ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422
Кодексом
N 2747-IV ( 2747-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 35-36, ст.446
Законами
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562
N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295
N 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.298
N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.303
N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67
N 483-V ( 483-16 ) від 15.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.77
N 543-V ( 543-16 ) від 09.01.2007, ВВР, 2007, N 12, ст.103
N 962-V ( 962-16 ) від 19.04.2007, ВВР, 2007, N 31, ст.405 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1397-VI ( 1397-17 ) від 21.05.2009
N 1568-VI ( 1568-17 ) від 25.06.2009 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання цивільного судочинства
1. Завданнями цивільного судочинства є справедливий,
неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з
метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб,
інтересів держави.
Стаття 2. Законодавство про цивільне судочинство
1. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу та Закону
України "Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ).
( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005 )
2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж
встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного
договору.
3. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до
законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій,
розгляду і вирішення справи.
4. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує
права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх
використання, не має зворотної дії в часі.
Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом
1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть
звертатися органи та особи, яким надано право захищати права,
свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні
інтереси.
3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є
недійсною.
Стаття 4. Способи захисту, які застосовуються судом
1. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та
інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Стаття 5. Здійснення правосуддя на засадах поваги до честі
і гідності, рівності перед законом і судом
1. Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників
цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності
перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних
та інших ознак.
Стаття 6. Гласність та відкритість судового розгляду
1. Розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито.
2. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час
і місце розгляду своєї справи.
3. Закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо
відкритий розгляд може привести до розголошення державної або
іншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотанням
осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці
усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи
інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або
відомостей, що принижують їх честь і гідність.
4. Особисті папери, листи, записи телефонних розмов,
телеграми та інші види кореспонденції можуть бути оголошені у
судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним
кодексом України ( 435-15 ). Це правило застосовується при
дослідженні звуко- і відеозаписів такого самого характеру.
5. При розгляді справ у закритому судовому засіданні мають
право бути присутні особи, які беруть участь у справі, а у разі
необхідності - свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі.
6. Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться
з додержанням усіх правил цивільного судочинства.
7. Про розгляд справи в закритому судовому засіданні суд
зобов'язаний постановити мотивовану ухвалу в нарадчій кімнаті, яка
оголошується негайно.
8. Учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на
відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи,
а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої.
Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-,
звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також
транслювання судового засідання по радіо і телебаченню
допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це
осіб, які беруть участь у справі.
9. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли
розгляд проводився у закритому судовому засіданні. Особи, які
беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у
справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи
обов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмової
інформації про результати розгляду відповідної справи. Особи, які
не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права,
свободи чи обов'язки, мають право знайомитися з матеріалами
справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених
до справи, одержувати копії рішень і ухвал.
( Частина дев'ята статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 )
10. Хід судового засідання фіксується технічними засобами.
Порядок фіксування судового засідання технічними засобами
встановлюється цим Кодексом.
11. Офіційним записом судового засідання є лише технічний
запис, зроблений судом.
Стаття 7. Мова, якою здійснюється цивільне судочинство
1. Цивільне судочинство здійснюється державною мовою.
2. Особи, які беруть участь у справі і не володіють або
недостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленому
цим Кодексом, мають право робити заяви, давати пояснення,
виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою,
якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача,
в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Судові документи складаються державною мовою.
( Положення статті 7 визнано конституційними згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 )
Стаття 8. Законодавство, відповідно до якого суд вирішує
справи
1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України
( 254к/96-ВР ), законів України та міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті
відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
що встановлені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
3. У разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи
щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції
України ( 254к/96-ВР ), вирішення питання про конституційність
якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд
звертається до Верховного Суду України для вирішення питання
стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо
конституційності закону чи іншого правового акта.
4. У разі невідповідності правового акта закону України або
міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який
має вищу юридичну силу.
5. У разі невідповідності закону України міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, суд застосовує міжнародний договір.
6. Норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це
встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
7. Суд вирішує справи у сфері державних закупівель з
урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про
закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ).
( Статтю 8 доповнено частиною згідно із Законом N 424-V ( 424-16 )
від 01.12.2006 )
8. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд
застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини
(аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із
загальних засад законодавства (аналогія права).
9. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів
відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,
що регулює спірні відносини.
( Статтю 9 виключено на підставі Закону N 2709-IV ( 2709-15 )
від 23.06.2005 )
Стаття 10. Змагальність сторін
1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності
сторін.
2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають
рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення
перед судом їх переконливості.
3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім
випадків, встановлених цим Кодексом.
4. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин
справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та
обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення
процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках,
встановлених цим Кодексом.
Стаття 11. Диспозитивність цивільного судочинства
1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням
фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі.
2. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми
правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають
також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної
процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
3. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом
надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо
дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він
представляє.
Стаття 12. Право на правову допомогу
1. Особа, яка бере участь у справі, має право на правову
допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі
права в порядку, встановленому законом.
Стаття 13. Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження
судових рішень
1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не
беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та
обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження
судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
1. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для
всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та
громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у
випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її
межами.
2. Невиконання судового рішення є підставою для
відповідальності, встановленої законом.
3. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не
брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо
ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи
інтереси.
Глава 2
ЦИВІЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ
Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ
1. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи
про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи
інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних,
сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім
випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого
судочинства.
2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за
правилами цивільного судочинства.
3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї
статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Стаття 16. Розгляд кількох пов'язаних між собою вимог
1. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які
підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо
інше не встановлено законом.
Стаття 17. Право сторін на передачу спору на розгляд
третейського суду
1. Сторони мають право передати спір на розгляд третейського
суду, крім випадків, встановлених законом.
Глава 3
СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ
Стаття 18. Склад суду
1. Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються
одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.
2. У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у
судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного
судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя
користуються всіма правами судді.
3. Цивільні справи у судах апеляційної інстанції
розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа
яких визначається в установленому законом порядку.
4. Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються
колегією у складі не менше трьох суддів.
( Частина четверта статті 18 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 )
5. Цивільні справи у зв'язку з винятковими обставинами
переглядаються колегією суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її
чисельності, а у випадках, встановлених цим Кодексом, колегією
суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного
Суду України при їх рівному представництві за наявності не менш як
двох третин чисельності кожної палати.
6. Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу
у зв'язку з нововиявленими обставинами суд діє в такому самому
складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).
Стаття 19. Порядок вирішення питань колегією суддів
1. Питання, що виникають під час розгляду справи колегією
суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує
останнім.
2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не
має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи
ухвали.
3. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою
окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні,
приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.
Стаття 20. Підстави для відводу судді
1. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає
відводу (самовідводу), якщо:
1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь
у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник,
секретар судового засідання;
2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду
справи;
3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина,
батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат,
сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений,
опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб)
сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в
об'єктивності та неупередженості судді.
2. До складу суду не можуть входити особи, які є членами
сім'ї або близькими родичами між собою.
Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді в розгляді
справи
1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої
інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в
судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи у
зв'язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді її
судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або
ухвали про закриття провадження в справі.
2. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді
апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої
справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи у
зв'язку з винятковими обставинами, а також у новому розгляді
справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного
суду.
3. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді
касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої
справи в суді першої чи апеляційної інстанції.
4. Суддя, який брав участь у перегляді справи у зв'язку з
винятковими обставинами, не може брати участі у розгляді цієї
самої справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції.
Стаття 22. Підстави для відводу секретаря судового засідання,
експерта, спеціаліста, перекладача
1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,
перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягають
відводу з підстав, зазначених у статті 20 цього Кодексу.
2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі у
розгляді справи, якщо:
1) він перебував або перебуває в службовій або іншій
залежності від осіб, які беруть участь у справі;
2) з'ясування обставин, які мають значення для справи,
виходить за межі сфери його спеціальних знань.
3. Участь секретаря судового засідання, експерта,
спеціаліста, перекладача у судовому засіданні при попередньому
розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання,
експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їх відводу.
Стаття 23. Заяви про самовідводи та відводи
1. За наявності підстав, зазначених у статтях 20, 21 і 22
цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт,
спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
2. На підставах, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього
Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту,
спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які
беруть участь у справі.
3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим
до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у
випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо
після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх
доказами.
Стаття 24. Порядок вирішення заяви про відвід
1. У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій
заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку
осіб, які беруть участь у справі.
2. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою
суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або
всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
Стаття 25. Наслідки відводу суду (судді)
1. У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає
справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим
суддею.
2. У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів або
всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів,
справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним
складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим
складом суддів.
3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за
наявності підстав, зазначених у статті 21 цього Кодексу, неможливо
утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє
ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому
цим Кодексом.
Глава 4
УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Параграф 1. Особи, які беруть участь у справі
Стаття 26. Склад осіб, які беруть участь у справі
1. У справах позовного провадження особами, які беруть участь
у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх
осіб.
2. У справах наказного та окремого провадження особами, які
беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи,
їхні представники.
3. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким
законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших
осіб.
Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь
у справі
1. Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися
з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з
документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал,
брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у
дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть
участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам,
заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення
судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які
виникають під час судового розгляду, і заперечення проти
клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою
допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з
нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його
неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування
судового засідання технічними засобами, робити з нього копії,
подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи
неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими
процесуальними правами, встановленими законом.
2. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження,
для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати
усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час
попереднього судового засідання.
3. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані
добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати
процесуальні обов'язки.
Стаття 27-1. Забезпечення захисту прав малолітніх або
неповнолітніх осіб під час розгляду справи
1. Під час розгляду справи, крім прав та обов'язків,
визначених статтею 27 цього Кодексу, малолітня або
неповнолітня особа має також такі процесуальні права:
безпосередньо або через представника чи законного
представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у
висловленні такої думки;
отримувати через представника чи законного представника
інформацію про судовий розгляд;
здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні
обов'язки, передбачені міжнародним договором, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
2. Суд роз'яснює малолітній або неповнолітній особі її права
та можливі наслідки дій її представника чи законного представника,
у разі якщо цього потребують інтереси цієї особи і за віком та
станом здоров'я вона може усвідомити їх значення.
3. Суд сприяє створенню належних умов для здійснення
малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом
та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України.
( Кодекс доповнено статтею 27-1 згідно із Законом N 1397-VI
( 1397-17 ) від 21.05.2009 )
Стаття 28. Цивільна процесуальна правоздатність
1. Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки
сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна
процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Стаття 29. Цивільна процесуальна дієздатність
1. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права
та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна
дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також
юридичні особи.
2. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти
років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть
особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати
свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких
вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд
може залучити до участі в таких справах законного представника
неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої
обмежена.
3. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла
повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з
моменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатності
набуває також неповнолітня особа, якій у порядку, встановленому
цим Кодексом, надано повну цивільну дієздатність.
Стаття 30. Сторони
1. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
2. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні
особи, а також держава.
Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін
1. Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.
2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього
Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи
змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір
позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право
визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов.
3. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії
цивільного процесу.
4. Кожна із сторін має право вимагати виконання судового
рішення в частині, що стосується цієї сторони.
5. Заявник та заінтересовані особи у справах окремого
провадження мають права і обов'язки сторін, за винятками,
встановленими у розділі IV цього Кодексу.
Стаття 32. Участь у справі кількох позивачів або відповідачів
1. Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами
або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів
щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
2. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів
(процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох
позивачів або відповідачів;
2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів
виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
3. Співучасники можуть доручити вести справу одному із
співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну
дієздатність.
Стаття 33. Заміна неналежного відповідача, залучення
співвідповідачів
1. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду
справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо
позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за
позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як
співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд
залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.
2. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі
співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або
залученого співвідповідача розглядається спочатку.
Стаття 34. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо
предмета спору
1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета
спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду,
пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі
процесуальні права і обов'язки позивача.
2. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила
самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням цієї
особи розглядається спочатку.
Стаття 35. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
щодо предмета спору
1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо
предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або
відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може
вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.
2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо
предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за
клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з
ініціативи суду.
3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають
процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цього
Кодексу.
4. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних
вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи
спочатку.
Стаття 36. Порядок залучення до участі у справі або вступу
в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних
вимог
1. Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити
вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити
вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю
особу.
2. У заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначені
ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання
(перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона має
бути залучена до участі у справі.
3. Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію
заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про
свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть
участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення
про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.
4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо
предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у
справі.
5. Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти
залучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питання
вирішується судом залежно від обставин справи.
6. З питання залучення або допуску до участі в справі третьої
особи суд постановляє ухвалу.
Стаття 37. Процесуальне правонаступництво
1. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи,
заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших
випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд
залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або
третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
2. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу
правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були
обов'язкові для особи, яку він замінив.
Стаття 38. Участь у справі представника
1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону
захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та
інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім
справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі
особисто або через представника.
2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати
в цій справі представника.
3. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах
повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх
представники.
4. Державу представляють відповідні органи державної влади в
межах їх компетенції через свого представника.
Стаття 39. Законні представники
1. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до
чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у
суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи,
визначені законом.
2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна
дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні
батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені
законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню
особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
3. Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно
відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном.
4. Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла
або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята,
захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів
щодо охорони спадкового майна.
5. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді
іншим особам.
Стаття 40. Особи, які можуть бути представниками
1. Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка
досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність
і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в
суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.
2. Одна й та сама особа не може бути одночасно представником
іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо
предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.
Стаття 41. Особи, які не можуть бути представниками
1. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у
цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт,
спеціаліст, свідок.
2. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в
суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного
органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні
представники.
Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження
представників
1. Повноваження представників сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:
1) довіреністю фізичної особи;
2) довіреністю юридичної особи або документами, що
посвідчують службове становище і повноваження її керівника;
3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про
призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового
майна.
2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена
нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель
працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні
чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.
3. Довіреність від імені юридичної особи видається за
підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом
або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.
4. Повноваження адвоката як представника можуть також
посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським
об'єднанням, або договором.
5. Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з
них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.
6. Фізична особа може надати повноваження представникові за
усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання.
Стаття 43. Призначення або заміна законного представника
судом
1. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної
недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного
представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою
призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у
справі як законних представників.
2. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи
неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має
законного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідно
опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування,
призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у
справі як законних представників.
3. У разі якщо законний представник не має права вести справу
в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу
опіки та піклування замінює законного представника.
4. Суд може призначити або замінити законного представника за
клопотанням малолітньої або неповнолітньої особи, якщо це
відповідає її інтересам.
( Статтю 43 доповнено частиною згідно із Законом N 1397-VI
( 1397-17 ) від 21.05.2009 )
5. Звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їх
призначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюються в
порядку, встановленому частиною другою статті 241 цього
Кодексу.
( Стаття 43 в редакції Закону N 3551-IV ( 3551-15 ) від
16.03.2006 )
Стаття 44. Повноваження представника в суді
1. Представник, який має повноваження на ведення справи в
суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі
процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.
2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної
процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому
довіреності.
3. Підстави і порядок припинення представництва за
довіреністю визначається статтями 248-250 Цивільного кодексу
України.
4. Про припинення представництва або обмеження повноважень
представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом
подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому
засіданні.
5. У разі відмови представника від наданих йому повноважень
представник не може бути у цій самій справі представником іншої
сторони.
Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким
законом надано право захищати права, свободи
та інтереси інших осіб
1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної
Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть
звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів
інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь
у цих справах.
2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів
громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та
іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій
стадії цивільного процесу.
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування
можуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь у
справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання
своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі
для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках,
встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Стаття 46. Процесуальні права органів та осіб, яким законом
надано право захищати права, свободи та інтереси
інших осіб
1. Органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього
Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи
суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи,
в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову
угоду.
2. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 45
цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від
поданої ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захист
прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від
суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.
3. Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в
інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд
залишає заяву без розгляду.
4. Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення
питання про наявність підстав для подання апеляційної чи
касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку з
винятковими або нововиявленими обставинами, має право знайомитися
з матеріалами справи в суді.
5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
які беруть участь у справі для подання висновку, мають
процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цього
Кодексу, а також мають право висловити свою думку щодо вирішення
справи по суті.
Параграф 2. Інші учасники цивільного процесу
Стаття 47. Особи, які є іншими учасниками цивільного процесу
1. Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть
участь у справі, є секретар судового засідання, судовий
розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка
надає правову допомогу.
Стаття 48. Секретар судового засідання
1. Секретар судового засідання:
1) здійснює судові виклики і повідомлення;
2) перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб,
яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;
3) забезпечує фіксування судового засідання технічними
засобами;
4) веде журнал судового засідання;
5) оформлює матеріали справи;
6) виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду
справи.
2. Секретар судового засідання може уточнювати суть
процесуальної дії з метою її правильного відображення в журналі
судового засідання.
Стаття 49. Судовий розпорядник
1. Судовий розпорядник:
1) забезпечує належний стан залу судового засідання і
запрошує до нього учасників цивільного процесу;
2) з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під
час судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можуть
бути присутні у залі судового засідання;
3) оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім
встати;
4) слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі
судового засідання;
5) виконує розпорядження головуючого про приведення до
присяги перекладача, експерта;
6) під час судового засідання приймає від учасників
цивільного процесу документи та інші матеріали і передає до суду;
7) запрошує до залу судового засідання свідків та виконує
вказівки головуючого щодо приведення їх до присяги;
8) виконує інші доручення головуючого, пов'язані із
створенням умов, необхідних для розгляду справи.
2. Вимоги судового розпорядника, пов'язані з виконанням
обов'язків, зазначених у частині першій цієї статті, є
обов'язковими для учасників цивільного процесу.
3. Скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника
розглядаються судом у цьому самому процесі.
Стаття 50. Свідок
1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які
обставини, що стосуються справи.
2. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і
дати правдиві показання про відомі йому обставини.
3. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок
зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.
4. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою,
якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися
від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на
компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
5. За завідомо неправдиві показання або за відмову від
давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе
кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків -
відповідальність, встановлену законом.
Стаття 51. Особи, які не підлягають допиту як свідки
1. Не підлягають допиту як свідки:
1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають
на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і
не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати
обставини, що мають значення для справи, або давати показання;
2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці
відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи
професійним становищем, - про такі відомості;
3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на
сповіді віруючих;
4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про
обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під
час ухвалення рішення чи вироку.
2. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути
допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних
представництв - без згоди дипломатичного представника.
Стаття 52. Особи, які мають право відмовитися від давання
показань
1. Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо
себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько,
мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра,
дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи
піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування,
член сім'ї або близький родич цих осіб).
2. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана
повідомити причини відмови.
Стаття 53. Експерт
1. Експертом є особа, якій доручено провести дослідження
матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про
обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час
розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.
2. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам,
встановленим Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ),
і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
3. Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести
повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий
висновок на задані йому питання, а у разі необхідності -
роз'яснити його.
4. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити
збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним
або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його
властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду,
який оформляється ухвалою.
5. Експерт не має права за власною ініціативою збирати
матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які
беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного
процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи;
розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з
проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про
результати експертизи.
6. Експерт невідкладно повинен повідомити суд про
неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього
необхідних знань або без залучення інших експертів.
7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення
експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення
або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за
заданими питаннями.
8. Експерт не має права передоручати проведення експертизи
іншій особі.
9. У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення
експертизи, експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи
та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
10. Експерт має право:
1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета
дослідження;
2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів
і зразків;
3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її
проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких
йому не були задані питання;
4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що
стосуються предмета і об'єктів дослідження;
5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, та
свідкам;
6) користуватися іншими правами, встановленими Законом
України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ).
11. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на
компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом
до суду.
12. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо
подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього
обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.
13. За завідомо неправдивий висновок або за відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків
експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших
обов'язків - відповідальність, встановлену законом.
Стаття 54. Спеціаліст
1. Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними
знаннями та навичками застосування технічних засобів і може
надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань,
що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
2. Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному
процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної
допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень,
відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення
процесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру під
час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта.
3. Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду,
відповідати на задані судом питання, давати усні консультації та
письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини
чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну
допомогу.
4. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.
5. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду,
відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє
відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задавати
питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати
увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на
оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з
викликом до суду.
Стаття 55. Перекладач
1. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою,
якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання
якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на
іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими,
німими чи глухонімими.
2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою особи, яка
бере участь у справі.
3. Перекладач має право задавати питання з метою уточнення
перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він
не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а
також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат,
пов'язаних з викликом до суду.
4. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом суду,
здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати
правильність перекладу своїм підписом в процесуальних документах,
що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою
вони володіють.
5. За завідомо неправильний переклад або за відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків
перекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконання
інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.
Стаття 56. Особа, яка надає правову допомогу
1. Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у
галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
2. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право:
знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати
копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому
засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги,
допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у
справі.
Глава 5
ДОКАЗИ
Стаття 57. Докази
1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд
встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують
вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення
для вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх
осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,
письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів,
висновків експертів.
Стаття 58. Належність доказів
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета
доказування.
2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного
доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета
доказування.
Стаття 59. Допустимість доказів
1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням
порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів
1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім
випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі.
3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для
ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, виникає спір.
4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 61. Підстави звільнення від доказування
1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі, не підлягають доказуванню.
2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують
доказування.
3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,
господарській або адміністративній справі, що набрало законної
сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть
участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці
обставини.
4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або
постанова суду у справі про адміністративне правопорушення
обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові
наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову
суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією
особою.
Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх
представників
1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою
можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають
значення для справи.
Стаття 63. Показання свідка
1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому
обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання
свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної
обставини.
Стаття 64. Письмові докази
1. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки,
листування службового або особистого характеру або витяги з них,
що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
2. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо
подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які
беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Стаття 65. Речові докази
1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що
містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.
2. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші
носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про
обставини, що мають значення для справи.
Стаття 66. Висновок експерта
1. Висновок експерта - докладний опис проведених експертом
досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані
відповіді на питання, задані судом.
Глава 6
ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
Стаття 67. Види процесуальних строків
1. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії,
встановлюються законом, а якщо не визначені законом, -
встановлюються судом.
Стаття 68. Обчислення процесуальних строків
1. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються
роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на
подію, яка повинна неминуче настати.
Стаття 69. Початок перебігу процесуальних строків
1. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня
після відповідної календарної дати або настання події, з якою
пов'язано його початок.
Стаття 70. Закінчення процесуальних строків
1. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні
місяць і число останнього року строку.
2. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне
число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку,
обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного
числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.
3. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи
інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього
робочий день.
4. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка
повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після
настання події.
5. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей
строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час
закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього
часу.
6. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення
заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано
на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Стаття 71. Зупинення процесуальних строків
1. Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг
процесуальних строків. Зупинення цих строків починається з моменту
настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження.
Стаття 72. Наслідки пропущення процесуальних строків
1. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із
закінченням строку, встановленого законом або судом.
2. Документи, подані після закінчення процесуальних строків,
залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх
подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Стаття 73. Поновлення та продовження процесуальних строків
1. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно
законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі
його пропущення з поважних причин.
2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку
вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до
якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час
розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у
справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.
3. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження
строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ,
стосовно якого заявлено клопотання.
( Частина третя статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 )
4. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється
ухвала.
Глава 7
СУДОВІ ВИКЛИКИ І ПОВІДОМЛЕННЯ
Стаття 74. Судові повістки
1. Судові виклики здійснюються судовими повістками про
виклик.
2. Судові повідомлення здійснюються судовими
повістками-повідомленнями.
3. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які
беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам,
перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть
участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких
участь цих осіб не є обов'язковою.
4. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким
розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для
явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але
не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова
повістка-повідомлення - завчасно.
5. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках,
встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів
надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або
через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою,
яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх
згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним
учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена
безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час
і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
6. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки,
експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або
викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів
зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
7. Якщо насправді особа не проживає за адресою, повідомленою
суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
8. Судова повістка юридичній особі направляється за її
місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва,
філії, якщо позов виник у зв'язку з їх діяльністю.
9. Відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або
місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його
звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ,
викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням
оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і
місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини
четвертої цієї статті.
10. Друкований орган, у якому розміщуються оголошення про
виклик відповідача протягом наступного року, визначається не
пізніше 1 грудня поточного року в порядку ( 52-2006-п ),
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 75. Зміст судової повістки і оголошення про виклик
у суд
1. Судова повістка про виклик у суд повинна містити:
1) ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій
адресується повістка;
2) найменування та адресу суду;
3) зазначення місця, дня і часу явки за викликом;
4) назву справи, за якою робиться виклик;
5) зазначення, в якості кого викликається особа (як позивач,
відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач);
6) зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у
попереднє судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у
зв'язку з необхідністю дати особисті пояснення - про потребу дати
особисті пояснення;
7) у разі необхідності - пропозицію особі, яка бере участь у
справі, подати всі раніше неподані докази;
8) зазначення обов'язку особи, яка одержала судову повістку в
зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її
адресату;
9) роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуального
статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий
привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без
розгляду), і про обов'язок повідомити суд про причини неявки.
2. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в
пунктах 1-7 і 9 частини першої цієї статті.
3. Судова повістка-повідомлення повинна містити найменування
та адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію буде
вчинено, місце, день і час її вчинення, а також про те, що участь
у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою.
4. Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії
відповідних документів, у повістці особі, якій вони надсилаються,
повинно бути зазначено, які документи надсилаються і про її право
подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.
Стаття 76. Порядок вручення судових повісток
1. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм
під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі,
яка розписується про одержання повістки.
2. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про
дату вручення в той самий день особами, які її вручали,
повертається до суду.
3. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в
місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з
повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх
відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або
виконавчому органу місцевого самоврядування.
4. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову
повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини
невручення.
5. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере
участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
6. Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою
або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі,
позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному
батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка
та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією
місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові
пояснення цієї особи до суду.
7. Особам, які проживають за межами України, судові повістки
вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі
відсутності таких - через дипломатичні представництва та
консульські установи України за місцем проживання цих осіб.
8. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа,
яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає
її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку,
вважається повідомленою.
9. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає
справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до
суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 77. Обов'язок осіб, які беруть участь у справі,
повідомляти суд про зміну свого місця проживання
(перебування, знаходження) та про причини неявки
в судове засідання
1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання
(перебування, знаходження) або місцезнаходження під час
провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця
проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на
останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо
особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.
У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що
сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в
судове засідання без поважних причин.
Стаття 78. Розшук відповідача
1. Якщо місцеперебування відповідача в справах за позовами
про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи,
невідоме, суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук проводиться
органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються
з відповідача в дохід держави за рішенням суду.
Глава 8
СУДОВІ ВИТРАТИ
Стаття 79. Види судових витрат
1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат,
пов'язаних з розглядом справи.
2. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення
від сплати встановлюються законом.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи,
належать:
1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою
до суду;
4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів,
перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем
їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду
справи.
Стаття 80. Ціна позову
1. Ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка
стягується;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його
витребування - вартістю майна;
3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх
виплат, але не більше ніж за шість місяців;
4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх
платежів або видач, але не більше ніж за три роки;
5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі -
сукупністю платежів або видач за три роки;
6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або
видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи
видачі, але не більше ніж за один рік;
7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю
платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;
8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або
договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за
користування майном або житлом протягом строку, що залишається до
кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;
9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що
належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною
вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить
юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;
10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -
загальною сумою всіх вимог.
2. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не
відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент
пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір
судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням
недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору
відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні
справи.
3. У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення
нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до
звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру
позовних вимог питання про повернення суми судового збору
вирішується відповідно до частини першої статті 83 цього Кодексу.
Стаття 81. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення
розгляду справи
1. До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасників
цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також
витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових
рішень.
2. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ
встановлюються Кабінетом Міністрів України ( 1258-2005-п ).
3. Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються
на сторони після розгляду справи судом витрати на
інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
1) поновлення на роботі;
2) стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам,
вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням
здоров'я або смертю фізичної особи;
4) стягнення аліментів;
5) визнання батьківства або материнства.
4. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне
забезпечення у справах про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання
фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності
фізичної особи;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому
порядку;
4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного
закладу;
5) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями,
діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади
Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх
посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями,
діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства,
прокуратури або суду;
( Пункт 5 частини четвертої статті 81 в редакції Закону N 1397-VI
( 1397-17 ) від 21.05.2009 )
6) оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру.
( Частину четверту статті 81 доповнено пунктом 6 згідно із Законом
N 1568-VI ( 1568-17 ) від 25.06.2009 )
5. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне
забезпечення у справах, в яких, у випадках, встановлених законом,
представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснює
прокурор.
Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне
забезпечення у справах про захист прав малолітніх чи неповнолітніх
осіб у випадках, якщо представництво їх інтересів у суді
відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на
обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють
Міністерство юстиції України та/чи органи опіки та піклування або
служби у справах дітей. ( Частину п'яту статті 81 доповнено
абзацом другим згідно із Законом N 1397-VI ( 1397-17 ) від
21.05.2009 )
( Статтю 81 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 543-V
( 543-16 ) від 09.01.2007 )
Стаття 82. Відстрочення та розстрочення судових витрат,
зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати
1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою
відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений
строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
2. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть
оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду,
або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата
судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього
рішення.
3. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд
може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних
з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
4. У разі подання позовної заяви після подання заяви про
забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується
на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про
забезпечення доказів або позову.
Стаття 83. Повернення судового збору та коштів на оплату
витрат на інформаційно-технічне забезпечення
розгляду судової справи
1. Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду
у разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового
збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду;
5) закриття провадження у справі.
2. Сплачена сума коштів на оплату витрат на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за
ухвалою суду у разі:
1) внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено
законодавством;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) закриття провадження у справі з підстави, визначеної
пунктом 1 статті 205 цього Кодексу;
5) залишення заяви без розгляду з підстав, визначених
пунктами 1, 2 і 8 статті 207 цього Кодексу.
3. У випадках, встановлених пунктом 1 частини першої і
пунктом 1 частини другої цієї статті, судовий збір та кошти на
оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи повертаються у розмірі зайво внесеної суми; в інших
випадках, встановлених цією статтею, - повністю.
4. Судовий збір повертається в інших випадках, встановлених
законом.
Стаття 84. Витрати на правову допомогу
1. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката
або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків
надання безоплатної правової допомоги.
2. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу
встановлюється законом.
3. Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою правової
допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної
особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю
або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного
нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні
особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок
таких надзвичайних ситуацій.
( Статтю 84 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1568-VI
( 1568-17 ) від 25.06.2009 )
Стаття 85. Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з
явкою до суду
1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту
сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть
сторони.
2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її
представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду
до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений
заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений
заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного
заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять -
пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Граничний розмір ( 590-2006-п ) компенсації за судовим
рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою
до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 86. Витрати, пов'язані із залученням свідків,
спеціалістів, перекладачів та проведенням судових
експертиз
1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту
свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними
житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка
заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста,
перекладача та проведення судової експертизи.
2. Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка
заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про
проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її
оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової
експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про
призначення судової експертизи.
3. Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а
також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних
занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються
стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація
за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру
середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних
занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. У
такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг
експерта, спеціаліста, перекладача.
4. Якщо у справах окремого провадження виклик свідків,
призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за
ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових
витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати
відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.
5. Граничний розмір компенсації витрат ( 590-2006-п ),
пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та
проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 87. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів
за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій,
необхідних для розгляду справи
1. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх
місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду
справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій.
Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома
сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.
2. Граничний розмір компенсації витрат ( 590-2006-п ),
пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та
вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи,
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 88. Розподіл судових витрат між сторонами
1. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з
другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові
витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати
присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених
позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини
позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
2. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено
від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові
витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної
чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від
оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення,
звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача
в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини
вимог.
4. У разі залишення позову без задоволення, закриття
провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача,
звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені
відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
5. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не
передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює
нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Стаття 89. Розподіл витрат у разі відмови від позову
і укладення мирової угоди
1. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати
відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його
заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує
своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після
пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення
всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
2. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не
передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у
справі несе половину судових витрат.
3. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у
разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити
вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з
розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Глава 9
ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ
Стаття 90. Підстави і порядок застосування заходів
процесуального примусу
1. Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом
процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують
встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають
здійсненню цивільного судочинства.
2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно
після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.
Стаття 91. Види заходів процесуального примусу
1. Заходами процесуального примусу є:
1) попередження;
2) видалення із залу судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
4) привід.
2. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів
процесуального примусу за одне й те саме правопорушення.
Стаття 92. Попередження і видалення із залу судового
засідання
1. До учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх в
судовому засіданні, за порушення порядку під час судового
засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого
застосовується попередження, а у разі повторного вчинення
зазначених дій - видалення із залу судового засідання.
2. У разі повторного вчинення дій, зазначених у частині
першій цієї статті, перекладачем суд оголошує перерву і надає час
для його заміни.
Стаття 93. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом
1. У разі неподання без поважних причин письмових чи речових
доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх
неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих
доказів для дослідження судом.
2. В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження
судом зазначаються: ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться
доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження,
назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення
його тимчасового вилучення.
Стаття 94. Привід свідка
1. Належно викликаний свідок, який без поважних причин не
з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки,
може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ з
відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
2. Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я
фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи
навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа
повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.
3. Ухвала про привід у суд передається для виконання до
органу внутрішніх справ за місцем провадження в справі або за
місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.
4. Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути
допитані відповідно до статті 51 цього Кодексу, а також малолітні
та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої і другої
груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або
дітей-інвалідів.
5. Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її
виконує.
6. У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу,
через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду
з письмовим поясненням причин невиконання.
Розділ II
НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 95. Стягнення на підставі судового наказу
1. Судовий наказ є особливою формою судового рішення про
стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за
заявою особи, якій належить право такої вимоги.
2. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами,
встановленими для виконання судових рішень у порядку,
встановленому законом.
Стаття 96. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ
1. Судовий наказ може бути видано, якщо:
1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у
письмовій формі;
2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не
виплаченої працівникові суми заробітної плати;
3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення
розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів
боржника.
2. Судовий наказ може бути видано і в інших випадках,
встановлених законом.
Стаття 97. Підсудність
1. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої
інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим
Кодексом.
Стаття 98. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу
1. Заява про видачу судового наказу подається в суд у
письмовій формі.
2. У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, в який подається заява;
2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я
(найменування) представника заявника, якщо заява подається
представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
4) вартість майна у разі його витребування;
5) перелік документів, що додаються до заяви.
3. Заява підписується заявником або його представником і
подається з її копіями та копіями доданих до неї документів
відповідно до кількості боржників.
4. До заяви, яка подається представником заявника, повинно
бути додано документ, що підтверджує його повноваження.
5. До неналежно оформленої заяви застосовуються положення
статті 121 цього Кодексу.
Стаття 99. Судовий збір за подання заяви про видачу
судового наказу
1. За подання заяви про видачу судового наказу сплачується
судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка
визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у
порядку позовного провадження.
2. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового
наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового
збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем
позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума
зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну
заяву.
( Частина друга статті 99 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 )
Стаття 100. Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу
судового наказу
1. Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового
наказу, якщо:
1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;
2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
2. Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.
Стаття 101. Наслідки повернення заяви або відмови
в її прийнятті
1. Повернення заяви у випадку, встановленому частиною другою
статті 121 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення
з такою самою заявою після усунення її недоліків.
2. Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення
з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися
з тими самими вимогами у позовному порядку.
Стаття 102. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу
1. У разі прийняття заяви стягувача про видачу судового
наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених
вимог.
2. Видача судового наказу проводиться без судового засідання
і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.
Стаття 103. Зміст судового наказу
1. У судовому наказі зазначаються:
1) дата видачі наказу;
2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав
судовий наказ;
3) ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце
проживання або місцезнаходження;
4) посилання на закон, на підставі якого підлягають
задоволенню заявлені вимоги;
5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також
розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку,
з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий
повідомлений заявником, яке майно присуджено та його вартість;
6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає
стягненню на його користь з боржника.
2. Судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого
документа, встановленим Законом України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ).
3. Судовий наказ складається і підписується суддею у двох
примірниках, один з яких залишається у справі, а другий
скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання
ним законної сили.
Стаття 104. Надіслання боржникові копії судового наказу
1. Після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його
копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням.
2. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається
копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та
роз'яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувача
протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву
про його скасування.
Стаття 105. Набрання судовим наказом законної сили та видача
його стягувачеві
1. У разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох
днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних
про отримання боржником копії наказу судовий наказ набирає
законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до
виконання.
Стаття 106. Скасування судового наказу
1. Заява боржника про скасування судового наказу, що подана в
установлений строк, розглядається судом протягом п'яти днів з дня
її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що
постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ.
2. Заява боржника про скасування судового наказу, подана
після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 104
цього Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,
яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання
цієї заяви.
3. В ухвалі про скасування судового наказу суд одночасно
роз'яснює, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в
позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо
пред'явлення позову.
4. Копії ухвали надсилаються стягувачеві та боржникові не
пізніше трьох днів після її постановлення.
Розділ III
ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Глава 1
ПІДСУДНІСТЬ
Стаття 107. Суд першої інстанції
1. Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного
судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими
та міськрайонними судами.
Стаття 108. Підсудність справ, у яких однією із сторін є суд
або суддя
1. Підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд
або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої
інстанції без виклику сторін.
2. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд
України або суддя цього суду, визначається за загальними правилами
підсудності.
Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням
відповідача
1. Позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її
проживання.
2. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім
місцезнаходженням.
Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача
1. Позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства
відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть
пред'являтися також за місцем проживання позивача.
2. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем
проживання позивача також у разі, якщо на його утриманні є
малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом
здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання
відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за
місцем проживання будь-кого з них.
3. Позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої
внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за місцем
проживання позивача чи за місцем завдання шкоди.
4. Позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання,
досудового слідства, прокуратури або суду, можуть пред'являтися
також за місцем проживання позивача.
( Частина четверта статті 110 в редакції Закону N 2875-IV
( 2875-15 ) від 08.09.2005 )
5. Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися
також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння
шкоди чи виконання договору.
6. Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних
або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання
шкоди.
7. Позови, що виникають з діяльності філії або представництва
юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх
місцезнаходженням.
8. Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце
виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в
певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих
договорів.
9. Позови до відповідача, місце проживання якого невідоме,
пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем
його перебування або за останнім відомим місцем проживання
відповідача чи постійного його заняття (роботи).
10. Позови до відповідача, який не має в Україні місця
проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна
або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в
Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання
чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку
достовірно встановлені.
11. Позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням
суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі
можуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна відповідача
або порту реєстрації судна.
12. Позови до стягувача про визнання виконавчого напису
нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення
стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися
також за місцем його виконання.
( Статтю 110 доповнено частиною 12 згідно із Законом N 3538-IV
( 3538-15 ) від 15.03.2006 )
13. Позови Міністерства юстиції України на підставі
міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, в інтересах і за довіреністю позивача,
який не має в Україні місця проживання, можуть також пред'являтися
за місцезнаходженням Міністерства або його територіальних органів.
( Статтю 110 доповнено частиною згідно із Законом N 1397-VI
( 1397-17 ) від 21.05.2009 )
14. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким
згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної
підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.
Стаття 111. Підсудність справ про спори між громадянами
України, якщо обидві сторони проживають
за її межами
1. Підсудність справи про спір між громадянами України, якщо
обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача
визначається ухвалою судді Верховного Суду України. У такому
самому порядку визначається підсудність справи про розірвання
шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без
громадянства, які проживають за межами України.
Стаття 112. Договірна підсудність
1. Сторони мають право письмово визначити територіальну
підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна
підсудність.
Стаття 113. Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою
1. Позови до кількох відповідачів, які проживають або
знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання
або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
2. Зустрічний позов незалежно від його підсудності
пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.
Стаття 114. Виключна підсудність
1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна,
пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його
частини.
2. Позови про виключення майна з опису пред'являються за
місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття
спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням
спадкового майна або основної його частини.
4. Позови до перевізників, що виникають з договорів
перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за
місцезнаходженням перевізника.
Стаття 115. Наслідки порушення правил підсудності
1. Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у
справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява
повертається позивачеві для подання до належного суду, про що
постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма
додатками до неї надсилаються позивачеві.
Стаття 116. Передача справи з одного суду до іншого
1. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:
1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого
раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його
проживання або місцезнаходженням;
2) після відкриття провадження у справі і до початку судового
розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил
підсудності;
3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо
утворити новий склад суду для розгляду справи;
4) ліквідовано суд, який розглядав справу.
2. У випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої
цієї статті, справа передається до суду, найбільш територіально
наближеного до цього суду.
3. Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на
підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в
разі подання скарги - після залишення її без задоволення.
4. Забороняється передавати до іншого суду справу, яка
розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим
Кодексом.
Стаття 117. Недопустимість спорів про підсудність
1. Спори між судами про підсудність не допускаються.
2. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку,
встановленому статтею 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята до
провадження судом, якому вона надіслана.
Глава 2
ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ.
ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
Стаття 118. Пред'явлення позову
1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду
першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається
судді в порядку черговості.
2. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька
вимог, які пов'язані між собою.
Стаття 119. Форма і зміст позовної заяви
1. Позовна заява подається в письмовій формі.
2. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я
представника позивача, якщо позовна заява подається представником,
їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер
засобів зв'язку, якщо такий відомий;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину,
наявність підстав для звільнення від доказування;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
3. Позовна заява підписується позивачем або його
представником із зазначенням дати її подання.
4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам,
встановленим законом.
5. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують
сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи.
6. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист
прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути
зазначені підстави такого звернення.
7. Якщо позовна заява подається представником позивача, до
позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що
підтверджує його повноваження.
8. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або
позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї
статті, відомості про забезпечення доказів або позову.
Стаття 120. Подання копії позовної заяви та доданих до неї
документів
1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії
всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості
відповідачів і третіх осіб.
2. Правила цієї статті щодо подання копій документів не
поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а
також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи,
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання,
досудового слідства, прокуратури або суду.
Стаття 121. Залишення позовної заяви без руху, повернення
заяви
1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання
вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не
сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє
ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про
що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
2. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений
строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу,
сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява
вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше
заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про
повернення йому позову;
2) заяву подано недієздатною особою;
3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має
повноважень на ведення справи;
4) справа не підсудна цьому суду;
5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності
дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання
вимог, встановлених Сімейним кодексом України.
4. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.
5. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному
зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини,
що стали підставою для повернення заяви.
Стаття 122. Відкриття провадження у справі
1. Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше
як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку,
встановленому цим Кодексом.
2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного
судочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду
про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача
від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими
самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити
такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між
тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих
підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його
компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий
предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд
відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення
третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд
справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з
припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі,
спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
3. Питання про відкриття провадження у справі або про відмову
у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти
днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку,
встановленого для усунення недоліків.
4. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті
провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про
відкриття провадження у справі зазначаються:
1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який
відкрив провадження у справі, номер справи;
2) ким і до кого пред'явлено позов;
3) зміст позовних вимог;
4) час і місце попереднього судового засідання;
5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові
заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони
обґрунтовуються.
5. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі
повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та
всіма доданими до неї документами.
6. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає
повторному зверненню до суду з таким самим позовом.
Стаття 123. Зустрічний позов
1. Відповідач має право до або під час попереднього судового
засідання пред'явити зустрічний позов.
2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з
первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний
їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних
правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися,
або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю
або частково задоволення первісного позову.
3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в
одне провадження з первісним позовом.
Стаття 124. Форма і зміст зустрічної позовної заяви
1. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням
загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам
статей 119 і 120 цього Кодексу.
2. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог,
встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення
статті 121 цього Кодексу.
Стаття 125. Позов третьої особи із самостійними вимогами
1. Положення статей 123 і 124 цього Кодексу застосовуються до
позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета
спору у справі, у якій відкрито провадження.
Стаття 126. Об'єднання і роз'єднання позовів
1. Суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки
справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають
право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох
однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого
позивача до одного й того самого відповідача чи до різних
відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того
самого відповідача.
2. Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право
постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному
провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний
розгляд ускладнює вирішення справи.
Глава 3
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
Стаття 127. Надіслання копії ухвали про відкриття провадження
у справі, копії позовної заяви та доданих до неї
документів
1. Після відкриття провадження у справі суд невідкладно
надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про
відкриття провадження у справі.
2. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у
справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями
доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.
Стаття 128. Заперечення відповідача проти позову
1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у
справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове
заперечення проти позову.
2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на
незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у
позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для
відкриття провадження у справі.
3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених
вимог чи їх певної частини або обсягу.
Стаття 129. Строк проведення попереднього судового засідання
1. Попереднє судове засідання повинно бути призначено і
проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у
справі.
Стаття 130. Попереднє судове засідання
1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування
можливості врегулювання спору до судового розгляду або
забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.
2. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю
сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
3. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує:
чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов
відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або
передати справу на розгляд третейського суду.
4. Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового
рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення
мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і
175 цього Кодексу.
5. Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на
вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення
заяви без розгляду.
6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною
третьою цієї статті, суд:
1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;
2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у
справі;
3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення
спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають
доказуванню;
4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати
свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює
строки їх подання;
5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення
експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача,
особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо
збирання доказів;
6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд
письмових і речових доказів;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
питання про вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до
судового розгляду;
9) визначає час і місце судового розгляду.
7. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної
справи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.
8. За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до
суду проведення попереднього судового засідання може бути
відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними.
9. У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без
поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування
обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання
яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання.
У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності
причин, через які вони були подані несвоєчасно.
10. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового
розгляду, суд постановляє ухвалу.
11. Попереднє судове засідання проводиться з додержанням
загальних правил, встановлених цим Кодексом для судового розгляду,
з винятками, встановленими цією главою.
Стаття 131. Подання доказів
1. Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про
них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.
Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу,
необхідного для подання доказів.
2. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною
першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що
докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Стаття 132. Судові доручення щодо збирання доказів
1. Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання
доказів за межами його територіальної підсудності доручає
відповідному суду провести певні процесуальні дії.
2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть
справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній
участь, обставини, що підлягають з'ясуванню, докази, які повинен
зібрати суд, що виконує доручення, перелік питань, поставлених
особам, які беруть участь у справі, та судом свідку. Ця ухвала
обов'язкова для суду, якому вона адресована.
3. Судове доручення виконується у судовому засіданні за
правилами, встановленими цим Кодексом. Суд повідомляє осіб, які
беруть участь у справі, про час і місце засідання. Їхня
присутність не є обов'язковою.
4. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали
негайно пересилаються до суду, який розглядає справу.
5. Якщо свідки, які дали показання суду, що виконував
доручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають
показання у загальному порядку.
Стаття 133. Забезпечення доказів
1. Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання
потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих
доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих
доказів.
2. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків,
призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у
тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом
можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.
3. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити
докази до пред'явлення нею позову.
4. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання
позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом
десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У
разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала
заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові
витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням
доказів.
Стаття 134. Заява про забезпечення доказів
1. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені:
докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути
підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що
подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а
також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою
потрібно їх забезпечити.
2. До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає
вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею
121 цього Кодексу.
Стаття 135. Розгляд заяви про забезпечення доказів
1. Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який
розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевим
загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть
бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
2. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом
п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є
обов'язковою.
3. У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не
можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов,
заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно
лише за участю заявника.
4. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою.
Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її
виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
5. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення
доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші
матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який
розглядає справу.
Стаття 136. Заява про виклик свідка
1. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце
проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може
підтвердити.
Стаття 137. Витребування доказів
1. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх
клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.
2. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який
доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ
знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей
доказ.
3. Докази, які вимагає суд, направляються до суду
безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу,
яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його
суду.
4. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає
суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані
повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з
дня отримання ухвали.
5. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а
також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних
судом неповажними, винні особи несуть відповідальність,
встановлену законом.
6. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх
від обов'язку подати суду докази.
7. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні
про виконання його вимог щодо витребування доказів.
Стаття 138. Повернення оригіналів письмових доказів
1. Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням
законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх
подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі
залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Стаття 139. Зберігання речових доказів
1. Речові докази до набрання рішенням законної сили
зберігаються у справі або за окремим описом здаються до камери
схову речових доказів суду.
2. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду,
зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні
бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності -
сфотографовані.
3. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових
доказів у незмінному стані.
Стаття 140. Огляд доказів за їх місцезнаходженням
1. Речові та письмові докази, які не можна доставити в суд,
оглядаються за їх місцезнаходженням.
2. Про час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням
повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб
не є перешкодою для проведення огляду.
3. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи,
яка бере участь у справі, для участі в огляді доказів за їх
місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі,
експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко-
і відеозапис.
4. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається
протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в
огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або
звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії
документів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових і
речових доказів, відеозаписи тощо.
5. Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх
місцезнаходженням, мають право робити свої зауваження щодо
протоколу огляду.
Стаття 141. Огляд речових доказів, що швидко псуються
1. Продукти та інші речові докази, що швидко псуються,
негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд
осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає
огляду речових доказів.
2. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи,
яка бере участь у справі, для участі в огляді продуктів та інших
речових доказів, що швидко псуються, може бути залучено свідків,
перекладачів, експертів, спеціалістів, а також здійснено
фотографування і відеозапис.
3. Огляд продуктів та інших речових доказів, що швидко
псуються, за їх місцезнаходженням здійснюється у порядку,
встановленому статтею 140 цього Кодексу.
4. Після огляду ці речові докази повертаються особам, від
яких вони були одержані.
Стаття 142. Повернення речових доказів
1. Речові докази після огляду та дослідження їх судом
повертаються особам, від яких вони були одержані, якщо останні
заявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе без
шкоди для розгляду справи.
2. Речові докази, що є об'єктами, які вилучені з цивільного
обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним
підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням
державних експертних установ такі речові докази можуть бути
передані їм для використання в експертній та науковій роботі у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Речові докази повертаються особам, від яких вони були
одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці
речі після набрання рішенням суду законної сили.
Стаття 143. Порядок призначення експертизи
1. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і
потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки,
ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть
участь у справі.
2. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних
осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.
3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду
питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст
питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається
судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які
беруть участь у справі.
4. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд
провести експертизу у відповідній судово-експертній установі,
доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати
пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд
призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну
експертизу.
5. Якщо проведення експертизи доручено спеціалізованій
експертній установі, її керівник має право доручити проведення
експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії з
експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено
конкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавців
експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення
досліджень поза межами експертної установи.
Стаття 144. Ухвала суду про призначення експертизи
1. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються:
підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань
потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування
експертної установи, експертам якої доручається проведення
експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік
матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження
про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та
за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього
обов'язків.
2. Якщо експертизу призначено експертам кількох установ, в
ухвалі про її призначення зазначається найменування провідної
установи, на яку покладається проведення експертизи. Якщо
проведення експертизи доручається експертній установі та особі,
яка не є працівником цієї установи, провідною визнається експертна
установа. Ухвала про призначення експертизи направляється в кожну
установу - виконавцям, а також особі, яка не є працівником
експертної установи. Об'єкти дослідження та матеріали справи
направляються провідній установі.
3. При визначенні об'єктів та матеріалів, що підлягають
направленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішує
питання щодо відібрання відповідних зразків.
4. Якщо цього вимагають особливі обставини справи, суд може
заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує
з'ясування, проінструктувати його про доручене завдання і за його
клопотанням дати відповідні роз'яснення щодо сформульованих
питань. Про вчинення цих дій повідомляються особи, які беруть
участь у справі і які мають право брати участь у їх вчиненні.
Стаття 145. Обов'язкове призначення експертизи
1. Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення
клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення
експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із
сторін, якщо у справі необхідно встановити:
1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;
2) психічний стан особи;
3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і
неможливо їх одержати.
Стаття 146. Наслідки ухилення від участі в експертизі
1. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від
подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої
участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо,
суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для
них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування
якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
2. У разі ухилення відповідача від проведення
судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про
визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу
про примусовий привід на проведення такої експертизи.
Стаття 147. Проведення експертизи та висновок експерта
1. Експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це
потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт
досліджень неможливо доставити до суду.
2. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок,
який приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які
беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати
експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення
заноситься до журналу судового засідання.
3. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким
(ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння
кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий
ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була
проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи,
питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт
використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в
результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені
судом питання.
4. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що
його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий
висновок та за відмову без поважних причин від виконання
покладених на нього обов'язків.
5. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить
обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не
були поставлені питання, він має право свої міркування про ці
обставини включити до свого висновку.
6. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється
судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
7. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована
в рішенні або ухвалі.
Стаття 148. Комісійна експертиза
1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома
експертами одного напряму знань.
2. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів
збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з
висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх
питань або з питань, які викликали розбіжності.
Стаття 149. Комплексна експертиза
1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома
експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї
галузі знань.
2. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в
якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких
висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка
містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї
відповідальність.
3. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці
отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі
виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються
відповідно до частини другої статті 148 цього Кодексу.
Стаття 150. Додаткова і повторна експертиза
1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним,
судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається
тому самому або іншому експерту (експертам).
2. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або
таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви
в його правильності, судом може бути призначена повторна
експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Стаття 151. Підстави для забезпечення позову
1. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити
заходи забезпечення позову.
2. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з
обґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
3. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії
розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення суду.
4. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов
до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права
інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову
додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця
особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і
що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів
забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно
до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення
позову.
5. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання
позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву
протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення
позову.
Стаття 152. Види забезпечення позову
1. Позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать
відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати
майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про
право власності на це майно або про виключення його з опису;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа,
який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим
особам.
2. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші
види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів
забезпечення позову.
3. Види забезпечення позову мають бути співмірними із
заявленими позивачем вимогами.
4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення
арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка
виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи
догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка
виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а
також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не
поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування
шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.
5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко
псуються.
6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення
тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або
встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому
адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України
при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.
Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову, виконання
ухвали про забезпечення позову
1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у
провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без
повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у
справі.
2. Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної
заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання.
У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення
позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за
його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи
забезпечення позову.
3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до
подання позовної заяви, може вимагати від заявника подати
додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність
забезпечення позову.
4. Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від
позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того,
щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на
депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з
урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір
ціни позову.
5. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє
ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його
обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.
Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам
негайно після її постановлення.
6. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов
повністю або частково.
7. У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо
якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали
надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову,
негайно після її виконання.
8. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано
без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її
заявнику, про що постановляє ухвалу.
9. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в
порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі
забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення
позову звертається до виконання негайно після внесення предмета
застави в повному розмірі.
10. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її
виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
11. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або
про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї
ухвали.
12. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову,
несуть відповідальність, встановлену законом.
Стаття 154. Заміна виду забезпечення позову або скасування
заходів забезпечення позову
1. Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на
пояснення другої сторони допустити заміну одного способу
забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення
позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою
статті 153 цього Кодексу. На заміну способу забезпечення позову за
заявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку,
визначеного частиною другою цієї статті.
2. У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів
відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду
забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в
позовній заяві.
3. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом,
який розглядає справу.
4. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її
повідомлення, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали
може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається
судом протягом двох днів.
5. Питання про скасування заходів забезпечення позову
вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть
участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання
про скасування заходів забезпечення позову.
6. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у
справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи
забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням
законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового
рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів
забезпечення позову.
7. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання
позовної заяви, скасовуються судом також у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з
вимогами частини п'ятої статті 151 цього Кодексу;
2) повернення позовної заяви;
3) відмови у відкритті провадження у справі.
Стаття 155. Відшкодування збитків, завданих забезпеченням
позову, та повернення предмета застави
1. У разі скасування заходів забезпечення позову, набрання
законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою
про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду
особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на
відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
2. У разі внесення позивачем предмета застави відшкодування
збитків, завданих забезпеченням позову, в першу чергу здійснюється
за рахунок предмета застави.
3. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про
відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після
настання обставин, визначених частиною першою цієї статті. Також
предмет застави повертається позивачеві, якщо набрало законної
сили рішення суду про задоволення позову або якщо сторони уклали
мирову угоду.
Стаття 156. Призначення справи до розгляду
1. Після закінчення підготовки справи до судового розгляду
суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним
проведені, і встановлює дату розгляду справи.
2. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше
п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки до судового
розгляду.
Глава 4
СУДОВИЙ РОЗГЛЯД
Стаття 157. Строки розгляду справ
1. Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не
більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи
про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.
2. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з
урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може
подовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.
Стаття 158. Розгляд судом справи у судовому засіданні
1. Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому
засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у
справі.
2. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити
клопотання про розгляд справи за її відсутності.
3. Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для
цього приміщенні суду - залі засідань.
Стаття 159. Безпосередність судового розгляду.
Перерви в судовому засіданні
1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо
дослідити докази у справі.
2. Справа розглядається одним і тим самим складом суду. У
разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа
розглядається спочатку.
3. У судовому засіданні можуть бути оголошені перерви,
тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду
справи, що їх викликали.
Стаття 160. Головуючий у судовому засіданні
1. Під час одноособового розгляду справи в суді першої
інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу.
2. Головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує
додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій,
здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і
виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на
забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування
обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має
істотного значення для вирішення справи.
3. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які
беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів,
перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до
журналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд
постановляє ухвалу.
4. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в
судовому засіданні належного порядку.
5. Головуючий розглядає скарги на дії чи бездіяльність
судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього
обов'язків, про що постановляє ухвалу.
Стаття 161. Звертання до суду у судовому засіданні
1. Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі,
експерти, спеціалісти звертаються до суду словами "Ваша честь".
Стаття 162. Обов'язки осіб, присутніх у залі судового
засідання
1. Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати,
коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі,
заслуховують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки,
експерти, спеціалісти, перекладачі дають пояснення, показання,
висновки, консультації тощо стоячи.
2. Відступ від вимог, встановлених частиною першою цієї
статті, допускається з дозволу головуючого.
3. Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні
в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися в судовому
засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятися
розпорядженням головуючого.
4. Особи, які беруть участь у справі, передають документи та
інші матеріали головуючому через судового розпорядника.
Стаття 163. Відкриття судового засідання
1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває
судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.
2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з
викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручено
судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та
повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі.
3. Суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє
повноваження представників.
Стаття 164. Роз'яснення перекладачеві його прав
та обов'язків. Присяга перекладача
1. Головуючий роз'яснює перекладачеві його права та
обов'язки, встановлені цим Кодексом, і попереджає перекладача під
розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний
переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених
на нього обов'язків.
2. Головуючий приводить перекладача до присяги: "Я,
(прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати
обов'язки перекладача, використовуючи всі свої професійні
можливості".
3. Текст присяги підписується перекладачем. Підписаний
перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи.
Стаття 165. Видалення свідків із зали судового засідання
1. Свідки видаляються із зали судового засідання у відведені
для цього приміщення.
2. Судовий розпорядник вживає заходів щодо того, щоб свідки,
які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не
допитав.
Стаття 166. Оголошення складу суду і роз'яснення права
відводу
1. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта,
перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює
особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи.
2. Підстави для відводу, порядок розгляду заяви про відвід та
наслідки її задоволення визначаються главою 3 розділу І цього
Кодексу.
Стаття 167. Роз'яснення особам, які беруть участь у справі,
їх прав та обов'язків
1. Головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в
журналі судового засідання.
Стаття 168. Розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть
участь у справі
1. Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі,
розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти
присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі,
про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в
задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню.
Стаття 169. Наслідки неявки в судове засідання особи,
яка бере участь у справі
1. Суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених
статтею 157 цього Кодексу, у разі:
1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з
інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей,
що їм вручені судові повістки;
2) неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших
осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому
порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили
про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) першої неявки без поважних причин належним чином
повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним
про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд
справи за його відсутності;
4) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву
про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і
тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
2. Неявка представника в судове засідання без поважних причин
або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для
розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин
справи суд може відкласти її розгляд.
3. У разі повторної неявки в судове засідання позивача,
повідомленого належним чином, без поважної причини або
неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не
надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає
заяву без розгляду.
4. Якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача,
повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано
неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи
доказів (постановляє заочне рішення).
5. Наслідки, визначені частинами другою - четвертою цієї
статті, настають і в разі, якщо сторона залишить залу судового
засідання.
Стаття 170. Наслідки неявки в судове засідання свідка,
експерта, спеціаліста, перекладача
1. У разі неявки в судове засідання свідка, експерта,
спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які беруть
участь у справі, про можливість розгляду справи за відсутності
свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, та
постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про
відкладення розгляду справи на певний строк. Одночасно суд вирішує
питання про відповідальність свідка, експерта, спеціаліста,
перекладача, які не з'явилися.
Стаття 171. Роз'яснення прав та обов'язків експерта. Присяга
експерта
1. Головуючий роз'яснює експертові його права та обов'язки,
встановлені цим Кодексом, і попереджає експерта під розписку про
кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за
відмову без поважних причин від виконання покладених на нього
обов'язків.
2. Головуючий приводить експерта до присяги: "Я, (прізвище,
ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки
експерта, використовуючи всі свої професійні можливості".
3. Текст присяги підписується експертом. Дія присяги
поширюється і на ті випадки, коли висновок був складений до її
проголошення. Підписаний експертом текст присяги та розписка
приєднуються до справи.
4. Якщо експертиза призначається під час судового розгляду,
права, обов'язки експертів і їх відповідальність роз'яснюються
головуючим відразу після залучення їх до участі в цивільному
процесі.
5. Експертам, які працюють у державних експертних установах,
роз'яснення прав і обов'язків експерта та приведення його до
присяги здійснюються керівником експертної установи під час
призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового
експерта. Підписаний текст присяги та розписка про ознайомлення з
правами і обов'язками експерта та про кримінальну відповідальність
за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього
обов'язків, за завідомо неправдивий висновок приєднується до
особової справи. Засвідчені печаткою експертної установи копії цих
документів подаються на вимогу суду.
Стаття 172. Роз'яснення спеціалістові його прав та обов'язків
1. Головуючий роз'яснює спеціалістові його права та
обов'язки, встановлені цим Кодексом.
Стаття 173. Початок розгляду справи по суті
1. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю
головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами
певних обставин під час попереднього судового засідання, після
чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає
відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову
угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.
2. У разі розгляду справи за відсутності відповідача
головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог,
викладену в письмових поясненнях. Якщо позивач змінює свої вимоги,
головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі,
встановленій для позовної заяви. При частковому визнанні позову
відповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов
визнається.
Стаття 174. Відмова позивача від позову, визнання позову
відповідачем
1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач -
визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши
усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову
відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці
заяви приєднуються до справи.
2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою
позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд
роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій,
перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив
намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу
про закриття провадження у справі.
4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для
того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо
визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права,
свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову
у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий
розгляд.
5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання
позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний
представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він
представляє.
Стаття 175. Мирова угода сторін
1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання
спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та
обов'язків сторін та предмета позову.
2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це
суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення
про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця
заява приєднується до справи.
3. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням
сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого
рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який
висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
4. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє
ухвалу про закриття провадження у справі.
5. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін
може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови
мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи
інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні
мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
6. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із
сторін представляє її законний представник, якщо його дії
суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Стаття 176. Пояснення осіб, які беруть участь у справі
1. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача
та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та
третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших
осіб, які беруть участь у справі.
2. Якщо поряд із стороною, третьою особою у справі беруть
участь їх представники, суд після пояснень сторони, третьої особи
заслуховує пояснення їх представників. За клопотанням сторони,
третьої особи пояснення може давати тільки представник. Особи, які
звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших
осіб, дають пояснення першими.
3. Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати
сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо
пояснення щодо кожної з них.
4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про
те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може
зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні".
5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть
ставити питання один одному.
6. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб,
які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих
пояснень.
Стаття 177. Встановлення порядку з'ясування обставин справи
та дослідження доказів
1. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть
участь у справі, встановлює порядок з'ясування обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та
порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
2. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від
змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений.
Стаття 178. Відмова від визнання обставин
1. Відмова від визнання в попередньому судовому засіданні
обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється,
доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має
істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини
або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її
представника з другою стороною.
2. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд
постановляє ухвалу.
3. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання
обставин вони доводяться в загальному порядку.
Стаття 179. Дослідження доказів
1. Предметом доказування під час судового розгляду є факти,
які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше
значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної
давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового
рішення.
2. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у
частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків,
письмові та речові докази, висновки експертів.
Стаття 180. Порядок допиту свідків
1. Кожний свідок допитується окремо.
2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в
залі судового засідання під час розгляду справи.
3. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу,
вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та
іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і
з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом
підстав від давання показань.
4. Відмова від давання показань приймається судом шляхом
постановлення ухвали.
5. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий
під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за
завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та
приводить його до присяги: "Я, (ім'я, по батькові, прізвище),
присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи".
6. Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком
текст присяги та розписка приєднуються до справи.
7. Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти
все, що йому особисто відомо у справі, після чого першою задає
питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші
особи, які беруть участь у справі.
8. Суд має право з'ясовувати суть відповіді свідка на питання
осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідку
після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.
9. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у
справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом
ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються
предмета розгляду.
10. Кожний допитаний свідок залишається в залі судового
засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити
допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення
розгляду справи за згодою сторін.
11. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або
наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та
інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під
час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання
сторони, інші особи, які беруть участь у справі, суд.
12. Суд може одночасно допитати свідків для з'ясування причин
розходжень у їхніх показаннях.
Стаття 181. Використання свідком письмових записів
1. Свідок, даючи показання, може користуватися записами в тих
випадках, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями
та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи
подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть
бути приєднані до справи за ухвалою суду.
Стаття 182. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків
1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду,
неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків,
усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не
заінтересовані у справі або представників органів опіки та
піклування, а також служби у справах дітей. ( Частина перша статті
182 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1397-VI ( 1397-17 )
від 21.05.2009 )
2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку,
головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві
показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від
давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не
приводить до присяги.
3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть з
дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати свою
думку стосовно особи свідка, змісту його показань.
4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного
з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли
вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою
суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у
справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання
головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає
можливість задати йому питання.
5. Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, після
закінчення його допиту видаляється із зали судового засідання,
крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка
в залі судового засідання.
Стаття 183. Оголошення показань свідків
1. У разі відкладення розгляду справи показання свідків,
зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під
час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у
судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення,
повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому
ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому
засіданні є неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають
право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них
свої пояснення.
Стаття 184. Допит сторін, третіх осіб, їх представників
як свідків
1. Якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що
факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за
їх згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями
180-182 цього Кодексу.
Стаття 185. Дослідження письмових доказів
1. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в
судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які
беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам,
спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть
давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх
огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених
доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам,
спеціалістам.
2. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або
поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення
документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є
фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд
виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі
інших доказів.
Стаття 186. Оголошення і дослідження змісту особистих
паперів, листів, записів телефонних розмов,
телеграм та інших видів кореспонденції
1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних
розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може
бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні
тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України
( 435-15 ).
Стаття 187. Дослідження речових доказів
1. Речові докази оглядаються судом або досліджуються ним
іншим способом, а також пред'являються для ознайомлення особам,
які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також
експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлено для
ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи
інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до
журналу судового засідання.
2. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому
засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої
пояснення з приводу цих протоколів.
3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання
з приводу речових доказів свідкам, а також експертам,
спеціалістам, які їх оглядали.
Стаття 188. Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису
і їх дослідження
1. Під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису,
що мають приватний характер, а також під час їх дослідження
застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення і дослідження
змісту особистого листування і телеграфних повідомлень.
2. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису
проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні,
спеціально підготовленому для цього, з відображенням у журналі
судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і
зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує
пояснення осіб, які беруть участь у справі.
3. У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація
відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.
4. З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах
звуко- і відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про
їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено
експертизу.
Стаття 189. Дослідження висновку експерта
1. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні.
2. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути
поставлені питання. Першою ставить питання експертові особа, за
заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші
особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за
клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач
і його представник.
3. Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на
питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання
експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у
справі.
4. Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і
доповнення висновку приєднуються до справи.
Стаття 190. Консультації та роз'яснення спеціаліста
1. Під час дослідження доказів суд може скористатися усними
консультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками)
спеціалістів.
2. Спеціалісту можуть бути поставлені питання по суті наданих
усних консультацій чи письмових роз'яснень. Першою ставить питання
особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її
представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо
спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціативою
суду, першим ставить питання спеціалістові позивач і (або) його
представник.
3. Суд має право з'ясовувати суть відповіді спеціаліста на
питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання
спеціалісту після закінчення його опитування особами, які беруть
участь у справі.
4. Викладені письмово і підписані спеціалістом роз'яснення
приєднуються до справи.
Стаття 191. Відкладення розгляду справи або оголошення
перерви в її розгляді
1. Суд може відкласти розгляд справи у випадках, встановлених
цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у
зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до
участі в справі інших осіб.
2. У разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку
з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час,
необхідний для цього.
3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в
її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання
або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників
цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників
цивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає вперше
до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений
день.
4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати
свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою
суду свідки не допитуються і викликаються знову.
5. У справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд
справи і призначити подружжю строк для примирення.
6. Якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається
спочатку.
7. У випадках, коли сторони не наполягають на повторенні
пояснень учасників цивільного процесу, наданих раніше, знайомі з
матеріалами справи, в тому числі з поясненнями учасників
цивільного процесу, якщо склад суду не змінився і до участі у
справі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникам
цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення
без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові питання.
Стаття 192. Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх
доказами
1. Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх
доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть
доповнити матеріали справи.
2. У зв'язку з додатковими поясненнями особи, яка бере участь
у справі, суд може ставити питання іншим учасникам цивільного
процесу.
3. Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при
цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє
ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх
доказами і переходить до судових дебатів.
Стаття 193. Судові дебати
1. У судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть
участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини
і докази, досліджені в судовому засіданні.
2. У судових дебатах першим надається слово позивачеві та
його представникові.
3. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових
дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь.
4. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо
предмета спору, та її представник у судових дебатах виступають
після сторін.
5. За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах
можуть виступати лише їхні представники.
6. Органи та особи, яким законом надано право захищати права,
свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатах
першими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито
провадження у справі.
7. Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним
часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він
виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється.
З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право
останньої репліки завжди належить відповідачеві та його
представникові.
Стаття 194. Повернення до з'ясування обставин у справі
1. Якщо під час судових дебатів виникає необхідність
з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або
дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення
до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування
обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати
проводяться в загальному порядку.
Стаття 195. Вихід суду для ухвалення рішення
1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати
(спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення)
для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його
проголошення.
2. Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати
будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення
іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє
ухвалу про поновлення судового розгляду.
3. Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою
цієї статті, проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що
потребують додаткової перевірки.
4. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно
від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково
досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення
рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному
судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про
відкладення розгляду справи чи оголошує перерву.
Стаття 196. Таємниця нарадчої кімнати
1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права
перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає
справу.
2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права
розглядати інші судові справи.
3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та
ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.
Глава 5
ФІКСУВАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 197. Фіксування судового засідання технічними засобами
1. Суд під час судового розгляду справи здійснює повне
фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального
технічного засобу.
2. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює
секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого
інший працівник апарату суду.
3. Повне або часткове відтворення технічного запису судового
засідання здійснюється на вимогу особи, яка бере участь у справі,
або за ініціативою суду.
4. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис
судового засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналу
судового засідання і після закінчення судового засідання
приєднується до матеріалів справи.
5. За клопотанням особи, яка бере участь у справі, може бути
за плату здійснено повне або часткове роздрукування технічного
запису судового засідання за розпорядженням головуючого. Особа,
яка бере участь у справі, має право отримати копію інформації з
носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу.
6. Розмір плати ( 151-2006-п ) за роздрукування технічного
запису судового засідання встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 198. Журнал судового засідання
1. Одночасно з проведенням фіксування технічними засобами
секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.
2. У журналі судового засідання зазначаються такі відомості:
1) рік, місяць, число і місце судового засідання;
2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та
ініціали судді, секретаря судового засідання;
3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та
інших осіб, що беруть участь у справі;
4) порядковий номер вчинення процесуальної дії;
5) назва процесуальної дії;
6) час вчинення процесуальної дії;
7) інші відомості, визначені цим Кодексом.
3. Журнал судового засідання ведеться секретарем судового
засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання
і приєднується до справи.
Стаття 199. Зауваження щодо технічного запису судового
засідання, журналу судового засідання
та їх розгляд
1. Особи, які беруть участь у справі, мають право
ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом
судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення
рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти
або неправильності їх запису.
2. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису
судового засідання та журналу судового засідання, про що
постановляє відповідну ухвалу.
3. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності
підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.
4. Зауваження щодо технічного запису судового засідання чи
журналу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше
п'яти днів з дня їх подання.
Стаття 200. Порядок складання та оформлення протоколів
про окремі процесуальні дії
1. Під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим
засіданням складається протокол. При його складанні можуть
застосовуватися технічні засоби.
2. У протоколі вчинення окремої процесуальної дії
зазначаються такі відомості:
1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;
2) час початку вчинення процесуальної дії;
3) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та
ініціали судді, секретаря судового засідання;
4) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та
інших осіб, які беруть участь у справі;
5) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі,
експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;
6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які
беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків;
7) усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали;
8) заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь
у справі;
9) основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх
представників та інших осіб, які беруть участь у справі, а також
показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і
відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультацій та
висновків спеціалістів;
10) докази, а в разі якщо докази не додаються до справи, -
номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів;
11) час закінчення вчинення процесуальної дії;
12) інші відомості, визначені цим Кодексом.
3. Протокол повинен бути оформлений не пізніше наступного дня
після вчинення окремої процесуальної дії.
4. Протокол приєднується до справи.
Глава 6
ЗУПИНЕННЯ І ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ.
ЗАЛИШЕННЯ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ
Стаття 201. Обов'язок суду зупинити провадження у справі
1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:
1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була
стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають
правонаступництво;
2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи,
яка була стороною у справі;
3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил
України або інших утворених відповідно до закону військових
формувань, що переведені на воєнний стан;
4) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої
справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного,
господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;
5) призначення або заміни законного представника у випадках,
передбачених частинами першою - третьою статті 43 цього Кодексу.
( Пункт 5 частини першої статті 201 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006 )
2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
