Email
Пароль
?
Войти Регистрация


ДСТУ 2205-93 Апарати опалювальні газові побутові з водяним контуром. Загальні технічні умови

Название (рус.) ДСТУ 2205-93 Апарати опалювальні газові побутові з водяним контуром. Загальні технічні умови
Кем принят Не определен
Тип документа ДСТУ (Державний Стандарт України)
Рег. номер 2205-93
Дата принятия 01.01.1970
Статус Действующий
Скачать этот документ могут только зарегистрированные пользователи в формате MS Word





caparol
 



Емкости

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Апарати опалювальні газові побутові з   водяним   контуром.

Загальні технічні умови

АППАРАТЫ ОТОПИТЕЛЬНЫЕ ГАЗОВЫЕ БЫТОВЫЕ С ВОДЯНЫМ КОНТУРОМ

Общие технические условия

WATER CONTOURED HEATING APPLIANCES FOR DOMESTIC USE General specifications

ДСТУ 2205-93 (ГОСТ 20219-93)

Чинний від 01.07.94

У. ВИРОБИ КУЛЬТУРНО-ПОБУТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Місце поправки 

Надруковано

Пошінно бути

Пункт 1.1, рядок 2 

...потужністю 70 кВт...

...потужністю до 70 кВт...

Пункт 1.1 .останній абзац 

...-виконання УХЛ 4.2 за

ГОСТ 15150.

...-виконання УХЛ 4.2

ГОСТ 15150.

Таблиця 1, перелік 3 

3. Наявність окису вуглецю

3. Наявність оксиду вуглецю

Таблиця 1 , перелік 6 

для фосфору

для фарфору

Пункт 2.1,

приклад умовного позначення 

АОГВ-11,5-13-1-Б-В11-70-УХЛ4.2 ДСТУ2205 93 (ГОСТ 20219 93)

АОГВ-11,5-13-1-Б-В11-УХЛ 4.2

ДСТУ2205 93 (ГОСТ 20219 93)

Пункт 5.1, 3-й абзац 

термометр з похибкою + 0,2 °С для виміру температури води;

термометр з похибкою виміру ± 0,2 °С для виміру температури води;

Пункт 5.2.2, 3-й рядок 

(4±1) Па

(4-1) Па

Креслення 1 

Таблиця 4 

Випробувальний газ 

Випробувальний газ 

 

G20*, G21*, G22*, С23*, природний 

G20*, G 21*, G 22*, G23*, природний 

 

G30*. G31*. G32*. 

G30, G31 , G32, зріджений 

Пункт 5.5.2, формула (5), пояснення, символ "m" 

.... кг/год °С

....кг/год

Пункт 5.5.17. абзац 1 

...таблиці 1...

...таблиця 1...

Пункт 5.5.20,

абзац 2 

...таблиці 2...

...таблиця 2...

(ІПС№12-95)

ЗМІНА № 1 ДСТУ 2205-93 (ГОСТ 20219-93)        Апарати опалювальні газові побутові з водяним контуром. Загальні технічні умови

   

Затверджено та надано чинності наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.12.2002 № 31

Чинна від 2003-04-01

Пункт 2.1. Таблиця 1, графа «Найменування параметра», розділ 5 після слова «пальника» доповнити знаком виноски: «* *»; таблицю 1 доповнити виноскою:

«* * Допускають збільшення теплової потужності запалювального пальника. Норму визначають у процентному відношенні від номінальної теплової потужності апарата, не більше:

5% для N ? 11,5 кВт

2 % для N = 70,0 кВт.

У діапазоні номінальних теплових потужностей від 11,5 кВт до 70,0 кВт норму визначають методом інтерполяції.»

Пункт 4.6 доповнити абзацом:

У разі поєднування періодичного та сертифікаційного випробування допускають у період чинності сертифіката відповідності періодичного випробування не проводити.»

Пункт 5.3 четвертий абзац доповнити новим реченням:

«У цьому разі значення номінальної теплової потужності змінюється пропорційно відношенню нижчої теплоти згоряння випробувального газу згідно з ГОСТ 5542 або ГОСТ 20448 до нижчої теплоти згоряння випробувального газу, який вказано у таблиці 3.»

Бібліографічні дані. Замінити «91.140.20» на «97.100.20»

По всьому тексту стандарту слова «запальний пальник» замінити на «запалювальний пальник».

(ІПС № 12-2002)

НАЦІОНАЛЬНА ЗМІНА ДО МІЖДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ, РОЗРОБЛЕННОГО УКРАЇНОЮ

97 ПОБУТОВА ТЕХНІКА ТА ТОРГОВЕЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ. ВІДПОЧИНОК. СПОРТ

97 100.20

НАЦІОНАЛЬНА ЗМІНА № 1 ДСТУ 2205-93* Апарати опалювальні газові побутові з водяним  

                                                                               контуром. Загальні технічні умови

Затверджено та надано чинності наказом Державного комітету. України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2002 р. № 19.

Чинна від 2003-02-01

Пункт 3.7 доповнити абзацем (після останнього):

«Момент сили, прикладений до ручки керування під час обертання, повинен бути не більший ніж 0,6 ? м або 0,017 Н·м/мм діаметра ручки. Сила, прикладена до ручки керування під час натискання, повинна бути не більша ніж 46 ? або 0,5 Н/мм2 площі II поверхні.»

Пункт 3.16. Позицію переліку 4) викласти в новій редакції:

«4) автоматичне блокування* подачі газу до основного пальника при запалюванні запального пальника:

_______________

*Допускається застосування ручного блокування подачі газу.»

Пункт 3.16 доповнити позицією переліку 6):

«6) припинення подавання газу до осювного і запального пальників у разі зниження тиску газу нижче нижньої межі стійкої роботи пальників, зазначеного а настанові з експлуатації, або визначеного виробником (розробником)».

Пункт 5.1 доповнити абзацем (перед останнім):

«динамометр із границями допустимих значень основної похибки виміру ± 1 ?  для вимірювання моменту сили, прикладеної до ручки керування під час обертання і сили, прикладеної до ручки керування під час натискання.»

___________

* Діє тільки на території України                                                                

Пункт 5.5.8.1 перший абзац. Після другого речення доповнити: «Допускається перевіряти тиском 10 кПа.»

Пункт 5.5.13 доповнити абзацами (після останнього):

«Перевіряти на відповідність п. 3.16 (позиція переліку 6)) слід зменшенням тиску газу нижчим нижньої межі стійкої ефективної роботи пальників. При цьому подавання газу до основного і запального пальників повинно припинитися.

Величина зниженого тиску газу перед автоматичним запірним клапаном визначається як сума величин тиску газу нижньої межі стійкої ефективної роботи пальників і втрати тиску на запобіжних і регулювальних пристроях.»

Пункт 5.5.20 останній абзац. Після слів «таблиця 2» доповнити посиланням: «п. 3.7».

Інформаційні дані 6. Нормативно-іехнічні документи, на які в стандарті є посилання Замінити: «ГОСТ 14192-77» на «ГОСТ 14192-96».

(ІПС № 11-2002)

Цей стандарт поширюється на опалювальні побутові газові апарати з водяним контуром (у подальшому - апарати) номінальною тепловою потужністю до 70 кВт, призначені для опалювання приміщень, обладнаних системою водяного опалення. Циркуляція води здійснюється через різницю щільностей або примусове спонукання.

Апарати необхідно вважати продукцією підвищено небезпечною, експлуатація якої потребує дотримання спеціальних правил безпеки.

Вимоги пп. 1.1; 2.1 (крім п. 5 таблиці І і таблиці 2); 3.1; 3.2 (перелік 1,2,3,4,5); 3.3-3.8; 3.10-3.25.2; 5.1; 5.2; 5.3; 5.4; 5.5.1; 5.5.2; 5.5.3; 5.5.4; 5.5.5; 5.5.7; 5.5.8; 5.5.9; 5.5.10; 5.5.11; 5.5.12; 5.5.13; 5.5.14; 5.5.15; 5.5.16; 5.5.17; 5.5.18;5.5.19; 5.5.20 (крімп.3.2перелікб,7 і п. 2.1 таблиці 2) цього стандарту є обов'язковими, інші вимоги цього стандарту - рекомендованими.

Стандарт може використовуватися для сертифікації апаратів.

1. КЛАСИФІКАЦІЯ

1.1. Апарати класифікують:

- за номінальною тепловою потужністю - 70 кВт;

- за газами, які можуть ними використовуватися:

Категорія 1 

Категорія 12 - Апарати, що працюють на    

                       природному газі

Категорія 13 - Апарати, що працюють на  

                       пропані, бутані та їх сумішах 

Категорія 2 

Категорія 23  - Апарати, що працюють на  

                  природному газі, пропані,      

                  бутані та їх сумішах 

- за способом передачі тепла:

Клас 1. Апарати, що характеризуються корисною потужністю, яка передасться у теплоносій.

Клас 2. Апарати, мдо характеризуються загальною потужністю, яка передасться у теплоносій і на пряму тепловіддачу, що сприяє обігріванню приміщення у місці установки.

- за об'ємом води, що нагрівається:

апарати з великим об'ємом води, місткість яких у перерахунку на номінальну теплову потужність становить більше як 0,43 дм3 /кВт (Б);

апарати з малим об'ємом води, місткість яких у перерахунку на номінальну теплову потужність становить менше ніж 0,43 дм3 /кВт;

- за способом відведення продуктів згоряння - через димохід (тип В11);

- за робочим тиском:

апарати з робочим тиском 70 кПа; апарати з робочим тиском більше як 70 кПа.

В умовне позначення вводиться величина робочого тиску більше як 70 кПа.

-за кліматичним виконанням-виконання УХЛ 4.2 за ГОСТ 15150.

2. ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ І РОЗМІРИ

2.1. Основні параметри і розміри апаратів наведені в таблицях 1-2.

Таблиця 1

Найменування параметри 

Норма

1. Номінальна теплова потужність, кВт

? 11,5 

від 11,5 до 28,0 включ. 

від 28,0 до 70,0 включ. 

2. ККД*, %, не менше 

 

 

 

- апаратів класу 1 

80 

80-85 

85 

- апаратів класу 2 

82 

82-85 

85 

3. Наявність окису вуглецю в сухих нерозбавлених продуктах згоряння, % за об'ємом, не більше 

 

 

 

на еталонному газі 

 

0,05 

 

на граничному газі 

 

0,1 

 

4. Температура продуктів згоряння на виході з апарату, °С, не менше 

 

110 

 

5. Номінальна теплова потужність 

запального пальника, Вт,

 

 

 

 

 

 

не більше 

 

250 

 

6. Температура поверхні ручок управління не повинна перевищувати температуру приміщення, °С, більш  як на:

для  металів 

 

35 

 

для фосфору 

 

45 

 

для пластмаси 

 

50 

 

7. Температура зовнішніх поверхонь деталей апарата, підлоги під апаратом і стінки, біля якої встановлено апарат, °С, не більше:

 

 

 

корпус крана, кришка, стінки-бокові і передня 

 

80 

 

задня стінка 

 

120 

 

підлога під апаратом 

 

50 

 

стінка, біля якої встановлено апарат 

 

60 

 

* Для потужностей від 11,5 до 28,0 кВт ККД Інтерполюють за прямою

Розміри патрубків для відводу продуктів згоряння

Таблиця 2

Номінальна  теплова   потужність, кВт

Внутрішній діаметр газовідвідного патрубка, мм, не менше 

11,5* 

97 чи 111 

19 

111 

29 

125 

41 

139 

46,5 

153 

58 

167 

70 

180 

*Для апаратів, у яких номінальна теплова потужність нижча за 11,5 кВт, рекомендується, щоб діаметр з'єднувального трубопроводу був менше ніж 111 мм.

Для апаратів, номінальні теплові потужності яких не зазначені у таблиці 2, необхідно застосовувати з'єднувальні розміри, відповідні апаратам більшої найближчої потужності.

Приклад умовного позначення

апарата (А) опалювального (О) газового побутового (Г) з водяним контуром (В) номінальною тепловою потужністю 11,5 кВт, що працює на пропані, бутані та їх сумішах (категорія 13), який характеризується корисною потужністю, яка передасться до теплоносія (клас 1), з великим об'ємом води (Б), з відводом продуктів згоряння через димохід (тип В11), з робочим тиском 70 кПа, кліматичного виконання УХЛ 4.2.

АОГВ-11,5-13-1-Б-В11-70-УХЛ 4.2 ДСТУ 2205-93 (ГОСТ 20219-93) апарата (А) опалювального (О) газового побутового (Г) з водяним контуром (В) номінальною тепловою потужністю 28,0 кВт, що працює на природному газі (категорія 12), який характеризується корисною потужністю, яка передасться до теплоносія (клас 1) з малим об'ємом води, з відводом продуктів згоряння через димохід (тип В11), з робочим тиском 130 кПа, кліматичного виконання УХЛ 4.2.

АОГВ-28.0-12-1-В11-130-УХЛ 4.2  ДСТУ 2205-93 (ГОСТ 20219-93)

3. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

3.1.  Апарати повинні виготовлюватися відповідно до вимог цього стандарту за робочими кресленнями і в разі необхідності зразком-еталоном, що затверджений в усталеному порядку.

3.2.  Конструкція апаратів повинна забезпечувати:

1) доступ до основного і запальних пальників, запобіжного і регулюючого обладнання, а також знімання їх без від'єднання апарата від комунікації;

2) зручність та безпеку запалювання запального пальника;

3) можливість спостерігати за роботою пальників;

4)  виключення  можливостей випадкового зміщення основного і запального пальників;

5) перехід з одного газу на інший за рахунок заміни сопел і (або) встановленння діафрагм, і (або) регулювання первинного повітря (для апаратів категорії 223);

6) можливість виміру тиску газу безпосередньо перед пальником і перед регулятором тиску газу (при його наявності);

7) можливість підключення до апарата датчика температури повітря.

3.3. Апарати повинні мати  кожух, що закриває хоча б теплообмінник, запальний і основний пальники.

3.4. Апарати повинні мати газовий фільтр.

3.5.  Конструкція сопел газових пальників повинна передбачати заміну їх тільки за допомогою інструменту.

3.6. Конструкція апарата повинна забезпечувати повний відвід продуктів згоряння у димохід.

3.7.  Ручки управління потрібно розташовувати у зручному і доступному для користування місці, їх положення повинно чітко розпізнаватися.

Якщо управління здійснюється шляхом обертання, то переміщення ручки у положення «закрито» повинно відбуватися за годинниковою стрілкою.

3.8. Апарати повинні мати терморегулятор з межею настроювання від 50 до 90 °С і похибкою настроювання ±5 °С.

3.9. Теплова потужність апарата не повинна відхилятися більш як на ±5 % від номінального значення.

3.10. Газові комунікації апаратів повинні бути герметичними.

3.11. Теплообмінник апарата і водоведучі деталі повинні бути міцними і щільними.

3.12.  При запалюванні полум'я повинно поширюватися по всій вогневій поверхні пальника без бахкання і не більше як за 2 с.

3.13. Полум 'я запального пальника повинно бути стійким до включення і виключення основного пальника і горизонтального потоку повітря швидкістю 2 м/с.

3.14.  Пальник апарата повинен забезпечувати стійке горіння без проскоків та відриву полум'я.

3.15. Апарати повинні бути працездатними при розріджені у димоході від 2,94 до 29,4 Па.

3.16. Апарати повинні оснащуватися запобіжними і регулюючими засобами, які забезпечують:

1)  подання газу до основного пальника тільки при наявності полум'я на запальному пальнику за час не більше як 30 с;

2) припинення подачі газу при згасанні запального пальника за час не більше як 60 с;

3) припинення подачі газу при відсутності тяги у димоході за час не менше як 10 с і не більше як 60 с;

4)  автоматичне блокування основного пальника при запалюванні запального пальника;

5)  можливість відключення подачі газу при відсутності протоку вощи для апираіін о циркуляцією води примусового спонукання.

3.17. Коригований рівень звукової потужності працюючого апарата - не більше як 55 дБА.

3.18. Матеріали і (або) покриття деталей апарата слід використовувати з числа дозволених Мінздравом для внутрішнього використання у жилих приміщеннях.

3.19.  Матеріали, що використовуються для герметизації газових комунікацій, повинні бути газостійкими. Зміна маси засобів герметизації відносно вихідної не повинна перевищувати 5 %, а проникнення, зокрема після «швидкісного старіння», не допускається.

Твердість по Шору А після «швидкісного старіння» не повинна змінитися більш як на 5 одиниць.

3.20. Апарати в упакованному вигляді повинні витримувати транспортну тряску при середньому перевантаженні 2,4 g і частоті 120 ударів на хвилину.

3.21. Середній строк служби апарата - не менше як 14 років. Критерій граничного стану - розгерметизація теплообмінника.

3.22. Середнє напрацювання на відмову - не менше 2750 г. Критерії відмови:

неспрацювання елементів автоматики; розгерметизація водяних і газових комунікацій; наявність проскоку або відриву полум'я на пальниках.

3.23.  Комплектність

3.23.1. До кожного апарата мас бути додано посібник з експлуатації.

3.24.  Маркування

3.24.1.  Кожний апарат повинен мати маркування, розташоване у доступному місці, яке містить:

товарний знак чи найменування підприемства-виробника; умовне позначення апарата;

вид газу (природний або зріджений), на який розраховано апарат; величину номінального тиску газу у паскалях;

порядковий номер апарата за системою нумерації підприемства-виробника;

рік і місяць випуску;

знак відповідності для сертифікованих апаратів.

Маркування мас бути нанесене способом, який забезпечує його збереження протягом всього строку служби апарата.

3.24.2. Транспортне маркування вантажу за ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційних знаків «Крихке Обережно», «Верх», «Берегти від вологи».

3.25. Упаковування

3.25.1.  Всі оброблені нс-пофарбовані зовнішні деталі апарата і різьбові кінці штуцерів мають бути законсервовані за ГОСТ 9.014 за ? групою виробів для категорій умов зберігання та транспортування 2 (С).

Строк дії консервації- 12 міс.

Отвори штуцерів повинні бути захищені від засмічення.

3.25.2. Кожен апарат повинен бути обгорнутий двошаровим пакувальним папером за ГОСТ 8828 чи мішковим папером за ГОСТ 2228, чи іншим папером, що забезпечує збереження апарата, обв'язаний шпагатом і упакований в дерев'яну обрешітку за ГОСТ 12082 або іншу тару, виготовлену за технічними вимогами і робочими кресленнями, затвердженими в установленому порядку.

При відправленні до районів Крайньої Півночі і важкодоступні райони транспортна тара і упаковка апаратів повинна відповідати групі 102 ГОСТ 15846.

4. ПРИЙНЯТТЯ

4.1. Для перевірки відповідності апаратів вимогам цього стандарту слід проводити такі види випробувань:

приймальне-здавальні;

періодичні;

типові;

випробування на надійність;

сертифікаційні.

4.2.  Приймально-здавальним випробуванням повинен підлягати кожний апарат на відповідність вимогам пп. 3.1; 3.7; 3.10; 3.11; 3.12; 3.14; 3.16: 3.18 (в частині наявності захисних покриттів); 3.23.1; 3.24.1; 3.24.2; 3.25.1 (в частині наявності і захисту отворів штуцерів); 3.25.2.

Допускається окремі перевірки проводити до повного складання і

упаковки апарата.

4.3.  Періодичні випробування слід проводити не рідше одного разу на рік не менше як на трьох апаратах з числа тих, що пройшли приймально-здавальні випробування на відповідність всім вимогам цього стандарту, крім пп. 1.1 (в частині кліматичного виконання), 3.20, 3.21, 3.22.

4.4.  Типові випробування слід проводити, коли в конструкцію чи технологічний процес внесені зміни, що впливають на параметри і вимоги, встановлені цим стандартом. Типовим випробуванням слід піддавати не менше трьох апаратів на відповідність тим вимогам цього стандарту на які могли вплинути внесені зміни.

4.5.  Випробування на надійність (пп. 3.21, 3.22), на відповідність вимогам пп. 1.1 (в частині кліматичного виконання) і 3.20 слід проводити не рідше одного разу у п'ять років на одному апараті.

Початок відліку - з моменту проведення приймальних випробувань.

4.6. Сертифікаційні випробування слід проводити не менше як на трьох апаратах з числа тих, що пройшли приймально-здавальні випробування на відповідність обов'язковим вимогам цього стандарту.

Сертифікаційні випробування проводяться під час сертифікації   апаратів.

5. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

5.1. Апаратура

При проведенні випробувань повинні використовуватись такі засоби вимірювань та контролю:

термометр з похибкою виміру ± 1 °С для виміру температури повітря в приміщенні і температури газу;

термометр з похибкою ± 0,2 °С для виміру температури води;

барометр з похибкою виміру ± 200 Па для виміру атмосферного

тиску;

анемометр з діапазоном виміру від 0,3 до 5 м/с для виміру швидкості руху повітря у приміщенні;

ваги з похибкою виміру ±75 г для виміру погодинної витрати води;

мановакуумметр з похибкою виміру ± 20 Па для чиміру надмірного тиску газу;

лічильник газовий 3 класу для виміру витрат газу;

мікроманометр рідинний 1 класу для визначення розрідження у димоході;

газоаналізатор з похибкою виміру:

±2,5% для виміру вмісту диоксиду вуглецю у продуктах згоряння і у повітрі приміщення;

± 10% для виміру вмісту оксиду вуглецю у продуктах згоряння і у повітрі приміщення;

манометр класу точності 1,5 для виміру тиску води;

хроматограф лабораторний з межею вимірів від 0 до 100% для визначення теплоти згоряння газу;

твердомір з похибкою виміру ± 1% для виміру твердості матеріалів;

шумомер 2 класу точності для виміру рівня звукової потужності; секундомір 2 класу точності для виміру тривалості випробувань; штангенциркуль з похибкою виміру ± 0,1 мм; стенд для проведення випробувань (креслення 1); пристрій для випробування на герметичність (креслення 2).

Допускається використовувати інші засоби вимірів і контролю, що забезпечують вказану точність вимірів.

5.2. Умови проведення випробувань

5.2.1.  Періодичні, типові і сертифікаційні випробування слід проводити за таких умов:

температура повітря в приміщенні, °С                               (20 ± 5);

відносна вологість повітря у приміщенні, %, не більше            80;

швидкість руху повітря у приміщенні, м/с, не більше             0,5.

5.2.2. Всі випробування, крім п. 3.15, слід проводити лрл природній тязі з підключенням до патрубка для відводу продуктів згоряння висотою 1 м або при розрідженні у димоході (4±1) Па.

5.2.3. Розміщення приладів на стенді для проведення випробувань, крім приймально-здавальних, мас відповідати схемі, вказаній на кресленні 1.

СТЕНД ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

1 - кран, 2 - термометр; 3 - лічильник газовий;  4 - мановакуумметр; 5 - потенціометр,

6 - апарат, 7 - вентиль; 8 манометр; 9 - ваги; 10 - посудина для води;  11 - патрубок для

відтоку продуктів згоряння; 12 - пробовідбірник; 13 - мікроманометр

Креслення 1

ПРИСТРІЙ ДЛЯ ВИПРОБУВАННЯ НА ГЕРМЕТИЧНІСТЬ

1- бюретка вимірювальна; 2- підвід випробувалального газу; 3- посудина резервна; 4- посудина для підтримання необчпікчо рівня; 5 - місце підключення апарата, що перевіряється

Креслення 2

5.2.4. Ступінь чистоти випробувальних газів повинен мати, процент за об'ємом, не менше:

азот (N2)                  -99;

водень (Н2)              -99;

Із загальним вмістом Н2, CO і О2 не більше 1 % об. і з загальним             

                                          вмістом N2 і СО2 не більше 2 % об.

5.3. Випробування апаратів слід проводити на випробувальних газах, у відповідності з тим газом, на який виготовлено апарат:

приймально-здавальні на газах за ГОСТ 5542 і ГОСТ 20448;

періодичні, типові і сертифікаційні на газах, що вказані у таблиці.3.

Допускасться пронодити періодичні, типові і сертифікаційні випробування на газах за ГОСТ 5542 і ГОСТ 20448.

Таблиця 3

Випробувальний газ 

Індекс 

Склад газу, % зл об'ємом 

Нижча теплота згоряння газу. кДж/м3 

Число Воббе за QPH,

кДж/м3 

Відносна густина газу за повітрям 

Еталонний газ 

G20 

СН4 

35900 

48200 

0,554 

Граничний газ на неповне згоряння 

G21 

87СН4 13С3Н8 

43400 

52400 

0,685 

Граничний газ на проскок

G22 

65СH4 35Н2 

27100 

43700 

0,384 

Граничний газ на відрив полум'я 

G23 

92,5СН4 7,5Н2 

33200 

43400 

0,585 

Граничний газ для неповного згоряння 

G30 

С4Н10 

122800 

85300 

2,077 

Граничний газ на від-рив полум'я 

G31 

С3H8 

93600 

74900 

1,562 

Граничний газ на проскок полум'я 

G32* 

С3Н6 

87800 

72000 

1,481 

*Допускається замість граничного газу G32 викорисгооувати G30.

Примітка. Число Воббе газу, що використовується, має дорівнювати величині, що вказана в таблиці 3 для відповідного випробувального газу, з точністю ± 2%.

Число Воббе (W) у кілоджоулях на кубічний метр слід визначати за формулою

                                                                  W = QPH /???                          (1)

де      QPH  - нижча теплота згоряння газу, кДж/м ;

           ?    - відносна густина газу за повітрям.

5.4. Тиск газів при випробуваннях повинен відповідати вказаним у таблиці 4.

Таблиця 4

Випробувальний газ

Тиск, Па

номінальний

мінімальний

максимальний

G20*, G21*, G22* , G23* , природний 

1274, 1960 

640, 1470 

1764, 744 

G30*, G31*, G32* , зріджений 

2940 

1960 

 28 

*Випробування слід проводити при тискові, який вказаний у посібнику з експлуатації апарата.

5.5. Проведення випробувань

5.5.1. Номінальну теплову потужність (?) у кіловатах (пп. 2.1 таблиця 1 п.1; 3.9) слід визначити при роботі апарата на номінальному тиску газу і підрахувати за формулою

                                            N = (B· QPH · ?) / (100·3600 )                                             (2)

де      В        погодинна витрата газу, м3 /год;

         ?        коефіцієнт корисної дії, %.

Перед заміром витрати газу апарат повинен пропрацювати не менше 5 хв.

Погодинну витрату газу (В) в кубічних метрах на годину слід обчислювати за формулою

                                                    B = V0 / ?                                                                  (3)

де       Vо     об'єм сухого газу, приведений до нормальних умов.м3 ;

            ?      час, протягом якого вимірювався об'єм газу, що витрачається, година.

Об'єм сухого газу (V0) в кубічних метрах, приведений до нормальних умов, слід визначати за формулою

                                V0  = [V273/(273+t)] · [(Pб+Pг)/101325]                                    (4)

де       V       - об'єм газу, м3, виміряний лічильником;

t         - темперадтура газу безпосередньо на виході з лічильника, °С;

?б     - барометричний тиск у приміщеннях лабораторії, Па;

?г     - надмірний тиск газу безпосередньо на виході з лічильника, Па.

5.5.2. Коефіцієнт корисної дії апарата (п. 2.1 таблиця 1 п. 2) слід визначати при роботі основного пальника на номінальній тепловій потужності і перепаді температур води на вході і виході з апарата (25 ± 5) °С.

Температура води на вході в апарат повинна дорівнювати (60 + 5) °С. Визначення параметрів слід проводити при режимі, що встановився, коли температура гарячої води не змінюється більш як на 1 °С протягом 5 хв.

Коефіцієнт корисної дії (?) у процентах для апаратів класу 1 слід обчислювати за формулою

                                       ? = m · c(t2 t1)·100%/B·QPH                                                   (5)

де       m       - витрата горячої води під час випробувань, кг/год ° С;

          с        - теплоємкість води, кДж/кг °С;

t2       - температура води, що виходить з апарата, °С;

t1       - температура води, що входить у апарат, °С.

Коефіцієнт корисної дії для апаратів класу 2 слід обчислювати за формулою

                                       ? = 100 [(tв.г.- tп)/tmax]· [C?+ (h-1)· B?·K]·100,                       (6)

де       tв.г    - температура вихідних газів у точці відбору проб продуктів згоряння, °С;

         tп       - температура повітря, що надходить на горіння, °С;

         tmax    - жаровиробництво газу без обліку вологи повітря повинно прийматися:

1) для природного газу 2010 °С;

2) для зрідженого газу 2100 °С;

h - коефіцієнт розрідження продуктів згоряння;

С?, В?, К- поправочні коефіцієнти.

Коефіцієнт розрідження продуктів згоряння (h) слід визначати за вмістом кисню у продуктах згоряння за формулою

                                                                                                                    (7)

де          - вміст кисню у повітрі приміщення, % за об'ємом;

           - вміст кисню у продуктах згоряння за даними аналізу проби, % за об'ємом;

або за вмістом двоокису вуглецю у продуктах згоряння за формулою

                                                                                                                          (8)

де        - максимальний вміст двоокису вуглецю в продуктах згоряі ня, % за об'ємом , приймається

1) для природного газу 11,7;

2) для зрідженого газу 14,0.

  - вміст двоокису вуглецю у продуктах згоряння за даними аналізу проби, % за об'ємом.

Значення коефіцієнтів С ' і К залежно від температури газів, що відходять, мають прийматися за таблицею 5.

Таблиця 5

tв.г,°C 

С? 

К

100 

0,82 

0,78 

200 

0,83 

0,78 

300 

0,84 

0,79 

400 

0,86 

0,80 

Значення коефіцієнта В ? приймається:

1) для природного газу 0,81;

2) для зрідженого газу 0,85.

5.5.3.  Вміст оксиду вуглецю у сухих нерозведених продуктах згоряння (CO) у процентах за об'ємом (п. 2.1 таблиця 1 п. 3) слід визначати при роботі апарата на номінальному тиску і перепаді температур води (25 ± 5) °С. Температура води на вході в апарат має дорівнювати (60 ± 5) °С.

Розрахунок проводять за формулою

                                          CO = COпр · h,                                                     (9)

де      COпр - вміст  окису вуглецю у продуктах згоряння за даними аналізу проби, % за об'ємом.

Відбір продуктів згоряння слід проводити пробовідбірником. Пробовідбірник повинен бути виконаний у вигляді трубки, заглушеної з одного кінця, з отвором для відбору продуктів згоряння діаметром 2 мм з кроком 10 мм по всій довжині. Встановлюється пробовідбірник на всю глибину патрубка для відбору продуктів згоряння.

5.5.4.  Температуру продуктів згоряння на виході з апарата (п. 2.1 таблиця 1 п. 4) слід визначати при роботі апарата на номінальній тепловій потужності і перепаді температур води на вході і виході з апарата (25 ± 5) °С. Вимір температури слід проводити у центрі вертикального патрубка для відводу продуктів згоряння на відстані 250 мм від зрізу патрубка.

5.5.5. Перевірку апарата на відповідність вимогам п. 3.8 слід проводити при номінальному тиску газу.

Витрати води, що протікає через апарат, необхідно зменшувати до припинення роботи основного пальника або до переходу на режим зниженої теплової потужності. Перевірку слід проводити п'ятикратне в граничних значеннях діапазону регулювання. За кінцевий результат треба приймати середнє арифметичне п'яти вимірів.

5.5.6. Номінальну теплову потужність запального пальника (п. 2.1 таблиця 1 п. 5) треба визначати за методикою п. 5.5.1 при непрацюючому основному пальнику. При цьому слід приймати ? = 100%.

5.5.7. Перевірку апарата на відповідність вимогам п. 3.6 слід проводити за допомогою відбірного зонда, що встановлюється у місцях можливих витоків. Вміст СО2 у відібраних пробах не повинен перевищувати СО2 приміщення більше як на 0,1 %.

5.5.8. Перевірка герметичності   газових комунікацій апарата (п.3.10).

5.5.8.1. Перевірку герметичності газових комунікацій слід проводити об'ємним методом на пристрої, схема якого наведена на кресленні 2.

Перевірку слід проводити повітрям тиском 15 кПа. Тривалість випробувань - не менше 5 хв з наступним перерахуванням в дециметри кубічні на годину.

Допустимий розхід витоку встановлюється за величиною,

що визначається за формулою   (0,1/23) · N дм3 /год, але не більше 0,1 дм3 /год.

При цьому слід перевіряти герметичність:

комунікацій;

запірного пристрою;

газових клапанів запобіжних і регулюючих пристроїв.

5.5.8.2.  Перевірку герметичності газових комунікацій слід проводити при відкритих клапанах, віггкпитому запірному пристрої, закритих соплах основного і запального пальника і закритому датчику тяги (при його наявності).

5.5.8.3. Перевірку герметичності запірного пристрою слід проводити при відкритих клапанах і закритому запірному пристрої.

5.5.8.4.  Перевірка герметичності газових клапанів запобіжних і регулюючих пристроїв.

Перевірку герметичності клапана терморегулятора проводять при відкритому газовому клапані безпеки, що спрацьовує при відсутності запального полум'я, відкритому запірному пристрої, закритому соплі запального пальника і закритому датчику тяга (якщо він є). Для апаратів, що мають режим зниженої теплової потужності, герметичність клапана терморегулятора не контролюють.

Для апаратів, у яких запірний пристрій поєднаний з клапаном терморегулятора або клапаном безпеки, перевірку проводять як для запірного пристрою.

Перевірку герметичності газового клапана безпеки, що спрацьовує при відсутності запального полум'я, перевіряють при відкритому запірному пристрої, відкритому клапані терморегулятора,відкритих соплах основного і запального пальників і закритому датчику тяги (якщо він є).

5.5.8.5. При приймально-здавальних випробуваннях герметичність газових комунікацій слід визначати за падінням тиску у два етапи:

при закритих клапанах і закритому запірному пристрої;

при відкритих клапанах і закритому запірному пристрої.

Допускається перевіряти герметичність газових комунікацій об'ємним методом за допомогою лічильника бульбашок повітря. Перевірку слід проводити повітрям тиском 15 кПа.

Розрахунок норм герметичності надано в додатку

5.5.9.  Міцність і щільність теплообмінника апарата і водоведучих деталей (п. 3.11) треба перевіряти гідравлічним тиском 150% від максимального робочого тиску протягом 20 хв. Для апаратів з робочим тиском більше 70 кПа він мас бути не менш за 400 кПа. При приймально-здавальних випробуваннях тривалість випробувань - 5 хв.

Теплообмінник і водоведучі деталі вважають такими, що витримали випробування, якщо не буде течі і залишкових деформацій.

Перевірку необхідно проводити при цілковитому заповненні водою теплообмінника і водоведучих деталей.

5.5.10.  Працездатність запального пальника (пп. 3.12; 3.13) треба перевіряти при роботі апарата на номінальному тиску газу:

за п. 3.12 п'ятикратним розпалюванням основного пальника;

за п. 3.13 п'ятикратним включенням та виключенням основного пальника і дією протягом 15 с потоку повітря, скерованого перпендикулярно до площини передньої стінки апарата зі швидкістю 2 м/с, виміряною на відстані 1 м від оглядового отвору.

Допускається відрив полум'я з його відновленням.

5.5.11. Стійкість горіння основного пальника апарата (п. 3.14) слід перевіряти візуально за малюнком горіння.

Випробування слід проводити:

на проскок полум'я - на мінімальному тиску газу і мінімально відкритому клапані терморегулятора;

на відрив полум'я - на максимальному тиску газу і максимально відкритому клапані терморегулятора.

Перевірку необхідно проводити на кожному режимі не менше 5 хв.

5.5.12.  Працездатність апарата при зміні розрідження у димоході (п. 3.15) слід перевіряти при приєднанні апарата до димоходу з регу-люсмою спонукальною тягою візуально по вигляду полум'я. Відрив полум'я не допускається.

Перевірку слід проводити при номінальному тиску газу.

5.5.13. Перевірку на відповідність п. 3.16 (перелік 1) слід проводити відліком часу від моменту запалювання запального пальника до моменту спрацювання клапана безпеки.

Перевірку відповідності вимогам п. 3.16 (переліки 2, 3) слід проводити після роботи апарата на номінальному тиску не менше 5 хв, за відліком часу.

перелік 2 - від згасання запального пальника до спрацювання клапана безпеки;

перелік 3 - від припинення розрідження у димоході до згасання основного пальника.

Час рахувати як середнє арифметичне п'яти вимірів.

При перевірці кнопка газового клапана безпеки, що спрацьовує при відсутності запального полум'я, не повинна бути натиснена.

Перевірку відповідності п. 3.16 (перелік 4) слідпроводити включенням з порушенням порядку включення.

При цьому не повинно відбуватися надходження газу на основний пальник при запалюванні запального пальника.

Перевірку відповідності п. 3.16 (перелік 5) слід проводити відключенням води. При цьому не допускається подача газу на основний пальник.

5.5.14. Коригований рівень звукової потужності (п. 3.17) визначають за ГОСТ 12.1.028.

5.5.15.  Перевірку на відпопі.пгність п. 3.18 слід проводити звіркою матеріалів, закладених у документацію на апарат, з Переліком матеріалів, дозволених Мінздравом.

5.5.16. Стійкість деталей з неметалевих матеріалів до впливу вуглеводних газів (п. 3.19) має перевірятися таким чином:

стійкість деталей з неметалевих матеріалів, що контактують з вуглеводними газами, до їх впливу слід визначати за ГОСТ 9.030, занурюючи попередньо зважені деталі у рідкий пснтан на 24 год. Після вилучення з пентану зразки висушуються протягом 1 хв і зважуються, потім залишаються на відкритому повітрі на 24 год і знову зважуються;

для випробувань на проникнення з листа матеріалу, що випробовується, слід вирізати прокладку діаметром 8 ? 19 мм. Прокладка стискається у пристрої на 20% своєї товщини, попередньо заповненому 0,5 г рідкого пентану. Пристрій зважується і залишається на відкритому повітрі при температурі (20 ±1) °С. Наступне зважування відбувається через 24 год і проникнеї ня матеріалу прокладки в грамах за годину по пентану визначається з точністю до третього десяткового знака;

для    випробування на проникнення після «швидкісного старіння» пристрій зі з'єднанням, що випробовується, звільнити від пентану через нижню пробку і помістити в сушильну камеру при температурі (110 ± 1) °С на 7 днів, після чого провести ще раз випробування на проникнення за умов, що описані вище;

випробування на твердість за Шором А слід проводити за ГОСТ 263 на зразках матеріалу у стані поставки і після старіння в сушільній камері при температурі (110 ± 1) °С протягом 7 днів.

5.5.17.  Перевірку апарата на відповідність п. 2.1 таблиці 1 пп. 6,7 слід проводити при максимальному тиску газу перед апаратом і максимальній температурі води на виході у точках максимального нагріву.

Різницю температур нагріву поверхонь апарата і оточуючого середовища (t) у градусах за Цельсіем слід визначати за формулою

                                                 t = t1- t2 ,                                               (10)

де       t1 - температура повітря у точках виміру, °С;

          t2 - температура повітря у приміщеннях, °С.

5.5.18. Випробування апарата на транспортну тряску (п. 3.20) повинні проводитися на стенді протягом (35 ± 1) хв при середньому перевантаженні 2,4g і частоті 120 ударів на хвилину. Упакований апарат має бути жорстко закріплений на стенді.

Після випробувань візуально перевіряють стан упаковки. Порушення упаковки не допускається.

Вважається, що апарат витримав випробування, я. .що після тряски не знайдено механічних пошкоджень, послаблення кріплення.

Далі апарат перевіряють на відповідність вимогам пп 3.10, 3.11.

5.5.19.  Перевірку апарата на відповідність вимогам пп. 3.21, 3.22 слід проводити за методикою РД 51-02-110-89 «Аппараты отопительные газовые бытовые с водяным контуром. Методы испытания на надежность».

5.5.20.  Перевірку за пп, 3.1 (на відповідність зразку-еталону при його наявності), 3.2-3.5; 3.7; 3.23.1; 3.24.2; 3.24.2; 3.25.1; 3.25.2 слід проводити зовнішнім оглядом.

Перевірку за п. 2.1 таблиці 2 проводять за допомогою вимірювального інструменту.

5.5.21. Перевірку апарата на дію кліматичних факторів (п. 1.1) слід проводити за методикою РД 51-02-118-93 «Апаратура побутова, що працює на газовому паливі. Програма і методика кліматичних випробувань».

6. ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

6.1. Транспортування

6.1.1. Апарати транспортують залізничним транспортом у критих вагонах чи автомобільним транспортом у відповідності з правилами перевезення вантажу, що діють на транспорті конкретного виду.

Розміщення вантажу при перевезенні апаратів залізницею має відповідати «Технічним умовам навантаження і кріплення вантажу МПС».

Допускається апарати формувати у пакети. Габаритні розміри пакетів за ГОСТ 24597. Апарати, сформовані у пакети, встановлюються:

на плоскі піддони за ГОСТ 9078 (запаковані у дерев'яну обрешітку) вантажопідйомністю не більше 1 т;

на ящикові піддони за ГОСТ 9570 (запаковані у ящики з гофрованого картону).

Апарати,   встановлені  на  плоскі піддони, скріплюють   за ГОСТ 21650 металевою стрічкою за ГОСТ 3560 або  ГОСТ 6009, або ГОСТ 503.

6.2. Збереження

6.2.1. Збереження апаратів - за умовами збереження 2(С) за ГОСТ 15150.

7. ВКАЗІВКИ ЩОДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ

7.1.  Апарати слід встановлювати і експлуатувати дотримуючись Будівельних Норм і Правил СНіП 2.04.08-87 «Газоснабжение» і Правил безпеки у газовому господарстві.

7.2. При появі у приміщенні запаху газу слід терміново припинити користування апаратом.

7.3. Забороняється користуватися апаратом у випадку несправності його газопровідних та водопровідних комунікацій.

7.4.  Технічне обслуговування, усунення несправностей повинні проводити організації, що обслуговують апарати.

8. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

8.1. Підприємство-виробник повинно гарантувати відповідність апаратів вимогам цього стандарту при умові дотримання правил монтажу, зберігання та експлуатації, вказаних у цьому стандарті та посібнику з експлуатації.

Гарантійний строк експлуатації апаратів - 3 роки; для апаратів, що надходять у роздрібний продаж - від дня продажу; для апаратів, що призначаються для позаринкового споживання - з дня одержання споживачем.

ДОДАТОК

обов'язковий

РОЗРАХУНОК НОРМ ГЕРМЕТИЧНОСТІ ПІД ЧАС ПРИЙМАЛЬНО-ЗДАВАЛЬНИХ ВИПРОБУВАНЬ

Герметичність газових комунікацій по падінню тиску (?P) у пас-калях визначається за формулою

                                                                                        (11)

де       f         - норматив витоку у відповідності до вимог п. 5.5.17; л/год;

           t        - термін проведення випробувань, с;

          ?        - об'єм порожнини, що знаходиться під випробувальним тиском, мм ;

          d        - внутрішній діаметр мановакуумметра, мм.

При визначенні герметичності газових комунікацій об'ємним методом за допомогою лічильника бульок повітря термін витоку однієї бульбашки (Т) в секундах визначається за формулою

                                                                                                                         (12)

де       ?        - об'єм бульбашки повітря.

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1.  РОЗРОБЛЕНО І ВНЕСЕНО Технічним комітетом «Побутова апаратура, що працює на газовому, рідкому та твердому видах палива»

РОЗРОБНИКИ

Н. Д. Отичко;   Л. В. Коваленко (керівник теми); Т. В. Ро-качева;    В. Ф. Гайдуков;    ?. ?. Ільїн;   Є. Я. Ломакін; А. Є.  Шевцов,  канд. техн. наук

2.  ЗАТВЕРДЖЕНО І ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України № 94 від 30.06.93

3. Зареєстровано УкрНДІССІ за № 804/002163 07.07.93

4. Замість ГОСТ 20219-74

5. Строк першої перевірки - 1998 р. Періодичність перевірки - 5 років

6. НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ, НА ЯКІ В СТАНДАРТІ  Є ПОСИЛАННЯ

Позначення НТД, на які посилаються 

Номер пункту, підпункту 

ГОСТ 9.01 4-78 

п. 3.25.1 

ГОСТ 9.030-74 

п. 5.5.1 6 

ГОСТ 12. 1.028-80 

п. 5.5. 14 

ГОСТ 263-75 

п. 5.5. 16 

ГОСТ 503-81 

п. 6.1.1 

ГОСТ 2228-81 

п. 3.25.2 

ГОСТ 3560-73 

п. 6.1.1 

ГОСТ 5542-87 

п. 5.3 

ГОСТ 6009-74 

п. 6.1.1 

ГОСТ 8828-89 

п. 3.25.2 

ГОСТ 9078-84 

п. 6.1.1 

ГОСТ 9570-84 

п. 6.1.1 

ГОСТ 12082-82 

п. 3.25.2 

ГОСТ 14192-77 

п. 3.24.2 

ГОСТ 15150-69 

пп. 1.1; 6.2.1 

ГОСТ 15846-79 

п. 3.25.2 

ГОСТ 20448-90 

? 5.3 

ГОСТ 21650-76 

п. 6.1.1 

ГОСТ 24597-81 

п. 6.1.1 

 



Спонсоры раздела: