ДСТУ ЕN 196-1:2007(ЕN 196-1:2005, ІDT). Методи випробування цементові. Частина 1. Визначення міцності

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

МЕТОДИ  ВИПРОБУВАННЯ  ЦЕМЕНТУ

Частина 1

ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ 

(EN 196-1:2005, IDT)

ДСТУ EN 196-1:2007

Київ

МІНБУД УКРАЇНИ

2007

ПЕРЕДМОВА

1.  ВНЕСЕНО: Державне підприємство "Орган з сертифікації цементів "СЕПРОЦЕМ"
   ПЕРЕКЛАД: Відділ іноземних перекладів Харківської Торгово-Промислозої палати
   НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: М. Бабіч (керівник розробки); А. Липовська; Л. Полонська
2.  ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Мінбуду України від 05.02.2007 р. № 37

3 Національний стандарт відповідає EN 196-1:2005 Priifverfahren fur Zement - Teil 1:
Bestimmung der Festigkeit; Deutsche Fassung EN 196-1:2005

(Методи випробування цементу - Частина 1: Визначення міцності.

Німецька редакція EN 196-1:2005)

Ступінь відповідності - ідентичний (IDT)

Переклад з німецької (de)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

ЗМІСТ

            С.

Національний вступ IV

Вступ V

1.  Сфера застосування     1
2.  Нормативні посилання       1
3.  Суть методу 2
4.  Лабораторія та устаткування 2
5.  Лабораторія 2
6.  Загальні вимоги до обладнання 3

Сита 3

1.  Змішувач 3
2.  Форми 4
3.  Струшуючий стіл 6
4.  Прилад для випробування міцності при згині     8
5.  Машина для випробування міцності при стиску 9
6.  Вставка до машини для випробування міцності при стиску 9
7.  Ваги 10
8.  Таймер 10

5   Компоненти цементного розчину 11

1.  Пісок 11
2.  Цемент 11
3.  Вода для замішування 11

6    Приготування цементного розчину 12

1.  Склад цементного розчину 12
2.  Змішування цементного розчину     12

7    Виготовлення зразків для випробування 12

1.  Розміри зразків 12
2.  Ущільнення зразків 12

8   Витримування зразків 13

1.  Поводження зі зразками та їх зберігання перед розформуванням 13
2.  Розформування зразків     13
3.  Зберігання зразків у воді 13
4.  Вік зразків для випробування міцності     13

9   Методи випробування 14

1.  Міцність при згині 14
2.  Міцність при стиску 14

10   Результати       14

1.  Міцність при згині 14
2.  Міцність при стиску 14

11    Випробування на прийняття стандартного піску CEN та альтернативних ущільнювачів . 16

1.  Загальні положення 16
2.  Випробування на прийняття стандартного піску CEN 16
3.  Випробування на прийняття альтернативного ущільнювача 18

Додаток А (обов'язковий)

Альтернативні вібраційні ущільнювачі та методи ущільнення, рівноцінність яких

підтверджена рекомендованим струшуючому столу та методу ущільнення 20

Додаток НА (довідковий)

Бібліографія 24

НАЦІОНАЛЬНИЙ   ВСТУП

Цей національний стандарт "Методи випробування цементу - Частина 1: Визначення міцності, Німецька редакція EN 196-1:2005" ідентичний DIN EN 196-1:2005 "Pr?fverfahren f?r Zement - Teil 1: Bestimmung der Festigkeit; Deutsche Fassung EN 196-1:2005".

Національний орган, відповідальний за цей стандарт, - Державне підприємство "Орган з серти-фікації цементів "СЕПРОЦЕМ".

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству.

Цей стандарт діє паралельно з чинним на цей час в Україні ГОСТ 310.4-81 "Цементы. Методы определения предела прочности при изгибе и сжатии" і призначається, в першу чергу, для контролю виробництва цементу, а також якості цементу, що експортується або застосовується при будівництві в Україні за європейською технологією.

Застосування цього стандарту сприятиме поступовому переходу підприємств цементної промис-ловості України на методи випробування цементів відповідно до європейських норм.

До стандарту внесені такі редакційні зміни:

структурні елементи цього стандарту - "Передмову", "Зміст", "Національний вступ" та "Бібліо-графічні дані" - оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

до розділу 2 "Нормативні посилання" долучено "Національне пояснення", що містить переклад
Українською мовою нормативних посилань, наведених в EN 196-1:2005;

додано національний довідковий додаток НА "Бібліографія", який   містить перелік пов'язаних
із цим стандартом нормативних документів, чинних в Україні.

ВСТУП

Цей документ (EN 196-1:2005) було розроблено Технічним Комітетом CEN/TC 51 "Цемент та будівельне вапно", Секретаріат якого знаходиться в Бельгійському інституті з стандартизації (ІBN).

Цей документ замінює EN 196-1:1994.

Цей Європейський стандарт щодо методів випробування цементу складається з наступних частин:

EN 196-1 Методи випробування цементу - Частина 1: Визначення міцності;

EN 196-2 Методи випробування цементу - Частина 2: Хімічний аналіз цементу;

EN 196-3 Методи випробування цементу - Частина 3: Визначення строків тужавлення та рівномірності зміни об'єму;

EN 196-5 Методи випробування цементу - Частина 5: Випробування пуцоланічності пуцоланових цементів;

EN 196-6 Методи випробування цементу - Частина 6: Визначення тонкості помелу;

EN 196-7 Методи випробування цементу - Частина 7: Методи відбору та підготовки проб;

EN 196-8 Методи випробування цементу - Частина 8: Теплота гідратації; метод розчинення

EN 196-9 Методи випробування цементу - Частина 9: Теплота гідратації; частково адіабатичний метод.

Примітка. Попередня частина стандарту - EN 196-21 Методи випробування цементу: Визначення хлориду, вуглець діоксиду та лугів у цементі - була перероблена та увійшла до EN 196-2.

Наступний документ - ENV 196-4 Методи випробування цементу; Частина 4: Кількісне визначення компонентів - був розроблений і буде опублікований як технічний звіт CEN.

У це видання на підставі відгуків, отриманих Секретаріатом, були введені наступні технічні зміни:

1.  методи випробування цементу щодо наступних пунктів: твердість і шорсткість поверхні форм (4.5) та пластин машини для випробування міцності при стиску (4.8) при постачанні; придатність мастил для форм (4.5); робоча частота ударів струшуючих столів (4.6); застосування та точність ваг (4.10); деіонізована вода (тепер допускається) (5.3), методи перемішування цементного розчину (6.2), ущільнення (розділ 7) та витримування (розділ 8) зразків для випробування було перероблено у відповідності з діючою практикою;
2.  результати випробування наводять в мегапаскалях замість прийнятого раніше позначення в
   ньютонах на квадратний міліметр. (Один мега-паскаль відповідає ньютону на квадратний міліметр);
3.  вимоги щодо приладу для випробування міцності при згині (4.7) є тепер додатковими;
4.  перероблено вимоги до оцінки точності випробування міцності при стиску (10.2.3) в напрямку зближення показників коротко- і довгочасної збіжності та відтворюваності результатів для лабораторій з "нормальною" роботою та з наведенням прецизійних даних для "експертних лабораторій”;

е) метод випробування на прийняття стандартного піску CEN (11.2) включає перше сертифікаційне випробування, критерії для прийняття, документоване підтверджуюче випробування та щорічні випробування на підтвердження;

f) перероблено метод випробування на прийняття альтернативного обладнання для ущільнення і введено нормативний додаток (Додаток А), в якому описані два альтернативних вібраційних у ущільнювачі, що були прийняті.

У відповідності з регламентом діяльності CEN/CENELEC національні інститути зі стандартизації Бельгії, Данії, Німеччини, Естонії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Ісландії, Італії, Латвії, Литви, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Норвегії, Австрії, Польщі, Португалії, Швеції, Швейцарії, Словаччини, Словенії, Іспанії, Чеської Республіки, Угорщини, Об'єднаного Королівства та Кіпру зобовязані прийняти цей Європейський Стандарт.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Методи випробування цементу Частина 1: Визначення міцності

Методы испытания цемента Часть: 1 Определение прочности

Methods of testing cement

Part 1:  Determination of strength

Чинний від 2007-08-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей документ описує методи визначення міцності цементів при стиску, а також міцності при згині. Метод стосується звичайних та інших цементів та матеріалів, стандарти яких посилаються на ці методи випробування. Можливо він не знайде застосування для інших видів цементів, наприклад тих, що мають короткий час тужавлення.

Національна примітка. Під звичайними цементами в Україні слід розуміти цементи загальнобудівельного призначення за ДСТУ Б В.2.7-46.

Цей метод застосовувають для оцінки відповідності міцності цементу при стиску пред'явленим вимогам, а також для випробування на прийняття стандартного піску CEN за EN 196-1 або альтернативного обладнання для ущільнення.

Цей документ описує рекомендовані прилади та методи, а також допускає альтернативні прилади та методи за умови, що їх придатність перевірена відповідно до положень цього документа. У спірних випадках застосовують виключно рекомендовані прилади та методи.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Для застосування цього документа необхідні наведені нижче документи. При посиланні на датовані документи слід використовувати виключно видання, вказані в посиланнях. Щодо недатованих документів, то слід мати на увазі їх останні видання (включно з усіма змінами).

EN 197-1	Zement - Teil 1: Zusammensetzung, Anforderungen und Konformitatskriterien von Normalzement
EN 196-7	Prufverfahren f?r Zement - Teil 7: Verfarben f?r die Probennahme und Probenauswahi von Zement
EN ISO 1302	Geometrische Produktspezifikationen (GPS) - Andabe der Oberfl?chenbeschaffenr in der technischen Produktdokumentation (ISO 1302:2002)
EN ISO 7500-1	Metallische Werkstoffe - Prtifung von statischen einachsigen Pr?fmaschinen Teil 1: Zug- und Druckprufmaschinen - Pr?fung und Kalibrierung der Kraftmesseinrichtung (ISO 7500-1:2004)
ISO 565	Test sieves - Metal wire cloth, perforated metal plate and electroformed sheet Nominal sizes of openings
ISO 1101	Geometrical Product Specifications (GPS) - Geometrical tolerancing - Tolerancing  of form, orientation, location and run-out
ISO 3310-1	Test sieves - Technical requirements and testing - Part 1: Test sieves of metal wire cloth
ISO 4200	Plain end steel tubes, welded and seamless - General tables of dimensions and masses per unit length

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ
EN 197-1	Цемент - Частина 1: Склад, вимоги та критерії відповідності звичайного цементу
EN 196-7	Методи випробування цементу - Частина 7 : Методи відбору та підготовки проб цементу
EN ISO 1302	Технічне креслення (GPS) - Позначення шорсткості поверхонь в технічній документації (ISO 1302: 2002)
EN ISO 7500-1	Металеві матеріали - Випробування статичних одноосьових машин - Частина 1: Машини для випробування на розтяг та на стиск - Випробування та калібрування приладів для вимірювання сили (ISO 7500 -1:2004)
ISO 565	Сита для випробування: сита з металевого дротяного полотна, перфоровані з металевого листа та отриману електричним шляхом - Номінальні розміри отворів
ISO 1101	Технічне креслення (GPS). Допуски. Допуски форми, розміщення та направлення
ISO 3310-1	Сита для випробування - Технічні умови та випробування - Частина 1: Сита для випробування з металевого дротяного полотна
ISO 4200	Сталеві труби з плоским торцем, зварені та безшовні. Загальні таблиці розмірів і маси на одиницю довжини

3 СУТЬ МЕТОДУ

Метод включає визначення міцності при стиску та додатково міцності при згині зразків-призм розмірами 40 мм ? 40 мм ? 160 мм.

Ці зразки готують з цементного розчину пластичної консистенції, що містить у частинах за масою: одну частину цементу, три частини стандартного піску CEN та половину частини води (водоцементне відношення 0,50). Для випробування на міцність можна використовувати стандартний пісок CEN різних родовищ та країн за умови, що він документовано забезпечує показники міцності цементу, які суттєво не відрізняються від отриманих при застосуванні еталонного піску CEN (розділ 11).

Відповідно до даного методу цементний розчин отримують механічним змішуванням та ущільнюють у формі за допомогою струшуючого столу. Можуть застосовуватись інші пристрої та методи ущільнення, якщо вони документовано забезпечують показники міцності цементу, які суттєво не відрізняються від отриманих при застосуванні рекомендованого струшуючого столу (розділ 11 та додаток А).

Зразки витримують у формі в кліматичній камері або шафі протягом 24 год, а після розформування зберігають у воді до моменту визначення міцності.

Після закінчення терміну зберігання зразки виймають з води та розламують на дві половини під дією згинального навантаження, причому за необхідності може бути визначена міцність при згині. Розламування зразків можна також виконувати іншим способом, який не викликає в половинах додаткових напружень. Кожну половину зразка випробовують на міцність при стиску.

4 ЛАБОРАТОРІЯ ТА УСТАТКУВАННЯ

4.1 Лабораторія

В приміщеннях лабораторії, де виготовляють зразки, повинні підтримуватись температура (20 ±2) °С та відносна вологість повітря не менше ніж 50 %.

В кліматичній камері або шафі для зберігання зразків у формах треба підтримувати температуру (20,0 ±1,0) °С та відносну вологість повітря не менше ніж 90 %.

Ємкості для тверднення зразків у воді, а також решітки, якими вони мають бути обладнані, повинні бути виготовлені з матеріалу, який не реагує з цементом. Температура води має становити (20,0 ±1,0) °С.

Температуру та відносну вологість повітря в лабораторії і температуру води в ємкостях для її зберігання слід реєструвати не менше ніж один раз протягом робочого дня. Температуру та відносну вологість у кліматічній камері або відповідно у шафі слід фіксувати кожні чотири години.

Цемент, стандартний пісок CEN (5.1.3), воду та обладнання для виготовлення та випробування зразків зберігають при температурі (20 ±2) °С.

Для дотримання температурного режиму номінальним значенням, у відповідності з яким здій-снюють регулювання, має бути середнє значення температури в заданому діапазоні її коливань.

4.2 Загальні вимоги до обладнання

Розміри обладнання з допусками, наведені на рисунках 1-5, мають значення для забезпечення правильної роботи устаткування при проведенні випробувань. Якщо під час регулярних контрольних вимірювань буде виявлено, що допуски порушено, відповідне устаткування має бути усунене або, якщо можливо, скориговане або відремонтоване. Записи результатів контрольних вимірювань зберігають.

Приймальні випробовування нового устаткування передбачають вимірювання маси, об'ємів, розмірів відповідно до наведених у цьому документі показників, причому особливої уваги потребують розміри, для яких затверджені допуски.

У випадках, коли матеріал устаткування може впливати на результати випробувань, має бути наведено припис щодо матеріалу, рекомендованого до використання.

Наведені на рисунках приблизні значення є орієнтовними для виробника приладу чи користувача. Розміри з вказаними допусками є обов'язковими.

4.3 Сита

Дротяне полотно сітки.до сита у відповідності з ISO 3310-1 повинно мати наведені в таблиці 1 розміри отворів відповідно до ISO 565 (ряд R20).

Таблиця 1 - Розмір отворів сит

Розміри квадратних отворів, мм
2,00	1,60	1,00	0,50	0,16	0,08

4.4 Змішувач

Змішувач в основному має складатись з:

1.  чаші з нержавіючої сталі ємкістю близько 5 л типової форми та розмірів, як зображено на рисунку 1. Вона має бути обладнана пристроями, за допомогою яких при змішуванні може жорстко з'єднуватись зі станиною і які дозволяють змінювати висоту чаші щодо лопаті та в певних межах точно встановлювати і фіксувати відстань поміж лопаттю та стінкою чаші;
2.  лопаті з нержавіючої сталі типової форми, розміри та допуски якої наведено на рисунку 1.
   Лопать, обертаючись навколо власної осі за допомогою електродвигуна з встановленою швидкістю,
   приводиться у планетарний рух навколо осі чаші. Обидва напрямки обертання мають бути протилежними, а співвідношення обох чисел обертів не повинне виражатись цілим числом.

Лопать та чаша мають складати один комплект, що завжди експлуатується разом.

Вказаний на рисунку 1 розмір зазору між лопаттю та чашею необхідно регулярно контролювати. Відстань (3 ±1) мм стосується положення, за якого лопать у порожній чаші підведена щонайближче до стінки чаші. Коли безпосереднє вимірювання ускладнене, доцільно застосовувати звичайні шаблони (щупи) для вимірювання зазору.

Примітка. Наведені на рисунку приблизні розміри є орієнтовними для виготовлювача.

При приготуванні цементного розчину змішувач повинен працювати з числом обертів, наведеним у таблиці 2.

Таблиця 2 - Число обертів лопаті змішувача

	Обертання, хв  -1	Планетарний рух, хв -1
Низька швидкість	140 ± 5	62 ± 5
Висока швидкість	285 ± 10	125 ±10

Розміри в міліметрах

1 - чаша; 2 - лопать

Рисунок 1 - Приклад виконання чаші та лопаті

4.5 Форми

Форму складають три горизонтальних відсіки для одночасного формування трьох зразків-призм перерізом 40 мм ? 40 мм та довжиною 160 мм.

Типові розміри наведені на рисунку 2.

Форму виготовляють із сталі з товщиною стінок близько 10 мм. Поверхня кожної внутрішньої стінки при поставці повинна мати твердість за Вікерсом не менше ніж 200 HV.

Примітка 1. Рекомендується, щоб твердість за Вікерсом складала не менше ніж 400 HV.

Форма повинна бути виконана так, щоб полегшити розформування зразків без їх ушкоджень. Кожна форма має бути оснащена плоскою опорною плитою, виготовленою із сталевого або чавунного литва. Деталі форми після складання повинні точно та жорстко прилягати одна до одної та до опорної плити.

Складання форми має бути таким, що виключає деформації чи видимі втрати вологи. Щоб запобігти виникненню вторинних вібрацій, опорна плита повинна мати достатній контакт зі струшуючим столом та бути достатньо жорсткою.

Примітка 2. Оскільки форми та струшуючі столи різних виробників є різними за габаритами та масою і не завжди узгоджені між собою, споживач має виконати необхідне узгодження самостійно.

На кожній деталі форми слід викарбувати ідентичні позначки для спрощення складання форми та забезпечення уніфікації наведених допусків. Однакові за призначенням елементи різних форм не можна підмінювати один одним.

Складена форма повинна відповідати наступним вимогам:

a) внутрішні розміри та допуски кожного відсіку форми:
довжина (160 ±1) мм;

ширина (40,0 ±0,2) мм; висота (40,1 ±0,1) мм;

1.  відхилення від площинності (ISO 1101) на всій довжині кожної внутрішньої поверхні стінок не повинно перевищувати 0,03 мм;
2.  допустиме вертикальне відхилення (ISO 1101) кожної внутрішньої поверхні по відношенню до прилеглої поверхні опорної плити як базисної для форми повинно складати не більше ніж 0,2 мм
3.  обробка (EN ISO 1302) кожної внутрішньої поверхні стінок форми не повинна перевищувати
   N 8.

Форми підлягають заміні, якщо будь-який з наведених допусків виявляється порушеним. Маса форми має бути узгоджена з вимогами щодо загальної маси у відповідності з 4.6.

Після підготовки вичищеної форми до використання для змащення всіх зовнішніх швів слід застосувати відповідне мастило. На внутрішні поверхні слід нанести тонкий шар машинного мастила.

Примітка 3. Деякі марки мастил впливають на тверднення цементного розчину; придатними виявились мастила на мінеральній основі.

Щоб полегшити заповнення форми, слід застосовувати металеву насадку з вертикальними стінками висотою від 20 мм до 40 мм. В горизонтальній проекції стінки насадки не повинні виступати за внутрішні стінки форми більше ніж на 1 мм. Зовнішні стінки насадки слід обладнати ручками, щоб забезпечувати правильне положення насадки на формі.

Для розподілу та вирівнювання цементного розчину слід використовувати два розподільники та металеву лінійку для розгладжування, які представлені на рисунку 3.

Рисунок 2 - Приклад виконання форми

Розміри в міліметрах

Розміри э міліметрах

? 54

а - великий розподільник; b - малий розподільник; с - лінійка для розгладжування; D = висота насадки

Рисунок 3 - Приклади розподільників та лінійки для розгладжування

4.6 Струшуючий стіл

Струшуючий стіл (типову модель представлено на рисунку 4) має відповідати наступним вимогам.

Прилад складається з прямокутного столу, який за допомогою двох легких важелів жорстко зєднано з віссю, віддаленою номінально на 800 мм від середини столу. В центрі нижньої поверхні столу має бути передбачений виступ з заокругленою поверхнею. Під виступом повинна знаходитись невелика підпора з рівною верхньою поверхнею. У положенні спокою спільна вісь виступу та підпора, яка проходить крізь точку контакту, мають бути вертикальними. При спиранні виступу на підпору верхня площина столу має розташовуватись горизонтально, причому висота кожного з чотирьох кутів не повинна відхилятись від середньої висоти більш ніж на 1,0 мм. Стіл за розмірами має бути як мінімум такий самий або більший ніж опорна плита форми та мати плоску механічно оброблену поверхню. Для жорсткого закріплення форми на столі мають бути передбачені затискачі.

Загальна маса столу включно з важелями, порожньою формою, насадкою та затискачами має складати (20 ± 0,5) кг.

Важелі, які з'єднують стіл з віссю, мають бути жорсткими, їх виконують з круглої труби зовнішнім діаметром від 17 мм до 22 мм, труби вибирають з сортаменту, наведеному в стандарті ISO 4200. Загальна маса обох важелів включно з поперечними кріпленнями має складати (2,25 ±0,25) кг. В якості підшипників для осі можуть застосовуватися шарикопідшипники або підшипники кочення захищені від проникнення піску або пилу. Горизонтальне зміщення середини столу внаслідок зазору в підшипниках осі не повинно перевищувати 1,0 мм.

Виступ та підпора мають бути виготовлені із сталі твердістю за Вікерсом  не менше ніж 500 HV. Заокругленість виступу має складати приблизно 0,01 мм.

В процесі роботи стіл за допомогою кулачка-ексцентрика піднімається та вільно падає з висоти (15,0 ±0,3) мм до контакту виступу з підпорою.

Кулачок-ексцентрик має бути виготовлений із сталі твердістю за Вікерсом не менше ніж 400 HV, а його вал, встановлений у шарикопідшипниках, має бути сконструйований так, щоб постійно дотримувалась умова вільного падіння з висоти (15,0 ±0,3) мм. Штовхач має бути сконструйований так, щоб спрацювання кулачка-ексцентрика було мінімальним. Вал кулачка-ексцентрика приводиться в дію від електродвигуна потужністю близько 250 Вт через редуктор з постійною швидкістю          1 оберт за секунду. Необхідна наявність лічильника з регулюючим пристроєм, які повинні забезпечувати точно 60 ударів-струшувань протягом робочого циклу тривалістю (60 ±3) с

Положення форми на столі має бути таким, щоб поздовжня вісь відсіків була паралельною напрямку важелів та перпендикулярною до осі обертання вала кулачка-ексцентрика. Слід нанести відповідне маркування, яке полегшує закріплення форми так, щоб центр середнього відсіку знаходився безпосередньо над місцем ударів. 

Розміри в міліметрах

1 - виступ; 2 - штовхач; 3 - кулачок-ексцентрик; 4 - підпора

Рисунок 4 - Приклад виконання струшуючого столу

Струшуючий стіл жорстко монтують на бетонному блоці масою приблизно 600 кг чи відповідно об'ємом близько 0,25 м3. Розміри бетонного блока мають бути такими, щоб забезпечувати зручну робочу висоту для розміщення форм. Вся нижня поверхня бетонного блока має опиратись на пружну підкладку, наприклад, з натуральної гуми, яка забезпечує необхідну ізоляцію, щоб не допустити зовнішніх вібрацій, які виникають в процесі ущільнення.

Опорна плита струшуючого столу закріплюється горизонтально на бетонному блоці за допомогою анкерних болтів; тонкий шар цементного розчину між опорною плитою та бетонним блоком повинен гарантувати повний контакт з'єднання.

4.7 Прилад для випробування міцності при згині

Примітка. Застосування вказаного приладу є добровільним. В разі необхідності визначення лише міцності при стиску, розламування зразків-призм можна здійснювати також іншим способом, який не викличе появи в половинках зразка-призми додаткових напружень.

Міцність при згині визначають спеціалізованим приладом або за допомогою відповідного пристрою до машини для випробування міцності при стиску. В обох випадках це обладнання має відповідати наступним вимогам.

Прилад для випробування міцності при згині має створювати навантаження до 10 кН з точністю ±1,0 % від прикладеного навантаження в верхній частині (4/5) його діапазону вимірювань, а також можливість збільшення навантаження зі швидкістю (50 ±10) Н/с.

Машина для випробування має бути оснащена пристроєм для згину, що складається з двох підпор, виконаних із сталевих роликів діаметром (10,0 ±0,5) мм, розміщених на відстані (100,0 ±0,5) мм один від одного, та для передачі навантаження третього сталевого ролика такого самого діаметра, розміщеного посередині між двома іншими. Довжина вказаних роликів має складати від 45 мм до 50 мм. Схему навантаження наведено на рис. 5.

Осі сталевих роликів мають бути в трьох вертикальних паралельних площинах і повинні залишатись підчас випробування паралельними, рівновіддаленими та перпендикулярними до поздовжньої осі затисненого зразка. Одна з підпор та ролик для передачі навантаження мають дещо відхилятись, щоб забезпечити рівномірний розподіл навантаження вздовж ширини зразка без виникнення напружень кручення.

Розміри в міліметрах

Рисунок 5 - Схема навантаження для визначення міцності при згині

4.8 Машина для випробування міцності при стиску

Машина для випробування міцності при стиску повинна мати відповідний діапазон навантажень (примітка 1). При контролі у відповідності з EN ISO 7500-1 вона повинна у верхній частині (4/5) діапазону вимірювання забезпечувати точність ±1,0 % стосовно зареєстрованого навантаження і можливість регульованого збільшення навантаження зі швидкістю до (2400 ±200) Н/с. Індикаторний пристрій повинен показувати значення навантаження, отримане при розламуванні зразка-призми для випробування і після зняття навантаження. При застосуванні манометра цього можна досягти з допомогою буксирної стрілки, а при цифровій індикації - з допомогою пам'яті. Машини для випробування з ручним управлінням повинні бути обладнані кроковим механізмом для поступового збільшення навантаження.

Вертикальна вісь поршня має збігатись з вертикальною віссю машини для випробування і при навантаженні поршень має переміщатись вздовж вертикальної осі машини. Рівнодіюча прикладених навантажень при випробуванні має проходити через центр зразка-призми. Поверхня нижньої натискної пластини має бути перпендикулярною до осі машини для випробування та лишатись перпендикулярною при навантаженні.

Центр сферичної опори верхньої плити має з точністю ±1 мм збігатись з точкою перетину вертикальної осі машини для випробування з площиною нижньої поверхні верхньої натискної пластини. Верхня натискна пластина має бути настільки рухомою, щоб прилягати при силовому контакті, однак при навантаженні взаємне положення верхньої та нижньої пластин має лишатись жорстким.

Машина для випробування має бути оснащена пластинами з вольфрамкарбіду або альтернативно з загартованої сталі твердістю за Вікерсом не менше ніж 600 HV. Ці пластини повинні мати товщину не менше ніж 10 мм, ширину (40,0 ±0,1) мм та довжину (40,0 ±0,1) мм. Допуск на площинність натискних пластин у відповідності з ISO 1101 для усієї поверхні контакту зі зразком має бути не більше ніж       0,01 мм. Шорсткість поверхні за ISO 1302 нових пластин має бути не гладшою ніж № 3 та не грубшою ніж № 6.

Альтернативно для цього можуть бути застосовані дві допоміжні пластини з вольфрамкарбіду або з загартованої сталі твердістю за Вікерсом не менше ніж 600 HV та мінімальною товщиною 10 мм, які відповідають вимогам для пластин. Необхідний також пристрій, який центрує допоміжні пластини з точністю ±0,5 мм відносно осі навантажувальної системи та пристрій, що центрує допоміжні пластини з допуском, не більшим ±0,5 мм від центра другої пластини.

Якщо машину для випробування не оснащено сферичною опорою або сферична опора заблокована чи її діаметр перевищує 120 мм, слід застосовувати вставку, як описано у 4.9.

Примітка 1. Машина для випробування може мати два або більше діапазонів навантаження. Максимальне навантаження нижнього діапазону може дорівнювати приблизно 1/5 максимального навантаження наступного діапазону.

Примітка 2. Машина для випробування має бути оснащена автоматичним регулюванням збільшення навантаження та пристроєм для реєстрації результатів.