МІНІСТЕРСТВО ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

13 березня 2009 р.                                                                                              № 144

Про затвердження та введення в дію нової редакції глави 2.3 «Кабельні лінії напругою до 330 кВ» Правил улаштування електроустановок

З метою приведення нормативної бази електроенергетичної галузі у відповідність з вимогами державних стандартів і законодавства України

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити нову редакцію глави 2.3 «Кабельні лінії напругою до 330 кВ» Правил улаштування електроустановок (далі Глава 2.3 ПУЕ) і вважати чинною через 60днів з дати підписання цього наказу (додається).

2. Державному підприємству «Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний технологічний інститут з перспектив розвитку енергетики «Енергоперспектива» (Кравченко В.Ф.) внести. Главу 2.3 ПУЕ в реєстр і комп'ютерний банк даних діючих нормативних документів Мінпаливенерго в установленому порядку.

3. Державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Ущаповський К.В.) забезпечити видання необхідної кількості примірників Глави 2.3 ПУЕ і їх надходження енергетичним компаніям і державним підприємствам, що належать до сфери управління Мінпаливенерго, і господарським товариствам, щодо яких Мінпаливенерго здійснює управління корпоративними правами держави, відповідно до їх замовлень.

4. Главу 2.3 «Кабельні лінії напругою до 220 кВ» Правил улаштування електроустановок, 6-е видання, М., 1985 вважати такою, що втратила чинність після введення в дію глави 2.3 ПУЕ.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Лучнікова В.А.

Міністр                                           Ю. Продан

ПРАВИЛА

УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК

РОЗДІЛ 2

ПЕРЕДАВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ

Глава 2.3 Кабельні лінії напругою до 330 кВ

1. РОЗРОБЛЕНО: Дочірнє підприємство „Науково-технічний учбо-консультаційний центр „АсЕлЕнерго” (ДП „НТУКЦ АсЕлЕнерго”) за участю:

Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут „Укренергомережпроект”;

Державне підприємство Український науково-дослідний, проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологіч-ний інститут „Укрсільенергопроект”;

НТУ „Харьківський політехнічний інститут”;

ВАТ „Завод „Південкабель”;

ВАТ „Діпросталь”;

Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України;

СВС „Дніпро”

2. ЗАТВЕРДЖЕНО: Наказ Міністерства палива та енергетики України від 13 березня 2009 р. № 144

3. ЧИННА: від 13 травня 2009 р.

СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

2.3.1. Ця глава Правил поширюється на силові кабельні лінії (КЛ) напругою до 330 кВ промислової частоти, з одножильними або багатожильними кабелями з ізоляцією будь-якого типу, а також на контрольні кабелі. Вимоги цієї глави Правил в частинах, що стосуються способів прокладання кабелів, поширюються також на силові КЛ постійного струму напругою до 1,5 кВ.

Ця глава Правил поширюється на КЛ та контрольні кабелі, які прокладають під час нового будівництва та реконструкції об'єктів.

Ця глава Правил не поширюється на внутрішні кабельні мережі житлових і громадських будинків , а також на:

- КЛ спеціальних електроустановок (НПАОП 40.1-1.32 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» і глава 7.7 ПУЕ «Торфяные электроустановки»);

- кабельні електропроводки напругою до 1 кВ з фазним перерізом кабелю до 16 мм2 (Глава 2.1 ПУЕ «Електропроводка»).

ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

2.3.2 кабельна лінія

Лінія для передавання електричної енергії або окремих її імпульсів, складена з одного або декількох паралельно прокладених кабелів, кабельної арматури, систем, що підтримують кабелі, та пристроїв кріплення і підтримування кабелів та арматури.

До систем, що підтримують кабелі та їх арматуру, належать системи кабельних трубопроводів, системи кабельних коробів, системи кабельних лотків і системи кабельних драбин.

До пристроїв кріплення і підтримування елементів КЛ належать кронштейни, консолі, підвіси, троси, скоби, затискачі, хомути, ролики, ізолятори тощо

2.3.2.1 кабельна вставка кінцева

КЛ, приєднана з одного кінця до повітряної лінії електропередавання, а з іншого кінця до розподільчої установки підстанції

2.3.2.2 кабельна вставка проміжна

КЛ, приєднана з обох кінців до повітряної лінії електропередавання

2.3.2.3 струмопровідний (загальний) екран

Накладений на кабель заземлений металевий шар, який обмежує електричне поле в границях кабелю та (або) захищає кабель від дії зовнішніх електричних полів (стандарт ICE 50 (461), поз. 461-03-04)

2.3.3 кабельна споруда

Споруда, спеціально призначена для розміщення елементів кабельної лінії та обладнання, що забезпечує функціонування КЛ

2.3.3.1 кабельний блок

Кабельна споруда для прокладання в ній кабельних каналів або системи кабельних трубопроводів, з колодязями для доступу до труб (каналів)

2.3.3.2 кабельна галерея

Надземна або наземна горизонтальна або нахилена протяжна прохідна кабельна споруда закритого або частково закритого типу

2.3.3.3 кабельна естакада

Надземна або наземна горизонтальна або нахилена протяжна кабельна споруда відкритого типу. Кабельна естакада може бути прохідною або непрохідною

2.3.3.4 кабельний канал

Протяжна непрохідна кабельна споруда закритого типу, заглиблена (частково або повністю) в ґрунт, підлогу, перекриття тощо, яка дає змогу виконувати прокладання, ремонти та огляди КЛ після відкриття перекривання

2.3.3.5 кабельна камера

Підземна або частково заглиблена непрохідна кабельна споруда закритого типу призначена для розміщення кабельних муфт або для протягування кабелів у кабельні блоки, використання якої можливе лише за повністю знятого перекриття. Камеру, що має габарит між підлогою і перекриттям, не менший ніж 1,8 м, а також має люк для входу до камери, називають «кабельний колодязь»

2.3.3.6 кабельний поверх

Кабельна споруда у вигляді частини будівлі, обмеженої підлогою та перекриттям над підлогою, з вертикальною відстанню між підлогою та виступаючими частинами перекриття не меншою ніж 1,8 м. Кабельний поверх, підлога якого розташована нижче рівня планування території будівлі і який є частиною фундаменту будівлі, називають «кабельний підвал»

2.3.3.7 кабельний тунель

Протяжна прохідна кабельна споруда закритого типу (коридор) з розташованими в ній опорними конструкціями для розміщення на них елементів кабельної системи, з вільним проходом по всій довжині, який дозволяє проводити прокладання, ремонти та огляди КЛ. Кабельний тунель, призначений для розміщення крім КЛ інших інженерних комунікацій, який дає змогу виконувати прокладання комунікацій, їх ремонти та огляди, називають «колектор комунікаційний»

2.3.3.8 кабельна шахта

Вертикальна кабельна споруда, висота якої в декілька разів перевищує розміри діаметра або ширини стіни споруди, обладнана скобами або драбиною для пересування людей у вертикальному напрямку (прохідна шахта). Якщо за конструкцією шахти можна знімати одну стінку повністю або частково, таку шахту називають непрохідною

2.3.3.9 подвійна підлога

Кабельна споруда у вигляді частини будівлі, обмеженої міжповерховим перекриттям та підлогою приміщення над ним, зі з'ємними плитами підлоги (на всій або частині поверхні)

2.3.4 кабельна арматура

Різновиди кабельних муфт (з'єднувальні, кінцеві, перехідні, штекерні, екранороздільні тощо), вироби для з'єднання і заземлення кабельних екранів, компенсатори, а також баки тиску

2.3.4.1 з'єднувальна коробка

Коробка, в якій з'єднувальні і (або) заземлюючі елементи виготовлено у вигляді рухомих з'єднань і яка може мати обмежувачі напруги на кабельному екрані (стандарт ICE 50 (461), поз. 461-15-03)

2.3.4.2 з'єднувальна муфта

Пристрій, який забезпечує з'єднання двох кабелів для утворення неперервного ланцюга струму (стандарт ICE 50 (461), поз. 461-03-04)

2.3.4.3 кінцева муфта

Кінцевий пристрій, який установлюють на кінці кабелю для забезпечення його електричного з'єднання з іншими частинами системи та для захисту ізоляції до точки приєднання (стандарт ICE 50 (461), поз. 461-03-03)

2.3.5 кабельна лінія маслонаповнена

КЛ маслонаповнена (КЛМ) КЛ, що складена з маслонаповнених кабелів, їх арматури, апаратів підживлення, системи сигналізації тиску масла та іншого обладнання, призначеного для нормального функціонування лінії

2.3.5.1 кабельна лінія маслонаповнена низького тиску

КЛМ з маслонаповненими кабелями, в яких тривалий допустимий надлишковий тиск масла становить 0,0245 0,294 МПа для кабелів у свинцевій оболонці або 0,0245 0,49 МПа для кабелів у алюмінієвій оболонці

2.3.5.2 кабельна лінія маслонаповнена високого тиску

КЛМ з маслонаповненими кабелями, в яких тривалий допустимий надлишковий тиск масла становить 1,08 1,57 МПа

2.3.6 повітряно-кабельне з'єднання

Повітряно-кабельне з'єднання з'єднання повітряної і кабельної лінії електропередавання, виконане на конструкціях опори повітряної лінії з установкою кабелів, кабельних муфт, роз'єднувача та обмежувача перенапруг за необхідності. Повітряно-кабельне з'єднання, що виконане у конструкціях наземної розподільчої установки, називають «перехідний пункт»

2.3.7 пункт підживлення

Надземна, наземна або підземна споруда з апаратами та обладнанням підживлення ізоляційним маслом (баки підживлення, баки тиску, агрегати підживлення тощо)

2.3.7.1 агрегат підживлення

Автоматично діюча установка, складена з баків, помп, труб, перепускних клапанів, вентилів, щита автоматики та іншого обладнання, призначеного для забезпечення підживлення ізоляційним маслом КЛМ високого тиску

2.3.8 розгалужувальний пристрій

Частина КЛМ високого тиску між кінцем стального трубопроводу і кінцевими однофазними муфтами

2.3.9 система кабельних лотків або система кабельних драбин

Конструкція для підтримання кабелів, яку монтують із кабельних лотків або кабельних драбин та інших складових частин системи (ДСТУ 4754:2007, поз. 3.1)

2.3.9.1 кабельна драбина

Складова частина системи, яку використовують для підтримання кабелів і яку складено із опорних бокових частин, скріплених між собою щаблями (ДСТУ 4754:2007, поз. 3.4)

2.3.9.2 кабельний лоток

Складова частина системи, яку використовують для підтримання кабелів і яка складена із основи з боковими частинами або основи, на якій закріплюють бокові частини (ДСТУ 4754:2007, поз. 3.3). Кабельні лотки для прокладання кабелів у кабельних спорудах виконують металевими, неметалевими або композитними. Кабельні лотки для прокладання кабелів у ґрунті чи на поверхні ґрунту виконують залізобетонними

2.3.10 система кабельних коробів

Закрита конструкція електропроводки, що складається з кабельних коробів та інших складових частин системи, призначена для прокладання, розміщення та захисту ізольованих проводів і кабелів, яка забезпечує їх заміну та (або) закріплення на ній іншого електрообладнання (ДСТУ 4499-1, поз. 3.1)

2.3.10.1 кабельний короб із знімною кришкою

Прямолінійний елемент системи некруглого поперечного перерізу, що складається з основи та знімної кришки (ДСТУ 4499-1, поз. 3.3)

2.3.10.2 кабельний короб глухий

Прямолінійний елемент системи некруглого поперечного перерізу, який має суцільні стінки та не має знімної кришки (ДСТУ 4499-1, поз. 3.4)

2.3.11 паперова імпрегована ізоляція

Ізоляція, виготовлена обмотуванням жили паперовими стрічками і насичена ізоляційним матеріалом (стандарт ІЕС 50461, поз. 461-02-04)

2.3.12 система кабельних трубопроводів

Закрита конструкція кабельної електропроводки, яку монтують з кабельних трубопроводів і трубопровідної арматури і (або) кріпильних пристроїв, призначена для захисту та прокладання ізольованих проводів і (або) кабелів у електричних або телекомунікаційних установках, через яку їх протягують (ДСТУ 4549-1, поз. 3.1)

2.3.12.1 кабельний трубопровід

Складова частина закритої системи електропроводки з кільцевим поперечним перерізом, призначена для розміщення ізольованих проводів і (або) кабелів у електричних або телекомунікаційних установках, через яку їх протягують (ДСТУ 4549-1, поз. 3.2)

2.3.12.2 металевий кабельний трубопровід

Кабельний трубопровід, виготовлений тільки з металевих матеріалів (ДСТУ 4549-1, поз. 3.4)

2.3.12.3 неметалевий кабельний трубопровід

Кабельний трубопровід, виготовлений тільки з неметалевих матеріалів, які не мають жодних металевих компонентів (ДСТУ 4549-1, поз. 3.5)

2.3.13 струмопровідний (загальний) екран

Накладений на кабель заземлений металевий шар, який обмежує електричне поле в межах кабелю та (або) захищає кабель від дії зовнішніх електричних полів (стандарт ICE 50 (461), поз. 461-03-04).

2.3.14 територія стисненої забудови

Забудована територія з великою щільністю інженерних комунікацій і споруд.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Уздовж КЛ, що прокладають за межами територій електроустановок і приміщень, потрібно встановлювати охоронні зони відповідно до чинних правил охорони електричних мереж.

Силові КЛ потрібно виконувати таким чином, щоб у процесі монтажу та експлуатації унеможливити виникнення в них небезпечних механічних напружень і пошкоджень, для чого:

- кабелі потрібно укладати з запасом по довжині на 1 % 2 % для компенсації можливих зсувів ґрунту та температурних деформацій самих кабелів і конструкцій, по яких вони прокладені; у траншеях і на поверхах усередині будівель запас створюють укладанням кабелю «змійкою», а по кабельних конструкціях провисанням у прогонах між конструкціями; укладати запас кабелю у вигляді кілець (витків) заборонено;

- кабелі, прокладені горизонтально по конструкціях, стінах, перекриттях тощо, потрібно жорстко закріплювати в кінцевих точках з обох боків у місцях згинання і безпосередньо біля муфт будь-якого типу;

- кабелі, прокладені вертикально по конструкціях і стінах, треба закріплювати таким чином, щоб унеможливити деформацію оболонок і не порушувати з'єднання жил в муфтах під дією власної ваги кабелів;

- конструкції, на яких укладають неброньовані кабелі, потрібно виконувати таким чином, щоб унеможливити механічне пошкодження оболонок кабелів; у місцях жорсткого кріплення оболонки цих кабелів слід захищати від механічних пошкоджень та корозії з використанням еластичних прокладок;

- металеві конструкції, що підтримують кабелі в разі їх розташування під відкритим небом, мають бути оцинкованими;

- кабелі (у тому числі броньовані) в місцях, де можливі механічні пошкодження (пересування автотранспорту, механізмів і вантажів, доступ для сторонніх осіб), потрібно захищати по висоті на 2 м для кабелів до 10 кВ, 3 м для кабелів 35 кВ та вище від рівня підлоги або землі та на 0,3 м у землі (див. також 2.3.99);

- у разі прокладання кабелів поряд з іншими кабелями, які знаходяться в експлуатації, потрібно вживати заходів для попередження пошкодження останніх; не дозволено експлуатацію кабелів, які мають пошкоджену ізоляцію кабелю чи струмопровідного екрана або ізоляцію, що втратила в процесі експлуатації захисні властивості;

- кабелі потрібно прокладати на відстані від нагрітих поверхонь, щоб уникнути нагрівання кабелів до температури, більшої від допустимої, при цьому треба враховувати захист кабелів від заливання гарячими рідинами у місцях установлення засувок та фланцевих з'єднань на трубах з горячими рідинами.

Під час прокладання КЛ треба уникати перетину їх між собою. За необхідності перетину КЛ, що прокладені в ґрунті, треба керуватися вимогами 2.3.69, а в інших випадках в місцях перетину треба використовувати багаторівневі лотки або розділяти КЛ перегородками, виконаними із негорючих матеріалів для запобігання пошкодженнню електричною дугою кабелів різних КЛ у разі виникнення короткого замикання (КЗ) на одному із кабелів. Для КЛ, що виконані із трьох одножильних кабелів, допускається перетин кабелів за транспозиції кабелів різних фаз (див. 2.3.124, спосіб 1).

2.3.17 Кабельні мережі напругою до 35 кВ доцільно обладнувати селективним захистом від однофазного замикання на землю (ОЗЗ) з імовірністю ідентифікації пошкодженої КЛ не менше ніж 0,8 із наступним її вимиканням. У цьому разі мережу треба обладнувати пристроями автоматичного повторного вмикання, які спрацьовують після вимикання пошкодженої КЛ захистом від ОЗЗ.

В електричних кабельних мережах з номінальною напругою 6, 10, 15,75 і 27 кВ у разі, якщо за відсутності захисту від ОЗЗ час перебування КЛ в режимі однофазного замикання на землю до усунення пошкодження може становити понад 8 год. треба застосовувати підвищений клас ізоляції кабелю, а саме:      10 кВ у мережі 6 кВ; 15 кВ у мережі 10 кВ; 20 кВ у мережі 15,75 кВ;       35 кВ у мережі 27 кВ.

2.3.18 Кабельні споруди та конструкції, по яких укладають кабелі, треба виконувати з негорючих матеріалів відповідно до класифікації за ДСТУ Б В.2.7-19-95 «Матеріали будівельні. Методи випробувань на горючість». Заборонено встановлювати в кабельних спорудах будь-які тимчасові пристрої, а також зберігати в них матеріали та устаткування.

2.3.19 Прокладати КЛ під відкритим небом слід з урахуванням нагрівання кабелів безпосередньо від дії сонячного випромінювання і застосовувати кабелі з оболонкою, стійкою до ультрафіолетового випромінювання. Під час прокладання КЛ як підвідкритим небом, так і в приміщеннях слід ураховувати тепловипромінювання від різних джерел тепла.

Кабелі на ділянках прокладання по конструкціях повітряно-кабельного з'єднання (ПКЗ) слід захищати від дії ультрафіолетового випромінювання, якщо оболонки струмопровідних екранів кабелю нестійкі до такого випромінювання.

2.3.20 Під час прокладання кабелів, а також виконання кабельних окінцевань внутрішні радіуси кривих згинання кабелів (по відношенню до їх зовнішнього діаметра) повинні мати кратності, не менші від зазначених у відповідних стандартах або технічних умовах на відповідні марки кабелів.

2.3.21 Улаштовувати кабельні колодязі або камери треба в місцях розташування з'єднувальних, стопорних і напівстопорних муфт КЛМ, перехідних, стопорно-перехідних та екранороздільних муфт КЛ, а також в ініших місцях траси КЛ відповідно до умов будівництва і обслуговування КЛ (див. також 2.3.53, 2.3.82, 2.3.83 і 2.3.105).

2.3.22 Зусилля натягу під час прокладання кабелів і протягування їх у трубах і блоках визначають механічними напруженнями, допустимими для жил і оболонок. Розрахунок зусиль натягу під час прокладання одножильних кабелів наведено в додатку А. Допустимі зусилля натягу багатожильних силових кабелів приймають відповідно до 3.58, 3.76 та 3.77 СНиП 3.05.06-85 «Электротехнические устройства».

2.3.23 Кожна КЛ повинна мати свій номер (№) або найменування. Якщо КЛ складається з декількох паралельних кабелів, то кожний з них повинен мати той же номер з додаванням цифри через дріб (№/1, №/2), а в разі застосування однофазних кабелів напругою понад 1 кВ треба додатково виконувати також їх маркування по фазах літерами L1, L2, L3. Кабелі, прокладені під відкритим небом, та всі кабельні муфти мають бути промаркованими бірками з позначенням на них марки кабелю, його напруги та перерізу, номера або найменування КЛ; на бірках з'єднувальних муфт номера муфти та дати монтажу. Бірки мають бути стійкими до впливу навколишнього середовища. На кабелях, прокладених у кабельних спорудах, бірки розташовують по довжині не рідше ніж через кожні 50 м.

2.3.24 На трасі КЛ, прокладеної в незабудованїй місцевості, мають бути встановлені розпізнавальні знаки, зокрема в місцях повороту траси, у місцях розташування з'єднувальних муфт, з обох боків перетину з дорогами і підземними спорудами, біля уводів у будівлі та через кожні 100 м на прямих ділянках траси. Траса КЛ, прокладена через орні землі, має бути позначена знаками, які встановлюють не рідше ніж через 500 м, а також у місцях зміни напрямку траси.

ВИБІР СПОСОБІВ ПРОКЛАДАННЯ КАБЕЛЬНИХ ЛІНІЙ

2.3.25 Під час вибору способів прокладання силових КЛ напругою до    35 кВ необхідно керуватися наступним:

1. Під час прокладання КЛ у ґрунті дозволено в одній траншеї прокладати не більше шести силових кабелів. За більшої кількості кабелів їх треба прокладати в окремих траншеях з відстанню між групами кабелів, не меншою ніж 0,5 м, або в кабельних каналах, тунелях, по естакадах та в галереях, шахтах і колекторах (див. також 2.3.31).

У разі прокладання в ґрунті КЛ підвищеної відповідальності, що живлять електроприймачі категорії І та особливої категорії, відстань від кабелів цих КЛ до кабелів інших КЛ має становити не менше ніж 1 м. За неможливості додержання цієї відстані КЛ підвищеної відповідальності треба прокладати в трубопроводах.

2. Прокладати КЛ в тунелях, по естакадах та в галереях доцільно за кількості силових кабелів, що йдуть в одному напрямку, більше 20 з урахуванням перспективи розвитку електромережі.

3. В умовах великого скупчення будівель і комунікацій по трасі, у місцях перетину із залізничними коліями та проїздами, за ймовірності розливання агресивних рідин, металу тощо прокладати кабелі треба в блоках і трубопроводах.

4. Допускається прокладати КЛ способом підвішування на стальному канаті за умови виконання вимог СНиП 3.05.06-85 «Электротехнические устройства».

2.3.26 Прокладання КЛ напругою від 110 кВ до 330 кВ в одній траншеї дозволено в кількості, не більшій двох, причому одного класу напруги.

2.3.27 На територіях електростанцій силові КЛ напругою до 35 кВ треба прокладати в кабельних тунелях, каналах, блоках, у системах кабельних коробів, по естакадах та в галереях. На територіях електростанцій потужністю до 25 мВт, а також на вітрополях вітроелектростанцій кабелі напругою до 35 кВ дозволено прокладати в траншеях. На електростанціях потужністю понад 25 МВт прокладати силові кабелі в траншеях дозволено тільки до віддалених допоміжних об'єктів (склади палива, майстерні) за кількості, не більшої шести кабелів у одній траншеї.

2.3.28 На територіях промислових підприємств КЛ можна прокладати в ґрунті (у траншеях), тунелях, блоках, каналах, по кабельних естакадах, у галереях, по стінах будівель, а також в комбінованих спорудах (колекторах, технологічних естакадах тощо).

2.3.29 На територіях підстанцій (ПС) і розподільчих установок (РУ) основні потоки КЛ треба прокладати в залізобетонних лотках, кабельних каналах і тунелях. Допускається прокладати КЛ в системах кабельних коробів (перфорованих або решітчастих), системах кабельних трубопроводів, по естакадах та в галереях, а також у ґрунті (у траншеях).

У містах і селищах одиничні КЛ треба прокладати переважно в ґрунті (у траншеях) непроїзної частини вулиць (під тротуарами), через двори і технічні смуги у вигляді газонів. Допускається прокладати кабелі під проїзною частиною вулиць.

По вулицях і майданах, насичених підземними комунікаціями, прокладати КЛ у кількості 10 і більше в одному напрямку треба в кабельних тунелях і в кабельних блоках або, переважно для КЛ напругою понад 20 кВ, у комунікаційних колекторах спільно з іншими комунікаціями (з урахуванням чинних вимог до такого виду споруд). За перетину вулиць і майданів із удосконаленими покриттями та інтенсивним рухом транспорту КЛ треба прокладати в кабельних блоках або трубопроводах.

2.3.30 Усередині будівель КЛ можна прокладати безпосередньо по конструкціях будинків (під відкритим небом, у системі кабельних лотків і драбин та в коробах або трубах), у каналах, блоках, тунелях, трубах, прокладених у підлогах і перекриттях, а також по фундаментах машин, у шахтах, кабельних поверхах і подвійних підлогах. Прокладати кабелі транзитом через будинки заборонено.

2.3.33 КЛМ можна прокладати у тунелях і галереях та в ґрунті (у траншеях) з урахуванням вимог 2.3.25 і 2.3.26.

ВИБІР КАБЕЛІВ ТА ЇХ КОНСТРУКЦІЇ

2.3.34 Для КЛ можна застосовувати кабелі з ізоляцією будь-якого типу, однак застосовувати маслонаповнені кабелі не бажано.

Перерізи струмопровідних жил силових одножильних кабелів з ізоляцією із зшитого поліетилену (ЗПЕ) напругою від 6 кВ до 330 кВ вибирають відповідно до 2.3.117 2.3.120, а вибір перерізів струмопровідних екранів таких кабелів відповідно до 2.3.121, 2.3.122.

Перерізи багатожильних силових кабелів з ізоляцією іншого типу напругою до 35 кВ вибирають відповідно до глави 1.3 ПУЕ «Выбор проводников по нагреву, экономической плотности тока и по условиям короны».

Перерізи та конструктивні параметри маслонаповнених кабелів приймають за даними виробника кабельної продукції.

2.3.35 Для КЛ, що прокладають по трасах з різними умовами навколишнього середовища, які проходять у різних ґрунтах, переріз кабелів та їх конструкції треба вибирати по ділянці з найбільш складними умовами охолодження, якщо довжина ділянок з менш складними умовами не перевищує будівельної довжини кабелю. На окремій ділянці траси КЛ напругою понад     10 кВ з відмінними від інших ділянок умовами і за довжини ділянки, яка перевищує будівельну довжину кабелю більше ніж у два рази, допускається вибирати перерізи кабелів та їх конструкції, відмінні від кабелів на інших ділянках. При цьому потрібно додержуватись умов за 2.3.63 та 2.3.71.

2.3.36 Для КЛ, що прокладають по трасах з різними умовами охолодження, перерізи кабелів треба вибирати по ділянці траси зі складнішими умовами охолодження, якщо довжина КЛ становить більше 10 м. Дозволено для КЛ напругою до 10 кВ, за винятком КЛ, прокладених під водою, застосовувати кабелі різних перерізів, але не більше трьох за умови, що довжина найменшого відрізка становить не менше ніж 20 м.

2.3.37 Для КЛ, що прокладають у ґрунті або під водою; треба застосовувати переважно броньовані кабелі. Металеві оболонки цих кабелів повинні мати зовнішнє покриття для захисту від хімічних впливів. Кабелі з іншими конструкціями зовнішніх захисних покриттів (неброньовані) повинні мати необхідну стійкість до механічних впливів у разі прокладання у всіх видах ґрунтів, у разі протягування їх у блоках і трубах, а також стійкість відносно теплових і механічних впливів під час експлуатаційно-ремонтних робіт.

2.3.38 У кабельних спорудах і виробничих приміщеннях за відсутності небезпеки механічних пошкоджень під час експлуатації дозволено прокладати неброньовані кабелі, а за наявності небезпеки механічних пошкоджень треба застосовувати броньовані кабелі або захист кабелів від механічних пошкоджень.

Поза кабельними спорудами дозволено прокладати неброньовані кабелі на недоступній висоті (не менше ніж 2 м); на меншій висоті прокладати неброньовані кабелі дозволено за умови їх захисту від механічних пошкоджень у системах кабельних трубопроводів і коробів.

У разі змішаного прокладання ґрунт виробниче приміщення, або ґрунт кабельна споруда (за винятком споруд, призначених для прокладання кабелів у ґрунті, наведених в пункті 2.3.39) треба застосовувати кабелі, стійкі до пошкоджень у ґрунті та до поширювання полум'я залежно від способу прокладання і об'єму неметалевих елементів кабелів у одиницях довжини прокладання.

Зазначений у цьому та інших пунктах Правил, показник пожежної небезпеки кабелів «стійкість до поширювання полум 'я» визначається для поодиноко прокладених кабелів за п. 4.1 ДСТУ 4809:2007 «Ізольовані проводи та кабелі. Вимоги пожежної безпеки та методи випробування», а для кабелів прокладених в пучках (два і більше кабелів) визначається за п. 4.2 ДСТУ 4809:2007.

2.3.39 У разі прокладанні КЛ у кабельних спорудах, а також у виробничих приміщеннях слід застосовувати кабелі стійкі до поширювання полум'я.

В кабельних спорудах, призначених для прокладання кабелів у ґрунті (камери, колодязі, блоки і трубопроводи в ґрунті), допускається застосування кабелів нестійких ло поширювання полум'я.

Допускається застосування контрольних кабелів нестійких до поширювання полум'я у випадках передбачених пунктом 2.3.93 цих Правил.

Металеві оболонки кабелів і металеві поверхні, по яких прокладені кабелі, мають бути захищеними негорючим антикорозійним покриттям.

У разі прокладання КЛ у приміщеннях з агресивним середовищем треба застосовувати кабелі, стійкі до впливу цього середовища.

2.3.40 Для КЛ електростанцій, РУ і ПС потрібно застосовувати кабелі, броньовані сталевою стрічкою, стійкі до поширювання полум'я. На електоостанціях і підстанціях застосовувати кабелі з горючою ізоляцією (за ГОСТ 12.1.044-89) заборонено.

2.3.41 Для КЛ, що прокладають у кабельних блоках і трубопроводах, треба застосовувати переважно неброньовані кабелі у свинцевій підсиленій оболонці. На ділянках блоків і труб, а також відгалужень від них довжиною до 50 м дозволено прокладати броньовані кабелі у свинцевій або алюмінієвій оболонці без зовнішнього покриття з кабельної пряжі. Для КЛ, що прокладають у трубах, дозволено застосовувати кабелі в пластмасовій або гумовій оболонці.

2.3.42 Для прокладання КЛ в ґрунтах, які містять речовини, що руйнівно діють на оболонки кабелів (солончаки, болота, насипний ґрунт зі шлаками та будівельним сміттям), а також у зонах, небезпечних через вплив електрокорозії, треба застосовувати кабелі зі свинцевими оболонками і посиленим захисним покриттям типів БЛ, Б2Л або кабелі з алюмінієвою оболонкою та особливо посиленим захисним покриттям типів БВ, БП (у суцільному вологостійкому пластмасовому шлангу).

2.3.43 Для прокладання КЛ в ґрунтах, які піддаються зсуву, треба застосовувати кабелі із дротяною бронею або приймати заходи щодо усунення зусиль, що діють на кабель у разі зсуву ґрунту (зміцнення ґрунту за допомогою шпунтових рядів тощо).

2.3.44 У місцях перетину КЛ струмків, їхніх заплав, канав і боліт треба застосовувати такі самі кабелі, як і для прокладання в ґрунті (див. також 2.3.74).

2.3.45 Для КЛ, що прокладають по залізничних мостах, а також по інших мостах з інтенсивним рухом транспорту, потрібно застосовувати броньовані кабелі в алюмінієвій оболонці (див. також 2.3.110).

2.3.46 Для КЛ пересувних механізмів треба застосовувати гнучкі кабелі з гумовою або іншою аналогічною ізоляціпо, які витримують багаторазові згинання.

2.3.47 Для КЛ з багатожильними кабелями напругою до 35 кВ, які прокладають під водою, треба застосовувати кабелі з бронею із круглого дроту по можливості однієї будівельної довжини. Для збільшення будівельної довжини дозволено застосовувати одножильні кабелі.

У місцях переходу КЛ із берега в море за наявності сильного морського прибою, у разі прокладання кабелю на ділянках річок із сильною течією і берегами, що зазнають розмивання, а також на великій глибині (до 4060 м) належить застосовувати кабелі з подвійною металевою бронею, або інші кабелі, броня яких може захистити кабель.

Застосовувати кабелі з гумовою ізоляціпо в полівінілхлоридній оболонці, а також кабелі в алюмінієвій оболонці без спеціальних водонепроникних покриттів для прокладання у воді заборонено.

У разі прокладання КЛ через невеликі несудноплавні та несплавні річки шириною (разом із затоплюваною заплавою), не більшою ніж 100 м, зі стійкими руслом і дном дозволено застосовувати кабелі зі стрічковою бронею.

Тип і конструкцію кабелів напругою від 110 кВ до 330 кВ для підводного прокладання визначають проектом залежно від умов застосування.

2.3.48 У разі прокладання КЛ напругою до 35 кВ на вертикальних і похилих ділянках траси з різницею рівнів, що перевищує допустиму встановлену технічними умовами різницю для кабелів з паперовою нормально імпрегованою ізоляцією, слід застосовувати кабелі з нестікаючою ізоляцією, імпрегованою в масі, кабелі зі збіднено-імпрегованою паперовою ізоляцією та кабелі з гумовою або пластмасовою ізоляцією (див. також 2.3.54).

На вертикальних і похилих ділянках траси найбільш доцільним є застосування кабелів з ізоляцією із ЗПЕ.

2.3.49 Для мережі змінного струму напругою до 1 кВ та мережі постійного струму напругою до 1,5 кВ кількість жил у кабелі вибирають відповідно до вимог глави 1.7 ПУЕ «Заземлення і захисні заходи електробезпеки», залежно від системи заземлення мережі та захисту від ураження електричним струмом.

У чотири- і п'ятипровідних мережах змінного струму напругою до 1 кВ необхідно застосовувати чотири- та п'ятижильні кабелі. Прокладати PEN- та РЕ-провідники окремо від фазних провідників заборонено. У системі заземлення TN-C допускається застосовувати трижильні силові кабелі в алюмінієвій оболонці із використанням їхньої оболонки як PEN-провідника, за винятком установок, у яких за нормальних умов експлуатації струм у         PEN-провіднику становить більше ніж 75 % допустимого тривалого струму фазного проводу. У системі заземлення TN-S дозволено застосовувати чотирижильні силові кабелі в алюмінієвій оболонці із використанням їхньої оболонки як РЕ-провідника.

2.3.50 Тип і конструкцію кабелів напругою від 110 кВ до 330 кВ визначають проектом залежно від умов застосування, з дотриманням вимог цих Правил та вимог виробника кабельної продукції. Переріз кабелів такої напруги вибирають без перевірення за економічною щільністю струму.

2.3.51 У разі застосування одножильних кабелів, конструкція яких не передбачає екранування струмопровідної жили відносно землі, і при цьому кабелі прокладають над поверхнею землі, слід виконувати розрахунки напруженості електричного поля (ЕП) промислової частоти, що створюється КЛ. Напруженість ЕП на висоті 1,8 м від поверхні ґрунту або підлоги над місцем прокладання КЛ не має перевищувати гранично допустимих значень, наведених у таблиці 2.3.1 для певних територій.

Таблиця 2.3.1

Гранично допустимі значення напруженості електричного поля для ліній електропередавання.

Територія, на якій регламентують рівень ЕП промислової частоти	Напруженість ЕП, В/м
Усередині житлових приміщень	0,5
Територія зони житлової забудови	1
Населена місцевість поза зони житлової забудови (землі в межах міста з урахуванням перспективного розвитку на 10 років, приміські та зелені зони, курорти, землі селищ міського типу в межах селищної межі і сільських населених пунктів у межах цих пунктів), а також території городів і садів	5
Територія перетину КЛ з автомобільними шляхами І ІV категорії	10
Ненаселена місцевість (незабудована територія, доступна для людей і транспорту) та сільськогосподарські угіддя	15
Важкодоступна місцевість (недоступна для транспорту та сільськогосподарських машин) та ділянки, спеціально відгороджені для унеможливлення доступу людей	20

У разі застосування одножильних кабелів будь-якої конструкції і напруги треба виконувати розрахунки індукції магнітного поля (МП) промислової частоти, що створюється КЛ. Індукція МП на висоті 0,5 м від поверхні ґрунту або підлоги над місцем прокладання КЛ не має перевищувати тимчасових гранично допустимих рівнів, наведених у таблиці 2.3.2 для певних територій.

Під час прокладання КЛ у поселеннях (ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 8.24) індукція МП КЛ з одножильними кабелями напругою 6 кВ і вище, прокладених під землею, має становити на сельбищній території поселень не більше ніж 10 мкТл на висоті 0,5 м над поверхнею ґрунту.

Таблиця 2.3 2

Тимчасові гранично допустимі рівні магнітного поля над місцем прокладання КЛ

Територія, на якій регламентують рівень МП промислової частоти	Індукція МП, мкТл
Усередині житлових приміщень	0,5
На віддалі 50 см від стін житлових приміщень і від побутових електричних приладів	3*)
Територія зони житлової забудови	10
Населена місцевість поза зоною житлової забудови (землі в межах міста з урахуванням перспективного розвитку на 10 років, приміські та зелені зони, курорти, землі селищ міського типу в межах селищної межі і сільських населених пунктів у межах цих пунктів), а також території городів і садів	20
Ненаселена місцевість (незабудована територія, яку відвідують люди, доступна для транспорту) та сільськогосподарські угіддя	50
*) Гранично допустимі рівні застосовують для кабелів та електропроводок, прокладених у стінах

З'ЄДНАННЯ ТА ОКІНЦЕВАННЯ КАБЕЛІВ

2.3.52 Під час з'єднання та окінцевання силових кабелів треба застосовувати конструкції муфт, що відповідають умовам їх роботи та навколишнього середовища. З'єднання та окінцевання на КЛ мають бути виконані таким чином, щоб кабелі були захищені від проникнення в них вологи та інших шкідливодіючих речовин з навколишнього середовища і щоб з'єднання та окінцевання витримували випробувальні напруги згідно з чинними нормами експлуатації КЛ.

2.3.53 Для з'єднувальних і стопорних муфт КЛМ низького тиску необхідно застосовувати тільки латунні або мідні муфти.

Довжина секцій і місця установлення стопорних муфт на КЛМ низького тиску визначають з урахуванням підживлення КЛ маслом у нормальному та перехідному теплових режимах.

Стопорні та напівстопорні муфти на КЛМ треба розміщувати в кабельних колодязях; з'єднувальні муфти, у разі прокладання кабелів у ґрунті, необхідно розміщувати в камерах, що підлягають подальшому засипанню просіяною землею або піском.

У районах з електрифікованим транспортом (метрополітени, трамваї, залізниці) або з агресивними стосовно металевих оболонок і муфт КЛ ґрунтами з'єднувальні муфти мають бути доступними для контролю.

2.3.54 На КЛ із кабелями з нормально імпрегованою паперовою ізоляцією і кабелями з нестікаючою ізоляцією, імпрегованою в масі, кабелі треба з'єднувати за допомогою стопорно-перехідних муфт, якщо рівень прокладання кабелів з імпрегованою паперовою ізоляцією вище рівня прокладання кабелів з нестікаючою ізоляцією, імпрегованою в масі (див. також 2.3.48).

2.3.55 На КЛ напругою понад 1 кВ із гнучкими кабелями з гумовою ізоляцією у гумовому шлангу кабелі треба з'єднувати гарячою вулканізацією з покриттям вологостійким лаком.

2.3.56 На КЛ напругою понад 1 кВ із кабелями з ізоляцією із ЗПЕ для усіх видів муфт (з'єднувальних, кінцевих, перехідних, екранороздільних тощо) потрібно застосовувати тільки муфти з системою вирівнювання напруженості ЕП.

2.3.57 Кількість з'єднувальних муфт на 1 км силових КЛ нового будівництва має бути не більшою ніж:

- з трижильними кабелями 110 кВ перетином до 3x95 мм2 4шт;

- з трижильними кабелями 110 кВ перетинами 3x120 3x240 мм2 5шт;

- з трижильними кабелями 2035 кВ 6шт;

- з одножильними кабелями 635 кВ 2шт.

Для КЛ напругою від 110 кВ до 330 кВ кількість з'єднувальних та екранороздільних муфт визначають проектом виходячи із використання, по можливості, максимальної будівельної довжини кабелю.

Кількість муфт для кабелів напругою до 1 кВ змінного струму та до      1,5 кВ постійного струму не нормується.

Використовувати маломірні відрізки кабелів для споруджування КЛ значної довжини (понад 1 км) заборонено.

ПРОКЛАДАННЯ КАБЕЛЬНИХ ЛІНІЙ У ҐРУНТІ

2.3.58 Прокладають кабелі безпосередньо в ґрунті у траншеях на відстані від стінок траншеї, не меншій ніж 0,1 м, з підсипанням під кабель шару ґрунту товщиною 0,1 м, який повинен складатися з просіяного ґрунту без камінців, будівельного сміття та шлаку. Таким же ґрунтом спочатку засипають кабель до висоти 0,1 м від верху кабелю або кабельної групи.

Для підсипання та засипання кабелів з ізоляцією із ЗПЕ потрібно застосовувати піщано-гравійну суміш. Залежно від стану ґрунту можна використовувати також піщано-цементну суміш. Співвідношення піску та гравію (цементу) має бути таким, щоб теплопровідність цієї суміші відповідала вимогам заводу-виробника кабельної продукції. У разі прокладання кабелів в залізобетонних лотках, покладених у траншею, піщано-гравійну (піщано-цементну) суміш шаром 0,1 м треба підсипати в лоток під кабель. Після укладання кабелю (групи кабелів) в залізобетонний лоток спочатку засипають кабелі в лотку і простори між стінками лотка і траншеї. Відстань початкового засипання від стінок лотка має становити 0,1 м.

Для створення умов природного зволоження ґрунту навколо кабелів (див. також 2.3.67) треба використовувати бокові стінки залізобетонних лотків з прорізами або захисні залізобетонні плити укладати на шар ґрунту, вищий від рівня стінок лотка на 0,1 м.

У ґрунті, яким засипають траншею поверх початкового шару, мають бути відсутніми речовини, що руйнують оболонку кабелю.

До укладання лотків на дно траншеї для запобігання їх просіданню (зрушенню з місця) у процесі експлуатації КЛ під впливом ґрунтових або технічних (аварійних) вод потрібно вирівнювати дно траншеї на площі укладання лотків та підсипати його шаром піску, не меншим ніж 0,1 м.

2.3.59 Кабелі по всій довжині траси КЛ треба захищати від механічних пошкоджень або прокладати над ними сигнальні пластмасові стрічки.

Для КЛ напругою від 35 кВ до 330 кВ потрібно поверх початкового шару ґрунту укладати залізобетонні плити товщиною, не меншою ніж 0,05 м, та шириною, за якої плити будуть виступати за крайні кабелі не менше ніж на 0,05 м. Над плитами по центру траншеї потрібно укладати одну сигнальну стрічку на висоті 0,25 м від площини захисних плит.

Для КЛ напругою до 20 кВ потрібно поверх початкового шару ґрунту прокладати сигнальні стрічки на висоті 0,25 м від верху кабелю або на такій же висоті укладати один шар глиняної цегли (без порожнин) поперек траси.

Для захисту кабелів напругою до 20 кВ від механічних пошкоджень використовувати глиняну цеглу треба лише на ділянках траси, де за наявності інших підземних комунікацій можливі часті розкопування.

У разі розташування в траншеї тільки одного кабелю сигнальну стрічку прокладають по осі кабелю. За більшої кількості кабелів краї стрічки (або стрічок) мають виступати за крайні кабелі не менше ніж на 0,05 м.

Для КЛ напругою до 20 кВ, що живлять струмоприймачі категорії І та особливої групи категорії І, і тих, що прокладають від ПС до розподільчих пунктів (РП) або трансформаторних пунктів (ТП), потрібно укладати додаткову сигнальну стрічку по центру траншеї на висоті 0,25 м від основної стрічки (стрічок).

У разі використання глиняної цегли для захисту кабелю в траншеї, ширина якої менша ніж 0,25 м, дозволено укладати цеглу вздовж траси КЛ.

2.3.60 Прокладати КЛ в траншеї треба на глибину від планованої відмітки території, не меншу ніж:

- 0,7 м для КЛ напругою до 20 кВ;

- 1,0 м для КЛ напругою 27 кВ і 35 кВ;

- 1,5 м для КЛ напругою від 110 кВ до 330 кВ.

Прокладання КЛ на більшу глибину необхідно обґрунтовувати згідно з проектом.

Прокладати КЛ напругою до 20 кВ через орні землі та на перетинах вулиць і майданів треба на глибину, не меншу ніж 1 м. За такої глибини закладання кабелів орні землі можна використовувати під посіви.

На уводах КЛ до споруд, а також у місцях їх перетину з підземними спорудами дозволено зменшувати глибину закладання кабелів на ділянках довжиною до 5 м за умови захисту кабелю від механічних пошкоджень. Для КЛ напругою до 35 кВ дозволено зменшувати глибину до 0,5 м, для КЛ напругою від 110 кВ до 330 кВ до 1,0 м.

Відстань по горизонталі у просвіті між крайнім кабелем у траншеї і краєм підземної частини фундаментів наземних будівель і споруд має дорівнювати глибині прокладання кабелю, але бути не меншою ніж 0,6 м. Відстань до підземних частин опор ПЛ див. у 2.3.67.

Відстань від стін тунелів і комунікаційних колекторів має бути не меншою ніж 0,5 м.

Прокладати кабелі під фундаментами будівель і споруд заборонено.

2.3.61. У разі прокладання в траншеї двох КЛ відстань між ними визначають як відстань у просвіті між кабелями двох КЛ з багатожильними кабелями, або як відстань у просвіті між крайнім кабелем однієї КЛ з одножильними кабелями і найближчим кабелем іншої КЛ з одножильними чи багатожильними кабелями.

Відстань між КЛ у траншеї має становити не менше ніж:

- 0,1 м між силовими кабелями напругою до 10 кВ, а також між ними і контрольними кабелями;

- 0,25 м між кабелями напругою від 20 кВ до 35 кВ, а також між ними і кабелями напругою, меншою ніж 20 кВ;

- 0,5 м між кабелями напругою від 110 кВ до 330 кВ. Відстань між КЛМ та іншими кабелями має становити 0,5 м за умови розділення трас КЛ залізобетонними плитами, установленими на ребро.

Відстань між кабелями напругою до 35 кВ, які обслуговують різні організації, або відстань від силових кабелів такої напруги до кабелів зв'язку має бути не менше ніж 0,5 м. Дозволено зменшувати цю відстань до 0,25 м з урахуванням місцевих умов та на підставі розрахунків електромагнітного впливу на кабелі зв'язку. При цьому має бути забезпеченим захист від пошкоджень у разі КЗ в одному із кабелів (прокладання в трубах, стійких до поширювання полум'я).

Відстань між контрольними кабелями між собою та кабелями зв'язку не нормується.

2.3.62 У разі прокладання КЛ у зоні насаджень відстань від кабелів до стовбурів дерев має бути не меншою ніж 1,5 м. Дозволено за узгодженням з організацією, у віданні якої перебувають зелені насадження, зменшувати цю відстань за умови прокладання кабелів у трубах методом підкопування чи горизонтального буріння.

У разі прокладання КЛ у межах зеленої зони із чагарниковими насадженнями зазначені відстані дозволено зменшувати до 0,75 м.

2.3.63 У разі прокладання КЛ будь-якої напруги паралельно із трубопроводами відстані між ними по горизонталі в просвіті мають бути не меншими ніж:

- 0,5 м до водопроводів діаметром до 300 мм;

- 1,0 м до водопроводів діаметром понад 300 мм, а також до трубопроводів із рідинами, прокладених без каналів;

- 0,5 м до трубопроводів каналізації, дренажу і водостоків;

- 1,0 м до газопроводів низького тиску (до 0,049 МПа);

- 1,5 м до газопроводів середнього тиску (понад 0,049 МПа до 0,294 МПа);

- 2,0 м до газопроводів високого тиску (понад 0.294 МПа до 0,588 МПа);

- 3,0 м до газопроводів високого тиску (понад 0,588 МПа до 1,177 МПа);

- 1,0 м до стінок каналу теплопроводів.

Теплопровід на усій ділянці зближення з КЛ повинен мати таку теплоізоляцію, щоб додаткове нагрівання від теплопроводу в місці прокладання кабелю в будь-яку пору року не перевищувало 10 °С для КЛ напругою до 20 кВ і 5 °С для КЛ напругою понад 20 кВ.

Паралельно прокладати кабелі над і під трубопроводами заборонено.

На територіях стисненої забудови дозволено зменшувати відстань між кабелями і трубопроводами, крім трубопроводів з газами і горючими рідинами, до відстані:

- 0,25 м у разі прокладання кабелів напругою до 35 кВ в трубах;

- 0,5 м у разі прокладання кабелів напругою до 35 кВ без спеціального захисту;

- 0,5 м у разі прокладання кабелів напругою від 110 кВ до 330 кВ на ділянках зближення довжиною, не більшою ніж 50 м за умови влаштування захисної залізобетонної стінки між кабелями і трубопроводом.

Броньовані кабелі зв'язку допускається прокладати на відстані 1 м від газопроводів будь-якого тиску.

2.3.64 Прокладати КЛ напругою до 330 кВ паралельно із залізницями в зоні їх відчуження дозволено тільки за узгодженням із службами Укрзалізниці. У такому разі відстань від КЛ до осі залізничної колії має бути не меншою ніж 3,0 м, а для електрифікованої залізниці не меншою ніж 10,75 м. На територіях стисненої забудови дозволено зменшувати зазначені відстані, якщо кабелі на всій ділянці зближення прокладають у кабельних споудах. Якщо на ділянці зближення з електрифікованими залізницями на постійному струмі кабелі прокладають у блоках або трубах, то блоки і труби мають бути неметалевими (азбестоцементними, керамічними, пластмасовими тощо).

2.3.65 У разі прокладання КЛ паралельно із трамвайними лініями відстань від КЛ до осі трамвайної колії має бути не меншою ніж 2,75 м. На територіях стисненої забудови дозволено зменшувати цю відстань за умови, що кабелі на всій ділянці зближення будуть прокладені в неметалевих блоках або трубах, зазначених у 2.3.64.

2.3.66 У разі прокладання КЛ паралельно з автомобільними дорогами категорій ІА, IБ та II КЛ треба прокладати із зовнішнього боку кювету або підошви насипу на відстані, не меншій ніж 1 м від брівки або не меншій ніж  1,5 м від бортового каменя. Зменшувати зазначену відстань можна в кожному окремому випадку за узгодженням з відповідними управліннями автодоріг.

2.3.67 Відстань по горизонталі в просвіті від крайнього кабелю КЛ до підземних частин і заземлювачів опор ПЛ напругою понад 1 кВ, захищених тросами, має бути не меншою ніж 7 м. Допускається зменшувати цю відстань до 5 м за умови прокладання кабелів у залізобетонних лотках на ділянці зближення (плюс 5 м у кожен бік). Залізобетонні лотки КЛ не повинні мати прорізів з боку заземлювачів опор.

Аналогічна відстань від КЛ до підземних частин безтросових опор ПЛ напругою понад 1 кВ має бути не меншою ніж 6 м. Допускається зменшувати цю відстань до 3 м за умови прокладання кабелю в залізобетонних лотках та за умов, визначених для тросових опор.

На територіях стисненої забудови відстань від КЛ до підземних частин і заземлювачів окремих опор ПЛ напругою понад 1 кВ дозволено зменшувати до 2 м за умов прокладання КЛ в залізобетонних лотках.

Відстань по горизонталі в просвіті від КЛ до підземної частини опори ПЛ напругою до 1 кВ, опори контактної електромережі або опори зв'язку має бути не меншою ніж 1 м, а в разі прокладання кабелю на ділянці зближення в неметалевій трубі достатньої механічної міцності 0,5 м.

На територіях стисненої забудови електростанцій і підстанцій дозволено прокладати КЛ на відстанях, не менших ніж 0,5 м, від підземної частини опор повітряних гнучких зв'язків (струмопроводів) і ПЛ напругою понад 1 кВ, якщо заземлювачі цих опор приєднано до заземлювача підстанцій або РУ.

У разі повітряно-кабельного з'єднання (ПКЗ) (див. 2.3.68) місце з'єднання заземлювального провідника конструкції (опори) і її заземлювача має знаходитись з протилежного боку конструкції по відношенню до місця підведення кабелів. Гілки заземлювача необхідно спрямовувати в напрямках під кутом, не меншим ніж 90° від напрямку підведення кабелів. Кабелі, що прокладають у ґрунті, слід укладати в залізобетонні лотки без прорізів на відстані, не меншій ніж 7 м від місця виходу кабелів на конструкції ПКЗ. Біля місця виходу кабелів із лотків лотки можуть бути встановлені під іншим кутом до поверхні ґрунту.

2.3.68 У місцях переходу ПЛ в кабельну вставку напругою від 35 кВ до 330 кВ треба утворювати ПКЗ або перехідний пункт (ПП).

Кабельні вставки проміжні в ПЛ треба захищати з обох кінців від грозових перенапруг обмежувачами перенапруг (ОПН). Розраховують ОПН за 2.3.124.

Допускається не захищати кабельні вставки в ПЛ напругою до 1 кВ, якщо ПЛ захищено будівлями і спорудами від ураження блискавкою.

Захист КЛ напругою понад 20 кВ між силовим трансформатором і шинами РУ, до якої приєднано ПЛ, виконують відповідно до 4.2.174 глави 4.2 ПУЕ «Розподільчі установки і підстанції напругою понад 1 кВ».

Захист кабельної вставки кінцевої напругою до 20 кВ на ділянці підходу ПЛ такої самої напруги до підстанції (ПС) виконують відповідно до 4.2.177 глави 4.2 ПУЕ «Розподільчі установки і підстанції напругою понад 1 кВ».

ПКЗ в частині ізоляційних відстаней від струмовідних частин виконують за вимогами до відкритих розподільчих установок (ВРУ) напругою понад 1 кВ. Апарати і кабельні муфти ІІКЗ треба розміщувати на конструкціях опор ПЛ таким чином, щоб вони не заважали обслуговуванню ізоляційних елементів ПЛ без зняття напруги.

ПП утворюють відповідно до глави 4.2. ПУЕ «Розподільчі установки і підстанції напругою понад 1 кВ». Обладнання ПП установлюють відповідно до проекту.

2.3.69 У разі перетину силовими КЛ інших КЛ вони мають бути розділеними шаром ґрунту товщиною, не меншою ніж 0,5 м. Цю відстань на територіях стисненої забудови для кабелів напругою до 35 кВ можна зменшувати до 0,15 м за умови відділення кабелів на всій ділянці перетину плюс 1 м у кожен бік плитами або трубами з бетону або іншого однакового за міцністю матеріалу; при цьому кабелі зв'язку мають бути розташованими вище силових кабелів.

Якщо КЛ перетинають кабельні тунелі і канали на відстані 0,15 м над кабельною спорудою, то в цьому випадку слід додержувати вимог перетину підземних споруд відповідно до 2.3.60. Допускається перетин КЛ здійснювати під кабельних каналом на відстані 0,15 м.

2.3.70 У разі перетину КЛ напругою до 35 кВ трубопроводів, у тому числі нафтопроводів і газопроводів, вертикальна відстань від крайніх кабелів до трубопроводу має бути не меншою ніж 0,5 м. Дозволено зменшувати цю відстань до 0,15 м за умови прокладання кабелю в трубах на ділянці перетину, не меншою ніж плюс 2 м у кожен бік.

У разі перетину КЛ напругою від 110 кВ до 330 кВ трубопроводів відстань між ними по вертикалі має бути не меншою ніж 1 м. Для стиснених умов дозволено приймати цю відстань, не меншою ніж 0,5 м, за умови розміщення кабелів у трубах або залізобетонних лотках із кришкою.

2.3.71 У разі перетину КЛ напругою до 35 кВ теплопроводів відстань між кабелями та перекриттям теплопроводу в просвіті має бути не меншою ніж 0,5 м, а в стиснених умовах не меншою ніж 0,15 м. При цьому теплопровід на ділянці перетину (плюс по 2 м у кожен бік від крайніх кабелів) повинен мати таку теплоізоляцію, щоб температура землі не підвищувалася більш ніж на     10 °С відносно вищої літньої температури та на 15 °С відносно нижньої зимової.

У випадках, коли зазначені умови дотримати неможливо, дозволено виконувати один з наступних заходів: зменшувати заглиблення кабелів до 0,5 м замість 0,7 м або 1 м (див. 2.3.60), застосовувати вставки кабелю більшого перерізу або прокладати кабелі під теплопроводом у трубах на відстані від нього, не меншій ніж 0,5 м; при цьому труби мають бути покладені таким чином, щоб замінювати кабелі можна було без виконання земляних робіт (наприклад, введенням кінців труб у камери).

У разі перетину КЛ напругою від 110 кВ до 330 кВ теплопроводу відстань між кабелями та перекриттям теплопроводу в просвіті має бути не меншою ніж 1 м, а в умовах стисненої забудови не меншою ніж 0,5 м. При цьому теплопровід на ділянці перетину (плюс по 3 м у кожен бік від крайніх кабелів) повинен мати таку теплоізоляцію, щоб температура ґрунту не підвищувалася більше ніж на 5 °С у будь-яку пору року.

2.3.72 У разі перетину КЛ залізниць і автомобільних доріг КЛ треба прокладати в тунелях, блоках або трубах по всій ширині зони відчуження залізниць і доріг на глибину, не меншу ніж 1 м від полотна залізниці або дороги та не меншу ніж 0,5 м від дна водовідвідних канав. За відсутності зони відчуження зазначені умови прокладання треба виконувати тільки на ділянці перетину плюс по 2 м з обох боків від полотна. Кількість резервних каналів у блоках треба цередбачати згідно з 2.3.77. Кількість резервних труб на перетинах мас становити: одна труба для резервного багатожильного кабелю за кількості робочих багатожильних кабелів до трьох, або одна труба для кожної КЛ з одножильними кабелями за кількості КЛ, не більше двох на перетин. За більшої кількості КЛ на перетин обсяг резервування визначають відповідно до проекту.

У разі перетину КЛ електрифікованих на постійному струмі залізниць блоки та труби мають бути неметалевими. Місце перетину має бути розташованим на відстані, не меншій ніж 10 м від стрілок, хрестовин і місць приєднання до рейок відвідних кабелів. Перетин КЛ з лініями електрифікованого рейкового транспорту треба виконувати під кутом 75-90° до осі колії.

Кінці блоків і труб мають бути міцно ущільненими водонепроникним матеріалом (наприклад, джутовими плетеними шнурами, змащеними водонепроникною глиною) на глибину, не меншу ніж 0,3 м.

У разі перетину КЛ тупикових рейкових ліній промислового призначення з малою інтенсивністю руху, а також спеціальних рейкових шляхів (наприклад, на сліпах) кабелі треба прокладати переважно в ґрунті.

Якщо існуюча КЛ має перетинати неелектрифіковану залізницю або автодорогу, які будуються, ніяких змін на цій КЛ в місці перетину виконувати не потрібно, крім закладання резервних блоків і труб на випадок ремонту кабелів. Резервні блоки і труби мають бути щільно закритими з торців.

У разі переходу КЛ у ПЛ кабель має виходити на поверхню ґрунту на відстань, не меншу ніж 3,5 м від підошви насипу або краю полотна.

2.3.73 У разі перетину КЛ трамвайних ліній кабелі треба прокладати в ізолюючих блоках або неметалевих трубах з обсягом резервованих каналів і труб згідно з 2.3.72. Перетин треба виконувати на відстані, не меншій ніж 3 м від стрілок, хрестовин і місць приєднання до рейок кабелів відведення струму.

2.3.74 У разі перетину КЛ в'їздів для автотранспорту у двори, гаражі тощо прокладати кабелі треба в трубах. Над трубами на відстані 0,25 м прокладають сигнальну стрічку.

Таким же чином мають бути захищеними кабелі КЛ в місцях перетину струмків і канав.

2.3.75 У разі установлення на КЛ кабельних муфт відстань у просвіті між корпусом кабельної муфти та найближчим кабелем має бути не меншою ніж 0,25 м для КЛ напругою до 35 кВ і 0,5 м для КЛ напругою понад 35 кВ. Відстань між корпусом захисного кожуха муфти та найближчим кабелем має бути не меншою ніж 0,1 м.

У разі прокладання КЛ на крутонахилених трасах треба уникати установлення на них кабельних муфт. За необхідності установлення на таких ділянках кабельних муфт (окрім муфт «сухої» конструкції) під ними треба виконувати горизонтальні площадки.

Для забезпечення можливості перемонтажу муфт у разі їхнього пошкодження на КЛ потрібно укладати кабель по обидва боки від муфт із дугою запасу (див. 2.3.125).

2.3.76 На трасі КЛ не бажано мати ділянок з блукаючими струмами небезпечної величини. Якщо змінити трасу неможливо, треба передбачати заходи щодо зменшення впливу блукаючих струмів: застосовувати кабелі з підвищеною стійкістю до впливу електричної корозії, прокладати кабелі в пластмасових трубах, здійснювати активний захист кабелів від дії електрокорозії.

За наявності на трасі ділянок з блукаючими струмами на КЛ відповідно до проекту потрібно встановлювати пункти для контролю значення електрохімічного потенціалу на оболонці кабелю. Для контролю потенціалу слід використовувати переважно місця виходу кабелів на ПС, РП та ТП тощо. Захист кабельних споруд від ґрунтової корозії має задовольняти вимоги   СНиП 3.04.03-85 «Защита строительных конструкций и сооружений от коррозии».

ПРОКЛАДАННЯ КАБЕЛЬНИХ ЛІНІЙ У КАБЕЛЬНИХ БЛОКАХ, СИСТЕМАХ КАБЕЛЬНИХ ТРУБОПРОВОДІВ І ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ЛОТКАХ

2.3.77 Для прокладання КЛ з три-, чотири- та п'ятижильними кабелями застосовують будівельні блоки з кабельними каналами, а також системи кабельних трубопроводів з металевих або неметалевих труб. Під час вибору матеріалу для кабельних блоків і трубопроводів треба враховувати рівень ґрунтових вод і їхню агресивність, а також наявність блукаючих струмів (див. також 2.3.76).

Для КЛ з багатожильними кабелями напругою до 10 кВ конфігурацію розташування каналів у кабельних блоках та допустимі тривалі струми кабелів у каналах треба приймати згідно з 1.3.20 і 1.3.21 глави 1.3 ПУЕ «Выбор проводников по нагреву, экономической плотности тока и по условиям короны». На кабелі напругою 20 кВ поширюються ті самі вимоги, що встановлені для кабелів 10 кВ.

Для кабелів напругою понад 20 кВ (якщо виникає потреба у використанні блоків) такі дані приймають за рекомендацією виробників кабельної продукції.

Кожен кабельний блок повинен мати до 15 % резервних каналів, але не менше одного каналу.

2.3.78 Для прокладання КЛ з одножильними кабелями застосовувати блоки з металевою арматурою, яка може утворювати замкнутий контур навколо кабелів або металевих трубопроводів із магнітних матеріалів (сталі, чавуну), заборонено. Одножильні кабелі треба прокладати в каналах або трубопроводах з немагнітного матеріалу (наприклад, поліетилену або полівінілхлориду). Пластмасові трубопроводи, що прокладають у ґрунті, треба перевіряти за допустимим механічним навантаженням від дії ваги засипного ґрунту та іншими ваговими навантаженнями (плит, дорожнього покриття тощо). Розміщувати КЛ з одножильними кабелями в каналах блоків і в трубопроводах треба відповідно до 2.3.128.

Допустимі тривалі струми одножильних кабелів у трубопроводах визначають за даними виробника кабельної продукції та встановленими ним коригуючими коефіцієнтами для умов прокладання кабелів у трубах (див. 2.3.117).

2.3.79 Глибину закладання в ґрунті кабельних блоків і трубопроводів (крім місць перетину КЛ із підземними спорудами) треба приймати виходячи з місцевих умов, але не меншу від глибини, наведеної в 2.3.60, рахуючи до верхнього кабелю. Глибину закладення кабельних блоків і трубопроводів на промислових територіях та в підлогах виробничих приміщень не нормують.

2.3.80 Кабельні блоки повинні мати нахил, не менший ніж 0,2 %, у бік кабельних колодязів. Такий же нахил необхідно дотримувати і під час прокладання кабельних трубопроводів.

2.3.81 У разі прокладання труб для КЛ безпосередньо в ґрунті найменші відстані між кабелями в трубі і між ними та іншими кабелями і спорудами треба приймати такими самими, як і для кабелів, прокладених без труб (див. 2.3.61).

У разі прокладання КЛ у трубопроводах у підлозі приміщення відстані між кабелями в трубі приймають такі самі як і для прокладання в ґрунті.

2.3.82 У місцях, де змінюється напрямок траси КЛ, прокладених у блоках, і в місцях переходу кабелів і кабельних блоків у ґрунт треба споруджувати кабельні колодязі, що забезпечують зручне протягування кабелів і видалення їх із блоків. Такі колодязі треба споруджувати також і на прямолінійних ділянках траси на відстані один від одного, зумовленій гранично допустимим натягом кабелів. За кількості кабелів до десяти і напруги, не вищої ніж 35 кВ, перехід кабелів із блоків у ґрунт дозволено виконувати без кабельних колодязів. При цьому місця виходу кабелів із блоків мають бути ущільненими водонепроникним матеріалом.