Закон України Про захист прав споживачів

                                                         

                 З А К О Н    У К Р А Ї Н И

   

                   Про захист прав споживачів

 ( Відомості Верховної Ради, 1991, N 30, ст.379 )

 ( Вводиться в дію Постановою ВР

   N 1024-XII  від 12.05.91, ВВР, 1991, N 30, ст.380 )

       

       

 ( В редакції Закону

   N 3682-XII  від 15.12.93, ВВР, 1994, N 1, ст. 1 )

    

 ( Із змінами, внесеними згідно із Законами

   N 82/95-ВР  від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90

   N 230/95-ВР від 20.06.95, ВВР, 1995, N 23, ст.182

   N 365/97-ВР від 18.06.97, ВВР, 1997, N 35, ст.219

   N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -

   редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності

   Законом про Державний бюджет України на 2000 рік

   N 2438-III ( 2438-14 ) від 24.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.150

   N 2779-III ( 2779-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 9, ст.68

   N 2949-III  від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.120

   N 1252-IV   від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.137 )

         

 ( В редакції Закону

   N 3161-IV  від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 7, ст.84 )

    Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів,  робіт і

послуг  та  виробниками і продавцями товарів,  виконавцями робіт і

надавачами  послуг  різних  форм   власності,   встановлює   права

споживачів,  а  також  визначає  механізм  їх  захисту  та  основи

реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

                            Розділ I

                       ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    Стаття 1. Визначення термінів

    У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

    1) безпека  продукції  -  відсутність  будь-якого  ризику для

життя, здоров'я,   майна   споживача  і  навколишнього  природного

середовища  при   звичайних   умовах   використання,   зберігання,

транспортування, виготовлення і утилізації продукції;

    2) введення  продукції  в обіг - дії суб'єкта господарювання,

спрямовані на виготовлення або ввезення на митну територію України

продукції  з подальшою самостійною або опосередкованою реалізацією

на території України;

    3) виконавець - суб'єкт господарювання,  який виконує  роботи

або надає послуги;

    4) виробник  - суб'єкт господарювання,  який:  виробляє товар

або заявляє про себе як про виробника товару чи  про  виготовлення

такого  товару  на  замовлення,  розміщуючи  на  товарі  та/або на

упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються

споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший

елемент,  який ідентифікує  такого  суб'єкта  господарювання;  або

імпортує товар;

    5) гарантійний   строк   -  строк,  протягом  якого  виробник

(продавець,  виконавець або будь-яка третя  особа)  бере  на  себе

зобов'язання   про  здійснення  безоплатного  ремонту  або  заміни

відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг;

    6) офісне приміщення - будь-яке приміщення (будівля тощо),  в

якому знаходиться суб'єкт господарювання або його філія,  або його

структурний підрозділ, або представництво;

    7) договір - усний чи письмовий  правочин  між  споживачем  і

продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за

яких  реалізується  продукція.   Підтвердження   вчинення   усного

правочину  оформляється  квитанцією,  товарним  чи  касовим чеком,

квитком,  талоном або іншими  документами  (далі  -  розрахунковий

документ);

    8) договір,  укладений  на  відстані,  -  договір,  укладений

продавцем  (виконавцем)  із  споживачем   за   допомогою   засобів

дистанційного зв'язку;

    9) договір,   укладений   поза   торговельними  або  офісними

приміщеннями, - договір, укладений із споживачем особисто в місці,

іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця;

    10) електронне  повідомлення  - інформація,  надана споживачу

через телекомунікаційні мережі,  яка може бути у будь-який  спосіб

відтворена або збережена споживачем в електронному вигляді;

    11) засоби  дистанційного зв'язку - телекомунікаційні мережі,

поштовий  зв'язок,  телебачення,  інформаційні   мережі,   зокрема

Інтернет,  які можуть використовуватися для укладення договорів на

відстані;

    12) істотний недолік - недолік,  який  робить  неможливим  чи

недопустимим  використання  товару  відповідно  до  його цільового

призначення,  виник з вини виробника (продавця,  виконавця), після

його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин

і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

    а) він взагалі не може бути усунутий;

    б) його  усунення  потребує  понад  чотирнадцять  календарних

днів;

    в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

    13) належна  якість товару,  роботи або послуги - властивість

продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії

продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та

умовам договору із споживачем;

    14) нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька

діяльність або бездіяльність,  що суперечить правилам, торговим та

іншим чесним звичаям та впливає або може  вплинути  на  економічну

поведінку споживача щодо продукції;

    15) недолік  -  будь-яка  невідповідність  продукції  вимогам

нормативно-правових  актів  і   нормативних   документів,   умовам

договорів   або   вимогам,  що  пред'являються  до  неї,  а  також

інформації  про   продукцію,   наданій   виробником   (виконавцем,

продавцем);

    16) нормативний   документ  -  цей  термін  застосовується  у

значенні, визначеному   Законом   України   "Про   стандартизацію"

( 2408-14 );

    17) послуга  -  діяльність  виконавця  з  надання  (передачі)

споживачеві  певного  визначеного   договором   матеріального   чи

нематеріального   блага,   що   здійснюється   за   індивідуальним

замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

    18) продавець  -  суб'єкт  господарювання,  який   згідно   з

договором   реалізує   споживачеві   товари  або  пропонує  їх  до

реалізації;

    19) продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що

виготовляються,   виконуються   чи   надаються   для   задоволення

суспільних потреб;

    20) реалізація  -  діяльність  суб'єктів   господарювання   з

продажу товарів (робіт, послуг);

    21) робота   -   діяльність  виконавця,  результатом  якої  є

виготовлення товару або зміна його властивостей за  індивідуальним

замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

    22) споживач   -  фізична  особа,  яка  придбаває,  замовляє,

використовує або має намір  придбати  чи  замовити  продукцію  для

особистих  потреб,  безпосередньо  не пов'язаних з підприємницькою

діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

    23) споживчий кредит  -  кошти,  що  надаються  кредитодавцем

(банком  або  іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання

продукції;

    24) строк (термін) придатності - строк  (термін),  визначений

нормативно-правовими  актами,  нормативними  документами,  умовами

договору,  протягом  якого  у  разі  додержання  відповідних  умов

зберігання  та/або  експлуатації чи споживання продукції її якісні

показники  і  показники  безпеки   повинні   відповідати   вимогам

нормативно-правових   актів,   нормативних  документів  та  умовам

договору;

    25) строк служби - календарний строк  використання  продукції

за  призначенням,  починаючи від введення в обіг чи після ремонту,

протягом якого виробник (виконавець) гарантує її безпеку  та  несе

відповідальність за істотні недоліки, що виникли з його вини;

    26) торговельне  приміщення - майновий комплекс,  який займає

окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально

призначеній   та  обладнаній  для  торгівлі  споруді,  де  суб'єкт

господарювання здійснює діяльність з реалізації товару;

    27) фальсифікована  продукція  -  продукція,  виготовлена   з

порушенням  технології  або  неправомірним використанням знака для

товарів та послуг,  чи копіюванням  форми,  упаковки,  зовнішнього

оформлення,  а  так  само  неправомірним відтворенням товару іншої

особи.

    Стаття 2. Законодавство про захист прав споживачів

    1. Законодавство про захист  прав  споживачів  складається  з

цього Закону,    Цивільного    кодексу   України       ( 435-15 ),

Господарського       кодексу   України   ( 436-15 )    та    інших

нормативно-правових  актів,  що  містять положення про захист прав

споживачів.

    Стаття 3. Міжнародні договори

    1. Якщо міжнародним договором,  згода на обов'язковість якого

надана  Верховною  Радою  України,  встановлено інші правила,  ніж

передбачені законодавством України  про  захист  прав  споживачів,

застосовуються правила міжнародного договору.

                           Розділ II

                 ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ

    Стаття 4. Права та обов'язки споживачів

    1. Споживачі  під час придбання,  замовлення або використання

продукції,  яка реалізується на території України, для задоволення

своїх особистих потреб мають право на:

    1) захист своїх прав державою;

    2) належну якість продукції та обслуговування;

    3) безпеку продукції;

    4) необхідну,  доступну,  достовірну  та своєчасну інформацію

про продукцію,  її кількість,  якість,  асортимент, а також про її

виробника (виконавця, продавця);

    5) відшкодування   шкоди  (збитків),  завданих  дефектною  чи

фальсифікованою продукцією або  продукцією  неналежної  якості,  а

також   майнової   та  моральної  (немайнової)  шкоди,  заподіяної

небезпечною для життя і  здоров'я  людей  продукцією  у  випадках,

передбачених законодавством;

    6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної

влади за захистом порушених прав;

    7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання

споживачів).

    2. Споживачі    також    мають    інші   права,   встановлені

законодавством про захист прав споживачів.

    3. Споживачі зобов'язані:

    1) перед початком експлуатації товару уважно  ознайомитися  з

правилами   експлуатації,   викладеними   в   наданій   виробником

(продавцем, виконавцем) документації на товар;

    2) в   разі   необхідності   роз'яснення   умов   та   правил

використання товару - до початку використання товару звернутися за

роз'ясненнями до продавця  (виробника,  виконавця)  або  до  іншої

вказаної  в  експлуатаційній  документації  особи,  що  виконує їх

функції;

    3) користуватися товаром згідно з його цільовим  призначенням

та   дотримуватися   умов   (вимог,  норм,  правил),  встановлених

виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

    4) з метою запобігання  негативним  для  споживача  наслідкам

використання  товару  -  застосовувати  передбачені  виробником  в

товарі засоби безпеки з дотриманням  передбачених  експлуатаційною

документацією  спеціальних  правил,  а  в  разі  відсутності таких

правил в документації - дотримуватися звичайних  розумних  заходів

безпеки, встановлених для товарів такого роду.

    Стаття 5. Захист прав споживачів

    1. Держава   забезпечує  споживачам  захист  їх  прав,  надає

можливість   вільного   вибору   продукції,   здобуття   знань   і

кваліфікації,  необхідних для прийняття самостійних рішень під час

придбання та використання продукції відповідно  до  їх  потреб,  і

гарантує   придбання  або  одержання  продукції  іншими  законними

способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для

підтримання здоров'я і життєдіяльності.

    2. Держава  створює  умови для здобуття споживачами потрібних

знань з питань реалізації їх прав.

    3. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений

центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів

та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки

Крим,  місцеві  державні  адміністрації,  органи  і  установи,  що

здійснюють  державний  санітарно-епідеміологічний   нагляд,   інші

органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із

законодавством, а також суди.

    Стаття 6. Право споживача на належну якість продукції

    1. Продавець  (виробник,  виконавець)  зобов'язаний  передати

споживачеві  продукцію належної якості,  а також надати інформацію

про цю продукцію.

    2. Продавець  (виробник,  виконавець)  на  вимогу   споживача

зобов'язаний  надати  йому  документи,  які  підтверджують належну

якість продукції.

    3. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя,  здоров'я і

майна  споживачів,  а  також  навколишнього  природного середовища

встановлюються нормативними документами.

    Щодо окремих груп продукції зазначені  вимоги  встановлюються

законами та іншими нормативно-правовими актами.

    На товари,  що  ввозяться на територію України,  повинен бути

передбачений законодавством документ,  який підтверджує їх належну

якість.

    4. Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.

    5. Виробник     (виконавець)     зобов'язаний     забезпечити

використання продукції за призначенням протягом строку її  служби,

передбаченого  нормативним  документом  або  встановленого  ним за

домовленістю із споживачем,  а в разі відсутності такого строку  -

протягом десяти років.

    Виробник (виконавець)   зобов'язаний   забезпечити   технічне

обслуговування та гарантійний ремонт продукції,  а також її випуск

і поставку для підприємств,  що здійснюють технічне обслуговування

та ремонт,  у необхідному обсязі та  асортименті  запасних  частин

протягом   усього   строку   її  виробництва,  а  після  зняття  з

виробництва - протягом строку служби,  в разі  відсутності  такого

строку - протягом десяти років.

    6. Реалізація  інтересів  споживачів  у встановленні вимог до

належної якості продукції забезпечується правом участі  споживачів

та  їх  об'єднань  у  розробленні нормативних документів згідно із

законодавством.

    Стаття 7. Гарантійні зобов'язання

    1. Виробник   (виконавець)    забезпечує    належну    роботу

(застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих

виробів,    протягом    гарантійного     строку,     встановленого

нормативно-правовими    актами,    нормативними   документами   чи

договором.

    Гарантійний строк на  комплектуючі  вироби  повинен  бути  не

менший,  ніж  гарантійний  строк  на основний виріб,  якщо інше не

передбачено нормативно-правовими актами,  нормативними документами

чи договором.

    2. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або

на етикетці чи в будь-якому  іншому  документі,  що  додається  до

продукції.

    Гарантійні зобов'язання  у будь-якому випадку включають також

будь-які  зобов'язання   виробника   (виконавця)   або   продавця,

передбачені рекламою.

    3. Для  продукції,  споживчі  властивості якої можуть з часом

погіршуватися і становити небезпеку  для  життя,  здоров'я,  майна

споживачів  і навколишнього природного середовища,  встановлюється

строк придатності,  який зазначається на етикетках, упаковці або в

інших  документах,  що  додаються  до  неї  при  продажу,  і  який

вважається гарантійним строком.

    Строк придатності    обчислюється    починаючи    від    дати

виготовлення, яка  також  зазначається  на  етикетці  або  в інших

документах,  і визначається або  часом,  протягом  якого  товар  є

придатним  для використання,  або датою,  до настання якої товар є

придатним для використання.

    Продаж товарів,  на яких строк придатності не  зазначено  або

зазначено  з  порушенням  вимог  нормативних  документів,  а також

товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

    На сезонні товари (одяг,  хутряні та інші вироби) гарантійний

строк    обчислюється    з   початку   відповідного   сезону,   що

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    4. У разі продажу товарів за  зразками,  поштою,  а  також  у

випадках,  коли  час  укладення  договору  купівлі-продажу  і  час

передачі  товару  споживачеві  не  збігаються,  гарантійний  строк

обчислюється починаючи від дня передачі товару споживачеві, а якщо

товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складення  -

від   дня   їх   здійснення,   а  якщо  день  передачі,  установки

(підключення) чи складення товару,  а  також  передачі  нерухомого

майна  встановити  неможливо або якщо майно перебувало у споживача

до  укладення  договору  купівлі-продажу,  -  від  дня   укладення

договору купівлі-продажу.

    5. Стосовно  продукції,  на  яку  гарантійні строки або строк

придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю

(виробнику,  виконавцю)  відповідні  вимоги,  якщо  недоліки  було

виявлено протягом двох років,  а стосовно об'єкта будівництва - не

пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.

    6. При   виконанні  гарантійного  ремонту  гарантійний  строк

збільшується на час перебування продукції в ремонті.

    Зазначений час обчислюється від дня,  коли споживач звернувся

з вимогою про усунення недоліків.

    7. При  обміні  товару  його  гарантійний  строк обчислюється

заново від дня обміну.

    8. Гарантійне   зобов'язання   припиняється   на    загальних

підставах, передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ).

    9. Гарантійне    зобов'язання    не   припиняється   у   разі

неможливості виконання такого зобов'язання з  причини  відсутності

необхідних   для  його  виконання  матеріалів,  комплектуючих  або

запасних частин.

    Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару

              неналежної якості

    1. У   разі  виявлення  протягом  встановленого  гарантійного

строку недоліків споживач,  в порядку та у строки,  що встановлені

законодавством, має право вимагати:

    1) пропорційного зменшення ціни;

    2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

    3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

    У разі  виявлення  протягом встановленого гарантійного строку

істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця,

виконавця),    або    фальсифікації   товару,   підтверджених   за

необхідності висновком  експертизи,  споживач,  в  порядку  та   у

строки,  що  встановлені законодавством і на підставі обов'язкових

для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати

від продавця або виробника:

    1) розірвання  договору  та  повернення  сплаченої  за  товар

грошової суми;

    2) вимагати  заміни  товару  на  такий  же   товар   або   на

аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

    2. Стосовно   непродовольчих   товарів,   що   перебували   у

використанні  та  були  реалізовані  через   роздрібні   комісійні

торговельні  підприємства,  вимоги споживача,  зазначені у частині

першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.

    Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача  щодо

товарів, гарантійний строк на які не закінчився.

    3. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті,

пред'являються на вибір споживача  продавцеві  за  місцем  купівлі

товару,  виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за

місцезнаходженням споживача.

    Споживач має право  пред'явити  одну  з  вимог,  передбачених

частиною першою цієї статті,  а в разі її невиконання заявити іншу

вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

    Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють

також  створені  власником  продавця  торговельні  підприємства та

філії,  що  здійснюють  продаж  аналогічних  придбаним  споживачем

товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі

договору.  Функції представників підприємств-виробників  виконують

їх  представництва  та філії,  створені виробниками для цієї мети,

або підприємства,  які задовольняють зазначені вимоги на  підставі

договору з виробником.

    4. Продавець  і  виробник під час продажу (реалізації) товару

зобов'язані   інформувати   споживача   про    підприємства,    що

задовольняють вимоги,  встановлені частинами першою і третьою цієї

статті.   За    ненадання    такої    інформації    встановлюється

відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

    5. Продавець,  виробник (підприємство,  що задовольняє вимоги

споживача,  встановлені частиною першою цієї  статті)  зобов'язані

прийняти  товар  неналежної якості у споживача і задовольнити його

вимоги.

    Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять

кілограмів   продавцю,  виробнику  (підприємству,  що  задовольняє

вимоги споживача,  встановлені частиною першою цієї статті) та  їх

    2) вживання образливих або загрозливих висловів;

    3) використання  тяжкої  для  споживача  обставини,  про  яку

продавцю  або  виконавцю  було  відомо,  для  впливу  на   рішення

споживача;

    4) встановлення  обтяжливих або непропорційних позадоговірних

перешкод  для  здійснення  споживачем  своїх  прав  за  договором,

включаючи  положення  про  право  споживача  розірвати договір або

замінити  продукцію  чи  укласти   договір   з   іншим   суб'єктом

господарювання;

    5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

    5. Як  агресивні  забороняються  такі  форми  підприємницької

практики:

    1) створення  враження,  що   споживач   не   може   залишити

приміщення   продавця   (виконавця)  без  укладення  договору  або

здійснення оплати;

    2) здійснення тривалих та/або періодичних  візитів  до  житла

споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій

або залишення житла;

    3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних

або інших повідомлень без згоди на це споживача;

    4) вимога    оплати    продукції,    поставленої    продавцем

(виконавцем), якщо  споживач не давав прямої та недвозначної згоди

на її придбання.

    Перелік форм   агресивної   підприємницької   практики  не  є

вичерпним.

    6. Правочини,    здійснені    з    використанням     нечесної

підприємницької практики, є недійсними.

    Суб'єкти господарювання,       їх      працівники      несуть

відповідальність за  нечесну  підприємницьку  практику  згідно  із

законодавством.

    Стаття 20. Правила торговельного, побутового та інших видів

               обслуговування

    1. Правила   торговельного,   побутового   та   інших   видів

обслуговування  (виконання  робіт,  надання послуг) затверджуються

Кабінетом  Міністрів  України.   Зазначені   правила   не   можуть

суперечити законодавчим актам.

    Стаття 21. Порушення прав споживачів

    1. Крім  інших випадків порушень прав споживачів,  які можуть

бути встановлені  та  доведені  виходячи  з  відповідних  положень

законодавства у сфері захисту прав споживачів,  вважається, що для

цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства

про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому

разі порушеними, якщо:

    1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право

споживача на свободу вибору продукції;

    2) при   реалізації  продукції  будь-яким  чином  порушується

свобода   волевиявлення   споживача    та/або    висловлене    ним

волевиявлення;

    3) при   наданні   послуги,   від   якої   споживач  не  може

відмовитись,  а одержати може лише в одного виконавця,  виконавець

нав'язує  такі  умови одержання послуги,  які ставлять споживача у

нерівне  становище   порівняно   з   іншими   споживачами   та/або

виконавцями,    не    надають   споживачеві   однакових   гарантій

відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням)

сторонами умов договору;

    4) порушується  принцип  рівності сторін договору,  учасником

якого є споживач;

    5) будь-яким  чином  (крім  випадків,  передбачених  законом)

обмежується  право  споживача на одержання необхідної,  доступної,

достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

    6) споживачу  реалізовано  продукцію,  яка   є   небезпечною,

неналежної якості, фальсифікованою;

    7) ціну продукції визначено неналежним чином;

    8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником

якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

    Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

    1. Захист  прав  споживачів,   передбачених   законодавством,

здійснюється судом.

    2. При  задоволенні  вимог  споживача  суд  одночасно вирішує

питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    3. Споживачі  звільняються  від  сплати  державного  мита  за

позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

    Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про

               захист прав споживачів

    1. У разі порушення законодавства про захист прав  споживачів

суб'єкти   господарювання   сфери  торговельного  та  інших  видів

обслуговування,  у тому числі  ресторанного  господарства,  несуть

відповідальність за:

    1) відмову  споживачу  в  реалізації його прав,  установлених

частиною першою статті  8  і  частиною  третьою  статті  10  цього

Закону,  -  у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з

цін,  що діяли на час придбання цієї продукції,  але не менше двох

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    2) виготовлення  або  реалізацію продукції,  що не відповідає

вимогам нормативних документів,  - у розмірі п'ятдесяти  відсотків

вартості  виготовленої або одержаної для реалізації партії товару,

виконаної  роботи,  наданої   послуги,   але   не   менше   десяти

неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян,  а  у разі,  коли

відповідно до закону  суб'єкт  господарської  діяльності  не  веде

обов'язковий   облік   доходів   і  витрат,  -  у  розмірі  десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    3) реалізацію    продукції,    що    підлягає    обов'язковій

сертифікації  в  Україні,  але  у  документах,  згідно  з якими її

передано на реалізацію,  відсутні реєстраційні номери  сертифіката

відповідності  або  свідоцтва  про  визнання  відповідності та/або

декларації  про  відповідність,  якщо  це  встановлено   технічним

регламентом  з  підтвердження  відповідності  на  відповідний  вид

продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для

реалізації партії товару,  виконаної роботи,  наданої послуги, але

не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  а у

разі,  коли  відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності

не веде обов'язковий облік доходів і витрат, -  у  розмірі  десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    4) виготовлення  або  реалізацію продукції,  що не відповідає

вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно

безпеки  для  життя,  здоров'я та майна споживачів і навколишнього

природного середовища,  - у розмірі  трьохсот  відсотків  вартості

виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної

роботи,   наданої   послуги,   але   не   менше   двадцяти   п'яти

неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян,  а  у разі,  коли

відповідно до закону  суб'єкт  господарської  діяльності  не  веде

обов'язковий  облік  доходів  і  витрат,  -  у  розмірі п'ятдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    5) реалізацію продукції,  забороненої  відповідним  державним

органом для виготовлення та реалізації (виконання,  надання),  - у

розмірі  п'ятисот  відсотків  вартості  одержаної  для  реалізації

партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста

неоподатковуваних мінімумів  доходів  громадян,  а  у  разі,  коли

відповідно  до  закону  суб'єкт  господарської  діяльності не веде

обов'язковий  облік  доходів   і   витрат,   -   у   розмірі   ста

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    6) реалізацію   небезпечного   товару   (отрути,  пестицидів,

вибухо- і   вогненебезпечних   речовин   тощо)    без    належного

попереджувального маркування, а також без інформації про правила і

умови безпечного його  використання  -  у  розмірі  ста  відсотків

вартості  одержаної  для  реалізації  партії товару,  але не менше

двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  а у  разі,

коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде

обов'язковий  облік  доходів  і  витрат,  -  у  розмірі   двадцяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    7) відсутність    необхідної,   доступної,   достовірної   та

своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків

вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи,

наданої послуги,  але не менше п'яти  неоподатковуваних  мінімумів

доходів  громадян,  а  у  разі,  коли відповідно до закону суб'єкт

господарської діяльності не  веде  обов'язковий  облік  доходів  і

витрат,  -  у  розмірі  п'яти  неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян;

    8) створення    перешкод    службовим    особам    спеціально

уповноваженого  органу  виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав

споживачів  та  структурного  підрозділу  з  питань  захисту  прав

споживачів  органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки

якості продукції,  а також правил  торговельного  та  інших  видів

обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості

реалізованої продукції за попередній календарний  місяць,  але  не

менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян,  а у

разі,  коли відповідно до закону суб'єкт господарської  діяльності

не  веде  обов'язковий облік доходів і витрат,  - у розмірі десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    9) невиконання або несвоєчасне  виконання  припису  посадових

осіб  спеціально  уповноваженого  органу  виконавчої влади у сфері

захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів -  у

розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    10) реалізацію  товару,  строк  придатності якого минув,  - у

розмірі  двохсот  відсотків   вартості   залишку   одержаної   для

реалізації  партії  товару,  але  не менше п'яти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян;

    11) порушення умов договору між споживачем і  виконавцем  про

виконання  роботи,  надання  послуги  -  у  розмірі  ста відсотків

вартості виконаної роботи (наданої послуги),  а за  ті  самі  дії,

вчинені  щодо  групи споживачів,  - у розмірі від одного до десяти

відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за  попередній

календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян.

    2. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

    Порядок їх   стягнення   визначається   Кабінетом   Міністрів

України.

    3. У  разі  невиконання  в  добровільному  порядку суб'єктами

господарювання сфери торгівлі і послуг,  у тому числі ресторанного

господарства,   визначених   у   статті  26  цього  Закону  рішень

(постанов)   спеціально   уповноваженого    центрального    органу

виконавчої   влади   у   сфері   захисту   прав  споживачів,  його

територіальних  органів  та  їх  посадових  осіб  про   накладення

стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється

державною виконавчою  службою  в  порядку,  встановленому  Законом

України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

                           Розділ III

               ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОЖИВАЧІВ

                    (ОБ'ЄДНАННЯ СПОЖИВАЧІВ)

    Стаття 24. Громадські організації споживачів (об'єднання

               споживачів)

    1. З метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі

мають право  об'єднуватися  у  громадські  організації  споживачів

(об'єднання споживачів).

    2. Об'єднання  споживачів  є  громадськими організаціями,  що

провадять  свою  діяльність  відповідно  до  Закону  України  "Про

об'єднання громадян" ( 2460-12 ).

    3. Держава підтримує діяльність об'єднань споживачів.

    Стаття 25. Права громадських організацій споживачів

               (об'єднань споживачів)

    1. Об'єднання споживачів мають право:

    1) вивчати споживчі  властивості  продукції,  попит  на  неї,

проводити опитування населення для виявлення громадської думки про

якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;

    2) проводити  самостійно  або  звертатися  до   уповноважених

державних  органів  щодо  проведення  експертизи  та  випробування

продукції;

    3) одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування інформацію,  необхідну для реалізації своїх цілей і

завдань;

    4) сприяти  відповідним  державним   органам   у   здійсненні

контролю за якістю продукції та обслуговування;

    5) надавати  юридичну  і  консультаційну  допомогу споживачам

згідно із законодавством;

    6) вносити   пропозиції    щодо    розроблення    нормативних

документів, які встановлюють вимоги до якості продукції;

    7) представляти  і  захищати  інтереси  споживачів  в органах

виконавчої влади та органах  місцевого  самоврядування  згідно  із

законодавством;

    8) вносити    органам    виконавчої    влади    і   суб'єктам

господарювання  пропозиції  про  заходи  щодо  підвищення   якості

продукції,   про   тимчасове   зупинення   випуску  та  реалізації

продукції, яка не відповідає встановленим вимогам щодо якості, про

припинення  виробництва,  вилучення  з  реалізації  продукції,  що

становлять небезпеку для життя,  здоров'я та  майна  громадян  або

завдають шкоди навколишньому природному середовищу, фальсифіковану

та дефектну продукцію, а також про коригування цін, встановлених з

порушенням законодавства;

    9) звертатися  з  позовом  до суду про визнання дій продавця,

виробника  (підприємства,  що  виконує  їх   функції),   виконавця

протиправними  щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих

дій.

    При задоволенні  такого  позову  суд   зобов'язує   порушника

довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової

інформації або іншим способом до відома споживачів.

    Рішення суду,  що набрало законної  сили,  про  визнання  дій

продавця,   виробника   (підприємства,  що  виконує  їх  функції),

виконавця  протиправними  щодо  невизначеного  кола  споживачів  є

обов'язковим   для   суду,   що  розглядає  позов  споживача  щодо

цивільно-правових наслідків їх дій з питань,  чи мали місце ці дії

і чи були здійснені вони цими особами;

    10) відповідно   до   законодавства  захищати  у  суді  права

споживачів,  які не є членами громадських  організацій  споживачів

(об'єднань споживачів);

    11) звертатися   до   правоохоронних   органів   та   органів

виконавчої влади про притягнення до відповідальності осіб,  винних

у випуску та реалізації продукції неналежної якості;

    12) інформувати громадськість про права споживачів;

    13) сприяти  розвитку  міжнародного  співробітництва  у сфері

захисту прав та інтересів споживачів.

                           Розділ IV

            ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ

                        ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

    Стаття 26. Повноваження спеціально уповноваженого

               центрального органу виконавчої влади у сфері

               захисту  прав та інтересів споживачів і його

               територіальних органів

    1. Спеціально  уповноважений  центральний  орган   виконавчої

влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи

в  Автономній  Республіці  Крим,   областях,   містах   Києві   та

Севастополі   здійснюють   державний   контроль   за   додержанням

законодавства про захист прав споживачів,  забезпечують реалізацію

державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

    1) давати  суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання

приписи про припинення порушень прав споживачів;

    2) перевіряти у суб'єктів  господарювання  сфери  торгівлі  і

послуг,  у тому числі ресторанного господарства, якість продукції,

додержання обов'язкових вимог  щодо  безпеки  продукції,  а  також

додержання   правил  торгівлі  та  надання  послуг;  безперешкодно

відвідувати та обстежувати відповідно  до  законодавства  будь-які

виробничі,   складські,   торговельні   та   інші  приміщення  цих

суб'єктів.

    Порядок проведення таких  перевірок  визначається  спеціально

уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту

прав споживачів;

    3) відбирати у  суб'єктів  господарювання  сфери  торгівлі  і

послуг,  у  тому числі ресторанного господарства,  зразки товарів,

сировини,  матеріалів,  напівфабрикатів, комплектуючих виробів для

перевірки  їх якості на місці або проведення незалежної експертизи

у відповідних лабораторіях та інших  установах,  акредитованих  на

право  проведення таких робіт згідно із законодавством,  з оплатою

вартості зразків і проведених досліджень (експертизи)  за  рахунок

коштів  державного  бюджету.  У  разі встановлення за результатами

проведених  досліджень  (експертизи)  факту  реалізації  продукції

неналежної  якості  та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання,

що  перевірявся,  відшкодовує  здійснені  за  це  витрати.   Кошти

відшкодовування   витрат   зараховуються  до  державного  бюджету.

Порядок відбору таких  зразків  визначається  Кабінетом  Міністрів

України;

(  Положення  першого  речення пункту 3 частини першої статті 26 у

частині   оплати   вартості   зразків   і   проведених  досліджень

(експертизи) за рахунок коштів державного бюджету набирає чинності

з 1 січня 2007 року. До цієї дати зазначена оплата здійснюється за

рахунок     суб'єктів     господарювання,     що     перевіряються

згідно  з  абзацом  другим  пункту  1  Прикінцевих  положень цього

Закону )

    4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із

споживачами  за  реалізовану  продукцію.   У   разі   неможливості

повернення  продукції,  яка  була  використана  (одержана) під час

контрольної  перевірки,  відшкодування   затрат   відноситься   на

результати діяльності суб'єктів господарювання. Порядок проведення

таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;

    5) одержувати безоплатно  від  суб'єктів  господарювання,  що

перевіряються,  копії  необхідних  документів,  які характеризують

якість продукції,  сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що

використовуються для виробництва цієї продукції;

    6) припиняти   відвантаження  і  реалізацію  товарів,  що  не

відповідають   вимогам   нормативних   документів,   до   усунення

суб'єктами господарювання виявлених недоліків;

    7) забороняти  суб'єктам господарювання реалізацію споживачам

продукції:

    а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність

вимогам нормативних документів;

    б) на   яку   в   нормативно-правових  актах  та  нормативних

документах  встановлено  обов'язкові  вимоги   щодо   забезпечення

безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього

природного  середовища,  якщо  продукцію   внесено   до   переліку

продукції,  що підлягає обов'язковій сертифікації,  але яка не має

сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

    в) ввезеної  на  територію  України   без   документів,   які

підтверджують її належну якість;

    г) на  яку  строк  придатності  не  зазначено або зазначено з

порушенням вимог нормативних документів,  а також  товарів,  строк

придатності яких минув;

    ґ) яка є фальсифікованою;

    8) приймати рішення про:

    а) припинення  суб'єктами  господарювання  сфери  торгівлі  і

послуг,  у тому числі  ресторанного  господарства,  реалізації  та

виробництва     продукції,     що     не     відповідає    вимогам

нормативно-правових актів та нормативних документів, - до усунення

виявлених недоліків;

    б) тимчасове  припинення  діяльності суб'єктів господарювання

сфери  торгівлі  (секцій,  відділів),   послуг,   у   тому   числі

ресторанного   господарства,   складів   підприємств   оптової   і

роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми  власності,

що  систематично  реалізують  товари неналежної якості,  порушують

правила  торгівлі  та  надання   послуг,   умови   зберігання   та

транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;

    9) опломбовувати  у  порядку,  передбаченому  законодавством,

виробничі,  складські,  торговельні та інші  приміщення  суб'єктів

господарювання сфери торгівлі і послуг,  у тому числі ресторанного

господарства,  а також несправні,  з неправильними показаннями,  з

пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії

якого закінчився,  засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких

здійснюється обслуговування споживачів,  з подальшим повідомленням

про   це   територіальних   органів   спеціально    уповноваженого

центрального  органу  виконавчої  влади  у  сфері  стандартизації,

метрології та сертифікації;

    10) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;

    11) передавати матеріали перевірок на дії  осіб,  що  містять

ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;

    12) накладати   на   винних  осіб  у  випадках,  передбачених

законодавством, адміністративні стягнення.

    Справи про адміністративні  правопорушення  розглядаються  за

місцезнаходженням  спеціально  уповноваженого  центрального органу

виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав  споживачів  або   його

територіальних органів;

    13) накладати  на  суб'єктів  господарювання сфери торгівлі і

послуг,  у  тому  числі  ресторанного   господарства,   стягнення,

передбачені  статтею 23 цього Закону,  в порядку,  що визначається

Кабінетом Міністрів України.

    2. Результати перевірок суб'єктів  господарювання  службовими

особами  спеціально  уповноваженого центрального органу виконавчої

влади у сфері  захисту  прав  споживачів  та  його  територіальних

органів оформлюються відповідними актами.

    Стаття 27. Повноваження інших органів виконавчої влади щодо

               захисту прав споживачів

    1. Інші органи виконавчої влади здійснюють  державний  захист

прав    споживачів   у   межах   своєї   компетенції,   визначеної

законодавством.

    Стаття 28. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо

               захисту прав споживачів

    1. Органи  місцевого  самоврядування  з  метою  захисту  прав

споживачів  мають  право  створювати  при  їх  виконавчих  органах

структурні  підрозділи  з  питань  захисту  прав  споживачів,  які

вправі:

    1) розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань

захисту прав споживачів;

    2) аналізувати    договори,    що    укладаються   продавцями

(виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов,

які обмежують права споживачів;

    3) у    разі    виявлення    продукції   неналежної   якості,

фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров'я, майна споживачів

і навколишнього природного середовища терміново повідомляти про це

відповідні територіальні органи у справах захисту прав споживачів,

інші органи,  що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою

продукції;

    4) у разі  виявлення  фактів  реалізації  продукції,  яка  не

супроводжується  необхідною,  доступною,  достовірною,  своєчасною

інформацією  та  відповідними   документами,   або   продукції   з

простроченим  строком  придатності - тимчасово зупиняти реалізацію

продукції до пред'явлення інформації,  супровідних документів  або

припиняти її реалізацію;

    5) готувати   подання   до   органу,  який  видав  дозвіл  на

провадження відповідного виду діяльності,  для  вирішення  питання

про  тимчасове  зупинення  його дії чи про дострокове анулювання у

разі систематичного порушення прав споживачів;

    6) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

    Стаття 29. Обов'язки і відповідальність службових осіб

               органів виконавчої влади, які здійснюють

               захист прав споживачів

    1. Службові особи органів виконавчої  влади,  які  здійснюють

захист  прав  споживачів,  зобов'язані  суворо додержуватися вимог

законодавства.  За невиконання або неналежне виконання  обов'язків

службові   особи   притягаються   до  відповідальності  згідно  із

законодавством.

    Стаття 30. Розгляд скарг на рішення органів виконавчої влади,

               що здійснюють захист прав споживачів, їх службових

               осіб, а також на дії таких осіб

    1. Скарги на рішення органів виконавчої влади,  що здійснюють

захист  прав споживачів,  їх службових осіб,  а також на дії таких

осіб розглядаються в порядку, визначеному законодавством.

    2. Подання  скарги  не  зупиняє  виконання   рішення   органу

виконавчої   влади,  що  здійснює  захист  прав  споживачів,  його

службових осіб, а також дій таких осіб.

    Стаття 31. Відносини органів виконавчої влади, що здійснюють

               захист прав споживачів, з правоохоронними органами

    1. Працівники правоохоронних органів надають службовим особам

органів виконавчої влади,  що здійснюють захист  прав  споживачів,

допомогу  у  виконанні  ними  службових  обов'язків  та припиняють

незаконні  дії  фізичних   осіб,   які   перешкоджають   виконанню

покладених на них функцій.

    Стаття 32. Правовий захист службових осіб спеціально

               уповноваженого центрального органу виконавчої

               влади у сфері захисту прав споживачів та його

               територіальних органів

    1. Службова особа спеціально уповноваженого органу виконавчої

влади   у  сфері  захисту  прав  споживачів  при  виконанні  своїх

службових обов'язків перебуває під захистом закону.

    Держава гарантує захист життя,  здоров'я,  честі, гідності та

майна  службової особи спеціально уповноваженого органу виконавчої

влади у сфері захисту  прав  споживачів  і  членів  її  сім'ї  від

злочинних посягань та інших протиправних дій.

    2. Усі   службові   особи  спеціально  уповноваженого  органу

виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав  споживачів  підлягають

державному  обов'язковому страхуванню за рахунок коштів державного

бюджету.

    Порядок та  умови  страхування  службової  особи   спеціально

уповноваженого  органу  виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав

споживачів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

    3. Образа службової особи  спеціально  уповноваженого  органу

виконавчої  влади  у сфері захисту прав споживачів,  а також опір,

погроза,  насильство та  інші  дії,  які  перешкоджають  виконанню

покладених  на  неї завдань,  тягнуть за собою встановлену законом

відповідальність.

    У разі каліцтва чи  інвалідності,  що  сталися  у  зв'язку  з

виконанням   службових   обов'язків,   службова  особа  спеціально

уповноваженого  органу  виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав

споживачів   одержує   компенсацію   в   розмірі  від  річного  до

п'ятирічного  грошового  утримання  залежно  від  ступеня   втрати

працездатності,  а  в разі її загибелі із зазначеної причини сім'ї

загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного

грошового утримання за останньою посадою.

    Шкода (збитки),  завдані  майну  службової  особи  спеціально

уповноваженого  органу  виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав

споживачів  або  членів  її  сім'ї  у  зв'язку  з  виконанням  нею

службових обов'язків,  компенсуються в повному обсязі  за  рахунок

коштів  державного  бюджету  з  подальшим  стягненням  цієї суми з

винних осіб.

                            Розділ V

                      ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

    1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

    Положення першого речення пункту 3 частини першої статті 26 у

частині   оплати   вартості   зразків   і   проведених  досліджень

(експертизи) за рахунок коштів державного бюджету набирає чинності

з 1 січня 2007 року. До цієї дати зазначена оплата здійснюється за

рахунок суб'єктів господарювання, що перевіряються.

    2. До  приведення  у  відповідність  із  цим   Законом   інші

нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить

цьому Закону.

    3. Кабінету Міністрів України у  шестимісячний  строк  з  дня

набрання чинності цим Законом:

    1) підготувати  та  подати  на розгляд Верховної Ради України

пропозиції щодо приведення інших законів у  відповідність  із  цим

Законом;

    2) відповідно  до  своєї  компетенції  забезпечити  прийняття

нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

    3) привести власні нормативно-правові акти у відповідність із

цим Законом;

    4) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими

центральними  органами  виконавчої  влади  їх  нормативно-правових

актів, що суперечать цьому Закону.

Голова Верховної Ради Української РСР                   Л.КРАВЧУК

м. Київ, 12 травня 1991 року

     N 1023-XII