Цивільний кoдекс Української PCР

                     ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ РСР

      Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР

    Верховна Рада    Української    Радянської     Соціалістичної

Республіки п о с т а н о в л я є:

    Стаття 1.  Затвердити  Цивільний  кодекс  Української  РСР  і

ввести його в дію з 1 січня 1964 року.

    Стаття 2. Доручити Президії Верховної  Ради  Української  РСР

встановити порядок введення в дію Цивільного  кодексу  Української

РСР і затвердити перелік законодавчих актів Української  РСР,  які

втрачають  чинність  у  зв'язку  з  введенням  Цивільного  кодексу

Української РСР в дію.

м. Київ, 18 липня 1963 року

        N 1540-06

                Цивільний кодекс Української РСР

(Із змінами і доповненнями, внесеними Указами ПВР Української РСР

              від 23.11.66 (Відомості ВР N 46 (1966), ст.284),

    N 2013-07 від 24.06.69 (Відомості ВР N 27 (1969), ст.216),

    N 2895-07 від 22.07.70 (Відомості ВР N 31 (1970), ст.223),

    N 1527-08 від 29.03.73 (Відомості ВР N 15 (1973), ст.110),

    N 1736-08 від  5.06.73 (Відомості ВР N 25 (1973), ст.213),

    N 2135-08 від 15.10.73 (Відомості ВР N 44 (1973), ст.387),

    N 3050-08 від 13.09.74 (Відомості ВР N 39 (1974), ст.384),

    N 3685-08 від 10.04.75 (Відомості ВР N 16 (1975), ст.202),

    N 3764-08 від 25.04.75 (Відомості ВР N 19 (1975), ст.249),

    N 1515-09 від  6.12.76 (Відомості ВР N 51 (1976), ст.468),

    N 1593-09 від 22.12.76 (Відомості ВР N  1 (1977), ст.  3),

    N 2422-09 від 19.08.77 (Відомості ВР N 35 (1977), ст.422),

    N 8520-10 від  1.03.85 (Відомості ВР N 11 (1985), ст.206),

    N  278-11 від 20.05.85 (Відомості ВР N 23 (1985), ст.542),

    N 2444-11 від 27.06.86 (Відомості ВР N 27 (1986), ст.539),

    N 4452-11 від 21.08.87 (Відомості ВР N 35 (1987), ст.674),

    N 5095-11 від 24.12.87 (Відомості ВР N  1 (1988), ст.  5),

    N 6757-11 від 25.10.88 (Відомості ВР N 45 (1988), ст.1070),

    N  660-12 від 28.01.91 (Відомості ВР N  9 (1991), ст. 89),

                                         Законами України

    N 2554-12 від  7.07.92 (Відомості ВР N 39 (1992), ст.574),

    N 2693-12 від 14.10.92 (Відомості ВР N 48 (1992), ст.663),

    N 3128-12 від 22.04.93 (Відомості ВР N 22 (1993), ст.226),

    N 3132-12 від 22.04.93 (Відомості ВР N 22 (1993), ст.230),

    N 3179-12 від  5.05.93 (Відомості ВР N 26 (1993), ст.277),

    N 3188-12 від  6.05.93 (Відомості ВР N 24 (1993), ст.259),

    N 3718-12 від 16.12.93 (Відомості ВР N  3 (1994), ст. 15),

    N 3942-12 від 04.02.94 (Відомості ВР N 24 (1994), ст.177),

    N 107/94-ВР від 15.07.94 (Відомості ВР N 33 (1994), ст.300),

    N 287/94-ВР від 14.12.94 (Відомості ВР N  1 (1995), ст.  3),

    N  75/95-ВР від 28.02.95 (Відомості ВР N 13 (1995), ст. 85),

    N 295/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.222  

    N 372/95-ВР від 06.10.95, ВВР 1995, N 36, ст.277  

    N 556/96-ВР від 03.12.96, ВВР 1997, N  5, ст. 32 )

 ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного

   Суду N 16-рп/98 від 26.11.98 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом

 N 1136-XIV від 08.10.99, ВВР, 1999, N 48, ст.420 )

 

                        Р о з д і л  I

                       ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

                            Глава 1.

                       ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

    С т а т т я 1. Завдання Цивільного кодексу

                    Української РСР

    Цивільний  кодекс  Української   Радянської    Соціалістичної

Республіки регулює майнові і пов'язані з ними  особисті  немайнові

відносини з метою створення матеріально-технічної бази комунізму і

все більш  повного  задоволення  матеріальних  і  духовних  потреб

громадян. У випадках, передбачених  законом,  цей  Кодекс  регулює

також й інші особисті немайнові відносини.

    Основою  майнових  відносин  у  радянському  суспільстві    є

соціалістична система господарства і  соціалістична  власність  на

засоби  виробництва.   Господарське    життя    Української    РСР

визначається і спрямовується  державними  планами  економічного  і

соціального розвитку.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

    С т а т т я 2. Відносини, що регулюються Цивільним

                   кодексом Української РСР

    Цим Кодексом регулюються зазначені в статті 1  цього  Кодексу

відносини:

    державних, кооперативних та інших громадських організацій між

собою;

    громадян з державними, кооперативними та іншими  громадськими

організаціями;

    громадян між собою.

    Учасниками  відносин,  що  регулюються  цим    Кодексом,    у

передбачених законодавством Союзу РСР випадках можуть бути й  інші

організації.

    До  майнових  відносин,  основаних    на    адміністративному

підпорядкуванні однієї сторони іншій,  а  також  до  податкових  і

бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.

    Сімейні, трудові, земельні, гірничі, водні, лісові відносини,

а також  відносини  в  колгоспах,  що  випливають  з  їх  статуту,

регулюються    відповідно    сімейним,    трудовим,      земельним

законодавством,  законодавством  про  надра,  водним,  лісовим   і

колгоспним законодавством.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

    С т а т т я  3. Цивільне законодавство Союзу РСР і

                    Української РСР

    Відповідно до Основ  цивільного  законодавства  Союзу  РСР  і

союзних республік цей Кодекс та інші акти цивільного законодавства

Української РСР регулюють майнові і особисті немайнові  відносини,

як передбачені Основами, так і не передбачені ними.

    Цивільним законодавством Союзу РСР регулюються відповідно  до

Основ відносини між  соціалістичними  організаціями  по  поставках

продукції  і  капітальному  будівництву,  відносини  по  державних

закупках сільськогосподарської продукції у колгоспів, радгоспів та

інших господарств, відносини організацій залізничного,  морського,

річкового,  повітряного,  трубопровідного  транспорту,  зв'язку  і

кредитних  установ  з  клієнтурою  та  між  собою,  відносини   по

державному  страхуванню,  відносини,  що  виникають  у  зв'язку  з

відкриттями,  винаходами,    раціоналізаторськими    пропозиціями,

промисловими зразками та іншими досягненнями науки  і  техніки,  а

також інші  відносини,  регулювання  яких  віднесено  Конституцією

СРСР,  Основами  цивільного  законодавства  Союзу  РСР  і  союзних

республік та іншими законодавчими актами  СРСР  до  відання  Союзу

РСР. По цих відносинах законодавством Української РСР  вирішуються

питання, віднесені до її відання законодавством Союзу РСР.

    Відносини  по   зовнішній    торгівлі    та    інших    видах

зовнішньоекономічної    діяльності    визначаються     спеціальним

законодавством Союзу РСР, яке регулює зовнішню  торгівлю  та  інші

види  зовнішньоекономічної  діяльності,  і  загальним    цивільним

законодавством Союзу РСР і Української РСР.

(Із змінами, внесеними  згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

    С т а т т я  4. Підстави виникнення цивільних прав і

                    обов'язків

    Цивільні права і обов'язки виникають з підстав,  передбачених

законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян

і організацій, які хоч  і  не  передбачені  законом,  але  в  силу

загальних  начал  і  змісту  цивільного  законодавства  породжують

цивільні права і обов'язки.

    Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:

    з угод, передбачених законом,  а  також  з  угод,  хоч  і  не

передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

    з  адміністративних  актів,  у  тому  числі  для   державних,

кооперативних  та  інших  громадських  організацій     з    актів

планування;

    в  результаті  відкриттів,  винаходів,    раціоналізаторських

пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

    внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само  внаслідок

придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої  особи  без

достатніх підстав;

    внаслідок інших дій громадян і організацій;

    внаслідок  подій,  з   якими    закон    пов'язує    настання

цивільно-правових наслідків.

    С т а т т я  5. Здійснення цивільних прав і виконання

                    обов'язків

    Цивільні права охороняються законом,  за  винятком  випадків,

коли вони здійснюються в суперечності з призначенням  цих  прав  у

соціалістичному суспільстві в період будівництва комунізму.

    При  здійсненні  прав  і  виконанні  обов'язків  громадяни  і

організації  повинні  додержувати  законів,    поважати    правила

соціалістичного співжиття  і  моральні  принципи  суспільства,  що

будує комунізм.

    С т а т т я  6. Захист цивільних прав

    Захист цивільних прав здійснюється  в  установленому  порядку

судом, арбітражем або третейським судом шляхом:

    визнання цих прав;

    відновлення становища, яке існувало  до  порушення  права,  і

припинення дій, які порушують право;

    присудження до виконання обов'язку в натурі;

    компенсації моральної шкоди;

    припинення або зміни правовідношення;

    стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а  у

випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу,

пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

    Захист цивільних прав у випадках і  в  порядку,  встановлених

законодавством Союзу РСР і  Української  РСР,  здійснюється  також

товариськими  судами,  профспілковими  та   іншими    громадськими

організаціями.

    У випадках, окремо  передбачених  законом,  захист  цивільних

прав здійснюється в адміністративному порядку.

    До  пред'явлення  позову,  який  випливає  з  відносин    між

організаціями, обов'язковим є пред'явлення  претензії.  Винятки  з

цього  правила  встановлюються  законодавством  Союзу  РСР.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3685-8 від  10.04.75,

Законом N 3188-12 від 6.05.93 )

    С т а т т я  7. Захист честі і гідності

                    та ділової репутації

    Громадянин  або  організація  вправі   вимагати    по    суду

спростування  відомостей,  що  не  відповідають   дійсності    або

викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність  чи  ділову

репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той,  хто  поширив

такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

    Якщо відомості, зазначені в частині першій цієї статті,  були

поширені  через  засоби  масової   інформації    (друкованої   або

аудіовізуальної), вони   повинні   бути   спростовані,  у  тому  ж

друкованому виданні, анологічній радіо-  чи телепередачі або іншим

адекватним способом. Якщо відомості, які не відповідають дійсності

і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій  репутації

громадянина чи організації,  містить  документ,  що  виходить  від

організації, такий документ  підлягає  заміні  або  відкликається.

Порядок спростування в інших випадках встановлюється судом.

    Громадянин або організація, відносно яких поширені відомості,

що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі,

гідності або діловій  репутації,  вправі  поряд  із  спростуванням

таких  відомостей  вимагати  відшкодування  майнової  і  моральної

(немайнової )  шкоди,  завданої  їх  поширенням.  Щодо  вимог  про

спростування  цих  відомостей  та  компенсацію  моральної    шкоди

встановлюється строк позовної давності в  один  рік.

(В  редакції Закону N 3188-12 від 6.05.93)

    С т а т т я  8. Застосування в Українській РСР цивільного

                    законодавства інших союзних республік

    Цивільне законодавство інших союзних республік застосовується

в Українській РСР згідно з такими правилами:

    1)  до  відносин,  що  випливають    з    права    власності,

застосовується закон місця знаходження майна;

    2)  при  укладенні  угод  правоздатність    і    дієздатність

визначаються за законом місця укладення угоди;

    3) до форми угод застосовується закон місця укладення  угоди;

закон місця укладення угоди застосовується і  до  зобов'язань,  що

виникають  з  угоди,  якщо  інше  не  передбачено   законом    або

погодженням сторін;

    4)  до  зобов'язань,  що  виникають  із  заподіяння    шкоди,

застосовується  закон  місця  розгляду  спору,  а  за  клопотанням

потерпілого закон місця заподіяння шкоди;

    5) до відносин  по  спадкуванню  застосовується  закон  місця

відкриття спадщини;

    6) питання позовної давності розв'язуються  за  законом  тієї

союзної  республіки,  законодавством   якої    регулюються    дані

відносини.

                            Глава 2

                             ОСОБИ

                          1. ГРОМАДЯНИ

    С т а т т я  9. Правоздатність громадян

    Здатність  мати  цивільні  права  і    обов'язки    (цивільна

правоздатність) визнається в однаковій мірі за  всіма  громадянами

Української РСР та інших союзних республік.

    Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і

припиняється з смертю.

    С т а т т я 10. Зміст правоздатності громадян

    Громадяни можуть відповідно до закону мати майно в  особистій

власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном,

успадковувати і заповідати  майно,  обирати  рід  занять  і  місце

проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва,

відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції,  промислового

зразка, а також мати інші майнові та особисті немайнові права.

(Із змінами, внесеними згідно з  Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

    С т а т т я 11. Дієздатність громадян

    Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав  і

створювати для себе  цивільні  обов'язки  (цивільна  дієздатність)

виникає у повному  обсязі  з  настанням  повноліття,  тобто  після

досягнення вісімнадцятирічного віку.

    У  випадках,  коли  законом  дозволяється  одружуватися    до

досягнення вісімнадцятирічного віку,  громадянин,  який  не  досяг

вісімнадцятирічного віку, набуває дієздатності в повному обсязі  з

моменту одруження.

    С т а т т я  12. Недопустимість обмеження правоздатності і

                     дієздатності громадян

    Ніхто  не  може  бути  обмежений   у    правоздатності    або

дієздатності інакше, як  у  випадках  і  в  порядку,  передбачених

законом.

    Угоди,  спрямовані   на    обмеження    правоздатності    або

дієздатності, недійсні.

    С т а т т я  13. Обсяг дієздатності неповнолітніх віком від

                     п'ятнадцяти до вісімнадцяти років *

    Неповнолітні віком  від  п'ятнадцяти  до  вісімнадцяти  років

вправі укладати угоди за згодою своїх батьків  (усиновителів)  або

піклувальників.

    Проте вони вправі самостійно учиняти дрібні  побутові  угоди.

Вони  також  вправі  самостійно  розпоряджатися  своєю  заробітною

платою (заробітком)  або  стипендією,  здійснювати  авторські  або

винахідницькі права на свої  твори,  винаходи,  раціоналізаторські

пропозиції і промислові зразки, права на свої відкриття,  але  при

наявності достатніх підстав орган опіки і піклування може обмежити

їх в  праві  самостійно  розпоряджатися  своєю  заробітною  платою

(заробітком) або стипендією.

    Неповнолітні віком  від  п'ятнадцяти  до  вісімнадцяти  років

несуть відповідальність за шкоду, заподіяну ними іншим  особам,  в

порядку, передбаченому статтею 447 цього Кодексу.

    Права неповнолітніх віком  від  п'ятнадцяти  до  вісімнадцяти

років, що є членами колгоспного двору, по володінню,  користуванню

і розпорядженню майном двору визначаються статтями 121 і 124 цього

Кодексу.

    Права неповнолітніх віком  від  п'ятнадцяти  до  вісімнадцяти

років по внесенню вкладів у кредитні установи і  по  розпорядженню

внесеними ними вкладами визначаються законодавством Союзу РСР.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

    С т а т т я 14. Обсяг дієздатності неповнолітніх, які

                    не досягли п'ятнадцяти років

    За неповнолітніх, які не  досягли  п'ятнадцяти  років,  угоди

укладають від їх  імені  батьки  (усиновителі)  або  опікун.  Вони

вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.

    Права неповнолітніх віком до п'ятнадцяти  років  по  внесенню

вкладів у кредитні установи  і  по  розпорядженню  внесеними  ними

вкладами визначаються законодавством Союзу РСР.

    С т а т т я 15. Обмеження дієздатності громадян, які

                    зловживають спиртними напоями або

                    наркотичними засобами

    Громадянин, який внаслідок зловживання спиртними напоями  або

наркотичними  засобами  ставить  себе  і  свою  сім'ю   в    тяжке

матеріальне становище, може бути обмежений судом у дієздатності  в

порядку,   передбаченому    Цивільним    процесуальним    кодексом

Української РСР, і над ним встановлюється піклування.

    Він може укладати угоди  по  розпорядженню  майном,  а  також

одержувати  заробітну  плату,  пенсію  або  інші  види  доходів  і

розпоряджатись ними лише  за  згодою  піклувальника,  за  винятком

дрібних побутових угод.

    При припиненні громадянином зловживання спиртними напоями або

наркотичними засобами суд скасовує  обмеження  його  дієздатності.

(Із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  N  1527-08  від

29.03.73, N 4452-11 від 21.08.87)

    С т а т т я 16. Визнання громадянина недієздатним

    Громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не

може розуміти значення своїх дій  або  керувати  ними,  може  бути

визнаний судом недієздатним  в  порядку,  передбаченому  Цивільним

процесуальним кодексом Української РСР, і над  ним  встановлюється

опіка.

    Від  імені  душевнохворого  або  недоумкуватого,    визнаного

недієздатним, угоди укладає його опікун.

    В  разі  видужання  або    значного    поліпшення    здоров'я

громадянина,  визнаного  недієздатним,  суд  поновлює    його    в

дієздатності.

    С т а т т я 17. Місце проживання

    Місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно

або переважно проживає.

    Місцем проживання неповнолітніх, що  не  досягли  п'ятнадцяти

років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається  місце

проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

    С т а т т я 18. Визнання громадянина безвісно відсутнім

    Громадянин може бути в  судовому  порядку  визнаний  безвісно

відсутнім, якщо протягом  одного  року  в  місці  його  постійного

проживання нема відомостей про місце його перебування.

    При  неможливості  встановити   день    одержання    останніх

відомостей  про  відсутнього  початком    безвісної    відсутності

вважається перше число  місяця,  що  йде  за  тим,  в  якому  були

одержані останні відомості про  відсутнього,  а  при  неможливості

встановити цей місяць перше січня наступного року.

    Порядок визнання громадянина безвісно відсутнім  визначається

главою 35 Цивільного процесуального кодексу Української РСР.

    С т а т т я 19. Охорона майна безвісно відсутнього

    Над майном  громадянина,  визнаного  безвісно  відсутнім,  на

піставі рішення суду встановлюється опіка. З цього майна видається

утримання громадянам,  яких  безвісно  відсутній  був  за  законом

зобов'язаний утримувати, і  погашається  заборгованість  по  інших

зобов'язаннях безвісно відсутнього.

    За заявою заінтересованих осіб орган опіки і піклування  може

призначити опікуна для охорони майна  відсутнього  громадянина,  а

так само для управління його майном і до закінчення одного року  з

дня одержання останніх відомостей про місце його перебування.

    С т а т т я 20. Скасування визнання безвісно відсутнім

    В разі з'явлення або виявлення місцеперебування  громадянина,

визнаного безвісно відсутнім, суд скасовує відповідне рішення.

    С т а т т я 21. Оголошення громадянина померлим

    Громадянин може бути в судовому порядку оголошений  померлим,

якщо в місці його постійного проживання нема відомостей про  місце

його перебування протягом трьох років, а якщо він пропав без вісті

за обставин, що загрожували смертю або дають  підставу  припускати

його загибель від певного  нещасного  випадку,    протягом  шести

місяців.

    Військовослужбовець або інший  громадянин,  який  пропав  без

вісті в зв'язку з воєнними діями, може  бути  в  судовому  порядку

оголошений померлим не раніше, ніж після закінчення двох  років  з

дня закінчення воєнних дій.

    Днем смерті  громадянина,  оголошеного  померлим,  вважається

день набрання законної сили  рішенням  суду  про  оголошення  його

померлим. В разі оголошення померлим громадянина, який пропав  без

вісті за  обставин,  що  загрожували  смертю  або  дають  підставу

припускати його загибель від певного нещасного випадку,  суд  може

визнати днем смерті цього громадянина день його гаданої загибелі.

    Порядок оголошення громадянина померлим  визначається  главою

35 Цивільного процесуального кодексу Української РСР.

    С т а т т я 22. Наслідки явки громадянина, оголошеного

                    померлим

    В разі з'явлення або виявлення місцеперебування  громадянина,

оголошеного померлим, відповідне рішення скасовується судом.

    Незалежно від часу свого з'явлення, громадянин може  зажадати

від будь-якої особи повернення майна, що збереглося  і  безоплатно

перейшло до цієї особи після оголошення громадянина померлим.

    Особи,  до  яких  майно  громадянина,  оголошеного  померлим,

перейшло за відплатними угодами,  зобов'язані  повернути  йому  це

майно, коли буде доведено, що в момент придбання майна вони знали,

що громадянин, оголошений померлим, є живим.

    Якщо  майно  оголошеного  померлим   перейшло    за    правом

спадкування до держави і було  реалізовано,  то  після  скасування

рішення про  оголошення  громадянина  померлим  йому  повертається

сума, виручена від реалізації майна.

                       2. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

    С т а т т я 23. Поняття юридичної особи

    Юридичними  особами  визнаються  організації,    які    мають

відокремлене майно, можуть від свого  імені  набувати  майнових  і

особистих немайнових прав і нести  обов'язки,  бути  позивачами  і

відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

    С т а т т я 24. Види юридичних осіб

    Юридичними особами є:

    державні  підприємства  та  інші  державні  організації,   що

перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними

основні і оборотні засоби та самостійний баланс;

    установи та інші  державні  організації,  що  перебувають  на

державному бюджеті і мають самостійний  кошторис,  керівники  яких

користуються  правами  розпорядників  кредитів   (за    винятками,

встановленими законом);

    державні організації, що фінансуються за рахунок інших джерел

і мають самостійний кошторис і самостійний баланс;

    колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та  їх

об'єднання, інші  громадські  організації,  а  також  у  випадках,

передбачених  законодавством  Союзу  РСР  і    Української    РСР,

підприємства і установи цих організацій та їх об'єднань, що  мають

відокремлене майно і самостійний баланс;

    державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації;

    інші  організації  у  випадках,  передбачених  законодавством

Союзу РСР.

    Зазначені в цій статті установи та інші державні організації,

що перебувають на державному  бюджеті,  у  випадках,  передбачених

законодавством Союзу  РСР  і  Української  РСР,  діють  від  імені

відповідно Союзу РСР або Української РСР.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

    С т а т т я 25. Статут (положення) юридичної особи

    Юридична особа діє на підставі статуту (положення).  Установи

та  інші  державні  організації,  що  перебувають  на   державному

бюджеті, а у випадках, передбачених  законодавством  Союзу  РСР  і

Української РСР, також і інші організації можуть діяти на підставі

загального положення про організації даного виду.

    С т а т т я 26. Правоздатність юридичної особи

    Юридична особа  має  цивільну  правоздатність  відповідно  до

встановлених цілей її діяльності.

    Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження

її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на

підставі загального положення про організації  даного  виду,    з

моменту видання компетентним органом постанови про  її  утворення.

Якщо статут підлягає реєстрації,  правоздатність  юридичної  особи

виникає в момент реєстрації.

    С т а т т я 27. Найменування юридичної особи

    Юридична особа має своє найменування.

    Права і  обов'язки  господарських  організацій,  пов'язані  з

користуванням  фірмовим  найменуванням,  виробничими  марками    і

товарними знаками, визначаються законодавством Союзу РСР.

    С т а т т я 28. Утворення юридичних  осіб

    Юридичні  особи  утворюються   в    порядку,    встановленому

законодавством Союзу РСР і Української РСР.

    Громадські    організації,    порядок    виникнення      яких

законодавством  не   передбачений,    утворюються    в    порядку,

встановленому їх статутом.

    С т а т т я 29. Органи юридичної особи

    Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні

обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм  за

законом або статутом (положенням).

    Порядок  призначення  або  обрання  органів  юридичної  особи

визначається їх статутом (положенням).

    С т а т т я 30. Місцезнаходження юридичної особи

    Місцем    знаходження    юридичної    особи        визнається

місцезнаходження її постійно діючого органу.

    С т а т т я 31. Філіали і представництва юридичної

                    особи

    Юридична особа може відкривати  філіали  і  представництва  в

порядку, встановленому законодавством Союзу  РСР  або  Української

РСР.

    Керівник  філіалу  або  представництва  діє    на    підставі

довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

  С т а т т я 32. Відповідальність юридичної особи

   Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй

на праві власності (закріпленим  за  нею)  майном,  якщо  інше  не

встановлено законодавчими актами.

    Засновник  юридичної  особи  або  власник   її    майна    не

відповідають за її зобов'язаннями, а юридична особа не  відповідає

за  зобов'язаннями  власника  або  засновника,   крім    випадків,

передбачених  законодавчими  актами  чи  установчими  документами

юридичної особи.

    Юридична особа, яка фінансується власником, і за якою майно

закріплено на праві оперативного управління (установа), відповідає

за зобов'язаннями коштами, які є в її  розпорядженні.  У  разі  їх

недостатності відповідальність за її зобов'язаннями  несе  власник

відповідного майна.

(Із змінами, внесеними згідно із  Законом N  3179-12  від 5.05.93)

    С т а т т я 33. Розмежування відповідальності держави і

                    державних організацій

    Держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій,

які є юридичними особами, а  ці  організації  не  відповідають  по

зобов'язаннях держави.

    Умови і порядок відпуску коштів  на  покриття  заборгованості

установ  та  інших  державних  організацій,  що  перебувають    на

державному бюджеті, якщо ця заборгованість не може бути покрита за

рахунок їх кошторису, встановлюються законодавством  Союзу  РСР  і

Української РСР.

    С т а т т я 34. Розмежування відповідальності державної,

                    кооперативної або іншої громадської

                    організації і підприємства, що входить до

                    її складу

    Державна, кооперативна або  інша  громадська  організація  не

відповідає по зобов'язаннях підприємства, що входить до її  складу

і  є  юридичною  особою,  а  це  підприємство  не  відповідає   по

зобов'язаннях організації, до складу якої воно входить.

    Винятки з цього правила допускаються у випадках, передбачених

законодавством Союзу РСР і Української РСР.

    С т а т т я 35. Розмежування відповідальності кооперативного

                    об'єднання і кооперативних організацій, що

                    входять до його складу

    Кооперативне  об'єднання   (спілка)    не    відповідає    по

зобов'язаннях  кооперативних  організацій,  що  входять  до   його

складу, так само як і останні  не  відповідають  по  зобов'язаннях

кооперативного об'єднання, до складу якого вони входять, якщо така

відповідальність не випливає з закону або статуту.

    С т а т т я 36. Розмежування відповідальності

                    державно-кооперативної, кооперативної або

                    іншої  громадської організації та її

                    учасників (членів)

    Кооперативна або інша громадська організація не відповідає по

зобов'язаннях своїх членів.

    Члени кооперативної  або  іншої  громадської  організації  не

відповідають  по  її  зобов'язаннях,  якщо  для   окремих    видів

кооперативних організацій  інше  не  передбачено  законом  або  їх

статутами.

    Звернення стягнення  на  пайові  внески  члена  кооперативної

організації не допускається, крім випадків, коли боржник вибуває з

складу членів кооперативної організації.

    Якщо  вироком  суду  встановлено,  що  пайовий  внесок  члена

житлово-будівельного, дачно-будівельного  або  іншого  кооперативу

складається з коштів, добутих злочинним шляхом, то  сума  пайового

внеску повертається організації, якій  заподіяно  шкоду  злочином,

або звертається в доход держави.

    Колгоспи    учасники  міжколгоспної  організації,  а   також

учасники  державно-колгоспної  або  іншої   державно-кооперативної

організації  не  відповідають  по   її    зобов'язаннях.    Збитки

організації можуть бути розподілені між її  учасниками  відповідно

до її статуту (положення).

    Міжколгоспні, державно-колгоспні та інші державнокооперативні

організації не відповідають по зобов'язаннях своїх учасників.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

    С т а т т я 37. Припинення юридичної особи

    Юридична  особа   припиняється    шляхом    ліквідації    або

реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

    При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і  обов'язки)

переходить  до  нововиниклих  юридичних  осіб.   При    приєднанні

юридичної особи  до  іншої  юридичної  особи  її  майно  (права  і

обов'язки)  переходить  до  останньої.  Майно  переходить  в  день

підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом

або постановою про реорганізацію.

    Порядок  ліквідації   і    реорганізації    юридичних    осіб

визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів

Української РСР.

    Порядок ліквідації і  реорганізації  кооперативних  та  інших

громадських  організацій  може  бути  визначений   їх    статутами

(положеннями).

    С т а т т я 38. Припинення державних організацій, що є

                    юридичними особами

    Припинення державних організацій, що  є  юридичними  особами,

провадиться тим органом, за рішенням якого вони утворюються.

    С т а т т я 39. Припинення державно-кооперативних,

                    кооперативних та інших громадських

                    організацій, що є юридичними особами

    Кооперативні,  а    також    державно-колгоспні    та    інші

державно-кооперативні  організації,  що  є  юридичними    особами,

припиняють свою діяльність на підставах, зазначених у законі  і  в

статутах (положеннях) цих організацій.

    Громадські організації, що є юридичними  особами,  припиняють

свою діяльність на підставах, зазначених в їх статутах.

    Реорганізація       (злиття,        поділ,        приєднання)

державно-колгоспних, інших  державно-кооперативних,  кооперативних

та  інших  громадських  організацій,  що  є  юридичними   особами,

допускається тільки за рішенням загальних  зборів  їх  членів  або

зборів уповноважених.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

    С т а т т я 40. Використання майна, що залишається після

                    ліквідації державно-кооперативних,

                    кооперативних та інших громадських

                    організацій

    Майно, що залишається після задоволення вимог усіх кредиторів

ліквідованої  кооперативної  організації,  використовується,  якщо

інше не встановлено законом, для повернення пайових внесків. Решта

майна  цієї  організації,  а  також  майно   ліквідованої    іншої

громадської організації передається їх вищестоящим організаціям, а

в разі відсутності таких  відповідному  державному  органові  на

загальнокооперативні або громадські потреби.

    Майно, що залишається після задоволення вимог усіх кредиторів

ліквідованої  міжколгоспної,   державно-колгоспної    або    іншої

державно-кооперативної  організації,   розподіляється    між    її

учасниками пропорціонально до їх внесків.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

                            Глава 3.

                             УГОДИ

    С т а т т я 41. Поняття і види угод

    Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані  на

встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

    Угоди можуть бути односторонніми і дво- або  багатосторонніми

(договори).

    С т а т т я 42. Форма угод

    Угоди можуть укладатись усно або в письмовій  формі  (простій

чи нотаріальній).

    Угода,  для  якої  законом  не  встановлена   певна    форма,

вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно  її  волю

укласти угоду.

    Мовчання визнається виявом волі  укласти  угоду  у  випадках,

передбачених законодавством.

    С т а т т я 43. Усні угоди

    Угоди, що виконуються під час їх укладення, можуть укладатись

усно,  якщо  інше  не  встановлено  законодавством  Союзу  РСР   і

Української РСР.

    У випадках, коли угоди між організаціями або між організацією

і  громадянином  укладаються  в  усній  формі,  організація,   яка

оплатила товари або послуги, повинна одержати від  другої  сторони

письмовий документ, що стверджує одержання грошей  і  підстави  їх

одержання.

    С т а т т я 44. Письмові угоди

    Повинні укладатись у письмовій формі:

    1)  угоди  державних,  кооперативних  та  інших   громадських

організацій  між  собою  і  з  громадянами,  за  винятком    угод,

зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів  угод,  для

яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР;

    2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за

винятком угод, зазначених у статті  43  цього  Кодексу,  та  інших

угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;

    3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає

додержання письмової форми.

    Письмові  угоди  повинні  бути  підписані  особами,  які   їх

укладають.

    Якщо  громадянин  внаслідок  фізичної  вади,  хвороби  або  з

будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його

дорученням  угоду  може  підписати  інший    громадянин.    Підпис

останнього повинен бути засвідчений організацією,  в  якій  працює

або    навчається    громадянин,    що    укладає    угоду,    або

житлово-експлуатаційною організацією за  місцем  його  проживання,

або  адміністрацією    стаціонарного    лікувально-профілактичного

закладу, в якому  він  перебуває  на  лікуванні,  або  органом  чи

службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії.

(Із змінами, внесеними  згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

    С т а т т я 45. Наслідки недодержання форми угоди

    Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за  собою

недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено

в законі.

    Недодержання форми зовнішньоторговельних угод  і  порядку  їх

підписання (стаття 568 цього Кодексу) тягне за  собою  недійсність

угоди.

    С т а т т я 46. Наслідки недодержання простої письмової

                    форми

    Недодержання простої письмової форми, що вимагається  законом

(стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права  в  разі  спору

посилатися для підтвердження  угоди  на  показання  свідків,  а  у

випадках, прямо зазначених у законі, тягне  за  собою  недійсність

угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48  цього

Кодексу.

    С т а т т я 47. Обов'язковість нотаріальної форми і наслідки

                    її недодержання

    Нотаріальне посвідчення угод  обов'язкове  лише  у  випадках,

зазначених у законі.  Недодержання  в  цих  випадках  нотаріальної

форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими

частиною другою статті 48 цього Кодексу.

    Якщо одна з сторін повністю або частково виконала  угоду,  що

потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від

нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка

виконала угоду, визнати  угоду  дійсною.  В  цьому  разі  наступне

нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

    С т а т т я 48. Недійсність угоди, яка не відповідає вимогам

                    закону

    Недійсною є та угода, що  не  відповідає  вимогам   закону,

    в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх

дітей.

    По недійсній  угоді  кожна  з  сторін  зобов'язана  повернути

другій  стороні  все  одержане  за  угодою,  а  при   неможливості

повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах,

якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені  законом.

(Із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указом  ПВР  N   660-12   від

28.01.1991)

    С т а т т я 49. Недійсність угоди, укладеної з метою,

                    суперечною інтересам держави і

                    суспільства

    Якщо угода укладена з метою,  завідомо  суперечною  інтересам

соціалістичної держави і суспільства, то при  наявності  умислу  у

обох сторін в разі виконання угоди обома  сторонами    в  доход

держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання

угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход  держави

все  одержане  нею  і  все  належне  з  неї  першій  стороні    на

відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у  однієї  з

сторін все одержане нею за угодою повинно  бути  повернуто  другій

стороні, а одержане останньою  або  належне  їй  на  відшкодування

виконаного стягується в доход держави.

    С т а т т я 50. Недійсність угоди юридичної особи, що

                    суперечить її цілям

    Недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з

встановленими цілями її діяльності.

    До таких угод відповідно застосовуються наслідки, передбачені

статтею 48 або 49 цього Кодексу.

    С т а т т я 51. Недійсність угоди, укладеної неповнолітнім,

                    який не досяг п'ятнадцяти років

    Недійсною є угода,  укладена  неповнолітнім,  який  не  досяг

п'ятнадцяти років, крім дрібних побутових угод.

    Кожна з сторін за такою угодою зобов'язана  повернути  другій

стороні все одержане нею за угодою, а при неможливості  повернення

одержаного в натурі відшкодувати його вартість у грошах.

    Дієздатна сторона зобов'язана, крім того, відшкодувати другій

стороні понесені нею витрати, втрату  або  пошкодження  її  майна,

якщо вона знала або повинна була знати про  недієздатність  другої

сторони.

    С т а т т я 52. Недійсність угоди, укладеної громадянином,

                    визнаним недієздатним

    Недійсною  є  угода,    укладена    громадянином,    визнаним

недієздатним через душевну хворобу або недоумство. До такої  угоди

застосовуються наслідки, передбачені статтею 51 цього Кодексу.

    С т а т т я 53. Недійсність угоди, укладеної неповнолітнім

                    віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років

    Угода,  укладена  неповнолітнім  віком  від  п'ятнадцяти   до

вісімнадцяти років  без  згоди  його  батьків  (усиновителів)  або

піклувальника,  може  бути  визнана  судом  недійсною  за  позовом

батьків (усиновителів) або піклувальника.

    Якщо така угода визнана недійсною,  застосовуються  наслідки,

передбачені статтею 51 цього Кодексу.

    Правила цієї статті не поширюються на угоди,  що  укладаються

відповідно до частини другої статті 13 цього Кодексу.

    С т а т т я 54. Недійсність угоди, укладеної громадянином,

                    обмеженим у дієздатності внаслідок

                    зловживання спиртними напоями або

                    наркотичними засобами

    Угода,  укладена  без  згоди   піклувальника    громадянином,

обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання  спиртними  напоями

або наркотичними засобами, визнається судом недійсною  за  позовом

піклувальника.

    Якщо така угода визнана недійсною,  застосовуються  наслідки,

передбачені статтею 51 цього Кодексу.

    Правила цієї статті не поширюються на дрібні побутові  угоди.

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 4452-11 від 21.08.87)

    С т а т т я 55. Недійсність угоди, укладеної громадянином,

                    нездатним розуміти значення своїх дій

    Угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним,  але  який  в

момент її укладення перебував у такому  стані,  коли  він  не  міг

розуміти значення своїх дій або керувати ними, може  бути  визнана

судом недійсною за позовом цього громадянина.

    Якщо  така  угода  визнана  недійсною,  то  кожна  з   сторін

зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при

неможливості повернення одержаного в натурі    відшкодувати  його

вартість.

    Стороні, яка в  момент  укладення  угоди  не  могла  розуміти

значення своїх  дій  або  керувати  ними,  відшкодовуються  другою

стороною понесені витрати, втрата або пошкодження її  майна,  якщо

вона знала або повинна була знати про такий стан особи, що  уклала

з нею угоду.

    С т а т т я 56. Недійсність угоди, укладеної внаслідок

                    помилки

    Угода, укладена внаслідок помилки, що має  істотне  значення,

може бути визнана недійсною за  позовом  сторони,  яка  діяла  під

впливом помилки.

    Якщо  така  угода  визнана  недійсною,  то  кожна  з   сторін

зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при

неможливості повернення одержаного в натурі    відшкодувати  його

вартість.

    Крім того, сторона, за позовом якої угода визнана  недійсною,

вправі вимагати від другої сторони  відшкодування  витрат,  втрати

або пошкодження свого майна, якщо доведе,  що  помилка  виникла  з

вини другої сторони. Якщо це не буде доведено, особа,  за  позовом

якої угода  визнана  недійсною,  зобов'язана  відшкодувати  другій

стороні понесені нею витрати, втрату або пошкодження її майна.

    С т а т т я  57. Недійсність угоди, укладеної внаслідок

                     обману, насильства, погрози, зловмисної

                     угоди представника однієї сторони з другою

                     стороною або збігу тяжких обставин

    Угода,  укладена  внаслідок  обману,  насильства,    погрози,

зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною,  а

також  угода,  яку  громадянин  був  змушений  укласти  на   вкрай

невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких  обставин,  може

бути визнана недійсною  за  позовом  потерпілого  або  за  позовом

державної чи громадської організації.

    Якщо угода визнана недійсною з однієї з  зазначених  підстав,

то потерпілому повертається другою стороною все  одержане  нею  за

угодою, а  при  неможливості  повернення  одержаного  в  натурі  

відшкодовується  його  вартість.  Майно,  одержане    за    угодою

потерпілим від другої сторони (або належне  йому),  звертається  в

доход держави. При неможливості передати майно в доход  держави  в

натурі стягується його вартість.

    Крім  того,  потерпілому  відшкодовуються  другою    стороною

понесені ним витрати, втрата або пошкодження його майна.

    С т а т т я 58. Недійсність мнимої і удаваної угод

    Недійсною є угода, укладена лише про людське око, без  наміру

створити юридичні наслідки (мнима угода).

    Якщо угода укладена з метою  приховати  іншу  угоду  (удавана

угода), то застосовуються правила,  що  регулюють  ту  угоду,  яку

сторони дійсно мали на увазі.

    С т а т т я 59. Момент, з якого угода вважається недійсною

    Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з  моменту  її

укладення.

    Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути

припинена лише на  майбутнє,  дія  угоди  визнається  недійсною  і

припиняється на майбутнє.

    С т а т т я 60. Наслідки недійсності частини угоди

    Недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності  інших

її частин, оскільки можна припустити, що угода була б  укладена  і

без включення недійсної її частини.

    С т а т т я 61. Угоди, укладені під умовою

    Угода визнається укладеною  під  відкладальною  умовою,  якщо

сторони поставили виникнення прав і обов'язків  у  залежність  від

обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться.

    Угода визнається  укладеною  під  скасувальною  умовою,  якщо

сторони поставили припинення прав і обов'язків  у  залежність  від

обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться.

    Якщо настанню умови недобросовісно перешкодила сторона,  якій

настання умови невигідне, то вважається, що умова настала.

    Якщо настанню  умови  недобросовісно  сприяла  сторона,  якій

настання умови вигідне, то вважається, що умова не настала.

                          Глава 4.

                ПРЕДСТАВНИЦТВО І ДОВІРЕНІСТЬ

    С т а т т я 62. Представництво

    Угода,  укладена  однією  особою  (представником)  від  імені

другої  особи  (яку  представляють)  в  силу   повноваження,    що

грунтується на довіреності,  законі  або  адміністративному  акті,

безпосередньо  створює,  змінює  і  припиняє  цивільні  права    і

обов'язки особи, яку представляють.

    Повноваження можуть також випливати з обстановки, в якій  діє

представник (продавець в роздрібній торгівлі, касир тощо).

    Представник не може укладати угоди від імені особи,  яку  він

представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої

особи, представником якої він одночасно є.

    Не допускається укладення через представника  угоди,  яка  за

своїм характером може бути укладена  лише  особисто,  а  так  само

інших угод, зазначених у законі.

    С т а т т я 63. Наслідки укладення угоди особою, не

                    уповноваженою на це або з перевищенням

                    повноважень

    Угода,  укладена  від  імені  другої   особи    особою,    не

уповноваженою на укладення угоди або з  перевищенням  повноважень,

створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки  для  особи,

яку представляють, лише  в  разі  дальшого  схвалення  угоди  цією

особою.

    Наступне схвалення угоди особою,  яку  представляють,  робить

угоду дійсною з моменту її укладення.

    С т а т т я 64. Довіреність

    Довіреністю визнається письмове уповноваження, яке  видається

однією  особою  іншій  особі  для  представництва  перед   третіми

особами.

Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.