НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ЦЕМЕНТ

Частина 1.

Склад, технічні умови та критерії

відповідності для звичайних цементів

(EN 197-1:2000, IDT)

ДСТУ Б EN 197-1:2008

Київ

Мінрегіонбуд України

2009

ПЕРЕДМОВА

1.  ВНЕСЕНО: Державне підприємство "Орган з сертифікації цементів "СЕПРОЦЕМ"
   ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: М. Бабіч (керівник розробки); І. Меркулова; Л. Полонська; Н. Тимофєєва
2.  ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Мінрегіонбуду України від 16.12.2008 № 612,

 чинний з 2009-07-01

3  Національний стандарт відповідає:

EN 197-1:2000 Cement - Part 1: Composition, specifications and conformity criteria for common cements (Цемент - Частина 1: Склад, технічні умови та критерії відповідності для звичайних цементів)

Ступінь відповідності - ідентичний (IDТ)

Переклад з англійської (en)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

ЗМІСТ

С.

[1] 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ [2] 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ [3] 3 ВИЗНАЧЕННЯ [4] 4 ЦЕМЕНТ [5] 5 СКЛАДНИКИ [6] 6 СКЛАД ТА ПОЗНАЧЕННЯ [7] 7 МЕХАНІЧНІ, ФІЗИЧНІ, ХІМІЧНІ ТА ВИМОГИ ДО ДОВГОВІЧНОСТІ [8] 8 СТАНДАРТНІ ПОЗНАЧЕННЯ [9] 9 КРИТЕРІЇ ВІДПОВІДНОСТІ [10] ДОДАТОК А [10.1] А-ВІДХИЛЕННЯ [11] ДОДАТОК ZA [12] ДОДАТОК НА [12.0.1] ТЕКСТ ЗМІНИ [12.0.1.1] "ВОДОРОЗЧИННИЙ ШЕСТИВАЛЕНТНИЙ ХРОМ [13] ДОДАТОК НБ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт ідентичний EN 197-1:2000 "Cement- Parti: Composition, specifications and conformity criteria for common cements" (Цемент - Частина 1: Склад, технічні умови та критерії відповідності для звичайних цементів) із зміною EN 197-1-А1:2004 (додаток НА до цього стандарту).

Зміна А1:2004 розширює цей стандарт и охоплює звичайні цементи з додатковою властивістю -низькою теплотою гідратації. Спеціальні цементи з дуже низькою теплотою гідратації розглядаються в EN 14216.

Відповідальний за супровід цього стандарту - Державне підприємство "Орган з сертифікації цементів "СЕПРОЦЕМ".

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству.

Цей стандарт використовують, в першу чергу, при контролі якості цементу, який експортують. При контролі виробництва та якості цементу, що використовують в Україні, можуть бути використані чинні на цей час в Україні ДСТУ Б В.2.7-46 "Будівельні матеріали. Цементи загальнобудівельного призначення. Технічні умови", ДСТУ Б В.2.7-112 "Будівельні матеріали. Цементи. Загальні технічні умови".

До стандарту внесені такі редакційні зміни:

позначення: "EN 197-1" замінено на слова "цей стандарт";

структурні елементи цього стандарту -"Титульний аркуш", "Передмову", "Зміст", "Національний вступ", першу сторінку, додаток НБ "Перелік нормативних документів, які пов'язані із цим стандартом та чинні в Україні" та "Бібліографічні дані" - оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

долучені структурні елементи "Національний вступ", додатки НА та НБ;

текст "Передмови" і частково "Вступу" до EN 197-1 долучені до "Національного вступу";

до розділу 1 долучено "Національну примітку" щодо терміну "звичайні цементи";

до розділу 2 "Нормативні посилання" долучено "Національне пояснення", що містить переклад українською мовою нормативних посилань, а також інформацію про впровадження стандартів в Україні, наведених в цьому стандарті;

до пункту 3.6 долучено "Національну примітку";

до розділу 6 долучено "Національну примітку" щодо терміну "шлакові цементи";

до додатка А долучено "Національне пояснення", що містить переклад нормативів для вмісту водорозчинного хрому в цементі;

назви хімічних сполук наведені відповідно до вимог ДСТУ 2439 "Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення основних понять. Умовні позначення" та систематичної номенклатури ІЮПАК (IUPAC - International Union of the Pure and Applied Chemistry - Міжнародний союз теоретичної і прикладної хімії). Назви хімічних речовин та кислот в дужках - це традиційні назви і подані при першому згадуванні як довідкові, наприклад, кислота хлоридна (соляна) тощо.

Положення додатка А щодо А-відхилення і додатка ZA щодо СЕ маркування відповідності стосуються держав-членів ЄС.

Міжнародні документи, на які є посилання у тексті стандарту, а саме EN 196-1, EN 196-2, EN 196-3, EN 196-6, впроваджені в Україні як національні стандарти, a EN 196-5, EN 196-7, EN 197-2, prEN 13639, EN 451-1, EN 933-9, EN 934-2, ISO 9277 в Україні не чинні.

Копії не прийнятих в Україні як національні нормативних документів, на які є посилання у цьому стандарті, можна отримати в Головному фонді нормативних документів.

Номер і назва міжнародного стандарту (МС)	Номер і назва національного стандарту (ДСТУ)
EN 196-1:2005 Methods of testing cement - Part 1: Determination of strength (Методи випробування цементу - Частина 1: Визначення міцності)	ДСТУ EN 196-1:2007 Методи випробування цементу. Частина 1. Визначення міцності (EN 196-1:2005, IDT)
EN 196-2:2005 Methods of testing cement- Part 2: Chemical analysis of cement (Методи випробування цементу - Частина 2: Хімічне аналізування цементу)	ДСТУ Б EN 196-2:2008 Методи випробування цементу. Частина 2. Хімічне аналізування цементу (EN 196-2:2005, IDT)
EN 196-3:2005 Methods of testing cement - Part 3: Determination of setting time and soundness (Методи випробування цементу - Частина 3: Визначення строків тужавлення і рівномірності зміни об'єму)	ДСТУ EN 196-3:2007 Методи випробування цементу. Частина 3. Визначення строків тужавлення та рівномірності зміни об'єму (EN 196-3:2005, IDT)
EN 196-6:1989 Methods of testing cement- Part 6: Determination of fineness (Методи випробування цементу - Частина 6: Визначення тонкості помелу)	ДСТУ EN 196-6:2007 Методи випробування цементу. Частина 6. Визначення тонкості помелу (EN 196-6:1989, IDT)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ЦЕМЕНТ

Частина 1. Склад, технічні умови та критерії відповідності

для звичайних цементів

ЦЕМЕНТ

Часть 1. Состав, технические условия и критерии соответствия

для обычных цементов

CEMENT

Part 1. Composition, specifications and conformity criteria

for common cements

___________________________________________________________________________________________

Чинний від 2009-07-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт визначає та наводить технічні умови 27 різних видів звичайних цементів та їх складників. Визначання кожного цементу включає пропорції, в яких складники мають бути об'єднані для отримання цих різних цементів в діапазоні шести класів міцності. Визначання включає також вимоги, яким мають відповідати складники, та механічні, фізичні і хімічні вимоги до 27 цементів згідно з класами їх міцності. Стандарт містить також критерії відповідності та пов'язані з цим правила. Наведені також необхідні вимоги до довговічності.

Примітка 1. У доповнення до визначених вимог може бути корисним обмін додатковою інформацією між виробником цементу та споживачем. Процедури такого обміну не входять у сферу дії цього стандарту, але ними слід користуватись відповідно до національних стандартів або правил, або вони можуть бути узгоджені між зацікавленими сторонами.

Примітка 2. Слово "цемент" у цьому стандарті застосовують лише до звичайних цементів, якщо не обумовлено інше.

НАЦІОНАЛЬНА ПРИМІТКА. Під звичайними цементами в Україні слід розуміти цементи загальнобудівельного призначення згідно з ДСТУ Б В.2.7-46.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Цей стандарт включає за допомогою датованого або недатованого посилання положення з інших публікацій. Ці нормативні посилання цитують у відповідних місцях у тексті і далі наводять публікації. Щодо датованих посилань, то подальші поправки або перегляди будь-якої з таких публікацій застосовують в цьому стандарті лише в тому випадку, коли вони впроваджені в ньому при його перегляді або внесенні поправки. Що ж до недатованих посилань, дійсною є остання редакція відповідної публікації.

EN 196-1 Methods of testing cement- Part 1: Determination of strength

EN 196-2 Methods of testing cement- Part 2: Chemical analysis of cement

EN 196-3 Methods of testing cement - Part 3: Determination of setting time and soundness

EN 196-5 Methods of testing cement- Part 5: Pozzolanicity test for pozzolanic cements

EN 196-6 Methods of testing cement- Part 6: Determination of fineness

EN 196-7 Methods of testing cement- Part 7: Methods of taking and preparing samples of cement

EN 196-21* Methods of testing cement- Part 21: Determination of the chloride, carbon dioxide and alkali content of cement

EN 197-2 Cement - Part 2: Conformity evaluation

prEN 13639:1999 Determination of total organic carbon content in limestone

EN 451-1 Method of testing fly ash - Part 1: Determination of free calcium oxide content

EN 933-9 Tests for geometrical properties of aggregates - Part 9: Assessment of fines - Methylene

blue test

EN 934-2 Admixtures for concrete, mortar and grout - Part 2: Concrete admix-tures - Definitions and

requirements

ISO 9277 Determination of the specific surface area of solids by gas adsorption using the BET method

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ EN 196-1 Методи випробування цементу - Частина 1: Визначення міцності* EN 196-2 Методи випробування цементу - Частина 2: Хімічне аналізування цементу** EN 196-3 Методи випробування цементу - Частина 3: Визначення строків тужавлення та рівномірності зміни об'єму* EN 196-5 Методи випробування цементу - Частина 5: Випробування для визначання пуцолану для пуцоланового цементу EN 196-6 Методи випробування цементу - Частина 6: Визначення тонкості помелу * EN 196-7 Методи випробування цементу - Частина 7: Методи відбирання та готування проб цементу EN 196-21 Методи випробування цементу - Частина 21: Визначання вмісту хлориду, діоксиду вуглецю та лужних складників цементу EN 197-2 Цемент - Частина 2: Оцінювання відповідності prEN 13639:1999 Визначання загального органічного карбону в вапняку EN 451-1 Метод випробування золи-винесення - Частина 1: Визначання вільного кальцій оксиду EN 933-9 Випробування геометричних характеристик заповнювачів -Частина 9: Оцінювання тонких фракцій - тест з індикатором метиленовим синім EN 934-2 Добавки для бетону, будівельного розчину та ін'єкційного розчину- Частина 2: Добавки до бетону - Визначання та вимоги ISO 9277 Визначання питомої поверхні порошків за допомогою газової адсорбції із застосуванням методу BET ----------------------- *   Стандарти EN 196-1, EN 196-3, EN 196-6 введені в Україні з 1 серпня 2007 р. Мінбудом України відповідно як ДСТУ EN 196-1, ДСТУ EN 196-3, ДСТУ EN 196-6 ** EN 196-2 буде впроваджений в Україні в 2009 р. як ДСТУ Б EN 196-2

3 ВИЗНАЧЕННЯ

У цьому стандарті застосовують такі визначення:

3.1 реакційноздатний кальцій оксид (reactive calcium oxide) (CaO)

Та частина кальцій оксиду, яка за нормальних умов тверднення може утворювати кальцій гідросилікати або кальцій гідроалюмінати.

Примітка. Для визначення цієї частини загальний кальцій оксид (EN 196-2) зменшують на частку, яка на підставі виміряного карбон діоксиду (СО2) (EN 196-21), відповідає кальцій карбонату (СаСО3), та на частку, яка на підставі виміряного сульфату (SO3) (EN 196-21) після віднімання SO3, зв'язаного з лугами, відповідає кальцій сульфату (CaSO4).

3.2 реакційноздатний силіцій діоксид (reactive silicon dioxide) (SiO2)

Та частина силіцій діоксиду, яка переходить у розчин після обробки кислотою хлоридною (соляною) (НСІ) та киплячим розчином калій гідроксиду (КОН).

Примітка. Кількість реакційноздатного силіцій діоксиду визначають, віднімаючи від загального силіцій діоксиду (EN 196-2) частку, яка міститься в залишку, нерозчинному в кислоті хлоридній та калій гідроксиді (EN 196-2), в обох випадках у перерахунку на суху речовину.

3.3 основний складник (main constituent)

Спеціально вибраний неорганічний матеріал у пропорції, яка перевищує 5 % за масою від суми всіх основних та додаткових складників

3.4 додатковий складник (minor additional constituent)

Спеціально вибраний неорганічний матеріал, що використовують в пропорції, яка не перевищує в цілому 5 % за масою від суми всіх основних та додаткових складників

3.5 вид звичайного цементу (type of common cement)

Один з 27 продуктів (див. таблицю 1) із числа звичайних цементів

3.6 клас міцності цементу (strength class of cement)

Клас міцності при стиску

НАЦІОНАЛЬНА ПРИМІТКА. Клас міцності - це стандартна міцність при стиску зразків цементу в віці 28 діб, яку визначають згідно з ДСТУ EN 196-1 і яка повинна бути гарантована ймовірністю не менше ніж 95 %.

3.7 внутрішнє контрольне випробування (autocontrol testing)

Постійне випробування виробником точкових проб цементу, відібраних в місці (місцях) відвантаження його із заводу (складу)

3.8 контрольний період (control period)

Період виробництва та відправлення, ідентифікований для оцінювання результатів внутрішнього контрольного випробування

3.9 характеристичне значення (characteristic value)

Значення показника стандартизованої властивості, за межами якого лежить обумовлена відсоткова частка, процентиль РK, всіх значень генеральної сукупності показників цієї властивості

3.10 установлене характеристичне значення (specified characteristic value)

Характеристичне значення показника механічної, фізичної або хімічної властивості, яке за

верхньою границею не повинно бути перевищене, або за нижньою границею, як мінімум, повинно бути досягнуте

3.11 граничне значення для одиничного результату (single result limit value)

Значення показника механічної, фізичної або хімічної властивості, яке для одиничного результату випробувань за верхньою границею не повинно бути перевищене, а за нижньою границею, як мінімум, повинно бути досягнуте 

3.12 допустима ймовірність приймання CR (allowable probability of acceptance CR)

Для визначеного плану відбирання проб -допустима ймовірність приймання цементу, характеристичне значення властивостей якого виходить за межі установленого характеристичного значення

3.13 план відбирання проб (sampling plan)

Специфічний план, який визначає (статистичний) розмір (розміри) проби, що має бути використана, процентиль РK, та допустиму ймовірність приймання CR

3.14 точкова проба (spot sample)

Проба для передбачених випробувань, відібрана в той самий час і в тому самому місці. Вона може складатися з однієї або декількох частин, відібраних безпосередньо поспіль (EN 196-7).

4 ЦЕМЕНТ

Цемент - це гідравлічне в'яжуче, тобто тонко подрібнений неорганічний матеріал, який при змішуванні з водою утворює тісто, яке тужавіє та твердне внаслідок реакцій та процесів гідратації і яке після тверднення зберігає свою міцність та стабільність навіть у воді.

Цемент, який відповідає цьому стандарту, названий СЕМ-цемент, при належному дозуванні та змішуванні з заповнювачем та водою здатний утворювати бетон або будівельний розчин, який зберігає оброблюваність протягом достатнього часу і повинен після визначених періодів досягати заданих рівнів міцності, а також мати довгострокову об'ємну стабільність.

Гідравлічне тверднення СЕМ-цементів обумовлене, в основному, гідратацією кальцій силікатів, але інші хімічні сполуки, наприклад, алюмінати, також можуть брати участь у процесі тверднення. Сума масових часток реакційноздатного кальцій оксиду (СаО) та реакційноздатного силіцій діок-сиду (SiO2) в СЕМ-цементі повинна становити не менше 50 %, якщо їх масові частки визначені згідно з EN 196-2.

СЕМ-цементи складаються з різних матеріалів і є статистичне однорідними за складом, що обумовлено забезпеченням якості процесів виробництва та підготування матеріалів. Зв'язок між цими процесами виробництва і підготування матеріалів та відповідністю цементу цьому стандарту детально розроблений в EN 197-2.

Примітка. Існують також цементи, тверднення яких обумовлене, головним чином, іншими сполуками, наприклад, кальцій алюмінатом у глиноземистому цементі.

5 СКЛАДНИКИ

5.1 Загальні положення

Вимоги до складників, викладені в підрозділах з 5.2 до 5.5, мають бути визначені відповідно до методів випробувань, описаних в EN 196, якщо не обумовлене інше.

5.2 Основні складники

5.2.1 Портландцементний клінкер (К)

Портландцементний клінкер виготовляють шляхом спікання точно заданої суміші сировинних матеріалів (сировинна суміш, паста або шлам), хімічний склад яких звичайно виражений СаО, SiO2, АІ2О3, Fе2O3 оксидами, та невеликою кількістю інших матеріалів. Сировинна суміш, паста або шлам тонко подрібнені, старанно перемішані і тому однорідні.

Портландцементний клінкер - це гідравлічний матеріал, який складається не менше ніж на дві третини за масою з кальцій силікатів (3СаО · SiO2 та 2СаО · SiO2), решту становлять клінкерні фази, які містять алюміній, ферум та інші сполуки. Співвідношення за масою СаО/SiО2 повинно бути не менше 2,0. Масова частка магній оксиду (МgО) не повинна перевищувати 5,0 %.

5.2.2 Гранульований доменний шлак (S)

Гранульований доменний шлак отримують швидким охолодженням шлакового розплаву відповідного складу, який одержують при плавленні залізної руди в доменній печі і який містить не менше двох третин за масою склоподібного шлаку і при належній активації має гідравлічні властивості.

Гранульований доменний шлак має складатись не менше ніж на дві третини за масою з суми кальцій оксиду (СаО), магній оксиду (МgО) та силіцій діоксиду (SiO2). Решта містить алюміній оксид (АІ2О3) разом з невеликими кількостями інших сполук. Співвідношення за масою (СаО + MgO) / SiO2 повинно перевищувати 1,0.

5.2.3 Пуцоланові матеріали (P,Q)

5.2.3.1 Загальні положення

Пуцоланові матеріали - це природні речовини силікатного, силікатно-алюмінієвого складу або їх комбінації. Хоча зола-винесення та силікатний пил мають пуцоланові властивості, вони визначені в окремих пунктах (5.2.4 та 5.2.7).

Пуцоланові матеріали не тверднуть самі по собі при змішуванні з водою, але при тонкому подрібненні та в присутності води вони реагують за нормальної температурі навколишнього середовища з розчиненим кальцій гідроксидом (Са(ОН)2) з утворенням сполук кальцій силікату та кальцій алюмінату, які набувають міцності. Ці сполуки подібні до тих, що утворюються при твердненні гідравлічних матеріалів. Пуцолани складаються, в основному, з реакційноздатного силіцій діоксиду (SiO2) та алюміній оксиду (Аl2О3). Решта містить ферум оксид (Fе2О3) та інші оксиди. Масова частка реакційноздатного кальцій оксиду для тверднення є несуттєвою. Масова частка реакційноздатного силіцій діоксиду має становити не менше 25,0 %.

Пуцоланові матеріали мають бути правильно підготовлені, тобто відібрані, гомогенізовані, висушені або піддані термообробці та подрібнені, в залежності від їх стану після виготовлення або при доставці.

5.2.3.2 Природні пуцолани (Р)

Природні пуцолани - це звичайні матеріали вулканічного походження або осадові породи певного хімічного та мінерального складу, які повинні відповідати 5.2.3.1.

5.2.3.3 Природні випалені пуцолани (Q)

Природні випалені пуцолани - це матеріали вулканічного походження, глини, сланці або осадові породи, активовані термічною обробкою, які повинні відповідати 5.2.3.1.

5.2.4 Золи-винесення (V, W)

5.2.4.1 Загальні відомості

Золу-винесення отримують електростатичним або механічним осадженням пилоподібних часток із димових газів теплових агрегатів, у яких спалюється тонкомелене вугілля. Золу, отриману іншими способами, не слід використовувати в цементі, який відповідає цьому стандарту.

Зола-винесення може бути силікатної або вапняної природи. Перша має пуцоланові властивості; остання може додатково мати гідравлічні властивості. Втрати при прожарюванні золи-винесення визначені відповідно до EN 196-2 але при прожарюванні протягом 1 год, не повинні перевищувати 5,0 % за масою.

Зола-винесення з втратами при прожарюванні від 5,0 % до 7,0 % за масою також може бути прийнятною за умови, що конкретні вимоги до довговічності, особливо до морозостійкості та до сумісності з добавками, виконуються згідно з відповідними стандартами та/або будівельними нормами на бетон або будівельні розчини в місці застосування. Якщо зола-винесення має втрати при прожарюванні від 5,0 % до 7,0 % за масою, максимальна границя 7 % має бути вказана на упаковці та/або в документі на поставку цементу.

5.2.4.2 Силікатна зола-винесення (V)

Силікатна зола-винесення - це тонкий порошок із переважно сферичних часток, які мають пуцоланові властивості. Вона складається, в основному, з реакційноздатного силіцій діоксиду (SiO2) та алюміній оксиду (АІ2О3). Решта містить ферум оксид (Fе2О3) та інші сполуки.

Масова частка реакційноздатного кальцій оксиду має становити менше 10 %, масова частка кальцій оксиду вільного, визначена методом, описаним в EN 451-1, не повинна перевищувати 1,0 %. Зола-винесення із масовою часткою кальцій оксиду вільного більшою ніж 1,0 %, але меншою ніж 2,5 % також прийнятна за умови, що розширення (рівномірність зміни об'єму) не перевищує 10 мм при випробуванні відповідно до EN 196-3 з використанням суміші 30 % за масою силікатної золи-винесення та 70 % за масою цементу СЕМ І, який відповідає цьому стандарту.

Масова частка реакційноздатного силіцій діоксиду має бути не менше ніж 25 %.

5.2.4.3 Вапняна зола-винесення (W)

Вапняна зола-винесення - це тонкий порошок із гідравлічними та/або пуцолановими властивостями. Вона складається переважно з реакційноздатного кальцій оксиду (СаО), реакційноздатного силіцій діоксиду (SiO2) та алюміній оксиду (Аl2О3). Решта містить ферум оксид (Fе2O3) та інші сполуки. Масова частка реакційноздатного кальцій оксиду повинна бути не менше 10 %. Вапняна зола-винесення із масовою часткою реакційноздатного кальцій оксиду від 10,0 % до 15,0 % повинна містити не менше ніж 25 % за масою реакційноздатного силіцій діоксиду.

Міцність при стиску належним чином подрібненої вапняної золи-винесення, яка містить не менше ніж 15 % за масою реакційноздатного кальцій оксиду, має становити не менше ніж 10,0 МПа у віці 28 діб при випробуванні згідно з EN 196-1. Перед випробуванням зола-винесення має бути подрібнена, і тонкість помелу, визначена як масова частка залишку на ситі при мокрому просіюванні через сито з вічками діаметром 40 мкм, має становити від 10 % до 30 %. Розчин для випробувань має бути приготовлений лише з подрібненою вапняною золою-винесення замість цементу. Зразки розчину слід вийняти з форм через 48 год після приготування, а потім витримувати до випробувань в умовах з відносною вологістю повітря не менше ніж 90 %.

Розширення (рівномірність зміни об'єму) вапняної золи-винесення не повинно перевищувати 10 мм при випробуванні відповідно до EN 196-3 з застосуванням суміші 30 % за масою вапняної золи-винесення, подрібненої, як зазначено вище, та 70 % за масою цементу СЕМ І, що відповідає цьому стандарту.

Примітка. Якщо масова частка сульфату (SO3) в золі-винесення перевищує допустиму верхню границю сульфату в цементі, то це має бути враховано при виготовленні цементу шляхом відповідного зменшення кількості складників, які містять кальцій сульфат.

5.2.5 Випалений сланець (Т)

Випалений сланець, особливо випалений бітумний сланець, виробляють у спеціальних печах за температури близько 800 °С. У зв'язку із складом природного матеріалу та виробничим процесом випалений сланець містить клінкерні фази, переважно дикальцієвий силікат та монокальцієвий алюмінат. Він містить також, крім невеликих масових часток кальцій оксиду вільного та кальцій сульфату, більші масові частки оксидів з пуцолановою активністю, зокрема, силіцій діоксиду. Таким чином, в тонко подрібненому стані випалений сланець має виражені гідравлічні властивості, подібні до властивостей портландцементу, і додатково - пуцоланові властивості.

Міцність при стиску належним чином подрібненого випаленого сланцю повинна становити не менше 25,0 МПа через 28 діб при випробуванні згідно з EN 196-1. Розчин для випробувань має бути приготовлений лише із подрібненим випаленим сланцем замість цементу. Зразки розчину слід вийняти з форм через 48 год після приготування, а потім витримувати в умовах з відносною вологістю повітря не менше ніж 90 %.

Розширення (рівномірність зміни об'єму) випаленого сланцю не повинна перевищувати 10 мм при випробуванні згідно з EN 196-3 із застосуванням суміші 30 % за масою подрібненого випаленого сланцю та 70 % за масою цементу СЕМ І відповідно до цього стандарту.

Примітка. Якщо масова частка сульфату (SO3) у випаленому сланці перевищує допустиму верхню границю масової частки сульфату в цементі, то це має бути враховано при виготовленні цементу шляхом відповідного зменшення кількості складників, які містять кальцій сульфат.

5.2.6 Вапняк (L, LL)

Вапняк повинен відповідати наступним вимогам:

а) масова частка кальцій карбонату (СаСО3), обчислена на основі масової частки кальцій оксиду, має бути не менше 75 %;

б) масова частка глини, визначена при випробуванні з метиленовим синім згідно з EN 933-9, не повинна перевищувати концентрацію 1,20 г/100 г. Для цього випробування вапняк має бути подрібнений до тонкості (приблизно 5000 см2/г), визначеної як питома поверхня згідно з EN 196-6;

в) загальна масова частка органічного карбону (ТОС) при випробуванні згідно з prEN 13639 має відповідати одному з наступних критеріїв: LL не повинна перевищувати 0,20 %; L не повинна перевищувати 0,50 %.

5.2.7 Силікатний пил (D)

Силікатний пил утворюється при відновленні високочистого кварцу вугіллям в електродугових печах при виробництві силікатних та феросиліцієвих сплавів і складається з дуже дрібних сферичних часток, які містять не менше 85 % за масою аморфного силіцій діоксиду.

Силікатний пил має відповідати наступним вимогам:

а) втрати при прожарюванні не повинні перевищувати 4,0 % за масою при визначенні згідно з EN 196-2 при прожарюванні протягом 1 год;

б) питома поверхня (BET) неочищеного силікатного пилу має становити не менше 15,0 м2/г при випробуванні згідно з ISO 9277.

Для сумісного подрібнення з клінкером та кальцій сульфатом силікатний пил повинен бути в первісному стані, пресований або гранульований (водою).

5.3 Додаткові складники

Додаткові складники - це спеціально відібрані неорганічні природні мінеральні матеріали, отримані в процесі виробництва клінкеру, або складники, визначені в 5.2, якщо вони не включені в цемент як основні складники.

Додаткові складники після належної підготовки та завдяки розподілу розмірів їх часток покращують фізичні властивості цементу (такі, як оброблюваність та водоутримувальна здатність). Вони можуть бути інертними або мати слабкі гідравлічні, латентні гідравлічні або пуцоланові властивості. Однак у цьому відношенні до них не ставиться жодних вимог.

Додаткові складники мають бути правильно підготовлені, тобто відібрані, гомогенізовані, висушені та подрібнені в залежності від їх стану після виготовлення або при поставці. Вони не повинні суттєво підвищувати водопотребу цементу, будь-яким чином погіршувати стійкість бетону або будівельного розчину до руйнування або зменшувати захист арматури від корозії.

Примітка. Інформація стосовно додаткових складників у цементі може бути за вимогою споживача отримана у виробника.

5.4 Кальцій сульфат

Кальцій сульфат додають до інших складників цементу при його виготовленні для регулювання процесу тужавлення.

Як кальцій сульфат можуть застосовувати гіпс (кальцій сульфат дигідрат - CaSO4 · 1/2Н2О), кальцій сульфат півгідрат (CaSO4 · 2H2O), ангідрит (безводний кальцій сульфат - CaSO4), або будь-яку їх суміш. Гіпс та ангідрит зустрічаються в природі. Придатний також кальцій сульфат, що є побічним продуктом деяких виробничих процесів.

5.5 Добавки

Добавки, що застосовані в цьому стандарті, - це складники, не охоплені в 5.2 - 5.4, які додаються для удосконалення виробництва або властивостей цементу.

Загальна масова частка добавок у цементі не повинна перевищувати 1 % (за винятком пігментів). Масова частка органічних добавок у цементі в розрахунку на суху речовину не повинна перевищувати 0,5 %.

Ці добавки не повинні посилювати корозію арматури або погіршувати властивості цементу або бетону чи будівельного розчину, виготовлених на основі цементу.

Якщо в цементі використані добавки для бетону, будівельного розчину або ін'єкційного розчину, які відповідають серії EN 934, на мішках або в документах на поставку має бути наведене стандартне позначення добавки.

6 СКЛАД ТА ПОЗНАЧЕННЯ

27 продуктів, що відносяться до звичайних цементів за цим стандартом, та їх позначення наведені в таблиці 1. Вони згруповані в п'ять основних типів цементу, а саме:

СЕМ І - портландцемент

СЕМ II - композиційний портландцемент

СЕМ III - шлаковий цемент

СЕМ IV - пуцолановий цемент

СЕМ V - композиційний цемент

Склад кожного з 27 продуктів, що відносяться до звичайних цементів, має відповідати таблиці 1.

Примітка. Для ясності визначень вимоги до складу стосуються суми всіх основних та додаткових складників. Готовий цемент слід розуміти як основні та додаткові складники плюс необхідний кальцій сульфат (5.4) та будь-які добавки (5.5).

НАЦІОНАЛЬНА ПРИМІТКА. Під шлаковими цементами в Україні слід розуміти шлакопортландцементи згідно з ДСТУ Б В.2.7-46 (вміст шлаку складає більше 36 %).

Таблиця 1 - 27 видів цементів, що відносяться до звичайних цементів

Основні типи	Позначення 27 продуктів (типи і види звичайних цементів)		Склад , % за масоюa)
						Основні складники										Додаткові складники
						Клінкер	До-менний шлак	Силікатний пил	Пуцолани		Зола-винесення		Випа- лений сланець	Вапняк
												природні		природні випалені	силікатна		вапняна
						К	S	Db)	P	Q	V	W	Т	L	LL
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
СЕМ І	Портландцемент	СЕМ І	95-100	-	-	-	-	-	-	-	-	-	0-5
СЕМ II	Портландцемент зі шлаком	СЕМ II/A-S	80-94	6-20	-	-	-	-	-	-	-	-	0-5
				СЕМ II/B-S	65-79	21-35	-	-	-	-	-	-	-	-	0-5
		Портландцемент з силікатним пилом	СЕМ ІІ/A-D	90-94