Державний нормативний акт

про охорону праці

Затверджено

наказом Державного

комітету України по нагляду за

охороною праці від 15.12.97 № 306

Д Н АОП 1.8.10 - 1.24 - 97

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

ПРИ ВИРОБНИЦТВІ

КРОХМАЛЕ-ПАТОКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

ПЕРЕДМОВА

Розроблені Українським науково-дослідним інститутом цукрової промисловості (УкрНДІЦП) (Євфіменко В. Ф., Дехтярук Л. Т., Підбуцька Я. К.)

Внесені на розгляд і затвердження Державним комітетом України по харчовій промисловості

Редакційна комісія: Сазонов А.П. (голова комісії), Атаманенко П.Т., Мельничук Л.О., Кузнєцов Ю.С., Саган М.А., Данькевич Г.М., Євфіменко В.Ф.

З введенням в дію «Правил безпеки при виробництві крохмале-патокової продукції» вважати такими, що не застосовуються на території України:

«Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії для крохмале-патокової промисловості», затверджені Мінхарчопромом СРСР 29.01.74 р.;

НАОП 1.8.10-2.05-84 ОСТ 18-429-84 «Оборудова-ние крахмало-паточной промышленности. Требования безопасности», затверджений Мінхарчопромом СРСР;

НАОП 1.8.10-2.06-85 ОСТ 18-445-85 «Процессы крахмало-паточного производства. Требования безопасности», затверджений Мінхарчопромом СРСР.

Д Н А О П   1.8.10 - 1.24 - 97

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ КРОХМАЛЕ-ПАТОКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Дата введення 15.12.97

1. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

Правила безпеки при виробництві крохмале-патокової продукції (далі - Правила) розповсюджуються на всі підприємства, установи, організації крохмале-патокового виробництва (далі -підприємства, незалежно від форм власності). Правила встановлюють основні вимоги з безпеки праці в крох-мале-патоковому виробництві. Ці Правила поширюються на всіх працівників, які виконують роботи щодо проектування, виготовлення, реконструкції, монтажу, налагодження, ремонту, технічного діагностування та експлуатації об'єктів крохмале-патокового виробництва.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Позначення Норматив-ного акта

Назва нормативного акта

Затвердження нормативного акта

Дата (документ №

Організація

1

2

3

4

Закон України «Про охорону праці»

14.10.92 № 2695-ІІІ

Верховна Рада України

Закон України «Про дорожній рух»

28.01.93 № 3353-ХІІ

Верховна Рада України

Закон України «Про санітарно-епідеміолопчне забезпечення населення»

24.02.94

Верховна Рада України

ДНАОП 0.00-1.07.94

Правила будови І безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском

18.10.94 Наказ № 104

Держнаглядохоронпраці України

ДНАОП 0.00-1.02-92

Правила устройства й безопасной зксплуатации лифтов

17.06.92

Госгортехнад-зор СССР

ДНАОП 0.00-1.03.93

Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів

16.12.93 Наказ № 128

Держнагляд-охоронпраці України

ДНАОП 0.00-4.21-93

Типове положення про службу охорони праці зареєстровано:

03.08.93 № 73 30.09.93 № 140

Держнагляд-охоронпраці України Мін'юст України

ДНАОП 0.00-4.13-94

Положення про порядок побудови, викладу та оформлення державних нормативних актів про охорону праці

01.03.94 Наказ № 16

Держнагляд-охоронпраці України

ДНАОП 0.00-4.14-94

Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці

16.03.94 Наказ № 19

Держнагляд-охоронпраці України

зареєстровано:

12.05.94 № 94/303

Мін'юст України

Правила улаштування електроустановок (ПУЕ)

06.07.84

Міненерго СРСР

Правила пожежної безпеки в Україні зареєстровано:

14.06.95 № 219/755 22.06.95 № 400

МВС України Мін'юст України

Положення про добровільні пожежні дружини (команди) і Типове положення про пожежно-технічну комісію

27.09.94 № 521

МВС України

ДНАОП 0.00-1.21-84

Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів І правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів

12.12.84

Міненерго СРСР

зміни:

1988

Правила пользования и испытания защитных

12.12.84

Минэнерго СССР

средств, применяемых в электроустановках

ДНАОП 0.00-4-03-93

Положення про розсліду-вання та облік нещасних випадківв, професійних захворювань і аварій на підприемствах, в устано-вах і організаціях

10.08.93 Наказ № 623

Кабінет Міністрів України

ДНАОП 0.00-4.12-94

Типове положения про навчання, інструктаж і перевірку знань праців-ників з питань охорони праці

04.04.94 Наказ № 30

Держнагляд-охоронпраці України

зареестровано:

12.05.94 № 95/304

Мін'юст України

ДНАОП 0.03-8.07-94

Перелік важких робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняеться застосування праці неповнолітніх

31.03.94 Наказ № 46

Міністерство охорони здоров 'я України

зареестровано:

28.07.94 № 176-385

Мін'юст УкраТни

ДНАОП 0.00-8.02-93

Перелік робіт з підвище-ною небезпекою

30.11.93 Наказ № 123

Держнагляд-охоронпраці України

зареестровано:

23.12.93 № 196

Мін'юст України

ДНАОП 0.00-8.03-93

Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприемстві

21.12.93 Наказ № 132

Держнагляд-охоронпраці України

ДНАОП 0.03-8.08-93

Перелік важких робіт з шкідливими  і небезпечними умовами праці, на яких забороняеться застосування праці жінок

29.12.93 Наказ № 256

Міністерство охорони здоров'я України

зареестровано:

30.03.94 № 51/260

Мін'юст України

ДНАОП 0.03-3.01-71

Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий СН 245-71

05.11.71

Минздрав СССР

ДНАОП 0.00-5.11.85

Типовая инструкция по организации безопасного проведения газоопасных работ

20.02.85

Госгортехнадзор СССР

ДНАОП 0.00-1.20-90

Правила безопасности в газовом хозяйстве

26.12.90 Постановление № 3

Госпроматом-надзор СССР

ДНАОП 0.00-4.26-96

Положение о порядке обеспечения работающих специальной одеждой, специальной обувью и другими средствами индивидуальной защиты

29.10.96 Приказ № 170

Госнадзор-охрантруда Украины

Типовые отраслевые нормы бесплатной выдачи специальной одежды, обуви и других средств индивидуальной защиты рабочим и служащим предприятий пищевой, мясной и молочной промышленности

Госкомтруд СССР

ДНАОП 0.03.03-4.02-94

Положення про медичний огляд працівників певних категорий

13.03.94 Наказ № 45

Мінохорони здоров'я України

зареестровано:

21.06.94 № 136/345

Мін'юст України

НАОП 1.8.10-3.08.73

Нормы санитарной  одежды и санитарной обуви для рабочих, младшего обслуживающего персонала, инженерно-технических работников предприятий пищевой промышленности

12.03.73

Минпищепром СССР

ДНАОП 0.00-1.28-97

Правила охорони праці на автомобільному транспорті

13.01.97 Наказ № 5

Держнагляд-охоронпраці України

ЦРБ-004

Правила технічної експлуатації залізниць України

16.01.95 № 27

Мінтранс України

НАОП 1.3.10-1.07.79

Основные правила безопасной работы в химических лабораторних

27.07.77

Минхимпром СССР

Правила изготовления взрывозащищенного и рудничного злектрооборудования (ПИВРЭ)

16.01.69

Минэнерго СССР

Правила охраны поверхностных вод от загрязнения сточньїми водами

16.05.74

Министерство мелиорации и водного хоз-ва СССР

Правила пользования электрической энергией

06.12.81 № 310

Минзнерго й злектрификации СССР

НАОП 1.1.10-1.01-85

Правила техники безопасности при эксплуатации электроустановок

10.09.85

Минэнерго СССР

НАОП 1.4.10-1.03-85

Правила техники безопасности и производственной санитарии при производ-стве ацетилена, кислоро-да и газопламенной обработке металлов

8.07.85

Минхиммаш СССР

Типовая инструкция по организации безопасного проведения огневих работ на взрывоопасных и взры-вопожароопасных объектах

7.05.74

Госгортехнадзор СССР

ЦШ 0001

Інструкція по сигналізації на залізницях України

8.07.95 № 259

Мінтранс України

ГОСТ 12.0.003-74-ОСТ СЭВ 790-77

ССБТ. Опасные и вред-ные производственные фактори. Классификация

ГОСТ 12.0,005-84

ССБТ. Метеорологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положення

гост 12.1.004-91

ССБТ.  Пожарная безопасность.  Общие требования

ГОСТ 12.1.005-88*

ССБТ.    Воздух   рабочей зоны. Общие санитарно-гигиени-ческие  требования   к   воздуху   рабочей зоны

ГОСТ 12.1.010-76

ССБТ. Взрывобезопас-ность. Общие требования

ГОСТ 12.1.012-78

ССБТ. Вибрация. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.1.019-79

ССБТ. Электробезопасность. Общие требования безопасности и номенклатура видов защиты

ГОСТ 12.1.023-80

ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин

ГОСТ 12.1.030-81

ССБТ. Классификация. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление

ГОСТ 12.2.007-75

ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.2.007.7-83

ССБТ. Щиты, шкафы. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.2.003-91

ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.2.013-91

ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний

ГОСТ 12.2.019-86

ССБТ. Тракторы и машины самоходные сельскохозяйственные. Общие требования безопасности.

гост 12.2.022-80

ССБТ. Конвейеры  Общие требования безопасности

ГОСТ 12.2.026-93

ССБТ. Деревообрабатывающее оборудование. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.2.032-78

ССБТ. Рабочее место при выполнении работы сидя. Общие эргономические требования

ГОСТ 12.2.033-78

ССБТ. Рабочее место при выполнении работы стоя. Общие эргономические требования

ГОСТ 12.2.058-81

ССБТ. Краны грузоподъемные. Требования к цветовому обозначению частей крана, опасных при эксплуатации

ГОСТ 12.3.002-75

ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.006-75

ССБТ. Эксплуатация водопроводных канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.009-75

ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.010-82

ССБТ. Тара производственная. Требования безопасности.

ГОСТ 12.3.020-80

ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности

гост 12.4.009-83

ССБТ.  Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание

ГОСТ 12.4.011-89

ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация

ГОСТ 12.4.022-75

ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования

ГОСТ 12.4.026-76

ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности

ГОСТ 12.4.094-85

ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов дыхания. Классификация и маркировка

ГОСТ 2761-84

Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические требования и правила выбора

ГОСТ 2874-82

Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством

ГОСТ 6533-78

Днища эллиптические отбортованные стальные для сосудов и аппаратов. Основные размеры

ГОСТ 9078-84

Поддоны плоские. Общие технические условия

ГОСТ 10000-75

Прицепы и полуприцепы транспортные. Общие технические требования

ГОСТ 10807-87

Знаки дорожные. Общие технические условия

ГОСТ 13188-87

Тележки грузовые. Типы, основные параметры и размеры

гост 14192-77 (СТ СЭВ 257-80)

Маркировка грузов

ГОСТ 14254-80

Изделия электротехнические. Оболочки. Степень защиты. Обозначение. Методы испытания

ГОСТ 15597-82

Светильники для производственных зданий. Общие технические условия

ГОСТ 19822-82

Тара производственная. Технические условия

ГОСТ 21130-75

Изделия электротехнические. Зажимы заземления и знаки заземления. Конструкция и размеры

ГОСТ 23120-78

Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия

ГОСТ 21836-88

Стекла смотровые для промышленных установок

ГОСТ 21889-76

Система «человек-машина». Кресло оператора. Общие эргономические требования

ГОСТ 23838-89

Здания предприятий. Параметры

ГОСТ 24597-81

Пакеты тарно-штучных грузов

ГОСТ 26887-86

Площадки и лестницы для строительно-монтажных работ. Общие технические условия

гост 28705-90

Центрифуги промышленные. Технические требования

СНиП 2.01.02-85

Противопожарные нормы

СНиП 2.04.01-86

Внутренний водопровод и канализация здания

СНиП 2.04.05-91

Отопление, вентиляция и кондиционирование

СНиП 2.04.02-84

Водоснабжение. Наружные сети и сооружения

СНиП 2.04.07-86

Тепловые сети

СНиП 2.04.09-86

Пожарная автоматика зданий и сооружений

СНиП 2.05.02-85

Автомобильные дороги

СНиП 2.09.02-85

Производственные здания

СНиП 2.09.03-85

Сооружения промышленных предприятий

СНиП 2.09.04-87

Административные и бытовые здания

СНиП 2.11.01-85

Складские здания

СНиП II-4-79

Естественное и искусственное освещение

СНиП II-39-79

Железные дороги. Колеи 1520 мм

СНиП II-89-90

Генпланы предприятий

СНиП III-4-80

Техника безопасности в строительстве (внесены изменения, опубликованные в БСТ, № 8, 1984 г.)

СНиП II- 104-76

Правила производства и приемки работ

СН 174-75

Инструкция по проектированию электроснабжения промышленных предприятий

СН 3041-84

Санитарные нормы и правила при работе с машинами и оборудованием, создающими локальную вибрацию, которая передается на руки работающих

РД 34.21.122-87

Инструкция по защите от молнии зданий и сооружений

12.10.87

Минэнерго СССР

ВСН 205-84

Инструкция по проектированию электроустановок системы автоматизации технологического оборудования

5.04.84

Минмонтаж-спецбуд СССР

Временная инструкция № 9-1-88 по проектированию, установке и эксплуатации взрыворазрядите-лей для производственного оборудования предприятий системы Министерства хлебопродуктов СССР

15.01.88 Приказ № 5

Министерство хлебопродуктов СССР

ВНТП 03-91

Ведомственные нормы технологического проектирования свеклосахарных заводов

09.09.91

Минсельхозпрод СССР

ОНТП 24-86

Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности (Общесоюзные нормы технологического проектирования)

27.02.86

МВД СССР

Правила пользования и испытания защитных

12.12.84

Минэнерго СССР

средств,  применяемых в электроустановках

СН 181-70

Указания по проектированию цветовой отделки интерьеров промьышленных предприятий

СН 3223

Допустимые уровни шума на рабочих местах

3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

3.1. Термін приведення у відповідність з вимогами цих Правил планування території, будівель та споруд, розміщення устаткування, що введені в експлуатацію до введення цих Правил,  встановлюється місцевими органами Комітету по нагляду за охороною праці України (надалі - Держнаглядохоронпраці) за участю інших державних органів нагляду за охороною праці відповідно до Законів України «Про охорону праці» та «Про пожежну безпеку».

План приведення підприємства у відповідність з іншими вимогами Правил (технологічні процеси, устаткування, арматура, транспортні засоби, їх утримання, обслуговування та організація технічного нагляду) і термін його виконання власник підприємства повинен опрацювати та узгодити з місцевими органами Держнаглядохоронпраці та Управлінням Дер-жавної пожежної охорони МВС України.

3.2. В разі відсутності в Правилах вимог, дотримання яких необхідне для забезпечення безпеки праці конкретно на даному підприємстві, керівник (далі - власник) підприємства і зобов'язаний вжити узгоджених з місцевими органами Держнаглядохоронпраці і Управлінням Державної пожежної охорони МВС України (відповідно до їх компетенції) заходів, що забезпечують безпеку працівників.

3.3. Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій повинні проводитися з врахуванням вимог щодо охорони праці і пожежної безпеки.

Фінансування цих робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

3.4. Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого призначення, виготовлення і передача у виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, впровадження нових технологій без дозволу органів державного нагляду не дозволяється.

3.5. Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за дотриманням проектних рішень з питань охорони праці і пожежної безпеки при будівництві та експлуатації запроектованих ними підприємств і об'єктів.

3.6. Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво і на які є вимоги, зазначені в стандартах, щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання.

3.7. Не дозволяється застосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації), методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсікологічну експертизу.

3.8. У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або їх наявності, власник зобов'язаний завчасно повідомити про це органи державного нагляду, розробити і узгодити з ними заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників, населення та охорони навколишнього природного середовища.

3.9. На підприємствах наказом призначаються посадові особи, відповідальні за справний стан і безпечну експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки:

- електрогосподарства;

- газового господарства;

- парових і водогрійних котлів і іншого устаткування котелень;

- посудин, що працюють під тиском;

- пересувних транспортних засобів;

- водопровідно-каналізаційного і вентиляційного господарства;

- зварювальних апаратів та їх зберігання;

- проведення вогневих робіт на спеціально виділених постійних місцях, їх підготовка і проведення;

- іншого устаткування і робіт підвищеної небезпеки. Власник підприємства призначає відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

Накази про призначення цих працівників видаються після перевірки їх знань відповідних нормативних актів щодо охорони праці та пожежної безпеки (Правил, інструкцій, поло-, жень тощо) згідно з Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.

3.10. Виробничі будівлі, споруди, устаткування, технологічні процеси, транспортні засоби повинні відповідати вимогам, що забезпечують нешкідливі і безпечні умови праці.

Ці вимоги включають безпеку на території та в виробничих приміщеннях, безпечну експлуатацію устаткування та організацію технологічних процесів, захист працюючих від впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів, утримання виробничих приміщень та робочих місць у відповідності з санітарно-гігієнічними нормами і правилами, обладнання санітарно-побутових приміщень.

3.11. Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію лише за умови відповідності їх до нормативних актів про охорону праці, пожежну безпеку та охорону навколишнього середовища, які діють в Україні.

3.12. Заміна устаткування на інше, що має відмінні, ніж у того, що замінюється, виробничо-технічні характеристики (принцип дії, конструкції, продуктивність, параметри технологічного процесу, розміри, масу тощо), або його перекомпонування, або зміна схеми обв'язки повинні виконуватися за проектом, узгодженим службою з охорони праці підприємства, у необхідних випадках - з галузевими науково-дослідними інститутами.

Вносити зміни в конструкцію устаткування та в технічні параметри, наведені в паспорті, без узгодження з заводом-виробником, фахівцями з охорони праці підприємства, а по устаткуванню з підвищеною небезпекою - також з органом Держнаглядохоронпраці не дозволяється.

3.13. У випадку зміни технологічного процесу, заміни устаткування, виникнення аварійної ситуації, аварій або травмування працюючих технологічні регламенти та інструкції, нормативні акти з охорони праці підприємства, які підлягають цим змінам, необхідно переглянути і при потребі внести до них зміни, затвердити у встановленому порядку до закінчення терміну їх дії.

3.14. Організація роботи з охорони праці на підприємстві, права та обов'язки посадових осіб і працівників повинні бути викладені у нормативних актах, розроблених згідно з Поряд-

ком опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві.

3.15. На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності, видів діяльності та наявності підрозділів державної або відомчої пожежної охорони зі складу працюючих за рішенням трудового колективу створюються, у відповідності з Законом України «Про пожежну безпеку», добровільні пожежні дружини (команди) і пожежно-технічні комісії.

Основні завдання, порядок створення і організація роботи добровільної пожежної дружини викладені у «Положенні про добровільні пожежні дружини (команди)», а напрями роботи пожежно-технічної комісії - у «Типовому положенні про пожежно-технічну комісію».

4. ОБОВ'ЯЗКИ, ПРАВА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ

4.1. Власники підприємств, установ, організацій та інші посадові особи несуть персональну відповідальність за виконання вимог Правил в межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків згідно з чинним законодавством.

4.2. За безпечність конструкції, правильність вибору матеріалу, якість виготовлення, монтажу, налагодження, ремонту і технічного діагностування, а також відповідність об'єкта цим Правилам відповідає підприємство, установа, організація (незалежно від форм власності та відомчої належності), що виконує відповідні роботи.

4.3. Власник, який створив нове підприємство або реконструював, зобов'язаний одержати від органів Держнаглядохоронпраці та державного пожежного нагляду дозвіл на пуск його в експлуатацію.

4.4. Особи, винні у порушенні цих Правил, притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

4.5. Розслідування аварій і нещасних випадків, що мали місце при експлуатації певних об'єктів, проводяться відповідно до «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях».

5. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ТА ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ

5.1. Посадові особи і спеціалісти, інші працівники підприємств, а також приватні особи, які зайняті проектуванням, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, реконструкцією, діагностуванням та експлуатацією об'єктів, виконанням робіт, обумовлених Правилами, повинні проходити підготовку (підвищення кваліфікації), перевірку знань Правил у порядку, передбаченому «Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці».

5.2. Працівники, зайняті на роботах об'єктів з підвищеною небезпекою (електрогосподарство, газове господарство, парові і водогрійні котли та інше обладнання котелень, посудини, що працюють під тиском), передбачені «Переліком робіт з підвищеною небезпекою», повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік -перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

5.3. Працівники, службовці і фахівці, які приймаються на роботу, а також працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці чи таких, де є необхідність у професійному відборі, повинні проходити попередні медичні огляди, а після цього періодичні огляди згідно з порядком і термінами, установленими «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій».

5.4. Забороняється залучати осіб віком молодших 18 років до робіт, передбачених «Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування неповнолітніх».

5.5. Забороняється використання праці жінок на роботах, передбачених «Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок».

5.6. На підприємствах на підставі Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці з врахуванням специфіки виконання робіт опрацьовуються і затверджуються власником відповідні Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці і проведення цієї роботи, з якими повинні бути ознайомлені всі працівники.

6.ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

6.1. Територія підприємства

6.1.1. Територія крохмале-патокового заводу повинна відповідати вимогам санітарних, будівельних і протипожежних норм проектування промислових підприємств (СН-245-71, СНиП ІІ-89-90, СНиП 2.09.02-85, СНиП 2.09.04-87, СНиП 2.01.02-85, СНиП 2.04.02-84), «Правил пожежної безпеки в Україні» та цих Правил.

6.1.2. Територія підприємства повинна бути огороджена і мати безпосередні виїзди на дороги загального призначення.

6.1.3. Ворота для в'їзду (виїзду) повинні бути механізовані, мати запірні пристрої, оснащені звуковою та світловою сигналізацією, яка попереджує про рух транспорту. Швидкість руху автотранспорту повинна не перевищувати 5 км/год. В'їзди та виїзди з території підприємства повинні бути обладнані відповідно до вимог СНиП 2.05.02-85.

6.1.4. На території підприємства слід передбачити пішохідні доріжки з твердим покриттям шириною не менше 1,5 м.

6.1.5. Водоймища, котловани, колодязі, траншеї і гідравлічні транспортери, що знаходяться на території підприємства повинні бути огороджені з усіх сторін перилами висотою не менше 1 м, а колодязі закриті кришками. В місцях проїзду транспорту і проходу людей кришки колодязів повинні бути укладені на рівні дорожнього покритя.

6.1.6. Для переходу через відкриті котловани і траншеї необхідно установити місточки шириною не менше 0,8 м, огородити перилами висотою не менше 1,0 м із суцільною зашивкою по низу висотою 0,15 м. Підходи до місточків повинні бути вільними і освітлюватись в темний час доби.

Котловани і траншеї, що не використовуються для потреб виробництва, ремонту і будівельних робіт, необхідно засипати.

6.1.7. На території підприємства повинні бути спеціальні площадки для зберігання палива, сировини, допоміжних матеріалів і устаткування.

Площадки потрібно розташовувати на сухих незатоплених ділянках, поверхня яких повинна бути спланована і мати відвід атмосферних вод.

6.1.8. Площадки для навантаження кормів, сировини, відходів виробництва тощо в автомашини і в'залізничні вагони

повинні бути вимощені або заасфальтовані та мати стік атмосферних опадів.

6.1.9. У випадку закриття ділянок доріг або проїздів для їх ремонту (або по інших причинах) власник підприємства повинен повідомити про це підрозділи пожежної охорони.

6.1.10. Забороняється паркування транспортних засобів в наскрізних проїздах будівель, на відстані менш 10 м від проїзних воріт на територію об'єктів, менш 5 м від пожежних гідрантів, забірних пристроїв, вододжерел, пожежного обладнання та інвентаря, на поворотних площадках глухих проїздів.

6.1.11. На території підприємства необхідно встановити:

- таблички з вказівками про порядок виклику пожежної охорони;

- знаки місць розміщення первинних засобів пожежогасіння та інші знаки безпеки (за ГОСТ 12.4.026-76);

- схеми руху автотранспорту та пішоходів з позначенням розташування будівель, водоймищ.

Місця установлення знаків та схеми повинні бути попередньо узгоджені з місцевим органом державного пожежного нагляду.

6.1.12. Територія підприємства повинна бути чистою і упорядженою. Проїзди і проходи повинні завжди бути вільними для руху, рівними, не мати вибоїн і ям, а у вечірній і нічний час освітлюватись відповідно до норм, які приведені в табл. 6.1.1 цих Правил.

На території вибухонебезпечних і пожежонебезпечних об'єктів, а також в місцях збереження і переробки горючих матеріалів застосування відкритого вогню (багаття, факелів, паління цигарок) забороняється.

6.1.13. До всіх будівель, споруд потрібно забезпечити вільний доступ для пожежних автомобілів та інших засобів гасіння пожежі.

Протипожежні розриви між будівлями і спорудами захаращувати і використовувати для складування матеріалів та устаткування забороняється.

6.1.14. На території підприємства, у складах і виробничих приміщеннях, де палити заборонено, повинні бути попереджувальні написи: «Не палити». Палити дозволяється тільки в спеціальних і обладнаних для цього місцях.

6.1.15. Територію підприємства і виробничі приміщення належить обладнати протипожежним водопроводом відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.07-86, ГОСТ 12.4.009-83, «Правил пожежної безпеки в Україні».

6.1.16. Вільні участки території необхідно озеленити.

Таблиця 6.1.1

Норми освітленості відкритих просторів на крохмальних заводах і крохмале-патоковому

комбінаті (СНиП ІІ-4-79)

Дільниці робочих місць	Найменша освітленість для площин, лк
По лінії кордону заводської території (охоронне освітлення)	2
Біля переходів, проїздів, вхідних дверей	2
На шляхах авто- і гужового транспорту	2
На місцях ручних вантажно-розвантажувальних робіт	10
На місцях механізованих вантажно-розвантажувальних робіт	10
Біля робочих механізмів	20
Біля вимірювальних приладів	50
Навіс автомобільних і вагонних ваг	10
Біля шкали ваг	50
На маневрових коліях	2

6.2.Заводський залізничний і автомобільний транспорт

6.2.1. Обладнання залізничних під'їзних шляхів, їх експлуатація, утримання та ремонт проводиться у відповідності до «Правил технической єксплуатации железных дорог», «Інструкції по сигналізації на залізницях України».

6.2.2. Полотно залізничної колії повинно складатися із рельсів і кріплень одного типу. Використання на залізничній колії рельс і кріплень різного типу дозволяється участками не менше 200 м колії.

6.2.3. Тупики заводської колії повинні мати на вільному кінці піщану або земляну призму і тупикові упори.

6.2.4. На заводських коліях необхідно поставити такі шляхові знаки:

а) граничні стовпчики хрестовин стрілочних переводів;

б) вказівні стовпчики місця зупинки тепловоза при під'їзді до воріт підприємства;

в) попереджувальні знаки про подачу свистка.

Шляхові знаки повинні бути стандартного типу і розміщуватись зовні з правої сторони на відстані не ближче 2 м від головки рельси.

6.2.5. Всі шляхи, переїзди через залізницю повинні забезпечувати вільний проїзд всіх видів транспорту.

6.2.6. Відстань між осями маневрових заводських колій повинна бути не менше 4,5 м.

6.2.7. Швидкість руху локомотивів і маневрових потягів по заводських залізницях повинна бути не вище:

- 15 км/год - при рухові по маневрових коліях на території з локомотивом спереду;

- 10 км/год - при рухові по маневрових коліях вагонами спереду;

- 5 км/год - при рухові у важких умовах (круті криві, густа забудованість, погана видимість тощо) на переїздах, переходах, при в'їзді (виїзді) на ваги або в заводські ворота, при підході локомотива до составу для причеплення або розчеплення вагонів, при рухові біля складів крохмалю, глюкози, сировини та іншої продукції;

- 2 км/год - при рухові вагонів вручну.

6.2.8. Проїзд по коліях, маневрування вагонів при захаращеності габаритів, наближення колії причеплення і відчеплен- ня їх поштовхами вагонів, що рухаються, забороняється.       

6.2.9. При наявності робочих або запасних виходів із виробничих і допоміжних приміщень безпосередньо на полотно заводського залізничного транспорту, рельсовий шлях необхідно огородити перилами по всій довжині будівлі з направленням руху пішоходів до найближчої дороги або до обладнаного переходу через рельсовий шлях. Біля виходу із будівлі повинен бути вивішений плакат про заборону переходу залізниці в неустановленом'у місці.

6.2.10. Не допускаються до роботи локомотиви з несправними звуковими або світловими сигнальними пристроями, живильними приладами, запобіжними клапанами, гальмовим обладнанням, манометрами, радіаторами тощо.

6.2.11. Кожний локомотив повинен постійно мати в наявності не менше двох гальмових башмаків для запобігання вільному руху вагонів, гальмування або зупинки вагонів, що перекочуються. Використовувати для цієї мети дошки, поліна, каміння, або інші випадкові предмети забороняється.

6.2.12. Накриті платформи і склади з прилеглої до залізниці сторони повинні бути обладнані вільними для руху рампами (тротуарами).

Ширина рамп залежно від розмірів і характеру вантажних робіт допускається не менше 1,5 м. Покриття рамп не повинно виходити за межі габариту наближення.

6.2.13. Для виконання робіт по наповненню і зливу заліз-

ничних цистерн повинні бути обладнані естакади з додержанням габаритів наближення до залізниці.

6.2.14. На кожному підприємстві повинен бути складений схематичний план установленого руху автомобілів і вивішений в необхідних місцях на території підприємства.

6.2.15. Автотранспорт повинен експлуатуватись згідно з «Правилами охорони праці на автомобільному транспорті».

6.2.16. Рух автомобільного и гужового транспорту на території підприємства повинен регулюватись стандартними дорожними знаками.

6.2.17. Швидкість руху автомобіля на під'їзних шляхах і проїздах допускається не більше 10 км/год, а у виробничих приміщеннях - 5 км/год.

6.2.18. Відкриті площадки для паркування .автомобілів повинні мати рівне, тверде покриття з нахилом для стікання води. На площадках повинна бути розмітка, виконана незми-ваючою фарбою або іншим способом, що визначає місця паркування автомобілів і проїздів.

6.2.19. Проїзди протягом доби повинні залишатись вільними по всій площі, паркування автомобілів на проїздах забороняється.

6.2.20. Перевезення людей в кузові дозволяється тільки в спеціально обладнаних для цього автомобілях, згідно з «Правилами дорожнього руху в Україні».

6.2.21. Швидкість руху автомобіля, в кузові якого знаходяться люди (в усіх випадках незалежно від їх кількості), не повинна перевищувати 60 км/год.

6.3.  Виробничі приміщення

6.3.1. Виробничі приміщення повинні відповідати вимогам діючих санітарних, будівельних та протипожежних норм і Правил СН 245-71, СНиП 2.04.09-84, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.01.02-85, СНиП 2.09.02-85, «Правил пожежної безпеки України» і цих Правил.

6.3.2. Висота виробничих приміщень від підлоги до стелі повинна бути не менше 3,2 м, приміщень енергетичного і транспортно-складського господарств - не менше 3,0 м, при цьому висота від підлоги до низу виступаючих конструктивних елементів покриття або перекриття повинна бути не менше 2,6 м.

Висота приміщень диспетчерських щитів, машзалів ЕОМ при наявності фальшпідлоги і підшивної стелі повинна бути не менше 3,0 м.

6.3.3. У виробничих приміщеннях необхідно передбачати проїзди і проходи, котрі забезпечують безпеку виконання технологічних і транспортних операцій. Ширина проїздів повинна відповідати габаритам вантажів, що транспортуються, та транспортним засобам з врахуванням вільних проходів шириною не менше 1 м.

6.3.4. На транспортних і комунікаційних галереях і естакадах прохід повинен бути шириною не менше 0,7 м. У випадку встановлення на таких галереях і естакадах механізмів, які потрібно обслуговувати, необхідно утворити зону обслуговування та захист від впливу атмосферних опадів, утворення льоду тощо.

6.3.5. Кожне виробниче приміщення повинно мати основний прохід шириною не менше 2,0 м, який виходить на сходову площадку або на вулицю.

6.3.6. В приміщеннях замочування зерна, роздріблення, станції сит тощо, в місцях можливих розливів рідини підлога повинна мати закриті стічні канали.

6.3.7. Підлога повинна бути рівною, вогнетривкою, не слизькою, мати низьку теплопровідність, а також бути зручною як для сухого, так і для вологого прибирання.

6.3.8. В приміщеннях мийного, терткового, ситового, сепараторного, фільтраційного відділень підлога повинна бути водонепроникною і мати нахил, що забезпечує стік води до трапів.

6.3.9. В приміщеннях для зберігання кислот, підкислювачів, вимірників підлога повинна бути з матеріалів, стійких до впливу кислот.

6.3.10. В приміщеннях, що мають пожежовибухонебезпечне виробництво, підлога повинна бути із матеріалів, що не викликають іскроутворення.

6.3.11. Люки, приямки, оглядові колодязі і канали повинні бути закриті кришками на рівні з підлогою. При відкриванні їх необхідно ставити бар'єрні огородження висотою не менше 1 м.

Оглядові колодязі мають бути проінвентаризовані. За утримання їх в належному стані несуть відповідальність особи, які призначаються наказом по заводу.

6.3.12. Стіни у виробничих приміщеннях повинні бути рівними, щоб можна було їх легко і швидко очистити.

6.3.13. Для вікон, розташованих на висоті, необхідно мати пристрої для їх відкривання.

6.3.14. Двері виробничих приміщень повинні відкриватися в сторону виходу із приміщення. Вхідні двері в цех (участок)

підготування розчинів шкідливих речовин (соляна і сірчиста

кислоти), а також двері складів для зберігання цих речовин

після закінчення роботи повинні пломбуватися з прикріплен-

ням інструкції по зберіганню та роботі з ними (шкідливими

речовинами).

6.3.15. Покрівля виробничих приміщень незалежно від їх  висоти і схилу повинна мати по периметру огородження висотою не менше 1,0 м і водостоки відповідно до СНиП  2.09.02-85.

      6.3.16. Виробничі приміщення повинні мати первинні за- соби пожежогасіння відповідно до діючих «Правил пожежної

безпеки в Україні» і ГОСТ 12.4.009-83.        6.3.17. Приміщення, які відносяться до категорії Б, повинні

мати покриття, які легко скидаються.

Для багатоповерхових будівель необхідно додержуватися  установленої по розрахунку площі противибухових елементів  (вікон, дверей, легкознімних конструкцій покриття та прорізів  в перекриттях) як для об'єму кожного поверху, так і для  сумарного об'єму будь-якого сполучення вище і нижче розташованих поверхів.

Кількість евакуаційних виходів із приміщень повинна бути не менше двох.

Допускається використовувати для виходу зовнішні евакуаційні сходи, якщо чисельність працюючих на кожному по- версі (крім першого) в найбільш чисельній зміні не переви-щує:

- 15 чол. - в багатоповерхових будівлях з приміщеннями  будь-якої категорії;

- 50 чол. - в одноповерхових будівлях з приміщеннями  категорії В;

-  100 чол. - також,  категорій Г і Д. Над виходом слід зробити напис: «Вихід на пожежні сходи».       Всі запасні виходи забороняється запирати на замок (не- обхідно пломбувати).

     При проектуванні нові приміщення, що відносяться до ка- тегорії Б і В, повинні бути відділені капітальними стінами від  приміщень з виробництвами інших категорій або розташовані в окремій будівлі.

Категорія будівель, споруд та виробничих приміщень щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки підприємств крохмале-патокової промисловості (за ОНТП 24-86), а також клас зони за Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) приведені в табл. 6.3.1.

Таблиця 6.3.1

Категорії будівель, приміщень щодо вибухопожежної

і пожежної небезпеки (за ОНТП 24-86), класифікація

зон за ПУЕ підприємств крохмале-патокової

промисловості

Перелік будівель, споруд, відділень і приміщень	Категорія будівель і приміщень щодо вибухопожеж-ної і пожежної небезпеки	Клас вибухонебезпечних і пожежоне-безпечних зон за ПУЕ
1	2	3
1. Цехи або відділення сушіння, пакування і фасування крохмалю незалежно від різновидності сировини і модифікації	Б	В - ІІа
2. Цехи або відділення сушіння, пакування і фасування кристалічної глюкози	Б	В - ІІа
3. Цехи або відділення виробництва декстрину, склад декстрину	Б	В - ІІа
4. Відділення для лагодження та очищення мішкотари з механічною мішковиби-вальною машиною	Б	В - ІІа
5. Робочеочисна башта, елеватор і склади для зберігання кукурудзи	В	П- ІІа
6. Цехи і відділення сушіння зародків, кукурудзяного корму і картопляної мезги, незалежно від їх складу, не сумісні з відділеннями фільтрування і зневоднення	В	П- ІІа

збалансовані.

9.6.3. Запуск центрифуги і її експлуатація повинні проводитися тільки при закритому кожусі зовнішнього барабана.

Перед зупинкою цеху внутрішній барабан центрифуг, станцію гідроциклонів необхідно промити водою.

9.6.4. Експлуатація відцентрово-лопатевих, барабанно-струменевих сит повинна проводитись тільки при закритих огороджувальних дверцятах, щитах тощо.

9.6.5. Ситові апарати повинні бути установлені у відповідності з технологічною схемою.

9.6.6. Площадки для обслуговування дугових сит необхідно огороджувати перилами.

9.6.7. Проведення будь-яких газових робіт в корпусі сит необхідно виконувати у відповідності з «Типовой инструкци-ей по организации безопасного проведения газоопасных работ».

9.6.8. Випадкові розливи продукту слід негайно прибирати.

9.6.9. Збірники крохмальних суспензій повинні бути оснащені кришками для огородження по периметру.

9.6.10. При роботі в середині розливних чанів, збірників, уловлювачів для вловлення крохмалю необхідно додержуватися вимог розділу 10.1 цих Правил.

9.6.11. Крохмальні уловлювачі, що знаходяться поза будівлею заводу, необхідно огородити суцільним бар'єром висотою не менше 1,2 м.

9.7. Зберігання зерна

9.7.1. Площадки для зберігання зерна необхідно заасфальтувати, вирівняти з влаштуванням нахилу не більше 0,1 для відведення атмосферних опадів та обладнати засобами механізації і пристосуваннями для проведення робіт. При короткочасному зберіганні зерна відкриті" площадки повинні бути обладнані навісами і огороджені.

9.7.2. Гранично допустиме завантаження складів зерном повинно позначатися рискою, нанесеною ясно на стіні склада.

9.7.3. Засіки, бункери, завальні ями та інші ємкості для зберігання зерна повинні покриватися суцільними настилами з обладнанням в них завантажувальних люків діаметром не більше 250 мм.

9.7.4. Внутрішня поверхня засіків, бункерів, ям повинна бути гладенькою, без тріщин, щілин і вибоїн, а стіни повинні мати нахил не менше 45°, який забезпечує повне осипання зерна.

9.7.5. При бунтуванні зерна і розбиранні бунтів для запобігання падінню робочих з висоти або заваленню їх зерном, що нависло, необхідно щоб:

-    кут нахилу сторін бунта був не більше 45°;

- подавання зерна з бунтів висотою вище 2 м проводилося з краю бунта і тільки зверху.

9.7.6. Підключення електроустаткування рухомих транспортерів до роаподільної коробки і заземлюючих пристроїв дозволяється тільки особам, що мають допуск До обслуговування електроустановок.

9.7.7. Засіки, бункери, завальні ями та інші закриті ємкості повинні бути обладнані відвідними повітроводами, аспіра-ційними і фільтраційними пристроями для вилучення запиленого повітря.

9.7.8. Для відведення статичної електрики, що накопичилась на фільтрах, необхідно застосовувати індукційні нейтралізатори.

9.7.9. Вивантаження зерна із залізничних вагонів повинно бути організовано з додержанням таких заходів:

- для гальмування вагонів необхідно застосовувати стандартні гальмові башмаки, кількість яких повинна забезпечувати роботи по всьому розвантажувальному фронту;

- перед завантаженням вагона необхідно впевнитись в справності його дверей;

- робочі, що відкривають або закривають двері вагонів, повинні знаходитись зі сторони напрямку руху дверей для запобігання травмам, погоджуючи свої дії з іншими робітниками;

- для входу в вагон і виходу з нього при відсутності естакади повинна бути драбина, яка має зверху крюки.

9.7.10. При перекочуванні вагона робочі повинні знаходитись з боку вагона. Зачистку залізниці необхідно проводити тільки після відкочування вагонів.

9.8. Замочування зерна

9.8.1. Відділення для замочування зерна повинно розташовуватись в ізольованому приміщенні, яке обладнане припливно-витяжною вентиляцією.

9.8.2. Люки чанів для замочування зерна, розподільні жолобки стрічкових транспортерів повинні бути закриті щільними кришками з оглядовими вікнами, на яких установлюються запобіжні решітки.

9.8.3. Підлогу в приміщенні відділення для замочування зерна необхідно очищати не рідше двох разів в зміну і змивати гарячою водою.

9.8.4. Роботу всередині чану для замочування зерна необхідно проводити відповідно до вимог розділу 10.1 цих Правил.

9.8.5. Стаціонарні драбини, що ведуть на збірники, повинні бути достатньо освітлені.

9.9. Дроблення зерна

9.9.1. Приміщення, в яких розташовані машини для дроблення зерна з підвищеним рівнем шуму і вібрації, повинні бути ізольовані і самі машини установлені на віброізолюючій основі.

Подавання зерна із бункера-накопичувача на дроблення повинне регулюватися заслінкою або засувкою в залежності від навантаження двигуна дробарки.

9.10. Сушіння крохмалю і крохмалепродуктів

9.10.1. Цехи сушіння крохмалю повинні відповідати вимогам «Правил пожежної безпеки в Україні», а також ГОСТ 12.4.009-83.

9.10.2. Сушильні відділення повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння.

9.10.3. В приміщеннях сушильного цеху не слід допускати накопичення пилу. Концентрація пилу у повітрі не повинна, перевищувати 6 мг/м3.

9.10.4. В сушільному відділенні всі апарати, які виділяють пил, повинні бути герметизовані.

9.10.5. Для  підтримування  нормальних умов роботи  в сушильному відділенні повинна бути влаштована припливно-витяжна вентиляція.  Прибирання цеху слід проводити  не рідше 1  разу на зміну тільки мокрим способом або пилесосом. Всі електродвигуни і пускові пристрої повинні бути вибухонебезпечного виконання.

В приміщеннях сушіння крохмалю і крохмалепродуктів мон-тажні, демонтажні і ремонтні роботи дозволяється проводи-ти тільки по наряду-допуску.

9.10.6. Всі вогневі роботи в сушильному відділенні по-винні проводитися тільки у відповідності з вимогами розді-лу 10.3 цих Правил.

9.10.7. Для захисту від можливих розрядів статичної елек-трики повинна бути заземлена вся апаратура транспортерно-технологічного устаткування, металеві конструкції, газопроводи, пневмотранспорт, аспіраційні труби, металеві частини фільтрів для пилу і інше устаткування цеху як в середині приміщення, так і зовні його.

Всі тертьові деталі механізму і устаткування, встановлено-го у вибухонебезпечних приміщеннях, повинні бути густсто змащені електропровідним мастилом.

9.10.8. У сушильному відділенні не повинно бути механ-ічних і електричних джерел іскроутворення.

9.10.9. Бункери для крохмалю повинні утримуватися по-стійно закритими. Рукавні фільтри із текстильних матеріалів необхідно прошивати металевим (мідним, алюмінієвим тощо тросиком і заземляти їх.

9.10.10. Користуватися у сушильному відділенні відкритими вогнем, а також палити - забороняється, про що на видному місці повинні бути вивішені попереджувальні знаки і надписи

9.11. Пакування і складування готової продукції    

9.11.1. Роботи по пакуванню крохмалю, глюкози в мішки зашиванню, транспортуванню їх в склад повинні бути механ-ізованими.

9.11.2. Для запобігання попаданню холодного повітря в пакувальню через проріз в місці проходу транспортера не-обхідно обладнати шлюзовий затвор.

9.11.3. Приміщення пакувальні і склад готової продукції повинні бути обладнані системою загальнообмінної вентиляції.

9.11.4. Пакувальні машини в кінці кожної зміни необхідно очищати від пилу пилесосом або вологим способом.

9.11.5. Пакувальні машини і механізми повинні бути обладнані звуковою і світловою сигналізаціями.

9.11.6. Склади для кожного виду продукції повинні бути окремими. Мішки з продуктами необхідно укладати в штабелі на підтоварниках. Висота підтоварника повинна бути не менше 0,2 м.

9.11.7. Зберігати сухий крохмаль, глюкозу необхідно в сухих складах, які провітрюються.

9.11.8. Кожна секція складу повинна мати не менше двох дверних прорізів, обладнаних козирками, які не виходять за межі габаритів наближення. Двері складів повинні відкриватися назовні або розсовуватися. Верхні ролики підвісних дверних прорізів повинні бути обладнані огородженням вздовж направляючих рейок, які виключають падіння дверей при виході роликів із направляючих рейок.

9.11.9. В кожній секції складу повинні бути приставні драбини.

9.11.10. При укладанні штабелів в складських приміщеннях необхідно передбачати такі відстані:

по периметру складів - не менше 0,7 м від стін або виступаючих конструкцій;

між штабелями і конвеєром - не менше 1 м;

між штабелями - не менше 0,75 м.

Ширина проїздів для електровивантажувачів та інших механізмів повинна бути не менше максимальної ширини навантаженого транспорту плюс 1,0 м.

9.11.11. Освітлення складів зберігання крохмалю, глюкози повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79. Додатково в складах необхідно передбачати бокове штучне освітлення.

9.11.12. Санітарно-побутові приміщення робітників, які працюють в складах тарного зберігання крохмалю, глюкози, повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.

9.11.13. Підлога у складах зберігання крохмалю, глюкози повинна бути горизонтальною і мати тверде покриття, здатне витримати розрахункове навантаження від штабелів і засобів механізації та бути завжди у справному стані.

9.11.14. Мішки з крохмалем, глюкозою масою по 50 кг при механізованому укладанні та розбиранні штабелів дозволяється укладати висотою не більше 20 рядів.

Укладання мішків в штабелі повинно проводитись з перев'язкою рядів у відповідності з вимогами ГОСТ 12.3.009-76.

9.11.15. З метою забезпечення пожежної безпеки відстань від штабелю до елементів електричного освітлення повинна бути не менше 1 м.

9.11.16. Вентиляційні канали у підлогах складів повинні бути закритими. Установлювати механізми на перекриттях венти-

ляційних каналів дозволяється тільки при позитивних результатах перевірки міцності перекриття із розрахунком на додаткове динамічне навантаження.

9.11.17. Мікроклімат (температура, відносна вологість та швидкість руху повітря) у складах для тарного зберігання крохмалю, глюкози повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88*.

9.11.18. Прорізи у стінах суміжних складів для виходу конвеєрів повинні бути обладнані пристроями (підвісними щитами, завісами, шиберами, заслінками), що виключають протяги.

9.11.19. Для безпечного виконання процесів укладання та розбирання штабелів мішків з крохмалем, глюкозою склади повинні бути забезпечені штабелеукладачами, лотками для спускання мішків із штабелів, матеріалом для прокладок, приставними драбинами, ручними візками, трав пами, козлами.

10. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ОКРЕМИХ ВИДІВ РОБІТ .

10.1. Робота всередині апаратів і ємкостей           

10.1.1. Розкриття, огляд, очищення та ремонт апаратів ємкостей, трубопроводів та іншого технологічного устаткування на ділянках, пов'язаних з виділенням вибухонебезпечних, ток-сичних газів, горючих рідин, пари, а також роботи у колодязях потрібно проводити тільки після одержання на це на-ряду-допуску (за виключенням аварійних випадків, передба-чених у плані ліквідації аварій) та під безперервним нагля-дом фахівців. Я

10.1.2. Для проведення планово-попереджувальних ре-монтів, ліквідації аварій повинні бути розроблені, з врахуванням місцевих умов, та затверджені власником підприємств інструкції і схеми підключення апаратів від водяних, парових, продуктових, газових та інших трубопроводів.

10.1.3. Робота в ємкостях повинна проводитися вдень. Нічні роботи всередині ємкостей можуть проводитися тільки в аварійних випадках.

10.1.4. Ємкість, яку потрібно розкрити для внутрішнього огляду, очищення, ремонту, повинна бути охолоджена, звільнена від продукту, промита, а при необхідності пропарена гострою парою, продута інертним газом і повітрям, відключена з допомогою заглушок від діючої апаратури та системи трубопроводів. Заглушки з хвостовиками повинні бути встановлені на всіх, без винятку, комунікаціях, які підведені до ємкості, що ремонтується.

10.1.5. При наявності в ємкості перемішуючих пристроїв (інших рухомих вузлів) повинно бути перевірено відключення їх привода від джерел живлення електроенергією видимим розривом та наявністю запобіжних плакатів про відключення.

10.1.6. Ємкість, нагріта у процесі експлуатації, перед проведенням газонебезпечних робіт повинна бути охолоджена до температури, яка не перевищує ЗО °С.

У випадку необхідності проведення робіт при більш високій температурі розробляють додаткові заходи безпеки (безперервна обдувка свіжим повітрям, застосування теплоізольо-ваного спецодягу та взуття, часті перерви у роботі тощо).

10.1.7. На ємкостях або комунікаціях, які знаходяться у ремонті або очищені, під час проведення робіт потрібно вивісити попереджувальний плакат «Ремонт» і знімати його тільки після дозволу відповідального за проведення газонебезпечних робіт.

10.1.8. Очищення резервуарів, ємкостей та іншої апаратури потрібно проводити за допомогою ефективних засобів, що не вимагають перебування в них людей.

10.1.9. Роботи по огляду, ремонту та очищенню ємкостей потрібно проводити бригадою у складі не менше 2-х чоловік (працюючий і спостерігач), не рахуючи відповідального за проведення газонебезпечних робіт.

10.1.10. У ємкостях дозволяється працювати одному чоловіку. При необхідності роботи у ємкостях двох або більше чоловік повинні бути прийняті додаткові заходи безпеки, які визначаються на місці проведення робіт і записуються в наряді-допуску. За кожним працюючим у ємкості потрібно закріпити спостерігача, який повинен знаходитись біля ємкості в такому ж спорядженні, як і працюючий (ізольований протигаз в положенні «на готові»).

10.1.11. Працівник, який знаходиться всередині апарата, повинен бути забезпечений спецодягом та спецвзуттям, рятівним поясом з прикріпленим до нього мотузком. Мотузок повинен мати вузли через кожні 0,5 м і бути надійно прив'язаний (другим кінцем) до трубопроводу, перил або інших закріплених предметів.

Другий працівник (спостерігач) повинен невідлучно знаходитися поза апаратом біля люка (лаза).

10.1.12. Роботи всередині апаратів негайно припиняються при сигналі, який сповіщає про аварію або пожежу в цеху при раптовому появленні запаху шкідливих речовин.

10.1.13. Доступ працівників всередину апаратів і резервуарів, що мають верхні і нижні люки, потрібно здійснювати через нижній люк, а спуск у резервуари, що не мають нижніх люків, - через верхній люк по стаціонарній або переносній драбині, яка має зверху гаки для зачіплення за люк.

10.1.14. У аварійних випадках,  при роботі в апараті з недостатнім обміном повітря, а також при можливості присутності в апараті задушливого або отруйного газу (сульфі-татор, конденсатор тощо) робітник повинен бути забезпечений справним шланговим протигазом з гофрованим шлангом який виходить із апарата не менше ніж на 2 м. Кінець шлан-га повинен бути виведений у зону чистого повітря і закріпле-ний   на   заздалегідь   вибраному   місці.   Використовувати фільтруючі протигази не дозволяється.

Працівник, який спостерігає, повинен також мати при соб протигаз. Час перебування робітника у протигазі без перерви не повинен перевищувати 15 хв. Потім робітник повинен відпочити на чистому повітрі не менше 15 хв.

10.1.15. Якщо в середині апарату або ємкості працюючий в ній втратив свідомість, дублер зобов'язаний негайно викликати допомогу і вжити всіх заходів для того, щоб вилучити потерпілого із ємкості, не спускаючись в неї. При необхідності спускання в апарат або ємкість для рятування потерпілого дублер має право зробити це тільки в присутності осіб, які прийшли на допомогу.

10.1.16. Після закінчення роботи із апарата або ємкості повинні бути вилучені інструменти, інвентар та всі інші матеріали, що використовувались при ремонті.

Раніше ніж закрити люки, відповідальний за проведення роботи або начальник зміни повинен особисто впевнитись в тому, що апарат або ємкість відремонтовані, в них не зали-шились люди і не забуті інструмент і матеріал.

10.2. Проведення робіт в силосах і бункерах

10.2.1. Внутрішній огляд, очищення та ремонт силосів і бункерів, які заповнені сипучими продуктами, потрібно проводити при наявності наряду-допуску та безперервному нагляду особи, яка відповідає за безпечність виконання цих робіт.

10.2.2. Для обслуговування бункерів та силосів повинні бути передбачені люки. Кришки люків належить закривати на замки, ключі від яких повинні знаходитись у начальника зміни.

10.2.3. Бункери зерна, крохмалю, сухого корму повинні бути обладнані решітчатим настилом і запобіжним огородженням, які виключають можливість падіння робітників у бункер.

10.2.4. Для спуску людей у силоси застосовується спеціальна лебідка, яка щорічно підлягає технічному обстеженню.

10.2.5. Лебідки з ручним приводом, призначені для підіймання людей, повинні бути обладнані безпечними рукоятками, конструкція яких допускає підіймання та опускання тільки шляхом безперервного обертання рукоятки, при цьому швидкість опускання не повинна перевищувати 20 м/хв.

Лебідка з електричним приводом повинна бути обладнана колодочним гальмом, автоматично діючим при відключенні двигуна.

10.2.6. Лебідка повинна комплектуватись сталевим вантажним тросом діаметром не менше 7,7 мм, до якого кріпиться колиска або сідло. До стрижня колиски або сідла повинен бути прикріплений запобіжний пояс, яким робітник повинен закріпитись перед спуском у силос.

10.2.7. Запобіжний канат повинен бути прядив'яний діаметром 25 мм або із легкого міцного синтетичного матеріалу діаметром 7,9 мм. Довжина канату повинна бути на 5 м більше висоти силосу або бункера. Запобіжні пояси і канати також підлягають технічному обстеженню.

10.2.8. Драбини, по яких спускають людей в бункер, і страхувальні канати запобіжних поясів потрібно кріпити за металеві скоби та кільця, які є поблизу люків.

10.2.9. Забороняється опускати людей у силоси та бункери висотою понад 3 м за допомогою мотузкових драбин.

10.2.10. Відповідальний за проведення робіт перед спуском повинен провести інструктаж з безпечного виконання робіт із всіма працівниками, які будуть брати участь у цих роботах, і перевірити справність обладнання, яке використовують при спусканні в силос.

10.2.11. Роботи всередині бункерів допускаються тільки в присутності працівників, які знаходяться зовні.

Кількість спостерігачів за персоналом, що знаходиться у бункері, визначає керівник роботи із розрахунку не менше одного за кожним працюючим.

Роботи по очищенню силосів потрібно виконувати бригадою із чотирьох чоловік: один спускається в силос, другий управляє лебідкою, третій спускає запобіжний канат, четвертий забезпечує роботу повітродувної машини.

10.2.12. Перед початком робіт силос або бункер потрібно провітрити. Для цього необхідно відкрити верхній лазовий люк та по можливості нижній.

10.2.13. Під час перебування працівника в силосі та бункері потрібно припинити завантаження і розвантаження крохмалю або інших продуктів, а на випускному пристрої потрібно вивісити плакат з написом «Не відкривати, у бункері працюють люди!».

10.2.14. Для освітлення силосів і бункерів потрібно застосовувати переносні вибухонебезпечні світильники напругою не більше 42 В - для залізобетонних бункерів і напругою 12 В - для металевих.

Включення та виключення світильників у силосах та бункерах, а також використання відкритого вогню забороняється.

10.2.15. Працівник, який безперервно спускається у силос, повинен пройти медичну комісію, яка дає висновок, що дозволяється за станом здоров'я виконувати цю роботу. Робота в силосі повинна проводитись тільки з письмової згоди працівника.

10.2.16. Працівник повинен знаходитись у силосі або бункері не більше ЗО хв.

10.2.17. Якщо на стінах силосу або бункеру є склепіння злежаного продукту, не дозволяється робітнику опускатись у силос або бункер нижче рівня прилипшої до стіни маси продукту. Злежаний продукт руйнується металевим шестом з дерев'яним наконечником. Використовувати електроінструменти, а також пристрої, які виділяють іскри, забороняється.

10.2.18. Працювати в бункерах та силосах потрібно в суконному костюмі, шльомі, штанах навипуск, чоботях, рукавицях, окулярах, распіраторі та касці.

Взуття персоналу повинно бути без сталевих підківок і гвіздків, а у відсутності такого взуття потрібно одягати калоші. Носити білизну із синтетичних матеріалів забороняється.

10.2.19. Інструмент для роботи у силосах та бункерах повинен бути із кольорового металу, що виключає можливість іскроутворення.

10.2.20. Після закінчення роботи начальник цеху (зміни) зобов'язаний перевірити відсутність у силосі або бункері людей, інвентарю та інструменту.

10.3. Вогневі роботи

10.3.1. Вогневі роботи на території підприємств, в цехах і установках слід проводити відповідно до вимог «Правил пожежної безпеки в Україні».

10.3.2. Вогневі роботи можна проводити тільки при наявності наряду-допуску, який підписаний власником підприємства або іншою особою, призначеною наказом по підприємству.

У аварійних випадках наряд-допуск на проведення вогневих робіт може видавати начальник цеху або особа, яка його заміщає. В цьому випадку вогневі роботи потрібно проводити під безпосереднім керівництвом особи, яка видала наряд-допуск на їх проведення з повідомленням керівництва підприємства та служби охорони праці.

10.3.3. Вогневі роботи на діючих вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних об'єктах (табл.6.3.1) з врахуванням місцевих умов, допускаються у виняткових випадках, коли ці роботи неможливо виконувати у спеціально відведених для цього постійних місцях.

Вогневі роботи на вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних об'єктах потрібно проводити тільки в денний час (за винятком аварійних випадків).

10.3.4. Апарати, машини, ємкості, трубопроводи та інше устаткування, на яких потрібно проводити вогневі роботи, повинні бути зупинені, звільнені від вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних і токсичних продуктів, відключені заглушками від діючих апаратів і трубопроводів (про що потрібно зробити запис у журналі установлення та знімання заглушок) і підготовлені до проведення вогневих робіт. Пускова апаратура, призначена для включення машин і механізмів, повинна бути знеструмлена та вжиті заходи, що виключають раптовий пуск машин і механізмів.

10.3.5. Площадки, металоконструкції, конструктивні елементи будівель, які знаходяться в зоні проведення вогневих робіт, повинні бути очищені від вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних речовин (пилу тощо).

10.3.6. Місце для проведення вогневих робіт повинно бути обладнане необхідними первинними засобами пожежогасіння.

10.3.7. Для проведення вогневих робіт потрібно призначити відповідальну особу із числа фахівців цеху, які не зайняті в цей час веденням технологічного процесу, атестовану на право ведення вогневих робіт.

10.3.8. Під час проведення вогневих робіт потрібно здійснювати контроль за станом повітряного середовища в апаратах, ємкостях, комунікаціях, на яких проводяться зазначені роботи, і в небезпечній зоні шляхом експрес-аналізу з використанням газоаналізаторів.

10.3.9. Вогневі роботи дозволяється починати при відсутності вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних речовин у повітряному середовищі або наявності їх не вище гранично допустимої концентрації, згідно з діючими санітарними і протипожежними нормами.

10.3.10. У випадку підвищення вмісту горючих речовин у небезпечній зоні, всередині апарату або трубопроводі вогневі роботи необхідно негайно припинити.

Ці роботи можна поновити тільки після виявлення та усунення причин загазованості та відновлення нормального повітряного середовища згідно з ГОСТ 12.1.005-88*.

10.3.11. Під час проведення вогневих робіт технологічному персоналу потрібно вжити заходів, які виключають можливість виділення в повітряне середовище вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних речовин.

10.3.12. Допуск на проведення вогневих робіт здійснює особа, яка відповідає за проведення вогневих робіт, після прийняття устаткування від особи, яка відповідає за підготовку до вогневих робіт, та при задовільному стані приміщення і повітряного середовища.

10.3.13. Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (ділянки, установки, території тощо), де проводились вогневі роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення робіт протягом 2-х годин після їх закінчення.

Про приведення місця робіт в пожежобезпечний стан виконавець і відповідальна за пожежну безпеку особа роблять відповідну відмітку в наряді-допуску.

10.3.14. Під час перерви у роботі, а також в кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатись від електромережі, шланги - відокремлюватись і звільнюватись від горючих рідин і газів, а у паяльних лампах тиск повинен бути повністю знижений. Після закінчення роботи апаратура і устаткування повинні бути прибрані у спеціально відведене приміщення.

10.3.15. При проведенні вогневих робіт не дозволяється:

-   приступати до роботи з несправною апаратурою;

- розміщати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;

- допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, котрі не мають кваліфікаційних посвідчень та не пройшли у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення;

-    проводити зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій та виробів до повного висихання фарби;

- виконуючи вогневі роботи, користуватися одягом та рукавицями зі слідами масел та жирів, бензину, гасу і інших ГР;

- зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети і матеріали;

- допускати стикання електричних проводів з балонами зі стисненими, зрідженими, розчинними газами;

- виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими й токсичними матеріалами, а також на тих, що перебувають під тиском негорючих рідин, газів, пари та повітря або під електричною напругою;

- проводити вогневі роботи на елементах будівель, виготовлених із легких металевих конструкцій з горючими і важкогорючими утеплювачами.

10.4. Газонебезпечні роботи

10.4.1. Газонебезпечні роботи потрібно проводити по наряду-допуску установленої форми і тільки після виконання підготовчих робіт.

10.4.2. До газонебезпечних відносяться роботи, які пов'язані з технічним обслуговуванням, очищенням, продуванням та промиванням, ремонтом, демонтажем устаткування, газопроводів, апаратів та ємкостей, колекторів, колодязів, та інші роботи у загазованому середовищі або у місцях можливого виходу (появлення) газу.

На кожному підприємстві крохмале-патокової промисловості повинен бути складений перелік газонебезпечних робіт, затверджений власником.

10.4.3. До організації, керівництва та виконання газонебезпечних робіт допускають тільки спеціально навчений персонал, який пройшов практичне стажування по виконанню газонебезпечних робіт, вміє користуватись засобами індивідуального захисту (ізольованим шланговим протигазом та рятівним поясом), володіє засобами надання першої долікарняної допомоги.

Фахівці повинні пройти спеціальне навчання та перевірку знань в обсязі виконуваних на підприємстві газонебезпечних робіт і виробничої інструкції.

Повторна перевірка знань проводиться не рідше 1 разу на три роки.

10.4.4. З працівниками - виконавцями газонебезпечних робіт необхідно проводити спеціальне навчання та перевірку знань у потрібному обсязі.

Повторна перевірка знань проводиться не рідше ніж через 12 місяців, а позачергова перевірка - при виявленні низького рівня знань, порушенні вимог виробничих інструкцій, за вимогами органів пожежного нагляду тощо.

10.4.5. Крім навчання з усіма виконавцями газонебезпечних робіт проводять цільовий інструктаж перед виконанням робіт з оформленням у наряді-допуску та журналі реєстрації допусків і видачі засобів індивідуального захисту.

10.4.6. Всі газонебезпечні роботи проводять вдень, крім аварійних робіт, які проводяться відповідно до плану ліквідації аварії, без оформлення наряду-допуску. У виключних випадках, при виробничій необхідності, проведення газонебезпечних робіт може бути дозволене в нічний час.

При цьому в наряді-допуску зазначають додаткові заходи, що враховують вимоги безпеки при роботах у нічний час. У переліку газонебезпечних робіт повинна бути відповідна відмітка про газонебезпечні роботи, проведення яких можливе у нічний час.

10.4.7. Виконувати газонебезпечні роботи потрібно бригадами не менше 2-х чоловік, не рахуючи відповідального за проведення робіт.

10.4.8. При газонебезпечних роботах використовують іскробезпечний інструмент. Для освітлення застосовують переносні світильники напругою не вище 12 В або акумуляторні лампи у вибухозахищеному виконанні, відповідної категорії та групи вибухонебезпечної суміші, яка може утворюватись.

Спецодяг, спецвзуття, запобіжні та інші пристрої повинні застосовуватись тільки ті, що виключають іскроутворення.

10.5. Робота в хімічних лабораторіях

10.5.1. Приміщення лабораторії повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил СНиП 2.09.02-85, протипожежних норм СНиП 2.01.02-85, СНиП 245-71 «Санитарных норм проектирования промшленных предприятий» і цих Правил.

10.5.2. Лабораторні приміщення, крім загальної припливно-витяжної вентиляції з механічним спонуканням, повинні бути обладнані вентиляційними пристроями для відсмокту-вання повітря із витяжних шафів. Повітрообмін у лабораторному приміщенні повинен бути розрахований так, щоб фактичні концентрації шкідливих речовин у повітрі приміщень     не     перевищували     гранично    допустимих    за ГОСТ  12.1.005-88*.

10.5.3. Світильники у витяжній шафі за своїм виконанням повинні відповідати категорії і групі вибухонебезпечних сумішів, які можуть там утворитися. Вимикачі електричного освітлення і штепсельні розетки повинні розміщуватись поза витяжними шафами.

10.5.4. Робочі столи і витяжні шафи, призначені для робіт з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними речовинами, повинні бути покриті вогнетривкими матеріалами, а при роботі з кислотами і лугами, - стійкими до їх дії і мати бортики.

10.5.5. Працівники лабораторії повинні знати основні властивості реактивів, якими користуються, ступінь їх токсичності, здатність до утворення вибухонебезпечних сумішей.

10.5.6. Кімнати, які призначені для робіт з особливо- і високонебезпечними речовинами, повинні бути ізольовані від інших приміщень лабораторії, мати окремий вхід і витяжні шафи, не зв'язані з вентиляцією інших приміщень.

10.5.7. Для переливання агресивних рідин з бутлів потрібно застосовувати спеціальні сифони.

10.5.8. На кожну посудину, в яку поміщають хімічну речовину, потрібно приклеїти етикетку з чіткою назвою речовини, що зберігається, та її концентрації.

10.5.9. У місцях зберігання кислот потрібно мати достатню кількість нейтралізуючих засобів (содові і вапнякові розчини).

10.5.10. Газопроводи у лабораторних приміщеннях повинні бути виконані у відповідності до вимог «Правил безпеки у газовому господарстві» і пофарбовані за ГОСТ 12.4.026-76.

10.5.11. Всі отруйні речовини потрібно зберігати під замком в окремій шафі та тримати на особливому обліку.

10.5.12. Забороняється виливати у каналізаційну систему отруйні речовини, концентровані кислоти і луги без попереднього їх знешкодження.

10.5.13. Приміщення лабораторії повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння у відповідності до «Правил пожежної безпеки в Україні» і, як правило, обладнані заробами автоматичної пожежної сигналізації (датчиками, автоматичними оповіщувачами).

10.5.14. У будівлях, в яких розміщені лабораторії, де проводяться роботи з шкідливими речовинами, що проникають через шкіру і діють на неї та слизисті оболонки, повинні бути передбачені душові і фонтанчики.

10.5.15. Штучне освітлення у лабораторіях повинно відповідати СНиП ІІ-4-79. Місцеве освітлення повинно бути комбінованим. Застосування тільки місцевого освітлення забо- роняється.

Світильники місцевого освітлення повинні бути влаштовані так, щоб забезпечити можливість зміни напрямку світлового потоку.

10.5.16. Всі рухомі частини механізмів лабораторних установок повинні бути огороджені.

10.6. Робота з переносними електроприладами (інструментом)

10.6.1. Переносні електроприлади та електроінструменти (електродрелі, електрогайковерти, шліфувальні і полірувальні машини, електропаяльники, різьбонарізувачі, вібратори тощо) і ручні електролампи  повинні задовольняти вимоги  ГОСТ 12.2.013-91.

10.6.2. У приміщеннях без підвищеної небезпеки потрібно користуватись інструментом напругою не вище 220 В, у при- міщеннях з підвищеною небезпекою - не вище 42 В, у особ- ливо небезпечних приміщеннях - не вище 12 В.

10.6.3. При неможливості забезпечити роботу електроін- струмента на напрузі 42 В допускається користуватись інструментом напругою до 220 В при навності пристроїв захисного відключення або надійного заземлення корпусу електроінст-румента з обов'язковим використанням захисних засобів (діелектричних рукавиць, калош, килимків).

10.6.4. Корпус електроінструмента на напрузі вище 42 В повинен мати спеціальний затиск приєднання заземлюючего провода з відмітним знаком «Земля».

10.6.5. Штепсельні з'єднання, які призначені для підклю- чення інструменту і переносних електричних світильників, повинні мати недоступні для дотику струмоведучі частини і додатковий заземлюючий контакт.

10.6.6. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), які вико- ристовують на напрузі 12 і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань, які призначені для напруги 110 і 220 В.

Можливість включення вилок на напругу 12 і 42 В в штеп- сельні розетки 110 і 220 В повинна бути виключена.

Штепсельні з'єднання на 12 і 42 В повинні мати забарвлення, яке відрізняється від забарвлення штепсельних з'єднань на 110 і 220 В.

10.6.7. Щоб уникнути пошкодження оболонки кабелю, проводів на вводі в інструмент, вони повинні бути захищені спеціальними пристроями.

10.6.8. Приєднання переносних ламп на напрузі 12 і 42 В можна здійснювати наглухо або за допомогою штепсельної вилки, в крайньому разі на кожусі трансформатора зі сторони 12 і 42 В повинна бути передбачена відповідна штепсельна розетка.

Живлення електроінструменту і переносних ручних світильників від автотрансформатора забороняється.

10.6.9. Контроль за збереженням та справністю електроінструменту і переносними ручними світильниками повинен здійснюватись відповідальною особою. Електроінструмент повинен мати порядковий номер і зберігатись у сухому приміщенні.

10.6.10. Перевірка на відсутність замикання на корпус і стан ізоляції проводів, відсутність обриву заземлюючої жили (провода) електроінструменту, переносних електричних світильників, а також ізоляції знижувальних трансформаторів і перетворювачів частоти повинна проводитись не рідше 1 разу на 3 місяці особою, що має кваліфікаційну групу не нижче III, результати перевірки потрібно відмічати в спеціальному журналі.

10.6.11. Електроінструмент, знижувальні трансформатори, переносні електричні світильники і перетворювачі частоти повинні підлягати ретельним зовнішнім оглядам. Слід звертати увагу на справність заземлення та ізоляцію проводів, відсутність заземлення та ізоляцію проводів, відсутність оголених струмоведучих частин і відповідність інструменту умовам роботи.

Електроінструмент перед видачею на руки робітнику повинен бути перевірений на стенді або приладами щодо неполадок заземлюючого провода і відсутності замикання на корпус у присутності робітника.

Електроінструмент, який має дефекти, видавати для роботи забороняється.

10.6.12. Перед початком робіт з електроінструментом повинні бути перевірені:

а) затяжка гвинтів, що кріплять вузли і деталі інструменту;

б) справність редуктора шляхом прокручування рукою шпинделя електроінструменту (при відключеному електродвигуні);

в) стан щіток і колектора;

г) стан проводів електроінструменту, цілісність ізоляції, відсутність злому жил;

д) справність заземлення.

10.6.13. Для приєднання електроінструменту до мережі потрібно застосовувати шланговий і багатожильні гнучкі проводи (типу ПРГ) з ізоляцією на напругу не нижче 500 В, які заключені в гумовий шланг.

10.6.14. При користуванні електроінструментом або переносними електричними світильниками їх проводи або кабелі потрібно, по можливості, підвішувати.

Безпосередній дотик проводів або кабелів до металевих, гарячих, вологих і масляних поверхонь або предметів не допускається.

При виявлені будь-яких неполадок робота з електроінструментом або переносним електричним світильником повинна бути негайно припинена.

10.6.15. Особам, які користуються електроінструментом, забороняється:

а) передавати інструмент хоча б на короткий час іншим особам;

б) розбирати електроінструмент і проводити з ним будь-який ремонт (як самого електроінструменту, так і проводів, штепсельних з'єднань тощо);

в) працювати на висоті понад 2,5 м на приставних драбинах;

г) заносити в середину металевих резервуарів, апаратів переносні трансформатори і перетворювачі частоти.

11. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ

11.1. Загальні вимоги

11.1.1. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно вико-нувати у відповідності до вимог ГОСТ  12.3.009-76,  ГОСТ 12.3.020-80, «Правил будови і безпечної експлуатації ванта-жопідіймальних кранів».

11.1.2. При виконання вантажно-розвантажувальних робіт рівні небезпечних і шкідливих факторів не повинні перевищувати допустимих значень, передбачених ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.005-88*.

11.1.3. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно виконувати під керівництвом відповідального за безпечне виробництво робіт по переміщенню вантажів з числа фахівців, призначених наказом власника, після перевірки знань комісією підприємства.

11.1.4. Перед початком вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт (ВРТС) керівники повинні перевірити справність вантажопідйомних машин, а стропальщики - справність вантажозахватних пристроїв і тари.

Робота на несправних механізмах та з несправним інвентарем не дозволяється.

11.1.5. До управління електронавантажувачами, електроштабелерами і електровізками допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли навчання і мають посвідчення на право управління машинами, видане кваліфікаційною комісією підприємства або спеціалізованими учбовими закладами.

11.1.6. Робітники, що зайняті на ВРТС роботах, повинні проходити профілактичні попередні та періодичні медичні обстеження у порядку, встановленому «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій».

11.1.7. Працюючі, які допущені до вантажно-розвантажувальних робіт з небезпечними і особливо небезпечними вантажами, повинні проходити спеціальне навчання безпечним методам праці з подальшою атестацією.

11.1.8. Місця постійного проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути розташовані на спеціально відведеній території з твердим і рівним покриттям та мати нахил не більше 5°.

Забороняється проводити роботи на захаращених площадках. У зимовий час року площадки потрібно регулярно очищати від снігу і льоду, а також посипати піском або шлаком.

11.1.9. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути обладнані знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.

Транспортні шляхи потрібно утримувати у справному стані.

11.1.10. На площадці для укладання вантажів повинні бути позначені межі штабелів, проходів і проїздів між ними. Не дозволяється розміщувати вантажі на проходах і проїздах. Площадки для проміжного складування вантажів повинні знаходитись на відстані не менше 2,5 м від залізничних шляхів та автомобільних доріг.

11.1.11. Освітленість вантажно-розвантажувальних площадок, разом з проходами і проїздами, повинна бути не нижче 10 лк.

11.1.12. Вантажно-розвантажувальні роботи з пиловиділя-ючими матеріалами (цемент, зерно, сухий корм, вугілля тощо) потрібно виконувати механізованим способом.

11.1.13. Підлога у приміщеннях, по якій переміщають вантажі, повинна мати справне покриття (асфальтове, бетонне тощо), не мати вибоїн, щілин, набитих планок.

11.1.14. Трапи, рампи, проходи і проїзди повинні бути очищені від жирових та інших забруднень, снігу і льоду.

11.1.15. Рампи повинні мати запобіжні бруски висотою не менше 0,15 м.

11.1.16. При розвантажуванні сипучих вантажів із піввагонів люки потрібно відкривати спеціальними пристроями, які дозволяють працюючим знаходитись на безпечній відстані.

При розвантажуванні сипучих вантажів із піввагонів на підвищених шляхах, розташованих на висоті понад 2,5 м, люки потрібно відкривати із спеціальних містків, закривати - з ділянок, які прилягають до підвищених шляхів.

11.1.17. Для проходу обслуговуючого персоналу по естакаді потрібно передбачити ходові дошки, які укладені вздовж осі шляху на шпальних брусках.

11.1.18. На ділянці шляху з нахилом не допускається одночасна робота людей і механізмів.

11.1.19. Перед початком пересування вагонів сходні, містки, зльоти та інші пристрої, які заважають пересуванню, потрібно прибрати, робітників попередити про пересування вагонів.

11.1.20. Ширина проїздів для автонавантажувачів повинна бути не менше 3 м.

11.1.21. Ширина проїздів уздовж країв сортувальної рампи повинна бути 3,6 м.

11.1.22. Рух транспортних засобів у місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт потрібно організувати за схемою, затвердженою власником підприємства, з установленням відповідних дорожних знаків, а також знаків, які прийняті на залізничному транспорті за ГОСТ 10807-87.

11.1.23. На ділянках вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути обладнані кімнати для приймання їжі, обігрівання, гардеробні, душові, санвузли, організований питний режим у відповідності до СНиП 2.09.04-87.

11.1.24. На кожному підйомному механізмі повинні бути позначені реєстраційний номер, вантажопідйомність та дата наступного випробування.

11.1.25. Установлення, реєстрацію, випробування, технічне обстеження та експлуатацію підйомно-транспортного обладнання і вантажозахватних пристроїв потрібно здійснювати відповідно до «Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів».

11.1.26. Вантаж повинен бути розміщений, а при необхідності - закріплений на транспортному засобі так, щоб він: не завдавав небезпеки водію та оточуючим; не обмежував водію оглядовість;

не порушував рівновагу транспортного засобу; не закривав світлові та сигналізаційні прилади, а також номерні знаки і реєстраційні номери.

11.1.27. Ручні вантажні візки повинні відповідати вимогам ГОСТ 13188-67.

11.1.28. Візки і тачки для ВРТС робіт повинні виготовлятись за типовим кресленням на роликових або шарикових підшипниках.

11.1.29. Рукоятки візків повинні бути-обладнані запобіжними скобами для захисту рук робітників від травмування.

11.1.30. Сходні шириною не менше 1 м потрібно виготовляти із дощок (риштування) не нижче 2-го сорту, товщиною не менше 60 мм. та закріплювати з нижньої сторони металевими або дерев'яними планками, які установлені з інтервалом не більше 0,5 м.

Гвіздки потрібно забивати з верхньої сторони, а кінці їх з нижньої сторони слід загнути і забити.

11.1.31. Переносні драбини, містки, сходні, накати тощо повинні відповідати вимогам ГОСТ 23120-78, ГОСТ 26887-86.

11.1.32. Вантажно-розвантажувальний інвентар та інструменти повинні бути у справному стані і зберігатись у коморі укладеними на стелажах і у гніздах.

11.1.33. Рукоятки інструменту повинні бути виготовлені із міцних порід та чисто оброблені (без задирок).

11.1.34. Плоскі, стоячні, ящичні піддони повинні відповідати вимогам ГОСТ 19822-82 і ГОСТ 9078-84.

11.1.35. Пристрої, інвентар, інструмент, такелаж повинні бути закріплені за бригадами, робітниками та іншими особами, що відповідають за їх збереження та справний стан.

11.1.36. Для пересування неподільних вантажів масою від 80 до 500 кг потрібно використовувати візки.

11.2. Заходи безпеки при пересуванні вантажів

11.2.1. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно виконувати механізованим способом за допомогою кранів, навантажувачів, штабелеукладачів та інших машин, а також засобів малої механізації (талей, блоків, лебідок тощо).

11.2.2. Забороняється навантаження в один вагон небезпечних вантажів різних класів.

11.2.3. При відкриванні та закриванні дверей вагонів, люків (нижніх та верхніх), замків, бортів платформи тощо потрібно використовувати спеціальні пристрої.

11.2.4. При відкриванні бортів платформи потрібно спо-

чатку відкрити середні закладки запору платформи, а потім крайні. Робітник при цьому повинен стояти збоку від борту. При одночасному розвантажуванні декількох вагонів їх потрібно розвантажувати через один.

11.2.5. При завантаженні (розвантаженні) бункерів, башт, силосних та інших ємкостей навалювальними вантажами верхи, ємкостей повинні бути закриті спеціальними пристроями (ре-шітками, люками, огородженнями), що виключають падіння робітників у ємкості.

11.2.6. Для переходу працівників по навальному вантажу, який має велику пливучість і здатність засмоктувати, потрібної установлювати трапи або помости з перилами на всьому шляху пересування.

Для пересування по навальному матеріалу працюючим необхідно видавати пояси із страхувальним канатом (тросом).

11.2.7. При забиранні навалювальних вантажів із штабелю не слід допускати утворення підкопів для запобігання обвалу.

11.2.8. Штабелі навалювальних вантажів повинні мати схилі що відповідає куту природного схилу для вантажу даного виду, або бути огороджені міцними підпірними стінками.

11.2.9. Вантажі в тарі та кіпах потрібно укладати у стійкії штабелі, висота яких повинна бути визначена ГОСТ 12.3.010-82.

Крупногабаритні й великовагові вантажі повинні бути ук-ладені в один ряд на підкладках.

11.2.10. При ВРТС роботах із штучними вантажами потрібної застосовувати їх пакетування з використанням піддонів, контейнерів та інших пакетоутворювальних засобів. Вантажі у пакетах повинні бути скріплені.

11.2.11. Розвантажені на узбіччя залізниці матеріали, вантажі і паливо необхідно розміщувати із додержанням розри-1 ву 1,5 м до найближчої рельси.

11.2.12. Підготовлений до завантаження вантаж повинен бути розташований не ближче 2 м від найближчої рельси.

11.2.13. Вантажі у ящиках, мішках і кіпах дозволяється укладати у штабелі: вручну - на висоту не більше 3 м, за допомогою механізмів - до 6 м (19 рядів), з дотримуванням форми визначеного перерізу штабелю, що виключає розвал.)

11.2.14. ВРТС роботи з вантажами, які перекочуються, потрібно, як правило, виконувати механізованим способом. У виключних випадках допускається виконувати вручну під-німання вантажу на висоту за допомогою нахилених площа-док та лажів з утриманням вантажу канатами з протилежної сторони. Робітники при цьому повинні знаходитись збоку вантажу, що піднімається або опускається.

11.2.15. Запаковані вантажі повинні мати обв'язку та кріплення, що виключають можливість розвалювання пакета або випадання окремих вантажів із пакета при складуванні.

11.2.16. Всі операції з великоваговими вантажами (технологічне устаткування, залізобетонні вироби, машини, рельси, труби, колоди, стовпи тощо) потрібно проводити під безпосереднім керівництвом особи, яка відповідає за безпечне виконання робіт.

11.2.17. Великовагові вантажі з масою окремого місця понад 500 кг при завантаженні та розвантаженні потрібно переміщати тільки за допомогою вантажопідйомних машин.

11.2.18. Розвантаження та переміщення великовагових вантажів потрібно проводити при дотримуванні таких умов:

шляхи переміщення повинні бути вільними, предмети, що заважають, прибраними;

при слабкому грунті та нерівній поверхні на шляхи переміщення вантажу потрібно укласти дошки, бруски або шпали;

кінці катків, що виступають з-під вантажу, повинні бути не менше 0;3 - 0,4 м.

11.2.19. При розвантаженні довгомірних балок та швелерів їх зсувають до краю платформи і опускають на землю по металевих або дерев'яних накатах за допомогою ломів.

11.2.20. Для вантажно-розвантажувальних робіт з штучними вантажами потрібно передбачити спеціальні площадки (платформи, естакади, рампи) на висоті підлоги кузова транспортного засобу. Рампи зі сторони під'їзду транспортних засобів повинні бути шириною не менше 1,5 м і нахилом не більше 5°.

Ширина естакади, призначеної для пересування по ній транспортних засобів, повинна бути не менше 3 м.

11.2.21. Вантажно-розвантажувальні роботи з великовантажними і довгомірними вантажами, а також за допомогою грейфера, електромагніта та інших механічних вантажозахватних пристроїв слід проводити тільки при відсутності людей як у кабіні, так і в кузові транспортного засобу.

11.2.22. При постановці транспортних засобів під вантажно-розвантажувальні роботи повинні бути вжиті заходи, попереджуючі самовільний їх рух.

11.2.23. Межі площадок для проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути позначені попереджувальними знаками.

11.2.24. Кантувати великовагові вантажі, підводити під них стропи необхідно за допомогою спеціальних пристроїв і домкратів.

11.2.25. Забороняється залишати Піднятий вантаж без надійного кріплення, а також на час перерви у роботі.

11.2.26. З платформи або з піввагона одночасно можна вивантажувати тільки один штабель.

11.2.27. Укладання великовагових вантажів на площадках потрібно проводити з дотримуванням габаритів наближення до залізничних шляхів.

11.2.28. Вантажно-транспортні роботи з небезпечними вантажами слід виконувати у денний час; в нічний час вони допускаються як виключення та за умови розроблення до-даткових заходів безпеки.

11.2.29. Працюючі на місцях вантажно-розвантажувальних робіт повинні носити наплічники, захисні каски встановлених зразків, якщо є загроза падіння предметів зверху.

11.3. Робота з небезпечними вантажами

11.3.1. Завантаження та розвантаження кислот, лугів по-трібно проводити вантажникам, що пройшли навчання та інструктаж, забезпечені засобами індивідуального захисту та ознайомлені з властивостями пересувних матеріалів.

11.3.2. Завантаження та розвантаження кислот, лугів та інших небезпечних речовин, які перевозять у тарі, потрібно проводити у спеціальних складах, підлога яких повинна бути на одному рівні з підлогою вагона.

На місцях роботи повинна завжди знаходитись вода для негайного промивання опіків кислотою, лугами, формаліном-тощо.

11.3.3. Перед початком роботи кожне місце вантажу по-трібно старанно оглянути. При появленні хоч би найменших пошкоджень тари вантаж беруть лише при дотримуванні особ-ливих заходів обережності.

11.3.4. При розвантаженні спочатку звільняють середину вагона, потім його краї, одночасно проводять розвантажен-ня верхнього й нижнього ярусів.

11.3.5. При наявності розбитих бутлів, ящиків та розли-тої кислоти і лугу прибирання їх потрібно проводити у про-тигазах.

11.3.6. Розлита кислота нейтралізується вапняним розчи-ном або содою, потім це місце посипають піском, після чого усе обережно прибирається, закопується у землю, а залите місце у складі або вагоні промивається великою кількістю води.

11.3.7. У складах корзини з бутлями ставляться у один

ряд по висоті групами не більше 4-х рядів. Між групами бутлів повинен бути прохід шириною не менше 1 м. При наявності спеціальних стелажів бутлі можна установлювати у два яруси.

11.3.8. Пересування кислот і лугів у бутлях дозволяється тільки на спеціальних візках або носилках із гніздами. Перенесення бутлів двома робітниками допускається тільки в міцних корзинах.

11.3.9. При пересуванні порожніх бутлів з-під кислот необхідно дотримуватись обережності, адже у них можуть бути залишки кислот. Не допускається переносити бутлі на плечах, спині або перед собою, та нахиляти.

11.3.10. Вагони після перевезення кислот, лугів та інших небезпечних речовин потрібно очистити й направити на промивання.

11.3.11. Розливання кислот і лугів із ємкостей (залізничних цистерн) в дрібну тару (бочки, бутлі) потрібно проводити за допомогою вакуум-насоса або сифонів по стальних трубопроводах, окремі ділянки яких з'єднані за допомогою зварювання або фланцевих з'єднань, захищених стальними кожухами.

11.3.12. Користуватись при зливу гумовим шлангом за-

бороняється.

     11.3.13. Забороняється переставляти бутлі або бочки при

відкритому крані на зливному трубопроводі.

     11.3.14. Категорично забороняється спускання людей у

цистерни для проведення їх огляду на пунктах переливання.

     11.3.15. Налив і злив цистерн з легкозаймиртими ріди-

нами потрібно проводити механізованим способом, додержуючись вимог «Правил пожежної безпеки в Україні», при цьому корпуси цистерн і шланги повинні бути заземлені для запобігання виявленню статичної електрики.

11.3.16. Палити, запалювати сірники у радіусі 50 м від місця завантаження і зупинки вагонів з легкозаймистими вантажами забороняється, для цього слід вивісити попереджувальні знаки і написи.

11.3.17. Виконувати роботи поблизу цистерн з-під легкозаймистих рідин дозволяється лише при природньому освітленні.

12. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЗБЕРІГАННІ МАТЕРІАЛІВ, ТАРИ,  СИРОВИНИ ТА ІНШИХ РЕЧОВИН

12.1.  Загальні вимоги

12.1.1. При проектуванні складів сировини, полуфабрикатів та матеріалів необхідно користуватись СНиП 2.11.01-85.

12.1.2. Протипожежні заходи в складах повинні відповідати вимогам СНиП 2.01.02-85 і «Правилам пожежно'І безпеки в Україні».

12.1.3. Висота складських приміщень повинна прийматися з врахуванням безперешкодного переміщення рухомих транспортних механізмів і робочих з вантажем.

12.1.4. Підтоварники, настили і піддони повинні бути достатньо міцними і стійкими.

12.1.5. Кожне складське приміщення повинно бути забезпечене електросиловою проводкою з безпечними закритими рубильниками і штепсельними розетками для підключення шлангових проводів рухомих транспортних механізмів.

12.1.6. Завантаження складу повинно відповідати проектним розрахункам. Складування сировини,  матеріалів, тари тощо повинно проводитись в належному порядку, який забезпечує безпеку робочих при укладанні і розбиранні штабелів, а також при їх роботі на складі.

12.1.7. Територію складу захаращувати порожньою тарою забороняється.

Порожня тара повинна зберігатись на спеціально відведених для цього площадках.

12.1.8. Мийку забруднених піддонів слід проводити за межами складу.

12.1.9. Дощаті ящики та іншу тару дозволяється відкривати тільки за допомогою призначених для цієї цілі інструментів.

12.1.10. Дерев'яні бочки слід розкривати шляхом зняття обручів. Потрібно звільнити дно і вигнути його за допомогою клепача. Не дозволяється виймати дно бочки ударами молотка або сокири.

12.1.11. При розкриванні металевих бочок слід користуватися спеціальним гайковим ключем. Відкручувати пробки ударами молотка забороняється. Порожні та заповнені бочки не можна кидати і ударяти одна об одну.

12.1.12. Пакетування на плоских піддонах потрібно проводити з врахуванням особливостей зберігання пакетів у штабелях і стелажах.

12.1.13. Помости-платформи у складах повинні бути шириною 1,5 м, а у складах, де завантаження і розвантаження може проводитись за допомогою автонавантажувача, - не менше 2,5 м.

Помости, платформи повинні мати тверде рівне покриття, яке забезпечує безперешкодний рух транспортних механізмів. Платформи повинні мати відповідні навіси.

12.1.14. Розташування складських приміщень загального призначення в підвальних і напівпідвальних поверхах допускається тільки при наявності дозволу органів державного пожежного нагляду.

12.1.15. В складських приміщеннях, розташованих в підвальних або напівпідвальних поверхах в цілях пожежогасіння, необхідно передбачати вікно розміром 0,9x1,2 м з приямками.

12.1.16. Площі складських приміщень повинні відповідати запасам сировини і готової продукції, що забезпечують нормальний технологічний процес виробництва.

12.2. Склад мішкотари

12..2.1. У складах мішкотари повинні бути окремі, обладнані припливно-витяжною вентиляцією, приміщення для витрушування, ремонту, прання й сушіння мішків.

12.2.2. Вантажно-розвантажувальні й складські роботи з мішкотарою, а також усі процеси, які пов'язані з підготуванням мішкотари (витрушування, прання, сушіння тощо), повинні бути механізовані.

12.2.3. Тканинні мішки потрібно укладати десятками, складеними навпіл, в стопи висотою не більше 2,5 м.

Відстань між штабелями мішків для проходу людей повинна бути шириною не менше 1,5 м, а для проїзду візків

не менше 2,5 м.

12.3. Склад сухого корму

12.3.1. Складські приміщення для корму повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.01-85 і СНиП 2.01.02-85.

12.3.2. Покриття, вікна, двері, підлога складів сухого корму повинні виключати можливість попадання вологи у приміщення з метою запобігання самозайманню сухого корму.

12.3.3. Стіни і покриття складських приміщень для зберігання сухого корму повинні бути із вогнетривких конструкцій, мати рівну поверхню і обробку, яка не допускає накопичення кормового пилу.

12.3.4. Кількість виходів із приміщень складів сухого корму повинна відповідати вимогам СНиП 2.11.01-85.

12.3.5. Склад сухого корму повинен бути обладнаний автоматичною пожежною сигналізацією, пожежним інвентарем і первинними засобами пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.1.004-91 і ГОСТ 12.4.009-83.

12.3.6. Двері складів сухого корму повинні відкриватись в бік виходу із приміщення.

12.3.7. Рівень підлоги приміщення складів корму не повинен бути нижче рівня території, яка прилягає до будівлі.

12.3.8. Транспортування сухого корму в склад, завантаження в залізничні вагони, автотранспорт повинні бути механізовані. При виконанні вантажних робіт необхідно користуватись протипильними респіраторами моделі ПРП-1.

12.3.9. В складах сухого корму не дозволяється прокладання паропроводів, трубопроводів води, тонелей для електрокабелів.

12.3.10. Забороняється приймання на склад корму з підвищеною вологістю і залишками вогнища.

12.3.11. У випадку підвищення температури корму, який зберігається, необхідно негайно розкрити і охолодити його шляхом природнього притоку повітря або вилучити вогнище за межі складу. Поливати корм водою забороняється.

12.3.12. В складах сухого корму не дозволяється влаштовувати антресолі, перегородки, побутовки, комори з легкозаймистих матеріалів.

12.3.13. Електрообладнання і електроустановки повинні бути у вибухобезпечному виконанні.

12.3.14. Прибирання пилу у складах сухого корму потрібно проводити не рідше 1 разу на місяць.

12.4. Склад сірки

12.4.1. Для приймання і складування сірки повинна бути обладнана площадка з твердим покриттям і навісом.

12.4.2. Транспортування сірки від складу до сірчистої печі повинно бути механізованим.

12.5. Склад кислот та інших агресивних речовин

12.5.1. Хімічні речовини, які надходять до складу, потрібно розміщувати по заздалегідь розроблених технологічних картах з врахуванням їх найбільш характерних властивостей: вогненебезпечні, отруйні, хімічно активні. З цією метою скла-

ди належить розбити на окремі приміщення (відсіки), ізольовані один від одного протипожежними стінами (перегородками).

12.5.2. Зберігання кислот і лугів у підвальних приміщеннях, а також з горючими і легкозаймистими речовинами забороняється.

Дозволяється тимчасове зберігання кислот і лугів на площадках, захищених від сонячних променів і атмосферних опадів.

12.5.3. На складах хімічних речовин забороняється проводити роботи, не пов'язані з їх зберіганням.

12.5.4. Транспортування кислот у скляній тарі (бутлях) можливе тільки у дерев'яних ящиках з м'якою прокладкою, а також у плетених корзинах. Ящики і корзини потрібно оснастити ручками для перенесення.

12.5.5. Бутлі з кислотами слід наповнювати не більше ніж на 0,9 їх місткості, щільно закривати пробками з кислотостійкого матеріалу і упаковувати в корзини або дерев'яні ящики. На складах кислот забороняється:

установлювати бутлі з кислотами поблизу поверхні з підвищеною температурою або без захисту від дії сонячних променів;

використовувати пробки із дерева, соломи, тканини для закривання бутлів.

12.5.6. Хлорне вапно потрібно зберігати в закритій тарі, виготовленій із корозійностійких матеріалів.

12.5.7. Хімічні речовини потрібно зберігати у справній закритій тарі і мати прикріплені етикетки з найменуванням вмісту.

12.5.8. Для розливання кислот, лугів та інших агресивних рідин у складах повинні бути спеціальні пристрої (сифони або насоси).

12.5.9. При зберіганні сірчаної кислоти потрібно вжити заходів по недопущенню дотику її з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.

12.5.10. В складах повинна бути виробнича інструкція по зберіганню, видачі і транспортуванню агресивних речовин, а також аптечки, респіратори, захисні окуляри, умивальники.

12.6. Склади безтарного зберігання крохмалю і сухого корму

12.6.1. Склади безтарного зберігання крохмалю і сухого корму повинні мати огороджуючі конструкції масою не більше 120 кг/м2 покриття, які збираються і легко скидаються. Пло-щу огороджувальних конструкцій слід приймати по розрахуй-ку. При відсутності розрахункових даних площу конструкцій для приміщень категорії Б потрібно приймати не менше 0,03 м2 на 1 м3 об'єму вибухонебезпечного приміщення відпов-ідно до СНиП 2.09.02-85.

12.6.2. У складах безтарного зберігання крохмалю і сухо-го корму потрібно передбачити: дистанційне управління потоково-транспортною системою, кондиціонування повітря з автоматичним регулюванням його параметрів, регулювання тиску повітря у верхній зоні силосу, автоматичний контроль рівня продукції у силосах.

12.6.3. Огороджуючі конструкції силосних корпусів потрібної проектувати з врахуванням запобігання проникненню вологи у приміщення та конденсації її на внутрішній поверхні ого-роджень.

Люки і лази у силосах повинні мати герметичні кришки.

12.6.4. Елементи конструкції вентиляційних систем складів безтарного зберігання крохмалю і сухого корму, включаючи органи керування вентиляційними системами, повинні відпо-відати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 і ГОСТ 12.4.021-75.

12.6.5. Місця пересипання крохмалю, декстрину, сухого корму та інших сипучих продуктів повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами з наступним очищенням повітря.

12.6.6. Приміщення, устаткування, опалювальні прилади, освітлювальна апаратура, будівельні конструкції складу безтарного зберігання продукції повинні очищатися від пилу за допомогою пилесоса або зволожених щіток.

12.6.7. Вентиляційні системи не повинні збільшувати ви-бухову і пожежну небезпеку, сприяти розповсюдженню. вибуху, пожежі та продуктів горіння в інші приміщення і будівлі. У випадку виникнення пожежі в складах безтарного зберігання крохмалю і сухого корму повинна бути передбачена можливість негайного відключення вентиляційних систем в цих будівлях та приміщеннях у відповідності до плану ліквідація аварій.

12.6.8. Розташування й обладнання електроустаткування вентиляційних систем, а також контрольно-вимірювальна апаратура, обладнання струмопровідних частин і заземлень складів безтарного зберігання крохмалю і сухого корму повинні задовольняти вимоги ПТЕ і ПТБ, «Правил изготовления взрывозащищенного и рудничного электрооборудования» (ПИВРЭ).

12.6.9. Для захисту від статичної електрики повинні бути заземлені: силосні ємкості, усі повітроводи, транспортні засоби, металеві воронки підсилосної галереї, направляючі ліфта, металеві конструкції облицювання, покрівлі, устаткування в усіх приміщеннях складу і закладні деталі для кріплення контрольно-вимірювальних приладів. Всі металеві елементи повинні приєднуватись до контуру тільки зварюванням. Стрічки конвеєрів повинні бути обладнані знімачами зарядів статичної електрики.

12.6.10. Сухий крохмаль і корм перед подаванням в склад безтарного зберігання повинні бути просіяні і пропущені через магнітоуловлювач. Очищення магнітів повинне проводитись не рідше одного разу за зміну з реєстрацією в журналі.

12.6.11. Завантаження крохмалю у сховище силосного типу проводити тільки після письмового дозволу на це відповідальної особи. Особа, яка відповідає за експлуатацію силосу, повинна особисто впевнитись у відсутності в сховищі людей, після чого опечатати люки, через які можна проникнути в сховище.

12.6.12. Допуск робітників у сховище після його розвантажування дозволяється тільки після того, як керівник робіт упевниться у відсутності налипшого на стіни сховища крохмалю і сухого корму, які можуть обвалитись.

12.6.13. Роботи по обваленню налиплих на стінах сховища крохмалю і сухого корму потрібно проводити по наря-ду-допуску і в присутності особи, що відповідає за проведення робіт.

12.6.14. Вогневі роботи у складах безтарного зберігання крохмалю і сухого корму потрібно проводити у відповідності з вимогами розділу 10.3 цих Правил.

12.7. Матеріальний склад

12.7.1. Матеріали і різні вироби повинні зберігатися в складі у відповідності до вимог стандартів або технічних умов на них.

Можливість сумісного зберігання речовин і матеріалів визначається ГОСТ 12.1.004-91 і «Правилами пожежної безпеки в Україні».

12.7.2. Матеріальні цінності повинні зберігатися на стелажах з дотриманням нормативних розривів і об'єму завантажування складського приміщення.

12.7.3. Товари, що зберігаються не на стелажах, потрібно укладати у штабелі. Ширина проходу між штабелями, а та-

кож між штабелями і стінами повинна бути не менше 1,0 м.

12.7.4. Проти дверних прорізів матеріального складу потрібно залишати проходи шириною, рівною ширині дверей. При ширині складу понад 10 м вздовж складу по центру повинен бути прохід шириною не менше 2 м.

12.7.5. Матеріальні склади у підвальних цокольних поверхах повинні мати не менше 2 люків або вікон шириною 0,9 м і висотою 1,2 м для виходу диму при пожежі.

12.7.6. Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту потрібно зберігати в окремих сухих опалювальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

12.7.7. Відносна вологість у складі не повинна перевищувати 85 %. Для запобігання псуванню спецодягу і взуття від сонячних променів, скло вікон складу повинно бути пофарбоване у білий колір або закрите шторами.

12.7.8. Сумісне зберігання спецодягу, текстильних матеріалів і взуття з кислотами, лугами і горючими матеріалами категорично забороняється.

12.7.9. Для зберігання спецодягу, текстильних матеріалів і взуття склад обладнують комірковими стелажами.

12.7.10. Допоміжні матеріали (сода, адсорбент, фільтруючі матеріали тощо) повинні зберігатися в спеціальних щільно закритих ларьках і подаватися в цех в спеціальній тарі. Подавання і дозування допоміжних матеріалів повинно бути механізованим.

13. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАЦЮЮЧИХ

13.1. Вибір засобів захисту і пристосувань повинен здійснюватися з врахуванням вимог безпеки для певного процесу або виду робіт і згідно з «Типовими нормами бес-платной выдачи спецодежды, спецобуви и других средств индивидуальной защиты рабочим и служащим сквозных профессий и должностей всех отраслей народного хозяй-ства и других производств» та «Положением о порядке обеспечения работающих специальной одеждой, специальной обувью и другими средствами индивидуальной защиты».

13.2. Працівники при користуванні спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту повинні бути проінструктовані про порядок користування цими засобами і познайомлені з вимогами по догляду за ними.

13.3. При експлуатації електроустановок повинні застосовуватися ізолюючі захисні засоби, які відповідають вимогам

«Правил использования и испытания защитных средств, применяемых в єлектроустановках».    

13.4. Засоби індивідуального захисту повинні відповідати вимогам системи стандартів безпеки праці та видаватись працюючим безкоштовно відповідно до «Типових отраслевьіх норм бесплатной выдачи специальной одежды, обуви и других средств индивидуальной защиты рабочим и служащим предприятий пищевой, мясной и молочной промишленнос-ти».

13.5. Санітарний одяг і санітарне взуття видаються на підставі «Сборника норм санитарной одежды и санитарной обуви для рабочих, младшего обслуживающего персонала, инженерно-технических работников предприятий пищевой промьішленности»

13.6. Всі захисні засоби, які прийняті в експлуатацію, підлягають контрольним оглядам, а ізолюючі захисні засоби електричним і механічним випробовуванням в установлені строки.

13.7. Для зберігання виданих робітникам і службовцям 313 на підприємствах повинні бути передбачені відповідно до СНиП 2.09-04-87 спеціально обладнані гардеробні приміщення.

13.8. Відповідальність за організацію правильного зберігання захисних засобів, наявність їх запасів, своєчасність періодичних оглядів і випробовувань, вилучення непридатних засобів і організацію їх обліку покладається на особу, призначену наказом по підприємству.

13.9. Прання, сушіння, чищення, ремонт, дезінфекція, знепилювання спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристроїв повинні проводитись за рахунок підприємства в строки, установлені з врахуванням виробничих умов, власником підприємства за погодженням з профспілковим комітетом і місцевими органами санітарного нагляду.

13.10. Облік видачі ЗІЗ і санітарного одягу ведеться в особистих карточках установленої форми.

13.11. Для захисту очей від механічного і хімічного впливу відповідно до умов праці робітники під час роботи повинні користуватися захисними окулярами.

13.12. Для захисту органів слуху потрібно застосовувати протишуми: заглушки або вставки внутрішні і зовнішні, про-тишумні і шумозахисні навушники.

13.13. При проведенні робіт на висоті більше 4 м робітники для запобігання падінню повинні користуватися запобіжними поясами.

13.14. Всі працюючі з кислотами і лугами повинні користуватися запобіжними окулярами (в шкіряній або гумовій оправі) і гумовими рукавицями, в окремих випадках - гумовим (прогумованим) фартухом і гумовими чобітьми.

Працювати з кислотами і лугами без захисних окулярів забороняється.

Під час проведення робіт, пов'язаних з виділенням пилу, необхідно застосовувати респіратори.

13.15. Власник підприємства повинен забезпечувати регулярне випробування та перевірку справності запобіжних поясів, діелектричних калош, рукавиць, заміну фільтрів, скла та інших 313.

ЗМІСТ

1. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4. ОБОВ'ЯЗКИ,  ПРАВА І  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ

5. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ТА ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ

6. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

6.1.    Територія підприємства

6.2.    Заводський залізничний і автомобільний транспорт

6.3.    Виробничі  приміщення

6.4.    Складські будівлі

6.5.    Санітарно-побутові приміщення

6.6.    Опалення і вентиляція

6.7.    Водопостачання та каналізація

7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВИРОБНИЧОГО УСТАТКУВАННЯ

7.1.    Загальні вимоги

7.2.    Розміщення устаткування

7.3.    Колективні засоби захисту

7.4.    Електробезпека

7.5.    Захист від блискавки і статичної електрики

7.6.    Обладнання площадок, сходів, місточків

7.7. Обслуговування устаткування

7.8. Монтаж і ремонт устаткування

8. ВИМОГИ ДО ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА КРОХМАЛЕ-ПАТОКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

8.1.    Тракторні навантажувачі

8.2.    Буртоукладальні машини

8.3.    Картопленасоси

8.4.    Елеватори

8.5. Уловлювачі важких домішок

8.6. Гичкосоломоуловлювачі

8.7.  Водовіддільники

8.8. Картоплемийки

8.9. Картоплетертушки

8.10. Збірники (реактори), розмивні чани

8.11. Ситові апарати

8.12. Вакуум-фільтри

8.13.  Центрифуги

8.14. Сушильні установки

8.15. Машини для просівання та устаткування для пакування крохмалю

8.16. Зерноочисне устаткування

8.17. Устаткування для подрібнення зерна і кукурудзи

8.18. Устаткування для виробництва кукурудзяного крохмалю

8.19. Устаткування для патоково-глюкозного виробництва

8.20. Устаткування для виробництва кукурудзяної олії і кормів

8.21. Устаткування для виробництва декстрину    і модифікованого крохмалю

9. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ  ВИРОБНИЦТВА

9.1.    Загальні вимоги

9.2.    Процеси приймання і зберігання картоплі

9.3.    Подавання картоплі в завод

9.4.    Процеси очищення і мийки картоплі

9.5.    Одержання картопляної кашки

9.6.    Розмивання крохмалю

9.7.    Зберігання зерна

9.8.    Замочування зерна

9.9.    Дроблення зерна

9.10. Сушіння крохмалю і крохмалепродуктів

9.11. Пакування і складування готової продукції

10 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ОКРЕМИХ ВИДІВ РОБІТ

10.1. Робота всередині апаратів і ємкостей

10.2. Проведення робіт в силосах і бункерах

10.3. Вогневі роботи

10.4.  Газонебезпечні роботи

10.5. Робота в хімічних лабораторіях

10.6. Робота з переносними електроприладами  (інструментом)

11  ВИМОГИ  БЕЗПЕКИ ДО ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ

11.1. Загальні вимоги

11.2. Заходи безпеки при пересуванні вантажів

11.3. Робота з небезпечними вантажами . ВИМОГИ  БЕЗПЕКИ ПРИ ЗБЕРІГАННІ МАТЕРІАЛІВ, ТАРИ,    СИРОВИНИ ТА ІНШИХ РЕЧОВИН

12.1. Загальні вимоги

12.2. Склад мішкотари

12.3. Склад сухого корму

12.4. Склад сірки

12.5. Склад кислот та інших агресивних речовин

12.6. Склади безтарного зберігання крохмалю і сухого корму

12.7. Матеріальний склад

13. .  ЗАСОБИ  ЗАХИСТУ ПРАЦЮЮЧИХ