ДСТУ 3273-95 Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги.

ПЕРЕДМОВА

1  РОЗРОБЛЕНО і ВНЕСЕНО НВК «Київський інститут автоматики»; НТЦ з ядерної та радіаційної безпеки при Держкомітеті України з ядерної і радіаційної безпеки; НВП «Топаз-Інформ; РВПС України АН України

2  ЗАТВЕРДЖЕНО і ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України зід 19 грудня 1995 p  Na 434

ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4 РОЗРОБНИКИ: О. А. Хлобистова, канд. техн. наук (керівник розробки), І. К. Бистряков, канд. техн. наук, О. О. Бичков, канд. техн. наук, В. M. Глитало, Ю. М. Кобзар, О. Г. Кордюк, Ю. М. Крохмаль, А, В. Перельмутер, д-р техн. наук, С. С. Огороднік, д-р техн. наук, В.Г. Сахаев, д-р економ, наук, О. М. Трофимчук, канд. техн. наук, Є. В. Хлобистов

ЗМІСТ

1     Галузь використання

2     Нормативні посилання

3     Порядок встановлення вимог До безпечності промислових підприємств

4     Основні принципи забезпечення безпечності промислових підприємств

5     Оцінювання та контроль безпечності промислових підприємств

Додаток А Перелік робіт, які входять до «Програми забезпечення безпечності промислового

підприємства»

ДСТУ 3273-95

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

БЕЗПЕЧНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Загальні положення та вимоги

БЕЗОПАСНОСТЬ ПРОМЫШЛЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ

Общие положения и требования

INDUSTRIAL ENTERPRISES SAFETY

General principles and requirements

Чинний від 19960701

1   ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Цей стандарт установлює загальні положення та вимоги до нормування та забезпечення безпечності промислових, зокрема агропромислових підприємств усіх видів, а також інших виробничих комплексів, зорієнтованих на випуск, збереження та переміщення товарів чи надання послуг (далі підприємств), що діють, модернізуються (реконструюються, розширюються, технічно переоснащуються) чи будуються.

Цьй стандарт рекомендується використовувати під час розробки: тех-ніко-економічного обгрунтування (ТЕО), техніко-економічних розрахунків (ТЕР) та проектної документації окремих підприємств, їхніх груп, вузлів та районів, а також територіальних комплексних схем охорони природи і екологічних обгрунтувань урбанізованих, сільських, рекреаційних та інших видів територій.

Терміни та визначення, що використані в цьому стандарті, відповідають ДСТУ 2156 та ДСТУ 2272.

2  НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті наведено посилання на такі державні стандарти: ДСТУ 215693 Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення

ДСТУ 227293 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Терміни та визначення

ГОСТ 12.1.00491 Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования

ГОСТ 12.1.00776 Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности

ГОСТ 12.2.00391 Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.00275 Система стандартов безопасности труда. Процессы производственные. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.4.01189 Система стандартов безопасности труда. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация

ГОСТ 17.0.0.0490 Охрана природы. Экологический паспорт промышленного предприятия. Основные положения.

3 ПОРЯДОК ВСТАНОВЛЕННЯ ВИМОГ ДО БЕЗПЕЧНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1  Встановлення вимог до безпечності конкретного підприємства, що будується чи реконструюється, полягає у визначенні складу (номенклатури) показників, які використовують для кількісного опису безпечності, та у визначенні гранично припустимих числових значень (норм) цих показників.

Для підприємств, що являють собою сукупність технологічних комплексів, до складу яких входять потенційно небезпечні об'єкти ( далі об'єкти), і при цьому для кожного з них можна сформулювати поняття аварій, що можуть виникати і протікати незалежно одна від одної, вимоги до безпечності повинні задаватись для кожного об'єкта, для окремого підприємства в цілому, а також для групи підприємств (промислових вузлів).

3.2 Вимоги до безпечності підприємств повинні встановлюватись з урахуванням усієї сукупності чинників, від яких залежить характер та рівень впливу підприємства на реципієнтів.

3.3  Підприємства мають бути диференційовані:

за видами джерел небезпеки (радіаційні, хімічні, біологічні, фізичні, механічні,бактеріологічні, пожежонебезпечні);

за інтенсивністю джерел небезпеки (постійне випромінювання, залпові викиди, накопичення небезпечного ефекту на поверхні грунту тощо);

 за характером та ступенем впливу на реципієнтів;

за сферою забруднення (атмосфера, гідросфера, літосфера). Відповідно до перелічених ознак підприємства (об'єкта) формулюються вимоги до його безпечності.

3.4  Вимоги до безпечності підприємства встановлюються органами Державного регулювання в особі органів Мінекобезпеки, Держкомохоронпраці, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства внутрішніх справ, а також національних і територіальних органів управління згідно з чинним законодавством.

3.4.1  Державне регулювання безпечності здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерством охорони здоров'я України, іншими органами державної виконавчої влади згідно з законодавством України. Воно спрямоване на зниження до прийнятного рівня впливу небезпечних і шкідливих факторів (зокрема виробничих) і полягає:

 в розробці принципів, критеріїв та умов, які враховують світовий досвід та вимоги чинних нормативних документів;

 у виданні нормативних документів з безпеки те якості робіт на всіх стадіях та етапах циклу існування підприємства;

 у здійсненні державної експертизи;

 у наданні дозволу або ліцензій на всі види діяльності, визначені державними нормативними документами з безпеки;

 в Інспектуванні проведення робіт на відповідність наданим ліцензіям;

 у визначенні процедури звітності, структури звіту та переліку параметрів та показників, які повинні бути в ньому відображені.

3.4.2 Державні органи регулювання для підприємств окремих видів та груп установлюють параметри та характеристики, які визначають їхній негативний вплив на екологічний стан та його розвиток і сукупність яких потребує реалізації заходів для захисту працівників, населення регіону та навколишнього середовища, а також призначають екологічну експертизу як дня підприємств, що проектуються, так і для підприємств, що діють.

3.4.3 Державні органи регулювання установлюють процедуру та форми звітності про безпечність підприємств, а також відповідальність посадових осіб за якість і своєчасність звітності.

3.4.4  Нагляд за додержанням вимог до безпечності підприємств здійснюють органи Держнагляду:

 Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

 органи державного нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Міністерства охорони

А.3.3 Перевірка виконання правил, нормативів та регламентів, які відносяться до безпечності підприємств, передбачених інструкціями з їхньої експлуатації.

А.3.4 Планування та проведення спеціальних випробувань окремих комплексів устаткування, важливого для безпечності підприємства.

А.3.5 Аналіз впливу безпечності підприємства на ефективність цого функціонування.

А.3.6 Контроль і забезпечення методами стандартизації та сертифікації за допомогою технічних умов, експлуатаційних та ремонтних документів безпечності промислового підприємства щодо вироблюваної продукції.

А.3.7 Розроблення та реалізація рекомендацій з підвищення безпечності конкретного підприємства, з підготовки типових проектних рішень.

А.4 Роботи для забезпечення безпечності на стадії ліквідації промислового підприємства

А.4.1 Перевірка виконання правил,нормативів та регламентів, які відносяться до ведення робіт під час ліквідації підприємства.

А.4.2 Розроблення та реалізація рекомендацій з підтримання екологічно безпечної природно-техногенної системи, в яку перетворюється підприємство, що ліквідується.

Ключові слова: безпечність промислових підприємств, оцінювання та контроль безпечності, джерела небезпеки, реципієнти, композиційні фактори, технічні фактори, ергатичні фактори, аварійна ситуація, аварія, ліквідація наслідків аварії, зняття з експлуатації, забезпечення безпечності промислових підприємств