Конференція
„Соціальний захист потерпілих на виробництві в Україні та окремих країнах Європи”
Зміст Лист
Вступ................................................................................................. ... 3
1.Закон України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” - порівняння з законами Європейського Союзу ........................................................ 3
1.1. Обовязковість соціального страхування.......................................3
1.2. Спеціальне порівняння відшкодувань...............................................5
1.3. Окремі питання компенсаційних виплат в Україні..........................7
1.4. Мінімальні виплати ............................................................................15
1.5. Виплати у разі більш ніж одного страхового випадку....................17
1.6. Обчислення одноразових виплат......................................................
1.7. Зменшення одноразових виплат у випадку порушення правил техніки безпеки...........................................................................................................
1.8. Відмова у виплаті відшкодувань..........................................................
1.9. Одночасне отримання пенсій по страхуванню від нещасних випадків на виробництві та пенсійного страхування....................................................
1.10. Додаткове харчування.......................................................................
1.11. Вартість інструментів, протезів та інших засобів...........................
1.12 .Санаторно-курортне лікування ........................................................
1.13 Сторонній догляд...............................................................................
1.14 Ст. 14 Закону “Про обовязкове державне пенсійне страхування”: страхові внески фонду страхування від нещасних випадків................................
1.15 Надбавки до страхових тарифів та штрафи.....................................
2. Лікування та медична реабілітація після нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань......................................................................
2.1. Медична реабілітація та загальна охорона здоровя.........................
2.2 . Що таке “медична реабілітація”?........................................................
2.3. Реабілітація, страхування від нещасних випадків на виробництві та інші компоненти системи соцзабезпечення: загальна ситуація в країнах ЄС..........
2.4. Фази медичної реабілітації...........................................................................
2.5 Специфіка умов в Україні.............................................................................
2.6. Існуючі проблеми в Україні........................................................................
2.7 Коментарі та рекомендації від Проекту...................................................
2.7.1 Компетенція та відповідальність...............................................................
2.7.2 Особливості проведення реабілітації в рамках страхування від нещасних випадків на виробництві ......................................................................................
2.7.3. Заходи для створення початкової системи реабілітації.........................
Додаток 1 Порівняльна таблиця.........................................................................
Додаток 2 Участь фондів соціального страхування від нещасних випадків
у фінансуванні наукових досліджень в Німеччині та Україні....................
Додаток3 Питання профілактики нещасних випадків, профзахворювань, та надання першої невідкладної допомоги на підприємствах Німеччини...........
Соціальний захист потерпілих на виробництві
Вступ
Даний аналіз вищезгаданих проблем базується на огляді міжнародних норм соціального захисту та Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”
Аналіз включає три вищезгаданих аспекти, оскільки вони тісно переплітаються, що унеможливлює їх окремий аналіз. Наприклад, якщо аналіз існуючого законодавства висвітлює неясні положення, ми вважали за потрібне навести пропозиції щодо можливого їх поліпшення, які можуть стосуватися як окремого положення, так і всієї законодавчої бази, частиною якої є дані положення.
Аналіз зосереджено на певних загальних питаннях, питаннях стосовно відшкодувань потерпілим та питань фінансування, а особливо тарифах ризику та системи заохочень та стягнень, а також питань медичної реабілітації потерпілих.
1. Закон України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” - порівняння з законами Європейського Союзу.
1.1. Обовязковість соціального страхування
Порівнюючи закон України зі стандартами Європейського Союзу, необхідно знати, що в Євросоюзі не має обовязкових нормативів для страхування від нещасних випадків на виробництві. Країни-члени Євросоюзу самі приймають рішення щодо системи страхування від нещасних випадків на виробництві. Не обовязково навіть встановлювати спеціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань взагалі. Деякі приклади (частково дещо спрощені) можуть проілюструвати різноманітність підходів (пор. також огляд в публікації, згаданій в виносці 2):
- В Нідерландах немає спеціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Потерпілі від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань отримують компенсацію по загальній системі соціального страхування (страхування здоровя, пенсійне страхування) так само як і будь-хто інший, потерпілий від нещасного випадку або захворювання.
- У Великобританії державні закони про відшкодування в результаті нещасних випадків не є частиною системи страхування; вони відносяться до системи соціального забезпечення під керівництвом Міністерства соціального забезпечення.
- В Німеччині існує спеціальне обовязкове страхування від нещасних випадків на виробництві, яке є частиною державної правової системи, розподілене між декількома державними страховими фондами, в той час як в Австрії та Італії тільки один фонд відповідає за таку систему.
- В Іспанії обовязкове страхування також є частиною державної правової системи, однак, управління ним часто доручається приватним страховим агенціям, які можуть не отримувати прибутків.
- В Бельгії спеціальне державне страхування проводиться держаним фондом у випадках професійних захворювань, та приватними страховими агенціями, коли йдеться про нещасні випадки на виробництві.
- У Франції спеціальне страхування належить до юрисдикції управлінь державних фондів страхування від тимчасової непрацездатності.
Беручи до уваги подібну різноманітність, українська система страхування повністю відповідає ситуації та вимогам Європейського Союзу стосовно всіх аспектів, наприклад, обовязкового загальнодержавного характеру закону, його виконання та управління державною установою - юридичною особою, фінансування з боку роботодавців, відповідальність за реабілітацію, компенсація та запобігання. В основному вона орієнтується на німецьку систему, найбільш послідовну в Європейському Союзі. Щодо певних деталей відшкодування українська система може навіть перевищувати стандарти Євросоюзу; ми зупинимося на цьому в наших коментарях та інших частинах даного дослідження.
Виходячи з вищесказаного, немає потреби в покращанні закону чи інших законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до стандартів Євросоюзу. Поправки, що пропонуються нижче, виходять з інших міркувань. В основному, вони стосуються деталей Закону, які здаються неясними або важкими - або з погляду українських чи міжнародних експертів, або стосуються розбіжностей у законодавстві, які ставлять під сумнів успішну діяльність Фонду в деяких сферах.
1.2 Спеціальне порівняння відшкодувань.
Даний розділ присвячений огляду розмірів відшкодувань: страхових виплат та послуг будь-якого типу потерпілим, що існують в Україні та в Європейському Союзі. В першу чергу, ми не маємо на меті висунення пропозицій українській стороні; наші коментарі, скоріше, дозволять відповідальним особам в Україні зрозуміти свою загальну позицію в даній сфері та взяти їх до уваги для збільшення розмірів відшкодувань, коли їх рівень здаватиметься занадто низьким, або зменшення, у випадку, коли вони перевищують звичайні стандарти ЄС. Це рішення залежить від глибшого розуміння особливостей соціально-економічної ситуації не тільки загалом, але й - можливо навіть більше - стосовно окремих осіб. Таке розуміння неможливе для іноземних експертів. Однак, ми вважаємо, що можемо наголосити на одному важливому економічному питанні: всі витрати по страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань повинні фінансуватися роботодавцями. Отже, рішення про відшкодування будь-якого типу завжди повинні прийматися, беручи до уваги напружені стосунки між зацікавленими сторонами та економічний вплив таких рішень. Обидва аспекти необхідно збалансувати. Щедрі відшкодування можуть стати заважким тягарем для підприємств, послабляючи їх ринкове становище, особливо їх міжнародну конкурентоспроможність. Непотрібно притримуватися думки, яку іноді можна почути, що страхові внески впливають тільки на прибуток підприємств: страхові внески - це собівартість, що впливає на ринок та конкурентоспроможність, з одного боку; з іншого боку, вона впливає на ціни, таким чином за неї завжди платить споживач.
Деякі питання, висвітлені далі, будуть розглянуті детальніше в спеціальних розділах.
- Страхові виплати (компенсація готівкою)
Залежно від того, йдеться про реальні чи можливі втрати заробітку, в Європейському Союзі існують такі виплати:
- Виплата за період тимчасової непрацездатності, що починається з моменту закінчення зобовязання роботодавця виплачувати заробітну плату (що є зазвичай обмеженою). В деяких країнах, однак, така виплата не відноситься до страхування від нещасних випадків та професійних захворювань, а надходить від структур, що займаються страхуванням від тимчасової втрати працездатності.
- Пенсії, коли страховий випадок привів до повної або часткової втрати працездатності назавжди або на мінімальний період.
- Медичне лікування та реабілітація
В деяких країнах це відшкодування (включаючи фармацевтичні засоби, протези, фізіотерапію та інші медичні засоби) - є частиною страхування від нещасних випадків на виробництві (наприклад, Німеччина, Австрія), в інших воно надається через систему охорони здоровя (наприклад, Великобританія, Ірландія, Італія, Іспанія).
- Допомога в звязку з втратою годувальника
Такі пенсії виплачуються у всіх країнах. Однак, діапазон осіб, що мають право отримувати таку пенсію, суттєво відрізняється.
1.3. Окремі питання компенсаційних виплат в Україні.
1. Ст. 1 та 34: Моральні збитки
Згідно з Ст. 1 (останнє речення) та Ст. 34 п. 3 в певних випадках моральні збитки повинні бути відшкодовані згідно страхуванню від нещасних випадків на виробництві на додаток до інших виплат. Загалом, у країнах ЄС не має таких відшкодувань. Фінляндія, Данія та Швейцарія, проте, обумовлюють виплати за збитки якості життя (У Швейцарії вони називаються “компенсації цілісності” ) в певних випадках, які можуть вважатися в деякій мірі компенсацією моральних збитків.
Зазвичай, компенсаційні виплати за моральні збитки здійснюються по рішенню цивільного суду. Звичайними передумовами, серед інших, є вина особи, що спричинила збитки (у крайньому випадку, значна недбалість). При нещасних випадках на виробництві або професійних захворювань правила ЄС можуть відрізнятися в окремих країнах. Незважаючи на це, ми можемо виділити такі великі групи:
1. Особи, відповідальні на основі цивільного права за нанесення моральних збитків, є роботодавцями потерпілого: в такому випадку вони або несуть відповідальність за компенсацію за моральні збитки (Великобританія), або ні (Німеччина, Австрія, Бельгія, Латвія та Канада - за винятком випадків зловмисних дій - згідно з принципом анулювання відповідальності роботодавця за страхування від нещасних випадків на виробництві).
2. Теж саме стосується випадків, коли відповідальним є колега потерпілого.
3. Відповідальними за збитки є треті особи: наприклад, коли нещасний випадок трапляється під час руху транспорту і спричиняється іншим водієм. В таких випадках вони несуть відповідальність за моральні збитки.
Пункт 16 Рекомендації №67 Міжнародної організації праці “Стосовно доходів”, що розглядає відшкодування у випадках каліцтва, навіть якщо непрацездатність не може бути підтверджена. В країнах Європейського Союзу це питання береться до уваги пенсійними системами страхування від нещасних випадків на виробництві. Каліцтва призводять до певної втрати працездатності, що надає право отримувати пенсію по страхуванню від нещасних випадків, незалежно від їх реального впливу на ступінь працездатності (наприклад, у Великобританії, де дуже серйозні пошкодження обличчя прирівнюються до 100 % втрати працездатності, чи в Німеччині, де відсоток менший). На нашу думку цю модель можливо також застосувати в Україні.
Пенсії для утриманців
Рішення цієї проблеми у країнах ЄС дуже різні. В деяких країнах пенсії для утриманців не залежать від вимог щодо утримання, тому проблема припинення виплат не постає (в Німеччині для вдів та вдівців). В інших (Данія, Франція) вони є залежними, і тут припинення виплат також має прийматися до уваги. Знову ж таки в Німеччині пенсії батькам виплачуються тільки у випадках, коли покійний був юридично зобовязаний утримувати їх, ці пенсії обмежені терміном дії юридичного зобовязання. Отже, виплата пенсії їм повинна припинитися, як тільки отримання пенсії за віком відмінило б вимоги щодо утримання до покійного, якби він не помер.
а) Пропозиція української сторони включає обрахування одноразово виплачуваної допомоги утриманцям покійного відповідно до Ст. 34 п.7) не тільки на базі заробітної плати. Вважається незаконним та негуманним оцінювати людське життя, виходячи з різних заробітних плат покійних.
Ми вважаємо, що значення такої виплати полягає не в компенсації за фінансові збитки в звязку зі смертю годувальника; ці збитки, як ми розуміємо, компенсуються завдяки щомісячним виплатам відповідно до Ст.33 (див. вище а). Отже, одноразова допомога більше має характер компенсації за моральні збитки у звязку з втратою годувальника. Беручи це до уваги, ми вважаємо вищезгадану пропозицію виправданою та розумною і хотіли б рекомендувати встановити однакову суму для всіх, не залежно від заробітної плати покійного.
Все ж таки, ми б хотіли зробити загальний коментар стосовно даного відшкодування з погляду Європейського союзу. З того, що нам відомо, одноразова допомога в звязку зі смертю годувальника, в країнах Європейського Союзу не виплачується на додаток до пенсії утриманцям (можна порівняти з щомісячними виплатами відповідно до Ст. 33). В цьому аспекті український закон перевищує стандарти Євросоюзу.
3. Ст. 21: Страхові виплати
Ст.21 забезпечує чотири страхові виплати одночасно за одне пошкодження, а саме:
1. Щомісячні страхові виплати відповідно до відсотку втрати працездатності
2. Пенсія по непрацездатності
3. Одноразова допомога
4. Компенсація за моральні збитки
Коментарі іноземних експертів з цього приводу базуватимуться на системах, що діють в Європейському союзі, коли шкода, нанесена здоровю, призвела до повної або часткової непрацездатності, інвалідності чи зменшенню можливостей заробляти гроші (дані терміни є різними в різних країнах, і не обовязково описують ті ж самі критерії, але приблизно вони є схожими). В принципі, всі пенсійні системи мають певну схожість і, роблячи деякі спрощення та не беручи до уваги певні особливості, можуть бути описані так1:
- Коли страховий випадок призвів до певного ступеня втрати працездатності, виплачується тільки одне відшкодування, що звичайно називається “пенсія” (пенсія по страхуванню від нещасних випадків); щодо винятків у Фінляндії, Швеції, Швейцарії див IV.1.
- Мінімальний необхідний рівень регулюється по-різному. Наприклад, в Ірландії, Франції, Люксембургу та Бельгії він становить 1%, в Італії - 11%, у Великобританії - 14%, в Німеччині та Австрії - 20%, в Іспанії - 33%, в Греції - 50 %.
Ступінь втрати працездатності встановлюється на основі каталогів або таблиць шкоди для здоровя (їх також називають “барема”), які відрізняються по країнам. В деяких країнах вони основані на законодавчих актах (наприклад. Великобританії) чи постановах уряду (Італія), в інших - є неофіційними, але відображають практику страхових агенцій, що склалася історично і підтверджені юридично (наприклад, Німеччина, Австрія). Вважається, що всі каталоги відповідають
Додаток 3
Питання профілактики нещасних випадків, профзахворювань, та надання першої невідкладної допомоги на підприємствах Німеччини.
Послуги, що надаються страховими товариствами Німеччини (консультативна допомога підприємствам, впровадження СУОП, система навчання працівників, роль служб охорони праці підприємств).
Загальний обсяг завдань української та німецької систем страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань є досить подібним. Відповідно до Німецького Соціального Кодексу, система страхування від нещасного випадку має забезпечувати всіма відповідними засобами профілактику нещасних випадків та професійних захворювань, а також ризиків для здоров'я, спричинених умовами праці.
Профілактика визначається як комплекс усіх заходів, що сприяють запобіганню нещасним випадкам, виникненню професійних захворювань та усуненню ризиків для здоровя працюючих, спричинених умовами праці. Німецька система страхування від нещасних випадків виконує вищезазначені завдання, шляхом надання наступних послуг:
Консультація та інспекція
Дослідження
Навчання та підвищення кваліфікації
Розповсюдження інформації щодо позитивного досвіду
Звязки з громадськістю та ЗМІ
Цей звіт узагальнює досвід роботи страхових експертів з охорони праці у Німеччині.
Інспекція:
Перевірка дотримання обовязків щодо забезпечення охорони праці, визначених законодавством, та виявлення їх порушення завжди супроводжуються наданням консультативної допомоги. Страховий експерт веде розяснювальну роботу щодо виконання вимог законодавства в цій сфері. В разі невиконання роботодавцем своїх обовязків протягом певного терміну, страховий експерт може офіційно вимагати від роботодавця усунути ці порушення. Якщо роботодавець відмовляється виконати наказ страхового експерта, правління відповідного страхового товариства може розглянути питання щодо можливості покарання цього роботодавця шляхом застосування штрафних санкцій. В цьому разі також інформується державна інспекція з нагляду за охороною праці.
Якщо страховий експерт виявляє значну загрозу для здоровя та життя працівників, і якщо роботодавець не виявляє готовності до прийняття термінових заходів з метою усунення ризик, експерт має необхідні повноваження зупинити це виробництво. Але випадки, коли страховий експерт змушений зупиняти роботу підприємства трапляються надзвичайно рідко, оскільки роботодавці зацікавлені у продовженні роботи свого підприємства, вони, як правило, виконують усі необхідні заходи щодо виправлення порушень.
Консультація:
Потреба у наданні консультацій страховими експертами залежить насамперед від кількості та серйозності нещасних випадків та професійних захворювань, від результатів інспекцій та розслідувань нещасного випадку, від програм та графіку регулярних відвідувань підприємств. Ця потреба може також залежати від запиту підприємства щодо надання консультації.
Зміст консультацій повинен охоплювати набагато більше ніж розслідування окремого нещасного випадку або захворювання та визначення заходів з метою уникнення повторних випадків, а також передбачати більше ніж інспектування та усунення порушень законодавства та стандартів. Зазвичай кількість нещасних випадків та захворювань є натяком для того, щоб проаналізувати систему управління охороною праці особливо на великих та середніх підприємствах.
Дуже важлива перевага страхових експертів полягає у тому, що вони не є залежними від різних міністерств, і розглядають питання охорони праці та здоров'я комплексно. Це відповідає обов'язкам роботодавця, що також повинен мати справу з комплексними профілактичними заходами. Тож страхові експерти можуть виправдовувати очікування роботодавця на отримання всебічної консультації.
Головним чином необхідно перевірити ефективність роботи системи управління охороною праці на підприємстві, виконання обов'язків відповідальними особами, спеціалістами з охорони та гігієни праці, представниками працівників, а також перевірити їх підготовку та призначення і підготовку відповідальних за надання першої невідкладної допомоги, отримати інформацію про навчання працівників. В залежності від результатів та висновків треба надати консультації про необхідне вдосконалення, включаючи стимулювання роботодавця щодо профілактики не тільки через правові вимоги та штрафи, але також і з суто людських, фінансових та економічних причин. Підприємства знають, що вони мають деякий вплив на розмір їхніх внесків до Фонду страхування у залежності від успіху профілактичних заходів. Вони потребують більше інформації. Багато з них звертаються за консультаціями.
На питання підприємств надаються консультації по телефону з інформаційного центру (працівниками відділу профілактики), тобто питання щодо змісту законів або стандартів, але пояснення щодо застосування у реальній ситуації на підприємстві надаються компетентними експертами. Іноді для відповіді на такий запит необхідно відвідувати підприємство.
Відносини між страховими експертами та роботодавцем повинні бути засновані на конфіденційному співробітництві. Привід для цього полягає у тому, що експерт не діє як поліцейський чи як особа, що намагається зменшити страхові виплати, встановлює ступінь непрацездатності чи підвищує внески. Роботодавець має приймати заходи, якщо працівник порушує його розпорядження.
Німецьке законодавство зі страхування від нещасного випадку не бере до уваги особисту помилку, крім серйозної недбалості або навмисних дій. Страхові експерти також не зобовязані з'ясовувати, чому працівники не користувалися засобами індивідуального захисту навіть, коли роботодавець наказав їм це зробити, вони також не приймають рішення щодо визначення ступеня непрацездатності. Це рішення приймається відділом страхових виплат разом з призначеними лікарями, що не працюють в системі страхування.
Консультативна робота зосереджена, в першу чергу, на впровадженні та ефективності роботи системи управління охороною праці.
Німецьке законодавство зобов'язує страхових експертів надавати консультації не тільки роботодавцям та потерпілим, але також усім працівникам.
Успіх у наданні допомоги та консультацій полягає у співпраці між роботодавцем та страховим експертом на довірчих засадах. Роботодавець має вірити у те, ще Фонд та його представники, в особі страхових експертів, готові допомагати йому, а не виконувати контрольно-караючі функції. Передумовою цього є спрямування роботи страхових експертів на виконання консультативних функцій та навчання їх концепціям надання такої допомоги.
Наміри роботодавця посилити виконання профілактичних заходів, наприклад, таких як впровадження СУОП чи збільшення витрат на покращення умов праці на робочих місцях, не є підставою для зменшення внесків. Роботодавці можуть зменшити свої внески лише за умови скорочення кількості та серйозності нещасних випадків. Розмір страхових внесків підприємства залежить від витрат на покриття страхових виплат внаслідок нещасних випадків та професійних захворювань. Цей підхід є обєктивним, а розрахунки виконуються за допомогою компютерного обладнання.
Німецьке законодавство не передбачає залучення страхових експертів до вирішення питань, повязаних зі сплатою внесків чи страховими виплатами. Оскільки, їх втручання у ці питання може зашкодити довірчим стосункам з роботодавцем, крім того, ці питання виходять за межі профілактичної роботи.
Організація управління охороною праці:
Німецьке законодавство зобовязує роботодавця організувати належним чином охорону праці на підприємстві. Це передбачає призначення осіб, що мають керувати компанією, підрозділом, відділом, які несуть за законом відповідальність за безпечні умови праці в межах їх компетентності. Це означає, що посадові особи відповідають за інформування працівників та контроль. Крім того, роботодавець зобовязаний створити відповідні служби з охорони праці.
Роботодавець зобов'язаний призначити помічників з питань охорони праці та здоровя з числа робітників. Ці помічники повинні піклуватися в їхньому робочому середовищі про дотримання законів та норм про охорону праці. Вони повинні надавати консультації своїм колегам та повідомляти компетентній посадовій особі про ризики, що виникли. Таких помічників існує багато і вони проходять навчання один раз на рік від 1 до 3 днів у системі страхування від нещасного випадку.
Організація управління охороною праці включає роботодавця, його представника, керівників підрозділів, спеціалістів з охорони праці та гігієни, представників працівників, призначених помічників з охорони праці та здоровя. Вони, за виключенням керівників та їх замісників, формують комісію з охорони праці на підприємстві.
Комісія має збиратися принаймні один раз на квартал, але зазвичай засідає частіше, часто страхових експертів запрошують взяти участь у засіданнях цієї комісії. Профспілки не представлені в цій комісії. Завдання комісії полягає в тому, щоб знайти рішення певних проблем та надати пораду роботодавцю. Комісія не має права приймати рішення.
Страхові експерти надають необхідні консультації та друковані матеріали, що розяснюють питання законодавства та містять практичні поради щодо організації охорони праці. Також вони організовують та запрошують роботодавців та керівників до участі в семінарах для проведення розяснювальної роботи та обміну досвідом.
Впровадження систем управління охороною праці не є обовязковим за законом, хоча деякі підприємства запровадили подібні системи.
Навчання працівників:
Зобов'язання роботодавця щодо інформування працівників включають також поглиблене навчання посадових осіб, спеціалістів з охорони праці та представників працівників. Якщо страховий експерт зясовує, що працівники не проінформовані та не виконують інструкції з охорони праці, експерт бере участь у навчанні працівників.
Фонди страхування від нещасного випадку пропонують багато семінарів. Для інженерів з охорони праці, спеціалістів з охорони праці та представників працівників, спеціальних груп робітників щонайменше раз на рік проводяться навчальні семінари.
Роботодавці та посадові особи запрошуються на семінари, присвячені розгляду питань щодо їх обовязків та відповідальності. Також організовуються спеціальні семінари з питань проведення оцінки ризиків для керівників та фахівців з підприємств. Страхові експерти беруть участь у роботі цих семінарів в якості викладачів. Семінари, як правило, проводяться у навчальних академіях Фондів страхування або у готелях. Всю організацію та проведення таких семінарів покладено на страхові Фонди. Положення про необхідність здавання іспитів для працівників, що навчалися, відсутнє.
Страхові товариства також проводять базове навчання інженерів з охорони праці. Слухачі проходять навчання на семінарах протягом пяти тижнів, а також вони додатково навчаються за допомогою дистанційного компютерного навчання. Вони мають здати кілька іспитів. Це навчання є надзвичайно важливою складовою роботи страхових товариств у Німеччині. Страхові експерти беруть участь у навчанні як викладачі.
Система страхування також сплачує дорожні витрати та витрати на проживання для слухачів, що направляються підприємствами.
Роль служб з охорони праці на підприємствах:
Служба з охорони праці може знаходитися на самому підприємстві, або залучатися зовні. У німецькій правовій системі ці служби не уповноважені давати розпорядження, а повинні надавати консультації посадовим особам та працівникам. Якщо посадова особа отримує консультацію та не застосовує необхідних заходів в межах її компетентності і не усуває ризиків для здоров'я, служба з охорони праці має негайно повідомити працівника про ризик, що загрожує його здоров'ю, та роботодавця, що уповноважений прийняти кінцеве рішення. Ця процедура стосується винятково відповідальності за охорону праці з боку роботодавця та керівників підрозділів. Служба з охорони праці може діяти більш вільно і незалежно від обов'язків приймати рішення. Це сприяє конфіденційному співробітництву між службою з охорони праці та посадовими особами. Прийняття рішень є прерогативою тільки роботодавця та відповідних посадових осіб. Зазвичай інженери з охорони праці тісно співпрацюють зі страховими експертами.
Надання інформаційних матеріалів для практичного використання:
Страхові товариства надають підприємствам велику кількість практичних брошур та інших друкованих матеріалів, а також інші наочні засоби. Ці матеріали надаються підприємствам безкоштовно з метою навчання та надання консультації працівникам.
Надання першої невідкладної допомоги на підприємствах:
Відповідно до Закону про охорону праці, підприємець зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучати за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Правова основа в Німеччині стосовно допомоги, що надається системою страхування від нещасного випадку підприємствам, є подібною до української: Соціальний Кодекс (Sozialgesetzbuch) VII, Стаття 1 пункт 2 і Стаття 14 частина 1 передбачає, що система страхування від нещасного випадку повинна піклуватися про створення умов для своєчасного надання кваліфікованої швидкої допомоги на підприємствах.
Відповідно до Соціального Кодексу і положення про профілактику нещасних випадків, роботодавець має організувати надання першої допомоги, оплачувати устаткування і кошти, усі необхідні міри, щоб брати потерпілого лікареві або лікарні, звільняти службовців від зобов'язання працювати при прийнятті участі в навчанні про швидку допомогу.
Відповідно до положення про профілактику нещасних випадків працівники зобовязані погодитися з призначенням їх відповідальними за надання першої допомоги, в якості додаткового навантаження до їх посадових інструкцій, та взяти участь у навчанні і надавати першу допомогу у разі нещасного випадку, якщо немає ніяких особистих перешкод.
Працівники повинні повідомити негайно про нещасний випадок, що трапився з ними, особі, що відповідає за отримання таких повідомлень в межах підприємства.
Страхування від нещасного випадку надає роботодавцям різну безкоштовну допомогу.
страхування від нещасного випадку уповноважує таку установу, що може провести відповідне навчання та підготовку. Система страхування може впливати на зміст та тривалість навчання. Кожне навчання триває 16 занять.
страхування від нещасного випадку заключає угоди на медичне обслуговування (Durchgangsarzt) з лікарями, що мають спеціальний досвід та обладнання, з щоб вони лікували професійні травми безпосередньо самі, або давали направлення застрахованим особам до лікарні, до іншого фахівця або загального терапевта. Ці лікарі зобов'язані повідомляти систему страхування від нещасного випадку про кожний випадок лікування травми, вид лікування, ймовірну тривалість непрацездатності та про курс (не причини) нещасного випадку. За ці послуги лікар отримує оплату від системи страхування від нещасного випадку. Тож він має мотивацію повідомляти про кожен випадок. Інші лікарі зобов'язані своєю асоціацією за угодою із соціальним страхуванням від нещасного випадку направляти кожну застраховану особу до Durchgangsarzt, якщо є будь-яке припущення, що травма спричинена нещасним випадком на виробництві, в разі коли потерпілий не в змозі працювати наступного дня або якщо лікування необхідне протягом більше ніж одного тижня.
страхування від нещасного випадку платить за навчання та підготовку осіб, виконуючих обовязки з надання першої допомоги. Сума цих виплат в 2002 склала близько 2% від загальної суми, витраченої системою страхування від нещасного випадку на профілактику.
страхування від нещасного випадку забезпечує роботодавців відправленнями поштою матеріалів про надання першої допомоги.
страхування від нещасного випадку забезпечує роботодавців різними рекомендаційними документами, щоб мотивувати працівників погодитися виконувати за сумісництвом обовязки з надання першої допомоги.
Страхові експерти перевіряють, чи були призначені та навчені відповідальні за надання першої допомоги. Також вони перевіряють записи у журналі надання першої допомоги на підприємстві та звіряють, чи повідомлялися ці випадки до Фонду.
1 Широкий детальний огляд по країнам світу (англійською мовою) був нещодавно опублікований німецькою компанією вторинного страхування M?nchener R?ck (Munich Re www.munichre.com): Assessing disability. An international comparison of workers compensation systems. (Оцінка непрацездатності. Міжнародне порівняння систем компенсації робітникам) Мюнхен 2004; 47 ст.
