Про затвердження Державних санітарних правил і норм суднобудівних і судноремонтних об"єктів

Название (рус.)	Об утверждении Государственных санитарных правил и норм судостроительных и судоремонтных объектов
Кем принят	Міністерство охорони здоров"я (МОЗ)
Тип документа	Приказ
Рег. номер	203
Дата принятия	01.01.1970
Статус	Действующий

Только зарегистрированные пользователи могут скачать этот документ в архиве

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З

N 203 від 09.07.97
м.Київ

vd970709 vn203

Про затвердження Державних санітарних правил і
норм суднобудівних і судноремонтних об'єктів

Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Державні санітарні правила і норми
суднобудівних і судноремонтних об'єктів, що додаються.
2. Всім міністерствам та відомствам, керівникам державних,
кооперативних, колективних та приватних підприємств, організацій
та установ незалежно від відомчого підпорядкування та форм
власності, а також посадовим особам та громадянам України,
інвестора - громадянам інших держав прийняти вказані Державні
санітарні правила до керівництва та виконання.
3. Заступникам головного державного санітарного лікаря
України, головним державним санітарним лікарям Автономної
республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного,
залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць,
Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ
України, Державного комітету у справах охорони державного кордону
України, Національної гвардії України, Служби безпеки України
прийняти вказані Державні санітарні правила до керівництва та
виконання.
Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Головний державний санітарний лікар
України, перший заступник Міністра Л.С.Некрасова

Затверджено
Наказом Міністерства
охорони здоров'я
України
від 09.07.97 N 203

Державні
санітарні правила і норми
суднобудівних і судноремонтних об'єктів

1. Загальні положення
1.1. Санітарні правила і норми (надалі Правила) суднобудівних
і судноремонтних об'єктів підготовлені відповідно до Закону
України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного
благополуччя населення" (1) з метою забезпечення охорони здоров'я
населення.
1.2. Ці правила з загальнодержавним документом, обов'язвим
для виконання суднобудівними та судноремонтними підприємствами і
організаціями, підприємствами, установами й громадянами незалежно
від відомчого підпорядкування і форм власності.
1.3. Ці санітарні правила поширюються на суднобудівні й
судноремонтні об'єкти України, що проектуються, будуються,
реконструюються і експлуатуються.
Ці санітарні правила набувають чинності з моменту їх
публікації.
1.4. Ці санітарні правила укладені відповідно до
законодавства України щодо охорони здоров'я і
санітарно-епідемічного благополуччя населення на її території й
поширюються на всі суднобудівні (СБЗ) і судноремонтні (СРЗ)
заводи, ремонтно-експлуатаційні бази флоту (РЕБФ) та ремонтні
майстерні флоту (РМФ) морського і річкового транспорту України.
1.5. Санітарні правила встановлюють гігієнічні вимоги та
норми, для СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, експлуатація яких може чинити
несприятливий вплив на стан здров'я працюючих чи санітарні умови
проживання населення у зонах їх розташування, обмеження або
зниження ефективності використання рекреаційних ресурсів.
1.6. Ці санітарні правила і норми мають мету попередити і
усунути існуюче забруднення акваторій СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ,
повітряного середовища над їх територіями, атмосферного повітря й
грунту, яке може привести до несприятливого впливу на здоров'я
робітників, умови життя населення та використання ректеаційних
ресурсів.
1.7. Контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами
вимог цих Правил здійснюється органами, установами і закладами
державної санітарно-епідеміологічної служби (Держсанепідслужби)
України.
1.8. Проектно-кошторисна документація на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і
РМФ, що знаходяться у стадії будівництва, реконструкції або
технологічного переобладнання, при наявності обгрунтованих
відхилень від діючих норм, правил, ДСТ та інструкцій, після
набрання чинності цих Правил, повинна бути узгоджена з органами
Дерсанепідслужби.
1.9. Внесення будь яких змін до погоджених із держсаннаглядом
проектів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ потребує додаткового рішення органів
держсаннагляду, що погоджували проект, або вищих керівних органів
Держсанепідслужби.
1.10. Приведення у відповідність із цими Правилами СБЗ, СРЗ,
РЕБФ і РМФ, що введені в експлуатацію після набрання чинності
даних Правил, здійснюється у плановому порядку, погодженому з
Міністерством транспорту і Департаментом морського і річкового
транспорту, а також з органами Держсанепідслужби.
1.11. Розташовані на СБЗ, СРЗ, РЕБФ об'єкти, аналогічні
відповідним промисловим підприємствам (ремонтні майстерні, гаражі,
вузли технологічного зв'язку, обчислювальні центри,
електростанції, котельні, тощо), проектуються за "Санітарними
нормами проектування промислових підприємств" СН N 245-71 (2), КД
31-31-15-88 "Норми технологічного проектування судноремонтних
заводів" (5), ВБН А.2.2.-ХХ-96 "Тимчасових будівельних норм "Норми
технологічного проектування судноремонтних і
суднобудіви-судноремонтних заводів" (Знаходяться на затверджені)
(4) та іншими діючими на території України Санітарними правилами
та нормами якщо відносно таких об'єктів цими Правилами не
обумовлені спеціальні вимоги.
1.12. Порядок приймання СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ (цехів та інш.
об'єктів) до експлуатації регламентується БНІП "Приймання до
експлуатації завершених будівництвом підприємств, будинків і
споруд" N Ш-3-76 (5), "Інструкцією про склад, порядок розробки,
погодження і затвердження проектно-кошторисної документації на
будівництво підприємств, будинків і споруд" (БНІП 1.02.01-85) (5).
1.13. Вимоги до попередження забруднення об'єктів
навколишнього середовища, несприятливої дії на здоров'я робітників
і санітарні умови проживання населення. що входять до відомчих
нормативних документів, повині відповідати вимогам цих Правил, а
показники стану навколишнього середовища - гігієнічним
регламентам.
1.14. Особи, винні у порушені Санітарних правил і норм,
несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідальність і контроль за виконанням Правил

1.15. Відповідальність за виконання вимог цих Правил
покладається на відомства, що експлуатують СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ
здійснюють їх проектування, будівництво та реконструкцію.
1.16. Контроль за виконанням даних Правил покладається на
басейнові, портові і лінійні санепідстанції, а за їх відсутності -
на територіальні органи держсанепідслужби згідно з "Положенням про
державну санітарно-епідеміологічну службу МОЗ України" (258).
1.17. Відомчий контроль за станом навколишнього середовища на
СБЗ, СРЗ здійснюють санітарно-промислові лабораторії згідно із
"Положенням про санітарну лабораторію промислового виробництва"
(257), а там де обсяг робіт для їх створення малий - СЕС на
водному транспорті та їх лабораторії.

2.Вимоги до проектування нового будівництва, розширення та
реконструкції суднобудівних і судноремонтних об'єктів

2.1.Вимоги до території та генерального плану
2.1.1. Вибираючи територію для нових суднобудівних і
судноремонтних об'єктів, і розробляючи генеральний план,
підбираючи майдани під будівництво підприємств (цехів) і
розташуванні на них виробничих будинків та споруд повинні братися
до уваги вимоги БНіП 11-89-80 "Генеральні плани промислових
підприємств" (7), СН N 245-71 (2), діючих ДСТ, Правил техніки
безпеки та виробничої санітарії на підприємствах морського і
річкового транспорту та інших відомчих нормативних документів.
2.1.2. Вибір майданів та акваторії для будівництва морських і
річкових суднобудівних і судноремонтних об'єктів та пов'язаних із
ними обслуговуючих і допоміжних об'єктів, житлового та
культурно-побутового будівництва повинен провадитись відповідно до
діючих або розроблених проектом (схемою) планування та забудови
даного населеного пункту або схеми планування й генерального плану
даного промислового району (254).
2.1.3. Вибір та узгодження з органами держсаннагляду майдану
під будівництво провадиться за порядком, що встановлений СанПіН
"Охорона поверхневих вод від забруднення" N 4630-88 (8).
2.1.4. Майдан, що відводиться під будівництво СБЗ, СРЗ, РЕБФ
і РМФ а також селища при них, повинен, як правило, задовольняти
санітарним вимогам із урахуванням:
- використання земельної ділянки у минулому;
- безперешкодного стоку атмосферних вод;
- розташування у незатоплюваній, підвищеній, незаболоченій
місцевості;
- його прямого сонячного опромінення і природного
провітрювання;
- розсіювання в атмосферному повітрі промислових викидів і
умов туманоутворення.
Рівень стояння грунтових вод повинен бути нижче забудови
підвалів (льохів), або ж повинні застосовуватись варіанти проектів
для водонасичених грунтів.
2.1.5. Виробничі будинки й споруди СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ слід
розташовувати відносно житлових забудівель з повітряного боку для
вітрів переважаючого напрямку з урахуванням санітарно-захисних
зон, розміри яких встановлені СН 245-71 (2).
2.1.6. Розташування будинків і споруд на території СБЗ, СРЗ,
РЕБФ і РМФ повинно здійснюватися з урахуванням запальності
проммайдану на передзаводську, виробничу, підсобну та складську
зони. Санітарні розриви між будинками та спорудами повинні бути
узгоджені з органами держсанепідслужби.
2.1.7. На майдані, що вибирається під будівництво СБЗ, СРЗ,
РЕБФ і РМФ повинні бути умови забезпечення водою, відведення
стічних вод, для тимчасового зберігання твердих відходів.
2.1.8. При виборі території і проектуванні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і
РМФ необхідно передбачити умови, при яких прилеглий до них
населений пункт мав би вихід до моря, озера, річки або водосховища
(вище за течією).
2.1.9. Проект на будівництво нових, реконструкцію чи
розширення діючих СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинен вміщувати матеріали
щодо захисту навколишнього природного середовища, які передбачають
заходи забезпечення гігієнічних норм і правил, санітарної охорони
атмосферного повітря, води водоймищ і грунту від забруднення
стічними водами, шкідливими промисловими викидами в атмосферу і
промисловими відходами. Проект повинен передбачати сучасний рівень
організації технологічного процесу, що полегшує працю й забезпечує
найвищу продуктивність у процесі роботи.
2.1.10. У проекті повинно бути передбачене випереджаюче
будівництво будинків і приміщень культурно-побутового призначення,
споруд, пов'язаних з захистом навколишнього середовища, приміщень
і майданчиків для занять фізкультурою виробничою гімнастикою.
2.1.11. За етапного введення в експлуатацію суднобудівних і
судноремонтних об'єктів окремими пусковими комплексами, повинні
бути передбачені на кожному етапі всі заходи для нормальних
санітарно-побутових і безпечних умов праці й захисту оточуючого
навколишнього середовища.
2.1.12. У санітарно-захисній зоні припускається розташування
тільки будинків обслуговуючого й підсобного призначення
(адміністративні будинки, гаражі, склади, вузли телефоного
зв'язку, трансформаторні підстанції та інш.).
2.1.13. Величина санітарного розриву між сусідними
виробничими або службовими приміщеннями СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, що
освітлюються через віконні прорізи, повинна бути не менше висоти
найбільшого з цих будинків. За висоту будинку відстань од планової
позначки території до карнизу будинку.Будинки і спорудження на
площадці СБЗ, СРЗ слід розташовувати так, щоб у місцях
організованого або неорганізованого повітрязабору системами
вентіляції і кондиціонування вміст шкідливих речовин у зовнішньому
повітрі не перевищував 30% гранично припустимих концентрацій (ГПК)
для робочої зони виробничих приміщень.
2.1.14. При компановці СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ слід ураховувати
необхідність постійного обміну води й запобігання її застою в
акваторії СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ та окремих їх ділянках (ковшах,
гаванях і др.).
2.1.15. При реконструкції СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ та їх
об'єктів, що розташовані у межах населених місць, розміри
санітарно-захисної зони (СЗЗ) слід встановлювати рішенням органів
Держсанепідслужби і Держбуду.
2.1.16. Вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі
навколо СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у межах зовнішнього кордону СЗЗ не
повинен перевищувати ГДК для повітря населенних місць і 0,8 ГДК у
районах зон рекреації.
2.1.17. СЗЗ від СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ до санаторіїв, будинків
відпочинку, дитячих закладів, пляжів, лікувальних установ і т.і.
повинна прийматися із збільшенням у 1,5-2 рази за погодженням з
місцевими санепідстанціями й регіональними управліннями охорони й
раціонального використання природного середовища.
2.1.18. Розміри СЗЗ від ділянок СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, які с
джерелами шуму, встановлюються відповідно до акустичних
розрахунків, проведених згідно з БНіП 11-12-77 "Захист від шуму"
(9), а від ділянок, які є джерелами електромагнітних полів - ДСТ
12.1.006-84 "Електромагнітні поля радіочастот. Припустимі рівні на
робочих місцях і вимоги проведення контролю" (10) та "Державними
санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу
електромагнітних випромінювань N 239 від 01.08.96 р. (11).
2.1.19. Територія СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повина бути
влаштована, озеленена відповідно до вимог БНТН 11-89-80 (7), СН
245-71 (2), "Технічних вимог проектування зелених насаджень і
санітарно-захисних зон промислових підприємств" (2). З боку
житлової зони повина бути смуга дерево-кущевих насаджень шириною
не менш як 50 м.
2.2. Вимоги до основних і допоміжних виробничих комплексів,
будинків і споруд, перевантажувальних машин і механізмів

Загальні вимоги

2.2.1. Промислові будинки й споруди, виробничі приміщення, їх
інженерне устаткування (опалення, вентиляція, енергопостачання і
т.і.) повинні відповідати вимогам діючих будівельних норм і
правил, затверджених Держбудом і нормативною документацією, що
затверджена Міністерством охорони здоров'я України щодо
санітарного утримання приміщень, території, устаткування
виробничих підприємств, запобігання й усунення існуючого
забруднення акваторій і повітряного середовища підприємств на їх
території, атмосферного повітря й грунту у зонах їх розташування,
яке може привести до несприятливого впливу на робітників СБЗ, СРЗ,
РЕБФ і РМФ та мешканців суміжних житлових зон.
2.2.2. Об'єктно-планувальні й конструктивні рішення
виробничих будинків (цехів, дільниць і т.і.) повинні відповідати
вимогам БНіП 2.09.02-85 "Виробничі будинки промислових
підприємств. Норми проектування" (13) та СН 245-71 (2),
ураховувати норми технологічного проектування. Ці ж документи
враховуються при виконанні вимог при зміні технологічних процесів,
розширенні виробничих потужностей, вводі у дію нового обладнання,
інтенсифікації процесів виробництва та інших необхідних змінах на
підприємствах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.
2.2.3. Конструктивні рішення виробничих будинків повинні
враховувати специфіку клімато-географічних зон України.
2.2.4. Виробничі, службові й допоміжні будинки й споруди,
обладнані причали, доки сухі й плавучі, сліпи, елінги та інш., що
розташовуються на територіях СБЗ, СРЗ, повинні задовольняти
вимогам виробничого процесу, будівельних норм і правил (ВНіП),
санітарним нормам (СН і СаНПіН), діючих державних стандартів
(ДСТ), галузевих стандартів (ГСТ), керівних документів (КД),
технічних умов (ТУ), правил техніки безпеки та виробничої
санітарії.
2.2.5. Автомобільні й залізничні шляхи, тротуари, пішохідні
доріжки на території СБЗ і СРЗ повинні відповідати вимогам
будівельних норм і правил по їх облаштуванню й утриманню.
2.2.6. Ширина проїздів, проходів від головного шляху, ширина
прорізів у цехах, розриви між будинками й спорудами повинні
відповідати нормативним розмірам, габаритам транспортних засобів,
розмірам транспортуємих заготівок, деталей і механізмів і
забезпечувати проходи по обидва боки від цих габаритів шириною не
менше 0,7 м і мати чітко позначені кордони, окреслені білими
лініями або замініючими їх знаками шириною (або розміром) не менш,
як 50 мм.
2.2.7. Шляхи, причали й майданчики повинні мати тверде
покриття з нахилом для стоку води. Під'їзди й підходи до пожежних
водоймищ, резервуарів і гідрантів повинні бути постійно вільними.
2.2.8. Ділянки шляхів підприємства, що ремонтуються, повинні
бути облаштовані відповідним огородженням, знаками, що
забезпечують безпеку руху людей і транспорту як у день, так і
вночі.
2.2.9. Пішохідні тротуари повинні бути піднесені над дорогою
не менше ніж на 12 см. У випадку неможливості виконання цієї умови
пішохідні доріжки розмічують білими лініями шириною не менше 10
см, а небезпечні місця огороджують поручники.
2.2.10. Перехрестя автомобільних, залізничних шляхів повинні
бути обладнані засобами попередження наїзду. Головки рельсів
повинні бути в рівень з грунтом.
2.2.11. Об'єднувати в одному будинкові виробництва й ділянки
з різними санітарно-гігієничними умовами не рекомендується, тому
що таке розташування вимагає розробки додаткових заходів
запобігання впливу шкідливих факторів на всіх працюючих у даному
приміщенні (ізоляція, екрани, повітряні заслони і т.п.).
2.2.12. Відділення й дільниці цехів, виробничий процес у яких
супроводжується забрудненням повітря або технологічним, виробничим
шумом, повинні розташовуватися в ізольованих приміщеннях із
проходами й прорізами, що щільно зачиняються.
2.2.13. Зовнішні транспортні брами виробничих цехів повинні
обладнуватися механізмами відкривання, блокуванними
повітряно-тепловими завісами, зблокованими із повітряно-тепловими
завісами. Повітряно-теплові завіси повинні передбачуватися згідно
технологічним вимогам і БНіП 2.04.05-91 "Опалення, вентиляція і
кондиціонування", розділ "Повітряні завіси" (14).
2.2.14. Для стін, стель і поверхень конструкцій виробничих
приміщень слід передбачити оздоблення, що запобігає сорбції
шкідливих речовин і дозволяє їх легко прибирати й мити.
2.2.15. Кольорове оздоблення інтер'єрів приміщень повинне
відповідати "Вказівкам до проектування кольорового оздоблення
інтер'єрів виробничих будинків промислових підприємств (15).
2.2.16. Конструкція підлог повинна відповідати характеру
виробничих процесів і відповідати вимогам БНіП 2.03.13-88
"Підлоги"(16). Матеріали покриття підлог повинні бути стійкими
відносно хімічного впливу й запобігати сорбції шкідливих речовин.
2.2.17. Розташування виробничих приміщень у підвалах
забороняється.У підвальних приміщеннях можна розташовувати
транспортні комунікації сировинних матеріалів, насосні і т.д., що
вимагають тільки короткочасового періодичного перебування обслуги.
2.2.18. Цехові й заводські лабораторії повинні
розташовуватись в ізольованих приміщеннях.

Суднобудівельні й суднопідільмальні споруди

2.2.19. Суднобудівельні й суднопідіймальні споруди (сухі й
плаваючі доки, сліпи, елінги склизи, стапельні майданчики,
сінхроліфти та ін.), їх будова й експлуатація повинні відповідати
вимогам "Правил технічної експлуатації суднопідйомних споруд ММФ
(17), "Правил технічної експлуатації сліпів і елінгів" (18),
"Вказівок по проектуванню суднопідіймальних споруд" (19), ДНАОП
0.00-1.02-92 "Правила влаштування і безпечної експлуатації ліфтів"
(20).
2.2.20. Для захисту доків і працюючих там людей од вітру,
снігу й льоду необхідно передбачувати спеціальні вітрозахисні
пристрої у вигляді металевих або брезентових затулок, заслон та
інш.,обладнання доків будовами, щоб запобігти потраплянню льоду на
стапель-палубу, й укриття від опадів.
2.2.21. Для обігрівання людей, робочих місць у холодну пору
року необхідно передбачити застосування установок із панелями
газового інфрачервоного випромінювання,що монтуються на переносних
панелях. При експлуатації газових пальників необхідно
додержуватися заходів попередження пожеж, вибухів й отруєнь. Для
захисту від вітру й опадів пальники повинні бути обладнані
кожухами.
2.2.22. При виконанні робіт на висоті необхідно застосовувати
інвентарні риштування, підмостки і т.д. Усі риштування повинні
бути обладнані поруччями висотою 1 м і з бортовими дошками внизу
висотою не менше 15 см.
2.2.23. Усі причали, добудовні набережні, пірси, по яких
пересуваються й працюють люди, рухається безрельсовий транспорт,
повинні бути обнесені по краю міцними бортовими брусами (колесові
дбивачами).
2.2.24. Вирізи, люки, горловини на відкритих палубах і у
приміщеннях повинні бути закритими або мати огородження. По бортам
судна й збоку відкритих частин секцій повинні бути встановлені
огородження висотою не менше 1,1 м.
2.2.25. Робочі місця, що розташовані вище 0,5 м від рівня
землі чи суцільного перекриття, повинні бути обладнані
огородженням аналогічно даним, що приведені у п.2.2.24 цих Правил.
2.2.26. Для пересування людей по набору палуб, платформ,
днищевим секціям повинні встановлюватися щити з відповідним
огородженням до них.

Копри для розробки металобрухту

2.2.27. На СБЗ і СРЗ, що будуються й реконструюються. копри
для розробки металобрухту повинні розташовуватися не ближче 100 м
від виробничих приміщень і проїжджих шляхів. На діючих СБЗ, СРЗ,
до їх реконструкції. тимчасово припускається розташування копрів
ближче 100 м до будинків і споруд за умови, що входи й виходи
останніх обернені у бік, протилежний від копра, а віконні прорізи
їх надійно огороджені міцними решітками або сітками.
2.2.28. Територія копрового подвір'я повинна бути огороджена
й забезпечена написами, що забороняють доступ стороннім особам до
зони копра. Копрові подвір'я повинні бути оснащені
попереджувальними світловими й звуковими сигналами, що сповіщають
про роботу копра. Приміщення копру повинно бути оснащено
влаштуванням блокування дверей входу із пусковим механізмом копру,
що забезпечує відключення механізму при відкриванні дверей.

Корпусний цех

2.2.29. Ділянки очистки й грунтовки листової й профільної
сталі, ремонту й випробовувань якірних ланцюгів, очистки й
фарбування якірних ланцюгів слід розташовувати на відкритому
майданчику чи під навісом.
2.2.30. На ділянці плазових і розмітних робіт усе верстатне
обладнання повинно бути зосереджене на окремому майданчику. Для
плаза площею менше 500 м2 припустиме встановлення верстатного
устаткування у приміщенні розбивочного залу.
2.2.31. Комори для зберігання фарб і розчинників повинні
знаходитись поза приміщенням плазу.
2.2.32. На ділянках збирально-зварювальних і наплавлювальних
робіт постійні місця вогняних робіт повинні задовольняти наступним
вимогам:
- площа кожного робочого місця, крім площі, яку займає
обладнання й проходи. повинна бути не менше, чим 4,5 м2;
- проходи повинні бути шириною не менше 1 м;
- вільна висота приміщення від рівня підлоги до низу виступу
конструктивних елементів безпосередньо над робочими місцями
повинна бути не менше 3,2 м;
- ділянки для проведення вогняних робіт, як правило, повинні
розташовуватися на 1-му поверсі будинку.
2.2.33. У багатопрольотних будинках з метою попередження
попадання зварювального аброзолю до приміщення, де зварювання не
відбувається, прольоти вздовж лінії розділу повинні мати
перегородки, що не досягають підлоги на 2,5 м.
2.2.34. Для ділянок плазмової обробки виробів повинні
відводитися приміщення або ізольовані ділянки цеху із
розташуванням зварювальних постів попід зовнішними стінами
будинків. Висота приміщення від рівня підлоги до стелі повинна
бути не менше 3,5 м. Вільна площа, що не зайнята устаткуванням, на
кожного працюючого повинна бути не менше 10 м2.
2.2.35. При проектуванні ділянок для електроно-промислового
зварювання слід керуватися "Санітарними правилами при зварці,
наплавленні і різці металі N 1009-75 (21).
2.2.36. Зварювання, наплавлення й різання дрібних і середніх
виробів на стаціонарних місцях слід провадити у кабінах із
відкритим верхом. Між обшивкою кабіни й підлогою повинні бути
розриви не менше 50 мм. При роботі, пов'язаної з застосуванням
захисних газів, обшивка кабіни по всьому периметру не повинна
досягати підлоги на відстань 300 мм по ДСТ 12.3-002-75 "Процеси
виробничі.Загальні вимоги безпеки" (22).
2.2.37. Площа кабіни відповідна вимогам ДСТ 12.3.003-86
"Роботи електрозварювальні. Загальні вимоги безпеки" (23) повинна
бути достатньою для розміщення зварювального устаткування, стола
або індуктора та виробів, що підлягають обробці. Вільна площа
кабіни на один зварювальний пост повинна бути не менше 3 м2.
2.2.38. Зварювальне обладнання повинно розташовуватися так,
щоб забезпечити наступні мінімальні відстані між однопостовими
зварювальними агрегатами, між зварювальними трасформаторами й для
проходу робітників - не менше 0,8 м між стаціонарними
багатопостовими зварювальними агрегатами для проходу - не менше
1,5 м; від стінкі до одно- й багатопостових зварювальних агрегатів
- не менше 0,3 м; від кінця агрегату, де розташований колектор або
кільце, до стінки - 0,5 м; між автоматичними зварювальними
установками - не менше 2 м; проходи з кожного боку при
автоматичному зварюванні під шаром флюсу великих виробів не менше
1,2 м.
2.2.39. При плазмовій обробці виробів джерела плазми слід
розташовувати поза приміщенням, де проводяться роботи. Управління
плазмовими процесами й джерелами плазми необхідно робити
дистанційними від спеціальних пультів.
2.2.40. Дільниці підготовки зварювальних матеріалів слід
розташовувати в окремому приміщенні, що обладнане механічною
вентиляцією.

Механозбиральні цехи

2.2.41. Проектування і обладнання механозбиральних цехів
повинно задовольняти вимогам ТНТП 07-92 "Механообробні і збиральні
цехи" (24) і ТНТП 11-92 "Ремонтно-механічні цехи" (25). У
механозбиральних цехах в окремих відгороджених приміщеннях біля
зовнішньої стінки з виходом назовні необхідно розташовувати:
емульсійну станцію, дослідну станцію (ДВЗ), комору мастильних і
обтиральних материалів, дільницю зарядження термосистем суднової
автоматики, дільницю випробовування й консервації паливної
апаратури, фарбувальну дільницю, будь-які виробництва з виділенням
токсичних речовин.
В окремих відгороджених приміщеннях повинно розташовувати
відділення ремонту паливної апаратури, випробувальну станцію
(СВМ), миєчно-дефектовочне відділення, заточне відділення,
дільницю зварювання й наплаву, дільницю пайки термосистем суднової
автомитики.
2.2.42. Для виконання постійних робіт пневматичним ударним
інструментом повинно бути виділене спеціальне приміщення або
окреме робоче місце, що огороджується переносними чи стаціонарними
звукопоглинаючими екранами, висота яких залежить від обробляємого
виробу, але не менше 2 м.
2.2.43. Пульт управління випробовувальної станції ДВЗ повинен
знаходитися у відгородженому звукоізольованому приміщенні.
2.2.44. Загальні розміри випробовувальної станції ДВЗ повинні
задовольняти умовам безпечного обслуговування й ремонту
обладнання. Проходи повинні забезпечувати можливість монтажу й
обслуговування випробовувального стенду й бути завширшки не менше
1,5 м, а відстані між обладнанням будинку (або виступаючою
частиною) - не менше 1 м.

Електроремонтний цех

2.2.45. Проектування випробовувальних станцій електромашин
повинно задовольняти вимогам ТНТП 12-92 "Електроремонтні цехи
(відділення) (26) і розділу 2 КД 31.83.01-80 "Вимоги безпеки
праці, які повинні враховуватися при проектуванні судноремонтних
заводів ММФ (27), "Правил застосування і використання засобів
захисту, використовуємих в електроустановках" (28), "Правил
техніки безпеки при експлуатації електроустановок" (29).
2.2.46. У приміщеннях просочувально-сушильної ділянки
просочувальні ванни повинні підвищуватися над рівнем підлоги або
обслуговуючої поверхні не менше, ніж на 0,8 м (з відкритою
покришкою). При розташуванні ванни нижче цього рівня необхідно
передбачити огородження до висоти 0,8 м.

Цехи електрорадіонавігації і зв'язку

2.2.47. При проектуванні приміщень електрорадіонавігаційних
робіт і радіозв'язку необхідно додержуватися вимог ДСТ 12.1.006-84
"Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих
місцях і вимоги до проведення контролю" (10).
2.2.48. Для налагодження високочастотної частини РЛС, окремих
ЕБЧ генераторів, УКХ радіостанцій, генераторів передавальних
пристроїв іт.і. слід передбачити у проектах різні типи поглиначів
потужності, еквіваленти навантажень.
2.2.49. Для перевірки індикаторних, приймальних,
обчислювальних, управляючих і т.п. систем РЛС, коли не потрібно
відключення генераторних і випромініючих високочастотних пристроїв
(передавачів, антен), слід передбачити у проектах імітатори цілі.

Трубооброблюючі цехи

2.2.50. Приміщення трубооброблюючих цехів проектуються за
вимогами ТНТП 09-92 "Цехи по ремонту трубопроводів,
санітарно-технічних влаштувань і теплоенергетичного обладнання"
(30).
На ділянках холодної обробки труб при гідравлічних
випробуваннях робочі місця не повинні проектуватися навпроти
заглушок, пробок, фланцевих з'єднань і швів.
2.2.51. Ділянки обробки пластмасових труб, лудильно-заливних
робіт розміщувати в окремих приміщеннях біля зовнішніх стін
будинку.

Цех металопокриття

2.2.52. Цехи металопокриття проектуються за вимогами ДСТ
12.3.008-75 "Виробництво покрить металевих і неметалевих
неорганічних. Загальні вимоги безпеки" (31), ТНТП 06-92 "Цехи
металопокриття" (32) повинні розташовуватися, як правило, в
одноповерхових будинках. Допускається також розташування
виробничих приміщень на перших поверхах багатоповерхових будинків
за умови відокремлення цього приміщення від інших глухою стіною.
2.2.53. При розташуванні цеху металопокриття у
багатопролітному корпусі,останній, за можливістю, слід
розташовувати біля зовнішньої стіни (у крайніх прольотах) для
створення умов природного провітрювання відповідно з вимогами
"Правил техніки безпеки і виробничої санітарії при нанесенні
металопокрить" (33).
2.2.54. Зберігання хімічних речовин слід передбачати у
спеціально обладнаних приміщеннях (коморах) окремо за групами в
залежності від їх властивостей до хімічного впливу одна на одну.
2.2.55. Ділянки гарячого металевого покриття й полірувальні
ділянки повинні розташовуватись в ізольованих окремих приміщеннях.
2.2.56. На ділянці хімічного очищення труб і деталей ширина
проходів між повздовжніми рядами ванн і стіною та між торцями ванн
і стіною повинна бути не меншою 2 м. Припустиме місцеве звуження
відстані між ваннами й колонами будинку та стояками естакад, що
несуть шино- або матеріалопроводи, ця відстань повинна бути не
менше 1,5 м за умови обов'язкового покриття колон, стояків у
проході до висоти 2,5 м ізоляційними матеріалами.
Ширина проїздів у виробничих приміщеннях повинна
забезпечувати вільний прохід шириною не менше 0,7 м.
2.2.57. Висота ванн від рівня підлоги робочої площадки,
згідно ДСТ 12.3.008-75 (31) повина бути у межах 0,85-1 м.
2.2.58. Усі органи керування на робочих місцях слід
розташовувати на висоті 1-1,6 м від рівня підлоги при
обслуговуванні стоячи.
2.2.59. Ванни гарячого оцинковування розташовані на рівні
підлоги (настилу робочої площадки) повинні мати по всьому
периметрі огородження висотою не менше 1 м. Робоча площадка по
периметру ванни повинна мати металевий настил і обшивку
огородження висотою 0,15 м.
2.2.60. При проектуванні ділянок гарячого оцинковування
необхідно керуватися вимогами ГСТ 5.9039-71 "Покриття захисне
цинкове сталевих суднових трубопроводів" (34).
2.2.61. Ділянка ремонту гребних гвинтів повинна
розташовуватися в окремому приміщенні.
2.2.62. Такелажна дільниця повинна розташовуватися в окремому
приміщенні.
2.2.63. На ділянці захисного покриття валопроводів проведення
робіт з епоксидними смолами, включаючи виготовлення клеїв,
шпатльовок, лакофарбних і інших матеріалів на основі епоксидної
смоли, а також нанесення їх на вироби повинні провадитися за
вимогами "Санітарних правил при виробництві і використанні
епоксидних смол та материалів на їх основі" (71) повинні
провадитися в ізольованих приміщеннях. У випадках непостійного
вживання епоксидних смол у невеликих кількостях (до 2 кг)
припустиме проведення названих робіт у загальному приміщенні на
спеціально визначених робочих місцях, що мають витягову
вентиляцію, при працюючій у приміщенні загальній вентиляції.
2.2.64. У місцях, де проектується зважування, дозування і
завантаження матеріалів, що входять у склад компаунду, слід
передбачити місцеву витягову вентиляцію.
2.2.65. У приміщеннях, де використовуються компаунди, повинна
бути підведена холодна і гаряча вода.
2.2.66. На ділянці ремонту інструменту для докових малярних
робіт ремонт контрольно-вимірювальних приладів повинен провадитися
у спеціалізованих майстернях.
2.2.67. Приміщення, де провадяться випробовування інструменту
необхідно відокремити від суміжних приміщень перегородкою.

Деревообробні цехи

2.2.68. Проектування деревообробних цехів повинно
здійснюватися за вимогами ДСТ 12.3.042-88 "Деревообробне
виробництво. Загальні вимоги безпеки" (35), ТНТП 13-92
"Деревообробні цехи" (36).
Оздоблювальну дільницю при розташуванні у загальних
виробничих корпусах слід розташовувати:
- в одноповерхових будинках - під зовнішньою стіною з
віконними прорізами, горішним ліхтарем або покриттям, що легко
скидається;
- у багатоповерхових будинках - на верхніх поверхах;
Розташування оздоблювальних дільниць у підвальних або
цокольних приміщеннях не припустиме.
2.2.69. Оздоблювальні дільниці та їх комори з
лакофарбувальними матеріалами повинні бути відокремлені від інших
виробничих дільниць та один від одного протипожежними стінами.
2.2.70. На клеєвиготовлювальній ділянці клей повинен
виготовлятися в ізольованому приміщенні, обладнаному витяговими
пристроями типу витягових шаф, із подачею зовнішнього повітря до
робочої зони.
2.2.71. На дільниці просочування деревини антисептиком,
відходи, що отримані при асептуванні, підлягають усуненню до
спеціально збудованих ізоляторів (окремо для рідинних і твердих).
2.2.72. Приміщення на ділянці просичування деревини
антисептиками повинні бути забезпечені умивальниками із гарячою та
холодною водою.
2.2.73. На парусино-вибійній дільниці роботи ручної та
машинної вищіпки й висічки мочали, морських трав та інших набивних
матеріалів, а також розбирання старих матеріалів, канап та іншої
суднової меблі повинні провадитися в окремому приміщенні.

Термічні цехи

2.2.74. Термічні цехи слід проектувати відповідно за вимогами
ДСТ 12.3.004-75 "Термічна обробка металів.Загальні вимоги безпеки
(37) і ТНТП 17-92 "Термічні цехи, ділянки" (38).
Термічні цехи, як правило, повинні розташовуватися в
одноповерхових будинках висотою не менше 8 м. Для окремих
термічних дільниць, а також у випадку розташування агрегатів
термічної обробки у потоці за узгодженням із органами
санепідслужби припустиме зменьшення висоти приміщень.
2.2.75. Термічні дільниці у багатоповерхових будинках треба
розташовувати тільки на останньому поверсі. Якщо за умовами
технологічного процесу термічні ділянки розташовуються на інших
поверхах багатоповерхових будинків,то необхідно передбачати
теплоізоляцію перекриття, щоб зменшити надходження тепла на вищий
поверх.
2.2.76. Пічний проліт, а також відділення й дільниці із
значним тепло- і газовиділенням від технологічного устаткування й
тепловиділенням від нагрітих предметів необхідно розташовувати
найбільш подовженим боком уздовж зовнішніх стін будинку.
2.2.77. Не менш як 60% зовнішнього периметру будинку
термічного цеху повинно бути вільним від побутових і допоміжних
прибудов, відділених глухими стінами або перегородками від
виробничих приміщень.
2.2.78. Розташування прибудов і відстані між ними повинні
забезпечувати можливість влаштування прорізів для природного
проходження повітря у приміщення цеху.
2.2.79. Ширина проїзду у термічному цеху повинна бути не
менше 2 м при однобічному русі транспорту та 4 м - при двобічному.
2.2.80. Нагрівальні печі і гартувальні преси слід
розташовувати так, щоб робітники, що їх обслуговують, не
піддавалися дії променистого тепла одночасно від завантажувальних
вікон двох і більше нагрівальних печей. Розташування нагрівальних
печей повинне виключати необхідність переносу нагрітих виробів
проходом або проїздом.
2.2.81. Гартувальні ванни заглиблені у підлогу повинні
виступати над рівнем підлоги на висоту 1 м. У випадку меншої
висоти вони повинні бути огороджені бар'єром висотою 0,8 м.
2.2.82. Приготування твердого карбюризатора і очистка від
пилу відпрацьованого карбюризатора повинні провадитися в окремому
ізольованому приміщенні.
2.2.83. Печі газової цементації повинні обладнуватися
спеціальним пристроєм для відводу відпрацьованих газів та їх
доспалення.
Доспалення відпрацьованих газів треба провадити під витяговим
пристроєм над піччю, над виходом газів із відводної труби.
2.2.84. Установки струмів високої частоти треба розташовувати
у спеціальному приміщенні.

Лабораторії

2.2.85. Хімічна, хімічно-технологічна, промислово-санітарна
лабораторії ЦЗЛ повинні проектуватися відповідно за вимогами ТНТП
14-94 "Загальнозаводські лабораторії" (39), "Положення про
санітарну лабораторію на промисловому підприємстві" (257) і
розташовуватися в окремому приміщенні. У випадку розташування
лабораторії у багатоповерховому будинку, дільниці випробовування
палива і мастил слід розташовувати на останньому поверсі (під
дахом).
2.2.86. Лабораторія випробовування пластмас повинна
розташовуватися в окремому приміщенні.
2.2.87. Лабораторії рентгено- і гама-дефектоскопів за своїм
улаштуванням повинні відповідати вимогам спеціальних правил
техніки безпеки і захисту від рентгенівських променів, а також
Правил охорони праці у промисловій гама-дефектоскопії, Правил
облаштування й експлуатації рентгенівських кабінетів і апаратів з
дефектоскопії (168,169,170).
2.2.88. Вимірювальна лабораторія повинна розташовуватися не
вище 1 поверху. Приймальня й промивочна повинні розташовуватися в
окремому приміщенні.

Склади

2.2.89. Складські приміщення СБЗ, СРЗ повинні відповідати
вимогам БНіП 2.11.01-85 "Складські будинки і споруди загального
призначення (40) і ТНТП 15-92 "Загальнозаводські склади" (41).
2.2.90. Ворота та інші пристрої, що відкриваються, повинні
бути зроблені так, щоб запобігти проникненню щурів, а на складах,
що опалюються, облаштовані тепловими завісами.
2.2.91. Застосування автонавантажувачів, що не оснащені
нейтралізаторами вихлопних газів, у складах, які не обладнані
примусовою вентиляцією, не допускається.
2.2.92. Проектування і обладнання складів
матеріально-технічного постачання, виробничих складів та інших
складських приміщень повинно здійснюватися у відповідності до
вимог КД 31.31.15-88 (3) і ВБН А.2.2.ХХ-96 (4).
2.2.93. Розміщення складських приміщень у підвалах може бути
припустиме за наявністю відповідного обгрунтування.
2.2.94. Допоміжні (у тому числі конторські) приміщення у
складі, складських відсіках повинні бути відокремлені від
складських приміщень пожежобезпечними конструкціями.
2.2.95. Склад лаків і фарб слід розташовувати в окремому
одноповерховому будинку з віконними прорізами, горішнім ліхтарем
або покриттям, що легко скидається.
2.2.96. За складами фарб доцільно блокувати відділення
приготування фарби, фарбороздаточну, комору фарб і лабораторію. Ці
приміщення повинні бути відокремлені від інших виробництв і один
від одного протипожежними стінами і мати самостійні виходи
назовні.
2.2.97. Необхідно передбачувати спеціально обладнані відкриті
майданчики для розливу лакофарбних матеріалів у дрібну тару.
2.2.98. Допустиме спільне розташування складів для балонів із
горючими газами, киснем та іншими продуктами розщеплення повітря в
окремішному будинку. Приміщення складу повинне бути
одноповерховим.
2.2.99. Склади балонів із ацетиленом дозволяється
розташовувати під навісом.
2.2.100. У центральному і інструментальному складі дільниця
зберігання і випробовування абразивних інструментів повинна
розташовуватися в окремому приміщенні. Випробовувальні верстати
повинні встановлюватися в ізольованому приміщенні. Відстань між
сусідніми випробовувальними верстатами повинна бути не менше 1.5
м.
2.2.101. Відповідно з вимогами ДБН В.2.2.58.1-94
"Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених
випарів не вище 93,3 кПа (42), БНіП 2.11.03-93 "Склади нафти і
нафтопродуктів. Противопожежні норми" (43). Нафтопродукти у тарі
можна зберігати у будинках, під навісами та на відкритих
майданчиках. Будинки для зберігання нафтопродуктів у тарі повинні
з'єднуватися з розливочними роздаточними, помповини, а також із
іншими приміщеннями, що їх обслуговують.
2.2.102. Підлога у приміщеннях, де зберігаються нафтопродукти
у тарі повинна мати нахил для стоку рідини до спеціальних
приймальних ємкостей.

Перевантажувальні машини і механізми

2.2.103. Кабіни машиністів кранів повинні відповідати вимогам
"Санітарних правил щодо влаштування, обладнання кабін машиністів
кранів" N 1204-74 (44) та "Змін" до них N 1520-76 (45).
2.2.104. Кабіни перевантажувальної техніки, вантажних і
спеціальних автомобілів повинні відповідати вимогам "Санітарних
норм і правил по обмеженню вібрацій і шуму на робочих місцях
тракторів, сільскогосподарських, меліоративних,
будівельно-шляхових машин і вантажного транспорту" N 1102-73 (46),
ДСТ 12.1.012-90 "Вібрація.Загальні вимоги безпеки" (47),
"Санітарних норм і правил при роботі з машинами і обладнанням,
створюючим локальну вібрацію, що передається на руки робітників" N
3041-84 (48) та "Санітарних норм вібрації робочих місць" N 3044-84
(49).
2.2.105. Кабіни перевантажувальної техніки повинні
обладнуватися віброамортизуючими пристроями заізольованими від
проникнення вихлопних газів, пилу та шуму, обладнані піддашками,
які захищають від прямих сонячних променів і сліпучого світла
прожекторів.
2.2.106. Кабіни поста управління перевантажувальних машин
повинні бути теплоізольовані, застеклені, мати опалювальний прилад
і механічну вентиляцію, що забезпечують мікроклімат у кабінах у
межах нормативних вимог.
2.2.107. Температура підлоги та інших внутрішніх поверхонь
кабіни у холодний період року повинна бути не більше як 3 град.С
нижчою за температуру повітря у кабіні.
2.2.108. Конструкції та внутрішні габарити кабін
перевантажувальної техніки повинні забезпечувати працюючим зручне
положення на сидінні, вільне й зручне управління важелями й
педалями; повний огляд ділянки робіт і робочих органів машини,
надійний захіст від несприятливих метеорологічних умов, пилу,
відпрацьованих газів та інших несприятливих факторів.
2.2.109. Сидіння у кабінах перевантажувальних машин повинне
відповідати вимогам ДСТ 21809-76 "Система "людина-машина". Крісло
людини-оператора.Загальні ергономічні вимоги" (50).
2.2.110. Робочі місця водіїв вантажних і спеціальних
автомобілів повинні задовольняти вимогам "Санітарних правил по
гігієні праці водіїв автомобілів" N 4616-88 (51) і ЗНТП 01-91
"Загальносоюзні норми технологічного проектування автомобільного
транспорту" (52).

Диспечерські

2.2.111. Площі приміщень диспетчерських слід проектувати з
висотою не менше 3,2 м із розрахунку не менше 14,4 м на одного
працюючого у найбільш численній зміні.
2.2.112. Поруч із заскленими диспетчерськими слід передбачити
у проектах СБЗ, СРЗ суміжні з ними, теж застеклені приміщення,
розташовані на висоті, що забезпечує найбільший огляд фронту робіт
і акваторії, а також акустично ізольовані приміщення апаратного
диспетчерського зв'язку оповіщення.
2.2.113. Організація робочих місць у приміщеннях
диспетчерських повинна відповідати вимогам ДСТ 12.2.032-78 "ССБП.
Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні
вимоги" (54), ДСТ 12.2.033-78 "ССБП. Робоче місце при виконанні
робіт стоячи. Загальні ергономічні вимоги" (53), ДСТ 12.2.061-81
"ССБП. Обладнення виробниче. Загальні вимоги безпеки до робочих
місць" (55).
2.2.114. Конструкція регульованого місця (крісла) для
працівників за пультами повинна відповідати вимогам ДСТ 21889-79
(50) та ДСТ 12.2.049 "ССБП. Обладнання виробниче. Загальні
ергономічні вимоги" (56).
2.2.115. Розташування органів управління, обладнання і засоби
відображення інформації повинні враховувати вимоги ДСТ 22269-76
"СЧМ. Робоче місто оператора. Взаємне розташування елементів
робочого місця. Загальні ергономічні вимоги" (57).
2.2.116. На постійних робочих місцях повинні бути забезпечені
мікрокліматичні параметри, рівні шуму й вібрації, штучного
освітлення, стану повітряного середовища, що відповідають вимогам
діючого санітарного законодавства.
2.2.117. Системи вентиляції, опалення, кондиціонування
повітря повинні бути зроблені у відповідності до вимог БНіП
2.04.05-91 (14). За кубатурою до 20 куб. м на одну особу повинно
подаватися на одного працюючого не менше 30 куб.м/год, а за
кубатурою 20-40 куб. м - не менше 20 куб. м/год.
2.2.118. У приміщеннях диспетчерських параметри мікроклімату
повинні відповідати вимогам СН "Мікроклімат виробничих приміщень"
N 4088-86 (58) і становити у холодний період року: температура
повітря 22-24 град.С (припускається 21-25 град.С), швидкість руху
повітря - 0,1 м/с, відносна вологість - 60-40%, а у теплий період
- 23-25 град.С (припускається 22-26 град.С, відносна вологість -
60-40%, швидкість руху повітря 0,12-0,2 м/с.
2.2.119. Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку,
еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати
вимогам ДСТ 12.1.033-83 "ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки" (59)
та Зміни N 1 до нього (60) і не перевищувати 65 дБА. За тривалісті
зміни більше 8 годин означений рівень повинен бути знижений на 5
дБА.
2.2.120. Природне освітлення у приміщеннях повинно мати КПО
відповідне до нормативних рівнів БНіП П-4-79 "Природне і штучне
освітлення. Норми проектування" (61) і Змін до нього (62) й бути
не нижче 1,0%. Рівні штучного освітлення повинні бути не нижче 300
лк (люмінесцентне освітлення), або 750 лк (комбіноване
освітлення).
2.2.121. Персональні комп'ютери та деотермінальне обладнання
повинне відповідати вимогам "Тимчасових санітарних норм і правил
для робітників обчислювальних центрів" N 4559-88 (63).

Гаражі, акумуляторні

2.2.122. Приміщення гаражів і акумуляторних повинні
проектуватися відповідно за вимогами ДСТ 12.3.017-79 "Ремонт і
техобслуговування автомобілів. Загальні вимоги безпеки" (64), ЗНТП
02-86 "Загальносоюзні норми технологічного проектування
авторемонтних підприємств" (65), ПТЕП N МОЗ-3636 "Рекомендації по
проектуванню зарядних станцій тяглових батарей" (66), ПТЕП NN
7-1974 і 11-1976 "Вказівки по проектуванню зарядних станцій
тяглових і стартерних акумуляторних батарей" (67).
Приміщення для зарядки і зберігання акумуляторних батарей, у
додаток до загальнообмінної вентиляції, повинно бути обладнане
відповідно до правил влаштування електроустановок, спеціальними
пристроями типу бортових відсмоктувачів з передувками від
майданчиків для зарядки батарей.
2.2.123. Найменша висота акумуляторного приміщення при
встановленні батарей повинна бути не менше 3 м. Ширина проходів
між рядами стелажів в акумуляторній повинна бути не менш як 1 м, а
між стелажами не менш як 0,8 м. При встановленні стелажів
безпосередньо біля стін відстань між стелажами повинна бути не
менш як 0,2 м.
2.2.124. У гаражах автомашин і навантажувачів повинні бути
організовані пости діагностики вмісту окису вуглецю у вихлопних
газах автомашин з карбюраторними двигунами і димності дизельних
двигунів з оснащенням їх необхідною вимірювальною апаратурою.
2.2.125. Гаражі для авто- та електронавантажувачів повинні
бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, розраховуваною на
виведення окису вуглецю та інших отруйних речовин, які утворюються
при випробовуванні й запуску двигунів автомашин. Використання
гаражів для ремонтних робіт забороняється.
2.2.126. Усі роботи, пов'язані з ремонтом автомашин,
автонавантажувачів, заміною окремих деталей і т.п., повинні бути
механізовані таким чином, щоб виключити ручні операції пов'язані
із підніманням ваги і контактом з розчинниками.
2.2.127. Рівні шуму на робочих місцях у гаражах повинні
відповідати вимогам "Санітарних норм припустимих рівнів шуму на
робочих місцях N 3223-85 (68) та "Змін і доповнень в Санітарні
норми припустимих рівнів шуму на робочих місцях" N 122-6/245-1
(69).
2.3. Санітарно-побутові приміщення. Приміщення медичного
призначення. Приміщення й майданчики для виробничої гімнастики й
загальнофізичної підготовки.

Загальні вимоги

2.3.1. Санітарно-побутові приміщення СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ
підприємств громадського харчування, приміщення медичного
призначення, культурного обслуговування,
адміністративно-конторські, управлінь, конструкторських бюро,
учбових занять повинні відповідати вимогам БНіП 2.08.02-89
"Громадські будинки та спорудження" (70), БНіП 2.09.04-87
"Адміністративні і побутові будинки" (71) та вимогам цих Правил.
2.3.2. Склад і нормативи побутових приміщень повинні
визначатися залежно від санітарної характеристики виробничих
процесів і відповідати вимогам БНіП 2.09.04-87 (71), склад
санітарно-побутових приміщень за групами виробничих процесів",
поданий у Додатках 1 і 2.
2.3.3. При проектуванні санітарно-побутових приміщень для
робочих, зайнятих на основних і допоміжних роботах, склад
побутових приміщень, їх влаштування й обладнання повинні
прийматися, виходячи з санітарної характеристики найбільш
несприятливих виробничих процесів, відповідно до БНіП 2.09.04-87
(71).
Санітарно-побутові приміщення для робочих, які зайняті на
ділянках з виразно шкідливими умовами праці (що відносяться до ІІІ
групи) повинні бути відокремлені й обладнані санпропусниками.
2.3.4. Побутові приміщення слід розташовувати так, щоб ті хто
користується ними, не проходили через виробничі приміщення із
шкідливими виділеннями, якщо вони у них не працюють.
Побутові приміщення необхідно розташовувати, як правило, у
прибудовах до виробничих будинків. У випадку, коли таке
розташування суперечить аерації виробничих будинків або коли
неможливо захистити побутові приміщення від виробничих
шкідливостей, їх слід розташовувати в окремих будинках.
2.3.5. При проектуванні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, у яких
передбачене виробниче навчання, при розрахунку площі
санітарно-побутових приміщень та їх обладнання слід ураховувати й
практикантів учбових закладів.
Кількість практикантів повинно вказувати у завданні на
проектування.
2.3.6. Санітарно-побутові приміщення окремих виробничих
цехів, повинні, як правило, об'єднуватися (блокуватися) в одному
будинку, за умови дотримання санітарних норм.
Примітка: санітарно-побутові приміщення можуть блокувати із
адміністративно-конторськими приміщеннями.
2.3.7. Температура повітря у санітарно-побутових приміщеннях
згідно з таблицею 2.1

Таблиця 2.1
Розрахункові температури повітря у
санітарно-побутових приміщеннях

-----------------------------------------------------------------
| | |
|Найменування приміщень | Температура повітря, град.С |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|Гардеробні, умивальні | 16 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|Душові | 25 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|Роздягальні при душовій | 23 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|Туалети | 14 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|Приміщення особистої | |
|гігієни жінок | 20 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|Приміщення для обігріву | |
|робітників | 24-26* |
| | |
-----------------------------------------------------------------
* - при наявності джерела місцевого обігріву - 24 град.С

Приміщення для відпочинку

2.3.8. Приміщення для відпочинку робочих передбачаються у
кожному виробничому приміщенні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.
Площа приміщень відпочинку приймається виходячи з таких норм
на одного працюючого у найчисельнішій зміні:

-----------------------------------------------------------------
| | |
| Кількість працюючих | |
| у найчисельніший зміні: | Площа приміщення, квад.м |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|менше 50 | 1,10 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|від 51 до 100 | 0,85 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|від 101 до 150 | 0,80 |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|більше 150 | 0,75 |
| | |
-----------------------------------------------------------------
Кількість місць для сидіння приймається у відсотках до числа
працюючих у найчисельніший зміні:

-----------------------------------------------------------------
| | |
| Кількість працюючих | |
| у найчисельніший зміні: | Площа приміщення, квад.м |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|до 100 | 100 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|від 101 до 150 | 85, але не меньш як 100 місць |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|більше 150 | 75, але не меньш як 130 місць |
| | |
-----------------------------------------------------------------

Приміщення чищення й сушіння одягу

2.3.9. Приміщення для сушіння, знешкодження й обезпилювання
спецодягу слід передбачати згідно із вказівками Додатка 1 цих
Правил.
2.3.10. Сушіння спецодягу, як правило, повинно проводитися у
гардеробних шафах, обладнаних пристроями для подавання у шафи
підігрітого повітря з наступною витяжкою зволоженого.
2.3.11. При влаштуванні групових сушарок площа приміщень для
сушіння спецодягу слід визначати із розрахунку 0,2 квад.м на
кожного, хто користується сушаркою у найчисельніший зміні.
Опалювальні та вентиляційні установки у приміщеннях для
сушіння спецодягу повинні бути розраховані на висихання його
протягом часу, що не перевищує тривалість зміни.
2.3.12. Приміщення для знезаряження й обезпилювання спецодягу
повинні бути окремі. Склад і площа цих приміщень встановлюються
завданням на проектування за погодженням з органами
держсаннагляду.

Умивальні

2.3.13. Умивальні повинні розташовуватися у приміщеннях
суміжних із гардеробними.

__________________________________________________________________
Примітка: умивальні админістративно-господарських
приміщень повинні розташовуватись при вбиральнях.

2.3.14. Кількість кранів в умивальнях визначається за
кількістю людей на 1 кран, що працюють у найчисельніший зміні, в
залежності від груп виробничих процесів, згідно з таблицею 2.2

Таблиця 2.2
Кількість людей на 1 кран умивальника

-----------------------------------------------------------------
| | |
| Група виробничих | Кількість людей на |
| процесів | 1 кран |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|1а | 7 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|1б, 3а, 3б | 10 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|1в, 2а, 2б, 2в, 2г | 20 |
| | |
-----------------------------------------------------------------

_________________________________________________________________
Примітки: 1. Кількість кранів в умивальнях для
адміністративно-конторського персоналу встановлюється за
розрахунком 1 кран на 40 чоловік;
2. При встановленні кількості кранів і умивальних
для робочих не враховуються крани в їдальнях і вбиральнях.
2.3.15. В умивальнях рекомендується встановлювати прилади
типу "Фен" для сушіння рук підігрітим повітрям.

Душові

2.3.16. Душові повинні розташовуватися у приміщеннях із
гардеробними.
Між душовою, що має більше 6 душових сіток, і гардеробною
повинен бути тамбур.
Розташування душових кабін біля зовнішніх стін будинку не
припускається.
2.3.17. Кількість душових сіток встановлюється за кількістю
працюючих у найбільш чисельну зміну, в залежності від групи
виробничих процесів, згідно з таблицею 2.3.

Таблиця 2.3.
Кількість душових сіток

-----------------------------------------------------------------
| | |
| Група виробничих | Кількість людей на |
| процесів | 1 сітку |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|3б | 3 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|1в, 2в, 2г | 5 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|2а, 3а | 7 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|1б | 15 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|1а | 25 |
| | |
|----------------------------+----------------------------------|
| | |
|4 | згідно з вимогами відомчих |
| | нормативних документів |
| | |
-----------------------------------------------------------------

2.3.18. Ширина проходу між рядами душових кабін повинна бути
не менш за 1,5 м; а між рядами кабін і стінкою або перегородкою
приміщення - не менш за 0,9 м.
Розташування душових кабін слід передбачати так, щоб при
необхідності душову можна було використовувати як пропускник.
2.3.19. Душові кабіни повинні бути обладнані душовими сітками
із регуляторами струменя, індивідуальними змішувачами з арматурою
управління біля входу у душову кабіну, водонепроникненими
розсувними занавісками та поличками для мила.

__________________________________________________________________
Примітка: припускається влаштування душових кабін
централізованими змішувачами за умов автоматичного підтримання
необхідної температури води.

2.3.20. Вбиральні при душових слід передбачати з розрахунку
70% працюючих у найчисельніший зміні. Але не менше 1 унітазу на
кожні 100 людей, що користуються душем.

Вбиральні

2.3.21. Вбиральні слід розміщувати у складі блоків
(комплексів) побутових приміщень.
2.3.22. Відстань між найвіддаленішого робочого місця до
вбиральні не повинна перевищувати 300 м.
2.3.23. Кількість унітазів у вбиральнях, розташованих у
складі блоків побутових приміщень, встановлюється із розрахунку
70% працюючих у найчисельніший зміні.

Приміщення особистої гігієни жінки

2.3.24. Приміщення особистої гігієни жінки слід передбачати
при кількості жінок більше 15, що працюють у найчисельнішу зміну.
Вхід у приміщення повинен бути через окремий тамбур.
2.3.25. До складу приміщення особистої гігієни жінки повинні
входити:
- роздягальня площею не менше 4 квад.м, з розрахунку 0,02
квад.м на одну робітницю у найчисельнішу зміну, із вбиральнею
облаштованою умивальниками з розрахунку 1 умивальник на 2
гігієнічних душа;
- процедурна з індивідуальними кабінами, кожна площею не
менше за 1,8 х 1,2 м, обладнаними гігієнічними душами із
розрахунку - 1 душ на 100 жінок, що працюють у найчисельнішу
зміну;
- кількість місць для роздягання встановлюється з розрахунку
3 місця на 1 кабіну;
- коли кількість кабін дорівнює 4 і більше слід передбачати
місце для паління.
2.3.26. Гігієнічні душі повинні бути обладнані змішувачами
для регулювання температури води і мати педальне включення.
2.3.27. При кількості жінок менше 15 слід передбачати
спеціальну кабіну із гігієнічним душем, розташовану в жіночій
вбиральні при побутових приміщеннях.

Курильні

2.3.28. Курильні слід передбачати у випадках, коли за
характером технологічного процесу, паління на території не
припускається, а також, коли об'єм виробничого приміщення на
одного працюючого менший за 50 куб.м.
2.3.29. Курильні слід розташовувати, як правило, суміжно із
вбиральнями або приміщеннями обігріву працюючих.
Площа приміщення курильні визначається з розрахунку 0,03
квад.м на одного працюючого у найчисельнішу зміну, але не менше за
9 квад.м.

Приміщення для обігріву

2.3.30. При роботі за зимового періоду року у неопалювальному
приміщенні чи на відкритому повітрі для періодичного обігріву
працюючих слід передбачати приміщення, що опалюються, з
температурою повітря 22-24 град.С.
2.3.31. Площа приміщення обігріву працюючих визначається із
розрахунку 0,1 квад.м на одну людину у найчисельнішу зміну, але не
менше 1,2 квад.м.
2.3.32. За зимового періоду для обігріву людей на підошві
доку можна встановлювати розбірні будки із переносними печами.

Вимоги до питного водопостачання

2.3.33. Усі робітники СБЗ, СРЗ повинні бути забезпечені
доброякісною питною водою, що відповідає санітарним вимогам. Питне
водопостачання на робочих місцях повинно проводитися установками
типу "Фонтанчика" або сатураторами. Температура питної води
повинна бути у межах 10-15 град.С.
2.3.34. Усі елементи питної системи повинні перебувати у
справжньому стані, що забезпечує доброякісність води та
безперервність дії системи.
2.3.35. Питні бочки повинні мати припасовані й зачинені на
замки, покриватися футлярами, а також - обладнані
кранами-фонтанчиками та зливними цебрами. Тримати й переносити
питні прилади з відкритими кришками забороняється.
Воду у питних бачках щоденно змінювати.
2.3.36. Відстань від робочих місць до питних установок чи
приладів повинна бути не більшею за 75 м.
2.3.37. Робітники гарячих цехів і гарячих дільниць повинні
забезпечуватися газованою підсоленою водою, що містить до 5 г
кухонної солі на 1 л води, з розрахунку 4-5 л на людину за зміну.
2.3.38. На кожному підприємстві повинна бути розроблена
інструкція питного водозабезпечення, узгоджена з лікарем, який
втілює санітарний нагляд на підприємстві.
2.3.39. На персонал, що обслуговує прилади питного
водопостачання, поширюються всі санітарні вимоги до робітників
громадського харчування.

Пункти харчування

2.3.40. При проектуванні й експлуатації підприємств
громадського харчування і торгівлі, що обслуговують СБЗ, СРЗ, РЕБФ
і РМФ, необхідно керуватися "Санітарними правилами для підприємств
громадського харчування, включаючи кондитерські цехи та
підприємства, що виробляють м'яке морозиво N 42-123-5777-91 (72),
БНіП 2.08.02-89 (70) і вимогами цих Правил.
2.3.41. Пункти харчування СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ можуть бути
таких типів:
- їдальні, що працюють на сировині;
- їдальні, що працюють на півфабрикатах;
- буфети з пристроями для підігріву їжі;
- кімнати приймання їжі;
- кіоски та пересувні пункти харчування.
2.3.42. Їдальні передбачаються для контингенту працюючих у
найчисельнішу зміну - 150 чол. і більше; буфети - відповідно для
контингенту менше 100 чоловік.
Буфети, незалежно від їдалень, необхідні у всіх змінах,
особливо для вечірньої та нічної.
2.3.43. Їдальні, що розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і
РМФ рекомендовано розміжчувати у блоках службово-допоміжних або
побутових приміщень. Відстань від їдальні до найвіддаленіших місць
виробничих робіт не повинна перевищувати 800 м.

__________________________________________________________________
Примітки: 1. За умови додержання зазначеної відстані
припускається розміщення їдальної поза режимної території СБЗ,
СРЗ, РЕБФ і РМФ.
2. Їдальні повинно віддаляти від зовнішніх
санвузлів не менш як на 25 м.

2.3.44. Тип їдальні обирається з урахуванням числа працюючих
на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ та загальної системи обслуговування СБЗ,
СРЗ, РЕБФ і РМФ продуктами харчування. Їдальня, що працює на
сировині, проектується за числом працюючих на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ
у найчисельнішу зміну понад 500 чоловік, а також за меншим їх
числом, коли у районі СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ немає інших їдалень,
які можна використати.
2.3.45. Коли на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ передбачається
будівництво декількох їдалень, то тільки одна з них проектується,
як їдальня, що працює на сировині, інші повинні бути їдальнями,
які працюють на півфабрикатах. Їдальня, яка працює на сировині, як
правило, повинна розташовуватись за межами режимної території СБЗ,
СРЗ, РЕБФ і РМФ.
2.3.46. Буфети слід розташовувати в одному будинку із
побутовими приміщеннями.
2.3.47. При блоці побутових приміщень виробничих цехів,
незалежно від наявності їдальні або буфету, необхідно передбачити
кімнату для приймання їжі, яку рекомендується суміщати з буфетом,
а при числі працюючих у найчисельнішу зміну менше 50 чоловік -
суміщати із приміщеннями відпочинку.
2.3.48. Кіоски й пересувні пункти харчування можуть бути
розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ на вільних
майданчиках на шляхах руху працюючих.
2.3.49. Число тих, хто користуються пунктами харчування,
приймається у відсотках до числа працюючих у найчисельнішу зміну:
- для їдалень - 100 %
- для буфетів - 70 %
- для кімнат приймання їжі - 40 %
2.3.50. Торгові зали їдалень і буфетів, а також кімнати
приймання їжі, повинні проектуватися із розрахунку 4-х посадок за
час обідньої перерви.

__________________________________________________________________
Примітка: у їдальнях і буфетах слід передбачити
самообслуговування.

2.3.51. Склад і площа приміщень їдалень, буфетів проектується
згідно БНіП 2.08.02-89 (70), з урахуванням додаткових вимог БНіП
2.09.04-87 (71).
2.3.52. Їдальні і буфети повинні мати умивальники для
відвідувачів із гарячою і холодною водою змішувачами і повітряним
сушільником рук із розрахунку 1 кран на 30 посадочних місць.
2.3.53. Перебування у пунктах харчування у робочому одязі, що
забруднений отруйними речовинами, з різким неприємним запахом
неприпустиме.

Приміщення медичного призначення

2.3.54. Для надання медичної допомоги працівникам СБЗ,СРЗ,
РЕБФ і РМФ повинні передбачатися приміщення, в яких за погодженням
із басейновими або територіальними органами охорони здоров'я
організується робота амбулаторій, поліклінік, здоровпунктів.
2.3.55. Проектування здоровпунктів, поліклінік повинно
здійснюватися згідно з "Санітарними правилами влаштування,
обладнання й експлуатації закладів амбулаторно-поліклінічного і
стоматологічного профілю, охорони праці і особистої гігієни" N
2956А-84 (73).
2.3.56. Кожен СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ за обліковим складом
працюючих від 300 до 2000 повинен мати здоровпункт.
2.3.57. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ із числом працюючих менше 300
чоловік, здоровпункт організується за умови відділеності
найближчого лікувально-медичного закладу більш ніж 2 км.
2.3.58. На дільницях, що віддалені від загальнозаводського
здоровпункту більш як на 1000 м, слід передбачати додаткові
фельдшерські здоровпункти (пункти першої допомоги). Для виробництв
із шкідливими умовами праці додатковий здоровпункт передбачається
на віддаленні цих дільниць від загальнозаводського здоровпункта
більш ніж на 800 м.
2.3.59. Приміщення для надання медичної допомоги повинні
розташовуватися поблизу виробництв СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ (із
якомога найближчим розташуванням до виробництва особливо
небезпечних щодо травматизму, у віддаленні від об'єктів
підвищеного шуму). Здоровпункти можуть розташовуватися також біля
прохідних.
Відстань від робочих місць до здоровпункту повинна бути не
більше 800 м.
2.3.60. Усі приміщення слід розташовувати в окремих
будинках,або на перших поверхах допоміжних або виробничих
будівель. Із забезпеченням зручного під'їзду санітарного
автотранспорту. Розташування і розміри дверей у цих приміщеннях
повинні передбачати можливість перенесення хворого на ношах.
2.3.61. Принципи, методи, форми організації медичної допомоги
працівникам СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ визначаються органами охорони
здоров'я на водному транспорті в залежності від місцевих умов, а
кількість посад установлюється у межах господарського плану і
бюджету у порядку і за штатними нормативами, затвердженими
Міністерством охорони здоров'я України.
2.3.62. У усіх підрозділах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ поблизу місць
проведення робіт повинні знаходитися аптечкі з набором необхідних
медикаментів і засобів для надання першої допомоги. Кількість
аптечок і місця їх розташування установлюються керівником цієї
виробничої дільниці за погодженням із здоровпунктом або медичною
установою, що обслуговує цей об'єкт.
2.3.63. У приміщеннях медичного призначення слід передбачити
фотарії для працюючих:
- у приміщеннях без природного освітлення;
- на дільницях приміщень із природним освітленням, де
коефіціент природної освітленості менший за 0,5.
2.3.64. Ті, що поступають на роботу і працюють на СБЗ і СРЗ з
метою попередження, а також раннього діагностування й лікування
професійних захворювань повинні проходити медичний огляд
відповідно до наказу Мінздраву СРСР N 555 ( v0555400-89 ) від
25.09.89 р. "Про удосконалення системи медичних оглядів
працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів" (74),
наказу МОЗ України N 45 ( z0136-94 ) від 31.03.94 р. "Положення
про медичний огляд працівників певних категорій" (75), наказу МОЗ
України і Держкомітету України по нагляду за охороною праці N
263/121 ( z0018-95 ) від 23.09.94 р. "Про затвердження Переліку
робіт, де є потреба у професійному доборі" (76).

2.4. Системи вентиляції і опалення об'єктів
СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ

2.4.1. У виробничих і допоміжних будинках і приміщеннях СБЗ,
СРЗ, РЕБФ і РМФ громадських будинках і спорудах повинні бути
передбачені системи опалення, вентиляції та кондиціонування
повітря. Метеорологічні умови і повітряне середовище у приміщеннях
повинні відповідати вимогам БНіП 2.04.05-91 (14), БНіП 2.09.04-87
(71), ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до
повітря робочої зони" (77), КД N 103040-78 "Вентиляція й опалення
суднобудівних цехів. Загальні положення" (78), СН N 4088-86 (58).
2.4.2. Нормовані параметри мікроклімату і чистоти повітря
повинні бути досягнені технологічними і будівельними рішеннями,
застосуванням удосконалої технології, герметизацією обладнання,
оснащенням його вбудованими відсмоктувачами, теплоізоляцією та
екрануванням джерел конвективного і проміністого тепла,
влаштуванням повітряних завіс, повітряним душуванням на робочих
місцях, раціональним плануванням виробничих приміщень.
При вирішенні цих питань враховується кількість працюючих,
для яких проектуються системи вентиляції, опалення і
кондиціонування повітря.
2.4.3. Контори і побутові приміщення, що розташовані у
складах, повинні мати опалення за діючими санітарними нормами
незалежно від того, чи склад опалюється, чи ні.
2.4.4. Усі повітрозабірники повинні обладнуватися фільтрами,
що забезпечують відповідно до "Вказівок по розрахунку розсіювання
в атмосфері шкідливих речовин, які містяться у викидах
підприємств" (79), ефективну очистку зовнішнього повітря і
розташовуватись у місцях, де виключається попадання на них
забрудненого повітря, газів, води; при цьому повинні бути
враховані вимоги розділу 4 БНіП 2.04.05-91 (14).
2.4.5. При вибору місць розташування витяжних пристроїв
необхідно враховувати характер шкідливих виділень у приміщення, і
при цьому керуватися даними таблиці 2.4. і БНіП 2.04.05-91 розділ
4 (14).

Таблиця 2.4.
Вибір міста розташування вентиляційних пристроїв

------------------------------------------------------------------
| | |
| Характер шкідливих виділень | Місце розташування витяжних |
| | пристроїв |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Значні тепловиділення | Верхня зона |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Значні вологовиділення | Верхня зона |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Значне виділення пару і газів| Верхня зона (2/3) об'єму повітря|
|при щільності їх меншій за щі-|і нижня зона (1/3) об'єму повітря|
|льності повітря | |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Те ж саме при більшій щільнос| Нижня зона (2/3) об'єму повітря |
|ті пару і газів за щільність |і верхня зона (1/3) об'єму повіт-|
|повітря |ря |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Значне пиловиділення | Нижня зона |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Поєднане виділення газів, пи-| Верхня зона |
|лу і тепла від високотемпера- | |
|турних джерел | |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Шкідливі виділення житлових, | Верхня зона |
|громадських та допоміжних бу- | |
|динків | |
| | |
------------------------------------------------------------------

2.4.6. Виробничі приміщення й склади закритого типу повинні
мати природну, механічну і мішану вентиляцію, що забезпечує
розбавлення шкідливих домішок у повітрі до рівня ГПК і нижче.
2.4.7. Витяжні вентиляційні канали від приміщень із
шкідливими речовинами, пилом і т.п. повинні бути забезпечені
пристроями для знешкодження й обезпилювання повітря.
2.4.8. Повітря, що викидається в атмосферу із систем місцевих
відсмоктувачів і загальнообміжної вентиляції виробничих приміщень
і містить забруднюючі шкідливі речовини, слід очищувати і
передбачати розсіювання в атмосфері залишкової кількості шкідливих
речовин. у відповідності до вимог ГНД-86 Держгідромету СРСР (80),
концентрації шкідливих речовин від вентиляційних викидів даного
об'єкту не повинні перевищувати гранично припустимих максимальних
разових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі
населених місць, що встановлені МОЗ СРСР і 0,3 ГПК шкідливих
речовин для робочої зони виробничих приміщень у повітрі, що
надходить у приміщення виробничих і адміністративних будинків
через проектні пристрої та відчиняємі прорізи, які
використовуються для притоку повітря.
2.4.9. Подачу припливного повітря необхідно проектувати так,
щоб повітря не надходило через зони із більшим забрудненням до
зони з меншої забрудненості.
2.4.10. У виробничих приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ стіни
яких конструктивно виконані зі скла, що займає велику поверхню із
значним радіаційним охолодженням (нагріванням), необхідно
проектувати опалювальні і вентиляційні системи, що
підтримуватимуть метеорологічні умови там на рівні нормованих
величин відповідно до БНіП 2.04.05-91 (14).
2.4.11. У районах із розрахунковою температурою теплого
періоду року +25 град.С і вище у робочих, адміністративних
приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, учбових кімнатах, бібліотеках,
залах нарад і т.п. слід передбачати кондиціонування повітря, що
забезпечує оптимальні температури, відносної вологості і швидкості
руху повітря відповідно до ДСТ 12.1.005-88 (77). Настельні
вентилятори необхідно передбачувати додатково до системи
припливної вентиляції для періодичного підсилення швидкості руху
повітря у теплий період року вище припустимої згідно додаткам 1; 2
і 4 глави 4 БНіП 2.04.05-91 (14).
2.4.12. Санітарні вимоги при експлуатації вентиляції
приміщень СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні відповідати "Інструкції по
санітарно-гігієнічному контролю систем вентиляції виробничих
приміщень" N 4425-87 (81).
2.4.13. Повітряводи місцевої витягової вентиляції повинні
розташовуватися вертикально або з кутом нахилу, що перевищує кут
природного зносу материалу. При застосуванні повітряводів із
меншим кутом швидкість руху повітря в їх перетині для запобігання
осаду пилу повинна бути не менш за 15 м/с, а на горизонтальних
ділянках не менш за 25 м/с. Повітряводи повинні бути приступними
для очищення.
2.4.14. Повітря, що видаляється системами місцевої
вентиляції, повинне піддаватися очищенню відповідно вимог БНіП
2.04.05-91 (14). Рекомендується застосовувати переважно
двухступеневу систему очищення.
2.4.15. Пил із бункерів пиловідділювачів і фільтрів повинен
збиратися у закриті ємкості, а шлам спрямовуватися у відстойники й
очисні споруди системи каналізації підприємства.
2.4.16. Видалене витягнуте повітря повинно бути у повному
об'ємі компенсоване організованим притоком незалежно від кратності
повітряобміну. Подачу приточного повітря у приміщення слід
проводити розсіючи його у верхню зону.
2.4.17. Робочі місця розташовані поблизу джерел
тепловиділення повинні оснащуватися пристроями для захисту від
теплового опромінення й обладнуватися повітряною завісою.
2.4.18. Для опалення будинків і споруджень повинні
передбачуватися системи, прилади й теплоносії, що не виділяють
додаткових виробничих шкідливостей.
2.4.19. Опалювальні прилади газового опалення припустимо
застосовувати за умов замкнутого усунення продуктів згорання
безпосередньо від газових пальників назовні.
2.4.20. Застосування підпідлогових каналів, які можуть
спричинитися місцем накопичення вибухонебезпечних, отруйних і
пожежонебезпечних випарів, не припустиме.
2.4.21. У приміщеннях для наповнення й зберігання балонів із
зтионеним або зрідженим газом, а також у приміщеннях складів
категорії А, Б, В і комор пальних материалів, або у місцях,
відведених у цехах для складування пальних материалів, опалювальні
прилади слід огороджувати екранами із матеріалів, що не горять.
2.4.22. Системи місцевих відсосів шкідливих речовин або
вибухонебезпечних сумішів слід проектувати окремими від систем
загальнообмінної вентиляції.
2.4.23. Системи місцевих відсосів від технологічного
обладнання слід передбачувати окремими для речовин, яких може
створювати вибухонебезпечну суміш і створювати більш небезпечні і
шкідливі речовини, а також, коли можливі осадження або конденсація
пальних речовин у повітряводах або вентиляційному (при відсосах
від фарбувальних камер і т.п.).
2.4.24. Подавання приточного повітря до приміщень, що
вентилюються за природної вентиляції слід передбачати у теплий
період року на рівні не більш, як 1,8 м, а в холодний період - не
нижче, як 3,2 м від підлоги до низу вентиляційних отворів.
2.4.25. Аварійну вентиляцію слід передбачати відповідно до
вимог технологічної частини проекту і вимог відомчих нормативних
документів, затверджених у установленому порядку у виробничих
приміщеннях, у яких можливе раптове подходження у великій
кількості шкідливих або пальних газів, випарувань, чи аерозолей.
Проектувати аварійну вентиляцію слід зважаючи на вимоги
відповідної глави БНіП 2.04.05-91 (14), а також іншими
нормитивними документами, що затверджені в установленому порядку.
Витрата повітря для аварійної вентиляції слід приймати за даними
технологічної частини проекту.
2.4.26. Устя отворів (отвори труб, шахт та інші) для випуску
повітря, що видаляється системами аварійної вентиляції в
атмосферу, не припустимо розміщувати у місцях постійного
перебування або постійного проходження людей.
Устя отворів необхідно розміщувати на висоті не менше 3 м від
рівня прилеглої території, не ближче 20 м або на 6 м вище (за
горизонтального розташування менше 20 м) приймальних пристроїв
системи припливної вентиляції, а також вище робочих площадок
відкрито розташованих виробничих установок, якщо площадки
розміщуються ближче ніж 20 м від місць викиду повітря.
Устя для викиду в атмосферу повітря системами аварійної
вентиляції, який вміщує пальні гази і випаровування, не слід
розміщувати ближче ніж 20 м від можливих джерел спалахування (від
вогневих печей, димових труб та інші).
2.4.27. При проектуванні відпливних вентиляційних установок
слід передбачити заходи, що запобігають проникненню всмоктуваного
повітря до припливних вентиляційні установки, кондиціонери, до
приміщень, що призначені для вентиляційного устаткування, та
виробничі приміщення.
2.4.28. Система місцевих відсосів шкідливих речовин 1-го і
2-го класу небезпеки і системи відпливної загальнообмінної
вентиляції із штучним спонуканням для приміщень категорії А і Б
слід передбачати з одним резервним вентилятором для кожної
системи, якщо при зупиненні вентилятора не можна зупинити
технологічне устаткування, а також згідно з БНіП 2.04.05-91 (14).

2.5. Системи водопостачання об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ

2.5.1. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинно бути передбачено
спорудження водопроводу, конструкція, набір споруд і умови
експлуатації якого забезпечували б повну потребу всіх видів
господарсько-питного водоспоживання як об'єктів, території СБЗ,
СРЗ, так і суден, що будуються й реконструюються.
2.5.2. При виборі водопостачання СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ
(автономного або введення із централізованого господарсько-питного
водопроводу чи змішаного) слід керуватися вимогами ДСТ 12.1.03 -77
(СТ РЕВ 1924-79) "Правила вибору і оцінки якості джерел
господарчо-питного водопостачання" (82). Перевага повинна
надаватися постачанню СБЗ, СРЗ водою з централізованого міського
або селищного водопроводу.
2.5.3. Проектування і будівництво водопроводу на СБЗ, СРЗ,
РЕБФ і РМФ повинно здійснюватись відповідно до вимог БНіП
2.04.02-84 "Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди" (83), БНіП
2.04.01-85 "Внутрішній водопровід і каналізація будинків" (84), а
також із урахуванням особливостей водорозподілу, водокористування,
що властиві СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.
2.5.4. Незалежно від виду водопостачання якість води, що
використовується для господарсько-питних потреб на об'єктах СБЗ,
СРЗ, РЕБФ і РМФ, а також подається на судно, повинна відповідати
вимогам ДСТ 2874-82 "Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за
якістю" (85).
На вимогу місцевих установ СЕС у водопровідну мережу СБЗ,
СРЗ, РЕБФ і РМФ можуть бути включені засоби кондиціонування води з
метою її додаткового знезараження, аерації та дезодорування.
2.5.5. Водорозбірні колонки (гідранти) і пункти для заправки
суден питною водою повинні розташовуватися вздовж причального
фронту, безпосередньо біля кордону з розрахунку 1 гідрант на 2
судна, що стоять поруч.
У разі влаштування спеціальних колодязів, їх конструкція
повинна виключати можливість вторинного забруднення води при
бункеровці та води самих колодязів.
2.5.6. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, що слугують джерелом
господарсько-питного водопостачання суден, повинно бути обладнане
шлангове господарство із спеціальним приміщенням для зберігання та
сушіння шлангів.
2.5.7. Ділянки миття автомобілів і автонавантажувачів повинні
обладнуватись системою зворотного водозабезпечення.

2.6. Стічні системи

2.6.1. СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути облаштовані системою
каналізації для відводу стічних вод, господарчо-побутових,
виробничих та атмосферних стоків. Причали повинні бути оснащені
засобами збору й подальшої передачі стоків до плавучих збирачів
або берегових споруд.
2.6.2. Проектування і будівництво системи каналізації СБЗ,
СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні здійснюватися у відповідності до вимог
БНіП 2.04.03-85 "Каналізація. Зовнішні мережі та спорудження"
(86), СанПіН N 4630-88 (8), СанПіН N 4631-88 "Охорона поверхневих
вод від забруднення у місцях водокористування" N 4631-88 (87) з
урахуванням необхідності відводу стоків як від об'єктів, що
розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, так і від суден, що
ремонтуються або будуються.
2.6.3. За відсутності умов для організації відводу
господарчо-побутових стоків у міську каналізацію, за домовленістю
з органами держсанепідслужби та регіональним управлінням з охорони
й раціонального використовування природного середовища, слід
передбачати будівництво заводських очисних споруд.
2.6.4. Баластові й льяльні нафтомісні води у каналізаційну
мережу не зливають. Для них повинні використовуватися берегові або
плавучі зачисні станції. Очищені води зливають у море, ріку,
озеро. При скиданні кількість шкідливих речовин не повинна
перевищувати ГПК у стіних водоскидах за наявності відповідного
узгодження з органами держсанепідслужби та регіонального
управління з охорони й раціонального використовування природного
середовища.
2.6.5. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, де немає приймально-зачисних
споруджень повинні бути плавзбирачі льяльних вод від суден,
обладнані засобами очистки, або плавзбирачі та плавзасоби для
транспортування й здавання зібраних льяльних вод на
приймально-очисні споруди.

2.7. Система збирання і видалення сміття

2.7.1. При проектуванні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ необхідно
передбачити влаштування по збиранню, видаленню відходів
виробництва і сміття, а також спеціальний транспорт для вивозу їх
з території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у будь-який час року.
2.7.2. Система збирання і видалення повинна задовольняти
вимогам санітарних правил "Порядок накопичення, транспортування,
знешкодження і поховання токсичних промислових відходів" N 3183-84
(88).
2.7.3. Майданчики під сміттєзбірники повинні бути
забетоновані або заасфальтовані з виступаючими краями не менш, як
1,5 м від сміттєзбірника і мати нахили до лотків для відводу
атмосферних вод. Над сміттєзбірниками повинні встановлюватися
навіси. Місця розташування майданчиків слід обсажувати
дерево-кущевою рослинністю.
2.7.4. Кількість і об'єм сміттєзбірників, а також транспорту
повинні бути достатніми для щоденного приймання й вивозу сміття на
міські звалища як з території, так і з суден, що будуються або
ремонтуються.
2.7.5. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути обладнані
спеціальні установи (термопечі) для знешкодження промаслених
відходів (віхоті, обтирочного матеріалу і т.п.). Організація
заводських сміттєспалювачів і утилізаційних станцій здійснюється
за особливим проектом, який узгоджується з органами
держсаннагляду.
2.7.6. Кількість накопичення токсичних промислових відходів
та їх граничний зміст регламентується відповідно за вимогами ГПК
"Гранична кількість накопичення токсичних промислових відходів на
території підприємств (установ)" N 3209-85 (89) і ГПК "Граничний
зміст токсичних сполук у промислових відходах в накопичувачах,
розміщених поза територією підприємства" N 4015-85 (90).
2.7.7. Місця для збирання й зберігання відходів, що містять
радіоактивні речовини, повинні відповідати вимогам ДСТ 17.606-1979
"Переробка і поховання радіоактивних відходів. Відходи
радіоактивні і дезактивовані" (91), санітарних правил "Поводження
з радіоактивними відходами" N 3938-85 (92).

2.8. Освітлення території та об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ

2.8.1. При проектуванні освітлення території та об'єктів СБЗ,
СРЗ, РЕБФ і РМФ слід керуватися вимогами БНіП II-4-79 (61) та
змінами до них (62). Природне і штучне освітлення у приміщеннях
СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, штучне освітлення їх території повинні
задовольняти вимогам "Методичних вказівок по проведенню
попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним
освітленням не промислових підприємствах" N 1322-75 (93).
2.8.2. У виробничих приміщеннях необхідно максимально
використовувати природне освітлення. При неможливості забезпечити
значення КПО, що вимагає БНіП II-4-79 (61) повинно передбачити
систему комбінованого освітлення.
2.8.3. Для загального освітлення виробничих приміщень слід
застосовувати газорозрядні джерела світла люмінесцентні лампи,
ртутні лампи високого тиску ДРН, металогалагенові лампи типу ДРН,
натрієві лампи високого тиску ДНаТ. Вибір джерел світла повинен
здійснюватися з урахуванням характеру зорових робіт, будівельних
вирішень цехів і техніко-економічних показників освітлювальних
установок.
2.8.4. Люмінентні лампи типів ЛБ і ЛБХ слід використовувати
для загального освітлення у приміщеннях висотою до 6 м і для
місцевого освітлення, а газорозрядні лампи високого тиску ДРП і
ДРН - у приміщеннях висотою більше за 6 м. Використання ламп ДНаТ
разом із лампами ДРП і ДРН (для покращення кольоропередачи)
припустиме при установці світильників на висоті не менше 10 м за
умовами виконання на освітлювальному майданчику зорових робіт IV
розряду і нижче. Ламппи накалу можна застосовувати у всіх випадках
за умови їх технічної та техніко-економічної доцільності.
2.8.5. Локалізоване розташування світильників загального
освітлення, не залежно від системи освітлення, слід передбачити у
виробничих приміщеннях із нерівномірним розташуванням
технологічного обладнання, зосередженням робочих місць, що
вимагають рівного освітлення, а також при виконанні на площі, того
ж самого приміщення здорових робіт різної точності.
2.8.6. При виконанні в одному і тому приміщенні робіт різної
точності нормативні вимоги до загального освітлення повинні
вибиратися за більш точними зоровими роботами, якщо кіл кість
таких робочих місць не менше половини.
2.8.7. У виробничих приміщеннях, де передбачається місцеве
освітлення окремих робочих місць, освітлювання від загального
освітлення слід вибирати у відповідності до характеру основної
роботи. Сумарна освітлюваність на робочих місцях із місцевим
освітленням повинна відповідати нормованій при системі
комбінованого освітлення.
2.8.8. Мостові крани слід обладнувати підкрановим
освітленням, виконаним лампами накалу, що забезпечуватиме
нормований рівень освітлення у зонах затемнених кранами.
2.8.9. У районі причальної зони, оперативних дільниць
відкритої території повинні бути встановлені освітлювальні щогли
із спрямованим потоком світла на причал і до зон робіт. У темний
час доби освітлення на робочих місцях і дільницях на відкритій
території повинно бути прийнято з урахуванням розряду зорової
праці і характеру робіт відповідно до вимог п. 4.21. БНіП II-4-79
(61).
2.8.10. Для аварійного освітлення, що забезпечуватиме роботу
у замкнених і важкодоступних приміщеннях і роботи пов'язані із
застосуванням вибухонебезпечних і пальних газів або легко
запалювальних рідин, повинні передбачуватися резервні незалежні
джерела живлення з автоматичним вводом у дію або переносні
акумуляторні ліхтарі. Аварійне освітлення повинне складати 5%
загальної освітленості, але не менше 2 лк. у нутрі приміщення.
2.8.11. Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати
освітлення місць небезпечних для проходу людей, у тому числі
сходи. Найменший рівень евакуаційного освітлення - 0,5 лк.
2.8.12. Освітлення охорони передбачаються вздовж кордонів
охороняємої території, освітлювання на рівні землі повинно бути не
менше 0,5 лк.

3.1. Вимоги до санітарного контролю за небезпечними і
шкідливими факторами виробничого середовища

Вимоги до попередження шкідливого впливу хімічних факторів

3.1.1. Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі
робочої зони повинен здійснюватися у відповідності до вимог ДСТ
12.1.007-76 "Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги
безпеки", (94), ДСТ 12.1.005-88 (77), методичних вказівок
"Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони" N
3936-85 (95).
3.1.2. Концентрація пару і пилу пожежно- і вибухонебезпечних
речовин у повітрі робочих приміщень не повинна перевищувати 5% від
нижньої межі вибуховості.
3.1.3. При проведенні робіт, у процесі яких можливе утворення
вибухонебезпечних сумішей парів, газів і пилу з повітрям, повинно
застосовуватися електрообладнанням у вибухозахищеному виконанні
(стаціонарне і переносне). До початку робіт повинно відключатися
загальне і місцеве освітлення приміщення (відсотку), що виконано
як вибухобезпечне, знеструмлені кабелі й електрод роти, що
проходять транзитом через це приміщення, забезпечена надійна
робота чергового й аварійного освітлення у коридорах, проходах та
інших приміщеннях дотичних до даного.
3.1.4. Вказані у п. 3.1.3. заходи повинні і у період сушіння
після проведення фарбувальних, ізольованих, облицювальних і тому
подібних робіт. Пилозбирувачі (фільтрувальні коробки), що з'єднані
з приміщеннями, повинні бути розташовані на відкритому повітрі.
Забороняється використовувати обладнання, взуття, інструмент, які
можуть видати іскру. Повинна бути забезпечена безперебійна робота
вентиляційного обладнання.
3.1.5. Якщо у приміщенні цеху або судна проводились
фарбувальні, облицювальні, ізольовальні, зварочні та інші роботи
із застосуванням газів, токсичних чи вибухонебезпечних
розчинників, наступні роботи можуть бути дозволені тільки за
результатами аналізу повітряного середовища приміщення на вміст
вибухонебезпечних і шкідливих парів і газів.
3.1.6. До початку робіт у суднових приміщеннях (трюмах,
цистернах і т.п.), що містять нафту, продукти рослинного
походження, вугілля (або залишки цих продуктів), необхідно
провести їх очищення за технологією, що прийнята на підприємстві і
затверджена у відповідальному порядку. Проведення подальших робіт
може бути дозволене тільки за результатами аналізу повітряного
середовища на вміст вибухонебезпечних і шкідливих парів і газів.
3.1.7. У приміщеннях підвищеної вибухонебезпеки при проведені
робіт без зупинення технологічного процесу забороняється проводити
роботи з відкритим вогнем.
3.1.8. Процеси зарядки акумуляторів, заміна акумуляторів і
т.п. повинні бути механізовані, щоб виключити ручну працю і
необхідність контакту з розчинами. Для зберігання хімічних
матеріалів і обладнання в акумуляторних повинно бути відокремлено
спеціальне приміщення забезпечене ви тяговою шафою для
приготування електролитів і ремонту акумуляторів. У приміщенні
акумуляторної повинні бути: аптечка із набором необхідних
медикаментів, умивальники з гарячою й холодною водою,
пристосування для застосування нейтралізуючих розчинів, фонтанчик
для оборки уражених місць сильним струмом води.
3.1.9. При виконанні робіт пов'язаних із зварюванням,
наплавленням, різанням металів з допомогою електродугової зварки,
під флюсом, елетрошламовою зваркою під тиском, плазменою обробкою,
газовою зваркою і термічним різанням необхідна наявність
механічної загально обмінної припливно-витягової вентиляції від
обладнання (місцеві відсмоктувачі) згідно з вимогами ДСТ
12.3.036-84 "Газоплазмова обробка металів. Вимоги безпеки" (96),
ДСТ 12.3.039-85 "Плазмова обробка металів. Вимоги безпеки", ДСТ
12.3.003-86 (23), СН N 1009-73 (21) і "Санітарних правил до будови
й експлуатації обладнання для плазмової обробки матеріалів" N
4053-85 (98).
3.1.10. При проведенні робіт, що вказані у п. 3.1.9., внутрі
замкнутих або напівзамкнутих просторів слід передбачити місцеву
витяжну або здійснювати загально обмінну вентиляцію, як за рахунок
видалення з них забрудненого повітря, так і шляхом подавання до
них чистого повітря. Швидкість руху повітря повинна становити
0,7-2,0 м/с, температура повітря, що подається, не повинна бути
нижче 20 град. С.
3.1.11. За неможливості здійснення місцевої витяжки або
загального вентилювання в середені виробів слід передбачати
примусове подавання під маску зварника чистого повітря у кількості
15- 30 куб. м/годину, у зимовий період року повітря повинне бути
підігрітим до температури не нижче 18 град. С. Таке повітря
подавати доцільніше також для зварювання виробів з антикорозійним
покриттям, а також при роботі, що проводиться у приміщенні при
високих концентраціях зварочного аерозолю, коли немає можливості
організувати ефективну місцеву вентиляцію (наприклад,
електрозварювання кольорових металів, чавуну).
3.1.12. При проведенні зварювання на постійних робочих місцях
для дрібних і середніх деталей у кабіні на столі, для великих
деталей за наявності повортно-каптовочних пристроїв, необхідне
обладнання відсмоктувачів, що розташовані над столом на рівні
0,2-0,24 м. Швидкість руху повітря у перетині ви тягових насадок
повинна бути від 0,25 до 2,1 м/с.
3.1.13. У замкнутих ємкостях або просторах слід застосовувати
місцеве кондиціонування повітря або забезпечити тягу від усього
об'єму з мінімальним повітряобміном 2000-2500 куб. м на 1 кг
розплавлених електродів.
3.1.14. За розсіяній ручній зварці з великою кількістю точок,
як по площині, так і по висоті, коли організувати постійний витяг
неможливо необхідно застосовувати загальнообмінну штучну
вентиляцію з видаленням від верхньої зони та розсіяною подачею
повітря до нижньої робочої зони з деяким віддаленням від робочих
місць. Об'єм повітря, що подається до цехів розсіяної зварки
повинен складати від 2000 до 12000 куб. м на 1 кг витраченого
зварювального матеріалу.
3.1.15. При газоплазмових роботах у приміщеннях
рекомендується застосовувати загальообмінну вентиляцію за
розрахунком 2500-3000 куб. м повітря на 1 куб. м спаленого
ацетилену, а у приміщеннях малих об'ємів (у сосудах, відсіках,
цистернах і т.п.) - 4000-5000 куб. м спаленого ацетілена.
Рекомендується забезпечити наступну кількість повітря, що
видаляється місцевими відсмоктувачами, - 1700-2500 куб. м/год. Від
постійних постів газоплазмової обробки дрібних деталей; 3000 куб.
м/год. на 1 квад. м площі секції від спеціалізованих столів
машинного різання 250-500 куб. м/год. на 1 мм товщини розрізу від
постів киснево-флюсового різання й різання високомарганцевої
сталі.
3.1.16. При виконанні виробничих процесів, що пов'язані із
застосуванням або утворення шкідливих газів, парів, рідин; для
фільтрації, центрифугування суспензій, для кристалізації та інших
подібних операцій повинно застосовувати герметичне обладнання з
механізованим завантаженням і розвантаженням. Фільтр-апарати,
центрифуги, кристалізатори та ін. належить забезпечити місцевими
відсмоктувачами. Повітря, що видаляється, необхідно піддавати
очистці з рекуперацією чи знешкодженням викидів.
3.1.17. Процеси електролізу, травлення і т.п. повинні
проводитися у закритих апаратах по можливості з дистанційним
управлінням. Завантаження і розвантаження оброблюємих виробів
повинні бути механізовані, організовані із додержанням поточності
і проводитися у місцях, де виключена можливість виділення парів і
аерозолів електролітів та інших шкідливих розчинів. Уся система
повинна бути герметизованою й обладнана аспірацією з очисткою
повітря, що викидається, від шкідливих домішок.
3.1.18. У випадках, коли при сучасному рівні техніки
неможлива організація процесів електролізу травлення і т.п., що
повністю виключає виділення шкідливих речовин у робочу зону,
належить передбачити заходи й засоби, що перешкоджають виділенню у
повітря шкідливих парів, газів і різних аерозолів (наприклад,
аспірусні укриття, присадки, плаваючі кульки, хромін для ван та
хромування і т.ін.).
3.1.19. Усі роботи по виготовленню фарб, лаків, інгібіторів і
т.п., додаванням розчинників, перетарування лако-фарбних
матеріалів повинні здійснюватися тільки на спеціально обладнаних
дільницях з використанням герметизації й механізації
технологічного процесу.
3.1.20. Усі фарбувальні роботи, очисні роботи, нанесення
покриття і т.п. повинні здійснюватися із додержанням вимог ДСТ
12.3.005-75 "Роботи фарбувальні. Загальні вимоги безпеки" (99),
ДСТ 12.3.008-75 (31), КД 5.9822-80 "Очисні і фарбувальні роботи у
суднобудівництві. Загальні вимоги безпеки" (100), КД 5.9942-84
"Нанесення металевих і неметалевих органічних покрить. Вимоги
безпеки" (101), КД 74-0302-70-83 "Вентиляція замкнутих суднових
приміщень за механізованого фарбування. інструкція" (102),
ГКЛі-0302-120-88 "Вентиляція замкнутих і важкодоступних приміщень
при електрозварювальних і фарбувальних роботах" (103), "Санітарні
правила при фарбувальних роботах з використанням ручних
розпилювачів" N 991-72 (104), "Методичних вказівок по оздоровленню
умов праці і при використанні інгібіторів атмосферної корозії
металів і інгібірованого папіру" N 1321-75 (105), методичних
рекомендацій по гігієні праці при роботі з електрохімічних папіром
на об'єктах транспорту б/N (106), "Правила техніки безпеки і
виробничої санітарії при очисних, ізольовальних і відділ очних
роботах на підприємствах і суднах ММФ" (107), (1975) і "Правил
техніки безпеки і виробничої санітарії на виробничих підприємствах
ММФ" (108).
3.1.21. Виконувати очисні, малярні й ізольовані роботи, а
також роботи з поліуретановими та епоксидними смолами,
фенольно-формальдегідними клеями і т.п. без спецодягу, спецвзуттям
та ЗіЗ не дозволяється.
3.1.22. Застосування нових видів обезжирювальних і миючих
засобів, нових сполук для металевого й неорганічного покриття, а
також розчинників, лаків, фарб та інших хімічних речовин, що не
мають у сертифікатах вказівок про їх токсичність і про необхідні
засоби по забезпеченню безпеки праці, може бути дозволено тільки
за узгодженням із органами санітарного нагляду.
3.1.23. Очистка нагріванням поверхонь, що покриті
кам'яновугільними, етинолевими, перхлорвініловими лаками і
нітролаками, а також фарбами, що виготовлені на основі таких
лаків, або змивання їх розчинниками забороняється.
Видаляти стару фарбу шляхом нагрівання поверхні, що
очищується забороняється.
3.1.24. Очистка від іржи пневматичними і електричними
машинками із застосуванням металевих щіток дозволяється тільки у
доках закритого типу. Робітними, які не беруть безпосередньої
участі у цих роботах, повинні усуватися з безпечної зони.
Очистка корпусу судна повинна здійснюватися
напівавтоматичними й автоматичними установками.
3.1.25. Виконання оброблювальних робіт із застосуванням
лако-фарбних матеріалів (фарб, емалей, лаків, шпатлевок,
розчинників, розбавлювачів) повинне задовольняти вимогам "Правил і
норм техніки безпеки і виробничої санітарнії для фарбувальних
цехів" (109), ТНТП 05-92 "Фарбувальні цехи" (110), ОМРТМР
7312-010-78 "Фарбування металевих поверхонь" (111).
3.1.26. Слід широко використовувати нанесення фарби методом
розпилювачів, у тому числі використання безповітряного
розпилювання.
3.1.27. При здійснюванні робіт із ручним нанесенням покриття
на вироби необхідно передбачити наступне:
- послідовне розміщення за робочими місцями сушильних і під
сушильних зон;
- вентиляцію, що забезпечує приплив чистого повітря до
робочих місць і відплив забрудненого повітря від зони сушіння і
підсушіння;
- робочі місця повинні бути забезпечені зручними підставками
та іншими пристосуваннями для виробів і деталей, металевим
посудом, що закривається, для оброблювальних сполук і металевими
ящиками, що закриваються, для ручного інструменту;
- використання для грунтовки і фарбування сполук масляного й
глифального типу, що містить такі різні матеріали і розчинники, як
натуральна олія, оліфа, скипидар, уайт-спиріт;
- застосування для шліфування і полірування мастик, що
вміщають вазелінове масло, газ, парафін та інші слаболеткі
компоненти;
- проводити фарбування і покриття виробів масляними лаками,
емалями, фарбами або лаками на етиловим спирту, полірування
поверхонь - політурою.
3.1.28. Для зберігання і приготування тертих фарб і грунтів,
що містять свинцеві сполуки, спеціально виокремлюють приміщення
обладнане вентиляцією.
3.1.29. Застосування при пульверизаційному фарбуванні емалей,
фарб, ірунтовок та інших матеріалів, що містять свинцеві сполуки,
забороняється. Відхилення припустиме тільки з дозволу органів
держсаннагляду у таких випадках, коли заміна свинцевих сполук не
менш шкідливим інгредієнтом за технологічними причинами неможлива
3.1.30. У приміщеннях фарбувальних цехів, фарбоприготувальних
відділень, цехових складів, лакофарбних матеріалів і на травильних
дільницях забороняється проводити зварювальні роботи, палити,
запалювати сірники й користуватися ліхтарями з відкритим вогнем.
3.1.31. Усі виробничі процеси пов'язані з підготовкою сумішей
розчинників, виготовленням складів лаків і фарб і їх розбавленням
розчинниками, необхідно виконувати у спеціальному приміщенні з
вентиляцією. Виконання цих робіт в інших приміщеннях
забороняється.
3.1.32. Робітники, які зайняти на ізоляційних роботах із
скловойлоком, повинні бути забезпечені: закритими комбінезонами із
щільної тканини з капюшоном, що щільно прилягає до голови;
респіраторами, окулярами закритого пилозахисного типу; рукавичками
із щільної м'якої тканини з крагами, які щільно зав'язуються вище
ліктя.
3.1.33. У технологічних процесах із застосуванням фенол
формальдегідних, епоксидних, поліуретанових та інших токсичних
клеїв і смол необхідно передбачувати виконання заходів, що
виключають можливість попадання цих речовин на відкритті частини
тіла і спецодяг працюючих, на устаткування і підлогу.
3.1.34. Очищувальні і фарбувальні роботи повинні бути
всемірно механізовані й по можливості проводитись висихання
підводної частини корпусу, що відкрилася. Застосування бортових і
днищевих автоматів, ЗіЗ сприяє зменшенню шкідливого впливу на
людину продуктів очищення, пилу й випарів. Найбільше оптимальним є
застосування гідропісконструмового, вакуумбезструмового і
гідравлічного очищення корпусу.
3.1.35. Одшкрябані продукти корозії і обростання необхідно
негайно видаляти з доку, не допускаючи попадання їх у воду.
3.1.36. Очищення поверхень, що покриті свинцево місткими
фарбами, повинне проводитись з зволоженням поверхень або іншими
засобами забезпечення зниження концентрацій свинцю у зоні дихання
працюючих до припустимих санітарними нормами.
3.1.37. Металорізальне устаткування при користуванні
мастильно-охолоджуючими рідинами (МОР) і технологічними мастилами
(ТМ) повинне мати захисні пристрої (кожухи, укриття, екрани та
ін.), що запобігають розбризкуванню МОР і забрудненню робочої
зони.
3.1.38. Усі виробничі приміщення, в яких при роботі
технологічного устаткування застосовуються МОР і ТМ, повинні бути
облаштовані вентиляцією відповідно до вимог БНіП 2.04.05-91 (14) і
"Санітарних правил при роботі із мастильно-охолоджуючими рідинами
і технологічними мастилами" N 3935-85 (112).
3.1.39. Металооброблювальне устаткування, при роботі на якому
використовується МОП і ТМ, повинні бути забезпечені місцевими
пристроями типу вентиляційних укрить зони обробки металів
(кожухів, панелів рівномірного всмоктування і т.ін.).
3.1.40. У конструкціях укрить і відпливних повітроводів
місцевих вентиляційних пристроїв бути передбачена можливість стоку
парів і аерозолів МОР і ТМ, що конденсуються, до відстійників або
фільтруючої системи МОР.
3.1.41. Блокування пускових механізмів технологічного
обладнання і місцевої відпливної вентиляції при використовуванні
МОР і ТМ повинна бути передбачена таким чином, щоб одночасно із
пуском обладнання вмикалася й емкосна відпливна вентиляція, а
вимкнення останньої здійснювалася після його зупинки.
3.1.42. Зливання продуктів (кінцевих і проміжних продуктів,
кубових залишків та ін.) з ємностей і апаратів повинно проводитися
засобами, що виключають виділення у повітрі шкідливих речовин і
забруднення шкірного покриття працюючих.
3.1.43. Зачищення, миття, пропарювання і знешкодження
цистерн, контейнерів, змінних виробничих апаратів, бочок та інших
ємностей, що вмістили шкідливі речовини або агресивні рідини
(кислоти, лучи та ін.), повинні проводитися у спеціально
обладнаних пропарювальнопромивальних станціях або пунктах.
3.1.44. Забороняється перенесення на спині і плечах отруйних
й роз'їдаючих шкіру речовин. Пляшки з кислотами повинно переносити
у вербових кошиках застелених соломою (або інші відповідній тарі)
двома чоловіками на висоті 15-20 см від поверхні.
3.1.45. при виявленні пошкодження салона з отруйним газом
його належить найшвидше віднести на відстань не меншого за 100 м у
навітряний бік від житлових і виробничих будинків і причалів, на
яких проводяться роботи або стоять судна, і закопати у землю на
глибину 1 м.
3.1.46. При роботах з небезпечними і шкідливими речовинами у
випадках виявлення щонайменших ознак отруєння або подразнення
слизових оболочок рота й очей, шкіри треба негайно припинити
роботу, а ураженого відправити до найближчого медпункту.
Відновлення роботи дозволяється за узгодженням з органами
держсаннагляду після з'ясування й усунення причин отруєння або
пошкодження.
3.1.47. Після закінчення роботи з небезпечними і шкідливими
речовинами всіх, хто брав участь у них, зобов'язані пройти
санобробку у душовій пропускного типу. Пункт обмивання повинен
бути забезпечений аптечкою, нейтральним милом, м'яким рушником і
мочалками. При цьому повинні бути обладнанні дві роздягальні: одна
з індивідуальними шафами для зберігання домашнього одягу робочих,
друга для зберігання (до обробки) забрудненого спецодягу. Після
користування спецодяг повинен бути знешкодженим (обезпилювання,
прання та ін.).
3.1.48. За неможливості забезпечення припустимого рівня
шкідливих виробничих факторів хімічної природи загальноцеховими
засобами робочий персонал повинен бути забезпечений засобами
індивідуального захисту.
3.1.49. Спуск людей у приміщення, де концентрація шкідливих
газів і парів у повітрі перевищує санітарні норми дозволяється
тільки за аварійних ситуацій з обов'язковим застосуванням ЗіЗ.
У випадках, коли вміст кисню у цих приміщеннях менший за 19%,
обов'язкове використання тільки ізоляційних ЗіЗ.
3.1.50. При використанні ртуті та її сполук, приладів з
ртутними заповненням необхідне додержання вимог, регламентованих
"Санітарними правилами проектування, обладнання, експлуатації і
утримання виробничих і лабораторних приміщень, призначених для
проведення робіт із ртуттю її сполуками і приладами з ртутним
заповненням" N 780-69 (113) і Додатка N4 до них "інструкція по
очищенню спецодягу, забрудненого металевою ртуттю або її
сполуками" N 1442-76 (114).
3.1.51. При застосуванні групи азбестовмісних матеріалів
необхідне додержання вимог "Методичних вказівок по втіленню
державного санітарного нагляду на підприємствах, що виробляють і
застосовують азбест" N 2385-81 (115).
При роботах з епоксидними смолами і матеріалами на їх основі
слід керуватися вимогами "Санітарних правил при виробництві і
використанні епоксидних смол та матеріалів на їх основі" N 5159-89
(116).
3.1.52. Спорудження підпологових припливних і відпливних
вентиляційних каналів у фарбувальних цехах (відділеннях) не
припустиме, за виключенням каналів для камер із нижнім підсосом і
установок безкамерного фарбування на решітках у підлозі. В таких
випадках очищення висмоктованного повітря в гідрофільтрах, що
розташовані на вході у канал, старого обов'язково.
При цьому ділянки під підлогових каналів повинні бути за
безкамерного фарбування мінімальної (технічно обгрунтованої)
протяжності, а для камер канали повинні виводитися наверх
безпосередньо по їх стінкам. У всіх випадках повинні бути
передбачені заходи, що виключають можливість створення у каналах
вибухонебезпечних концентрацій. Крім того передня ямка під
решіткою повинна бути наповнена шаром води висотою не меншою 50 мм
з автоматичним підтриманням постійного рівня.
3.1.53. Припливно-відпливну або відпливну вентиляцію із
штучним пробудженням слід передбачувати для приямок глибиною 0,5 м
і більше, а також для оглядових каналів, що потребують щоденного
обслуговування і розташованих у приміщеннях категорії А і Б або у
приміщеннях, в яких виділяються шкідливі гази, випари або аерозолі
питомою вагою більшою за тапу повітря.
3.1.54. Баки, збірники, вимірники для розчинувача кислот,
лугів і солей повинні бути оснащенні кришками, що не відкриваються
під час роботи обслуговуючого персоналу і місцевими підсосами.
3.1.55. Кількість припливного повітря, яке необхідно подати
до гальванічних і травильних відділень, слід передбачувати з
розрахунку компенсації видаленого через місцеві відсоси із
перевіркою на асиміляцію тепло-вологонадлишків. У випадку
необхідності припливу додаткової кількості припливного повітря
слід також передбачувати механічний відплив з верхньої зони для
усунення цієї кількості повітря.
3.1.56. У неробочий час слід забезпечувати вентиляцію
приміщення цеху (гальванічного і травильного) із розрахунку
асиміляції надлишків Волги з метою захисту від руйнування
будівельних конструкцій (запобігання конденсації вологи). Для
цього повинні включатися частки припливних або відпливних
установок з урахуванням цілодобової роботи відпливних установок
від Ван, якщо вони не мають покришок або укрить.

Вимоги до попередження шкідливого впливу фізичних факторів

Шум і вібрація

3.1.57. Загальні вимоги безпеки шумової обстановки у
приміщеннях на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ на робочих місцях
встановлюються за вимогами ДСТ 12.1.003-83 (59) і Зміненням N 1 до
нього (60).
3.1.58. Вимоги до вимірювання шуму визначаються за вимогами
ДСТ 12.1.050-86 "Методи вимірювання шуму на робочих місцях" (117),
ДСТ 12.1.023-80 "Шум. Методи встановлення значень шумових
характеристик машин" (118), ДСТ 12.1.026-80 "Шум. Методи
визначення шумових характеристик джерел шуму" (119), "Методичних
вказівок по проведенню вимірювань і гігієнічної оцінки шумів на
робочих місцях" N 1844-78 (120), "Методичних вказівок до
розрахунку питомого рівня шуму на території" N 11 МЗ УССР (121),
"Методичних вказівок до встановлення рівнів шуму на робочих місцях
із урахуванням напружності і важкості праці" N2411-81 (122),
"Методичних вказівок з донної оцінки виробничих шумів" N 2908-82
(123).
3.1.59. При оцінці рівнів шуму на робочих місцях належить
керуватися СН N 3223-85 (68).
При оцінці рівнів інфразвуку належить керуватися
"Гігієнічними нормами інфразвуку на робочих місцях" N 2274-80
(124).
При оцінці рівнів ультразвуку належить керуватися вимогами
ДСТ 12.1.01-83 "Ультразвук. Загальні вимоги безпеки" (125),
ультразвук, що передається контактним шляхом на руки працюючих,
нормується "Санітарними нормами і правилами при роботі з
устаткуванням, що витворює ультразвуки, які передаються контактним
шляхом на руки працюючих" N 2282-80 (126).
Робітники, що контрактують з ультразвуком, повинні
дотримуватися вимог, регламентованих "Санітарними нормами і
правилами при роботі на промислових ультразвукових установках" N
1733-77 (127)
3.1.60. Загальні вимоги до безпеки вібраційної обстановки у
приміщеннях і на території СБЗ, СРЗ, на робочих місцях
визначаються за ДСТ 12.1.012-90 (47).
3.1.61. Вимоги до вимірювання загальної вібрації визначаються
за ДСТ 12.1.043-84 "Вібрація. Методи вимірювання вібрації на
робочих місцях вимірювань і гігієнічній оцінці виробничих
вібрацій" N 3911-85 (129).
3.1.62. При гігієнічній оцінці рівнів вібрації належить
керуватися документами, позначеними у п. 3.1.55. і 3.1.56., та СН
N 3044-84 (49).
При оцінці локальної вібрації належить керуватися вимогами
"Санітарних норм і правил при роботі з машинами і обладнанням, що
витворюють локальну вібрацію, яка передається на руки працюючих" N
3041-84 (130). При вимірюванні і оцінці імпульсної вібрації
належить керуватися вимогами "Методичних рекомендацій по
вимірюванню імпульсної локальної вібрації" N 2946-83 (131),
"Методичних вказівок з профілактиці несприятливої дії локальної
вібрації" N 3926-85 (132).
3.1.63. Вимірювання шуму і вібрації на робочих місцях
побудованих або реконструюємих об'єктів СДЗ, СРЗ проводяться під
час здавання об'єкту приймальній комісії.
3.1.64. Якщо на збудованому (реконструюємих) об'єкті рівні
шума або вібрації перевищують припустимі, повинні бути виконанні
додаткові заходи, що забезпечують досягнення нормативних величин.
3.1.65. Результати віброакустичних вимірювань під час
здавання в експлуатацію об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ вносяться до
Санітарного паспорту промислового об'єкту.
3.1.66. Застосування засобів індивідуального захисту від шуму
встановлюється за ДСТ 12.1.029-60 "Засоби і методи захисту від
шуму. Класифікація" (133) і ДСТ 12.4.046-78 "Методи й засоби
вібраційного захисту. Класифікація" (134).
3.1.67. Обладнання припливно-відпливних систем вентиляції,
кондиціонування, повітряного опалення, системи аспірації, крім
обладнання повітряно-теплових завіс, повинні розташовуватися у
спеціальних приміщеннях (вентиляційних камерах) або поза будинком.
Не слід установлювати вентилятори поруч із приміщенням де
вимагається забезпечення низьких рівнів шуму. Повітряводи повинні
закріплюватися до вентиляторів через гнучкість вставки, а не
повітряводах повинні встановлюватися поглинаючі шуму. Усі
вентилятори необхідно встановлювати на віброосновах.

Мікроклімат

3.1.68. Загальні вимоги до оптимальних і припустимих
параметрів мікроклімату на виробничих об'єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і
РМФ визначаються вимогами ДСТ 12.1.005-88 (77).
3.1.69. Вимірювання параметрів мікроклімату у виробничих
приміщеннях (температура повітря, температура огороджуючи
поверхнень, відносна вологість, швидкість руху повітря,
інтенсивність теплового випромінювання), належить проводити у
відповідності з вимогами методичних рекомендацій "Оцінка теплового
стану організму з метою обірунтування оптимальних і припустимих
параметрів виробничого мікроклімату" N 2661-83 (135).
3.1.70. При оцінці параметрів мікроклімату слід керуватися
вимогами СН N 4088-86 (58).
3.1.71. Температура нагрітих поверхнень обладнання або його
огороджень на робочих місцях не повинна перевищувати 45 град. С.
3.1.72. інтенсивність теплового опромінення працюючих від
нагрітих поверхнень, технологічного обладнання, освітлювальних
приладів, інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не
повинна перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% поверхні тіла і
більшого 70 Вт/м2 при опромінюванні поверхні від 25 до 50% і 100
Вт/м2 - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла.
Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від відкритих
джерел (нагрітий метал, скло, "відкрите" полум'я та ін.) не
повинна перевищувати 140 Вт/м2, за такого опромінення не повинно
піддаватися більше 25% поверхні тіла з обов'язковим використанням
ЗіЗ, у тому числі обличчя й очей та застосуванні засобів до
зниження опромінення на робочих місцях (дистанційне керування,
екранування, водяні завіси, раціональна вентиляція, розпорошення
води та ін.).
3.1.73. Технічні й технологічні рішення, що спрямовані на
оптимізацію параметрів мікроклімату на робочих місцях,
регламентуються "Санітарними правилами організації технологічних
процесів і гігієнічними вимогами до виробничого обладнання" N
1042-73 (136), "Санітарними правилами для підприємств чорної
металургії" N 2527-82 (137), "Санітарними правилами підприємств
кольорової металургії" N 2528-82 (138) та відомчими нормативними
документами.
3.1.74. Допустима температура внутрішніх поверхнень
конструкцій, що огороджують робочу зону (стін, підлоги, стелі та
ін.), або пристроїв (екранів і т.п.), а також температура
зовнішніх поверхнень технологічного устаткування або огороджуючи
його обладнань не повинна виходити більше ніж на 2 град. С за межі
оптимальних величин температури повітря, що встановлені вимогами
ДСТ 12.1.005-88 (77) для окремих категорій робіт.
За температури поверхнень, що огороджують конструкції, нижче
або вище оптимальних величин температури повітря робочі місця
повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1 м.
3.1.75. Перепад температури повітря по горизонталі у робочій
зоні за всіх категорій робіт допускається до 3 град. С.
Коливання температури повітря по горизонталі у робочій зоні
на протязі зміни допускається до 4 град. С - при легких роботах,
до ? % град. С - при середній важкості робіт і до 6 град. С при
важких роботах. При цьому абсолютні значення температури впливу
виміряної на різній висоті і у різних ділянках приміщень на
протязі зміни не повинні виходити за межі допустимих величин, що
регламентовані ДСТ 12.1.005-88 (77).
3.1.76. У кабінетах, на пультах і постах керування
технологічними процесами, у залах обчислювальної техніки та інших
виробничих приміщеннях при виконанні робіт операторського типу,
пов'язаних із нервово-емоційною напругою, повинно дотримуватися
оптимальних параметрів температури повітря - 22 - 24 град. С,
відносної вологості - 60-40% і швидкості його руху - не більше 0,1
м/с.
Перелік інших виробничих приміщень визначається галузевими
документами, що узгоджені з органами санітарного нагляду у
встановленому порядку.

Неіонізуючі випромінювання

3.1.77. Методи контролю і гігієнічні нормативи електричного
поля промислової частоти повинні відповідати вимогам ДСТ
12.1.002-84 "Електричні поля промислової частоти. Припустимі рівні
напруженості і вимоги до проведення контролю на робочих місцях"
(139), "Гранично припустимі рівні (ГПР) дії електричних полів
діапазону частот 0,06-30,0 МГц" N 4131-86 (140), "Санітарними
нормами і правилами виконання робіт в умовах дії електричних полів
промислової частоти" N 5802-91 (141).
3.1.78. Гранично припустимий рівень дії напруженості
електричного поля частотою 50 Гц встановлюється у 25 кв/м2.
Перебування в електричному полі напруженістю більше 25 кВ/м2
без застосування засобів захисту не допускається.
Перебування в електричному полі напруженістю до 5 кВ/м2
включно допускається на протязі робочого дня.
За напруженістю електричного поля від 20 до 25 кВ/м2 час
перебування персоналу не повинен перевищувати 10 хвилин.
Припустимий час перебування в електричному полі напруженістю
зверх 5 до 20 кВ-м2 вираховується за формулою:
Т = 50 / Е - 2 ,
Де Т - припустимий час перебування в електричному полі
відповідної напруженості (r);
Е - напруженість діючого електричного поля (кВ/м2).
3.1.79. Усі роботи, пов'язані з електрикою повинні
проводитися відповідно з вимогами ДСТ 12.1.019-79 "Електробезпека.
Загальні вимоги" (142), ДСТ 12.1.030-81 "Електробезпека. Захисне
заземлення. Занулення" (143), ДСТ 12.1.038-82 "Електробезпека.
Гранично припустимі рівні напруги дотинівіх струмів" (144),
"Правил обладнання електроустановок ОЕ-76 (розділ VI)" (145),
"Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" (146),
"Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок
споживачів" (147), КТМ 31.046-73 "Електропостачання і
електрообладнання морських портів і судноремонтних заводів.
Вказівки по проектуванню. Частини I-III" (148), КД 5.5360-78 і ГСТ
5.9334-79 "Тимчасове електрозабезпечення, вентиляція і
забезпечення будующихся і ремонтуємих суден" (149), ГСТ 5.0346-81
"Електропостачання будующихся і ремонтуємих суден. Вимоги безпеки"
(150), "Правил використання і іспитів засобів захисту,
використовуємих у енергоустановках" (151).
3.1.80. Методи контролю і гігієнічні нормативи рівнів
магнитиних полів регламентуються відповідно до вимог "Гранично
припустимих рівнів впливу постійних магнітних полів при роботі з
магнітними пристроями і магнітними матеріалами" N 1742-77 (152),
"ГПР магнітних полів частот 50 Гц" N 3206-85 (153), "Методичних
вказівок до гігієнічної оцінки основних параметрів магнітних
полів, що створюються машинами контактної зварки перемінним
струмом частотою 50 Гц" N 3207-85 (154), "Орієнтованих безпечних
рівнів впливу перемінних магнітних полів частотою 50 Гц при роботі
під напругою на повітряних лініях (ПЛ) напругою 220-1150 кВ" N
5060-89 (155).
3.1.81. Напруженість постійного магнітного поля на робочому
місці не повинна перевищувати 8 кА/м2, у випадку впливу магнітного
полю частотою 50 Гц на все тіло його напруженість не повинна
перевищувати 3,2 кА/м2 (6,5 мТл).
Тривалість перебування працюючих у магнітному полі частотою
50 Гц при роботі під нагрузкою не повинна перевищувати 50% від
загальної тривалості робочого дня.
3.1.82. Електромагнітні поля у діапазоні радіочастот (60 кГц
- 300 ГГц) регламентуються вимогами ДСТ 12.1.006-84 (10). У
діапазоні частот 60 кГЦ - 300 МГц оцінюється напруженість
його складових, які не повинні перевищувати наступні гранично
припустимі значення:
- за електричною складовою (В/м);
50 для частот від 60 кГц до 3 МГц;
20 для частот від 3 кГц до 30 МГц;
10 для частот від 30 кГц до 50 МГц;
5 для частот від 50 кГц до 300 МГц;
- за магнітною складовою (А/м):
5 для частот від 60 кГц до 1,5 МГц;
0,3 для частот від 30 кГц до 50 МГц;
У діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц гранично припустима
кількість потоку енергії не повинна перевищувати 10 Вт/м2 (1000
мкВт/см2); а за наявності рентгенівського випромінювання або
високої температури повітря у робочих приміщеннях (вище 28 град.
С) - 1 Вт/м2 (100 мкВт/см2).
3.1.83. Для захисту персоналу від впливу електромагнітних
полів радіочастот необхідно використовувати способи й засоби:
- зменшення напружності й щільності потоку енергії
електромагнітних полів шляхом використання узгоджених навантажень
і поглиначів потужності;
- екранування робочих місць;
- віддалення робочого місця від джерел ЕМП;
- раціональне розміщення у робочому приміщенні обладнання, що
випромінює ЕМП;
- встановлення раціональних режимів праці устаткування і
персоналу;
- застосування засобів попереджувальної сигналізації;
- застосування ЗіЗ.
3.1.84. Припустимі рівні напружності електростатичних полів
на робочих місцях, вимоги до контролю й засобів захисту
встановлюються відповідно до ДСТ 12.1.045-84 "Електростатичні
поля. Припустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення
контролю" (156), "Санітарногігіенічних норм напруженості
електростатичного поля" N 1757-77 (157).
3.1.85. Гранично припустимий рівень напруженості
електростатичного поля менше 20 кВ/м час перебування людини у
ньому не регламентується.
3.1.86.Санітарний контроль за електризуванням полімерних
матеріалів на суднах і методи боротьби із статичною електрикою
регламентуються "Методичними вказівками по здійсненню санітарного
контролю за електризуванням полімерних матеріалів на суднах і
методах його зниження" N 2036-79 (158).
3.1.87. При організації і проведенні виробничих процесів
пов'язаних з рухом перенесення або розпилом легкоспалахуючих
рідин, рухом гарячих парів і газів, переробкою і перевантаженням
сипучих і дрібнодисперсних матеріалів, тертям синтетичних
матеріалів та інших подібних операціях, за яких можливе утворення
електрики, повинні передбачатися заходи захисту від нього:
- відведення зарядів шляхом заземлення устаткування і
комунікацій, а також забезпечення постійного електричного контакту
тіла людини з заземленням;
- відведення зарядів у результаті зменшення питомих об'ємних
і поверхневих опорів;
- нейтралізація зарядів шляхом використання радіоізотопних,
індукційних та інших нейтралізаторів.
3.1.88. Для зниження інтенсивності виникнення зарядів
статичної електрики - всюди, де це потрібно за технологією
виробництва, повинно бути виключене розбризкування, подрібнення,
розпорошення речовин, швидкість руху матеріалів в апаратах і
магістралях не повинна перевищувати значень, що передбачені
проектом.
3.1.89. Для запобігання небезпечних іскрових розрядів, які
виникають у наслідок накопичення на тілі людини зарядів статичної
електрики за контактного чи індукційного впливу наелектризованого
матеріалу або елементів одягу, що електризуються тертям один з
одним, за вибухонебезпечних виробництв необхідно забезпечити
відведення зарядів у землю. Основний спосіб виконання цього -
забезпечити електропровідності взуття й підлоги.
3.1.90. Забороняється обдування стисненим повітрям оекцій,
устаткування, виробів, робочих місць, а також людей.
3.1.91. У випадку використання джерел лазерного
випромінювання заходи безпеки при експлуатації лазерних установок
повинні відповідати вимогам ДСТ 12.1.040-83 "Лазерна безпека.
Загальні положення" (159).
3.1.92. Дозиметричний контроль лазерного випромінювання,
гранично припустимі рівні впливу й профілактичні заходи повинні
регламентуватися відповідно з вимогами ДСТ 12.1.031-81 "Методи
дозиметричного контролю лазерного випромінювання" (160),
"Санітарних норм і правил улаштування й експлуатації лазерів" N
5804-91 (161), ДСТ 24713-81 "Методи вимірювань параметрів
лазерного випромінювання. Класифікація" (162), ДСТ 24714-81
"Лазери. Методи вимірювання параметрів випромінювання. Загальні
положення" (163).
3.1.93. Роботи, пов'язані з обслуговуванням лазерних
установок і застосування у відповідності до вимог "Типової
інструкції з охорони праці при проведенні робіт із лазерними
апаратами" N 06- 14/20-88 (164).
3.1.94. Теплові випромінювання (ультрафіолетове, видиме,
інфрачервоне) не повинні створювати на постійних місцях
інтенсивних теплових випромінювань, що перевищують гігієнічні
норми, наведені у "Санітарних нормах ультрафіолетового
випромінювання у виробничих приміщеннях" N 4557-88 (165) та у
розділі 3.1.64. цих Правил.
3.1.95. Припустима інтенсивність ультрафіолетового
опромінення працюючих за наявністю незахищених діянок поверхні
шкіри не більше 0,2 м2 і періоду опромінення до 5 хвилин довжиною
пауз між ними не менше 30 хвилин і загальної тривалості впливу за
зміну до 60 хвилин - не повинна перевищувати:
- 50,0 Вт/м2 - для області 400-315 мм (довгохвильовий
спектр);
- 0,05 Вт/м2 - для області 315-280 мм (середньохвильовий
спектр);
- 0,001 Вт/м2 - для області 280-200 мм (короткохвильовий
спектр);
3.1.96. Припустима інтенсивність ультрафіолетового
опромінення працюючих при наявності незахищених дільниць поверхні
шкіри не більш 0,2 м2 (обличчя, шиї, рук та ін.), загальною
тривалістю впливу опромінення 50% часу робочої зміни і тривалістю
одноразового опромінення понад 5 хвилин і більше не повинна
перевищувати:
10,0 Вт/м2 - для області 400-315 мм;
0,01 Вт/м2 - для області 315-280 мм.
Опромінення в області 280-200 мм за зазначеної тривалості не
допускається.
3.1.97. Припустима інтенсивність інфрачервоного опромінення у
залежності від довжини хвилі повинна складати:

-----------------------------------------------------------------
| | |
| Довжинахвилі (мм) | Припустима інтенсивність теплового |
| | випромінювання (Вт/м2) |
| | |
|------------------------+--------------------------------------|
| | |
| 700-1400 | 100 |
| | |
|------------------------+--------------------------------------|
| | |
| 1400-3000 | 120 |
| | |
|------------------------+--------------------------------------|
| | |
| 3000-5000 | 150 |
| | |
|------------------------+--------------------------------------|
| | |
| понад 5000 | 180 |
| | |
-----------------------------------------------------------------

3.1.98. Для захисту від інфрачервоного опромінення необхідно
скорочувати час перебування працюючих у зоні дії джерел теплового
випромінювання:

-----------------------------------------------------------------
| | | | | | | | | |
| Інтенсивність теплового |750|700|1050|1400|1750|2100|2450|2800|
| опромінення (Вт/м2) | | | | | | | | |
| | | | | | | | | |
|-------------------------+---+---+----+----+----+----+----+----|
| | | | | | | | | |
| Час одноразового |20 |15 |12 | 9 | 7 | 5 |3.5 |2.5 |
| перебування (хв) | | | | | | | | |
| | | | | | | | | |
-----------------------------------------------------------------

3.199. Рівень інтенсивності інфрачервоного випромінювання при
роботах на суднах повинен регламентуватися вимогами "Гігієнічних
норм інтенсивності інфрачервоного випромінювання від нагрітих
поверхнень обладнання й огородження у машинах і котельних
відділеннях та інших виробничих приміщеннях суден" N 645-66 (166).
3.1.100. Рівні іонізації повітря повинні відповідати вимогам
"Санітарних норм іонізації повітря виробничих приміщень" N 2152-80
(167).

Промислові джерела іонізуючих випромінювань

3.1.101. При використанні радіоізотопних приладів організація
роботи повинна здійснюватися у відповідності до вимог "Санітарних
правил обладнання й експлуатації радіоізотопних приладів і
доповнення до них" (168).
Потужність експозиційної дози випромінювання на поверхні
радіоізотопних приладів не повинна перевищувати 10 мР/год, а на
відстані 1 м від поверхні приладу - 0,3 мР/год.
3.1.102. Зберігання блоків джерел випромінювання
радіоізотопних приладів повинно здійснюватися в окремому
приміщенні. Потужність дози випромінювання на зовнішній поверхні
стін і дверей цього приміщення не повинна бути більшою за 0,3
мбер/год.
3.1.103. Необхідно максимально обмежувати час перебування
персоналу на відстані не меншою 1 м від поверхні блоку джерела
випромінювання радіоізотопного приладу.
3.1.104. При застосуванні гама-дефектоскопії організація
робіт повинна проводитися відповідно до вимог "Санітарних правил з
радіоізотопної дефектоскопії" N 1171-74 (169) і ДСТ 12.3.022-80
"Дефектоскопія радіоізотопна. Безпека праці" (170).
За гама-дефектоскопії в одноповерхових цехах, на відкритих
майданчиках встановлюють розміри і маркується
радіаційно-небезпечна зона, у межах якої потужність дози перевищує
0,3 мР/год, на межі цієї зони встановлюється попереджувальні
написи і знаки радіаційної небезпеки, які добре вирізняються на
відстані не менше 3 м.
Пучка випромінювання повинна бути спрямована переважно
донизу, чи доверху - у бік від найближчих робочих місць.
3.1.105. Випромінювання, що пройшло через просвітлю вальний
виріб, перекривається захисним бар'єром такої товщини, щоб
забезпечити зниження потужності дози на робочу місці й суміжних
приміщеннях до 0,1 мР/год.
3.1.106. Приміщення для стаціонарного збереження джерел і
переносних дефектоскопів обладнується спеціальними колодязями,
нішами, сейфами із захисними покришками і підіймальними
пристроями.
Потужність дози випромінювання на зовнішніх поверхнях
будинків і у прорізах вікон, дверей, не повинна перевищувати 0,3
мР/год.
3.1.107. Транспортування приладів із джерелами випромінювань
повинна провадитися відповідно до вимог "Правил безпеки при
транспортуванні радіоактивних речовин" N 139-75 (171).
3.1.108. Загальні вимоги при роботі з джерелами іонізуючого
випромінювання регламентується "Основними санітарними правилами
роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих
випромінювань" N 72/87 (172), "Нормами радіоактивної безпеки"
(НРБ-76/87) (173), "Санітарними правилами при проведенні
рентгенівської дефектоскопії" N 2191-80 (174), "Методичними
вказівками при апроведенні державного санітарного нагляду за
об'єктами з джерелами електро-магнітних полів іонізуючої частоти
спектру" N 2055-79 (175).

Виробничий пил

3.1.109. Контроль і оцінка вмісту виробничого пилу у повітрі
робочої зони здійснюються відповідно до вимог ДСТ 12.1.005-88
(77), "Гранично припустимих концентрацій (ГПК) шкідливих речовин у
повітрі робочої зони" N 4617-88 (176), методичних вказівок
"Вимірювання концентрації аерозолів переважно фіброгенної дії" N
4436-87 (177).

4. Вимоги до організації робочих місць і виробничих процесів

4.1. Робочі місця повинні бути захищеними від небезпечних і
шкідливих факторів, що загрожують здоров'ю і життю людини (дії
високих температур, електричного струму, електромагнітних полів,
шкідливих речовин, шуму, вібрації і таке інше), атестовані згідно
з вимогами документів:
- "Порядок проведення атестації робочих місць за умовами
праці" N 422 від 1 вересня 1992 р. (178);
- "Методичні рекомендації для проведення атестації робочих
місць за умовами праці" - постанова N 41 від 01.09.91 р. (179).
4.2. Оцінка умов праці робочих місць належить здійснювати
відповідно до положень "Гігієнічної класифікації праці (за
показниками шкідливості й небезпечності факторів виробничого
середовища, важкості і напруження процесу праці)" N 4137-86 (180)
та документів, що приведені у п. 4.1. цих Правил.
4.3. Організація робочих місць повинна відповідати вимогам
ДСТ 12.2.032-78 (53), ДСТ 12.2.033-78 (54), ДСТ 12.2.061-81 (СТ
РЕВ 2696-80) (55).
4.4. Організація робочих місць повинна забезпечувати
можливість вільного пересування працюючих оптимальними
траєкторіями, виконання основних і допоміжних операцій у зручній
робочій позі із застосуванням найбільш ефективних прийомів праці.
4.5. Розміщення органів керування і засобів відображення
інформації повинне враховувати вимоги ДСТ 22269-76 (57).
4.6. Конструкція регульованого крісла для робітників, що
керують технологічним процесом дистанційно з пультів, повинна
відповідати вимогам ДСТ 21889-76 (50), ДСТ 12.2.049-80 (56).
4.7. Постійні робочі місця повинні розташовуватися відповідно
до санітарних і технологічних норм, регламентованих ДСТ
12.3.002-75 (22), "Санітарними правилами організації технологічних
процесів і гігієнічними вимогами до виробничого обладнання" N
1042-43 (181).
4.8. При виборі розташування й облаштування робочих місць
повинно дотримуватися наступних умов:
- безпека і зручність основної роботи, для якої визначене
робоче місце;
- безпека і зручність обслуговування устаткування, на якому
виконуються робота;
- безпека виробничого персоналу, що не бере участі у
виробничому процесі на даному робочому місці.
4.9. Робоче місце повинно бути організоване з урахуванням
постачання працюючих матеріалами, деталями, інструментом,
оснащенням, що максимально спрощує виконання технологічних
операцій.
4.10. Робочі місця слід постійно утримувати чистими, не
захаращувати відходами виробництва, деталями, інструментом і т.п.
Ковзкі від льоду, снігу, мастил чи інших причин робочі місця і
проходи повинні бути очищенні або посипані піском, тирсою, попелом
і т.п.
4.11. Важкість і напруженість праці працюючих не повинна
перевищувати припустимих значень, що регламентовані "Гігієнічною
класифікацією праці..." N 4137-86 (180).

Вимоги до суден, що будується і приймаються до ремонту

4.12. Адміністрація судна несе відповідальність по виконанню
вимог промсанітарії і техніки безпеки, що пред'являються до
ремонтних і будівельних підприємств до технічного та санітарного
стану судна й до його особистого складу.
4.13. На суднах необхідно використовувати заходи, що
забезпечують нормальні санітарні умови і безпеку виконуваних
робіт:
- обладнання судна відключається від джерел забезпечення
(води, пару, стисненого повітря та ін.);
- виключити можливость випадкового відкриття запірних будов,
пуску механізмів і устаткування;
- закрити люки і горловини та інші палубні створи, що не
задіяні у роботах;
- провести зачистку, дегазацію і дезактивацію (якщо
необхідно) вантажних трюмів, танків, паливних і мастильних цистерн
і трубопроводів у яких проводитимуться роботи;
- зняти струм з електричної мережі судна. Використання штатні
електричної мережі судна (крім вибухонебезпечних робіт) припустиме
лише за умови забезпечення заходів безпеки працюючих.
4.14. При проведенні робіт із використанням плавучих доків
необхідно виконати наступні заходи:
- провести відпомпування баластної і питної води;
- усі побутові приміщення судна, що підключені до стічної
системи його, повинні бути приведені до нормального санітарного
стану й закриті;
- необхідно надійно закріпити на своїх місцях усі предмети і
вантажі, які можуть переміщатися і перекачуватися.
4.15. Адміністрація судна повинна інформувати ремонтне
підприємство й органи манепідслужби про усі конструктивні
переробки, що проведені від часу побудови судна у його
конструкціях і системах і не відбиті у технічній документації.
4.16. Передача судна до ремонту повинна оформлятися
специальним актом, який підписується службами підприємства,
санепідслужбою, пожежним наглядом і адміністрацією судна.

5. Санітарні вимоги, що підлягають виконанню при
експлуатації суднобудівних і
судноремонтних об'єктів

Територія СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ
5.1. Територія СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинна утримуватися
чистою. Проїзди і проходи повинні бути вільними для руху,
виравнені, не мати ковбань, освітлені до вимог розділу 2.8. цих
правил.
Ями, які влаштовані з технічною метою, повинні
огороджуватися.
5.2. Робочі місця, проїзди і проходи, що прилягають до
виробничих, адміністративних і санітарно-побутових приміщень,
складів, причалів необхідно систематично очищувати від сміття,
тари, накопичення бруду, використовувати очищення й поливання цих
місць. Пішоходні доріжки, проходи, робочі майданчики за
обледенінням повинні присипатися піском, попелом і т.п.
5.3. Причал, добудовчі набережні, а також інші місця
території, на яких використовується внутрішньозаводський транспорт
і пересуваються люди, повинні бути обладнанні міцними бортовими
брусами (колесовідбійниками), що захищають транспорт від падіння.
На цих місцях, де можливе падіння людей у воду повинні бути
обладнанні ритувальними засобами. Обладнання причалів повинне
гарантувати безпеку посадки й висадки людей при будь-якому рівні
води.
5.4. Акваторія повинна бути захищена від льодоходу, сильних
хвилювань, течій і насосів. Захисні спорудження повинні
знаходитися у справному стані.
5.5. Водостоки (канави) для відведення атмосферних вод
належить регулярно прочищати і ремонту.
5.6. Сбір і утилізація твердих відходів, сміття з території
повинні здійснюватися згідно з вимогами розділу 2.7. цих правил.
5.7. Прибирання території повинне проводитися за можливістю з
використанням засобівмеханізації, вологим, або пневматичним
способом, стаціонарними або пересувними установками, мийними або
прибиральними машинами.
5.8. Видалення покидьків підприємств громадського харчування
здійснюється у відповідності до санітарних правил, що встановлені
для даного населеного пункту.
5.9. Харчові відходи підприємств громадського харчування СБЗ,
СРЗ, суден збираються у спеціально для цього призначену тару й
можуть використовуватися для годівлі худоби відповідно до вимог
правил санітарного утримання населених місць.
5.10. На території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у місцях скупчення
людей повинні встановлюватися урни для сміття і недопалків та
ящики, що щільно закриваються для сміття і зметів. Ящики й урни
повинні систематично очищуватися, а також піддаватися дезінфекції
і дезінсекції.
5.11. Місця для збирання, сортування і короткочасного
зберігання відходів слід відводити на спеціальних ділянках
території.
5.12. Для догляду за територією СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинна
бути призначена спеціальна бригада кількістю осіб, що відповідає
розмірам СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ. Бригада робочих повинна бути
забезпечена сучасними засобами механізації.

Об'єкти СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ і допоміжні будинки

5.13. Поточний санітарний нагляд за об'єктами і допоміжними
будинками повинен втілюватися у відповідності до вимог п. 2.2. і
2.3. цих правил.
5.14. Використання побутових приміщень не за призначенням не
допускається.
5.15. Біля зовнішніх входів до допоміжних будинків і
приміщень повинні бути пристосування для очищення взуття від
бруду.
5.16. Жолоби, канави, трапи, пісуари й унітази у душових і
вбиральнях повинні регулярно прочищуватися і промиватися. Прилади,
що слугують для промивання унітазів, пісуарів і т.п., повинні бути
виправленими. Підлоги у вбиральнях повинні постійно утримуватися у
сухому стані.

Об'єкти громадського харчування

5.17. З метою боротьби із гризунами у харчових об'єктах
повинні застосовуватися механічні засоби їх знищення (капкани,
верші і т.п.).
5.18. Застосування хімічних та інших методів знищення
гризунів, мух та інших комах припустиме тільки за умов проведення
цих заходів спеціально підготовленими особами за узгодженням із
представниками санепідслужби і під їхнім наглядом.
5.19. У складських приміщеннях для зберігання сипучих
харчових продуктів (зерна, борошна, крупи і т.п.) повинні
систематично проводитися заходи боротьби з амбарними шкідниками.
Рекомендується зберігання вищезазначених продуктів
здійснювати в охолоджуємих приміщеннях при температурі не вище +
10 град.С.
5.20. Усі приміщення продбази повинні мати щуронепроникні
вентиляційні отвори. Вентиляційні канали у холодильних камерах
повинні бути закриті металевими сітками; усі вікна повинні бути
заскленими.
5.21. У приміщеннях для зберігання і переробки продуктів,
ліфтах, сходових клітках і т.п. щоденно повинне проводитися
ретельне прибирання. У приміщеннях, де проводиться приймання і
відпуск продуктів і їх сортування, прибирання повинно проводитися
негайно після закінчення роботи.
5.22. Світильники в охолоджуємих приміщеннях повинні мати
розсіювачі та інші пристосування, що виключають випадіння ламп або
сколків скла і попадання їх в харчові продукти.
5.23. Приміщення складів і бази 2-3 рази на рік, а за
вказазівкою санепідслужби частіше, повинні піддаватися білінню
вапном, а стіни, що облицьовани плиткою або пофарбовані стійкими
емалевими фарбами, лід ретельно промивати. Місця, уражені
пліснявою, повинні попередньо дезінфікуватися.
5.24. Перед входом до холодильних камер необхідно покладати
дезінфікуючі килими і мати.
5.25. Обладнання й інвентар продуктових баз повинні бути
виготовленні з матеріалу, що не виявляє шкідливого впливу на
продукти і легко піддається очищенню.
5.26. Полиці для зберігання продуктів повинні бути різкими,
щільними, без щілин і влаштовані на висоті не менше 50 см від
підлоги.
5.27. Для миття і дезинфекції візочків, устаткування,
інфентаря повинні бути відокремлені спеціальні приміщення з
водонепроникною підлогою і відповідним устаткуванням для підігріву
води.
5.28. Для зберігання повинні прийматися тільки доброякісні
продукти у чистій, справній тарі, забезпечені відповідними
сертифікатами. Для особливо швидкопсувнихпродуктів додатково
повинні бути вказані дати випуску і строки реалізації.
5.29. Не припустимо:
- завіз швидкопсувних продуктів у теплий період року на базу
(склади), що не забезпечені холодильником;
- зберігання незатарених продуктів безпосередньо на льоду.

__________________________________________________________________
Примітка: тільки в окремих випадках припускаються зберігання
харчових продуктів на катокці чи стелажах, що
укладені на лід.
5.30. На великих базах повинні бути окремі камери для
зберігання однородних харчових продуктів. На малих базах і складах
продукти повинні розподілятися таким чином, щоб запобігти
шкідливого впливу одних продуктів на інші (запахи та ін.).
5.31. Відпускання харчових продуктів з бази (складу) повинне
проводитися у чистій і справній тарі. Відпускання незатарених
продуктів або затарених у брудну й неохайну тару забороняється.
5.32. Діючі у продовольчіх складах пункти соління й переробки
овочів повинні відповідати санітарним правилам підприємств, що
виробляють плодоовочеві консерви, висушені фрукти, овочі й
картоплю, квашену капусту, солені овочі.

Транспортування харчових продуктів на суда

5.33. Доставка на судна харчових продуктів, сировини й
готової продукції повинна проводитися на спеціально призначеному
для цієї мети транспорті, як правило, закритому. У випадку
використання для перевезення продуктів відкритого транспорту,
кузов повинен бути накритим листовим алюмінієм або оцинкованою
сталлю, крім того, він повинен бути забезпеченим чистим брезентом
або парусиною.
5.34. Бортові й криті машини, у тому числі охолоджуємі,
призначені для перевезення харчових вантажів, повинні мати на
борту маркування "ПРОДУКТОВА". Швидкопсувні харчові продукти і
напівфабрикати повинні перевозитися тільки у охолоджуємому
транспорті.
5.35. Забороняється використовувати автотранспорт,
призначений для перевезення харчових продуктів з іншою метою.
5.36. Для доставки півфабрикатів на судна повинна бути
спеціальна тара (металева або дерев'яна) із щільно припасованими
покришками, яку забороняється використовувати з іншою метою
(зберігання сировини, готової продукції і т.п.).
5.37. Доставка на судна хліба, булочних і кондитерських
виробів (здоба, тістічко і т.п.) повинна проводитися у спеціальних
ящиках (із щільно припасованими покришками), не допускається їх
деформація й забруднення. Доставка вказаних продуктів у м'якій
тарі (мішках) і навалом у автомашинах і т.п. не дозволяється.

Експлуатація підіймально-транспортних машин і
допоміжних пристосувань

5.38. Проведення підіймально-транспортних робіт і переміщення
вантажів повинне здійснюватися відповідно до вимог ДСТ 12.3.020-80
"Процеси переміщення вантажів на підприємствах. Загальні вимоги
безпеки" [182], ДСТ 12.2.065-81 (СТ РЕВ 1723-79)
"Ванатажно-підіймальні роботи. Загальні вимоги безпеки" [183], ДСТ
12.3.009-76 (СТ РЕВ 3518-81) "Роботи
навантажувально-розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки" [184],
КД 5.0330-84 "Навантажувально-розвантажувальні роботи при
будівництві і ремонті суден. Вимоги безпеки" [185], КД 5.0364-83
"Роботи такелажніу суднобудуванні. Вимоги безпеки" [186], ТСН
413-80 "Інструкція по монтажу вантажно-підіймального обладнання"
[187], ДНАОП 0.00.1.03-93 "Правила влаштування і безпеки
експлуатації вантажно-підіймальних кранів" [188].
5.39. При навчанні осіб роботі на підіймально-транспортних
машинах повинні вивчатися правила виробничої санітарії, а при
атестації цих осіб необхідна перевірка знань правил.
5.40. Кабіни підіймально-транспортних машин повинні бути
обладнані у відповідності до вимог розділів 2.2.103.-2.2.110. цих
Правил. З метою надання нормальних умов для органу зору працюючих
повинні бути оснащенні пристроями сонцезахисту й дзеркалами
заднього огляду. Чищення зовнішнього скла, включаючи підлогу
кабіни, повинне бути механізоване і здійснюватися з кабіни
ефективними засобами.
5.41. Контейнери, транспортери для сипучих та курних вантажів
повинні бути зачинені кожухами, які не пропускають пил.
5.42. Заборроняються укладати і перевозити вантажі на
несправних піддонах абоушкоджених контейнерах.
5.43. Швидкість пересування кранів, що керуються з підлоги не
повинна перевищувати 50 м/хв., а їх візочків - 32 м/хв.
5.44. Крани, що працюють на відкритому повітрі, повинні бути
обладненими анемометрами, які автоматично включають звуковий
сигнал при вітрі, що досягає швидкості, яка зазначена у пашпорті
крану.
5.45. Переміщувати вантажі над приміщеннями, де можуть
знаходитися люди можна тільки після виведення їх з цих приміщень.
5.46. При навантаженні (розвантаженні) металів
електромагнітники і грейдерними захватами, зону підіймання й
переміщення вантажів огороджують, а вантажні платформи закріплюють
зашмаками від спонтанного переміщення.
5.47. У виробничих процесах переміщення вантажів масою
більшою за 20 кг на відстань більш як 25 м повинне бути бути
механізоване.
5.48. Навантажувально-розвантажувальні роботи з допомогою
вантажно - підіймальних механізмів можна проводити тільки у
присутності людей у кабіні транспортного засобу.
5.49. Якщо вантаж доводиться переносити над робочими місцями
машиніст крану забов'язаний подавати переривчасті звукові сигнали,
а стропальник - попередити людей, що знаходяться внизу.
5.50. Водії, що працюють із вантажно-підіймальними
механізмами, повинні бути навчені за програмою стропальника і мати
відповідні посвідчення.
5.51. Усі працюючі на загальнозаводських складах повинні
проходити навчання з безпечних методів і прийомів роботи при
розвантаженні й вивантаженні матеріалів і виробів.

Внутрішньозаводські транспортні роботи

5.52. Влаштування, утримання й експлуатація заводських
залізничних потягів і шляхів, а також габарити будівель і штабелів
вантажів та їх відстань від шляхів повинні відповідати вимогам
діючих правил Міністерства транспорту України та "Укрзалізниці".
5.53. Вантажі на висоті штабелю до 1,2 м повинні знаходитися
від зовнішньої грані головки найближчого до вантажу залізничного
або підкранового шляху на відстані не менше 2 м, а за більшої
висоти - не менш 2,5 м.
Залізничні шляхи напроти виходить з будинків можуть бути
прокладені від стіни будинків на відстані не ближче 5 м для
вузької колії і 6 м для широкої колії. У випадку неможливості
виконати цю вимогу при виході з будинку влаштовують запобіжні
загороди і влаштовують сигналізацію, що попереджує про рух
транспорту.
5.54. Швидкість залізничного транспорту по території СБЗ, СРЗ
повинна бути обмежена до 10 км/год з локомотивом попереду і 5
км/год з локомотивом позаду составу.
5.55. При роботі вручну забороняється підштовхувати одні
вагони і вагонетки другими; зупиняти їх з буфера; підкладати під
колеса для гальмування дошки, ломи, кілля та інші не передбачені
правила технічної експлуатації речі; забороняється знаходитися на
рельсовій колії і йти попереду вагонів і вагонеток, що
пересуваються; їздити на порожніх і навантажених вагонетках;
проводити зчеплення до повної зупинки вагонів.
5.56. Швидкість руху автомобільного та іншого безрельсового
транспорту не повинна перевищувати: по внутрішньозаводським шляхам
- 12 км/год, на поворотах шляхів - 5 км/год, через переїзди й у
цехах 3 км/год.
5.57. Забороняється перевозити людей у кузовах повністю
завантажених автомашин усіх типів, у кузовах самоскидів і при
транспортуванні вибухо- і вогненебезпечних, струйних речовин,
пилящих вантажів і лісоматеріалів.
При перевезенні устаткування та інших вантажів, що вимагають
супроводу людей, для них необхідно залишати зручне й безпечне
місце. Супроводжуючі повинні слідкувати за станом кріплення
вантажу.
5.58. Балони із зрідженим газом можна перевозити тільки на
підресорних засобах, укладаючи їх запобіжними ковпаками в один
бік, поперек кузова й обов'язково закріплюючи, використовуючи для
цього спеціальні стелажі з заглибленнями, що оббиті войлоком.
При перевезенні балонів без стелажів слід застосовувати
прокладки з ленькового канату або гумових кілець товщиною не менш
25 мм.
Балони з газом у вертикальному полодженні повинні
перевозитися тільки у спеціальних рушниках.
5.59. Перевезення на автомашинах кислот, каустика і рідких
хімікатів у бутилях дозволяється тільки за наявності спеціальнгої
запобіжної тари, а пальних рідин (бензин, газ і т.п.) - у
спеціальній металевій тарі із пробками, що щільно закриваються.
Транспортування легкоспалахуючих рідин допускається тільки
спеціальними транспортними засобами, що мають заземлення; ті ж
вимоги відносяться до окремих емкостей з подієними рідинами.
5.60. Транспортні шляхи необхідно утримувати у справному
стані, очищувати від сміття,снігу й льоду. У зимовий час
транспортні шляхи обов'язково посипають піском, попелом і шлаком.
5.61. Для навантадення й розвантаження поштучних вантажів
необхідно використовувати спеціальні майданчики - платформи,
естакади - на висоті підлоги кузова автомашин або вантажної
платформи.
5.62. Вантаж повинен розташовуватися так, щоб він не наражав
на небезпеку водій й оточуючих, а також не порушував стійкість
автомобіля або платформи; за необхідністю вантаж повинен бути
закріплений.
5.63. Транспортування виробів корпусобудівництва або ремонту
на спеціальних транспортних засобах - платформах - повинен
проводитися за розробленими типовими або індивідуальними схемами.
Робітники, що безпосередньо беруть участь у перевезенні,
повинні бути проінструктовані з урахуванням конкретних умов на
місці. Категорично забороняється пересування людей на платформі
або вантажі при його пересуванні, а також при встановлюванні і
зніманні.
5.64. Складувати і тимчасово зберігати конструкції корпусу
(вузли, секції, блоки) слід на спеціально відведених місцях. Ці
місця повинні мати тверде покриття й огородження; припустимо
зазначати їх білою лінією шириною не менше за 50 мм. Перед
вивантаженням секцій і блоків на майданчику необхідно укласти
прокладки - дерев'яні бруса.
5.65. До керування транспортними засобами при
навантажувально-розвантажувальних роботах допускаються особи не
молодші за 18 років, що пройшли навчання за спеціальною програмою
і мають посвідчення на право керування цією машиною й виконання
цього виду робіт. Робітники, що зайняті на перевезенні небезпечних
вантажів, повинні проходити спеціальну програму підготовки для
осіб, що обслуговують транспортні засоби по перевезенню
небезпечних вантажів.
5.66. Перевезення робітників до місця роботи й зворотно,
доставка матеріалів і інструменту на судна, що ремонтуються і
добуваються і стоять на рейді, вантажоперевезення у межах
акваторії СБЗ, СРЗ можуть здійснюватися спеціально виділеними
плавзасобами, що пристосовані для безпечного перевезення людей і
допущених до експлуатації Регістром і Управлінням капітана порту.
5.67. Посадку й висадку людей, а також навантаження і
розвантаження вантажу проводять тільки після закінчення
швартування судна до причалу й установлення сходень або трапів із
додержанням вимог п 5.3. цих Правил.
5.68. Перевезення людей на шлюпках припустиме при хвилюванні
не вище 3 балів і вітру не вище 5 балів.
5.69. Експлуатація заводського водного транспорту повинна
відповідати вимогам діючих правил техніки безпеки на суднах
морського (річкового) флоту.

6. Експлуатація внутрішньозаводських систем

Експлуатація систем опалення, вентиляції і
кондиціонування повітря
6.1. Експлуатація системи вентиляції, опалення і
кондиціонування повітря на об'єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ повинна
задовольняти вимогам Сніп 2.04.05-91 (14), ДСТ 12.4.021-75
"Системи вентиляційні. Загальні вимоги безпеки" (189), основних
положень КД 103.040-78 (78), а також даних, що представлені у
розділі 2.4. цих Правил.
6.2. Оцінка санітарно-гігієнічної ефективності вентиляції
повинні проводитися відповідно до методичних вказівок N 4425-87
(81).
Аеродинамічні випробування вентиляційних систем проводяться
відповідно вимогам ДСТ 12.3.018-79 "Системи вентиляційні. Метод
аеродинамічних випробувань" (190).
6.3. Технологічне обладнання, робота якого супроводжується
виділенням пилу і газів, а також засоби транспортування
подрібнених матеріалів і пиляних речовин, повинні бути обладнані
місцевою витяговою вентиляцією. Конструкція місцевих
відсмоктувачів, а також кількість відсмоктуваного повітря повинні
відповідати вимогам А3-877 "Рекомендації до розрахунку
відсмоктувачів від устаткування, що виділяє тепло і гази" (191), а
також відомчих нормативних документів.
6.4. Робота аспірацій них устаткувань повинна блокуватися з
технологічним обладнанням.
6.5. У виробничих будинках і спорудах, де незалежно від
наявності викидів і вентиляційних будов передбачаються створи, що
відкриваються перетинків, інші пристрої у вікнах і ліхтарях площею
не менше 20% від загальної площі пристрої у вікнах і ліхтарях
площею не менш 20% від загальної площі прорізів для провітрювання,
повітря, що надходить, повинне спрямовуватися наверх у холодний
час, донизу - у теплий час року.
6.6. У виробничих приміщеннях з об'ємом на одного працюючого
менш 20 м3 повинна здійснюватися подача зовнішнього повітря у
кількості не менш 30 м3 на кожного працюючого, а у приміщеннях з
об'ємом на кожного працюючого більше 20 м3 - не менш 20 м3/год на
кожного працюючого.
6.7. У будинках, виробничих приміщеннях і на окремих
дільницях без природної вентиляції (провітрювання) з подачею до
них засобами механічної вентиляції тільки зовнішнього повітря,
об'єм подачі зовнішнього повітря повинен складати не менш 60
м3/год на одного працюючого, але не менш одноразового
повітрообміну на всього об'єму приміщення за 1 год.
6.8. При наявності у цих будинках систем механічної
вентиляції і кондиціонування повітря з рециркуляцією, об'єм подачі
зовнішнього повітря повинен бути не менш 60 м 3-год на одного
працюючого, але не менш одноразового повітрообміну за 1 год за
розрахункової одночасності 10 і більше.
За меншої розрахункової одночасності повітрообміну об'єм
подачі зовнішнього повітря повинен бути не менш 60 м3/год на
одного працюючого але не менш 20 % загального повітрообміну. При
одночасності розрахункового повітрообміну менш 10 і застосуванні
рециркуляції припустиме зменшення об'єму подачі зовнішнього
повітря на 10 %, якщо на одного працюючого передбачається подача
більше 120 м3/год зовнішнього повітря.
6.9. Швидкість руху повітря у відкритих (живих) перершах
відсмоктувачів визначається розрахунком у залежності від кількості
і щільності газів, парів і пилу, що виділяються, класу небезпеки
шкідливої речовини, розмірів, форми і конструкції відсмоктувачу.
У всіх випадках швидкість повітря приймається не менш за 0,2
м/с, а для дуже небезпечних (1 і 2 класів) і легкоспалахуючих
речовин не менш за 1 м/с.
При фарбувальних і аналогічних роботах способом нанесення
речовини кистю, вимоги, валиком швидкість повітря складає 0,5 м/с
(для речовин, що не містять ароматичних вуглеводнів), 1,0 м/с (для
речовин, що містять ароматичні вуглеводні, крім бензолу) і 1,2 м/с
(для речовин, що містять бензолі і діізоціанати); при
пульверизації швидкість повітря - 1,0 м/с (для речовин, що не
містять ароматичних вуглеводнів, діізоціанати і свинцевих сполук),
1,3 м/с (для речовин, що містять свинцеві сполуки і ароматичні
вуглеводні, крім бензолу); і 1,7 м/с (для речовин, що містять
бензол і діізоціанати) при роботі в електростатичному полі
швидкість повітря 0,3-0,5 м/с (для всіх речовин).
6.10. У виробничих і допоміжних приміщеннях при експлуатації
системи опалення опалювальні прилади і теплоносії не повинні
створювати додаткові виробничі шкідливості. Опалювальні прилади
повинні бути з рівними поверхнями, що дозволяє їх легко очистити.
6.11. При використанні систем панельного опалення середня
температура обігріву поверхні не повинна бути вищого: - на
обігрівальній поверхні підлоги за 26 град. С; - на обігріваємій
поверхні стелі при висоті приміщення - 2,5-2,8 м - 28 град. С;
2,9-3,0 м - 30 град. С; 3,1-3,4 м - 33 град. С; - на обігріваємій
поверхні перегородок і стін на висоті до 1 м від рівня підлоги -
35 град. С, від 1 м до 3,5 м - 45 град. С.
6.12. У неробочий час у приміщеннях повинно функціонувати
чергове опалення з підтриманням температури повітря не нижче 5
град. С.
6.13. На всі опалювальні і вентиляційні установи повинна бути
оформлена технічна документація (пашпорти, реєстраційні журнали),
що відбиває результати перевірки ефективності роботи. Експлуатація
і контроль роботи установок повинні здійснюватися відповідно до
спеціально розроблених інструкцій.
6.14. Постійні робочі місця, розташовані на відстані менше 3
м від зовнішніх дверей і 6 м від брам, слід захищати перетинками
або екранами від обдування холодним повітрям.
6.15. Стаціонарні сходи і площадки слід передбачувати для
обслуговування устаткування, апаратури і приладів, що
розташовуються вище 1,8 м і більше від підлоги або рівня землі.

Експлуатація системи освітлення

6.16. Експлуатація системи освітлення СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ
повинна проводитися відповідно до вимог розділу 2.8. цих Правил.
6.17. При перевірці системи штучного освітлення слід
керуватися Методичними вказівками N 1322-75 (93).
6.18. Вимірювання освітленості повинне проводитися при
здаванні освітлювальної установки до експлуатації і не менше 2-х
разів на рік під час експлуатації.
6.19. Очищення світлострорів у цехах повинно проводитися
механізованими засобами регулярно не менше 2-х разів на рік.
6.20. Для забезпечення нормальної експлуатації освітлювальних
установок необхідно мати спеціальні дільниці ремонту і очищення
освітлювальних приладів. Необхідно організувати пункти або
забезпечити збір утилізації ртуті здобутої з газорозрядних ламп,
що вийшли з ладу, у діючих у цьому регіоні пунктах.
6.21. Для ремонту й очищення скла, а також для обслуговування
освітлювальної апаратури повинні передбачатися спеціальні
пристосування (драбини, підйомники), що забезпечують легке, зручне
і безпечне виконання цих робіт.
6.22. На кожну систему освітлення після світлотехнічних
випробувань повинен бути составлений пашпорт, інструкція з
експлуатації і заведений журнал із зазначенням графіку
періодичності очищення, заміни ламп і графіку ремонту.

7. Умови режиму праці та відпочинку персоналу, що
допускається до участі у виробничих процесах

Умови і режими праці та відпочинку

7.1. Раціональні умови і режими праці та відпочинку
робітників СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ встановлюється з урахуванням
"Міжгалузевих рекомендацій по розробці раціональних режимів праці
та відпочинку" (192), "Типових внутрішньо змінних режимів праці та
відпочинку робочих промислових підприємств" (193), "Методичних
рекомендацій з обірунтування організації типового режиму праці і
відпочинку керівних працівників промислових підприємств" N 2184-80
(194), методичних рекомендацій "Фізіологічні норми напруги
організму за фізичної праці" N 2189-80 (195), "Методичних
рекомендацій з усунення і попередження несприятливого впливу
монотонії на працездатність людини в умовах сучасного виробництва"
N 2257-80 (196), методичних рекомендацій "Організація режимів
праці і відпочинку, робітників трудова діяльність яких
характеризується локальними м'язовими навантаженнями" N 2532-82
(197) , "Міжгалузевих рекомендацій з наукової організації праці
робочих промислових підприємств" (198).
7.2. Для забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку
при роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці слід
керуватися вимогами і положеннями:
- КД 31.93.53-77 "Типові проекти організації праці на робочих
місцях суднових електромонтажників СБЗ ММФ" (199);
- КД 31.93.59-79 "Організація праці, виробництва і управління
у доковому комплексному цеху судноремонтних підприємств ММФ"
(200);
- КД 31.93.72-81 "Типовий проект організації праці у
трубопровідних цехах судноремонтних підприємств ММФ, частини 1-Ш"
(201);
- "Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими
умовами праці, при яких робота надає право додаткової відпустки та
скороченого робочого дня" N 298-п-22 (202);
- "Інструкція про порядок застосування Списку виробництв,
цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, при яких
робота надає право додаткової відпустки і скороченого робочого
дня" N 273/п-20 (203);
- "Оптимальні режими праці та відпочинку для робочих і
службовців, що зайняті на роботах із шкідливими умовами праці (за
галузями народного господарства)" (204);
- "Список підприємств, професій і робіт із важкими і
шкідливими умовами праці, при яких забороняється застосування
жіночої праці" N 20/п-10-3 (205);
- "Список виробництв, професій і робіт із важкими і
шкідливими умовами праці, при яких забороняється застосування
праці осіб молодших за вісімнадцять років" N283/п-9 (206);
- "Рекомендації з працевлаштування вагітних жінок на
підприємствах Мінморфлоту" N08-14/10 (207).
7.3. Графіки, що регламентують роботи корпусників, теслів,
малярів трубопровідників, такелажників, слюсарників для цехових
умов і у теплитй період року, робітників апарату управління цехів
подані у розділі 11 КД 31.93.59-79 (200).
7.4. При проведенні робіт на відкритих майданчиках і у
неопальованих приміщеннях холодної пори року необхідно
встановлювати перерви для обігріву працюючих. Час перерви входить
до рахунку робочого часу.
7.5. Несприятливі метеорологічні умови, за яких обов'язкові
перерви на обігрів вважаються:
- температура повітря від -10 град. С при швидкості вітру 4-5
м/с;
- температура повітря -15 град. С при швидкості вітру до 2
м/с;
- температура повітря від -15 до -20 град. С при швидкості
вітру до 2 м/с;
- температура повітря -20 град. С і нижче при відносному
штилі.
Довжина перерв встановлюється окремо для кожного СБЗ, СРЗ,
адміністрацією за узгодженням із профспілкою і держсаннаглядом,
виходячи з вимог "Правил роботи на відкритому повітрі у холодний
час року" (208).
7.6. При організації робіт за трьохзмінним графіком
послідовність чергування змін повинна відповідати закономірності
біологічних природних ритмів: день-вечір-ніч (денна, вечірня і
нічна зміни).
7.7. У розпорядку денному працюючих повинні бути передбачені
обов'язкові для всіх змін перерви на обід у середені зміни
довжиною від 30 хв. до 1 години.
7.8. На протязі робочих змін для всіх працюючих повинні бути
встановлені регламентовані перерви для відпочинку, що входять у
норму робочого часу. єх призначення повинне задовольняти вимогам
нормативних документів, приведених у п.п. 7.1. і 7.2. цих Правил.
7.9. Особи, що працюють на підіймально-транспортних машинах і
механізмах, повинні 2-3 рази у першу і другу половину зміни у
період організованих і технологічних пауз проводити
фізкультхвилинки з метою усунення втомленості, що пов'язана з
монотонною роботою, напругою зорового аналізатора, вимушеним
положенням тіла та інше.
7.10. Робітникам, що проводять більшу частину робочого часу
за столом, мікро паузи рекомендується заповнювати активним
відпочинком (фіззарядка, прогулянки по території і т.п.).

Вимоги до персоналу, що допущений до участі
у виробничому процесі

7.11. Персонал, що допущений до участі у виробничому процесі
повинен:
- пройти медичний огляд відповідно до вимог наказу Мінздрава
СРСР N 555 ( v0555400-89 ) (74), наказу МОЗ України "Про
затвердження переліку професійних захворювань і інструкція до його
застосування" N 23/36/9 ( z0086-95 ) від 02.02.95 р. (209), наказу
N 46 ( z0176-94 ) МОЗ України (75) і не мати медичних проти
показників для проведення робіт, що визначені його виробничими
обов'язками;
- пройти присофізіологичний професійний відбір у
відповідності до Перечню робіт, де є необхідність ц професійному
відборі відповідно з наказом МОЗ України N 263/121 ( z0018-95 )
(76);
- пройти відповідно профілю і об'єму виконуючих робіт
навчання й атестацію відповідно до ДСТ 12.0.004-79 "Організація
навчання робітників безпеки праці. Загальні положення" (210);
- пройти інструктаж з техніки безпеки і виробничої санітарії
відповідно щодо "Типового положення про порядок проведення
інструктажу з техніки безпеки і виробничої санітарії працюючих на
підприємствах і в організаціях судно будівельної промисловості"
(211), "Методики проведення інструктажу з техніки безпеки і
виробничої санітарії на підприємствах галузі" N 74038-70 (212)
ГКЛі 0302-121 "Переліку професійних робочих і робіт" (213);
- пройти навчання і інструктаж з правильного використання
засобів індивідуального захисту.
7.12. Питання професійного отбору повинні вирішуватися на
основі наказу МОЗ України N 263/121 ( z0018-95 ) (26) і
"Міжгалузевих методичних рекомендацій з психофізіологічного
професійного відбору" (214).
7.13. Для працюючих у шкідливих умовах праці повинні
передбачатися пільги, що регламентовані "Переліком виробництв,
професій і посад, робота на яких надає право на безкоштовне
одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку із
особливо шкідливими умовами праці й правилами видачі
лікувально-профілактичного харчування" (215), "Санітарними
правилами безкоштовної видачі молока або інших різноманітних
харчових продуктів робітникам з шкідливими умовами праці" 1-69
(216), Постановою ДК СРСР і Президіума ВЦРПС N 731/11-13 від
16.12.87 р. (217), "Методичних рекомендацій по організації
профілактичного харчування робітникам, що контактують з важкими
металами" N 3084-84 (218).
Віднесення до пільгового пенсійного забезпечення виконується
на основі "Списків NN 1 і 2 виробничих робіт, професій, посад і
показників на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо
важкими умовами праці, робота в якій дає право на пенсію за віком
(при старості на пільгових умовах)" (219), вимог постанови N 442
(178) і постанови N 41 (179).
Додаткові відпустки регламентуються "Списком виробництв,
професій, посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає
право на додаткову відпустку і скорочений робочий день" (220),
постановою N 442 (178) і постановою N 41 (179).
7.14. Допуск до роботи робочих, що переведені з іншої роботи,
а також використання персоналу за сумісництвом професій припустимі
тільки після виконання вимог, викладених у п. 9.10. цих Правил.
7.15. Дозволено піднімати і переміщувати вручну вантажі масою
до 35 кг (чоловікам старшім за 18 років), до 20 кг (жінкам старшім
за 18 років), до 16 кг (юнакам 16-18 років) і до 10 кг (дівчатам
16-18 років), відповідно з наказом МОЗ України N 241 ( z0194-93 )
від 10.12.93 р. "Граничні норми піднімання і переміщення важких
речей жінками" (221), і N 46 ( z0176-94 ) від 31.03.94 р. "Перелік
важких робіт з шкідливими або небезпечними умовами праці, на яких
забороняється використання праці неповнолітніх" (222) і N 256
( z0051-94 ) від 29.12.93 р. "Перелік важких робіт з шкідливими
або небезпечними умовами праці, на яких забороняється використання
праці жінок" (223).
7.16. Виробничий персонал повинен бути забезпечений
спецодягом, спецвзуттям і ЗіЗ відповідно до ГСТ 5.0496-87 (224).
7.17. Виробничий персонал зобов'язаний дотримуватися вимог з
техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та
протипожежної безпеки, що передбачені відповідними правилами,
інструкціями, правильно користуватися виданим спецодягом і
спецвзуттям, утримувати у порядку і чистоті своє робоче місце.
7.18. Виробничий персонал зобов'язаний не допускати
виникнення травмонебезпечних ситуацій у процесі своєї діяльності,
а при виявлені і виникненні подібних ситуацій негайно застосувати
заходи до їх усунення.

Засоби індивідуального захисту (ЗіЗ)
7.19. Виробничий персонал зобов'язаний застосувати ЗіЗ, що
рекомендовані для зменшення або запобігання впливу на організм
людини небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
7.20. Забезпечення робочих ЗіЗ здійснюються відповідно з
вимогами і нормами: - "Норми безкоштовної видачі спеціального
одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального
захисту робочих і службовців морського транспорту" (накази NN 157,
226, 164, 249 і наказу N 69 (225)); - "Методичні вказівки про
порядок розробки і постановки на виробництво засобів
індивідуального захисту" (226).
7.21. Вибір засобів індивідуального захисту повинен
здійснюватися з урахуванням усього комплексу шкідливих виробничих
факторів.
7.22. У СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ повинні бути передбачені
спеціально обладнані приміщення для ремонту, зберігання і
перевірки ЗіЗ працюючих.
7.23. Спецодяг, спецвзуття, ЗіЗ та інші пристосування повинні
відповідати вимогам ДСТ 12.4.011-75 "Засоби індивідуального
захисту працюючих. Класифікація" (227).
7.24. При вмісті у повітрі робочої зони пилу, шкідливих
речовин і газів вище гранично припустимих концентрацій, роботи без
ЗіЗ забороняються.
7.25. При зміні метеорологічних умов, що впливають на більш
інтенсивне виділення токсичних речовин у повітрі робочої зони
(дощ, вітер і т.п.), роботи повинні бути припинені чи прийняти
заходи до створення безпечних умов проведення робіт.
7.26. За кожним працюючим повинен бути закріплений комплект
ЗіЗ: спецодяг, спецвзуття, респіратор, протигаз, захисні окуляри,
рукавички або рукавиці та ін. Захисні окуляри, протигаз повинні
бути відповідних розмірів і підбиратися індивідуально.
7.27. ЗіЗ, що використовуються для роботи, повинні
відповідати вимогам нормативно-технічної документації на їх
виготовлення і бути у справному стані з урахуванням припустимого
часу роботи (строку служби) засобу захисту в цілому або окремих
його частин.
7.28. ЗіЗ повинні використовуватися тільки за своїм прямим
призначенням, відповідно до інструкції з їх експлуатації.
7.29. ЗіЗ слід вибирати з урахуванням характеру й умов
виробничого процесу в залежності від виду і рівня небезпечних і
шкідливих виробничих факторів (шуму, вібрації, усіх видів
випромінювання, радіації, запилення, загазовування, метеофакторів,
дії електричного струму, токсичних речовин і т.п.).
7.30. Для захисту органів дихання працюючих від надходження
шкідливих речовин паро-, газо-, аерозольних фазах повинні
використовуватися адекватні виду небезпеки ЗіЗ органів дихання
(ЗіЗОД) у відповідності до вимог ДСТ 12.4.034-85 (СТ РЕВ 4565-84)
"Засоби індивідуального захисту органів дихання. Класифікація"
(228), ДСТ 12.4.041-78 "Респіратори фільтрувальні. Загальні
технічні умови" (229), ДСТ 12.4.028-76 "Респіратори ШБ-1
"Лепесток". Технічні вимоги" (230), ДСТ 12.4.042- 78 "Протигази
промислові фільтрувальні. Загальні технічні вимоги" (231).
7.31. При виборі ЗіЗОД повинні бути враховані їх захисні й
експлуатаційні властивості, конструктивні особливості, склад і
пильність вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони й зони
дихання працюючих, специфіка виробничих операцій і тяжкість праці.
Правила вибору, експлуатації, нормування роботи в них, строки
служби - у посібниках по ЗіЗОД.
7.32. Проти пилові респіратори застосовуються у тих випадках,
коли кількість аерозолів у повітрі робочої зони не перевищує
300-400 мг/м куб, а вміст шкідливих паро-, і газоподібних речовин
не перевищує гранично припустимих концентрацій (ГПК).
7.33. Протигазові і універсальні респіратори застосовуються в
умовах умісту у повітрі шкідливих паро-, і газоподібних домішок у
кількостях, що не перевищує 10-15 ГПК. При цьому універсальні
респіратори доцільно використовувати за одночасної присутності у
повітрі аерозолів, паро- газоподібних речовин.
7.34. Промислові протигази застосовують при вмісті у повітрі
робочої зони парів і газів, що перевищує ГПК у 10-15 разів, але не
більше 0,5% об'єму. У випадку одночасної присутності в повітрі
парів або газів і аерозолів повинні використовуватися коробки
малого і великого габариту, до складу яких входять проти
аерозольні фільтри.
7.35. Фільтруючі респіратори і протигази застосовуються
тільки при вмісті кисню в оточуючому середовищі не менше 19%.
7.36. Шлангові дихальні апарати з повітря забезпеченням від
повітродувок або мережі компресорного повітря застосовують для
захисту органів дихання в умовах недостатнього умісту шкідливих
речовин.
7.37. При роботі з небезпечними речовинами крім ЗіЗОД, що
видаються працюючим для індивідуального користування, повинен бути
забезпечений їх аварійний запас, який зберігається у
легкоприступних місцях.
7.38. Щоденно після роботи лицеві частини протигазів і
респіраторів повинні бути промиті теплою водою з милом і
продезинфіковані ватним тампоном, змоченим у спирті або 0,5%
розчином марганцевокислого калію. Після дезинфекції лицеві частини
необхідно знову промити чистою водою і засушити при температурі
30-35 град. С.
7.39. Для захисту рук і ніг при роботі з пиловими отруйними
речовинами слід застосовувати спеціальні рукавички і захисні
чоботи відповідно до вимог ДСТ 12.4.010-75 "Засоби індивідуального
захисту, Рукавички спеціальні. Технічні умови" (232).
Забороняється використовування медичних гумових рукавичок.
Застосування захисних рукавичок і рукавиць не виключає
необхідності застосування захисних мазей і паст.
7.40. Для захисту очей від шкідливих парів, газів і пилу слід
застосовувати проти пилові окуляри відповідно до вимог ДСТ
12.4.003-80 "Окуляри захисні. Типи" (233).
7.41. Для захисту очей і обличчя від випромінень при
проведенні електро- і газозварювальних робіт робітники повинні
забезпечуватися захистними щитками, що відповідають вимогам ДСТ
12.4.023-84 "Щитки захисні лицеві. Загальні технічні вимоги і
методи" (234).
7.42. Захист очей від попадання твердих часток, пилу, бризок,
рідини і впливу інших шкідливих і небезпечних виробничих факторів
повинен забезпечуватися з допомогою захисних окулярів, що
відповідають вимогам ДСТ 12.4.013-85 "Окуляри захисні. Загальні
технічні умови" (235).
7.43. Світлофільтри для окулярів і щитків повинні добиратися
відповідно до ДСТ 12.4.080-7 "Світлофільтри скляні для захисту
очей від шкідливих випромінювань на виробництві. Технічні умови"
(236).
7.44. Захист від шуму повинен забезпечуватися застосуванням
навушників протишумових касок або антифонів - вкладишів згідно ДСТ
12.4.051-78 "Засоби індивідуального захисту органу слуху. Загальні
технічні умови" (237).
7.45. З метою зниження шкідливого впливу локальної вібрації
слід використовувати спеціальні рукавиці з амортизаційною
прокладкою, що відповідають ДСТ 12.4.002-74 "Засоби
індивідуального захисту рук від вібрації. Загальні технічні
вимоги" (238).
Для захисту від дії загальної вібрації повинно
використовуватися спеціальне взуття відповідно до вимог ДСТ
12.4.024-76 "Взуття спеціальне вітрозахисне. Загальні технічні
вимоги" (239).
7.46. При роботах з речовинами, що виявляють шкідливий вплив
на шкіру, робітникам повинні видаватися профілактичні пасти, мазі,
а також дезинфікуючі і змиваючи засоби.
7.47. Для захисту шкіри рук від дії шкідливих речовин
подразнюючого характеру і що проникають через шкіру слід
використовувати рукавички відповідно до вимог ДСТ 12.4.010-75
(232), а також захисні мазі і пасти відповідно до
каталогу-довіднику "Засоби індивідуального захисту працюючих на
виробництві" (240).
7.48. При виконанні робіт, що пов'язані з небезпекою падіння
з висоти, повинні застосовуватися запобіжні монтерські пояси і
страху вальні канати, які повинні відповідати вимогам
нормативно-технічних документів мати пашпорт і періодично
піддаватися випробування згідно з вимогами НТД.
7.49. ЗіЗ повинні зберігатися відповідно до технічних умов,
ізольовано від інших предметів і матеріалів.
ЗіЗ повинні видаватися виробничому персоналу тільки після
очищення, обезжирювання і дезинфекції.
7.50. На підприємствах повинен бути розроблений перечень
цехів, дільниць, видів робіт, для яких встановлене обов'язкове
носіння захисних касок.
7.51. Спецодяг повинен піддаватися своєчасному ремонту і
пранню, а при необхідності дегазації і дезинфекції, а захисний
одяг - дезактивації і пранню.
7.52. Прання, ремонт і обеззараження спецодягу повинні
проводитися централізовано. Винос спецодягу з виробництва і прання
його у хатніх умовах забороняється.

8. Вимоги до недопущення забруднення навколишнього середовища

Вимоги до охорони водоймищ

8.1. Об'єкти СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ на прибережних дільницях
річкову та інших водоймищ повинні мати планировочні відмітки
майданчиків не менше ніж на 0,5 м вище розрахункового найвищого
горизонту вод.
8.2. Речовини, що забруднюють воду і містяться у виробничих і
побутових стічних водах, а також у технологічних і побутових
відходах і норми гранично припустимої концентрації цих речовин у
сумішах, що викидаються, повинні регламентуватися вимогами СанПіН
N 4630-88 (8), СанПіН N 4631-88 (87), МАРПОЛ 73/78 "Міжнародна
конвенція із запобігання забруднення з суден" 1973 р. і "Протокола
N 1" 1978 р. (241), СН N 245-71 (4), міжвідомчих "Правил охорони
від забруднення "
8.3. На об'єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ повинно додержуватися
вимог охорони прибережних вод від забруднення відповідно до вимог,
що викладені у СанПіН N 4630-88 (86) і СанПіН N 4631-88 (87), РНН
5.3993-81 "Охорона вод від забруднення при будівництві і ремонті
суден. Технічні вимоги" (243) КД 5.318.059-86 "Загальні вказівки з
охорони вод від забруднення при будівництві, переобладнанні і
ремонті суден" (244).
8.4. Усі рішення питань з водопостачання, каналізації й
охорони вод у схемах генеральних планів об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ,
РМФ повинні проводитися відповідно до "Тематичних вказівок про
порядок представлення, розгляду й узгодження проектів (розділів,
пунктів) водопостачання і каналізації об'єктів, що будуються або
реконструюються" (РСН 330-82) (243).
8.5. Підприємство-будівник у технологічній документації, що
розроблюється, у розділі "Охорона природи" повинне передбачувати
заходи по запобіганню забруднення оточуючого середовища,
забезпечення переробки технологічних і побутових відходів, що не
підлягають за своїм складом регенерації або використанню в якості
вторинних енергоресурсів, до одержання кінцевого продукту, що не
являє небезпеки для оточуючого середовища (грунту, атмосфери,
гідросфери, біосфери).
8.6. Заходи, що передбачаються у технологічній документації,
повинні бути узгодженими з органами санепідслужби і регіонального
управління з охорони та раціональноо використання природного
середовища.
8.7. Цех плавзасобів повинен забезпечувати збирання з
поверхневих вод і дна акваторії нафтопродуктів та інших випадково
потрапивши у воду відходів, а також забезпечувати збирання з
суден, що знаходяться на будівельних місцях, і власних плавзасобів
із подальшою передачею на берегові або плавучі очисні засоби
стічних і господарчо-побутових вод, відпрацьованих і зібраних
нафтопродуктів, харчових, побутових, технологічних та інших
відходів.
8.8. Організація скидання стічних і господарчо-побутових вод
з будівельних місць у каналізацію повинна відповідати вимогам
розділу 1 БНіП 2.04.03-85 (86).
8.9. У районі водокористування (у бік моря від урізу води 3,9
км і по обидва боки від району водокористування по лінії зрізу
води - 10 км) забороняється скидання всіх видів відходів і стічних
вод, включаючи очищені і обеззаражені господарчо-побутові,
виробничі зливні, колекторнодренажні, збройові та ін. стічні води.
У зоні санітарної охорони зобороняється скидання усіх видів
неочищених і необеззараженних стічних вод; поховання хімічних
речовин і забруднених донних відкладень і грунтів одержаних у
результаті днопоглиблювальних робіт; скидання пульп, кубових
залишків і осадків, що утворилися у результаті знешкодження
стічних вод, а також експлуатації суден; скидання стічних вод у
тому числі очищенних і обеззаражених, якщо вони містять речовини,
палкі не встановлені ГПК, ОБРВ і для яких немає методів
аналітичного контролю.
8.10. Судна, а також СБЗ, СРЗ та інші виробничі об'єкти
дотичні до охоронного прибережного району оснащуватися й
обладнуватися спеціальною санітарною технікою і засобами захисту
моря від забруднення, що забезпечують виконання вимог СанПіН N
4631-88 (87).
8.11. Судна, що стоять на рейді і в акваторії СБЗ, СРЗ, РЕБФ,
РМФ, повинні збирати і здавати стічні води на сборщики або на
берег. Винятковість являють судна з числом людей на борту не
більше 10, якщо ці судна не обладнанні закритими фановими
системами відповідно до КД 31.04.23-86 "Настанови до запобігання
забрудненню з суден" (246).
8.12. Під час стапельного періоду побудови і ремонту суден
необхідно виконання наступних вимог:
- при виконанні збирально-зварочних робіт не припустиме
скидання за борт відходів виробництва, сміття, забрудненого льоду
і снігу. Відходи виробництва, сміття, забруднені лід і сніг
необхідно збирати у металеві ящики, що забираються з суден після
закінчення робіт у спеціально відведені для них місць на березі;
- не припустиме прибирання судна від сміття стисненим
повітрям;
- переносні туалети, умивальники, лазні, душові, що
встановлюються на суднах із довгим циклом будування
(переобладнання, ремонту), повинні бути автономними або
підключеними до загальнозаводської каналізаційної мережі. Стичні і
господарчо-побутові води від автоматичних туалетів, умивальників,
лазень, душових повинні відводитися у спеціальні ємності (баржі,
шаланди) з подальшою передачею на плавучі або берегові очисні
станції;
- перед проведенням випробувань на водонепроникненість
корпусних конструкцій (відсіків, цистерн), в яких раніше
знаходилося паливо (мазут та інші нафтопродукти), повинні бути
очищені від залишків палива, промиті і дегазовані;
- перед проведенням випробувань приміщення повинні бути
очищені від бруду, виробничих відходів і сміття;
- вода, використана при випробуваннях повинна відводитися до
каналізації;
- не припустиме скидання води на стапель, стапель-палубу
дока, на підлогу цеху і елінгу, а також до водного об'єкту,
обминаючи очисні споруди.
8.13.Для запобігання забруднення водних об'єктів при спуску
суден на воду необхідно спускові доріжки і прилеглі до них райони
робочих місць очистити від сміття й сторонніх предметів,
матеріалів розібраних риштовань, кліток та інших пристроїв повинен
бути прибраний із стапелю.
Прилегла до стапелю акваторія повинна бути, по можливості,
огороджена бойовою загородкою, що попереджує розповсюдження
забруднюючих речовин і матеріалів потрапивши у воду при спуску
суден.
Верхня палуба суден перед спуском повинна бути очищена від
сміття, бруду і сторонніх предметів.
Після спуску судна із спускових доріжок повинні бути зібрані
мастика і насалка й складені у бочки для зберігання.
8.14. При виконанні монтажно-добудівних робіт не припустиме
забруднення акваторії викидами за борт трюмних вод,
нафтопродуктів, сміття, фарби, ізоляційних матеріалів, клеїв,
мастик, відходів гуми, деревини, пластичних мас та інших відходів
з суден.
Сміття, обтирочні матеріали та інші відходи повинні
прибиратися відповідно до вимог п. 7.8.12. цих Правил.
8.15. Забороняється викидати за борт обтирочний матеріал, а
також розчини хімічних речовин уживаних для розконсервування,
промивання систем та інших технологічних потреб. Указані розчини й
обтирочний матеріал повинні передаватися на берег для знищення у
спеціально обладнаних місцях.
8.16. При проведенні швартових випробувань приймання на судно
нафтопродуктів повинно здійснюватися у закритих ємкостях,
контейнерах або трубопроводами, що забезпечують можливість
виконання операцій по прийманню й видачі нафтопродуктів закритим
способом.
Усі вимушені витоки нафтопродуктів необхідно спрямовувати у
суднову цистерну збирання витоків, або збирати у піддони чи інші
переносні емкості й відправляти на берег для утилізації.
Після закінчення приймальня нафтопродуктів металеві ящики з
використаним обтирочним матеріалом і переносні емкості з зібраними
витомками повинні негайно видалятися з судна на берег для
утилізації або знищення у спеціально об лаштованих місцях.
Навантажування на судно сипучих матеріалів і хімічних
реагентів повинне здійснюватися контейнерним способом у закритій
упаковці або іншими способами у герметичнй тарі.
Для виключення негативного впливу забрудненої води на
екологічний стан водного об'єкту необхідно передбачувати розробку
й впровадження технології випробування суднових енергетичних
установок (без застосування охолоджуючої води) із використанням у
якості напруження берегову електричну мережу.
8.17. При проведенні швартових випробувань судна біля
добудівельної набережної не припускається:
- викидання за борт усякого виду пластмас, включаючи
синтетичні троси, канати і пластмасові мішки;
- викидання за борт усіх видів харчових, побутових та інших
відходів, що утворюються на скудні при проведені випробувань
(включаючи вироби з паперу, віхоті, скла, металу, черепни та інші
аналогічні покидьки, а також обшив очні й поковочні матеріали);
- при імітації аварійних роботи суднових систем і механізмів
скидати за борт тверді, рідки або газо образні хімічні речовини чи
спеціальні продукти;
- проведення таких випробувань повинне бути забезпечене
спеціальними плавзасобами.
8.18. При вирішенні питання необхідності очистки підводної
частини судна від обростання не припустиме передбачення очистки
під водою. Очистку підводної частини корпусу судна від обростання
слід здійснювати у доку із забезпеченням заходів збору й вивезення
продуктів очищення до спеціально відведених на березі місць для
утилізації або поховання.
8.19. При знаходженні судна на суднопідіймальних засобах
необхідне виконання наступних вимог:
- перед поставленням судна на суднопідіймальний засіб повинна
бути здійснена повна зачистка цистерн від нафтопродуктів,
баластні, лояльні води забруднені нафтопродуктами повинні бути
передані на плавучі або берегові очисні станції;
- перед затопленням або зануренням доку (спускових візочків і
т.і.) території чи поверхні, що підлягають затопленню, повинні
бути очищені й здані підрозділу охорони природи на частоту, не
припустима наявність на замурованій території нафтопродуктів,
інших забруднюючих воду речовин або відходів;
- не припустиме скидання за борт технологічних і харчових
відходів, очищених і обеззаражених побутових стічних вод,
лояльних, трюмних, просмивочних і баластних вод суден, незалежно
від їх призначення і валової місткості, а також незалежно від їх
місця знаходження (на стапелі, у доку, елінгу чи на плаву) ;
- слід систематично очищати від снігу, льоду, бруду і сміття
суднопідіймальний засіб, а також палуби, трапи, сходні й містики
суден;
- при роботі з очистки підводної частини корпусу судна від
іржі, старої фарби й обростання необхідно передбачувати заходи
збору і вивозу продуктів очистки на берег до спеціально відведених
місць.
8.20. При проведенні днопоглиблювальних робіт і робіт з
очистки дна акваторії необхідно додержуватися вимог КД
5.318.059-86 (244).
Не припустимо проводити розчистку і поглиблення дна акваторії
методом переміщення й скидання вибраних донних відкладень на інші
території дна водного об'єкту.
Не припустиме забруднення донних відкладень засипати шаром
біологічно чистого грунту.
Забрудненні донні відкладення, що вибираються з дна йодного
об'єкту, повинні транспортуватися для поховання до відвалів, що об
лаштовані на берегових майданчиках і виключають фільтрацію і
забруднення підземних вод.
8.21. Нагляд за чистотою акваторії СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ та
очистку її від випадково покраплених у воду відходів виробництва і
нафтопродуктів повинні здійснюватися підрозділом плавзасобів
підприємства з урахуванням вимог РТМ 31.3-78 "інструкції збирання,
видалення і знешкодження сміття морських портів" (247) і КД
31.04.01-79 "Правила проведення робіт з очистки забруднених
територій портів" (248).
8.22. При очищенні поверхневих вод акваторії від плаваючих
нафтопродуктів і сміття необхідно застосувати комплексно або
окремо наступні засоби:
- збирання будками-нафтосміттєзбирачами плавучих сорбентів
(деревних спилок, подрібнених кори сосни та інше), розкиданих або
розпорошених по поверхні різних нафтопродуктів, як локалізованих
роговини загородженнями;
- не припустиме здійснення очистки акваторії від
нафтопродуктів способом осаду їх на дно.
8.23. Вміст шкідливих речовин у воді акваторії не повинен
перевищувати ГПК на рівні контрольного створу (250 м від межі
акваторії заводу).
8.24. Водокористувачі повинні забезпечувати систематичний
лабораторний контроль за роботою очисних споруджень, якістю
очищених стічних вод, а також морської (річкової, озерної) води у
контрольних пунктах прибережного охороняє мого району
водокористування.
8.25. Порядок контролю, що здійснюється водокористувачами
(вибір контрольних пунктів, перелік аналізуємих показників з
урахуванням ступені небезпеки омпонентів стічних вод для здоров'я
населення, частота досліджень) узгоджуються органами й установами
санітарно-епідеміологічної служби у залежності від санітарної
ситуації, місцевих гідрогеологічних і метеорологічних умов у
прибережному охороняємо му районі й виду водокористування.
8.26. Плановий лабораторний контроль за якістю води у зонах
рекреацій і вибірковий контроль у місцях водозабору, а також у
межах населених пунктів здійснюється органами й установами
санепідслужби.

Вимоги до запобігання забруднення атмосферного повітря

8.27. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не
повинен перевищувати рівень ГПК для повітря населених місць, а для
районів зони реакції нарівні 0,8 ГПК.
У місцях організованого і неорганізованого повітря збору
системами вентиляції й кондиціонування повітря вміст шкідливих
речовин у зовнішньому повітрі не повинен перевищувати 30% ГПК для
робочої зони підприємства.
Вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі навкруг СБЗ,
СРЗ, РЕБФ, РМФ, на зовнішній межі СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ не повинен
перевищувати рівень ГПК для повітря населених місць для районів
зони рекреації - на рівні 0,8 ГДК.
8.28. Відповідно до вимог ДСТ 17.2.3.02-78 "Охорона природи.
Атмосфера. Правила встановлення припустимих викидів шкідливих
речовин промисловими підприємствами" (249), КД 31.06.03-83
"Порядок нормування випадків для судноремонтних підприємств ММФ.
Методичні вказівки" (250), КД 52.04.186-89 "Керівництво по
контролю за забрудненням атмосфери" (251), у разі відсутності
затверджених ГПК яких-небудь інгредієнтів викидів розроблються і
зазначаються значення гранично припустимих викидів (ГПВ) цієї
категорії викидів або тимчасово узгоджених викидів (ТУВ).
8.29. Значення ГПВ для кожного джерела викидів підприємства і
кожної шкідливої речовини повинні встановлюватися з урахуванням
результатів розрахунків забруднення атмосфери, що виконуються у
відповідності до вимог ГНД-86 (80).
8.30. При оцінці ступеню забруднення атмосферного повітря при
суміжній присутності деяких речовин необхідно враховувати ефект
біологічного підсумовування відповідно до ступенів ГПК, а також
при розрахунках необхідно враховувати фонові концентрації.
8.31. Керівники об'єктів, діяльність яких пов'язана з викидом
забруднюючих речовин у атмосферу, зобов'язані:
- втілювати постійний облік і контроль кількості й складу
забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу;
- узгоджувати з органами і установами санепідслужби всі зміни
у технологічному процесі або устаткуванні;
- приймати заходи, що забезпечують виключення забруднення
атмосферного повітря населених місць;
- інформувати органи санітарного нагляду про всі випадки
залпових викидів шкідливих речовин у атмосферу, розробляти заходи
відвернення анологічних ситуацій.
8.32. Забороняються збільшення продуктивності технологічних
агрегатів, що супроводжується збільшення об'єму відхідних газів
або концентрації у них шкідливих речовин, без одночасної
реконструкції газопиловлавлюючих установок.

Санітарна охорона грунту

8.33. Санітарний стан грунту території СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ
повинен забезпечувати її безпеку у гігієнічному і
епідеміологічному відношенні.
Визначення показників, що характеризують стан грунту,
радіоактивні речовини, канцерогені речовини, бактерії групи
кишечної палички, анаеробні мікроорганізми, а при наявності
відповідно джерела забруднення: важкі метали, нафта і
нафтопродукти, фенеоли леткі, сірчанисті сполуки та інші,
регламентуються ДСТ 17.4.2.01-81 "Грунти. Номенклатура показників
санітарного стану" (252).
8.34. Необхідно здійснити регулярний збір, видалення й
обеззараження промислових відходів. Найбільш оптимальний варіант є
організація централізованого видалення і приймання промислових
відходів на спеціально обладнаній дільниці.
8.35. Будування відвалів, шлаконакопителів припустиме тільки
на обгрунтованні неможливості утилізації відходів і побудові для
промвузлів централізованих (групових) відвалів. Ділянки під них
повинні розташовуватися за межами підприємств і II поясу зон
санітарногї охорони підземних джерел із додержанням санітарних
норм.
8.36. Відвали, що містять вугілля, миш'як, свинець, ртуть та
інші запальні й токсичні речовини, повинні відокремлюватися від
житлових і громадських будівель СБЗ, СРЗ, як встановлено ГКД-86
(80).
8.37. Відповідно до вимог "Порядку накопичення,
транспортування, обеззараження і поховання токсичних промислових
відходів" N 3183-84 (87), ДСТ 17.606.1979 (91), СП N 3938-85 (92),
КД 31.06.01-70 "інструкція до збирання, видалення і знешкодження
сміття морських портів" (РМТ 31.3- 78) (253) на кожному
підприємстві СБЗ, СРЗ повинна бути розроблена інструкція по
збиранню, зберіганню, таропакованню й транспортуванню відходів, що
виключає забруднення ними грунту, повітря і водоймищ.

Додаток 1

Розподіл робітників за групами виробничих процесів

------------------------------------------------------------------
| | |
| | Група виробничих |
| | процесів (за БНіП|
| | 2.09.04-87 |
| Найменування професій | |
| |------------------|
| |робота |робота на|
| |у цеху | судні |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Верстатники на металорізальних, деревооброб-| | |
|них, ковальсько-пресових та інших верстатах | | |
|(крім обробітки чавуну і пластмас, робіт з | 1 б | - |
|застосуванням МОР і роботи на електроіскрових| | |
|верстатах) | | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Верстатник з обробки чавуну і пластмас, ро- | | |
|бота із застосуванням МОР і роботи на елект- | 1 в | - |
|троіскрових верстатах | | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Шліфувальник | 1 в | - |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Оператор верстатів із ЦПУ | 1 б | - |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Слюсар механо-сбірних робіт | 1 в | 2 г |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Слюсар з ремонту і випробувань палівної апа-| | |
|ратури | 3 б | - |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Слюсар-судноскорпусник, слюсар-трубопровід- | | |
|ник, слюсар-електромонтажник, збиральник кор-| 1 б | 2 г |
|пусів | | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Машиніст крану (кранівщик): | | |
| - корпусобробне виробництво, | | |
| формувально-збиральне відділення, | 1 б | |
| склади шихти, формовочних матеріалів | | |
| | | |
| - заливальне відділення | 2 б | |
| | | |
| - на відкритій естакаді | 2 г | |
| | | |
| - гальваничний цех | 3 б | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Випробувач на герметичність | 2 в | 2 в |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Копровщик, машиніст копрів, пресувальник | | |
|металу | 1 б | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Різальник брухту | 1 в | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Залівник свинцево-оловянистими сплавами, | | |
|металобрухту, лудильник гарячим способом, |3 б, 2 г| |
|зварник відливок, закальник | | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Гравільник, комплектувальник виробів та | | |
|інструментів, контролер виширювальних | 1 а | |
|приладів | | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Ливарник, вагранник | 2 б | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Гідропіскоструйник, гідрочистильник | 2 в | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Землероб |1б,1в,3б| |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Гальваник, коректувальник ван, акумулятор- | | |
|ник, оператор ультразвукової установки, | 3 б | |
|різальник металів абразивами | | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Терміст | 2 а | - |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Газозварник, газорізник, електрозварник | 2 б |2 г, 2 б |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Оператор зварювальних автоматів і газорі- | | |
|зальних машин | 2 а | - |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Трубозгибальник | 2 а | - |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Мідник, паяльщик | 3 а | 2 г, 3 а|
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Пропітник, робочий виготовлення фарб | 3 б | - |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Маляр, клейщик | 3 б | 2 г, 3 б|
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Маляр-шкрябщик | - | 2 г, 3 б|
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Оператор машин із сухої очистки корпусів | - | |
|суден | | 2 г |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Мийщик деталей із застосуванням рідин 3 й 4 | 2 в | - |
|класу небезпеки | | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Мойщик деталей із застосуванням рідин 2 | 3 б | - |
|класу небезпеки | | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Такелажник | 1 в | 2 г, 1 в|
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Тесля, столяр | 1 б | 2 г |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Водій попідложного транспорту | 1 б | - |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Водій внутрішнього транспорту | 1 в | - |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Допоміжні робітники цехів | 1 в | - |
| | | |
------------------------------------------------------------------

------------------------------------------------------------------
| | |
| | Група виробничих |
| | процесів (по БНіП|
| | 2.09.04-87 |
| Найменування професій | |
| |------------------|
| |робота у|робота на|
| |приміщен|откр.возд|
| | ні | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| Робітники: | | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| складу лісового господарства | 1 а | 2 г |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| складу будівельних матерілів | 1 б | 2 г |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| складу сталі | - | 2 г |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| центрального інструментального скла- | 1 б | - |
| ду, центрального матеріального скла- | | |
| ду, готової продукції, складу устат- | | |
| кування, СЗЧ, демонтованого судново- | | |
| го обладнання, обміного фонду, за- | | |
| водського обладнання, складу хіміка- | | |
| тів тарі, складу балонів із техніч- | | |
| ними газами | | |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| складу лакофарбних матеріалів | 3 б | - |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| складу ПММ | 3 б | 3 б |
| | | |
|---------------------------------------------+--------+---------|
| | | |
| складу сміття | - | 3 б |
| | | |
------------------------------------------------------------------

Додаток 2
Санітарно-побутові приміщення для робітників, ІТР та
оболуговуючого персоналу в залежності
від груп виробничих процесів (БНіП 2.09.04-87)

----------------------------------------------+--------+---------|
| | | | | |
|Групи |Санітарна характеристи|Розрахункова |Тип гар-|Спеціаль-|
|виробни|ка виробничих процесів |кількість |деробних|ні побуто|
|чих про| |робітників |кількіст|ві примі-|
|цесів | |-------------| |щення й |
| | |1 душ|1 кран | |будови |
| | | | | | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
|1 |Процеси, які викликають| | | | |
| |забруднення речовинами | | | | |
| |3 і 4 класів безпеки: | | | | |
| | | | | | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
| 1 а |- тільки рук | 25 | 7 |загальні| |
| | | | |1 відді-| - |
| | | | |ленні | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
| 1 б |- тіла і спецодягу | 15 | 10 |загальні| |
| | | | |2 відді-| - |
| | | | |ленні | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
| 1 в |- тіла і спецодягу, що | | |роздільн|хімчистка|
| |вилучаються із застосу-| 5 | 20 |2 відді-|та прання|
| |ванням спеціальних засо| | |ленні |спецодягу|
| |бів | | | | |
| | | | | | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
|2 |Процеси, які відбувають| | | | |
| |ся при надлишку явного | | | | |
| |тепла або неприятливих | | | | |
| |метеорологічних умов: | | | | |
| | | | | | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
| 2 а |- при надлишку явного | 7 | 20 |загальні|приміщен-|
| |конвекційного тепла | | |2 відді-|ня для |
| | | | |лення |охолоджен|
| | | | | | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
| 2 б |- при надлишку явного | 3 | 20 |загальні| |
| |променістого тепла | | |2 відді-| -"- |
| | | | |лення | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
| 2 в |- пов'язані з впливом | | |розділь-|сушіння |
| |вологи, яка викликає | 5 | 20 |ні, 1 |спецодягу|
| |обволоження одягу | | |відділен| |
| | | | |ня | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
| 2 г |- при температурі повіт| | |розділь-|приміщен-|
| |ря до 10 град. С, вклю-| 5 | 20 |ні, 1 |ня для |
| |чаючи роботи на відкри-| | |відділен|обігріву,|
| |тому повітрі | | |ня |сушіння |
| | | | | |спецодягу|
| | | | | | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
| 3 |Процеси, які викликають| | | | |
| |забруднення речовинами | | | | |
| |1 та 2 класу безпеки, а| | | | |
| |також речовинами, які | | | | |
| |мають запах: | | | | |
| | | | | | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
| 3 а |- тільки рук | 7 | 10 |загальні| - |
| | | | |1 відді-| |
| | | | |лення | |
| | | | | | |
|-------+-----------------------+-----+-------+--------+---------|
| | | | | | |
| 3 б |- тіла і спецодягу | 3 | 10 |розділь-|хімчистка|
| | | | |ні, 1 |штучна |
| | | | |відділен|вентиля- |
| | | | |ня |ція, |
| | | | | |місця |
| | | | | |оберіган-|
| | | | | |ня спец- |
| | | | | |одягу, |
| | | | | |дезодору-|
| | | | | |вання |
| | | | | | |
|-------+-----------------------+--------------------------------|
| | | |
|4 |Процеси, які вимагають | |
| |особливих умов додержу-| Відповідно до вимог відомчих |
| |вання чистоти або сте- | нормативних документів |
| |рільності при виготов- | |
| |лені продукції | |
| | | |
| | | |
------------------------------------------------------------------

Примітки:

1. При поєднанні різних груп виробничих процесів тип
гардеробних кількість душових сіток і кранів умивальних слід
передбачати по групі із найвисокими вимогами, а спеціальні
побутові приміщення й будови по підсумкових вимогах.
2. У процесах групи 1а душові й шафи, в процесах 1б і 3а лави
біля шаф допускається не передбачати.
3. При будь-яких процесах, пов'язаних з виділенням пилу й
шкідливих речовин, в гардеробних повинні бути передбачені
респіраторні (кількість за списком), а також приміщення й
обладнання для обезпилення і знешкодження спецодягу (на кількість
осіб у зміну).
4. У мобільних будівлях з блок-контейнерів дозволяється
зменшувати розрахункове число душових сіток на 60 %.
5. При роботі з інфікованими і радіоактивними матеріалами, а
також з речовинами, шкідливими для людини при проникненні через
шкіру, санітарно-побутові приміщення слід проектувати згідно з
відомчими нормативними документами.
6. Згідно з відомчими нормативними документами, припускається
відкрите зберігання спецодягу, у тому числі на вішалці.
7. Шкідливі речовини слід приймати за ДСТ 12.1.007-76 (94),
класи шкідливості речовин - за ДСТ 12.1.005-88 (77).

Додаток 3

Перелік нормативних документів інструкцій та інших
офіційних постанов, необхідних
у роботі щодо врахування вимог "Санітарних правил і
норм суднобудівних
і судноремонтних об'єктів"

1. Закон України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення." Постанова Верховної Ради N
4005-XII ( 4005-12 ) від 24.02.94 р.
2. Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий N
245-71, М.: Гострой СССР, 1972.
3. РД 31.31.15-88 Нормы технологического проектирования
судоремонтных заводов.
4. ВБЯ А.2.22.-ХХ-96 Нормы технологического проектирования
судоремонтных и судостроительно-ремонтных заводов.
5. СНиП N 111-3-76 "Приемка в эксплуатацию законченных
строительством предприятий, зданий и сооружений", М: Гострой СССР,
1997.
6. СНиП N 1.02.01-85 "Инструкция о составе, порядке
разработки, согласования и утверждения проектно-сметной
документации на строительство предприятий, зданий и сооружений,
М.: Госстрой СССР, 1986.
7. СниП П-89-90 "Генеральные планы промышленных предприятий",
М.: Госстрой СССР, 1991.
8. СанПиН Охрана поверхностных вод от загрязнения N 4630-88.
9. СниП 11-12-77 "Защита от шума", М.: Госстрой СССР, 1978.
10. ГОСТ 12.1.006-84 "Электромагнитные поля радиочастот.
Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению
контроля".
11. "Державні санітарні норми і правила захисту населення від
впливу електромагнітних випромінювань" N 239 від 01.08.96 р., К.,
1996.
12. "Технические условия по проектированию зеленых насаждений
и санитарно-защитных зонах промышленных предприятий"
13. СниП П-09-02-85 "Производственные здания", М.: Госстрой
СССР, 1986.
14. СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и
кондиционирование", М.: Госстрой СССР, 1992.
15. "Указания по проектированию цветовой отделки интерьеров
производственных зданий промышленны предприятий".
16. СниП 2.03.13-88 "Полы", М.: Госстрой СССР, 1989.
17. "Правила технической эксплуатации судоподъемных
сооружений ММФ", М., 1962.
18. "Правила технической эксплуатации слипов и эллингов," Л.:
Ленгипроречтранс, 1977.
19. "Указания по проектированию судоподьемных сооружений",
Л.: Ленгипроречтранс, 1977.
20. ДНАОП 0.00-1.02-92 "Правила устройства и безопасной
эксплуатации лифтов".
21. Санитарные правила при сварке, наплавке и резке металлов
N1009-73.
22. ГОСТ 12.3.002-75 "Процессы производственные. Общие
требования безопасности".
23. ГОСТ 12.3.003-86 "Работы электросварочные. Общин
требования безопасности".
24. ТНТП 07-92 "Механообробні і збірні цехи", Мінмашпром
України, 1992.
25. ТНТП 11-92 "Реомонтно-механічні цехи", Мінмашпром
України, 1992.
26. ТНТП 12-92 "Електроремонтні цехи", Мінмашпром України,
1992.
27. РД 31.83.01-80 "Требования безопасности труда, которые
должны учитываться при проектировании судоремонтных заводов ММФ"
28. "Правила применения испытания средств защиты,
используемых в энергоустановках", - М.: Энергоатомиздат, 1983.
29. "Правила техники безопасности при эксплуатации
электроустановок", М.: Энергоиздат, 1982.
30. ТНТП 09-92 "Цехи по ремонту трубопроводів,
санітарно-технічних влаштувань і теплоенергетичног обладнання",
Мінмашпром України, 1992.
31. ГОСТ 12.3.008-75 "Производство покрытий металлических и
неметаллических неорганических. Общие требования безопасности".
32. ТНТП 06-92 "Цехи металопрокрить", Мінмашпром України,
1992.
33. "Правила техники безопасности и производственной
санитарии при нанесении металлопокрытий".
34. ОСТ 5.9039-71 "Покрытия защитные цинковых судовых
трубопроводов".
35. ГОСТ 12.3.042-88 "Деревообрабатывающее производство.
Общие требования безопасности".
36. ТНТП 13-92 "Деревообробні цехи", Мінмашпром України,
1992.
37. ГОСТ 12.3.004-75 "Термическая обработка металлов. Общие
требования безопасности".
38. ТНТП 17-92 "Термічні цехи, ділянки", Мінмашпром України,
1992.
39. ТНТП 14-92 "Загальнозаводські лабораторії", Мінмашпром
України, 1992.
40. СНиП 2.11.01-85 "Складские здания и сооружения общего
назначения".
41. ТНТП 15-92 "Загальнозаводські склади", Мінмашпром
України, 1992.
42. ДБН В2.2.50.1-94 "Проектування складів нафти і
нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа".
43. СНиП 2.11.03.93 "Склады нефти и нефтепродуктов.
Противопожарные нормы".
44. "Санитарные правила по устройству и оборудованию кабин
машинистов кранов" N 1204-74.
45. "Изменения к санитарным правилам по устройству и
оборудованию кабин машинистов кранов" N 1520-76.
46. "Санитарные нормы и правила по организации вибрации и
шума на рабочих местах тракторов, сельскохозяйственных,
мелиоративных, строительно-дорожных машин и грузового транспорта"
N 1102-73.
47. ГОСТ 12.1.012-90 "Вибрация. Общие требования
безопасности".
48. "Санитарные нормы и правила при работе с машинами и
оборудованием, создающим локальную вибрацию, передающуюся на руки
работающих" N 3041-84.
49. "Санитарные нормы вибрации на рабочих местах" N 3044-84.
50. ГОСТ 21889-76 "Система "человек-машина". Кресло
человека-оператора. Общие эргономические требования".
51. "Санитарные правила по гигиене труда водителей
автомобилей" N 4616-88.
52. ОНТП 01-91 "Общесоюзные нормы технологического
проектирования автомобильного транспорта", Минавтотранс СССР, 1991
53. ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ. "Рабочее место при выполнении
работ стоя. Общие эргономические требования".
54. ГОСТ 12.2.033-78 ССБТ. "Рабочее место при выполнении
работ сидя. Общие эргономические требования".
55. ГОСТ 12.2.061-81 "Оборудование производственное. Общие
требования безопасности к рабочим местам".
56. ГОСТ 12.2.049-80 ССБТ "Оборудование производственное.
Общие эргономические требования".
57. ГОСТ 22269-76 СЧМ. "Рабочее место оператора. Взаимное
расположение элементов рабочего места. Общие эргономические
требования".
58. "Санитарные нормы микроклимата производственных
помещений" N 4088-86.
59. ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. "Шум. Общие требования
безопасности".
60. Изменение N 1 к ГОСТу 12.1.003-83 ст. 19.12.88 г. N 4233.
61. СНиП п-4-79 "Естественное и искусственное освещение.
Нормы проектирования", М.: Госстрой СССР, 1980.
62. Изменения к СНиП п-4-79 от 04.12.85 г. N 205, М.:
Госстрой, 1980.
63. "Временные санитарные нормы и правила для работников
вычислительных центров" N 4559- 88.
64. ГОСТ 12.3.017-79 "Ремонт и техническое обслуживание
автомобиля".
65. ОНТП 02-86 "Общесоюзные нормы технологического
проектирования авторемонтных предприятий", Минавтотранс СССР,
1986.
66. ПТЭП N МОЗ-3636 "Рекомендации по проектированию зарядных
станций тяговых батарей", М., 1974.
67. ПТЭП NN 7-1974 и 11-1976 Указания по проектированию
зарядных станций тяговых и стартерных аккумуляторных батарей, м.,
1974, 1976.
68. "Санитарные нормы шума на рабочих местах" N 3223-85.
69. "Изменения и дополнения в санитарные нормы допустимых
уровней шума на рабочих местах" N 122-6/245-1.
70. СНиП п-08.02-89 "Общественные здания и сооружения".
71. СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания".
72. "Санитарные правила для предприятий общественного
питания, включая кондитерские цехи и предприятия, которые
производят мягкое мороженое" N 42-123-5777-91.
73. "Санитарные правила устройства, оборудования я
эксплуатации учреждений амбулаторнополиклинического и
стоматологического профиля, охраны труда и личной гигиены" N
2956А-84.
74. Приказ Министерства здравоохранения СССР N 555
( v0555400-89 ) от 29.09.89 г.
75. Наказ МОЗ України "Положення про медичний огляд
працівників певних категорій" N 46 ( z0176-94 ) від 31.03.94 р.
76. Наказ МОЗ України і Держкомітету по над зору за охороною
праці "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у
професійному доборі" N 263/121 ( z0018-95 ) від 23.09.94 р.
77. ГОСТ 12.1.005-88 "Общие санитарно-гигиенические
требования к воздуху рабочей зоны".
78. РД N 103040-78 "Вентиляция и отопление судостроительных
цехов. Основные положения".
79. "Указания по расчету рассеивания в атмосфере вредных
веществ, содержащихся в выбросах предприятий".
80. "Методика расчета концентрации в атмосферном воздухе
вредных веществ, которые содержатся в выбросах предприятий (ОНД-86
Госконгидромета СССР)".
81. Методические указания "Санитарно-гигиенический контроль
систем вентиляции производственных помещений" N 4425-87.
82. 82.1.03-77 (СТ СЭВ 1924-79) "Правила выбора и оценки
качества источников хозяйственнопитьевого водоснабжения".
83. СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и
сооружения".
84. СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация
зданий".
85. ГОСТ 2674-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и
контроль за качеством".
86. СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и
сооружения".
87. СанПиН "Охрана прибрежных вод морей от загрязнения в
местах водопользования населения" N 4631-86
88. Санитарные правила. "Порядок накопления, транспортировки,
обезвреживания и захоронения токсичных промышленных отходов" N
3183-84.
89. ПДК Предельное количество накопления токсичных
промышленных отходов на территории предприятия (организации) N
3209-85.
90. ПДК "Предельное содержание токсичных соединений в
промышленных отходах в накопителях, расположенных вне территории
предприятия" N 4015-85.
91. ГОСТ 17.606-1979 "Переработка и захоронение радиоактивных
отходов. Отходы радиоактивные и дезактивированные".
92. Санитарные правила "Обращение с радиоактивными отходами"
N 3938-85.
93. "Методические указания по проведению предупредительного и
текущего санитарного надзора за искусственным освещением на
промышленных предприятиях" N 1322-75.
94.ГОСТ 12.1.007-76 "Вредные вещества. Классификация и общие
требования безопасности".
95. МУ "Контроль содержания вредных веществ в воздухе рабочей
зоны" N 3936-85.
96. ГОСТ 12.3.036-84 "Газоплазменная обработка металлов.
Требования безопасности".
97. ГОСТ 12.3.039-85 "Плазменная обработка металлов.
Требования безопасноти".
98. "Санитарные правила на устройство и эксплуатацию
оборудования для плазменной обработки материалов" N 4053-85.
99. ГОСТ 12.3.005-75 "Работы окрасочные. Общие требования
безопасности".
100. РД N 5.9822-80 "Очистные и окрасочные работы в
судостроении. Общие требования безопасности".
101. РД N 5.9942-84 "Нанесения металлических и
неметаллических неорганических покрытий. Требования безопасности".
102. РД 74.0302-70-83 "Вентиляции замкнутых судовых помещений
при механизированном окрашивании. Инструкция".
103. ГКЛИ-0302-120-88 "Вентиляция замкнутых и труднодоступных
помещений при электросварочных и малярных работах".
104. "Санитарные правила при окрасочных работах с применением
ручных распылителей" N 991- 72.
105. "Методические указания по оздоровлению условий труда и
при применении ингибиторов атмосферной коррозии металлов и
ингибированной бумаги" N 1321-75.
106. Методические рекомендации по гигиене труда при работе с
электрохимической бумагой на объектах транспорта б/N.
107. Правила техники безопасности и производственной
санитарии при очистных, окрасочных, изолировочных и отделочных
работах на предприятиях и судах ММФ, 1975.
108. РД 31.83.04-75 Правила техники безопасности и
производственной санитарии на промышленных предприятиях ММФ, М.,
1975.
109. Правила и нормы техники безопасности и производственной
санитарии для окрасочных цехов, М., 1977.
110. ТНТП 05-92 Фарбувальні цехи, Мінмашпром України, 19992.
111. ОМРТМИ 7312-010-78 Окраска металлических поверхностей,
М.: Химия, 1978.
112. Санитарные правила при работе со смазочно-охлаждающими
жидкостями и технологическими смазками N 3935-85.
113. Санитарные правила проектирования, оборудования,
эксплуатации и содержания производственных и лабораторных
помещений, предназначенных для проведения работ со ртутью, с
соединениями и приборами с ртутными заполненьями N 780-69.
114. Приложение N 4 к СН N 80-69 Инструкция по очистке
спецодежды загрязненной металлической ртутью или ее соединениями N
142-76.
115. Методические указания по осуществлению государственного
санитарного надзора на предприятиях, производящих асбест N
2385-81.
116.Санитарные правила при производстве и использовании
эпоксидных смол и материалов на их основе N 5159-89.
17. ГОСТ 12-1-050-86 Методы измерения шума на рабочих местах.
118. ГОСТ 12-1-023-80 Шум. Методы установления значений
шумовых характеристик машин.
119. ГОСТ 12-1-028-80 Шум. Методы определения шумовых
характеристик источников шума.
120. Методические указания по проведению измерений и
гигиенической оценке шумов на рабочих местах N 1844-78.

121. Методические указания по расчету удельного уровня шума
на территории N 11 от 04.05.62 г. МЗ УССР.
122. Методические указания по установлению уровней шума на
рабочих местах с учетом напряженности и тяжести труда N 2411-81.
123. Методические рекомендации по дозной оценке
производственных шумов N 2908-82.
124. Гигиенические нормы инфразвука на рабочих местах N
2274-80.
125. ГОСТ 12.1.01-83 Ультразвук. Общие требования
безопасности.
126. Санитарные нормы и правила при работе с оборудованием,
создающим ультразвуки, передающиеся контактным путем на руки
работающих N 2282-80.
127. Санитарные нормы и правила при работе на промышленных
ультразвуковых установках N 1733-77.
128. ГОСТ 12.1.043-84 Вибрация. Методы измерения вибрации на
рабочих местах в производственных помещениях.
129. Методические указания по проведению измерений и
гигиенической оценке производственных вибрации N 39911-85.
130. Санитарные нормы и правила при работе с машинами и
оборудованием, создающим локальную вибрацию, передающуюся на руки
работающих N 3041-84.
131. Методические рекомендации по измерению импульсной
локальной вибрации N 2946-83.
132. Методические указания по профилактике неблагоприятного
действия локальной вибрации N 3926-85.
133. ГОСТ 12.1.029-80 Средства и методы защиты от шума.
Классификация.
134. ГОСТ 12.4.046-78 Методы и средства вибрационной защиты.
Классификация.
135. Оценка теплового состояния организма с целью обоснования
оптимальных и допустимых параметров производственного микроклимата
N 2661-83.
136. Санитарные правила организации технологических процессов
и гигиенические требования к производственному оборудованию N
1042-73.
137. Санитарные правила для предприятия черной металлургии N
2527-82.
138. Санитарные правила для предприятия цветной металлургии N
2528-82.
139. ГОСТ 12.1.002-84 электрические поля промышленной
частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению
контроля на рабочих местах.
140. Предельно допустимые уровни (ПДУ) воздействия
электрических полей диапазона частот 0.06-30.0 мГц N 4131-86.
141. СНиП Выполнение работ в условиях воздействия
электрических полей промышленной частоты N 5802-91.
142. ГОСТ 12.1.019-79 Электробезопасность. Общие требования.
143. ГОСТ 12.1.030-81 Электробезопасность. Защитное
заземление. Зануление.
144. ГОСТ 12.1.038-82 Электробезопасность. Предельно
допустимые уровни напряжения прикосновения и токов.
145. Правила устройства электроустановок ПУЭ-76 (издание VI),
М.:Энергоиздат, 1985.
146. Правила технической эксплуатации электроустановок
потребителей.
147. Правила техники безопасности при эксплуатации
электроустановок потребителей.
148. РТМ 31.046-73 Электроснабжение и электрооборудование
морских портов и судоремонтных заводов. Указания по
проектированию. Части I-III.
149. РД 5.5360-78 и ОСТ 5.9334-79 Временное электроснабжение,
вентиляция и обеспечение строящихся и ремонтируемых судов.
150. ОСТ 5.0346-81 Электроснабжение строящихся и
ремонтируемых судов. Требования безопасности.
151. Правила применения и испытания средств защиты,
используемых в энергоустановках.
152. Предельно допустимые уровни воздействия постоянных
магнитных полей при работе с магнитными устройствами и магнитными
материалами.
153. Предельно допустимые уровни магнитных полей частотой 50
Гц N 3206-85.
154. Методические указания по гигиенической оценке основных
параметров магнитных полей, создаваемых машинами контактной сварки
переменным током частотой 50 Гц N 3207-85.
155. Ориентировочные безопасные уровни воздействия переменных
магнитных полей частотой 50 Гц при производстве работ под
напряжением на воздушных линиях (ВЛ) напряжением 220-1150 кВ N
5060-89.
156. ГОСТ 12.1.045-84 Электростатические поля. Допустимые
уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.
157. Санитарно-гигиенические нормы напряженности
электростатического поля N 1757-77.
158. Методические указания при осуществлению санитарного
контроля за электризуемостью полимерных материалов на судах и
методам ее снижения N 2036-79.
159. ГОСТ 12.1.040-83 Лазерная безопасность. Общие положения.
160. ГОСТ 12.1.031-81 Лазеры. Методы дозиметрического
контроля лазерного излучения.
161. Санитарные нормы и правила устройства и эксплуатации
лазеров N 5804-91.
162. ГОСТ 24713-81 Методы измерения параметров лазерного
излучения. Классификация.
163. ГОСТ 24714-81 Лазеры. Методы измерения параметров
излучения. Общие положения.
164. Типовая инструкция по охране труда при проведении работ
с лазерными аппаратами N 06- 14/20-88.
165. Санитарные нормы ультрафиолетового излучения в
производственных помещениях N 4557- 82.
166. Гигиенические нормы интенсивности инфракрасного
излучения от нагретых поверхностей оборудования и ограждений в
машинных и котельных отделениях и других производственных
помещениях судов N 645-69.
167. Санитарно-гигиенические нормы ионизации воздуха
производственных помещений N 2152- 80.
168. Санитарные правила устройства и эксплуатации
радиоизотопных приборов и дополнения к ним N 1946-78.
169. Санитарные правила по радиоизотопной дефектоскопии N
1171-74.
170. ГОСТ 12.3.022-80 Дефектоскопия радиоизотопная.
Безопасность труда.
171. Санитарные правила <эБезопасность при транспортировке
радиоактивных веществ N 139-73.
172. Основные санитарные правила работы с радиоактивными
веществами и другими источниками ионизирующих излучений ОСП 72/87.
173. Нормы радиоактивной безопасности НРБ-76/87.
174. Санитарные правила при проведении рентгеновской
дефектоскопии N 2191-80.
175. Методические указания по проведению государственного
санитарного надзора за объектами с источниками электромагнитных
полей ионизирующей части спектра N 2055-79.
176. Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ
в воздухе рабочей зоны N 4617- 88.
177. Измерение концентрации аэрозолей преимущественно
178. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами
праці N 442 від 1 вересня 1992 р.
179. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих
місць за умовами праці. Постанова N 41 від 01.09.91 р.
180. Гигиеническая классификация труда (по показателям
вредности и опасности факторов производственной среды, тяжести и
напряженности трудового процесса) N 4137-86.
181. Санитарные правила организации технологических процессов
и гигиенические требования к производственному оборудованию N
1042-73.
182. ГОСТ 12.3.020-80 Процессы перемещения грузов на
предприятиях. Общие требования безопасности.
183. ГОСТ 12.2.065-81 (СТ СЭВ 1723-79) Грузоподъемные работы.
Общие требования безопасности.
184. ГОСТ 12.3.009-76 (СТ СЭВ 3518-81) Работы
погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности.
185. РД 5.0330-84 Погрузочно-разгрузочные работы при
строительстве и ремонт судов. Требования безопасности.
186. РД 5.0364-83 Работы такелажные в судостроении.
Требования безопасности.
187. ВСН 413-80 Инструкция по монтажу подъемно-транспортного
оборудования.
188. ДНАОП 0.00-1.03-93 Правила устройства и безопасности
эксплуатации грузоподъемных кранов.
189. ГОСТ 12.4.021-75 Системы вентиляционные. Общие
требования безопасности.
190. ГОСТ 12.3.018-79 Системы вентиляционные. Методы
аэродинамических испытаний.
191. АЗ-877 Рекомендации по расчету отсосов от оборудования,
выделяющего тепло и газы. ГПИ <эСантехпроект>. - М., 1983 г.
192. Межотраслевые рекомендации по разработке рациональных
режимов труда и отдыха, М.: Экономика, 1975.
193. Типовые внутрисменные режимы труда и отдыха рабочих
промышленных предприятий, М., 1978.
194. Методические рекомендации по обоснованию организации
типового режима труда и отдыха руководящих работников промышленных
предприятий N 2184-80.
195. Методические рекомендации "Физиологические нормы
напряжения организма при физическом труде" N 2189-80.
196. Методические рекомендации по устранению и предупреждению
не благоприятного влияния монотонии на работоспособность человека
в условиях современного производства N 2257-80.
197. Методические рекомендации "Организация режимов труда и
отдыха работников, трудовая деятельность которых характеризуется
локальным мышечными нагрузками" N 2532-82.
198. Межотраслевые рекомендации по научной организации труда
рабочих промышленных предприятий, М.. 1977.
199. РД 31.93.53-77 Типовые проекты организации труда на
рабочих местах судовых электромонтажников СРЗ ММФ, М.. ММФ, 1978.
200. РД 31.93.59-79 Организация труда, производства и
управления в доковом комплексном цехе судоремонтных предприятий
ММФ, М., ММФ, 1981.
201. РД 31.93.72-81 Типовой проект организации труда в
трубопроводных цехах судоремонтных предприятий ММФ, части I-Ш, М.,
ММФ, 1982.
202. Список производств, цехов, профессии и должностей с
вредными условиями труда, работа в которых дает право на
дополнительный отпуск и сокращенный рабочий день N 298/п-22.
203. Инструкция о порядке применения списка производств,
цехов, профессий и должностей с вредными условиями труда, работа в
которых дает право на дополнительный отпуск и сокращенный рабочий
день N 273/п-20.
204. Оптимальные режимы труда и отдыха для рабочих и
служащих, занятых на работах с вредными условиями труда (по
отраслям народного хозяйства).
205. Список производств, профессии и работ с тяжелыми и
вредными условиями труда, на которых запрещается применение труда
женщин N 240/п -10-3.
206. Список производств, профессии и работ с тяжелыми и
вредными условиями труда, на которых запрещается применение труда
лиц моложе восемнадцати лет N 283/п-9.
207. Рекомендации по трудоустройству беременных женщин на
предприятиях Минморфлота N 08-14/10.
208. Правила о работе на открытом воздухе в холодное время
года.
209. Приказ МЗ Украины "Об утверждении списка
профессиональных заболеваний и Инструкция по его применению" N
23/36/9 ( z0086-95 ) от 02.02.95 г.
210. ГОСТ 12.0.004-79 Организация обучения работающих
безопасности труда. Общие положения.
211. Типовое положение о порядке проведения инструктажа по
технике безопасности и производственной санитарии, работающих на
предприятиях и в организациях судостроительной промышленности, М.,
ММФ.
212. Методика проведения инструктажа по технике безопасности
и производственной санитарии на предприятиях отрасли N 74038-70,
М., ММФ.
213. Перечень профессии рабочих и работ N МКЛИ-0302-121.
214. Межотраслевые методические рекомендации по
психофизиологическому профессиональному отбору, М., 1978.
215. Перечень производств, професии и должностей, работа в
которых дает право на бесплатное получение
лечебно-профилактического питания в связи с особо вредными
условиями труда и правила выдачи лечебно-профилактического
питания, М.
216 Санитарные правила бесплатной выдачи молока или других
равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым в
производствах, цехах, участках и в других подразделениях и
вредными условиями труда, N I-69.
217. Постановление 1 к СССР и Президиума ВЦСПС N 731-11-13 от
16.12.87 г.
218. Методические рекомендации по организации
профилактического питания, которые контактируют с тяжелыми
металлами N 3084-84.
219. Список N 1 и 2 производственных работ, профессий,
должностей и показателей на подземных работах с особо вредными и
особо тяжелыми условиями труда, занятость в которых дает право на
пенсию по возрасту (при старости на льготных условиях), утв. СМ
СССР 26.01.91 г. N10.
220. Список производств, професий, должностей с вредными
условиями руда, работа в которых дает право на дополнительный
отпуск и сокращенный рабочий день, М., 1977.
221. Наказ МОЗ України "Граничні норми піднімання і
переміщення важких речей жінками" N 241 ( z0194-93 ) від 10.12.93
р.
222. Наказ МОЗ України "перелік важких робіт з шкідливими або
небезпечними умовами праці, на яких забороняється використання
праці неповнолітніх" N 46 ( z0176-94 ) від 31.03.94 р.
223. Наказ МОЗ України "Перелік важких робіт з шкідливими або
небезпечними умовами праці, на яких забороняється використання
праці жінок" N 256 ( z0051-94 ) від 29.12.93 р.
224. ОСТ 5.0496-87.
225. Нормы бесплатной выдачи специальной одежды, специальной
обуви и других средств индивидуальной защиты рабочим и служащим
морского транспорта (приказы N 69 от 03.04.84 г.; N 157 от
18.07.80 г.; N 164 от 22.07.81 г.; N 226 от 19.12.80 г.; N 249 от
15.12.81 г.).
226. Методические указания о порядке разработки и постановки
на производство средств индивидуальной защиты, М., 1982.
227. ГОСТ 12.4.011-75 Средства индивидуальной защиты
работающих. Классификация.
228. ГОСТ 12.4.034-85 (СТ СЭВ 4563-84) Средства
индивидуальной защиты органов дыхания. Классификация.
229. ГОСТ 12.4.041-78 Респираторы фильтрующие. Общин
технические требования.
230. ГОСТ 12.4.028-76 Респираторы ШБ-1 <эЛепесток>.
Технические условия.
231. ГОСТ 12.4.042-78 Противогазы промышленные фильтрующие.
Общин технические требования.
232. ГОСТ 12.4.010-75 Средства индивидуальной защиты.
Рукавицы специалные. Технические условия.
233. ГОСТ 12.4.003-80 Очки защитные. Типы.
234. ГОСТ 12.4.023-84 Щитки защитные лицевые. Общие
технические требования и методы.
235. ГОСТ 12.4.013-85 Очки защитные. Общие технические
условия.
236. ГОСТ 12.4.080-79 Светофильтры стеклянные для защиты глаз
от вредных излучений на производстве. Технические условия.
237. ГОСТ12.4.051-78. Средства индивидуальной защиты органа
слуха. Общие технические условия.
238. ГОСТ 12.4.002-74 Средства индивидуальной защиты рук от
вибрации. Общие технические требования.
239. ГОСТ 12.4.024-76 Обувь специальная вибразащитная. Общие
технические требования.
240. Средства индивидуальной защиты работающих на
производстве, М., 1988.
241. Международная конвенция по предотвращению загрязнения с
судов МАРПОЛ 73/78 и Протокол N 1 от 1978 г.
242. Международные Правила охраны от загрязнения прибрежных
вод морей N 2988-84 (кроме гигиенического требований, изложенных в
п.п. 3.7-3.12; 4.1.; 4.3.; 5.4.; 5.6.; 5.9.; Приложения N1).
243. ОСТ 5.3993-81 Охрана вод от загрязнения при постройке и
ремонте судов. Технические требования.
244. РД 5.318.059-86 Общие указания по охране вод от
загрязнения при постройке, переоборудовании и ремонте судов.
245. Временные указания о порядке представления, рассмотрения
и согласования проектов (разделов, пунктов) водоснабжения и
канализации строящихся или реконструируемых объектов (РСМ 330-82).
246. РД 31.04.23-86 Наставления по предотвращению загрязнения
с судов.
247. РТМ 31.3-78 Инструкция по сбору, удалению и
обезвреживанию мусора в морских портах.
248. РД 31.04.01-79 Правила ведения работ по очистке
загрязненных акваторий портов.
249. ГОСТ 17.2.3.02-78 Охрана природы. Правила установления
допустимых выбросов вредных веществ промышленных предприятий.
250. РД 31.06.03-83 Порядок нормирования выбросов для
судоремонтных предприятий ММФ. Методические указания.
251. РД 52.04.186-89 Руководство по контролю загрязнений
атмосферы.
252. ГОСТ 12.4.2.01-81 Почвы. Номенклатура показателей
санитарного состояния.
253. РД 31.06.01-70 Инструкция по сбору, удалению и
обезвреживанию мусора морских портов (РТМ 31.3-78).
254. ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських
і сільських поселень.
255. Перелік нормативних документів у галузі будівництва, що
діють на Україні Київі, Мінбудархітектура, 1994 р.
256. Збірник можливих офіційних матеріалів з санітарних і
протиепідемічних питань. Видання офіційне. У шести томах. Том 1. -
Частина I.- За станом на 20 березня 1995 р. - Київ, МОЗ України,
1995. - 264 стор.
257. Положение о санитарной лаборатории в промышленном
производстве N 822-69.
258. Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу
Міністерства охорони здоров'я України N 3 від 05.01.95 р.

Зміст

Стор.
1. Загальні положення
2. Вимоги до проектування, нового будівництва, розширення та
реконструкція судобудівних і судноремонтних об'єків
2.1. Вимоги до території та генерального плану
2.2.Вимоги до основних ідопоміжних виробничих комплексів,
будинків і споруд, перевантажувальних машин і механізмів
- загальні вимоги
- суднобудівельні і суднопідіймальні споруди
- копри для розробки метадобрухту
- корпусний цех
- механозбиральний цех
- електроремонтний цех
- цехи електрорадіонавігації і зв'язку
- трубооброблюючі цехи
- цех металопокриття
- доковий цех
- деревообробні цехи
- термічні цехи
- лабораторії
- склади
- перевантажуваьні машини і механізми
- диспетчерські
- гаражі, акумуляторні
2.3. Санітарно-побуттові приміщення. Приміщення медичного
призначення. Приміщення й майданчикми для виробничої гімнастики й
загальнофізичної підготовки
- загальні вимоги
- приміщення для відпочинку
- приміщення для чищення й сушіння одягу
- умивальні
- душові
- вбиральні
- пирміщення особистої гігієни жінки
- курильні, приміщення для обігріву
- вимоги до питного водопостачання
- пункти харчування
- приміщення медичного призначення
2.4. Системи вентиляції і опалення об'єктів СРЗ, СБЗ, РЕБФ і
РМФ
2.5. Системи водопостачання об'єктів СРЗ, СБЗ, РЕБФ і РМФ
2.6. Стічні системи
2.7. Система обирання і видалення сміття
2.8. Освітлення території на об'єктів СРЗ, СБЗ, РЕБФ і РМФ
3.1. Вимоги до санітарного контрллю за небезпечними і
шкідливими факторами виробничого середовища
- вимоги до попередження шкідливого впливу хімічних факторів
- вимоги до попередження шкідливого впливу фізичних факторів
- шум і вібрація
- мікроклімат меіонізуючі випромінювання
- промислові джерела іонізуючих випромінювань
- виробничій пил
4. Вимоги до організації робочих місць і виробничих процесів
- вимоги до суден, що будуються і приймаються до ремонту
5. Санітарні вимоги, що підлягають виконанню при експлуатації
суднобудівних і судоремонтних об'єктів
- територія СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ
- об'єкти СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ і допоміжні будинки
- об'єкти громадського харчування
- транспортування харчових продуктів на суда
- експлуатація підіймально-транспортних машин і допоміжних
пристосувань
- внутрішньозаводські транспортні роботи
6. Експлуатація внутрішньозаводських систем
- експлуатація систем опалення, вентиляції і кондиціонування
повітря
- експлуатація систем освітлення
7. Умови режиму праці та відпочинку, персоналу, що
допускаються до участі у виробничих процесах
- умови і режими праці і відпочинку
- вимоги до персоналу, що, допущений до участі у виробничому
процесі
- засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)
9. Вимоги до недопущення забруднення навколишнього середовища
- вимоги до охорони водоймищ
- вимоги до запобігання забруднення атмосферного повітря
- санітарна охорона грунту Додаток 1 Розподіл робітників за
групами виробничих
процесів Додаток 2 Санітарно-побутові приміщення для робітників,
ІТР та оболуговуючого персоналу в залежності від груп виробничих
процесів (БНіП 2.09.04-87)
Додаток 3 Перелік нормативних документів інструкцій та інших
офіційних постанов, необхідних у роботі щодо врахування вимог
"Санітарних правил і норм суднобудівних і судноремонтних об'єктів"

"Санітарні правила і норми суднобудівних і судноремонтних
об'єктів" розроблені під керівництвом та за участю:
- доктора медичних наук, професора А.М. Войтенка - директора
Українського науково-дослідного інституту медицини транспорту
(УкрНДІМТ) МОЗ України;
- кандидата медичних наук, старшого наукового співробітника
В.М. Євстаф'єва - завідуючого лабораторієюгігієни праці УкрНДІМТ.

Правила розроблені співробітниками:
Українського науково-дослідногоінституту медицини транспорту
МОЗ України - кандидатом медичних наук О.Ю. Кетудихаткою.

Набір текстів та виготовлення оригінал-макеру виконано
колективом лабораторії гігієни праці УкрКДІМТ МОЗ України у
складі:
В.М. Євстаф'єва, С.В. Шеік, В.І. Савицький, О.М. Мосполов,
Л.М. Родіонова.

Спонсоры раздела: