ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
Інженерне обладнання будинків і споруд
ЕЛЕКТРИЧНА КАБЕЛЬНА
СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ
ДБН В.2.5-24-2003
Київ
2004
|
РОЗРОБЛЕНІ: |
ІНСТИТУТОМ „КИЇВПРОМЕЛЕКТРОПРОЕКТ” (Божко В. М,, канд. техн. наук; Громадський Ю. С.) |
|
НАУКОВО-ВИРОБНИЧИМ ПІДПРИЄМСТВОМ „ЕЛЕТЕР” (Розинський Д. Й.-загальний керівник теми; Пирков В. В., канд. техн. наук) |
|
|
ІНСТИТУТОМ ТЕХНІЧНОЇ ТЕПЛОФІЗИКИ НАН УКРАЇНИ (Долінський А. А., доктор техн. наук, академік НАНУ; Круковський П. Г., доктор техн. наук; Тимченко М. П., канд. техн. наук) |
|
|
ІНСТИТУТОМ КИЇВЗНДІЕП (Шевельов В. Б., канд. техн. наук; Черних Л. Ф., канд. техн. наук) |
|
|
ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ: |
УПРАВЛІННЯМ АРХІТЕКТУРНО-КОНСТРУКТИВНИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ СИСТЕМ БУДИНКІВ І СПОРУД ЖИТЛОВО-ЦИВІЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖБУДУ УКРАЇНИ (Авдієнко О. П., арх.; Шестак В. П., інж.) |
|
ЗАТВЕРДЖЕНІ: |
Наказами Державного комітету України з будівництва та архітектури від 8 вересня 2003 р. № 153, від 30 грудня 2003 р. № 228 і введені в дію з 1 червня 2004 р. |
|
ВВЕДЕНІ ВПЕРШЕ |
ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
|
ЕЛЕКТРИЧНА КАБЕЛЬНА СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ |
ДБН В.2.5-24-2003 Введені вперше |
1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Вимоги цих державних будівельних норм є обов'язковими для всіх підприємств, організацій та фізичних осіб на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.
Ці Норми поширюються на проектування та монтаж електричних кабельних систем опалення (далі - ЕКСО) з номінальною напругою до 1000 В, нагрівальні елементи яких укладаються безпосередньо в будівельні конструкції як при новому будівництві, так і реконструкції приміщень, будинків і споруд наступного призначення:
- житлових, зазначених у СНіП 2.08.01 та ДБН-79;
- адміністративних та побутових, зазначених у СНіП 2.09.04;
- громадських, що перелічені у додатку А ДБН В.2.2-9;
- навчальних та дитячих дошкільних закладів, зазначених у ДБН В.2.2-3 і ДБН В.2.2-4;
- закладів охорони здоров'я, зазначених у ДБН В.2.2-10;
- культурних і культурно-видовищних закладів;
- агропромислових комплексів, у тому числі тваринницьких підприємств, теплиць і парників, зазначених відповідно у ДБН В.2.2-1 і ДБН В.2.2-2;
- промислових підприємств.
Ці Норми не поширюються на наступні приміщення:
- вибухонебезпечні;
- з хімічно активним середовищем;
- де ведуться роботи з джерелами іонізуючих випромінювань та радіоактивними речовинами, або останні зберігаються.
Ці Норми також не поширюються на проектування та монтаж ЕКСО, які застосовуються для опалення пересувних установок; трубопроводів і резервуарів; систем протиобліднення відкритих поверхонь: сходів, шляхів, дахів будинків тощо.
Для визначення обов'язковості виконання вимог цих Норм використовуються слова "повинно", "слід". Слова "як правило" означають, що дана вимога є переважаючою, а відступ від неї повинен бути обгрунтованим. Слово "рекомендується" означає, що дане рішення є одним із кращих, але не обов'язковим для виконання. Слово "допускається" означає, що дане рішення застосовується як виняток, наприклад, внаслідок обмеженої можливості застосування інших рішень.
Перелік нормативних документів, на які є посилання в цих Нормах, та визначення основних термінів наведено відповідно в додатках А і Б.
1.1 ЕКСО - різновид систем розподіленого елоктроопалення, в яких електрична енергія перетворюється на теплову в спеціальному нагрівальному кабелі, вбудованому у будівельну конструкцію, і призначена для забезпечення заданої температури повітря в приміщенні і / або на визначеній поверхні конструкції (далі - температура).
ЕКСО поділяються на ЕКСО прямої дії (далі - ЕКСО ПД) та ЕКСО з теплоакумуляцією (далі -ЕКСО ТА).
1.2 ЕКСО ПД або ЕКСО "повне опалення" (далі - ЕКСО ПО), або ЕКСО "тепла підлога"
(далі - ЕКСО ТП) - різновид ЕКСО, нагрівальний кабель якої вбудований у будівельну конструкцію малої теплоємності.
ЕКСО ПД може використовуватись як основна для повного опалення приміщень, так і додаткова у складі інших основних систем опалення (водяної, парової, повітряної тощо).
Установчу потужність ЕКСО ПД, що використовується як додаткова система опалення, вибирають, як правило, до 50 % від розрахункових тепловтрат приміщення.
ЕКСО ТП слід використовувати як додаткову для забезпечення комфортної температури підлоги.
1.3 ЕКСО ТА - різновид ЕКСО періодичної дії, нагрівальний кабель якої вбудований у будівельну конструкцію великої теплоємності. Властивості і конструктивні параметри її вибрані так, щоб забезпечити безперервну протягом доби нормативну віддачу теплоти при споживанні електричної енергії в інтервалі нічного мінімуму добового циклу навантаження електричної мережі.
1.4 До складу ЕКСО ТА, як правило, входять електричні прилади-догрівачі теплоти з малою теплоємністю.
Установчу потужність догрівачів слід вибирати не менше 25 % і не більше 50 % від розрахункових тепловтрат приміщення. При цьому живлення електроенергією приладів-догрівачів здійснюють, як правило, за вільним графіком.
1.5 Нагрівальні кабелі ЕКСО, як правило, укладають у підлогу приміщення; допускається укладання нагрівальних кабелів у стінах або стелі.
1.6 При проектуванні і монтажі ЕКСО, крім положень цих Норм, слід також керуватись вимогами інших нормативних документів, чинних в Україні.
Замовник у завданні на проектування може пред'явити додаткові технічні вимоги, які не суперечать цим Нормам та чинній нормативній документації.
1.7 У приміщеннях з використанням ЕКСО рівень теплозахисту будинків та споруд повинен бути не менше ніж зазначений у відповідних нормативних документах України.
1.8 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації ЕКСО повинні відповідати вимогам ДБН А.2.2-3.
1.9 Проектна документація ЕКСО повинна містити:
- пояснювальну записку;
- електричні схеми підключення ЕКСО до живильної електромережі і схеми автоматичного керування;
- креслення (плани, розрізи тощо) з розміщенням елементів ЕКСО;
- розрахунки (теплотехнічні та електричні) для вибору елементів ЕКСО і живильної електромережі, а також техніко-економічні обгрунтування (за необхідності);
- специфікації обладнання та матеріалів;
- кошторис.
Примітка. Розрахунки та техніко-економічні обгрунтування повинні зберігатись у проектній організації і надаватись замовнику за вимогою.
1.10 При передачі ЕКСО в користування замовнику організація, яка виконувала монтажні роботи, повинна надати йому експлуатаційну документацію, що містить такі дані:
- склад ЕКСО, принципи її дії та основні параметри;
- плани розташування нагрівальних кабелів, кабельних муфт і датчиків температури в приміщеннях із зазначенням глибини укладання елементів ЕКСО;
- електричні схеми живлення і підключення пристроїв керування;
- обмеження, які стосуються розташування меблів та додаткового покриття підлог, наприклад, килимів;
- особливості, які враховувались під час укладання нагрівальних секцій, наприклад, зазначення місць для можливого розташування проникаючих кріпильних засобів;
- технічні паспорти елементів ЕКСО, включаючи пристрої керування та захисту;
- докладні вказівки з експлуатації і забезпечення безпеки під час експлуатації;
- акти випробувань;
- гарантійні зобов'язання.
1.11 ЕКСО ТА слід проектувати з урахуванням вимог ДСТУ 2339.
2 ОСОБЛИВОСТІ ТЕПЛОВОГО РЕЖИМУ ПРИМІЩЕНЬ З ЕКСО
2.1 Для приміщень з ЕКСО дійсні вимоги до параметрів мікроклімату відповідно до норм, зазначених у ГОСТ 12.1.005, СНІП 2.04.05, ДСН 3.3.6.042, ДСНіП 239 з урахуванням цих Норм.
2.2 Для приміщень з ЕКСО у холодний період року та в перехідних умовах середньо-добову температуру внутрішнього повітря допускається приймати меншою від норм, зазначених у нормативних документах на проектування будинків і споруд, але не нижче ніж на 3 °С при відповідному збільшенні температури внутрішніх поверхонь огороджуваль-них конструкцій приміщень за рахунок дії ЕКСО.
2.3 3 урахуванням 2.2 середньодобову температуру внутрішнього повітря приміщень tv з ЕКСО ТА рекомендується приймати не менше 15,5 °С для житлових приміщень; розрахункову температуру внутрішнього повітря приміщень іншого призначення - з урахуванням технології відповідного виробництва.
2.4 За розрахунковий період ЕКСО ТА амплітуда коливань Аш температури внутрішнього повітря tv 'повинна знаходитись в діапазоні плюс-мінус 2,5 °С.
2.5 У житлових приміщеннях з ЕКСО середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги tv в приміщеннях з постійним перебуванням людей слід приймати не більше 28 °С (в приміщеннях з паркетним лицьовим покриттям підлоги - не більше 26 °С).
2.6 В зонах найбільшого охолодження приміщення середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги слід приймати не більше 35 °С.
2.7 У приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги слід приймати за СНІП 2.04.05.
2.8 За розрахунковий період ЕКСО ТА допустима надмірна температура на поверхні гріючої підлоги за добу ?v? відносно температур, зазначених у 2.5, 2.6, визначається параметром Тd в градусо-годинах за співвідношенням
Тd=( ?v? - ?v)?d ? /2 ? 40 C?ч, (2.1)
де d ? - тривалість дії надмірної температури, год.
2.9 Середньодобову температуру внутрішніх поверхонь гріючих стін та стелі слід приймати за СНіП 2.04.05.
2.10 Максимальні значення інтенсивності теплового опромінення людини в приміщеннях з ЕКСО ТА не повинні перевищувати нормованих значень за ДСН 3.3.6.042.
З ВИБІР ПАРАМЕТРІВ ЕКСО ПД
3.1 Параметрами ЕКСО ПД, які підлягають вибору на стадії проектування, є:
- розрахункова теплова потужність нагрівальних секцій Qreqht ;
- розрахункова електрична потужність системи Р reqht;
- крок укладання нагрівального кабелю S reqht .
3.2 Розрахункові тепловтрати приміщення Qvht, слід визначати за СНіП ІІ-3 та СНіП 2.04.05.
3.3 Загальні опори теплопередачі шарів огороджувальної будівельної конструкції приміщення, що розташовані відповідно між нагрівальними секціями і внутрішнім повітрям приміщення Rsi, та між нагрівальними секціями і навколишнім середовищем зовні опалюваного приміщення (повітря суміжного приміщення, грунт тощо) Rse, слід визначати згідно зі СНіП ІІ-3 та СНіП 2.04.05.
Примітка. Допускається не враховувати віддачу теплоти крізь торцеві поверхні гріючих огороджувальних конструкцій, які межують з іншими огороджувальними конструкціями.
3.4 Розрахункову теплову потужність нагрівальних секцій Qreqht 4, Вт, визначають за формулою
Qreqht= Qvht?( Rsi+ Rse)/ Rse (3.1)
3.5 Розрахункову електричну потужність нагрівальних секцій Preqht, Вт, визначають за формулою
Preqht =kz? Qreqht (3.2)
де kz = 1,3 - коефіцієнт запасу, який враховує можливість перевищення фактичних втрат теплоти у приміщенні порівняно з розрахунковими; можливість зниження фактичної напруги в електричній мережі в порівнянні з номінальною; необхідність швидкого прогрівання підлоги при низьких зовнішніх температурах.
3.6 Для укладання слід використовувати нагрівальні секції певної номінальної потужності та довжини, які постачає підприємство-виробник, з електричною потужністю, найближчою до більшого розрахункового значення за формулою (3.2).
Довжина нагрівального кабелю Lk, м, визначається за формулою
Lk = Preqht I Рn , (3.3)
де Рп - номінальна потужність нагрівального кабелю на 1 м, Вт/м, за даними підприємства-виробника.
3.7 Крок укладання (в осях) нагрівального кабелю Sht, см
Sht=100?Fht / Lk (3.4)
де Fht - площа гріючої підлоги, м .
3.8 Розрахунковий крок укладання нагрівального кабелю повинен забезпечити умову
Кr ? Кrd , (3.5)
де Кr - визначена кратність радіуса внутрішньої кривої вигину нагрівального кабелю до його зовнішнього діаметра;
Кrd - допустима кратність радіуса зовнішньої кривої вигину нагрівального кабелю до його зовнішнього діаметра за даними підприємства-виробника. За відсутності даних слід приймати не менше 5-6 зовнішніх діаметрів кабелю.
4 ВИБІР ПАРАМЕТРІВ ЕКСО ТА
4.1 Теплотехнічний розрахунок приміщень, будинків і споруд з ЕКСО ТА слід здійснювати відповідно до СНіП ІІ-3, СНіП 2.04.05 та цих Норм.
4.2 Вихідними даними для вибору параметрів ЕКСО ТА є:
- розрахункові температури зовнішнього повітря за СНІП 2.01.01;
- санітарно-гігієнічні умови, зазначені у 2.3-2.8, та контрольні показники питомих потоків теплоти, зазначені у додатку 25 до СНІП 2.04.05;
- розрахункові втрати теплоти в приміщенні Qvht;
- показники теплостійкості елементів огороджувальних будівельних конструкцій споруд.
4.3 Детальні розрахунки параметрів ЕКСО ТА рекомендується здійснювати за комп'ютерними прикладними пакетами з урахуванням впливу всіх огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та інших архітектурно-планувальних і режимно-експлуатаційних факторів на процес теплообміну в приміщенні.
4.4 Параметри ЕКСО ТА допускається вибирати за спрощеною методикою, яка базується на теорії теплостійкості огороджувальних конструкцій і містить такі розрахунки:
- теплової потужності нагрівальних кабельних секцій, які укладають в акумуляційний шар Qreqhtb;
- амплітуди коливання температури повітря в приміщенні Aht;
- товщини акумуляційного шару підлоги mb ;
- потужності догрівачів Qreqhtc;
- електричної потужності нагрівальних кабельних секцій акумуляційного шару Рreqhtb та догрівачів Рreqhtc.
4.5 Теплову потужність ЕКСО ТА слід визначати після архітектурно-планувального вирішення будинку, споруди та приміщення у такій послідовності.
4.5.1 Показники питомого потоку теплоти qvh будинку слід визначати за розрахунковими тепловтратами будинку Qvht, віднесеними до 1 м2 загальної площі житлових будинків Fl, або до 1 м2 корисної площі громадських будинків Ff.
4.5.2 Розрахунковий питомий потік теплоти qreqh, Вт/м2 , від ЕКСО ТА слід відносити до 1 м2 площі гріючої підлоги
qreqh = Qvht I Fht (4.1)
4.5.3 Для будинків з ЕКСО ТА значення контрольного показника питомого теплового потоку qhn , Вт/м2, наведеного у додатку 25 до СНіП 2.04.05, слід перераховувати на одиницю площі гріючої підлоги
q*hn = qhn?Fl,f / Fht (4.2)
4.5.4 Умови неперевищення контрольних показників, зазначених у додатку 25 до СНіП 2.04.05, відносно площі гріючої підлоги
q*hn? qreqh (4.3)
4.5.5 Якщо q*hn? qreqh, то слід визначити допустимий питомий потік теплоти, Вт/м2 ,
qmaxh=?si ?( ?v-tv), (4.4)
де ?si - коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огороджувальної будівельної конструкції, Вт/( м2 ? 0С).
4.5.6 Якщо qreqh ? qmaxh, то середню теплову потужність, Вт, акумуляційного шару ЕКСО ТА слід визначати за формулою
Qreqhtb=kz? qreqh? Fht (4.5)
4.5.7 Якщо qreqh > qmaxh, то в складі ЕКСО ТА слід передбачати догрівачі. Питомий тепловий потік догрівачів, Вт/м2, слід визначати за формулою
qhc= qreqh - qmaxh (4.6)
4.5.8 Потужність догрівачів, Вт, згідно з контрольними показниками, зазначеними у додатку 25 до СНіП 2.04.05, слід визначати за формулою
Qreqhtc=kz? qhc? Fhf (4.7)
Незалежно від розрахунків за формулою (4.7) необхідно дотримуватись співвідношення, яке вказане у 1.4:
0,5 Qvht ? Qreqhtc ?0,25 Qvht
4.5.9 Якщо q*hn < qreqh, тобто умова (4.3) не виконується, то слід перейти до іншого архітектурно-планувального вирішення (наприклад, зменшити коефіцієнт скління) або вжити інших енергозберігаючих заходів (наприклад, зменшити трансмісійні втрати шляхом використання більш досконалої теплоізоляції зовнішніх огороджувальних конструкцій, теплоутилізаторів тощо), які забезпечать виконання вимог додатка 25 до СНіП 2.04.05 і повторити розрахунок.
4.6 Розрахункова амплітуда коливань температури внутрішнього повітря приміщення з ЕКСО ТА, °С, повинна відповідати вимогам СНІП ІІ-З та 2.4 цих Норм
Areqint=(0,7?M? Qreqhtb)/(?Fi ?B i), (4.8)
де М - коефіцієнт нерівномірності віддачі теплоти гріючою підлогою, який слід визначати за кривими М=f(mb,kb) на рисунку 4.1, при прийнятих значеннях товщини підлоги ть і коефіцієнта циклічності kb=Zbl Tb;
Zb - період накопичення теплоти в акумуляційному шарі (тривалість зарядження), год;
Ть - період циклічного виділення теплоти, який визначається відрізком часу між двома послідовно повторюваними включеннями нагрівального кабелю до електричної мережі, год;
Qreqhtb - визначають за формулою (4.5);
Fi - площа і-Ї огороджувальної будівельної конструкції, яку визначають за внутрішніми розмірами приміщення, м2;
Ві - коефіцієнт теплопоглинання поверхні і-ї огороджувальної будівельної конструкції, який визначають за формулою, наведеною у СНіП ІІ-З.
Примітка. При розрахунках за формулою (4.8) нумерацію шарів огороджувальної будівельної конструкції слід приймати у напрямку від внутрішньої до зовнішньої поверхні цієї конструкції.
Коэффициент
неравномерности М
Толщина аккумуляционного слоя пола mb, м
Рисунок 4.1. Залежність коефіцієнта нерівномірності М від товщини акумуляційного шару підлоги mb для різних коефіцієнтів циклічності kb
4.7 Для визначення коефіцієнтів теплозасвоєїшя поверхні окремих шарів огороджувальної будівельної конструкції слід попередньо обчислити теплову інерцію D кожного шару за формулою, що наведена у СНіП ІІ-З,
D = R1s1+R2s2+...+Rnsn, (4.9)
де s1 , s2, ..., si, ..., sn - коефіцієнти теплозасвоєїшя матеріалу окремих шарів, Вт/( м2 ? 0С), які приймають за додатком 3* до СНіП ІІ-3;
R1 , R2,..., Ri,..., Rn -термічні опори окремих шарів огороджувальних будівельних конструкцій, (м2 ? 0С)/Вт, які обчислюють за формулою
Ri=?i / ?i , (4.10)
де ?i - товщина і-го шару, м;
?i - коефіцієнт теплопровідності матеріалу і-го шару, Вт/( м2 ? 0С), який приймають за додатком 3* до СНіП ІІ-3.
Примітка. У будинках і спорудах, де використовуються ЕКСО ТА, внутрішні перегородки приміщень рекомендується виконувати з цегли або іншого матеріалу з великим коефіцієнтом теплозасвоєння.
4.8 Коефіцієнти теплозасвоєння внутрішньої поверхні огороджувальної будівельної конструкції Yini, Вт/( м2 ? 0С),, слід визначати покроково.
4.8.1 Якщо перший (внутрішній) шар огороджувальної будівельної конструкції має теплову інерцію D >1, то
Yini=s1 (4.11)
4.8.2 Якщо D1+D2+...+Dn-1 <1 , але D1+D2+...+Dn >1, то коефіцієнт Yini слід визначати послідовно з розрахунками коефіцієнтів теплозасвоєння внутрішньої поверхні шарів огороджувальної будівельної конструкції, починаючи з (л-І)-го шару до першого, такими кроками:
- для (n-1)-го шару - за формулою
Yn-1 = (R n-1 ?s2n-1+ sn) / (1+ R n-1 ?sn); (4.12)
- для і-го шару (i = n -2, n -3, ..., 1) - за формулою
Yi = (R i ?s2i+ Yi+1) / (1+ R i ? Yi+1); (4.13)
Коефіцієнт Yini приймають рівним коефіцієнту теплозасвоєння поверхні і-го шару Yi.
4.8.3 Якщо для огороджувальної будівельної конструкції, що складається з n шарів,
D1+D2+...+Dn-1 <1, то коефіцієнт Yini слід визначати послідовно з розрахунком коефіцієнтів Yn, Yn-1 ,..., Yi:- для n-го шару - за формулою
Yn=( R n ?s2n+?se) / (1+ R n ? ?se) (4.14)
- для i-го шару (i = n-2, n -3,..., 1) - за формулою (4.13).
У співвідношеннях (4.11) - (4.14) позначається:
D1,D2,..., Dn - теплова інерція відповідно 1-го, 2-го, ..., n-го шарів будівельної конструкції, яку визначають за формулою (4.9);
Ri,..., Rn-1 ,Rn,- термічні опори, (м2 ? 0С)/Вт, відповідно i-го,..., (n-1)-го і n -го шарів будівельної конструкції, які визначають за формулою (4.10);
s1 , ..., si, ..., sn, sn-1 - коефіцієнти теплозасвоєння матеріалів i-го,..., (n-1)-го і n -го шарів будівельної конструкції, Вт/( м2 ? 0С), які визначають за додатком 3* до СНіП ІІ-3;
Yn+1 - коефіцієнт теплозасвоєння внутрішньої поверхні (і+1)-го шару будівельної конструкції Вт/( м2 ? 0С);
?se - коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні будівельної конструкції, Вт/( м2 ? 0С), який визначають за таблицею 6* СНіП ІІ-3.
Примітка. Коефіцієнт теплозасвоєння повітряного шару приймають рівним нулю (s = 0). Шари огороджувальної будівельної конструкції, які розміщені між повітряним шаром, що вентилюється зовнішнім повітрям і зовнішньою поверхнею огороджувальної будівельної конструкції, як правило, не враховують.
4.8.4 Для внутрішніх огороджувальних будівельних конструкцій значення Yini визначають так, як і для зовнішніх, але приймають, що в середині огороджувальної конструкції s = 0; для несиметричних огороджувальних конструкцій їх середину слід визначати на половині величини ?D всієї огороджувальної конструкції.
4.9 Якщо Areqht ?Aht, то приміщення з ЕКСО ТА, у якому акумуляційний шар підлоги має товщину mb і теплову потужність Qreqhtb, відповідає 2.3 і 2.4.
4.10 Якщо Areqht > Aht, то слід змінити одне або декілька прийнятих технічних рішень, а саме:
- підвищити теплову потужність нагрівальних кабельних секцій, які укладають в акумуляційний шар підлоги (до 150 Вт/м );
- збільшити товщину акумуляційного шару підлоги;
- підвищити теплову потужність догрівачів.
4.11 За необхідності застосування догрівачів у приміщенні з ЕКСО ТА, як правило, приймають одне із таких технічних рішень:
- встановлюють електричні конвектори;
- влаштовують окрему нагрівальну секцію з підвищеним питомим потоком теплоти (до
200 Вт/м ) в зоні найбільшого охолодження приміщення; на ділянках зони найбільшого
охолодження не слід розташовувати нагрівальні кабелі акумуляційного шару; - влаштовують в приміщенні "теплу підлогу" (як додаткову до ЕКСО ТА).
4.12 Житлові, дитячі та спальні приміщення слід обладнувати догрівачами навіть у тих випадках, коли за розрахунками вони не потрібні (див. 1.4).
4.13 Електричні параметри ЕКСО ТА визначаються так.
4.13.1 Розрахункову електричну потужність, Вт, кабельних секцій, які укладаються в акумуляційний шар ЕКСО ТА, визначають за формулою
Preqhtb=24? Qreqhtb / zb, (4.15)
де 24 - період віддачі теплоти на опалення приміщення, год.;
zb - період накопичення теплоти в акумуляційному шарі (споживання електроенергії), год.
4.13.2 Розрахункову електричну потужність, Вт, догрівачів визначають за формулою
Preqhtc=24? Qreqhtc / zb, (4.16)
де zc - період роботи догрівачів, год.
4.14 Крок укладання секцій нагрівального кабелю слід визначати аналогічно формулі (3.4).
5 ВИБІР НАГРІВАЛЬНИХ КАБЕЛІВ
ДЛЯ ПРИМІЩЕНЬ З ЕКСО
5.1 Для ЕКСО, як правило, слід використовувати нагрівальні секції, виготовлені підприємством-виробником.
5.2 В приміщеннях з постійним перебуванням людей у житлових та адміністративних будинках, а також в приміщеннях лікарень, шкіл, садків, ясел-садків (комбінатів), притулків для старих та інвалідів тощо, де використовують ЕКСО, слід застосовувати двожильні екрановані нагрівальні кабелі.
5.3 Для приміщень з можливим підвищенням вологості або пошкодженням підлоги (санвузлів, кухонь, душових, тваринницьких приміщеннь тощо) слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі.
5.4 Для укладання нагрівального кабелю у бетонну чи цементну стяжку підлог слід використовувати кабель з питомою потужністю не більше 20 Вт/м.
5.5 У тонких підлогах із цементною стяжкою завтовшки не більше 20 мм слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі з питомою потужністю не більше 10 Вт/м.
5.6 У приміщеннях з обігріванням дерев'яних підлог на лагах, де нагрівальний кабель укладають у межах повітряного прошарку, слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі з питомою потужністю не більше 10 Вт/м.
5.7 У приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей або тварин допускається застосування неекранованих нагрівальних кабелів з укладанням безпосередньо на нагрівальний кабель екранувальної сітки із сталевого дроту з розмірами вічок не більше 50 х 50 мм та діаметром дроту не менше 3 мм, яку з'єднують з системою зрівнювання потенціалів (див. 11.19).
6 КОНСТРУКЦІЇ ПІДЛОГ З НАГРІВАЛЬНИМИ КАБЕЛЯМИ
6.1 Для підлог з нагрівальними кабелями допускається застосовувати будь-які типи лицьового покриття.
6.2 Матеріали для лицьового покриття підлоги, крім плитки з натурального каменю, керамічної і т.п., повинні бути погоджені з виробником на придатність їх до застосування для гріючих підлог. Матеріали лицьового покриття підлоги мають відповідати вимогам СНіП 2.03.13.
6.3 Шпаклівки, клеї та розчини, які використовують для підлог, повинні бути погоджені з підприємством-виробником на їх придатність до використання для гріючих підлог з урахуванням стійкості матеріалів до теплових змін у підлозі (повинні витримувати температуру не менше 50 °С).
6.4 Концентрації токсичних речовин, які виділяються матеріалами лицьового покриття підлоги, повинні відповідати вимогам СНіП 2.03.13 та ГОСТ 12.1.005.
6.5 Для уникнення безпосереднього контакту нагрівального кабелю з теплоізоляційним матеріалом між ними, як правило, розташовують вогнестійкий прошарок, наприклад, цементну стяжку завтовшки 2-3 мм, гіпсову плиту завтовшки 3-5 мм, металеву сітку з розміром вічок 20 х 20 мм і діаметром сталевого дроту не менше 1 мм або корозійно стійку алюмінієву фольгу завтовшки 0,3-0,5 мм.
6.6 Для теплоізоляції підлоги з нагрівальними кабелями, окрім зазначеної у 6.5, як правило, застосовують спеціальні види полімерних теплоізоляторів завтовшки не менше 20 мм.
6.7 Для холодних підлог (наприклад, при їх розташуванні на грунті, над проїздом, необігріваним підвалом, балконною плитою тощо) застосування теплоізоляційних матеріалів є обов'язковим.
6.8 У вологих приміщеннях з ЕКСО між теплоізоляцією і основою підлоги слід прокладати гідроізолювальний прошарок відповідно до діючих будівельних норм і правил.
6.9 При укладанні нагрівального кабелю на існуючу дерев'яну підлогу між ними слід розташовувати вогнестійкий прошарок (див. 6.5).
6.10 Торцеву частину шарів підлоги з ЕКСО по периметру приміщення слід теплоізолювати. Мінімальна товщина теплоізоляції уздовж зовнішніх стін - 30 мм, внутрішніх - 20 мм.
6.11 Слід додержуватись обмежувальних коефіцієнтів теплопередачі багатошарових конструкцій підлоги, а саме:
- для шарів над теплоізоляцією (включаючи текстильні покриття підлоги завтовшки не менше kr0?2,65Вт/( м2 ? 0С);