ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
Реконструкція, ремонт, реставрація об'єктів невиробничої сфери
РЕСТАВРАЦІЙНІ, КОНСЕРВАЦІЙНІ ТА РЕМОНТНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТКАХ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
ДБН В.3.2-1-2004
Держбуд України
Київ - 2005
РОЗРОБЛЕНІ:
Державним науково-технологічним центром консервації та реставрації пам'яток ДНТЦ "Конрест" (Ю.М.Стріленко;
канд. хім. наук Р.Б.Гуцуляк (відповідальний виконавець);
С.В.Скляр; канд. хім. наук Н.В.Поляцькова; канд. мистецтвознавства Ю.О.Коренюк; М.І.Захарчук;
Е.О.Новікова; В.І.Стратієнко ; д-р техн. наук, проф. О.М.Лівійський (науковий консультант)) за участю:
Державного науково-дослідного інституту теорії і історії архітектури та містобудування Держбуду України (О.А.Пламеницька);
Державного науково-дослідного і проектного інституту містобудування Держбуду України (Н.Х.Соковніна);
Науково-дослідного інституту будівельного виробництва Держбуду України (д-р техн. наук В.І.Снісаренко);
Інституту археології Національної академії наук України (д-р істор. наук Г.Ю.Івакін).
ВНЕСЕНІ Управлінням реставрації та реконструкції історичної
ТА ПІДГОТОВЛЕНІ забудови Держбуду України
ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:
ЗАТВЕРДЖЕНІ: Наказом Держбуду України від 13 вересня 2004 р.
№ 173 і введені в дію з 1 січня 2005 р.
ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
Реконструкція, ремонт, реставрація обєктів ДБН В.3.2-1-2004
невиробничої сфери Вводяться вперше
Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи
на памятках культурної спадщини
Дані Норми встановлюють основні вимоги до реставрації, консервації та ремонтно-відновлювальних робіт на об'єктах культурної спадщини.
Дані Норми поширюються на всі види реставраційних, консерваційних, реабілітаційних, ремонтних та відновлювальних робіт на пам'ятках містобудування та архітектури, історії, археології та монументального мистецтва, за винятком робіт із благоустрою території та художньо-реставраційних робіт.
Вимоги Норм обов'язкові для всіх органів охорони пам'яток, власників пам'яток, проектно-реставраційних, науково-дослідних організацій, архітектурних майстерень, будівельно-реставраційних організацій, інших юридичних та фізичних осіб незалежно від їх підпорядкування, які безпосередньо беруть участь у збереженні та реставрації пам'яток.
Перелік нормативних документів і нормативно-правових актів, на які е посилання в цих Нормах, наведено в додатку А. Перелік міжнародних документів, положення яких рекомендується враховувати при виконанні реставраційних робіт, наведено в додатку Б. Терміни та визначення наведено в додатку В.
1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1 Головною метою реставрації пам'ятки є збереження історичної достовірності (автентичності).
1.2 Даними Нормами встановлюються такі головні принципи реставрації пам'ятки:
- принцип найменшого втручання та змін, забезпечення максимального збереження автентичності пам'ятки;
- принцип реверсивності, тобто всі застосовані матеріали і технології повинні бути максимально зворотними (підлягати видаленню без пошкодження автентичного матеріалу).
1.3 Реставрація повинна грунтуватись на бережливому ставленні до старовинної субстанції та автентичних документів і передбачати збереження і розкриття естетичних та історичних цінностей пам'ятки.
1.4 Не дозволяється змінювати принципову структуру пам'ятки і декор будівель. Зміни в розплануванні об'єкта чи окремих його приміщень потрібно визначати лише обгрунтованими доконечними потребами експлуатації та збереження.
1.5 Збереження пам'ятки повинно передбачати одночасно збереження безпосереднього традиційного оточення.
Навколо об'єкта (споруди) пам'ятки потрібно створювати охоронну зону, в якій нове будівництво, усі знесення та перетворення, які могли б змінити співвідношення об'ємів та кольорів, забороняються.
1.6 Переміщення пам'ятки цілком або частково дозволяється лише у тих випадках, коли цей захід є єдиним засобом забезпечити її збереження.
1.7 Скульптурні, малярські або декоративні елементи, що є невід'ємною частиною пам'ятки, не дозволяється відділяти (відокремлювати) від неї, окрім тих випадків, коли цей захід є єдиним засобом забезпечити збереження даних елементів.
1.8 При виконанні консерваційно-реставраційних робіт слід застосовувати традиційні для пам'ятки технології і матеріали, а також перевірені практикою сумісні матеріали, розроблені спеціально для ведення реставраційних робіт і виготовлені за чинною нормативною документацією.
Якщо застосування традиційної техніки (матеріалів і технологій) неможливе або не дає бажаного результату, консервацію або реставрацію пам'ятки можна здійснювати за допомогою сучасної техніки збереження та будівництва, ефективність якої доведена науковими даними і гарантована практичним досвідом і не завдає шкоди автентичності пам'ятки.
1.9 При проведенні реставраційних, ремонтних і відновлювальних робіт потрібно зберігати значимі внески всіх епоху створення пам'ятки. Осягнення єдності стилю не є метою реставрації.
1.10 Якщо будівля має кілька нашарувань з різних епох, розкриття якогось нижче розташованого шару допускається лише в надзвичайних випадках та за умов, що елементи, які усуваються (переносяться), історично малоцінні, а композиція, яка постає при цьому, е цінним історичним, науковим або естетичним свідченням, що збереглося у задовільному стані.
Оцінка згаданих елементів та рішення про їх усунення (перенесення) приймаються науково-реставраційною радою з залученням незалежних експертів та затверджуються Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
1.11 При виконанні робіт потрібно проводити консервацію або реставрацію елемента пам'ятки, а не його заміну. Заміна елемента допускається, якщо реставрація неможлива або її результати ненадійні.
1.12 Всі доповнення, необхідність яких визнано з естетичних або технічних міркувань, повинні мати ознаки, що дозволяли б їх ідентифікувати, як реставраційні доповнення і відтворюватися виразно в композиції, щоб реставрація не призвела до фальсифікації архітектурного або мистецького твору (картини, фрески, деталі, об'єкта) та його історичної цінності.
1.13 Всі заходи консервації, реставрації та протипожежної, санітарної, екологічної охорони тощо, які проводяться на пам'ятці, не повинні призводити до змін пам'ятки і погіршувати її естетичну, історичну, наукову або художню цінність.
1.14 Експлуатацію споруди пам'ятки потрібно здійснювати відповідно до встановлених режимів використання, визначених Державними органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Суспільно-корисна функція споруди пам'ятки повинна завжди сприяти її збереженню.
1.15 Враховуючи технічний стан пам'ятки, потрібно своєчасно проводити поетапні роботи з її консервації або реставрації, а саме:
- протиаварійні (або невідкладні) - комплекс робіт із ліквідації аварійного стану конструкцій або споруди пам'ятки;
- першочергові (або термінові) - комплекс робіт, пов'язаних з дослідженнями та консервацією пам'ятки, спрямований на виявлення та усунення найбільш небезпечних факторів, що діють на пам'ятку, ліквідацію наслідків їх дії і консервацію найбільш пошкоджених елементів;
- планові (технологічні) - комплекс робіт із дослідження та реставрації пам'ятки на основі затвердженої проектної документації та проекту організації робіт.
1.16 Враховуючи обсяги робіт, наявність коштів та специфіку технології їх виконання, дозволяється проводити роботи з реставрації не всієї пам'ятки, а окремих її частин, елементів, конструкцій, деталей, якщо це не зашкодить загальному збереженню пам'ятки.
Порядок та послідовність робіт повинні визначатися в проекті організації робіт (ПОР) і проекті виконання робіт (ПВР).
1.17 Об'єктом нормування даних Норм є загальні вимоги до складу науково-проектної документації, вимоги до проведення архітектурно-археологічних, архітектурних, інженерних та науково-технологічних досліджень, організації і технології ведення робіт на пам'ятках з основних технологічних процесів:
- підсилення, реставрація та відновлення основ і фундаментів;
- влаштування гідроізоляції;
- консервація, реставрація та відновлення мурувань і несучих конструкцій;
- реставрація та ремонт конструкцій дахів і покрівель;
- консерваційно-реставраційні роботи в інтер'єрах;
- консерваційно-реставраційні роботи на фасадах;
- консервація та реставрація архітектурного та ліпного декору;
- консервація, реставрація та відновлення дерев'яних виробів і конструкцій;
- консервація, реставрація та відновлення виробів і конструкцій з металу та каменю;
- реставрація та ремонт підлог.
1.18 Питання щодо проведення земляних робіт, зокрема, археологічних розвідок, розкопок, влаштування дренажу і гідроізоляції, при розміщенні пам'яток культурної спадщини в межах зон санітарної охорони джерел господарсько-питного водопостачання, курортних та рекреаційних об'єктів, санітарно-захисних зон територій кладовищ, поховань тварин, об'єктів захоронения небезпечних відходів, а також умови проведення цих робіт і необхідні обгрунтовані охоронні заходи повинні погоджуватись з установами державної санітарно-епідеміологічної служби.
2 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СКЛАДУ ТА ЗМІСТУ НАУКОВО-ПРОЕКТНОЇ
ДОКУМЕНТАЦІЇ
2.1 Розробка науково-проектної документації на проведення реставраційних, кон-серваційних та ремонтних робіт на пам'ятці здійснюється згідно з цими Нормами та нормативними документами, які регламентують склад та порядок розроблення зазначеної науково-проектної документації, а також нормативними документами для будівництва (ДБН А.2.2-3) в тій частині, яка не суперечить цим Нормам.
2.2 Науково-проектна документація на реставрацію об'єктів нерухомої культурної спадщини повинна включати розділи:
- попередні роботи;
- комплексні наукові дослідження;
- обгрунтування проектних рішень;
- робочі креслення
- проектно-кошторисна документація;
- науково-реставраційний звіт.
2.3 Зміст і склад науково-проектної документації та стадійність проектування встановлюються реставраційним завданням відповідно до нормативних документів України, які регламентують склад та порядок розроблення науково-проектної документації на проведення реставраційних, консерваційних та ремонтних робіт.
2.4 Попередні роботи здійснюються з метою ознайомлення з пам'яткою, її технічним станом та з наявною документацією; збору або підготовки вихідної і дозвільної документації; розробки концептуальних рішень чи програми науково-реставраційних робіт, складання реставраційного завдання на розробку науково-проектної документації; забезпечення випуску науково-проектної документації для виконання першочергових протиаварійних і консерваційних робіт.
Роботи з цього розділу можуть бути виконані на підставі окремого контракту (договору).
2.5 Комплексні наукові дослідження проводяться з метою отримання матеріалів про культурно-історичну і архітектурно-художню цінність пам'ятки, даних для обгрунтування рішень подальшого її збереження та реставрації, оцінки ступеня збереженості конструкцій і матеріалів пам'ятки, прийняття рішень для виведення споруди з незадовільного стану.
Розділ "Комплексні наукові дослідження" є науковим обгрунтуванням проектних рішень і повинен бути підготовлений удвох напрямах:
- історико-архівні і бібліографічні дослідження;
- натурні дослідження.
2.6 Розділ "Обгрунтування науково-проектних рішень" повинен містити: принципові архітектурні, інженерні, конструктивні і технологічні рішення з реставрації пам'ятки відповідно до наукових обгрунтувань комплексних наукових досліджень і включати пояснювальну записку та креслення.
2.7 До складу робочих креслень повинні входити:
- пояснювальна записка з короткою характеристикою об'єкта реставрації, прийнятих конструктивних рішень, матеріалів, виді в благоустрою, особливих умов виконання робіт; прийняті науково-проектні рішення та вказівки з технології виконання робіт;
- плани та розрізи з позначеннями всіх втрачених або збережених елементів, що розбираються та реставруються, з нанесенням розмірів, відміток, маркування елементів, які підлягають реставрації, підсиленню, відтворенню та виготовленню;
- специфікації видів та обсягів робіт на пам'ятці з методичними рекомендаціями для виконання робіт;
- конструкторські креслення із зазначенням нормативних та розрахункових навантажень, розрахункові характеристики грунтів, гідрогеологічні умови, порядок виконання робіт та правила техніки безпеки;
- креслення виробів, шаблонів, елементів декору із зазначенням матеріалів і технології виготовлення;
- відомості та специфікації потреби в матеріалах, виробах, напівфабрикатах, обладнанні, коштовних металах;
- розгортки фасадів та інтер'єрів із специфікацією всіх видів робіт (за необхідності з паспортами пофарбувань);
- відомість реставраційних та опоряджувальних робіт.
2.8 "Кошторисна документація" на виконання науково-дослідних та проектних робіт повинна розроблятися згідно з чинними нормативними актами і затверджуватися при укладанні основного договору або додаткових угод.
2.9 "Науково-реставраційний звіт" про проведені науково-проектні і виробничі роботи складається науковим керівником за участю спеціалістів, що здійснюють авторський нагляд за проведенням робіт, і включає дані відносно проведених комплексних наукових досліджень, прийнятих проектних рішень, виконавчу проектно- кошторисну документацію, акт приймання робіт із реставрації пам'ятки в цілому або її черги, матеріали фотофіксацій, що характеризують пам'ятку до початку, в процесі і після завершення робіт із реставрації. У науково-реставраційному звіті повинні бути надані наукові висновки за результатами реставрації та рекомендації з подальшого функціонального використання пам'ятки, технічного утримання і експлуатації пам'ятки і прилеглої території.
2.10 Креслення для проектної документації потрібно розробляти за єдиними правилами, визначеними комплексом нормативних документів Б А.2.4. "Система правил виконання проектної документації з будівництва (СПДБ)" та "Єдина система конструкторської документації (ЄСКД)" (СТ СЭВ 4409-83, СТ СЭВ 4937-84).
2.11 Проектна документація на виконання реставраційних, консерваційних та ремонтних робіт на пам'ятках повинна включати обгрунтування розробки санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів при виконанні робіт у зоні санітарної охорони.
2.12 При проектуванні різних видів протизсувних та протиобвальних споруд заходи захисту потрібно вибирати на основі розрахунків загальної і місцевої стійкості схилів (відкосів).
2.13 При проектуванні споруд інженерного захисту потрібно прораховувати можливість баражування підземного стоку і передбачати відповідні технічні рішення щодо відведення дощової води.
2.14 При проектуванні підсилення для кожної будівлі або споруди необхідно визначити розрахунковий тиск на грунт до підсилення та після нього, виходячи з величин очікуваних абсолютних осідань та різниці їх в різних точках споруди в плані, які залежать від:
- інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов розташування об'єкта, який реставрується;
- інтенсивності навантажень в різних його частинах;
- фізико-механічних характеристик грунтів основи, що залягають на різних глибинах;
- здатності споруди рухатись за осіданнями грунту, її загальної жорсткості або жорсткості її окремих конструктивних елементів.
2.15 Проектна документація на реставрацію чи консервацію фундаментів повинна містити:
- результати обстеження з визначенням стану збереженості мурувань;
- картограми фундаментів з позначками пошкоджень, тріщин тощо;
- прийняті методи підсилення, реставрації, консервації чи відновлення.
2.16 При підсиленні фундаментів, що знаходяться під навантаженням існуючих споруд пам'ятки в робочій документації повинно бути обумовлено граничне навантаження на підсилювану конструкцію, а за необхідності - значення розвантажувального зусилля, при якому забезпечується необхідне співвідношення граничного навантаження до діючого. Значення розвантажувального зусилля необхідно контролювати за допомогою контрольно-вимірювальних приладів і пристроїв.
2.17 У робочій документації потрібно передбачати такі методи обробки поверхонь при їх підготовці до підсилення:
- видалення забруднень;
- створення шорсткості з оголеною поверхнею;
- створення шпонок різного обрису.
Поверхні ділянок, що підлягають обробці, повинні бути вказані в робочій документації.
2.18 При розробці проекту підсилення основ та фундаментів потрібно обгрунтовано вибрати спосіб підсилення, визначити і розробити креслення на окремі його елементи.
2.19 У проекті повинна бути встановлена необхідність влаштування тимчасового кріплення вертикальних стінок траншей залежно від глибини, виду і стану грунту, гідрогеологічних умов, навантажень на брівці та інших місцевих умов. Максимальну глибину траншей із незакріпленими вертикальними стінками слід приймати відповідно до СНиП ІІІ-4-80. При влаштуванні траншей з ухилами їх ухил визначається проектом.
2.20 У проекті повинні бути вказані типи та фізико-механічні характеристики грунтів для засипки пазух фундаментів.
2.21 Методи та способи укріплення матеріалів фундаментів визначаються проектом.
З КОМПЛЕКСНІ НАУКОВО-РЕСТАВРАЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
При проведенні науково-реставраційних досліджень та обстеженні пам'яток слід керуватись вимогами цих Норм, нормативними документами України, які регламентують склад та порядок розроблення науково-проектної документації на проведення науково-реставраційних робіт та інших нормативних документів України, які не суперечать вимогам згаданих норм.
Роботи з архітектурно-археологічних, архітектурних, інженерних та науково-технологічних досліджень (натурні дослідження) пам'ятки повинні виконуватися спеціалізованими організаціями, які мають відповідну державну ліцензію на здійснення зазначеного виду господарської діяльності.
3.1 Історико-архівні і бібліографічні дослідження
3.1.1 Історико-архівні і бібліографічні дослідження здійснюються для виявлення, збору, систематизації та вивчення письмових та ілюстративних матеріалів і документів, які містять відомості про пам'ятку, її опис та зображення, що дає можливість визначити коло історичних причин і подій, внаслідок яких виникла та змінювалася пам'ятка, її роль у навколишньому середовищі, історичне та художнє значення.
3.1.2 Історико-архівні дослідження виконуються з метою збору і вивчення нео-публікованих писемних, картографічних та інших джерел, що стосуються об'єкта.
3.1.3 Бібліографічні дослідження виконуються з метою збору і вивчення опублікованих даних стосовно об'єкта.
3.1.4 Одержані результати досліджень аналізують, узагальнюють та оформляють у вигляді звіту (історичної довідки), який повинен містити історичну хронологію об'єкта, список всіх вивчених бібліографічних і архівних джерел та можливі ілюстрації (копії документів, викопірування, репродукції, фотофіксацію фрагментів інскрипцій (історичних написів, графіті тощо).
3.1.5 Важливі виписки з історико-архівних джерел необхідно подати у звіті (історичній довідці) мовою оригіналу з обов'язковим перекладом українською мовою.
3.2 Архітектурно-археологічні дослідження
3.2.1 Розробка будь-якого проекту реставрації пам'ятки повинна передбачати збереження культурного археологічного шару, пов'язаного з цією пам'яткою.
3.2.2 Основним завданням проведення архітектурно-археологічних досліджень на пам'ятках під час проектних і натурних досліджень та при здійсненні будівельно-реставраційних робіт є найбільш повне вивчення культурного шару для відтворення історії пам'ятки і навколишньої території, її архітектурного вигляду на певних історичних етапах, а також збір документальних даних для обгрунтування і розробки рішень щодо реставраційних робіт на пам'ятці.
3.2.3 Основними напрямами архітектурно-археологічних досліджень пам'ятки повинні бути:
- фіксація стратиграфії - послідовності та порядку відкладення всіх елементів культурних шарів (шар будівництва споруди, шар функціонування будівлі, шар руйнування або розбирання будівлі), їх взаємного співвідношення та залежності;
- виділення рівнів будівельних періодів пам'ятки та інших денних поверхонь і встановлення її хронології - часу зведення будівлі, основних перебудов, ремонтів, руйнувань або припинення використання;
- вивчення конструкцій фундаментів, цоколів та нижніх частин стін, недоступних для вивчення без археологічних розкопок;
- вивчення структури і збереженості підстильних грунтів;
- виявлення в підземній частині пам'ятки і біля неї елементі в декору та конструкцій, які втрачені або спотворені у її верхній частині;
- виявлення профілів порталів та пілястр, баз колон, декоративного різьблення, розписів тощо;
- виявлення та вивчення втрачених частин будівель - ґанків, сіней, переходів, прибудов, притулів, флігелів;
- обстеження інтер'єру будівлі - підлог, підсипань під ними, систем опалення, малих форм, внутрішнього декору, оформлення прорізів, а також усяких можливих змін перепланування;
- вивчення давніх підземних інженерних та господарських споруд - дренажів, відстійників, підпілля, погребів;
- пошук та обстеження втрачених елементів ансамблю - колодязів, основних та господарських будівель, стін, огорож, воріт, альтанок, мостів;
- вивчення вертикального планування та оформлення поверхні, що оточує пам'ятку, - вимощення, стежок, яток, постаментів та інших малих форм;
- вивчення можливості відновлення історичної рослинності та ландшафту на певні періоди історії пам'ятки.
3.2.4 Архітектурно-археологічні дослідження слід планувати як самостійну частину загальних науково-дослідних робіт, що проводяться як під час попередніх натурних обстежень, так і в процесі реставрації.
3.2.5 Загальні архітектурно-археологічні дослідження і більшу частину розкопок слід проводити до закінчення розробки ескізного проекту, оскільки результати досліджень можуть суттєво вплинути на проектування і докорінно змінити початкові рішення архітектора-реставратора.
3.2.6 Архітектурно-археологічні дослідження повинні відповідати сучасним методикам проведення розкопів, чинним нормативним документам у даній сфері та положенням про "Відкритий лист" на право проведення археологічних досліджень на території України".
3.2.7 Архітектурно-археологічні дослідження повністю зруйнованих пам'яток можуть проводитись як незалежний варіант археологічних досліджень і, крім загальних археологічних завдань, повинні досліджувати частини завалів зі збором автентичних матеріалів та деталей, які пізніше можуть бути використані методом анастелозу в пам'ятці, що реставрується або відтворюється, чи служити аналогами, а також детально фіксувати розриті мурування. Розриті залишки споруди одночасно з археологами повинні досліджуватися фахівцями різного профілю (технологами, фізиками, хіміками тощо).
3.2.8 Археологічні розвідки, розкопки, інші земляні роботи на території пам'ятки проводяться з дозволу державного органу охорони культурної спадщини, у віданні якого знаходиться пам'ятка.
Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони культурної спадщини та наявності у нього необхідного кваліфікаційного документа ("Відкритого листа"), виданого Інститутом археології Національної академії наук (ІА НАН) України, відповідної форми.
Дозволи на проведення археологічних робіт у зонах санітарної охорони погоджуються з санітарно-епідеміологічною службою.
3.2.9 Фінансування архітектурно-археологічних досліджень та розвідок здійснюється за рахунок замовника робіт на пам'ятці. На нього покладається відповідальність за стан пам'ятки та можливі руйнування виконавцями будівельних робіт.
3.2.10 Якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт (будівельна чи інша організація) зобов'язаний зупинити їх подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини та орган місцевого самоврядування, на території якого проводяться земляні роботи.
Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень відповідної території.
3.2.11 Виконавець археологічних розвідок і розкопок зобов'язаний забезпечити:
збереженість виявлених об'єктів культурної спадщини та передачу рухомих предметів визначеній у дозволі установі; ведення наукової документації, передачу її органам, які видали дозвіл і необхідний кваліфікаційний документ ("Відкритий лист"); належну консервацію об'єкта культурної спадщини; упорядкування території після завершення робіт. Останні роботи неодмінно повинні включатися до кошторису досліджень.
3.2.12 Державні органи охорони пам'яток при реєстрації "Відкритого листа", за необхідності, визначають особливі умови ведення археологічних робіт:
- збереження окремих ділянок пам'яток нерозкопаними у якості еталонів;
- погодження плану археологічних розкопок пам'ятки, в якому можуть бути розкриті нерухомі об'єкти, що підлягають консервації та збереженню, з планами робіт науково-реставраційних організацій;
- відтворення зовнішнього вигляду археологічних пам'яток (вали, кургани тощо), які є елементами містобудівного і природного середовища, що історично склалося;
- першочергові дослідження пам'яток археології у районах, де планується проведення будівельних робіт.
3.2.13 Керівник організації, яка проводить архітектурно-археологічні дослідження на пам'ятці, зобов'язаний призначити (наказом) відповідальну особу, яка отримала "Відкритий лист" у Польовому комітеті ІА НАН України на цю пам'ятку та склад виконавців, і окреслити поставлені перед ними завдання.
3.2.14 Дослідник, який очолює архітектурно-археологічні розкопки, несе особисту відповідальність за якість виконання робіт, що вказані у "Відкритому листі", за дотримання усіх норм і вимог методики польових наукових досліджень та повноту наукової документації. Ця відповідальність покладається також на установу, яка зробила запит на "Відкритий лист" на свого співробітника.
3.2.15 Замовник робіт на пам'ятці разом з організаціями і спеціалістами, які здійснюють архітектурно-археологічні дослідження, зобов'язані забезпечувати збереження пам'ятки в процесі проведення робіт і після їх завершення та згідно з завданням і програмою досліджень привести пам'ятку до стану, найбільш придатного для її подальшого збереження.
3.2.16 Дослідники, які отримали "Відкритий лист" на археологічні дослідження пам'ятки, мають надати повний науковий звіт з польовою документацією до Польового комітету ІА НАН України, а також у тримісячний термін після завершення робіт - звіти про проведені роботи з матеріалами їх фіксації - в державні органи охорони пам'яток.
3.2.17 Під час археологічних досліджень архітектурних пам'яток фахівцю-археологу слід координувати програму досліджень із головним архітектором проекту та технологом-реставратором.
3.2.18 Архітектурно-археологічні дослідження повинні включати: підготовчі роботи - спеціальне вивчення письмових джерел, збір, обробку та осмислення даних геодезії, геології та геофізики; археологічну розвідку; відбір проб для палеоботанічного, споро-білкового, хімічного та інших аналізів; польові роботи; камеральні роботи;
підготовку фото-креслярської документації; виконання аналізів методами природничих наук; аналітичну обробку виявлених матеріалів та написання археологічного звіту.
3.2.19 Археологічні розвідки є першим польовим дослідженням пам'ятки. Вони мають на меті здійснити максимально повний зовнішній опис пам'яток, встановлення їх топографічного положення і збирання "підйомного" матеріалу. Розвідка пам'ятки повинна містити:
- зняття плану пам'ятки з позначенням на ньому проведених обстежень, слідів попередніх розкопок, природних осипів та всіх інших особливостей, встановлених при зовнішньому огляді пам'ятки;
- повний опис пам'ятки, який встановлює її назву, географічне положення, топографічні особливості, форму, розмір, орієнтацію, число одиниць у груповій пам'ятці (ансамблі), характеристику культурного шару (потужність, глибина залягання, насиченість знахідками), стан поверхні, поширення знахідок, виявлених на поверхні, історію відомостей про пам'ятку;
- фотографування пам'ятки для більш наочного фіксування її вигляду, характеру і деталей;
- збирання "підйомного" матеріалу;
- зачистку культурного шару і шурфування.
3.2.20 Археологічні розкопи повинні відповідати вимогам сучасної методики проведення польових досліджень із використанням передових інформаційних технологій. Застосовані пакети програм повинні передбачати суміщення з базами даних вищих рівнів.
3.2.21 Польові роботи (розкопування) починаються розбивкою заздалегідь намічених ділянок розкриття, які повинні мати чіткі геометричні форми з вивіреними кутами та сторонами, точною і зафіксованою на місцевості прив'язкою до довготривалих (постійних) реперів та сторін світу. Розподілені розкопи фіксують на загальному ситуаційному плані.
3.2.22 При розкопуванні траншеями або широкою площиною біля будівель, що збереглися, розкоп слід планувати так, щоб він прилягав до стіни (фундаменту) своєю вузькою стороною, чи взагалі відносити його від стіни на 1 ...З м, щоб підійти згодом до мурування вузькою траншеєю.
При проведенні археологічних досліджень можуть передбачатися розкопи території як навколо пам'ятки у цілому, так і окремих її частин.
3.2.23 Земляні розкриття слід виконувати тільки вручну в присутності наукового співробітника, відповідального за розкопування, пошарово-квадратним методом товщиною шару не більше 20 см з фіксацією знахідок по цих же шарах по вертикалі, а в плані - за квадратами. За необхідності автор-дослідник може вибирати грунт та фіксувати ситуацію за об'єктами та комплексами.
3.2.24 Замовнику та виконавцю робіт не дозволяється розпочинати розкоп, якщо не вирішені питання збереження пам'ятки, консервації розколу та відновлення місцевості. Тому частина коштів повинна резервуватися для його захисту. Якщо немає можливості такої гарантії, то початок розкопів потрібно відкласти на майбутнє.
3.2.25 Після зняття кожного шару грунту дно розкопу слід точно горизонтально зачистити для виявлення кольорових плям, перекопів, ям, вогнищ, контурів будівель тощо. Стінки зачищаються точно по вертикалі і рівно за відбитими на землі краями розкопу.
3.2.26 Для контролю й отримання розрізів на розкопі необхідно залишати стратиграфічні брівки (не менше двох по осях розкопів).
3.2.27 Виявлені в розколі споруди чи їх залишки слід не руйнувати, їх потрібно обережно розчистити, залишаючи на своєму місці всі елементи, які слабо тримаються, частини мурувань, стін, що впали, а також не з'ясовані на цей момент деталі. Розчищена картина фіксується в цілому, після чого продовжується заглиблення розкопу на ділянках, що не зайняті спорудою. Інформативні фрагменти розвалу потрібно зберігати на місцях їх знаходження.
3.2.28 Розкопування широкою площиною дають більш повну інформацію про пам'ятки старожитності території. Залежно від ситуації (наявності робочої сили, доступності площі) таке розкриття потрібно здійснювати окремими ділянками, розмічаючи прямокутні ділянки розривань розміром від5мх5мдо10мх10м і більше, з подальшим їх засипанням або консервацією при розкритті наступної ділянки.
3.2.29 Фіксація результатів досліджень повинна бути максимально докладною і безперервною, вестися в описовій, графічній та фотографічній формах.
Всі роботи, пов'язані з польовими дослідженнями, повинні супроводжуватись записом у щоденнику, куди заносяться в стислій формі всі відомості, що стосуються як загального ходу, строку та організації робіт, так і всіх реєстрованих фактів і наукових спостережень, зроблених у процесі дослідження.
3.2.30 Графічна фіксація включає польові масштабні креслення, до яких входять:
загальний ситуаційний план території пам'ятки; плани кожного розкопування за шарами зачищень або будівельних ярусів; обмірні архітектурно-археологічні креслення всіх споруд, що розкриваються; планіграфія (спеціальний розвантажений план) знахідок;
розрізи (профілі), зняті з вертикально зачищених ділянок шару з нанесенням на них всіх наявних деталей стратиграфії: лінз, ям, перекопів, частин споруд тощо.
3.2.31 Фотофіксація повинна ілюструвати всі стадії роботи та важливі моменти дослідження і включати: загальні види пам'ятки; вигляд ділянки до початку робіт (на стадії розбивання розкопів); види розколу з різних точок у різні моменти; фронтальні фотографії всіх профілів у зачищеному вигляді та необхідні деталі широким планом;
фотографії зачищень на різних рівнях розкривання; види всіх знайдених та розчищених споруд; загальний вигляд розкопу після закінчення робіт і зачищення материка; фотографії найбільш значних знахідок або їх комплексів на місці після розчищення, а також після камеральної обробки. Всі фотографії є документально-протокольними, повинні мати масштаб у вигляді спеціальної фоторейки і стрілку-покажчик "північ-південь".
3.2.32 У випадку, коли дослідження проводяться на унікальному стародавньому високохудожньому об'єкті, при відкритті особливо цінних у науковому або іншому відношенні шарів, частини пам'ятки, які легко руйнуються (фрагменти фрескового чи іншого розпису, дерев'яних деталей, що піддаються деструкції, білого каменю, написів графіті тощо), за можливості слід застосовувати протокольну фіксацію процесу розкопування або розкриттів на кіноплівку, відеоплівку, кінокасети тощо. Така фіксація рекомендується й під час досліджень інших об'єктів.
3.2.33 Повний науковий звіт про археологічні дослідження дослідник подає до Польового комітету ІА НАН України.
Повний науковий звіт повинен вміщати:
- відомості про організацію робіт, джерела їх матеріального забезпечення, учасників та їх дослідницькі функції, завдання досліджень і відомості щодо подальшого планування робіт;
- результати розвідки за обстеженими пунктами;
- відомості про порядок і наслідки розкопок з описом стратиграфії виявлених залишків жител, господарчих споруд та інших об'єктів і особливостей культурного шару, а для могильників, крім того, результати розриття поховань з описом та обміром могили, положення кістяків і виявленого інвентаря;
- повну характеристику речового матеріалу після його камерального опрацювання, статистичні дані матеріалів, занесених до польових списків, результати вивчення інших знахідок методами природничих наук.
Звіт повинен бути представлений у друкованому вигляді відповідно до ДСТУ 3008 і мати текстову частину з посиланням на таблиці та ілюстрації.
3.2.34 Альбом ілюстрацій складається з таких матеріалів:
- основні польові фотографії;
- фотографії та малюнки основних типів речового матеріалу;
- креслення, що ілюструють текстову частину звіту.
3.2.35 До складу польової документації входять:
- щоденник;
- наукові креслення та їх опис;
- негативи польових фотографій, негативи фотографій речового матеріалу після камеральної обробки та контактні відбитки до них і їх опис. Всі негативи та відбитки повинні мати шифр розколу;
- повний інвентарний опис знахідок.
3.2.36 Науково-дослідні установи, що проводили археологічні дослідження, мають право зберігати оригінали польової документації у себе за наявності наукового архіву з постійним зберіганням документів. ІА НАН України мас право вимагати для огляду ці оригінали, перевіряти стан їх зберігання. У звіті зазначається місце зберігання оригіналів. У такому випадку до Польового комітету подаються копії креслень, фото-фіксація та інвентарний опис знахідок.
3.2.37 Екземпляр звіту і вся польова археологічна документація передається до Польового комітету ІА НАН України для наукової рецензії до 01.05 наступного після досліджень року.
3.2.38 Науковий архів ІА НАН України приймає науковий звіт на довічне зберігання лише після отримання позитивної фахової рецензії.
3.2.39 Археологічні колекції, одержані в результаті розкопок, після їх камеральної обробки передаються на зберігання до фондів ІА НАН України або державної музейної установи. Вони документуються актом їх передачі. У звіті обов'язково зазначається місце зберігання колекції.
3.2.40 Дослідники, котрі проводять археологічні роботи від установ, розміщених за межами України, зобов'язані після закінчення наукової обробки матеріалів експедиції передати археологічні колекції на зберігання в м. Київ до фондів ІА НАН України або державних музеїв за погодженням установи, що видала дозвіл.
3.2.41 При проведенні археологічних розкопів пам'яток слід дотримуватися таких вимог:
- шляхи руху по території розкопок повинні бути достатньо широкими, вільними та проходити від кромок траншей на відстані не менше їх глибини;
- схили стінок грунту ям та траншей повинні бути такими, щоб не виникало обвалів, зсувів тощо.
Межа висоти вертикальних стінок у різних грунтах без влаштування кріплення повинна бути:
- у насипних, піщаних та великоуламкових грунтах - 1,0 м
- у супісках - 1,25 м
- у суглинках та глинах - 1,5 м
3.2.42 При перевищенні вищевказаних меж потрібно укріплювати грунт згідно з розрахунками та проектом. Кріплення можуть бути дерев'яними або металевими, складатися з окремих дощок або секцій, достатньо міцними, щоб витримувати тиск грунту, а також навантаження від споруд, що розкопуються.
3.2.43 При розкопах фундаментів, стін та інших мурувань слід їх закріплювати по мірі заглиблення розкопок та захистити від саморуйнування та від дії руйнівних атмосферних чинників.
При цьому слід враховувати стан мурування: вологість, наявність тріщин, паро- та газопроникність, стан розчину, постійний тиск грунту з усіх сторін, глибину промерзання грунту та інші фактори.
Способи захисту мурувань можуть бути такими: захист хребта стіни козирками, покриття природними або спеціальними матеріалами; просочування поверхні та товщі мурування захисним розчином, який в подальшому може бути видалений; заповнення пропусків мурувань та значних тріщин новим муруванням; улаштування тимчасових кріплень різних отворів; засипання грунтом конструкцій, попередньо закритих матами з соломи, очерету тощо. Не допускається застосування матеріалів, які можуть створювати несприятливі умови зберігання пам'ятки: парникових ефектів, засолення тощо.
3.2.44 При розкопах фундаментів у межах міста слід враховувати тиск від самих фундаментів, стін, що на них розташовані, та тиск від сусідніх будівель і тому розкопи повинні проводитись ділянками довжиною від 1,0 м до 2,0 м. Перед копанням наступної ділянки попередню слід засипати та ретельно ущільнити грунт.
3.2.45 Для створення сприятливих умов праці при розкопах та уникнення замокання грунту від атмосферних опадів необхідно влаштовувати покриття.
Покриття можуть бути тимчасовими та постійними, переносними та стаціонарними. Типи покриття: дашки; тунельні; система риштувань, покрита листами металу, шиферу або пластику; типу "кокона" для підтримання мікроклімату; постійні спеціально запроектовані павільйонного, сферичного та інших типів.
3.2.46 Для захисту розкопів від затікання дощових вод, які можуть розмивати грунт або затоплювати розкопи, слід влаштовувати бортики, канавки, стічні канави, криниці, спеціальні котловани тощо. Для захисту розкопів від ґрунтових вод потрібно влаштовувати шпунтові кріплення з відкачуванням води за допомогою помпи або спеціальні дренажі.
3.3 Архітектурні дослідження
3.3.1 Архітектурні дослідження потрібно виконувати з метою визначення хронологічної атрибуції об'єкта, встановлення етапів його еволюції; визначення меж первісного ядра та частин, що належать до пізніших перебудов; виявлення втрачених частин і елементів.
3.3.2 Архітектурні дослідження повинні розпочинатися з процесу архітектурно-археологічного обміру об'єкта і тривати впродовж усього реставраційного циклу, що супроводжується розкриттям пам'ятки шурфами та зондажами, а також дослідженнями суміжного культурного шару.
3.3.3 Після камерального опрацювання обмірної фіксації об'єкта пам'ятки науковий керівник повинен розробити програму його досліджень. Для цього потрібно скласти графічний план досліджень, на який наносяться усі місця, що потребують вивчення. У міру отримання даних на план потрібно наносити відповідну інформацію.
3.3.4 Архітектурні дослідження об'єкта повинні включати:
- визначення характеру стиків мурування окремих частин об'єкта (з відповідним картографуванням на плані досліджень) з наступним визначенням домурованих у різні часи фрагментів;
- виготовлення (розробка) картограм типів мурування (розгортка фасадів та інтер'єрів);
- виконання зондажів з метою зняття пізніх нашарувань і виявлення давніх фрагментів та окремих характерних деталей об'єкта. Цей процес повинен супроводжуватись детальним описом у журналі кожного зондажу в процесі розкриття шарів, а також обміром відкритих елементів та обов'язковою фотофіксацією етапів розкриття. Місця постановки зондажів потрібно наносити на план досліджень. Роботи при постановці зондажів потрібно виконувати так, щоб не завдати об'єкту пошкоджень, знімаючи лише потрібну для дослідження частину нашарувань, не руйнуючи цінних автентичних елементів;
- дослідження типів мурування (дерев'яних або інших конструкцій); фіксація розмірів цегли (цегли-плінфи), розмірів та характеру швів, видів каменю тощо;
- відбір зразків будівельних розчинів мурувань із нанесенням маркованих спеціальними номерами місць відбору на план досліджень.
Архітектурні дослідження повинні супроводжуватися документами:
- кресленнями плану досліджень із позначенням характеру стиків мурування, місць постановки зондажів та відбору зразків будівельних розчинів (М1:50);
- картограмою плану з позначенням хронологічного розшарування об'єкта (М1:50);
- картограмою розгорток стін із позначенням різних типів мурування і будівельних розчинів (М1: 50);
- обмірами зондажів (М1:10), занесеними в журнал зондажів та фотофіксацією;
- таблицею типів будівельних та штукатурних розчинів (за візуальними характеристиками їх макроструктури та мікроскопічним хіміко-петрографічним аналізом);
- таблицею типів цегли, будівельної кераміки, дерев'яних конструкцій тощо.
3.3.5 У процесі обстеження пам'ятки потрібно зафіксувати:
- розміри об'єкта та його частин (архітектурний обмір);
- сучасне та історичне найменування об'єкта;
- орієнтовне датування;
- місце та схему його розташування з умовною орієнтацією;
- історичну функціональну типологію об'єкта;
- характер сучасного використання об'єкта;
- схематичний архітектурний вигляд об'єкта ( архітектурні обміри);
- загальну характеристику технічного стану (добрий, задовільний, незадовільний, аварійний, потребує дослідження);
- загальну розпланувально-просторову характеристику об'єкта;
- характеристику архітектурного рішення;
- стилістичні особливості;
- наявність декоративного оздоблення об'єкта;
- наявність археологічних знахідок;
- ступінь збереженості об'єкта;
- наявність візуальних слідів перебудов;
- наявність загрозливих (несприятливих) для існування об'єкта чинників;
- загальну характеристику будівельного матеріалу (матеріалів);
- загальну характеристику конструктивної схеми (стінова, каркасна тощо);
- стан конструктивних елементів (підмурки, стіни, штукатурка, віконні та дверні заповнення й обрамування, перекриття, підлоги, сходи, крокви, дах, покрівля);
- наявність інженерного обладнання (водогін, каналізація, типи опалення, освітлення, вентиляції, механічні системи).
3.3.6 Архітектурні обміри об'єкта включають:
- схематичний;
- архітектурний;
- архітектурно-археологічний;
- фотограмметричний.
3.3.7 Схематичний обмір об'єкта виконується на стадії його попереднього обстеження, коли детальніші обміри передбачено на наступних етапах робіт.
3.3.8 Архітектурний обмір об'єкта застосовується тоді, коли виготовляється проектно-кошторисна документація тільки на ремонт пам'ятки, стан збереженості якої задовільний за відсутності значних переробок. При таких обмірах усі кути об'єкта приймаються прямими, а розміри елементів, що повторюються, - однаковими.
3.3.9 Архітектурно-археологічний обмір- специфічний вид дослідницької фіксації пам'ятки архітектури, який виконується з метою розробки проекту її реставрації. Цей вид обміру потрібно застосовувати лише при фіксації споруд до XVIII ст. включно, іноді його дозволяється застосовувати і для пізніших за часом будівництва споруд, але складних за абрисом та архітектурними формами. Він має велике значення для дослідження пам'ятки, оскільки, попри трудомісткість, дозволяє в процесі виконання аналітичне осмислити особливості об'єкта і виконати в процесі фіксації частину досліджень. Цей, вид обміру слід вважати невід'ємною частиною досліджень. Він виконується з обноскою, в одному рівні, з застосуванням методу тріангуляції і є найдосконалішим видом професійної фіксації пам'ятки архітектури, оскільки дає можливість зафіксувати усі відхилення від ідеальної геометричної схеми незалежно від причин цих відхилень.
3.3.10 Архітектурно-археологічний обмір повинен фіксувати усі особливості розпланування об'єкта та його деталі з точним дотриманням відхилень контурів плану від геометричної схеми, фіксувати непрямі кути, потовщення, відхилення від вертикалі, зміщення осей тощо.
При виконанні обмірів на потрібних рівнях слід користуватися умовними відмітками з наступною прив'язкою їх до абсолютних відміток від єдиних державних реперів. У процесі архітектурно-археологічного обміру підлягають фіксації характер мурування (або інші типи стінових конструкцій), типи та стан збереженості склепінь, типи розпалубок, точний рисунок декоративних елементів, різноманітні сліди переробок, візуально прочитувані межі стиків різночасових частин споруди, саморозкриті зондажі, характер примикання мурів (наявність або відсутність перев'язей), гнізда від втрачених елементів та зрубаних деталей, штраби, відбитки раніше примикаючих конструкцій, замурування з обов'язковими замірами їх меж та габаритів.
Обміри архітектурних деталей, що мають профілювання або складний різьблений декорта інскрипції, слід проводити методом знімання шаблонів. Повний архітектурно-ар- хеологічний обмір може бути виконаний лише за наявності на об'єкті риштувань. У разі, якщо архітектурно-археологічний обмір потрібно виконувати одночасно з дослідженням об'єкта, в ньому необхідно фіксувати результати досліджень.
3.3.11 Архітектурно-археологічний обмір потрібно документувати з розробкою крес-лень: генплану (М1:500; М1:200); плану підвалів (М1:50), планів поверхів (М1:50), планів перекриттів або їх залишків (М1:50), плану конструкцій даху (М1:50), плану даху (М1:50), усіх фасадів (М1:50), перекроїв (не менше двох, М1:50), фрагментів (М1:20), деталей (М1:10; М1:5), шаблонів (М1:1).
3.3.12 Фотограмметричний обмір- дистанційна фіксація об'єкта інструментальним способом. Цей обмір потрібно виконувати за умови, коли проведення архітектурно-археологічних обмірів споруди або її окремих частин зробити неможливо через важкодоступність об'єкта та складність влаштування риштувань для проведення ручних обмірів. Фотограмметричний обмір потрібно документувати аналогічними кресленнями, як і при архітектурно-археологічному обмірі.
3.3.13 Даними нормами встановлюється, що результатами архітектурних досліджень повинні бути:
- архітектурно-археологічний обмір, креслення, плани, графічні зображення;
- науковий звіт із фотофіксацією;
- креслення обмірної фіксації зондажів з описаннями;
- креслення обмірної фіксації шурфів з описаннями.
3.4 Інженерні дослідження
3.4.1 Інженерні дослідження об'єкта пам'ятки потрібно проводити для визначення стану споруди та прийняття рішення про її консервацію або реставрацію.
3.4.2 Об'єкти пам'яток незалежно від їх використання (за призначенням або не за призначенням), форми власності, віку, капітальності, показників юридичного статусу, економічного стану власника або технічних особливостей підлягають періодичним інженерним обстеженням з метою оцінки їх технічного стану, а також підготовки обґрунтованих заходів із забезпечення надійності та безпеки при подальшій експлуатації (консервації).
3.4.3 Обстеження пам'ятки потрібно проводити регулярно (планове обстеження) з періодичністю, яка встановлюється у відомчих правилах (інструкціях) з реставрації та експлуатації пам'яток. Цю роботу виконує проектна організація (автор проекту). Термін обстежень для кожного об'єкта пам'ятки визначається спеціалізованою реставраційною організацією, комісією або управлінням органів державного нагляду.
3.4.4 За відсутності матеріалів першого планового обстеження ці терміни дозволяється визначати з урахуванням таких основних чинників:
- класу капітальності пам'ятки архітектури (відповідно до нормативних документів);
- рівня відповідальності, який характеризується економічними, соціальними та екологічними наслідками;
- потенційної небезпеки, яка може виникнути внаслідок недотримання вимог експлуатації і виходу з ладу будівельних систем або окремих конструкцій.
3.4.5 Відповідальність за виконання своєчасних обстежень та паспортизації покладається на власника пам'ятки.
3.4.6 Необхідність в обстеженні як самостійному виді робіт (позачергове обстеження) повинна визначатись власником будівлі (споруди) або на вимогу органів державного нагляду за охороною пам'яток. Обстеження позачергові, як правило, потрібно проводити додатково до планових у таких випадках:
- після відновлення пам'яток і прийняття в експлуатацію;
- при виявленні ознак аварійного стану окремих конструкцій або частин;
- при суттєвих змінах навантажень на конструкції і змінах стану навколишнього середовища (транспорт тощо);
- при плануванні ремонтно-реставраційних робіт;
- за відповідними постановами або розпорядженнями Кабінету Міністрів України;
- після виникнення надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, техногенні аварії, пожежі тощо);
- на вимогу представників органів державного нагляду.
Обсяг позачергових обстежень рекомендується визначати у кожному конкретному випадку з урахуванням задач, які розв'язуються, конструктивних властивостей пам'ятки, наявності інформації про її технічний стан та інших чинників.
3.4.7 На власника будівлі (споруди) покладається забезпечення проведення підготовчих та допоміжних робіт, що пов'язані з виконанням обстежень стану пам'ятки.
3.4.8 Роботи з обстеження пам'ятки потрібно виконувати з дотриманням правил охорони праці, викладених у цих Нормах та інших чинних нормативно-правових актах.
3.4.9 Власник пам'ятки у випадках, зазначених у 3.4.6-3.4.8, зобов'язаний забезпечити її обстеження шляхом залучення спеціалізованої реставраційної організації.
Результати обстежень і оцінку технічного стану пам'ятки слід подавати у вигляді "Науково-реставраційного звіту про інженерні обстеження".
3.4.10 Документами інженерних досліджень повинні бути:
- акт огляду в натурі всіх конструкцій із визначенням технічного стану пам'ятки;
- акти визначення стану будівельних матеріалів і акти проведених випробувань та лабораторних досліджень;
- акти та висновки проведення статичних та динамічних випробувань несучої спроможності конструкцій або ступені їх аварійності;
- фотофіксація;
- схеми місць улаштування зондажів, шурфів, розкриттів, місць відбору проб з чіткою їх прив'язкою, які повинні бути узгоджені з замовником;
- акти відбору всіх проб;
- акти, обміри, схеми з прив'язками та фотографії, що фіксують всі розкриття;
- картограми з описом всіх тріщин, деформацій, пошкоджень конструкцій пам'ятки та опорядження фасадів і інтер'єрів з визначенням їх технічного стану;
- загальні висновки за результатами інженерних досліджень із пропозиціями щодо подальшого збереження або реставрації, оцінки ступеня збереженості, а також прийняття рішень відносно виведення з аварійного стану.
3.4.11 Інженерні обстеження пам'ятки повинні включати спеціальні обстеження всіх конструкцій, будівельних та опоряджувальних матеріалів, грунтів, основ, водостоків, кліматичних та особливих умов пам'ятки:
- ознайомлення з конструкціями пам'ятки, будівельними прийомами регіону;
- проведення статичних та динамічних розрахунків конструкцій;
- огляд у натурі всіх конструкцій і визначення стану будівельних матеріалів, проведення лабораторних досліджень;
- визначення несучої здатності конструкцій або ступеня аварійності з фіксацією всіх деформацій;
- стан основ та фундаментів;
- стан покриття та покрівлі;
- стан мурування, металевих і дерев'яних конструкцій, підлог, зовнішнього та внутрішнього опорядження, архітектурного та художнього оформлення;
- наявність і стан теплотехнічних, сантехнічних та вентиляційних систем та обладнання;
- наявність ізоляційних покриттів;
- отримання даних про стан прихованих конструкцій та їх основ;
- визначення технічного стану опорядження фасадів та інтер'єрів;
- інші елементи будівель (споруд) та їх систем, проектування та влаштування яких регламентується відповідними державними будівельними нормами України.
3.4.12 Спеціальні обстеження території, прилеглої до пам'ятки, рекомендується призначати у тих випадках, коли даних попередніх та інструментальних обстежень недостатньо для прийняття обгрунтованого рішення про технічний стан, функціональну придатність та безпеку подальшої експлуатації пам'ятки.
3.4.13 Інженерні обстеження території, прилеглої до пам'ятки, повинні включати:
- інженерно-геологічні умови майданчика;
- топографію території пам'ятки;
- дані техногенних змін навколишнього середовища;
- наявність та характер ґрунтових вод, дані гідрогеології;
- стан конструкцій та споруд, що захищають пам'ятку від небезпечних геологічних процесів;
- вимощення та елементи благоустрою;
- вводи та випуски інженерних мереж;
- підземні несучі, огороджувальні та гідроізолюючі конструкції;
- наземні несучі та огороджувальні конструкції.
3.4.14 Роботи з обстеження території потрібно починати з оцінки рельєфу місцевості за ухилами. Слід проаналізувати вертикальне планування території і визначити ділянки, на яких застоюється дощова вода.
3.4.15 Для обстеження території, на якій розташована пам'ятка, потрібно користуватись топогеодезичною зйомкою М1:500 або М1:200 та фондовими інженерно-геологічними вишукуваннями.
3.4.16 При аналізі зелених насаджень потрібно визначити можливість впливу кореневої системи дерев, кущів та газонів на пам'ятку та інженерні комунікації. Окремо потрібно виділити дерева з шаблеподібними стовбурами ("п'яний ліс"), які визначають (засвідчують) проходження зсувних процесів на схилах, та дерева з оголеною кореневою системою, сухі, суховершинисті.
3.4.17 На топографічних картах потрібно позначити зсувні та зсувонебезпечні території, використовуючи інженерно-геологічні висновки та результати візуальних оглядів спеціалістів; позначити території ярів, визначити їх активність; нанести яронебезпечні території, що прилягають до бортів ярів, а також території з карстопроваленнями; визначити і зафіксувати на картах активність карстів.
3.4.18 При проведенні інженерних обстежень потрібно оглянути всі водонесучі комунікаційні мережі, визначити стан комунікацій, оглядових колодязів та камер, проаналізувати й оцінити стан дощової каналізації, її лотків, труб, дощоприймальних та оглядових колодязів, оголовків випуску зібраної води.
При цьому стан дренажних мереж (неглибоких і глибокого закладання) слід визначати за ефективністю їх роботи та наявності руху води. В організаціях, які займаються експлуатацією дренажних мереж, потрібно взяти довідку про їх експлуатаційні характеристики.
3.4.19 При обстеженні вимощення та покриття навколо пам'ятки потрібно візуально оцінити стан цих конструкцій; визначити загальний санітарний стан території, зафіксувати місця захаращення побутовим сміттям, будівельними матеріалами.
3.4.20 На топографічній карті слід оконтурити місця поховань (захоронень) на території пам'ятки, щоб врахувати їх при проведенні будь-яких робіт на прилеглій до пам'ятки території.
3.4.21 Потрібно провести обстеження підвалів пам'ятки і визначити місця з підвищеною вологістю підлоги та стін, наявність висолів, відшарування штукатурки, появи гриба та гнилизни, визначити причини вологості підвалів.
3.4.22 Разом із власником пам'ятки потрібно провести обстеження стану ринв та водостічних труб на даху споруди. Необхідно забезпечити відведення зібраної води в мережу дощової каналізації, не допускаючи попадання води під фундаменти.
3.4.23 При виконанні робіт з інженерного захисту пам'ятки слід застосовувати традиційні для місцевості будівельні матеріали.
Заходи (протизсувні, протиобвальні, протиерозійні, протикарстові, протипаводкові, лісомеліоративні та з пониженням рівня ґрунтової води) не повинні призвести до змін середовища, в якому знаходиться пам'ятка.
3.4.24 При визначенні параметрів водостоків потрібно розглядати всю водозбірну площу, що тяжіє до території пам'ятки, а не лише ту, що безпосередньо прилягає до пам'ятки.
При інженерному обстеженні обов'язково потрібно розглянути і вивчити вплив автомобільних, залізничних шляхів та об'єктів із динамічними технологіями на пам'ятку. За необхідності слід визначити пріоритетність пам'ятки і, відповідно, рекомендувати встановлення режиму руху транспорту та роботи об'єктів з динамічними процесами виробництва.
3.4.25 Протиерозійні заходи потрібно призначати виходячи з можливості ліквідації ярів і повернення схилам історично достовірного вигляду.
3.4.26 При складних гідрогеологічних умовах та великій кількості водонесучих комунікацій на території об'єкта пам'ятки потрібно передбачати облаштування режимної гідрогеологічної мережі і вести постійний нагляд за рівнем ґрунтових вод.
3.5 Науково-технологічні дослідження
3.5.1 Науково-технологічні дослідження об'єктів та споруд пам'ятки слід проводити за спеціальною програмою (завданням) з метою визначення загального стану конструкцій, оздоблення і матеріалів пам'ятки, визначення кількісного та якісного складу ремонтно-реставраційних матеріалів, розробки технології реставрації, виявлення невідкладних завдань та почерговості виконання реставраційних робіт.
3.5.2 Науково-технологічні дослідження пам'ятки рекомендується здійснювати за два етапи:
- перший етап - в обсягах, що забезпечують складання науково-обгрунтованих рішень для реставрації або для розробки ескізного проекту;
- другий етап - у процесі виконання реставраційних робіт.
3.5.3 При виконанні робіт першого етапу завданнями науково-технологічних досліджень є:
- визначення загального стану пам'ятки;
- визначення природи, складу та стану будівельних матеріалів на даній пам'ятці, моделювання їх поведінки в умовах, що склалися;
- визначення вологісного стану елементів і конструкцій та характеру замокань;
- дослідження стану навколишнього середовища пам'ятки (температура, вологість, повітрообмін, хімічний склад повітря тощо);
- виявлення джерел і механізмів можливих впливів на пам'ятку та її окремі елементи;
- визначення завдань консервації та реставрації пам'ятки;
- визначення черговості виконання реставраційних робіт на пам'ятці;
- розробка рекомендацій із проведення робіт.
3.5.4 При виконанні робіт другого етапу науково-технологічні обстеження потрібно проводити в процесі виконання реставраційних робіт і вирішувати конкретні завдання з дослідження та реставрації або консервації конструкцій, окремих частин або елементів пам'ятки та вносити необхідні корективи та доповнення до процесів реставрації.
3.5.5 У завданні на проведення науково-технологічних досліджень потрібно передбачати визначення стану:
- фундаментів та мурування;
- матеріалів мурування (цегли, каменю, розчину тощо);
- штукатурки та оздоблення на фасадах і в інтер'єрах;
- покрівлі та її матеріалів;
- деревини в архітектурних елементах та конструкціях;
- творів монументального мистецтва та їх матеріалів;
- металевих конструкцій та декору з металу.
Завданням також потрібно передбачати проведення комплексних лабораторних досліджень-визначення фізико-хімічних характеристик будівельних матеріалів та їх петрографічного аналізу, стратиграфічний аналіз пофарбувань, визначення вологісного стану пам'ятки та її елементів, біологічні дослідження на наявність та активність грибів, жуків, комах тощо.
3.5.6 Місця відбору проб для лабораторних аналізів, а також місця проведення будь-яких замірів та вимірів потрібно фіксувати і наносити на схеми.
3.5.7 Відбір проб повинен здійснюватися за узгодженням із власником пам'ятки, представниками генпроектувальника, головним архітектором проекту, інженером-конструктором та технологом (для творів монументального мистецтва - художником) і оформлятися відповідним актом.
3.5.8 За результатами науково-технологічних обстежень пам'ятки повинен бути складений науково-технологічний звіт, в якому потрібно відображати такі розділи:
- загальні відомості про пам'ятку;
- результати обстежень пам'ятки в цілому та зокрема кожного елемента;
- висновки за результатами науково-технологічного обстеження і лабораторних досліджень матеріалів;
- рекомендації з виконання першочергових ремонтно-реставраційних робіт;
- рекомендації щодо влаштування (за необхідності) шурфів, зондажів, проведенню археологічних розкопів тощо;
- пропозиції відносно плану проведення подальших науково-технологічних обстежень та досліджень;
- додатки фотофіксації, схем, креслень, результатів вимірів, замірів, аналізів тощо;
- рекомендації щодо проведення консерваційних і реставраційних робіт та проектні пропозиції;
- технологічна схема проведення реставраційних робіт (розділ пояснювальної записки при розробці проекту реставрації);
- технологія проведення консерваційних і реставраційних робіт (розділ пояснювальної записки при розробці проекту реставрації).
3.5.9 Для складання висновків про стан пам'ятки обстеженню підлягають послідовно всі її елементи і конструкції. Порядок проведення науково-технологічного обстеження повинен бути викладений у методичних рекомендаціях з їх проведення.
3.5.10 Науково-технологічне обстеження стану окремих конструкцій споруди і її елементів потрібно виконувати на основі відповідних методик. Це стосується усіх конструкцій: покрівель, фасадів, інтер'єрів, фундаментів, стін тощо.
3.5.11 При проведенні науково-технологічного обстеження покрівлі потрібно передбачати: