Email
Пароль
?
Войти Регистрация


ДНАОП 0.00-1.21-07 Правила безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів

Название (рус.) ДНАОП 0.00-1.21-07 Правила безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів
Кем принят Не определен
Тип документа ДНАОП (Державні Нормативні Акти з Охорони Праці)
Рег. номер 0.00-1.21-07
Дата принятия 01.01.1970
Статус Действующий
Скачать этот документ могут только зарегистрированные пользователи в формате MS Word




Добавить свое объявление
Загрузка...
 



Емкости

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
від 23 травня 2007 р. N 110

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
19 грудня 2007 р. за N 1389/14656 


Правила безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дія Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів (далі - Правила) поширюється на всіх суб'єктів господарювання (далі - підприємства), робота яких пов'язана з експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів магістральних нафтопроводів (далі - МН).

Правила встановлюють вимоги безпеки при виконанні робіт з експлуатації, ремонту та реконструкції основних об'єктів і споруд магістральних нафтопроводів та об'єктів, що забезпечують їх діяльність, а також при проведенні аварійно-відновлювальних робіт на них.

Вимоги Правил є обов'язковими для всіх працівників підприємств, пов'язаних з експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів магістральних нафтопроводів, у межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків.

II. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ

У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійна ситуація - стан об'єкта магістрального нафтопроводу, що характеризується порушенням меж та/або умов безпечної експлуатації, але не перейшов в аварію, при якому всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище тримаються у допустимих межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом;

аварійно-відновлювальний пункт - структурний підрозділ нафтоперекачувальної станції (далі - НПС) (лінійної виробничо-диспетчерської станції /далі - ЛВДС/, районного нафтопровідного управління /далі - РНУ/, управління магістральних нафтопроводів), призначений для виконання комплексу робіт з експлуатації об'єктів лінійної частини нафтопроводів та проведення аварійно-відновлювальних робіт на них;

аварійно-відновлювальні роботи - комплекс робіт з ліквідації наслідків аварій, що виникли, та із запобігання аваріям та аварійним ситуаціям;

відмова - подія, що призводить до тимчасової втрати дієздатності виробничого об'єкта;

внутрішній контроль - діяльність служб або органів з перевірки дотримання норм і правил;

дозвіл - документ, що посвідчує право на здійснення робіт;

експертиза - спеціальні дослідження на відповідність вимогам нормативно-правових актів з наданням відповідного висновку;

експлуатація магістрального нафтопроводу - це комплекс організаційно-технічних заходів та сукупність технологічних процесів приймання, перекачування, здавання нафти, технічного обслуговування, діагностики і ремонту об'єктів магістрального нафтопроводу; 

заборона - установлена актами законодавства, нормативними документами або рішенням відповідних керівників неможливість виконання певних дій, робіт, операцій;

засоби колективного захисту працівників - засоби, що використовуються для запобігання або зменшення впливу на працівників небезпечних та шкідливих виробничих факторів та застосовуються для одночасного захисту двох або більше людей;

зупинка аварійна - припинення роботи об'єкта, устаткування, механізмів у разі виникнення аварійної ситуації;

ізоляція нафтопроводу - метод пасивного захисту зовнішньої поверхні труб нафтопроводу від корозії за допомогою ізоляційних матеріалів;

капітальний ремонт - комплекс ремонтних робіт, що виконується для відновлення якісних та експлуатаційних параметрів, відновлення ресурсу об'єкта із заміною або відновленням його складових, уключаючи базові;

контроль - перевірка відповідності об'єкта встановленим вимогам;

ліквідація наслідків аварії - комплекс організаційно-технічних заходів щодо приведення аварійного об'єкта до нормативного рівня безпеки і дієздатності;

магістральний нафтопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюється транспортування нафти споживачам. Основними об'єктами магістрального нафтопроводу є лінійна частина, головна і проміжні нафтоперекачувальні станції, бази приймання і відвантажування нафти, пункти підігрівання нафти, станції змішування нафти;

морський нафтовий термінал - виробничий комплекс, який призначений: а) для приймання нафти з танкерів та подальшого транспортування її споживачам; б) для перевалки транспортної нафти в напрямку "трубопровід-резервуар-танкер";

нафта - корисна копалина, що є сумішшю вуглеводнів та розчинених у них компонентів, яка перебуває у рідкому стані за стандартних умов (тиску 760 мм рт. ст. і температури 20° C) і є товарною продукцією. Для нафти з високою температурою застигання нестандартна температура перекачування може бути вище 50° C (Закон України "Про нафту і газ");

нафта з підвищеним умістом сірководню - це сира нафта, у груповому складі якої сірководень міститься у кількостях, достатніх (з урахуванням інтенсивності виділення) для утворення на території об'єктів магістральних нафтопроводів загазованих зон з концентрацією сірководню, що перевищує граничнодопустимі санітарні норми;

нафтоперекачувальна станція - комплекс споруд та обладнання, що здійснюють і забезпечують процес транспортування нафти магістральними нафтопроводами;

нафтотранспортна система - сукупність взаємозв'язаних магістральних нафтопроводів, призначених для забезпечення нафтою споживачів;

об'єкт магістрального нафтопроводу - виробничий комплекс, що є невід'ємною складовою магістрального нафтопроводу та забезпечує його безпечну і надійну експлуатацію;

перехід - перетин магістральними нафтопроводами природних та штучних перешкод;

підрозділ - виробничий структурний підрозділ підприємства (РНУ, НПС, ЛВДС, бази виробничого обслуговування (далі - БВО), інші виробництва);

поточний ремонт - вид планового ремонту, під час якого проводиться заміна чи відновлення окремих зношених деталей, регулювання механізмів, які забезпечують експлуатацію устаткування до чергового ремонту;

пункт підігрівання нафти магістрального нафтопроводу - комплекс споруд і устаткування, що забезпечує підігрівання нафти, яка перекачується по магістральному нафтопроводу, з метою зниження її в'язкості;

ремонт - комплекс операцій для відновлення справного стану чи працездатності об'єкта та відновлення ресурсів об'єкта та його складових частин;

технічне діагностування - визначення технічного стану об'єкта із заданою точністю. Завданнями технічного діагностування є: контроль технічного стану; пошук та контроль динаміки розвитку дефектів; прогнозування технічного стану;

технічне обслуговування магістрального нафтопроводу - комплекс операцій з підтримання нормативного технічного стану магістрального нафтопроводу;

технічний стан об'єкта - стан об'єкта протягом певного терміну та певних умов його експлуатації, який характеризується значеннями відповідних параметрів, установлених технічною документацією на об'єкт.

Крім термінів, наведених вище, вживаються терміни в значенні, що наведені в Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", а саме: "аварія", "потенційно небезпечний об'єкт", "декларація безпеки", "ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки", "небезпечна речовина".

III. ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ

Скорочення, що вживаються у тексті цих Правил, мають такі значення:

АБП 

Автозаправний блочний пункт 

АВБ 

Аварійно-відновлювальна бригада 

АВП 

Аварійно-відновлювальний пункт 

АЗС 

Автозаправна станція 

БВО 

База виробничого обслуговування 

ГДК 

Граничнодопустима концентрація 

ГР 

Горюча рідина 

ЗІЗ 

Засоби індивідуального захисту 

ЗІЗ ОД 

Засоби індивідуального захисту органів дихання 

КВПіА 

Контрольно-вимірювальні прилади і автоматика 

ЛЗР 

Легкозаймиста рідина 

ЛВДС 

Лінійна виробничо-диспетчерська станція 

ЛЕП 

Лінія електропередач 

МАЗС 

Малогабаритна автозаправна станція 

МН 

Магістральний нафтопровід 

НКМПП 

Нижня концентраційна межа поширення полум'я 

НПС 

Нафтоперекачувальна станція 

ПЛАС 

План ліквідації та локалізації аварійних ситуацій і аварій 

ПС 

Повітряне судно 

ПУЕ 

Правила улаштування електроустановок  

РБУ 

Ремонтно-будівельне управління 

РНУ 

Районне нафтопровідне управління 

ЦДП 

Центральний диспетчерський пункт 


IV. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1. Загальні організаційні вимоги

1.1. Діяльність підприємств, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів магістральних нафтопроводів, здійснюється відповідно до ліцензії і підлягає обов'язковій сертифікації згідно з вимогами статті 13 Закону України "Про трубопровідний транспорт".

1.2. Підприємство, яке має намір експлуатувати магістральний нафтопровід, повинно отримати відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 (далі - НПАОП 0.00-4.05-03), дозвіл Держгірпромнагляду на початок виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

1.3. До потенційно небезпечних об'єктів магістральних нафтопроводів, які підлягають ідентифікації згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 N 956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки", належать:

- дільниці лінійної частини однойменних магістральних нафтопроводів між лінійною запірною арматурою;

- нафтоперекачувальні станції з резервуарними парками;

- основні та резервні нитки переходів магістральних нафтопроводів через руслову та заплавну частини водних перепон (між вимикаючою арматурою на протилежних берегах).

1.4. У розрахунках порогової маси нафти слід використовувати параметри проектних режимів експлуатації магістральних нафтопроводів, технологічного обладнання НПС та проектну ємність резервуарних парків.

1.5. З метою мінімізації ризиків виникнення промислових аварій та дотримання нормативного рівня промислової безпеки і охорони праці підприємства магістральних нафтопроводів повинні забезпечити функціонування систем управління охороною праці.

1.6. На об'єктах магістральних нафтопроводів повинні бути розроблені ПЛАС відповідно до Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України (далі - Держнаглядохоронпраці) від 17.06.99 N 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99), та інструкції з охорони праці для професій та видів робіт відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

1.7. Роботи, які визначені НПАОП 0.00-4.05-03, виконуються за нарядом-допуском на виконання робіт підвищеної небезпеки (додаток 1). Вимоги безпеки при проведенні газонебезпечних та вогневих робіт наведені в главі 7 розділу IV цих Правил.

2. Вимоги до персоналу

2.1. До робіт на об'єктах магістральних нафтопроводів допускаються особи, які відповідно до вимог Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 N 263/121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.95 за N 18/554, Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом МОЗ України від 31.03.94 N 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом МОЗ України від 29.12.93 N 256, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260, які пройшли попередній медичний та первинний профілактичний наркологічний огляди і не мають протипоказань для роботи за спеціальністю.

2.2. Організація і порядок навчання, проведення інструктажів, перевірки знань і допуску персоналу до самостійної роботи повинні відповідати вимогам Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05), Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС України) від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003), Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації, затвердженого наказом МНС України від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468 (далі - НАПБ Б.06.001-2003). Не дозволяється допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці і пожежної безпеки в установленому порядку.

2.3. До керівництва роботами на об'єктах магістральних нафтопроводів допускаються особи, що мають відповідну освіту і пройшли в установленому порядку перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки.

2.4. Працівники, робота яких передбачає суміщення професій, повинні мати відповідну кваліфікацію та бути допущені в установленому порядку до самостійної роботи з основної професії і професії, яка суміщається.

3. Засоби колективного та індивідуального захисту працівників

3.1. Засоби колективного та індивідуального захисту працівників на підприємстві повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 "ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация" (далі - ГОСТ 12.4.011-89).

3.2. Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих температурних умовах, залежно від умов роботи і прийнятої технології виробництва повинні бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту, а також мийними та знешкоджувальними засобами відповідно до законодавства.

3.3. Порядок забезпечення працівників необхідними для трудового процесу спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також порядок їх утримання і зберігання встановлюються Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10.96 N 170, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (далі - НПАОП 0.00-4.26-96).

3.4. Під час виконання роботи працівники зобов'язані користуватись виданими їм спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

3.5. Роботодавець при видачі працівникам засобів індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) повинен проводити навчання і перевірку знань працівників щодо правил користування і способів перевірки придатності ЗІЗ (якщо це передбачено інструкцією підприємства-виробника).

3.6. Роботодавець зобов'язаний забезпечити випробування і перевірку придатності ЗІЗ у встановлені терміни (якщо це передбачено інструкцією підприємства-виробника), своєчасну заміну ЗІЗ та їх комплектуючих. Після перевірки на ЗІЗ наноситься клеймо з терміном наступного випробування.

3.7. Персонал, що працює на об'єктах з можливим підвищенням концентрацій вуглеводнів, сірководню та інших шкідливих газів і парів понад граничнодопустимі, які встановлені ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), повинен мати фільтрувальні, ізолювальні протигази або дихальні апарати.

3.8. Марка фільтрувального протигаза повинна відповідати характеру газовиділень згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

3.9. Фільтрувальні протигази слід застосовувати при роботах на відкритих, добре провітрюваних площадках, коли фільтри гарантують поглинання токсичних парів і газів, об'ємна частка яких у повітрі не перевищує 0,5 %, а вміст кисню в повітрі в об'ємних частках не нижче 18 % відповідно до інструкцій щодо їх застосування, технічного паспорта підприємства-виробника.

3.10. Справність протигаза перевіряють періодично, за графіком, затвердженим головним інженером виробничого підрозділу, але не рідше одного разу на три місяці. Щоразу, до й після застосування, працівник повинен перевірити протигаз на герметичність відповідно до інструкції з експлуатації, яку слід зберігати на робочому місці.

Результати перевірки записують у журнал обліку відпрацьовування протигазів.

3.11. Повітрозабірні патрубки шлангових протигазів при роботі необхідно розташовувати за напрямком вітру в зоні чистого повітря. За відсутності примусової подачі повітря за допомогою вентилятора довжина шланга не повинна перевищувати 10 м. Шланг не повинен мати різких перегинів і защемлень.

3.12. На кожному газо- і вибухонебезпечному об'єкті повинен бути запас протигазів відповідних марок у разі аварії.

Число протигазів різних розмірів у запасі повинно бути не менше максимальної чисельності працівників у зміну.

3.13. Запасні протигази у разі аварії необхідно зберігати в опломбованому ящику. Цілісність пломб слід перевіряти при прийманні й здаванні старшому по зміні. Наявність і стан запасних протигазів необхідно перевіряти не рідше одного разу на місяць відповідно до графіка, затвердженого головним інженером виробничого підрозділу.

Не дозволяється замикати ящики з протигазами на замки.

3.14. Придатність та міцність запобіжного пояса перевіряє спеціально призначений для цієї мети спеціаліст відповідно до ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия" (далі - ГОСТ 12.4.089-86) згідно з технічними умовами із занесенням результатів у журнал.

3.15. Запобіжні пояси при експлуатації необхідно періодично, не рідше одного разу на 6 місяців, випробовувати статичним навантаженням 4000 Н (400 кгс) відповідно до ГОСТ 12.4.089-86.

Результати випробування оформляють актом.

3.16. Для безпечного виконання робіт на електроустановках, коли місце роботи розміщене на відстані, яка не дозволяє закріпитись стропом запобіжного поясу за конструкцією обладнання, необхідно застосовувати додатковий засіб страхування - страхувальний канат.

Для страхування необхідно застосовувати бавовняний страхувальний канат діаметром не менше 15 мм та довжиною до 10 м або канат із капронового плетеного фала.

Страхувальні канати необхідно оснащувати карабінами.

Розривна статична напруга такого канату повинна бути не менше 7000 Н (700 кгс).

3.17. Установлений в робоче положення страхувальний канат перед початком експлуатації, а також під час експлуатації не рідше одного разу на 6 місяців, необхідно випробовувати статичним навантаженням і всередині просвіту - вантажем масою 4000 Н (400 кгс). При цьому для випробування повинні застосовуватись гнучкі канати або стальний стрижень.

3.18. Запобіжні пояси й страхувальні канати необхідно оглядати щоразу до й після їх застосування.

Крім того, зовнішній огляд пояса проводить відповідальний керівник роботи не рідше одного разу на 10 днів, а майстер - перед кожним застосуванням. Кожний пояс і канат повинні мати інвентарний номер.

3.19. Для захисту очей від ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, пилу, часток твердих матеріалів, що відлітають, працівники повинні застосовувати захисні окуляри, що відповідають вимогам охорони праці з урахуванням небезпечних чинників, притаманних певним видам робіт.

3.20. При електрозварювальних роботах слід застосовувати захисні щитки й маски зі світлофільтрами.

3.21. При роботах, пов'язаних з можливим травмуванням голови, необхідно застосовувати захисні каски з підшоломниками.

3.22. В умовах підвищеного шуму слід застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху.

4. Вимоги до територій та об'єктів

4.1. Розміщення об'єктів магістральних нафтопроводів, планування їх території та об'ємно-планувальні рішення повинні здійснюватись згідно з вимогами будівельних, санітарних норм і правил, норм технологічного проектування, галузевих стандартів та цих Правил, а також повинні враховувати оцінку впливу на безпеку об'єктів, які мають загальнодержавне значення (ядерні установки, об'єкти для поводження з радіоактивними відходами), у тому числі під час виникнення аварійних ситуацій.

На території НПС не допускається наявність природних заглиблень, виїмок, низин або влаштування відкритих траншей, котлованів, у яких можливе скупчення вибухонебезпечних парів і газів.

4.2. Об'єкти МН і місця перебування персоналу на їх території обладнуються системами місцевого оповіщення про аварійну ситуацію, а станційні споруди - також пристроями приймання радіосигналів державного проводового мовлення.

Робочі місця, де персонал перебуває постійно, обладнуються телефонним (радіотелефонним) зв'язком.

4.3. Територія підприємства повинна бути огороджена згідно з проектом і мати не менше двох виїздів. Огорожа повинна постійно підтримуватися у справному стані. Біля входу (в'їзду) на територію об'єкта і по периметру огорожі повинні бути знаки безпеки і попереджувальні написи.

4.4. Виробничі підрозділи підприємств, що експлуатують об'єкти магістральних нафтопроводів, повинні мати масштабні плани всіх комунікацій на проммайданчиках з точними прив'язками і надійними реперами. У разі зміни конфігурації комунікацій чи спорудження нових зміни та доповнення вносяться до планів у 10-денний строк.

4.5. Місця перетину нафтопроводами доріг, водних перешкод, ярів, залізничних колій, кути поворотів, технологічні вузли нафтопроводів позначаються на місцевості знаками з попереджувальними написами та вносяться до ПЛАС.

Дільниці трубопроводів у місцях перетину з автошляхами і залізницями повинні бути укладені в захисні кожухи зі сталевих труб, обладнані відповідно до вимог СНиП 2.05.06-85 "Магистральные трубопроводы" (далі - СНиП 2.05.06-85).

4.6. Відстань між спорудами повинна відповідати вимогам СНиП ІІ-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий" (далі - СНиП ІІ-89-80), СНиП 2.05.06-85, відповідним санітарним і протипожежним нормам.

4.7. Улаштування виробничих будівель і споруд повинно відповідати вимогам проекту, СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания" (далі - СНиП 2.09.02-85*), СНиП 2.09.03-85 "Сооружения промышленных предприятий" (далі - СНиП 2.09.03-85), СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87), інших нормативно-технічних документів та цих Правил.

4.8. Структурні підрозділи підприємств магістральних нафтопроводів, що експлуатують виробничі об'єкти на відчуженій території, повинні мати плани комунікацій інших підприємств, що експлуатують комунікації на цій території.

4.9. Перепланування виробничих приміщень проводиться з обов'язковим узгодженням з автором проекту. Проект перепланування не повинен допускати зниження межі вогнестійкості будівельних конструкцій і погіршення умов евакуації людей у разі можливих аварійних ситуацій.

4.10. Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря виробничих, адміністративних, побутових будинків та приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91).

Класифікація приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою згідно з НАПБ Б.07.005-86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности. ОНТП 24-86", затвердженим МВС СРСР 27.02.86 (далі - НАПБ Б.07.005-86), та "Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", затвердженими наказом Мінпраці України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), визначається проектом та відповідними спеціалістами підприємства. На вході до складських і виробничих приміщень повинні бути вивішені таблички з позначенням категорії приміщення щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки.

4.11. Поводження з відходами повинно відповідати Закону України "Про відходи". Відходи, сміття, металобрухт повинні своєчасно прибиратись і накопичуватись на спеціально відведених площадках. Їх вивезення з території повинно проводитись регулярно спеціальним транспортом.

4.12. Санітарно-гігієнічні вимоги до температури, вологості, інтенсивності теплового випромінювання, швидкості руху повітря, ГДК шкідливих речовин у повітрі в межах робочої зони виробничих приміщень і відкритих площадок, температури поверхонь повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 та Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99). Робочою зоною вважається простір, обмежений за висотою 2 м над рівнем підлоги або площадки, на якому розміщені місця постійного чи тимчасового перебування працівників.

4.13. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83) та Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

4.14. Рівень вібрації повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.012-90) та Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99).

Рівень вібрації слід вимірювати безпосередньо на робочих місцях або в найбільш характерних точках робочої зони при оптимальних режимах робіт машин і устаткування.

4.15. При експлуатації шумо- та вібронебезпечного обладнання необхідно контролювати стан засобів зниження рівня шуму і вібрації та своєчасно вживати заходів щодо підтримання їх нормативної ефективності.

4.16. Для вибухонебезпечного технологічного устаткування, що в процесі експлуатації піддається вібрації, слід передбачати засоби ефективного віброзахисту.

4.17. Небезпечні зони на території підприємства слід позначати знаками та фарбуванням відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

4.18. У місцях можливого скупчення горючих парів та газів на території проїзд транспорту не допускається та встановлюються відповідні знаки безпеки.

4.19. В'їзні (виїзні) ворота повинні легко відчинятися.

4.20. Вхід сторонніх осіб на територію допускається тільки з дозволу керівництва і в супроводі спеціально призначеної особи з числа експлуатаційного персоналу.

4.21. Місця розташування первинних засобів пожежогасіння, проїзди та підходи до них у темний час доби повинні освітлюватися.

Штучне освітлення виконується відповідно до вимог "Правил устройства электроустановок", затверджених наказом Міненерго СРСР від 01.01.85 (далі - ПУЕ), НПАОП 40.1-1.32-01, будівельних норм і правил, установлених нормативно-технічними документами.

4.22. У виробничих приміщеннях повинно передбачатись аварійне освітлення згідно зі СНиП 2.09.02-85* та вимогами чинного законодавства.

Світильники робочого та аварійного освітлення повинні мати незалежні джерела живлення. Замість стаціонарного аварійного освітлення допускається застосування переносних світильників.

4.23. Заміри рівня освітленості слід проводити перед уведенням об'єкта в експлуатацію та після реконструкції приміщень і систем освітлення.

4.24. На території підприємства повинні бути проїзди для руху транспорту і пішохідні доріжки з твердим покриттям, які своєчасно очищаються від бруду, снігу і льоду.

4.25. Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути закриті врівень з прилеглою поверхнею, а під час проведення ремонтних робіт повинні бути огороджені і освітлюватись у темну пору доби відповідно до НПАОП 45.2-7.02-80 "Техника безопасности в строительстве (СНиП ІІІ-4-80*)", затвердженого постановою Держбуду СРСР від 09.06.80 N 82.

На території площадок, що не охороняються, підземні споруди повинні бути замкнені. Ключі від замків повинні бути в експлуатаційного персоналу.

4.26. Не допускається розміщення побутових, допоміжних, адміністративних приміщень у прибудовах до будівель і споруд з вибухопожежонебезпечними виробництвами та в межах ненормованого зближення з ними.

Не допускається розміщення в межах проммайданчиків закладів соціально-побутового призначення та будь-яких виробництв і організацій, що не мають безпосереднього відношення до функціонування підприємства магістральних нафтопроводів.

4.27. Внутрішньооб'єктові автодороги повинні відповідати вимогам СНиП 2.05.07-91 "Промышленный транспорт" та інших нормативно-технічних документів.

4.28. Рух транспорту на об'єкті повинен бути організований за схемою маршрутів руху транспортних та пішохідних потоків з указаними на ній поворотами, зупинками, виїздами, переходами тощо. Схема маршрутів руху повинна бути вивішена в місцях стоянки автотранспорту, перед в'їздами на територію підприємства та в інших необхідних місцях.

Транспорт при в'їзді на територію вибухопожежонебезпечних об'єктів повинен бути обладнаний іскрогасниками.

4.29. Територія об'єкта повинна бути обладнана дорожніми знаками, покажчиками швидкості руху транспорту у відповідності до вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" і знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.

4.30. Виробничі приміщення з персоналом, що постійно працює, повинні мати не менше двох входів (виходів), розташованих з протилежних боків приміщення. Вікна і двері приміщення повинні відкриватися назовні. Підлога повинна бути з вогнестійких матеріалів.

4.31. Автоматичне пожежогасіння і пожежну сигналізацію в будівлях слід передбачати згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими МНС України 19.10.2004 за N 126, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А 01.001-2004), та Переліком однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженим наказом МНС України від 22.08.2005 N 161, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (далі - НАПБ Б.06.004-2005).

4.32. Куріння на підприємстві дозволяється лише в спеціально відведених місцях за узгодженням з пожежною охороною. Ці місця повинні бути обладнані урнами і місткостями з водою, а також написами "Місце для куріння".

4.33. Розташування технологічного обладнання повинно забезпечувати його зручне, безпечне обслуговування та ремонт. Відстані між обладнанням та відстані від обладнання до стін повинні відповідати галузевим нормам технологічного проектування.

4.34. Об'єкти, для обслуговування яких потрібний підйом працівника на висоту до 0,5 м, обладнуються східцями, а на висоту понад 0,5 м - сходами з поручнями.

4.35. Маршові сходи повинні мати ухил не більше 60°, ширина сходинок повинна бути не менше 0,7 м, для сходинок для переносу вантажів - не менше 1 м. Відстань між сходинками за висотою повинна бути не більше 0,25 м. Східці повинні мати ухил усередину 2 - 5°. З обох боків сходинки повинні мати бічні планки чи бортову обшивку висотою не менше 0,10 м, що унеможливлює прослизання ніг людини. Сходи повинні бути з обох боків обладнані поручнями заввишки не нижче 1,0 м по вертикалі від передньої грані сходинок, з подовжніми планками через 0,4 м і стійками через 2 м.

Для резервуарів кут нахилу маршових сходів становить не більше 45° відносно горизонтальної площини, а висота поручнів не нижче 1,1 м.

Сходи тунельного типу повинні бути металевими завширшки не менше 0,6 м і мати охоронні дуги радіусом 0,35 - 0,40 м, скріплені між собою смугами. Дуги розташовуються на відстані не більше 0,8 м одна від одної. Відстань від найвіддаленішої точки дуги до сходинок повинна бути в межах 0,7 - 0,8 м.

Сходи необхідно обладнувати проміжними площадками, установленими на відстані не більше 6 м по вертикалі одна від одної.

Відстань між сходинками сходів тунельного типу і сходів-драбин повинна бути не більше 0,35 м.

4.36. Робочі площадки на висоті повинні мати настил, виконаний з металевих листів, з поверхнею, яка унеможливлює ковзання, або дощок завтовшки не менше 40 мм, поручні заввишки не нижче 1,0 м з поздовжніми планками, розташованими на відстані не більше 0,4 м одна від одної, і борт заввишки не менше 0,10 м, що утворює з настилом зазор не більше 0,01 м, для стікання рідини.

4.37. Роботи, пов'язані з імовірністю падіння працівників з висоти, повинні проводитись із застосуванням запобіжних поясів і захисних касок, які відповідають вимогам ГОСТ 12.4.089-86 та ГОСТ 12.4.128-83 "ССБТ. Каски защитные. Общие технические требования и методы испытаний". Роботами на висоті вважаються роботи, під час виконання яких працівник перебуває на висоті понад 1,3 м від поверхні ґрунту, перекриттів або робочого настилу, на відстані до 2 м від неогороджених перепадів.

4.38. Захисні огородження повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные" (далі - ГОСТ 12.2.062-81).

4.39. Побутові приміщення і приміщення для відпочинку повинні відповідати СНиП 2.09.04-87.

4.40. Засоби аварійної сигналізації і контролю стану повітряного середовища повинні перебувати у справному стані, а їх працездатність перевірятись не менше одного разу на місяць.

4.41. На території об'єктів виділяється постійне місце (площадка) для проведення поточних робіт з електрозварювання і газорізання металу за умови:

а) дотримання правил безпечного виконання таких робіт та прийняття необхідних заходів з пожежної безпеки;

б) огородження місця проведення робіт - для запобігання травмуванню робітників іскрами та окалинами, що розлітаються, а також для захисту їх від випромінювання, що виділяється при зварюванні;

в) ретельного очищення зварювальних деталей зовні та зсередини від окалини, пилу, ГР та ЛЗР, а їх поверхонь - від задирок;

г) наявності засобів пожежогасіння на місці проведення зварювальних робіт.

Місце, де будуть виконуватись вогневі роботи, необхідно звільнити від горючих речовин та матеріалів в залежності від висоти місця зварювання над рівнем підлоги або прилеглої території в радіусі, зазначеному в табл. 1.

Таблиця 1

Висота точки зварювання над рівнем підлоги або прилеглої території, м 

0 - 2 

10 

Понад 10 

Мінімальний радіус зони вогневих робіт, м 

10 

11 

12 

13 

14 


4.42. Газонебезпечні і пожежонебезпечні місця повинні бути нанесені на плани виробничих площадок, а перелік цих місць повинен бути затверджений керівництвом підприємства.

4.43. Під час виконання робіт на території НПС та при виконанні робіт підвищеної небезпеки в охоронних зонах магістральних нафтопроводів працівники зобов'язані використовувати захисні каски.

5. Вимоги безпеки до виробничого устаткування

5.1. Устаткування, інструменти, контрольно-вимірювальні прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91), технічній документації та інструкціям підприємств-виробників.

5.2. Технологічні системи, їх окремі елементи, устаткування повинні бути оснащені необхідними засобами регулювання і блокування, що забезпечують їх безпечну експлуатацію.

5.3. Для вибухонебезпечних технологічних процесів повинні передбачатись автоматичні системи регулювання і протиаварійного захисту, що запобігають утворенню вибухонебезпечного середовища та іншим аварійним ситуаціям при відхиленні від передбачених регламентом граничнодопустимих параметрів у всіх режимах роботи і забезпечують безпечну зупинку чи переведення процесу в безпечний режим.

5.4. На вантажопідіймальних машинах і механізмах вказуються реєстраційні номери, дата наступного технічного огляду і вантажопідіймальність відповідно до вимог чинного законодавства.

На посудинах, що працюють під тиском, парових котлах вказуються реєстраційні номери, дати наступних зовнішнього та внутрішнього огляду, гідравлічного випробування і дозволений тиск відповідно до вимог чинного законодавства.

5.5. Технологічне устаткування повинне встановлюватись на фундаментах, споруджених відповідно до проекту.

5.6. Не дозволяється експлуатація технологічного устаткування, що не відповідає вимогам безпеки.

5.7. Зміни в конструкцію технологічного устаткування можуть уноситись лише за узгодженням з виробником устаткування.

5.8. Елементи технологічного устаткування, що можуть призвести до травмування працівників, та поверхні огороджувальних і захисних пристроїв повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

5.9. Під час пуску в роботу або зупинки устаткування (апаратів, ділянок трубопроводів тощо) повинні передбачатись заходи щодо запобігання утворенню в технологічній системі вибухонебезпечних сумішей (продувка інертним газом, контроль ефективності продувки та ін.), а також гідравлічних пробок.

5.10. На металевих частинах устаткування, що можуть опинитися під напругою, повинні бути конструктивно передбачені видимі елементи для з'єднання із захисним заземленням згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 та ПУЕ. Поруч з цим елементом зображується символ "Заземлення".

5.11. Ланцюгові та пасові передачі, відкриті частини устаткування, що рухаються і обертаються, джерела випромінювання тощо, які можуть бути причиною травмування або шкідливого впливу на персонал, повинні огороджуватись або екрануватись відповідно до ГОСТ 12.2.003-91 та ГОСТ 12.2.062-81. Таке устаткування оснащується системами блокування з пусковими пристроями, що виключають його пуск в роботу при відсутньому чи відкритому огородженні. Відповідна вимога встановлюється технічними завданнями на розробку і виготовлення устаткування.

Огородження повинно бути швидкознімним і зручним для монтажу.

Конструкція і кріплення огородження повинні унеможливлювати контакт працівників з елементом, що відгороджується.

5.12. Температура зовнішніх поверхонь устаткування і кожухів теплоізоляційних покриттів не повинна перевищувати температури самозаймання найбільш вибухопожежонебезпечного продукту, а в місцях можливого дотику до них повинна виключити можливість опіків відповідно до ДСН 3.3.6.042-99.

5.13. Запірні, відсічні й запобіжні пристрої, що встановлюються на нагнітальному і всмоктувальному трубопроводах насоса чи компресора, повинні бути максимально наближені до насоса (компресора) і перебувати у зручній і безпечній для обслуговування зоні.

5.14. На запірній арматурі (засувках, кранах), що встановлюється на трубопроводах, повинні бути покажчики положень "Відкрито" і "Закрито".

Запірна арматура, розміщена в колодязях, камерах або траншеях (лотках), повинна мати зручні приводи, які дають змогу керувати нею без спускання обслуговуючого персоналу в колодязь або траншею (лоток).

5.15. На нагнітальному трубопроводі відцентрових насосів, якщо інше не передбачено проектом, повинно бути передбачено встановлення зворотного клапана чи іншого пристрою для запобігання переміщенню речовин, що транспортуються, у зворотному напрямку і, за потребою, запобіжного клапана.

5.16. Стаціонарні насоси, що використовуються для перекачування ЛЗР і ГР, у разі відсутності постійного контролю їх роботи з боку обслуговуючого персоналу, повинні оснащуватися засобами попереджувальної сигналізації про порушення параметрів роботи, що впливають на безпеку.

5.17. Тимчасові трубопроводи після їх монтажу, ремонту із застосуванням зварювання повинні бути опресовані фактичним робочим тиском протягом не менше 5 хв.

5.18. Лебідки, крани та інші вантажопідіймальні механізми повинні відповідати вимогам чинного законодавства та технічної документації підприємств-виробників.

5.19. У вибухонебезпечних зонах і при виконанні газонебезпечних робіт слід застосовувати іскробезпечний інструмент.

5.20. Робочий інструмент необхідно зберігати в інструментальній шафі, переносному ящику чи сумці. Для гострого інструменту застосовують спеціальні футляри.

Інструмент повинен бути справний, правильно загострений і відповідати умовам роботи.

5.21. При роботі слід використовувати гайкові ключі, розміри яких відповідають розмірам гайок; на робочих площинах ключів не повинно бути збитих скосів, а на ручках - задирок.

Не дозволяється відкручувати і закручувати гайки, закладаючи між ними та ключем металеві пластини, а також нарощувати ручку ключа за допомогою іншого ключа чи обрізку труби.

5.22. При роботах з ударним інструментом та в інших випадках, коли можливе відлітання осколків, слід застосовувати засоби індивідуального захисту - окуляри, каски, маски, а для захисту оточення від осколків - установлювати захисні ширми. Аналогічні захисні засоби для захисту очей необхідно застосовувати при роботі з дротом, пружинами тощо.

5.23. При роботі на висоті інструмент слід прив'язувати і переносити в спеціальних сумках. Інструмент, який застосовується при роботі в котловані чи траншеї, необхідно класти не ближче ніж 0,5 м від країв. Подавати інструмент на висоту необхідно за допомогою мотузки без його підкидання. Не дозволяється класти інструмент на поручні огороджень, на неогороджені краї площадок, котлованів, люків, колодязів або місткостей.

5.24. Експлуатацію устаткування, механізмів, інструменту слід проводити за технічною документацією підприємства-виробника.

5.25. Не допускається експлуатація виробничого устаткування підвищеної небезпеки з відпрацьованим граничним терміном експлуатації без проведення технічних оглядів, випробувань та експертного обстеження (технічного діагностування) відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 (далі - НПАОП 0.00-6.18-04).

5.26. Ремонт устаткування проводиться після відключення його від електричної мережі та джерел тиску, зупинки та блокування рухомих частин. На пусковому пристрої обов'язково вивішується плакат: "Не вмикати - працюють люди!".

6. Вимоги безпеки до електроустановок та електроустаткування

6.1. Електроустановки та електроустаткування об'єктів МН повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 та ПУЕ, а їх технічне обслуговування, монтаж та ремонт повинні здійснюватись відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), НАПБ А.01.001-2004, Правил пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України, затверджених наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України (далі - Держнафтогазпрому) від 18.08.97 N 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.10.97 за N 496/2300 (далі - НАПБ В.01.021-97/510), діючих стандартів, СНиП, інших нормативних документів, а також з урахуванням вимог інструкцій виробників з монтажу, експлуатації та ремонту електроустановок та електроустаткування.

6.2. Експлуатація електроустановок у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах повинна виконуватись відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01, НПАОП 40.1-1.21-98, НАПБ А.01.001-2004, НАПБ В.01.021-97/510.

6.3. Електроустаткування за своїм типом та виконанням повинно відповідати класу вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон згідно з розділами 4, 5 НПАОП 40.1-1.32-01, характеристикам навколишнього середовища, категорії і групи вибухонебезпечних сумішей.

6.4. Електроустаткування, яке не має маркування вибухозахисту, або імпортне електроустаткування, яке не отримало в установленому порядку документ про вибухозахист, до експлуатації у вибухонебезпечних зонах не допускається.

6.5. Усі несправності в електромережах і електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, наддопустиме нагрівання ізоляції кабелів і проводів, відмову автоматичних систем керування і релейного захисту тощо повинні негайно усуватись.

6.6. У всіх приміщеннях (незалежно від їх призначення) по закінченні робіт електроустановки повинні вимикатись.

Електроустановки, які на вимогу технології повинні працювати цілодобово, підключаються окремими лініями до розподільних щитів, що мають апарати захисту.

6.7. Для пересувних і переносних електроприймачів повинні застосовуватись гнучкі кабелі і дроти в оболонці, стійкій до впливу навколишнього середовища.

6.8. У вибухонебезпечних приміщеннях та на зовнішніх об'єктах необхідно заземлювати електроустановки при всіх напругах струму, а також електроустаткування, що закріплене на металевих конструкціях, незалежно від заземлення останніх.

6.9. Заземлення необхідно виконувати відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01, ПУЕ, СНиП 3.05.06-85 "Электротехнические устройства" (далі - СНиП 3.05.06-85) та ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" (далі - ГОСТ 12.1.030-81).

6.10. Ремонт вибухозахищеного електроустаткування у вибухонебезпечних зонах повинен здійснюватись відповідно до вимог РД 16.407-89 "электрооборудование взрывозащищенное. Ремонт" та іншої нормативно-технічної документації.

6.11. При перетинанні кабельними лініями трубопроводів відстань між кабелями і трубопроводом повинна бути не менше 0,5 м. Допускається зменшення цієї відстані до 0,25 м за умови прокладення кабелю на ділянці перетинання в трубах не менше ніж по 2 м у кожний бік.

6.12. Усі зміни в електроустановках, що вносяться під час експлуатації, повинні відображатися у схемах та кресленнях негайно за підписом особи, що відповідає за електрогосподарство, з наведенням її посади та дати внесення змін.

6.13. Для організації безпечного обслуговування електроустановок повинні бути чітко визначені й оформлені розпорядженням керівництва підприємства межі обслуговування їх електротехнічним персоналом і призначені відповідальні за електрогосподарство підприємства і його підрозділів відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98.

6.14. Персонал, який допускається до роботи з електротехнічними установками, електрифікованим інструментом, машинами і механізмами з електроприводом, повинен мати групу з електробезпеки відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та чинного законодавства.

6.15. Заміну пускової апаратури, запобіжників, електроламп у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах повинен виконувати електротехнічний персонал з відповідною групою з електробезпеки після повного зняття напруги з відповідних дільниць мережі.

6.16. Експлуатація електроустаткування при несправних засобах вибухозахисту, блокуваннях, порушеннях схем керування і захисту не допускається.

6.17. Пристрої електричного освітлення і світлотехнічне устаткування повинні відповідати вимогам ПУЕ, ГОСТ 12.2.007.13-88 "ССБТ. Лампы электрические. Требования безопасности", ГОСТ 12.2.007.0-75* "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности".

6.18. Для місцевого освітлення при ремонтах і оглядах у вибухонебезпечних зонах необхідно використовувати акумуляторні світильники напругою не більше 12 В з рівнем вибухозахисту, що відповідає класу вибухонебезпечної зони, і видом вибухозахисту, що відповідає категорії і групі вибухонебезпечної суміші.

Використання інших невибухозахищених засобів освітлення дозволяється за умови встановлення їх з навітряного боку на відстані не менше 30 м від вибухонебезпечної зони.

6.19. Блискавкозахист і захист від статичної електрики

6.19.1. Усі споруди МН повинні бути захищені від прямих ударів блискавки, її вторинних проявів і від статичної електрики, що виникає в процесі руху нафти, відповідно до "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений", затвердженої Міненерго СРСР (далі - РД 34.21.122-87), РД 39-22-113-78 "Временные правила защиты от проявлений статического электричества на производственных установках и сооружениях нефтяной и газовой промышленности", затвердженого Міннафтопромом СРСР 04.12.78 та Мінгазпромом СРСР 30.11.78, та інших нормативно-технічних документів.

6.19.2. Для захисту від вторинних впливів блискавок, а також статичної електрики всі електропровідні частини технологічного устаткування, розташовані всередині приміщень та зовні, повинні бути заземлені незалежно від того, чи вживаються інші заходи для захисту від статичної електрики.

6.19.3. Заземлювальні пристрої для електроустаткування дозволяється об'єднувати із заземлювальними пристроями для захисту від статичної електрики.

6.19.4. Металеве й електропровідне неметалеве устаткування, трубопроводи, вентиляційні короби, кожухи термоізоляції трубопроводів і апаратів, розташовані в цеху, а також на зовнішніх установках, естакадах і каналах, повинні бути безперервним електричним колом, яке в межах цеху (відділення, установки) повинно бути приєднано до контуру заземлення через кожні 40 - 50 м, але не менше ніж у двох точках.

6.19.5. Окремо встановлені ємності, апарати й агрегати (резервуари) повинні мати самостійні заземлювачі або приєднуватись за допомогою окремого відгалуження до загальної заземлювальної магістралі найближчої споруди.

6.19.6. Автоцистерни, а також танки наливних суден, що перебувають під наливом або зливом пожежонебезпечних рідин, протягом усього часу заповнення і спорожнення повинні бути приєднані до заземлювального пристрою.

Контактні пристрої для приєднання заземлювальних провідників від автоцистерни і наливних суден повинні бути встановлені поза вибухонебезпечною зоною.

Гнучкі (багатожильні) мідні заземлювальні проводи перерізом не менше 16 мм2 повинні бути постійно приєднані до металевих корпусів автоцистерн і танків наливних суден та мати на кінці струбцину або наконечник під болт М10 для приєднання до заземлювального пристрою. За відсутності постійно приєднаних провідників заземлення автоцистерни і наливних суден повинно виконуватись інвентарними провідниками у такому порядку: заземлювальний провідник спочатку приєднується до корпусу цистерни (або танка), а потім до заземлювального пристрою.

Відкриття люків автоцистерни і танків наливних суден і занурення у них шлангів повинно виконуватись лише після приєднання заземлювальних провідників до заземлювального пристрою.

Гумові або інші шланги з неелектропровідних матеріалів з металевими наконечниками, які використовуються для наливу рідин у залізничні цистерни, автоцистерни, наливні судна та інші пересувні посудини й апарати, повинні бути обвиті мідним дротом діаметром не менше 2 мм (або мідним тросиком перерізом не менше 4 мм2) з кроком витка 100 - 150 мм. Один кінець дроту (або тросика) з'єднується паянням (або під болт) з металевими заземленими частинами продуктопроводу, а інший - з наконечником шланга.

При використанні армованих шлангів або антиелектростатичних рукавів їх обвивання не потрібне за умови обов'язкового з'єднання арматури або електропровідного гумового шару із заземленим продуктопроводом і металевим наконечником шланга.

Наконечники шлангів повинні бути виготовлені з міді або інших матеріалів, які не іскрять.

Налив нафти в залізничні цистерни, нафтоналивні судна повинен здійснюватись таким чином, щоб не допускати розбризкування та розпилення нафти.

6.19.7. Не дозволяється налив у резервуари, цистерни і тару ЛЗР струменем, що вільно падає.

Закачування і налив допускаються тільки під рівень рідини в ємності.

6.19.8. Якщо в трубопроводах та технологічній апаратурі виключена можливість утворення вибухонебезпечних концентрацій пароповітряних сумішей (температура рідини нижче нижньої температурної межі вибуховості, середовище не містить окиснювачів і перебуває під надлишковим тиском, апарати та комунікації заповнені інертними газами), швидкості транспортування нафти по трубопроводах та витікання в апарати не обмежуються.

Максимально безпечні швидкості руху нафти по трубопроводах та витікання в апарати (резервуари) визначаються проектом та чинними нормативними документами в кожному окремому випадку в залежності від властивостей нафти, розміру, матеріалу стінок трубопроводу (апарата), тиску та температури в апараті, що заповнюється.

6.19.9. Для запобігання небезпечним іскровим розрядам слід не допускати наявності на поверхні нафти в апаратах та резервуарах незаземлених електропровідних плаваючих предметів.

Понтони з електропровідних матеріалів повинні бути заземлені за допомогою не менше двох гнучких заземлювальних провідників, приєднаних до понтона в діаметрально протилежних точках.

6.19.10. На основі ревізій повинен бути визначений обсяг ремонту блискавкозахисту, який повинен бути завершений до початку грозового періоду року.

Дрібні поточні ремонти пристрою блискавкозахисту можна проводити під час грозового періоду року.

6.19.11. Заміри електричних опорів заземлювальних пристроїв повинні проводитись атестованими електровимірювальними лабораторіями не рідше одного разу на рік і не перевищувати: 10 Ом - для окремих пристроїв блискавкозахисту, 4 Ом - для електроустаткування і 100 Ом - для пристроїв захисту від статичної електрики.

7. Основні вимоги безпеки при виконанні газонебезпечних і вогневих робіт

7.1. Організація безпечного ведення газонебезпечних і вогневих робіт та робіт у місткостях, апаратах і колодязях на об'єктах МН здійснюється відповідно до вимог цих Правил, "Типовой инструкции по организации безопасного ведения газоопасных работ", затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР 20.02.85 (далі - НПАОП 0.00-5.11-85), Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (далі - НПАОП 0.00-5.12-01), НАПБ А.01.001-2004, НАПБ В.01.021-97/510 та інших нормативно-технічних документів.

7.2. У виробничих підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів на підставі НПАОП 0.00-5.11-85 та НПАОП 0.00-5.12-01 повинні бути розроблені інструкції, які регламентують підготовку і безпечне виконання газонебезпечних і вогневих робіт у конкретних умовах. Перелік посадових осіб, які мають право видавати наряди-допуски, узгоджувати і затверджувати їх, передбачається відповідними нормативними документами (інструкціями).

7.3. У разі виконання газонебезпечної або вогневої роботи на лінійній частині МН повинен бути забезпечений телефонний або радіозв'язок місця робіт з оператором НПС або черговим диспетчером РНУ (ЦДП).

7.4. У газонебезпечних місцях повітряне середовище необхідно контролювати переносними газоаналізаторами з періодичністю, що відповідає вимогам ГОСТ 12.1.005-88. Покази приладів слід заносити в наряд-допуск із зазначенням дати і часу відбору проб.

7.5. Для визначення вмісту (концентрації) шкідливих речовин у повітряному середовищі проби слід відбирати в центрі резервуарного парку. У резервуарних парках, що містять нафту з підвищеним умістом сірководню, проби слід відбирати також навколо обвалування на відстані 5 - 10 м від нього на осьових лініях резервуарів, стоячи з навітряного боку.

7.6. На наливних естакадах контролювати повітря слід при наливанні (зливанні) нафти.

Проби повітря слід відбирати на рівні дихання у декількох точках (не менше трьох), стоячи з навітряного боку.

7.7. При контролі повітряного середовища всередині резервуарів (місткостей), трубопроводів проби повітря повинні відбиратись:

а) у резервуарах (місткостях) - біля днища в районі робіт на висоті не більше 0,3 м над ним та у верхній зоні;

б) у резервуарах з понтоном: у нижній частині - під понтоном та у верхній частині - над понтоном;

в) у трубопроводах - у місцях фланцевих з'єднань.

7.8. Газонебезпечні роботи

7.8.1. До газонебезпечних робіт належать роботи, пов'язані з оглядом, ремонтом, очищенням, розгерметизацією технологічного устаткування, комунікацій, установок, у тому числі і роботи в місткостях (апарати, резервуари, цистерни, сепаратори, пиловловлювачі та інше аналогічне устаткування, а також колектори, колодязі, тунелі, трубопроводи, приямки тощо), під час виконання яких у робочій зоні наявні або не виключена можливість виділення вибухо- і пожежонебезпечних або токсичних газів, парів та (чи) інших речовин, здатних шкідливо вплинути на організм людини, а також роботи за умови недостатнього вмісту кисню в робочій зоні (об'ємна частка менше 20 %).

7.8.2. У виробничих підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів має бути складений перелік газонебезпечних робіт (додаток 2), що виконуються за нарядом-допуском на проведення газонебезпечних робіт (додаток 3) та без наряду-допуску. Працівники даного підрозділу повинні бути ознайомлені із затвердженим переліком під підпис.

7.8.3. Керівництво газонебезпечною роботою згідно з нарядом-допуском повинно покладатись на осіб, які мають достатній досвід їх виконання і пройшли перевірку знань у встановленому порядку.

7.8.4. Виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути працівники, які пройшли спеціальне навчання і цільовий інструктаж з виконання газонебезпечних робіт (способам і методам роботи у вибухонебезпечному середовищі), пройшли перевірку знань на допуск до самостійної роботи, підготовлені і допущені за станом здоров'я до роботи у шлангових і (або) ізолювальних протигазах (апаратах), навчені методам надання першої медичної допомоги (зокрема, у разі отруєння й опіків) і мають досвід роботи з обслуговування і ремонту устаткування відповідних газонебезпечних об'єктів.

7.8.5. Не дозволяється перебування в небезпечній зоні сторонніх осіб і персоналу, який не бере участі у виконанні газонебезпечної роботи, або не відповідає вимогам, викладеним у підпункті 7.8.4 пункті 7.8 глави 7 розділу IV цих Правил.

7.8.6. Котловани і колодязі, у яких проводять роботи, повинні бути огороджені. Поблизу них встановлюються знаки безпеки.

7.8.7. Не дозволяється поєднувати виконання газонебезпечних робіт у вибухонебезпечному приміщенні з іншими ремонтними або налагоджувальними роботами (ремонт чи ревізія електрообладнання, КВПіА, ремонтно-будівельні роботи тощо).

7.9. Вогневі роботи

7.9.1. До вогневих робіт належать виробничі операції, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, іскроутворенням та нагріванням до температур, які можуть викликати загоряння матеріалів та конструкцій (електро- та газозварювання, бензогазорізка, роботи з використанням паяльних ламп, переносних горнів, розігрівання бітумів, смол та ін.)

7.9.2. До початку планової вогневої роботи у вибухонебезпечних зонах (у тому числі на лінійній частині магістральних нафтопроводів) та складних вогневих робіт розробляється план заходів на виконання робіт.

7.9.3. У кожному виробничому підрозділі (РНУ, НПС, ЛВДС, БВО тощо) повинен бути розроблений перелік виробництв, цехів, відділень, дільниць, на яких вогневі роботи повинні проводитись відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.12-01, НАПБ А.01.001-2004 та інструкцій, які розробляються на підприємствах МН.

Перелік таких об'єктів повинен бути узгоджений з аварійно-рятувальною службою (у разі її наявності), службою пожежної безпеки і затверджений в установленому порядку.

7.9.4. Вогневі роботи слід проводити у світлий час доби (за винятком аварійних ситуацій). У разі необхідності ведення вогневих робіт у темний час доби слід забезпечити освітлення ремонтної ділянки з урахуванням вимог пункту 6.18 глави 6 розділу IV цих Правил.

7.9.5. Для проведення вогневих робіт у всіх випадках оформляється наряд-допуск за формою, яка зазначена в додатку 4.

Наряд-допуск оформлюється у двох примірниках, один з них на весь час проведення вогневої роботи зберігається у чергового оперативного персоналу, а другий - у керівника робіт. Після завершення робіт наряд-допуск зберігається у начальника об'єкта (цеху, дільниці) протягом одного року.

7.9.6. Складання та затвердження нарядів-допусків здійснюється згідно з інструкціями, які регламентують підготовку і безпечне виконання вогневих робіт у виробничих підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів.

не допускаючи різких поштовхів.

2.15. Не дозволяється брати ковшем великі предмети (камені, колоди), габарити яких перевищують 2/3 розміру ковша екскаватора.

2.16. При підготовці екскаватора до роботи необхідно перевірити:

- стан ходового і передавального механізмів, силової установки, лебідки і стріли;

- справність гальмового пристрою;

- стан тросів і блоків;

- надійність кріплення основних вузлів і деталей;

- справність механізмів екскаватора на холостому ходу.

2.17. Під час роботи двигуна чистити, налагоджувати, ремонтувати, регулювати, змазувати і заправляти екскаватор не дозволяється.

2.18. При розпушуванні ґрунту ударними пристосуваннями необхідно біля лобового скла кабіни екскаватора встановлювати металеву сітку. Небезпечну зону в радіусі 40 м від екскаватора слід позначити знаками безпеки чи відгородити.

2.19. Робота роторного екскаватора дозволяється на подовжніх ухилах до 36° при русі його зверху вниз.

При ухилах від 36 до 45° застосовують анкерування екскаватора, а при ухилі понад 45° роботу необхідно виконувати відповідно до проекту проведення робіт.

2.20. Рух роторного екскаватора на підйомах і спусках повинен бути рівномірним, прямолінійним, без поворотів.

2.21. Перед викидом ґрунту з ковшів ротора необхідно вимкнути хід екскаватора і прокрутити ротор вхолосту.

2.22. При розробці ґрунту роторним екскаватором не дозволяється перевантажувати його і знаходитися на відстані ближче ніж 3 м від нього.

3. Трактор і бульдозер

3.1. Робота трактора і бульдозера дозволяється на подовжніх ухилах до 36°.

3.2. При переміщенні необхідно:

- підняти відвал;

- пересуватися тільки переднім ходом;

- перетинати залізницю тільки на діючих переїздах, керуючись відповідними сигналами.

Не дозволяється вмикати задній хід руху бульдозера без подачі попереджувального сигналу і зупиняти його на переїзді.

Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.