Відомчі будівельні норми. Напірні трубопроводи зрошувальних систем і систем водопостачан-ня. Організація і тех-нологія будівництва. ВБН А.3.1-2.4-01-99
 |
|
|
|---|---|---|
Строительные нормативные акты
   
|
||
 |
||
| Название (рус.) | Відомчі будівельні норми. Напірні трубопроводи зрошувальних систем і систем водопостачан-ня. Організація і тех-нологія будівництва. ВБН А.3.1-2.4-01-99 | |
| Кем принят | Автор не установлен | |
| Тип документа | Тип не установлен | |
| Рег. номер | А.3.1-2.4-01-99 | |
| Дата принятия | 01.01.1970 | |
  
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
ВБН А.3.1-33-2.4-01-99
1.Загальні положення 1.1. Ці норми поширюються на будівництво нових і реконструкцію діючих напірних трубопроводів зрошувальних систем водопостачання із сталевих, чавунних, залізобетонних, азбестоцементних та пластмасових труб. 1.2. Організація виконання робіт здійснюється відповідно до вимог проектів (робочих проектів), даних норм, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.05.06-85, СНиП 3.01.01-85, СНиП 3.05.04-85, СНиП ІІІ-42-80, СНиП 3.02.01-87, ДБН А.2.2-3-97, СНиП ІІІ-4-80, ДБН ІV-16-98, ВБН 33/46-2.5-05-96, ВНД 33.3.1-01-98. 1.3. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом водоводів здійснюється відповідно до вимог ДБН А.3.1-3-94 .
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-992.Розбивка траси та підготовчі роботи 2.1. При виконанні геодезичних робіт стосовно винесення в натуру траси необхідно дотримуватись вимог СНиП 3.01.03-84. 2.2. Замовник повинен створити геодезичну розбивочну основу для будівництва трубопроводу і до початку будівельно-монтажних робіт передати підрядчику технічну документацію на неї.
2.3. До складу геодезичних робіт входять: - інструментальне винесення в натуру траси, затвердженої в робочому проекті; - закріплення кутів повороту траси; - закріплення створних знаків кутів повороту; - встановлення висотних реперів не менше, ніж через 5 км уздовж траси; - винесення в натуру горизонтальних кривих природного вигину через 10 м, а штучного - через 2 км; - складання абрису розташування траси; - розбивка пікетажу вздовж траси та в її характерних точках. Винесення траси в натуру виконується по картах крупного масштабу одним з найбільш раціональних способів: - аналітичним;
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 - графічним; - методом безпосереднього вимірювання. 2.4. При аналітичному способі перенесення траси на місцевість проводиться від пунктів геодезичної основи за відомими координатами кутів повороту траси та проміжних точок. 2.5. При графічному способі використовуються чіткі, ідентичні, надійні контури, наявні на місцевості та на карті. По контурах виносять ряд точок, між якими є пряма видимість; пряма, яка зєднує ці точки, приймається за вісь траси. 2.6. Закріплення трас трубопроводів на місцевості здійснюється постійними знаками відповідно до «Инструкции о порядке закрепления и сдачи заказчиками трасс магистральных трубопроводов, площадок и жилого строительства, внеплощадочных коммуникаций».
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 навколо канавою діаметром від 1,2 до 2,0 м, з насипанням кургану висотою від 0,4 до 0,5 м. 2.8. У населених пунктах закріплення здійснюється металевими знаками, які закладають врівень із землею на глибину від 0,6 до 0,9 м, і промірами привязують не менше, ніж до трьох контурів, із складанням абрису. Знаки встановлюються на підвищених, безпечних місцях, що запобігають їх пошкодженню. Відстань між знаками повинна забезпечувати взаємну видимість і не перевищувати 1 км. Центрами знаків є: на деревяному стовпі - головка цвяха, на трубці - середина створу трубки, на кутиковому залізі - вершина кутика, на бетонному моноліті - хрестоподібна насічка або головка цвяха, забитого в моноліт. Знаки маркуються масляною фарбою із зазначенням найменування організації, найменування знаку (кут або створ), його номеру, року встановлення. Знаки розташовуються знаком у бік початкової точки траси. 2.9. Уздовж основних трубопроводів через кожні 3-5 км поза їх осі встановлюють постійні грунтові репери (якщо вони не були встановлені під час дослідження).
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 Відстань між ними вимірюють з точністю, яка забезпечує відновлення закріпленої точки з відхиленням + 5 см. 2.11. За винесеними в натуру точками прокладають контрольний теодолітний хід з точністю не нижче 1:2000 та привязкою до пунктів геодезичної та зйомочної мережі. 2.12. Після завершення робіт щодо винесення траси трубопроводу проводять здавання проектною організацією та приймання замовником закріплених знаків, встановлених на обєкті, і документів у чотирьох примірниках - додаток до актів траси. Обсяг і кількість їх визначається відповідно до інструкції РТМ-1151. 2.13. Приймання закріпленої траси будівельною організацією від замовника проводиться односчасно з процесом приймання її замовником від проектно-пошукової організації. У разі відсутності представника будівельної організації під час приймання робіт, акт передачі складає виконавець з представником замовника і робота вважається прийнятою. Від моменту здавання траси будівельній організації або представнику замовника проектна організація за збереження встановлених знаків не відповідає.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 2.14. Розчищення траси виконується організацією, яка здійснює земляні роботи. Розчищення траси трубопроводу від лісу на період будівництва повинне проводитись у межах смуги відводу (допускається відхилення +30 см). Ширина смуги відводу визначається проектом виконання робіт. 2.15. Тимчасові шляхи влаштовуються закатковані односмугові шириною до 3,5 м, з розїздами шириною не менше 6 м через кожні 500-600 м. На заболочених ділянках у літній період використовуються лежневі дороги. На не дуже обводнених болотах укладають на колодні лежні хворостяні вистилки, на ділянках з великою глибиною торфяного шару укладають лежень у вигляді суцільного поперечного настилу з колод діаметром від 15 до 20 см, з обовязковими брущатими відбійниками по краях. На особливо важких болотах такі настили влаштовують у 2-3 яруси. 2.16. Для відведення поверхневих вод риють поздовжні канави, у разі необхідності - поперечні, для перехоплювання відведених вод і спрямування їх у ближні водоймища. 3. Земляні роботи
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 тового шару з робочої зони траси відповідно до проекту рекультивації. Розробка грунтового шару і переміщення до місця зберігання здійснюється бульдозерами.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
Примітка: Ширина траншей для трубопроводів у грунтах, розташованих нижче рівня грунтових вод і які розробляються з відкритим відливом, повинна прийматися з урахуванням розташування водоскидних і водовідливних влаштувань відповідно до вказівок проекту. 3.3.Глибина траншей з вертикальними стінками у нескельних грунтах, розташованих вище рівня грунтових вод, і при відсутності підземних споруд не повинна перевищувати: у піщаних і крупноуламкових грунтах - 1 м; у супісках -1,25 м;
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 у суглинках і глинах -1,5 м; у дуже міцних суглинках і глинах - 2 м. 3.4. Максимальна крутизна укосів траншей і котлованів, які влаштовані без кріплень в грунтах, розташованих вище рівня грунтових вод і осушених за допомогою штучного водозниження, приймається відповідно до табл.2. Таблиця 2
3.5. Риття траншей починається з найбільш заглибленого кінця траси і здійснюється у напрямі її підйому. На косогірних ділянках з поздовжніми укосами до 15 у сухих грунтах I-IV категорій рекомендується проводити розробку траншей роторними екскаваторами. На ділянках траси з поздовжніми укосами понад 15, а також у сипких, розпушених скельових і вологих грунтах
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 траншеї треба розробляти з анкеруванням одноковшовими екскаваторами і бульдозерами. На косогірних ділянках з поперечним укосом понад 8 необхідно влаштовувати полки зі зїздами та вїздами на них. Розробку траншей землерийними машинами у піщаних, супіщаних і незвязних грунтах необхідно проводити з недобором від 10 до 15 см. 3.6. У грунтах, які легко піддаються розробленню, приямки рекомендується рити безпосередньо перед укладанням кожної труби на місце, а грунт розташовувати за стінками заздалегідь укладеної труби. У важко розроблюваних грунтах приямки рекомендуєтья рити завчасно, до опускання труб у траншею, але з таким розрахунком, щоб ділянка траншеї з відритими приямками не перевищувала триденного фронту робіт з укладання труб. У цьому випадку грунт має бути викинутий з траншеї або укладений на дно біля її стінок. Приямки для труб діаметром понад 300 см допускається влаштовувати за 1-2 дні до укладання труб. Залежно від конструкції стикових зєднань, діаметру труб і типу ущільнення, розміри приямків приймаються відповідно до табл. 3.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 Таблиця 3
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 Примітка: Д - зовнішній діаметр розтрубу, муфти або фланця чавунної муфти.
Подальше розроблення траншеї має виконуватись ручним способом без використання ударних механізмів.
3.8. Засипання траншеї з укладеним трубопроводом треба здійснювати у такій послідовності: мяким грунтом без крупних включень засипаються і підбиваються приямки та пазухи одночасно з обох боків, відтак, траншея засипається згаданим грунтом на 0,2 м вище верху труб, із забезпеченням їх зберігання, при цьому грунт відсипається шарами і ущільнюється електротрамбівками. Для трубопроводів з азбестоцементних труб висота шару засипки над трубою повинна становити 0,5 м. У місцях перетину розроблюваних траншей з діючими підземними комунікаціями (трубопроводами, кабелями та ін.), що проходять у межах глибини траншей, зворотну засипку проводити ручним способом у такій послідовності: підсипання під діючі комунікації піщаним грунтом на усьому поперечному перерізі траншеї на висоту до половини діаметру комунікації з пошаровим
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 ущільненням грунту. Уздовж траншеї підсипання по верху виконати на 0,5 м більше з кожного боку комунікації. До проведення попередніх випробувань трубопроводу на міцність і герметичність стики труб не підсипаються. 3.9. Роботи у зимових умовах необхідно проводити відповідно до проекту виконання робіт. До початку розроблення траншей у зимових умовах необхідно заздалегідь вжити заходи щодо зменшення глибини промерзання грунту (розпушування, утворення льодової кірки тощо). Розробка мерзлого грунту одноковшевими екскаваторами прямою та зворотньою лопатами без попереднього розпушування допускається при товщі мерзлого грунту до: 0.25 м - місткістю ковша 0.5-0.65 м3; 0.4 м - місткістю 1.0-1.25 м3. Промерзлий на глибину вещезгаданої грунт, що підлягає розробленню, попередньо підготовляється шляхом розморожування або розпушування. Земляні роботи у зимовий період рекомендується проводити поточним методом у мінімально короткі строки. Основи траншей, що розробляються у зимовий період, необхідно оберігати від промерзання шляхом недобору грунту або укриванням утеплювачами. Зачищення основи здійснювати безпосередньо перед укладанням трубопроводу
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 Укладання труб у насипах проводять тільки після ущільнення їх до щільності, заданої в проекті. Ступінь ущільнення насипних грунтів контролюється випробуванням відібраних проб, а результат випробувань оформляється актом огляду прихованих робіт. При прокладанні трубопроводу у скельових грунтах основні траншеї вимощуються шаром мякого грунту висотою не менше 0.1 м над виступними нерівностями основи. 3.10. Використання земель над підземними трубопроводами відповідно призначенню має здійснюватись землекористувачем за умови виконання заходів щодо збереження трубопроводів. 4. Захист трубопроводів від корозії 4.1. Протикорозійний захист трубопроводів зі сталевих та залізобетонних труб при будь-якому способі (підземному, наземному, надземному) треба виконувати відповідно до вимог проектів, ГОСТ 9.602-89, цього розділу та інших нормативних документів, затверджених у встановленому порядку. 4.2. Внутрішнє та зовнішнє протикорозійне покриття має здійснюватись спеціалізованими організаціями або
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 підрозділами, оснащеними необхідним обладнанням, як правило, у цехових умовах. У польових умовах виконується тільки ізоляція стиків та ремонт покриття. 4.2.1. Внутрішнє цементно-піщане покриття сталевих труб і трубопроводів. 4.2.1.1. До нанесення цементно-піщаного покриття внутрішня поверхня труб (трубопроводу) повинна бути очищена від бруду, легко відділюваної шарової іржі, обростання та жирового мастила. 4.2.1.2. Цементно-піщана суміш для внутрішнього покриття має складатись з портландцементу марки не нижче 400 (ГОСТ 10178-85), піску модулем крупності 1,5 (ГОСТ 8736-93) і води. Співвідношення цементу та піску має становити 1:1 за обємом. Водоцементне співвідношення - 0,35 : 0,4. Для приготування розчину цемент і пісок повинні бути просіяні крізь вібросито з вічками 2х2 мм. 4.2.1.3. Цементно-піщаний розчин необхідно готувати в розчинозмішувачі лопатевого типу. Час перемішування розчину - не менше 3 хвилин. Пластичність готового розчину повинна бути у межах 6,6-7,5 см осадки конусу. Готовий розчин має бути використаний протягом 30 хвилин. 4.2.1.4. Покриття наноситься по всій довжині труб (трубопроводу) в один шар способом відцентрового набризкування. Біля торців труб покриття повинне бути зняте під кутом 30. Товща шару покриття залежно від діаметру труб наводиться у табл. 4.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 Таблиця 4
Не допусакаються у покритті дефекти, зумовлені поганою якістю розчину: цементно-піщані грудки, здутини, відшарування та опливання. 4.2.1.6. Наносити на труби зовнішнє протикорозійне покриття, транспортувати та укладати їх у траншею допускається тільки після набору міцності не менше 70% марочної. Для прискорення процесу набирання міцності труби з покриттям рекомендується піддавати термовологій обробці у пропарювальних камерах з таким режимом:
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 витримування в природних умовах - 3 години; прогрівання до температури до 60С - від 2 до 3 годин; прогрівання до температури від 60 до 65С - від 4 до 6 годин; охолодження до температури зовнішнього середовища - від 2 до 3 годин. При досягненні цементно-піщаним покриттям міцності у природних умовах труби необхідно витримувати при позитивній температурі повітря протягом від 5 до 7 діб із закритими торцями задля уникнення випаровування вологи. У період сухої та жаркої погоди покриття треба додатково зволожувати. 4.2.1.7. Тривале зберігання труб з внутрішнім цементно-піщаним покриттям допускається тільки з нанесеним зовнішнім протикорозійним покриттям, з закритими торцями в місцях, захищених від нагрівання сонячним промінням. Недотримання цих умов призводить до утворення у цементно-піщаному покритті усадочних тріщин і відокремлювання його від металу труб, що може призвести до руйнування покриття при транспортуванні труб та укладанні їх у траншею. Примітка: Тріщини та відшарування не знижують захисних властивостей покриття, оскільки при контакті з водою відбувається самолікування цих дефектів внаслідок кальматації тріщин.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 4.2.1.8. Під час реставрації укладеного сталевого трубопроводу належить використовувати спеціальне обладнання, яке дозволяє наносити цементно-піщане покриття на ділянки трубопроводів між сусідніми технологічними люками. Відстань між люками визначається можливістю стабільної подачі розчину розчиноводом до облицювальної машини. Розміри люків повинні забезпечувати можливість введення очисних і облицювальних машин у трубопровід. Вирізання технологічних люків необхідно здійснювати кисневими різаками. Ширина різів не повинна перевищувати 2,5 мм задля можливості використання кришок для заварювання люків. 4.2.1.9. Очищення внутрішніх стінок трубопроводу від обростання та продуктів корозії проводиться спеціальними очисними машинами. У разі, коли корозійні утворення через велику твердість міцного зчеплення з металом труби видалити неможливо, допускається нанесення покриття після видалення легковідділюваних продуктів та нашарувань. 4.2.1.10. На кришки люків цементно-піщане покриття наноситься набризкуванням. Товщина покриття люків повинна відповідати товщині покриття трубопроводу. Встановлення та приварювання кришок люків має здійснюватись після набору цементно-піщаним покриттям достатньої міцності.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 4.2.1.11. Заповнення облицьованого трубопроводу водою повинне проводитись у можливо короткий термін після завершення робіт. 4.2.2. Зовнішня ізоляція сталевих труб. 4.2.2.1. Труби, що підлягають ізоляції, до нанесення грунтувального шару або ізоляційного покриття необхідно очистити від іржі та забруднень. Вологі та обмерзлі труби належить висушити та прогріти. Очищена поверхня трубопроводу під полімерні липкі стрічки або бітумні покриття повинна мати сірий колір з проблисками металу. Очищена суха поверхня труб має одразу покриватись рівним шаром грунтовки без пропусків, підтікань та пузирів. Грунтовки під ізоляційні покриття з полімерних липких стрічок або бітумних мастик, а також під лакофарбові покриття повинні застосовуватись відповідно до проекту та технічних умов на ці матеріали. 4.2.2.2. Ізоляційні покриття треба наносити у цехових або базових умовах. Нанесення ізоляційних покриттів на вологу або запилену поверхню труб не допускається. Температурні межі нанесення покриттів з полімерних стрічок, а також вимоги до нагріву ізольованого трубопроводу та стрічки повинні відповідати технічним умовам на даний вид стрічок. Бітумні мастики треба наносити на трубопровід із врахуванням температури повітря відповідно до табл.5
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 Таблиця 5
4.2.2.3. Бітумні мастики готуються у заводських або базових умовах.Склад бітумних мастик і галузь їх використання повинні відповідати нормативним документам на ці мастики. Перед нанесенням бітумну мастику підігрівають у бітумоплавильних котлах до температури не вище 200С. Не допускається зберігання зігрітої мастики з температурою від 190 до 200С понад одну годину, з температурою 160-180С - понад три години. 4.2.2.4. Армовані та обгорткові рулонні матеріали наносять одночасно з ізоляцією шляхом намотування по спіралі з напуском витків полімерної стрічки не менше 3см без гофр, зморшок і складок. Напуски суміжних витків полімерної стрічки при одношаровому намотуванні мають бути не менше 3 см. Щоб одержати двошарове покриття, виток, що наноситься, повинен перекривати укладений на 50% його ширини плюс 3 см. 4.2.2.5. Кранові вузли, відводи, трійники, засувки та інші деталі трубопроводу треба ізолювати:
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 на підземній частині та не менше 15см над землею - бітумними мастиками або полімерними липкими стрічками; на надземній частині - покриттям, що використовується для захисту трубопроводу від атмосферної корозії. 4.2.2.6. Захист від атмосферної корозії надземного трубопроводу повинен виконуватись відповідно до вимог проекту. Перед нанесенням на труби (трубопровід) лакофарбових покриттів поверхня трубопроводу повинна бути очищена і знежирена бензином, ацетоном або уайт-спіритом. Наносити лакофарбові покриття треба при температурі навколишнього повітря не нижче +5С у два шари по грунтовці, нанесеній у 2-3 шари. Кожен наступний шар грунтовки, фарби, емалі необхідно наносити після просушування попереднього шару. 4.2.3. Протикорозійна ізоляція залізобетонних труб. 4.2.3.1. Для захисту від корозії у агресивних грунтах застосовують захисні покриття та просочувальні речовини. Як захисні покриття використовуються бітумні, бітумно-полімерні, бітумно-емульсійні та полімерні. Для просочування залізобетонних труб застосовують розплавлений петролатум. Тип покриття та його структура визначаються проектом.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 4.2.3.2. Покриття складається з грунтовки та одного або двох шарів мастики. Приготування мастик і грунтовок має проводитись відповідно до технічних умов на їх виготовлення. Перед нанесенням грунтовки труба має бути очищена від забруднень; якщо труби вологі, їх необхідно просушити. Грунтовка повинна наноситись рівномірним шаром без пропусків, підтікань, пузирів і згустків. Мастики треба наносити після висихання грунтовки. 4.2.3.3. Контроль якості окремих шарів готового покриття здійснюється шляхом перевірки його суцільності, товщини, адгезії та питомого електричного опору. Суцільність покриття контролюється візуально. Не допускаються пропуски, здуття, напливи. Відхилення товщини покриття від проектної не повинне перевищувати 10%. 4.2.3.4. Для просочування залізобетонних труб застосовується композиція, яка містить 90% петролатума і 10% вищих жирних кислот. Просочування проводиться у спеціальних камерах при температурі від 80 до 90С протягом не менше двох годин. При просочуванні одночасно з трубами у просочувальну камеру встановлюються зразки-фрагменти зовнішнього шару бетону кількістю не менше двох штук, на яких визначається глибина просочування. 4.2.4. Електрозахист трубопроводів здійснюється відповідно до вимог ГОСТ 9.602-89, ГОСТ 25812-83, ГОСТ 16148-79 та інших нормативних документів.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 5.Транспортування труб 5.1. Сталеві труби і секції 5.1.1. Для транспортування сталевих труб і секцій, як із внутрішнім цементно-піщаним покриттям, так і без покриття, висуваються однакові вимоги. 5.1.2. Для навантаження та розвантаження труб і секцій із зовнішнім покриттям треба застосовувати траверси з мякими рушниками або спеціальні кліщові захвати з мякими губками. Скидання труб і секцій допускається проводити тільки по лагах, забезпечуючи зберігання зовнішнього покриття. Переміщення труб і секцій волоком забороняється. 5.1.3. Вибір виду транспортних засобів для перевезення труб і секцій повинен здійснюватись, виходячи з обсягів вантажу, дальності перевезень, пори року і місцевих умов. Транспортні засоби мають бути обладнані пристосуваннями (ковзанами, амортизованими прокладками тощо), які забезпечують збереження труб і секцій, а також безпеку руху. Гранична кількість труб і секцій, що підлягають перевезенню транспортним засобом, визначається розрахунком, виходячи з їх ваги та вантажопідйомності транспортного засобу. Транспортування трубних секцій довжиною 24 м в гірських умовах на ділянках з похилом до 15 треба виконувати трубовозами на колісному ходу, а з похилом понад 15 - машинами на гусеничному ходу.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 5.2.Чавунні труби 5.2.1. Перевезення чавунних труб повинне проводитись як трубовозами, так і бортовим транспортом. 5.2.2. При навантаженні, розвантаженні та транспортуванні труб треба вживати заходів, які запобігають ударам труб між собою або з твердими предметами. При стропуванні труб треба використовувати траверси зі спеціальними гаками на стропах. Не допускається скидання труб з транспортних засобів або вільне скочування їх по лагах. 5.2.3. Зберігати труби треба у штабелях, укладених на рівних горизонтальних площадках. Під нижнім рядом і між рядами повинні бути укладені деревяні прокладки. Розтруби у кожному ряді мають бути спрямовані у різні сторони. 5.3. Залізобетонні труби 5.3.1. Автомашини та залізничні платформи, призначені для перевезення залізобетонних труб, повинні бути забезпечені сідлоподібними прокладками, що виключають зміщення та дотичність труб. При перевезенні труб, укладених у кілька рядів, також використовуються прокладки, які виключають дотичність труб.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 Забороняється переміщення труб по землі волоком, розвантажування їх з вільним падінням, вільне скочування труб по похилій поверхні. 5.3.3. Зберігати труби треба у штабелях. Кількість рядів труб у штабелі не повинна перевищувати: для труб діаметром від 500 до 1000 мм - 4, для труб діаметром 1200 мм - 3, для труб діаметром від 1400 до 1600 мм - 2. Труби в рядах укладаються так, щоб розтруби двох суміжних труб були спрямовані у різні сторони. Під нижній ряд і між рядами встановлюються деревяні прокладки. Товщина прокладок повинна виключати можливість навантаження на розтруб. У кожному ряді повинні бути дві прокладки, встановлені під циліндричну частину труби на відстані 1 м від торця труби. 5.4. Азбестоцементні труби 5.4.1. Перевезення азбестоцементних труб і муфт здійснюється будь-яким транспортом у контейнерах, пакетах і шляхом укладання на платформу. Краще збереження забезпечується при контейнерних перевезеннях труб. При безконтейнерному перевезенні труби повинні укладатись у напіввагони щільними рядами і закріплюватись з використанням прокладок і упорів відповідно до діючих правил вантаження азбестоцементних труб.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 При перевезенні азбестоцементних труб автомобільним транспортом перший ряд труб укладається на деревяні прокладки або соломяні мати і закріплюється обмежувачами для запобігання розхитування. Наступні ряди труб при перевезенні по асфальтовим шляхам допускається укладати щільними рядами з обовязковим увязуванням конопляними канатами. При перевезенні труб грунтовими шляхами та по бездоріжжю, окрім того, між рядами труб повинні укладатись амортизовані прокладки (конопляний канат, гумовий жгут тощо). 5.4.2. Навантажування (розвантажування) азбестоцементних труб проводиться з використанням траверс, оснащених мякими рушниками або погумованими гаками для стропування труб. Забороняється скидати азбестоцементні труби, скочувати без гальмування та піддавати їх ударам. Зберігати труби треба у штабелях, розсортованими по класах, типах і діаметрах. Нижній ряд має бути закріплений кілками. Правила перевезення і навантажування азбестоцементних муфт аналогічні до правил перевезення і навантажування (розвантажування) труб. 5.5. Пластмасові труби
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 ПВХ - 2,6 м; з ПРП типу Л - 1,5 м. Зберігати пластмасові труби й фасонні частини у закритих приміщеннях треба не ближче 1 м від нагрівальних приладів. Належить оберігати пластмасові труби і фасонні частини від механічних навантажень та ударів. 5.5.2. При перевезенні пластмасові труби необхідно укладати на рівну поверхню транспортних засобів. При перевезенні труб довжиною 8 м, довжина кінців труб, що звисають з кузова машини або причепу, не повинна перевищувати 5 м. Вузли трубопроводу належить доставляти на обєкти будівництва у контейнерах, в яких деталі трубопроводів повинні бути закріплені. На контейнерах має бути надпис «НЕ КИДАТИ». Транспортування, навантажування та розвантажування пластмасових труб з ПВП повинні проводитись при температурі навколишнього повітря не нижче мінус 20С, ПНП - мінус 30С, а з ПВХ і ПП - мінус 10С.
6. Монтаж трубопроводів 6.1. Загальні положення 6.1.1. При монтажі трубопроводів необхідно дотримуватись вимог СНиП 2.04.02-84, СНиП 3.05.04-85, СНиП 111-43-80.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 6.1.2. Якщо проектом не передбачено штучної основи, труби треба укладати на природний грунт непорушеної структури. При доробленні (вирівнюванні) основи траншеї грунт дозволяється тільки зрізати. У разі необхідності підсипання грунту, він повинен бути утрамбований до природної щільності. 6.1.3.Співвісно зібрані у траншеї труби мають щільно прилягати до основи траншеї по всій довжині. 6.1.4. Збирання стиків труб з використанням гумових ущільнювальних елементів повинне виконуватись за суворої співвісності труб з таким розрахунком, щоб гумові ущільнення не зазнавали деформацій від зовнішніх навантажень (труб, води, землі тощо). 6.1.5. Між трубами трубопроводу, зібраними на рухомих стикових зєднаннях, мають бути встановлені необхідні зазори для компенсації їх довжини за рахунок температурних розширень і водовбирання. 6.1.6. Трубопровід належить до засипання зафіксувати у проектне положення шляхом підсипання та підбивання його грунтом на висоту не менше 1/4 діаметру труби. 6.1.7. Укладання трубопроводів треба починати зі знижених ділянок і у першу чергу тих, де поблизу розташовані діючі напірні трубопроводи або інші джерела водопостачання.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 Укладання розтрубних труб належить виконувати відповідно до напрямку подачі води. 6.1.8. Труби уздовж траншеї треба розміщувати так, щоб вони не заважали працюючим машинам, а стропування та опускання їх до траншеї були б зручними. Механізми повинні розташовуватись таким чином, щоб від кожної стоянки можливо було спустити у траншею найбільшу кількість труб. 6.1.9. Прокладання трубопроводу по пологій кривій без використання кривих вставок допускається виконувати тільки при стикових зєднаннях на гумових ущільненнях. При цьому максимальний кут повороту у стиках не повинен перевищувати для труб діаметром до 500 мм - 2, а для труб більшого діаметру - 1. 6.1.10. У місцях зміни напрямку осі трубопроводу повинні встановлюватись упори відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84. 6.1.11. Монтаж трубопроводів на гумових ущільненнях треба здійснювати при температурі не нижче мінус 20C. 6.1.12. Фланцеві зєднання належить встановлювати без перекосів. Використання скошених прокладок не допускається. 6.1.13. Днища колодців влаштовуються до опускання труб і встановлення арматури. Гідранти, вантузи і запобіжні клапани треба встановлювати тільки після випробування трубопроводу.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 Тупикові кінці трубопроводу повинні закріплюватись упорами.
6.2. Сталеві трубопроводи 6.2.1. Способи зварювання, а також типи, конструктивні елементи та розміри зварних зєднань сталевого трубопроводу повинні відповідати вимогам ГОСТ 16037-80. 6.2.2. Перед збиранням і зварюванням труби треба очистити від забруднень; перевірити геометричні розміри розчищення кромок, зачистити до сталевого блиску кромки і прилеглі до них внутрішню та зовнішню поверхні труб на ширину не менше 10 мм. 6.2.3. По завершенні зварювальних робіт зовнішня ізоляція труб в місцях зварних зєднань повинна бути відновлена відповідно до проекту. 6.2.4. При збиранні стиків труб зміщення кромок не повинно перевищувати 20% товщини стінки, але не більше 3 мм. Збирання труб діаметром понад 100 мм, виготовлених з поздовжнім або спіральним швом, треба виконувати зі зміщенням швів суміжних труб не менше ніж на 100мм. При збиранні стиків труб, у яких заводський поздовжній або спіральний шов зварений з двох сторін, зміщення цих швів можна не проводити. 6.2.5. Поперечні зварні зєднання повинні бути розташовані на відстані не менше: 0,2 м від краю конструкції опори трубопроводу; ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 0,3 м від зовнішньої та внутрішньої поверхонь камери або поверхонь захисної конструкції, крізь яку проходить трубопровід, а також від краю футляра. 6.2.6. Зєднання кінців труб, що стикуються, та секцій трубопроводу при розмірі зазору між ними понад допустимий, треба виконувати за допомогою вставлення «котушки» довжиною не менше 200 мм. 6.2.7. Відстань між кільцевим зварним швом трубопроводу і швом приварених до трубопроводу патрубків має бути не менше 100 мм. 6.2.8. Збирання труб під зварювання повинно виконуватись з використанням центраторів; допускається виправлення вмятин на кінцях труб глибиною до 3,5% діаметру труби і підгонка кромок з використанням домкратів, роликових опор та інших засобів. Ділянки труб з вмятинами понад 3,5% діаметру труби або з надривами треба вирізати. Кінці труб з забоїнами або задирками фасок глибиною понад 5 мм треба обрізати. При накладанні кореневого шва прихватки повинні бути повністю приварені. Електроди та зварювальний дріт, що використовуються для прихваток, мають бути тих самих марок, що й для зварювання основного шва.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 обєкті будівництва) у випадках: якщо зварник вперше приступив до зварювання трубопроводів або мав перерву у роботі понад 6 місяців; якщо зварювання труб здійснюється з нових марок сталей, з використанням нових марок зварювальних матеріалів (електродів, зварювального дроту, флюсів) або нових видів зварювального обладнання. Допускний стик підлягає: зовнішньому огляду, при якому зварний шов повинен задовольняти вимогам цього розділу та ГОСТ 16037-80; радіографічному контролю відповідно до вимог ГОСТ 7512-82; механічним випробуванням на розрив і вигін відповідно до ГОСТ 6996-66. У разі незадовільних результатів перевірки допускного стику проводиться зварювання і повторний контроль двох інших допускних стиків. У разі одержання незадовільних результатів при повторному контролі хоча б на одному зі стиків, зварник визнається таким, який не витримав випробування, і може бути допущений до зварювання трубопроводу тільки після додаткового навчання та повторних випробувань. Кожний зварник повинен мати надане йому клеймо. Воно набивається або наплавляється на відстані від 30 до 50 мм від стику труб з боку, доступного для огляду.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 ний від шлаку та бризок металу. Ділянки металу шва з порами, раковинами та тріщинами повинні бути вирублені до основного металу, а кратери швів заварені. При ручному електродуговому зварюванні окремі шари швів повинні бути накладені так, щоб замикаючі ділянки їх у сусідніх шарах не співпадали один з одним. При виконанні зварювальних робіт на відкритому повітрі під час опадів місця зварювання мають бути захищені від вологи та вітру. При контролі якості зварних зєднань сталевих трубопроводів треба виконувати: операційний контроль у процесі збирання та зварювання трубопроводу відповідно до вимог СНиП 3.01.01-85; перевірку суцільних зварних стиків з виявленням внутрішніх дефектів одним з неруйнівних (фізичних) методів контролю - радіографічним (рентгено- або гаммаграфічним) згідно з ГОСТ 7512-82 або ультразвуковим, ГОСТ 14782-86. Застосування ультразвукового методу допускається тільки у сполученні з радіографічним, яким повинно бути перевірено не менше 10% загальної кількості стиків, що підлягають контролю.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 зорів, кількості прихваток, а також справності зварювального обланання. Зовнішньому огляду підлягають усі зварні стики. На трубопроводах діаметром 1020 мм і більше зварні стики, зварені без підкладного кільця, підлягають зовнішньому огляду і вимірюванню розмірів ззовні і зсередини труби, а в інших випадках - тільки ззовні. Перед оглядом зварний шов і прилеглі до нього поверхні труб на ширину не менше 20 мм (з обох боків) повинні бути очищені від шлаку, бризок та інших забруднень. Якість зварного шва по результатах зовнішнього огляду вважається задовільною, якщо не виявлено: тріщин у шві та прилеглій зоні; відхилень від допустимих розмірів і форми шва; підрізів, западин між валиками, напливів, прожогів, незаварених кратерів і пор, що виходять на поверхню, непроварень або провисань у корені шва (при огляді стику зсередини труби); зміщень кромок понад допустимі розміри. Стики, що не відповідають згаданим вимогам, підлягають виправленню і повторному контролю якості.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 кгс/см2) в обємі не менше 5% (але не менше двох стиків на кожного зварника); понад 2 Мпа (20 кгс/см2) в обємі не менше 10% (але не менше трьох стиків на кожного зварника). Зварні стики для контролю фізичними методами відбираються у присутності представника замовника, який відзначає в журналі виконання робіт про відібрані для контролю стику (місце розташування, клеймо зварника тощо). 6.2.13. Фізичним методам контролю необхідно піддавати 100% зварних зєднань трубопроводів, що прикривають на ділянках переходів під і над залізничними та трамвайними коліями, через водні перешкоди, під автомобільними дорогами, в місцевих колекторах для комунікацій при суміщеному прокладанні з іншими інженерними комунікаціями. Довжину підконтрольних ділянок трубопроводів на ділянках переходів треба приймати не менше наступних розмірів: для залізниці - відстань між осями крайніх колій і по 40 м від них у кожний бік; для автомобільних доріг - ширину насипу по підошві або виїмці по верху і по 25 м від них у кожний бік; для водних перешкод - у межах підводного переходу, визначеного відповідно розділу 6 СНиП 2.05.06-85; для інших інженерних комунікацій - ширини пересічної споруди з її водовідним обладнанням і по 4 м у кожний бік від кінців пересічної споруди.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99 6.2.14. Зварні шви треба бракувати, якщо під час перевірки фізичними методами контролю виявлені тріщини, незаварені кратери, прожоги, свищі, а також непроварення у корені шва, виконаного на підкладному кільці.
Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Категории документа: | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Спонсоры раздела:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Читайте также:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright © 2009 Bud Info. Все права защищены. Disclaimer
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||