Про затвердження Правил безпеки в коксохімічному виробництві
Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
від 10 червня 2008 року N 135
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
3 липня 2008 р. за N 575/15266
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Правила безпеки в коксохімічному виробництві (далі - Правила), що додаються.
2. З набранням чинності наказом уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила безопасности в коксохимическом производстве", затверджені Держгіртехнаглядом СРСР від 06.10.81 N 33 і наказом Міністерства чорної металургії СРСР від 08.09.81 N 794.
3. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В. І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В. В. уключити цей наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.
5. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В. Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А. П.
|
Голова Комітету
|
С. Сторчак
|
|
ПОГОДЖЕНО:
|
|
|
В. о. Голови Державного
комітету України з питань
регуляторної політики
та підприємництва
|
К. Ващенко
|
|
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
від 10 червня 2008 р. N 135
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
3 липня 2008 р. за N 575/15266
|
ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ В КОКСОХІМІЧНОМУ ВИРОБНИЦТВІ
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Сфера застосування
Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання, що проектують, реконструюють та експлуатують, а також на юридичних і фізичних осіб, які пов'язані з проектуванням, будівництвом, реконструкцією, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, обстеженням, технічним діагностуванням і експлуатацією устаткування коксохімічних підприємств і виробничих цехів, незалежно від форм власності та видів діяльності.
2. Позначення та скорочення
АСКТП - автоматична система керування технологічним процесом;
ВБН - відомчі будівельні норми;
ГДВК - граничнодопустима вибухонебезпечна концентрація;
ГДК - граничнодопустима концентрація;
ГДР - граничнодопустимий рівень;
НРЗ - нижній рівень займання;
ДСН - державні санітарні норми;
ДСП - державні санітарні правила;
ЗІЗ - засоби індивідуального захисту;
ЗІЗОД - засоби індивідуального захисту органів дихання;
НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;
НАПБ - нормативний акт пожежної безпеки;
ППА - протипожежна автоматика;
ПОР - проект організації робіт.
II. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1. Проектування, будівництво та реконструкція коксохімічних виробництв (цехів, відділень) і їх устаткування, розробка нових технологій і засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників повинні проводитися відповідно до чинних нормативно-правових актів з охорони праці, санітарних і будівельних норм, а також норм технологічного проектування.
2. Уносити зміни в конструкції діючого основного устаткування, промислових будинків і приміщень, а також технологічні схеми щодо зміни їх проектних параметрів (тиску, температури) або ж у процеси, що можуть призвести до утворення вибухонебезпечного або токсичного середовища, без узгодження з головною проектною організацією або заводом-виробником, а також без погодження з територіальними органами державного нагляду за охороною праці України та органами державної санітарно-епідеміологічної служби не дозволяється.
3. У діючому виробництві, якщо немає проектів реконструкції, то реконструкція повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, будівельних норм, а також норм технологічного проектування території, на якій розташовано виробничі та допоміжні будинки та приміщення складів загального призначення, підлогу, захист будівельних конструкцій від корозії; системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, освітлення, внутрішній водопровід та каналізацію будинків, промисловий транспорт та технологічні трубопроводи.
4. Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, технологічні процеси, що впроваджуються у коксохімічне виробництво і в стандартах на які наведені вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати паспорти (сертифікати), що видані в установленому порядку заводом-виробником і підтверджують безпеку їх застосування.
Огляд, випробування, обстеження устаткування та машин слід здійснювати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 "Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки".
5. Ураховуючи вимоги цих Правил, повинні бути складені або переглянуті згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98 N 9, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98), Порядком опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 21.12.93 N 132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за N 20/229 (далі - НПАОП 0.00-8.03-93), та Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС України від 19.10.2004 N 126, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004) інструкції, що затверджуються роботодавцем:
з охорони праці для працівників кожної професії;
за видами робіт;
з технічного обслуговування та експлуатації устаткування;
посадові для посадових осіб і спеціалістів;
з ремонту та очищення устаткування;
з пожежної безпеки;
з безпечної експлуатації та ремонту об'єктів газового господарства з обов'язковою схемою міжцехових газопроводів і розподілом їх за цехами.
У кожному структурному підрозділі підприємств повинен бути затверджений перелік чинних інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки.
6. Інструкції з охорони праці та технологічні інструкції повинні переглядатися не рідше одного разу на п'ять років, а у вибухо- і пожежонебезпечних виробництвах - не рідше одного разу на три роки, а також якщо сталися зміни в технологічних процесах або схемах комунікацій та в разі застосування нових видів сировини та устаткування або якщо в інструкції виявлено вимоги, що суперечать Правилам.
7. Інструкції за видами робіт повинні мати вимоги з безпечного ведення технологічних процесів згідно з ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации".
8. Під час застосування нових технологічних процесів, агрегатів, машин та іншого устаткування (у тому числі розроблених самим підприємством за погодженням з відповідними спеціалізованими організаціями), вимоги до яких не передбачено цими Правилами, повинні бути розроблені та затверджені роботодавцем тимчасові інструкції з безпечного ведення технологічних процесів і безпечної експлуатації устаткування.
9. Усі працівники повинні бути ознайомлені з відповідними інструкціями під особистий підпис, а інструкції повинні бути у вільних для доступу та ознайомлення місцях.
За рішенням начальника даного структурного підрозділу працівники ознайомлюються з іншими інструкціями, що перелічені в пункті 5 розділу II цих Правил.
Посадові особи та спеціалісти коксохімічного виробництва (у тому числі молоді спеціалісти) повинні бути ознайомлені з усіма інструкціями, які стосуються їх виробничої діяльності.
10. Працівники коксохімічних підприємств повинні проходити попередній та періодичні медичні огляди відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.
11. Порядок проведення навчання, інструктажів, перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а також допуск персоналу до самостійної роботи визначається Типовим положенням про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці та Положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, опрацьованих з урахуванням специфіки підприємства та затверджених в установленому порядку роботодавцем згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05), та Типовим положенням про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим наказом МНС України від 29.09.2003 N 368, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003).
12. Працівники віком до вісімнадцяти років до робіт з підвищеною небезпекою, а також до інших робіт, передбачених Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, не допускаються.
13. На підприємстві, а також у кожному структурному підрозділі, виходячи з наявності устаткування та робіт, що виконуються, наказом по підприємству повинні бути призначені з числа працівників, які пройшли в установленому порядку перевірку знань з питань охорони праці і цих Правил, особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію:
електрообладнання;
газового господарства;
вантажопідіймальних машин і механізмів;
посудин, що працюють під тиском;
кисневого устаткування;
промислових будівель, тунелів, споруд і димових труб;
транспортних засобів,
а також ті, які мають право видавати наряди-допуски на виконання робіт газонебезпечних, небезпечних і підвищеної небезпеки.
14. На кожному підприємстві повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік:
газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт з поділом їх на групи та визначенням робіт, що проводяться за інструкціями, що складені для умов нормальної експлуатації;
робіт підвищеної небезпеки згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-8.24-05);
механізмів і устаткування, експлуатація яких повинна проводитися із застосуванням биркової (жетонної) системи;
працівників, які підлягають навчанню правилам користування засобами індивідуального захисту, апаратурою ЗІЗОД і надання першої (долікарської) допомоги потерпілим.
15. На кожному підприємстві повинні бути складені плани ліквідації аварій згідно з Положенням щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 17.06.99 N 112, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).
16. На коксохімічних підприємствах незалежно від форм власності необхідно організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (далі - НПАОП 0.00-6.02-04).
17. Роботодавець коксохімічного підприємства зобов'язаний забезпечити працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, що відповідають умовам їх праці згідно з "Типовыми отраслевыми нормами бесплатной выдачи одежды, специальной обуви и других средств индивидуальной защиты рабочим и служащим горной и металлургической промышленности и металлургических производств других отраслей промышленности", затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Президії ВЦРПС від 01.08.79 N 344/П-7 (далі - НПАОП 0.00-3.07-79).
Працівники без відповідного спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту до роботи не допускаються.
III. ТЕРИТОРІЯ КОКСОХІМІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА.
БУДИНКИ ТА СПОРУДИ
1. Територія підприємства
1. Територія діючих коксохімічних підприємств, а також тих, що будуються та реконструюються, повинна відповідати вимогам відповідних будівельних норм.
2. Територія підприємства, а також будинки, споруди, приміщення повинні бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета специальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76).
3. В'їзні залізничні колії на території коксохімічних підприємств (виробництв), що примикають до електрифікованих шляхів, повинні мати на стиках рейок ізолювальні з'єднувальні накладки. Такий самий ізольований стик рейок повинен бути розташований на відстані, що перевищує довжину залізничного складу, який приймається звичайно на цих коліях.
Перевірка на відсутність електричного потенціалу за другим ізольованим стиком повинна проводитися двічі на рік за нормальної експлуатації, а також після монтажу та кожного ремонту колії.
4. Поряд з прохідними підприємства та в кожному цеху, відділенні, на дільниці повинні бути вивішені схеми пішохідного руху по території підприємства та цехів.
5. У місцях масового переходу людей через залізничні колії повинні бути влаштовані перехідні містки або тунелі. Інші переходи повинні мати настили, що вкладені врівень з головкою рейок, і бути обладнані відповідними огорожами та сигналами.
Перехід людей через колії у невстановлених місцях не дозволяється.
6. Автомобільні шляхи та пішохідні доріжки на території підприємства (цеху) повинні бути заасфальтовані, улітку їх необхідно поливати водою, а взимку очищати від льоду та снігу. Під час ожеледиці шляхи та доріжки повинні посипатися піском або дрібним шлаком. Неасфальтовані ділянки території повинні озеленюватися.
7. У місцях виходу на залізничні колії та автомобільні шляхи з-за рогу будинків і споруд повинні бути влаштовані огороджувальні бар'єри. При цьому відстань від бар'єра до залізничної колії повинна бути не менше ніж 6 м.
Біля колій коксових машин влаштовувати огороджувальні бар'єри не потрібно.
8. В'їзд в будинки залізничних складів повинен бути обладнаний воротами та світлозвуковою сигналізацією.
Для надійного закріплення стулок воріт у відчиненому та зачиненому положеннях повинні застосовуватися спеціальні пристрої.
9. На території підприємства не дозволяється утримання відкритих і неогороджених резервуарів, басейнів, ям, канав, колодязів, траншей, котлованів. Усі вони повинні бути перекриті або мати огорожі висотою не менше ніж один метр, а в нічний час - освітлені.
У місцях переходу через них повинні бути влаштовані огороджені поручнями перехідні містки.
10. Тунелі та лотки, у яких розташовано трубопроводи, повинні бути захищені від проникнення зливних і талих вод, а також рідких продуктів під час випадкового їх розливу.
Підлога тунелю та лотка повинна мати ухил до зумпфа для стоку рідини у разі розриву продуктопроводів. Із зумпфа ця рідина повинна відсмоктуватися насосами з подальшим відведенням у стічні потоки.
Тунелі та лотки повинні триматися в чистоті та бути обладнані вентиляційними пристроями, а також освітлені згідно з чинними нормами.
11. Земляні роботи на території підприємства можна проводити тільки за нарядом-допуском з письмового дозволу роботодавця підприємства.
Після закінчення робіт усі зміни повинні бути внесені до виконавчих схем комунікацій генерального плану підприємства та узгоджені з проектною організацією.
2. Будинки та споруди
1. Виробничі й допоміжні будинки та приміщення коксохімічних підприємств повинні відповідати вимогам відповідних будівельних норм і правил.
2. Для виробничих та підсобних приміщень на підприємстві повинна бути визначена категорія з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) "Общесоюзные нормы технологического проектирования. Определение категории помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности", затвердженого МВС СРСР від 27.02.86 (далі - НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86)).
На вхідних дверях кожного приміщення повинна бути вивішена табличка з позначенням його категорії.
3. Приміщення категорій А і Б потрібно відокремлювати одне від одного, а також від приміщень інших категорій та коридорів протипожежними перегородками 1-го типу та протипожежним перекриттям 2-го типу.
4. Не дозволяється влаштування підвалів, незасипаних траншей, приямків і підвальних каналів у приміщеннях категорій А і Б.
Приямки глибиною 0,5 м та більше, а також оглядові канали, що потребують щоденного обслуговування, та ті, що розміщені в приміщеннях категорій А і Б, необхідно обладнувати припливно-витяжною або штучною примусовою витяжною вентиляцією.
5. Покрівлі будинків, на яких розташована апаратура, повинні мати вздовж зовнішніх стін негорючі огорожі типу поручнів висотою не менше ніж один метр з відбортовкою знизу заввишки не менше ніж 0,14 м.
6. Покриття підлоги в приміщеннях категорій А і Б необхідно виконувати з негорючих і таких, що при ударах не дають іскор, матеріалів.
7. Підлога в приміщеннях, де застосовуються кислоти, луги та інші агресивні речовини, повинна бути стійкою до впливу цих речовин і мати ухил до зумпфа не менше ніж 0,05.
8. Усі зумпфи, ями, приямки, колодязі та дренажні канави в приміщенні повинні мати поручневі огорожі заввишки не менше ніж один метр з відбортовкою знизу заввишки не менше ніж 0,14 м або перекриті суцільним настилом по всій поверхні.
9. Розміщення побутових, допоміжних і службових приміщень у будинках, що будуються, та тих, що реконструюються, і в яких здійснюються вибухонебезпечні технологічні процеси, а також у будівлях, що віднесені до категорій А та Б, не дозволяється.
10. Будинки, споруди та технологічні установки повинні бути забезпечені блискавкозахистом відповідно до "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений", затвердженої Міненерго СРСР 12.10.87 (далі - РД 34.12.122-87).
Огляд і перевірка стану блискавковідводів повинні проводитися перед кожним грозовим сезоном з відповідною реєстрацією результатів у журналі.
11. Будинки та споруди підприємства повинні підлягати планово-запобіжним оглядам і ремонтам у терміни, передбачені графіком, затвердженим роботодавцем.
IV. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПРАЦІ
1. Технологічне обладнання, яке виготовляється для коксохімічних підприємств, повинно мати максимально механізоване та автоматичне керування, а також забезпечувати безаварійну та безпечну роботу, автоматичний контроль і автоматичне регулювання технологічного процесу.
2. Обладнання та споруди коксохімічних підприємств (цехів) повинні постійно підтримуватися у справному стані, що повинно забезпечуватися проведенням робіт з їх технічного обслуговування та ремонту, які виконуються з визначеною періодичністю в заданому обсязі, за затвердженим роботодавцем графіком.
3. Періодичність перевірки стану блокування безпеки, систем сигналізації та протиаварійного (протипожежного) захисту агрегатів і устаткування та порядок оформлення результатів перевірки повинні встановлюватися спеціальною інструкцією, яка затверджена роботодавцем.
4. У небезпечних зонах повинні бути вивішені знаки безпеки, які виконані згідно з ГОСТ 12.4.026-76, а також написи та плакати про безпечні способи ведення робіт і застережні заходи для працівників.
5. Безпосередньо біля агрегата або біля місць перебування обслуговувального персоналу повинні бути вивішені чітко виконані схеми розташування та технологічного зв'язку агрегатів і трубопроводів (газів, води, повітря, пари тощо). Запірні пристрої повинні бути пронумеровані та мати покажчики крайніх положень (відчинено-зачинено). Номер запірного пристрою та інші позначення у схемі повинні відповідати номерам і позначенням у технологічній інструкції.
6. Для обслуговування запірної, регулювальної та іншої арматури, а також опалювальних і вентиляційних пристроїв і приводів, що розташовані на висоті двох і більше метрів, повинні бути влаштовані стаціонарні майданчики та сходи до них.
Для виготовлення площадок, що призначені для обслуговування газопроводів і хімічних апаратів, застосування просіченого витяжного листа не дозволяється.
Якщо проектом передбачено дистанційне керування арматурою, то влаштовувати стаціонарні майданчики не треба. У такому разі повинні бути передбачені пересувні майданчики, підвісні колиски, спеціальні машини, які обладнані телескопічними вишками для огляду та ремонту арматури.
7. Усі майданчики, починаючи з висоти 0,6 м і більше, повинні бути огороджені згідно з пунктом 8 глави 2 розділу III цих Правил.
8. Стаціонарні металеві сходи повинні мати кут нахилу 45°, якщо їх використовують постійно, та 45 - 60° - у разі періодичного користування. Ширина сходів повинна бути не менше ніж 0,8 м, відстані між східцями - за висотою не більше ніж 0,25 м.
Сходи повинні бути обладнані поручнями з обох боків заввишки не менше ніж один метр. На сходах заввишки не більше ніж 1,5 м допускається встановлювати поручні з одного боку.
9. У разі спрацювання запобіжних пристроїв, які встановлені на газовій та хімічній апаратурі, а також під час проведення ремонтних робіт повинно бути унеможливлене потрапляння шкідливих речовин у робочу зону.
10. Приєднання шлангів до штуцерів трубопроводів, а також роз'єднання їх повинно проводитися при закритій запірній арматурі. Закріплення шлангів на штуцерах трубопроводів та інструментах повинно здійснюватися спеціальними затискачами, які унеможливлюють їх зрив. Застосовувати для закріплення шлангів дріт не дозволяється.
11. Температура нагрітих поверхонь апаратів, устаткування, трубопроводів і огорож на робочих місцях не повинна перевищувати 45° C.
Теплова ізоляція поверхонь апаратів, трубопроводів і приладів повинна відповідати вимогам СНиП 2.04.14-88 "Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов", затвердженим постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 09.08.88 N 155 (далі - СНиП 2.04.14-88).
Теплоізоляційний захист повинен виконуватися з негорючих матеріалів.
12. Експлуатація димових труб коксохімічних підприємств і догляд за ними повинні відповідати вимогам інструкції з експлуатації та спорудження димових труб на підприємствах чорної металургії, яка затверджена роботодавцем у встановленому порядку.
13. Під час зупинки та пуску агрегати, апарати та комунікації, які містять у собі за робочого режиму вибухонебезпечні рідини, пари, гази, пил, повинні бути продуті інертним газом або парою для запобігання утворенню в них вибухонебезпечних сумішей з обов'язковим відбором проб газоповітряного середовища на вибухонебезпеку. Продувні свічки необхідно залишати відкритими на весь період зупинки.
Про виконання цих операцій повинен бути оформлений акт.
14. Влаштування, монтаж та експлуатація трубопроводів пари з тиском більше 0,7 кгс/см2 або гарячої води з температурою вище 115° C повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115° C, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.96 N 125, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.11.96 за N 655/1680 (далі - НПАОП 0.00-1.26-96).
15 Обладнання та експлуатація тепловикористовувальних установок і теплових мереж, безпека їх обслуговування повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.11.2001 N 485, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.12.2001 за N 1002/6193 (далі - НПАОП 40.1-1.02-01) та інших нормативно-правових актів.
16. У цехах повинні бути передбачені стаціонарні зварювальні пости, а також обладнано місця підключення переносного освітлення.
17. У кожному цеху, відділенні, на дільниці підприємства повинен бути визначений роботодавцем перелік шкідливих, вибухонебезпечних і пожежонебезпечних речовин, які можуть виділятися у виробничих приміщеннях і в робочих зонах зовнішніх установок під час ведення технологічного процесу, ремонту та в аварійних випадках, і повинні застосовуватися типи захисних протигазів відповідно до Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 28.12.2007 N 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.04.2008 за N 285/14976 (далі - НПАОП 0.00-1.04-07).
У переліку повинні бути зазначені НРЗ і ГДК газів, парів і пилу в об'ємних ( %) і вагових (мг/м3) одиницях.
Повинен бути складений також перелік приладів для визначення цих речовин, зазначені місця та зони установлення приладів, а також місця відбору проб для експресного та лабораторного аналізів.
Переліки повинні бути затверджені роботодавцем.
18. Умови праці на робочих місцях коксохімічного виробництва повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів.
V. ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРУБОПРОВОДИ ТА АРМАТУРА
1. Проектування, виготовлення, монтаж і випробування технологічних трубопроводів повинні відповідати вимогам будівельних норм і державних стандартів.
2. Трубопроводи, які призначені для транспортування вибухонебезпечних, пожежонебезпечних і шкідливих речовин, у тому числі зріджених газів, незалежно від температури нагріву, а також арматура повинні бути виготовлені з матеріалів, які відповідають за своїми технічними характеристиками робочим умовам середовища, що транспортується.
Ці трубопроводи повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 08.09.98 N 177, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (далі - НПАОП 0.00-1.11-98), "Правил устройства и безопасной эксплуатации стационарных компрессорных установок, воздухопроводов и газопроводов", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (далі - НПАОП 0.00-1.13-71), "Правил устройства и безопасной эксплуатации трубопроводов для горючих, токсичных и сжиженных газов (ПУГ-69)", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 17.09.69 (далі - НПАОП 60.3-1.15-71), "Правил безопасности при производстве и потреблении продуктов разделения воздуха", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 12.04.88 (далі - НПАОП 24.1-1.30-88), та ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" (далі - ГОСТ 14202-69).
3. Пошкоджена теплоізоляція апаратури, паропроводів і технологічних трубопроводів повинна своєчасно відновлюватися.
4. Обслуговувальний персонал повинен систематично перевіряти герметичність обладнання, що працює, та трубопроводів.
Необхідно здійснювати постійний нагляд за вимкненими апаратами, резервуарами, трубопроводами, газопроводами, а також, за потреби, необхідно повторювати їх пропарювання або продування азотом і зволоження внутрішньої поверхні. Працездатність усієї трубопровідної арматури повинна постійно забезпечуватися шляхом змащування штоків і перевірки арматури на повне відкриття та закриття. Якщо апарат відкритий, то повинне бути забезпечене його провітрювання. При вимкнених апаратах продувальні свічки повинні бути постійно відкриті.
5. На апаратах і трубопроводах для кислотних розчинів як прокладний матеріал повинні застосовуватися кислотостійкі матеріали.
6. Трубопроводи, запірна арматура та насоси сульфатного відділення повинні бути зроблені з матеріалів, стійких до впливу розведених розчинів сірчаної кислоти.
7. Аварійні трубопроводи, які з'єднують установки з аварійною ємністю, повинні мати нахил у бік цієї ємності, бути прямими та мати мінімальну кількість відводів і поворотів. Аварійні трубопроводи не повинні мати вздовж усієї довжини запірних пристроїв, крім відключальних засувок в апаратів.
8. Усі трубопроводи незалежно від температури середовища, що транспортується, повинні бути розраховані на повну самокомпенсацію. За неможливості самокомпенсації на трубопроводах повинні встановлюватися компенсатори, що відповідають умовам роботи трубопроводів.
Сальникові компенсатори дозволяється встановлювати на міжцехових трубопроводах коксового газу з тиском близько 0,04 МПа (0,4 кгс/см2) і на трубопроводах зворотної аміакової води, яка йде з газозбірників коксових батарей у відділення конденсації коксового газу.
9. Газопроводи та трубопроводи необхідно заземлювати через кожні 250 м, а на фланцевих з'єднаннях установлювати струмопровідні перемички.
10. Шланги, по яких транспортуються рідини, пара, стиснене повітря, повинні бути закріплені на гофрованих стальних штуцерах хомутами; у разі транспортування по трубопроводах легкозаймистих рідин і речовин, які здатні до накопичення електричного потенціалу (бензольні вуглеводні, різні модифікації елементарної сірки, сублімований або кристалічний нафталін тощо), кріплення повинне проводитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.
11. Кількість і розташування запірної арматури необхідно визначати проектом, що забезпечує надійне вимикання кожного окремого апарата або агрегата.
Крім запірної арматури, повинна передбачатися регулювальна арматура. Використовувати регулювальну арматуру як запірну не дозволяється.
12. Для вимикання агрегатів і апаратів, що працюють під тиском 4 МПа (40 кгс/см2) і вище, на кожному відводі від основних колекторів повинно бути встановлено по два запірних пристрої (вентилі, засувки), між якими необхідно передбачати пробкові крани для контролю за щільністю запірної арматури.
13. У разі розташування засувок і арматури у колодязях, лотках та інших заглибленнях необхідно передбачати подовжені штоки або штурвали управління, а також забезпечувати безпечний доступ до них для ремонту або заміни арматури.
VI. ВЕНТИЛЯЦІЯ, ВОДОПОСТАЧАННЯ, КАНАЛІЗАЦІЯ, ОСВІТЛЕННЯ, ОПАЛЕННЯ
1. Вентиляція
1. Повітря у робочій зоні виробничих приміщень повинне відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Міністерства охорони здоров'я України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), та ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).
2. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования" та інших чинних нормативно-правових актів.
3. У виробничих приміщеннях, у яких можливе раптове надходження у повітря великої кількості шкідливих речовин (крім пилу), а також у приміщеннях з виробництвами категорій А і Б, у яких можливе раптове надходження у повітря великої кількості вибухонебезпечних газів і парів, крім загальнообмінної, повинна бути обладнана аварійно-витяжна вентиляція.
Аварійна вентиляція повинна бути обладнана в:
машинному залі цеху вловлювання;
газокомпресорній;
закритому приміщенні вакуум-насосної сірководневого газу;
закритих приміщеннях з контактними апаратами відділення мокрого каталізу цеху очищення коксового газу від сірководню з отриманням сірчаної кислоти;
насосній відділення дистиляції бензолу;
головному корпусі ректифікації бензолу;
насосній цеху ректифікації бензолу;
мийному відділенні цеху ректифікації бензолу;
закритих складах бензольних продуктів;
насосних складах бензольних продуктів та ацетону;
цеху збагаченого антрацену, де застосовується ацетон;
приміщеннях з апаратами піридинової установки сульфатного відділення;
приміщеннях з апаратами цехів ректифікації легких та важких піридинових основ та піридинових продуктів;
розливних, закритих складах, насосних піридинових та бензольних продуктів;
приміщеннях насосів і апаратів для виготовлення дициклопентадієну.
Крім зазначених випадків, необхідність обладнання аварійної вентиляції повинна визначати проектна організація на стадії проектування.
4. Приміщення, у яких передбачено обладнання аварійної вентиляції, повинні бути обладнані автоматичними газоаналізаторами. Аварійна вентиляція повинна бути зблокована з газоаналізатором і повинна автоматично вмикатися, якщо концентрації газів або парів у приміщенні досягають 20 % нижнього концентраційного рівня займання або в разі перевищення ГДР концентрації згідно з ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху санитарной зоны". Автоматичні газоаналізатори повинні бути зблоковані з пристроями для світлової та звукової сигналізації.
Якщо приміщення обладнано газоаналізаторами для визначення ГДР концентрацій газів або парів, обладнувати ці приміщення сигналізаторами на довибухову концентрацію не треба.
Крім автоматичного вмикання аварійної вентиляції, повинно бути також передбачено і ручне дистанційне вмикання, пускові пристрої якого необхідно розташовувати біля однієї з основних дверей зовні приміщення.
За відсутності автоматичних газоаналізаторів аварійну вентиляцію в зазначених вище випадках дозволяється вмикати вручну одночасно з подачею попереджувального сигналу. При цьому контроль концентрації газів і парів у приміщенні повинен здійснюватися лабораторією за графіком, затвердженим роботодавцем. При ручному вмиканні аварійної вентиляції пускові пристрої повинні бути розташовані як усередині, так і зовні приміщення.
5. У приміщеннях з виробництвами категорій А і Б усі металеві повітроводи та обладнання припливних і витяжних установок повинні бути заземленні відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.
6. Припливні та витяжні агрегати приміщень категорій А і Б повинні встановлюватися в окремих камерах. Обладнувати припливні агрегати в одній камері з витяжними агрегатами не дозволяється.
7. Зовнішній огляд і перевірку справності дії вентиляційних установок повинен здійснювати змінний персонал на початку кожної зміни.
2. Водопостачання
1. Системи водопостачання повинні відповідати вимогам будівельних норм СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 27.07.84 N 123 (далі - СНиП 2.04.02-84), та ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП 173-96).
2. Забезпечення безпеки під час експлуатації, налагодження, випробування та ремонту мереж і споруд водного господарства повинне здійснюватися згідно з "Правилами техники безопасности в водных хозяйствах предприятий черной металлургии", затвердженими Міністерством чорної металургії СРСР 07.08.81 (НПАОП 27.1-1.05-81).
3. Вибір джерел водопостачання та якості води для господарчо-питних потреб і душових пристроїв повинен регламентуватися чинними нормами та правилами.
4. Господарчо-питні водопроводи, що живляться від міського водопроводу, не повинні мати безпосереднього сполучення з іншими господарчо-питними водопроводами, які живляться від місцевих джерел водопостачання.
5. З'єднання мереж господарчо-питного водопостачання з мережами водопроводів, які подають технічну воду, не дозволяється.
6. Для користування питною водою у цехах повинні бути обладнані фонтанчики. Кількість фонтанчиків визначається відповідно до СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 30.12.87 N 313 (далі - СНиП 2.09.04-87).
Якщо немає господарчо-питного водопроводу, необхідно встановлювати зачохлені питні баки з фонтанувальними насадками.
3. Каналізація
1. Обладнання систем каналізації повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 04.10.85 N 169 (далі - СНиП 2.04.01-86), та вимогам ДСП 173-96.
Не дозволяється з'єднання (сполучення) каналізації різного призначення.
2. Умови спуску стічних вод у водойми повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
3. Роботодавець повинен забезпечувати регулярний контроль за ефективністю очищення промислових та побутових стічних вод.
4. Скидання в каналізацію сировини та продуктів виробництва під час аварій, а також під час ремонтів і ревізій апаратури не дозволяється.
Скидання повинне передбачатися у технологічну каналізацію з подальшим поверненням продукту, що скидається, у технологічний цикл.
5. Відвід конденсату від конденсатовідвідників повинен проводитися з розривом струменя, за винятком конденсатовідвідників у тунелях і в приміщеннях під кінцевими та проміжними майданчиками коксових печей.
6. Огляди та очищення каналізаційних мереж і колодязів необхідно проводити відповідно до порядку ведення газонебезпечних робіт.
4. Освітлення
1. Виробничі цехи коксохімічних підприємств повинні бути обладнані робочим, аварійним та евакуаційним освітленням.
2. Робоче освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість і яскравість відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006).
Аварійне освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше як 5 % від норм, установлених для цих поверхонь.
Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітленість на підлозі основних проходів, на землі та сходах не менше ніж 3 лк.
3. Для освітлення приміщень, у яких розташовані виробництва категорій А і Б, а також приміщень з газопроводами коксових батарей повинні застосовуватися світильники лише у вибухозахищеному виконанні та придатні для цього середовища відповідно до чинних нормативно-правових актів.
4. Для внутрішнього освітлення апаратів, ємностей і споруд під час їх огляду, очищення та ремонту в діючих вибухо- і пожежонебезпечних цехах повинні застосовуватися вибухозахищені переносні світильники напругою не більше ніж 12 В або вибухозахищені акумуляторні лампи для відповідної категорії та групи середовища з вибухонебезпечності.
5. Опалення
1. Для опалення будинків та споруд підприємств коксохімічного виробництва повинні бути передбачені системи, прилади і теплоносії, які не створюють додаткових шкідливих факторів.
2. У приміщеннях хімічних цехів, які належать до категорій А і Б з вибухопожежної та пожежної небезпеки, повинно застосовуватися лише повітряне опалення, суміщене з припливною вентиляцією.
3. Для працівників, які працюють у неопалюваних виробничих та складських приміщеннях, а також на відкритому повітрі, повинні бути передбачені спеціальні приміщення для обігрівання відповідно до СНиП 2.09.04-87.
4. Закриті галереї стрічкових конвеєрів необхідно опалювати.
Необхідність обладнання опалення визначається кліматичними умовами, вологістю продукту, що транспортується, і конструкцією конвеєрних галерей.
VII. ВИМОГИ ДО ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК ТА КОНТРОЛЬНО-ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ
1. Вимоги до електроустановок
1. Електроустановки коксохімічного виробництва повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 N 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1143/13017, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 09.01.98 N 4, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-21-98), а також вимогам інших чинних нормативно-правових актів.
2. Експлуатацію електроустановок повинні здійснювати спеціально підготовлені працівники відповідно до вимог НПАОП 40.1-21-98.
3. На роботах, які пов'язані з небезпекою ураження електричним струмом, необхідно застосовувати захисні засоби згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.
4. Металеві частини устаткування та механізмів, які не перебувають під напругою (корпуси електродвигунів, пускових приладів, щитків, зборок тощо), але можуть опинитися під нею внаслідок пошкодження ізоляції, повинні бути заземлені відповідно до чинних нормативно-правових актів.
5. Якщо немає вибухозахищених електродвигунів, що відповідають класу вибухонебезпечної зони, а також категорії та групі вибухонебезпечних сумішей, допускається застосування електродвигунів загального призначення при додержанні таких вимог:
електродвигуни повинні бути встановлені у приміщеннях, ізольованих від приміщень з вибухонебезпечними зонами глухою негорючою стіною з межею вогнестійкості 0,75 години, а приміщення повинні мати окремий вхід (вихід) і в них повинен забезпечуватися надлишковий тиск повітря;
передача механічної енергії від двигунів до апаратів повинна здійснюватися за допомогою вала, який пропущений через стіну з обладнанням у ній сальникового або іншого надійного ущільнення;
у приміщеннях, де встановлені електродвигуни або розподільні пристрої та вся пускова апаратура, не повинно бути вибухонебезпечних зон.
Розміщення розподільних пристроїв у приміщеннях, суміжних з вибухонебезпечними приміщеннями, не дозволяється.
6. У приміщеннях, де здійснюється переробка токсичних матеріалів, повинно проводитися вологе прибирання. Прибраний пил необхідно утилізувати. У таких приміщеннях електропроводка та пускове обладнання повинні бути у пиловодонепроникному виконанні.
7. Електропроводка у приміщеннях, де можливий розлив рідких продуктів виробництва, повинна бути розташована у місцях, де унеможливлене потрапляння на неї цих продуктів, або мати відповідний захист.
8. Тролейні проводи, які прокладено над проходами або проїздами, повинні бути огороджені захисними сітками із заземленням.
9. Електрозварювальні установки, які застосовуються для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, у трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах тощо), повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.
Електрозварювальні установки, що призначені для роботи в приміщеннях з підвищеною небезпекою, повинні мати пристрої автоматичного вимикання напруги холостого ходу, обмеження її до напруги 12 В з витримкою часу не більше ніж 1 с.
2. Вимоги до контрольно-вимірювальних приладів (далі - КВП)
1. Для кожного цеху, відділення, технологічного агрегата повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік параметрів і приладів, без яких робота технологічного обладнання не дозволяється.
2. Необхідно, щоб прилади за своїм виконанням відповідали середовищу, у якому вони експлуатуються.
3. Контрольно-вимірювальні прилади, що встановлені зовні приміщення, повинні бути захищені від атмосферних впливів, а в необхідних випадках обладнані обігрівними пристроями і теплоізоляцією.
4. Прилади (імпульсні лінії), якими вимірюються параметри продуктів, що замерзають, застигають або кристалізуються при мінусовій температурі навколишнього середовища та негативно впливають на КВП, необхідно заповнити інертним середовищем, що не замерзає, не застигає, не розчиняє продукт, параметри якого вимірюються, та не змішується з ним.
5. Рідину, яка заповнює імпульсні лінії, що йдуть від розподільних посудин до КВП і апаратів, необхідно систематично контролювати на вміст у ній вимірювального продукту та, залежно від кількості його у рідині, її замінювати.
6. Ртутні прилади повинні мати вловлювачі або інші захисні пристосування на випадок викиду ртуті.
Усі роботи зі ртуттю необхідно проводити відповідно до СанПиН 4607-88 "Санитарные правила при работе со ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением", затверджених Мінохорони здоров'я СРСР 04.04.88 N 4607-88.
Під час ремонту контрольно-вимірювальних приладів не дозволяється проводити роботи зі ртуттю у приміщеннях, де встановлено щити КВП, а також у виробничих приміщеннях.
7. У всіх випадках, коли в пневматичних приладах застосування суміші повітря з горючими речовинами виробництва не дозволяється, стиснене повітря необхідно замінити на стиснений азот або інший інертний газ, який подається до приладів з буферних ємностей.
8. Під час застосування осушеного стисненого повітря або азоту з технологічних установок для приладів і засобів автоматизації відключення мереж повітря або азоту від трубопроводів цих установок повинно здійснюватися автоматично зворотним клапаном або іншим пристроєм, який установлений перед буферною ємністю.
9. У приміщенні щитової, де розміщені КВП, застосовувати водяне пожежогасіння, а також установлювати шафи для пожежних кранів та рукавів не дозволяється.
У цих приміщеннях необхідно застосовувати вуглекислотне пожежогасіння.
10. Перевірку справності приладів і регуляторів системи КВП необхідно проводити не менше одного разу на рік на стенді та оформляти відповідними протоколами або робити відповідні записи в спеціальних журналах.
11. Перевірку та випробування приладів у приміщеннях з виробництвами категорій А і Б необхідно проводити за умов, які унеможливлюють іскроутворення.
12. Не дозволяються роботи з регулювання та перевірки електричних приладів і електропроводки одночасно з проведенням у цьому приміщенні газонебезпечних робіт.
13. Усі планові або позапланові вимкнення засобів вимірювання, засобів автоматизації і систем автоматизації, відмова яких призводить до зупинки виробничого процесу та надходження шкідливих речовин у навколишнє середовище, повинні узгоджуватися з технічним персоналом письмово (із записом у спеціальних журналах).
VIII. ГАЗОВЕ ГОСПОДАРСТВО КОКСОХІМІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ (ВИРОБНИЦТВ)
1. Газове господарство коксохімічних підприємств, що проектуються, будуються та експлуатуються, повинно відповідати вимогам Правил безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 27.03.2007 N 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28.04.2007 за N 441/13708 (далі - НПАОП 27.1-1.10-07), і цих Правил.
На коксових батареях, що будуються та реконструюються, газопідігрівники з фланцевими з'єднаннями до опалювальних газопроводів повинні бути винесені на відкриті майданчики, що провітрюються (проміжні майданчики на рівні поду печей). При цьому кожна батарея повинна бути забезпечена індивідуальним газопідігрівачем і окремою запірною арматурою на підвідних і розподільних газопроводах.
На газопроводах коксового газу клинові дводискові засувки необхідно встановлювати на горизонтальних ділянках у положенні приводу засувки "приводом угору".
2. Проекти газових установок, що будуються у приміщеннях категорій А і Б, повинні передбачати повну автоматизацію з дистанційним керуванням і контролем з диспетчерського пункту або суміжного приміщення, де немає вибухонебезпечних зон.
3. Ущільнювати фланцеві з'єднання на газопроводах коксового газу низького тиску необхідно при будь-якому діаметрі фланців плетеним азбестовим шнуром, просоченим суриком на натуральній оліфі, або паронітом.
4. Окремі газові мережі та непрацюючі ділянки газопроводів і газових апаратів, якщо через них немає руху газу, не повинні бути під розрідженням.
5. Подачу пари в газопроводи для пропарювання, продування та підтримання позитивного тиску необхідно проводити відповідно до інструкції, яка затверджена роботодавцем; при цьому пару необхідно подавати в газопровід поступово.
Швидкість зростання температури газу не повинна перевищувати 15° C на годину.
Температура газу в газопроводах під час пропарювання нафталіну не повинна бути більше ніж 85° C.
6. Для контролю за роботою газових пальників у топкових дверцятах, бокових стінках або фронтальних плитах необхідно обладнувати отвори з кришками.
7. На димоходах від кожного агрегата до спільного лежака повинні бути встановлені шибери для регулювання тяги в топках агрегатів.
Управління шиберами, що не мають автоматичного управління, повинно бути винесене на робоче місце оператора, який обслуговує агрегат.
8. У районі розміщення непрацюючих (або резервних) газодувок необхідно систематично контролювати повітряне середовище в приміщенні машинного залу.
Забезпечення герметичності обладнання та виключення виділення коксового газу в приміщення машинного залу повинно бути відображене у відповідній технологічній інструкції, затвердженій роботодавцем.
Під час експлуатації газових нагнітачів перепуск газу з нагнітального боку у всмоктувальний газопровід необхідно здійснювати тільки через зовнішній байпас.
9. Під час виконання робіт на прямому газопроводі допускається відкривати не більше одного лючка.
10. У разі одночасної раптової зупинки всіх газових нагнітачів або компресорів через спрацювання захисного автоблокування чи припинення подачі електроенергії повинні бути вимкнені електродвигуни всіх машин.
Для підтримки позитивного тиску газу в системах усмоктування газопідвищувальних станцій засувки на всмоктуванні та нагнітанні газових нагнітачів необхідно залишати відкритими.
У машинних залах коксохімічних виробництв засувки на байпасах повинні бути закриті.
11. Улаштування та експлуатація обладнання газопередачі та вловлювання хімічних продуктів під тиском повинні проводитися згідно з цими Правилами.
12. Проектування, будівництво та експлуатація магістральних газопроводів коксового газу повинні відповідати вимогам СНиП 3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 07.05.84 N 72 (далі - СНиП 3.05.05-84).
IX. УТРИМАННЯ, ОГЛЯД, РЕМОНТ І ОЧИЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО УСТАТКУВАННЯ
1. Робота виробничого устаткування, його навантаження та основні параметри процесу повинні відповідати встановленому технологічному режиму і його паспортним даним.
2. У разі порушення визначених норм тиску, температури, рівня рідини та інших параметрів повинні з'ясовуватися причини та вживатися заходи, що унеможливлюють такі порушення.
3. Товщину стінок апаратів і трубопроводів, які містять вибухо- і пожежонебезпечні речовини, необхідно періодично перевіряти з відповідним записом у спеціальному журналі.
Періодичність, методи та точки контролю повинні визначатися інструкцією, яка затверджена роботодавцем.
4. Апаратура, сховища та трубопроводи перед уведенням в експлуатацію після монтажу або ремонту повинні підлягати випробуванню на герметичність і міцність стисненим повітрям, інертним газом або водою під тиском, наведеним у технічних умовах або робочих кресленнях. Випробування на міцність і щільність апаратів, сховищ і трубопроводів необхідно проводити згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.
Результати випробувань апаратів і трубопроводів необхідно оформляти актом.
5. Усі запобіжні клапани перед уведенням в експлуатацію необхідно відрегулювати на спеціальному стенді на встановлений тиск, опломбувати та перевірити на щільність затвора та рознімних з'єднань. Усе це необхідно оформляти відповідним актом, який є обов'язковим додатком до акта введення клапанів в експлуатацію.
6. Ревізію запобіжних клапанів необхідно проводити під час кожної зупинки агрегата на огляд, очищення або ремонт, але не рідше одного разу на рік, що повинно бути засвідчено в агрегатному журналі.
7. Запірні пристосування та арматура для апаратів і трубопроводів перед їх установленням і після кожного ремонту повинні підлягати випробуванням на герметичність. Ці випробування необхідно проводити після закінчення притирки та слюсарно-механічної обробки. Випробування повинні проводитися згідно з чинними стандартами та технічними умовами.
8. Апарати, посудини та трубопроводи, що підлягають розкриванню для внутрішнього огляду, очищенню або ремонту, повинні бути спорожнені від продуктів, відключені від діючої апаратури запірними пристроями та заглушками. Крім того, залежно від продуктів, що містилися в них, і конструкції вони повинні бути пропарені гострою парою або промиті водою та продуті чистим повітрям.
Розбирання фланцевих з'єднань на внутрішніх газопроводах опалювального газу коксових батарей (заміна діафрагм, засувок, ділянок газопроводів, установлення засувок, ремонт газопідігрівачів) необхідно проводити на відключеній та заглушеній ділянці газопроводу після установлення відсічних пристроїв на зовнішній ділянці газопроводу, за винятком робіт з дотриманням технології обігріву коксових печей (чищення та мащення кантувальних і стопорних кранів "на газ", заміни регулювальних циліндрів і шайб, гнучких і гумових шлангів, знеграфітувальних пристроїв і їх деталей, кантувальних кранів, газоповітряних клапанів, вхідних патрубків, корнюрів).
Під час спорожнення апаратів і трубопроводів від залишків хімічних продуктів у вигляді рідини, пульпи тощо необхідно дотримувати спеціальних заходів безпеки.
9. Перед розкриванням апаратів і газопроводів коксового газу необхідно проводити їх пропарювання, а після розкривання - зволоження та видалення пірофорного (сірчистого) заліза.
У разі зупинення апарата на ремонт та його частина, що ремонтуватиметься, повинна бути заземлена до заглушок. При цьому заземлювальний провідник необхідно приварювати до апарата газовим зварюванням після виконання підготовчих заходів, необхідних і достатніх для проведення вогневих робіт.
10. Відключення апаратів, посудин та трубопроводів, які підлягають внутрішньому огляду, очищенню або ремонту, необхідно проводити шляхом від'єднання їх від діючих трубопроводів і апаратів, забезпечивши повітряний розрив не менше ніж 200 мм між кінцями відключених трубопроводів.
У разі, коли через конструктивні особливості від'єднання неможливі, установлення заглушок у кожному окремому випадку необхідно здійснювати з дозволу роботодавця. Установлювати міжболтові заглушки в цих випадках не дозволяється.
11. Усі хімічні апарати, що не працюють, повинні бути відключені від працюючих апаратів запірними пристроями та металевими заглушками; арматура продувальних свічок повинна залишатися відкритою.
Необхідно вжити всіх заходів для запобігання їх самозайманню та вибухам.
12. Металеві заглушки, що застосовуються для відключення апаратів, газопроводів і продуктопроводів, повинні виготовлятися відповідно до стандартів і технічних умов. Заглушки повинні встановлюватися після запірного пристрою та мати хвостовики, що виступають за межі фланців.
Установлення та виймання заглушок необхідно зазначати в цеховому журналі за підписом працівника, який виконував цю роботу.
13. Під час очищення всі поверхні апаратів, резервуарів і трубопроводів, покриті відкладеннями смол, полімерів, сірчистого заліза та нез'ясованих осадів, необхідно зволожувати. Відкладення повинні бути зібрані та після закінчення очищення видалені з приміщення у пожежобезпечне місце.
14. Під час виконання ремонтних робіт у газонебезпечних місцях не дозволяється одночасне виконання інших робіт, а також присутність інших працівників, які не стосуються цих робіт.
Ремонтні роботи повинні бути припинені, якщо:
до устаткування, що ремонтується, підключена хоча б частина діючого устаткування;
виявлена невідповідність фактичного стану підготовки та проведення робіт вимогам безпеки;
виникла загроза для життя та здоров'я працівників;
змінилися обсяг і характер робіт так, що змінюються схеми відключення або умови виконання цих робіт;
подано сигнал про аварію;
раптово з'явився запах або видима кількість небезпечних продуктів виробництва.
15. Порядок підготовки для огляду або ремонту агрегатів, апаратів і комунікацій, що в робочому режимі містять шкідливі або вибухонебезпечні речовини, повинен бути викладений у плані виконання робіт.
16. Усі роботи з відключення діючих апаратів, посудин та трубопроводів, а також очищення їх від залишків технологічних продуктів, пропарювання та інші підготовчі заходи повинні виконуватися експлуатаційним персоналом. Виконання цих робіт персоналом підрядних організацій не дозволяється.
X. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ГАЗОНЕБЕЗПЕЧНИХ РОБІТ І РОБІТ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ
1. Організація та проведення газонебезпечних робіт повинні здійснюватися згідно з цими Правилами, а також:
на об'єктах газового господарства, де горючі гази використовуються як паливо, згідно з НПАОП 27.1-1.10-07;
на об'єктах, які безпосередньо не належать до газового господарства, але які використовують токсичні горючі та негорючі гази і пари (аміак, сірководень, діоксид сірки, сірковуглець, бензольні вуглеводні, піридин, нафталін тощо), згідно з "Типовой инструкцией по организации безопасного проведения газоопасных работ", затвердженою Держгіртехнаглядом СРСР від 20.02.85 (далі - НПАОП 0.00-5.11-85).
Організація та проведення робіт підвищеної небезпеки повинні здійснюватися згідно з цими Правилами, а також відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого Міністерством металургії СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).
2. Газонебезпечні роботи необхідно поділяти на роботи, що пов'язані:
а) з нормальним веденням технологічного процесу;
б) з ремонтом, внутрішнім очищенням і оглядом хімічних апаратів, ємностей, устаткування, газопроводів і продуктопроводів, у яких перебували або перебувають шкідливі чи вибухонебезпечні продукти;
в) з ліквідацією аварій у газовому господарстві, розливанням шкідливих, вибухонебезпечних і легкозаймистих продуктів.
3. До газонебезпечних робіт, пов'язаних з нормальним веденням технологічного процесу, належать:
пропарювання газопроводів хімічних апаратів і повітряних клапанів;
виміри рівнів рейками та відбір проб сирого бензолу, продуктів його ректифікації та інших легкозаймистих рідин у ємностях;
очищення газової арматури в тунелях коксових печей;
перекачування кислот та лугів і ремонт устаткування, що стикається з кислотами та лугами;
завантаження арсену в розчинники;
установлення та виймання заглушок і заміна засувок на продуктових комунікаціях після випорожнення їх від продуктів;
заміна водомірного скла, а також скла на оглядових ліхтарях хімічних апаратів;
уключення та відключення устаткування, що працює під газом, якщо це не пов'язано з установленням та видаленням заглушок;
пуск і зупинка газових топок;
навантаження токсичних і вибухонебезпечних продуктів у залізничні цистерни та інші ємності;
зняття та установлення заглушок під час переходу з одного вакуум-насоса на інший в цехах сіркоочищення;
очищення корнюрів коксових печей;
усі роботи з коксового та машинного боків коксових батарей.
4. До газонебезпечних робіт, що пов'язані з ремонтом, внутрішнім очищенням і оглядом хімічних апаратів, ємностей, устаткування, газопроводів і продуктопроводів, що зазначені в підпункті "б" пункту 2 цього розділу, належать:
очищення градирень бензольного відділення;
очищення цистерн від залишків сірчаної кислоти, каустику та інших хімічних продуктів;
ремонт і очищення каналізаційних колодязів та тунелів;
роботи в заглиблених місцях на території та поза територією підприємства;
установлення та виймання заглушок, а також установлення та заміна діафрагм на газопроводах, урізання у діючі газопроводи, заміна окремих ланок газопроводів і газових засувок на них, внутрішнє очищення, огляд і ремонт газопроводів і всіх газових апаратів і устаткування, уключаючи гідрозатвори та газоскидні клапани;
ремонт, внутрішнє очищення та огляд хімічних апаратів, ємностей та продуктопроводів, у яких перебували шкідливі та вибухонебезпечні продукти;
уключення і відключення газопроводів прямого та зворотного коксового газу, а також газопроводів доменного, генераторного та сірководневого газів;
уключення та відключення сатураторів і електрофільтрів, коли це пов'язано з виїмкою або установленням заглушок на газопроводах на вході та виході газу;
ремонтні роботи, що проводяться в складах бензолу, чистих і проміжних продуктів;
"розходжування" засувок, що проводиться в тунелях коксових батарей та в інших приміщеннях з газопідвідною та газовідвідною арматурою, які не провітрюються.
5. Газонебезпечні роботи, що зазначені в підпункті "б" пункту 2 цього розділу, повинні виконуватися за нарядом-допуском установленої форми відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90 і спеціально розробленого плану організації та проведення газонебезпечних і небезпечних робіт (додаток).
Виконання цих робіт повинне здійснюватися бригадою не менше ніж з двох працівників, а в апаратах, лежаках, газоходах і подібних місцях бригадою не менше ніж з трьох працівників.
6. План організації та проведення газонебезпечних робіт повинен складатися до початку їх проведення відповідальним керівником робіт.
Під час проведення газонебезпечних та робіт підвищеної небезпеки силами загальнозаводського ремонтного персоналу, підрядної організації або ремонтного цеху відповідальний керівник робіт від підрядної організації повинен брати безпосередню участь у складанні плану організації робіт.
7. Газонебезпечні роботи повинні виконуватися під безпосереднім наглядом газорятувальників.
Розпочинати виконання газонебезпечної роботи, а також залишати робоче місце без відома керівника робіт не дозволяється.
Під час виконання газонебезпечних робіт повинна систематично здійснюватися перевірка наявності всіх виконавців робіт на робочих місцях.
8. Усі роботи, що пов'язані з перебуванням працівників усередині хімічних апаратів і ємностей, повинні проводитися лише після їх відключення, звільнення від продукту та продування відповідно до вимог пункту 8 розділу IX цих Правил, а також перевірки (аналізу) повітряного середовища в них на вміст шкідливих і вибухонебезпечних газів та парів, який не повинен перевищувати ГДР згідно з ГОСТ 12.1.005-88.
Повторні аналізи повинні здійснюватися кожну годину.
9. Каналізаційні колодязі перед спуском у них працівників повинні бути провентильовані, після чого повинен бути зроблений аналіз їх середовища на вміст шкідливих речовин.
10. Усі роботи всередині апаратів, резервуарів, посудин та каналів, у яких середовище за даними аналізу не відповідає вимогам санітарних норм, повинні здійснюватися працівниками у шлангових протигазах із застосуванням страхувальних мотузок та запобіжних поясів.
Запобіжні пояси повинні мати наплічні паски з кільцями на їх перетині з боку спини для кріплення страхувальної мотузки. Застосовувати пояси без наплічних пасків не дозволяється.
За умов умісту парів і газів нижче рівня, установленого санітарними нормами, та неможливості підвищення його в процесі роботи дозволяється проводити роботи без застосування шлангового протигаза, але за наявності його в підготовленому стані.
Використовувати фільтрувальні протигази під час виконання зазначених робіт не дозволяється.
На місці проведення газонебезпечних робіт повинен обов'язково бути газорятувальник.
11. На всіх робочих місцях у цехах, де можливе виділення газів, парів і пилу, повинні бути газозахисні апарати.
Кількість і місце розташування газозахисних апаратів, а також строки перевірки їх стану повинні визначатися відповідальним керівником робіт та начальником газорятівної служби.
12. Під час проведення газонебезпечних робіт, де можливі виділення вибухопожежонебезпечних речовин, повинні застосовуватися інструменти, що не дають іскор під час удару або тертя.
13. У разі розливу шкідливих і пожежонебезпечних продуктів необхідно ліквідувати його причину та прибрати розлиту рідину з подальшою її утилізацією.
Прибирання повинен проводити працівник під наглядом газорятівників із застосуванням шлангових протигазів або ізолювальних кисневих респіраторів (залежно від місця та розмірів розливу).
14. Протягом усього часу прибирання повинно бути забезпечене підсилене провітрювання приміщень.
15. Газонебезпечні роботи, що пов'язані з ліквідацією аварій, повинні виконуватися відповідно до затверджених планів ліквідації аварій.
16. До робіт підвищеної небезпеки належать:
демонтаж і монтаж громіздкого устаткування та металоконструкцій, маса яких більше ніж одна тонна;
роботи, що проводяться на висоті понад п'ять метрів;
ремонт майданчиків для обслуговування коксових батарей, заміна анкерних колон, броні та армувальних рам, перекладання головок над армувальними рамами;
очищення вугільних і коксових бункерів, вугільних силосів, башт і пилових бункерів;
перекладання верхньої вистилки коксових батарей, заміна завантажувальних люків, газовідвідного устаткування та арматури;
гарячий ремонт мурування камер коксування з установленням перемичок і перекладкою ділянок стін;
роботи, що пов'язані з розфасуванням і навантаженням роданистих солей і арсеновмісного ангідриду;
земляні роботи на території та поза територією підприємства та інші.
17. До виконання газонебезпечних робіт і робіт з підвищеною небезпекою допускаються працівники, які мають спеціальність і кваліфікацію, що відповідають характеру робіт, які виконуються, а також які вміють користуватися засобами індивідуального захисту, знають способи першої (долікарської) допомоги потерпілому, пройшли навчання, інструктажі та перевірку знань з охорони праці, медичний огляд і мають посвідчення на право виконання газонебезпечних робіт у газозахисній апаратурі.
Усі працівники та спеціалісти, які беруть участь у газонебезпечних роботах, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту.
Перед виконанням кожної газонебезпечної роботи повинна бути перевірена справність газозахисних апаратів, а паски та мотузки оглянуті.
Під час виконання цих робіт не дозволяється застосовувати паски та мотузки із синтетичних матеріалів.
Відповідальними керівниками газонебезпечних робіт і робіт підвищеної небезпеки, які виконуються за спеціально розробленим планом робіт і нарядом-допуском, можуть бути:
від експлуатаційного персоналу - начальник цеху, заступник начальника цеху та механік цеху (енергетик цеху);
від підрядних ремонтних організацій - начальник дільниці, виконавець робіт;
від загальнозаводських ремонтних служб - начальник ремонтного цеху, заступник начальника цеху, начальник дільниці.
Роботи, що пов'язані із зупинкою декількох цехів, необхідно проводити під керівництвом роботодавця або вповноваженого ним працівника.
18. Керівником газонебезпечних робіт може бути лише особа з числа спеціалістів за посадою не нижче майстра; під час проведення газонебезпечних робіт, які передбачено інструкціями штатної експлуатації, керівником робіт може бути бригадир.
19. Перед початком проведення робіт керівник повинен проінструктувати всіх працівників про додержання необхідних заходів безпеки під час виконання цієї роботи та правил надання першої (долікарської) допомоги потерпілим. Працівники, які не пройшли інструктаж, до роботи не допускаються.
Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.
