, силоксанові), акрилові, а також нові композиції на основі еластомерів і співполімерів. Вихідні мастикові склади герметизуючих матеріалів є багатоскладовою композицією, яка загалом містить еластомери, каталізатори, пластифікатори, наповнювачі, активатори, технологічні добавки. Після нанесення в результаті взаємодії сполук мастикових матеріалів із отверджувачем зовнішнього середовища проходять реакції полімеризації, в результаті яких утворюються полімери тривимірної структури, які згодом набувають властивостей еластичних гумоподібних матеріалів. Споживачу ці герметизуючі матеріали постачаються в зручних за формою і масою різновидах упаковки тубах. Нанесення їх в стик, що ізолюють, проводять за допомогою простих монтажних пристроїв, які витісняють мастиковий склад герметика. Основне призначення матеріалів герметизація стиків зовнішніх і внутрішніх огороджувальних конструкцій будинків і споруд, скловиробів, покрівельних конструкцій. Цей клас герметизуючих матеріалів завжди мав перевагу порівняно з іншими двох- трьохкомпонентними герметизуючими матеріалами: герметики не потребують виконання попередніх трудовитратних і енерговитратних процесів змішування компонентів, як це необхідно робити для двох- трьохкомпонентних матеріалів, вони готові до застосування; завдяки своїй однокомпонентності виробнича підготовка дозволяє отримати високий показник гомогенності композиції, а також широку колористику мастикових сполук цих матеріалів і в цілому більш високу якість продукції; вони краще задовольняють потреби будівельників своєю технологічністю (високий рівень виконання ізоляційних робіт, практично відсутні виробничі відходи). Крім цього, однокомпонентні герметизуючі матеріали мають свої специфічні відмінності щодо проходження реакції отвердіння. Розроблення нових композицій полімерних герметизуючих матеріалів ведеться в напрямі підвищення їх фізико-механічних властивостей (в першу чергу, адгезійної міцності, міцнісних характеристик, пружних властивостей), зменшення вмісту летких речовин до практичної їх відсутності, підвищення зручності під час нанесення, відмова від застосування в мастикових складах будь-яких шкідливих речовин. Згідно з інформаційними повідомленнями термін експлуатації цих герметизуючих матеріалів становить 20-25 років. З огляду на це герметизуючі полімерні матеріали, які стандартизують, є сучасними і перспективними для будівництва. Новий стандарт розроблено з урахуванням вимог міжнародних стандартів: ЕN 27390:1990 (ISO 390:1987) Домобудівництво. Матеріали для стиків. Визначення опору текучості; ЕN 28339:1990 (ISO 8339:1984) Домобудівництво. Матеріали для стиків. Визначення механічних властивостей під час розтягнення; ЕN 29046:1990 (ISO 9046:1987) Домобудівництво. Матеріали для стиків. Метод визначення характеристик адегійно-когезійних властивостей при постійній температурі; ISO 9047:2001 (Е) Домобудівництво. Матеріали для стиків. Визначення адегійно-когезійних властивостей за різних температур. НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ Будівельні матеріали МАТЕРІАЛИ ГЕРМЕТИЗУЮЧІ ПОЛІМЕРНІ Методи випробування Строительные материалы МАТЕРИАЛЫ ГЕРМЕТИЗИРУЮЩИЕ ПОЛИМЕРНЫЕ Building materials SEALING MATERIALS POLYMERIC CURING MONOCOMPONENT Чинний від 2008-02-01 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 1.1 Цей стандарт поширюється на матеріали герметизуючі полімерні отвердіваючі однокомпонентні будівельного призначення (далі герметизуючі матеріали), що призначаються для герметизації стиків зовнішніх і внутрішніх огороджувальних конструкцій будинків і споруд, скловиробів, герметизації місць прилягання віконних та дверних блоків до стін будинків. Цей стандарт встановлює методи випробування на герметизуючі матеріали за такими показниками: зовнішній вигляд; життєздатність; липкість; густина перед отвердінням; густина після отвердіння; опір текучості; вміст летких речовин; границя міцності за зсуву; границя міцності за розтягнення і відносне подовження за розриву зразків-лопаток; границя міцності за розтягнення, відносне подовження і характер руйнування за розриву зразків-швів; водопоглинання; водонепроникність; теплостійкість; гнучкість на стрижні за температури нижче нуля; адгезійна міцність; стійкість до впливу кліматичних факторів; стійкість до деформацій; час повного отвердіння; рівень потужності поглинутої дози 1.2 Застосування тих або інших методів випробування, періодичність проведення випробувань встановлюють у нормативній документації на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
1.3 Вимоги щодо безпечності герметизуючих матеріалів викладено в розділі 5 "Вимоги безпеки, охорони довкілля та утилізація під час випробування герметизуючих матеріалів" цього стандарту.
1.4 Методи визначення показників пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.044, ДСТУ Б В.2.7-19, ДСТУ Б В.2.7-70. 1.5 Санітарно-гігієнічні показники герметизуючих матеріалів контролюють за методиками, затвердженими Міністерством охорони здоровя України і наведеними в НД на конкретний вид герметизуючого матеріалу. 1.6 Методи радіаційного контролю герметизуючих матеріалів відповідно до НРБУ, ДБН В.1.4-1.01, ДБН В.1.4-2.01. 1.7 Методи контролю за станом навколишнього природного середовища, який включає охорону атмосферного повітря, контроль за скидом стічних вод, охорони ґрунту, відповідно до вимог ДСП-201, ГОСТ 17.2.3.02, СанПиН 4630, ДСанПіН 2.2.7.029.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:
3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ У цьому стандарті застосовано такі терміни та визначення понять: 3.1 герметизуючі полімерні матеріали герметики еластомери Будівельні матеріали на основі полімерів, які нагнітають в щілини між збірними елементами для захисту стикових зєднань від проникання повітря та (або) атмосферної вологи 3.2 отвердіваючі герметизуючі полімерні матеріали. Герметизуючі полімерні матеріали у вигляді мастик, які під час переходу в робочий стан у присутності хімічних агентів, вологи або кисню отвердівають з утворенням просторових структур
3.3 однокомпонентні отвердіваючі герметизуючі полімерні матеріали. Отвердіваючі герметизуючі полімерні матеріали, які постачають у вигляді однієї упаковки, готові до застосування та не потребують операції змішування 3.4 еластичні герметизуючі полімерні матеріали Герметизуючі полімерні матеріали, які мають пружні властивості, здатні до повного відновлення початкової форми після зняття навантаження (рисунок А.1) 3.5 пластичні герметизуючі полімерні матеріали Герметизуючі полімерні матеріали, які не мають пружних властивостей, зберігають набуту форму і змінюють її тільки за повторної дії навантаження (рисунок А.1) 3.6 еластопластичні герметизуючі полімерні матеріали Герметизуючі полімерні матеріали, які поряд з еластичними властивостями мають незначні пластичні властивості (рисунок А.1) 3.7 пластоеластичні герметизуючі полімерні матеріали Герметизуючі полімерні матеріали, які поряд з пластичними властивостями мають незначні пружні властивості, здатні до часткового відновлення початкової форми після зняття навантаження (рисунок А.1) 3.8 полімерні композиції Масова сукупність хімічно різнорідних компонентів, яка характеризується властивостями (фізико-механічними, фізичними, механічними), яких не має жоден із окремих компонентів, зі значеннями, що вимагаються до композиції 3.9 олігомери Полімери з невеликим ступенем полімеризації 3.10 латекси Водні дисперсії полімерів 3.11 полімерне звязуюче Високомолекулярна сполука, яка є основною складовою герметизуючих полімерних матеріалів 3.12 отверджувачі Хімічні речовини, які вводять для утворення просторової (тривимірної) структури в полімері 3.13 каталізатори Речовини, що прискорюють хімічну реакцію отвердіння 3.14 наповнювачі Інертні органічні або неорганічні речовини, які вводять у полімерну композицію для покращення механічних властивостей, зменшення усадки після отвердіння, підвищення стійкості до впливу різних середовищ, а також для зниження вартості герметизуючих матеріалів 3.15 стабілізатори антиоксиданти світлостабілізатори Хімічні речовини, які вводять в полiмерну композицію для підвищення стійкості герметизуючих матеріалів до впливу тепла, світла, кисню повітря й інших чинників, запобігають деструкції матеріалів 3.16 пластифікатори Спеціальні хімічні речовини, які додають у полімерні композиції під час виготовлення герметизуючих матеріалів, для підвищення еластичності, а також для надання специфічних властивостей 3.17 добавки Речовини мінерального або органічного походження, які вводять в полімерну композицію в незначних кількостях для забезпечення окремих властивостей герметизуючих матеріалів
4 МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ 4.1 Загальні положення 4.1.1 Випробування герметизуючих матеріалів проводять у приміщеннях за температури повітря (23 ± 2) оС. 4.1.2 Результати випробувань повинні бути оформлені протоколом випробувань, в якому зазначають такі дані: назву герметизуючого матеріалу, який випробовують, його марку; позначення нормативного документа, за яким випускають та реалізують герметизуючі матеріали; дату виготовлення герметизуючих матеріалів (день, місяць, рік); назву і адресу підприємства-виробника продукції; номер партії; акт відбору зразків, підписаний у встановленому порядку; умови проведення випробування; назву випробувального обладнання та засобів вимірювальної техніки; вид випробування і дату його проведення (день, місяць, рік); кількість зразків, відібраних для випробування; значення кожного визначення показника ; середнє арифметичне значення кожного показника; особливість поведінки зразків під час випробування; назву і адресу організації, яка проводила випробування; посади і прізвища осіб, які проводили випробування. 4.1.3 Відбір зразків (порядок та обсяг відбору, кількість зразків пакувальних одиниць) необхідно проводити відповідно до вимог, які встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. 4.1.4 Технологічна підготовка відібраних зразків пакувальних тубів до проведення випробувань (кондиціювання та порядок підготовки тубів, спосіб нанесення вихідних мастикових складів герметизуючих матеріалів) зазначають у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. 4.1.5 Масу проби герметизуючого матеріалу, яку наносять на пластинки, вказують у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. 4.1.6 За величину показника якості герметизуючого матеріалу, який має числове значення, приймають середнє арифметичне значення результатів випробувань всіх зразків, якщо немає інших вказівок. 4.1.7 Технологічна підготовка поверхні пластинок, на які наносять зразки, а також підготовка форм, де готують зразки герметизуючих матеріалів, повинні бути вказані у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. 4.2 Визначення зовнішнього вигляду Суть методу визначення забарвлення, однорідності, оцінка консистенції та текучих властивостей мастикового складу герметизуючого матеріалу.
4.2.1 Засоби контролю та матеріали: форма, виготовлена із листового алюмінію, згідно з ГОСТ 21631 (рисунок Б.1); шпатель згідно з ГОСТ 10778; плівка поліетиленова згідно з ГОСТ 10354 завтовшки не менше 0,3 мм, завдовжки (190 ± 10) мм, завширшки (70 ± 5) мм; пластина зі скла згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111) завтовшки 3,0 мм, розмірами [(130 ніж металевий.
4.2.2 Проведення випробування Зовнішній вигляд герметизуючого матеріалу визначають візуально. Для цього на скляну пластину кладуть поліетиленову плівку, потім зверху кладуть форму. Пробу герметизуючого матеріалу наносять у форму і розрівнюють шпателем. 4.2.3 Обробка результатів Встановлюють наявність зайвих включень у пробі, відмічають забарвлення герметизуючого матеріалу, ступінь його гомогенності, дають оцінку консистенції мастикового складу. Вважається, що герметизуючий матеріал витримав випробування, якщо під час огляду неозброєним оком він за своїм забарвленням, гомогенністю, консистенцією відповідає вимогам, які зазначені в нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Випробування проводять на трьох зразках.
4.3 Визначення життєздатності Суть методу визначення проміжку часу, після якого герметизуючий матеріал втрачає здатність легко наноситись на поверхні, перестає добре розмазуватись інструментом, втрачає здатність прилипати до поверхні. 4.3.1 Засоби контролю та матеріали: пластинки зі сталі марки 08КП або 08ПС згідно з ГОСТ 16523 розміром за площиною [(90 годинник згідно з ГОСТ 10733; шпатель згідно з ГОСТ 10778. 4.3.2 Проведення випробування Пробу герметизуючого матеріалу наносять на металеву або скляну пластинку. Від проби герметизуючого матеріалу відбирають шпателем часточку проби і розмазують по поверхні пластинки. Технологічну витримку перед відбиранням часточок проб встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. 4.3.3 Обробка результатів За життєздатність приймають проміжок часу, після закінчення якого герметизуючий матеріал втрачає здатність легко наноситися по поверхні. Випробування проводять на трьох зразках.
4.4 Визначення липкості Суть методу визначення проміжку часу, протягом якого нанесений зразок герметизуючого матеріалу має здатність прилипати до скляної палички під час доторкання до його поверхні. 4.4.1 Засоби контролю та матеріали: пластинки зі сталі марки 08КП або 08ПС згідно з ГОСТ 16523 розміром за площиною [(90 годинник згідно з ГОСТ 10733; скляна паличка діаметром 4 мм.
4.4.2 Проведення випробування Пробу герметизуючого матеріалу наносять на металеву або скляну пластинку. Випробування розпочинають і продовжують через проміжки часу, які встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.4.3 Обробка результатів За результат приймають проміжок часу з моменту нанесення складу зразка герметизуючого матеріалу до моменту, коли спостерігають відсутність прилипання зразка до поверхні скляної палички. Випробування проводять на трьох зразках. 4.5 Визначення густини перед отвердінням Суть методу визначення маси одиниці обєму вихідного складу герметизуючого матеріалу перед проходженням реакції отвердіння.
4.5.1 Засоби контролю та матеріали: форма пластмасова циліндричної форми (рисунок Б.2); лінійка металева згідно з ГОСТ 427; штангенциркуль згідно з ГОСТ 166; шпатель згідно з ГОСТ 10778; ваги лабораторні з допустимою похибкою вимірювання не більше 0,010 г.
4.5.2 Проведення випробування Заміряють внутрішні розміри пластмасової форми. Потім її зважують і заповнюють пробою вихідного складу герметизуючого матеріалу. Заповнену форму акуратно розрівнюють шпателем, знімають надлишки проби матеріалу, при цьому бічні грані форми повинні залишатися чистими, одразу ж виконують друге зважування уже форми з вихідним складом. 4.5.3 Обробка результатів Густину кожного зразка герметизуючого матеріалу до отвердіння
де mф маса пустої форми, кг; mфг маса форми, яка заповнена пробою герметизуючого матеріалу, кг; Vвн.ф внутрішній обєм форми, м3. Випробування проводять на трьох зразках.
4.6 Визначення опору текучості Суть методу визначення величини самовільного збігання матеріалу з вертикальної поверхні протягом певного проміжку часу.
4.6.1 Засоби контролю та матеріали: лоток металевий (рисунок Б.3), виготовлений із листової сталі згідно з ГОСТ 14918; шпатель згідно з ГОСТ 10778; брусок металевий розміром [(40 лупа вимірювальна з похибкою вимірювання не більше 0,1 мм згідно з ГОСТ 25706.
4.6.2 Підготовка до випробування Лоток щільно заповнюють пробою герметизуючого матеріалу так, щоб не було виступів над боковими торцями і в нижній частині лотка.
4.6.3 Проведення випробування Заповнений лоток акуратно закріплюють вертикально виступною частиною-ділянкою для спостережень донизу і витримують впродовж такого часу і за такої температури, які вказують у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.6.4 Обробка результатів Лоток кладуть горизонтально. По нижній частині лотка, яка виступає (ділянка для спостережень згідно з рисунком Б.3), просувають брусок до зіткнення зі зразком герметизуючого матеріалу, за допомогою лупи заміряють зазор між бруском та торцями лотка. Випробування проводять на трьох зразках.
4.7 Визначення вмісту летких речовин Суть методу визначення зміни маси наважки герметизуючого матеріалу за певних умов випробування.
4.7.1 Засоби контролю та матеріали: плівка поліетиленова згідно з ГОСТ 10354 завтовшки не менше 0,3 мм, завширшки (60 ± 5) мм, завдовжки (110 ± 10) мм; ваги лабораторні з похибкою вимірювання не більше 0,010 г. 4.7.2 Проведення випробування Зважують поліетиленову плівку (g1). На плівку безпосередньо з отвору туба наносять пробу джгута герметизуючого матеріалу завдовжки від 60 мм до 70 мм. Зважують плівку з пробою герметизуючого матеріалу (g2). Через три доби, якщо немає інших вказівок у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу, пробу акуратно відокремлюють від плівки, перевертають на протилежний бік і витримують не менше трьох діб, якщо немає інших вказівок у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Після цього через кожну добу зважують плівку з пробою до отримання постійного результату зважування (g3).
4.7.3 Обробка результатів Вміст летких речовин С в процентах обчислюють за формулою де g1 маса поліетиленової плівки, г; g2 маса плівки з пробою герметизуючого матеріалу на початок випробування, г; g3 маса плівки з пробою герметизуючого матеріалу після закінчення випробування, г . Випробування проводять на трьох зразках. 4.8 Визначення границі міцності за зсуву Суть методу визначення руйнівної сили за зсуву, яка намагається зрушити одну частину зразка відносно іншої, що зєднані між собою герметизуючим матеріалом.
4.8.1 Засоби контролю та матеріали: розривна машина, що дозволяє виконувати випробування на розтягування і вимірювання зусиль з похибкою до 1 % від величини, що вимірюється, забезпечує постійну швидкість рухомого захвату 100 мм/хв. Розривна машина повинна мати пристосування, які забезпечують центрування зразків так, щоб напрямок дії зусиль збігався з повздовжньою віссю зразків під час виконання випробування; пластинки деревяні, виготовлені з дошки згідно з ГОСТ 11047, розмірів: довжина (105 ± 5) мм, ширина (35 ± 1) мм, товщина (14 ± 0,5) мм; лінійка металева згідно з ГОСТ 427; шпатель згідно з ГОСТ 10778. 4.8.2 Підготовка до випробування Шпателем акуратно тонким шаром наносять пробу герметизуючого матеріалу на поверхні двох деревяних пластинок, які потім зєднують між собою так, як це показано на рисунку Б.4. Товщина шару герметика після полімеризації повинна бути від 1,3 мм до 1,8 мм, якщо немає інших вказівок. Перед випробуванням зразок витримують упродовж часу, який зазначають у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Зразок повинен бути чистим, без напливів герметизуючого матеріалу на бічних гранях пластинок.
4.8.3 Проведення випробування Заміряють розміри b і b1 і зразок закріплюють у захватах розривної машини. Проводять випробування до руйнування зразка. 4.8.4 Обробка результатів Границю міцності за зсуву де Р руйнівна сила, Н; S площа зєднання пластинок деревяних і дорівнює (b Кількість зразків для випробування не менше пяти.
4.9 Визначення границі міцності за розтягнення і відносного подовження за розриву Суть методу визначення руйнівних зусиль під час розтягування зразка-лопатки і виміру збільшення його довжини при розриві.
4.9.1 Засоби контролю та матеріали: форма ( рисунок Б.5), виготовлена з листового алюмінію згідно з ГОСТ 21631; розривна машина, яка дозволяє виконувати випробування на розтягування і вимірювання зусиль з похибкою до 1 % від величини, що вимірюється, забезпечує постійну швидкість рухомого захвату від 100 мм/хв до 300 мм/хв, забезпечує запис діаграми "навантаження-деформація" з похибкою запису деформації не більше 3 %. Розривна машина повинна мати пристосування, які забезпечують центрування зразків так, щоб напрямок дії зусиль збігався з повздовжньою віссю зразків під час виконання випробувань; лінійка металева згідно з ГОСТ 427; шпатель згідно з ГОСТ 10778; плівка поліетиленова згідно з ГОСТ 10354 завтовшки не менше 0,3 мм, завширшки (260 ± 5) мм, завдовжки (300 ± 10) мм; антиадгезійний склад (густий мильний розчин); ніж вирубний згідно з ГОСТ 21751; мікрометр згідно з ГОСТ 6507; ніж звичайний для вирізання із алюмінієвих форм зразків-пластин герметизуючих матеріалів після їх отвердіння; молоток. 4.9.2 Підготовка до випробування Поліетиленову плівку змазують антиадгезійним складом мильним розчином і висушують не менше 1 год. Після цього на плівку кладуть алюмінієву форму, яку заповнюють пробою вихідного складу герметизуючого матеріалу. Шпателем акуратно розрівнюють склад у формі. Час (кількість діб), необхідний для формування пластини, вказують у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Після цього обережно відокремлюють поліетиленову плівку від форми. Ножем із форми вирiзають зразок-пластину герметизуючого матеріалу, яку потім перевертають на зворотну поверхню і ще витримують для отвердіння впродовж часу, який вказують у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Після цього вирубним ножем і молотком вирубують зразки-лопатки (рисунок Б. 6), які перед випробуванням витримують не менше 24 год, якщо немає інших вказівок. На вузькій частині зразка відмічають паралельними рисками-позначками робочу ділянку завдовжки (Lо). Риски-позначки повинні бути нанесені симетрично відносно центра зразка. Мікрометром заміряють товщину зразка на робочій його ділянці не менше ніж у трьох точках і записують середнє значення, а також початкові значення довжини і ширини. Зразки не повинні мати механічних пошкоджень, включень, які визначають візуально. 4.9.3 Проведення випробування Зразок закріплюють лопатковою частиною в затискачі розривної машини. Вісь зразка повинна збігатися з напрямком дії зусиль розтягнення. Проводять випробування зі швидкістю, яку встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Під час розриву зразка фіксують числове значення сили, яка викликала руйнування зразка, і заміряють збільшену довжину робочої ділянки зразка (L1).
4.9.4 Обробка результатів Границю міцності за розтягнення де Рр сила, яка викликала руйнування зразка, Н; h початкова товщина зразка, м; b початкова ширина зразка, м. Відносне подовження за розриву кожного зразка
де Lo початкова довжина робочої ділянки, м; L1 довжина робочої ділянки зразка під час розриву, м. Кількість зразків для випробування не менше пяти.
4.10 Визначення водопоглинання Суть методу визначення маси води, яку поглинув зразок герметизуючого матеріалу після його отвердіння під час повного його занурення у воду впродовж заданого часу.
4.10.1 Засоби контролю та матеріали: лінійка металева згідно з ГОСТ 427; шпатель згідно з ГОСТ 10778; форма, виготовлена з листового алюмінію, згідно з ГОСТ 21631 (рисунок Б.1); плівка поліетиленова згідно з ГОСТ 10354 завтовшки не менше 0,3 мм, завширшки (260 ± 5) мм, завдовжки (300 ± 10) мм; антиадгезійний склад (густий мильний розчин); ваги лабораторні з допустимою похибкою вимірювання не більше 0,01 г; шафа електрична сушильна, яка забезпечує температуру нагрівання до (75 ± 5) оС і автоматичне регулювання температури з межею похибки ± 5 оС; посудина з водою місткістю не менше 1 дм3 і наважка із нержавіючої сталі; ексикатор згідно з ГОСТ 25336 з кальцієм хлористим згідно з ГОСТ 450; папір фільтрувальний або тканина бавовняна.
4.10.2 Підготовка до випробування Так само, як це зазначено в 4.9.2 цього стандарту, готують пластини із вихідних складів герметизуючих матеріалів. Поліетиленову плівку змазують антиадгезійним складом мильним розчином і висушують не менше 1 год. Після цього на плівку кладуть алюмінієву форму, яку заповнюють пробою вихідного складу герметизуючого матеріалу. Шпателем акуратно розрівнюють склад у формі. Час (кількість діб), необхідний для формування пластини, встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Після цього обережно відокремлюють поліетиленову плівку від форми з пластиною. Ножем із форми вирізають пластину герметизуючого матеріалу, яку потім перевертають на зворотну поверхню і ще витримують для отвердіння протягом часу, який установлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Із пластин герметизуючих матеріалів ножицями вирізають зразки-пластинки правильної геометричної форми за розміром, що дозволяє їх повне занурення в посудину з водою без доторкання до стінок посудини. Вирізані зразки-пластинки зважують і висушують в сушильній шафі за температури, яку встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу, до постійної маси, охолоджують в ексикаторі протягом 0,5 год. 4.10.3 Проведення випробування Зразки-пластинки зважують (m1) і занурюють в посудину з водою. За допомогою наважки забезпечують повне занурення зразків-пластинок у воду для тих зразків герметизуючих матеріалів, які спливають на поверхню води (тобто мають числове значення густини менше ніж у води). Після 24 год зразки виймають, промокають фільтрувальним папером або тканиною і зважують (m2). 4.10.4 Обробка результатів Водопоглинання кожного зразка W у відсотктах за масою обчислюють за формулою де m1 маса зразка-пластинки до випробування, г ; m2 маса зразка-пластинки після її витримування в посудині з водою, г. Кількість зразків для випробування не менше трьох.
4.11 Визначення водонепроникності Суть методу визначення стійкості зразка герметизуючого матеріалу під час статичної дії на його поверхню стовпчика води відповідного тиску протягом певного проміжку часу. 4.11.1 Засоби контролю та матеріали: труба зі сталі згідно з ГОСТ 9941 або ГОСТ 24030, яка має внутрішній діаметр від 100 мм до 110 мм, товщину стінки від 4,5 мм до 5,0 мм, довжину (130 ± 5) мм. Торці повинні бути рівні, зашліфовані. На внутрішній поверхні труби на висоті (100 ± 1) мм від нижнього торця (рисунок Б. 7) повинна бути виточена риска-позначка; пластина зі скла згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111) розміром за площиною [(300 папір індикаторний, який змінює своє забарвлення в кислому середовищі; підставка металева (рисунок Б. 7), яка дозволяє виконувати візуальний огляд індикаторного паперу в процесі випробування; кислота соляна згідно з ГОСТ 857 або сірчана згідно з ГОСТ 2184; бітум нафтовий згідно з ГОСТ 9548; зразки-пластини герметизуючого матеріалу, які готують згідно з 4.9.2 цього стандарту; посуд металевий для нагрівання бітуму. 4.11.2 Підготовка до випробування В склянку з водою додають краплями кислоту до отримання ледь червоного забарвлення індикаторного паперу. На підставку кладуть скляну пластину, а на її поверхню 5-6 листків індикаторного паперу, потім кладуть пластину герметизуючого матеріалу. В металевому посуді нагрівають бітум до температури від 160 оС до 170 оС. В бітум нижнім торцем (по відношенню до риски-позначки) ставлять трубу, витримують 1 хв, потім трубу піднімають для стікання надлишку бітуму (впродовж 5-6 с) і торцем з бітумом установлюють на пластину герметизуючого матеріалу. Підготовлений зразок до випробування охолоджують до кімнатної температури. 4.11.3 Проведення випробування В трубу до риски-позначки (рисунок Б.7) наливають підкислену воду. Зверху трубу накривають скляною пластиною для того, щоб не випаровувалась вода. Випробування проводять упродовж не менше 24 год. 4.11.4 Обробка результатів Матеріал вважають таким, що витримав випробування, якщо через 24 год за надлишковим тиском 0,001 МПа, який створюється стовпчиком підкисленої води, на поверхні зразка-пластини не буде видно крапель води та змін забарвлення лакмусового паперу, який розташований на зворотному боці пластини герметизуючого матеріалу. Кількість зразків для випробування не менше двох. 4.12 Визначення теплостійкості Суть методу визначення стійкості зразка герметизуючого матеріалу під час його нагрівання за заданої температури протягом встановленого проміжку часу. 4.12.1 Засоби контролю та матеріали: шафа сушильна електрична, яка забезпечує підтримання температури, яку вказують у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу, і забезпечує регулювання температури з границею похибки ± 5 оС; пластини із цегли згідно з ДСТУ Б В.2.7-61 розмірів: за довжиною (80 ± 2) мм, за шириною (50 ± 2) мм, за висотою (30 ± 2) мм; пінцет для огляду зразків герметизуючих матеріалів. 4.12.2 Підготовка до випробування Вирізають смужки-зразки герметизуючого матеріалу розмірів (20 мм Смужки-зразки герметизуючого матеріалу кладуть на цегляні пластини-підставки, за допомогою пінцету поміщають у сушильну шафу, нагріту до температури, зазначеної у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Температура, за якої проводять випробування, і проміжок часу випробування встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. 4.12.3 Обробка результатів Не повинно бути змін кольору зразків-пластин герметизуючих матеріалів і інших змін, які зазначають у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Кількість зразків для випробування не менше трьох. 4.13 Визначення густини після отвердіння Суть методу полягає у визначенні відношення маси зразка герметизуючого матеріалу, що отвердів, до обєму витісненої води в мірному циліндрі (гідростатичний метод). 4.13.1 Засоби контролю та матеріали: циліндр мірний з носиком згідно з ГОСТ 1770 місткістю 250 мл, ціна найменшої поділки 2 мл, висота 335 мм; ваги лабораторні з допустимою похибкою вимірювання не більше 0,010 г. 4.13.2 Підготовка до випробування Використовують зразки джгутів герметизуючих матеріалів після визначення вмісту летких речовин відповідно до 4.7.2 цього стандарту. 4.13.3 Проведення випробування В мірний циліндр наливають воду до позначки Ho на рівні 150 мл, потім акуратно опускають зважений джгут герметизуючого матеріалу. 4.13.4 Обробка результатів Густину герметизуючого матеріалу після отвердіння кожного зразка де m маса джгута герметизуючого матеріалу до занурення у воду, кг; Но початковий обєм води в мірному циліндрі, який дорівнює висоті стовпчика води Н обєм води в мірному циліндрі після занурення джгута, м3. Кількість зразків для випробування не менше трьох. 4.14 Визначення гнучкості на стрижні за температури нижче нуля Суть методу визначення стійкості зразка герметизуючого матеріалу після його охолодження за заданої температури нижче нуля під час подальшого згинання за певних умов випробування. 4.14.1 Засоби контролю та матеріали: морозильна камера, яка забезпечує підтримання температури від 0 оС до мінус 60 оС; стрижень металевий діаметром (10 ± 0,5) мм, завдовжки (120 ± 5) мм; лупа вимірювальна згідно з ГОСТ 25706; годинник механічний згідно з ГОСТ 10733. 4.14.2 Підготовка до випробування Із пластини герметизуючого матеріалу після її підготовки згідно з 4.9.2 цього стандарту вирізають смужки-зразки завдовжки (150 ± 2) мм; завширшки (20 ± 1) мм. Смужки-зразки герметизуючого матеріалу і металевий стрижень поміщають в морозильну камеру і витримують протягом проміжку часу і за температури, які встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. 4.14.3 Проведення випробування Після закінчення зазначеного часу смужки-зразки герметизуючого матеріалу та металевий стрижень виймають із морозильної камери. Кожну смужку обережно і повільно обгинають по півколу стрижня. Час з моменту вилучення смужки-зразка і стрижня із морозильної камери та її огинання по півколу стрижня повинен становити не більше 10 с. 4.14.4 Обробка результатів Зразок вважають таким, що витримав випробування, коли під час огляду його поверхні на стрижні через лупу на ній не буде тріщин, розломів та інших руйнувань. Кількість зразків для випробування не менше трьох. 4.15 Визначення адгезійної міцності Суть методу визначення величини зусиль, які руйнують сили звязку між герметизуючим матеріалом та поверхнею. 4.15.1 Засоби контролю та матеріали: машина, яка дозволяє виконувати випробування на розтягування і вимірювання зусиль з похибкою до 1 % від величини, що вимірюється, забезпечує постійну швидкість рухомого захвату від 25 мм/хв до 100 мм/хв. Розривна машина повинна мати пристосування, які забезпечують центрування напрямку навантаження, яке прикладається під час випробування, і установлення зразка герметизуючого матеріалу так, щоб у процесі випробування сила відриву діяла перпендикулярно до поверхні зєднання; лінійка металева згідно з ГОСТ 427; штангенциркуль згідно з ГОСТ 166; шпатель згідно з ГОСТ 10778; пластинки бетонні, виготовлені з цементу марки 400, піску і води у співвідношенні 1: 3 : 0,45, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, висота (30 ± 2) мм; пластинки, виготовлені з цегли марки міцністю 100 згідно з ДСТУ Б В.2.7-61, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, висота (30 ± 2) мм; пластинки деревяні, виготовлені з дерева згідно з ГОСТ 11047, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, товщина (10 ± 2) мм; пластинки, виготовлені з листового алюмінію згідно з ГОСТ 21631, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, товщина 3,0 мм; пластинки, виготовлені з листової сталі згідно з ГОСТ 16523, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, товщина 3,0 мм; пластинки полівінілхлоридні, виготовлені з ПВХ згідно з ГОСТ 19111, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, товщина (1,0 ± 2) мм; пластинки, виготовлені з листового скла згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111), за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, товщина 4 мм; клей згідно з ГОСТ 2199; смужки-прокладки, вирізані з гумових пластинок згідно з ГОСТ 7338, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (10 ± 2) мм, товщина 3,0 мм; ніж для зачищення підготовлених зразків від напливів герметизуючого матеріалу. 4.15.2 Підготовка до випробування Пробу герметизуючого матеріалу наносять тонким шаром на поверхні двох пластинок із одного матеріалу, які потім акуратно зєднують між собою відповідно до рисунка Б.8. Для підсилення міцності пластинок із ПВХ і скла вживають допоміжних заходів: для ПВХ пластинок зверху приклеюють деревяні пластинки (рисунок Б.8, б); для скляних пластинок знизу приклеюють гумові пластинки (рисунок Б. 8, в). Підготовлені зразки витримують протягом часу (кількість діб), який встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Перед випробуванням надлишки герметизуючого матеріалу, які витіснились під час отримання зразків, акуратно знімають ножем. 4.15.3 Проведення випробування Зразок закріплюють у захватах розривної машини і проводять випробування до руйнування зразка. Не допускається деформація зразка під час закріплення його в пристосування розривної машини. 4.15.4 Обробка результатів Адгезійну міцність кожного зразка де F сила, яка зруйнувала зразкок, Н; S площа зєднання пластинок шаром герметизуючого матеріалу, м2. Кількість зразків для випробування не менше трьох. 4.16 Визначення стійкості до впливу кліматичних факторів Метод відноситься до натурних випробувань. Суть методу визначення стабільності властивостей міцності та еластичності герметизуючих матеріалів до впливу природних кліматичних факторів протягом певного проміжку часу. 4.16.1 Засоби контролю та матеріали згідно з 4.9.1 цього стандарту. 4.16.2 Підготовка до випробування відповідно до 4.9.2 цього стандарту. 4.16.3 Проведення випробування Зразки-лопатки (5 шт.) витримують за умов зовнішнього повітря в період найхолоднішого місяця відповідно до СНиП 2.01.01 протягом місяця. Далі проводять випробування зразків згідно з 4.9.3 цього стандарту. Так само інші зразки-лопатки (5 шт.) витримують в період найспекотнішого місяця відповідно до СНиП 2.01.01 протягом місяця. Далі проводять випробування згідно з 4.9.3 цього стандарту. 4.16.4 Обробка результатів Визначають границю міцності при розтягненні кожного зразка лою (4) і відносне подовження за розриву Кількість зразків для випробування не менше пяти. 4.17 Визначення границі міцності за розтягнення, відносного подовження і характеру Суть методу формування між бетонними пластинками фрагмента шва і визначення границі міцності, відносного подовження і адгезійно-когезійних властивостей герметизуючого матеріалу під час розтягування зразків-швів. 4.17.1 Засоби контролю та матеріали: розривна машина, яка дозволяє виконувати випробування на розтягнення і вимірювання зусиль з похибкою до 1 % від величини, що вимірюється, забезпечує постійну швидкість рухомого захвату (10 ± 0,5) мм/хв, запис діаграми "навантаження-деформація" з похибкою не більше 3 %. Розривна машина повинна мати пристосування, які забезпечують центрування зразка так, щоб напрямок дії зусиль був перпендикулярний до поверхні зєднання і збігався з повздовжньою віссю зразка герметизуючого матеріалу під час виконання випробувань; лінійка металева згідно з ГОСТ 427; пластини із бетону марки 400, які мають довжину та ширину (50 ± 1) мм, товщину (20 ± 1) мм, не менше 10 шт.; планки деревяні обмежувальні розміром [(50 парафін згідно з ГОСТ 23683. 4.17.2 Пробу герметизуючого матеріалу наносять на середину бетонної пластини, обтискають двома деревяними планками, поверхні яких заздалегідь покриті розплавленим парафіном. Зверху акуратно кладуть другу бетонну пластину. Розмір шва герметизуючого матеріалу в поперечному перерізі повинен становити (10 ± 1) мм. Підготовлений зразок (рисунок Б.9) витримують протягом часу (кількість діб), який визначають у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. 4.17.3 Проведення випробування Виймають деревяні обмежувальні планки, заміряють розміри шва герметизуючого матеріалу після його отвердіння, зразок поміщають в захвати розривної машини і проводять випробування до розриву зразка. 4.17.4 Обробка результатів Границю міцності за розтягнення f в мегапаскалях герметизуючого матеріалу на зразках-швах обчислюють за формулою де Рр сила, що викликала руйнування зразка, Н; bo товщина шва герметизуючого матеріалу, м; lо довжина шва герметизуючого матеріалу, м. Відносне подовження герметизуючого матеріалу де hо висота шва герметизуючого матеріалу до випробування, м; hр висота шва герметизуючого матеріалу після випробування, м; Адгезійним руйнуванням зразка вважають відшарування герметизуючого матеріалу від поверхні бетонної пластини площею більше 30 %, когезійним менше 30 %. Кількість зразків для випробування не менше трьох. 4.18 Визначення стійкості до деформацій Суть методу визначення стійкості зразка герметизуючого матеріалу до серії знакозмінних циклів рівних за значенням навантажень і зміни температури. 4.18.1 Засоби контролю та матеріали: лінійка металева, пластини з бетону, парафін згідно з 4.17.1 цього стандарту; пристрій, що дозволяє виконувати знакозмінні навантаження від 0 кг до 10 кг з плавним ручним механічним приводом; шафа сушильна електрична, яка забезпечує підтримку температури (70 ± 5) оС; камера морозильна, яка забезпечує підтримку температури мінус (15 ± 3) оС; підпори-вставки, конструкція яких забезпечує плавну зміну своєї висоти від 5 мм до 15 мм; лупа згідно з ГОСТ 25706. 4.18.2 Підготовка до випробування згідно з 4.17.2 цього стандарту. 4.18.3 Проведення випробування Випробування проводять згідно зі схематичною послідовністю, зазначеною на рисунку Б.10. Виймають деревяні планки, зразок установлюють в пристрій і проводять спочатку вручну плавно розтягування зразка на 5 % або на 10 %, або на 15 %, або на 20 %, або на 25 % (що встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу) від початкового розміру зразка. Розміри зразка під час розтягування контролюють лінійкою. Фіксацію фрагмента шва зразка при його розтягуванні виконують за допомогою підпорів. Після цього деформований зразок ставлять у морозильну камеру за температури мінус (15 ± 3) оС і витримують 24 год. Потім зразок виймають із морозильної камери і витримують в лабораторному приміщенні 24 год. Далі із зразка виймають підпори, його знову вставляють у пристрій і стискають шов зразка герметика між пластинами відповідно на 5% або на 10 %, або на 15 %, або на 20 %, або на 25 % (що установлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу) по відношенню до розміру шва на початок випробування. Цей розмір також фіксують підпорами і зразок у стиснутому стані ставлять у шафу сушильну , яка нагріта до температури (70 ± 5) оС. Зразок витримують в шафі 24 год, після чого його виймають і знову витримують в приміщенні теж 24 год. Все це складає 1 цикл випробування. Всього треба виконати 10 циклів. 4.18.4 Обробка результатів Вважають, що зразок витримав випробування, коли на поверхні герметизуючого шва не буде тріщин, розломів та інших руйнувань, а також відсутнє його відшарування від бетонних пластинок. Кількість зразків для випробування не менше трьох. 4.19 Визначення часу повного отвердіння Суть методу визначення проміжку часу, за якого зразок-шов герметизуючого матеріалу після проходження реакції отвердіння набув нормованих значень фізико-технічних характеристик. 4.19.1 Засоби контролю та матеріали згідно з 4.9.1 цього стандарту. Форму виготовляють із листового алюмінію згідно з ГОСТ 21631 завтовшки (1 ± 0,05) мм. 4.19.2 Підготовка до випробування Поліетиленову плівку змазують антиадгезійним складом густим мильним розчином і висушують не менше 1 год. Після цього на плівку кладуть алюмінієву форму, яку заповнюють вихідним складом герметизуючого матеріалу. Шпателем акуратно розрівнюють склад у формі. Відформовану пластину витримують у формі 1-2 доби. Після цього обережно знімають поліетиленову плівку і ножем із форми вирізають пластину утвореного герметика, перевертають на зворотну поверхню і ще витримують 1-2 доби, якщо немає інших вказівок у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Після закінчення цього часу вирубним ножем і молотком вирубають зразки-лопатки (рисунок Б. 6), які перед випробуванням витримують упродовж часу, який встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу. 4.19.3 Проведення випробування Випробування проводять згідно з 4.9.3 цього стандарту. 4.19.4 Обробка результатів За результат випробування приймають проміжок часу від нанесення проби герметизуючого матеріалу в форму до початку випробування, при цьому визначенні границя міцності і відносне подовження під час розриву для зразків-лопаток повинні відповідати нормованим значенням на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Кількість зразків для випробування не менше трьох. 4.20 Визначення рівня потужності поглинутої дози Метод 4.20.1 Засоби контролю та матеріали: дозиметр, який призначається для оцінки рівня потужності поглинутої дози гамма-випромінювання за допомогою звукової сигналізації, відображення показань на цифровому табло і повiдомленням тривалим звуковим сигналом про перевищення установленого порога за ППД. 4.20.2 Проведення випробування Випробування проводять відповідно до інструкції на дозиметричний прилад. 5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ , ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ТА УТИЛІЗАЦІЯ ПІД ЧАС ВИПРОБУВАННЯ 5.1 Випробування герметизуючих матеріалів необхідно проводити з урахуванням вимог пожежної безпеки, електростатичної іскробезпеки та виробничої безпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.4.124, ГОСТ 12.1.044, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002. 5.2 Токсичність поліуретанових герметизуючих матеріалів під час проведення випробувань зумовлена наявністю токсичних речовин ізоціонатів у вихідному складі або інших шкідливих речовин, перелік яких наведено в гігієнічному висновку Міністерства охорони здоровя України на конкретний вид герметизуючого матеріалу. Під час роботи з такими герметизуючими матеріалами зявляються ознаки подразнення верхніх дихальних шляхів і очей, бронхіти, конюнктивіти. Пожежонебезпечність зумовлена наявністю у вихідному неотверділому матеріалі легколетких органічних розчинників. 5.3 Якщо під час їх випробувань на шкіру попав герметизуючий матеріал, то його необхідно одразу ж видалити, місце попадання ретельно витерти і промити водою з милом. 5.4 Приміщення, в яких проводять випробування герметизуючих матеріалів, повинні бути освітленні з урахуванням вимог СНиП ІІ-4 та обовязково мати припливно-витяжну вентиляцію згідно з вимогами ГОСТ 12.4.021, СНиП 2.04.05, яка забезпечує стан повітря робочої зони у відповідності з ГОСТ 12.1.005. 5.5 Концентрації у повітрі робочої зони шкідливих хімічних речовин під час випробувань не повинні перевищувати їх ГДК п.р.з. згідно з вимогами гігієнічного висновку на конкретний вид герметизуючого матеріалу, в якому наведений перелік шкідливих речовин, що можуть виділятися з цього певного виду герметизуючого матеріалу у повітря. 5.6 Приміщення, в яких проводять роботи з випробування герметизуючих матеріалів, повинні відповідати за вибухопожежною і пожежною безпекою категорії В згідно з НАПБ Б.07.005 і задовольняти вимоги 7.10.4 НАПБ А.01.001. 5.7 Випробувальне обладнання, комунікації, ємності, контрольно-вимірювальні прилади, кабелі, світильники, електропроводи, які використовують під час випробування герметизуючих матеріалів, за виконанням і ступенем захисту повинні відповідати зоні класу П ІІа за ДНАОП 0.00-1.32. 5.8 В лабораторних приміщеннях, де проводять випробування герметизуючих матеріалів, забороняється курити. Приміщення повинні бути оснащені засобами пожежогасіння у відповідності з НАПБ А.01.001. Засоби пожежогасіння пісок, азбестове рядно, пінні порошкові та вуглекислі вогнегасники. 5.9 На всі матеріали, які випробовують, повинні бути визначені показники пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.044: група горючості, температура самоспалаху, коефіцієнт димоутворення, індекс поширення полумя, показник токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів. 5.10 Необхідність обладнання приміщень автоматичними установками пожежогасіння і пожежної сигналізації слід визначати відповідно до "Переліку однотипних за призначенням обєктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації". 5.11 Випробувальне обладнання, комунікації і ємності повинні бути заземлені від статичного струму згідно з вимогами ГОСТ 12.1.018 і ДНАОП 0.00-1.32. 5.12 Працівники, які повязані із випробуванням герметизуючих матеріалів, повинні бути забезпечені спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011 і ГОСТ 12.4.103. 5.13 Працівники, які виконують роботи у вибухонебезпечних, пожежонебезпечних зонах, повинні проходити спеціальне навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму відповідно до НАПБ Б.02.005. Порядок організації навчання визначається НАПБ Б.06.001. 5.14 Контроль показників мікроклімату в лабораторних приміщеннях, де випробовують герметизуючі матеріали, повинен виконуватись згідно з ДСН 3.3.6.042; виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку згідно з ДСН 3.3.6.037; виробничої загальної та локальної вібрації згідно з ДСН 3.3.6.039. 5.15 Під час утилізації герметизуючих матеріалів необхідно дотримуватись вимог охорони навколишнього середовища відповідно до ГОСТ 17.2.3.02, ДСП-201, СанПиН 4630, ДСанПіН 2.2.7.029.
ЗАЛЕЖНОСТІ "НАВАНТАЖЕННЯ-ДЕФОРМАЦІЯ"
СХЕМИ ПІДГОТОВКИ ЗРАЗКІВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ
Рисунок Б.10 Схематична послідовність щодо визначення стійкості герметизуючих матеріалів Ключові слова: будівельні матеріали, випробування, вимоги безпеки, герметизуючі полімерні матеріали, еластичні, зразки, методи, національний стандарт, однокомпонентні, показники якості |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Категории документа: | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Читайте также:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright © 2009-2012 Bud Info. Все права защищены. Disclaimer
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
