Email
Пароль
?
Войти Регистрация
caparol


НС №1 Національний стандарт №1. Загальні засади оцінки майна і майнових прав

Название (рус.) НС №1 Національний стандарт №1. Загальні засади оцінки майна і майнових прав
Кем принят КМ України
Тип документа НС
Рег. номер 1
Дата принятия 01.01.1970
Статус Действующий
Скачать этот документ могут только зарегистрированные пользователи в формате MS Word





 





Емкости

                                         ЗАТВЕРДЖЕНО

                            постановою Кабінету Міністрів України

                                від 10 вересня 2003 р. N 1440

                   НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ 1

         "Загальні засади оцінки майна і майнових прав"

                        Загальні питання

    1. Національний стандарт 1 (далі - Стандарт) є обов'язковим

для  застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав

(далі - майно) суб'єктами оціночної діяльності,  а також  особами,

які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про

оцінку майна.

    2. Особливості   проведення   оцінки   певних   видів   майна

визначаються окремими національними стандартами.

    3. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються

в інших національних  стандартах  у  значенні,  встановленому  цим

Стандартом, зокрема:

    база оцінки   -  комплекс  методичних  підходів,  методів  та

оціночних процедур,  що відповідають певному виду вартості  майна.

Для  визначення  бази  оцінки  враховуються  мета  оцінки та умови

використання її результатів;

    методичні підходи  -  загальні  способи  визначення  вартості

майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки;

    метод оцінки  -  спосіб  визначення  вартості об'єкта оцінки,

послідовність  оціночних  процедур  якого  дає  змогу  реалізувати

певний методичний підхід;

    оціночні процедури  -  дії  (етапи),  виконання яких у певній

послідовності дає можливість провести оцінку;

    принципи оцінки -  покладені  в  основу  методичних  підходів

основні     правила     оцінки     майна,     які     відображають

соціально-економічні фактори та закономірності формування вартості

майна;

    об'єкти оцінки  -  майно  та  майнові  права,  які підлягають

оцінці.  Об'єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема,

об'єкти  оцінки  в  матеріальній та нематеріальній формі,  у формі

цілісного майнового комплексу;

    об'єкти оцінки  у  матеріальній  формі   -   нерухоме   майно

(нерухомість) та рухоме майно;

    нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень

або  земельна  ділянка  з  поліпшеннями,  які  з  нею   нерозривно

пов'язані,  будівлі,  споруди,  їх частини, а також інше майно, що

згідно із законодавством належить до нерухомого майна;

    рухоме майно  -  матеріальні   об'єкти,   які   можуть   бути

переміщеними  без заподіяння їм шкоди.  До рухомого майна належить

майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю;

    об'єкти оцінки у нематеріальній формі - об'єкти  оцінки,  які

не існують у матеріальній формі,  але дають змогу отримувати певну

економічну вигоду.  До об'єктів у  нематеріальній  формі  належать

фінансові  інтереси  (частки  (паї,  акції),  опціони,  інші цінні

папери  та  їх  похідні,  векселі,  дебіторська   і   кредиторська

заборгованість тощо), а також інші майнові права;

    об'єкти оцінки   у   формі   цілісного   майнового  комплексу

(цілісний майновий комплекс) - об'єкти,  сукупність  активів  яких

дає  змогу  провадити  певну  господарську  діяльність.  Цілісними

майновими  комплексами  є  підприємства,  а  також  їх  структурні

підрозділи  (цехи,  виробництва,  дільниці тощо),  які можуть бути

виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з  подальшим

складанням  відповідного  балансу  і  можуть бути зареєстровані як

самостійні суб'єкти господарської діяльності;

    бізнес - певна господарська діяльність,  яка провадиться  або

планується  для  провадження  з  використанням  активів  цілісного

майнового комплексу;

    необ'єктивна оцінка  -  оцінка,  яка  ґрунтується   на   явно

неправдивих  вихідних даних,  навмисно використаних оцінювачем для

надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки;

    неякісна (недостовірна)  оцінка   -   оцінка,   проведена   з

порушенням  принципів,  методичних  підходів,  методів,  оціночних

процедур  та  (або)  на  основі  необґрунтованих   припущень,   що

доводиться шляхом рецензування;

    непрофесійна оцінка   -   оцінка,   проведена   з  порушенням

кваліфікаційних вимог,  що визначаються законодавством про  оцінку

майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

    подібне майно - майно, що за своїми характеристиками та (або)

властивостями  подібне  до  об'єкта  оцінки  і   має   таку   саму

інвестиційну привабливість;

    спеціалізоване майно  -  майно,  що,  як  правило,  не  буває

самостійним об'єктом продажу на ринку і має  найбільшу  корисність

та цінність у складі цілісного майнового комплексу;

    надлишкове майно   -   майно,   що   не   використовується  у

господарській діяльності підприємства і максимальна цінність якого

досягається внаслідок відчуження;

    знос (знецінення)   -   втрата  вартості  майна  порівняно  з

вартістю нового майна.  Знос за ознаками його виникнення поділяють

на фізичний,  функціональний та економічний (зовнішній).  Фізичний

та функціональний знос може бути таким,  що технічно усувається, і

таким,   що   не   усувається,  або  усунення  його  є  економічно

недоцільним;

    фізичний знос - знос, зумовлений частковою або повною втратою

первісних технічних та технологічних якостей об'єкта оцінки;

    функціональний знос  - знос,  зумовлений частковою або повною

втратою первісних функціональних (споживчих) характеристик об'єкта

оцінки;

    економічний (зовнішній)   знос  -  знос,  зумовлений  впливом

соціально-економічних, екологічних та  інших  факторів  на  об'єкт

оцінки;

    дата оцінки - дата (число, місяць та рік), на яку проводиться

оцінка майна та визначається його вартість;

    вихідні дані - документи,  в  яких  містяться  характеристики

об'єкта оцінки;

    ідентифікація об'єкта  оцінки  та  пов'язаних  з  ним  прав -

встановлення відповідності об'єкта оцінки наявним  вихідним  даним

та інформації про нього;

    вартість -  еквівалент  цінності об'єкта оцінки,  виражений у

ймовірній сумі грошей;

    ймовірна сума  грошей  -  найбільша  сума  грошей,  яку  може

отримати продавець та може погодитися сплатити покупець;

    поточна вартість  -  вартість,  приведена  у відповідність із

цінами  на  дату  оцінки  шляхом  дисконтування  або  використання

фактичних цін на дату оцінки;

    ціна -  фактична  сума грошей,  сплачена за об'єкт оцінки або

подібне майно;

    ринкова вартість  -  вартість,  за  яку  можливе   відчуження

об'єкта  оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою,

укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного

маркетингу  за умови,  що кожна із сторін діяла із знанням справи,

розсудливо і без примусу;

    строк експозиції - строк,  протягом якого об'єкт оцінки  може

бути  виставлений  для  продажу на ринку з метою забезпечення його

відчуження за найвищою  ціною  і  тривалість  якого  залежить  від

співвідношення попиту та пропонування на подібне майно,  кількості

    обґрунтувати застосування  методичних  підходів,  методів  та

оціночних  процедур,  у  разі  потреби  - застосування спеціальних

методів  оцінки  та  оціночних  процедур   (комбінування   кількох

методичних підходів або методів).

    54. Зібрані   оцінювачем  вихідні  дані  та  інша  інформація

повинні відображатися у звіті про оцінку  майна  з  посиланням  на

джерело  їх  отримання  та  у  додатках  до нього із забезпеченням

режиму конфіденційності згідно з умовами  договору  на  проведення

оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

    55. Оцінювачі   та   суб'єкти   оціночної  діяльності  несуть

відповідальність за  недостовірну  чи  необ'єктивну  оцінку  майна

згідно із законодавством.

    Особи, що  надають  недостовірні  вихідні дані,  використання

яких під час оцінки призвело до  надання  необ'єктивного  висновку

про    вартість   майна,   несуть   відповідальність   згідно   із

законодавством.

        Загальні вимоги до складання звіту про оцінку та

             підготовки висновку про вартість майна

    56. Звіт  про  оцінку  майна  може  складатися  у повній чи у

стислій формі.

    Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен

містити:

    опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати;

    дату оцінки  та  дату  завершення  складення звіту,  а у разі

потреби  -  строк  дії  звіту  та  висновку  про  вартість   майна

відповідно до вимог законодавства;

    мету проведення  оцінки  та  обґрунтування вибору відповідної

бази оцінки;

    перелік нормативно-правових   актів,   відповідно   до   яких

проводиться оцінка;

    перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;

    виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;

    опис та  аналіз  зібраних  і  використаних  вихідних даних та

іншої інформації під час проведення оцінки;

    висновки щодо  аналізу  існуючого  використання  та  найбільш

ефективного використання об'єкта оцінки;

    виклад змісту  застосованих  методичних підходів,  методів та

оціночних процедур,  а також відповідних розрахунків, за допомогою

яких підготовлено висновок про вартість майна;

    письмову заяву  оцінювача  про  якість  використаних вихідних

даних та іншої інформації,  особистий огляд об'єкта оцінки (у разі

неможливості   особистого   огляду   -   відповідні  пояснення  та

обґрунтування   застережень   і   припущень   щодо    використання

результатів  оцінки),  дотримання  національних  стандартів оцінки

майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її

проведення,   інші   заяви,   що  є  важливими  для  підтвердження

достовірності та об'єктивності оцінки майна і  висновку  про  його

вартість;

    висновок про вартість майна;

    додатки з  копіями  всіх  вихідних  даних,  а  також  у  разі

потреби -   інші   інформаційні   джерела,   які   роз'яснюють   і

підтверджують припущення та розрахунки.

    57. Звіт  про  оцінку  майна  дозволяється складати у стислій

формі у разі доопрацювання (актуалізації) оцінки об'єкта оцінки на

нову   дату   оцінки,   а   також  в  інших  випадках,  визначених

відповідними національними стандартами.

    У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні

зазначатися  етапи  проведення незалежної оцінки майна,  здійснені

оціночні процедури,  міститися  висновок  про  вартість,  а  також

зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.

    У звіті про оцінку майна,  складеному у стислій формі з метою

доопрацювання  (актуалізації)  оцінки  на   нову   дату,   повинні

зазначатися:

    дата оцінки  та  дата  завершення  складення звіту,  а у разі

потреби  -  строк  дії  звіту  та  висновку  про  вартість   майна

відповідно до вимог законодавства;

    мета проведення  оцінки та перелік обмежень щодо застосування

результатів оцінки;

    перелік нормативно-правових   актів,   відповідно   до   яких

проводиться оцінка;

    додаткові відомості   про   зібрані  і  використані  під  час

доопрацювання  (актуалізації)  оцінки   вихідні   дані   та   інша

інформація про об'єкт оцінки, які можуть вплинути на достовірність

та об'єктивність оцінки майна, проведеної на нову дату;

    висновки про  існуюче  та  найбільш  ефективне   використання

об'єкта оцінки, їх зміну порівняно з попередньою датою оцінки;

    зміст використаних методичних підходів,  методів та оціночних

процедур,  у разі потреби - з наведенням необхідних розрахунків, а

також змісту відповідних застережень і припущень;

    висновок про вартість майна;

    додатки з  вихідними  даними  та  іншою інформацією,  що були

використані в процесі проведення оцінки.

    Відповідними національними стандартами  можуть  передбачатися

додаткові вимоги до змісту звіту про оцінку майна у стислій формі.

    Не дозволяється  складення  у  стислій формі звіту про оцінку

майна  у  разі  проведення  незалежної  оцінки  цілісних  майнових

комплексів,  часток  (паїв,  акцій)  або  повторного доопрацювання

(актуалізації)   оцінки    майна.    Відповідними    національними

стандартами можуть визначатися інші випадки,  коли складення звіту

про оцінку майна у стислій формі забороняється.

    58. Доопрацювання   (актуалізація)    оцінки    майна    може

здійснюватися  у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна

та висновку про вартість майна,  встановленого законодавством, або

на   вимогу   замовника   оцінки,  коли  істотних  змін  в  умовах

функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки,  а  також  стані

ринку  подібного  майна  від  дати  оцінки до дати оцінки,  на яку

передбачається   здійснення   доопрацювання   (актуалізація),   не

відбулося.

    Доопрацювання (актуалізацію)  оцінки  майна  та  з цією метою

складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач

та суб'єкт оціночної діяльності,  які складали у повній формі звіт

про оцінку цього майна.  У цьому разі попередній звіт  про  оцінку

майна,  складений  у  повній  формі,  розглядається  як невід'ємна

частина звіту про оцінку майна у стислій формі.

    З метою доопрацювання  (актуалізації)  оцінки  із  замовником

укладається  новий  договір  на  виконання  робіт  з доопрацювання

(актуалізації) оцінки майна, якщо можливість її проведення не була

передбачена у договорі на проведення оцінки майна.

    59. Звіт  про  оцінку  майна  підписується  оцінювачами,  які

безпосередньо проводили оцінку майна,  і скріплюється печаткою  та

підписом   керівника  суб'єкта  оціночної  діяльності  -  суб'єкта

господарювання.  Документи та інші інформаційні матеріали, зібрані

оцінювачами в процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про

оцінку майна зберігаються в архіві суб'єкта оціночної діяльності -

суб'єкта  господарювання  не  менше ніж п'ять років,  якщо інше не

встановлено договором на проведення оцінки майна.

    60. Висновок про вартість  майна  повинен  містити  відомості

про:

    замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна;

    назву об'єкта оцінки та його коротку характеристику;

    мету і дату оцінки;

    вид вартості, що визначався;

    використані методичні підходи;

    величину вартості, отриману в результаті оцінки.

    У разі потреби оцінювач має право відобразити у висновку свої

припущення та застереження щодо використання результатів оцінки.

    Висновок підписується    оцінювачем    (оцінювачами),    який

безпосередньо  проводив  оцінку майна,  і скріплюється печаткою та

підписом  керівника  суб'єкта  оціночної  діяльності  -   суб'єкта

господарювання.  Законодавством  можуть бути встановлені додаткові

вимоги до оформлення висновку про вартість об'єкта оцінки.

    61. Звіт про оцінку майна, додатки до нього готуються не менш

як  у  двох примірниках,  один з яких зберігається в оцінювача,  а

інші видаються замовнику після реєстрації в книзі  обліку  виданих

документів.

             Загальні вимоги до рецензування звіту

                        про оцінку майна

    62. Рецензування  звіту  про  оцінку  майна  здійснюється  на

вимогу  особи,  яка використовує оцінку майна та її результати для

прийняття рішень,  у тому числі на вимогу  замовників  (платників)

оцінки   майна,  органів  державної  влади  та  органів  місцевого

самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому

критичному  розгляді оцінки майна,  а також за власною ініціативою

суб'єкта   оціночної   діяльності.   Підставою   для    проведення

рецензування  є письмовий запит до осіб,  які відповідно до Закону

України "Про оцінку майна,  майнових прав та  професійну  оціночну

діяльність в  Україні"  (  2658-14  )  мають   право   здійснювати

рецензування звіту про оцінку майна (далі - рецензенти).

    63. Рецензування  полягає   у   неупередженому   об'єктивному

розгляді  оцінки  майна особою,  яка не має особистої матеріальної

або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно

до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва.

    64. За  результатами  своєї роботи рецензент готує рецензію у

письмовій  формі,  яку  скріплює  підписом.  Рецензія  не  повинна

містити  власного  висновку про вартість об'єкта оцінки.  Будь-які

судження про вартість об'єкта оцінки,  виражені у грошовій  формі,

можуть відображатися рецензентом виключно у формі звіту про оцінку

майна,  складеному у повній формі відповідно до вимог національних

стандартів.

    Якщо у  письмовому запиті про необхідність рецензування звіту

про оцінку майна (акта оцінки майна)  встановлюється  вимога  щодо

надання   висновку   про  вартість  об'єкта  оцінки,  така  вимога

задовольняється   шляхом   проведення   оцінки   майна.   У   разі

рецензування  звіту  про   оцінку майна оцінювачем,  який працює в

органі державної  влади  або  органі  місцевого  самоврядування  -

суб'єктах  оціночної діяльності,  вимога щодо надання висновку про

вартість майна задовольняється шляхом організаційного забезпечення

проведення незалежної    оцінки    майна    суб'єктом    оціночної

діяльності -  суб'єктом  господарювання.  У такому разі особи,  що

вимагають   проведення   незалежної   оцінки   майна   в   процесі

рецензування, забезпечують укладення договору на проведення оцінки

майна в порядку, визначеному законодавством.

    65. У рецензії повинні зазначатися:

    підстави проведення рецензування;

    повна назва   звіту   про   оцінку  майна,  що  був  об'єктом

рецензування,  відомості про його виконавців,  їх кваліфікацію  та

висновок  про  можливість  проведення  зазначеними  особами оцінки

майна  відповідно  до  правових  вимог   провадження   професійної

оціночної діяльності;

    строк проведення рецензування і дата підписання рецензії;

    висновок про  обґрунтованість  вибору  виду  вартості  та  її

відповідність вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

    висновок про  зібрані  виконавцем  звіту  про  оцінку   майна

вихідні  дані  та  іншу  інформацію  (їх повнота,  достатність для

проведення оцінки майна та розкриття у звіті);

    висновок про відповідність і  правильність  застосування  під

час  проведення  оцінки методичних підходів,  методів та оціночних

процедур  з  урахуванням  мети  і  бази  оцінки,   обґрунтованість

використаних припущень;

    загальний висновок про достовірність оцінки майна.

    66. Рецензія  може містити перелік аргументованих рецензентом

зауважень до звіту про оцінку майна, у тому числі застереження про

можливість впливу цих зауважень на достовірність оцінки майна.

    У процесі  рецензування  рецензент  не повинен брати до уваги

будь-яку додаткову інформацію про об'єкт оцінки або подібне майно,

що виникла після дати складення звіту про оцінку майна та висновку

про вартість майна до дати підписання рецензії.

    67. Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту

вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість

його  використання  з  відповідною  метою,  у   тому   числі   про

достовірність   оцінки   майна.   Звіт  класифікується  за  такими

ознаками:

    звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів  з

оцінки майна;

    звіт у  цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з

оцінки майна,  але  має  незначні  недоліки,  що  не  вплинули  на

достовірність оцінки;

    звіт не  повною  мірою відповідає вимогам нормативно-правових

актів з оцінки  майна  і  має  значні  недоліки,  що  вплинули  на

достовірність   оцінки,   але   може  використовуватися  з  метою,

визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

    звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки

майна,   є  неякісним  та  (або)  непрофесійним  і  не  може  бути

використаний.

                   КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                       П О С Т А Н О В А

                 від 10 вересня 2003 р. N 1440

                              Київ

                 Про затвердження Національного

                 стандарту N 1 "Загальні засади

                 оцінки майна і майнових прав"

    Відповідно до  статті  9  Закону  України  "Про оцінку майна,

майнових прав  та  професійну  оціночну  діяльність   в   Україні"

( 2658-14 ) Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:

    1. Затвердити  Національний  стандарт  N  1  "Загальні засади

оцінки майна і майнових прав" (додається).

    2. Уповноважити Фонд державного  майна  надавати  роз'яснення

щодо застосування національних стандартів.

    Прем'єр-міністр України                            В.ЯНУКОВИЧ

    Інд. 25



Спонсоры раздела: