ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО

НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

_________________________________________________________

ДЕРЖАВНИЙ

ГАЛУЗЕВИЙ НОРМАТИВНИЙ АКТ

ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Нпаоп 63.21-1.03-96

ПРАВИЛА

ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ БУДІВНИЦТВІ,

РЕМОНТІ ТА УТРИМАННІ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ

І НА ІНШИХ ОБЄКТАХ ДОРОЖНЬОГО ГОСПОДАРСТВА

Київ

ДЕРЖАВНИЙ ГАЛУЗЕВИЙ НОРМАТИВНИЙ

АКТ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

ПОГОДЖЕНО Перший заступник голови крпорації «Укравтодор»	ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці
В. О. Герасимчук
від______._________________________.________	від______._________________________.________

Нпаоп 63.21-1.03-96

ПРАВИЛА

ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ БУДІВНИЦТВІ,

РЕМОНТІ ТА УТРИМАННІ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ

І НА ІНШИХ ОБЄКТАХ ДОРОЖНЬОГО ГОСПОДАРСТВА

Київ

Нпаоп 63.21-1.03-96

ПРАВИЛА

охорони праці при будівництві, ремонті та

утриманні автомобільних доріг і на інших

обєктах дорожнього господарства

_____________________________________________________________________________

1. Галузь застосування

Правила охорони праці на будівництві, ремонті та утриманні автомобільних доріг i на інших обєктах дорожнього господарства (далі-Правила) є нормативним документом i поширюються на всі види виробничої діяльності організацій і підприємств, цехів і дільниць, які ведуть роботи по проектуванню, будівництву, ремонтута утриманню автомобільних доріг загального користування, виготовляють дорожньо-будівельні матеріали, елементи обстановки дороги, експлуатують i утримують дорожньо-будівельні машини та устаткування.

Правила обовязкові для виконання всіма організаціями підприємствами всіх міністерств і відомств України, незалежно від форм власності, які займаються дорожньо-будівельною діяльністю, крім підприємств житлово-комунального господарства, а також поширюються на малі, приватні, кооперативні і спільні підприємства, які орендують адміністративні і виробничі приміщення, будівлі дорожніх господарств незалежно від того, проводять вони спільну роботу чи ні.

Із введенням в дію цих Правил втрачають чинність у дорожній галузі України “Правила техніки безпеки на будівництві, ремонтіта утриманні автомобільних доріг”, затВ. Мінтрансбуд СРСР 29.04.77р.

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ 

2.1. При створеннi нових технологічних процесів, застосуванні нових матеріалів, нових видів машин, пристроїв та устаткування, для яких вимоги безпечного виконання робіт не передбачені цими Правилами, слiд дотримуватися вимог спеціально розроблених для цих випадків інструкцій і вказівок, які затверджуються власником за згодою відповідних органів державного нагляду.

2.2. Організація виробничої діяльності при безумовному виконанні вимог цих Правил не повинна суперечити діючим законодавчим актам і нормам по раціональному використанню землі та її надр, водних і лісових ресурсів, захисту навколишнього середовища.

2.3. Правила становлять основу для розробки положень, інструкцій, інших нормативних актів по охороні праці на підприємствах і в організаціях.

2.4. Порядок організації роботи з охорони праці, обовязки, права і відповідальність структурних підрозділів і посадових осіб у галузі охорони праці в дорожньо-будівельних підприємствах, організаціях та обєднаннях регламентуються галузевою Системою управління охороною праці в дорожньому господарстві.

2.5. Адміністрація державного підприємства або приватна особа, якій належить це підприємство (далі-власник), згідно з чинним законодавством по охороні праці несе відповідальність за безпеку праці, технологічних процесів, машин і устаткування, cтан санітарно-побутових і санітарно-гігієнічних умов, організацію профілактики травматизму і професіональних захворювань на підприємстві.

2.6. Власник підприємства зобовязан:

створювати безпечні умови праці, які попереджають виникнення травматизму та профзахворювань;

розробляти заходи профілактики травматизму і професiйних захворювань, що забезпечують особисту безпеку і гігієну праці працюючих;

організовувати систему охорони праці на підприємстві таким чином, щоб за безпечні і нешкідливі умови праці на кожному робочому місці, дільниці, цеху та на підприємстві в цілому за наказом ніс персональну відповідальність працівник (працiвники) з числа інженерно-технічних працівників (далі-IТП);

організовувати навчання працівників безпечним прийомам праці і проводити перевірку знань по результатах навчання згідно з “Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці” ДНАОП 0.00-4.12-94, включаючи проведення попереднього спеціального навчання працівників на роботах з підвищеною небезпекою (диВ. додаток 1) і періодичну перевірку їх знань не рідше одного разу на рік, а також навчання і періодичну (один раз у три роки) перевірку знань з питань охорони праці посадових осіб відповідно Переліку, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці від 11.10.93 Nо 94;

видавати під розпис робітникам всіх професій інструкції по охороні праці.

2.7. Для проведення навчання (інструктажу), надання методичної допомоги працівникам по охороні праці, а також для пропаганди безпечних методів праці на кожному підприємстві з кількістю працюючих 100чоловік і більше, повинні бути організовані кабінети охорони праці. На підприємствах з меншою кількістю працюючих створюються куточки охорони праці.

2.8. До самостійного виконання дорожнiх робіт, до робіт по приготуванню сумішей і покриттiв, виготовленню бетонних і залізобетонних виробів, добуванню нерудних будівельних матеріалів, до управління та обслуговування дорожньо-будівельної і піднімально-транспортної техніки та іншого устаткування допускаються чоловіки і жінки, що досягли 18років, пройшли повний курс навчання з відповідного фаху і шляхом проведення вступного i первинного (на робочому місці) iнструктажiв були ознайомлені з діючими на підприємстві правилами охорони праці і пожежної безпеки, навчилися безпечним прийомам праці.

2.9. Жінки не можуть бути допущені до робіт, зазначених в “Переліку важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок” ДНАОП 0.03-8.08-93.

2.10. Особи, яким виповнилось 17років, можуть бути допущені тільки до тих робіт, які не зазначені в “Переліку важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці” (ДНАОП 0.03-8.07-94).

2.11. Усi робiтники повиннi проходити перiодичний медичний огляд з метою пiдтвердження придатностi до роботи по тiй чи iншiй професiї.

2.12. Усі види виробничої діяльності повинні здійснюватися з дотриманням цих Правил за проектами організації будівництва (далі-ПОБ), проектами виробництва робіт (далі-ПВР) і технологічними картами з дотриманням вимог заводів-виготiвників, що містяться в інструкціях по експлуатації і технічних паспортах, та наявність яких при запровадженні в експлуатацію дорожньо-будівельної, піднімально-транспортної та іншої техніки і устаткування є обовязковим.

2.13. ПОБ і ПВР повинні розроблятися спеціалізованою організацією (проектним, проектно-технологічним інститутом чи структурним підрозділом організації, що виконує дорожньо-будівельні роботи), яка має ліцензію.

2.14. Заходи по охороні праці і виробничої санітарії, i закладені у ПОБ і ПВР, повинні бути доведенi до виконавця робіт (майстра, виконроба, механіка, начальника дільниці) пiд розпис.

2.15. Усі працівники повинні використовуватись на роботах відповідно до їх професій і посад. Забороняється залучати людей до робіт, яким вони не навченi, за винятком робіт, що не вимагають кваліфікованої праці (підсобні роботи).

2.16. Керівники робіт зобовязані не допускати до роботи осіб, які не пройшли медичний огляд, вступний і первинний інструктажі по охороні праці, у хворобливому стані, в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння.

2.17. Власник підприємства зобовязаний виключити можливу появу сторонніх осіб на всіх дільницях виконання робіт.

2.18. Місця проведення робіт повинні бути забезпечені медичними аптечками з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги; на видних місцях повинні висіти адреси і номери телефонів найближчих медпунктів.

2.19. При будівництві, ремонті та утриманні автомобільних

доріг, де може виникнути виробнича небезпека (не звязана з характером виконуваної роботи) відповідальному виконавцю робіт необхідно видавати наряд-допуск на проведення робіт підвищеної небезпеки. Приблизний перелік робіт, на виконання яких необхідно видати наряд-допуск, і його форми містяться в додатку 4.

2.20. Власник зобовязаний забезпечувати робочих і службовців спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту необхідних розмірів і запобіжними пристроями у відповідності з типовими галузевими нормами.

Всі індивідуальні засоби захисту повинні бути перевірені, а робітники проінструктованi про порядок користування ними. Запобіжні пристрої повинні мати паспорт і бути випробувані у відповідності з нормативними вимогами.

2.21. Працівники підприємства несуть адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність за порушення правил охорони працi відповідно до чинного законодавства.

2.22. Порядок розслідування і облік нещасних випадків і сповіщення про них проводиться згідно з “Положеннями про розслідування та облік нещасних випадків, професiйних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях” ДНАОП 0.00-4.03-93.

2.23. Відповідальність за нещасні випадки, що сталися на виробництві чи повязані з виробництвом, несуть особи, що своїми неправильними вказівками, діями (або бездіяльністю) не забезпечили виконання правил охорони праці, не провели інструктаж і навчання робітників безпечним методам праці і не вжили відповідних заходiв щодо попередження нещасних випадків.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ РОБІТ

3.1.Будівельний майданчик

3.1.1. Всі види будівництва і ремонту автомобільних доріг можна починати тільки за наявності проектів організації будівництва і виконання робіт, робочих креслень, що затвердженi у встановленому порядку, і за наявності ордера (для підрядної організації) або наряд-завдання (для експлуатаційної служби) на проведення робіт.

3.1.2. Проектна документація по організації і виконанню будівельно-монтажних і ремонтних робіт повинна містити рішення по створенню умов для безпечного і нешкідливого виконання робіт як на будівельному майданчику в цілому, так і на робочому місці, санітарно-побутовому обслуговуванню робiтникiв, виконанню робіт у зимових умовах.

3.1.3. На будівельному майданчику повинні бути обладнані санітарно-побутові та інші приміщення згідно вимог СНиП 2.09.04-87“Административные и бытовые здания”.

3.1.4. Максимальна відстань від робочих місць на відкритому повітрі або в неопалювальних приміщеннях до санітарно-побутових приміщень не повинна перевищувати:

до гардеробних, умивальних, душових, приміщень для сушіння робочого одягу і взуття, приміщень для особистої гігієни жінок, пунктів харчування (їдалень, буфетів)  500 м;

до приміщень для обігріву і відпочинку  150 м;

до вбиралень  100 м.

3.1.5. Розташування постійних і тимчасових доріг, мереж енергопостачання, водопостачання, кранів, механізованих установок складських майданчиків, санітарно-побутових приміщень тощо повинно відповідати генеральному плану будівництва.

3.1.6. Будівельний майданчик у населених пунктах або на територіях тимчасових підсобних виробництв повинен бути огороджений, щоб уникнути доступу на нього сторонніх осіб.

У разі неможливості виконати огородження будівельного майданчика на діючому промисловому підприємстві, він має бути означений відповідними знаками та написами.

3.1.7. Підїзні шляхи та тимчасові дороги до обєктів дорожнього будівництва, що забезпечують вільний доступ транспортних засобів і дорожньо-будівельної техніки, повинні бути побудовані до початку будівельних робіт.

3.1.8. В місцях перехрещення автомобільних доріг із залізничними підїзними коліями роблять суцільні настили (переїзди), оснащені контррейками, прокладеними в рівень з головками рейок.

3.1.9. Проїзди, проходи, кранові колiї, вантажно-розвантажувальні майданчики та робочі місця необхідно регулярно очищати від будівельного сміття і не захаращувати; у зимовий час  очищати від снігу та криги, посипати протиожеледними матеріалами, а в перiод засухи  обезпилювати.

3.1.10. Проходи для робочих, розташовані на уступах, укісах і косогорах з ухилом понад 20о, повинні бути обладнані трапами або сходами з односторонніми поручнями.

3.1.11. Колодязі та шурфи треба закрити кришками, мiцними щитами чи огородити, траншеї та котловани в місцях проходу людей повинні бути огороджені. В темну пору, крім огорожі, повинні бути установлені світлові сигнали.

3.1.12. Працюючі в місцях, де можливо утворення чи поява шкідливого газу, повинні бути забезпечені захисними засобами:

протигазами, що відповідають хімічному складу газу, який є, кисневими iзолюючими приладами або шланговими протигазами.

3.1.13. Перед допуском робітників в місця з можливою появою шкідливого газу (в тому числі колодязі, траншеї та шурфи) необхідно їх ретельно перевірити на наявність газу.

Виявлений витiк газу повинен бути усунений і проведена повторна перевірка наявності газу. При несподіваній появі шкідливого газу роботи повинні бути припинені, а робiтники виведені з небезпечної зони. Наявність газів перевіряється за допомогою переносних газоаналізаторів в іскробезпечному виконанні, індикаторів і шахтарських ліхтарiв.

3.1.14. В місцях переїзду транспорту через канави або траншеї повинні бути влаштовані безпечні проходи для пішоходів з огородженнями.

3.1.15. Підїзні шляхи і тимчасові дороги на будівельному майданчику, в зоні розміщення пересувних асфальто- і цементобетонних заводів обладнуються технічними засобами забезпечення безпеки руху транспорту і дорожньо-будівельної техніки у відповідності з вимогами ДСТУ 2586-94 “Знаки дорожнi. Загальнi умови. Правила застосування”.

3.1.16. Для автомобілів та інших транспортних засобів на будівельному майданчику повинні бути заздалегідь установлені гранично допустимі швидкості руху залежно від вантажонапруженості і стану доріг, наявності обєктів, що будуються поблизу дорожньої траси, та інших місцевих умоВ. Зони обмеженої швидкості руху, місця стоянки транспортних

засобів і розворотів повинні бути вiдзначені відповідними дорожнiми знаками по ДСТУ 2586-94, які водій може добре бачити вдень і вночi.

3.1.17. Будівельний майданчик, дільниці робіт, робочі місця, проїзди і підходи до них у темну пору доби повинні бути освітлені відповідно до ГОСТ 12.1.046-85“Строительство. Нормы освещения строительных площадок” та СНиП II-4-79“Естественное и искусственное освещение”. При цьому повинні задовольнятися такі умови:

напруга освітлювальної мережі повинна бути 127-220В;

освітленість повинна бути рівномірна по всьому фронту робіт і достатня для виконання таких робіт;

на робочих місцях не повинно створюватися рiзких затемнень;

світловий потік не повинен засліплювати очі працюючих;

висота підвісу світильників загального освітлення (в тому числі і прожекторів) над рівнем землі чи робочого майданчика на відкритих просторах, а також над підлогою в приміщеннях повинна бути не нижче 2,5 м. Якщо неможливо виконати цю вимогу, напруга в освітлювальній мережі повинна бути не більше 42 В.

3.1.18. Живлення силових і освітлювальних споживачів будівельних майданчиків передбачається від трансформаторіВ. Напруга силової мережі 380В, освітлювальної 220В. Необхідно передбачати також напругу до 42 і 12 В для живлення деяких типів електроінструментів і переносних світильників.

3.1.19. При виникненні на будівельному майданчику небезпечних умов роботи (зсуви грунту у котлованах, осадка кріплень під риштуванням, розриви проводів електромереж і т.п.) люди повинні бути негайно виведені, а небезпечні місця огороджені.

3.2. Зберiгання матеріалів, виробів і конструкцій

3.2.1. Завезення матеріалів на територію обєкта, що будується, допускається після улаштування передбачених проектом виконання робіт майданчиків для їх зберiгання. Невідповідне зберігання і розміщення матеріалів, виробів, приладів і устаткування забороняється.

3.2.2. Зберiгання матеріалiв, виробів і конструкцій на будівельному майданчику повинно бути в штабелях або на спеціальних стелажах. Для матеріалів і виробів, що вимагають закритого зберiгання, треба зробити навiси і склади, а для пиловидних матеріалів  силоси, бункери, ларі і т.п.

3.2.3. Усі довгомірні і котючі матеріали, конструкції і устаткування необхідно зберігати в штабелях на горизонтальних спеціально обладнаних майданчиках.

3.2.4. Матеріали, вивезені на лінію для ремонту дороги, повиннi складуватися на майданчиках  чи по узбіччю, що прилягають до дільниці, де ремонтується дорогА. При складуванні матеріалів на узбіччі дільниці, де ремонтується дорога, вона повинна бути обладнана технічними засобами організації дорожнього руху. Забороняється складувати матеріали на укосах насипу і виїмок.

3.2.5. Для відводу поверхневих вод на майданчиках для зберiгання матеріалів робиться ухил 1-2° в сторону границь майданчиків, а якщо вони розташовані на косогорах, тоді роблять нагірну канаву для відводу води. В зимовий період ще до початку складування матеріалів майданчики повинні бути очищені від снігу і криги.

3.2.6. Між суміжними штабелями (стелажами) на складах повинні бути зроблені проїзди для безперешкодного руху транспортних засобів і вантажопідiймальних механізмів і проходи шириною не менше 1000 мм.

3.2.7. При складуванні матеріалів, конструкцій і устаткування необхідно вжити заходи проти самочинного їх переміщення (осипання, розкочування, розвалювання та перевертання). Забороняється привалювати (опирати) матеріали і вироби на паркани інших конструкцій, які не розраховані на бокове навантаження.

3.2.8. Штабелі з піску, гравію, щебеню та інших сипких матеріалів повинні мати укіси з крутістю, відповідною куту природного укосу для цього виду матеріалу, або повиннi бути огородженi міцними підпорними стінками.

3.2.9. Відстані від місць складування матеріалів і устаткування до бровки котлованів, траншей необхідно визначати розрахунком стійкості укісіВ. В усіх випадках ця відстань не може бути менше 1000 мм.

3.2.10. Матеріали, вироби, прилади та устаткування при зберiганнi на будівельному майданчику повинні укладатися так:

цеглу в пакетах на піддонах  не більше як у два яруси, в контейнерах  в один ярус, без контейнерів  висотою не більше1,7 м;

камені в штабелях висотою до 1000 мм  з перевязкою швів таким чином, щоб великі камені були укладенi в зовнішні стінки штабеля, дрібний  у середину;

бортові і облицювальні камені, тротуарні плити і великі штучні камені  в штабелi висотою до 1000 мм. Камені треба вкладати плиском, з перевязкою швів;

дорожні плити і плити перекриття  в штабелi до 10-12 рядів, висотою не більше 2,5 м, з підкладками під перший ряд і рокладками між рядками. Висота прокладок між рядами повинна бути вищою на 20 мм висоти монтажної петлі;

ригелі і колони  в штабелi загальною висотою до 2 м з підкладками і прокладками;

фундаментні блоки, блоки підпорних стін набережних  в штабелi з прокладками до 4 рядів, висотою не більш 2,5 м;

круглий ліс  в штабелi висотою не більш 1,5 м з прокладками між рядами і встановленням упорів проти розкочування. При цьому висота штабеля бiльше його ширини не допускається;

пиломатеріали  в штабелi висотою при укладанні рядками не більше половини ширини штабелю, при укладанні в клітки  не більше ширини штабеля;

дрібносортовий метал  на стелажах висотою не більше 2 м;

довгомірні і громiздкі матеріали та конструкції (труби середніх і великих діаметрів, бруси, балки, сталеві конструкції, великосортовий і листовий метал, великі блоки стін набережних і блоки зміцнення русла рік і т.п.)  в штабелi висотою не більше 1,5 м з прокладками між рядами;

великогабаритне і великовагове устаткування  в один ряд;

бітум твердий  в щільну тару, що виключає його розтікання, та з влаштуванням огородження, а рідкий і вязкий  зливати в бітумні сховища з влаштуванням їх огородження;

труби діаметром до 300 мм  в штабелi висотою до 3 м на пiдкладках і прокладках з кінцевими упорами;

труби діаметром понад 300 мм  в штабелi висотою до 3 м в сідло без прокладок;

нижній ряд труб повинен бути укладений на підкладки, зміцнений інвентарними металевими башмаками або кінцевими упорами, надійно закріпленими на підкладках.

3.2.11. Пиловидні матеріали зберігають в силосах, бункерах, ларях й інших закритих ємкостях, при цьому вживають заходи проти розпилення у процесі навантаження і вивантаження. Вантажні отвори повинні бути закриті захисними решiтками i кришками, що закриваються на замок, ключ вiд якого повинен знаходитися у особи, яка вiдповiдає за роботу складу.

3.2.12. Силоси, бункери та інші ємкості, як правило, повинні мати спеціальні пристрої для механічного обвалення склепiння (зависань) матеріалів, пилоуловлювання і пиловідсисання. При необхідності спускання робітників в бункери і силоси може здійсню ватися в спеціальній люльці за допомогою лебідки у присутності особи, відповідальної за роботу складу. При цьому усерединi силосу повинно бути хороше освiтлення (не менше 10лк) вiд переносної лампи з напругою 12 В в пило-вологозахисному виконанні.

3.2.13. Для виконання робіт усередині бункеру (силосу) необхiдно призначити групу з 3-х чоловік. Робiтник, який знаходиться всередині бункеру, повинен бути забезпечений рес-піратором, захисними окулярами і запобіжним поясом. Двоє інших робочих, знаходячись на перекритті бункеру, за допомогою мотузки страхують працюючого в бункері, до запобіжного поясу якого привязаний другий кінець мотузки.

3.2.14.  При експлуатації бункерів і силосів та під час роботи в них необхiдно виконувати вимоги розділів “Бункери для заповнювачів” і “Силоси для цементу” діючих “Правил техніки безпеки і виробничої санітарії на заводських полігонах залізобетонних виробів” НАОП 1.6.10-1.03-71.

3.2.15. Колоди і дошки після розбирання деревяних конструкцій, риштувань ще до укладання їх для зберiгання на склад необхiдно звiльнити від скоб, що виступають, цвяхів і такого іншого.

3.2.16. При зберiганнi карбіду кальцію необхідно дотримуватися таких умов :

склади для схову повинні бути сухими, неопалюваними, добре провітрюваними, з легкою покрівлею та зовнiшнiм освiтленням;

в закритих примiщеннях дверi та вiкна повиннi вiдкриватися у зовнiшню сторону;

підлога складу повинна бути не менше ніж на 200 мм піднята над рівнем землі та з неiскроутворюючим покриттям;

забороняється розташовувати склади в підвалах житлових будинків;

барабани з карбідом кальцію повинні зберігатися не більш як в 2 яруси з прокладками між ними, що зроблені з дошок;

між кожними двома рядами барабанів повинен залишатися прохід шириною не менше 1,5 м;

на складі не допускаються залишки карбідного пороху;

порожню тару з-під карбіду кальцію необхідно зберігати на спеціальних майданчиках поза виробничими примiщеннями i робочими місцями.

3.2.17. Зберiгання балонів iз стислими газами і олійними фарбами, оліфою, маслами, а також легкозаймистих та пальних рідин, тари з-під них повинно бути органiзовано роздільно у відповідності з вимогами “Правил пожежної безпеки в Україні”. Затверджені 14.06.95р.

3.2.18.  Балони із зрідженим газом повинні зберігатися у вертикальному положенні в спеціальних рампових приміщеннях чи у металевих шафах з природньою вентиляцією.

Забороняється сумісне зберігання в одному приміщенні кисневих балонів з балонами для зрідженого газу. Така ж вимога ставиться і до зберігання порожніх балонів.

3.2.19.  Вентилі газових балонів повинні бути закриті запобіжними ковпаками. Приймання, схов і відпустка балонів без ковпаків заборонено.

3.2.20.  Отруйні речовини повинні зберігатися в окремих приміщеннях, які добре вентилюються. Сховища треба розміщувати подалі від житла, їдалень, колодязів і від місць проведення робіт.

В сховищах повинні бути попереджувальні написи.

3.2.21.  Якщо в одному приміщенні зберігаються різноманітні отруйні речов0ини, бирки на них повинні бути пофарбовані в різні кольори,що присвоєні відповідній речовині.

3.2.22.  Аміачну воду зберігають під навiсом в герметично закритому посуді, що має теплоізоляційну оболонку.

3.2.23. Резервуари для схову рідин повинні бути закриті надійними кришками.

3.2.24. Кислоти необхідно зберігати в щільно закритих скляних оплетених бутелях з притертою пробкою в окремих приміщеннях, якi провітрюються. Застосування гумових пробок забороняється. Бутелі з кислотою повинні бути встановлені на підлозі в один ряд, кожний з них позначають биркою з найменуванням кислоти. Порожні бутелі з-під кислот треба зберігати в аналогічних умовах. Забороняється зберігати кислоти в підвалах.

3.2.25. Розлив кислоти з бутелів роблять за допомогою спеціальних приладів, що забезпечують примусовий нахил. Для запобігання розбризкуванню кислоти при переливанні на горловину одягають спеціальні насадки.

3.2.26.  Пальнi і легкозаймисті рідини (гас, бензин та ін.), а також змащувальні матеріали необхідно зберігати з дотриманням правил пожежної безпеки в приміщеннях з неспалимими конструкціями або заглибленими в землю.

Відстань від складів з такими рідинами до залізниці та споруд, що знаходяться поблизу повинна бути не менш ніж 50 м.

Забороняється зберігати і переносити летючі або легкозаймисті рідини у відкритій тарі.

3.2.27. Ємкості для схову горючих рідин (резервуари, цистерни) повинні закриватися герметичними покришками і замикатися на замок. Наповнення ємкостей і роздача горючих матеріалів повинна виконуватися за допомогою трубопроводів і насосіВ. Забороняється їх роздача відрами, черпаками, сифонами, а також за допомогою шлангів, відсмоктуючи ротом. Наливати пальні рідини дозволяється тільки в тару, що герметично закривається.

3.2.28. Етильований бензин необхiдно одержувати, перевозити, зберігати і видавати у відповідності з “Правилами техники безопасности на автомобильном транспорте” НАОП 5.1.12-1.01-79.

3.2.29. На тарі, в якій зберігається або транспортується етильований бензин, повинні бути написи олійною фарбою: “Етильований бензин. Отруйний”. Перекачування, прийом і відпуск етильованого бензину, а також заправка ним машин повинні бути механізовані.

3.3. Огороджувальні заходи при виконанні робіт на дорогах, що будуються, діючих дорогах, мостах і набережних

3.3.1. Огороджувальні заходи в місцях проведення дорожнiх робіт, порядок встановлення огороджувальних засобів і технічні умови на їх виготовлення повинні відповідати вимогам “Інструкції по забезпеченню безпеки дорожнього руху в місцях проведення дорожнiх робіт на автомобiльних дорогах” IНУВ. 3.2-218-051-95. Київ, УДВТП “Укрдортехнологія”, 1995р.

3.3.2. Забороняється приступати до підготовчих робіт (завозу устаткування, матеріалів і т.п.) і проведення робіт без попереднього встановлення огороджень.

3.3.3. Будь-яке відхилення від затверджених схем по встановленню огороджень, а також застосування зламаних технічних засобів забороняється.

3.3.4. Якщо на проїзнiй частинi чи узбiччi, роздiлювальнiй смузi, направляючому острiвцю чи на вiдстанi менше як 4 м вiд проїзної частини влаштовується ровик, траншея, корито тощо глибиною бiльше 0,2 м, перед ними повиннi бути встановленi огородження з бетонних блокiв, барєрного або парапетного типу висотою 0,75-0,8 м.

3.3.5. Усі робiтникi і IТП, що виконують роботи по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг, повинні знаходитися в огородженій зоні, бути одягнені в жилети яскраво-оранжевого кольору із свiтлозавертаючою поверхнею та виконувати тільки ту роботу, що визначена в наряді. В разі крайньої виробничої необхідності виходу з огородженої зони, що звязана з перехрещенням діючої автомобільної дороги, робітники повинні виконувати вимоги “Правил дорожнього руху” (далі-ПДР), розділ 4.

3.3.6. При виконанні робіт на мостах, шляхопроводах і набережних, коли знiмаються постійнi огородження (парапети, поручнi та ін.) необхідно встановити в небезпечних місцях тимчасові барєрні огородження.

3.3.7. Особливо небезпечні місця (траншеї, котловани, ями) на дільниці проведення робіт повинні бути огородженi щитами (парканами) з сигнальними ліхтарями, які запалюють у темряві.

3.3.8. Сигнальне забарвлення дорожнiх машин і устаткування виконують відповідно до РСТ УРСР 1967-86. “Машини, мехачнізми дорожнi і комунальні. Колір покриттiв, сигнальні знаки і спеціальні світлові сигнали. Технічні вимоги”.

3.3.9. Дорожні машини і устаткування після закінчення зміни повинні бути поставлені на майданчик за межами земляного полотна.

3.3.10. Під час технологічних перерв та по закінченні робочої змiни забороняється залишати дорожньо-будівельну техніку поза огородження дільниці проведення робіт.

3.4. Безпека праці при роботі з інструментом

3.4.1. Загальні вимоги

3.4.1.1. До роботи з механізованим інструментом допускаються особи, які мають відповідні посвідчення на право роботи з цим інструментом.

3.4.1.2. Інструмент (ручний, електрифікований, а також пневматичний) повинен зберігатися в кладових. По закінченні робочої зміни інструмент необхідно здати на зберiгання відповідальній особі.

3.4.1.3. Конструкція механізованого інструменту повинна відповідати вимогам “Санітарних норм і правил при роботі з машинами та обладнанням, якi створюють локальну вібрацію, що передається на руки працюючих” ДНАОП 0.03-3.11-84.

3.4.1.4. Одночасно з інструментом робітникам повинні видаватися відповідні засоби індивідуального захисту. Забороняється видавати з кладової зламаний і неперевірений інструмент.

3.4.1.5. Застосування механізованого інструменту допускається лише за призначенням, відповідно до паспорту заводу-виготовлювача і інструкції по експлуатації.

3.4.1.6. Власник підприємства зобовязаний здійснювати систематичний нагляд за справністю, правильним і безпечним використанням інструменту, а також своєчасним його ремонтом. Виготовлення, перевірка, регулювання і заточка інструменту повинні виконуватися фахівцем. Робота зламаним інструментом, а також без відповідних захисних засобів забороняється.

3.4.1.7. Електрифікований та пневматичний інструменти повинні мати паспорти і щомісяця випробовуватися та перевірятися кваліфікованим персоналом. Результати випробувань повинні записуватися в журнал.

3.4.1.8. Забороняється працювати механізованим інструментом на приставних драбинах, а робота за допомогою стремянок допускається при наявності огородження всього робочого майданчика і відповідних упорів на ніжках стремянки.

3.4.1.9. Під час перерв у роботі чи при пересуванні механізованого інструменту на інше місце його двигун необхідно вимкнути. Забороняється залишати без нагляду механізований інструмент, приєднаний до електромережі або мережі стислого повітря.

При тривалих перервах в роботі, при розриванні шлангів або проводів та інших несправностях живлення, механізований інструмент необхідно вимкнути (перекрити повітряний вентиль, вимкнути рубильник, розєднувач тощо).

3.4.1.10. Забороняється під час роботи натягувати і перегинати шланги та кабелі механізованого інструменту. Не допускається також перетинання їх з тросами, електрокабелями і електрозварювальними проводами, що знаходяться під напругою, та з шлангами газорізальників.

3.4.1.11. Забороняється братися рукою за обертові частини електрифікованого та пневматичного інструменту.

3.4.1.12. Ремонт і регулювання механізованого інструменту (заміна робочого органу інструменту, зміна насадок та ін.) повинні виконуватися після його вимкнення і повної зупинки.

При роботі з важким механізованим інструментом (масою понад 8кг) необхідно застосовувати спеціальні пристрої.

3.4.1.13. При роботі поблизу займистих матеріалів, вибухонебезпечних парів або речовин, повинні застосовуватися спеціальні інструменти (у вибухобезпечному виконанні, що не утворюють іскор).

3.4.1.14. Вмикання (вимкнення) допоміжного устаткування (трансформатори, перетворювачі частоти струму, захисні вимикаючі прилади), а також усунення в них несправностей повинні здійснювати чергові електромонтери.

3.4.1.15. Приставні драбини, сходи-стремянки, трапи, риштування та інші пристрої, призначені для безпеки працюючих, повинні відповідати вимогам ГОСТ 26887-86“Площадки и лестницы для строительно-монтажных работ. Общие технические требования”.

3.4.1.16. При встановленні трапів необхідно, щоб їх ухил не перевищував 20о.

3.4.1.17. Канатні сходи повинні мати гаки або інші захвати, якi випробувані подвійним навантаженням. При підвішуванні таких сходів нижній кінець повинен утримуватися від розгойдування.

3.4.2. Немеханізований інструмент

3.4.2.1. Деревяні держаки інструменту повинні бути зроблені з витриманої деревини твердих і вязких порід.

Держаки повинні бути зручними для роботи, надійно кріпитися до інструменту, а їх поверхня не повинна мати розколин, задирок. Ударні інструменти (сокири, молотки, кувалди, кирки тощо) повинні мати держаки овального перерiзу з потовщеним вільним закінченням. Частина держаку, на яку насаджується інструмент, повиннна бути розклинена металевим клином.

На деревяні держаки нажимних інструментів (долота, стамески, напильники тощо) в місцях їх зєднання з інструментом насаджують металеві кільця.

3.4.2.2. Ударні інструменти (зубила, крейцмейселі, бородки і т.п.) не повинні мати розколин, задирок, наклепів; їх потилочна частина повинна бути гладкою. Довжина ручного зубила повинна бути не менше 150 мм.

3.4.2.3. Ковальські кліщi та інші пристрої для утримання поковок, що доробляються, повинні бути виготовлені з мякої сталі і відповідати розмірам поковок. Для утримання поковки без постійного натиску рукою, кліщi повинні мати кільця (шпандирi) для запобігання травмуванню пальців працюючого. Зазор, який створюють упори в робочому положенні між держаками кліщів, повинен бути не менше 45 мм.

3.4.2.4. Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок і головок болтів.

Забороняється застосовувати підкладки (металеві пластинки) між гранями гайки і ключА. 

Губки ключів повинні бути паралельними і не мати розколин і забоїв, а держак  задирок. Розвідні ключі не повинні бути послаблені в рухомих частинах. Подовження держаків ключів за допомогою насадження на них труб та інших предметів забороняється.

3.4.2.5. Кінцева частина інструментів при монтажі сталевих конструкцій (ломики для збирання монтажу тощо) не повинні бути збитими.

3.4.2.6. При роботі клином або зубилами за допомогою кувалд потрiбно застосовувати клинодержателі з держаком довжиною не менше 700 мм.

3.4.2.7. Паяльні лампи необхідно регулярно (1 раз на місяць) оглядати, а перед розпалюванням перевіряти їх справність.

Резервуар паяльної лампи не повинен мати розколин і запайок легкоплавким припоєм. Забороняється:

заливати бензином паяльну лампу понад 3/4 місткості бачка; використовувати для заправки етильований бензин;

наливати або виливати паливо і розбирати паяльну лампу поблизу відкритого вогню;

розпалювати лампу, наливаючи паливо через ніпель пальника;

наливати бензин в неохолонувшу лампу;

спускати стисле повітря через наливний отвір лампи. У разі виявлення несправностей (підтікання або деформації резервуару, просочування повітря через нарiзку пальника) необхідно негайно припинити роботу. Гасити полумя допускається тільки запорним вентилем. Розбирати лампу можна після стравлювання стислого повітря.

3.4.2.8. Бачки для перенесення гарячого і розрiдженого бітуму повинні бути конусоподібної форми, звуженими зверху, обладнані кришками з запiрними пристроями та держаками для перенесення їх двома робiтниками. Заповнювання бачка не повинно перевищувати 3/4  його обєму.

3.4.2.9. Кліщi для підвезення і переміщування бортового каменю не повинні мати погнутостей. Кліщi, що мають розколини, надломи, спрацьовані шарнірні болти, використовувати не допускається.

3.4.2.10. Усі канати, якими користуються при вантажних і транспортних роботах, повинні мати запас міцності у відповідності з нормами.

3.4.2.11. Тачки, що застосовуються для транспортування асфальтобетонної маси, повинні бути легкими на ходу, справними і обладнані двома ніжками, а носилки для перенесення гарячого асфальту повинні бути обладнані бортами з трьох сторін.

3.4.2.12. Жаровні для підігріву валиків, утюгiв, грабель, бітуму, лопат та ін., повинні легко пересуватися на колесах. Топку і розпалювання жаровень не допускається виконувати рідкими пальними речовинами.

3.4.2.13. Жаровні влаштовують в місцях, безпечних як для дорожнiх робiтникiв, так і для пішоходів або транспорту.

3.4.2.14. Заливання трiщин у асфальтобетонних покриттях емульсіями, як правило, виконують механічними засобами.

При заливанні трiщин вручну треба застосовувати закриті лiйки з сосками довжиною 600 мм, якi обладнані соплами відповідного перерiзу.

3.4.2.15. Складувати інструмент необхідно на узбіччі проїжджої частини паралельно руху транспорту в огородженому місці.

Граблі, що застосовуються для розрівнювання асфальчтобетонної маси, а також вила в усіх випадках треба класти зубями донизу.

3.4.3. Електрифікований інструмент

3.4.3.1. Електроінструмент повинен відповідати вимогам “Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів” ДНАОП 0.00.-1.21.-84.

3.4.3.2. Корпуси електроінструментів, якi працюють при напрузі вище 42 В (незалежно від частоти струму), повинні бути заземлені у відповідності до вимог СНиП 3.05.06-85“Электротехнические устройства”.

3.4.3.3. У приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження людей електричним струмом, а також поза приміщеннями, але за наявності умов підвищеної небезпеки (дощ, снігопад тощо) можна працювати електроінструментом при напрузі не вище 42 В з обовязковим застосуванням захисних засобів (діелектричні рукавички, боти, галоші, килими, шоломи та ін.).

3.4.3.4. У приміщеннях без підвищеної небезпеки, а також поза приміщеннями за відсутності умов підвищеної небезпеки ураження людей електричним струмом допускається застосовувати електроінструмент, що працює під напругою 127 або 220В, з обовязковим використанням діелектричних рукавичок, галош або килимів, а сам iнструмент повинен мати подвiйну iзоляцiю.

3.4.3.5. Під час дощу чи снігопаду робота з електроінструментом на відкритих майданчиках допускається лише як виняток за наявності на робочому місці навiсiв і з обовязковим застосуванням діелектричних рукавичок та інших захисних засобіВ. Наявнiсть подвiйної iзоляцiї обовязкова.

Не допускається обробляти електрифікованим інструментом обмерзлі і мокрі деталі.

3.4.3.6. Забороняється користуватися нульовим проводом для заземлення корпусу однофазних електроінструментів.

3.4.3.7. Всі електроінструменти і електроприлади повинні мати закриті та ізольовані вводи (контакти) живлячих проводіВ. 

Конструкція штепсельного зєднання повинна забезпечувати випереджаюче підключення заземляючого (зануляючого) проводу.

Підключення електроінструментів за допомогою оголених кінців проводу до лінії чи контактів рубильників забороняється.

3.4.3.8. Прокладати підводящi проводи на поверхні землі можна тільки в сухих місцях на дільницях, де відсутня небезпека пошкодження проводу. У зимовий час допускається укладка на сніг.

Забороняється прокладка проводів через пiдїзні шляхи, а також склади матеріалів.

Щоб уникнути ушкодженню проводів, їх необхідно підвішувати або закривати спеціальними коробами.

3.4.3.9. Робота електроінструменту повинна бути негайно припинена у випадках:

несправності заземлення;

заїдання або заклинювання робочих частин;

перегріву електродвигуна;

пробою ізоляції;

пошкоджень вимикача чи штепсельного сполучення.

3.4.4. Пневматичний інструмент

3.4.4.1. Пневматичні інструменти (молотки, зубила, трамбовки тощо) повинні бути надійної конструкції, щоб їх робочі частини не могли вилітати з втулки захватів, добре відрегульовані і не мати сильної віддачі.

3.4.4.2. Клапани на держаках пневматичних інструментів повинні бути щільно пригнані, щоб у закритому положенні не пропускати повітря. Вони повинні легко відкриватися і швидко закриватися у разі припинення натиску на керуючий держак.

3.4.4.3. Пiдключати шланг до трубопроводу стислого повітря дозволяєтся тільки через вентилі, встановлені на повiтророзподільних коробках або відводах від магістралі. Забороняється включати шланги безпосередньо в магістраль.

3.4.4.4. Приєднання гумових шлангів до пневматичного інструменту і роз`єднання їх дозволяєтся тільки після вимкнення подачі повітря. Приєднаний до пневматичного інструменту шланг повинен бути ретельно продутий.

До початку роботи необхідно перевірити справність пневматичного інструменту, приєднання його до шланга, а шланга  до повітропровідної мережі чи компресора.

3.4.4.5. Під час роботи з пневматичним інструментом необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

включати подачу повітря тільки після того, як інструмент поставлено в робоче положення;

не допускати холостого ходу пневматичного інструменту;

при перетягуванні інструменту не дозволяється тримати його за шланг або робочу частину;

роботу з пневматичним інструментом потрiбно виконувати тільки при стійкому положенні працюючого;

під час перерви в роботі необхідно виймати робочий інструмент з відбійного молотка.

3.4.4.6. Місця сполучення повітряних шлангів між собою та їх приєднання до пневматичного інструменту не повинні пропускати повітря. Для кріплення шлангів до штуцерів і нiпелів необхiдно застосовувати стягуючі хомутики. Забороняється закріплювати шланги дротом.

3.4.4.7. У разі появи будь-яких несправностей у роботі пневматичного інструменту робота з ним повинна бути припинена і про несправність заявлено майстру.

3.5. Забезпечення загальної електробезпеки

3.5.1. Робiтники, інженерно-технічні працівники і службовці дорожнiх підприємств повинні знати, що електричний струм силою 0,05А небезпечний для людини, а струм силою понад 0,1 А є смертельним. Границя небезпечної напруги  42 В.

3.5.2. Неізольовані струмоведучі частини електричних приладів (провода і шини, контакти рубильників і запобіжників, зажими електричних машин і апаратів тощо), якi знаходяться поза електротехнічними приміщеннями, повинні бути з усіх сторін огороджені або знаходитися на висоті, що недосяжна для дотику до них.

Забороняється залишати неізольованими кінці проводів чи кабелів після демонтажу освітлювальної арматури, електродвигунів і інших струмоприймачів.

Забороняється вмикання декількох струмоприймачів одним пусковим пристроєм, а також розміщення поруч пускових пристроїв різноманітних машин.

3.5.3. Рубильники обладнують кожухами, якщо вони мають відкриті отвори і щілини для переміщення держака, і укладають у ящики, що добре замикаються. В положенні “вимкнено” рубильники та інші прилади вмикання не повинні самовільно замикати ланцюг під дією ваги своїх рухомих частин, а останні  знаходитися під напругою.

3.5.4. Огородження струмоведучих частин (покришки, кожухи, дверцi та ін.) повинні бути виконані таким чином, щоб знімати або відкривати їх було можливо лише за допомогою ключів чи інструментів.

3.5.5. Металеві частини будівельних машин і механізмів з електроприводом, корпуси електродвигунів, знижуючих трансформаторів, пускових апаратів, кожухів рубильників і інших приладів повинні бути заземлені у відповідності зі СНиП 3.05.06-85“Электротехнические устройства”.

Несправності, що виявлені у заземлюючому пристрої, необхідно усувати негайно.

3.5.6. Вимикачі для переносних електропристроїв повинні вимикати всі фази і встановлюватися на корпусах цих пристроїв (крім переносних електроламп).

Забороняється розміщувати вимикачі на переносних струмопровідних проводах.

3.5.7. Тимчасову зовнішню відкриту проводку на будівельному майданчику необхiдно виконувати ізольованим проводом на надійних підпорах так, щоб нижня частина проводу знаходилась на висоті не менше 2,5 м над робочим місцем, 3,5 м  над проходами і 6м над проїздами. Електричні проводи, якi розміщені на висоті менше 2,5 м від землі, підлоги чи настилу, повинні бути укладені в труби чи короби.

3.5.8. Для керування електричними мережами на будівельному майданчику треба передбачати можливість вимкнення усіх проводів, що можуть бути під напругою в межах окремих обєктів і дільниць роботи.

3.5.9. Усі монтажні і ремонтні роботи на електричних мережах і пристроях (або поблизу від них), а також роботи по приєднанню і розєднанню проводів виконують за умов знятої напруги.

Виняток складають роботи з вимірювальною штангою і підключенням пересувних механізмів за допомогою спеціальних перевірених пристроїв, наприклад, штепсельних і штангових.

3.5.10.  Заміну перегорілих запобіжників виконують при знятій напрузі. Якщо неможливо зняти напругу, то допускається заміна трубчатих запобіжників під напругою, але при обовязковому знятті навантаження цієї частини мережі. При цьому роботу ведуть стоячи на iзолюючiй підставці (в діелектричних галошах), у захисних окулярах і діелектричних рукавичках ізольованим інструментом. Не допускається замінювати під напругою вставки пластинчатих запобіжників.

3.5.11. Забороняється встановлювати або замінювати під напругою електричні лампи. У виняткових випадках при неможливості зняти напругу цю роботу повинен виконувати черговий електромонтер із застосуванням окулярів і діелектричних рукавичок.

3.5.12. Як переносні лампи повинні застосовуватися спеціально призначені для цієї мети світильники заводського виготовлення, що виключають можливість дотику до струмоведучих частин.

Ручний переносний світильник повинен мати металеву сітку для захисту лампи, пристрiй для його пiдвішування і шланговий провід з штепсельною вилкою. Для переносних світильників в умовах будівництва напруга має бути не вище 42 В, а в особливо небезпечних місцях (зволожені дільниці, траншеї, шахти, колодязі, металеві резервуари, котли і тощо)  не перевищувати 12 В. Забороняється використовувати стаціонарні світильники замість ручних переносних ламп.

3.5.13. Штепсельні вилки, що застосовуються у мережах з напругою 12 і 42 В, забороняється використовувати у мережах з великою номінальною напругою.

Штепсельні зєднання на 12 і 42 В повинні мати колір, який різко відрізняється від кольорів штепсельних зєднань на напругу вище 42 В. Місця підключення до мереж переносних приймачів струму повиннi бути позначенi відповідними написами.

3.5.14. Переносні струмоприймачі, що працюють на напрузі 42 В, приєднують до мережі шланговими проводами.

За відсутністю шлангових проводів допускається (у виняткових випадках) застосовувати багатожильні мідні гнучкi проводи з ізоляцією на напругу не нижче 500В, укладені в гумовий шланг.

Силовий шланговий кабель, що підводить напругу до двигунів пересувних машин і механізмів, повинен вільно переміщатися і бути захищений від механічних пошкоджень.

3.5.15. Електроінструмент, переносні лампи, понижуючі трансформатори і перетворювачі частоти струму необхідно перевіряти один раз на місяць на відсутність замикання на корпус, на цілісність заземлюючого проводу, справність ізоляції живлячих проводів і відсутність оголених струмоведучих частин. Переносні трансформатори, крім того, потрiбно перевіряти на відсутність замикання між обмотками високої і низької напруги.

Справність переносних приймачів струму перевіряють мегометром і реєструють у спеціальному журналі. При вимірі опору ізоляції повинні бути вжитi заходи для попередження випадкових дотиків людей до апаратів і проводів, якi приєднанi до мегометру.

3.5.16. Живлення світильників та інструментів при напрузі 42 В і нижче повинно здійснюватися за допомогою переносних понижуючих трансформаторів (12-42 В), а при застосуванні високочастотного інструменту  через перетворювачі частоти струму. Один з виводів обмотки меншої напруги і корпус трансформатора повинні бути заземленi.

Забороняється застосовувати автотрансформатори, дросельні котушки і реостати для одержання зниженої напруги. Забороняється також включати трансформатори і перетворювачі частоти струму, не переконавшись у їх справності, а також робити огляд трансформаторів і перетворювачів, що знаходяться під напругою.

3.5.17. Включати у мережу електродвигуни, електроінструменти, прилади электричного освітлення та інші струмоприймачі необхiдно за допомогою призначених для цього апаратів і приладів.

Забороняється вмикати струмоприймачі до електромережі шляхом скручування проводів.

3.5.18. Електромонтери, якi обслуговують електроустаткування, повинні мати засоби захисту: діелектричні рукавички, килими і діелектричні галоші або боти, а також інструменти з ізольованими ручками.

3.5.19.  Усі захисні засоби повинні мати клеймо з позначкою дати наступного іспиту та напруги, при якій потрiбно користуватися цим засобом.

3.5.20.  Гумові захисні засоби зберігають у закритих шафах або ящиках окремо від інструменту. Слід запобігати впливу мастил, бензину й інших речовин, що руйнують гуму.

3.5.21.  Гумові захисні засоби перед їх застосуванням повинні бути оглянуті та очищені від бруду, а при зволоженні поверхні їх треба ретельно витерти і висушити. Забороняється застосовувати засоби, які мають проколи і тріщини.

3.5.22. При монтажі, експлуатації та ремонті тимчасових і постійних електричних установок і мереж в дорожнiх організаціях, обовязкове дотримання вимог, що встановлені: “Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів” ДНАОП 0.00-1.21-84.

3.5.23.  Власник дорожньої організації чи підприємства зобовязаний забезпечити вивчення робітниками та ІТП, який обслуговує електротехнічні установки, правил, що вказані в п. 3.5.22., відповідно до роботи, що виконується, і посади особи, яка цим займається; після перевірки знань правил зазначеному персоналу надається кваліфікаційна група з видачею відповідного посвідчення.

Кваліфікація чергового електротехнічного персоналу, що обслуговує електроустановки на асфальтобетонних заводах, карєрах, обєктах дорожнього будівництва з напругою до 1000В, повинна бути не нижче III групи.

3.5.24. Робiтники та IТП, якi зайняті на роботах де використовують електричні машини, а також є електричне освітлення, повинні вміти звільняти потерпiлих від ураження електричним струмом і надавати їм першу медичну допомогу. Порядок надання допомоги викладений в додатку 2.

3.6. Електрозварювальні і газополумяні роботи

3.6.1. Загальні положення

3.6.1.1. При виконанні електрозварювальних і газополумяних робiт необхідно дотримуватися вимог ГОСТ 12.3.003-86“ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности” та ГОСТ 12.3.036-84 “ССБТ. Газопламенная обработка металлоВ. Требованиябезопасности”.

3.6.1.2. Для газополуменевої обробки металів використання балонів iз стислим чи зрiдженим газом, їх зберігання, транспортування і експлуатація повинні проводитися відповідно до “Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском” ДНАОП 0.00-1.07-94. 

Нагляд за технічним станом і експлуатацією балонів, контроль за їх справністю і безпечною дією посудин повинні здійснювати два працівники з числа IТП, якi призначенi наказом по підприємству.

3.6.1.3. Перед початком зварювальних робіт повинні бути упорядковані робоче місце і проходи поблизу нього, а також перевірені наявність і справність устаткування, комплекту інструментів і пристроїв, захисних засобів та інших запобіжних приладів.

3.6.1.4. Електро- та газополумяні роботи повинні вестися у спецодязі і рукавицях з вогнестійкої тканини.

Для захисту обличчя і голови необхiдно користуватися спеціальним щитком або шоломом-маскою. Спецодяг заправляють і застібають так, щоб не було висячих та розгорнутих частин. Кишені куртки необхiдно закривати клапанами. Штани треба носити навипуск, рукавицi одягати так, щоб вони щільно перекривали рукави куртки. Волосся повинно бути прибране під головний убір. Заправляти куртку в штани забороняється. Підсобні робiтники, що працюють спільно з електрозварником, залежно від умов роботи повинні бути також забезпечені щитками або окулярами.

3.6.1.5. Освітленість місця проведення зварювальних робіт має бути не менш ніж 50лк. В місцях, де не можна користуватися загальним освітленням, необхiдно користуватися безпечною переносною електролампою.

3.6.1.6. За необхідності виконання зварювальних робіт поблизу електроустановок, кабелів та інших струмоведучих частин електроустановок останні повинні бути огороджені від можливого дотику.

3.6.1.7. Виконувати зварювальні роботи на висоті з риштувань та інших засобів підіймання дозволяється тільки після перевірки керівником (майстром) їх міцності і стійкості, а також після вживання заходів, що попереджають спалахування настилів, падіння розплавленого металу і огарків електродів на працюючих або на людей, якi проходять поблизу.

У зварювальників повинні бути сумки для електродів і ящики для недогаркіВ. Розкидати недогарки забороняється.

3.6.1.8. Поблизу займистих або вогненебезпечних матеріалів виконувати зварювальні роботи забороняється. За виключної необхідності проведення зазначеної роботи відстань від місця розташування таких предметів до зварювальних постів має бути не менше 10 м.

3.6.1.9. Перед роботою в резервуарах, колодязях і т.п. керівник робіт повинен переконатися у відсутності в них шкідливих чи вибухонебезпечних газів і забезпечити відповідну їх обробку до початку зварювальних робіт. При несподіваній появі шкідливого газу роботи повинні бути припинені, а робiтники виведені з небезпечної зони.

3.6.1.10. Зварювання при ремонті посудин з-під пально-мастильних матеріалів треба робити після обробки їх 15-20% розчином каустичної соди або продуванням сухим паром з наступною перевіркою вмісту небезпечних речовин у зазначених ємкостях, яке підтверджує безпечну концентрацію цих речовин згідно НАОП 1.1.30-5.02-84.

Відстань між зварювальним трансформатором і ацетиленовим генератором повинна бути не менше 3 м.

Забороняється проводити зварювання (ремонт) посудин, що знаходяться під тиском, а також посудин з пально-мастильними і вибухонебезпечними матеріалами.

3.6.1.11. Забороняється одночасне ведення зварювальних робіт і робіт з пневматичним інструментом на одній конструкції чи на одному предметі.

3.6.1.12. При прочищенні швів від шлаку і окалини робочі

повинні одягати захисні окуляри.

При прокладанні зварювальних проводів і кожному їх переміщенні повинні бути вжитi заходи для попередження ушкодження ізоляції, а також зіткнення з залізними канатами, газозварювальними шлангами, газопроводами і газополумяною апаратурою. Не допускається сумісна укладка проводів і шлангів в загальні канали (короби). Відстань між ними повинна бути не менше 1000 мм.

3.6.1.13. Забороняється одночасно працювати електрозварникам і газозварникам усередині закритих ємкостей.

3.6.1.14. Для захисту від зіткнення з вологою холодною землею або металоконструкціями зварники повинні забезпечуватися теплими пiдстилками з вогнетривких матеріалів.

3.6.2. Електрозварювальні роботи

3.6.2.1. До виконання електрозварювальних робіт допускаються особи, що мають кваліфікаційну групу не нижче II. Жінки можуть допускатися до ручного електродугового зварювання тільки на відкритих майданчиках, поза приміщенням.

3.6.2.2. Джерела зварювального струму (трансформатори, генератори і випрямлячі) повиннi приєднуватися до електромережі через пусковi пристрої. Здійснювати живлення зварювальної дуги безпосередньо від силової чи освітлювальної електромережі заборонено.

3.6.2.3. Підключати до електромережі і відключати від неї електрозварювальні установки, а також ремонтувати їх повинні тільки електромонтери. Забороняється виконувати ці операції зварювальникам.

3.6.2.4. Електрозварювальні установки, що застосовуються для зварювання, повинні бути обладнані приладами автоматичного вимкнення напруги холостого ходу чи його обмеження до 12 В з витримкою часу не більш 0,5с. Використання установок без цих приладів в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємкостей, в трубопроводах, колодязях, на понтонах і т.п.) заборонено.

3.6.2.5. Для підведення зварювального струму до електроду повинен використовуватися гнучкий шланговий кабель довжиною не більше 10 м.

Забороняється подавати напругу до зварювального виробу через систему послідовно зєднаних металевих стержнів, рейок або будь-яких інших предметів.

3.6.2.6. Корпуси електрозварювальних установок, зажим вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого підключається зворотний провід, а також зварювальні вироби повинні бути надійно заземленi. Заземлення установок виконують до включення їх в електромережу. Для зворотного проводу (заземлення) допускаються стальнi шини будь-якого профілю, але достатнього перерiзу, зварювальна плита, стелажі та сама зварювана конструкція. Не можна використовувати у вигляді заземлення труби санітарно-технічних мереж (водопровiдних, газопровідних), металеві конструкції будови і технологічне устаткування.

У пересувних зварювальних трансформаторах зворотний провід повинен бути, як і прямий, також ізольованим.

Послідовне включення у заземлюючий провідник декількох електрозварювальних установок забороняється.

3.6.2.7. Зварювальні агрегати i апарати, якi встановлені на відкритому майданчику, необхiдно закривати від атмосферних опадів навiсами або брезентом, а також захищати від механічних пошкоджень.

3.6.2.8. При зварюванні у закритих приміщеннях робочі місця електрозварників повинні бути огороджені від суміжних робочих місць і проходів переносними ширмами з незаймистих матеріалів, а приміщення мають бути обладнані загальною обмінною та місцевою витяжною вентиляцією.

При одночасному використанні кількох зварювальних трансформаторів їх треба встановлювати не ближче 350 мм один від одного, а ширина проходів між ними повинна бути не менше 800 мм.

3.6.2.9. Перед початком електрозварювання необхідно перевірити справність ізоляції зварювальних проводів і електродотримачів, а також міцність зєднань усіх контактів.

3.6.2.10. Забороняється проводити електрозварювальні роботи під відкритим небом під час дощу чи грози.

3.6.2.11. Флюс, що застосовується при автоматичному і полуавтоматичному зварюванні, повинен бути сухим, не забрудненим мастилами, смолами тощо.

3.6.2.12. При очищенні зварювальних швів і убиранні флюса необхідно застосовувати флюсовідсмоктувачі, металеві скребки, совки і щітки.

3.6.2.13. При зварюванні під флюсом, що містить фтористі зєднання, а також при зварюванні кольорових металів необхідно передбачати мiсцеву витяжну вентиляцію.

3.6.2.14. Бункери для флюса повинні щільно закриватися кришками. Завантажувати флюс у бункери і прибирати невикористаний флюс необхідно так, щоб він не забруднював навколишнє середовище.

3.6.2.15. При обслуговуванні автомату для електрошлакового зварювання необхідно користуватися окулярами з чешуйчатою оправою і світлофільтрами, що затримують інфракрасні промені.

3.6.2.16. Проходи з кожної сторони установки для автоматичного зварювання під флюсом повинні бути не менше 2 м.

При проведенні зварювальних робіт в сиру погоду під навiсом або в сирих приміщеннях, крім гумових діелектричних галош необхідно застосовувати деревяний настил і гумовий килим.

3.6.2.17. При зварюванні усередині котлів, резервуарів зварювальник, крім спецодягу, зобовязаний користуватися діелектричними рукавичками, галошами, килимами і шоломами для захисту голови.

3.6.2.18. Роботи в закритих ємкостях повинні виконуватися не менше, як двома робітниками, один з яких повинен знаходитися зовні зварювальної ємкості для здійснення контролю за безпечним проведенням робіт зварювальником. У цього робiтника квалiфiкацiйна група повинна бути не нижче III.

3.6.2.19. Электрозварювальник, що працює усередині ємкості, повинен мати запобіжний пояс з закріпленою на ньому мотузкою, другий кінець якої довжиною не менше 2 м повинен знаходитися в руці iншого робiтника, що знаходиться зовні ємкості.

3.6.2.20. Переносне освітлення усередині ємкості повинно бути з напругою не більше 12 В. Трансформатор для переносних ламп повинен бути встановлений за межами виробу, що зварюють.

3.6.2.21. Робоче місце зварювальника повинно добре вентилюватися для вилучення шкідливих домiшок, що виділяються при згоранні електродів із обмазкою. При ручному зварюванні рекомендується подавати повітря безпосередньо під щиток зварювальника, а в необхідних випадках забезпечити його шланговим протигазом.

Освітлювати внутрішню частину резервуарів допускається світильниками, що розташованi зовні, або переносними лампами з напругою 12 В.

3.6.2.22. При електрозварюванні у середовищі захисних газів повиннi дотримуватися такi вимоги:

металевий кожух, що закриває осцілятор, повинен бути заземлений;

кришка кожуха повинна мати електричне блокування, що автоматично вимикає осцілятор з її відкриттям;

трубки для газу і водяного охолодження електрозварювальних автоматів і напiвавтоматів повинні бути суцільними, не пропускати газ і воду в місцях зєднання трубок iз штуцерами;

вихід рідини, яка охолоджує зварювальні пристрої повинен бути видимим;

пальники не повинні мати відкритих струмоведучих частин, держаки повинні бути покриті діелектричними і теплоізоляційними матеріалами та оснащені щитком для захисту рук зварювальника від опіків, гнучкий металевий шланг, по якому подається зварювальний дріт, також повинен мати електроізоляцію;

у разі іскріння між корпусом пальника і зварювальною деталлю чи зварювальним столом, зварювання треба припинити до усунення несправності пальника (очистка сопла, заміна ізоляції шайби та ін.);

у разі припинення подачі охолоджуючої води електрозварювання необхiдно негайно припинити.

3.6.2.23. Стаціонарні машини для контактного зварювання повинні використовуватися разом з однофазними трансформаторами, що призначенi для вмикання у мережу змінного струму частотою 50Гц і напругою до 500В, та дають напругу холостого ходу не вище 42 В.

3.6.2.24. Контактне зварювання повинно вестися на технічно справних машинах у відповідності до порядку, який викладено в інструкціях по експлуатації цих машин.

3.6.3. Газополумяні роботи

3.6.3.1. Усі переносні ацетиленові генератори (далі-газогенератори) повинні мати паспорт, інструкцію по експлуатації і інвентарний номер, згідно з яким газогенератор реєструють в журналі обліку і технічних оглядів.

3.6.3.2. Газогенератори обовязково обладнують водяними затворами. Рівень рідини у водяному затворі необхідно перевіряти перед початком роботи, а також після кожного зворотного удару.

3.6.3.3. Газогенератор повинен знаходитися поза приміщенням в огородженні від доступу сторонніх осіБ. Допускається використовувати газогенератор усередині приміщення для ведення тимчасових робіт при обємi приміщення не менше 300 м3 з припливно-витяжною вентиляцією.

При цьому газогенератори повинні бути огороджені і знаходитися під постійним контролем.

В робочому приміщенні забороняється встановлювати бiльш як один газогенератор.

3.6.3.4. Забороняється розміщувати газогенератори і балони з газом в працюючих котельнях, кузнях, проходах, в місцях скупчення людей і в неосвітлених місцях, в приміщеннях, де можливо виділення речовин, що утворюють з ацетиленом самовибухову суміш, а також поблизу місць забору повітря вентилятором чи компресором.

3.6.3.5. Не рідше двох разів на місяць необхідно очищати і промивати газогенератор, а також перевіряти справність всіх його частин.

Забороняється чистити, розбирати і збирати газогенератор у загальних приміщеннях майстерень. Цю роботу можна виконувати у спеціальних приміщеннях або на відкритому повітрі.

Перед чисткою газогенератора треба відкрити для провітрювання усі його отвори (люки, крани).

3.6.3.6. При пропусканні газогенератором газу треба шукати місце витоку тільки за допомогою мильної води. Забороняється пошук місця витоку газу із застосуванням вогню.

Перед початком ремонту газогенератора його роботу слід зупинити, газ випустити, шахту ретельно очистити від карбіду та мулу, воду злити, газогенератор розібрати, деталі промити водою і тільки після цього розпочати ліквідацію місць витоку.

Мул необхiдно вивантажувати з газогенератору у спеціальний посуд і зливати в гасильні ями.

3.6.3.7. При експлуатації переносних ацетиленових генераторів забороняється:

завантажувати в газогенератор карбід кальцію меншої чи більшої грануляції, ніж це зазначено в його паспорті, а також відходи у вигляді карбідного пороху;

завантажувати карбід кальцію у мокрі ящики чи кощi;

вести роботи від одного газогенератора декількома пальниками чи різаками;

завантажувати карбід понад встановлену норму;

форсувати газоутворення понад встановлену паспортну продуктивнiсть;

вимикати автоматичні регулятори;

відкривати кришку завантажувального пристрою реторти газkогенераторів всіх систем;

проштовхувати карбід кальцію залізними прутками, щоб уникнути виникнення іскри і вибуху. Шматки карбіду кальцію повинні бути роздрiбленi заздалегідь.

3.6.3.8. Зварювальнику заборонено навіть на короткий час класти пальник, що знаходиться у стані роботи, на зварювальний стіл. Пальник повинен бути погашений, або укладений на спеціальну підставку.

3.6.3.9. При запалюваннi пальника першим відкривають кисневий кран, після цього пускають ацетилен і підпалюють суміш, а при гасінні  навпаки, першим перекривають ацетиленовий кран, а після цього  кисневий.

3.6.3.10. При охолодженні пальника у воді з метою попередження його перегріву пальник повинен бути погашений і вiдключений від кисню і газу.

3.6.3.11. Біля місць проведення газозварювальних робіт і різання металу повинні бути пристрої та iнвентар для гасіння пожежі (ящик з піском, відро з водою, лопата).

3.6.3.12. Забороняється розводити відкритий вогонь, палити і запалювати сірники в межах 10 м від кисневих і ацетиленових балонів, газогенераторів.

3.6.3.13. Під час перерв в роботі чи по закінченні робіт забороняється залишати без нагляду балони з газом чи ацетиленовий генератор. Вони повинні бути сховані у спеціально відведені для цього місця.

3.6.3.14. Замерзлі ацетиленові генератори повинні відігріватися тільки паром чи гарячою водою, що не містить різноманітних мастил.

Відігрівати газогенератори у приміщенні допускається на відстані не менше 10 м від джерел відкритого вогню при наявності вентиляції.

3.6.3.15. Розпаковування барабанів з карбідом кальцію, його розподіл за вагою, відсів дрібноти необхідно виконувати у спеціальних приміщеннях, якi обладнанi припливно-витяжною вентиляцією, а при їх відсутності  на відкритому повітрі в суху погоду.

Робота повинна виконуватися у респіраторі.

3.6.3.16. Відкривати барабани з карбідом кальцію необхiдно за допомогою спеціальних інструментів і пристроїв, що виключають можливість утворювання iскор (бронзовим зубилом або спеціальним ножем).

3.6.3.17. Розпаковані барабани повинні бути закритi кришками з відігнутими краями, які щільно охоплюють барабан. Висота борту кришки повинна бути не менше 50 мм. З пошкоджених барабанів або за відсутністю спеціальних кришок карбід кальцію повинен бути пересипаний у герметичну тару.

3.6.3.18. Використання зрiджених газів (пропан-бутанових сумішей) при газополуменевій обробці матеріалів треба виконувати відповідно до вимог “Правил безпеки у газовому господарстві” ДНАОП 0.00-1.20-90.

3.6.3.19. Забороняється знімати з балонів ковпаки ударами молотка, за допомогою зубила або будь-якими іншими засобами, що ведуть до появи іскор.

3.6.3.20. Газові балони повинні мати сигнальне забарвлення з вказаним найменуванням газу, що їх заповнює.

Колір забарвлення балонів і написів повинен відповідати вимогам табл. 1.

Таблиця 1

Газ	Колір забарвлення балонів	Колір напису
Кисень	Голубий	Чорний
Ацетилен	Білий	Сірий
Нафтогаз	Сірий	Те ж саме
Пропан	Червоний	Білий
Бутан	Те ж саме	Те ж саме
Природний газ	“	“
Водень	Темно-зелений	Червоний
Вуглекислота	Чорний	Жовтий

3.6.3.21. Для переміщення балонів треба користуватися спеціальними візками або носилками. Забороняється переносити балони на плечах і в руці, а також перекочувати, кидати, піддавати ударам і поштовхам.

3.6.3.22. Підготовлені до роботи кисневi і ацетиленові балони необхідно захищати від дії прямих сонячних променів і установлювати на спеціальних підставках осторонь від проходів та інших предметів.

3.6.3.23. Відбір газу з балонів проводиться до залишкового тиску не нижче 0,05 мПа.

3.6.3.24. На місцях проведення робіт і зберiгання балонів щоб уникнути небезпеки вибуху треба виключити попадання змащувальних матеріалів на балони, шланги і арматуру.

3.6.3.25. Забороняється використовувати редуктори із зламаними манометрами або без них, а також з манометрами, термін перевірки яких вже пройшоВ. 

3.6.3.26. Автомобілі, якi призначені для перевезення балонів із зрiдженими газами, повинні мати переднє розміщення глушника, що обладнаний іскрогасячим пристроєм, а також облаштованi вогнегасниками.

Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.